Розвиток інноваційних технологій у формуванні інформаційних архівних ресурсів України (1991-2003 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

В умовах входження України до глобального інформаційного середовища всі історично задокументовані масиви архівної інформації є потужною продуктивною ланкою суспільної діяльності, важливість якої підкреслюється стратегією держави, яка чітко визначена в Законах України “Про інформацію”, “Про Національну програму інформатизації”, “Про Національний архівний фонд і архівні установи”, “Про телекомунікації”, “Про електронний документ та електронний документообіг” та інших нормативних документах.

На сьогодні інформаційний потенціал архівної галузі складає близько 200 тис. фондів, до яких входять понад 50 млн. одиниць зберігання, що орієнтовано відповідає 500 млн.-1 млрд. документів. Раціоналізація їх використання вимагала удосконалення системи документаційних комунікацій за рахунок інформатизації традиційних технологічних процесів, у тому числі й модернізації довідкового апарату (ДА) шляхом створення нових типів документів вторинного рівня у вигляді баз та банків даних, web-порталів та сайтів. Це сприяло поглибленню інтеграції сучасного архівознавства з іншими документно-інформаційними дисциплінами - археографією, документознавством, кодикологією, інформатикою, та передбачало кооперацію споріднених установ _ Державного комітету архівів України (ДКАУ), Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (УНДІАСД), Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України (ІУА), Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (НБУВ), комплексу установ архівної галузі тощо. Результатом їх взаємодії стало концептуальне окреслення чинників інформатизації галузі, реалізація спільних програм та проектів, спрямованих на формування інтелектуальних продуктів, які заклали основу для створення галузевого ринку інформаційних продуктів та послуг. Вивчення цих проблем нерозривно пов'язане з дослідженням особистого внеску конкретних науковців і фахівців: Г.В. Боряка, Л.А. Дубровіної, Т.М. Захарченко, В.П. Ляхоцького, І.Б. Матяш, Г.В. Папакіна, К.Т. Селіверстової, П.С. Соханя та ін.

Дослідження процесу інформатизації архівної галузі, його історії, концептуальних засад, еволюції опису архівних ресурсів, становлення інформаційної мережі галузі є актуальною проблемою, яка вимагає аналізу закономірностей залучення інноваційних технологій у сферу формування інформаційних архівних ресурсів та включення їх до Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів.

Отже, актуальність теми дисертації обумовлена необхідністю дослідження історичного аспекту розвитку інноваційних технологій у формуванні інформаційних архівних ресурсів, що пов'язано з недостатньою розробкою комплексної проблематики в науковій літературі, відсутністю цілісного дослідження процесів застосування інформаційних технологій, узагальнення досвіду щодо створення інформаційних продуктів, залучення мережевих технологій для їх репрезентації.

Мета дисертації: здійснити дослідження історії впровадження інноваційних технологій у формування інформаційних архівних ресурсів України.

Досягнення мети дослідження вимагало вирішення наступних завдань:

· вивчити рівень та повноту правового й нормативного забезпечення інформатизації архівної галузі;

· проаналізувати сучасний стан та ступінь дослідження обраної теми в історіографії;

· відстежити діяльність науковців та архівістів, повноваження установ документно-інформаційного спрямування у вирішенні досліджуваних питань, їх взаємодію;

· розглянути існуючі концептуальні та прогностичні моделі інформатизації архівної галузі;

· визначити хронологічні межі основних періодів упровадження інноваційних технологій у діяльність архівних установ;

· дослідити використання сучасних інформаційних технологій у модернізації традиційних архівних процесів;

· проаналізувати вже сформовані інформаційні продукти архівних та споріднених установ і можливості доступу до них;

· провести анкетне дослідження державних архівних установ України з метою визначення рівня їх інформатизації, зокрема запровадження уніфікованого програмного продукту ДКАУ та можливостей конвертації до нього існуючих баз даних (БД);

· окреслити прогностичні напрямки розвитку архівної галузі, пов'язані з застосуванням інноваційних технологій.

1. Джерельна база та стан дослідження проблеми

Здійснено аналіз джерельної бази та розглянуто стан науково-теоретичного опрацювання проблеми в українській історіографії, визначено ступінь дослідженості історії інноваційних запроваджень у формування інформаційних архівних ресурсів.

У першому параграфі “Джерельна база” проаналізовані основні масиви джерел з даної проблеми, які складаються з законодавчих актів, нормативно-розпорядчих документів, стандартів, статистичних матеріалів, програм та проектів, періодичних та електронних видань, документів МРА тощо.

