Населення черняхівської культури за матеріалами антропології

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

УДК 572:904(477)”02/04”

НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ЗА МАТЕРІАЛАМИ АНТРОПОЛОГІЇ

Історичні науки - 07.00.09 - антропологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

РУДИЧ Тетяна Олександрівна

Київ-2005



Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Інституті археології НАН України.

Науковий керівник -- кандидат історичних наук, Потєхіна Інна Дмитрівна, Інститут археології НАН України, зав. відділом біоархеології.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Магомедов Борис Вікторович, Інститут археології НАН України, провідний науковий співробітник

доктор історичних наук, старший науковий співробітник Сегеда Сергій Петрович Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України, головний науковий співробітник

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра археології та музеєзнавства, м. Київ

Захист відбудеться “__16” січня 2006 року о “_14___” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної академії наук України за адресою: 04210, Україна, м. Київ -210, пр-т Героїв Сталінграда, 12

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології Національної академії наук України за адресою: 04210, Україна, м. Київ -210, пр-т Героїв Сталінграда, 12

Автореферат розісланий “10” грудня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук Архипова Є.І.



АНОТАЦІЯ

Рудич Т.О. Населення черняхівської культури за матеріалами антропології.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.09 - Антропологія.-Інститут археології НАН України, Київ, 2005. антропологічний могильник черняхівський генетичний

Дисертація присвячена аналізу антропологічного складу населення черняхівської культури. Дослідження базується на вимірювальних даних чисельних серій (409 черепів), багато з яких зібрані особисто автором.

Краніологічні серії з 36 могильників черняхівської культури порівнюються з 50 європейськими групами (III ст. до н. е. V ст. н. е.). Міжгруповий аналіз показав змішаний характер антропологічного складу черняхівського населення та визначив, що основними напрямками його генетичних зв'язків були: північно-західний (балтські групи IV ст., серії готів, вельбарська культура північної Польщі); західний (масломенчська група вельбарської культури, латенські групи Центральної Європи); південний (пізні скіфи, населення античних міст). Мезокранний тип, що домінує у жінок Західної України, буде характерним для східних слов'ян Київської Русі.

Ключові слова: антропологія, черняхівська культура, кпаніологічні серії, етногенез.



АННОТАЦИЯ

Рудич Т.А. Население черняховской культуры Украины по материалам антропологии. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата историчеcких наук по специальность антропология - 07.00.09. Институт археологии НАН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена анализу антропологического состава населения черняховской культуры Украины. Ее источниковую базу составляют 409 черепов, часть которых (126 ) введен в научный оборот автором диссертации.

В работе представлены краниологические характеристики населения черняховской культуры отдельных могильников и регионов. Краниологические серии черняховской культуры рассмотрены на широком фоне материалов, характеризующих хронологически и территориально близкие культуры и этнические групы.

В результате исследования складывается картина генезиса черняховской культуры, вырисовываются истоки антропологического состава ее населения, рассматривается вопрос о преемственности между черняховцами и населением древнерусского времени.

Антропологический анализ позволяет говорить о принадлежности населения культуры к большой европеоидной расе и значительной его неоднородности. Представлены антропологические типы, которые принадлежат и к северному, и к южному кругу европеоидов. Сложную антропологическую структуру имеет население каждого из регионов, фиксируется наличие разных генетических линий, одни из которых связаны с населением Украины дочерняховского времени, а другие с мигрантами из центральных и северо-западных районов Европы. Несмотря на неоднородность, в каждом регионе можно выделить доминирующие морфологические типы, которые обеспечивают разное направление антропологических связей.

Черняховское население западного региона Украины проявляет значительную близость с населением масломенчской группы вельбарской культуры Польши. Это касается как мужчин, так и женщин, хотя они имеют разную доминирующую основу. У мужчин доминирует долихокранный, гиперморфный с маленькими размерами лица тип, имеющий истоки в культурах Западной и Центральной Европы (от шнуровой до латенской), и может представлять выходцев из кельтской среды. Истоки мезокранного со среднешироким лицом, низкими орбитами типа, характерного для женской группы, выявить сложно, но в исторической перспективе он будет характерен для славянских групп средневековья.

Население Центральной Украины является наиболее смешанным. Выделяются три направления антропологических связей. Мезокранные мезоморфные со средней шириной лица формы близки населению позднескифских памятников. Резко долихокранный гиперморфный со среднешироким лицом морфотип - балтским могильникам I-V вв. Долихокранный с небольшими размерами лица тип - населению вельбарской культуры Польши. Близкая ситуация наблюдается на Левобережье. У мужчин преобладает южный характер антропологических связей, а у женщин - северо-западный (с группами из Прибалтики).

Существенно смешанным является население Северного Причерноморья. Черняховцы Буго-Тилигульского междуречья сформировались на основе выходцев из позднескифской и античной среды. На североевропейской основе сложилось население Нижнего Днепра (параллели с вестготскими сериями, могильниками Прибалтики I-V вв., германцами VI-XI вв.). В западной части Причерноморья (Буджаке) население наиболее смешанное. Позднескифская линия доминирует в мужской группе, а женщины составляют единый антропологический массив с черняховками Западной Украины и вельбарками Польши.

