"Іракське питання" в системі міжнародних відносин у 90-х роках ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 567/327.56 “19”

“ІРАКСЬКЕ ПИТАННЯ” В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

У 90-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 07.00.02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

СЛОБОДЯН НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УЖГОРОД - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ірак співтовариство взаємовідносини

Науковий керівник доктор історичних наук, професор ГОНЧАР Борис Михайлович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедрою нової та новітньої історії зарубіжних країн. Офіційні опоненти:

Фісанов Володимир Петрович доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Скороход Юрій Степанович кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Провідна установа Інститут історії України НАН України, відділ всесвітньої історії і міжнародних відносин.

Захист відбудеться “11” жовтня 2002 року о 12.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 61.051.04 Ужгородського національного університету за адресою м. Ужгород, вул.. Університетська, 14.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 6.

Автореферат розісланий “ 9 ” вересня 2002р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук І.М.Ліхтей

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Проблема врегулювання кризи навколо Іраку належить до найгостріших питань міжнародного життя і знаходиться в центрі уваги світового співтовариства. Кризова ситуація навколо Іраку, яка триває вже більше 10 років, свідчить про те, що виникла необхідність у науково обґрунтованій концепції подолання “іракської кризи”, тобто повернення держави Ірак до повноправної участі в системі міжнародних відносин.

Актуальність теми. “Іракська проблема” належить до найгостріших питань міжнародного життя й знаходиться у центрі уваги світового співтовариства. Ірано-іракська війна, кувейтська криза 1990-1991рр. та подальша міжнародна ізоляція Іраку свідчать про те, що на початку ХХІ століття виникла необхідність науково обґрунтованої концепції повернення Іраку у систему міжнародних відносин. Невирішеність чисельних загальноарабських проблем, складовою яких є й “іракська проблема”, загрожує миру та безпеці як в США, так і в Європі та Росії. Підтвердженням того є терористичні акти в США, які мали місце 11 вересня 2001р..

Через жорсткі економічні санкції та посилений контроль спецкомісії ООН Ірак опинився ізольованим у міжнародному співтоваристві. Тривалі санкції ООН, щодо Іраку та зубожіння іракського народу, примушують Раду Безпеки ООН переглянути механізм стримування Іраку.

Міжнародні відносини в регіоні Перської затоки ускладнюються наявністю зовнішнього фактору, тобто прямої участі у справах Затоки США та інших країн Заходу. Радянський Союз і на сьогоднішній день Росія, як правонаступниця СРСР, виявляє безпосередній інтерес до справ Затоки, зокрема, в контексті розблокування ірако-кувейтської кризи 1991-1992 рр.. та післявоєнного врегулювання Москва виступила ініціатором реформування або ж перегляду в Раді Безпеки ООН моделі “стримування” Іраку та його поступового відновлення як суб'єкта системи міжнародних відносин.

Дослідження кризової ситуації навколо Іраку, її місце та роль у регіональних та глобальних міжнародних відносинах має суттєве значення для формування геостратегії України в регіоні Перської затоки. Останнім часом українська держава розширює співробітництво з усіма країнами Затоки, в тому числі й з Іраком. В 2000 р. в Іраці було відкрито українське посольство. Близькосхідний напрямок зовнішньої політики України тяжіє до диверсифікації відносин з державами регіону в контексті налагодження стабільного каналу постачання енергоресурсів.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, темами: тематика дисертації відображає один із напрямів науково-дослідницької роботи кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема зовнішня політика України в системі міжнародних відносин.

Виходячи із зазначеної наукової проблеми об'єктом дослідження є міжнародні відносини в Перській затоці пов'язані з “іракською проблемою” в 90-х роках ХХ ст.

Предметом дослідження є політика Сполучених Штатів, Росії, аравійських монархій та миротворчих інститутів: Ради Безпеки ООН (РБ ООН), Ради міністрів іноземних справ Європейського Союзу, Ради співпраці арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), Ліги арабських держав (ЛАД) щодо Іраку в зазначений період. Першочергова увага приділяється процесу формування та реалізації зовнішньої політики вищезазначених держав та організацій щодо Іраку.

Таким чином мета дослідження полягає в тому щоб всебічно вивчити основні тенденції в міжнародних відносинах між Іраком і світовим співтовариством, прослідкувати еволюцію цих відносин під впливом суб'єктивних та об'єктивних факторів, проаналізувати вплив політичної доктрини режиму правлячої партії БААС в Іраці на розвиток міжнародних відносин в зоні Перської затоки, зокрема, оцінити перспективи взаємовідносин між Іраком та США, Росією, аравійськими державами на сучасному етапі.

