Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

Іван Пулюй у світовій науці й культурі

Рокіцький Олександр Михайлович

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фізики Тернопільського

державного технічного університету імені Івана Пулюя

Науковий керівник- доктор фізико-математичних наук, професор

Шендеровський Василь Андрійович,

провідний науковий співробітник Інституту

фізики НАН України

Офіційні опоненти- доктор історичних наук, професор

Бєсов Леонід Михайлович,

професор кафедри політичної історії

Національного технічного університету

“Харківський політехнічний інститут”

кандидат фізико-математичних наук, доцент

Касперський Анатолій Володимирович,

доцент кафедри загальної фізики

Національного педагогічного університету

імені М.П.Драгоманова

Провідна установа- Інститут історії України НАН України,

відділ історії України ХІХ-початку ХХ ст.

Захист відбудеться “2” жовтня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м.Київ, вул. Володимирська 60, ауд 108.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема об'єктивного висвітлення історичної дійсності в житті українського народу є актуальною й сьогодні, зокрема це стосується історії науки. Тенденційність російської і радянської історіографії в оцінці внеску українців у світову науку й культуру спричинилася до того, що сотні славних імен наших краян практично невідомі широкому загалу української спільноти.

Утвердження української державності вимагає відновлення історичної пам'яті, втрата якої загрожує нігілізмом і деградацією духовності. Тому мусимо повернути незаслужено забуті й штучно вилучені імена наших великих попередників і на їхньому прикладі виховувати молоде покоління. Формуючи концепцію розвитку національної школи, дуже важливо орієнтуватися не лише на загальнолюдські цінності та передовий світовий педагогічний досвід, але обов'язково враховувати національні особливості і пріоритети.

Дане дисертаційне дослідження присвячене висвітленню діяльності й комплексному аналізу творчої спадщини однієї з найвидатніших постатей у новітній світовій історії науки, техніки і культури, видатному вченому і великому українському патріотові Івану Пулюю. Його велич полягає у багатогранності таланту, різноманітності зацікавлень і водночас найвищому рівневі досягнень у різних напрямах діяльності.

Праці вченого з фізики сприяли утвердженню атомістичної теорії будови речовини, стали підґрунтям відкриття Х-променів та електрона, сприяли становленню Х-променелогії як науки, її активному застосуванню в медицині, а наукові гіпотези щодо механізму виникнення й природи катодних та Х-променів набагато випередили загальний рівень тогочасних наукових уявлень. Здобутки вченого в галузі електротехніки та електроенергетики було відзначено найвищими урядовими нагородами, винаходи запатентовано в багатьох країнах Європи, а теоретичні праці з електродинаміки змінних струмів лягли у фундамент окремих розділів теоретичних основ електротехніки.

Широта наукової ерудиції, глибоке проникнення у фізичну сутність досліджуваних явищ і процесів, рідкісне поєднання таланту експериментатора з високим інтелектом теоретика дають підстави вважати І.Пулюя належним до плеяди тих учених, які в ХІХ ст. закладали основи новітньої фізики. Вражає своєю жертовністю й цілеспрямованістю громадська діяльність ученого, яку він присвятив українському духовному і національному відродженню. Вперше укладений народною мовою “Молитвослов”, як і спільно з П.Кулішем та І.Нечуєм-Левицьким виконаний перший повний переклад Біблії, стали взірцями для подальших українськомовних перекладів і видань, а справедливість його політичних оцінок і прогнозів підтвердив час. Австрійський проф. В.Форман у своєму виступі з нагоди 50-річчя від дня смерті І.Пулюя наголосив, що І.Пулюй належить до найвизначніших наукових постатей кінця ХІХ ст., котрі спричинилися до зміни обличчя нашого світу.

Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами

Робота пов'язана з науково-дослідною держбюджетною темою Міністерства освіти України “Дослідження внеску І.Пулюя у світову науку”, 1994-1995 рр., номер держреєстрації № 0194U030605 та з темою “Історія української науки на межі тисячоліть”, розроблюваною сектором історії та методології освіти, науки і техніки Академії наук Вищої школи України.

Мета дисертаційної роботи - дослідження наукової, педагогічної та громадсько-політичної діяльності Івана Пулюя, об'єктивна оцінка внеску вченого у світову науку, українське духовне й національне відродження. У зв'язку з цим ставилися такі завдання:

узагальнити та систематизувати наявні матеріали про науково-педагогічну діяльність І.Пулюя;

провести всебічний і цілісний аналіз творчої спадщини вченого;

з'ясувати значення його наукових праць для формування нових напрямів дослідження у фізиці та електротехніці, відновити пріоритети, зробити уточнення та узагальнення;

проаналізувати вплив громадської діяльності І.Пулюя на українське духовне й національне відродження;

дати об'єктивну оцінку внеску Івана Пулюя у світову науку та його ролі в українському культурно-політичному становленні.

Об'єкт дослідження - історія розвитку фізики та становлення електротехніки, українського духовного та національного відродження кінця ХІХ- початку ХХ ст. через аналіз різнобічної діяльності видатного українського вченого та громадського діяча Івана Пулюя.

Предмет дослідження - наукова, педагогічна та громадсько-політична діяльність Івана Пулюя в контексті розвитку фізичної науки та української національної ідеї.

Методологічна основа дисертації. Робота має комплексний і міждисциплінарний характер. У ній використано історико-біографічний та історико-порівняльний методи дослідження. Усі наукові праці вченого піддано науково-порівняльному аналізу з використанням проблемно-хронологічного принципу викладу матеріалу. Дисертант також послуговувався методами фізичного та математичного моделювання.

Наукова новизна роботи. Вперше в історіографії творча спадщина І.Пулюя стала предметом дисертаційного дослідження. На основі інтенсивного опрацювання великої кількості джерельного матеріалу (епістолярної і наукової спадщини, періодики) автором розширено та конкретизовано систематизацію науково-технічної діяльності вченого, поглиблено аналіз його громадської праці.

