Історія Київського відділення Російського технічного товариства (1871-1919)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки

імені Г.М. Доброва

УДК 9.06.06

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Історія Київського відділення Російського технічного товариства (1871-1919)

07.00.07 - історія науки і техніки

Пилипчук Оксана Олегівна

Київ 2006

Загальна характеристика роботи

Київське відділення технічне товариство

Актуальність теми. Стійкий інтерес до історії діяльності науково-технічних установ, товариств, комісій є характерною ознакою сучасної історії науки і техніки. Вивчення й узагальнення позитивного досвіду попередників та освоєння їх наукової спадщини, важливі для вітчизняної історії науки і техніки як в теоретичному, так і в практичному аспектах. З'ясування значення конкретного внеску, зробленого членами того чи іншого наукового товариства до загального розвитку науково-технічного прогресу, сприяє виробленню більш глибокого і всебічного уявлення про його сучасний стан.

У ХІХ ст. природничі та технічні науки розвивалися в рамках університетів Російської імперії. Інша ситуація склалась у напрямках, пов'язаних з розвитком певної галузі промисловості чи народного господарства, які також вимагали наукових розробок і досліджень. Саме це зумовило появу перших в Російській імперії науково-технічних товариств, в рамках яких відбувалась концентрація науково-технічної думки з питань розвитку певної галузі промисловості, раціонального вирішення технічних питань, висвітлення наукових ідей, поширення технічних знань серед широких мас населення.

60-ті роки ХІХ ст. стали періодом широкого розгортання важливих галузей промисловості, розвитку науки. Саме в цей час в середовищі технічної інтелігенції неодноразово поставало питання про створення масштабного технічного товариства, за допомогою якого інженери-практики могли б обмінюватись накопиченим досвідом, висловлювати свою думку з найважливіших проблем промисловості, певною мірою впливати на рішення уряду, зустрічатися з видатними представниками науки. Ось чому невдовзі утворилось Російське технічне товариство (1866 р.), яке стало першим найбільш солідним об'єднанням представників технічної інтелігенції і промисловців. Воно контролювало всю промисловість країни. Активний розвиток таких галузей промисловості, як цукрова, легка, гірнича, металургійна в основних промислових регіонах Російської імперії, у свою чергу, вимагав створення місцевих науково-технічних осередків, діяльність яких була б присвячена розвиткові відповідної галузі. Так на територіях Російській імперії стали виникати регіональні відділення Російського технічного товариства. Створення Київського відділення Російського технічного товариства було спричинено розвитком цукрової промисловості у другій половині ХІХ ст. на території центральної України.

Специфіка технічних наук полягає в тісному взаємозв'язку з промисловістю і народним господарством. Значна більшість науково-технічних досліджень, відкриттів та удосконалень належить інженерам-практикам, які були тісно пов'язані з виробництвом. Університетська ж наука ХІХ ст. створила певні умови у Російській імперії, за яких відомими в наукових колах в Російській імперії та за кордоном, в першу чергу, ставали саме професори та провідні науковці вітчизняних університетів. Власне через це науково-дослідна діяльність інженерів-техніків та технологів, які працювали на приватній заводській службі, знаходила своє відображення в основному у рамках науково-технічних товариств - на засіданнях та на сторінках їх періодичних видань. Висвітлення такої маловідомої науково-технічної спадщини складає нагальну необхідність для повного відображення розвитку певної галузі промисловості або народного господарства.

Сьогодні більшість робіт з історії науково-технічних товариств присвячена, головним чином, Російському технічному товариству. Настійливою необхідністю стало вивчення наукової спадщини і його регіональних відділень. Серед них провідне місце належить Київському відділенню Російського технічного товариства (1872-1919), діяльність членів якого зробила суттєвий внесок у розвиток народного господарства.

Обравши об'єктом свого дослідження Київське відділення Російського технічного товариства (далі КВ РТТ), ми прагнули на основі історико-наукового аналізу відтворити цілісну картину історії даного Товариства, в якій проблеми вищої освіти, підготовки наукових кадрів і практики виступають в єдиному комплексі з визначними науковими дослідженнями, розвитком технічної думки в Києві і були обумовлені конкретними соціально-історичними умовами розвитку нашої Вітчизни. Історія КВ РТТ дуже повчальна також і з позиції з'ясування залежності його діяльності не тільки від накопичення і теоретичного осмислення наукових фактів, але і від різних форм суспільної свідомості і національних традицій. Аналіз конкретних концепцій київських науковців та інженерів абсолютно необхідний для з'ясування ґенези багатьох наукових ідей і проблем.

Викладені мотиви зумовили актуальність дослідження історії становлення та функціонування Київського відділення Російського технічного товариства (1871-1919). Головними в історико-науковому аналізі при цьому було обрано два аспекти: з одного боку, показати КВ РТТ як особливу форму дослідницької діяльності (для цього довелося висвітлити основні питання організації, структури і громадської діяльності Товариства), а з другого боку - проаналізувати основні напрями наукової діяльності членів Товариства, приділивши найбільше уваги дослідженням у галузі цукрової промисловості.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою планів науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України в галузі історії науки і техніки. Вона співпадає з темами: “Розробка методологічних і методичних основ створення “Біографічного словника діячів природознавства і техніки України”, підготовка реєстру персоналій і створення рукопису словника” (номер державної реєстрації 0101U002614) та “Фундаментальні ідеї і теорії сучасного природознавства: історико-культурний і світоглядний контекст” (номер державної реєстрації 0104U006358).

Мета і завдання дослідження

Мета дослідження - на основі комплексного вивчення архівних та друкованих джерел дослідити історію становлення та функціонування Київського відділення Російського технічного товариства, дати об'єктивну оцінку його внеску у розвиток техніки і технологій цукрової промисловості та споріднених з нею галузей, вказати на практичне значення наукової спадщини Товариства.