Аналіз джерельної бази свідчить, що на сьогодні в Україні склалася нова інформаційна інфраструктура, важливою складовою якої є архівна галузь, а впровадження інноваційних технологій спирається на основні положення Конституції України та інформаційного права, які створюють правові й організаційні засади для забезпечення суспільства достовірною та повною інформацією. Крім затверджених законодавчих актів, в процесі дослідження була виокремлена своєрідна група джерел - проекти Законів, особливість якої полягає в окресленні перспективи діяльності державних архівних установ України.

Наступною групою джерел є діловодні документи ДКАУ, які обґрунтовують науково-практичний аспект інформатизації різних сфер діяльності галузі. Щорічні звіти архівних установ за документними класифікаціями є статистичними матеріалами, за допомогою яких було проаналізовано динаміку інноваційних перетворень за період з 1991 по 2003 рр. Цінним джерелом інформації з досліджуваної проблеми є матеріали анкетування установ галузі щодо комп'ютеризації управлінської діяльності, створення електронних інформаційних архівних ресурсів.

У процесі роботи були досліджені державні термінологічні стандарти, які уніфікують базові поняття з архівної справи та діловодства, інформації та документації, автоматизованих систем, баз даних, систем електронного документообігу тощо.

Діяльність українських архівів тісно пов'язана зі світовою тенденцією модернізації традиційних архівних процесів, що підтвердило дослідження підсумкових документів міжнародних фахових організацій, активним членом яких є архівні інституції України.

Періодичні видання за темою дисертації представлені “Вісником Державного комітету архівів України”, „Студіями з архівної справи та документознавства”, журналами “Архіви України”, “Український історичний журнал”, “Вісник Спілки архівістів України”, “Бібліотечний вісник”, “Вісник НАН України”, “Вісник Книжкової палати”, “Реєстрація, збереження та обробка даних”, “Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія” та ін.

До джерельної бази слід віднести міжнародні та вітчизняні інформаційно-пошукові системи (ІПС): сайти ДКАУ, НБУВ, ЮНЕСКО, МРА, державних архівів України, Росії.

Проведений аналіз свідчить про наявність джерельної бази з даної проблеми, що дозволило дослідити теоретичне підґрунтя інноваційних запроваджень в архівній галузі України.

Тема дисертації є новою в галузі дослідження історії розвитку інноваційних технологій у формуванні інформаційних архівних ресурсів та досі не має спеціальних розробок. Жодна з монографій та статей не висвітлює це питання комплексно. У другому параграфі дисертації „Стан дослідження проблеми” розкривається історіографія питання.

Міждисциплінарна інтеграція архівознавства з документознавством, джерелознавством, археографією, бібліографією, інформатикою сприяла розробці науково-методичного підґрунтя інноваційних запроваджень, чому присвятили свої праці В.М. Автократов, Г.В. Боряк, І.Н. Войцехівська, П.К. Грімстед, Л.А. Дубровіна, Я.С. Калакура, Н.В. Маковська, І.Б. Матяш, О.С. Онищенко, К.Т. Селіверстова, П.С. Сохань, Н.М. Христова та ін. Результатом їх взаємодії стали концептуальні розробки, в яких аналізуються історія, сучасний стан та перспектива впровадження інноваційних технологій („Основні положення концепції комп'ютеризації архівної справи”, “Концепція підготовки та післядипломної освіти кадрів для архівних установ України”, „Концепція Національної програми збереження документальних фондів України”, „Забезпечення національних інтересів України в архівній справі”, „Концепція інформаційної безпеки України” та ін.).

У своїй монографії Г.В.Боряк дослідив історичний зріз початкового етапу формування ІПС та розвинув тему актуалізації історико-культурологічного масиву інформації шляхом її репрезентації в Археографічному реєстрі національної архівної спадщини України.

Інноваційні перетворення традиційних технологічних процесів архівних установ на початку 90-х років відображені в збірнику наукових праць “НАІС. Архівна та рукописна Україніка”. В ньому аналізується реалізація першої державної програми “Архівна та рукописна Україніка”, проектів формування БД „Археобібліобаза” (1994 р.), банку даних „Джерела з історії УПА” (1993 р.), БД „Доля скарбів мистецтва, вивезених під час Другої світової війни” (т.зв. Бременський проект), модернізація ЦФК та форматів доступу до них (статті Г.В. Боряка, Г.Є. Волосюка, Л.А. Дубровіної, Т.М. Захарченко, Р.Я. Пирога, П.С. Соханя, В.І. Ульяновського та ін.).