Таким образом, население черняховской культуры демонстрирует антропологическое разнообразие. Наряду с населением, имеющим местное происхождение, фиксируются значительные миграционные потоки из районов Центральной и Северной Европы.

В постчерняховскую эпоху антропологический состав населения существенно изменился на всей территории Украины. Наиболее реально в славянских группах разных территорий эпохи Киевской Руси прослеживаются генетические линии, которые ведут от женских сборных серий черняховской культуры Западной Украины и Буджака.

На картину антропологического состава населения черняховской культуры существенно влияет биритуализм погребального обряда. Очевидно люди, которые являлись выходцами из культурных групп, практиковавших обряд трупоположения (поздних скифов, носителей латенской и, частично вельбарской, культуры, балтских групп I-V вв.), отдавали предпочтение этому погребальному обычаю и в рамках черняховской культуры. А большая часть германцев и славян, которые, по мнению археологов, являлись доминирующими среди носителей культуры, более тяготели к кремации.

Ключевые слова: антропология, черняховская культура, краниологические серии, этногенез.



SUMMARY

Rudich T.A. Cherniakhiv Culture Population of Ukraine According to the Anthropological Data. - Manuscript.

Ph. D. Thesis (Candidate of Historical Sciences) on speciality 07.00.09 - Anthropology. - Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine. -- Kyiv, 2005.

The thesis is dedicated to the analysis of the anthropological structure of the Cherniakhiv culture population. The research is based on the measurements of numerous series (409 skulls), many of them were collected by the author.

Craniological series from 36 Cherniakhiv culture cemeteries are compared to 50 European groups (III c. B.C-V c. A.D). The inter-group analysis shows the mixed anthropological nature of Cherniakhiv population and their genetic links: North-Western (Baltic groups of I-V cc., Goths series, Vielbark culture of North Poland); Western (Maslomench group of Vielbark culture; La Tene Central European groups); Southern (late Skythians, some Ancient Greek cemeteries). The mesocranious type of the Western Ukrainian females will be a characteristic of East Slavs of Kyiv Rus'.

Key words: anthropology, Cherniakhiv culture, craniological series, ethnogenenesis.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вирішення більшості питань етнокультурного розвитку вимагає залучення даних різних джерел. Антропологія дозволяє визначити ступінь фізичної спорідненості популяцій; з'ясувати вихідну територію груп, що мігрували, прослідкувати напрямок їхнього руху.

Черняхівська культура є однією з найяскравіших культур 1 тис. н.е., але питання формування антропологічного складу її населення та його подальшого розвитку залишаються дискусійними. Більшість сучасних дослідників додержуються поліетнічної концепції черняхівської культури. До носіїв культури зараховують слов'ян, германців, сарматів, гето-даків. Домінуючими етносами одні автори вважають слов'ян, а інші - германців. З'ясування антропологічного складу населення даної культури є важливою ланкою при дослідженні етногенетичних процесів на Україні.

За останні роки з'явилися нові матеріали черняхівської та хронологічно близьких їй культур. Їх аналіз дозволяє більш грунтовно підійти до проблеми антропологічного складу і генези черняхівської культури, переосмислити їх. Вирішення цієї проблеми на новому рівні знань обумовлює актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана у рамках наукової теми “Давнє населення України. Антропологічний аспект” (№ державної реєстрації 15.133, шифр 4.12.15.1.), що розроблялася науковцями групи антропології Відділу фізико-природничих методів досліджень в археології Інституту археології НАН України.

Метою роботи є з'ясування антропологічного складу населення черняхівської культури України, процесів його формування та питання про можливий внесок носіїв культури у формування складу населення доби середньовіччя. Це передбачає вирішення наступних завдань: 1) узагальнити та проаналізувати краніологічні дані з черняхівських могильників по окремим регіонам та, в цілому, по Україні; 2) виявити антропологічні компоненти населення; 3) визначити генетичні зв'язки та місце носіїв черняхівської культури серед населення хронологічно близьких культур Європи; 4) розглянути можливості взаємозв'язку антропологічних компонентів черняхівської культури та населення України доби середньовіччя.

Об'єктом дослідження є сукупність популяцій черняхівської культури України, їх антропологічний склад та їх генетичні зв'язки.

Предметом дослідження є краніологічний матеріал з могильників черняхівської культури України, а також, тематично пов'язаних з нею груп населення різних регіонів Європи.

В основу роботи покладено принцип історизму та популяційний підхід при аналізі матеріалів. В дисертації застосовані методи класичної антропології (краніометричні та остеометричні). При аналізі матеріалів були використані методи багатовимірної статистики.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше проведено узагальнююче дослідження антропологічного складу населення черняхівської культури. До наукового обігу автором були введені нові краніологічні колекції, в тому числі і з територій, які раніше не були представлені. Це дозволило створити зведення та вперше дати характеристику краніологічних даних з усього ареалу її розповсюдження. Дослідження проводилися за допомогою сучасних статистичних методів, з залученням широкого кола краніологічних серій Європи. Вдалося з'ясувати напрямки антропологічних зв'язків населення культури та відтворити процес формування його складу. Встановлено, що в ньому брали участь представники неоднорідного місцевого населення та потік мігрантів з територій Центральної та Північної Європи. Показано місце поширення в межах культури груп, що були генетично пов'язані з пізньоскіфським, античним, германським, балтським, слов'янським, кельтським середовищем. Залучення до аналізу як чоловічих, так і жіночих серій дозволило виявити відмінність у їх формуванні, а також простежити лінії антропологічної спадковості населення черняхівської культури та доби середньовіччя.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при написанні узагальнюючих робіт і курсів лекцій для вузів з антропології, археології та етнічної історії України.