Досягнення означеної мети здійснювалося шляхом вирішення таких завдань:

? встановити ступінь дослідження проблеми в історіографії, проаналізувати стан і характер джерельної бази;

? виявити визначальні чинники соціально-економічних та організаційно-наукових передумов становлення та функціонування Київського відділення РТТ;

? здійснити організаційно-структурний аналіз Київського відділення РТТ;

? розглянути взаємовідносини КВ РТТ із самодержавством, буржуазією, органами місцевого самоврядування;

? відобразити внесок Київського відділення РТТ у розвиток середньо-спеціальної та вищої технічної освіти;

? розкрити зміст і структуру інформаційно-видавничої діяльності КВ РТТ;

? здійснити аналіз усіх напрямків наукових досліджень членів КВ РТТ, виділити та узагальнити пріоритетні результати в розвитку цукрової промисловості та споріднених з нею галузях;

? визначити роль і місце наукової спадщини невідомих та маловідомих інженерів-технологів, членів КВ РТТ у контексті розвитку технічної науки означеного періоду.

Хронологічні межі дослідження окреслені рамками діяльності Київського відділення РТТ (1871-1919).

Об'єктом дослідження є розвиток технічних наук в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ століть.

Предмет дослідження - організаційні форми діяльності, надбання та здобутки технічної науки в Київському відділенні Російського технічного товариства.

Методологія дослідження базується на універсальних принципах науковості, історизму та об'єктивності, зокрема на історико-еволюційному осмисленні закономірностей та специфіки розвитку класичної науки. Широко використані як загальнонаукові методи - логічного аналізу, узагальнення, класифікації і систематизації, так і суто історичні методи - хронологічний, синхронний, актуалізації та порівняння. Це дає можливість отримати більш повне уявлення про характер та закономірності розвитку технічних досліджень членами КВ РТТ, а шляхом співставлення її з різними науковими напрямками та течіями - визначитись з оцінками поглядів її провідних представників, їх місця в історії технічної думки. Все це дозволило відтворити об'єктивну картину розвитку технічної думки в період, що досліджується, і створити базу для подальшого вивчення зазначеної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів

Дане дисертаційне дослідження є однією з перших в українській історії науки і техніки спроб комплексного дослідження ролі Київського відділення РТТ в розгортанні наукових досліджень з техніки цукрової промисловості, залізничного транспорту, архітектури та інших напрямків науково-технічної думки другої половини ХІХ - поч. ХХ століть.

Наукова новизна полягає в тому, що:

? в дисертації вперше на широкій джерельній основі відтворюється історія становлення і розвитку технічних наук в Київському відділенні РТТ;

? вперше до наукового обігу введено матеріали фондів Центрального Державного історичного архіву в м. Києві (особливо Ф.730 “Київське відділення Російського технічного товариства”);

? виявлено форми організації технічних досліджень в КВ РТТ;

? оцінено науковий доробок українських інженерів, розкрито витоки наукових напрямків, що набули перспективного розвитку у ХХ столітті;

? з'ясовано місце Київського відділення РТТ як потужного генератора наукової діяльності в системі науково-технічної організації Російської імперії, його роль в загальному розвитку техніки того часу;

? отримано нові відомості про масштаб і характер громадської діяльності КВ РТТ, його місце в культурному житті Російської імперії;

? вперше зроблено загальний огляд і здійснено типологічний аналіз системи періодичних видань Київського відділення, що відігравали важливу роль у публікації робіт вчених, інженерів, техніків і технологів, в інформуванні наукового співтовариства про найновіші досягнення вітчизняної науки і техніки;

? в дисертації вперше наводяться маловідомі відомості про КВ РТТ, уточнюються і конкретизуються оцінки і висновки, що стосується окремих сторін наукової діяльності його провідних вчених і громадських діячів.

Практичне значення дослідження випливає із завдань вітчизняної історії науки, зв'язаних з необхідністю глибокого і всебічного вивчення ролі громадсько-наукових організацій. Освоєння історії КВ РТТ дозволяє вивчити конкретні особливості і форми його діяльності в умовах Російської імперії, його участі у вирішенні корінних питань технічної думки. У зв'язку з цим вивчення історії наукових товариств набуває важливого значення для створення фундаментальних праць з історії природознавства і техніки.

Наукове висвітлення історії КВ РТТ покликане збагатити теорію і практику діяльності сучасних технічних товариств. У дисертації відзначається, що сучасна наука цікавиться не тільки підсумками наукової праці вчених минулого, вона вникає і в процес творчого пошуку, організацію наукових досліджень і експериментів як окремих вчених, так і тих дослідників, що гуртуються навколо цих колективів.

Ряд положень дисертації може бути використаний при складанні навчальних і методичних посібників, а також для читання відповідних курсів на технічних факультетах університетів. Матеріали нашого дослідження можна використовувати: а) в курсах лекцій з історії розвитку цукрової промисловості; б) з історії науки і техніки; в) в науково-популярних виступах перед населенням; г) при створенні монографічних видань з організації та розвитку техніки в Україні.

Особистий внесок здобувача. Робота виконана без співавторів.

