Академік О.В. Корчак-Чепурківський: наукова, організаційна робота та педагогічна діяльність у 1883-1947 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

УДК 94 (477) «1883/1947» (092)

07.00.07 - історія науки і техніки

Автореферат на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Академік О.В. Корчак-Чепурківський: наукова, організаційна робота та педагогічна діяльність у 1883-1947 рр.

Товкун Лідія Павлівна

Переяслав-Хмельницький-2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Коцур Надія Іванівна,

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», професор кафедри валеології, анатомії та фізіології

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Падалка Сергій Семенович,

Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник відділу новітньої історії та політики кандидат історичних наук

Чайка Наталія Григорівна,

Національний авіаційний університет, доцент кафедри технології управління Інституту післядипломного навчання

Захист відбудеться «18» вересня 2010 року о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, конференц-зал ім. В.О. Сухомлинського).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30).

Автореферат розісланий «18» серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О.Ф. Глоба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

вчений академік науковий

Актуальність теми. Після проголошення національної незалежності України в умовах соціально-економічного і культурного відродження історичній пам'яті українського народу повертаються все нові імена людей, які доклали свої знання і життєвий досвід великій справі - становленню і розвитку української науки, освіти, культури. Дослідження багатогранної діяльності вітчизняних науковців, аналіз їх здобутків є важливою складовою відтворення історичного образу українського вченого, його внеску в становлення та розвиток національної науки, а також розв'язання сучасних наукознавчих проблем.

До видатних учених, котрі своєю наполегливою працею, цілеспрямованістю і талантом збагатили сфери громадського та культурного життя, зробили вагомий науковий внесок, але були незаслужено забуті тоталітарною державою, належить Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський (1857-1947). Учений пройшов складний трудовий шлях від простого земського лікаря до академіка Української Академії наук - Всеукраїнської Академії наук - Академії наук УРСР (УАН - ВУАН - АН УРСР).

Вивчення наукової спадщини вченого-епідеміолога, гігієніста, демографа О.В. Корчака-Чепурківського відкриває нові можливості в дослідженні земської, міської та державної медично-санітарної служби в Російській імперії, галузевої наукової думки кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., виявленні найважливіших завдань української науки і освіти, з'ясуванні основних етапів становлення та розвитку теоретичної медицини, гігієнічної науки, епідеміології, демографії, вищої медичної освіти на теренах України.

Актуальність обраної теми визначається також важливістю профілактичної медицини в системі охорони здоров'я населення України, що є пріоритетним у здоров'язберігальних технологіях сучасного цивілізованого суспільства. Найважливіші думки вченого стосовно суті та завдань профілактики інфекційних і соціальних хвороб покладені в основу державної міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації на 2002-2011 роки».

На тлі названих проблем сучасності особливо актуалізується всебічне вивчення багатогранної діяльності О.В. Корчака-Чепурківського. Окрім того, в історіографії історії науки відсутні наукові узагальнюючі праці, у яких комплексно досліджувалася б багатогранна діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематичного плану ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» з виконання теми «Історія природознавства Київщини: біографії і події ХVІІІ-ХХ ст.» (номер державної реєстрації 0107U002971).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі критичного аналізу доступних джерел та наявної літератури комплексно висвітлити, узагальнити й об'єктивно відновити життєвий шлях, наукову й організаційну роботу та педагогічну діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського.

Для досягнення поставленої мети передбачається виконання таких завдань:

- проаналізувати джерельну базу дослідження та стан наукової, організаційної і педагогічної діяльності О.В. Корчака-Чепурківського;

- розкрити умови формування наукового світогляду вченого; визначити основні етапи його життя та дослідницької роботи, уточнити біографічні відомості про дослідника;

- з'ясувати внесок О.В. Корчака-Чепурківського в розвиток земської медицини, медико-санітарне обслуговування населення;

- дослідити організаційну роботу академіка О.В. Корчака-Чепурківського в становленні закладів системи охорони здоров'я на теренах України;

- обґрунтувати внесок О.В. Корчака-Чепурківського в становлення та розвиток епідеміології;

- встановити основні напрями наукової роботи вченого в київських наукових товариствах;

- розкрити основні напрями наукової роботи дослідника в галузі історії медицини, терапії, епідеміології, гігієни, санітарії, демографії;

- визначити внесок академіка О.В. Корчака-Чепурківського в розвиток медичної науки профілактичного спрямування в УАН - ВУАН - АН УРСР;

- висвітлити педагогічну діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського, його роль у підготовці фахівців профілактичної медицини.

Об'єкт дослідження - наукова, організаційна робота та педагогічна діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського в 1880 - 1940-х рр.

Предмет дослідження - наукові результати О.В. Корчака-Чепурківського в галузі епідеміології, соціальної гігієни, демографії, їх практичне застосування, а також його внесок у підготовку фахівців профілактичної медицини, організацію вітчизняної гігієнічної науки, вивчення історії медичної науки.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1883-1947 рр., окреслені початком діяльності гігієніста-епідеміолога О.В. Корчака-Чепурківського як ученого та роками його активної наукової, організаційної роботи і педагогічної діяльності на тлі суспільно-економічного життя двох століть.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються як на загальнонаукових принципах історизму, об'єктивності пізнання, системності та комплексності, багатофакторності, усебічності пізнання, так і на спеціальних методах - порівняльно-історичному, ретроспективному, проблемно-хронологічному, описовому, логічно-аналітичному, персоналізації, періодизації, які дали можливість висвітлити життєвий шлях академіка О.В. Корчака-Чепурківського, його наукову, організаційну та педагогічну діяльність, визначити значення його наукового надбання в системі національних культурних цінностей. Для більш ґрунтовного дослідження даної теми також використано методологічний інструментарій інших наук, зокрема, бібліографічний, аналітико-синтетичний, статистичний та методи джерелознавчого й архівознавчого аналізу, що дало змогу опрацювати існуючу літературу з даної проблеми, дослідити комплекс джерел, а також систематизувати й підсумувати отриману інформацію, зробити висновки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше проаналізовано і систематизовано архівні джерела, літературу як досліджуваного періоду, так і сучасну для відтворення цілісної картини становлення, формування наукового світогляду О.В. Корчака-Чепурківського; історіографія історії науки поповнилася новим комплексним дослідженням наукової, організаційної роботи та педагогічної діяльності вченого; запропонована автором періодизація життєдіяльності О.В. Корчака-Чепурківського сприяє поглибленому розкриттю значення і ролі вченого в розвитку вітчизняної науки; запроваджено до наукового обігу нові документи державних архівів, що посприяло об'єктивному аналізу багатогранної роботи О.В. Корчака-Чепурківського, дало змогу виявити нові факти життєдіяльності вченого, а також подати їх в сучасній інтерпретації;

