Роль часопису “Журнал міністерства шляхів сполучення” у розгортанні наукових досліджень з техніки залізничного транспорту: 1865-1875 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Історія створення та функціонування часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” (1826-1916) - одного з найбільш довгочасних і популярних вітчизняних періодичних видань ХІХ - поч. ХХ століть - складовою частиною входить до проблематики історії вітчизняного транспорту. І хоча сьогодні історики науки і техніки зробили значний внесок у вивчення історії розвитку залізничного транспорту ХІХ - поч. ХХ ст., їхні зусилля концентрувалися в основному на багатоаспектному дослідженні проблем залізничного транспорту. Однак цей розвиток як цілісний процес неможливо повно представити без з'ясування в ньому ролі періодичних видань. В даному контексті аналіз публікацій часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” дозволяє глибше зрозуміти своєрідність розвитку техніки залізничного транспорту, яка сприяла розвитку науково-технічного прогресу.

Часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення” має тривалу історію - він появився у світ у 1826 році і існує донині (тепер він має назву “Железнодорожный транспорт). За час його функціонування в ньому опубліковано наукові дослідження з різних напрямків розвитку залізничного транспорту і залізничного господарства, водних, шосейних і частково повітряних шляхів сполучення, будівельної механіки, комунального господарства, будівництва штучних і цивільних споруд. Дослідження ролі часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” в розвитку техніки залізничного транспорту дозволяє здійснювати прогностичну функцію розвитку залізничного транспорту. Досвід організації часопису та його видавничої діяльності як друкованого органу є надзвичайно корисним для процесу переосмислення не тільки розвитку залізничної галузі, але й системи організації видань такого плану. Це є надзвичайно актуальним сьогодні, коли державна система організації наукових видань доповнюється ініціативними громадськими друкованими органами. Часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення” є своєрідним літописом розвитку і дзеркалом сучасного стану шляхів сполучення в Україні. Аналіз надрукованих у ньому матеріалів не тільки показує розвиток окремих галузей транспорту, окремих науково-технічних проблем і винахідницької думки, але і дає цінні відомості про творчу працю діячів вітчизняної науки і техніки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є об'єктивне відтворення історії часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” та визначення його ролі в розгортанні наукових дослідень з техніки залізничного транспорту у 1865-1875 роках.

Меті дослідження підпорядковані такі завдання:

з'ясувати ступінь вивченості теми, джерельної бази та методологічні основи дослідження;

проаналізувати історичні обставини, які зумовили соціальну потребу видання часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”;

проаналізувати програми та правила видання “Журналу Міністерства шляхів сполучення”;

проаналізувати публікації часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”, що стосуються конкретних питань розвитку залізничного транспорту (будівництво мережі залізниць, рухомий склад залізниць, колія та колійне господарство, будівництво залізничних мостів).

дати комплексну оцінку функціонування часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” під час першого піднесення розвитку залізничного транспорту в Російській імперії (1866-1875), показати значення його у збереженні кращих традицій розвитку національної технічної думки та розвитку залізничного транспорту загалом;

1. Історіографія проблеми, джерельна база та методологічні основи дослідження

Аналізується стан наукової розробки теми, подано характеристику джерел, проаналізованих в процесі дослідження. Показано, що проблема ролі науково-технічного часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” у розгортанні досліджень з техніки залізничного транспорту не була предметом системного і цілісного дослідження. Протягом 1826-1917 рр. таке періодичне видання як часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення” відігравало важливу роль у науковому і народногосподарському житті Російської імперії. З плином часу, зміною поколінь, орієнтацією на державні чинники цей часопис намагався зберігати своє обличчя й головну суть: залишатися виданням, яке акумулювало в собі висвітлення проблем освіти, науки і техніки. У зв'язку з малою кількістю праць, які тією чи іншою мірою висвітлювали історію часопису у дисертації не виділені окремі групи літературних джерел. Адже спеціальних праць, які б присвячувалися дослідженню діяльності цього журналу, не було. Однак, окремі твори історичного спрямування певною мірою висвітлювали деякі сторони його функціонування. Інколи це робилося побіжно з дослідженням інших історичних проблем. Дехто із сучасних істориків науки торкався історії часопису поверхово, в інших розвідках мова йшла про окремі періоди його існування, ще інші - це практично лише бібліографічні покажчики, в яких теж багато важливої інформації для історика науки і техніки. Тільки нещодавно з'явилися статті О.В. Євменчук, присвячені становленню та функціонуванню часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”, головним чином у надзвичайно цікавому і важливому періоді його функціонування - у так званому “золотому десятиріччі” (1866-1875) розбудови залізничної мережі Російської імперії.

