Військово-патріотична діяльність УВО-ОУН серед української молоді Галичини (1920-1939 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет “Львівська політехніка”

20.02.22 - Військова історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Військово-патріотична діяльність

УВО-ОУН серед української молоді Галичини (1920-1939 рр.)

Виздрик Віталій Степанович

Львів - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України, науки і техніки Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету „Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Дещинський Леонтій Євгенович, Національний університет „Львівська політехніка”, директор Інституту гуманітарних і соціальних наук, Заслужений діяч науки і техніки України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник патріотичний молодь польський окупація

Патер Іван Григорович, Інститут українознавства

ім. І. Крип'якевича НАН України, провідний науковий

співробітник відділу новітньої історії;

кандидат історичних наук

Соляр Ігор Ярославович, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри політичних наук та філософії

Провідна установа: Інститут і сторії України НАН України (м.Київ)

Захист відбудеться „19” березня 2004 р. о 12 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 35.052.15 у Національному університеті „Львівська політехніка” за адресою:

79013, м. Львів-13, вул. С.Бандери 12, корпус 4, аудиторія 204.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету „Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів-13, вул. Професорська, 1.

Автореферат розіслано 14 лютого 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент В.І.Гусєв

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У процесі розбудови України в умовах незалежного державного існування подальший розвиток демократичних процесів у суспільстві можливий лише за умови шанобливого ставлення до власної історії, відновлення в народній пам'яті забутих або сфальсифікованих подій минулих часів, борців за незалежність. Об'єктивне висвітлення історичного минулого нашої історії має важливе значення для виховання підростаючого покоління. Від того, як молодь сприйматиме історичне минуле, які приклади, ідеї, традиції візьме для наслідування, у великій мірі залежить майбутнє України.

У період 20-30-х рр. ХХ ст. українська молодь Галичини пройшла військово-політичний вишкіл у спортивно-патріотичних товариствах, що в подальших національно-визвольних змаганнях відіграв важливу роль. Невід`ємною складовою на шляху здобуття незалежності України в ХХ ст. була боротьба УВО-ОУН проти окупаційних режимів. Активними членами ОУН була молодь, яка пройшла військово-патріотичне виховання у молодіжних організаціях, стала складовою частиною загально-національного руху, і одним з головних чинників політичної боротьби за державність та соборність. Їй властивий радикалізм, самосвідомість, готовність до самопожертви в ім'я національних ідеалів, що відіграло суттєву роль у створенні УПА.

Проблема військово-патріотичного виховання української молоді в сучасних умовах державотворення набула актуальності та потребує різнобічного підходу до її вирішення на державному рівні. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Об`єкт дослідження - організована українська, учнівська, студентська, реміснича, селянська молодь, яка була задіяна у спортивно-патріотичних товариствах, військових організаціях Галичини в 1920-30-х рр.

Предмет дослідження - військово-патріотичне виховання української молоді УВО-ОУН, а також її місце, роль та залучення членів молодіжних товариств до реалізації національно-державницької ідеї.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють міжвоєнний період ХХ століття - від часу закінчення національно-визвольних змагань 1917- 1921 рр. та утворення УВО і до початку Другої світової війни, коли Західна Україна увійшла до складу УРСР та СРСР.

Територіальні рамки дослідження охоплюють терени трьох воєводств: Львівського, Тернопільського та Станіславського. Такий підхід обгрунтований тим, що саме на цій території проходило становлення, розвиток та військово-патріотичний вишкіл української молоді в таких товариствах, як “Сокіл”, “Січ”, “Луг”, “Пласт”, “Орли” - Католицька Асоціація Української Молоді (КАУМ), Український Спортивний Союз (УС Союз), Український Студентський Спортивний Клуб (УССК), Карпатський Лещитарський Клуб (КЛК) та ін.

Мета дослідження - проаналізувати діяльність УВО-ОУН серед молодіжних товариств, висвітлити військово-патріотичне виховання української молоді та її участь в протестаційних акціях. Для досягнення вказаної мети в роботі передбачено вирішити такі завдання:

охарактеризувати становище української молоді Галичини в умовах польської окупації та визначити крізь призму національно-визвольної боротьби їхню участь у суспільно-політичному житті краю;

окреслити особливості патріотичної роботи громадсько-політичних організацій серед спортивно-патріотичних товариств;

висвітлити форми та методи залучення до національно-визвольного руху членів спортивно-патріотичних товариств;

проаналізувати структурну побудову, головні завдання та характер діяльності молодіжних організацій, визначити їхню роль у військово-патріотичному вихованні молоді;

показати значення військово-патріотичного вишколу молоді у загальнонаціональному процесі боротьби за реалізацію національної ідеї.

Методологічні засади дослідження - принципи історизму, комплексності, об`єктивності, достовірності. При вирішенні поставлених завдань були використані: описовий, аналітичний, проблемно-хронологічний порівняльний методи.