Для реалізації цієї мети були поставлені такі завдання:

1. Розкрити концептуальні основи зовнішньої політики баасистського режиму Садама Хусейна в Іраці, їх еволюцію у відповідності з близькосхідними реаліями.

2. Розглянути обставини виникнення іракської кризи, зокрема, показати роль політики іракського уряду.

3. Виявити та проаналізувати чинники впливу на формування та реалізацію політики США щодо Іраку.

4. Проаналізувати зміни в зовнішній політиці СРСР щодо держав Перської затоки на зламі 80-90-х років.

5. Розглянути запропоновані урядом Російської Федерації миротворчі плани щодо виходу Іраку з міжнародної ізоляції.

6. Висвітлити близькосхідний напрямок зовнішньої політики держав Європейського Союзу.

7. Дослідити еволюцію політичних взаємовідносин між Іраком та аравійськими монархіями протягом 90-х років, проаналізувати їх вплив на ситуацію в районі Перської затоки.

8. Розглянути проблему посередництва Ради Співпраці арабських держав Перської затоки та Ліги арабських держав у справі врегулювання ірако-кувейтської війни та післявоєнного устрою в субрегіоні.

9. Показати роль Ради Безпеки ООН у розблокуванні “іракської кризи”.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період 90-х років ХХ ст.. Виділення цього періоду обумовлене такими чинниками: він характеризується суттєвою трансформацією регіональної системи міжнародних відносин після іракської агресії проти Кувейту, а також тривалою ізоляцією Іраку в системі міжнародних відносин. Проведення такої межі по рубежу десятиліть деякою мірою має умовний характер, враховуючи безперервність та взаємозв'язок історичних процесів.

Методологічна та теоретична основа основа дисертаційного дослідження грунтується на системному розумінні міжнародних відносин, міжнародної політики та міжнародного порядку. На фоні глобальної системи міжнародних відносин, насамперед в їх міждержавному аспекті, ми прагнемо створити регіональну модель міжнародних відносин на Близькому сході, синтезуючим елементом котрих є “іракське питання” (звичайно крім інших регіональних і глобальних). Ми враховуємо типологізацію суб'єктів світової політики створену З. Бжезинським, який поділяє їх на геополітичні діючі особи і геополітичні центри. Крім того фігурантами міжнародних відносин можуть бути такі їх учасників, котрі не є ні суб'єктами ні акторами, як Іран після 1991р., але разом з тим ця країна не перестала бути суб'єктом міжнародної політики і, звичайно, не була виключена з світового універсаму міжнародної політики. Аналіз сучасного стану і розгляд перспектив у розв'язанні “іракського питання” неможливі без ретроспективного погляду на проблему. Ґрунтуючись на принципи історизму, висвітлюється еволюція “іракського питання” від моменту розв'язання і до сучасного його стану. через призму конкретно - історичного підходу, з'ясовуються фактори впливу на ситуацію навколо Іраку, як з боку великих держав так і з боку суб'єктів геополітичної гри в самому близькосхідному регіоні.

Наукова новизна дослідження обумовлена важливістю глибокого та всебічного вивчення подій, які мають місце в зоні Перської затоки в зазначений період. На основі залучення та аналізу значної кількості документів та літератури, здійснена одна з перших спроб дослідити витоки, формування та розвиток “іракської проблеми” в системі міжнародних відносин.

Елементами новизни в дисертації є аналіз зовнішньої політики аравійських монархій, США, Європейського Союзу та Росії щодо Іраку після ірако-кувейтської війни з урахуванням широкого спектру факторів, рушійних сил та мотивів, які справляють вплив на еволюцію цієї політики, а також вивчення стану та перспектив проблеми забезпечення миру та стабільності в регіоні.

На захист виносяться основні наукові положення, які відображають конкретний особистий внесок дисертанта:

· На сучасному етапі “іракська проблема” має комплексний та багаторівневий характер.

· Досвід ООН та інших миротворчих організацій в розблокуванні “іракської кризи” висвітлив низку проблем пов'язаних з санкціями, а також зі складністю практичної реалізації та контролю за механізмом санкцій, економічним ембарго, діяльністю спеціальної комісії ООН, гуманітарною ситуацією в Іраці.

· Зазначено найбільш впливові теорії та концепції, які безпосередньо або опосередковано впливають на формування та реалізацію політики США щодо Іраку, а також в загалом на регіональну безпеку.

· Формування політики США відносно Іраку відбувалось значною мірою під впливом суб'єктивних оцінок американською зовнішньополітичною думкою “іракської загрози” для життєво важливих інтересів Америки. Від домінуючих настроїв в політико - академічному істеблішменті США залежить зміст концептуальних підходів Вашингтона до регіональної безпеки в контексті “іракської проблеми”. Чим більше наголошувалось на іракській загрозі американським національним інтересам, тим більш войовничими були зовнішньополітичні настанови США.

