Професійні спілки України (1997-2002 рр.)

Разом з тим, слід зазначити, що трансформація трудового та профспілкового законодавства відбувалося у напрямі згортання прав працівників і профспілок. Сучасне українське законодавство було суперечливим і суттєво обмежувало діяльність профспілок, що призвело до певного їх занепаду порівняно з кінцем 80-х - початком 90-х років. Воно, на жаль, не повністю враховувало інтереси профспілок і не сприяло у повному обсязі їх ефективній роботі по захисту прав найманих працівників. На нашу думку, це свідчило про те, що держава лише формально визнавала профспілки своїм соціальним партнером.

4. Профспілки упродовж досліджуваного періоду змогли утвердитися у суспільстві як громадська організація, яка, насамперед, покликана захищати права та інтереси найманих працівників і здатна використати всі форми та методи діяльності, включаючи і політичну функцію. Зокрема, ефективною формою діяльності профспілок було лобіювання інтересів своїх членів в органах державної влади - перш за все, у Верховній Раді України. На нашу думку, активізація політичної діяльності профспілок була сигналом, котрий засвідчував неможливість розв'язувати проблеми, що виникали у соціально-економічній системі країни, наявними засобами. Зокрема, великий досвід відстоювання інтересів профспілок у вищому законодавчому органі держави мала Федерація профспілок України, яка на парламентських виборах 1998 та 2002 рр. провела до Верховної Ради України кілька профспілкових працівників.

Від політичної нейтральності, характерної для початкового етапу профспілкового руху в Україні, у досліджуваний період профспілки перейшли до більш активної участі у політичному житті. Вперше пройшла перевірку на практиці ідея про створення профспілкової політичної партії парламентського типу - Всеукраїнської партії трудящих. Однак, профспілки не сприйняли ідею створення власної партії. Усередині самої ФПУ існували різні течії, різні думки, різні орієнтації. Федерація профспілок ще не була готова до створення власної політичної партії, а Всеукраїнська партія трудящих, у свою чергу, не знайшла в суспільстві своєї ніші, насамперед ідеологічної, і не була підтримана іншими профспілковими організаціями.

Результатом досвіду профспілок, отриманого під час виборчих кампаній, стала зміна їх політичної тактики. Відмова від участі у виборчій кампанії або підтримка кандидатів лише у мажоритарних округах стала малоймовірною. Від спроб створення власних політичних структур профспілки перейшли до блокування із впливовими політичними партіями, поєднуючи його з підтримкою кандидатів у мажоритарних округах. Водночас про цілісну (послідовну) концепцію участі профспілок у виборчій кампанії, їх стосунків з політичними партіями говорити не можна.

На жаль, під час виборів профспілкові організації не змогли повною мірою реалізувати своє програмне завдання. Вони мали обмежене представництво у Верховній Раді України, так і не створили профспілкової фракції. Незважаючи на це, силами лише кількох профспілкових депутатів було внесено і прийнято парламентом кілька законопроектів, сотні пропозицій та зауважень до законодавчих актів. Зокрема, саме завдяки їм вдалося заблокувати збільшення віку виходу на пенсію; захищено від приватизації соціально-культурні об'єкти; не допущено скасування пільг чорнобильцям, пенсіонерам, ветеранам війни тощо.

Разом з тим слід констатувати, що у політичній діяльності профспілки виглядали не як самостійна впливова сила, а лише як ситуативний попутник політичних партій, які намагалися їх використати під час виборів. Загалом, профспілки у масі своїх членів, були політично індиферентними. А тому ми можемо стверджувати, що упродовж 1997-2002 рр. профспілки не були тією силою, яка могла б досить активно та результативно впливати на хід та результати виборів.

На нашу думку, політична діяльність не замінить діяльності на виробництві, але із збільшенням ролі держави у громадському житті неминуче розширення політичної діяльності профспілок.

5. У період між ІІІ та ІУ з'їздами, незважаючи на складність соціально-економічної ситуації, спроби держави звузити права профспілок, ФПУ утвердилася як самостійне об'єднання, зберегла свою організаційну структуру профспілок. Разом з тим, структура профспілкового руху в Україні, на нашу думку, не зовсім відповідала реаліям сучасності. Як свідчить проведене дослідження, численні, але дрібні профспілки не мали необхідної ваги у впровадженні соціальних діалогів.

Профспілковий рух в Україні охоплював усі регіони України, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання.

Однак, кількісний та якісний аналіз статистичних даних членських організацій Федерації профспілок України, протягом досліджуваного періоду, свідчить про тенденції щодо скорочення профспілкового членства та пониження його мотивації.

