Російсько-польська війна 1654-1667

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

Кафедра всесвітньої історії

Наукова дисципліна - Історія Росії

Реферат на тему:

РОСІЙСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1654-1667

Виконав: студентка 234 групи

Михайлова С. Ю.

Перевірив:

к.і.н. Мельніченко В. В.

Миколаїв-2014



Зміст

Вступ

1. Передісторія війни

2. Хід війни

2.1 Кампанія 1654

2.2 Кампанія 1655

2.3 Російсько-шведська війна

2.4 Кампанія 1658-1659 років

2.5 Кампанія 1660

2.6 Кампанія 1661-1662 років

2.7 Кампанія 1663-1664 років.

2.8 Кампанія 1665-1666 років

3. Підсумки і наслідки війни

Висновки

Список використаних джерел та літератури



Вступ

Актуальність дослідження полягає в тому, що у роботі було розглянуто та досліджено, а також систематизовано джерельну базу дослідження про Російсько-польську війну в 1654-1667 роках, а також оглянути цікавість до данної тематики українських та зарубіжних науковців.

Метою роботи є виділення основних причин, етапів та закономірностей виникнення та існування Російсько-польської війни в 1654-1667 роках.

Згідно з метою сформульовані наступні завдання:

· Вивчити наукову, науково-методичну та спеціальну літературу, джерела Інтернет щодо необхідної тематики.

· Розглянути форми і методи правління в Російській імперії та в Речі Посполитій в 1654-1667 роках.

· Оцінити ці методи ведення політики, виявити її сильні і слабкі сторони.

Опрацювання літературних джерел.

Російсько-польська війна є предметом спекуляцій безлічі істориків і публіцистів протягом вже півтора століть. Не тільки не підтверджений джерелами, але і прямо ними спростовуваний, міф про «катастрофічних втратах російської армії» і «загибелі кольору російського дворянства», продовжує кочувати з одного історичного твору в інше.



1. Передісторія війни

Російсько-польська війна 1654-1667-військовий конфлікт між Російським царством і Річчю Посполитою за контроль над західноруськими землями. Розпочався в1654після рішення Земського собору підтримати повстання Хмельницького, що випробувало внаслідок татарської зрадив битві під Жванцем чергову невдачу. Благополучний перший етап війни, в результаті якого російсько-козацьке військо просунулося далеко на захід, майже здійснив вікову, знову поставлену мету - об'єднання всіх руських земель навколо Москви та відновлення Давньоруської держави в її колишніх межах. [4, с. 42]

Одночасне вторгнення Швеції в Річ Посполиту і шведсько-литовська унія привели до висновку тимчасового Віленського перемир'я з поляками і початку Російсько-шведської війни 1656-1658. Після смерті Хмельницького частина козацької старшини в обмін на обіцянки привілеїв перекинулася на бік Речі Посполитої, через що Гетьманщина занурилася в громадянську війну(що ввійшла в історію під назвою Руїна), а бойові дії між російською і польсько-литовської арміями оновилися. Успішне польське контр-наступ1660-1661років захлинувся в1663році в поході на Лівобережну Україну. Війна закінчилася в1667підписанням обома сторонами ослабленими Андрусівського перемир'я, яке закріплювало склався в результаті Руїни розкол Гетьманщини по Дніпру. Крім Лівобережної України з Києвом, до Російської царству відійшов також Смоленськ. [4 с. 21]

Проживає в Речі Посполитої (Союз Королівства Польського і Великого Князівства Литовського) російське православне населення піддавалося етнічної та релігійної дискримінації з боку польської та спольщена шляхти. Протест проти утисків виливався в періодично виникають повстання, одне з яких відбулося в1648під керівництвом Богдана Хмельницького. Повсталі, що складалися переважно з козаків, а також міщан і селян, взяли ряд серйозних перемог над польським військом і уклали з Варшавою Зборівський мирний договір, який надав козакам широку автономію в рамках Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств. [3, с. 22]

Незабаром, проте, війна відновилася, цього разу невдало для повстанців, які потерпіли в червні1651поразки під Берестечком через зраду татар Іслам III Гірея. В1653Хмельницький, в спробах знайти союзників замість ненадійних татар, звернувся до Росії з проханням про допомогу у війні з Річчю Посполитою. Посли гетьмана говорили в Москві навесні 1653 року:"только б де царська величність зволив їх прийняти незабаром і послав своїх ратних людей, і він гетьман, зараз пошле свої листи в Оршу, в Могильов і в інші городи, до білоруським людям, які живуть за Литвою , що царська величність зволив їх прийняти і ратних людей своїх послав. І ті де білоруські люди учнут з ляхи Бітці; а буде де їх 200 000 ".