У дисертаційній роботі вперше:

комплексно проаналізовано творчу спадщину І.Пулюя в усіх сферах його діяльності;

проведено аналіз наукового доробку вченого з позицій фізичного та математичного моделювання;

з'ясовано значення праць вченого з електродинаміки змінних струмів для становлення окремих розділів теоретичних основ електротехніки;

обґрунтовано вплив суспільно-політичної діяльності І.Пулюя на формування, утвердження і поширення ураїнської національної ідеї.

Практичне значення отриманих результатів дослідження випливає із завдань історії науки, освіти і культури. В цьому аспекті результати дослідження дають можливість об'єктивно оцінити велич однієї з найвидатніших постатей кінця ХІХ-початку ХХ ст. Відновлення низки пріоритетів сприятиме повному і об'єктивному висвітленню історії розвитку окремих напрямів фізики та електротехніки.

Результати дослідження можуть бути також використані для розвідок з історії науки і культури, при написанні науково-популярних статей, підготовці відповідних лекційних курсів в системі вищої і середньої освіти, укладанні довідників. Деякі з результатів дослідження вже сьогодні використовуються у науково-освітніх програмах освітніх закладів України. Отримані в дисертаційній роботі результати мають, окрім наукової, морально-етичну вартість, оскільки феномен Пулюя не лише розкриває широту можливостей людського інтелекту, але й стверджує потребу його поєднання з найвищими духовними цінностями людства.

Апробація дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися на Українському конгресі радіологів “100 років відкриття рентгенівських променів” (Київ, 1995); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 150-річчю від дня народження видатного українського фізика і електротехніка Івана Пулюя (Львів-Тернопіль, 1995); Міжнародній науковій конференції “Медицинская физика-95” (Москва, 1995); Міжнародній науково-технічній конференції “Світлотехніка-95” (Тернопіль, 1995); ІІ Міжнародному Смакуловому симпозіумі “Фундаментальні і прикладні проблеми сучасної фізики” (Тернопіль, 2000); VI Міжнародній науково-технічній конференції “Проблемы современной электротехники-2000” (Київ, 2000), наукових конференціях Тернопільського державного технічного університету ім. І.Пулюя.

Дисертацію обговорено на засіданні Вченої ради Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на засіданні розширеного наукового семінару кафедри фізики Тернопільського державного технічного університету ім. І.Пулюя.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 15 публікаціях, серед яких 7 статей (5 - у фахових наукових виданнях) та 8 тез доповідей на міжнародних наукових конференціях і конгресі.

Структура роботи обумовлена метою та завданням дослідження. Її обсяг становить 175 сторінок. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел із 216 найменувань, містить 42 рисунки та 6 сторінок додатків.

Основний зміст дисертації

пулюй наука радіологія промінь

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, стан наукової розробки проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічну основу й методи; окреслено зв'язок роботи з науковими програмами, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про апробацію та публікацію результатів дослідження.

У першому розділі - “Джерела та історіографія дослідження” - подано огляд літератури з порушеної проблематики, з'ясовано ступінь її наукової розробки, проаналізовано причини стану історіографії проблеми, проведено систематизацію джерельного матеріалу.

Джерельну базу дисертації складають матеріали архівних та бібліотечних фондів, зокрема: Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІАУ), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ), Національного музею у Львові, Архіву родини Пулюїв, Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Наукової бібліотеки державного університету “Львівська політехніка” та Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.

Основну групу джерел, використаних у дисертаційному дослідженні, складають наукові праці І.Пулюя та частково праці його сучасників, таких, як Дж.Джоуль, В.Крукс, В.Гітторф, П.Ленард, К.Рентґен, К.Штайнмец та ін., а також його переклади духовної літератури, науково-популярні та публіцистичні статті.

У дисертації проаналізовано як друковану спадщину вченого, зібрану у “Збірнику праць”, так і частково рукописну (біографічні статті, звернення, листи). Для історіографічної певності наведені первинні вихідні дані його статей і брошур.

Другу важливу групу джерел складає малодосліджена епістолярна спадщина. Вона дозволяє не лише реконструювати біографію вченого, але й розкриває його внутрішній світ. Особливо цінним є частково збережене листування І.Пулюя з П.Кулішем, яке, окрім їхніх особистих зв'язків, висвітлює історію зв'язків підросійської України з Галичиною.

Інтенсивне листування І.Пулюя з Союзом Визволення України, чільними громадсько-політичними діячами, членами уряду й парламенту є важливим джерелом дослідження його громадсько-політичної діяльності останніх років.

До третьої групи джерел - мемуарних матеріалів відноситься втрачена публікація І.Пулюя під назвою “Незабудьки”, яка висвітлювала взаємини між автором і П.Кулішем. Рукописи інших статей носять біографічний характер і є важливим джерельним матеріалом для дослідників біографії вченого.

Серед мемуарів інших осіб потрібно виділити спогади його співробітників: професора Німецької політехніки у Празі Г.Ковалевського, відомого інженера-винахідника Ф.Кжіжіка, інженера та промисловця Е.Колбена. Вони містять цікаву і цінну інформацію з празького періоду діяльності вченого, назвичайно високі оцінки його фахових та загальнолюдських якостей.

Дослідження історіографії вказує на замовчування постаті І.Пулюя істориками науки. Роботи, що зачіпають нашу проблематику, можна розділити на такі, які присвячені біографії І.Пулюя в цілому, та роботи, що стосуються певних аспектів його життя і діяльності. До іншої групи можна віднести праці з історії тих галузей науки, техніки і культури, у розвиток яких вчений зробив помітний внесок.

Перші біографічні відомості з життя й діяльності І.Пулюя набули значного поширення ще за його життя завдяки виданням товариства “Просвіта” та публікації біографічної статті тоді ще молодого українського математика М.Чайковського. В посмертній статті Пулюєвого товариша, відомого громадсько-політичного діяча О.Барвінського увага зосереджена переважно на суспільно корисній праці покійного. Наступні біографічні розвідки О.Барвінського (молодшого) та Р.Цегельського висвітлюють його наукову діяльность. Дослідження К.Студинського присвячене епістолярній спадщині І.Пулюя. На основі аналізу листів Куліша до Пулюя та інших матеріалів автор подав системний огляд їхніх взаємин і спільної праці на ниві національно-культурного відродження.