- у дисертаційному дослідженні суттєво доповнено бібліографію наукових праць академіка О.В. Корчака-Чепурківського та перелік праць про нього, удосконалено джерельну базу про відомого вченого;

- дістав подальшого розвитку напрям наукової роботи з дослідження діяльності видатних вітчизняних учених-гігієністів, організаторів науки і галузевої освіти.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, висновки дисертації, уведені в науковий обіг документи і матеріали можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії вітчизняної науки, а також написанні наукових нарисів про видатного вченого. Результати дослідження доповнюють змістову компоненту навчальних курсів «Українознавство», «Історія України», «Історія науки і техніки», «Епідеміологія», «Соціальна гігієна», «Демографія», «Шкільна гігієна», «Валеологія», навчально-методичних посібників з історії медицини та соціальної гігієни. Уточнені відомості про вченого можуть використовуватися при укладанні енциклопедій, біографічних довідників про відомих людей України тощо.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертації наукові результати і висновки дослідження отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації доповідалися на ІІІ конференції молодих учених і спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні» (Київ, 26-27 травня 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень 2006 р.» (Полтава, 27-29 листопада 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження - теорія та експеримент 2007 р.» (Полтава, 14-16 травня 2007 р.), ІV конференції молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні» (Київ, 29 січня 2008 р.), навчально-методичній конференції медичного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця «Шляхи вдосконалення педагогічного процесу на етапі реформування вищої освіти» (Київ, 2008 р.), ІV Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Соціум. Наука. Культура» (Київ, 28-30 січня 2009 р.), навчально-методичній конференції медичного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, присвяченої 100-річчю від дня народження професора Р.Д. Габовича (Київ, 2009 р.).

Публікації. Результати дослідження викладені в 13 публікаціях автора. Серед них - 5 статей, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури - 405 позицій (45 стор.), 25 додатків (35 стор.). Зміст роботи викладено на 266 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження; встановлено хронологічні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, особистий внесок здобувача; наведено відомості про апробацію роботи, публікації здобувача, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Стан наукової розробки та джерельна база дослідження» проаналізовано ступінь розробки наукової проблеми, стан її джерельної бази, визначено та обґрунтовано методологічні основи дослідження.

У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми» проведено аналіз наукових праць, що стосуються багатогранної діяльності академіка О.В. Корчака-Чепурківського. Констатується, що в українській історіографії немає спеціального дослідження, яке б розкривало наукову, організаційну роботу та педагогічну діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського.

Історіографічний процес дослідження даної проблеми можна умовно поділити на три основні періоди: перший - публікації дореволюційної доби та визвольних змагань (кінець ХІХ ст. - 1920 р.); другий - праці дослідників радянської доби (1921-1990 рр.); третій період - сучасний, це напрацювання науковців у роки незалежності України (1991 р. - по даний час).

У першому періоді (кінець ХІХ ст. - 1920 р.) з'являється книга групи авторів - Є.О. Осипова, І.В. Попова, П.І. Куркіна «Русская земская медицина» (1899 р.), присвячена опису характеру та устрою земських медичних установ Російської імперії. Автори відзначають досягнення і здобутки Херсонського земства та вказують на важливість санітарно-статистичних робіт його санітарних лікарів, у числі яких був і О.В. Корчак-Чепурківський.

У 1906 р. з'являється стаття В.Д. Орлова¹, що започаткувала процес накопичення біобібліографічних відомостей про О.В. Корчака-Чепурківського.

Більшість досліджень цього періоду не мають прямого відношення до теми дисертації, проте надзвичайно цікаві й корисні як джерело формування загального уявлення про земську медицину, зокрема це праці Д.М. Жбанкова, З.Г. Френкеля, Б.Б. Веселовського².

Першою працею другого історіографічного періоду досліджуваної проблеми (1921-1990 рр.) стала стаття Г.В. Карпенка³ присвячена 90-річчю з дня народження О.В. Корчака-Чепурківського. У ній уперше подаються дослідницькі узагальнення практичної, науково-педагогічної та громадської діяльності академіка.

Після смерті О.В. Корчака-Чепурківського публікувалися некрологи⁴, у яких висвітлювався складний і довгий творчий шлях академіка УАН - ВУАН - АН УРСР.

У 1960-1980-х р. з'явилися публікації в галузі гігієни професора С.С. Кагана⁵, соціальної гігієни й епідеміології - К.Г. Васильева, А.М. Голяченка, А.Т. Обухова⁶, Є.Я. Бєліцької, К.М. Синяка, В.Ф. Рудиченка⁷, у яких подаються переважно інформативні відомості біографічного характеру, а також деяка інформація про науковий доробок ученого, його викладацьку й академічну діяльність. Багатогранній роботі О.В. Корчака-Чепурківського в Бессарабському земстві присвячені праці Ю.А. Квятковської, М.П. Рашкович, Є.П. Попушоя, В.А. Іокси⁸.

Заслуговує на особливу увагу книга О.А. Грандо та Л.С. Межирова «Історія гігієни та санітарії на Україні: бібліографічний покажчик» (1964 р.), у якій уміщено літературу про О.В. Корчака-Чепурківського як одного з видатних діячів санітарної організації в Радянській Україні. Даний покажчик є першим досвідом складання бібліографії про вченого-гігієніста.