· В досліджуваний період прослідковується зростаюча зацікавленість в країнах ЄС до Перської затоки, їх прагнення зміцнити свій вплив у вирішенні проблем регіону, зокрема “іракського питання”. Ірако-кувейтський конфлікт 1990-1991 року та лютнева криза 1998 року розкрили недосконалість та непослідовність механізму прийняття спільних рішень в рамках ЄС.

· Під час кризових ситуацій навколо Іраку Російська Федерація запропонувала та виробила плани врегулювання конфліктних ситуацій навколо Іраку дипломатичним шляхом.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що зібраний та узагальнений матеріал в дослідженні взаємовідносин Іраку і світового співтовариства дає можливість глибше розкрити основні напрямки трансформації міждержавних відносин на Близькому та Середньому Сході, повніше прослідкувати еволюцію зовнішньої політики США, ЄС та Росії щодо Іраку.

Матеріали дисертації можуть бути використанні у практичній діяльності Міністерства закордонних справ, при підготовці узагальнюючих наукових праць з історії міжнародних відносин на Близькому та Середньому Сході, а також у відповідних курсах у ВУЗах.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації були оприлюднені на науково-теоретичній конференції аспірантів та студентів Національного технічного університету (24-25 квітня 2001р.) на тему “Україна на шляху суверенного розвитку”, на науково-практичних семінарах, обговорювались на засіданні кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн, а також викладені в 3-х опублікованих статтях.

Структура дисертації обумовлена особливостями досліджуваної проблематики та характером питань, що в ній розглядаються. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінка, список використаних джерел кількістю 429 найменування на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкриваються сутність і стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтовується її актуальність та необхідність проведення дослідження, викладено зв'язок роботи з науковими програмами, формулюється її мета та завдання, визначаються хронологічні межи дослідження, описано ступінь новизни, показано практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дисертаційного дослідження” - викладається загальна методика та основні методи дослідження, характеризується коло використаних при роботі над темою джерел. Аналізується ступінь наукової розробки теми, основні етапи розвитку наукової думки з проблеми, окреслюються питання, що потребують подальшого дослідження.

Джерельно-документальну базу дисертації складають:

1. Документи виконавчої влади, насамперед, офіційні заяви та виступи президентів США та членів їх адміністрацій, що друкувались в офіційному виданні “Бюлетень державного департаменту” та в інших збірках документів. Ці документи дають можливість оцінити та проаналізувати офіційну позицію та підходи США до кризи навколо Іраку та до шляхів з її виходу.

2. Документи зовнішньо - політичних відомств країн Перської затоки, декларації, комюніке, офіційні заяви представників правлячих кіл цих країн. Ці документи дозволяють прослідкувати еволюцію позиції арабських країн регіону щодо ізоляції Іраку.

3. Документи регіональних миротворчих організацій - Ліги арабських держав (ЛАД), Ради співпраці арабських держав Перської затоки (РСАДПз).

4. Резолюції та рішення Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй.

5. Збірки виступів, статті, книги та мемуари політичних діячів, які виконували або виконують функцію теоретиків та ідеологів при формулюванні основ політики їх країн. Незважаючи на певний суб'єктивізм при висвітлені минулих подій, цей тип джерел доповнює та уточнює деякі моменти формулювання політики світового співтовариства щодо розблокування “іракської кризи”.

Зазначені документи містять цінний фактичний матеріал, що дає можливість найбільш достовірно окреслити та оцінити основні напрямки зовнішньої політики світового співтовариства щодо Іраку.

Криза навколо Іраку, яка утворилась в 90-х роках кінця ХХ століття, хоч і зумовила великий інтерес науковців до вивчення процесу виникнення та розвитку кризи навколо Іраку, але до цього часу не була окремим об'єктом узагальнюючого наукового дослідження. Проведені дослідження торкались окремих аспектів зовнішньої політики Сполучених Штатів щодо Іраку або ж розглядали діяльність миротворчих організацій, як регіональних, так і позарегіональних щодо підтримки та встановленню миру та безпеки в регіоні Перської затоки.

Наукова полеміка навколо діяльності миротворчих організацій показала, що існує два діаметрально протилежних підходи щодо визначення місця і ролі миротворчих програм Ради Безпеки ООН та регіональних організацій у загальній системі заходів з підтримання й приведення до миру іракської держави. Більшість українських, російських і американських науковців ( Бруз В., Коппель О., Бакланов А., Морозов Г., Бзежинський З., Гауз Ф., Кенеді П., Пікко Дж.) вважають, що діяльність ООН є невід'ємною складовою будь-якої миротворчої операції, але особливість сучасної кризи навколо Іраку демонструє неефективність вжитих засобів з розблокування та веде до того, що ця міжнародна організація потребує реформування.

