Церковно-релігійне становище на українських землях у складі Речі Посполитої. Передумови укладання та наслідки Берестейської унії (1596)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра політичної історії

Контрольна робота

з науки «Історія українського суспільства»

Церковно-релігійне становище на українських землях у складі Речі Посполитої. Передумови укладання та наслідки Берестейської унії (1596)

Виконала: студентка

заочної форми навчання

спеціальності 6401

5 групи, 1 курсу,

Шеліхова А.В.

Перевірила:

професор Дудко І.Д.

Київ

2013

Зміст

берестейський унія православний католицький

Вступ

1. Становище православної церкви на українських землях у складі Речі Посполитої

2. Передумови Берестейської унії

3. Хід Берестейської унії

4. Укладання унії

5. Опірунії

Висновоки

Список використаної літератури

Вступ

Берестейська унія -- об'єднання українсько-білоруської православної церкви з католицькою, яке мало наслідки в суспільно-політичному і релігійному житті українського народу. Була спричинена внутрішньою кризою православної церкви. Унію (від лат. unio -- союз) формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року. пише митрополит Іларіон.

Укладання Берестейської унії було викликано необхідністю виправити наслідки церковного розколу між Римським Престолом та Константинопольським Патріархатом, який відбувся у 1054.

Важливим фактором, що спонукав до укладення унії з Апостольською столицею, була необхідність протистояти подальшій латинізації та полонізації української світської еліти, а також добитися зрівняння в правах українського духовенства з латинським.

1. Становище православної церкви на українських землях у складі Речі Посполитої

Період XVI ст. не найкращий в історії української православної церкви. В цей період церковне життя України розвивалось під впливом польсько-литовської влади. Було проголошене терпиме ставлення до православ'я. Але були причини, які викликали глибоку кризу церковного життя.

В цей же період розвивались такі характерні особливості як зближення церковного життя, духовної освіти й школи. Взаємну неприязнь розпалювала літературна полеміка поміж греками та католиками, яка «копала прірву між обома Церквами».

Для подальшого зміцнення Речі Посполитої, як вважали польська влада і католицькі кола, було необхідно об'єднати православних українців і білорусів з поляками-католиками. Православні єпископи також виступали за об'єднання церков, але при цьому інтереси православних і католицьких ієрархів, так само як і їх бачення ролі і становища майбутньої уніатської церкви, були зовсім різними.

Потреба Унії постала після розколу християн у 1054 р. на західну католицьку і східну православну церкви.

Між візантійською і латинською Церквами першу Унію укладено на соборі в Ліоні, другу -- на Флорентійському соборі, проте ні одна, ані друга не довели до повної єдності християн.

З утворенням Речі Посполитої Польща проводить політику нейтралізації православ'я в українських землях та заміни його католицькою вірою. Успіху католицької пропаганди сприяло й, пануюче в житті православної церкви, безладдя, яке було віддзеркаленням кризових явищ, що охопили всі сфери українського суспільства.

Серйозної шкоди православ'ю завдавало окатоличення та ополячення української еліти, що вело до різкого звуження каналів матеріальної підтримки православ'я.

Однак більшість українських феодалів, верхівка духовенства в умовах панування Речі Посполитої віддалялися від національної культури -- мови, традицій, православної віри і сприймали польську.

2. Передумови Берестейської унії

Ватикан здавна намагався поширити свій вплив на східнослов'янські народи. Саме Ватикан дав почин унії.

Саму ідею унії підтримувала ще й верхівка українського духовенства та світські феодали, що прагнули добитися однакового політичного становища з польськими магнатами, зміцнити свою позицію в боротьбі проти антифеодальних народних рухів.

Приводів до унії було чимало, серед яких наступні:

ідея об'єднання християн після розколу в 1054 р. на православну та католицьку у єдину церкву;

на думку українських єпископів, унія мала б вирішити проблему полонізації та покатоличення православних, вони отримали б рівноправність у Речі Посполитій з католиками;

тісніше зв'язати Україну й Білорусь з Польщею і нейтралізувати впливи Москви;

намагання верхівки руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» -- і залежали тільки від Папи та почасти від короля.

Костянтин Острозький (1527-1608), «некоронований король України», був одним із наймогутніших маґнатів, власником значної частини Волині і великих поселень в Галичині. Він був патроном понад 1000 церков у своїх маєтках, бачив занепад Православної Церкви і прагнув її об'єднання з Католицькою Церквою, але не в формі підкорення одної другій.