Зі зміною політичного режиму в Галичині від 1939 р. ім'я вченого опинилося під забороною. Подальше дослідження його діяльності стало можливе лише поза межами УРСР. Втрата багатьох архівних матеріалів у період з 1939 по 1945 рр. значно ускладнила роботу дослідників.

З нагоди 50-річчя від дня смерті вченого, професорам Львівського університету М.Чайковському та Р.Ґайді вдалося опублікувати в українській радянській періодиці низку статей на вшанування його пам'яті. Перша книга про І.Пулюя, видана 1971 р. в Лондоні Ю.Гривняком, пробудила зацікавленість до постаті видатного земляка серед широкого українського загалу. Важливе значення для підтримання пам'яті про І.Пулюя в середовищі української діаспори мали публікації в українськомовній закордонній пресі В.Березюка, В.Хилецького, В.Скибіцького, Ю.Мовчана, Я.Рудницького, І.Богуна, В.Слезя та ін.

З лібералізацією радянського режиму наприкінці 80-х років у науково-популярній періодиці з'явилися біографічні статті, присвячені І.Пулюю, що послужили поштовхом для подальших досліджень, серед яких, окрім уже згаданих авторів, потрібно відзначити публікації В.Шендеровського, Л.Даценка та В.Козирського. Потужним стимулом для підняття зацікавленості постаттю І.Пулюя на новий науковий рівень досліджень послужили матеріали Міжнародної наукової конференції та перевидані в українському перекладі праці вченого

Серед робіт, присвячених окремим сферам діяльності вченого, привертають увагу брошура Ф.Заставного та розвідка О.Збожної, що висвітлюють його громадсько-політичну діяльність. Винахідницька діяльність вченого знайшла своє адекватне відображення у праці С.Нагорняка і М.Медюха.

У книзі за редакцією проф. В.Шендеровського розкрито велич подвижників української нації І.Пулюя та П.Куліша, висвітлено їх співпрацю над перекладом Біблії. Ґрунтовний життєписно-бібліографічний нарис Р.Ґайди та Р.Пляцка можна вважати першим монографічним дослідженням, присвяченим життєдіяльності та творчій спадщині І.Пулюя.

Цікаві описи важливих подій з життя вченого знаходимо у книзі відомого австрійського журналіста Е.Кіша. Виступи та публікації проф. В.Формана додають до портрету І.Пулюя суттєві і яскраві штрихи. Публікація Е.Фроста про перші експерименти з Х-променями на Американському континенті підтверджує унікальні властивості “лампи Пулюя”. Найширший і докладний огляд публікацій, присвячених дослідженню Х-променів у перші місяці після відкриття, подано у дослідженні О.Ґляссера.

Президент Австрійської Федеральної інженерної палати В.Люфтль, та інженер Р.Ґуалла у своїх публікаціях обґрунтовують пріоритет І.Пулюя у відкритті Х-променів. З публікацій проф. І.Крауса дізнаємося багато нового з празького періоду діяльності вченого, особливо в галузі електротехніки та електроенергетики.

Окремі аспекти діяльності І.Пулюя коротко представлені у 16 енциклопедичних статтях переважно закордонних видань.

Аналіз історичної та науково-популярної літератури дає підстави стверджувати, що творча спадщина І.Пулюя не була предметом системного і цілісного історико-наукового дослідження, яке синтезовано відображало би внесок вченого у розвиток світової науки й культури.

У другому розділі -“Аналіз науково-технічних напрямів творчої діяльності І.Пулюя” - на підставі докладного дослідження наукового доробку вченого здійснено комплексний аналіз його діяльності у різних ділянках фізичної науки і техніки як з позиції фахової оцінки, так і в історичному контексті їхнього розвитку. Показано, що теоретичні та експериментальні праці вченого мали значний вплив на розвиток окремих напрямів фізики та електротехніки.

Так, результати його перших наукових досліджень у галузі молекулярної фізики, зокрема температурної залежності коефіцієнту внутрішнього тертя газів та їхніх сумішей, а також пари речовин, що за звичайних температур перебувають у рідкому стані, послужили багатим експериментальним матеріалом для побудови молекулярно-кінетичної теорії реальних газів.

Простота і оригінальність експерименту, всебічний і тонкий аналіз можливих похибок, надзвичайно висока точність і достовірність проведених вимірювань ставлять його роботи в ранг класичних. За них І.Пулюй отримав науковий ступінь доктора натурфілософії у Страсбурзькому університеті.

Темою наступних досліджень, що привернули увагу вченого після повернення до Відня, стали газорозрядні процеси при високому розрідженні та явища, що їх супроводжують. У них він побачив перспективу з'ясування мікроструктури речовини на субатомному рівні і, як виявилося згодом, не помилився.

Найвизначнішим досягненням вченого в цій ділянці досліджень було з'ясування природи катодних променів (тих, що власне і є електричним розрядом). На відміну від помилкових уявлень таких відомих німецьких фізиків, як Ґольдштайн, Герц, Ленард та ін., він розглядав катодні промені як потік негативно заряджених, вирваних з катода частинок, що рухаються з великою швидкістю. Трактуючи рух окремої зарядженої частинки як елементарний струм, І.Пулюй фактично вперше сформулював якісно ідею “сили Лоренца”, що стала загальновизнаною лише наприкінці ХІХ століття.

Результатом дослідження явища флюоресценції стала конструкція першої люмінесцентної лампи, широко відомої як “лампа Пулюя”, яка, як виявилося через 14 років, була попередницею рентгенівської трубки.

