Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 94 (477) 334.757

ПРОМИСЛОВІ ТРЕСТИ УКРАЇНИ В ПЕРІОД НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921-1929 рр.)

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ХМЕЛЬНИЦЬКА ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА

Київ - 2004



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Коцур Віктор Петрович, завідувач кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Пиріг Олександра Андріївна, професор кафедри філософських та соціальних наук Київського національного торгово-економічного університету

кандидат історичних наук, доцент Петасюк Олена Іванівна, доцент кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, відділ історії України 20-30-х років ХХ ст.

Захист відбудеться “19” квітня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.349)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий ”19” березня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Божко О.І.



АНОТАЦІЇ

Хмельницька Л.В. Промислові трести України в період нової економічної політики (1921-1929 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем організації та виробничо-господарської діяльності промислових трестів України в період нової економічної політики (1921-1929 рр.). Детально розглядаються особливості функціонування системи управління промисловістю в умовах запровадження товарно-грошових відносин, розкрито механізм дії господарського розрахунку, фінансування та кредитування промисловості в межах планової економіки, характер взаємовідносин республіканських та загальносоюзних органів управління промисловим виробництвом. Висвітлено процес синдиціювання та його наслідки для промислових трестів. Особливу увагу приділено процесу організації республіканської промисловості та її частки в загальносоюзному маштабі. Визначено ступінь впливу командно-адміністративних методів управління на процес реорганізації промислового виробництва та ліквідацію непівських форм господарювання та управління промисловістю. З'ясовано роль трестів у підготовці кваліфікованих кадрів для промислового виробництва, їх внесок у відбудову народного господарства та створення потужної виробничо-технічної бази промисловості України.

Ключові слова: УСРР, Україна, нова економічна політика (НЕП), трест, госпрозрахунок, ринок, синдикат, Вища Рада Народного Господарства (ВРНГ), фінансування, кредитування, планування.



Хмельницкая Л.В. Промышленные тресты Украины в период новой экономической политики (1921-1929 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблем организации и производственно-хозяйственной деятельности промышленных трестов Украины в период новой экономической политики (1921-1929 гг.). На основании источников освещается влияние процесса трестирования на положение и развитие народного хозяйства Украины.

Детально рассматриваются особенности функционирования системы управления промышленностью в условиях внедрения товарно-денежных отношений, раскрыто механизм действия хозяйственного расчета, фанансирования и кредитирования трестированной промышленности в рамках плановой экономики. Анализируется материально-техническое и финансовое обеспечение трестов в зависимости от их статуса: общесоюзные, республиканские, местные.

В работе прослеживается эволюция процессов взаимодействия высших государственных органов управления промышленным производством с республиканскими хозяйственными органами с момента организации трестов весной 1921-го года до момента принятия 5 декабря 1929 г. постановления “Об реорганизации управления промышленностью” и ликвидации нэповских форм хозяйствования. промисловий трест фінансування кредитування

Автор указывает на то, что с созданием СССР произошел “неравноправный” раздел промышленности, а также трестов на общесоюзные, республиканские и местные, сохраняя притом за УСНХ право управления только республиканскими и местными. Особую роль в принятии важных хозяйственных решений сыграли больше политические мотивы, нежели экономические факторы.

Изучение различных версий трактовки проблемы в научной и мемуарной литературе, введение в научный оборот значительного числа документов и материалов позволяет по-новому оценить характер и причины реформирования системы управления промышленностью, его последствия й результаты.

В работе отмечено, что производственная деятельность трестов, происходившая в условиях формирования рынковых отношений, приносила положительные результаты, которые отражались в общем подьеоме производства (открытие трестов-гигантов - “Донуголь”, “Химуголь”, “Южсталь”).

В исследовании рассматривается участие промышленных трестов в процессе подготовки и повышения квалификации производственных кадров. Указывается на влияние политического фактора при формировании технического персонала для осуществления как производственных, так и управленческих функций.

Активный процесс организации синдикатов, призванных изначально разгрузить тресты от исполнения ими торгово-сбытовых функций, носит неоднозначный характер. Нежелание трестов входить в общесоюзные синдикаты вызвано стремлением последних сохранить статус самостоятельной производственной единицы в соответствии с декретом от 10 апреля 1923 г. “О государственных промышленных предприятиях, что действуют на основании коммерческого рассчета (тресты)”.