Особистим внеском здобувача є збирання, систематизація, узагальнення та аналітичне дослідження антропологічного матеріалу. Ідеї та розробки співавторів опублікованих праць при цьому не використовувалися.

Апробації результатів дослідження. Головні положення дисертації відбилися у наукових статтях та доповідях автора на наукових конференціях (Київ,1999; 2002; Фастів, 2002; Тирасполь, 2002).

За результатами досліджень опубліковано 20 статей, у тому числі 6 - у фахових виданнях, 4 - у інших наукових виданнях, 10 - у матеріалах тез та конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Рукопис складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, двох додатків. Обсяг: основний текст -179 сторінок; додаткова інформація - 153 сторінок (література - 260 позицій, 22 сторінки); додаток А (91 таблиця); додаток Б (20 ілюстрацій). Загальний обсяг роботи -332.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано загальну характеристику теми дослідження, визначено її актуальність, новизну. Поставлені мета і завдання, означена джерелознавча база дослідження.

Вивчення пам'яток черняхівської культури розпочалося наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.[Хвойко, 1901; Hadaczek, 1900; Kovacs, 1912]. Від самого початку погляди дослідників щодо етнічної приналежності культури розділилися. В літературі оформились три напрямки в інтерпретації її етносу. В.В.Хвойка, М.Ф.Біляшівський, К.Гадачек, Д.Я.Самоквасов відстоювали тезу про слов'янську приналежність культури. Німецькі археологи пов'язували ці старожитності з племенами готів або гепідів (П.Рейнеке, Е.Блюме, Г.Коссіна). Е.Бренер та М.Еберт окрім германських простежували і місцеві культурні елементи (античні або сарматські). В.О.Городцов вважав, що старожитності, були залишені слов'яно-германським населенням. Конгломерат різних племен вбачав в готській культурі В.Антоневич.

Більшість українських та російських дослідників у середині ХХ ст. знаходилися на позиціях автохтонізму та бачили у населенні культури перш за все слов'ян [Рибаков, 1943; Третьяков, 1953; Брайчевський, 1952]. Але окремі автори висловлювали думки про переважно германську основу [Артамонов, 1956] або багатоeтнічність черняхівського населення [Тиханова, 1957; Третьяков, 1958; Федоров, 1960].

Розширення джерелознавчої бази сприяло тому, що на сьогодні більшість дослідників дотримуються поліетнічної концепції черняхівської культури, але продовжують полеміку стосовно домінуючого етносу. В населенні лісостепової зони деякі вчені бачать слов'ян [Винокур, 1989; 1997; 2000; Седов, 1994]. З слов'янами пов'язує пам'ятки Верхнього Подністорв'я та типу Хлопково-Боромля на лівому березі Дніпра, а з германцями - пам'ятки з вельбарськими елементами, В.Д.Баран [1996;1998]. Близькі позиції займають Д.Н.Козак [1994] та О.В.Гудкова [1996]. Частина дослідників бачать в носіях культури переважно готів, хоча і не заперечують участі у її складанні й інших етносів [Godlowski, 1979; Бірбрауєр, 1995; Kazanski, 1991; Kokowski, 1995; Maczynska, 1996, Щукин, 1979; Магомедов, 1987;1996;1998; 2001].

Антропологи до теми складу населення черняхівської культури зверталися епізодично.

А.Шліц знаходив аналогії населенню культури в Центральній та Західній Європі, та бачив у ньому германців [Shliz, 1913].

Г.Ф.Дебец вважав, що черняхівські черепи відрізняються як від черепів з лісостепових поховань скіфської доби, так і від серії доби заліза Скандинавії[1948].

Місцеву основу бачили в населенні культури: Т.С. Кондукторова - в пізньоскіфських [1972,1979], а М.С. Великанова - в фракійських (для Молдови) популяціях [1975]. Вони писали про можливу германську домішку на окремих могильниках. П.М. Покас відзначав вплив на формування складу населення культури в Середньому Подніпров'ї пізніх скіфів, а на Лівобережжі - сарматів [2000].

До матеріалів черняхівської культури зверталися Г.П.Зіневич [1968], С.П.Сегеда, В.Д.Дяченко [1984], Т.І. Алексєєва [1973], С.Г.Ефімова [1999]. Остання відзначила краніологічну подібність черняхівського населення до груп готського кола, що проявляється черезсмужно та не виявляє географічної закономірності. Вона також писала про можливі сарматські впливи в південних групах черняхівців.

Для з'ясування складу населення культури використовувалися дані етнічної одонтології [Сегеда, 2000; Гравере, 1999]. Дослідники відзначали змішаність населення та його регіональні відмінності.

Вважали за можливе бачити в черняхівському населенні основу формування антропологічного типу окремих груп слов'ян Т.С. Кондуктороава, Т.І.Алексеева, С.П.Сегеда.