Наукова новизна. У дисертації практично вперше науково висвітлено діяльність УВО-ОУН щодо військово-патріотичного вишколу молоді в спортивно-патріотичних товариствах. На конкретному історичному матеріалі в дисертації:

проаналізовано програмні документи УВО-ОУН стосовно ідеологічного та військово-патріотичного вишколу, висвітлено зміст та основні напрямки національно-патріотичного виховання членів молодіжних товариств ;

висвітлено основні форми та методи боротьби УВО-ОУН в міжвоєнний період, роль молодіжних організацій в національно-визвольному русі.

введено у науковий обіг низку невідомих, маловивчених джерел та літератури, що дозволило дати вільну від ідеологічних упереджень чи штампів минулого, оцінку подій з військово-патріотичного виховання української молоді Галичини;

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації, фактологічний матеріал та висновки збагачують історію національно-визвольної боротьби українського народу. На їх основі можна дати об`єктивну, наукову оцінку ролі УВО-ОУН у національно-визвольному русі. Матеріали дослідження можуть бути використані для написання узагальнюючих та наукових праць з новітньої військової історії України, для розробки відповідних лекційних та спеціалізованих курсів, у підготовці військових кадрів, у краєзнавчій роботі.

Особистий внесок здобувача. Проаналізовано зміст, особливості, характерні риси та значення військово-патріотичного виховання молоді в українських молодіжних товариствах Галичини.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані на наукових міжнародних, всеукраїнських та краєзнавчих конференціях: міжнародній - “Українсько-польські відносини в ХХ столітті: державність, суспільство, культура” (м. Тернопіль, 15-16 квітня 1999 р. ) та всеукраїнських -“Повстанська боротьба ОУН-УПА на Бойківщині в 1930-1960-х роках “ (м. Турка, Львівська обл., 12 вересня 1997 р. ); “Героїчна боротьба ОУН-УПА проти німецького нацизму та тоталітарної системи більшовизму” (м. Львів, 30-31 жовтня 1997 р.); “Український націоналістичний рух: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 29 червня 2001 р.); а також на засіданні кафедри історії України, науки і техніки Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”.

Робота побудована за хронологічно-проблемним принципом і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (всього сторінки).

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об`єкт і предмет, мету та завдання дослідження, його хронологічні та територіальні межі, методологічні засади, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Історіографія та джерела дослідження” подано стан наукової розробки дисертаційної проблеми та охарактеризовано джерела, які використані для виконання поставлених завдань.

При розгляді історіографічної проблеми дослідження виділяються праці учасників національно-визвольних змагань початку ХХ ст., радянських авторів, діаспорної історіографії та наукові розробки сучасних українських істориків.

Вивченню історії створення та функціонування українських спортивно-патріотичних товариств присвятили свої роботи І. Боберський, С. Левицький, О.Тисовський, К.Трильовський, Петро та Тарас Франко, які безпосередньо брали участь у створенні таких товариств, як “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”, “Луг”. У них дана хронологічна історія розвитку молодіжних організацій, визначено основні завдання та напрямки діяльності . Національно-політичне життя краю в 1920-30-х рр., що включало націоналістичний зміст виховання української молоді, відобразили праці ідеологів українського націоналізму Д.Андрієвського, Ю.Вассияна, Д.Донцова. Так, Д.Донцов у роботі “Юнацтво і Пласт” (Львів, 1928) охарактеризував український молодіжний рух після національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., при цьому доводячи, що націоналістична ідея має відіграти вирішальну роль у ідейно-національному вихованні молоді в спортивно-патріотичних товариствах, а саме в “Пласті”.

Аналіз радянської історіографії свідчить, що протягом всього часу існування СРСР вона негативно оцінювала український націоналістичний рух. Для дослідників цієї доби характерна заполітизованість та заідеологізованість суджень про діяльність суспільно-політичних та національно-визвольних рухів на західноукраїнських землях. Впродовж десятиліть радянськими органами влади був заборонений доступ істориків до архівних документів ОУН, замовчувався національно-визвольний характер діяльності УВО-ОУН . Обгрунтовані є твердження про відсутність у радянській історіографії досліджень, у яких би розглядався аспект військово-патріотичного вишколу молоді УВО-ОУН. Основний акцент дослідників тієї доби робився на участі молоді в соціально-революційній боротьбі, насамперед під керівництвом комуністичної партії . Всю іншу діяльність членів молодіжних організацій висвітлювали як “буржуазно-націоналістичну”. Саме в такому руслі написані роботи С.Даниленка, О.Омельчука, О.Полторацького, А.Шиша і М.Хвостіна та ін. Однак ряд учених Ю.Сливка, І. Васюта порушили важливі питання з історії суспільно-політичного становища краю, ролі політичних партій та молодіжних структур в міжвоєнний період.

Після Другої світової війни в діаспорній історіографії з`явилося багато праць про національно-визвольну боротьбу УВО-ОУН у міжвоєнний період, де було показано безкомпромісний характер боротьби українських націоналістів проти польського панування та вплив організації на учнівську, студентську, ремісницьку, селянську молодь. Це дослідження З.Книша, В.Макара, В.Мартинця, П.Мірчука, Ю.Охримовича, Л.Ребета, П.Терещука.

