Солоха - царський скіфський курган

Размещено на http://www.allbest.ru/

Солоха - царський скіфський курган

На берегах Дніпра розташовані сотні курганів. Однак протягом довгого часу археологи, при всій спокусливості багатих знахідок, неохоче бралися за їх розкопки. Багатий досвід, накопичений протягом XIX ст., показував, що більшість курганів розграбовано і ймовірність блискучих знахідок вельми невелика.

Особливу увагу археологів привертав величезний курган (Додаток A), що стояв на лівому березі Дніпра, неподалік від Нікополя, поблизу села Велика Знам'янка, на наділах селян Трохима Грязева та Івана Борейко. Навколишні мешканці чомусь охрестили його Солохою, і під цим ім'ям він увійшов у світову науку.

Ще влітку 1882р. археологічна комісія повідомляла таврійському губернатору про свій намір наступного року приступити до розкопок кургану. Однак, у травні 1883р. археологічна комісія оголосила, що цього року «за непередбаченими обставинами» робота проведена не буде.

Дослідження Солохи почалося лише через 30 років, в 1912 р, через півстоліття після відкриття Чортомлика. Розкопки кургану пов'язані з ім'ям професора Петербурзького університету Миколи Івановича Веселовського (1848-1918).

Сходознавець з освіти та основним фахом, М. І. Веселовський прославився головним чином своїми археологічними відкриттями. Це був один з найбільш щасливих росіян археологів. Діяльність його як археолога почалася в 1884 р. і з тих пір рідко проходив рік, щоб він не повертався із поля з багатими «жнивами». Поле археологічної діяльності М. І. Веселовського було надзвичайно широким. Ним було розкопано багато десятків курганів на Дніпрі, в Криму, на Кубані і Дону. І серед них такі відомі, як Майкопский курган, Келермескіє, Єлизаветинский, Чмирьов, нарешті Солоха і багато інших. Імпозантну фігуру Веселовського можна було зустріти в самих різних місцях півдня Росії. Енергія цієї людини була поістинне невичерпна. Досить сказати, що він провів без перерви 29 польових кампаній - небачений випадок для дореволюційного археолога. Заключним акордом археологічної діяльності М. І. Веселовського, її апогеєм, було дослідження Солохи.

Курган був настільки грандіозним (висота його перевищувала 18 м), що за один рік його дослідження виявилося не під силу археологам. Розкопки тривали два сезони - в 1912 і 1913 рр. Уже перший огляд Солохи показав, що і вона не уникла долі більшості курганів: на схилах курганного насипу були помітні ями і западини - залишки заплилих грабіжницьких ходів, вірні свідки хазяйнування зловмисників. За всіма ознаками, курган був пограбований. Це, однак, не збентежило М. І. Веселовського. Багатий досвід археолога підказував йому, що грабіжникам рідко вдавалося пограбувати могилу начисто, що-небудь та залишалося ними непоміченим - тайник, бічна чи могила або що-небудь ще. Крім того, дослідник знав, що під настільки могутнім насипом найчастіше буває не одне, а кілька поховань, і малоймовірно, майже виключено, щоб злодіям, орудували під товщею землі наосліп, подібно кротам, та до того ще в страшному поспіху через острах бути захопленими на місці злочину, а то і похованими заживо, вдалося знайти і спустошити відразу всі могили.

Розкопки велися ще по старинці, так званої «глухої траншеї». У центральній частині кургану як би вирізувалася широка смуга до його середини, і її поглиблювали поступово до материкового грунту. З боків цієї траншеї залишалися, таким чином, високі стрімкі земляні стінки (в даному випадку їх висота досягала 18 м), що погрожували обвалом. Для його запобігання стінки робилися похилими: чим ближче до дна, тим вже ставала траншея, а отже, тим більше скорочувалася досліджувана площа кургану. Для розкопок іншим способом, для повного зносу всьго насипу кургану - єдиного способу повного і остаточного його дослідження - не було в той час ще технічних можливостей. Вони з'явилися лише в наші дні, в століття техніки, коли в розпорядженні археолога є потужні землерийні машини - бульдозери з широкими залізними ножами-лопатами, скрепери з величезними ковшами і т. д. Повернімося, однак, в 1912 рік, до початку досліджень Солохи.