В енциклопедичних виданнях⁹ цього періоду подаються основні етапи діяльності та перераховуються найважливіші праці О.В. Корчака-Чепурківського.

На основі аналізу праць радянських науковців (1921-1990 рр.) нами встановлено, що в усіх наукових розвідках цього періоду замовчуються важливі факти і події з життя і діяльності О.В. Корчака-Чепурківського, зокрема, «забута» його робота в урядах П. Скоропадського та Директорії 1918-1919 рр., участь у створенні Українського наукового товариства й Української Академії наук і поверхово розкрито науково-дослідну діяльність ученого в АН УРСР. Приховано також факти засудження та заслання академіка О.В. Корчака-Чепурківського за його «контрреволюційну діяльність» у 1922 р. У переважній більшості праць цього періоду прослідковується неправдиве викладення авторами біографічних даних академіка, що суперечить свідченням архівних документів.

Новий період дослідження проблеми розпочався в нових суспільно-політичних умовах незалежної України. Наукові розвідки, починаючи з 1991 р. і по даний час позначені позитивними зрушеннями у вивченні та об'єктивному висвітленні історії завдяки новим джерелам, науковим ідеям та концепціям.

У цей період з'явилися книги серії «Історія Академії Наук України» (1993-1998 рр.), де, поміж інших, подані документальні відомості щодо роботи О.В. Корчака-Чепурківського в УАН - ВУАН - АН УРСР.

Певні узагальнені дані про вченого-епідеміолога-гігієніста наведено в біографічному словнику «Кияни» (2004 р.), у монографіях Я. Ганіткевича, Т.А. Бажана, Н.М. Паранько, Н.Г. Карнаух, Ю.І. Кундієва, О.П. Яворівського, І.М. Трахтенберга, І.М. Сахарчука та статті Н.І. Коцур¹⁰. У деяких працях, які надають біографічні відомості про О.В. Корчака-Чепурківського, автором віднайдено неточності щодо назв посад, які обіймав учений, про що детальніше йдеться в дисертації.

Слід відзначити, що у 2002 р. в Україні з'явилися нові ґрунтовні праці, присвячені О.В. Корчаку-Чепурківському. Зокрема, це роботи Я.В. Ганіткевича, О.М. Голяченка, Н.І. Коцур, Ю.І. Кундієва, В.Ф. Москаленка¹¹, у яких більш повно й об'єктивно висвітлені події та факти з життя і багатогранної діяльності О.В. Корчака-Чепурківського. Автори створюють науковий образ академіка -прихильника об'єктивності та вільнодумства, обдарованого вченого-гігієніста та одного з фундаторів вищої медичної освіти в Україні. Водночас і в цих новітніх статтях знайдено низку неточностей щодо біографічних даних ученого.

Постать видатного українського вченого-гігієніста-епідеміолога О.В. Корчака-Чепурківського не залишалася також поза увагою української діаспори. Так, у біобібліографічних довідниках П. Пундія, Р. Осінчука, енциклопедії українознавства В. Кубійовича, книгах В. Плюща, Н. Полонської-Василенко, статтях І. Даценко, Я. Ганіткевича висвітлено постать О.В. Корчака-Чепурківського як видатного українського лікаря-епідеміолога, гігієніста, педагога, науковця. Але і ці помітні в науковому світі видання також не оминули деякі біографічні неточності про вченого¹².

У дисертаційних роботах І.М. Макаренко, З.П. Петрової, Л.В Матвєєвої, Л.М. Жванко та А.М. Гринзовського¹³, що пов'язані з темою дослідження, лише побіжно, при висвітленні окремих питань, розкрито санітарно-організаційну роботу, педагогічну та академічну діяльність О.В. Корчака-Чепурківського.

Не дивлячись на наявність різних за своїм змістом і спрямуванням праць про О.В. Корчака-Чепурківського, не було здійснено комплексного дослідження його наукової, організаційної роботи та педагогічної діяльності. Значна кількість архівних документів малодосліджена і недостатньо використана в наукових працях з питань історії науки і техніки, що підтверджує актуальність обраної теми.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» зазначається, що для проведення науково-історичних досліджень за темою дисертації була використана широка й різноманітна джерельна база, яка складається з наукових праць О.В. Корчака-Чепурківського, унікальних архівних документів (більшість із них уперше вводяться в науковий обіг), а також періодичних видань досліджуваного періоду.

Основою джерельної бази дослідження стали наукові праці О.В. Корчака-Чепурківського, які дали змогу відтворити основні етапи формування наукового світогляду і напрямів діяльності академіка.

У дисертаційному дослідженні загалом використано 231 документ із 142 справ 29 описів 23 фондів 6 архівів - Державного архіву міста Києва, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, Центрального державного архіву громадських об'єднань України, архіву Президії Національної Академії наук м. Києва, Державного архіву Київської області та Інституту Рукопису Національної

бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Документи цих архівів становлять джерельну базу наукової роботи.

Важливу інформацію для дисертаційного дослідження почерпнуто з різних фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського - це періодичні видання, які публікувалися впродовж досліджуваного періоду і містять дані щодо значного внеску О.В. Корчака-Чепурківського у сфери охорони здоров'я, науки, освіти та культури як Радянської України, так і дореволюційної Російської імперії.

У підрозділі 1.3. «Методологія дослідження» висвітлено загальні проблеми методології досліджень з історії науки і техніки.

Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є принципи історизму, об'єктивності і всебічності пізнання, системності та комплектності, багатофакторності. Під час аналітично-узагальнюючого етапу дослідження використано специфічні, такі, що властиві саме царині історії, методи: порівняльно-історичний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, періодизації, описовий, персоналізації, логічно-аналітичний. Для всебічного вивчення даної теми також використано методологію інших наук, зокрема, бібліографічний, аналітико-синтетичний, статистичний методи та джерелознавчого й архівознавчого аналізу, що дало змогу опрацювати існуючу літературу з даної проблеми, дослідити джерела, систематизувати й підсумувати отриману інформацію та зробити певні висновки.