Окремо звернуто увагу на дослідження П.Мірчука “Нарис історії ОУН. 1920-1939 “ (Мюнхен, 1968), який зробив одну з перших спроб узагальнення та систематизації історії ОУН, охарактеризувавши найбільші протестаційні акції, політичні процеси над членами ОУН, ідеологічні принципи, політику та стратегію націоналістичної організації. Однак недостатня джерельна база не дає можливості автору цілісно розкрити військово-патріотичне виховання молоді у спортивно-патріотичних товариствах.

Один з керівників ОУН середини 30-х років Л.Ребет у працях “Світло і тіні ОУН” (Мюнхен, 1964 ), “Теорія нації” (Львів, 1997) дав критичний аналіз розвитку націоналістичного руху. Автор робить висновок, що концепція “перманентної революції” у своїй первісній формі виявилася нездійсненою. Провідне місце в діаспорній історіографії посідає творчість З.Книша. В роботі “При джерелах українського націоналізму” (Торонто, 1970) він подав обширний документальний матеріал про участь молоді у військових організаціях. Але його роботи здебільшого однобоко висвітлюють вузькопартійні погляди націоналістичних організацій.

Помітною подією в діаспорі стало видання фундацією ім. Є. Коновальця збірника “Євген Коновалець та його доба “. У статтях Д.Ребет, Ю.Артюшенка, С.Ленкавського, З. Пеленського та інших розкрито вплив ідей українського націоналізму на українську молодь західноукраїнських земель.

Історіографічні праці учасників національно-визвольного руху 20-30-х рр. ХХ ст. та членів націоналістичної організації містять багатий фактологічний матеріал відносно діяльності УВО-ОУН на західноукраїнських землях. Серед них: С.Бандера, В.Мартинець, Я.Стецько, В.Янів. Це дає нам можливість зробити повніший аналіз впливу на військово-патріотичний вишкіл української молоді Галичини в міжвоєнний період. Але необхідно зазначити, що ці праці не можна вважати історично-науковими, тому що вони у своїй переважній більшості мають суб`єктивний та пропагандистський характер.

З проголошенням незалежності України розпочався новий етап дослідження історії національно-визвольної боротьби ХХ ст. та участі в ній української молоді, на підставі узагальнення досвіду попередньої історіографії та з залученням широкого кола джерельних матеріалів. Перелом простежується у новітніх публікаціях вітчизняних істориків (І.Біласа, Я.Грицака, Т.Гунчака О.Зайцева, А.Кентія, М. Кугутяка, Ю.Шаповала, М.Швагуляка), у яких аргументовано доведено, що політика польської влади у міжвоєнний період в Галичині була спрямована проти національно-патріотичних сил (в першу чергу, проти УВО-ОУН), робилися всі спроби, щоб перешкодити націоналістичній організації провадити вишкіл національно свідомої молоді в спортивно-патріотичних товариствах. Помітне зацікавлення науковців викликали праці А.Кентія “Українська військова організація (УВО) в 1920-1928 рр.”, “Нарис історії Організації українських націоналістів ( 1929-1941)” (Київ, 1998 р.) у рамках роботи урядової комісії з питань вивчення діяльності ОУН, УПА. Дослідження написані на основі серйозної джерельної бази і хронологічно аналізують історичний шлях УВО-ОУН, та їх вплив на українську молодь в досліджуваний період.

На зламі тисячоліть українські науковці випускають ще низку досліджень про національно-визвольний рух на Західній Україні в 20-30-х роках ХХ ст. та українську націоналістичну ідею. Це роботи Я.Дашкевича, Г.Касьянова, С.Кульчицького, Р.Ковалюка, О.Красівського, І.Лисяка-Рудницького. Всі вони написані на основі широкої джерельної бази та є достовірним висвітленням історичної правди. Дослідження цих праць не в повній мірі подають характеристику діяльності ОУН серед українських молодіжних товариств , клубів та секцій краю. Так, монографія Р.Ковалюка “Український студентський рух на західних землях ХІХ-ХХ століття” (Львів, 2001) присвячена формуванню світогляду студентства, а також його протидії репресивній політиці окупаційних режимів щодо опозиційної молоді. Студентський рух був складовою частиною українського національно-визвольного руху, однак автор праці основну увагу зосередив на духовній, соціальній та культурно-просвітницькій діяльності, а не на військово-патріотичному чи національно-ідеологічному вихованні західноукраїнського студентства. До останніх здобутків вітчизняної історіографії також можна віднести колективну роботу Інституту історії України “Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси” (Київ, 2002), в якій проаналізовано політичний терор в Галичині у міжвоєнний період (Ю.Киричук), історико-правові аспекти польської окупаційної влади щодо українських політичних сил, в першу чергу до УВО-ОУН. Використання націоналістичною організацією у своїй боротьбі терористичних методів було необхідною реакцією на польський державний терор проти українського населення. Заслуговує на увагу праця Б.Трофим`яка “Гімнастично-спортивні організації у національно-визвольному русі Галичини (друга пол. ХІХ ст.- перша пол. ХХ ст.)”, (Тернопіль, 2001). Автор на основі раніше недоступних архівних матеріалів доводить, що масові товариства “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”, “Луг”, “Орли” - КАУМ, інші спортивні організації були чинником формування політичної нації, рушійною силою національно-визвольних змагань українського народу першої половини ХХ століття. Для об`єктивного розкриття досліджуваної проблематики щодо національно-визвольного руху в Галичині та місця в ньому спортивно-патріотичних товариств допомагає вивчення історіографічної літератури, яка з`явилася в останнє десятиліття у дослідженнях І.Андрухіва, О.Вацеби, Б. Савчука, Б.Трофим`яка.

