Завершальний етап Другої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завершальний етап Другої світової війни

Завершальний етап війни починається у 1944 р. До початку 1945 р. настав її кінцевий етап, коли боротьба на фронтах повинна була привести до остаточного розгрому нацистської Німеччини, а потім і Японії. До цього часу військова і політична обстановка склалася повністю на користь країн антигітлерівської коаліції. Німеччина втратила своїх союзників. З літа 1944 р. вона вимушена була вести війну на два фронти. При цьому союзники мали значну перевагу над німцями на Західному фронті та в Італії:

Різко зменшився військово-економічний потенціал Німеччини: вона позбавилась сировини та продовольства. Посилилась ізоляція гітлерівського рейху на міжнародній арені: наприкінці 1944 р. дипломатичні відношення вона мала з 9 країнами (до 22 червня 1941 р. - з 41-єю). Про прискорення процесу політичного розпаду свідчило і внутрішнє становище Німеччини (терор, поширення антифашистського руху і т.ін.).

Проте, Німеччина була ще грізною силою. Найбільш боєздатні частини знаходилися на радянсько-німецькому фронті. Але перевага була на боці Червоної армії (за численністю особового складу майже удвічі, за гарматами, мінометами, танками та САУ - більше ніж утричі, за літаками - більше ніж усемеро).

Німеччина не збиралася складати зброю, її керівники продовжували виявляти властивий ним політичний та військовий авантюризм. Вони робили ставку на розкол антигітлерівської коаліції, але поки що неприродний з їхньої точки зору союз західних держав і СРСР продовжував існувати. Ще у грудні 1944 р. Гітлер говорив своїм генералам: "Історія показує, що усі коаліції рано чи пізно неодмінно розпадалися". У цих умовах головним завданням стало затягування війни. Щоб зміцнити бойовий дух вермахту і хоча б щось протиставити поразковим настроям серед німецького населення використовувалась пропаганда незвичайної "таємної зброї", яка незабаром з'явиться і забезпечить перемогу. Дійсно йшла розробка атомної зброї, але створити нацистам її так і не вдалося. Разом з тим продовжувались тотальні мобілізації, формувалися батальйони фольксштурму.

Для затягування війни велика увага приділялася створенню потужної оборони, насамперед на Східному фронті. Наприклад, на берлінському напрямку було створено 7 захисних рубежів глибиною до 500 км між Віслою та Одером. Потужна оборона була створена у Східній Прусії, на колишніх німецько-польському та південному кордоні рейху.

Спробою зміни ситуації був наступ в Арденах (тут союзники мали невеликі сили, крім того, наступу сприяла місцевість: відразу за горами починалася рівнина). У директиві на наступальну операцію, яка була підписана Гітлером 10 листопада 1944 р. таким чином визначалася його мета: "Знищити сили супротивника на північ від лінії Антверпен-Брюссель-Люксембург, рішуче змінивши цим хід кампанії на Заході, і, можливо усієї війни в цілому". Потужним ударом на Заході німецьке керівництво бажало примусити союзників шукати виходу з війни шляхом укладання миру з Німеччиною.

Наступ готувався в умовах нестачі стратегічних резервів. 16 грудня починається наступ. Він став повною несподіванкою для союзників і вони не відразу зрозуміли наміри німців: вважали, що це відволікаючий удар.

Вже до 19 грудня союзники опинилися у критичному становищі. У перші дні наступу його темпи складали 20-25 км за добу, але поступово темп понизився до 5-7 км за добу. У підсумку до кінця грудня німці прорвали оборону до 80 км по фронту і до 100 км углиб. Але, зазнавши втрат, далі німці вести наступ вже не могли, але і союзники не могли провести контрнаступ. У цих умовах усі надії союзників покладалися на радянсько-німецький фронт.

Командування вермахту очікувало наступу Червоної армії взимку 1945 р., але воно не припускало можливості цього наступу на усьому протязі Східного фронту. Вважаючи, що головний удар Червоної армії буде завданий на півдні, саме там знаходилася половина танкових сил вермахту.