Новий, досліджений автором матеріал дозволив уточнити напрямок антропологічних зв'язків черняхівців як з південними групами, так і з населенням Центральної та Північної Європи [Рудич 1999; 2000; 2001; 2002; 2003].

Краніологічний матеріал походить з 36 могильників, становить 409 черепів (330 з території України) та репрезентує населення різних регіонів. При групуванні матеріалу ми дотримувалися принципів територіального поділу черняхівських пам'яток та користувалися новими розробками археологів [Магомедов 2001; Гудкова 1999]. В розділі подається коротке зведення антропологічного матеріалу.

Основою роботи є принцип історизму та популяційний підхід до антропологічного матеріалу. Це обумовлено тим, що при формуванні системи популяцій людини має місце діалектична єдність історичного та генетичного процесів.

Матеріали були описані та виміряні за методиками, прийнятими вітчизняною антропологічною школою [Martin, Saller, 1957; Алексеев, Дебец, 1964; Алексеев, 1966].

Статево-вікові визначення проводилися з урахуванням особливостей будови тазу та черепа, ступеню облітерації швів та зношеності зубів [Алексеев, 1964; Ferembach, Schwidetzky, Stloukal, 1990; Buikstra, Ubelaker, 1994].

Краніологічний матеріал аналізувався за допомогою статистичних методів. Для характеристики серій використовувалися такі параметри: кількість випадків, середня арифметична та її помилка, а для оцінки внутрішньогрупової варіації ознак - середньоквадратичний ухил та коефіцієнт варіацій. При порівнянні чоловічих та жіночих груп використовувалися стандартні коефіцієнти статевого диморфізму [Алексеев, Дебец, 1964].

При аналізі матеріалів у багатовимірному плані з метою виділення ефективно діагностуючих ознак застосовувався факторний аналіз (метод головних факторів). Проводилася кластеризація результатів аналізу [Дерябин, 1983]. Для математичного забезпечення використовувався пакет програм Systat. Міжгруповий аналіз проводився також за методом Пенроуза-Кнуссмана, з залученням модифікації О.Г.Козінцева [1974].

Подаються характеристики популяцій могильників регіону. Усі серії відзначаються вузьким обличчям, але середній черепний покажчик чоловічих груп варіює від різко доліхокранних до суббрахікранних, що свідчить про неоднорідність населення.

Сумарна серія чоловіків характеризується доліхокранією, довгим, високим черепом, малим обличчям, що добре профільоване у горизонтальній площині, середніми розмірами орбіт та носа, який виступає помірно. Населення відзначається ознаками великої європеоїдної раси. Коефіцієнти мінливості ознак вказують на неоднорідність серії. За результатами аналізу факторним методом в серії виділено три морфотипи: 1) доліхоранний з довгим та високим черепом, малими розмірами обличчя; 2) доліхокранний з невеликими розмірами черепа та обличчя; 3) брахікранний з великими розмірами черепа, з широким, середньовисоким обличчям. Перший тип (домінуючий) має аналогії в масломенчській групі вельбарської культури. Другий - в черняхівських могильниках Молдови та групах середземноморського кола. Третій - в серіях ятвягів II-V ст.

Жіноча серія характеризується мезокранією, середньошироким обличчям, з горизонтальним профілюванням на назомалярному рівні на межі помірного та різкого. Орбіти низькі, ніс широкий, виступає добре. Група близька до популяцій вельбарської культури Польщі. Жіноча та чоловіча серії регіону сформувалися на різній антропологічній основі.

Подаються характеристики окремих могильників регіону.

Чоловічі групи характеризуються доліхокранією або мезокранією, вузьким або середньошироким з тенденцією до вузьколицесті обличчям.

Сумарна чоловіча серія регіону відзначається доліхокранним, довгим, вузьким черепом, середньошироким (з тенденцією до вузького) обличчям, середніми розмірами орбіт та носа, що значно виступає. За результатами факторного аналізу виділені такі морфотипи: 1) доліхокранний гіперморфний з середньошироким обличчям та низькими орбітами; 2) мезокранний мезоморфний з середніми розмірами обличчя та його деталей; 3) доліхокранний з довгою черепною коробкою, з малими розмірами обличчя та широким носом; 4) доліхокранний з довгим, середньовисоким черепом, середньошироким, високим обличчям, високими орбітами, вузьким носом. 1 морфотип є характерним для балтських могильників ІІ-V ст.; 2 - для серій пізніх скіфів; 3 - для могильників Центральної Європи (від доби бронзи до латенського часу); 4 - для широкого кола германців VI-XII ст.

Міжгрупова мінливість краніологічних ознак у жіночих груп виявляється більшою, ніж у чоловіків. Середні величини черепного покажчика варіюють від доліхокранних до брахікранних, а обличчя - від вузького до широкого. Комбінація цих ознак різна.

Жінки більшості могильників належать за ознаками до одних категорій (за рубрикаціями Г.Ф.Дебеца) з чоловіками з цих могильників, але є винятки (Дерев'яна, Косаново, Черкаси).

Сумарна жіноча серія регіону характеризується мезокранним, довгим, середньошироким, середньовисоким черепом, середніми розмірами обличчя та його деталей. В жіночій групі переважають масивні форми.