Інша група дослідників, перш за все, це американські дослідники ( Річ Б., Майнс С. ) намагаються виокремити військове втручання до Іраку, як найбільш ефективний “інструмент примушення до миру” та підкреслюють, що гарантом мирних перетворень в районі Затоки повинні стати Сполученні Штати. Прихильники “військового” напряму перебільшують ефективність військових ініціатив не беручи до уваги, як правило, ті матеріальні збитки та людські жертви, які несе іракській народ.

Найбільш дискусійним у арабській історіографії є питання щодо західної військової присутності країн Заходу в забезпеченні безпеки Перської затоки. Проти цього, зокрема, виступили такі арабські дослідники, як Абдулгані Дж., Хмуд Шихаб та інші, які наполягали на арабському варіанті вирішення “іракської кризи”. В той же час, деякі кувейтські та саудівські автори, зокрема, Халед ібн Султан, Хасан Алі Махмуд Шухрі визнали необхідність у сучасних умовах удаватись до допомоги позарегіональних держав у забезпеченні безпеки Перської затоки.

Що стосується американської історіографії, то серед різних течій в політико-академічній громаді США не існувало розходжень щодо інтересів Америки в басейні Перської затоки. Суперечності між найбільш поміркованими колами та консерваторами торкались перш за все вибору методів і приоритету засобів, що знаходились у розпорядженні правлячих кіл США. Американські дослідники поміркованого напрямку Бзежинський З., Фрідмен Р., Фуллєр Дж., Мерфі Р., Джастер К., Хелоуей Д. та інші схиляються до того, щоб переглянути американську місію з стримування Іраку.

Представники консервативних кіл американської наукової думки Батлер Р., Брілмейер Л., Хадар Л., Лейк Р., Джонсон Дж., Бімен Д. та інші виправдовують постійну присутність американських військ у зоні Затоки, зважаючи на загрозу аравійським монархіям, яку несе баасистський режим Іраку. На думку дослідників, необхідність контролю за Іраком і присутність військових сил зникне тоді, коли в Іраці буде повалено режим Садама Хусейна та як наслідок державу очолить поміркований лідер.

Практичне значення мають також статті провідних російських політологів, аналітиків і політичних оглядачів Кисильова В., Фролова А., Ісаєва В., Бімена У., Мірського Г., Рогова С. та інших. Розглядаючи перспективу російсько-іракських відносин, низка політологів наголошує на економічному характері таких відносин. Це прагнення Росії отримати від Іраку старі борги, розширити ринок збуту російських товарів та узгодити з іракською стороною ціни на нафту.

В сучасній українській історіографії з'явилось чимало досліджень, в яких аналізуються проблеми регіональної та глобальної безпеки, коментується сучасна обстановка навколо “іракської кризи” та ії наслідки для національних інтересів України. Одним з перших та найбільш ґрунтовних досліджень є дисертаційна робота О.А.Коппель “Проблема безпеки Перської затоки в 70-ті - 90-ті роки”. Цими проблемами плідно займаються українські вченні В.С. Бруз, В.К. Гура, О.А. Коппель, Ю.С. Скороход, О.С. Пархомчук, О.Я. Маначинський, П.А. Міщенко, Б.О. Парахонський, С. Шергін та інші.

У другому розділі - “Витоки та зміст проблеми “іракське питання” - головна увага приділяється визначенню проблеми “іракське питання”, здійснюється аналіз місця та ролі “іракської кризи” у міжнародних відносинах, а також аналізуються чинники, що вплинули на виникнення кризи навколо Іраку.

Автор підкреслює, що “іракське питання” має не лише регіональний характер, а й загальносвітовий. В пошуках моделі виходу іракської держави з міжнародної ізоляції протягом останніх 10 років, не раз перетинались інтереси та ускладнювались відносини між Росією та Сполученими Штатами. Тривалий період санкцій та ізоляція Іраку поставили під сумнів ефективність діяльності сучасної моделі міжнародної системи безпеки. “Іракське питання” є складовою низки інших міжнародних проблем: проблеми володіння нафторесурсами, проблеми курдської державності, міжнародного тероризму, проблеми володіння ядерною зброєю, проблеми удосконалення діяльності миротворчих організацій та низки інших питань глобального та регіонального масштабу.

“Іракське питання” знаходиться в одному ряді з такими проблемами, як палестинська та балканська. Проблема навколо Іраку має внутрішні та зовнішні аспекти розвитку. Процес поступового виходу Іраку з-під режиму санкцій, входження його до системи регіональних та міжнародних відносин, підписання торговельних угод є низкою тих питань, які гостро постали перед Радою Безпеки ООН.