Український національно-визвольний рух 20-30-х рр. ХХ ст. знайшов відображення у польській історіографії. В дослідженнях останнього десятиліття простежується тенденція до поглиблення концептуальних підходів щодо вивчення новітньої історії України у працях Р.Дрозда, Т.Ольшанського, Р.Торжецького. В їхніх дослідженнях доводиться об`єктивність твердження відносно існування українського національно-визвольного руху і правомірність політичних сил щодо створення власної держави.

Джерельну базу дослідження складають архівні документи, періодичні видання, опубліковані збірники документів та матеріалів, спогади. Значна частина архівних документів виявлена автором у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України у ф.3833 (Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях), ф. 4465 ( Колекція документальних матеріалів українських націоналістичних емігрантських установ, організацій, осіб), в яких висвітлено створення, ідеологію та програму діяльності організацій. Там же зберігаються матеріали постанов Великих Зборів ОУН, конференцій, проаналізовано етапи боротьби ОУН у 30-х рр. У ряді документів вироблена програма ідейно-політичного вишколу молоді, яка була задіяна у спортивно-патріотичних товариствах.

Окрему джерельну базу становлять документи Центрального державного історичного архіву України у м. Львові. Так, у ф. 309

(Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові), ф. 711 (Польське історичне товариство у м. Львові) знайдено цікаві матеріали про політику польського уряду стосовно українського шкільництва, розкрито також ідейно-націоналістичний зміст впливу ОУН на учнівську та студентську молодь. Про заборону польської влади займатись українським молодіжним товариствам “Сокіл” пожежною справою та про вплив націоналістичної організації на нього задокументовано у ф.312 (Українське спортивне товариство “Сокіл-Батько”). Матеріали висвітлюють становище ОУН в 30-х р. ХХ ст. та визначають обставини формування та способи впливу націоналістичної ідеології на українську організовану молодь та її військово-патріотичний вишкіл. Необхідними для даного дослідження виявилися інструкції для членів ОУН та ініційоване оунівцями утворення розгалуженої мережі Юнацтва та Доросту ОУН як організованого ядра в роботі з середньошкільною та студентською молоддю.

Значний обсяг фактичного матеріалу опрацьовано дисертантом у Державному архіві Львівської області. Зокрема, директивні документи, розпорядження міністерства оборони, державного комітету фізичного виховання і військової підготовки Польщі, річні звіти про діяльність українських руханково-спортивних товариств виявлені автором у ф. 1 (Львівське воєводське управління) та ф. 110 (Львівське міське староство), в якому знаходяться матеріали про доноси, нагляд за товариствами, спортивними клубами, відомості про арешти, репресії, слідство над активними членами тощо. У ф. 2 (Станіславське воєводське управління ), ф. 8 (Коломийське повітове староство), ф.69 (Станіславське повітове управління державної поліції) Державного архіву Івано-Франківської області знайдено багато свідчень про переслідування польською владою молодіжних

осередків через їх мілітарний характер діяльності. Саме документи цих фондів висвітлюють співпрацю ОУН з товариствами “Сокіл”, “Січ”, “Луг”, “Пласт”, “Відродження”. У Державному архіві Тернопільської області зосереджено документи воєводського департаменту поліції, повітових староств, повітових команд поліції про діяльність ОУН та вплив її на молодіжні товариства краю, що дало змогу прослідкувати динаміку зростання авторитету ОУН серед української молоді Галичини.

Чималий інструктивно-методичний матеріал, який підтверджує ті чи інші сторони вишкільної діяльності ОУН серед спортивно-патріотичних товариств Галичини, можна віднайти у періодичних виданнях молодіжних товариств: "Вогні", "Вісті з Лугу”, “Молоде життя”, “Сокільські Вісти”, “Українське Юнацтво”, “Юнацтво”. Вихованням української молоді в націоналістичному дусі займалися підреферантура Юнацтва КЕ ОУН на західноукраїнських землях часопис “Юнак”, журнал націоналістичної молоді “Смолоскип”.