Определено, что благоприятными факторами для эфективного развития всех отраслей народного хозяйства Украины были: пребывание промышленных трестов УССР в подчинении республиканских органов управления производством (УСНХ, УЭС); наличие товарно-денежных отношений и рыночной конкуренции; активное внедрение принципов хозрасчета на производстве; разработка индивидуального подхода, к методам планирования промышленной деятельности трестов. Отрицательными факторами, которые определили дальнейшее реформирование системы управления производством, были: неопределенность законодательной базы процесса организации трестов; усиленное влияние общесоюзных ведомств на республиканские органы управления промышленностью в принятии ими рядовых хозяйственных решений; внедрение командно-административных методов управления и централизированного планирования.

В результате проведенного дессертационного исследования автор пришла к выводу, что промышленные тресты Украины внесли значительный вклад в процесс возрождения народного хозяйства республики и СССР в целом. В ходе их деятельности было заложено фундамент социалистической экономики, в том числе проведена реконструкция ведущих отраслей промышленности и заложено материально-техническую базу новых промышленных обьектов.

Ключевые слова: УССР, новая экономическая политика (НЭП), трест, хозрасчет, рынок, синдикат, Высший Совет Народного Хозяйства (ВСНХ), финансирование, кредитирование, планирование.



Khmelnytska L.V. Industrial trusts of Ukraine during the years of the new economic policy (1921-1929). - Manuscript.

Dissertation for the degree of Ph.D. in History on specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv Taras Schevchenko National University. - Kyiv, 2004.

The dissertation is dedicated to the complex investigation of the problems of organization and economical-industrial activity of the industrial trusts of Ukraine in the years of the new economic policy (1921-1929). The peculiarities of the industry management system functioning under the circumstances of introduction of the monetary relationships are cleared up in details. The mechanism of the economical self-support, financial backing and crediting of the industry in the framework of the planned economy, the character of the relations between republican and all-Union Industry managing bodies are revealed. The process of syndication is enlightened, along with its results for the industrial trusts. A special consideration is given to the process of republican industry organization and its production percentage in the Soviet Union economy. The degree of command-administrative methods' influence on the industry re-organization process and on the liquidation of the new economy forms of industry management is defined. The role of trusts in training the qualified personnel for industrial production and their contribution to the rebuilding of the national economy and creation of the powerful productive and technical basis of Ukrainian industry are studied out.

Key words: USSR, Ukraine, new economic policy (NEP), trust, self-support, market, syndicate, the Supreme Council of National Economy (SCNE), financial backing, crediting, planning.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури ( 31 с., 380 позицій ), додатків (9 документів на 10 с.,). Загальний обсяг роботи - 234 с.

Вступ. Актуальність теми дослідження визначається об'єктивною потребою відтворення історичної долі промислових трестів України, їх значення та ролі в період нової економічної політики.

Нова економічна політика (НЕП) відіграла вирішальну роль у виході народного господарства України з розрухи, викликаної першою світовою та громадянською війнами, політикою “воєнного комунізму”. Реформування системи управління промисловістю було одним з визначальних елементів у зміні економічного курсу. В період НЕПу трест став головною формою організації державної промисловості, тому його виробнича діяльність визначала розвиток промисловості зокрема, всього народного господарства вцілому. Без висвітлення процесу трестування неможливо дослідити загальну картину становлення та розвитку системи управління промисловим виробництвом.

Актуальність дослідження також посилюється відсутністю комплексного дослідження промислових трестів України в період нової економічної політики (1921-1929 рр.). Незважаючи на відносно значну історіографічну традицію воно зберігає свою наукову актуальність з огляду на необхідність переосмислення та належного обгрунтування цього одного з наріжних факторів реорганізації промисловості.

Таким чином, незавершеність дослідження багатьох проблем промислових об'єднань зумовили вибір теми, покликаної розширити та поглибити вивчення історії України 1920 - 30-х років.