У жовтня 1653 року Земський собору хвалив рішення задовольнити прохання Хмельницького і оголосив війну Речі Посполитої. У січні1654вПереяславівідбуласяРада, на якій козацтво одностайно висловилися за входження запорізького козацтва до складу Росії. Хмельницький перед обличчям російського посольства приніс присягу на вірність царю Олексію Михайловичу. [6, с. 32]

У березні-квітні 1654 року польські війська зайняли Любар, Чуднів, Костьольній і пройшли "изгоном" до Умані. Було спалено 20 міст, багато людей убито і захоплено в полон. Козаки намагалися напасти на польське військо, але поляки пішли до Кам'янця. Для підмоги до Хмельницького відправлявся Василь Шереметєв. Цар Олексій Михайлович писав гетьману:"І буде польські і литовські люди на наше царської величності Черкаський городи війною наступати учнут, і тобі б, Богдану Хмельницькому, гетьману війська Запорозького, над польськими і литовськими людьми промишляти, скільки милосердний Бог помочи подасть, а на посилок вам проти тих ворогів наших царської величності боярин і воєвода та намісник Білозерський Василь Борисович Шереметєв з товариші готові ".

18 травня1654 з Москви виступив Государевий полк під командуванням царя Олексія Михайловича. У Москві відбувся урочистий парад військ. Через Кремль парадом пройшла армія і артилерійський наряд^[7]. Спеціально для цієї події "Хмельницький прислав Польське прапор з кількома парами барабанів і трьома поляками, яких нещодавно захопив при роз'їздах"^[8].

При виступі в похід військам було віддано суворий наказ царя, щоб"Белорусца Православної християнської віри, які битися не учнут",в полон не брати і не розоряти. [8, с. 27]

Починаючи війну з Польсько-Литовською державою, Росія поставила собі за мету вирішити давно стояла перед нею завдання - об'єднання всіх руських земель навколо Москви та відновлення Руської держави в його колишніх межах. [9, с. 12]

російський польський війна наслідок



2. Хід війни

2.1 Кампанія 1654

Початок війни в цілому було успішним для об'єднаних російських і козацьких сил. На театрі військових дійв 1654 році події розвивалися наступним чином.

10 травня цар справив огляд всіх військ, які повинні були йти з ним в похід. 15 травня в Вязьму вирушили воєводи передового і караульного полку, на наступний день виступили воєводи великого і сторожового полку, а 18 травня виступив сам цар. 26 травня він приїхав в Можайськ, звідки через два дні виступив в сторону Смоленська. [9, с. 54]

4 червня до царя дійшла звістка про здачу російським військам без бою Дорогобужа, 11 червня - про здачу Невеля, 29 червня - про взяття Полоцька, 2 липня - про здачу Рославля. Незабаром ватажки шляхти цих повітів були допущені "до руки" Государя і подаровані званнями полковників і ротмістрів"Його Царського Величності"^[9].

5 липня цар отаборився неподалік від Смоленська.

20 липня отримано звістку про взяття приступом Мстиславля, в результаті якого місто спалили, 24 липня - про взяття військами Матвія Шереметєва міст Диснеі Друі. 26 липня передовий полк мав перше зіткнення з польсько-литовським військом на річці Колоднепід Смоленськом. [6, с. 42]

2 серпня до государя доходить звістка про взяття Орші. 9 серпня боярин Василь Шереметєв дав знати про взяття міста Глибокого, а 20 числа - про взяття Озерище. 16 серпня невдачею закінчився нападСмоленська.12 серпня в битві під Шклов "ертоул" князя Юрія Барятинського з полку князя Якова Черкаського примусив до відступу армію Великого Князівства Литовського під командуванням Януша Радзивілла.20 серпня князь А. Н. Трубецкой розбив військо під командуванням Великого гетьмана Радзивілла в битві на річці Ослик(за селом Шепелевич, в 15 верстах від міста Борисов), в цей же день наказний гетьман Іван Золотаренко повідомив про здачу литовцями після двомісячної облоги Гомеля. [3, с. 28]