Історіографія дослідження стандартизації форматів описування для електронних архівних систем представлена двома перекладами міжнародного стандарту ISAD(G) з передмовами науковців К.Т. Селіверстової (1997 р.) та Г.В. Папакіна (2001 р.). Це досить повний історичний огляд основних етапів розробки провідними фаховими установами світу архівного описування для ІПС. Основам інформаційного відображення документальних джерел у зведеному банку даних шляхом удосконалення опису рукописної книги присвячена монографія Л.А. Дубровіної “Кодикологія та кодикографія української рукописної книги”, її численні статті та праці.

Технології електронного документотворення активізували наукові дослідження в галузі їх життєдіяльності, що відображено у наукових працях Г.Г. Асеева, С.Г. Кулешова, О.П. Коршунова, М.В. Ларіна, А.А. Соляник, Ю.Н. Столярова, Л.Я. Філіпової та ін.

При дослідженні історіографічної бази були опрацьовані матеріали нарад, семінарів, конференцій та інших заходів, які відносяться до науково-методичної діяльності споріднених установ.

Важливою складовою історіографічної бази є навчальна література - підручники та посібники з архівознавства, документознавства, комунікаційних технологій (Г.Г. Асєєв, Н.М. Кушнаренко, Ю.І. Палеха, Б.М. Смоляницький та М.В. Корнієнко, Г.М. Швецова-Водка та ін.). Також в процесі дослідження були опрацьовані збірники наукових праць установ та навчальних закладів.

Проведений аналіз свідчить, що переважна більшість публікацій лише фрагментарно торкається питань впровадження інноваційних технологій в архівну галузь України. Фактичний матеріал розпорошений у великому масиві опублікованих робіт. Тому актуалізується необхідність проведення комплексного дослідження історії та перспективи впровадження інноваційних технологій в архівну справу України.

2. Діяльність провідних установ документно-інформаційного спрямування у вирішенні завдань інформатизації галузі

Розглядаються передумови, особливості та загальні тенденції діяльності архівних та провідних установ гуманітарного спрямування щодо впровадження інноваційних технологій.

У першому параграфі “Повноваження архівних установ та споріднених інституцій України щодо інформатизації галузі” розглядається організаційна діяльність провідних установ документно-інформаційного спрямування.

Установи, що займалися проблемами інформатизації гуманітарної сфери держави, керувались у своїй діяльності чинними на той час державними нормативно-правовими актами та відомчими Постановами, Положеннями, Статутами, які окреслювали їх повноваження та визначали головні завдання у забезпеченні суспільства повноцінною достовірною історичною інформацією. Аналіз інтеграційної діяльності ДКАУ, ІУА, НБУВ, УНДІАСД та інших установ дозволив визначити ступінь їх участі в розробці Програм та проектів інформатизації галузі.

У другому параграфі “Основні періоди інформатизації архівної галузі” обґрунтовується необхідність створення нової періодизації, яка була розроблена дисертанткою. Доцільним вбачається виокремлення двох періодів, які, в свою чергу, складаються з чотирьох основних етапів. Більш повно ця періодизація характеризується у наступних підпараграфах.

У підпараграфі “Передумови формування галузевої інформаційної системи” дається характеристика першого періоду (1991-1998 рр.), який є певною мірою підготовчим та має два етапи (1991-1994 та 1994-1998 рр.). Він характеризується затвердженням першої Державної програми „Архівна та рукописна Україніка”; початком діяльності галузевої наукової інституції (УДНДІАСД); оприлюдненням збірника „НАІС. Архівна та рукописна Україніка” та публікацією першої монографії (автор Г.В.Боряк, 1995 р.). У цей час були закладені підвалини інформатизації архівної галузі. Перший період закінчується з прийняттям Закону України „Про Національну програму інформатизації”. Набутий у цей час досвід активізував наукову діяльність інституцій, що дозволило визначити напрямки інформатизаційних запроваджень на наступні роки.