Апробація дослідження. Результати дослідження знайшли відображення у доповідях на міжнародних і всеукраїнських конференціях: Першій конференції молодих вчених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки в Україні” (м.Київ, УААН, ЦНСГБ, 30 травня 2002 року, м.Київ); Матеріалах ХІХ Міжнародного Київського симпозіуму з наукознавства та історії науки “Історія національної науки: новий зміст і суспільне значення” (м.Київ, ЦДПІН УААН, 13-15 листопада 2002 р.); ІІІ Добровській конференції з наукознавства та історії науки (м. Київ, ЦДПІН УААН, 3-11 березня 2003 р.); Восьмій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки України (м. Київ, Відділення історії та методології освіти, науки і техніки АНВШУ, 23 травня 2003 р.); 2-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (м.Київ, Державний політехнічний музей при НТУУ “КПІ”. Центр пам'яткознавства НАНУ і УТОПІК, 23-24 листопада 2003 р.); Першій науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління” (м.Київ, КУЕТТ, 4-5 грудня 2003 р.); Читаннях пам'яті Олександра Парфенійовича Бородіна (1848-1898) (м.Київ, КУЄТТ, 22 квітня 2004р.); Дев'ятій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки (м.Київ, Відділення історії та методології освіти, науки і техніки АНВШУ, 23 квітня 2004р.); Другій науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: Техніка, технологія, економіка і управління” (м.Київ, КУЕТТ, 3 грудня 2004р.); Десятій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки (м.Київ, Відділення історії та методології освіти, науки і техніки АНВШУ, 27 травня 2005 р.); 4-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (м.Київ, Державний політехнічний музей при НТУУ “КПІ”. Центр пам'яткознавства НАНУ і УТОПІК, (20-22 жовтня 2005 року); Третій науково-практичній конференції: Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: Техніка, технологія, економіка і управління (м.Київ, КУЕТТ, 24-25 листопада 2005).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 14 публікаціях, з яких 8 опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України та 6 у матеріалах конференцій та симпозіуму з історії науки і техніки.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 4-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Зміст роботи викладено на 225 сторінках. Обсяг основного тексту 180 сторінок, список використаних джерел - 330 найменувань.

Основний зміст дисертації

У Вступі розкривається актуальність теми; показано зв'язок роботи з науковою темою, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження; встановлюються хронологічні межі та методи дослідження; розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, апробація роботи та структура дисертації.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” у першу чергу з'ясовано стан наукової розробки проблеми.

У підрозділі 1.1 “Історіографія проблеми” аналіз стану наукової розробки проблеми показує, що тема історії становлення та функціонування Київського відділення Російського технічного товариства не була предметом дисертаційного дослідження.

Цікавими історіографічними джерелами в дореволюційній літературі стали ювілейні видання Київського відділення, які складались керівниками організації або найактивнішими його діячами. В таких виданнях, як “Звіт про двадцятип'ятирічну діяльність Київського відділення Імператорського Російського технічного товариства (1871-1896)” (1896) [1] та “Нарис діяльності Механічно-будівельного відділу Київського відділення Російського технічного товариства за минулі сорок років” А.А.Абрагамсона (1911) [2] інформація представлена у вигляді зібрання великої кількості непроаналізованого фактичного матеріалу. В них основна увага приділялась короткому огляду наукової та громадської діяльності Відділення, подавався перелік основних посадових осіб, особовий склад, перелік осіб, які зробили за означений період грошові внески на розвиток Відділення. Для сучасних істориків ювілейні видання відіграють роль узагальненого фактичного матеріалу, що потребує чіткого аналізу з позицій сьогодення.

Окрему позицію займають невеличкі інформаційні огляди про Київське відділення та найвідоміших осіб - членів КВ РТТ, що написані їх сучасниками та опубліковані переважно в довідниках або словниках. Відзначимо енциклопедичні праці В.С. Іконнікова “Біографічний словник професорів і викладачів імператорського університету Св. Володимира” (1884) [3] та С.М.Богданова “Ілюстрований сільськогосподарський словник. Енциклопедія сільського господарства” (1899) [4].

Більш поширену інформацію про життя та діяльність діячів КВ можна отримати з некрологів, які були написані М.А. Бунге в пам'ять про вчених та інженерів Київського відділення РТТ [5].

У біографічному нарисі С.М.Реформатського “Микола Андрійович Бунге” (1916) [6] дана повна характеристика життєвого та творчого шляху видатного вченого-хіміка, показані основні віхи його наукової і організаційної роботи. Цікавим є невеличкий нарис “Пям'яті М.А.Бунге” (1915) [7] вченого-фізика Г.Г.Де-Метца, який став наступником на посаді Голови Київського відділення РТТ після Миколи Андрійовича у 1905 році.

Важливе значення для нашого дослідження мають історіографічні праці сучасників Київського відділення у галузі цукрової промисловості, де описується історія її становлення, розвитку та успіхів. Частина таких видань - це економічно-статистичний аналіз цукрової промисловості досліджуваного періоду. В цьому аспекті слід звернути увагу на праці В.М.Ландо “Епоха виникнення цукрової промисловості в Європі” (1929) [8], М.Ю. Цехановського “Російська цукрова промисловість” (1911) [9].

Протягом 50-70-х років ХХ ст. вітчизняна історія науки отримала низку праць, які в тій чи іншій мірі відображають окремі епізоди із життя науково-технічних товариств дореволюційного періоду. Так, в монографії В.М.Костомарова “До діяльності Російського технічного товариства в галузі машинобудування” (1957) [10] автор показав на фоні історії створення РТТ значущість цієї передової організації вітчизняної технічної громадськості, особливо підкреслюючи її значення в галузі розвитку вітчизняного машинобудування. У 1966 р., як ювілейне видання під егідою Всесоюзної Ради науково-технічних товариств, було видано матеріали доповідей та бесід “До 100-річчя науково-технічних товариств СРСР” (1966) [11]. На фоні поверхневого огляду основних етапів становлення та розвитку Російського технічного товариства дане видання висвітлювало прогресивні тенденції розвитку промисловості, науково-технічної думки і науково-технічних товариств (НТТ) колишнього СРСР. На сьогодні видання подібного характеру не мають великої наукової цінності. Оскільки, не враховуючи представлений фактичний матеріал, суб'єктивний поверхневий аналіз діяльності НТТ в Російській імперії ґрунтувався виключно на політичних засадах радянської країни.

Першою спробою дати узагальнений історичний нарис стосовно створення, етапів розвитку та діяльності науково-технічних товариств з часів їх існування стало видання “Науково-технічні товариства СРСР” (1968) [12], підготовлене групою авторів - переважно керівників галузевих НТТ СРСР. Це скоріше не узагальнений огляд поетапного розвитку науково-технічних товариств, а набір нарисів, написаних на вибірковому фактичному матеріалі.