У другому розділі «Основні етапи формування О.В. Корчака-Чепурківського як ученого-гігієніста-епідеміолога» висвітлюються основні віхи становлення вченого, поглиблено розкривається його санітарно-організаційна, наукова робота та громадська діяльність.

У підрозділі 2.1. «Костянтиноградський період діяльності О.В. Корчака-Чепурківського (1883-1889 рр.)» висвітлено період здобуття фундаментальних наукових знань і становлення молодого лікаря як практика, дослідника, науковця й активного члена з'їздів Товариства російських лікарів імені М.І. Пирогова.

О.В. Корчак-Чепурківський народився 28 (14 за ст. ст.) лютого 1857 р. в м. Костянтинограді Полтавської губернії (тепер м. Червоноград Харківської області) у сім'ї місцевого священика. Початкову освіту хлопець отримав у Костянтиноградському повітовому училищі, потім продовжив своє навчання в Полтаві - у духовному училищі (1869-1873 рр.) та духовній семінарії (1873-1874 рр.), де опанував загальнорозвивальний курс без богословських наук. У 1877 р. юнак став студентом природничого відділення фізико-математичного факультету Київського імператорського університету Св. Володимира. У 1878 р. за участь у студентських акціях проти правлячого режиму був відрахований з університету. Проте потяг до знань О.В. Корчака-Чепурківського виявився сильнішим - і того ж року він отримав дозвіл навчатися в Харківському університеті, куди й перейшов, але на медичний факультет. 15 грудня 1883 р. О.В. Корчак-Чепурківський успішно завершив навчання в університеті і, отримавши спеціальність лікаря, повернувся до рідного Костянтинограду.

Працюючи завідуючим Костянтиноградською міською земською лікарнею, О.В. Корчак-Чепурківський не обмежувався організаційною та практичною діяльністю. Він проявляв глибоку зацікавленість медичними статистичними дослідженнями і узагальненням статистичних даних. Результатом цієї діяльності стали перші наукові праці молодого лікаря, що започаткували накопичення наукових знань ученого в галузі гігієни, терапії й організації земської медичної допомоги.

Із січня 1887 р. О.В. Корчак-Чепурківський став активним учасником з'їздів Товариства російських лікарів імені М.І. Пирогова, де неодноразово виступав з актуальними на той час доповідями, які знаходили підтримку учасників зібрань. На з'їзді 1887 р., під час засідань об'єднаних секцій гігієни та громадської медицини, відбулось особисте знайомство провінційного лікаря з відомим у Російській імперії завідувачем медико-санітарного бюро в Херсонській губернії М.С. Уваровим. Це знайомство мало вирішальний вплив на формування наукового світогляду О.В. Корчака-Чепурківського. Підтримуючи та поділяючи погляди прогресивного санітарного лікаря М.С. Уварова, О.В. Корчак-Чепурківський став більше цікавитися впливом гігієни на здоров'я та продовження тривалості життя людини. Гігієна на той час була дуже актуальною наукою і перебувала на початковому етапі становлення.

У підрозділі 2.2. «Наукова робота та громадська діяльність О.В. Корчака-Чепурківського в Херсонському повіті (1889-1891 рр.)» досліджено, що саме цей період діяльності О.В. Корчака-Чепурківського визначив гігієнічно-епідемічне спрямування всієї подальшої роботи вченого до кінця його життя. На цьому етапі діяльності практичний досвід і прагнення О.В. Корчака-Чепурківського до самовдосконалення сприяли проведенню науково-дослідної роботи в галузі епідеміології, санітарії та гігієни. З'ясовано, що він уперше започаткував дослідження причин поширення епідемій дифтерії: розробив програму дослідження дифтерії на основі опрацьованих церковних метричних даних про рух населення; уперше організував санітарно-статистичні дослідження та санітарно-протиепідеміологічні заходи боротьби з дифтерією в Херсонському земстві. За його активної участі створено «Програму діяльності санітарних лікарів» Херсонського земства. Науковий доробок О.В. Корчака-Чепурківського цього періоду заклав основу для нагромадження його наукових праць з історії земської медицини, організації земської санітарної справи й епідеміології, що є вагомим внеском у становлення як гігієнічної науки в цілому, так і історії медицини. Незважаючи на велику завантаженість через практичну та науково-дослідну роботу в Херсонському повіті, О.В. Корчак-Чепурківський брав активну участь у роботі ІV Пироговського з'їзду, що проходив у Москві в січні 1891 р., де його науково обґрунтовані позиції прийняла велика кількість не тільки земських лікарів, а й тих, хто зовсім не був причетним до земської справи.

У підрозділі 2.3. «Бессарабський період наукової та організаційної роботи О.В. Корчака-Чепурківського (1891-1897 рр.)» широко висвітлено багатогранну діяльність О.В. Корчака-Чепурківського на посаді Бессарабського губернського санітарного лікаря.

За період діяльності в Бессарабській губернії О.В. Корчаком-Чепурківським була створена перша в Бессарабії науково обґрунтована санітарна організація - губернське санітарне бюро (1892 р.). Завдяки зусиллям губернського санітарного лікаря було відкрито міську інфекційну лікарню в Кишиневі, першу в історії Молдови, будинок для душевнохворих і збільшено кількість місць у пологовому притулку Кишинева (1892 р.). За його редакцією було створено перший друкований орган «Врачебная хроника Бессарабской губернии» (1892 р.), який об'єднував усю лікарсько-санітарну діяльність у губернії, а також видавав медичну літературу для народного загалу з метою запобігання інфекційним хворобам. О.В. Корчак-Чепурківський для боротьби з численними епідеміями очолив і мобілізував наявний губернський медичний персонал, підготувавши для нього спеціальні настанови, які сприяли позитивним результатам у протиепідемічних заходах в Бессарабії. О.В. Корчаком-Чепурківським уперше складено історію Бессарабської губернської земської медицини за 25 років уведення земства в губернії (1893 р.), а також опубліковано вагомі наукові роботи історичного, соціально-гігієнічного та епідеміологічного характеру, що поклало початок розробці проблем медичних наук у Молдові кінця ХІХ ст. Водночас ним було організовано першу медичну звітність у губернії; досліджено основні питання громадської санітарії - захворюваності й смертності, а також боротьбу з ними; удосконалено медико-топографічні дослідження. О.В. Корчаком-Чепурківським організовано перший губернський вісповий телятник - це поклало початок обов'язковому віспощепленню в Молдові, що значно зменшило рівень смертності від віспи (1892 р.). О.В. Корчак-Чепурківський організував два губернські з'їзди лікарів (VII-й - у 1893 р. і VIII-й - у 1897 р.); брав активну участь у засіданнях земсько-лікарських нарад усіх повітів Бессарабської губернії, губернського комітету громадського здоров'я (1892-1897 рр.), у роботі V-го (1894 р.) і VI-го (1896 р.) з'їздів Товариства російських лікарів імені М.І. Пирогова та у ХІІ Міжнародному медичному конгресі, що проходив у Москві в 1897 р.