Особлива позиція Вашингтона щодо зняття санкцій з Іраку лише гальмує діяльність ООН у розблокуванні кризи. Підписаний до виконання президентом Клінтоном 31 жовтня 2000р. “Акт про визволення Іраку” є втручанням Вашингтона у внутрішні справи іракської держави, що в свою чергу демонструє порушенням міжнародного права Сполученими Штатами. В наслідок, підтримки з боку американських військових курдської автономії та курсу США на повалення режиму Садама Хусейна може привести до розпаду іракської держави. Тож, перед світовим співтовариством постане інша проблема: роздробленість або ж розпад Іраку, що не лише не вирішить “іракську проблему”, а тільки зажене її в глухий кут. На її уламках виникне цілий комплекс нових проблем. Зокрема, міжплеменні конфлікти, ускладнення відносин між турецьким урядом та курдською меншістю, також протистояння Ірану, з одного боку, та Саудівської Аравії разом з Кувейтом, з іншого.

Безперечно, утворення ефективної системи безпеки на майбутнє в зоні Перської затоки є пріоритетним питанням для аравійських монархій та їх західних союзників, а також європейських держав, Російської Федерації та України. В той же час, очевидно, що доки при владі в іракській державі залишається Хусейн, будь-яка нова система безпеки в регіоні буде мати антиіракську направленість.

Третій розділ - “Місце та роль Іраку в американській зовнішньополітичній стратегії” - присвячено аналізу концепцій американських науково-політичних кіл щодо ізоляції Іраку на міжнародній арені. Автор дає ретроспективний аналіз змісту загальних концепцій регіональної політики США в Перській затоці. Але головним чином досліджена позиція США щодо Іраку та її еволюція в 90-х роках ХХ ст..

Підхід американських дослідників з проблем міжнародних відносин щодо забезпечення сталого миру й безпеки в регіоні Перської затоки помітно еволюціонував у 90-х рр. кінця ХХ століття. Зміни відбувались у відповідності з світовими реаліями та вибором стратегічних і тактичних цілей зовнішньої політики Вашингтона, також з урахуванням конкретних засобів реалізації цієї політики. Серед різних течій в політико-академічній громаді США існували незначні розходження щодо інтересів Сполучених Штатів у Перській затоці. Всі напрямки наукової думки США висловились за “обмеження” та стримування Іраку, як головного подразника близькосхідної безпеки. Суперечності між ліберальними, найбільш поміркованими колами та консерваторами, ідеологами жорсткої політики США, торкались, перш за все, вибору методів та пріоритету засобів щодо здійснення американської політики стримування.

В умовах роззброєння Іраку та проведення інспекцій ООН політика санкцій стала одним з головних підходів для стримування Іраку. Застосування Вашингтоном економічного ембарго щодо Іраку мало попереджувальний ефект і перешкоджало останньому накопичувати зброю, а витрати на санкції, як економічні так і політичні на порядок нижчі від військових. Тому, ймовірно, що використання Сполученими Штатами економічних санкцій щодо Іраку буде типовим явищем в майбутньому.

Одним з важливих моментів в американській стратегії стримування Іраку є опозиційні курдські партії. Уряд Сполучених Штатів розглядає курдських опозиціонерів, як можливу альтернативу баасистському режиму. Тому, Вашингтон забезпечує підтримку автономії іракського Курдистану та надає фінансову допомогу курдській опозиції.

Складовою частиною протиборства США з Іраком став прийнятий Конгресом та підписання на початку листопада 1998р. президентом Клінтоном “Акт про визволення Іраку”, який фактично направлений на усунення Хусейна від влади.

Після кувейтської кризи США почали створення такого військово-політичного механізму забезпечення безпеки, основою якого була їх власна військова присутність при штучній ізоляції двох регіональних “центрів сили” - Ірану та Іраку. Він передбачав збереження військової присутності, створення відповідних військових інфраструктур, угоди в галузі забезпечення безпеки з країнами регіону, політика “подвійного стримування” Ірану та Іраку, залучення своїх союзників по НАТО, перш за все Великої Британії.

В розділі розглядається негативний вплив ізоляції Іраку на загальний стан американо-арабських відносин, висвітлюються суперечності у внутрішньополітичній боротьбі навколо питання про вихід Іраку з ізоляції у науковій громаді США.

У четвертому розділі - “Роль світового співтовариства у вирішенні “іракської проблеми” - аналізується позиція Російської Федерації, провідних країн Європи, арабських держав Перської затоки, а також Ірану та Єгипту.

“Кувейтська криза” викликала розкол в арабському світі, продемонструвавши нежиттєздатність системи відносин між арабськими державами, та висунула на перший план ідею утворення механізму оперативного врегулювання міжарабських розбіжностей.