Одночасно з цим не можна не погодитись з думкою, що представлене видання носило публіцистичний характер і пропонувалось для широкого кола читачів. Завдяки цій роботі читачі могли ознайомитись з видатними особистостями, організаторами та активними діячами науково-технічних товариств, їх здобутками та досягненнями. Із історії діяльності РТТ автори представили інформацію про структуру, організацію, діяльність відділів, періодичні видання. Не обминули автори своєю увагою і Київське відділення РТТ, хоча інформація про Відділення представлена досить скорочено.

Насправді значним здобутком для історії технічної науки стали наукові праці провідного співробітника Московського історико-архівного інституту М.Г. Філіппова. Зокрема, відзначимо його монографію “Науково-технічні товариства Росії (1866-1917)” (1976) [13]. У ній автором подано широкий огляд діяльності науково-технічних товариств Російської імперії. Під егідою вирішення спільних наукових завдань автор представив невеликий огляд передумов, завдяки яким виникли науково-технічні товариства. Автор розглянув структуру та наукову діяльність РТТ, як першої масштабної організації інженерів та техніків. Поряд з цим дав коротку характеристику галузевих НТТ різних періодів діяльності. Серед важливих робіт М.Г. Філіппова слід відзначити також його нарис “З'їзди, скликані Російським технічним товариством в 1870-1904рр.” (1965) [14]. Автор засвідчив, що з'їзди, які були скликані протягом вказаного періоду з метою обговорення технічною громадськістю тих чи інших технічних проблем, не мали якогось характерного наукового спрямування. Ці з'їзди охоплювали в основному ті проблеми, які стосувались основних галузей вітчизняної промисловості - металургійної, цукрової, нафтової, машинобудівельної, залізничної, вугільної, електротехнічної та інших. На фоні загальної характеристики усіх з'їздів, скликаних РТТ, М.Г.Філіппов розкрив суть і характер їх організації та діяльності.

Окремий інтерес викликають наукові праці В.С. Савчука, присвячені дослідженням історії природознавчих і технічних товариств. Зокрема, зазначимо монографію “Природничонаукові товариства півдня Російської імперії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)” (1994) [15] та статтю “Перші інженерні зібрання і товариства в Російській імперії” (1992) [16].

Низка наукових праць присвячена діяльності Київського відділення РТТ у галузі середньо-технічної освіти. Найбільший інтерес викликають праці Т.П. Демченко, наукові дослідження якої присвячені саме цій темі. В даному аспекті слід зазначити такі її ґрунтовні статті, як “До історії підготовки технічних кадрів для цукрової промисловості в дореволюційний період в Росії” (1982) [17], “Мережа освітніх закладів, створених на Україні відділеннями Російського технічного товариства” (1982) [18]. Схожі дослідження здійснила також В.І. Кізіченко, отримані результати яких вона виклала у роботі “Культурно-освітній рівень робітничого класу України напередодні революції 1905-1907 рр.” (1972) [19].

Вагоме значення мають роботи, присвячені розвитку української хімічної науки, як основного наукового напрямку у технологіях цукровиробництва, - “Нариси з історії органічної хімії в Київському університеті” (1954) [20] та “Розвиток органічної хімії на Україні” (1979) [21]. Перша робота ознайомлює читача з періодичністю хімічного розвитку в Київському університеті, дає ґрунтовні нариси про відомих професорів-хіміків, серед яких знаходимо головних діячів КВ РТТ (М.А.Бунге, П.П.Алексєєва). Друга робота “Розвиток органічної хімії на Україні” вийшла в світ пізніше і ґрунтується на більшому обсязі матеріалу. Періодизація розвитку хімічної науки поширюється на всю Україну. Київський університет та КВ РТТ автори розглядають як окремі організації, в рамках яких було здійснено низку великих хімічних досліджень та відкриттів. Для нашого дослідження є цікавим ряд робіт, присвячених історії розвитку цієї галузі промисловості, в яких ми зустрічаємо відомості про КВ РТТ та його передових членів. Наукова праця С.З.Іванова та І.П.Лєпьошкіна “Нариси з історії техніки вітчизняного цукрового виробництва” (1955) [22] представила науковому світові детальний огляд усіх етапів розвитку вітчизняного цукровиробництва.

Історія діяльності будь-якої технічної організації невід'ємно пов'язана з історією розвитку певної галузі промисловості. Історія Київського відділення РТТ не стала винятком. Цукрова промисловість була головним науково-дослідницьким напрямком Київського відділення. Зв'язок даного технічного Товариства з промисловістю завжди ґрунтувався на залежності від економіки і політики держави. Тому у своїй роботами ми не могли не звернути увагу на економічні і політичні проблеми Російської імперії того часу.

Першочергово нас зацікавили масштабні роботи загальноекономічного характеру, в яких подається інформація стосовно утворення монополій основних промислових напрямків. В даному контексті для нас дуже інформаційною стала праця В.Я.Лаверичева “Держава і монополії в дореволюційній Росії” (1892) [23].

Першим фундаментальним дослідженням з історії монополій в цукровій промисловості стала праця М.Я. Гефтера “З історії монополістичного капіталізму в Росії (цукровий синдикат)” (1951) [24]. Подальші ґрунтовні дослідження із вказаної теми провела І.М.Каменецька, результати яких вона представила у друкованих працях “Виникнення монополій в цукровій промисловості” (1965) [25] та “Державно-монополістичне регулювання цукрової промисловості в Росії” (1970) [26].

Таким чином, проведений нами аналіз літературних джерел дав можливість встановити, що у своїй сукупності зазначені в дисертації групи джерел складають багатий і різноманітний корпус документального забезпечення досліджуваної проблематики. Їх комплексне використання дає можливість досягти мети дисертаційного дослідження - дослідити історію утворення та наукову діяльність Київського відділення Російського технічного товариства, дати об'єктивну оцінку його внеску у розвиток техніки і технології цукрової промисловості та споріднених з нею галузей.

В підрозділі 1.2 “Джерельна база дослідження” з'ясовано концептуальні засади вивчення і методологічні проблеми групування джерельної бази, виділено і проаналізовано наступні її види: 1) архівні матеріали; 2) друковані засоби масової інформації; 3) наукові праці членів КВ РТТ.