Радянська Червона армія на початок 1945 р. була дуже потужною силою: 9412 тис. чол., 144,2 тис. гармат і мінометів, 15,7 тис. танків і САУ, 22,6 тис. літаків. Окрім цього разом з нею вели наступ польські, чехословацькі, румунські і болгарські війська (29 дивізій і 5 бригад): 326500 чол., 5200 гармат та 200 танків. До цього слід додати також Народно-визвольну армію Югославії та французький авіаційний полк "Нормандія-Неман".

Головним завданням був розгром нацистської Німеччини і, виходячи з цього, стратегічний план на 1945 р. визначав головним напрямком Берлін. Особливістю плану на 1945 р. був одночасний наступ на усьому радянсько-німецькому фронті, що позбавляло супротивника можливості маневрувати резервами. війна гітлерівський рейх

Призначений термін початку наступу (20 січня) Червоної армії був перенесений на більш ранній - 12 січня. Це було пов'язане з важким становищем союзників з-за наступу німецьких військ в Арденах.

6 січня Черчіль звернувся до радянського уряду з проханням: "На Заході йдуть дуже важкі бої і в будь-який час від Верховного Командування можуть бути потрібні великі рішення. Ви самі знаєте за Вашим власним досвідом, наскільки тривожним є становище, коли приходиться захищати дуже широкий фронт після тимчасової втрати ініціативи. Генералу Ейзенхауеру дуже бажано і необхідно знати у загальних рисах, що Ви передбачаєте робити, тому що це, звичайно, відобразиться на усіх його і наших найважливіших рішеннях... Я буду вдячний, якщо Ви зможете повідомити мені, чи можемо ми розраховувати на великий російський наступ на фронті Вісли або де-небудь в іншому місті протягом січня і в будь-які інші моменти, про які Ви, можливо, побажаєте згадати. Я нікому не буду передавати цієї дуже таємної інформації, за виключенням фельдмаршала Брука і генерала Ейзенхауера, при цьому лише за умови збереження її у строгій таємниці. Я вважаю справу терміновою".

12 січня 1945 р. почалася Вісло-Одерська операція, а також наступ на усьому фронті. Це був стрімкий наступ. До 17 січня був прорваний фронт на 250 км і вглиб на 120-140 км. 17 січня була звільнена Варшава, 29 січня радянські війська вступили на територію Німеччини. На початку лютого наступ був призупинений. В той же час повністю припинився наступ і німецьких військ в Арденах. Було також оточене угрупування німців у Східній Пруссії.

10 лютого був продовжений наступ радянських військ. Основний удар був завданий на флангах, тому що від них зберігалась велика небезпека. До кінця березня розгромом гітлерівського угрупування закінчилися запеклі бої на узбережжі Балтійського моря, до 9 травня тривали бої за Східну Пруссію.

Тривало звільнення європейських країн. У лютому 1945 р. було ліквідоване будапештське угрупування супротивника. Супротивник здійснив спробу великого контрнаступу в районі озера Балатон (Угорщина), але він 15 березня був відбитий. Розвиваючи наступ, радянські війська 4 квітня звільнили Братиславу, 13 квітня - Відень, продовжувався наступ у Чехословаччині.

Обстановка на Східному фронті сприяла просуненню союзників на Заході. 8 лютого почався наступ на лівому фланзі і просунення до Рейну. До 25 березня союзники вийшли на широкому фронті до Рейну, до 1 квітня оточили угрупування німців (325 тис. чоловік) у Рурі, яке вимушене було капітулювати. У першій половині квітня 1945 р. союзники почали виходити до Ельби.

9 квітня почався наступ в Італії. 25 квітня був звільнений Мілан, а до кінця місяця за підтримки повстання населення Італія повністю була звільнена.

16 квітня починається остання велика операція - битва за Берлін. Наступ вели як Червона армія, так і союзники. 25 квітня сталася зустріч союзників в районі Торгау на Ельбі. Війська вермахту були розчленовані на окремі угрупування у північній та Південній Німеччині. В Берліні ж їх війська були оточені.

Керівництво Німеччини було деморалізоване: Геринг і Гіммлер втекли з Берліну, 30 квітня пішов з життя Гітлер, залишивши заповіт, в якому був названий новий склад імперського уряду: рейхспрезидент - грос-адмірал Деніц, рейхсканцлер - Геббельс, міністр із справ партії - Борман, міністр закордонних справ - Зейсс-Інкварт, міністр внутрішніх справ - Ханке, головнокомандуючий сухопутними військами - фельдмаршал Шернер, начальник штабу верховного головнокомандування - генерал-полковник Йодль, начальник генерального штабу сухопутних військ - генерал Кребс.