Протиріччя й складність сьогоднішнього етапу економічних перетворень в Україні також змушує звернутися до історичного досвіду економічних реформ 1920-х років. При всій несхожості політичної ситуації, конкретно-історичних умов і їх соціально-економічного змісту період нової економічної політики співзвучний сучасності.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася згідно з науковою тематикою кафедри історії та культури України історичного факультету Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди “Соціально-політичні процеси на Україні: ІХ-ХХ століття.”

Об'єктом дослідження є промислові трести України в період нової економічної політики (1921-1929 рр.), як виробничі об'єднання, наділені значною самостійністю в оперативно-господарській діяльності та працюючі на принципах госпрозрахунку.

Предметом дослідження є функціонування промислових трестів України в період нової економічної політики, їх матеріально-технічна база, підготовка кваліфікованих спеціалістів, діяльність виробничих підрозділів, проблеми взаємодії республіканських органів управління із загальносоюзними.

Мета дослідження - об'єктивно й комплексно проаналізувати становище та діяльність промислових трестів республіки в період нової економічної політики, розкрити характер партійно-державної політики щодо діяльності промислових трестів, розглянути їх вплив на розвиток народного господарства.

Для реалізації цієї мети визначені конкретні дослідницькі завдання:

- проаналізувати стан та ступінь дослідження обраної теми в історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;

дослідити зміст, основні напрями здійснення організаційної перебудови промисловості в умовах запровадження нової економічної політики, відмінності промислових трестів від главків, виявити найбільш вдалі форми організації промисловості;

з'ясувати роль та місце тресту в управлінні промисловістю, визначити ступінь його господарської самостійності, показати механізм дії структури апарату управління трестом;

прослідкувати характер взаємовідносин тресту з вищими господарськими органами та підприємствами, що входили до його складу;

висвітлити основні процеси виробництва, шляхи його вдосконалення, роль планування в регулюванні та регламентації виробничо-господарської діяльності трестів;

дослідити механізм фінансування та кредитування трестів, особливості цього процесу в різних галузях промисловості;

показати основні форми та методи діяльності трестів на ринку, визначити їх позитивне та негативне значення для подальшого розвитку виробничих відносин.

Хронологічні межі дослідження - серпень 1921 р. - грудень 1929 р. Нижня межа визначена початком складного процесу реформування і перебудови системи управління промисловістю, створенням трестів і їх подальшої діяльності в сфері промислового виробництва. Верхня межа - початок згортання нової економічної політики, реорганізація управління промисловістю, впровадження основ планової економіки, ліквідація трестів, як самостійних суб'єктів господарської діяльності й запровадження галузевого принципу управління.

Територіальні межі дослідження - територія УСРР відповідно до адміністративно-територіального поділу станом на 1921-1929 рр.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, об'єктивності, багатофакторності, які дозволяють вивчати складні суспільні явища, конкретні події й факти в їх динаміці. При написанні дисертації автор використовувала методи: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та статистичний.

Наукова новизна дисертації зумовлена сукупністю поставлених завдань та результатами їх розв'язання. З'ясовано ступінь висвітлення цієї теми в історіографії, вперше визначено періоди її дослідження. Уточнено напрямки реформування системи управління промисловістю. Розширено відомості про характер та наслідки процесу трестування для народного господарства, про підготовку кваліфікованих кадрів для трестованої промисловості, раціоналізацію виробничого процесу, адміністративно-бюрократичне втручання загальносоюзних керівних органів в оперативно-господарську діяльність промислових трестів України.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення та фактичний матеріал можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії України та історії народного господарства 1920-х років, навчальних посібників, підручників, курсів лекцій для студентів історичних та економічних спеціальностей вузів різного рівня акредитації.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г.Сковороди, її положення оприлюднені на його звітній науково-практичній конференції (17-18 жовтня 2001 р.) та на Міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків, присвячена 175-річчю з дня народження Георгія Андрузького”, (Київ, 23 квітня 2002 р.). Основні результати дисертації викладені в 7 наукових публікаціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ “Історіографія та джерельна база дослідження” присвячений аналізу літератури та характеристиці джерел з теми дисертації.

Історіографія промислових трестів України 1920-х років пройшла в своєму розвитку чотири основні етапи.