Подається краніологічна характеристика населення за даними окремих могильників. Чоловічі вибірки вкладаються в рамки доліхокранних та мезокранних форм з середньою шириною обличчя.

Сумарна чоловіча серія черепів регіону мезодоліхокранна, мезоморфна характеризується середньошироким з тенденцією до вузьколицесті обличчям, що має різке горизонтальне профілювання. Малий обсяг серії не дозволяє виділити в ній компоненти. Проте, міжгруповий аналіз показує, що могильники значно відрізняються за антропологічною структурою. Мезокранні з середньошироким обличчям форми (Боромля та Сад) мають аналогії в пізньоскіфських серіях, а доліхокранні з великими розмірами черепа та тенденцією до вузького обличчя (Успенка) - в синхронних серіях Прибалтики.

Жіночі серії вкладаються в межі доліхокранних та мезокранних форм з вузьким, на межі з середньошироким, обличчям. Сумарна жіноча серія відзначається довгим, високим черепом з середньошироким (з тенденцією до вузького) обличчям, яке добре профільоване і виявляється близькою до груп, котрі мають північно-західне походження.

Характеризуються краніологічні серії могильників та різних груп пам'яток.

Буджак. Сумарна чоловіча серія відзначається доліхокранією, середніми розмірами черепа та обличчя. Вона не однорідна. Коефіцієнти статевого диморфізму популяції свідчать на користь дещо відмінного антропологічного складу чоловічої та жіночої групи. Сумарна жіноча серія характеризується мезокранією, середніми розмірами обличчя, але нижчими, ніж у чоловіків орбітами та ширшим носом. Це позначається на напрямку антропологічних зв'язків: для чоловіків - це пізньоскіфські групи, для жінок - черняхівські серії Західної України та масломенчська група вельбарської культури.

Група Південнобугсько-Тилігульського межиріччя. Сумарна чоловіча серія доліхокранна, мезоморфна, з середніми розмірами обличчя та різким горизонтальним профілюванням його. Сумарна жіноча група мезокранна, мезоморфна, з вузьким обличчям, з різким горизонтальним профілюванням. Популяція належить до кола південних європеоїдів та має аналогії на пізньоскіфських та античних могильниках.

Нижнє Подніпров'я. Сумарна чоловіча серія відрізняється великим доліхокранним черепом та середньошироким обличчям, а жіноча - великим мезокранним черепом та вузьким обличчям. Це забезпечує їм близькість до серій I-V ст. з прибалтійської зони та вестготських груп.

За результатами факторного аналізу сумарної чоловічої серії Причорномор'я можна виділити три морфотипи: 1) доліхокранний з великими розмірами черепа та відносно широким обличчям; 2) доліхомезокранний з невеликими розмірами черепа, вузьким та середньовисоким обличчям; 3) доліхомезокранний з середньодовгим, але високим черепом, вузьким середньовисоким обличчям, високими орбітами. 1 морфотип зустрічається на скіфських та пізньоскіфських пам'ятках, 2 - на античних та пізньоскіфських, а 3 - має аналогії в серіях Центральної та Північної Європи.

Результати вивчення матеріалів по регіонах підводять до необхідності розглянути питання про вплив територіально-культурного фактора на антропологічну структуру населення.

Міжгруповий факторний аналіз 18 чоловічих груп за 14 ознаками виявив, що серії максимально відрізняються за розмірами обличчя та його деталей. Менші розміри обличчя, висота носа та орбіт, при більшій ширині останніх, слабкіше виступаючий ніс характерні для західного регіону та Молдови, частково Центральної України та епізодично Лівобережжя. Групи з протилежним комплексом ознак тяжіють до південних та східних районів. Якщо б культура була залишена однорідним населенням, то варто було б очікувати менші розміри обличчя та його деталей в південних районах, де процес грациалізації йде швидше.

З метою об'єктивізації результатів cередні характеристики могильників розглянуто в європейському масштабі, для чого проведений факторний аналіз 50 хронологічно близьких серій Європи.За результатами дослідження можна виділити три типи. Тип А: доліхокранний, гіперморфний, з середніми розмірами обличчя. Характеризує окремі могильники Центральної України, Нижнього Подніпров'я і Лівобережжя (найближчі аналогії в популяціях II-V ст. з Литви та вестготських серіях). Тип Б: доліхокранний, мезоморфний з середніми розмірами обличчя. Репрезентує окремі серії Центральної України, Лівобережжя та Причорномор'я (аналогії в серіях пізніх скіфів та античних міст). Тип В: доліхокранний з довгим черепом та малими розмірами обличчя. Найкраще представлений на Західній Україні, менше в Молдові та Центральній Україні, епізодично на Лівобережжі (найближчими виявляються вельбарські серії Польщі та готські серії Сілезії і Сербії).