Коли в результаті довгої та виснажливої праці було нарешті знято частину насипу кургану і досягнуто рівня материка, в ньому виявилися обриси величезної могильної ями, площею близько 27 м2. Це зайняло багато сил і праці - глибина могили сягала 6 м. Коли могила була нарешті очищена, виявилося, що вона, як і слід було очікувати, пограбована. Про колишнє її багатство давали уявлення загублені грабіжниками золоті нашивні бляшки від одягу, золота голка, а також срібна чаша для пиття вина - килик з грецьким написом на ньому. Судячи по знайденій голці, тут була похована знатна жінка, можливо, скіфська цариця. В бічному підземеллі могили, археологи знайшли великий мідний котел для варіння м'яса і невеликий залізний візок на колесах з сіткою для підсмажування м'яса і його розвезення між учасниками бенкету. Поряд з центральною могилою виявили поховання двох коней в багатому уборі: тут були знайдені золоті налобники у вигляді риб, нащічники у вигляді крил і т. д. Багато ознак, підказували, що відкритими похованнями таємниці Солохи не вичерпувалися.

Можна було припускати, під курганом повинна бути щонайменше ще одна могила. У 1912 р кошти і час не дозволили продовжити розкопки, і до них приступили знову лише в наступному році.

Другий рік досліджень Солохи приніс сенсаційні відкриття. Розкопки показали, що через деякий час після насипання кургану (його висота тоді становила 15 м) над могилою, відкритою в 1912 р, частина курганного насипу збоку була знесена вщент і вирита нова, по менш грандіозна могила. Після скоєння в ній поховання курган був досипаний вже над обома могилами і ще більш збільшений в розмірах. У цій другій, бічній могилі був похований скіфський цар. Його могила, як і могила царя, похованого в Чортомлицькому кургані, представляла собою складне підземне спорудження. Довгий (більше 10 м) підземний коридор вів з глибокої шахти, або колодязя зі сходинками, в обширну похоронну камеру - печеру з трьома бічними нішами. До найбільшої з цих ніш і був поміщений труп царя, а дві інші призначалися для похоронного інвентарю: сюди були покладені різні предмети, головним чином посуд. Крім того, в бічній стінці був виритий ще й тайник, в який були заховані особливо цінні речі. Царське поховання виявилося абсолютно незачепленим - все лежало тут в тому порядку, як було покладено тисячі років тому.

Знову, як і при розкопках Куль-Оби та Чортомлика, дослідники були засліплені великою кількістю золота і срібла. Зброя царя була суцільно прикрашена обкладками з благородних металів. Його горит, в якому опинилося 180 бронзових наконечників стріл (їх держаки зотліли і не збереглися, так само як і луки), був оббитий срібною пластиною, прикрашеної рельєфними зображеннями. Як звичайно, обкладка горита має кілька поясів прикрас. На верхньому - вже знайома по інших пам'ятниках сцена: лев і грифон терзають оленя. Особливо цікавий середній, широкий фриз. Тут зображена сцена сутички кінних і піших воїнів. Судячи по одязі і озброєнню, і ті й інші є скіфами: у них довге, спадаюче на плечі волосся, короткі, типово скіфські мечі-акінаки (Додаток Б), бойові сокири; одягнені вони в підперезані каптани, обшиті хутром, довгі штани. Ймовірно, художник зобразив тут сцену битви між воїнами двох різних скіфкіх племен. На відміну від реалістичного зображення скіфів на Куль-Обській посудині або Чортомлицькій амфорі, на Солохінському гориті ми бачимо ідеалізовані, як би збірні, образи. Юні піші воїни могутні й красиві, між тим як їх кінні противники зображені нарочито потворними: у них вирячені очі, товсті губи, носи «картоплею». Такий же вигляд і третього піхотинця, у правому кутку сцени, який, очевидно, позбувся коня в ході бою. Перемога явно на боці піших воїнів. Один з них замахнувся бойовою сокирою на переслідуваного їм вершника, прикриваючись від його занесеного списи щитом. Юний воїн оголений до пояса - то він у запалі сутички скинув каптан, чи то не встиг одягнутися, захоплений зненацька раптовим нальотом ворожих вершників. Інший піший скіф хватає за волосся другого вершника, поранений кінь якого падає, той силкується витягти свій меч з піхов, але доля його вирішена, хоча на допомогу йому і поспішає його спішений одноплемінник з оголеним акінаком в руці.

Треба думати, що і сцена, зображена на гориті з Солохи (Додаток В), відображає якийсь невідомий нам сюжет зі скіфського героїчного епосу або міфології.

Як і в інших скіфських царських похованнях, поруч з похованим лежав його меч (Додаток В) обкладений золотом та прикрашений зображеннями звірів.