В Могильові городяни відмовилися впускати війська Януша Радзивілла, заявивши, що"ми де всі будемо Бітці з Радивилів, поки нам стане, а в Могилів Радівілла не пустимо",а 24 серпня"Могильовцев всіх чинів люди зустрічали чесно, зі святими іконами і пустили в місто "російські війська і білоруський козачий полк Ю. Поклонський^[11]. 29 серпня Золотаренко повідомив про взяття Чечерські Пропойськ. 1 вересня цар отримав звістку про здачу противником Усвята, а 4 вересня про здачу Шклова. З усіх подніпровських фортець під контролем литовців виявився лише Старий Бихов, який безуспішно осаджували запорізькі козаки з вересня по листопад 1654.

10 вересня минулого переговори про здачу Смоленська. Місто було здано 23 вересня, а 25 вересня відбувся царський бенкет з воєводами і сотенними головами Государева полку, до царського столу була запрошена смоленська шляхта - переможені, зараховані до переможців^[9]5 жовтня государ виступив з-під Смоленська в Вязьму, де 16 числа в дорозі отримав звістку про взяття Дубровни. 22 листопада (2 грудня) армія В.П. Шереметєва взяла після тримісячної облоги Вітебськ, а потім відбила спробу польсько-литовського загону С. Коморовського відбити місто. [7, с. 55]

2.2 Кампанія 1655

З грудня 1654 розпочався контрнаступ литовського гетьмана Радзивілла на росіян. 2 лютого 1655 Радзивілл c яким було "бойового люду з 20 тисяч, а з обозними людьми буде з 30 тисяч",осадив Могильов, який захищав 6-ти тисячний гарнізон.

У січні Богдан Хмельницький разом з боярином Василем Шереметєвим зустрілися з польськими і татарськими військами під Ахматових. Тут російські два дні відбивалися від перевершував їх числом противника і відступили до Білій Церкві, де знаходилося інше російське військо під начальством окольничого Ф. В. Бутурліна.

У березні Золотаренко взяв Бобруйськ,Казимир(Королівську Слободу) і Глуськ. 9 квітня Радзивіллі Гонсевскій зробили невдалу спробу взяти штурмом Могильов. 1 травня гетьмани, після ще однієї невдалої атаки, зняли облогу з Могильова і відійшли до Березині. [1, с. 30]

У червні війська чернігівського полковника Івана Поповича взяли Свіслоч,"ворогів в ньому всіх під меч пустили, а саме місце і замок вогнем спалили",а потім і Кейдани. Воєвода Матвій Шереметєв взяв Велиж, а князь Федір Хворостінін-Мінськ. 29 липня війська князя Якова Черкаського і гетьмана Золотаренка недалеко від Вільнонапали на обоз гетьманів Радзивілла і Гонсевского, гетьмани зазнали поразки і втекли, а російські незабаром вийшли до столиці Великого князівства Литовського,Вільно, і 31 липня 1655взяли місто. [5, с. 42]

На західному театрі військових дій в серпні також були взяті міста Ковно і Гродно.

У той же час на південному театрі військових дій об'єднані війська Бутурліна та Хмельницького в липні місяці виступили в похід і безперешкодно увійшли в Галичину, де завдали поразки гетьмана Потоцькому; незабаром російські підійшли до Львову, але нічого не зробили місту і незабаром пішли. У той же час військо під командуванням Петра Потьомкіна призвело до присяги польське місто Люблін. [4, с. 30]

У вересні з Києва на судах вирушив у похід князь Дмитро Волконський. У гирлі річки Птічьвін знищив село Багрімовічі. Потім, 15 вересня він без бою взяв Туріва на наступний день завдав поразки литовському війську у міста Давидов. Далі Волконський вирушив до міста Столін, якого досяг 20 вересня, де розбив литовське військо, а саме місто спалив. Від Столина Волконський вирушив до Пінську, де також розбив литовське військо, а місто спалив. Далі поплив на судах вниз по Припяти, где в селі Стахове розбив отряд литовського війська, а жителів міст Кажана и Латви привів до присяги. [8, с. 65]

Влітку1655в войну вступає Швеція, війська якої захватили Варшаву і Краков.