Проводився також аналіз, в якому населення культури було представлене збірними серіями регіонів. Чоловічі серії за результатами факторного аналізу виявили різний напрямок антропологічних зв'язків. Черняхівці Західної України - з масломенчською групою вельбарської культури та серіями Жемайтії. Збірні групи Центральної України та Лівобережжя близькі серіям пізніх скіфів, але ухиляються в бік збірної серії черяхівців Західної України та груп Жемайтії. Середні розміри черепної коробки та невеликі обличчя зближують збірні серії межиріччя Південного Бугу - Тилігулу та Буджака з пізньоскіфськими та античними популяціями. Великі розміри доліхокранної черепної коробки з середніми розмірами обличчя включають збірну групу Нижнього Подніпров'я до серій готського кола.

Жіночі серії з могильників черняхівської культури були проаналізовані в колі хронологічно близьких груп Європи (36 серій). За результатами факторного аналізу було виділено три морфотипи. Тип 1: мезо-доліхокранний, з великим черепом та середньошироким, низьким обличчям, що помірно профільоване на верхньому рівні. Представлений матеріалами з Західної України, частково Молдови. Близькі комплекси характерні для груп вельбарської культури (Масломенч, Грудек, Нижня Вісла). Тип 2: мезокранний, з великими розмірами черепа, з вузьким та середньовисоким обличчям, що різко профільоване у горизонтальній площині. Він типовий для черняхівок Центральної України та Лівобережжя, але фіксується також у Північному Причорномор'ї. Тип репрезентує також жінок з могильників балтів I-V ст. та вельбарської культури Мазовії-Підлясся. Тип 3: мезокранний, мезоморфний з середніми розмірами обличчя, яке різко профільоване. Представляє жінок Центральної України та частково Причорномор'я. Характерний для населення пізньоскіфських та античних груп.

При аналізі з залученням збірних жіночих серій регіонів була отримана близька картина. Збірні серії Західної України та Буджака відзначаються найбільшим черепом, найширшим та найнижчим обличчям серед черняхівок. Близький комплекс мають жінки могильника Масломенч вельбарської культури та груп Східної Прибалтики. Значні розміри черепа у поєднанні з вузьким та середньовисоким обличчям характеризують жінок Лівобережжя та Нижнього Дніпра (аналогії в Центральній Європі та серед вузьколицих груп балтів). Менші розміри черепа при вужчому та вищому обличчі мають жінки Буго-Тилігульського межиріччя та Центральної України, і хоча остання серія ухиляється в бік північних груп, але статистично найближчими їй виявляються жінки пізньоскіфських популяцій та античних міст.

Генетичні витоки черняхівського населення України різні. Для черняхівців Західної України домінують зв'язки з населенням вельбарської культури, антропологічну неоднорідність якої відзначають польські дослідники. В основі населення останньої бачать, в першу чергу, готів, але значний вплив на формування культури мало субстратне населення. Доліхокранний з довгим та високим черепом, малими розмірами обличчя морфотип, що домінував серед чоловічого населення Західної України, широко представлений в Західній та Центральній Європі від культур шнурової кераміки до серій латенської культури Австрії, Чехії та Угорщини. Морфотип не став основою ні для германських, ні для слов'янських груп та зійшов з антропологічної карти Європи. Скоріше, він представляв нащадків центральноєвропейського населення (кельтів), які могли потрапити на Україну в складі носіїв латенізованих культур або були захоплені міграційними потоками, які викликав рух готів. Другий морфотип черняхівців регіону, що має паралелі на могильниках Молдови та в середземноморських групах, можна пов'язати з фракійськими або дакськими елементам. Вони могли опинитися у складі черняхівської культури через носіїв культур поєнешти-лукашівка, липицької або людей , що були захоплені рухом готів. Не можна виключати можливості приналежності морфотипу і вихідцям з античного середовища.

Жіноче населення регіону склалося на іншій основі. Витоки мезокранного з середньошироким низьким обличчям типа, що має аналогії в масломенчській групі вельбарської культури, знайти важко, з огляду на звичай кремації у багатьох народів Європи.

Центральна Україна. Населення регіону є змішаним. Мезокранні, мезоморфні з середньошироким обличчям форми, скоріше за все, належали вихідцям з пізньоскіфського середовища, що переселилися в Центральну Україну. Доліхокранні, гіперморфні з помірною шириною обличчя форми мають паралелі на балтських могильниках I-V ст. Вони можуть належати субстратному балтському населенню. Балти могли бути у складі середньодніпровської, східно-тшинецької, мілоградської культур, груп, що опинилися тут пізніше, або були захоплені рухом готів. Доліхокранний морфотип з великим черепом та невеликим обличчям, який має паралелі на черняхівських могильниках Західної України та вельбарської культури, генетично пов'язаний з населенням Центральної Європи. Доліхокранний, з довгим середньовисоким черепом та високим обличчям морфотип був характерний для германських груп Європи VI-XIII ст. Поява на цій території останніх двох морфотипів може свідчити про міграцію сюди груп із зони розповсюдження вельбарської культури.

Лівобережна Україна. Популяція є змішаною, але очевидно, більша частина чоловічого населення регіону сформувалася на пізньоскіфській основі в південних регіонах, а потім внаслідок міграцій з'явилася на Лівобережжі. В жіночій серії домінує північно-західний напрямок зв'язків з серіями вельбарської культури Словінсько-Дравської та Мазовії-Підлясся, з групами I-IV ст. з Литви.