На думку дисертанта, профспілки в Україні недостатньо захищали своїх членів і не мали авторитету. Причина цього полягала, перш за все, у тому, що вони не були насправді демократичними організаціями. До того ж у профспілках була відсутня відповідальність. Слід зазначити, що вибори керівництва профспілок не були демократичними. Здебільшого вони проходили без висунення альтернативних кандидатів. Під час виборів керівництва профспілок зберігалася форма відкритого прийняття рішень - голосування підняттям рук, що порушувало один з головних принципів демократичного суспільства - принцип таємного голосування.

Попри загальне скорочення чисельності профспілок, рівень охоплення профспілковим членством залишався високим. В Україні існував суспільний запит на профспілки, зберігався кредит довіри населення до них. Водночас ставлення суспільства до профспілок визначалося переважно негативними реаліями ринку праці в Україні і було в цілому негативним. Більшість громадян низько оцінювали рівень уваги та здатність профспілок захистити економічні інтереси та трудові права працівників і практично не розраховували на допомогу профспілок у випадку порушення цих прав. Вагома частина громадян була впевнена, що діяльність профспілок спрямована переважно на захист інтересів профспілкового активу й керівництва та роботодавців.

Можна стверджувати, що традиція охоплення профспілковим членством усіх працюючих була досить стійкою. Однак, слід зазначити, що для більшості працівників профспілкове членство було в основному формальним. На нашу думку, чисельність у профспілках зберігалася серед працюючих через інерцію, внаслідок відсутності політичної культури, досвіду вільного вибору пріоритетів у рядових членів.

На жаль, профспілки так і не стали протягом періоду, що розглядається у дисертації, тим суспільним інститутом, на який переважно покладалися б громадяни у пошуках захисту своїх прав та інтересів.

6. Внаслідок пасивної інформаційної політики профспілкових організацій, профспілковий рух був значною мірою закритим для широкого загалу, що призводило до його відчуженості від громадськості, замикання у власних межах. Присутність профспілок в інформаційному просторі країни була досить обмеженою. Власні інформаційні потужності профспілок були недостатніми. Профспілкові видання здебільшого були малотиражними та мали виключно внутрішній характер розповсюдження. Жодна з профспілок не мала своєї програми на телебаченні, зі свого боку телебачення та друковані ЗМІ не часто зверталися до висвітлення профспілкової тематики.

7. За період, що розглядається у дисертаційному дослідженні, Федерація профспілок України утворила чітку систему навчання, підготовки і перепідготовки профспілкових кадрів та активу. Відбулося її вдосконалення. Це, безперечно, сприяло зміцненню профспілкового руху в Україні, підсиленню його впливу в суспільно-політичному житті часів творення новітньої держави. Водночас, поряд з позитивними зрушеннями, що відбувалися в системі профспілкового навчання, були відчутні і певні прорахунки. Так і не склалася цілісна система профспілкової освіти. Вжиті заходи змогли лише частково забезпечити вирішення кадрових завдань. Короткотермінове навчання, організоване галузевими профспілками, велося розрізнено, безсистемно, без відповідного організаційного, фінансового, методичного забезпечення. У переважній більшості членських організацій не працювали школи профспілкового активу.

8. Аналіз форм роботи, які використовували профспілки України для захисту прав та інтересів робітників, свідчить, що практично всі вони визнали ідеологію соціального партнерства як найбільш цивілізований спосіб узгодження інтересів найманих робітників, роботодавців і держави, вирішення нагальних соціально-трудових питань шляхом консультацій, переговорів, досягнення домовленостей, підписання угод. Більше того, саме з ініціативи українських профспілок і при їхній активній участі, була створена її вітчизняна модель, соціальне партнерство придбало змістовне й організаційне оформлення.

Держава визнала профспілки повноважними представниками працюючих, що виявилося у законодавчому визначенні прав профспілок і гарантій їх діяльності; практиці укладання Генеральних, галузевих і регіональних угод, колективних договорів; створенні тристоронніх органів для ведення переговорів і вирішення спірних питань соціально-трудових відносин; формуванні правових основ трипартизму. Водночас, держава монополізувала вирішення соціальних проблем, а профспілки залишалися слабкими й відстороненими від цього процесу. Досягнуті протягом 2000-2001 рр. суттєві позитивні зрушення (скорочення заборгованості із заробітної плати, відновлення регулярної виплати пенсій і поточної зарплати у бюджетних установах, зменшення безробіття), подавалися у засобах масової інформації як здобутки саме державних органів, при цьому, профспілки та їх роль у поліпшенні соціально-трудових відносин належним чином не відзначалися. Тактика держави у взаємовідносинах з профспілками містила негативні моменти і спроби законодавчого обмеження діяльності профспілок, стримування їх від акцій протесту, намагання переорієнтації профспілок з відстоювання інтересів працівників на відстоювання інтересів держави. Таке становище, безперечно, не сприяло піднесенню ролі профспілок, підвищенню їх впливу та відповідальності у суспільстві.