2.3 Русько-шведська війна

Вступ у війну Швеції та її військові успіхи змусили Росію і Річ Посполиту укласти перемир'я. Проте ще раніше, 17 травня 1656 года Алексей Михайлович оголосив Швеції війну.

У серпні1656 року російські війська на чолі з царем взяли Дінабург (нині Даугавпілс) і Кокенгаузен (Кокнесе) і почали облогу Риги, але взяти її не змогли. Зайнятий Дінабург був перейменований в Борисоглібськ [12] і продовжував так називатися до відходу російської армії в 1667 році. У жовтні 1656 року була знята облога Риги і взято місто Дерпт (Юр'єв, Тарту). Іншим російським загоном були взяті Нотебург (нині Шліссельбург) і Нієншанц (Канці). [3, с. 54]

Надалі війна велася з перемінним успіхом, а відновлення Польщею воєнних дій в червні 1658 року примусила підписати перемир'я строком на три роки, за яким Росія втримала частина завойованої Лівонії (з Дерпта Мариенбургом). [3, с. 54].

2.4 Кампанія 1658-1659 року

Тим часом в 1657 року помер Богдан Хмельницький. Гетьманом Війська Запорозького був обраний Іван Виговський.
Одночасно, у Вільно тривали переговори між Росією і Річчю Посполитою. Метою переговорів було підписання мирної угоди і межування кордонів на Україні. Цар Олексій Михайлович наполегливо просив гетьмана Виговського вислати своїх представників на переговори у Вільно, але гетьман відмовлявся, залишаючи рішення на волю Государя. [8, с. 23]

Справжні наміри Виговського та Речі Посполитої відкрилися в 1658 році. Гетьман підписав Гадяцький договір, згідно з яким Гетьманщина входила до складу Речі Посполитої в якості федеративної одиниці. Це дозволило Речі Посполитої відновити війну і війська під командуванням гетьмана Гонсевского спробували з'єднатися в Литві з загонами козаків, що прийняли сторону Виговського. Цьому перешкодив князь Юрій Долгоруков, що висунувся зі своїм загоном назустріч Гонсевскому і завдав йому поразки вбитві біля села Вєрки(під Вільної)8 (18) жовтня1658. Результатом битви стало полонення Гонсевского і швидке придушення прихильників Виговського у Литві. Проте, російські війська були змушені відступити за Дніпро, а російські гарнізони в литовських містах були обложені (облога Ковно) або блоковані литовськими загонами. [2, с. 54]

29 червня1659Іван Виговський (16 тисяч війська) з кримським військом під командуванням Мехмеда IV Гірея(30 тисяч) під Конотопом завдав поразки загону російського війська, що складалося з кінноти князів Пожарськогоі Львова (4-5 тисяч шабель), а також козаків наказного гетьмана Війська Запорізького Івана Безпалого(2 тисячі шабель). Але після нападу запорізького кошового отамана Івана Сіркана ногайські улуси союзники кримського хана ногаї, що складали більше половини його війська, пішли захищати свої кочовища, і Мехмед IV Гірей змушений був піти у Крим, залишивши Виговського одного. [3, с. 87]

Проти Виговського спалахують повстання, до вересня1659, тобто через два місяці після успішної для Виговського битви, присягу російському царю принесли козацькі полковники: київський Іван Екімовіч, переяславський Тимофій Цецюра, чернігівський Оникій Силін, - з козацькими полками та населенням цих міст. Армія Трубецького урочисто увійшла до Ніжина, де російському царю присягнули міщани і козаки ніжинського полку під командуванням Василя Золотаренка. Іван Виговський був повалений козаками, а гетьманом був обраний вісімнадцятирічний син Богдана ХмельницькогоЮрій. [3, с. 92]

2.5 Кампанія 1660

Кампанія1660стала початком невдалого для Росії розвитку подій у війні. На західному напрямку рік почався великим успіхом. Завершуючи зимовий похід 1659-60 рр.. арміякн.І.А.Хованського3 січня раптовим штурмом захопила Брест. Російським військам вдалося витіснити литовські війська майже з усієї території Великого князівства Литовського. Сам Хованський з 20 березня зайнявся облогою Ляховичів- однієї з останніх фортець утримуваних противником. Тут він очікував підкріплень (полки С. Змєєва і С. Хованського) для майбутнього походу на Варшаву. Але3 травня Річ Посполита уклала мирний договір зі шведами в Оліве. Це відразу змінило співвідношення сил у війні, так як на фронт проти Росії могли бути направлені численні і досвідчені польські резерви. На початку червня об'єднана польсько-литовська армія (дивізії П. Сапєгиі С. Чарнецького) перейшла у контрнаступ.28 червня відбулася битва на Полонка, в ході якої армія І.А.Хованськогоі С. Змєєва зазнала нищівної поразки. Після цього російські війська, що діяли на території Великого князівства Литовського, перейшли до оборони, зміцнившись в найбільших фортецях (Вільно, Брест, Гродно, Ковно, Борисов). [6, с. 30]

