Діяльність органів внутрішніх справ Кримської АРСР у 1921–1925 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлена потребою фундаментальної розробки історичних аспектів правоохоронної проблематики, тому що, позитивні процеси становлення української державності відбуваються не просто, вони, на жаль, ускладнені багатьма негативними явищами, серед яких особливо виділяються високий рівень криміналізації економіки і владних структур, кількість тяжких злочинів, які скоюються організованими злочинними групами, консолідація злочинного світу і вихід його за межі національних кордонів. В такій обстановці діяльність органів внутрішніх справ (ОВС) в розкритті кримінальних злочинів, в попередженні злочинних посягань на інтереси суспільства, і забезпеченні охорони громадського порядку, стає все ефективнішим механізмом захисту встановлених у держави конституційних прав та свобод українських громадян.

Вдосконалення організаційної структури органів міліції та її діяльності є завданням першорядної важливості, розв'язання якого значною мірою залежить від врахування історичного досвіду та сучасного осмислення діяльності правоохоронних органів України. Одним з аспектів даної проблематики є всебічне дослідження та об'єктивне висвітлення історії організації та діяльності органів внутрішніх справ Кримської АРСР у першій половині 1920-х років. Об'єктивно та всебічно дана проблема лише тільки розпочинає вивчатись.

Організаційні проблеми, що існували в 1920-і роки в радянських ОВС, значною мірою співзвучні з сьогоднішніми. Як тоді, так і тепер, на порядку денному пошук нових організаційних форм, гострий брак спеціалістів, фінансування, транспортних засобів тощо. Аналіз і переосмислення накопиченого історичного досвіду діяльності Кримської робітничо-селянської міліції (РСМ) допоможе знайти приклади самовідданого службового професіоналізму, урахувати наявні прорахунки і недоліки, виховувати підростаюче покоління молоді для поповнення резерву майбутніх захисників конституційного правопорядку і сприятиме певним чином рішенню поставлених перед ОВС завдань на сучасному етапі.

Все це зайвий раз доводить важливість наукових узагальнень і висновків щодо цього складного і багатогранного питання яке потребує комплексного і ґрунтовного дослідження.

Об'єктом дослідження є органи внутрішніх справ Кримського півострова у 1921-1925 рр.

Предметом дослідження є діяльність ОВС Криму з формування і реорганізації своєї структури, підготовки особового складу і виконанню функцій по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку в загально історичному контексті визначеного періоду.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють 1921-1925 рр. Цей період збігається, по-перше, із загальноприйнятою в історичній науці періодизацією відновлення зруйнованого громадянською війною народного господарства та економіки півострова, створення РСМ, зміни форм та методів її діяльності в умовах проголошення і утвердження в Криму нової економічної політики. По-друге, часові межі дисертації визначені ще й тим, що саме в цей час відбулися значні структурні реорганізації ОВС Кримської автономії, які відновилися лише на початку 1930-х років.

Територіальні межі дослідження включають усю територію сучасного Кримського півострова, який восени 1921 року одержав статус Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки в складі РРФСР.

Метою дисертаційного дослідження є висвітлення і створення комплексної, цілісної та наукової картини всього періоду діяльності органів міліції півострова в 1921-1925 рр., спрямованої на ліквідацію кримінального бандитизму та на боротьбу зі злочинами.

Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі дослідницькі завдання:

- дослідити процес створення системи органів порядку та громадської безпеки Криму;

- визначити роль і місце в цій системі ОВС республіканського, місцевого підпорядкування;

- проаналізувати етапи становлення, розвитку і реорганізації структурних підрозділів органів міліції півострова протягом 1921-1925 рр.;

- окреслити основні завдання і функції та особливості діяльності кримської міліції, як озброєного органу виконавчої влади;

- виявити якісні і кількісні аспекти комплектування та професійної підготовки особового складу міліції;

- показати основні напрямки діяльності структурних підрозділів ОВС Кримської АРСР;

- охарактеризувати оперативну діяльність, особливо з ліквідації кримінального бандитизму та організованих злочинних груп;

- дослідити інші сфери діяльності міліції, у тому числі адміністративну і пов'язану з нею охорону громадського порядку.