В Україні упродовж 1997-2002 рр. була створена інституційна основа соціального партнерства, яка включала нормативно-правові акти його функціонування, процедури укладення угод і договорів, тристоронні органи для узгодження вирішення проблем соціально-трудової сфери, здійснення державної політики зайнятості населення, соціального захисту безробітних. Водночас, залишалася проблема неструктурованості роботодавців, що позбавляло профспілки соціального партнера. Часті зміни уряду та галузевих міністерств не сприяли спадкоємності у виробленні зобов'язань цих структур за Генеральною та галузевими угодами, а також контролю за їх дотриманням. Жодна з Генеральних угод не була виконана у повному обсязі. Змістовне наповнення Генеральних угод та міра їх дотримання урядом були далекими від таких, що дійсно сприяли б оптимізації соціально-трудових відносин у країні та покращенню становища найманих працівників. Розповсюдженою була практика вирішення урядом питань, що безпосередньо торкалися інтересів працівників, без погодження з профспілками. У цілому взаємодія держави із профспілками в рамках соціального партнерства виглядала скоріше змушеним кроком.

Представництво і захист колективних інтересів членів профспілок та їх сімей здійснювалося також шляхом укладення колективних договорів і угод з роботодавцем на підприємствах. Слід зазначити, що дані про кількість колективних договорів та про чисельність робітників, охоплених цими договорами, свідчать про високий ступінь охоплення робітників цією формою соціального партнерства. Разом з тим, представники, як профспілок, так і держави констатували низький рівень ефективності колективних договорів і фактично повсюдну практику їхнього порушення з боку роботодавців.

Таким чином, елементи соціального партнерства увійшли в громадське життя й державну політику України. Проте говорити, що три- та двостороннє регулювання трудових відносин в Україні було досконалим, а його результати задовольняли людей, було б перебільшенням. По суті, система соціального партнерства в Україні знаходилася на етапі становлення. Основною перешкодою її становлення була несформованість соціально-класової структури суспільства, неготовність профспілок до роботи за нових умов, загострення суперництва між регіональними і галузевими структурами.

9. Аналіз діяльності профспілок України упродовж 1997-2002 рр. свідчить, що поряд з такими традиційними для профспілок формами захисту економічних, соціальних, трудових, правових інтересів людей найманої праці, як переговори з урядом, роботодавцями, укладення Генеральної угоди, галузевих тарифних угод, колективних договорів, Федерація профспілок України, її членські організації, первинні профспілкові осередки змушені були вдаватися й до більш рішучих дій - проведення акцій протесту, маніфестацій, пікетувань, локальних страйків. Однак, динаміка кількості підприємств, працівники яких брали участь у страйках протягом 1989-2002 рр., свідчить про поступове згортання страйкової форми діяльності профспілок України. Таким чином, усталення тенденції до згортання страйкового руху свідчить, що від застосування переважно радикальних форм обстоювання своїх інтересів, профспілки України все більше переходили до поміркованих форм.

10. Одним з основних напрямів діяльності профспілок України у 1997-2002 рр. було вирішення проблем зайнятості. Особливо слід відзначити, що профспілкам дещо вдалося змінити ставлення органів влади до зайнятості як до другорядної похідної результатів трансформації економіки. Вперше за роки незалежності в Посланні Президента до Верховної Ради України в 2000 і 2001 рр. проблеми зайнятості названі пріоритетними, були визначені відповідні завдання уряду. Водночас, ситуація на ринку праці продовжувала залишатися вкрай напруженою.

11. Новим напрямом діяльності профспілок у період, що досліджується - було збереження та захист вітчизняного виробництва в умовах глобалізації економіки. Професійні спілки розуміли, що процес глобалізації неминучий, він має, як позитивні, так і негативні сторони, і заморозити його об'єктивно неможливо. Позиція українських профспілок щодо глобалізаційних процесів співпадала з поглядами світового профспілкового руху. Зокрема, вони вважали, що глобалізація несе загрозу світовому профспілковому руху. Перетворення національних виробництв на багатонаціональні компанії все більше віддаляло профспілки від робочих місць та найманого працівника. Зміни, що відбувались у виробництві внаслідок глобалізації, призводили до роз'єднання працюючих, зменшували їхні можливості захищати свої права, перешкоджали об'єднанню найманих працівників у профспілки. Тому, у своєму ставленні до глобалізації українські профспілки виходили з того, що найманим працівникам потрібна не будь-яка, а соціально спрямована глобалізація, яка зміцнювала б їх права і безпеку умов праці, забезпечувала глобальну справедливість і рівність; приносила користь не тільки багатим, а й бідним.