Наступні підпараграфи “Концептуальні засади комп'ютеризації архівної справи” та “Інформатизація як пріоритетний напрям сучасної архівної політики” присвячені другому періоду (1998-2003 рр.), який теж має два етапи (1998-2000 та 2000-2003 рр.). Період характеризується ґрунтовними змінами в процесах інформатизації суспільства, широким використанням телекомунікаційних технологій, запровадженням електронного документообігу. У цей час були оприлюднені „Основні положення концепції комп'ютеризації архівної справи”, в рамках „Програми інформатизації галузі” створюється Центр інформаційних технологій ДКАУ, відкривається офіційний Web-портал галузі, впроваджується програмний продукт “Архівні фонди України”. У цей період правовий статус отримали електронні масиви управлінської документації.

Останній параграф другого розділу “Передумови створення електронного архіву” розкриває основні напрямки діяльності архівних установ України на шляху побудови ЕА, зокрема розробки правового статусу, нормативно-методичної підтримки технологічних процесів, залучення стандартизованого програмного забезпечення, введення до обігу цифрових копій цінних колекцій та документів, залучення до співпраці фахівців відповідного профілю. Тому перспективи його реального формування є завданням на майбутнє, вирішення якого прямо пов'язане з подоланням недоліків сьогодення в архівній галузі.

3. Застосування інноваційних технологій у практичній роботі архівних установ

Досліджуються науково-методичні засади та практична діяльність установ галузі щодо впровадження та використання інноваційних технологій.

Перший параграф „Удосконалення довідкового апарату архівів” розкриває можливості доступу до ДА нового типу шляхом удосконалення його складу та структури, методики розробки алгоритму побудови довідників за новими технологіями.

Модернізація ДА забезпечує процес створення електронного масиву, який складається з комплексу ресурсів окремих архівних установ, тобто БД, сформованих за єдиними правилами ідентифікації документів та доступу до них. Дослідженням встановлено, що були сформовані нові типи БД, а саме: загальногалузева Метабаза (офіційний портал ДКАУ); адміністративно-, пошуково-, бібліографічна (електронний довідник „Архівні установи України”); загальногалузева БД централізованого рівня - міжархівна інформація (система “Центральний фондовий каталог”); облікової пофондової інформації внутріархівного рівня („Архівні фонди України”); БД внутрішньофондового подокументного пошуку структурних частин фондів („Анотований реєстр опису”); БД з обліково-пошуковими функціями подокументного рівня (для виконання довідок); БД для виконання науково-публікаційних проектів тощо.

Параграф „Організаційні засади формування електронної версії Центрального фондового каталогу” досліджує підходи до автоматизації ЦФК. У процесі роботи була проаналізована концепція його автоматизації, яка базувалася на визначенні обліково-довідкових функцій, методичних засадах централізованого обліку документів.

Встановлено, що перша спроба автоматизації ЦФК, яка проводилася на базі Державного архіву Київської області (1992-1994 рр.), надала можливість визначити основні чинники побудови архівної інформаційної системи.

Наступний етап формування електронної версії ЦФК спирався на Концепцію комп'ютеризації архівної галузі, Програму інформатизації галузі та будувався на програмному продукті „Архівні фонди України” (2000 р.).

У третьому параграфі „Модернізація архівних установ на основі інноваційних технологій” були досліджені процеси створення установами інформаційних продуктів у вигляді БД різних рівнів.

Сьогодні до традиційних функцій установ галузі додаються функції електронних центрів ретроспективної інформації, серед яких головне місце займають Інтернет-технології, що довів аналіз web-сайтів ДКАУ, Державних архівів Донецької, Одеської, Чернігівської областей, м. Севастополя; НБУВ; Наукового архіву Інституту археології НАН України.

З метою дослідження рівня інформатизації галузі авторкою разом зі співробітниками ДКАУ була розроблена анкета “Інформаційні технології в системі довідкового апарату державних архівних установ України” (2002 р.). У четвертому параграфі „Анкетування як метод моніторингу інформатизації галузі” були проаналізовані відповіді респондентів на питання дев'яти тематичних блоків (технічного, програмного, кадрового забезпечення; характеру створеного інформаційного продукту; стан локальних мереж та можливості застосування Web-технологій; шляхи удосконалення ДА, аналізу інформаційних послуг та окреслення перспектив удосконалення діяльності установ). Відповіді на анкету надіслали 22 державні архівні установи. За результатами анкетування розроблені та укладені „Додатки Б” та „В” до дисертації.

Зроблено висновок, що темпи розвитку інноваційних технологій в архівній справі визначаються, головним чином, економічним станом країни та рівнем фінансування галузі. Цим пояснюється й повільний характер залучення сучасних технологій у роботу окремих установ галузі, що пов'язано як з відсутністю відповідного фінансування Програми інформатизації галузі, так і з недостатньою кількістю підготовлених фахівців. Незважаючи на це, архівні установи створили перші інформаційні продукти, унікальні БД, які дали можливість повніше розкрити зміст ресурсів НАФ. Згідно з анкетуванням - на кінець 2003 р. інформатизаційними процесами було охоплено 80% усіх установ галузі.