У підрозділі 2.4. «Санітарна та організаційна робота О.В. Корчака-Чепурківського в Києві (1898-1919 рр.)» відтворено цілісну картину запровадження О.В. Корчаком-Чепурківським санітарних заходів у Києві впродовж 1898-1919 рр., у районі 8-ї армії Південно-Західного фронту під час Першої світової війни та його організаційну роботу в становленні закладів системи охорони здоров'я України в 1918-1919 рр.

Обіймаючи посаду завідувача санітарного відділу Київської міської управи, О.В. Корчак-Чепурківський запровадив нову санітарну документацію та розробив програму спеціальних заходів проти занесення холери до Києва в 1904 р. Ці заходи в деякій мірі покращили незадовільні санітарні умови міста, що, у свою чергу, позитивно позначилося на здоров'ї міського населення.

Під час Першої світової війни районним лікарем 8-ї армії Південно-Західного фронту О.В. Корчаком-Чепурківським зроблено вагомий внесок в організацію й удосконалення санітарної допомоги на фронті - завдяки його наполегливості було організовано два венеричні госпіталі в районі 8-ї армії Південно-Західного фронту. Це перший досвід для діючих армій у цьому напрямі, що дав змогу значно зменшити рівень венеричних захворювань серед військових і мирного населення в районі фронту. За пропозицією О.В. Корчака-Чепурківського та М.Н. Нещадименка впроваджено в практику профілактику таких інфекційних епідемічних хвороб як холера та черевний тиф методом вакцинації воїнів Південно-Західного фронту, що значно знизило рівень захворюваності.

У 1918 р. за пропозицією О.В. Корчака-Чепурківського було створено Крайову медико-санітарну раду, що стала першою в історії самостійної України головною державною установою охорони здоров'я. Упродовж 1918 р. О.В. Корчак-Чепурківський як один із членів Головної медично-санітарної управи сприяв її становленню та розвитку - налагодженню роботи медичних закладів і установ України; поширенню гігієнічних знань серед народу; приєднанню України до держав Женевської конвенції та створенню Українського Товариства Червоного Хреста. О.В. Корчак-Чепурківський був організатором Санітарного департаменту Міністерства народного здоров'я та державної опіки (МНЗ та ДО). За період його роботи на посаді директора Санітарного департаменту (червень-вересень 1918 р.) досягнуто значних успіхів у боротьбі з епідеміями холери, тифу, віспи та інших інфекційних захворювань. Боротьба з епідемічними захворюваннями в Україні набула загальнодержавного значення завдяки розробленій О.В. Корчаком-Чепурківським програмі профілактичних заходів щодо поширення інфекційних хвороб у країні.

У 1918 р. О.В. Корчаком-Чепурківським уперше в Україні впроваджено поняття «українська національна медицина» і визначено першочергові завдання для її розвитку, чим започатковано новий етап розвитку української медицини та її галузей.

У третьому розділі «Наукова робота та педагогічна діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського в 1898-1947 рр.» детально розкрито напрями науково-дослідної й організаційної роботи вченого та досліджено його педагогічну діяльність упродовж 20-ти років і роль у підготовці лікарів.

У підрозділі 3.1. «Наукова та організаційна робота О.В. Корчака-Чепурківського в 1898-1921 рр.» проаналізовано монографію вченого «Материалы для изучения эпидемий дифтерии в России» (1889 р.), у якій уперше у світовій медицині на базі великого статистичного матеріалу дослідник установив зв'язок перебігу дифтерії з поширенням інших дитячих інфекцій, чим і сформулював закон періодичності дифтерійних епідемій. Цю монографію він блискуче захистив на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира в 1898 р. і отримав звання доктора медицини.

Тут же досліджено різнобічну діяльність О.В. Корчака-Чепурківського в Київських наукових товариствах (1899-1921 рр.). Період керівництва вченим Київською комісією медичних народних читань при Товаристві київських лікарів відзначається значним піднесенням діяльності цієї комісії, збільшенням кількості слухачів і місць проведення читань; започаткуванням безкоштовної роздачі листівок профілактичного змісту для населення. Наукова діяльність О.В. Корчака-Чепурківського, що висвітлювалася на засіданнях Товариства київських лікарів, мала профілактичний характер, а громадська незмінно служила інтересам народу.

Активна участь О.В. Корчака-Чепурківського в роботі Київського відділу Російського товариства охорони народного здоров'я сприяла розвитку багатьох галузей гігієнічної науки, зокрема, санітарної статистики, епідеміології, соціальної гігієни, комунальної гігієни, професійної гігієни, шкільної гігієни, а також популяризації гігієнічних знань серед народу.

Завдяки зусиллям О.В. Корчака-Чепурківського активізовано роботу медичної секції Українського наукового товариства, у 1920 р. опубліковано «Російсько-український медичний словник» М. Галина, що започаткувало створення української науково-медичної літератури в Наддніпрянській Україні.

О.В. Корчак-Чепурківський був людиною різнобічно розвиненою і прикладав свої зусилля не тільки для розвитку різних галузей медичного спрямування, а й активно підтримував піднесення рівня економічних наук у Товаристві економістів і гуманітарних наук у Товаристві любителів соціальних знань (1909-1913 рр.), що діяли при Київському комерційному інституті.