З початку 90-х роках Саудівська Аравія стала визначати характер міжарабських відносин. Побоюючись радикального режиму С.Хусейна та невиправдано великої іракської армії, саудівський уряд виступив за подальше повоєнне стримування Іраку. У 1991р. Саудівська Аравія та Кувейт підписали з Сполученими Штатами низку договорів щодо військової присутності військ США в їх державах та про допомогу американських військових у випадку агресії до Кувейту або ж до Саудівської Аравії.

Проте, постійна американська військова присутність в регіоні та жорсткі економічні санкції щодо Іраку викликали чисельні демонстрації протесту та критику урядів за прозахідний напрямок політики в Саудівській Аравії, Кувейті, Омані, Бахрейні та ОАЕ. Тому арабські держави регіону виступили з пропозиціями про пом'якшення економічних санкцій щодо Іраку та про скорочення присутності американських військових в їх державах.

Після завершення кувейтської кризи в 1992 р. головним завданням зовнішньої політики Європейського Союзу в Перській затоці стало: розширення свого впливу в регіоні Затоки, а також проведення переговорів щодо близькосхідного врегулювання та подолання “іракської кризи”. Зовнішня політика ЄС в зоні Перської затоки на початку 90-х рр. розвивалась за двома напрямками: посилення дипломатичної активності з метою вирішення комплексу проблем регіону, а також активізація та розширення контактів держав Європейського Союзу з країнами Перської затоки.

Росія, як спадкоємиця СРСР намагається реанімувати свої інтереси в Перській затоці. Перманентна конфліктність регіону перетворила його на величезний ринок зброї. Саме цей регіон є найбільш перспективним, для військово-промислового комплексу Росії, поглинаючи значну частину російського експорту зброї.

В дисертації розглядається можливість Російської Федерації як посередника в мирному діалозі між світовим співтовариством та іракською державою.

У п'ятому розділі - “Іракська криза” та проблема досягнення встановлення та підтримки безпеки в регіоні” - аналізується десятирічний досвід Ради Безпеки ООН в створенні системи безпеки Перської затоки, розглядається еволюція концепції регіональної безпеки в діяльності Ради Співпраці Арабських Держав Перської затоки, місце проблеми безпеки Перської затоки в міжарабських відносинах, позиція окремих держав світу з цієї проблеми.

Одним з найактуальніших завдань, що стоїть перед Радою Безпеки ООН (і це наочно продемонструвала ірако-кувейтська війна) є формування системи перевірки можливих претензій та звинувачень з боку окремих держав, які могли б розраховувати на довіру всіх зацікавлених сторін. Утворення подібної системи допомогло б запобігти ескалації конфліктних ситуацій до такого рівня, де має місце використання військової сили.

Миротворчі зусилля РБ ООН останніх років щодо розблокування кризи навколо Іраку мали певні успіхи. По-перше, ООН забезпечила здійснення “Програми надання гуманітарної допомоги населенню Ірака”, що поряд з жорсткою економічною ізоляцією іракської держави дозволило пом'якшити складність постконфліктного періоду в іракській державі. По-друге, слід відзначити значимість підписаного у 1998р. “Меморандуму про співпрацю” між Іраком та ООН. У випадку практичного втілення цього документу в життя, могла б реально бути послаблена напруженість в регіоні та Ірак поступово увійшов би до системи міжнародних відносин.

Регіональні механізми багатостороннього забезпечення миру та стабільності виявились надзвичайно слабкими та недосконалими. Це спонукало членів РСАДПз з одного боку до збільшення та розвитку своїх військових потенціалів, а з іншого - до зміцнення співробітництва з питань оборони як в межах цієї організації, так і з іншими державами як на міжарабському рівні, так із провідними державами Заходу.

Дослідження “іракської кризи” у контексті системи міжнародних відносин дозволили дисертанту зробити наступні висновки:

Одним з найбільш важливих факторів впливу на виникнення “іракської проблеми” стала сукупність проблем, зв'язаних з регіональною безпекою, зокрема над озброєність Іраку та реакційність його уряду.

Політика США щодо регіону Перської затоки та Близького Сходу в цілому в 90-х роках формувалась під впливом численних політичних, військово-стратегічних та ідеологічних чинників. Проте в досліджуваний період стабільним та пріоритетним чинником формування політики США щодо вказаного регіону виступали економічні інтереси, обумовлені наявністю в регіоні величезних енергетичних ресурсів.