Таким чином, маємо підставу стверджувати, що висвітлення ролі часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” у розгортанні досліджень з техніки залізничного транспорту відбувалося лише частково, а комплексне вивчення функціонування часопису було започатковане у нас у Києві - автором статей є сама дисертант (дивись список публікацій в кінці даного автореферату).

Можемо також зробити висновок, що ми все-таки дещо знаємо про часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення”. Його визначна роль в розвитку техніки залізничного транспорту була у свій час відзначена в низці біографічних статей і рецензій. Особливо слід відзначити оглядову працю О.П. Бородіна, в якій характеризується діяльність часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”. В деякій мірі вичерпують цю проблему підготовлені редакцією часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” алфавітні покажчики статей і авторів за перше п'ятидесятиріччя функціонування журналу. Стосовно бібліографії технічної періодики, то найбільшою для свого часу, на наш погляд, є спроба зібрати і описати цю періодику М.М. Лісовським (1915). Основне місце у праці М.М. Лісовського займає “Хронологічний список російських періодичних видань”.

Загалом, існує порівняно небагато праць, присвяченим історії і загальній характеристиці вітчизняної технічної періодики ХІХ і перших десятиріч ХХ століть. Такою, наприклад, є праця Л.В. Зільбермінц - “Виникнення технічного журналу в Росії (1826-1830)” (дисертація) (1947). У цій праці простежується зв'язок і залежність технічної періодики від рівня розвитку техніки і народного господарства, дається глибокий аналіз змісту перших технічних журналів. Наявність цього фундаментального дослідження дозволила нам не звертатися в межах даної дисертаційної роботи до історії перших технологічних журналів, а продовжити лінію дослідження, розпочату дослідницею. Залучення великої кількості матеріалу (друкованого і частково архівного) дозволило автору висвітлити декілька маловідомих або забутих сторінок в історії перших трьох десятиріч вітчизняної технічної періодики.

Конкретну інформацію про часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення” ми віднайшли у авторефераті дисертації, так і самій дисертації Д.Ю. Теплова, присвяченій ролі науково-технічних реферативних журналів у вирішенні деяких питань організації наукової інформації (1955). Про грунтовне переосмислення науковцями підходів до цілого ряду важливих проблем в техніці залізничного транспорту наголосив у своєму капітальному бібліографічному покажчику “Російська технічна періодика: 1800-1916 рр.” (1955) Ю.О. Меженко. І.М. Кауфман у своїй рецензії на покажчик Ю.О. Меженка. “Російська технічна періодика, 1800-1916 рр.: Бібліографічний покажчик” (1956) відзначає, що висвітлення матеріалів про журнал та їх систематизація розпочалися у 1826 р. власне редакцією часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”. Якщо мова йде про журнал більш або менш тривалого існування, яким є часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення”, то автор вказує на ті зміни, яким піддавалося це видання на всьому протязі його існування: зміна назви, програми, періодичності, обсягу і т.д. У тому ж 1955 р. було опубліковано книгу І. М. Кауфмана “Російські біографічні і біобібліографічні словники: Анотований покажчик”. Використання матеріалів даного покажчика наглядно переконує нас в тому, що часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення” і через майже 120-річчя після його заснування був важливим науково-технічним джерелом. Є він таким і сьогодні.

М.В. Машкова і М.В. Сокурова у своїй монографії “Загальні бібліографії російських періодичних видань: 1703-1954” (1956) відзначають, що величезну роль в розвитку науки, техніки і промисловості в нашій країні відіграють науково-технічні і виробничо-технічні журнали. На їх сторінках розроблялися і розробляються актуальні науково-технічні проблеми, вони ведуть боротьбу за створення і розвиток вітчизняної промисловості. Дискусії, що розгортаються на сторінках технічних журналів сприяють розвитку відповідних галузей техніки, промисловості, в тому числі транспорту.

Деякі матеріали з історії часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”. містяться в дисертації М.Г. Філіппова (1966). Автор наголошує, що часопис в першу чергу був органом для технічної громадськості. Члени редакції журналу чудово усвідомлювали значення саме цього фактора для розвитку журналу. Вони засвідчували, що жоден з вітчизняних технічних журналів не був поставлений в такі блискучі умови для свого існування і розвитку, в яких перебував часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення”.