1. Методика, джерела та історіографія дослідження

Методика та методологія дослідження.

Безпосередньо розглядається методологія та методика, яка використовувалась у роботі. Відповідно до мети й завдань дисертації, яка має міждисциплінарний характер методологічною основою дослідження, було обрано такі універсальні наукові принципи, як принцип об'єктивності, який зобов'язує розглядати конкретні події і явища у всій їхній складності, багатогранності і суперечливості, незалежно від того, подобаються вони комусь чи ні; історизму, який потребує враховувати, що об'єктом дослідження є минулий розвиток людського суспільства; кореляції, тобто встановлення справжньої картини співвідношення, взаємозалежності предметів і явищ, який дозволяє визначити ставлення різноманітних соціальних груп до діяльності ОВС та інше; гуманізму, який вимагає пріоритет загальнолюдської моралі над усіма державними, національними, класовими та іншими інтересами. Саме тому ці принципи були залучені й використовувалися при висвітленні подій та явищ, які відобразилися у діяльності ОВС Кримської АРСР і проаналізовані в даному дисертаційному дослідженні.

У роботі широко використовувались загальнонаукові методи дослідження. Серед загальнонаукових, безперечно, відповідною увагою користувались аналіз, синтез, індукція, дедукція, опис та інші. Більш конкретно із низки загально - наукових методів були використані історичний (при вивченні типів керівних ланок ОВС, які існували синхронно, нами було проаналізовано структуру, функції та задачі республіканського й територіальних управлінь, історія яких почалась в останній період громадянської війни, а закінчилась наприкінці відновлювального процесу), логічний та структурно - системний (при дослідженні НКВС Кримської АРСР, який складався з ряду типів управлінь та Головних управлінь, що існували в окремих хронологічних рамках та складали єдину систему наркомату внутрішніх справ) підходи. Саме вони дозволяють комплексно та повно уявити об'єкт та всебічно розглянути предмет дослідження зі всіма притаманними їм рисами. Разом з загальнонауковими методами дослідження в дисертаційній роботі були застосовані й методи власне історичного дослідження. Насамперед, це - історико-порівняльний метод. Порівнюючи, однотипні управління РСМ, можна зробити висновок, що вони розвивалися в прогресивному напрямку. Напрям діяльності їх був один, але всі вони мали свої притаманні тільки їй риси. Далі нами використовувався ретроспективний метод історичного дослідження. Так, з великою часткою достовірності, за допомогою цього методу нами була зроблена якісна, наукова та історична реконструкція процесу розвитку ОВС Криму у 1920-і роки. Історико-генетичний метод дозволив послідовно розкрити властивості, функції, задачі та зміни, які відбувалися, зокрема в ОВС та правоохоронній системі взагалі, в історичному процесі. Використовувався, нарешті і синхронний метод. В розділі, присвяченому діяльності ОВС по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку в частині боротьби з кримінальним бандитизмом та злочинами, описуються факти цієї боротьби в різних місцях Кримського півострова та їх принципові регіональні відмінності. Хронологічний та географічний фактори дисертант використовував при написанні другого і третього розділів свого дослідження. При написанні четвертого розділу широко використовувались прийоми статистики та методів соціологічних і математичних досліджень. Завдяки ним, було зроблено обробку масових джерел і різноманітних цифрових матеріалів, які дали змогу простежити за змінами в якісному та чисельному складі співробітників ОВС в усіх керівних та низових ланках РСМ Кримської АРСР, простежити за динамікою зростання злочинів та правопорушень тощо.

Джерела.

Увагу приділено джерельній базі дослідження, яке склалось з широкого кола матеріалів українських та російських архівних установ, опублікованих збірників документів, статистичних збірників, періодична преса тих років і матеріали фондів історико-краєзнавчих музеїв. Джерела дисертації автором умовно розподіляються на кілька груп.