Ці та інші результати, отримані І.Пулюєм, були висвітлені у низці публікацій під загальною назвою “Промениста електродна матерія”. Та зацікавленість, яку вони викликали серед фізиків, спонукала автора до їхнього видання у вигляді монографії; у 1889 р. Лондонське фізичне товариство видало її англомовний переклад у найпрестижнішому науковому виданні “Physical Memoirs”.

Праці І.Пулюя стали підґрунтям відкрить невидимих Х-променів (1895 р.) та електрона (1897 р.), здійснених іншими дослідниками. Ще у 1883 р., за крок до відкриття Х-променів, І.Пулюй, через життєві обставини, змушений змінити сферу своїх наукових досліджень, а після переїзду до Праги, від 1884 р. і до кінця життя, електротехніка та електроенергетика стали найважливішою галуззю його фахової діяльності.

Після першого повідомлення про відкриття К.Рентґеном невидимих, всепроникаючих променів, І.Пулюй на короткий час відновив перервані у 1883 р. досліди. Пересвідчившись у достовірності повідомлення, він перевірив експериментально різними методами правильність припущення Рентґена щодо місця виникнення Х-променів, дослідив просторовий розподіл їх інтенсивності та виявив їх здатність до йонізації повітря, про що і повідомив у своїй публікації. Про ці та інші властивості Х-променів Рентген писав пізніше, у своєму другому повідомленні, не покликуючись при цьому на Пулюя. Аналіз повідомлень Рентгена та Пулюя з врахуванням хронології їх опублікування підтверджує пріоритет останнього на отримані результати. Однак, що найважливіше, на відміну від помилкових уявлень К.Рентґена щодо природи Х-променів, І.Пулюй зумів не лише дати правильне її тлумачення, але й з'ясував мікроскопічний механізм їх виникнення.

Порівняння розрядних трубок різної модифікації дає підстави вважати І.Пулюя першовідкривачем основних принципів конструкції Х-променевих трубок, а його перші унікальні світлини різних частин людського тіла з детальним описом різноманітних патологій та дефектів, що репродукувалися багатьма європейськими журналами, вказують на глибоке розуміння вченим перспектив застосування Х-променів у медицині, про що він переконливо висловлювався вже у своєму першому повідомленні, тоді як прогнози Рентґена щодо цього були дуже обережними. Вище наведеного досить, щоб вважати І.Пулюя одним із засновників Хпроменелогії.

Замовчування інформації про здобутки українського вченого в галузі фізики призвело до того, що сьогодні не знаходимо й згадки про нього в літературі з історії фізики. В енциклопедичних виданнях І.Пулюя згадують переважно як видатного електротехніка, адже його внесок у її становлення був загальновизнаним.

Систематичну працю у новій ділянці науки і техніки І.Пулюй розпочав у 1883 р. дослідженням деяких процесів в електричних лампах розжарювання з метою їхнього вдосконалення. Його зацікавлення проблемами світлотехніки було тісно пов'язане з попередніми дослідженнями. Саме це дозволило йому в короткому часі успішно розв'язати поставлені проблеми.

Практична діяльність вченого тісно пов'язана з винахідництвом. Досліджуючи електричні розряди в газах при низьких тисках, І.Пулюй не лише конструював різноманітні вакуумні апарати, але й, оволодівши мистецтвом видування скла, виготовляв їх власноруч. Ці апарати експонувалися на міжнародніх та всесвітніх виставках і неодноразово були відзначені різними нагородами. Так, уже згадувана “лампа Пулюя” у 1881 р. була відзначена премією на Міжнародній виставці у Парижі, а у 1878 р. І.Пулюй отримав срібну медаль за конструкцію приладу для визначення механічного еквіваленту теплоти. Останні стали експонатами музеїв Відня, Мюнхена, Праги та Національного музею мистецтв і ремесел у Празі.

Деякі з винаходів І.Пулюя в телефонії було запатентовано в багатьох європейських країнах. Винаходи з електротехніки дали можливість спростити методику визначення коефіцієнта самоіндукції та різниці фаз між двома змінними струмами. Телетермометр давав змогу з високою точністю вимірювати температуру на великій віддалі від спостерігача. Сконструйовані ним прилади та запропоновані досліди для демонстрування фізичних явищ вказують на вміння представляти складні фізичні процеси у доступній для розуміння і дослідження формі.

Теоретичні праці вченого умовно можна розділити на дві групи. До першої належать праці загального характеру, присвячені, зокрема, явищам електромаґнетної індукції та самоіндукції, без розуміння фізичної суті яких неможливо вірно трактувати процеси, що відбуваються в генераторах струму, трансформаторах та різноманітних електровимірних приладах.

До другої - праці аналітичні, присвячені як аналізу роботи однофазних та трифазних генераторів змінного струму, так і розрахунку лінійних електричних кіл, зокрема, з “несинусоїдною односторонньо спрямованою електрорушійною силою”. Оригінальні підходи автора до опису процесів у таких колах з використанням адекватного математичного апарату відповідають рівневі вимог сучасного математичного моделювання. Ці праці мали значний вплив на формування окремих розділів теоретичних основ електротехніки.

Діяльність І.Пулюя в галузі електротехніки мала своє логічне та успішне продовження в електроенергетиці, перші зацікавлення якою він виявив ще у 1883 р. Вже в перших публікаціях на цю тему він показав глибоке розуміння проблем електроенергетики та запропонував широкомасштабний підхід до їхнього розв'язання. Позиція автора полягала в обстоюванні переваг будівництва потужних гідроелектростанцій змінного струму, і робив він це фахово та переконливо. Основні принципи своєї концепції йому вдалося втілити у життя при розв'язанні проблеми електрифікації Праги. Дуже скоро І.Пулюй став авторитетним фахівцем у даній ділянці, виступаючи головним урядовим експертом щодо проектування та будівництва гідроелектростанцій у Чехії та Моравії.