Основну частину фактичного матеріалу щодо організаційної та наукової роботи було почерпнуто з періодичних видань Відділення, головним з яких були “Записки Київського відділення Російського технічного товариства з цукрової промисловості” (1871-1917). Щодо організаційного устрою, “Записки” подавали важливу інформацію у Протоколах засідань членів Відділення, Журналах засідань або загальних зборів Відділення, відомостях про участь або організацію з'їздів та виставок. З позиції науки статті та повідомлення, які публікувались в “Записках” є єдиним і найважливішим джерелом наукового матеріалу - наукових здобутків Київського відділення РТТ. Інше видання Київського відділення “Щорічник з цукрової промисловості” (1881-1916) надавав статистичні відомості з цукрових заводів, що дозволяло зробити узагальнюючий аналіз стану цукрової промисловості в Україні досліджуваного періоду.

У журналі “Інженер”, що виходив у Києві протягом 1882-1917 рр., ми почерпнули інформацію про розвиток певних споріднених з цукровою промисловістю галузей. Наприклад - залізничний транспорт, деякі питання теоретичної та прикладної механіки.

Цінною джерельною базою для нашого дослідження стали матеріали фондів Центрального Державного історичного архіву в м. Києві. Безпосередньо, Ф.730 “Київське відділення Російського технічного товариства” висвітлює діяльність Київського відділення протягом усього часу функціонування організації (1871-1919 рр.). До матеріалів фонду входять такі документи: справа про заснування Київського відділення РТТ з цукрової промисловості, про перенесення правління з м. Городища до м. Києва; протоколи засідань Ради Київського відділення; звіти про діяльність відділення, звіти і протоколи ревізійної комісії; переписка про організацію та функціонування відділів: цукрового, механічно-будівельного, архітектурного, фотографічного; переписка про видання журналу “Записки Київського відділення РТТ з цукрової промисловості”, про фінансування журналу “Щорічник з цукрової промисловості”; переписка про створення технічного училища в м. Смілі, Київської губ., проект статуту і звіти училища, про організацію сільськогосподарської дослідної станції; переписка і звіти Школи десятників з дорожньої і будівельної справи, організованої при Київському відділенні; переписка про видання Посібника з цукрової промисловості та Термінологічного словника з цукрової промисловості; переписка про участь Київського відділення у Всесвітній промисловій виставці у Відні (1872р.), Міжнародних виставках в Лондоні (1873р.) та Брюсселі (1876р.та 1893 р.), Всесвітній виставці в Філадельфії (1876р.), про присудження Київському відділенню РТТ золотих медалей за участь у Всесвітніх виставках у Парижі (1889р.) і Чикаго (1893р.), про участь у промисловій Виставці в Москві (1881р.); переписка про участь у роботі З'їзду російських діячів з технічної освіти (1889 р.), про організацію Всеросійської пожежної виставки (1891 р.), сільськогосподарської виставки в Києві (1877 р.); відомості про технічний стан і облаштування цукрових заводів; переписка між винахідниками і цукровими заводами про впровадження нових машин на виробництві; переписка і звіти про проведення оглядових екскурсій на цукрових заводах комісіями Київського відділення РТТ; переписка про стан цукрових плантацій при цукрових заводах, про врожайність і якість буряку, про кількість цукрового буряку, який був перероблений на заводах, про кількість виготовленого цукру на заводах, відомості про вивезений і ввезений в Росію цукор за період 1870-1908 рр.

В описах Фонду 707 “Управління Київського учбового округу” нас зацікавили матеріали, в яких відображена переписка з Київським, Подільським та Волинським генерал-губернатором, ректором Київського університету Св. Володимира про наукові відкриття професорами Київського університету Київського відділення РТТ, про читання публічних лекцій членами Київського відділення в залах Київського університету; відомості про службу та наукову діяльність професорів П.П. Алексєєва, М.А.Бунге, Ф.М. Гарніч-Гарницького, І.І. Рахманінова, Т.І.Лоначевського-Петруняки, Г.М. Цехановського.

Відомості про відкриття Київського відділення РТТ знаходимо також і в справах Фонду 442 “Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора”.

У другому розділі “Передумови виникнення Київського відділення Російського технічного товариства” розглянуто основні причини, що призвели до утворення Київського відділення РТТ.

У підрозділі 2.1 “Російське технічне товариство як осередок технічної думки в Російській імперії” висвітлено структуру та основні напрямки діяльності організації. Показано, що з моменту заснування Російське технічне товариство визначило 4 наукових відділи, як основні напрями діяльності: хімічний, механічний, будівельний, відділ техніки військово-морської справи. Основними формами діяльності Російського технічного товариства були: науково-технічні дослідження за окремими напрямками, надання консультацій промисловцям, проведення виставок і з'їздів, видання технічних журналів, організація публічних лекцій.

Неодмінними членами РТТ були такі відомі на той час в Росії і за кордоном вчені, як О.М.Крилов, Д.І. Мендєлєєв, М.П. Петров, М.О.Рикачов, Д.К. Чернов, П.М. Яблочков. Серед дійсних членів, окрім інженерів і науковців, зустрічаються імена представників великого промислового капіталу Л.Е.Нобель, М.І. Путілов, бр.Струве, Т.С.Морозов, представники влади та вищих прошарків бюрократії - І.О.Вишнеградський, А.І. Дельвіг, В.І.Ковалевський, Ф.П. Літке, які таким чином співпрацювали з науковим світом: з одного боку фінансово підтримували Товариство, а з другого - використовували членство в Товаристві для задоволення власних вигод. Майже всі міністри царського уряду були почесними членами Російського технічного товариства.

У підрозділі 2.2 “Розвиток цукрової промисловості як передумова заснування Київського відділення Російського технічного товариства” показано, що цукроваріння на Україні зародилось на початку 20-х рр. ХІХ ст. і за 15 років набагато просунулось вперед. В середині 30-х рр. ХІХ ст. на Україні вже діяло 50 цукрових заводів, а в середині 40-х рр. ХІХ ст. кількість цукрових заводів на Україні (129) стала майже в два рази більшою ніж у Центральній Росії (70). До межі 1860/1861 рр., яка поділяє дореформений і післяреформений періоди в Україні діяло вже 287 заводів, а в центральній Росії - 162.