Першою групою джерел є комплекс архівних матеріалів 33 фондів 4 архівів: Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ); Державного архіву при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (ДААРК); Державного архіву м. Севастополя і архіву Головного управління МВС України в АР Крим. Під час вивчення діяльності ОВС Криму автором використовувались документи фондів ДАРФ: НКВС РРФСР (Р - 393), Центроевака НКВС РРФСР (Р - 3333) і Комісії ВЦВК по перегляду та доукомплектуванню особовим складом міліції РРФСР (Р - 8434). В архіві ДААРК було вивчено 26 фондів, у тому числі фонди: НКВС Криму (Р - 709), Управління Кримської Радянської РСМ НКВС РРФСР (Р - 2322), Головного управління міліції НКВС РРФСР (Р - 2220), повітово-міських управлінь РСМ Криму (Р - 157, Р - 1862, Р - 1867, Р - 1871, Р - 489, Р - 2078, Р - 2757) та ін. У Державному архіві м. Севастополя були досліджені фонди виконавчого комітету Севастопольської Ради робітничих, селянських , червоноармійських та військово-морських депутатів (Р - 79) та Управління Радянської РСМ Севастопольського округу (Р - 229). Крім того, були досліджені фонди Кримської Надзвичайної Комісії (Ф.1) і Справи колишніх співробітників (Ф.29) архіву Головного управління МВС України в АР Крим.

Другою групою джерел стали опубліковані законодавчі акти, накази, постанови всеросійського і всесоюзного характеру, збірки документів і звіти про роботу за певні періоди часу вищих органів республіканської влади. Цікавими документами цієї групи джерел є збірник документів і матеріалів ревкомів Криму, в яких досить повно відображався період організації і становлення ОВС. Наступними за вагомістю є звіти КримЦВК та НКВС Криму. Звіти охоплюють період з 1921 по 1923 рр. і відображають різнопланову діяльність органів міліції та карного розшуку. Вивченню поставлених у дисертації питань сприяли збірники “Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства РСФСР” за 1921 р. Важливим джерелом діяльності ОВС є бюлетені, що видавалися Кримським Центральним статистичним управлінням, НКВС РРФСР і УРСР за 1922 - 1925 рр. Усі ці джерела містять значний фактичний і цифровий матеріал з історії діяльності кримських ОВС в першій половині 1920-х років.

Третю групу джерел склали матеріали періодичних видань, насамперед газети “Известия ВЦИК”, “Красный Крым”, “Маяк Коммуны”, “Правда” і “Красная Керчь”. Крім газет використовувались і відомчі журнали “Рабоче-крестьянская милиция” та “Вестник административной жизни Крыма”. У цих виданнях міститься великий фактичний матеріал, що стосується організаційної побудови і діяльності не тільки структурних підрозділів НКВС РРФСР і Криму, але й всієї системи більшовицьких правоохоронних органів.

Четвертою групою джерел стали мемуари голови Наркомнацу в Криму М.Х. Султан - Галієва. Незважаючи на деякий суб'єктивізм, вони відтворюють складні сторінки історії створення кримської міліції та яскраво відображають усю складність соціально-політичної обстановки на півострові, наприкінці 1920 - початку 1921 рр.

П'ята група джерел - це матеріали і документи особистих архівів Г.М. Вологодіна (учасника громадянської війни і звільнення Криму), А.М. Лисенка (голови Євпаторійського ревкому) і Ю.П. Гавена (голови КримЦВК), які зберігаються у фондах Кримського краєзнавчого музею і Севастопольського народного музею міліції.

У своїй сукупності використаний комплекс документів і матеріалів дозволив всебічно охопити і висвітлити існуючу в сучасній науці проблему, а також досягти мети та розв'язати завдання поставлені в дисертації.

Історіографія.

Безпосередньо розглядається стан наукової розробки теми дисертації. Історія діяльності ОВС Кримської АРСР у 1921 - 1925 рр. нашими попередниками переважно вивчалась епізодично і розглядалась у контексті проблем більш масштабного плану. Комплексно ж до розгляду цього питання ніхто не підходив. Історію організації та діяльності ОВС Криму в масштабах СРСР, УРСР і Кримської АРСР нами поділено на два великих періоди. По-перше, це радянська історіографія, яку умовно також поділяють на період 20-х - 40-х рр. та на період 50-х - 80-х рр. По-друге, це пострадянська, сучасна історіографія. Перші роботи, що містять відомості про діяльність Кримської РСМ, з'явилися відразу ж після її організації у грудні 1920 р. На сторінках періодичної преси публікувалися різноманітні статті, присвячені цій темі, які переважно мали агітаційно-пропагандистський характер. Після утворення Кримської АРСР на сторінках тих самих місцевих газет і журналів з'являються ґрунтовніші статті і репортажі, присвячені діяльності ОВС міст і районів півострова. Однак, вони, як правило, з'являлися до свят і ювілеїв радянської РСМ. Усім цим виданням була притаманна ідеологічна заангажованість, нестача фактичного матеріалу і замовчування труднощів організаційно-кадрового характеру, спричинених економічною розрухою та голодом.