Північне Причорномор'я. Найчіткіше місцеві генетичні лінії читаються на черняхівських пам'ятках межиріччя Південного Бугу-Тилігулу. Їх населення сформувалося на базі вихідців з пізньоскіфських та античних поселень. Доліхокранні мезоморфні з середньою шириною обличчя форми, що домінують серед чоловіків з Буджака, теж можна пов'язати з вихідцями з пізньоскіфського середовища. Жіноча серія району близька до жінок черняхівської культури Західної України та масломенчської групи вельбарської культури. Черняхівська популяція Нижнього Подніпров'я наближена до прибалтійських та вестготських груп. В ній домінували мігранти з північно-західних територій.

Салтово-маяцька культура перекриває невеликий район на сході території, де була розповсюджена черняхівська культура. Черняхівці Лівобережжя та верхньосалтівська група характеризуються мезокранією та середньошироким обличчям, але мають статистично достовірні відмінності у розмірах та пропорціях обличчя, а також його деталей, які не можуть бути пояснені епохальними змінами. Це не дозволяє говорити про пряму генетичну спорідненість, хоча віддалену спорідненість іраномовних компонентів, присутніх у складі обох культур, відкидати не можна.

Черняхівську культуру та слов'янські пам'ятки з обрядом інгумації відділяють декілька століть, які означені міграціями. Далеко не всі морфологічні комплекси, що фіксуються на матеріалах черняхівської культури, мають аналогії в слов'янських групах середньовіччя. Загальні характеристики серій черняхівської культури та населення давньоруської доби найбільш співпадають на Західній Україні та частково Центральної України, але тільки для жіночого населення.

Питання можливої генетичної спадкоємності населення розглядалося по регіонам.

Західна Україна. Доліхокранний вузьколиций тип, котрий характеризує черняхівців, не має аналогій у серіях, що репрезентують середньовічних слов'ян. Статистично достовірні розходження в параметрах обличчя та його деталей, які не можна пояснити епохальною мінливістю, не дозволяють говорити про спорідненість чоловічого населення черняхівської культури та давньоруської доби.

Мезокранний з тенденцією до широколицесті тип, що характеризує жіночу черняхівську серію, буде типовим для широкого кола слов'янок (древлянок-волинянок, населення тиверських та галицьких земель, полянок переяславських, чернігівських, польських, хорваток, моравок та віслянок). Близькі черняхівкам цього регіону розміри та пропорції (з урахуванням статевого диморфізму) матиме і низка східнослов'янських чоловічих груп.

Центральна Україна. Поляни київські в середньому вияві мають ширші та нижчі від черняхівців черепи та обличчя. При цьому, не змінилася ширина носа, а ширина орбіт зменшилася. Таку зміну розмірів та пропорцій важко пояснити виключно епохальною мінливістю. Це може свідчити на користь істотних змін у складі чоловічої частини населення. Полянки, як і черняхівки цієї території, належать до мезокранних з середньошироким обличчям та носом форм. Це говорить на користь того, що істотних змін антропологічного складу жіночого населення території не сталося, хоча приток населення спостерігався.

Лівобережна Україна. Чоловічі групи давньоруської доби регіону характеризуються доліхокранією, мають довший, ніж у черняхівців, череп та менший черепний покажчик, більш широкий ніс, хоча з огляду на епохальну мінливість повинно бути навпаки. Можна говорити, що у складі чоловічого населення сталися значні зміни. Давньоруських жінок також важко пов'язати з черняхівським населенням цієї території, бо, одні з них відрізняються меншим черепним покажчиком, інші ширшим обличчям, що не вписується в загальний напрямок епохальної мінливості.

Черняхівські та давньоруські збірні серії порівнювалися у багатовимірному плані. Аналіз 14 чоловічих серій проводився за 13 лінійними ознаками, кутами, та з залученням покажчиків. Чоловічі східнослов'янські серії відрізняються більш широкими черепом, лобом, обличчям, носом, нижчими орбітами, не таким різким горизонтальним профілюванням обличчя. Напрямок відмінностей відрізняється від того, який варто було б очікувати у випадку генетичної спорідненості черняхівського та середньовічного населення.

Були проаналізовані 14 жіночих серій. Найближчими до східних слов'янок виявилися черняхівки Західної України та Буджака.

Збірні черняхівські серії порівнювалися з широким колом слов'янських груп Європи (24 чоловічі та 25 жіночих) за лінійними ознаками та покажчиками методом факторного аналізу з наступною кластерізацією результатів. Виявилося, що чоловічі серії черняхівської культури України та Молдови суттєво відрізняються від слов'янських, особливо, за пропорціями обличчя та деталей. Найбільш морфологічно та статистично близькими до слов'янських груп виявилися черняхівки Західної України, Буджака та жінки Масломенчської групи вельбарської культури.

Отже, найбільш реально в слов'янських серіях доби середньовіччя простежуються генетичні лінії, що ведуть від черняхівок Західної України, Буджака та Масломенчської групи вельбарської культури. Мезокранний з тенденцією до широколицесті тип, що характеризує ці жіночі черняхівські та вельбарські серії, буде типовим для кола слов'янок (древлянок-волинянок, населення тиверських та галицьких земель, полянок переяславських, чернігівських, польських, хорваток, моравок та віслянок). Близькі черняхівкам західного регіону розміри та пропорції (з урахуванням статевого диморфізму) буде мати і низка чоловічих груп східних слов'ян.