Перший етап (1920-і - поч.1930-х рр.) характеризується переважно працями керівників народного господарства на позиціях яких позначалася відданість соціалістичній ідеології. У своїх публікаціях П.Богданов, І.Смілга, Г.П'ятаков, Ю.Ларін порушують організаційні проблеми виробництва. Роботи носили дискусійний характер і свідчили про пошук організаційних форм промисловості.

Уваги заслуговують праці економістів, які розглядали проблему концентрації промисловості, наслідки трестування. Фінансове становище промислових трестів відображене в працях В.Блакитного, М.Кривицького, М.Соболєва, Г.Сокольнікова, Л.Юрковського. Загальною рисою робіт є конкретність та обгрунтованість висновків.

Різним аспектам організації трестів присвячено дослідження М.Бухаріна, Э.Квірінга, Д.Лебедя, А.Рикова, В.Чубара, Г.Петровського, Л.Троцького, які відображали офіційну точку зору. Деякі з них були підготовлені спеціальними комісіями. У 1922 р. вийшов збірник статей керівників ВРНГ. Матеріали збірника дають можливість оцінити підходи тогочасного керівництва до організації промисловості.

Найбільш точне визначення трестам дав Л.Собсович - “державні автономні господарські одиниці, виділені в відокремлене майнове ціле, що діє на засадах господарського розрахунку”.

Юридичні аспекти промисловості розглянуті в роботах П.Драбкіна, який теоретично обґрунтував статус тресту як юридичної особи, визначив його права та зобов'язання перед державою. З прийняттям декрету ВУЦВК “Про державні промислові підприємства, що діють на засадах комерційного розрахунку (трести)” значно підвищився інтерес до трестів. В 1920-х роках в Москві за редакцією А.Гінзбурга з'явилися збірники законодавчих актів щодо промисловості.

В дослідженнях українських вчених перевага надається маловивченим проблемам: оподаткуванню та страхуванню промисловості. Незважаючи на те, що були прийняті декрети про трести, чіткого плану їх організації не існувало і ці питання знаходилися в центрі уваги багатьох дослідників. В економічних виданнях різносторонньо висвітлюється виробнича діяльність трестів.

Протягом 1920-х років на сторінках журналу “Предприятие” розгорнулася дискусія “червоних директорів”, які виступали за надання їм більшої самостійності. З'являються роботи дослідницького характеру, які містять певну інформація про виробничі аспекти діяльності трестів.

Другий етап історіографії (середина 1930-х - перша пол. 1950-х рр.) позначився спадом інтересу до тресту як предмету вивчення. Панівне місце в історичній літературі 1930-х років посідають більшовицькі уявлення про соціалістичну економіку. Основна характеристика робіт - позитивна оцінка діяльності трестів, однак присутня думку про перевагу централізації над ринковим механізмом. Поодинокі роботи епізодично торкалися проблем управління промисловістю в роки непу.

До узагальнюючих праць з історії народного господарства слід віднести роботи П.Хромова, А.Аракеляна та ін. Автори вказують на прихильність до адміністративних методів управління промисловістю.

Відродження інтересу до нової економічної політики припадає на першу половину 1950-х років - сталінську епоху, коли дослідників цікавили загальні аспекти розвитку промисловості. Автори здебільшого дають загальну оцінку організації та діяльності трестів, яка відповідала панівним теоретичним поглядам на соціалізм.

У цей же період до історії непу в Україні звертаються науковці української діаспори. М.Трихрест висловив припущення про те, що розвиток народного господарства не був об'єктом економічної політики уряду УСРР, а визначався політикою централізованої влади СРСР.

Помітний розмах у дослідженні промислових трестів України припадає на третій етап (середину 1950-х - 1980-ті рр.) коли влада змушувала дослідників доводити “переваги соціалізму”.

Фундаментальне дослідження з історії промислових трестів належить А.Венедиктову, який зробив детальний аналіз законодавчих актів щодо трестів на основі цивільно-правових відносин.

Проблемам розвитку промисловості на Україні присвячені праці П.Бакуменка, І.Гальперіна, М.Горбоватого, О.Нестеренка. В центрі уваги знаходяться проблеми політичного аспекту організації управління промисловістю, тоді як наукового аналізу тресту не проводиться.

З кінця 1980-х років переосмислюється багато фактів та подій минулого. Вводяться в обіг нові документи. Важливе значення мають збірники матеріалів, які дають змогу реально вивчити економічне становище української промисловості.