У підрозділі 3.2. «Діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського в УАН - ВУАН - АН УРСР у 1921-1947 рр.» проаналізовано академічний період у житті вченого, який характеризується значними досягненнями в організації та подальшій діяльності численних науково-дослідних та видавничих установ УАН - ВУАН - АН УРСР (Інститут експериментальної медицини та епідеміології; кафедра народного здоров'я, гігієни та санітарії; кабінети профілактичної медицини та епідеміології, шкільної гігієни, санітарної статистики та санітарно-демографічний; музей гігієни та санітарії; медична секція, науково-педагогічна комісія, Науково-педагогічне товариство, комісія краєзнавства, Редакційно-видавнича колегія та перший друкований орган Академії за його редакцією - «Вісті Всеукраїнської Академії Наук»). Ці науково-дослідні установи відіграли велику роль у розвитку в Радянській Україні 1920-1930 рр. таких наук як медицина, педагогіка, краєзнавство, антропологія, ботаніка, географія, геологія, економічна географія, етнографія, статистика, демографія, а деякі з цих установ шляхом багаторічних перетворень стали науково-дослідними інститутами НАН України.

Заслуговує на увагу те, що академік О.В. Корчак-Чепурківський є засновником першої кафедри народного здоров'я, гігієни і санітарії при УАН - ВУАН, яка займалася розробкою теоретичних і методичних аспектів розвитку профілактичної медицини в Україні. З'ясовано, що О.В. Корчак-Чепурківський уперше в Радянській Україні розпочав видання серії наукових публікацій у галузі української термінології. Значна частина українських і латинських термінів, уперше впроваджених ним у номенклатуру хвороб, використовується в сучасній українській медичній термінології.

Уперше досліджено та введено до наукового обігу факт арешту, засудження за «контрреволюційну діяльність» і заслання до В'ятки академіка О.В. Корчака-Чепурківського в 1922-1923 рр.

Одночасно з керівництвом кафедрою народного здоров'я, гігієни і санітарії ВУАН О.В. Корчак-Чепурківський також керував у 1927-1929 рр. науково-дослідною кафедрою теоретичної медицини при Київському медичному інституті. У процесі науково-дослідної роботи академік займався вихованням молодих науковців у галузі теоретичної, експериментальної та профілактичної медицини. Учений на цій кафедрі завідував секцією гігієни та епідеміології, а його учень професор В.Я. Підгаєцький - секцією гігієни та фізіології праці. Ця кафедра започаткувала формування Інститутів медико-біологічного профілю НАН України.

Вивчено трагічну долю наукових шкіл О.В. Корчака-Чепурківського. У 1929 р. у зв'язку зі сфабрикованим процесом Спілки визволення України, радянською владою ліквідовано наукову гігієнічну школу академіка - розстріляно його учнів і послідовників В.В. Удовенка, В.Я. Підгаєцького, М.А. Кудрицького. У 1934 р. знищено демографічну школу й академічний напрям діяльності вченого - його учня і послідовника, сина Юрія Корчака-Чепурківського, відомого демографа було заарештовано, звинувачено у співпраці з фашистами і заслано до ГУЛАГу. Усі демографічні дослідження О.В. Корчака-Чепурківського заборонено. Академіка усунено з керівних посад в Академії - неодмінного секретаря ВУАН (1928-1934 рр.) і редактора «Вістей Всеукраїнської Академії Наук», а також припинено діяльність майже всіх створених ним науково-дослідних установ Академії. Під прикриттям реорганізації ВУАН в АН УРСР (травень 1934 р.) академіка переведено на посаду завідувача санітарно-демографічного та санітарно-статистичного відділу Інституту демографії.

Під час Великої Вітчизняної війни учений перебував в евакуації в м. Уфі (Росія) разом з Інститутом фізіології АН УРСР, де працював консультантом.

У підрозділі 3.3. «Педагогічна діяльність О.В. Корчака-Чепурківського в 1903-1923 рр.» висвітлено становлення О.В. Корчака-Чепурківського як педагога та основоположника впровадження диференційованого викладання гігієнічних дисциплін у вищих навчальних закладах царської Росії поч. ХХ ст., його роль у створенні перших українських університетів (1917-1918 рр.) і кафедр гігієнічного спрямування (1918-1923 рр.).

О.В. Корчак-Чепурківський працював приват-доцентом у Київському університеті Св. Володимира на медичному факультеті (1903-1918 рр.), де став основоположником викладання епідеміології (1903 р.), що послужило фундаментом для створення самостійної кафедри епідеміології Київського медичного інституту (1932 р.). Паралельно з цим він працював у Київському комерційному інституті впродовж 1906-1913 рр., де вперше започаткував викладання громадської медицини (соціальної гігієни) й організації охорони здоров'я як науки (1906 р.) та обов'язкового предмета викладання у вищих медичних навчальних закладах Російської імперії (1910 р.). У Київському політехнічному інституті (1909-1922 рр.) та в Київському архітектурному інституті (1921-1922 рр.) академік викладав спеціальний курс комунальної гігієни, у Київському інституті народного господарства читав курс фабричної гігієни (1919-1923 р.) та загальну гігієну на дошкільному факультеті Київського інституту народної освіти (1921-1922 рр.).

О.В. Корчак-Чепурківський брав активну участь у роботі із заснування в Києві Українського народного університету для вихідців із бідних сімей і надання їм можливості навчатися рідною мовою. Згодом ученим підготовлено проект закону про перетворення Київського українського народного університету в Державний український університет, який був підписаний у серпні 1918 р. Гетьманом України Павлом Скоропадським. У цьому університеті О.В. Корчак-Чепурківський став першим деканом медичного факультету та ординарним професором і завідувачем кафедри гігієни.