Відповіді респондентів окреслили низку перспективних завдань, що при тенденції зростання обсягів інформації на електронних носіях свідчать про необхідність удосконалення стандартів з архівознавства, забезпечення сумісності вітчизняних методик з міжнародними нормами архівного описування, уніфікованого програмного забезпечення та якісної технічної підтримки інноваційних процесів.

Оцінюючи стан інформатизації архівних установ в цілому за 1991-2003 рр., завдяки проведеному дослідженню, можна констатувати, що тільки з реалізацією комплексу завдань Програми інформатизації галузі та з впровадженням програмного продукту ДКАУ ІС ЦФК галузь залучається до уніфікованих технологічних циклів, спрямованих на вирішення різнопланових управлінсько-організаційних процесів діяльності установ, що гарантує інтелектуалізацію доступу до інформаційних архівних документних масивів.

Висновки

інформаційний архівний комунікаційний концептуальний

Результати здійсненого дослідження дозволили дійти таких висновків:

1. Джерельна база дисертаційного дослідження складається з комплексу документів, представлених державними актами, нормативними документами, наказами та рішеннями ДКАУ, матеріалами Програм та проектів, підсумковими документами міжнародних організацій гуманітарно-культурологічного спрямування, документами поточного архіву ДКАУ, що дозволило уточнити безпосередній процес реалізації завдань галузевої інформатизації.

2. Аналіз вітчизняної історіографії з теми дисертації довів слабку розробленість даної проблеми, про що свідчить відсутність спеціальних праць, в яких би комплексно відстежувалися процеси інформатизації в архівній галузі. Оприлюднена лише одна монографія (Г.В. Боряк, 1995 р.), в якій проаналізовані інноваційні запровадження в галузі. Статті за тематикою дослідження містять інформацію фрагментарного характеру. Малочисельність науково-методичних розробок з інформатизації конкретних технологічних архівних процесів було обумовлено відсутністю єдиної галузевої програми інформатизації (2000 р.).

3. Об'єднання зусиль учених та практиків сприяло координації науково-практичної роботи, що дозволило досягти інтеграції та взаємовикористання архівознавчих, документознавчих, бібліографічних, інформаційних знань. У процесі дослідження була окреслена група науковців та архівістів (Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна, С.Г. Кулешов, І.Б. Матяш, К.Є. Новохатський, К.Т. Селіверстова, В.І. Ульяновський, Н.М. Христова та ін.), діяльність яких безпосередньо пов'язана з науковою тематикою ДКАУ, УНДІАСД, академічних інституцій, вищих навчальних закладів, а наукові доробки збагатили теоретичну базу процесу інформатизації.

4. Поліаспектні чинники, закладені до “Основних положень концепції комп'ютеризації архівної справи в Україні”, знайшли логічне продовження у концептуальних розробках, які визначили теоретичні, організаційні та практичні підходи до оптимізації процесів модернізації управлінсько-організаційних напрямків комплектування, зберігання, обробки, формування електронного ДА, залучення телекомунікаційних технологій, репрезентації архівних електронних ресурсів та їх захисту в інформаційних мережах від несанкціонованого доступу.

5. У процесі дослідження була конкретизована та розвинена періодизація інформатизації галузі, запропонована Г.В. Боряком. Виокремлено та обґрунтовано 2 основних періоди: перший (1991-1998 рр.) характеризує інноваційну діяльність галузі в умовах відсутності загальнодержавної програми інформатизації; для другого (1998-2003 рр.) характерним є зміна стратегії впровадження інноваційних технологій відповідно до завдань Національної програми інформатизації. Кожен з цих періодів поділяється на 2 етапи, новацій яких віддзеркалюють основні зміни у діяльності архівних установ. Саме такий хронологічний поділ, на думку дисертантки, дав можливість більш повно розкрити тему дослідження.

6. Аналіз науково-теоретичних та технологічних чинників побудови інтегрованої інформаційної архівної системи довів, що поширення комп'ютерних технологій охопило управлінські та організаційні функції галузі, підвищило рівень інформативності ДА завдяки створенню електронних вторинних інформаційних продуктів та використанню web-технологій. Аналіз шляхів інтелектуалізації доступу до ДА дозволив розкрити еволюцію уніфікації методики опису документів відповідно до вимог міжнародних стандартів та принципів.