Стосовно до теми, що розробляється в дисертації важливе значення для дисертанта мала дисертація Г.К. Бистрової “Зародження і розвиток реферативної інформації в Росії” (1968). Детальне дослідження автором усіх сторін розвитку транспортної галузі і соціального життя працівників галузі допомогла краще зрозуміти соціально-економічні позиції журналу, що досліджується. Першою з радянських істориків звернула увагу на серйозні прогалини в цьому напрямку Є.П. Лагутіна. На її погляд, розвиток сучасної історичної науки та історії науки і техніки, в значній мірі залежить від стану розробки проблем історіографії, він не може бути успішним без належного вивчення і творчого використання спадщини минулого. Важливим напрямком в цьому процесі, на думку дослідниці, є всебічне вивчення публікацій періодики, вплив найбільш вартісних з точки зору сучасної науки матеріалів, їх використання при висвітленні проблем історії залізничного транспорту.

Огляд літератури з теми дисертації демонструє, що у вітчизняній історіографії питання про публікаційну діяльність наших технічних журналів стосовно розвитку техніки залізничного транспорту спеціально не розглядалося. Не в повній мірі висвітлена і сама історія провідних технічних журналів.

Джерельну базу дисертації становлять друковані, рукописні та архівні матеріали. Для дослідження історії часопису “Журнал міністерства шляхів сполучення”, визначення його ролі в розгортанні наукових досліджень з техніки залізничного транспорту у 1865-1875 рр., було залучено значну кількість документальних матеріалів таких архівів: Центрального державного історичного архіву в Санкт-Петербурзі, Санкт-Петербурзького державного обласного історичного архіву (колишнього архіву Ленінградської області), архіву Санкт-Петербурзького університету шляхів сполучення, Центрального історичного військового архіву у Санкт-Петербурзі, Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, Інституту рукопису Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського НАН України. Більшість документальних матеріалів уводиться до наукового обігу вперше.

Специфіка джерельної бази у вивчені діяльності журналу полягає в тому, що архів часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” не дійшов до нас у повному обсязі, а представлений фрагментарно у різних фондах зазначених вище архівосховищ. Дослідження базоване, насамперед, на ґрунтовному вивченні наявного повного комплекту часопису за 1865-1876 рр., що нараховує на сьогодні 12 річних томів у 15 окремих книгах. Різноманітні за характером матеріали дозволяють з'ясувати широке коло досліджуваних питань. Вміщені у журналі численні документальні публікації висвітлюють історію його функціонування та процес видавничої діяльності. Низка матеріалів наукової хроніки та некрологи набули з часом значення джерельних матеріалів і також використовувалися при написанні дисертації. Залучено також документи із таких фондів Російської Федерації: Слов'янського відділу бібліотеки Академії наук Росії (Санкт-Петербург); 2) Фонд Російського технічного товариства в Центральному державному історичному архіві Росії (Санкт-Петербург); 3) Фонд Міністерства шляхів сполучення в цьому ж архіві (Санкт-Петербург).

Важливим джерелом для вирішення завдань, поставлених у дисертації, послужили праці з історії техніки, рецензії, критичні огляди наукової спадщини окремих вчених (М.А. Белелюбського, Д.І. Журавського, С.В. Кербедза, П.П. Мельникова, Н.П. Петрова та ін.), які зустрічаємо на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”.

Опубліковані джерельні матеріали, й насамперед повний комплект часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” за 1865-1875 рр. та архівні документи, а також вивчена література, дають достатні підстави для обґрунтованої оцінки наукового доробку часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” і його внеску в розвиток техніки залізничного транспорту.

2. Організація часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”

Причини становлення та розвитку науково-технічного часопису "Журнал Міністерства шляхів сполучення".