В Перській затоці США стали на шлях реалізації політики “захист життєво важливих інтересів”, яка передбачала активну військову, економічну та політичні допомогу усім антисадамівським силам, а також їх підтримку в поваленні баасистського режиму. Одним із засобів реалізації цієї політики було проведення “подвійного стримування” (стримування Іраку та Ірану одночасно), тобто Ірак опинився в політичній та економічній блокаді, що могло б привести до соціального вибуху усередині держави та, як наслідок, до повалення діючого режиму. З одного боку, Америка націлилась на досягнення загально стратегічного домінування в Перській затоці, що веде до нового витка гонки озброєнь, а з другого - США сконцентрували свої зусилля на запобігання впливу Росії на хід подій в Перській затоці.

США, як показав досвід їх втручання в чисельні конфліктні ситуації навколо Іраку за останні 10 років, кидаючи свою військову та політичну “вагу” на захист своїх життєвоважливих інтересів у цьому районі, перетворили “іракську проблему” в ірраціональну як для них самих, так і для місцевих країн. Розвиток кризи навколо Іраку в контексті безперечного світового лідерства США, не лише загострював міжнародну напруженість, але неодноразово наближався до небезпечної межі, коли на порядок денний ставилось питання про можливість поновлення конфронтації між США та Російською Федерацією. Спроби США досягти силового розв'язання “іракської проблеми” виявились безрезультатними, вони лише ускладнюють та затягують врегулювання конфліктної ситуації.

90-ті роки ХХ століття стали періодом формування спільної зовнішньополітичної діяльності Європейського Союзу, прагнення виробити спільну позицію відносно найважливіших проблем міжнародних відносин та “іракської проблеми” зокрема. ЄС активізував свою політику в Перській затоці, виходячи з традиційних інтересів Європи та необхідності посилення тут свого впливу в конкурентній боротьбі з США, Росією. Чітке визначення політики ЄС в арабському регіоні сприятиме як посиленню авторитету Союзу в цьому районі, так і укріпленню позицій ЄС в міжнародних відносинах, посиленню впливу на світовій арені.

Кувейтська криза 1991 року продемонструвала те, що арабська система безпеки є недосконалою та потребує реформування. Аравійські монархії, засудивши іракську агресію, провідну роль в процесі поновлення та встановлення миру віддали Сполученим Штатам. В післякризовий період відбувається своєрідний процес надозброєння держав Перської затоки. Накопичення зброї є тим фактором, що не послаблює, а лише загострює обстановку в регіоні.

Справа врегулювання “іракської проблеми” є надто делікатною, вона вимагає і терпіння, і обачливості, і взаємоповаги до інтересів Іраку, і готовність всіх сторін (Іраку та світового співтовариства) до конструктивного діалогу. Необхідно відійти від зволікань та штучних перешкод на шляху до врегулювання кризи навколо Іраку, силового підштовхування до прийняття тих чи інших варіантів з боку Іраку.

Реальна система безпеки Перської затоки може бути утворена лише на основі консенсусу та спільної розробки комплексного підходу до проблеми безпеки з боку всіх держав регіону. Головним напрямом діяльності щодо підтримання миру й стабільності в регіоні Перської затоки та нейтралізації як внутрішніх, так і зовнішніх загроз повинна стати розробка політичних механізмів забезпечення безпеки. Утворення ефективно діючої системи безпеки неможливо без залучення до нього всіх держав регіону, зокрема Іраку та Ірану. Активну участь у розбудові структури регіональної безпеки повинні грати інші арабські країни. Безпека Перської затоки повинна стати складовою частиною близькосхідної системи безпеки, що вимагає залучення до неї Ізраїлю, азійської системи безпеки з залученням до неї мусульманських та інших азійських країн, міжнародних організацій. Нарешті, гарантом безпеки Перської затоки повинна стати ООН та її Рада Безпеки.

На наш погляд для втілення в життя концепції ООН з забезпечення сталого миру в Перській затоці необхідно, по-перше, щоб Рада Безпеки ООН переглянула свою позицію до подій на Близькому Сході та в Перській затоці.

По-друге, необхідно відмовитись від американського диктату при вирішенні проблем в Перській затоці, тому як в цьому регіоні існують не лише інтереси Сполучених Штатів, але й інших держав світу. Тому було б доцільно на даному етапі залучити до розблокування “іракської кризи” треті держави світу, наприклад, Японію та Китай, Німеччину, Францію, Велику Британію, Російську Федерацію, що в свою чергу, на нашу думку, сприятиме внесенню необхідних об'єктивних елементів до вирішення проблеми.

По-третє, виникла необхідність реформування Ради Безпеки ООН у контексті підвищення дієвості санкцій. Введенні санкцій щодо Іраку повинні поступово еволюціонувати до постійного моніторингу. Існує нагайна необхідність створення певного координаційного механізму, що діяв би на постійній основі, і діяльність якого сприяла б пошукам найбільш оптимальних варіантів виконання рішень про санкції, а з другого боку тримала б під контролем практику реалізації санкцій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Слободян Н.В. Режим Садама Хусейна: внутрішні та зовнішні чинники виживання. // Вісник Київського університету. Історія. -2000. -Вип.46. -с.66-70.