З 1920 по 1923 рр. він працював у Київському медичному інституті професором, завідувачем кафедри загальної та соціальної гігієни, деканом медичного факультету та заступником голови ради професорів інституту. Читав лекції із загальної та соціальної гігієни українською мовою на медичному та одонтологічному факультетах. Тут же О.В. Корчак-Чепурківський у 1923 р. домігся відкриття першої в СРСР нової спеціалізованої кафедри професійної гігієни, а також розділення кафедри загальної і соціальної гігієни на дві самостійні кафедри.

Життєвий шлях академіка О.В. Корчака-Чепурківського закінчився на 91-му році 27 листопада 1947 р. в Києві, де він і похований на Звіринецькому цвинтарі.

Багатогранна діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського базувалася на самовідданому служінні науці, справі охорони здоров'я людей і продовження їх активного життя, а це заслуговує на особливу пошану.

____________________________

¹ Орлов В.Д. Тридцатилетие лаборатории гигиены Импер. Унив. Св. Владимира (1875-1905г.г.): материалы для истории кафедры гигиены / В.Д. Орлов. - К.: Типография Импер. Универ. Св. Владимира, 1906. - С. 46-49, 57.

² Жбанков Д.Н. Общественная медицина в России / Д.Н. Жбанков // Медицинская беседа. - 1897. - № 18. - С. 567-579; Френкель З.Г. Очерки земского врачебно-санитарного дела / З.Г. Френкель. - СПб., 1913. - 288 с.; Веселовский Б.Б. История земства за сорок лет / Б.Б. Веселовский. - СПб, 1911. - Т. 1-4. - 745 с.

³ Карпенко Г. В. Дійсний член Академії наук УРСР Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський (До 90-річчя з дня народження) / Г. В. Карпенко // Вісник Академії наук УРСР. - 1947. - № 3 (131). - С. 18-20.

⁴ Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський (некролог) // Радянська Україна. - 1947. - № 259. - 29 листопада; Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський (некролог) // Вісник Академії наук УРСР. - 1947. - № 7 (135). - С. 72-73.

⁵ Каган С.С. Из истории социальной гигиены на Украине (А.В. Корчак-Чепурковский - крупный учёный - социальный гигиенист) / С.С. Каган // Украинская научная конференция по истории гигиены и санитарии (Программа и тезисы). - К., 1961. - С. 29-31; Каган С.С. Академик А.В. Корчак-Чепурковский - выдающийся социальный гигиенист / С.С. Каган // Материалы к истории гигиены и санитарного дела в УССР: сборник статей / [под ред. П. Д. Лещенко и др.] - К., Госмедиздат УССР, 1962. - Ч. ІІ - С. 278-301; Каган С.С. Видатний санітарний діяч України - академік О.В. Корчак-Чепурківський / / С. С. Каган. - К.: Здоров'я, 1965. - 78 с.

⁶ Васильев К.Г. А.В. Корчак-Чепурковский - основоположник преподавания социальной гигиены и эпидемиологии в СССР / К.Г. Васильев, А.М. Голяченко, А.Т. Обухов // Советская медицина. - 1974. - № 5. - С.127-129; Голяченко А.М. А.В. Корчак-Чепурковский - пионер преподавания социальной гигиены в нашей стране / А.М. Голяченко // Актуальные вопросы истории медицины в Украинской ССР - К.: Здоров'я, 1978. - С.173-178.

⁷ Белицкая Е.Я. О социал-гигиенисте А.В. Корчаке-Чепурковском (К 125-летию со дня рождения) / Е.Я. Белицкая // Советское здравоохранение. - 1982. - № 6. - С. 66-68; Синяк К.М. Авксентий Васильевич Корчак-Чепурковский (к 125-летию со дня рождения) / К.М. Синяк, В.Ф. Рудиченко // Врачебное дело. - 1983. - № 4. - С. 118-121.

⁸ Квятковская Ю.А. Воспоминания врачей Ю.А. Квятковской и М.П. Рашкович / Ю.А. Квятковская, М. Рашкович. - Париж, 1937. - С.48-49; 194-195; Попушой Е.П. Вклад А.В. Корчака-Чепурковского в развитие здравоохранения и борьбу с эпидемиями в Молдавии / Е.П. Попушой, В.А. Иокса // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. - 1983. - № 10. - С.109-111; Попушой Е.П. Приостановить эпидемию / Е.П. Попушой. - [Н.А. Тестемицану, Е.П. Попушой, В.А. Иокса] // Видные врачи Молдавии. - Кишинёв: Штиинца, 1985. - С. 62-73.

⁹ Корчак-Чепурковский Авксентий Васильевич // Большая медицинская энциклопедия. - 1-е. изд. - М., 1930. Т.ХІV, С.28-29; Корчак-Чепурковский Авксентий Васильевич // Большая медицинская энциклопедия. - 2-е. изд. - М., 1959. Т.13, Стб.1127; Корчак-Чепурковский Авксентий Васильевич // Большая медицинская энциклопедия. - 3-е. изд. - М., 1979. Т.11, Стб.1196; Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович // Українська Радянська енциклопедія. - Київ. 1962. - Т.7. - С. 268; Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович // Український Радянський енциклопедичний словник: В 3-х т. / [редкол.: А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.] - 2-ге вид. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1987. - Т. 2. - Каліграфія -Португальці. - С. 162.

¹⁰ Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах / Я. Ганіткевич. - Львів, 2004. - 365 с.; Бажан Т.А. О гигиене и гигиенистах / Т.А. Бажан, Н.М. Таранько, Н.Г. Карнаух. - Дніпропетровськ: Журфонд, 2005. - С. 120, 131, 133, 134.; Кундієв Ю.І. Володимир Підгаєцький: повернення із забуття. 1889-1937 / Ю.І. Кундієв, О.П. Яворівський, І.М. Трахтенберг, І.М. Сахарчук. - Житомир: Полісся, 2008. - 324 с.; Коцур Н. Внесок учених-гігієністів у розвиток соціальної гігієни в Україні (кінець ХІХ - ХХ ст.) / Н. Коцур // Наукові записки з української історії: зб. наук. статей. - Вип. 19. - Тернопіль: Астон, 2007. - С. 322-331.