12. Упродовж 1997-2002 рр. українські профспілки втратили ряд своїх повноважень. В основному це стосувалося управління державним соціальним страхуванням, деяких контрольних функцій (нагляду за умовами праці, участі у регулюванні заробітної плати, правової інспекції), зменшення кількості об'єктів соціального і культурного призначення. Скасування можливості утримувати технічну інспекцію праці профспілок за кошти Фонду соціального страхування України поряд з обмеженістю коштів профспілкового бюджету призвело до значного скорочення та звільнення досвідчених фахівців з питань охорони праці.

Таким чином, упродовж 1997-2002 рр. трансформація українських профспілок здійснювалася у таких основних напрямах:

домінування захисних функцій у всій діяльності профспілок, вихід на перший план таких форм захисту інтересів працівників, як колективні договори та угоди;

застосування в необхідних випадках методів тиску на власників аж до проведення страйків;

пошук нових форм та методів роботи в умовах глобалізації економіки;

удосконалення організаційної структури і принципів побудови профспілок;

науково-методичне забезпечення діяльності та підготовка висококваліфікованих профспілкових працівників у власних навчальних закладах.

Упродовж 1997-2002 рр. профспілки зробили немало, щоб затвердити на законодавчому рівні своє місце у суспільно-політичному житті держави, створити належну правову базу для своєї діяльності та закріпити права і гарантії у сфері захисту інтересів громадян. Це дало можливість не тільки зміцнити, а і поступово удосконалювати профспілковий рух в Україні.

Попри певні здобутки, аналіз діяльності профспілок протягом 1997-2002 рр. свідчить про наявність проблем у профспілковому русі, які негативно позначилися на його ефективності та у остаточному підсумку - на стані ринку праці, перспективі становлення цивілізованих трудових відносин в Україні. І головна з них - відсутність помітних результатів. У країні продовжувала поглиблюватися економічна криза, зростало безробіття, соціальне розшарування, погіршувався життєвий рівень населення. Децентралізація профспілок в Україні демонструвала лише відцентрові тенденції і не супроводжувалася ні становленням потужного солідарного руху нових профспілок, ні узгодженою взаємодією між традиційними та новими профспілками.

Отже, у результаті відсутності консолідації, розробки узгоджених позицій зменшувалася впливовість профспілок як соціального інституту в цілому. На нашу думку, без розв'язання цих проблем вони не будуть мати перспектив подальшого розвитку. Профспілки можуть залишитися осторонь тих історичних процесів, що відбуваються в Україні та у цілому у світі.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для того, щоб профспілки України більш ефективно захищали права людей найманої праці, їм необхідно:

1. Постійно відслідковувати, щоб ринкові перетворення пов'язувалися з їх соціальними наслідками. Домагатися від уряду, щоб соціальні проблеми вирішувалися не за залишковим принципом і не вузьковідомчими мізерними можливостями, а були складовою державної політики.

2. Опанувати механізми соціального партнерства. Стати дієвими та незалежними партнерами щодо держави та роботодавців. Очевидно, з підсумків минулих років слід зробити серйозні висновки щодо посилення колдоговірної роботи, аби забезпечити укладання колективних договорів на кожному підприємстві, де є профспілкова організація, а де такого формування немає, самі працівники мають подбати про її створення для забезпечення передбаченого законодавством захисту трудівників через двосторонні зобов'язання. Система колективних договорів і угод повинна стати дійовим інструментом перетворення соціально-трудових інтересів працівників у конкретне право, яке захищається законом.

3. Активна участь у виробленні, вдосконаленні та реалізації соціально-орієнтованого законодавства повинна стати визначальним напрямом діяльності профспілок.

4. З метою підвищення життєвого рівня громадян, профспілки повинні наполегливо домагатися визначення розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму в розрахунку на працездатну особу, упорядкування механізму проведення компенсації несвоєчасно виплаченої заробітної плати, встановлення оптимальної шкали оподаткування доходів працівників залежно від розміру доходів.

5. Для того, щоб профспілки в Україні стали дієвими захисниками соціально-економічних інтересів найманих працівників, їм слід внести зміни до законодавчої бази, які б спростили можливості для проведення страйків.