У дисертаційному дослідженні використано ряд опублікованих документів і матеріалів, зокрема збірники “Документы и материалы по истории советско-польских отношений” (т. 2-3), “Українська суспільно-політична думка в ХХ ст.” (т.2-3), “ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 рр.”. Автор також опрацював опубліковані спогади учасників та очевидців вишколу ОУН української молоді в спортивно-патріотичних товариствах Л.Веринського, Р.Гавриляка, Н.Капустянського, І.Карпинця, С.Мечника, А.Мельника, В.Нагірного, М.Пежанського, Є.Онацького, С.Шухевича, С. Шаха та ін. Вони розкривають процес формування національної свідомості та водночас показують військово-патріотичний вишкіл майбутніх провідників національно-визвольних змагань. Таким історико-мемуарним доповненням можна вважати книгу-альманах “Гей, там на горі “Січ іде!”, впорядкована сином К.Трильовського П.Трильовським і видана у Канаді (Вінніпег, 1965). Використана джерельна база є значною за обсягом та різноманітна, вона дозволила висвітлити чимало важливих і цікавих аспектів щодо військово-патріотичного виховання УВО-ОУН української молоді в Галичині у міжвоєнний період та переосмислити низку усталених стереотипів української історіографії.

У другому розділі “Особливості суспільно-політичного становища Галичини в умовах Польської держави” проаналізовано заходи польської окупаційної влади, спрямовані на знищення українського національного суспільно-політичного життя краю. Так, в Галичині були скасовані всі органи місцевого самоврядування, під контроль польської влади взяті кооперація та школа, ліквідовано більшість громадських та культурно-освітніх інституцій. Польща для укріплення своїх позицій переселяє колоністів та осадників на схід, ухвалює Конституцію держави як унітарну, проводить перепис населення і вибори до парламенту. Польська влада прагнула насильницької асиміляції українців, створення однорідної польської держави шляхом закриття українських шкіл і кафедр вузів. Прикладом цьому була боротьба за легалізацію українського таємного університету: заборона службовцям державних установ української національності викладати в університеті, дискримінація у працевлаштуванні випускників, що зумовило припинення його діяльності. Але процес зміни національного складу населення Східної Галичини шляхом полонізації, осадництва та еміграційної політики, що був спрямований на нищення українського етносу, не досяг своєї мети.

14 березня 1923 р. Рада послів Антанти санкціонувала анексію Польщею Східної Галичини, що було запереченням принципу проголошеного нею ж права на самовизначення кожного народу. Цей акт приніс деяку розгубленість політичних партій краю, тільки керівництво УВО вирішує продовжити революційну боротьбу всіма доступними засобами. Даний період був позначений напруженою політичною боротьбою, яка найяскравіше виявилася в діяльності українських партій. Найбільш впливовою політичною партією на підконтрольних Польщею територіях Західної України було Українське Національно-Демократичне Об`єднання. Проведення нею в середині 1930-х років угодовської політики щодо польської влади, легальні методи боротьби призвели до не бажаних результатів, а лише до її компрометації серед українського населення. Значна частина молоді західноукраїнських земель після поразки у визвольній боротьбі, втративши віру в традиції та цінності західної демократії, перестала плекати надії на досягнення мирними методами незалежності України. Серед радикально налаштованих політиків, особливо серед молоді, зростала схильність до безкомпромісних, крайніх методів боротьби, не виключаючи терор. Необхідно зазначити, що особливістю суспільно-політичного становища Галичини в досліджувальний період було те, що, незважаючи на жорстку політику колонізації та асиміляції Польської держави, українське населення краю, політичні партії, культурно-освітні та спортивно-патріотичні організації продовжували свою активну діяльність в складних репресивних умовах. Частково завдяки старанням української молоді Галичини та в еміграції впродовж 20-30-х років були перекреслені асиміляторські плани Польщі щодо українського населення.

У третьому розділі “Вплив УВО-ОУН на військово-патріотичне виховання української молоді” висвітлено відновлення діяльності спортивно-патріотичних товариств Галичини та показано військово-ідеологічний вишкіл молоді, який проводила УВО-ОУН.

Незважаючи на репресивно-заборонні заходи польського уряду та значні втрати у національно-визвольних змаганнях 1917-1921 рр., українські молодіжні товариства у 1920-х роках все ж зуміли відродити й зарекомендувати себе потужною національною силою в боротьбі за соціальні та національні права українського населення краю. В умовах постійного переслідування та зменшення кількості українських культурно-просвітницьких установ, наступу на історичну спадщину та духовну культуру українські спортивно-патріотичні товариства залишилися важливими національно-виховними інституціями. В їх лавах перебували десятки тисяч осіб, більшість з яких становила молодь.