На його руках було п'ять золотих браслетів, на шиї - золотиа гривня, з прикрашеною кольоровою емаллю, левиними головками на кінцях. Одяг розшитий золотими бляшками з рельєфними прикрасами. Тут ми знову зустрічаємо бляшки із зображенням обряду побратимства, знайомого нам по бляшкам з Куль-Оби: двоє скіфів п'ють з одного рога. Також тут стояв і парадний посуд - шість срібних судин і один великий дерев'яний, оббитий золотими рельєфними пластинками.

Особливо великий інтерес представляє одна з срібних судин, прикрашена зображенням сцени полювання кінних скіфів на левів. Як і майстри інших шедеврів античного мистецтва, що зображали життя скіфів (Куль-Обська і Воронезька вази, Чортомлицька амфора), грецький художник, який створив цю срібну посудину, чудово знайомий із зовнішністю скіфів, їх одягом і озброєнням. На посудині зображено полювання скіфів на левів. Перед нами дві пари вершників, що полюють на лева і левицю. Лев нападає на одного з мисливців, який заніс спис, готовий вразити розлюченого звіра, а позаду на допомогу йому поспішає інший вершник, виготовивши для пострілу з лука. Друга сцена зображує рогату левицю, готову накинутися на мисливця, який заніс короткий спис над звіром. Його кінь стоїть дибки, відвернувши з переляку голову. А позаду левиці інший верховий скіф на повному скаку стріляє в неї з лука. У полюванні беруть участь і собаки, які присутні в обох сценах.

При всій зовнішній реалістичності зображення полювання, що могло б навести на думку про реальність і самого сюжету, звертає на себе увагу фантастичне зображення рогатої левиці. Мабуть, і на Солохінській чаші зображений (Додаток Г) якийсь сюжет із скіфської міфології.

У голови царя лежав грецький бронзовий шолом. Разом зі своїм владикою були поховані і його насильно умертвинні слуги - зброєносець і виночерпий, а також п'ять царських коней з конюшим. У великих мідних котлах лежали кістки тварин - залишки напутньої м'ясної їжі; також тут стояли глиняні амфори, в яких колись було вино. Одним словом, в Солохі все відповідало опису Геродота похорону скіфського царя.

Але найвидатнішою знахідкою в кургані, яка прославилася на весь світ, був золотий гребінь (Додаток Д, Е), що лежав біля узголів'я царя.

Масивний гребінь важить 294 г, його висота 12.3, а ширина 10.2 см. Дев'ятнадцять довгих чотиригранних зубів з'єднані фризом з фігур лежачих левів. (Є певна інформаця, про те що спочатку таких зубців у гребні було двадцять один, аж потім, можливо при похованні два бокові зубця відламались). А над ним - дивовижна скульптурна група трьох воїнів, які боряться. З першого ж погляду не залишається сумніву в тому, що це скіфи. Вони довговолосі і бородаті, одягнені в характерний скіфський одяг - каптани, довгі шаровари, а взуті в м'які чоботи. Але у двох з них поверх каптанів надіті панцири, а у верхового скіфа, мабуть царя, - на голові грецький шолом, а на гомілках поніжжя. З великою точністю передані предмети озброєння скіфів - щити різної форми і конструкції, горіти-налучники з луками і стрілами, короткі скіфські мечі-акінаки та списи.

З живою безпосередністю зображена сцена бою двох вершників і пішого воїна. Один з вершників вже змушений продовжувати бій пішим - його поранений кінь лежить на землі, стікаючи кров'ю. Прикриваючись щитом, воїн намагається захищатися від вершника, який заніс над ним спис. А тому на допомогу поспішає піший воїн з оголеним акінаком. Таким же коротким мечем озброєний і їх противник. Ясно, що воїн, що втратив коня, приречений, він не в змозі дати відсіч двом своїм ворогам, і загибель його неминуча.

З разючим реалізмом виконані фігури людей і тварин. Особа вершника зосереджена й сувора - він упевнений в перемозі та спокійний за результат сутички. Між тим па обличчях його ворога, а також і помічника - гнів і лють. Ми бачимо передсмертні судороги поваленого коня, бачимо кров, струмливу з його відкритих ран, роздулися вени на ногах здибленого коня - настільки тонко передав художник найдрібніші деталі.

Окремі фігури - воїни, коні, а також предмети озброєння і т. д. - карбовані зі шматочків золота, а потім спаяні. Після цього весь гребінь був відполірований і додатково оброблений за допомогою гострого різця. Солохінський гребінь - це унікальний шедевр давньогрецького мистецтва, що не має собі рівних в усьому світі. Він, як і інші чудові золоті вироби зі скіфських царських курганів, є твором видатного грецького майстра, який працював в Північному Причорномор'ї, прекрасно знайомого з життям і побутом скіфів, що виконував замовлення аристократичної верхівки скіфського суспільства, оточеної неймовірним багатством і розкішшю.