У третьому розділі - “Педагогічна і науково-просвітницька діяльність І.Пулюя” - досліджено, як наукова, педагогічна і просвітницька діяльність вченого тісно переплелися між собою у його творчій біографії. Після завершення навчання у Віденському університеті (1872 р.) І.Пулюя залишають для науково-дослідної роботи у фізичній лабораторії проф. В.Лянґа. Його успішна діяльність на науковій ниві сприяла запрошенню до викладання найсучасніших розділів фізики у Військово-морській академії м. Фіюме (Рієка). Перші кроки молодого викладача і науковця були спрямовані на модернізацію навчальних програм та обладнання фізичної лабораторії. Його лекційно-демонстраційному забезпеченню курсу “Механічна теорія теплоти” міг позаздрити професорсько-викладацький склад університету.

Для демонстраційного визначення механічного еквіваленту теплоти І.Пулюй сконструював прилад, який за своєю економічністю та ефективністю набагато перевершував вживаний до цього прилад Дж.Джоуля і швидко дістав широке застосування в лабораторних практикумах європейських університетів. У цьому ж 1875 році І.Пулюй отримує стипендію для навчання і наукової праці у Страсбурзькому університеті, а в наступному, 1876, році після успішного захисту дисертації повертається до Віденського університету. Тут він проводить активну наукову і педагогічну роботу. Саме в цей період вчений досліджує електричні розряди в розріджених газах і публікує дуже важливі результати.

Його педагогічні та організаторські здібності в повній мірі виявилися після переїзду до Праги, де у 1884 р. проф. І.Пулюй очолив кафедру експериментальної і технічної фізики у Німецькій політехніці.

Уже наступного року І.Пулюй поновив і розширив навчальну програму як з експериментальної, так і з технічної фізики, ввівши електротехнічні питання, а згодом заснував окремий курс електротехніки. Впродовж 18 років він особисто забезпечував навчання з обох дисциплін, виявляючи блискучі лекторські здібності, про що дізнаємося зі спогадів його сучасників.

Вже у перші роки керівництва кафедрою І.Пулюй заложив електричну лабораторію, побудував машинний зал, відкрив майстерні для грубих і прецизійних робіт, придбав нові апарати і пристрої, що відповідали тогочасним вимогам новітньої науки. Зважаючи на активну науково-організаційну та педагогічну діяльність, спрямовану на розв'язання фундаментальних завдань, його обирають на 1888-1889 н.р. ректором, а у 1890-1891 н.р. - деканом машинобудівного факультету.

У 1902 р. І.Пулюєві вдалося добитися створення окремої кафедри електротехніки та забезпечення її належною матеріально-технічною базою.

Можна стверджувати, що Пулюй як педагог і організатор навчального процесу йшов у ногу з Пулюєм-науковцем, намагаючись коректувати навчальні програми тими бурхливими змінами, яких зазнавала у своєму розвитку електротехніка.

Діяльність І.Пулюя як педагога, організатора науки й освіти здобула високу оцінку і визнання, зокрема, була відзначена у 1906 р. цісарським орденом Залізної корони. У 1916 р. проф. І.Пулюй отримав пропозицію зайняти пост міністра освіти, яку відхилив за станом здоров'я.

Активною педагогічною діяльністю, публікацією науково-популярних праць, публічними лекціями вчений завжди прагнув зробити здобутки науки приступними якнайширшому загалові. Його виступи незмінно викликали велике зацікавлення і часто реферувалися у технічних і науково-популярних часописах.

Розглядаючи фундаментальні закони природи з загальнонаукових позицій, І.Пулюй перекидає місток від проблем природознавства у сферу духовного життя, стверджуючи, що й тут діють вічні закони збереження правди і добра, адже метою його науково-популяризаторської діяльності було і виховання свідомих та глибоко моральних членів суспільства.

У четвертому розділі - “Іван Пулюй - подвижник української національної ідеї” - зроблено спробу проаналізувати перекладацьку діяльність І.Пулюя з позиції оцінки її значення для українського духовного й національного відродження, виявити вплив першого повного українськомовного перекладу Біблії на її пізніші переклади. Простежено перехід від культурно-освітньої до політичної форми вияву у громадській діяльності вченого, висвітлено її вплив на формування й утвердження української національної ідеї, вказано на актуальність його політичних оцінок та прогнозів для сьогодення України.

Потреба перекладу Біблії українською мовою в ХІХ ст. була зумовлена передусім літературно-естетичними й культурно-просвітницькими чинниками. Завдання, що стояло перед перекладачами Святого Письма, полягало в тому, щоб не лише дати народові переклад рідною, зрозумілою йому мовою, але й тим самим утвердити й піднести її статус, розвинути великі можливості та здатність інтерпретувати не лише світову класику, але й Слово Боже.

З іншого боку, проголошення принципу народності як одного з найістотніших критеріїв розвитку національного письменства вело до абсолютизації “душі” народу, утвердження й естетизації його розмовної мови, культивування християнської етики й моралі як підвалин національного світогляду.

Справі перекладу книг Святого Письма українською мовою великого значення надавали видатні українські письменники і вчені. Один з кращих перекладів чотирикнижжя Євангелій був здійснений у 1860 р. П.Морачевським, однак майже півстоліття він був заборонений для друку в підросійській Україні.

Коли наприкінці 60-х років з'явилися перші Кулішеві переклади й переспіви Святого Письма, видрукувані у львівському часописі “Правда”, на них у Галичині вже існувало певне “замовлення” як на важливий чинник національно-культурного розвитку. Ламаючи багатовікову традицію культивування біблійних текстів церковнослов'янською мовою, Куліш прагнув зробити переклад дохідливішим з перспективою загальнонаціонального вжитку, що в умовах ненормованості літературної української мови, зокрема правопису, слабкої дифузії західно- і східноукраїнських мовних елементів було надзвичайно складним завданням. З іншого боку, його вільний переклад з широким використанням розмаїтих діалектичних форм не відповідав вимогам канонічності. Співпраця з І.Пулюєм, що мав теологічну освіту і ґрунтовні знання стародавніх мов, сприяла частковому розв'язанню обох проблем.