Попри постійні перешкоди і репресії польської адміністрації на початку 20-х рр. ХХ ст. вкрай деморалізоване і занепале духом галицьке українство - колишні старшини Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії, що повернулися з таборів військовополонених, еміграції, почали відновлювати українські молодіжні товариства, спортивні клуби. Це С. Гайдучок, Б.Гнаткевич, Р. Дашкевич, О. Степанів-Дашкевич, Р.Сушко, С. Левицький, О.Навроцький, Петро і Тарас Франко, М. Хронов`ят, І. Чмола, С.Шухевич та багато інших. Пройшовши в горнилі боротьби немалі випробовування на духовну, тілесну і національну міць, вони приступили до військово-політичного вишколу молоді цих товариств. Завдяки старшому поколінню, вихованому на сокільсько-січових, пластових ідеях, його відданій і наполегливій праці в 20-х рр. ХХ ст. на західноукраїнських землях у несприятливих умовах окупаційного режиму, руханково-спортивний рух ставив собі за мету виховання у молоді національної свідомості, патріотизму і готовності до самопожертви.Такі фактори як протистояння на організаційно-ідеологічній основі в сокільсько-січовому русі в міжвоєнний період, непорозуміння керівництва УС Союзу та старшини “Сокола-Батька” щодо розподілу функцій в масовому сокільському русі, ліквідації владою “Пласту”, зміна статуту в “Лугах” суттєво не позначилися на стратегічній національній меті - звільнення західноукраїнських земель від колоніального польського панування. Навпаки, репресивні дії польської адміністрації спонукали до пошуків більш активних засобів боротьби в цих молодіжних товариствах у міжвоєнну добу.

У досліджуваний автором період національно-визвольної боротьби УВО-ОУН зуміла плідно використати поєднання свого нелегального становища з легальними молодіжними організаціями “Сокіл”, “Луг” ( на старих статутах), “Пласт”, УС Союз, УССК, КЛК, мережею спортивних клубів і секцій усього краю. Саме тут формувалася майбутня еліта української молоді, що поповнювала національні кадри на всіх ділянках українського суспільно-політичного життя в умовах польської окупації. УВО, а пізніше ОУН плідно працювала в руханково-спортивних товариствах, студентських спортивних клубах, секціях не лише з пропагандистською метою. Значну військово-політичну та ідейно-організаційну діяльність під прикриттям молодіжних товариств проводили відомі діячі ОУН С.Охримович, Ю.Грицай, Б.Підгайний, М.Колодзінський та інші.

Значною допомогою у зміцненні осередків ОУН та проведенні пропагандистської та роз'яснювальної роботи стало видання КЕ ОУН нелегальних часописів “Юнак” та “Юнацтво”, де зазначалося, що під прикриттям різних спортивних заходів повинні відбуватися військові вишколи та таборування із залученням національно налаштованої молоді. Саме студентська молодь, в першу чергу, втілювала ідеї та постанови проводу ОУН серед спортивно-патріотичних товариств, клубів, секцій.

Визначальною особливістю в ці роки була подальша активізація УГКЦ, особисто митрополита А.Шептицького у наданні вагомої матеріальної допомоги у розбудові стаціонарних пластових, сокільських таборів в Карпатах, вишколу в них галицької молоді, участь греко-католицького духовенства у відкритті та освяченні святкових імпрез, спортивних змагань, Днів українського спортовця. Український молодіжно-спортивний рух Галичини сформувався впродовж першої третини ХХ століття у потужну національно-революційну силу, пройшовши складний шлях розвитку, і завдяки військово-патріотичному вишколу завжди виступав на передових позиціях у боротьбі за власну державу.

У четвертому розділі “Участь української молоді в протестаційних акціях УВО-ОУН” характеризується залучення молоді націоналістичною організацією до активного супротиву проти польської влади.

Всебічне вивчення сукупності джерельних матеріалів доводить, що боротьба за визволення з-під іноземного поневолення та побудова суверенної Української держави становила основний зміст діяльності УВО-ОУН. Визвольні змагання за здобуття державності на початку ХХ ст. призвели до того, що в 20-30-х рр. цього століття УВО-ОУН стала тією політичною силою, яка продовжила революційно-бойову діяльність українських державницьких сил. Цьому сприяло поширення ідеології українського націоналізму і залучення в організацію радикально налаштованої молоді. Відповідь на проблемні питання державотворення молодше покоління шукало в новітньому націоналізмі, в якому бачило єдину реальну силу, здатну вести боротьбу з окупаційним режимом. Вони розуміли, що нова доба вимагає нових революційних способів дій, а саме безперервні черги саботажних і терористичних актів повинні злитися в один могутній вибух національної революції, яка завершиться відродженням Української держави.

З метою досягнення політичного результату над польською владою націоналістична організація використовувала різні методи боротьби - як мирні - саботажні, демонстрації, антимонопольні виступи, шкільні акції, протести проти колонізації школи, святкування культу Героїв, так терористичні і бойові - нищення польського майна, атентати проти керівників та представників репресивних органів окупаційної влади. Активну участь у цій боротьбі брала українська молодь, яка була задіяна в спортивно-патріотичних товариствах як легальних, так і заборонених польським урядом. Протестаційні акції мали, насамперед, психологічне значення, самі саботажні акції були незначні, а шкоди, які вони спричинили, невеликі. Проте своєю масовістю вони підривали авторитет польської адміністрації, будили довіру до націоналістичних сил. Бойові атентати становили перед собою завдання підготувати населення до активної, а якщо потрібно - до збройної боротьби за суверенну державу, але не завжди ці акції сприймались західноукраїнським суспільством. Прикладом цьому були замахи на радянського дипломата О.Майлова - на знак протесту проти колективізації та штучного голоду в радянській Україні; на міністра внутрішніх справ Польщі Б.П`єрацького, відповідального за пацифікацію; на директора української гімназії у Львові І.Бабія - за співпрацю з польською владою тощо. УВО-ОУН проводила цілеспрямовану діяльність з підготовки населення краю до національної революції із залученням до активної боротьби української молоді.