Тенденція перенесення цукровиробництва із територій центральної Росії на Україну була пов'язана із ступенем та формами розвитку товарного виробництва, формою експлуатації селян, розмірами господарств, але в першу чергу - із сприятливими кліматичними і природними умовами вирощування цукрового буряку.

У третьому розділі “Створення та діяльність Київського відділення Російського технічного товариства” відображено суспільно-політичні умови діяльності КВ РТТ, його організаційний устрій, громадська, педагогічна та просвітницька діяльність.

У підрозділі 3.1 “Суспільно-політична та економічна ситуація в Російській імперії в другій половині ХІХ ст.” показано, що в історії свого існування діяльність Київського відділення РТТ відбувалась паралельно з розвитком стадій розвитку монополістичного регулювання цукрової промисловості, починаючи від приватного нормування випуску цукру-піску для внутрішнього ринку і до великомасштабного державно-монополістичного регулювання цін, виготовлення, випуску цукру-піску і рафінаду для внутрішнього і зовнішнього ринків.

Головною метою Київського відділення було удосконалення виробництва цукру, що в свою чергу давало можливість не залежати від закордонного цукру, а використовувати свої власні матеріали, власну працю та можливості держави. Ця мета протікає червоною ниткою через всю історію виникнення та існування цукрової промисловості. Діяльність Київського відділення РТТ не обмежувалась вирішенням суто технічних питань. Члени Відділення активно стежили, аналізували та досліджували стан економіки Росії у цукровій промисловості.

Монополістична верхівка заможних поміщиків і фінансистів, що довгий час тримали в руках керівництво цукровою промисловістю, в 1903р. об'єдналася у Всеросійське товариство цукрозаводчиків (ВТЦ). Головою правління був граф О.О. Бобринський, товаришами голови Л.І.Бродський (голова комітету рафінерів - виконавчого органу монополії у рафінадному виробництві) і П.І. Харитоненко. Два значні товариства, які діяли в Україні у другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст. (Всеросійське товариство цукрозаводчиків та Київське відділення Російського технічного товариства) тісно співпрацювали у галузі цукрової промисловості з однаковою метою - розвиток цукрової промисловості та повне звільнення із залежності від іноземного товару. Різниця полягала лише в тому, що ВТЦ мало на меті, в першу чергу, збагачення власних капіталів, а КВ РТТ, фактично, працювало, в деякій мірі, на інтереси магнатів-цукрозаводчиків, як перших і основних споживачів науково-технічного потенціалу КВ РТТ. Це неодноразово підкреслюється у архівних документах Київського відділення РТТ. Обидва товариства в історії діяльності цукрової промисловості у період монополізації галузі відігравали роль двох взаємопов'язаних складових, кожна з яких виконувала свої певні функції.

В підрозділі 3.2 “Заснування Київського відділення Російського технічного товариства та його завдання” у повній мірі на документальній основі відображені момент утворення Київського відділення РТТ у 1871 р. в м. Городище, проаналізовано основні нормативні документи Київського відділення, зокрема і Статут Російського технічного товариства, представлено перелік основних завдань. Зокрема наголошується, що на кінець 60-х рр. ХІХ ст. в Україні остаточно сформувався прошарок технічної інтелігенції, яка мала належну освіту та досвід і у діяльності своїй прагнула до створення організації, як загального центру, де б синтезувались приватні зусилля вчених та відбувався розвиток технічної думки, в першу чергу, в цукровій промисловості. Засновники наголошували, що Київське відділення буде відігравати роль одного із спеціальних органів РТТ, як осередок діяльності вчених та інженерів України у цукровій промисловості, яка, на думку засновників, була перспективною як в технічному, так і в економічному плані.

В підрозділі 3.3 “Формування структури та організаційна діяльність Київського відділення Російського технічного товариства” відображені зміни в організаційному устрої організації, показана робота спеціальних відділів, участь Київського відділення РТТ у міжнародних виставках і з'їздах, широко висвітлена організаційна діяльність в умовах Першої світової та Громадянської війн.

У 1888 р. Київське відділення було реорганізоване із спеціального у загальнотехнічне і утворило 3 відділи: цукровий, механічно-будівельний та фотографічний. У 1894 р. було організовано архітектурний відділ, в 1903 р. - електротехнічний, в у 1914 р. - відділ теплової техніки, у 1915 р. - мукомельний та санітарно-технічний відділи. З метою впровадження хіміко-технічного контролю на цукрових заводах було організовано хімічну лабораторію та склад хімічних реактивів при Київському відділенні РТТ.

Протягом усієї діяльності у КВ РТТ було засновано премії імені провідних членів організації (П.П. Алексєєва, В.О. Константінова), видавались нагороди і стипендії за найкращі наукові праці з цукровиробництва. Делегації від Київського відділення брали учать у більш ніж 20-ти російських та міжнародних виставках та з'їздах. На декотрих з них, представлені Київським відділенням експонати з цукрової промисловості, займали почесні перші місця та отримували нагороди.

В умовах Першої світової та громадянської війн діяльність Київського відділення була звужена до організаційної і проявлялась суто у сприянні потребам російської армії. Членами Київського відділення було створено Київський місцевий комітет санітарно-технічної допомоги учасникам війни, Київський військово-промисловий комітет, який займався залученням промислових підприємств до участі у виконанні замовлень Військового і Морського відомств для потреб державної оборони, а також Київський комітет військово-технічної допомоги, головними завданнями якого стали систематизація відомостей про будівельну справу на фронті, організація інженерно-будівельних дружин та організація праці інвалідів.

У дисертації також детально показані спроби Київського відділення виживати у важких умовах постійної зміни влади у 1917-1919 роках. Дана характеристика абсолютного несприйняття науково-технічної інтелігенцією, вихованою в умовах Російської імперії, тих кардинальних політичних змін, які відбувалися в Україні з приходом радянської влади, що накладало певний відбиток на розвиток технічної науки в цілому.