Стоячи на позиціях народовського напряму, що продовжував традиції “Руської трійці”, І.Пулюй ще гімназистом обдумував концепцію видання світської та духовної літератури українською мовою. Для реалізації задуму заснував товариство “Праця”.

Окрім підручників з природничих дисциплін для українських шкіл та гімназій, І.Пулюй уклав і видав у 1869 р. “Молитвослов” етимологічним та фонетичним правописом, який у 1872 р. вперше перевидав повністю народною мовою, поклавши почин до наступних видань. При цьому виявив талант полеміста у публічній дискусії з прихильниками “язичія” щодо вживання народної мови у церковних книгах, про що з високою похвалою відгукнувся І.Франко.

Перше знайомство І.Пулюя з П.Кулішем відбулося у 1869 р. Безпосередня співпраця над перекладом Святого Письма розпочалася в лютому 1871 р. Щоб якнайшвидше завершити велику справу, І.Пулюй залишив на якийсь час навчання та всі свої заробітки. Працювали не шкодуючи ні сил, ні часу, бо вірили: народ, що має Біблію рідною мовою, - вічний і незнищенний. Ще в цьому ж році вийшли друком у Відні окремими книжечками Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана. Ідучи в народ, вони будили його духовні й національні почуття.

Через фінансові труднощі повне видання Нового Завіту стараннями І.Пулюя побачило світ лише у 1880 р. Найкращим підтвердженням того, що переклад знайшов відгук у серцях українського суспільства по обидва боки Збруча, було його багаторазове перевидання (1887, 1893, 1901, 1903, 1906, 1909, 1912, 1913 рр.) Британським Біблійним Товариством у Відні та Харкові (1928 р.). Оцінити роль І.Пулюя у реалізації цього проекту неважко, пригадавши, що це ж Товариство відхилило у 60-их роках переклад П.Куліша як такий, що був здійснений з опосередкованого джерела - церковнослов'янської мови.

Повне видання Біблії відкладалося на невизначений час, бо рукопис Кулішевого перекладу Старого Завіту був знищений пожежею в родинній садибі. Над його поновленням письменник працював до останніх днів, але так і не встиг завершити справу усього свого життя. За дорученням мецената В.Тарновського переклад Старого Завіту був завершений І.Нечуєм-Левицьким. І знову, попри велику зайнятість науковою працею, І.Пулюй перекладає “Псальми”, редагує рукопис і домовляється з Британським Товариством щодо його видання. У січні 1904 р. побачив світ перший повний українськомовний переклад Біблії, що стало визначною подією в національно-культурному житті українців. Хоча через свою спізнену появу переклад не став класичним взірцем літературної української мови для всього народу, як це сталося з Біблією Віклера, Лютера, Кальвіна, з “польською Вульгатою” чи “Кралицькою Біблією”, однак він показав красу, багатство й великі можливості цієї мови, підняв її статус в очах як власного, так і інших народів. Найґрунтовнішим і найкращим для свого часу визнала цей переклад Біблійна комісія на чолі з патріархом Йосипом Сліпим. Він витримав низку перевидань у Відні (1906, 1908, 1909, 1912, 1920 рр.) та Берліні (1910 р.) і, як показує порівняльний аналіз, мав певний вплив на подальші українськомовні переклади Біблії. Незважаючи на значні зміни в українському правописі та появу ґрунтовних перекладів сучасною українською мовою, ювілейні видання 1944 р. (Нью-Йорк), 1947 р. (Лондон) та 2000 р. (Київ) стали раритетами.

Попри діаметрально протилежні оцінки якості перекладу різними критиками, його цінність для українського духовного й національного відродження є незаперечною, а роль І.Пулюя у цій справі важко переоцінити.

Починаючи від заснування ґімназіяльної “Громади” в Тернополі, члени якої готували себе до ревної і невсипушої праці задля народу, студентського товариства “Січ” у Відні, що відіграло важливу роль в європеїзації галицької Руси до “Української Громади” у Празі, участь І.Пулюя у суспільно-культурному житті українського народу була спрямована на формування й утвердження української національної ідеї. З часом його діяльність набуває яскраво вираженого політичного характеру. Обстоюючи національні права українців у межах обох імперій, І.Пулюй часто звертався до урядових кіл з настійливою вимогою відкриття українських шкіл та ґімназій, університету. У 1904-1906 рр. опублікував низку публіцистичних статей з гострою критикою злочинної російської політики щодо заборони української мови.

З вибухом Першої світової війни, усвідомлюючи реальність перспективи здобуття Україною незалежності, І.Пулюй розгортає активну діяльність з метою роз'яснення і просування українського питання в німецьких та австрійських політичних колах. В одній із перших німецькомовних публікацій з геополітики України він не лише чітко окреслив суть і мету споконвічних прагнень українського народу, обґрунтував їхню історичну закономірність і справедливість, але й висловив свіже, ориґінальне бачення реґіонального та глобального геополітичного положення України, його впливу на стабілізацію політичної ситуації у Східній та Центрально-Східній Європі. А твердження “Самостійність України, в нашому глибокому переконанні, є ключем для досягнення миру в усій Європі” стало надалі сутністю української геополітичної концепції. І подвижницька перекладацька праця над Біблією, що мала метою, зокрема, утвердити повноправний культурний статус української нації, і боротьба за національне відродження, проти національного гноблення та асиміляції українців, і боротьба за національне самовизначення та відновлення суверенної соборної української держави - все підпорядковано утвердженню української національної ідеї, що була провідною у житті великого українського патріота Івана Пулюя.

У результаті проведеного дослідження автор дійшов таких висновків:

Огляд літератури з досліджуваної теми засвідчив відсутність комплексного наукового аналізу творчого доробку видатного українського вченого І.П.Пулюя, що не дозволяло повно і всебічно висвітлити його багатогранну діяльність, об'єктивно оцінити його внесок у світову науку й культуру, розкрити феномен і велич постаті.

Використання сучасного методологічного підходу до аналітичного осмислення творчої спадщини вченого, педагога і громадського діяча дозволило здійснити її комплексний аналіз як з позиції фахової оцінки наукового доробку, так і в історичному контексті розвитку науки, техніки й культури.