ВИСНОВКИ

Антропологічний аналіз населення черняхівської культури дозволяє говорити про приналежність його до великої європеоїдної раси та неоднорідність. Виявлені типи належать до північного та південного кіл європеоїдів. Складну антропологічну структуру має черняхівське населення кожного регіону.

В Західній Україні воно виявляє подібність до населення масломенчської групи вельбарської культури Польщі. В чоловічій cерії домінує доліхокранний, гіперморфний з малим обличчям антропологічний тип, що має витоки в культурах Західної та Центральної Європи (від шнурової до латенської), які пов'язані з кельтським світом. Витоки мезокранного з середньоширким обличчям, низькими орбітами та широким носом типу, що переважає у жінок, знайти важко, але він став характерним для багатьох слов'янських серій доби середньовіччя.

Населення Центральної України є найбільш змішаним. Мезокранні мезоморфні з середніми розмірами обличчя форми близькі до населення пізньоскіфських пам'яток. Різко доліхокранний гіперморфний з середньошироким обличчям морфотип - до груп балтів I-V ст. Доліхокранний з невеликими розмірами обличчя - до серій вельбарської культури Польщі, а в цілому має центральноєвропейське походження. Присутні морфоформи типові для германців VI-XIIIст.

На Лівобережжі серед чоловіків домінує південний напрямок зв'язків з пізньоскіфським населенням, а серед жінок - з групами Східної Прибалтики 1-V ст.

Суттєво змішаним є населення Причорномор'я. Черняхівці Буго-Тилігульського межиріччя сформувалися на основі вихідців з пізньоскіфського та античного середовища. На північноєвропейській основі формувалося населення Нижнього Дніпра, що скоріше за все, пов'язано з готськими міграціями. В чоловічій групі Буджака переважає пізньоскіфська основа, а жінки являють один антропологічний масив з черняхівками Західної України та жінками вельбарської культури Польщі.

У другій половині I тис. н.е. склад населення змінився суттєво на усій території, яку раніше займала культура. Найбільш реально в слов'янських серіях доби середньовіччя простежуються генетичні лінії, що йдуть від жіночих серій черняхівської культури Західної України та Буджака. Мезокранний з тенденцією до широколицесті тип, що характеризує черняхівок цих територій, стає типовим для широкого кола слов'янок, древлянок-волинянок, населення тиверських та галицьких земель, полянок переяславських, чернігівських, польських, хорваток, моравок та віслянок. Близькі черняхівкам західного регіону розміри та пропорції черепа (з урахуванням статевого диморфізму) матиме низка східнослов'янських чоловічих груп.

На картину антропологічного складу населення культури вплинув біритуалізм поховального обряду. Ймовірно, вихідці з культурних груп, де практикували звичай інгумації, надавали перевагу цьому поховальному звичаю і в рамках черняхівської культури.



ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ АВТОРОМ ОПУБЛІКОВАНІ ТАКІ РОБОТИ

Статті у фахових виданнях:

1. Рудич Т.О. До питання про антропологічний склад населення черняхівської культури Середнього Подніпров'я // Археологія._1999._ № 4. _ С.64_75;

2. Рудич Т.О. Антропологічні матеріали з розкопок черняхівського могильника біля с. В.Бугаївка //Археологічні відкриття в Україні 2000_2002 рр. - К., 2002._ С. 236.

3. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення черняхівської культури Лівобережної України // Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава, 2002._ №2._ 2003.-№3.- С. 205_213;

4. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення черняхівської культури Північного Причорномор'я // Археологія. _ 2003._ № 4._ С. 19_32;

5. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення черняхівської куль

тури Західної України // Археологія. _2004._ № 3._ С. 37_48;

6. Рудич Т.О. Антропологічний склад населення черняхівського могильника Чернелів-Руський // Археологічні відкриття в Україні 2002_2003 рр. - К., 2004._ С. 388_397.

Статті у інших наукових виданнях:

7. Рудич Т.А. К вопросу об ориентации погребенных на могильниках черняховской культуры (по материалам антропологии) // Сто лет черняховской культуре. - К., 1999._ С. 126_134.

8. Рудич Т.А. Население черняховской культуры Среднего Поднепровья по материалам антропологии // Stratum plus. - 2000._ № 4._ С. 278_288.

Тези та матеріали конференцій:

9. Рудич Т.А. Население черняховской культуры Украины. Антропологический аспект // Сучасні проблеми археології. - К., 2002._ С. 199_201.

10. Рудич Т.А. К вопросу об антропологическом составе населения черняховской культуры Западной Украины (на материалах могильника Чернелив-Руский) // Экология и демография человека в прошлом и настоящем. Третьи антропологические чтения к 75-летию со дня рождения академика В.П.Алексеева. - М., 2004._ С. 104_107.

11. Рудич Т.А. К вопросу об антропологическом составе населения черняховской культуры междуречья Южного Буга и Тилигула // Borysthenika _ 2004. Материалы международной научной конференции к 100-летию начала исследования острова Березань Э.Р фон Штерном. _ Николаев, 2004._ С. 138_142.

Размещено на Allbest.ru