Присвячено характеристиці розвитку залізничної справи та причинам виникнення часопису. До середини ХІХ ст. транспортні комунікації були слабко розвинуті в царській Росії. У країні були відсутні тогочасні магістральні дороги, що у значній мірі проявлялося на розвитку всієї національної економіки. Російський уряд розумів, що тільки побудувавши залізниці можна буде динамічно розвивати вітчизняну промисловість, сільське господарство і торгівлю, а також укріпляти обороноздатність країни. Ось чому їх будівництво стало для Росії першочерговим завданням. На запити суспільства відгукнулася наука, зокрема періодика. В цей час, а саме з 1826 р., став виходити і часопис “Вісник шляхів сполучення” (так у перші вісімнадцять років називався “Журнал Міністерства шляхів сполучення”). Особлива роль у його відкритті та функціонуванні протягом перших десяти років належить П.П. Базену - головному редактору часопису. Однак ця роль у вітчизняній літературі належним чином досі не з'ясована. Хоча відомо, що останнє десятиріччя життя і діяльності П.П. Базена було періодом його творчого зростання. Усі напрямки його діяльності: наукова, інженерна, архітектурна, педагогічна - ніби у дзеркалі відобразилися в “Журналі шляхів сполучення”.

Створення технічної періодики диктувалося потребами країни, яка стала на шлях промислового перевороту. У 1825-1830 рр. було засновано біля десятка журналів, серед яких “Горный журнал” (1825), “Журнал путей сообщения” (1826) та інші. Поки-що незрозуміло, хто першим запропонував видавати шляховий журнал. Одні автори кажуть, що це зробив А.А. Бетанкур у 1824 р., інші вказують на Я.О. Севастьянова, але на архіви не посилаються. Нам відомий найбільш рання ідея проекту часопису, датована 8 листопада 1822 р. і належить він герцогу О. Віртембергскому. Марнолюбство Головного управляючого залізницями царської Росії, якому не давали спокою лаври попередників, безперечно, могло привести його до думки про створення журналу як засобу відзначитися на новому полі діяльності. З цією метою герцог заснував Комітет (пізніше - Учений Комітет), до якого увійшли Базен, Сеновер, Третер, Готман і Севастьянов. Цей Комітет відразу розпочав активну роботу по створенню часопису.

В результаті спільних зусиль 6 грудня 1822 р. були складені програма журналу і проект Канцелярії, до якої увійшли два “приватних” редактори - П.П. Базен і Я.О. Севастьянов. Журнал повинен був виходити щомісячно, загальним тиражем 1200 екземплярів російською і французькою мовами. У вересні 1823 р. цар Олександр І підписав наказ про його видання. В Комітеті під головуванням Карбоньєра на першому його засіданні були Сеновер, Базен, Резімон, Севастьянов, Ламе і Клайперон.

У перші роки свого існування “Журнал шляхів сполучення”, що виходив тоді російською і французькою мовами, поряд з питаннями будівництва доріг для гужових перевезень, організації судноплавства, публікував і матеріали про проблеми створення вітчизняного механічного транспорту. У цей період на його сторінках розгорнулася дискусія про доцільність будування залізниць в умовах Російської імперії, закладалися теоретичні основи залізничної справи. У журналі виступили відомі вітчизняні вчені і інженери, які накреслили конкретні напрями створення найважливіших технічних об'єктів - рейкової колії, штучних споруд, рухомого складу. У числі авторів видання того часу такі видатні фахівці транспорту, як П.П. Мельников - один з керівників будівництва першої в Росії магістральної залізниці Санкт-Петербург-Москва, 150-річчя якої нещодавно широко відзначила науково-технічна громадськість, Д.І. Журавський - найбільший мостобудівник, який поставив залізничне мостобудування на наукову основу, М.А. Белелюбський - будівничий перших залізних мостів в Україні і багато інших.

Із завершенням будівництва та пуском в експлуатацію перших вітчизняних залізниць значно розширювалася тематика журналу за рахунок розробки експлуатаційних, економічних, юридичних і інших питань. Зростаючі темпи розвитку залізничної мережі країни вимагали перебудуви і роботи журналу. В цей час все більше у ньому публікацій, присвячених комерційним аспектам перевізного процесу, поширенню позитивного, такого, що зарекомендував себе, вітчизняного і зарубіжного досвіду. На особливу увагу заслуговує програма часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”, яка час від часу змінювалася. Це було зумовлено соціально-політичними обставинами в країні, зміною напрямку діяльності часопису, зміною назви часопису тощо.

Часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення” у системі періодичних технічних видань Російської імперії.