Комплексний аналіз творчої спадщини І.П.Пулюя показав, що, незважаючи на широкий спектр його наукових зацікавлень, у кожній сфері діяльності вчений досяг найвищих результатів. Його праці з молекулярної фізики сприяли утвердженню атомістичної теорії будови речовини, а дослідження катодних променів стало підґрунтям відкрить Х-променів та електрона, призвело до виникнення та утвердження нової галузі фізики - Х-променелогії. Саме його трактування природи і механізму виникнення Х-променів виявилося найближчим до істини, на противагу помилковим гіпотезам В.Крукса, Е.Гольдштайна, Г.Герца, О.Відемана, К.Рентґена, П.Ленарда та ін.

Порівняльний аналіз праць І.Пулюя та К.Рентгена дає підстави вважати І.Пулюя першовідкривачем основних принципів конструкції Х-променевих трубок, співавтором відкриття та одним із засновників Х-променології як науки.

Аналіз його теоретичних робіт з електродинаміки змінних струмів свідчить про значний внесок вченого у формування окремих розділів теоретичних основ електротехніки, що поряд з успішною винахідницькою діяльністю підтверджує універсальність його таланту.

Досконале володіння І.Пулюєм методами фізичного і математичного моделювання розкриває ще одну з унікальних граней його таланту. Широта наукової ерудиції, глибоке проникнення у фізичну суть досліджуваних явищ і процесів, рідкісне поєднання унікальних здібностей експериментатора з високим інтелектом теоретика поряд з найвищими досягненнями дозволяють вважати І.Пулюя одним з тих вчених, які наприкінці ХІХ ст. закладали фундамент новітньої фізики та електротехніки.

З'ясовано, що викладацька та адміністративна діяльність І.Пулюя на посаді декана та ректора Німецької політехніки у Празі була підпорядкована розв'язанню найголовніших науково-освітніх завдань, а активна науково-популяризаторська діяльність була спрямована на виховання свідомих та глибоко моральних членів суспільства.

Виявлено, що його підручники для українських шкіл та гімназій, вперше укладений народною мовою “Молитвослов”, як і здійснений спільно з П.Кулішем та І.Нечуєм-Левицьким перший повний український переклад Біблії, стали взірцями для пізніших перекладів та видань і мали значний вплив на українське духовне й національне відродження.

Показано, що участь І.Пулюя у суспільно-культурному житті українського народу, обстоювання його національних інтересів у межах обох імперій були спрямовані на утвердження повноправного культурного, соціального і політичного статусу української нації, на розвиток і легалізацію української національної ідеї, яка була провідною у його подвижницькому житті.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

Шендеровський В., Рокіцький О. До 150-річчя від дня народження Івана Пулюя // Вісті Академії інженерних наук України. - 1995. - № 1. - С. 120-129.

Козирський В., Рокіцький О., Шендеровський В. Апостол правди і науки / Металознавство та обробка металів. - 1995. - № 2. - С. 65-69.

Наукові дослідження Івана Пулюя в галузі молекулярної фізики // Вісник ТДТУ.- Тернопіль, 1997.- № 2, ч.1.- С. 177-180.

Воробкевич А., Рокіцький О., Шендеровський В. Математичне моделювання процесів у електричних колах при несинусоїдних електрорушійних силах і струмах у працях І.Пулюя та його сучасників // Технічна електродинаміка. - Київ: Інститут електродинаміки НАНУ, 2000.- Ч. 6.- С. 3-6.

Іван Пулюй (1845-1918). Електротехнічні дослідження // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. пр.- Київ, 2001.- Вип. 6.- С. 146-153.

Рокіцький О. Іван Пулюй - громадсько-політичний діяч // Пам'ять століть.- Київ, 2002.- № 1.- С. 54-59.

Рокіцький О. Іван Пулюй - подвижник української національної ідеї // "Сіверянський літопис".- Чернігів, 2002. - № 2. - С. 97-104.

Бліхар Є.Й., Рокіцький О.М. Щодо питання історії відкриття і дослідження Х-променів // Тези доповідей Українського конгресу радіологів.- Київ, 1995.- С. 195.

Шендеровський В.А., Рокіцький О.М. Культурно-освітянська діяльність Івана Пулюя і її значення для сьогодення України // Тези доповідей Міжн. наук. конф. присв. 150-річчю від дня народження видатного укр.фізика і електротехніка Івана Пулюя.- Львів, 1995.- С. 35-36.

Нагорняк С., Медюх М., Рокіцький О.М. І.Пулюй - видатний винахідник // Тези доповідей Міжнар. наукової конф., присвяченої 150-річчю від дня народження видатного українського фізика і електротехніка Івана Пулюя.- Тернопіль, 1995.- С.11.

Шендеровский В.А., Рокицкий А.М. К истории открытия и исследования Х-лучей // Тезисы докладов научной конференции с международным участием “Медицинская физика-95” (К 100-летию октрытия рентгеновских лучей).- Москва, 1995.- С. 146.

Рокіцький О. Діяльність І.Пулюя у галузі електротехніки // Тези доповідей Міжнародної науково-технічної конференції “Світлотехніка'95”.- Тернопіль, 1995.- С. 78.

Рокіцький О. Фізичні та математичні моделі в дослідженнях Івана Пулюя // Тези доповідей науково-технічної конференції ТДТУ.- Тернопіль, 1998.- С. 92.

Рокіцький О.М. Іван Пулюй і Олександер Смакула: деякі аналогії // Матеріали ІІ Міжнародного Смакулового симпозіуму “Фундаментальні і прикладні проблеми сучасної фізики”.- Тернопіль, 2000.- С. 225.

Рокіцький О. Іван Пулюй - між наукою і політикою // Матеріали шостої наукової конференції ТДТУ ім. І.Пулюя.- Тернопіль, 2002.- С. 160.