Розвиваючи успіх, польсько-литовська армія, за підтримки місцевої шляхти, в черговий раз перейшла на іншу сторону, зайняли західну і центральну частину Великого князівства Литовського. Армія Речі Посполитої посилилася приєднанням жмудській дивізії під командуванням Міхала Паца. Намагаючись зупинити польсько-литовське наступ, російське уряд направив до Литви нову армію під командуванням Ю. А. Долгорукого. В ході битви на Басьоз24 вересня по10 вересня йому вдалося зупинити армію противника. Спроба нанесення удару в тил польсько-литовської армії силами частково відновленої армії І.А.Хованського привели до боїв на Черее (перемога російських військ) і у Толочина (перемога польсько-литовських військ). [5, с. 24]

У результаті російська армія до кінця року утримувала тільки східну частину Великого князівства Литовського і ряд фортець в інших районах (Вільно, Гродно, Борисов).

На південному театрі військових дій восени1660російські війська під командуванням Шереметєва зазнали поразки від польсько-кримських військ у боях у Любараі Чуднова, де, коли стало ясно, що йшов на з'єднання з російською армією Юрій Хмельницький капітулював під Слободищемі уклав з поляками Слободищенський трактат, Шереметєв капітулював на умовах, що російські війська залишать Київ, Переяслав-Хмельницький та Чернівці. Але воєвода Юрій Барятинський, який очолював оборону Києва, відмовився виконувати умови капітуляції Шереметєва, і залишати місто, сказавши знамениту фразу: "Я підкоряюся указам царської величності, а не Шереметєва; багато в Москві Шереметєвих!". У Переяславі народ на чолі з наказним гетьманом Якимом Сомко - дядьком Юрія Хмельницького - поклявся "вмирати за великого государя-царя, за церкви Божі та за віру православну, а міст малоросійських ворогам не здавати, проти ворогів стояти і відповідь тримати". [7, с. 56]

Поляки ж не наважилися штурмувати Київ. Тоді ж у польському війську почалися заворушення, пов'язані з невиплатою платні. У результаті всього цього польки війська втратили наступальну ініціативу. Російська армія також була не в змозі почати новий наступ, таким чином, вона обмежувалася тільки обороною. Росії також довелося укласти зі Швецією Кардисский мир, яким Росія поверталася до кордонів, передбаченим Столбовський миром 1617 року. [5, с. 102]



2.6 Кампанія 1661-1662 років

У цей період основні військові дії розгорнулися на північному театрі. Восени1661російська армія зазнала поразка при Кушлик, взимку1662- втратили Могильов, влітку - Борисов, і за ними залишалася тільки територія в районі Вітебська. Великий вплив на невдачі російського війська надали внутрішньополітичні хвилювання в Росії - економічна криза,Мідний бунт,Башкирська повстання. У цей період триває героїчна полуторогодовая оборона Вільни російським гарнізоном. Росіяни відбили п'ять нападів і здалися тільки в листопаді1661, коли в живих залишилося лише 78 захисників фортеці. [7, с. 52]

У Малоросії загони поляків, кримських татар і козаків Юрія Хмельницького здійснюють набіги на Лівобережжя, проте після низки боїв у районі Переяслава, були відкинуті силами вірних Москві козаків. [7, с. 63]

2.7 Кампанія 1663-1664 років

Великий похід короля Яна Казимира

Восени1663почалася остання велика операція польсько-російської війни: похід польського війська на чолі з королем Яном-Казимиром в поєднанні з загонами кримських татар та правобережними козаками на Лівобережну Малоросію. [5, с. 98]

Згідно зі стратегічним планом Варшави головний удар завдавала коронна польська армія, яка разом з козаками правобережного гетьмана Павла Тетері і кримськими татарами, захопивши східні землі України, повинна була наступати на Москву. Допоміжний удар завдавала литовська армія Михайла Паца. Пац повинен був узяти Смоленськ і з'єднатися з королем в районі Брянська. В ході важких боїв, просуваючись на північ вздовж річки Десни, польські загони захопили Вороньків, Бориспіль, Гоголів, Остер, Кременчук, Лохвицю, Лубни, Ромни, Прилукита ряд інших невеликих міст. Армія короля обходила великі фортеці з численними російськими гарнізонами (Київ, Переяслав, Чернігів, Ніжин).