6. На нашу думку, для того, щоб профспілки могли ефективно здійснювати свою захисну функцію, їм насамперед, необхідно змінити організаційну структуру. Не допускати необґрунтованого дроблення профспілкових організацій. У профспілковому русі саме на часі об'єднання - на рівні великих профспілок, аж до міжнаціональних угрупувань, здатних протистояти процесам економічного реформування та глобалізації. Такий процес давно проходить у зарубіжних країнах. Звичайно, не йдеться про те, щоб безоглядно ліквідовувати одні профспілки, вливатися в інші. Підходити до вирішення цих питань треба дуже уважно.

7. Профспілковим органам усіх рівнів слід більше уваги приділяти роботі щодо посилення мотивації профспілкового членства. Треба використати комплекс заходів, щоб зробити профспілки привабливими для людей, переконати їх у необхідності бути членами профспілки. Зробити це можна шляхом: створення необхідної правової бази діяльності профспілок, зміцнення їх матеріального і фінансового стану; надання працівникам конкретного соціального захисту через систему колективних договорів; створення юридичної служби для захисту працюючих членів профспілок у судових органах. Ми погоджуємось з точкою зору багатьох профспілкових активістів щодо доцільності введення інституту громадської адвокатури у профспілках, на яку слід покласти функції представництва інтересів членів профспілок у судах та інших органах під час вирішення трудових спорів.

8. З метою подолання інформаційної закритості профспілкового руху від широкої громадськості необхідне вживання заходів до розширення інформування громадськості через пресу, радіо і телебачення, розвиток мережі власних засобів масової інформації. Було б доречним, на нашу думку, Кабінету Міністрів України запровадити в газеті “Урядовий кур'єр” постійну рубрику, присвячену профспілкам як соціальному партнерові уряду. Сприяло б подоланню інформаційної закритості профспілкового руху і запровадження на телебаченні постійної програми з висвітлення ситуації в профспілковому середовищі країни та ходу виконання Генеральної угоди між урядом, роботодавцями та профспілками, галузевих та регіональних угод, колективних договорів.

Ми вважаємо за потрібне Міністерству освіти і науки України при розробці концептуальних документів розвитку загальноосвітньої школи в Україні, навчальних програм враховувати необхідність надання учням знань про інститути громадянського суспільства, зокрема - профспілки, їхню історію, форми діяльності, соціальне партнерство, роль у захисті соціально-економічних і трудових прав громадян.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Добровольська Г.О. Професійні спілки України за умов утвердження незалежності держави (1990-2002 рр.): Монографія. - К.: Норд-Прес, 2007. - 431 с. (Рецензія: Бондарчук О.О. Професійні спілки України за умов утвердження незалежності держави (1990-2002 рр.). : Монографія. - Донецьк: Норд-Прес, 2007. - 431 с. // Історичні і політологічні дослідження. - №5/6 (35/36). - Донецьк: ДонНУ, 2007. - С. 350-353).

2. Нариси історії професійних спілок України / Кер. авт. кол. О.П. Реєнт. - К., 2002. - 732 с. (Особисто автору належить 14%. - С.600-701).

3. Стоян Г.О. Зміни функцій, форм та методів діяльності профспілок за сучасних умов// Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2000. - №3. - С.156-159.

4. Стоян Г.О. Проблеми та перспективи сучасного профспілкового руху в Україні// Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України ( до ІУ з'їзду ФПУ). - 2002. - №5. - С.57- 60.

5. Стоян Г.О. Соціально - економічний захист трудящих як головна функція сучасних профспілок України // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2003. - №2. - С. 172-176.

6. Стоян Г.О. Глобалізація: сутність та соціальні наслідки // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2004. - №1. - С.133-139.

7. Добровольська Г.О. Особливості діяльності профспілок за умов утвердження незалежності України // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2006. - №1. - С. 37-41.

8. Добровольська Г.О. Професійні спілки України за умов утвердження незалежності держави: історіографічний огляд // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2006. - №4. - С. 147-161.

9. Добровольська Г.О. Правові основи діяльності профспілок України в умовах утвердження незалежності держави (1991-2002 рр.) // Історичні і політологічні дослідження. - №3/4 (29/30). - Донецьк: ДонНУ, 2006. - С. 243-252.

10. Добровольська Г.О. Участь профспілок України у вирішенні колективно-трудових спорів (1991-2002 рр.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Вип.14. - Луганськ: Вид-во СНУ імені В.Даля, 2007. - С. 32-45.

11. Добровольська Г.О. Глобалізаційні процеси в Україні та позиція профспілок (1991- 2002 рр.) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2007. - №1. - С. 181-186.