У результаті проведеного дослідження автор прийшов до висновків, основні з яких виносяться на захист.

Українська молодь Галичини була активним учасником загальнонаціонального руху, важливим чинником політичної боротьби. У досліджуваний період молодь відіграла роль генератора нових ідей та каталізатора суспільних процесів. З приходом на політичну арену західноукраїнських земель радикальної націоналістичної молоді, об`єднаної в лавах ОУН, розпочав здійснюватися постулат безкомпромісної боротьби з орієнтацією на власні національні сили. Тільки революційним шляхом вони вбачали здійснення своєї мети - створення на всіх етнографічних землях Української Соборної Самостійної Держави. У тактиці своєї боротьби УВО-ОУН зуміла плідно використати поєднання свого нелегального становища із легальними молодіжними товариствами, мережею спортивних клубів і секцій усього галицького краю.

Помітну роль у національно-патріотичному вихованні української молоді в умовах Польської держави відіграли українські молодіжні товариства “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”, “Луг”, “Орли”, - КАУМ та інші, які були складовою частиною суспільно-політичного життя краю. В різні періоди діяльності вони об'єднували до 120 тис. осіб, із яких понад 80 відсотків становила молодь до 30 років, на чолі якої йшло студентство, яке було рушійною, провідною, бойовою, вишкільною, інтелектуальною та організаційно-пропагандистською силою, 90 відсотків якого входило до різних культурно-освітніх та політичних об'єднань.

Пластова молодь була важливою соціальною базою для розгортання діяльності та керівництва ОУН. До керівництва КЕ ОУН в різні періоди діяльності організації були залучені пластуни С.Охримович, З.Пеленський, Р.Шухевич, З.Коссак, М.Колодзінський, І.Габрусевич, С.Бандера, М.Лебідь, Б.Кравців та інші. Важливе значення на початку створення ОУН відігравав Академічний Дім у Львові, в якому сконцентрувалося все студентське життя краю і де законспіровано містилася КЕ ОУН. Саме звідси проводилась революційно-пропагандистська діяльність організації на всі західноукраїнські політичні центри.

Дисертаційне дослідження дало змогу розкрити одну із сторін національного виховання - військово-патріотичну. Положення національного виховання були затверджені у постановах та програмних документах ОУН і пройшли закономірний процес еволюції, удосконалення в подальшій ідеологічній та мілітарній системі вишколу молоді. Військово-патріотичне виховання в молодіжних товариствах відповідало програмним принципам організації, де проходила підготовка молоді до майбутньої активної політичної діяльності.

Головними завданнями, які ставила перед собою ОУН щодо військово-патріотичного вишколу молоді, були: збереження та розширення розгалуженої організаційної мережі серед молодіжних товариств; підготовка вольової та фізично здорової людини, яка б пройшла ідеологічний та мілітарний вишкіл для подальшої боротьби проти поневолення. З цією метою при КЕ ОУН була утворена розгалужена мережа Доросту та Юнацтва, яка провадила військово-патріотичний вишкіл української молоді націоналістичного спрямування. В кінці 30-х рр. члени Юнацтва ОУН налічували біля 7 тис. осіб. Референти та інструктори Юнацтва ОУН мали завдання щодо виховання української молоді, яка поповнювала лави нових членів націоналістичної організації. Український молодіжний рух Галичини сформувався впродовж 20-30-х рр. ХХ ст. у потужну національну революційну силу, пройшов складний шлях розвитку і завжди виступав на передових позиціях у боротьбі за незалежність України. Військово-патріотичний вишкіл у молодіжних товариствах мав велике значення для підготовки до майбутньої боротьби в лавах Української Повстанської Армії. Учасники молодіжних товариств очолили провідні ланки політичного життя краю, боролися в русі Опору, відстоювали із зброєю в руках Карпатську Україну, Українське Закерзоння, воювали в УПА. Це - Р.Шухевич, С.Бандера, Л. Ребет, М.Лебідь, Я.Стецько, Р.Волошин, Д.Грицай, Д.Клячківський, О.Гасин, В.Сидор та багато ін.

Знання головних тенденцій історичного розвитку молодіжного руху в Галичині можуть служити вагомим чинником у виробленні сучасної молодіжної політики, плеканні національної ідеї та свідомості молоді.

Основні положення дисертації, викладені в публікаціях

1. Виздрик В.С. Деякі аспекти участі студентів у національно-визвольних змаганнях к. ХІХ - поч.. ХХ ст. на Західній Україні. // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. №344. Держава та армія. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1998. - с. 79-89.

2. Виздрик В.С. Військово-історіографічна спадщина Л.Шанковського. // Збірка науково-методичних праць. - Випуск ІV. - Львів: Вид-во військового інституту при ДУ “Львівська політехніка”, 1998. - с. 8-14.