Зумівши взяти спочатку 13 міст, королівське військо зіткнулося потім із запеклим опором. Провалилися спроби захопити Гадяч і Глухов.

Для відображення наступу, в умовах зими, Москві довелося мобілізувати війська, розпущене на зиму по домівках. Полк Бєлгородського розряду на чолі з князем Григорієм Ромодановським попрямував до Батурина і, з'єднавшись з козаками гетьмана Івана Брюховецького, висунувся до Глухова. Армія Севського розряду під керівництвом Петра Васильовича Шереметєва виступила туди ж із Путивля. Армія Великого (Царського) розряду під командуванням князя Якова Черкаського, зібрана в Калузі, повинна була відбити наступ військ Великого Князівства Литовського і потім діяти проти польської армії. [5, с. 43]

1 лютого1664король зняв облогу Глухова."Втративши надії на успіх, (король) виступив до Севську, де з'єднався з литовською армією. Через кілька днів (поляки) дізналися, що війська царя насуваються на них з усіх боків, до того ж солдати були стомлені, і серед них почалися хвороби ". Перебуваючи у таборі під Севському, король направив до Карачева загін польсько-литовської кінноти князя Олександра Полубінський, який був розбитий частинами російського воєводи князя Івана Прозоровського. Литовців і поляків "побили і в полон поіман багатьох". Одночасно з Болхова до Карачева і Брянська виступили головні сили під командуванням князя Черкаського. У складі армії князя Черкаського знаходилися самі боєздатні "генеральські" полки солдатського ладу Томаса Далейля,Вільяма Друммондаі Миколи Баумана.

У цей час Новгородський полк князя Івана Хованського, з метою відволікання литовської армії Паца,вторгається в Литву. [5, с. 78]

Дізнавшись про наближення князів Черкаського і Ромодановського, король відступив до Новгороду-Сіверському і зупинився на березі Десни. Проти армії Ромодановського була спрямована польська дивізія Стефана Чарнецького, який зазнавши поразки в битві підВоронежем18 лютого, відійшов в королівський табір. На військовій раді польсько-литовське командування прийняло рішення про відступ.

Відступаючи під натиском армії князя Ромодановського, при переправі через Десну Ян Казимир зазнав важке поразка від російських військ у Пирогівка.

27 лютого у Сосниці коронні війська на чолі з Чарнецьким, відділилися від армії короля і пішли на Правобережжі, литовці, з якими залишився сам король, рушили до Могильову. З'єдналися з Черкаським, передові загони князів Юрія Барятинського і Івана Прозоровського березня 1664 року нагнали відходить литовську армію під Мглин. В ар'єргарді литовського війська знаходився піхотний полк прусського аристократа Християна Людвіга фон Калькштейна, який був повністю знищений, а сам полковник потрапив у полон. Було захоплено понад 300 полонених і уціліла частина обозу. Армія короля кинула всю свою артилерію. Відступ литовської армії перетворилося в панічну втечу. [5, с. 70]

"Відступ це тривало два тижні, і ми думали, що загинемо все. Сам король врятувався з великими труднощами. Настав такий великий голод, що протягом двох днів я бачив, як не було хліба на столі у короля. Було втрачено 40 тисяч коней, вся кавалерія і весь обоз, і без перебільшення три чверті армії. В історії минулих століть немає нічого, що можна було б порівняти зі станом такого розгрому ",згадував, що служив у короля герцог Грамон.На початку 1664 російсько-козацькі війська перейшли в контрнаступ і увійшли на територію Правобережної Малоросії, де влітку тривали бої місцевого значення. [6, с. 79]

2.8 Кампанія 1665-1666 років

Останній етап війни характеризувався вичерпанням у сторін матеріальних і людських ресурсів. Здійснювалися невеликі сутички і бої місцевого значення як на північному, так і на південному театрі військових дій. Великого значення вони не мали, за винятком поразки поляків від російсько-козацьких військ під Корсунью і Білою Церквою.