12. Добровольська Г.О. Участь профспілок у вдосконаленні загальнообов'язкового державного страхування в Україні (1991-2002 рр.) // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. - Вип. 7. - К., 2007. - С.144-149.

13. Добровольська Г.О. Боротьба профспілок України за підвищення рівня заробітної плати та ліквідацію заборгованості з неї (1991-2002 рр.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Вип. 15. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. - С. 36-48.

14. Добровольська Г.О. Відстоювання профспілками прав та інтересів працівників при реформуванні власності за умов незалежності України (1991-2002 рр.) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2007. - №2. - С. 103-109.

15. Добровольська Г.О. Боротьба профспілок за підвищення життєвого рівня громадян України (1991-2002 рр.) // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т.74. - Вип. 61. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2007. - С. 64-68.

16. Добровольська Г.О. Проблеми кадрового забезпечення діяльності українських профспілок (1997-2002) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2007. - №3. - С. 112-115.

17. Добровольська Г.О. Роль профспілок у сфері пенсійного забезпечення населення України (1991-2002 рр.) // Історичні і політологічні дослідження. - №5/6 (35/36). - Донецьк: ДонНУ, 2007. - С. 227-233.

18. Добровольська Г.О. Вплив профспілок на створення системи соціального партнерства в Україні (1991-2002 рр.) // Історичні записки: Збірник наукових праць. Вип. 16. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. - С. 36-45.

19. Добровольська Г.О. Структура та організаційна будова українських профспілок (1997-2002 рр.) // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. - Вип. 9. - К., 2007. - С.185-190.

20. Добровольська Г.О. Роль та завдання профспілок України щодо подолання проблем у сфері оплати праці (1997-2002 рр.) // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - Луганськ, 2007. - №2.2. - С. 25-28.

21. Добровольська Г.О. Роль та завдання українських профспілок у вирішенні проблем зайнятості (1997-2002 рр.) // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. редактор О.Я. Пилипчик. - К., 2007. - Вип. 31. - С. 60-66.

22. Добровольська Г.О. Роль профспілок у процесі становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2007. - №5. - С. 113-120.

23. Стоян Г.О. Програма ознайомчої практики для студентів факультету соціального управління. - К.: АПСВ, 2003. - 13 с.

24. Стоян Г.О. Навчально - методичний комплекс дисципліни “Теорія та історія профспілкового руху в Україні” для студентів економічного факультету. - К.: АПСВ, 2003. - 40 с.

25. Стоян Г.О. Навчально - методичний комплекс дисципліни “Історія, теорія та практика профспілкового руху в Україні” для студентів юридичного факультету. - К.: АПСВ, 2003. - 38 c.

26. Стоян Г.О. Навчально-методичний комплекс “Теорія та політика профспілкового руху” для студентів денної та заочної форми навчання факультету соціального управління. - К.: АПСВ, 2003. - 49 с.

27. Стоян Г.О. Проблемы и перспективы развития современного профсоюзного движения в Украине // Труд. Профсоюзы. Общество. - 2004. - №2. - С.28-32.

28. Добровольська Г.О. Актуальні проблеми національного профспілкового руху // Профспілки України. - 2005. - №5. - С. 10-13.

29. Добровольська Г.О. Роль профспілок у формуванні сучасної державної соціальної політики в Україні // Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі: Збірник наукових статей: У 2-х т. - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2007. - Т.2. - С. 29-32.

30. Добровольська Г.О. Проблеми організаційної будови профспілок та їх об'єднань за умов утвердження незалежності України (1990-2002 рр.) // Гуржіївські історичні читання. Збірник наукових праць. - Черкаси, 2007. - С. 272-282.

31. Добровольська Г.О. Навчально-методичний комплекс з курсу “Профспілки у громадянському суспільстві” для студентів І курсу факультету соціального управління денної та заочної форм навчання. - К.: АПСВ ФПУ, 2007. - 64 с.

32. Добровольська Г.О. Навчально-методичний комплекс з курсу “Профспілки у громадянському суспільстві” для студентів ІІ курсу економічного факультету денної та заочної форм навчання. - К.: АПСВ ФПУ, 2007. - 60 с.

33. Добровольська Г.О. Навчально-методичний комплекс з курсу “Профспілки у громадянському суспільстві” для студентів ІІ курсу юридичного факультету денної та заочної форм навчання. - К.: АПСВ ФПУ, 2007. - 64 с.

АНОТАЦІЇ

Добровольська Г.О. Професійні спілки України (1997-2002 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2008.