3. Виздрик В.С. Військовий вишкіл у молодіжних товариствах Східної Галичини в 20-30-х рр. ХХ ст. // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. №344. Держава та армія. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1998. - с. 144-151.

4. Виздрик В.С. Українське шкільництво на теренах Західної України в 20-30-х рр. ХХ ст. // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. №377. Держава та армія. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1999. - с. 131-137.

5. Виздрик В.С Українські молодіжні товариства Східної Галичини у 20-30-х рр. ХХ ст. в контексті українсько-польських відносин // Українсько-польські відносини в ХХ ст. : державність, суспільство, культура: Матеріали міжнародної наукової конференції (15-16 квітня 1999 р. ) - Тернопіль: Лілея, 1999. - С. 165-170.

6. Виздрик В.С. Політика колонізації та пацифікації Польщею західноукраїнських земель в 30-х рр.. ХХ ст. // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. №408. Держава та армія. - Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2000. - с. 79-84.

7. Виздрик В.С Праці Д.Донцова та їх вплив на виховання молоді // Народознавчі Зошити. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 2002. - Вип. 5-6. - С. 483-487.

Анотація

Виздрик В.С.Військово-патріотична діяльність УВО-ОУН серед української молоді Галичини (1920-1939 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. Національний університет “Львівська політехніка” - Львів, 2004.

У дисертації здійснено дослідження військово-патріотичного виховання УВО-ОУН серед української молоді Галичини та її участі у протестаційних акціях в боротьбі проти польського поневолення. Дослідження історії національно-визвольних змагань 20-30-х рр. ХХ ст. дозволило висвітлити важливі аспекти формування національної свідомості української молоді та дослідити її участь у політичному житті, зокрема, у діяльності політичних партій та товариств краю. З приходом на політичну арену західноукраїнських земель радикальної націоналістичної молоді, об'єднаної в лавах ОУН, розпочався процес підготовки військових навиків в учнівської, студентської, ремісничої, селянської молоді для формування в майбутньому власних збройних сил. В тактиці своєї боротьби УВО-ОУН зуміла плідно використати поєднання свого нелегального становища із легальними товариствами, мережею спортивних клубів та секцій.

Ключові слова: українські спортивно-патріотичні товариства, УВО-ОУН, Галичина, військово-патріотичне виховання, протестаційні акції.

Аннотация

Выздрык В.С. Военно-патриотическая деятельность УВО-ОУН среди украинской молодежи Галичины (1920 - 1939 гг.).- Рукопись.

Диссертация посвящена комплексному исследованию военно-патриотического воспитания УВО-ОУН среди украинской молодежи и ее участию в протестационных акциях против польского господства.

Диссертация состоит из введения, четырех разделов, выводов, списка использованных источников и литературы.

В первом разделе проанализированы источники, а также отечественная и зарубежная историография проблемы. В первую очередь использованы официальные документы и материалы архивов: Центрального государственного архива высших органов власти и управления Украины, Центрального государственного исторического архива Украины во Львове, а также материалы Ивано-Франковского, Львовского и Тернопольского областных архивов. Кроме этого, изучена отечественная и зарубежная периодика, мемуарная литература.

Во втором разделе охарактеризовано социально-политическое состояние Галичины исследуемого периода в условиях польского правления. Анализируются результаты и последствия для населения Восточной Галичины после подписания Рижского (1921 г.) договора и соглашения Совета послов Антанты (1923 г.), которые санкционировали аннексию Польшей территории Западной Украины. Этот период ознаменовался становлением и напряженной борьбой политических партий. Радикально настроенная молодежь объединилась в ОУН, идеологической основой которой стал “интегральный национализм”, - бескомпромиссная борьба против польской власти.

В третьем разделе исследовано влияние УВО-ОУН на военно-патриотическое воспитание украинской молодежи. Старшее поколение, воспитанное на сокильско-сичовых, пластовых идеях, в 20-30-х гг. в оккупационных условиях приступило к милитаристскому и идейному воспитанию молодежи в спортивно-патриотических организациях. При этом важной целью воспитания молодежи было национальное сознание, патриотизм, готовность к героическим поступкам. В исследуемый период УВО-ОУН смогла добиться сочетания своей подпольной деятельности с работой в легальных молодежных организациях “Сокол”, “Луг” (на старых уставах), “Пласт”, УС Союз, УССК, КЛК, в сети спортивных клубов и секций края.

В четвертом разделе показано участие украинской молодежи в протестационных акциях УВО-ОУН против польских властей. Репрессивные действия польской администрации способствовали активизации борьбы УВО-ОУН против местных властей на протяжении 20-30-х гг. С целью рационального достижения политического результата ОУН были использованы различные формы борьбы, как мирные - саботажные акции, демонстрации, антимонопольные выступления, протесты против колонизации школы, так и террористические и боевые акции - уничтожение польской собственности, покушение на деятелей оккупационных властей, где самое активное участие принимала молодежь.

Ключевые слова: украинские спортивно-патриотические общества, УВО-ОУН, Галичина, военно-патриотическое воспитание, протестационные акции.

Размещено на Allbest.ru