Анотація

Рокіцький О.М. Іван Пулюй у світовій науці і культурі.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки.- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню науково-педагогічної, адміністративної та громадсько-політичної діяльності видатного українського вченого, фізика та електротехніка Івана Павловича Пулюя.

Комплексний порівняльний аналіз його творчої спадщини показує, що праці вченого з фізики сприяли утвердженню атомістичної теорії будови речовини, стали підґрунтям відкрить Х-променів та електрона, становлення Х-променелогії як науки, її активного застосування в медицині, а наукові гіпотези щодо механізму виникнення і природи катодних та Х-променів набагато випередили загальний рівень тогочасних наукових уявлень. Встановлено, що теоретичні праці І.Пулюя з електродинаміки змінних струмів мали вплив на формування окремих розділів теоретичних основ електротехніки, винаходи з фізики, електротехніки та телефонії були відзначені найвищими нагородами, деякі з них запатентовані у багатьох країнах Європи. Віртуозне володіння методами фізичного і математичного моделювання розкриває ще одну із граней його універсального таланту.

Показано, що викладацька та адміністративна діяльності І.Пулюя на посаді декана та ректора Німецької політехніки у Празі була підпорядкована розв'язанню найголовніших науково-освітніх завдань.

Аналіз його громадсько-політичної діяльності виявив її значний вплив на українське духовне і національне відродження, формування та утвердження української національної ідеї.

Ключові слова: І.П.Пулюй, науково-педагогічна діяльність, молекулярна фізика, катодні промені, Х-промені, радіологія, історія електротехніки, Біблія, українська національна ідея.

Рокицкий А.М. Иван Пулюй в мировой науке и культуре.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - история науки и техники.- Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию научно-педагогической, административной и общественной деятельности выдающегося украинского ученого, физика и электротехника, изобретателя и конструктора Ивана Павловича Пулюя, чья фигура поражает многогранностью таланта, разнообразием интересов и в тоже время найвысшим уровнем достижений в разных направлениях деятельности.

Показано, что результаты его первых научных исследований в области молекулярной физики послужили богатым экспериментальным материалом для построения молекулярно-кинетической теории реальных газов.

Установлено, что полученные И.П.Пулюем оригинальные результаты исследования катодных лучей, опубликованные в “Известиях Венской Академии наук” (1880-1882), неоднократно переиздавались известными научными изданиями на немецком и английском языках и послужили основанием для открытия Х-лучей и электрона. Не оспаривая приоритет В.К.Рентгена на сам факт открытия Х-лучей, автор исследования на конкретном материале убедительно доказывает важность работ украинского ученого для становления рентгенологи и как науки, ее активного применения в медицине. Сравнительный анализ работ И.П.Пулюя и его современников показывает, что научные гипотезы ученого относительно механизма возникновения и физической природы катодных и Х-лучей намного опередили общий уровень современных ему научных представлений.

Показано, что авторитет ученого в области электротехники и электроэнергетики был общепризнанным. Его теоретические работы с электродинамики переменных токов послужили основанием для формирования отдельных разделов теоретических основ электротехники, а изобретения в области телефонии подтверждены патентами во многих странах Европы. Умение представлять сложные физические явления и процессы в доступной для понимания и исследования форме раскрывают новую грань его таланта.

Широта научной эрудиции, глубокое проникновение в физическую сущность исследуемых явлений и процессов, редкостное сочетание таланта тонкого экспериментатора с высоким интелектом теоретика наряду с наивысшими достижениями в разных областях физики и электротехники позволяют отнести И.П.Пулюя к числу ученых, которые в конце ХІХ ст. закладывали фундамент новейшей физики и электротехники.

Анализ его преподавательской и административной работы в должности декана и ректора Пражской политехники показывает, что она была нацелена на решение фундаментальных научно-образовательных проблем. Значительное внимание в работе уделено научно-популяризаторской деятельности ученого.

Анализируя общественную деятельность И.П.Пулюя, автор пришел к заключению, что и перевод Библии на украинский язык, и борьба за его свободное употребление и развитие, противодействие национальному гнету и ассимиляции украинского народа в границах обоих империй - все было подчинено утверждению украинской национальной идеи. Результаты исследования показали, что жизнь и творческая деятельность И.П.Пулюя - это пример самоотверженного труда, верного служения науке и своему народу.

Ключевые слова: И.П.Пулюй, научная, педагогическая, общественная деятельность, молекулярная физика, катодные лучи, Х-лучи, радиология, история электротехники, Библия, украинская национальная идея.

Rokitsky O.M. Ivan Puluj in the world science and culture.- Manuscript.

The theis submitted for the scientific degree of Candidate of Sciences (History) in speciality 07.00.07 --history of science and engineering - Kyiv National Shevchenko University, Kyiv, 2002.

The theis deals with the investigation of the scientific, pedagogical, administrative and public-political activity of the prominent Ukrainian scientist, physicist and electrical engineer Ivan Pavlovych Puluj.

Complex comparative analysis of his heritage shows that the scientist's papers in physics promoted the foundation of the atomistic theory of the substance structure, were the fundamentals of the X-ray and electron discovery. His scientific hypothesis about the mechanism of creation and the nature of cathod and X-rays left behind the general level of known then scientific ideas. It was found, that the theoretic papers by I.Puluj in electro dynamics of alternate currents influenced greatly the formation of some fields of the electro-engineering theoretical basis. The discoveries in physics, electrical engineering and telephony were awarded the greatest awards, some of them were patented in many European countries. Possessing the perfect methods of physical and mathematical modelling proves one more side of his universal talant.

It is shown that I.Puluj's teaching and administrative activity as the Dean and the Rector of German Polytechnics in Prague was subjected to the solving of the most important scientific-educational problems.

Analysis of his public-political activity shows its great influence on the Ukrainian spiritual and national revival, formation and promotion of the Ukrainian national idea.

Key words: I.P.Puluj, scientific-pedagogical activity, molecular physics, cathod and X-rays, history of electro-engineering, rцngenology, Bible, Ukrainian national idea.

Размещено на Allbest.ru