У дисертації комплексно досліджено діяльність професійних спілок України у 1997-2002 роках. Виявлено та узагальнено основні напрями, нові форми та методи діяльності Федерації профспілок України, її членських організацій, спрямовані на захист соціально-економічних прав найманих працівників. Визначено місце і роль профспілок у суспільно-політичному житті України, зміни стратегії і тактики профспілок України відповідно до політичної та соціально-економічної ситуації у нашій країні. Розкрито участь профспілок у створенні правових основ для діяльності та проаналізовано політичну діяльність профспілкових організацій в Україні. На підставі аналізу різноманітних джерел охарактеризовані взаємовідносини профспілок з державою та роботодавцями. Висвітлено вплив профспілок на економічну політику держави. Особливу увагу у дисертації приділено впливу профспілкових організацій на підвищення рівня соціальної захищеності людей найманої праці та членів їх сімей. Визначено позицію профспілок щодо глобалізаційних процесів в Україні та розглянуто основні тенденції розвитку профспілкового руху в Україні, його організаційні, структурні та кількісні зміни. Сформульовано низку теоретичних положень, узагальнень і авторських висновків, практичних рекомендацій, які дозволяють комплексно оцінити роль та діяльність профспілок України, їх вплив на економічну та соціальну політику.

Ключові слова: професійні спілки, суспільство, наймані працівники, соціально-економічний захист, держава, соціальна політика, соціальне забезпечення, заробітна плата, рівень життя, соціальні гарантії.

Добровольская А.А. Профессиональные союзы Украины (1997-2002 гг.). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2008.

В диссертации на основе анализа широкого спектра исторических источников и научной литературы, значительная часть которых неизвестна исследователям, осуществлено комплексное и всестороннее изучение основных направлений, новых форм та методов деятельности профсоюзов Украины, которые были направлены на социально-экономическую защиту наемных рабочих, в 1997-2002 годах.

В работе подчеркивается, что период 1997-2002 гг. для Федерации профсоюзов Украины, ее членских организаций был периодом поиска и активного утверждения своего места и роли в общественно-политической жизни страны. Это был период, когда менялась концепция профсоюзной работы, определялась ее новая стратегия и тактика в условиях экономического и политического реформирования в Украине. Утверждается, что основной функцией профессиональных союзов в исследуемый период была защита социально-экономических прав и интересов наемных рабочих, а именно: право на труд и заработную плату, улучшение условий труда.

Диссертант детально анализируя законодательную базу Украины, которая регулировала деятельность профсоюзов в рассматриваемый период, приходит к выводу, что в целом она соответствовала международно-правовым документам, в частности, конвенциям и рекомендациям Международной организации труда. Более того, профсоюзы во второй половине 90-х гг. ХХ в. - в начале ХХІ в., в плане формирования своих уставных положений, получили или развили некоторые новые права, например, право на заключение коллективных договоров, и не только на уровне производства; право на забастовку как цивилизованную форму протеста. Вместе с тем, в диссертации подчеркивается, что украинское законодательство было противоречивым и ограничивало деятельность профсоюзов, что привело к их определенному упадку по сравнению с кон.80-х - нач. 90-х гг. ХХ в.

Автор пришел к выводу о том, что профсоюза смогли утвердиться в обществе как общественная организация, которая призвана защищать права и интересы наемных работников и способна использовать все формы и методы, в том числе и политическую функцию. В частности, эффективной формой деятельности профсоюзов было лоббирование интересов своих членов в органах государственной власти - прежде всего, в Верховном Совете Украины. Вместе с тем в политической жизни профсоюзы выглядели не как самостоятельная влиятельная сила, а лишь как ситуативный попутчик политических партий, которые стремились их использовать во время выборов.

В исследовании проанализированы основные направления деятельности профсоюзов Украины, выделены наиболее приоритетные. Среди них: работа в сфере производства; защита заработной платы и ее своевременная выплата; политическая и законодательная деятельность; роль профсоюзов в усовершенствовании общеобязательного государственного страхования; борьба за повышение жизненного уровня граждан; работа по улучшению пенсионного обеспечения; социальная защита людей, которые пострадали в результате Чернобыльской катастрофы; деятельность в сфере охраны труда и здоровья работающих людей.

Новыми направлениями деятельности профсоюзов были: сохранение и защита отечественного производства в условиях глобализации экономики; обеспечение защиты прав трудовых коллективов, рабочих во время приватизации, реструктуризации и банкротства предприятий. В диссертации проанализированы формы и методы работы профсоюзов, при помощи которых они осуществляли свою деятельность по выше перечисленным направлениям.