Четвертий, сучасний етап історіографії (1990-ті-початок 2000-х рр.) характеризується зацікавленістю вчених у дослідженні економічної історії, зокрема, проблем, пов'язаних з утворенням та діяльністю промислових трестів України в роки непу. Важливі узагальнення містяться в працях С.Кульчицького. Велику увагу автор приділяє впровадженню господарського розрахунку в умовах трестування. Роботи підпорядковані ідеї побудови концептуальних засад реальної історії України та характеризуються нестандартною інтерпретацією подій.

Проблема забезпечення промислових трестів кадрами висвітлюється в роботах О.Бута та Л.Новохатька. Питання торгівлі розкривають Л.Нізова та В.Лантух. Питання побудови планової економіки розглядає Є.Лортикян, який акцентує увагу на реорганізації управлінського апарату в умовах становлення командно-адміністративної системи.

Широкий спектр проблем, пов'язаний із запровадженням тоталітарного режиму, окреслюють як українські дослідники - В.Греченко, В.Прилуцький, Ю.Шаповал, М.Панчук, Г.Костюк, Л.Лукашевич, так і зарубіжні - Н.Верт, Марк Фон Хіген, Дж.Хоскінг, Р.Арон.

Окремі аспекти діяльності промислових трестів України в роки нової економічнеої політики розглядають О.Пиріг та В.Гринчуцький. На основі раніше не використаних архівних джерел подають детальну характеристику процесу утворення, функціонування й реорганізації промислових трестів.

Головні напрямки формування історичних знань про запровадження й здійснення непу в Україні окреслені в колективній роботі В.Колесника, В.Коцура та Г.Коцур.

Однак, незважаючи на наявність ряду праць, в яких розглядаються окремі аспекти організації й діяльності промислових трестів, дана проблема не стала предметом спеціального дослідження.

Джерельну базу дисертації становить комплекс архівних матеріалів, опублікованих документів та періодичної преси.

Важливе значення для написання дисертації мали матеріали Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України). Опрацьовано матеріали фонду ЦК КП(б)У (Ф.1): накази по Українській Раді народного господарства (УРНГ), витяги з протоколів засідань президії УРНГ та урядових комісій, доповідні записки правлінь трестів, листування голів правлінь із вищими установами, що дало змогу з'ясувати загальний напрям роботи республіканських господарських органів управління промисловістю. Проаналізовано щоквартальні звіти промислових трестів, фінансування й кредитування останніх залежно від підпорядкованості. Зібрані матеріали містять достатньо об'єктивну інформацію про реальну ситуацію, в якій перебували промислові трести України.

Документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління (ЦДАВО України) сприяли поглибленому вивченню становища промислових трестів у досліджуваний період, зокрема, фонди Вищої Ради народного господарства (Ф.34), фонди трестів (Ф.38, 41, 106, 138). Інформацію про взаємовідносини трестів із синдикатами надали матеріали фонду Всеукраїнського Бюро синдикатів (Ф.130). Річні звіти навчальних закладів про підготовку кадрів для промислових трестів містять матеріали фонду Народного Комісаріату Освіти УСРР (Ф.166). У своїй більшості вони подають суб'єктивну оцінку розвитку професійно-технічної освіти в республіці, але в комплексі з іншими джерелами дозволяють висвітлити тему дослідження. Цінну інформацію щодо укладання виробничих планів трестів містять документи фонду Держплану УСРР (Ф.337).

Джерельну базу дисертації збагатили матеріали тогочасних періодичних видань, в яких піднімалися важливі проблеми відбудови й розвитку промисловості. Важливу роль відігравала “Торгово-промышленная газета”, “Український економіст”, “Вісті ВУЦВК”. В газетах друкувалися повідомлення про організацію трестів та затвердження їх статутів, виробничі програми, планові показники, відкриття нових заводів тощо. Багато матеріалів стосувалося взаємовідносин трестів з підприємствами та вищими господарськими органами. Часто авторами статей виступали голови правлінь трестів, директори заводів. Однак специфіка цих джерел потребує зіставлення та уточнення даних.

Значні матеріали залучені зі звітів економічних нарад, які містять цінні відомості про час утворення трестів, чисельність робітників, продуктивність праці, реалізацію продукції.