У підрозділі 3.4 “Педагогічна та просвітницька діяльність Київського відділення Російського технічного товариства” показано внесок організації у розвиток середньо-спеціальної та вищої технічної освіти, а також здійснено типологічний аналіз системи періодичних видань Київського відділення РТТ.

Нестача кваліфікованих технічних кадрів для цукрових заводів стала нагальною проблемою у другій половині ХІХ століття. З перших днів своєї діяльності провідні члени Київського відділення намагались знайти вирішення даної проблеми. Протягом усього часу функціонування організації було організовано Смілянські технічні класи, де протягом 1884-1917рр. було підготовлено 450 кваліфікованих спеціалістів для цукрової промисловості; Школу десятників із будівельної і залізничної справи, яка протягом 1901-1915 рр. підготувала 380 спеціалістів; Курси кочегарів, на яких протягом 1901-1908 р. отримали середньотехнічну освіту 140 осіб у галузі роботи різних систем парових котлів; Школу друкарської справи, Курси камінотесної справи. Із задоволенням і ентузіазмом брали участь провідні члени Київського відділення РТТ, зокрема професори Київського університету Св. Володимира, у створенні Київського політехнічного інституту.

Проведений аналіз видавничої справи у Київському відділенні РТТ показав, що видання КВ РТТ починали своє існування у різні періоди. Саме тоді, коли в них, під дією зовнішніх соціально-економічних факторів, виникала необхідність. Потреба інформації певної наукової спрямованості вимагала формування цілей і завдань для нового періодичного видання. Не завжди даний процес відбувався легко. Іноді проходило декілька років, перш ніж організація отримувала змогу випускати новий журнал, необхідність в якому існувала вже давно.

До системи періодичних видань КВ РТТ входили “Записки КВ РТТ з цукрової промисловості”(1871-1916), які були основним друкованим органом Київського відділення, додаток до “Записок” “Технічний листок” (1878-1881), в якому друкувалась другорядна за важливістю інформація, інформаційно-статистичне видання “Щорічник з цукрової промисловості” (1881-1913) та технічний журнал “Інженер” (1882-1917), в якому публікувались статті, присвячені переважно залізничній справі.

У дисертації типологічний аналіз системи періодичних видань Київського відділення РТТ здійснювався на основі методики О.І. Акопова. Згідно даної методики, тип системи видань формують три основні ознаки, розташовані у довільній послідовності: видавець, мета і завдання, читацька аудиторія, - одна з яких повинна бути найголовнішою. Об'єднання періодичних видань у систему, за твердженнями О.І. Акопова, може відбуватись і за наявності лише однієї з перелічених вище ознак. В нашому випадку, як найголовнішу ознаку ми виділяємо читацьку аудиторію, для задоволення потреб якої в Київському відділенні було сформовано мету і вирішено питання про видавничу діяльність. У якості читацької аудиторії ми розглядаємо широкий прошарок науково-технічної інтелігенції, до складу якої входили вчені, інженери-технологи, підприємці. “Записки КВ РТТ”, “Технічний листок” і “Щорічник” з першого до останнього дня видавало Київське відділення РТТ. Журнал “Інженер” приєднався до цього переліку у 1907 р., що узагальнило дані видання під егідою спільного видавця і поставило крапку у формуванні цілісної системи періодичних видань Київського відділення РТТ, згідно основних типографічних ознак.

У четвертому розділі “Наукова та науково-технічна діяльність Київського відділення Російського технічного товариства” висвітлено науковий внесок членів Київського відділення РТТ у розвиток цукрової промисловості та проаналізовано діяльність членів КВ РТТ у інших наукових напрямках.

В підрозділі 4.1 “Внесок Київського відділення РТТ у розвиток цукрової промисловості” представлено аналіз наукових досліджень згідно основних наукових напрямків діяльності в рамках даної галузі. Зокрема, зазначається, що у галузі цукрової промисловості, поруч з працями відомих вчених і дослідників, важливе місце займають роботи інженерів-технологів, що робили свої дослідження безпосередньо в умовах заводської практики.

У Київському відділенні РТТ здійснювалася активна робота з визначення найкращого способу отримання соку з цукрового буряку. Для цього досліджувався кожний відомий спосіб, результати зіставлялись, і на основі детального розгляду було прийняте рішення, висновок, що метод дифузії є найефективнішим і найекономічнішим серед усіх існуючих. Впровадження дифузійного методу на Україні належить графу В.В.Браницькому.

Наприкінці ХІХ ст. в технологічному процесі було помічено, що результати від безперервнодіючого процесу є кращими ніж від періодичного. Тому на кожному етапі технологічного процесу отримання цукру наприкінці ХІХ ст. з'явилась тенденція впровадження безперервнодіючих апаратів. Впровадження безперервно діючих пресів в Україні належало директору Орловецького цукрового заводу, дійсному члену КВ РТТ - інженеру-технологу Є.К.Фельцу. Проект першої в Україні безперервно діючою центрифуги належав інженерам Київського відділення РТТ І.С.Щеніовському і Піонтковському.

У другій половині ХІХ ст. хімічна сторона цукровиробництва була малодослідженою. А детальне дослідження “нецукру” з позицій хімії давало можливість зменшити патокоутворюючий коефіцієнт. Вивчення взаємодії органічних і неорганічних речовин, що містились у буряковому соку, з лугами, кислотами і солями давало можливість застосовувати найефективніші технологічні операції. Покращення культури цукрового буряку призвело до виникнення етапів ІІ та ІІІ кристалізації - отримання цукру з патоки. Великого значення у вивченні даного питання отримали роботи інженера-технолога Є.К. Фельца. Він працював над вивченням природи і дії мінеральних кислот, сахаратів і мінеральних солей, які містились у патоці.