Особое внимание в исследовании уделяется таким новым формам деятельности профсоюзов, как заключение и подписание коллективных договоров с работодателями, осуществление общественного контроля по их реализации, подписание Генерального соглашения между правительством, предпринимателями и профсоюзами, защита прав и интересов рабочих в суде, проведение Всеукраинских акций протеста, забастовок, митингов, пикетирований органов государственной власти.

В диссертации изучается структура Федерации профсоюзов Украины, отраслевых и региональных профобъединений. Прослеживается динамика численности профсоюзных организаций, раскрываются причины ее уменьшения.

Показаны и проанализированы достижения и недостатки в деятельности украинских профсоюзов. Утверждается, что профсоюзы Украины заняли достойное место в общественно-политической жизни государства, стали заметно влиять на социально-экономические взаимоотношения между трудящимися и работодателями, получили вотум доверия значительной части граждан. В условиях независимости Украины профсоюзы закрепили на законодательном уровне свое место в общественно-политической жизни страны, создали соответствующую правовую базу для своей деятельности и закрепили свои права и гарантии в сфере защиты интересов граждан. Анализ законодательства Украины показывает, что профсоюзы в 90-х гг. получили или развили некоторые новые права, например, право на коллективные договоры и не только на производственном уровне, право на проведение забастовок. Вместе с тем, данное законодательство было несовершенным и имело ряд серьезных недостатков.

В исследовании анализируются проблемы украинского профсоюзного движения, которые снижали эффективность его работы и авторитет в обществе, уменьшали влияние профсоюзов как социального института в целом.

Аргументировано положение о том, что по инициативе именно профсоюзов и при их активном участии, была создана отечественная модель социального партнерства. Хотя говорить о том, что договорное регулирование трудовых отношений в Украине было совершенным, а его результаты удовлетворяли бы людей, было бы большим преувеличением. По сути, система социального партнерства в Украине находилась на стадии своего становления. Основной преградой на пути ее становления была неготовность профсоюзов к работе в новых условиях, обострение соперничества между региональными и отраслевыми структурами.

Анализируя становление системы социального партнерства в Украине, автор делает вывод о том, что государство признавало профсоюзы своим социальным партнером только формально, оно было не заинтересовано в становлении мощного профсоюзного движения.

В работе сформулированы важные теоретические положения, обобщения и выводы, раскрывающие сущность деятельности профсоюзов в Украине в 1997-2002 гг. Даны практические рекомендации по улучшению профсоюзной работы.

Ключевые слова: профессиональные союзы, общество, наемные рабочие, социально-экономическая защита, государство, социальная политика, социальное обеспечение, заработная плата, уровень жизни, социальные гарантии.

Dobrovolska G.O. Trade union of Ukraine (1997-2002). - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of historical sciences on a speciality 07.00.01 - a history of Ukraine. - Donetsk national university, Donetsk, 2008.

In the dissertation on the basis of the analysis of a wide spectrum of historical sources and the scientific literature which significant part is unknown to researchers, complex and all-round studying the basic directions, new forms that of methods of activity of trade unions of Ukraine which have been directed on social and economic protection of hired workers, in 1997-2002 is carried out.

In work it is emphasized, that the period of 1997-2002 for Federation of trade unions of Ukraine, its member organizations was the period of search and the active statement of the place and a role in a political life of the country. It was the period when the concept of trade-union work varied, its new strategy and tactics in conditions of economic and political reforming in Ukraine was defined. Affirms, that the basic function of trade unions during the researched period was protection of the social and economic rights and interests of hired workers, namely: the right on work and a wages, improvement of working conditions. The basic directions of activity of trade unions of Ukraine are analysed, the prioritiest are allocated.

The special attention in research is given such new forms of activity of trade unions, as the conclusion and signing of collective agreements with employers, realization of public control on their realizations, signing of the General agreement between the government, businessmen and trade unions, protection of the rights and interests of workers in court, carrying out Ukraine of protest actions, strikes, meetings, bodies of the government.

In the dissertation the structure of Federation of trade unions of Ukraine, branch and regional профобъединений is studied. Dynamics of number of the trade-union organizations is traced, the reasons of its reduction are opened.

Achievements and lacks of activity of the Ukrainian trade unions are shown and analysed. Affirms, that trade unions of Ukraine have taken a worthy place in a political life of the state, began to influence appreciablly social and economic mutual relations between workers and employers, have received a vote of confidence of a significant part of citizens. In work the important theoretical positions, generalizations and the conclusions revealing essence of activity of trade unions in Ukraine in 1997-2002 are formulated. Practical recommendations on improvement of trade-union work are given.

Key words: trade unions, a society, hired workers, social and economic protection, the state, social policy, social security, a wages, a standard of living, social guarantees.

Размещено на Allbest.ru