7. На основі аналізу створеного електронного ДА доведено, що динаміка його розвитку має комплексний та системний характер, що відповідає принципам побудови традиційних типів довідників, каталогів, путівників тощо. Але функції електронних систем мають більш розширений пошук та використання архівної інформації, що сприяє її акумуляції в інтегрованому інформаційному середовищі.

8. Проведене дисертанткою спільно з ДКАУ у 2002 р. соціологічне дослідження дозволило інноваційних запроваджень установами галузі підтвердило їх використання в організаційно-управлінській сфері, формуванні ДА, у тому числі на базі програмного продукту „Архівні фонди України”, оцифруванні рідкісних та цінних документів, створення галузевого порталу та окремих архівів упродовж 10 років. Було доведено, що складний процес інформатизації позитивно відбився на технології репрезентації ресурсів НАФ, але здебільш при локальному його використанні. Це було обумовлено низкою причин, серед яких відсутність відповідного державного фінансування, незадовільний стан програмних продуктів та технічних засобів, висока вартість послуг провайдерів, невелика кількість сучасної техніки в архівах, відсутністю повнотекстових БД та гіпертекстових поширень щодо вторинного документного ресурсу окремої установи, навіть у метабазі ДКАУ тощо.

9. Підсумком проведеного дослідження є перше цілісне теоретичне відтворення історії розвитку інноваційних технологій у формуванні інформаційних архівних ресурсів. Було підтверджено наявність протиріч між науково-теоретичними потребами запровадження інноваційних технологій у формування інформаційних архівних ресурсів та їх практичним втіленням, що є характерним в умовах відсутності стратегії галузевої інформатизації впродовж багатьох років, недостатнього фінансування та підготовки фахівців без урахування сучасних вимог.

10. Дослідження процесів інформатизації галузі дозволило зробити висновок, що, незважаючи на певні недоліки у залучені інноваційних технологій, в Україні створені підвалини віртуалізації архівних ресурсів. Упровадження телекомунікаційних технологій дає можливість ототожнити сукупний фонд архівних установ як єдиний електронний масив архівної інформації, що призведе до утворення електронного чи віртуального архіву та забезпечить інформацією користувачів у віртуальному середовищі.

11. Було доведено, що інформатизація архівних установ є складовою частиною Національної програми інформатизації, реалізація галузевих завдань якої вимагає подальших фундаментальних науково-теоретичних та практичних досліджень щодо розробки нової концепції отримання, використання та зберігання масивів електронної управлінської документації, залучення комп'ютерних технологій у процеси опрацювання архівних документальних потоків та масивів, створення на їх базі електронних інформаційних продуктів та репрезентації останніх в телекомунікаційних мережах.

Література

1. Інформаційні технології в системі довідкового апарату державних архівних установ України. Анкета / Упоряд. Ю.І. Забенько, Т.М. Захарченко, А.М. Сукало. - К., 2002. - 8 с.

2. Сукало А.М. Впровадження новітніх технологій до архівної справи: сучасний стан та проблеми // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2000. - Вип. 51. - С. 22-25.

3. Сукало А. Документальні джерела з історії комп'ютеризації архівної справи в Україні // Проблеми архівознавства і джерелознавства: Зб. наук. праць до 90-річчя від дня народження проф. В.І. Стрельського. - К., 2001. - С. 281-293. - (Історія архівної справи: спогади, дослідження, джерела. Вип. 4).

4. Сукало А.М. Новітні технології в діяльності архівів України: історіографія проблеми // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2001. - Вип. 54. - С. 69-73.

5. Сукало А.Н. Архивная отрасль Украины как составляющая информационного общества // Archives in the New Age. The Strategic Problems of the Automatization of Archives. Papers of the International Conference. Warsawa, September 28-29, 2001. - P. 205-209.

6. Сукало А.М. Використання можливостей архівних сайтів у дистанційній освіті // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Міжвідомчий зб. наук. праць. - Вип. 5: Архіви - складова інформаційних ресурсів суспільства. - К., 2002. -С. 146-151.

7. Сукало А.М. Анкетування як метод дослідження інноваційних технологій в архівній справі // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Зб. наук. праць. Число 11. - У 2-х част. - Част. 2. - К.: НАН України. Інститут історії України. 2004. - С. 27-42.

Размещено на Allbest.ru