Острозький мав однодумців і великий авторитет в колах української шляхти, міщан, вищого духовенства.

Наприкінці 1589-го або на початку 1590-го року єпископ Львівський Гедеон Балабан перший порушив питання про унію.

До нього приєдналися -- Кирило Терлецький, Леонтій Пельчицький, єпископ Пинський і Туровський, Діонісій Збируйський, єпископ Холмський та Белзький. Наслідком таємної конференції в Белзі у 1590 році був лист до короля, в якому єпископи заявляли про свою згоду визнати владу папи.

Справу тримали у великій таємниці, і навіть не всі єпископи знали про переговори з королем. Історія України - Субтельний Орест.

3. Хід Берестейської унії

Православні невдоволенні непорядками в Церкві, приймали чутки про унію в значній мірі індиферентно.

Інакше поставився до тієї справи князь Костянтин Острозький. На Собор, що відбувся 1593 року, він надіслав «артикула-умови, на яких Українська Церква може об'єднатися з Католицькою:

1) збереження обряду;

2) заборона католикам забирати православні церкви;

3) заборона переходити на латинський обряд;

4) зрівняння православного духовенства в правах з католицьким;

5) повідомлення в справі унії патріархів;

6) повідомлення про те Москви і Молдавії;

7) поліпшення внутрішніх справ Православної Церкви та

8) відкриття шкіл для православного духовенства.

Ці «артикули» князя К. Острозького не проголошено на Соборі.

Острозький видав «Окружник» проти унії, особливо проти тактики владик. «Окружник» справив велике враження. Наприкінці 1595 року делегати владик -- єпископи Іпатій Потій та Кирило Терлецький -- прибули до Риму. Папа урочисто прийняв Українську Православну Церкву із збереженням її обрядів.

Вістки про те, що єпископи пристали на унію, викликали в Україні хвилювання. На сеймиках воєводств Волинського, Київського, Брацлавського, Руського шляхта доручила депутатам заявити протест проти самовільного вчинку владик, які не мали уповноважень та згоди на прийняття унії.

4. Укладання унії

У 1590 році частина православних єпископів вступила в таємні переговори з польським королем Сигізмундом ІІІ, висловивши бажання приєднатися до католицької церкви. У 1595 році єпископи Луцький Кирило Терлецький і Володимирський Іпатій Потій після видання королем універсалу, в якому він сповіщав про перехід православних єпископів до унії, вирушили до Риму, представили 33 статті Унії. Святкове проголошення самої унії планувалося у жовтні1596 в Бересті. Енциклопедія українознавства. Молоде життя.

Уже 9 жовтня 1596 року король Сигізмунд ІІІ і київський митрополит Михайло Рогоза за дорученнямПапи Климентія VIII скликали в Бересті в церкві святого Миколая церковний собор для офіційного проголошення унії. Проте собор одразу розколовся на два окремі собори -- православний і уніатський. Берестейська унія була укладена 15 грудня 1596р.

5. Опір унії

Частина православного духовенства відкинула унію. Уніати проголосивши унію, визнали владу римського папи, зберігши, православні обряди. Уніатським єпископам обіцяли сенаторські звання (ця обіцянка залишилася невиконаною), уніатське духовенство, як і католицьке, звільнялося від податків, уніатська шляхта одержала право обіймати державні посади нарівні з католицькою шляхтою. Додатково уряд Речі Посполитої вважав унію обов'язковою для всіх православних на території Речі Посполитої.

Висновки

Розібравши цю інформацію, можна зробити наступні висновки: Ватикан здавна намагався поширити свій вплив на східнослов'янські народи; саме Ватикан дав початок Унії; намагання верхівки руського православного духовенства домогтися рівності з католицькими єпископами.

Унію нав'язували силою, тому селяни, козаки боролися проти католицтва. Протестували проти унії частина православної шляхти, Костянтин Острозький, духовенство.

Внаслідок цього опору, і не тільки українського народу, а й білоруського, польсько-шляхетський уряд видав «Статті для заспокоєння руського народу». Ці статті узаконювали існування православної церкви.

З цього всього можна зробити висновок, що обстоювати свої права та погляди потрібно завжди, не зважаючи на будь-які фактори.

Список використаної літератури

1. Довідник з історії України.За ред. І. Підкови та Р. Шуста. - К.: Генеза, 1993.

2. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей. - Донецьк.

3. Енциклопедія історії України.

4. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. -- Луцьк.

5. Довідник з історії України, 1993.

Размещено на Allbest.ru