2 травня був здійснений останній штурм, в результаті якого був закінчений військовий розгром Німеччини.

9-10 травня була проведена Празька операція, у підсумку якої було ліквідоване останнє угрупування гітлерівського вермахту. І тільки частина сил ГА "Австрія" відійшла на захід, де здалася американцям.

Того ж дня була підписана капітуляція. До цього з початку травня Деніц здійснював спроби підписати односторонню капітуляцію на Заході. Але його плани були зірвані.

Капітуляцію приймали Г.К. Жуков, головний маршал авіації Великобританії Артур В.Теддер, командуючий стратегічними повітряними силами США генерал Карл Спаатс, головнокомандуючий французькою армією генерал Делатр де Тасіньї. Підписували її генерал-фельдмаршал Кейтель, генерал-полковник Штумпф, адмірал флоту фон Фрідебург.

Після цього третій рейх припинив своє існування.

24 травня був розпущений уряд Деніца, а його члени арештовані, те ж саме було здійснене і відносно керівництва вермахту. Уся влада перейшла до урядів 4-х держав - СРСР, США, Великобританії, Франції. Юридично це було оформлене у Декларації про поразку Німеччини (5 червня 1945 р.). У подальшому це питання обговорювалося на Потсдамській конференції.

Таким чином, війна в Європі була закінчена.

У збройній боротьбі проти США, Англії та їх союзників у 1945 р. Японія продовжувала зазнавати поразок. У січні 1945 р. американські війська висадилися на острові Лусон (Філіппіни), 23 лютого - взяли Манілу, в березні бої на острові були завершені. Активну допомогу надавала партизанська армія "Хукбалахап" ("Народна антияпонська армія"). Таким чином, до американців перейшло панування на акваторії південних морів.

Несприятлива обстановка складалася і на інших фронтах. До літа 1945 р. союзні війська та Збройні сили Опору визволили Бірму, більшу частину Індонезії, основні острови Філіппін, багато районів Індокитаю. Тільки в Китаї Японія продовжувала наступальні операції. Але сили Японії були ще великими. Союзники не володіли силами, які були б здатні зломити опір Японії.

В той же час все більшу силу в Японії почав набувати рух за вихід з війни.

5 квітня 1945 р. Радянський уряд денонсував пакт про нейтралітет з Японією.

У ті ж дні була здійснена зміни глави уряду в Японії: замість Койсо прем'єр-міністром став адмірал Судзукі Кантаро, в минулому командуючий імператорською армією та старший ад'ютант імператора. Він притримувався позиції ведення війни до кінця. Зокрема, військовий міністр Анамі у травні 1945 р. говорив: "Японські війська ще окупують величезні ворожі території, і вороги тільки висадилися на дрібних островах. Тому я заперечую проти того, щоб думати про умови для Японії, як для переможеної країни".

Вони ще розраховували на сировину та ресурси Маньчжурії, Китаю, Кореї. До армії почали призивати чоловіків у віці від 15 до 60 років, жінок - у віці від 17 до 40 років.

26 липня США, Англія та Китай опублікували Потсдамську декларацію з пропозицією до Японії капітулювати. Але вона відмовилась від цього.

6 і 9 серпня США здійснили атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі. Необхідності у цьому вже не було. Автори "Всесвітньої історії" з цього приводу пишуть: "По суті використання атомної бомби було для Сполучених Штатів скоріше не останньою військовою дією у Другій світовій війні, а першою серйозною битвою у "холодній війні", яка незабаром після війни спалахнула".

9 серпня у війну проти Японії вступив Радянський Союз. Його війська вели військові дії на материку - Маньчжурія, Корея, а також на острові Сахалін і Курильських островах.

До 14 серпня Червона армія прорвалася вглиб оборони супротивника. В цих умовах 14 серпня японський уряд прийняв рішення про безумовну капітуляцію. 15 серпня по радіо був проголошений імператорський едикт про капітуляцію, але Квантунська армія, виконуючи накази свого командування, продовжувала чинити опір. Не склала зброї також і армія у Північному Китаї. Але в ході подальших операцій ці війська були розгромлені.