У дослідженнях Є.К. Фельца, проф. Л. Ценковського і проф. М.А. Бунге вперше в державі було визначено, що бурякова студень, яка утворювалась в безперервно діючих пресах і дифузорах, виникає під дією бактерій Ascococcus mesenteroides і за природою є вуглеводом складу С₆Н₅О₅, ізомерного з клітковиною, яка під дією лугів переходить у декстрин, а під дією кислот - у глюкозу.

Значним недоліком дифузійного методу стала велика інверсія цукру. У Київському відділенні РТТ даним актуальним на той час питанням займались інженери-технологи, дійсні члени КВ РТТ - М.М. Бородулін, М.П. Маркевич, Л.Т. Пятаков. Дослідження Л.Т. П'ятакова спростували твердження хіміка Бера про те, що найбільша інверсія цукру відбувається під дією азотної кислоти. Дослідник вперше емпірично довів, що дана властивість належить дії соляної кислоти. Також він показав, що фенол взагалі не інвертує цукор, а навпаки зменшує інверсію і попереджує бродіння і утворення плісняви у соках.

Найбільш плідною і значущою науковою спадщиною у питаннях контролю процесу цукровиробництва і визначення кількості соку є праці інженера-технолога Смілянського цукрового заводу гр. Бобринських дійсного члена КВ РТТ М.П.Харкевича.

Питанням землеробства у КВ РТТ були присвячені дослідження фізичних і хімічних властивостей ґрунту, штучних добрив, природи бурякового кореня, впливу кліматичних умов на вирощування цукрового буряку, якості насіння, методам селекції цукрового буряку. Провідними дослідниками у цьому аспекті можна назвати членів КВ - І.Копіста, М. Баксакова, М.П.Харкевича.

Важливі, фундаментальні роботи, присвячені методам зберігання цукрового буряку, належали директору Калігорського цукрового заводу, дійсному члену КВ РТТ - інженеру-технологу О.І. Бірюкову.

Серед дослідників і вчених КВ РТТ, що працювали й ентомологи. Відзначимо доктора Р.П.Нейкена, який присвятив ряд праць процесам життєдіяльності бурякового жука. Р.П.Нейкену першому належать твердження про те, що мікроскопічними шкідниками, що нищили бурякові сходи були черв'яки нематоди.

Активно обговорювався на засіданнях КВ РТТ біологічний метод боротьби зі шкідниками, відкритий І.І. Мечніковим. Для винищування шкідників бурякових плантацій М.М.Красільщик, який активно співпрацював із Київським відділенням РТТ та проводив досліди у м. Смілі, запропонував використовувати для цукробурякових плантацій грибок “мюскардини”.

У галузі економіки і статистики КВ РТТ вирішувало актуальні питання політики акцизу, зібрання статистичного матеріалу з усіх цукрових заводів, створення історії кожного цукрового заводу, вирішення питань світової економічної кризи надвиробництва у 90-х рр. ХІХ століття.

Вивчення проблем геології в КВ РТТ було пов'язане з використанням палива на цукрових заводах. У цьому аспекті піднімались питання знищення лісів, використання у якості палива торфу, бурого вугілля і кам'яного вугілля, розробки місцевих родовищ вказаних корисних копалин.

У підрозділі 4.2 “Інші напрями діяльності Київського відділення Російського технічного товариства” відображена робота в рамках Механічно-будівельного і Фотографічного відділів. Актуальні питання залізничного транспорту, теоретичної і прикладної механіки і технічного облаштування м. Києва активно обговорювались на засіданнях Механічно-будівельного відділу. А в галузі фотографії існувала тенденція до застосування даного методу для вивчення без посередньо питань науки (природознавства, астрономії, медицини, техніки тощо).

Висновки

В результаті проведеного дослідження автор прийшов до ряду висновків, основні з яких виносяться на захист:

1. З'ясовано, що наявна джерельна база, яка представлена архівними документами і періодичними виданнями - першоджерелами, є достатньою для здійснення комплексного дослідження поставленої наукової проблеми. Історіографічний аналіз показав, що донині існуючі праці розкривали історію Київського відділення РТТ фрагментарно.

2. Встановлено, що формування Російського технічного товариства та його периферійних відділень, як соціальної структури було обумовлене об'єктивним процесом історичного розвитку Російської імперії в другій половині ХІХ ст. В період розпаду феодальних і становлення капіталістичних відносин розпочався розвиток основних галузей промисловості, що вимагало кваліфікованих кадрів і фундаментальних досліджень. Розвиток технічної науки загалом спричинив необхідність у створенні наукового центру, де б відбувалась концентрація науково-технічної думки. Таким центром в Російській імперії стало Російське технічне товариство, створене у 1866 р. в м. Санкт-Петербурзі провідними вченими, інженерами і техніками країни.

3. Показано, що розвиток різних галузей промисловості в Російській імперії відбувався за принципом зональності. Налагоджена діяльність РТТ на території усієї країни відбувалась за рахунок створення у промислових регіонах науково-технічних організацій відділень РТТ. Розвиток на території України цукрової промисловості спричинив організацію у 1871р. Київського відділення РТТ з цукрової промисловості.

4. Обґрунтовано, що цукрова промисловість у Російській імперії другої половини ХІХ ст. стала галуззю, яка приносила значну частину прибутку у державну казну. Соціально-політичні умови всередині країни і за її межами створили, у порівнянні з іншими, у другій половині ХІХ ст. умови ранньої монополізації галузі (80-ті рр. ХІХ ст.). У другій половині ХІХ ст. Росія повністю звільнилась від іноземного цукру і почала експорт вітчизняного на ринки Європи. На межі ХІХ і ХХ ст. цей процес отримав політичну окраску, що вимагало створення монополістичного союзу вже під контролем держави. Це спричинило утворення Всеросійського товариства цукрозаводчиків (ВТЦ) у 1903 р., членами якого були представники великого капіталу, землеволодіння та великого промислового виробництва. Майже усі вони були членами Київського Відділення РТТ, яке у другій половині ХІХ ст. стало осередком науково-технічної думки у галузі цукрової промисловості.