Таким чином, комплекс джерел та літератури, їх наукова інтерпретація й критичний аналіз дозволили зробити певні узагальнення й аргументувати положення, які виносяться на захист.

У другому розділі “Утворення трестів в промисловості України на початку нової економічної політики 1921-1923 рр.” досліджується процес реформування управління українською промисловістю від літа 1921 р. до квітня 1923 р. Відправним моментом втілення непу в промисловості був наказ РНК РСФРР від 9 серпня “Про проведення в життя основ нової економічної політики” та постанова РПО від 12 серпня 1921 р. “Основні положення про заходи по відбудові великої промисловості і піднесенню та розвитку виробництва”. В Україні ці законодавчі акти були продубльовані РНК УСРР 30 серпня і 21 жовтня 1921 р. Розпочався складний процес реорганізації управління промисловістю. В Україні ці процеси ускладнювалися напруженими відносинами між загальнодержавними й республіканськими органами управління.

В основу законодавчих актів була покладена ідея максимальної концентрації матеріальних і трудових ресурсів на великих підприємствах та зміна системи їх використання. Дані документи в замаскованій формі визнавали не лише помилковість, але й шкідливість політики “воєнного комунізму”.

На основі архівних матеріалів зроблено висновок про те, що трести почали організовуватися значно раніше від партійних постанов. Так, 18 березня 1921 р. президія УРНГ визнала доцільним об'єднання підприємств хімічної, содової та скляної промисловості Донецького басейну в трест “Склосода”, а 27 березня - створити трест “Південліс” для розробки лісових ресурсів Волинської, Київської, Чернігівської та Кременчуцької губерній. Тоді ж було організовано Український та Південноукраїнський трести сільськогосподарського машинобудування. Першими українськими трестами стали “Південсталь”, “Хімвугілля”, “Бахсільтрест”, “Цукротрест”. У спеціальній літературі наводяться дані про утворення 19 трестів. В.Чубар, який до 1923 р. очолював УРНГ, називав 21 республіканський трест. Така різниця в кількості трестів свідчить не скільки про дослідницьку неточність, стільки про те, що процес трестування промисловості тривав аж до кінця 1920-х років і був складним та суперечливим.

З метою упорядкування роботи трестів у 1922 р. працювало дві урядові комісії: під керівництвом Л.Б. Камєнєва (юридичні проблеми) та В.В Куйбишева (кадрові проблеми), основне прагнення яких зводилося до бюрократизації управління виробництвом у його трестівській ланці. В результаті відбувся поділ промисловості на загальносоюзну, республіканську та місцеву. Відповідно до підпорядкованості, визначався розмір фінансування й кредитування.

Таким чином, організація трестів у промисловості ставила собі за мету, передусім, вдосконалити управління промисловістю, а не реформувати її. Нові об'єднання були трестами нового типу, які відрізнялися від попередніх, радянських, значною самостійністю в оперативно-господарській діяльності та тим, що працювали на засадах госпрозрахунку.

Третій розділ “Роль трестів України у розвитку промисловості 1923-1927рр.” присвячений розгляду конкретних проявів утвердження командно-бюрократичної централізованої системи в управлінні промисловістю. Робиться акцент на організацію нових трестів у 1923-1927 рр., коли нова економічна політика досягла свого зеніту.

Трести організовувалися на основі декрету від 10 квітня 1923 р., який встановлював державну регламентацію їх господарської діяльності. Було прийнято ряд документів, які визначали порядок організації та реєстрації нових трестів.

Значна увага приділялася місцевим трестам. 17 липня 1923 р. РНК СРСР прийняла декрет “Про трести місцевого значення”, що поширювався лише на губернські трести, які перебували в підпорядкуванні губраднаргоспів. Декрет спрощував процедуру затвердження статутів місцевих трестів порівняно з центральними чи республіканськими, але в значній мірі повторював свого попередника від 10 квітня. З метою посилення впливу центральних органів на місцеві трести РНК СРСР 3 травня 1927 р. прийняв постанову “Про місцеву державну промисловість”.