Скарби Солохи викликали величезний інтерес і відгук у всьому світі. Вчені різних країн пропонували своє тлумачення сюжетів, зображених на дорогоцінних речах. Справа не обійшлася і без неймовірних фантазій, в яких особливо досяг успіху директор Національного музею в Афінах, знаменитий нумізмат Своронос, який оголосив Солоху усипальницею боспорських царів. Домисли Свороноса викликали різку відповідь видатного російського вченого М. І. Ростовцева, який озаглавив свою відповідь грецькому нумізматові так: «Вчений фантазія». Не вступаючи з афінським професором в науковий спір, «так як доводити абсолютну неможливість" відкриттів Свороноса значило б «учити грамотних людей азбуки», Ростовцев показав всю безграмотність і безпідставність його «доказів», назвавши їх «рафінованими антинауковими вигадництвами», «хворобливим прагненням Свороноса до вражаючих відкриттів».

Якщо порівняти поховання в Солохі, Чортомлиці і Куль-Оби, то відразу ж кинеться в очі їх дуже велика схожість. Всі три кургани виявляють однакові риси поховального обряду, дуже багато спільного і в поховальному інвентарі їх поховань. Очевидно, що ці скіфські царські кургани відносяться приблизно до одного часу. Говорячи про Куль-Обу, ми вже вказували, що цей курган, мабуть, був споруджений в останній чверті IV ст. до н. е. Солоха, очевидно, де-кілька древніший і відноситься до середини IV століття, а Чортомлик, ймовірно, дещо молодший Куль-Оби і датуєтся кінцем IV ст. до н. е. Ці три кургани розповіли нам дуже багато що про скіфів, які жили в причорноморських степах дві з половиною тисячі років тому. Вони познайомили нас з неперевершеними творіннями античного мистецтва, які захоплюють мільйони людей, що мали можливість бачити їх у вітринах Ермітажу, а тепер і на виставках у багатьох містах різних континентів.

Геродот, відомості якого про похорон скіфських царів ми вже неодноразово приводили, повідомляє і про те, що скіфи ховають своїх володарів «в області Геррос», недалеко від Дніпровських порогів. І дійсно, як вже зазначалося, і Солоха, і Чортомлик розташовані порівняно недалеко один від одного, поблизу міста Нікополя на Дніпрі. У цьому ж районі знаходиться і ряд інших великих курганів ціле величезне стародавнє кладовище. Це, очевидно, і є те «кладовище» скіфських царів, яке марно шукали археологи першої половини XIX в.

Багато курганів вже розкрили вченим свої таємниці, інші, розграбовані ще в давнину і в наступні століття, збережуть їх назавжди. Багато інших, що продовжують і сьогодні зберігати глибоко приховані в них таємниці, готові розкрити їх допитливому досліднику. Серед них і недокопані археологами минулого скіфські кургани, в числі яких на першому місці стоять знайомі нам Куль-Оба, Чортомлик, Солоха. Хто знає, що ще приховано під їх недослідженими гігантськими насипами? Повне дослідження цих курганів, яке, без сумнівів, приведе до багатьох важливих відкриттів, -невідкладний обов'язок сучасних археологів.

Розкопки Солохи укладають дореволюційний період досліджень скіфських старожитностей. Наступна сторінка цієї «підземної книги» була прочитана вже радянськими археологами.

Додатки

Додаток А

Додаток Б

Меч-акінак в золотий обкладці з рельєфним тисненням.

Довжина - 59 см, найбільша ширина з виступом для підвішування до пояса -12,8 см. На ньому зображені хижаки, що терзають оленів та інших тварин.

Додаток В

Срібна обкладка горита зі сценою бою скіфів. Солоха. IV ст. до н. е. Ермітаж

Додаток Г

Срібна позолочена чаша зі сценами полювання скіфів на левів.

Додаток Д

Золотий гребінь зі сценою бою скіфів. Солоха. IV ст. до н. е. Ермітаж.

Додаток Е

Золотий гребінь. Вид з іншого боку.

Використані джерела

курган археологічний солоха

http://arheologija.ru/soloha-tsarskiy-skifskiy-kurgan/

І.Б. Брашинський. У пошуках скіфських скарбів. Ленінград. Видавництво «Наука»: 1979. ст.74

Размещено на Allbest.ru