2 вересня 1945 р. відбулася офіційна церемонія підписання акту про безумовну капітуляцію японських збройних сил на борту американського лінкору "Міссурі" в Токійській затоці. Від союзників капітуляцію приймали США, Великобританія, СРСР, Китай, Франція, Голландія, Австралія, Канада, Нова Зеландія.

Друга світова війна закінчилася.

Головним фронтом був Східний фронт. Тут фашистський блок зазнав 73% своїх втрат, розгромлено 607 дивізій, знищено 77 тис. літаків (всього - близько 100 тис.) і т. ін.

Англо-американські війська знищили і взяли у полон 176 дивізій (в основному наприкінці війни).

Втрати: СРСР - 27 млн. (але кількість, можливо ще не точна); союзники - Англія - 375 тис., США - 405 тис. (в основному на фронтах, громадянського населення майже немає); Німеччина - близько 8,3 млн.

Ще на Ялтинській конференції була прийнята "Декларація про звільнену Європу", за якою СРСР, Великобританія та США обіцяли народам Європи надати допомогу "при вирішенні ними демократичними засобами їх політичних та економічних проблем". Однозначно Декларація проголошувала, що народам Європи необхідно надати можливість створювати демократичні союзи за їх бажанням. Це були принципові положення, які закладали основи майбутнього політичного устрою та впорядкування в Європі. Одним з важливих питань було "польське питання". Прийняте рішення про встановлення радянсько-польського кордону за так званою "лінією Керзона", на півночі Польща отримувала Помор'є, що відкривало їй вихід до Балтійського моря. Питання про західний кордон Польщі по Одеру-Нейсе було вирішене на Потсдамській конференції. Сторони прийшли до згоди з питання про уряд Польщі: до Тимчасового уряду національної єдності були включені представники емігрантських кіл. Було також розглянуте питання про ООН - інститут, який повинен був стати надійним інструментом зміцнення миру у післявоєнні роки.

На виконання рішення Кримської конференції 25 квітня 1945 р. (в день зустрічі союзників) у Сан-Франциско відкрилася установча конференція ООН. В ній брали участь 46 держав, які оголосили війну фашизму (Австралія, Бельгія, Бразилія, Болівія, Венесуела, Великобританія, Гаїті, Гватемала, Гондурас, Греція, Домініканська республіка, Єгипет, Індія, Ірак, Іран, Канада, Китай, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Ліберія, Ліван, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нікарагуа, Нова Зеландія, Норвегія, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Саудівська Аравія, Сирія, СРСР, США, Туреччина, Уругвай, Філіппіни, Франція, Чехословаччина, Чилі, Еквадор, Ефіопія, ПАР, Югославія), крім яких були запрошені УРСР та БРСР.

26 червня був прийнятий Устав ООН і конференція закінчила роботу. В уставі була зафіксована головна мета: боротьба за мир і безпеку на землі, розвиток дружніх стосунків між націями на принципах рівноправ'я та мирного співіснування.

Створення ООН в умовах війни ознаменувало перемогу антигітлерівської коаліції над фашизмом завдяки спільним зусиллям країн з різним суспільним ладом.

Підсумки війни були підведені на Потсдамській конференції (17 липня - 2 серпня 1945 р.). Сторони прийшли до згоди з питань про принципи окупації Німеччини, демілітаризації, денацифікації, повне роззброєння та її державний устрій. Домовились, що на період окупації Німеччина повинна залишатися єдиною економічною одиницею під контролем Англії, США, СРСР, Франції. Важливі рішення були прийняті з приводу майбутнього устрою Європи та кордонів. Був встановлений західний кордон Польщі по Одеру та Нейсе. Частина Східної Пруссії та м. Кенігсберг були передані СРСР.

В цілому Потсдамська конференція поклала фундамент та прийняла програму демократичного устрою післявоєнної Європи. Але "холодна війна, яка почалася незабаром після закінчення Другої світової війни, зірвала виконання рішень Потсдамської та інших конференцій голів урядів союзних держав.

Размещено на Allbest.ru