У другій половині 1923 р. трести опинилися у важкому становищі через кризу цін. Довгий час причиною кризи вважався наказ Г.П'ятакова, на якого й була покладена вся провина. Сучасні дослідники схиляються до думки, що головною причиною стала недосвідченість державного апарату, який не навчився користуватися монопольним становищем на ринку.

Позитивних змін зазнало планування. Зокрема, розроблено виробничі плани трестів з урахуванням ринкової кон'юктури, що позитивно вплинуло на ефективність виробничого процесу. Поліпшилося фінансування й кредитування українських трестів, яке дало змогу підвищити технічний потенціал республіки та ввести в дію нові промислові гіганти.

Переломним етапом у розвитку та становленні трестованої промисловості стало рішення ХIV з'їзду ВКП(б). Перехід до нового курсу на індустріалізацію країни вимагав відповідних змін в організації управління промисловістю. З середини 1926 р. проводитися в життя лінія по реорганізації найбільших промислових трестів. Так, 11 червня 1926 р. РПО прийняла рішення про реорганізацію “Південсталі”.

Таким чином, трести, які виправдали покладені на них сподівання у відбудові народного господарства, непомітно втрачали ті риси господарської самостійності, надані їм у перші роки запровадження нової економічної політики.

Розділ четвертий “Реформування діяльності трестів в умовах згортання НЕПу 1927-1929 рр.” містить аналіз процесу подальшої централізації промисловості та бюрократизації системи управління промисловим виробництвом. На основі рішень пленуму ВРНГ СРСР 29 червня 1927 р. ЦВК СРСР і РНК СРСР прийняли постанову “Положення про державні промислові трести”. Дія закону поширювалася на всі трести незалежно від підпорядкованості з уставним капіталом понад 100 тис. руб., що свідчило про уніфікацію промисловості. Змінювалася мета діяльності тресту. Останній вважався державним промисловим підприємством, яке діє на основі комерційного розрахунку відповідно до планових завдань. Це важко зрозуміти, оскільки такі поняття, як “комерційний розрахунок” та “планові завдання” скоріше суперечать одне одному, ніж поєднуються.

На відміну від декрету 10 квітня 1923 р. “Положення” було дуже швидко запроваджено в Україні та поширено на трести зі статутним капіталом, меншим 100 тис. руб. Воно врахувало низку недоліків попереднього закону щодо організації та розподілу трестів. У 1927-1929 рр. кількість трестів в Україні збільшилася. Нові трести продовжували організовуватись і після прийняття “Положення”.

Концентрація промисловості й централізація управління відображали загальну тенденцію розвитку другої половини 1920-х рр. Це виявлялося не лише в поглинанні трестами місцевої промисловості, а й в реорганізації трестів з триступеневою системою управління. Статус тресту як основної виробничої одиниці набутий в умовах ринкової економіки, змінюється на другорядну роль в епоху побудови “соціалізму”. Спроба реформувати систему управління промисловістю в 1927 р. не дала бажаних результатів. Замість децентралізації, намітилася ще більша централізація.

Характерною особливістю заключного етапу нової економічної політики в промисловості України було посилення централізації управління через трести. Прицьому республіканська промисловість значною мірою втратила свій потужний потенціал. Територіально він залишався в Україні, але управління ними зосереджувалося в союзних наркоматах. Нова схема управління була цілком побудована на ієрархії адміністративної підпорядкованості, що суперечило попередньому становищу підприємств і трестів.

Непівські форми управління промисловістю остаточно ліквідовувалися постановою ЦК ВКП(б) від 5 грудня 1929 р. “Про реорганізацію управління промисловістю” й запроваджено планові основи регулювання розвитком промисловості та державно-адміністративні методи управління господарством країни.

В результаті проведеного дослідження автор дійшла висновків:

- Промислові трести в умовах нової економічної політики протягом тривалого часу вивчались, однак, питання їх створення та функціонування в Україні 1921-1929 рр. досліджувалися лише в окремих загальносоюзних напрямах й аспектах. Дослідники акцентували увагу на питаннях відбудови та розвитку важких галузей промисловості, вбачаючи в них запоруку реконструкції народного господарства. У зв'язку з цим, не розглядалися питання, пов'язані із запровадженням адміністративно-командної системи, яка призвела до реорганізації промислових трестів;