Проаналізовано особливості місця і тенденції функціонування його як елементу конкретної системи. Сьогодні можна скласти дві системи періодичних видань. Перша система формується всередині “Журналу Міністерства шляхів сполучення”. Усі видання, зазначені на схемі 1, складають систему, з часом динамічно розвинену “вглиб” - виникнення 2-х видань з одного. Дана система об'єднує усі ці видання за трьома основними ознаками. І кожна з цих ознак у даній системі може бути головною: читацька аудиторія, мета і завдання, видавнича організація.

Друга система сформована за двома основними ознаками - цільове призначення і читацька аудиторія. Дану систему можна назвати розвинутою динамічно через постійне зростання кількості журналів у часі, а також рубрик і наукових питань, об'єднаних за одним завданням - сприянням розвитку залізничного транспорту. Також можна стверджувати, що дана система розвивалась за двома провідними лініями диференціації в галузевій технічній періодиці: за галузевим принципом та за цільовим призначенням.

Таким чином, з проведеного дослідження робимо висновок про те, що часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення” став ґрунтовним виданням, яке формувалось і розвивалось в Російській імперії протягом 90 років і стало засобом не тільки для висвітлення найголовніших та найважливіших питань залізничного транспорту, а й для спілкування уряду з громадськістю. Про це говорить у першій системі виокремлення офіційної частини журналу в окреме видання, де публікувалися закони, укази, циркуляри і офіційні повідомлення. А у другій системі часопис займав головуюче положення. Скоріше із-за часу виникнення і приналежність до державного органу - Міністерства шляхів сполучення. Він об'єднав навколо себе усі інші журнали, присвячені залізничному транспорту. Протягом всього часу функціонування часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” залишався найголовнішим і найвпливовішим державним періодичним виданням з залізничного транспорту.

3. Розгортання науково-технічних досліджень на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” (1865-1875)

Праці в галузі проектування, будівництва та експлуатації залізниць.

Присвячено висвітленню процесів, що відбувалися у залізничному господарстві Російської імперії. В історії вітчизняної науки і техніки 60-ті роки ХІХ ст. стали знаковими і багатими на зміни і реформи. Зокрема, у такій новій на той час галузі як залізничний транспорт виникало багато проблем і полемічних питань, які і вирішувались інженерно-науковим співтовариством на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”. На той час дуже актуальним стало питання про загальне значення залізниць у житті країни. В цьому контексті розгорнулася полеміка про саму необхідність появи залізниць на теренах Російської імперії. В ході нашого дослідження виявилося, що цю необхідність для країни визнавали далеко не всі інженери та вчені того часу.

Значення виникнення і розвитку залізничного транспорту для сучасників було безсумнівним. Воно відомо кожному. А от безпосереднє відношення вчених, інженерів, представників “Золотого десятиліття” (1866-1975) до факту виникнення залізниць є цікавим для визначення соціальної, науково-громадської думки, яка спрямовувала розвиток залізничного транспорту до того результату, який ми спостерігаємо сьогодні. Тому, дослідивши дане питання на основі безпосередніх поглядів сучасників “золотого десятиліття” ми можемо переконатись у вірно обраному напрямку наших попередників, що призвело до таких важливих результатів на сьогоднішній день. А найголовніше те, що вже на початку розвитку вітчизняних залізничних шляхів сполучення наші прадіди ставили залізниці на один щабель з такими вагомими засобами економічного прогресу країни, як машинна техніка і розумовий розвиток народу.

Колія та колійне господарство.

Засвідчив, що колійне господарство на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” займає одне з почесних місць. Низка публікацій, з якими ми ознайомились під час підготовки дисертаційного дослідження, яскраво висвітлює усі важливі проблеми даного напрямку розвитку залізничного транспорту у досліджуваному періоді. Основним завданням працівників колійного господарства було забезпечення стану колії, її споруд і облаштування, що гарантувало безперебійний і безпечний рух потягів із встановленими швидкостями. Виконання цих завдань реалізувалося на підставі систематичного спостереження і контролю за станом об'єктів колійного господарства з виявленням і попередженням причин, які призвели до неполадок і розладів.

Будівництво залізничних мостів.