¹¹ Ганіткевич Я. Українські лікарі - вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи / Я. Ганіткевич. - Львів, 2002. - С. 11-37; Ганіткевич Я.В. Овксентій Корчак-Чепурківський - фундатор національної вищої медичної школи та медичної науки (до 145-річчя з дня народження) / Я.В. Ганіткевич, О.М. Голяченко // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2002. - № 4. - С. 86-88; Коцур Н.І. О.В. Корчак-Чепурківський - шлях від земського санітарного лікаря до академіка / Н.І. Коцур // Історія української науки на межі тисячоліть: зб. наук. праць / [відп. редактор О.Я.Пилипчук]. - К., 2005. - Вип. 22. - С.123-127; Кундієв Ю.І. Академік Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський (трагічна доля вченого) / Ю.І. Кундієв // Український журнал з проблем медицини праці. - 2006. - № 1. - С. 75-79; Москаленко В.Ф. Он стоял у истоков научной мысли / В.Ф. Москаленко // Зеркало недели. - 2007. - 3 березня (№8).

¹² Пундій П. Українські лікарі. Біобібліографічний довідник / П. Пундій / [гол. ред. - Я. Ганіткевич]. - Львів; Чикаґо, 1994. - Кн. 1.: Естафета поколінь національного відродження. - С. 108-110; Осінчук Р. Державна організація охорони здоров'я УНР / Р. Осінчук // Українські лікарі. Бібліографічний довідник: В 2 т. - Львів - Чикаго: [Б.в.], 1994. - Т.2: Лікарі діаспори та їх діяльність для рідного краю. - С. 282; Кубійович В. Енциклопедія українознавства / В. Кубійович. - К.: «Молоде життя», 1996, Ч. 3. - С. 1142-1143; Плющ В. Лікарські товариства і наукові з'їзди лікарів у східній Україні (1846-1956) / В. Плющ // Матеріяли до історії української медицини / [М. Семчишин (ред.-упоряд.); П. Джуль - голова (ред.)]. - Чікаґо: вид. Українського Лікарського Товариства Північної Америки, 1988. - Том 2. - С. 1-23; Datsenko I. O.V. Korchak-Chepurkivsky / I.O. Datsenko // Journal of the Ukrainian Medical Association of North America, Chicago, summer 1994. - P. 108-111; Yanitkevych Y. Medical Section of Ukrainian Scientific Society in Kiev / Y. Yanitkevych // Journal of the Ukrainian Medical Association of North America, Chicago, summer 1994. - P. 112-116; Полонська-Василенко Н. Українська Академія Наук: нарис історії / Н. Полонська-Василенко. - Ч. 1 (1918-1930). Мюнхен, 1955. - С. 34, 52, 55, 59-62, 66-71, 86, 114, 119, 130.

¹³ Макаренко И.М. Материалы о развитии гигиены на Украине. (Вопросы гигиены в трудах и деятельности ученых мед. факультета Киевского ун-та) / И.М. Макаренко. - К., 1963. - 422с.; Петрова З.П. Из истории социальной гигиены на Украине (1861-1932 гг.): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. биол. наук (14.00.33) / З.П. Петрова. - Харьков, 1975. - 14 с.; Матвєєва Л.В. Національна Академія наук України: етапи розвитку та доля вчених (історико-джерелознавче дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. істор. наук: спец. 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» / Л.В. Матвєєва. - Київ, 1996. - 55 с.; Жванко Л.М. Внутрішня політика Української держави у галузі охорони здоров'я та соціального захисту населення (квітень-грудень 1918 року): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Л.М. Жванко. - Полтава. - 2002. - 20 с.; Гринзовський А.М. Системний аналіз становлення і формування медико-профілактичного факультету та гігієнічної науки Національного медичного університету імені О.О.Богомольця : дис… канд. мед. наук: 14.02.04. / Гринзовський Анатолій Михайлович. - К., 2005. - 243 с.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз стану наукової розробки дає змогу констатувати, що наукова, організаційна робота та педагогічна діяльність академіка О.В. Корчака-Чепурківського в 1883-1947 рр. не були предметом системного і цілісного дослідження, а опубліковані праці лише фрагментарно розкривають деякі аспекти його біографії. Джерельну базу дослідження складають опубліковані праці вченого, неопубліковані архівні документи щодо його діяльності, а також матеріали преси досліджуваного періоду. Визначені методи дослідження історіографічних і архівних джерел дали можливість через низку поставлених завдань досягти мети дисертаційного дослідження.

2. Умовами формування наукового світогляду О.В. Корчака-Чепурківського як ученого в галузі профілактичної медицини були з'їзди Товариства російських лікарів імені М.І. Пирогова впродовж 1885-1910 рр., у яких він брав активну участь, а також його особисте знайомство та робота під керівництвом відомого в Російській імперії санітарного діяча М.С. Уварова.

Важливими періодами багатогранної діяльності О.В. Корчака-Чепурківського були: Костянтиноградський (1883-1889 рр.) - становлення молодого лікаря як практика, дослідника, науковця й активного члена з'їздів Товариства російських лікарів імені М.І. Пирогова; Херсонський (1889-1891 рр.) - інтенсивна санітарна та наукова робота і громадська діяльність; Бессарабський (1891-1897 рр.) - ефективна протиепідемічна, профілактична та наукова робота на посаді губернського санітарного лікаря; Київський (1898-1947 рр.) - плідна науково-дослідна й організаційна робота в наукових товариствах, УАН - ВУАН - АН УРСР і педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах.

Завдяки архівним документам уточнено та доповнено біографічні дані О.В. Корчака-Чепурківського.

3. У 1883-1907 рр. організаційна робота О.В. Корчака-Чепурківського була спрямована на вдосконалення земської і міської санітарної справи, розширення мереж лікувальних закладів, запровадження нової спеціальної медичної документації, організації губернських лікарських з'їздів. З'ясовано, що санітарно-освітню роботу вчений здійснював шляхом видання медичних хронік, бюлетенів, медичної та санітарно-просвітницької літератури, проведення медичних народних читань у вигляді лекцій і бесід.