У 1930-х - 1940-х рр. розробка проблеми ОВС Криму здійснювалася вкрай недостатньо і не знайшла належного відображення в працях дослідників. Це було пов'язано із загальним занепадом радянської історичної науки, а також з тим, що з середини 20-х років цю тему, практично, закривають. У вказані роки було видано всього одну роботу, в якій згадувалося про боротьбу кримських міліціонерів з бандитизмом на півострові наприкінці 1920 - початку 1921 рр.

З середини 1950-х років вивчення історії правоохоронних органів отримує новий імпульс. Цей процес збігся із загальним творчим підйомом в історичній науці. Серед досліджень, присвячених цій темі, у першу чергу, необхідно виділити праці П.М. Надинського, І.С. Чирви, А.С. Сьоміна і А.А. Горчакова. На жаль, у цих роботах проблемам створення і діяльності кримської міліції не приділяється детальної уваги.

У 1960-х роках процес вивчення історії і розвитку ОВС України і Криму не припиняється. За цей час виходить низка цікавих праць. Найбільш значними працями тих років стали роботи П.П. Михайленка, М.С. Казакевича, І.С. Чирви та В.Є. Бараніченка. Разом з тим, якщо у І.С. Чирви і В.Є. Бараніченка діяльність ОВС Криму згадується лише у зв'язку з важкою соціально-економічною та політичною обстановкою тих років, то дослідження М.С. Казакевича можна вважати початком серйозного вивчення історії ОВС Криму 30-х - 40-х рр.

У 1970-х - 1980-і роки помітний внесок у розробку проблеми було зроблено радянською наукою. Серед досліджень, присвячених історії правоохоронних органів в 1920-і роки, в Україні заслуговують уваги праці О.О. Кучера, Д.Л. Голінкова, С.І. Власенка, Р.С. Мулукаєва та інших істориків. У 1976 р. було захищено кандидатську дисертацію українського історика В.М. Алтуєва, яка була присвячена діяльності робітничо-селянської міліції Української РСР у 1920-і роки. Ця робота стала істотним кроком уперед у висвітленні поставленої проблеми. Поряд з цим на місцях продовжувався процес вивчення історії регіональних ОВС, зокрема міліції Криму. У цей період виходить енциклопедичне видання і монографія Н.Ф. Бугая. У зазначених роботах докладно висвітлена не тільки система, структура й основні напрямки діяльності ревкомів РРФСР і Криму, але і вперше наведені дані, що стосуються чисельності та діяльності РСМ Кримської АРСР.

Наприкінці 80-х - початку 90-х років робота з вивчення історії діяльності органів міліції йде на спад. Пояснення тому - негативні процеси, які відбувалися в нашому суспільстві. Якісно новий виток історичних досліджень припадає на середину і кінець 90-х років. У цей період не тільки не знизився традиційний інтерес істориків до даної проблеми, а навіть помітно зросла їх увага до місцевих ОВС, їх ролі у встановленні та розбудові правової держави і в процесах, які проходять у державі. Насамперед це праці О.Н. Ярмиша, І.Б. Усенка, П.П. Михайленка, А.П. Тимченка, Л.О. Зайцева, П.І. Гарчева, Ю.В. Дубка, О.В. Тимощука та інших.

У сучасній історичній науці багато уваги стало приділятися дослідженню різних аспектів діяльності органів міліції Кримської АРСР. В ці роки з'явилися брошури і статті кримських істориків В.М. Брошевана, А.І. Бабенка, О.В. Ішина, М.А. Михайлова, В.І. Корольова.