- Здійснення нової економічної політики в промисловості пройшло три етапи. Перший - 1921-1923 рр. - період ліквідації главкістської системи управління промисловістю, організації трестів і формування ринкових відносин. Другий - 1923-1927 рр. - починається з прийняттям декрету ВУЦВК від 10 квітня 1923 р. “Про державні промислові підприємства, що діють на основі комерційного розрахунку (трести)”. Третій - 1927-1929 рр. - розпочинається постановою ЦВК СРСР і РНК СРСР “Положення про державні промислові трести” від 29 червня 1927 р. і закінчується постановою ЦЦК ВКП(б) від 5 грудня 1929 р. “Про реорганізацію управління промисловістю”;

- У роки нової економічної політики трест виступав основною ланкою управління промисловістю. Визначальним принципом діяльності промислових трестів став господарський розрахунок. Промислові трести поділено на трести, що фінансувалися з держбюджету і ті які працювали в умовах ринку. На заваді їх ініціативи стояла держава, яка управління промисловістю здійснювала за принципом - трести належать державі, відповідно, прибутки теж;

- Взаємовідносини тресту з вищими господарськими органами характеризувалися бюрократичним підходом з боку останніх до вирішення нагальних питань виробництва. Вся повнота влади зосереджувалася в руках ВРНГ СРСР, яка повністю регламентувала діяльність трестів;

- Виробнича діяльність трестів відбувалася в умовах формування ринкової інфраструктури. Переведення їх на госпрозрахунок відобразилися в загальному підйомі промислового виробництва, в утворенні трестів-гігантів - “Південсталь”, “Донвугілля”, “Хімвугілля”, “Цукротрест” і т.д. Посилення планової роботи з середини 1920-х років ставало позитивним моментом виробничого процесу лише в тому разі, коли управлінські ланки розробляли й затверджували плани відповідно до кон'юктури, тобто до реальної ситуації на ринку;

- Фінансування та кредитування промислових трестів у роки непу відбувалося на принципово новій основі. Першим законом, що визначав порядок фінансування трестів був наказ РНК РСФРР “Про проведення в життя основ нової економічної політики”. Наказ дозволяв з метою зростання статутного капіталу реалізовувати частину продукції на ринку. Кредитування в республіканських трестах переважало комерційне, тоді як у загальнодержавних - бюджетне й банківське довготермінове. Пільгові умови останніх змусили їх відійти від здорової ринкової конкуренції, а отже, підривали госпрозрахункову основу тресту;

- Утворені для звільнення трестів від невиробничих функцій синдикати ставили собі за мету полегшити роботу трестів на ринку. Проте часто останні не бажали вступати в синдикати переважно загальносоюзного зразка, так як вбачали в цьому зазіхання на власну самостійність. Трести також співпрацювали з торговими біржами, кооперативними організаціями, приватними особами, мали власні торгові представництва, в тому числі й закордоннні. Така активна діяльність на ринку говорить про ефективність трестового госпрозрахунку.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Формування непівської системи управління промисловістю України поч. 20-х років. // Наукові записки з української історії: Зб. наук. статей. - Переяслав-Хмельницький, 2000. - Вип.11. - С.95-100.

2. Планування як невід'ємний елемент виробничої діяльності промислових трестів України в двадцяті роки // Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип.13. - С.390-400.

3. Проблеми фінансування та кредитування українських промислових трестів в 1920-ті роки // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. Наук.-практ. зб. - Ч.ІІ. - К.:”Видавничий курс” ТОВ, 2002. - С.200-204.

4. Впровадження адміністративних методів управління промисловістю України // Наукові записки: Зб. наук. статей Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. - К., 2002. - Вип.ХLIX. - С.286-294.

5. Проблема кадрів для промислових трестів України в двадцяті роки // Наукові записки НПУ ім. М. Драгоманова. Історичні науки. - К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2002. - Вип.47. - С.115-126.

6. Зміцнення командно-адміністративної системи управління промисловістю на Україні // Наукові записки з української історії: Зб. наук. статей. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - Вип.14.- С.376-384.

7. Проблеми стосунків республіканських та загальносоюзних органів управління трестованою промисловістю України в 1920-ті рр. // Україна: національна ідея. - К.: КиМУ. Правові джерела. 2003. - С.622-630.

Размещено на Allbest.ru