Фактичне припинення активних бойових дій змусило сторони піти на переговори про мир, які почалися в1666і завершилися підписанням перемир'я в січні1667. [9, с. 96]

3. Підсумки і наслідки війни

20 (30) січня1667в селі Андрусові поблизу Смоленська була підписана Андрусівське перемир'я, завершував 13-річну війну. Згідно з ним, Росії повертався Смоленськ, а також всі землі, втрачені під час смутного часу, у тому числі Дорогобуж, Біла, Невель, Червоний, Велиж, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом. Крім того, Польща визнала за Росією право на Лівобережну Малоросію. Згідно з угодою Київ тимчасово на два роки переходив Москві (Росії, проте, вдалося залишити Київ собі по Вічного миру1686, сплативши Польщі 146 000 рублів в якості компенсації).Запорізька Січ переходила під спільне управління Росії і Польщі. [10, с. 43]

Польсько-російська війна 1654-1667 років фактично поклала кінець Польщі як великої європейської державі, стала чинником початку процесу залучення західно-руських земель в орбіту Російського Царства, обмежила поширення католицизму на Схід. Крім того, мир з Польщею і її ослаблення дозволили Росії сконцентрувати зусилля на боротьбі зі Швецією, Османською імперією та Кримським ханством. [5, с. 87]

Андрусівське перемир'я встановлювалося на 13,5 років,3 (13) серпня1678воно було продовжено ще на 13 років, в1686був укладений мирний договір ("Вічний мир"), згідно з яким Росія за певну грошову суму закріпила за собою Київ з передмістями, а Річ Посполита відмовлялася від протекторату над Запорозькою Січчю. Договір став основою польсько-російського союзу проти Швеції під час Північної війни 1700-1721і проти Османської імперії(в рамках Священної ліги). [10, с. 75]



Висновки

Польсько-російська війна 1654-1667 років фактично поклала кінець Польщі як великої європейської державі, стала чинником початку процесу залучення західно-руських земель в орбіту Російського Царства, обмежила поширення католицизму на Схід. Крім того, мир з Польщею і її ослаблення дозволили Росії сконцентрувати зусилля на боротьбі зі Швецією, Османською імперією та Кримським ханством.

Андрусівське перемир'я встановлювалося на 13,5 років,3 (13) серпня 1678 воно було продовжено ще на 13 років, в 1686 був укладений мирний договір ("Вічний мир"), згідно з яким Росія за певну грошову суму закріпила за собою Київ з передмістями, а Річ Посполита відмовлялася від протекторату над Запорозькою Січчю. Договір став основою польсько-російського союзу проти Швеції під час Північної війни 1700-1721і проти Османської імперії(в рамках Священної ліги).



Список використаних джерел та літератури

1. Бабулін І. Б. Битва під Конотопом. 28 червня 1659 - М.: цейхгауз, 2009

2. Бабулін І. Б. Князь Семен Пожарський і Конотопська битва, М., 2009

3. Kurbatow OA Poіonka 1660 - spojrzrnie z Moskwy. / / Mowi№ wieki. Magazyn historiczny. 2000. № 10/00 (490). S. 27-36.

4. Курбатов О. А. Морально-психологічні аспекти тактики російської кінноти в середині XVII століття / / Військово-історична антропологія. Щорічник, 2003 / 2004. Нові наукові напрями. М., 2005. С. 193-213.

5. Малов А. В.Російсько-польська війна 1654-1667 рр.. М.: цейхгауз, 2006

6. Малов А. В. Перша служба государева виборного полку Огія Шепелєва: Литовська похід 1658-1660 рр.. / / Известия Уральського державного університету, 2004, № 33, стор 160-173

7. Мальцев О.М. Росія і Білорусія в середині XVII ст., М., 1974.

8. Мелешко В. І. Могильов в XVI-середині XVII ст., Мн., 1988

9. Сагановіч Г. Невядомая вайну: 1654-1667. - Мн.: Навука и техніка, 1995.

10. Флоря Б. Н. Від Потопу до Вільна. Російська політика щодо Речі

Размещено на Allbest.ru