Засвідчив, що на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” в досліджуваному періоді М.А. Белелюбський став чи не єдиним автором науково-технічних публікацій, присвячених мостобудуванню, серед яких як оригінальні статті вченого, так і його переклади наукових праць іноземних інженерів. Публікації М.А. Белелюбського є фундаментальними і великими за розмірами, інколи займали майже всю неофіційну частину номеру. Також потрібно зазначити, що статті цього видатного вченого характеризуються не тільки масштабністю, а й великою кількістю технічних розрахунків і детальних пояснень. Серед проблем, які він розглядав на сторінках журналу були системи тогочасного мостобудування, значення зовнішніх та внутрішніх сил у мостових проектах, розрахунки ферм залізничних мостів, заміна та реконструкція старих мостів. М.А. Белелюбський запропонував детальну програму випробування новозбудованих залізних мостів в три етапи, здійснюючи два види випробувань: статичне - встановлюючи паровози на прогоні та динамічне - завдяки руху потягу. А також представив детальну інформацію про і залізничні мости усіх серій і систем даної залізниці, зокрема - вагу мосту, його систему і розташування полотна.

Рухомий склад залізниць.

Наголошується, що середина 60-х рр. ХІХ ст. була ще тим далеким періодом, коли в Російській імперії власний рухомий склад не виготовляли. Країна у певних кількостях купляла паровози і вагони в Англії. Думка про те, що власна галузь промисловості з будівництва рухомого складу має розвиватися у власній країні дуже турбувала провідних вчених і інженерів Російської імперії. Тому у статтях, опублікованих на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” стосовно проблем рухомого складу спостерігається така головна тенденція, яка полягала у дослідженні стану паровозобудування в інших країнах та можливих умов започаткування її в Російській державі. У часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” в досліджуваному періоді кількість оригінальних статей, присвячених рухомому складу, займає друге місце після актуальних публікацій щодо будівництва та експлуатації залізниць. Найбільш вагомі статті, що торкалися проблем рухомого складу надрукували відомі вітчизняні інженери-залізничники А. Бем, А. Гібшман, А. Гільдебранд, Л. Єраков, С. Карейша та ін.

Проблеми палива для рухомого складу залізниць.

Висвітлює дану галузь залізничної науки. Показано, що абсолютно закономірним є те, що в “Журналі Міністерства шляхів сполучення” у досліджуваному періоді досить активно публікувались статті про вивчення нових видів палива та відкриття нових родовищ корисних копалин. Для залізниць безпосередня наближеність паливних родовищ до залізничних ліній була потрібна для максимального здешевлення палива для паровозів. Проаналізувавши деякі статті, присвячені паливним розробкам на території сучасної України, ми змогли скласти певну картину про існування тих чи інших покладів корисних копалин та розглянут процес геологічних досліджень на залізницях в цілому у 1865-1875 рр.

Висновки

У дисертації міститься теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукового завдання, яке проявляється у розкритті феномену функціонування часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” (1865-1875). Це завдання вдалося розв'язати завдяки використанню системного підходу, сучасних методів дослідження, теоретичного осмислення процесів розвитку науки і техніки, які продемонстрували нагальну потребу вітчизняної науки і техніки в науково-технічному часопису, розгляді його в контексті суспільно-політичного і культурного життя Російської імперії, а також загальносвітового науково-технічного процесу, особливо розвитку залізничного транспорту. Виявлення феномену часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” дозволило вписати цей самобутній часопис в історію не лише вітчизняного, а й світового залізничного транспорту. Системний аналіз функціонування часопису дав можливість комплексно підійти до дослідження цієї актуальної теми, розкритої попередніми дослідниками лише частково.

Отже, системний аналіз часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” дає підстави стверджувати:

1. Формування та функціонування часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” (1826-1917) - визначне явище нашої історії. Доробок історіографії та наявна джерельна база дозволили дослідити загальні та специфічні риси його становлення, з'ясувати досягнення в розгортанні наукових досліджень з техніки залізничного транспорту, визначити роль у загальному народногосподарському комплексі під час першого піднесення розбудови залізничного транспорту (1865-1875 рр.). Відсутність узагальнюючого дослідження з даної проблеми і нестача історіографічних розвідок з даного питання, ставить на перший план джерельну базу як основу для вивчення історії функціонування самого часопису, його ролі в розвитку залізничного транспорту.

2. Заснування та видання часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” стало закономірним наслідком як розвитку капіталістичних відносин та науково-технічного прогресу, що відбувалися в Російській імперії у ХІХ - поч. ХХ ст., так і розвитку залізничного транспорту, який вимагав організації наукового осередку з метою розгортання наукових досліджень з техніки залізничної справи. Дослідження історії організаційно-видавничої діяльності журналу, аналіз його форми та змісту, структури, програми та правил видання, забезпечували публікацію не тільки вітчизняних наукових досліджень, але й критичних оглядів зарубіжних досягнень в галузі залізничного господарства.

3. Часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення”, завдяки злагодженій і цілеспрямованій творчій діяльності редакційного комітету та авторів досліджень, залученню до видання відомих представників різних технічних напрямків, відігравав стимулюючу і координуючу роль у розвитку науково-технічної думки у досліджуваному (1865-1875 рр.) періоді. Зміст часопису (статті, замітки, бібліографічні матеріали, наукова хроніка) - це по суті цілісна панорама розвитку залізничного транспорту, що відтворює колізії життя інженерів і науковців у їх технічному прояві, піднімає на поверхню унікальні вітчизняні пласти будівництва залізничної справи, виявляє функціональні та концептуальні підвалини розвитку техніки залізничного транспорту, актуалізує насущні проблеми теперішнього транспортного господарства і таким чином творить унікальний пам'ятник залізничному транспорту та його творцям.

4. Зміст публікацій на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” був обумовлений розвитком основних шляхів розвитку залізничного транспорту: будівництва та експлуатації залізниць, колії та колійного господарства, техніки рухомого складу (паровозів, вагонів, рейок тощо), будівництва залізничних мостів, вирішення паливних проблем тощо. Особливу роль у цьому плані відіграли статті: С.П. Барановського “Способ переходить без малейшей остановки с узких железных путей на широкие и обратно” (1870). М.А. Белелюбського “Железные мосты и трубы для замены существующих деревянных мостов на Николаевской железной дороге” (1872), О. Гібшмана “Сопротивление при движении поездов на железных дорогах” (1873), Д.І. Журавського “Заметки о мостах в Соединенных Штатах Америки: І. Деревянные мосты” (1866), М.П. Петрова “Материалы для истории строительной части в России” (1869), В. Салова “Постройка и эксплуатация дешевых железных дорог” (1870) та “Верхнее строение железной дороги без деревянных поперечин” (1870), О. Чупрова “Железнодорожное хозяйство: Его экономические особенности и его отношение к интересам страны” (1875) та ін. Значна частина статей, опублікованих на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”, стала основою для монографій та визначила напрями творчих пошуків. А це свідчить про вагомий внесок часопису в розбудову вітчизняної науки і техніки.

5. Аналіз публікацій часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення з питань розвитку загальних проблем залізничного транспорту, техніки та інфраструктури залізничного транспорту, дозволив виявити найбільш важливі з-поміж них:

а) Статті, присвячені дослідженню проблем будівництва та експлуатації залізниць: вибір найбільш ефективних шляхів і способів впровадження нової техніки і прогресивних технологій в усіх службах багатогалузевого залізничного господарства, покращення використання існуючих виробничих потужностей залізниць, підвищення їх конкурентноздатності і, як наслідок, - економія матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення продуктивності праці. Наукові статті інженерів-залізничників засвідчили розвиток таких проблем залізничного транспорту як організація систем формування попиту на транспортні послуги, забезпечення збереження і своєчасного доставляння вантажів, покращення якості транспортного обслуговування, удосконалення планування і управління, забезпечення безпечних умов праці залізничників.

б) Основним завданням працівників колійного господарства було забезпечення стану колії, її споруд і облаштування, що гарантувало безперебійний і безпечний рух потягів із встановленими швидкостями. Виконання цих завдань реалізувалося на підставі систематичного спостереження і контролю за станом об'єктів колійного господарства з виявленням і попередженням причин, які призвели до неполадок і розладів.

в) На сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” в досліджуваному періоді М.А. Белелюбський став єдиним автором науково-технічних публікацій, присвячених мостобудуванню, серед яких як оригінальні статті вченого, так і його переклади наукових праць іноземних інженерів. Публікації М.А. Белелюбського завжди були фундаментальними і інколи займали майже всю неофіційну частину номеру. Також потрібно зазначити, що статті цього видатного вченого характеризуються не тільки масштабністю, а й великою кількістю технічних розрахунків і детальних пояснень. Серед проблем, які він розглядав на сторінках журналу були системи тогочасного мостобудування, значення зовнішніх та внутрішніх сил у мостових проектах, розрахунки ферм залізничних мостів, заміна та реконструкція старих мостів.