2. Слободян Н.В. Еволюція інтересів Сполучених Штатів Америки щодо Іраку в 90-х роках. // Вісник Київського університету. Історія. -2000. -Вип.51. -с.32-34.

3. Слободян Н.В. Політика санкцій у вирішенні “іракської проблеми”. // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. Збірник наукових праць. -2000. -Вип.9. -с.269-284.

АНОТАЦІЯ

Слободян Н.В. “Іракська проблема” в системі міжнародних відносин в кінці ХХ століття. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. -Київ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню виникнення, розвитку та впливу “іракської проблеми” на розвиток міжнародних відносин в кінці ХХ століття. Розкрито політичні та військово-політичні аспекти розвитку кризи навколо Іраку. Проаналізовано сучасну концепцію миротворчої діяльності Ради Безпеки ООН під час врегулювання кризової ситуації навколо Іраку, визначені механізми її реалізації та показана їх еволюція, виявлено фактори, які здійснили негативний вплив на миротворчі зусилля Ради Безпеки ООН щодо Іраку. Визначено дестабілізуючий вплив “іракської проблеми” на систему міжнародних відносин, а також досліджена еволюція підходів щодо виведення Іраку з ізоляції європейських держав, арабських держав Перської затоки, а також Росії. Проаналізовані чинники, що вплинули на формування політики США щодо Іраку, особлива увага приділяються здійсненню форм та методів здійснення американської політики в Перській затоці, спрямованої на повалення режиму Садама Хусейна та в той же час на зміцнення та розширення американського впливу в субрегіоні.

Ключові слова: “іракська проблема”, Перська затока, регіональна безпека, міжнародна система, механізм санкцій, військова присутність, кувейтська криза, національні інтереси.

ANNOTATION

Slobodiyan N.V. “Iraq problem” in the system of international relations in the end of XXst century. -Manuscript.

The thesis for the scientific degree PhD in History Sciences within the speciality 07.00.02 - universal history. Taras Scevchenko National University. -Kiev, 2001.

The dissertation is devoted to the appearance, development and influence “Iraq problem” to the international relations in the end of XXth century. The author defines political and military factors, that had influence upon the formulation crises in Iraq. It presents the analysis of the modern UN's peace concepts during arrangement of Iraq conflict. It was determined variety and evolution of their mechanisms. Considerable attention is paid the influence of “Iraq problem” as a disturbing factors on the international relations. The author analyzed the factors that had influence upon the formulation of the USA policy as to Iraq. Special attention in dissertation is devoted to European, Russia and Arab politic toward Iraq.

Key words: “Iraq problem”, Persian Gulf, regional security, international system, mechanism of sanctions, military presence, Kuwait crises, national interests.

АННОТАЦИЯ

Слободян Н.В. “Иракская проблема” в системе международных отношений в конце ХХ века. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всеобщая история. - Киевский университете имени Тараса Шевченко. -Киев, 2001.

Диссертация посвящена возникновению, развитию и влиянию “иракской проблемы” на развитие международных отношений в конце ХХ века. Раскрыты экономические и военно-политические аспекты кризиса вокруг Ирака. Проанализирована современная концепция миротворческой деятельности Совета Безопасности ООН во время урегулирования кризисных ситуаций вокруг Ирака, определены механизмы её реализации и показана их эволюция, указаны факторы, которые отрицательно влияют на миротворческую деятельность Совета Безопасности Организации Объединенных Наций относительно Ирака. Определено дестабилизирующее влияние “иракской проблемы” на систему международных отношений, а также показана эволюция подходов европейских государств, аравийских монархий Персидского залива относительно выхода Ирака из международной изоляции. Проанализированы мирные инициативы, а также миротворческие планы предложенные Российской Федерацией относительно урегулирования конфликтных ситуаций вокруг Ирака. Указаны основные факторы, которые мешали реализации механизму миротворческих планов России, которые тесно связаны как с конкретно-историческими причинами, так и с внутренними проблемами Российской Федерации.

В диссертации акцентируется внимание на формах и методах осуществления внешней политики США в Персидском заливе, направленных на свержение режима Саддама Хусейна в тоже время на укрепление и расширение американского влияния в субрегионе. Указаны наиболее влиятельные теории и концепции, которые имели определенное влияние на формирование и реализацию политики США относительно Ирака, и, непосредственно, на региональную безопасность в Персидском заливе.

Ключевые слова: “иракская проблема”, Персидский залив, региональная безопасность, международная система, механизм санкций, военное присутствие, кувейтский кризис, национальные интересы.

Размещено на Allbest.ru