г) Аналіз праць з проблематики рухомого складу і тяги на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” за 1865-1875 рр. засвідчив низку важливих наукових досягнень в галузі залізничного транспорту. Так, зокрема, декотрі статті демонструють факти збільшення сили паровозів та рухомих складів, що призвело до здешевлення перевезень. А це забезпечило значне зниження витрат і тарифів, як для пасажирів, так і для перевезення вантажів. В експлуатаційних витратах залізниць впроваджувалися нові типи рухомого складу (гірські паровози), прилади водозабезпечення, сигналізації тощо. І все це досягалося завдяки значному виготовленню в країні запасних частин, окремих вагонів і паровозів за допомогою спеціально пристосованих для цього майстерень.

д) Тенденція до переведення залізниць на мінеральне паливо зберігалась, хоча цей процес відбувався досить повільно і хаотично. У 1865-1875 рр. із 40 залізничних ліній 16 використовували тільки деревне паливо, інші 24 - змішане. Через обширність території Російської імперії в залізничних товариствах з будівництва залізничних ліній не існувало певної солідарності у питаннях палива та його статистичних відомостей. Не існувало чітко виробленої норми витрат палива, тому у порівнянні з німецькими залізницями, Росія, при приблизно такій самій за розмірами мережі, використовувала палива втричі більше, що говорить по абсолютну відсутність системи економії як паливних ресурсів, так і залізничних коштів.

6. Показано місце часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” в системі періодичних видань Російської імперії згідно методики О.І. Акопова. Тип системи видань формується за трьома ознаками: видавець, мета і завдання, читацька аудиторія - науково-технічна інтелігенція, до складу якої входили інженери, техніки, підприємці.

7. Використання матеріалів часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” є неодмінною умовою відтворення процесу розвитку залізничного транспорту в Російській імперії і Україні, зокрема. Публікації журналу становлять цінну фактологічну базу для створення фундаментальної історії залізничного транспорту; для аналізу наукової спадщини та світогляду видатних інженерів-залізничників: М.А. Белелюбського, Д.І. Журавського, С.В. Кербедза, М.П. Петрова, В. Салова, О. Чупрова та ін., а також з метою вивчення багатьох аспектів минулого нашого залізничного транспорту. Апробований у дисертації комплексний історико-джерелознавчий підхід до вивчення часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” як фрагменту конкретної дійсності у 1865-1875 рр., при одночасному аналізі публікацій, надрукованих на його сторінках, може бути використаний при дослідженні усіх сучасних органів науково-технічної періодики. Все вищезазначене дозволяє вести мову про феномен часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення”, бо як явище видатне й цілком самобутнє він посів своє особливе місце у вітчизняній історії розвитку залізничного транспорту під час першого піднесення розбудови залізничного транспорту у 1865-1875 рр.

Література

1. Євменчук О.В. Висвітлення проблем залізничного мостобудування на сторінках часопису “Журнал Міністерства шляхів сполучення” // Перші наукові читання, присвячені діяльності О.П. Бородіна, Київ 26 березня 2005 р., - К., 2005. - С.34-42.

2. Євменчук О.В. Визначний інженер і вчений П.П. Базен та “Журнал шляхів сполучення” // Мат. 5-ї Всеукр. наук. кнф. “Актуальні питання історії техніки”, 19-20 жовтня 2006 р.- К., 2006. - С.87-90.

3. Євменчук О.В. Красовський Апполінарій Каетанович (1817-1875) - головний редактор “Журналу Міністерства шляхів сполучення” // Мат. Міжнародної наук. конф. викладачів “Проблеми світового розвитку в історичному контексті”, 27 листопада 2006 р. - Луганськ, 2006. - 21.

4. Євменчук О.В. Роль часопису “Журнал Министерства путей сообщения” (1826-1917) в розвиткові залізничної справи // Дванадцята Всеукраїнська конф. молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2007 р., м. Київ. - К., 2007. - С.99-103.

5. Євменчук О.В. До історії становлення та функціонування науково-технічного журналу “Журнал Міністерства шляхів сполучення” (1826-1917 рр.) // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип.30. - С.236-244.

6. Євменчук О.В. “Журнал Міністерства шляхів сполучення” у системі технічних періодичних видань // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип. 31. - С.85-93.

7. Євменчук О.В. Часопис “Журнал Міністерства шляхів сполучення”: історіографія проблеми // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип. 32. - С. 92-102.

Размещено на Allbest.ru