Найбільш значною працею стала праця Є.К. Мєшкової, де висвітлено історичний розвиток Севастопольської радянської РСМ в 20-х - 40-х роках минулого століття. Автор загалом визначила задачі і функції Севастопольської міліції, навела цікаві біографічні факти, що стосуються начальницького складу окружної міліції та окремі факти діяльності міської і районної міліції та карного розшуку. Але, автор не ставила за мету проведення комплексного дослідження всієї історії кримської міліції зазначеного періоду.

2. Створення радянських органів внутрішніх справ Криму у січні -листопаді 1921 рр.

Зародження системи органів порядку та громадської безпеки Криму.

Показано важкі соціально-економічні умови, які виникли внаслідок громадянської війни та розкриваються причини, які привели до створення цих органів. Роки громадянської війни та іноземної військової інтервенції нанесли економічному господарству Крима величезний збиток. Цей час територія Кримського півострова служила чи ареною безпосередніх боїв, чи продовольчою базою цілого ряду різних армій й урядів, що сприяло поглибленому процесу розпаду. Таке положення справ зажадало від більшовиків термінового проведення ряду першочергових завдань політичного і економічного характеру. Першорядну роль у цьому процесі зіграли Кримські ревкоми. До обов'язків яких входило: проведення в життя всіх постанов і розпоряджень державних органів по зміцненню влади більшовиків;боротьба зі злочинами та контрреволюційними виступами; спостереження за чистотою і санітарним станом у населених пунктах, сприяння частинам Червоної Армії тощо. З метою стабілізації обстановки і налагодження післявоєнного життя при Кримревкомі в короткий термін створюються відділи, які відали різними сторонами суспільного і політичного життя. У першу чергу були утворені: особливий відділ Криму, відділи управління з підвідділами міліції, примусових робіт і громадських повинностей, продовольства, юстиції і ряд інших. Проголошений в 1921 р. курс на нову економічну політику передбачав обмежене допущення правових відношень у суспільному житті. Новий політичний курс першою чергою позначився на характері діяльності усіх без винятку спеціальних державних органів порядку та громадської безпеки. У цей час удосконаленню роботи ОВС по перетворенню їх у сильний, озброєний орган виконавчої влади, головним обов'язком якої була охорона громадського порядку та боротьба зі злочинністю, приділяється особлива увага. Основою для створення яких стали відділи і підвідділи революційних комітетів Криму, які до цього виконували схожі функції. Розглядаючи систему органів порядку та громадської безпеки було визначено те, що вони хоч і виконували загальну справу, але вирішували при цьому різні завдання. громадського порядку та боротьба зі злочинністю.

Організація керівного органу Кримської міліції.

Розглядається процес формування вищого керівного центру для всіх ОВС півострова, яким було створене в листопаді 1920 року Кримське губернське управління РСМ розташоване в м. Сімферополі. В грудні 1920 року були затверджені тимчасові штати управління, а в січні 1921 р. - постійні. Кримське управління міліції безпосередньо здійснювало загальне керівництво діяльністю ОВС на півострові, видавало накази, інструкції і розпорядження, що визначали усі сторони роботи міліції, керувало будівництвом РСМ в містах і повітах краю, контролювало всю повітову і міську міліцію, а також проводило обов'язкове військове навчання ОВС, забезпечувало міліцію Крима всіма видами постачання. На ділі функції Кримського управління, яка безпосередньо керувала процесом організації апарату РСМ на місцях, були значно ширші. Згідно штатів Кримське управління на початку 1921 р. складалось із шести відділень: загальної міліції, карного розшуку, промислової міліції, інспекторського, секретарського і постачання. Протягом 1921 р. в управлінні, з метою пошуку кращих організаційних форм, постійно відбувалися якісні і кількісні зміни.

В свою чергу Кримське губернське управління міліції підпорядковувалось Головміліції НКВС РРФСР. НКВС і Головміліція РРФСР робили Криму діючу правову допомогу керівними документами. Зокрема, Кримському управлінню РСМ для керівництва місцевим апаратом ОВС було надано “Положение об организации отдела уголовного розыска”, Дисциплінарний Статут для службовців РСМ, “Положение о речной советской рабоче-крестьянской милиции”; “Положение о рабоче-крестьянской милиции”, Постанова Ради праці й оборони “О возложении охраны водных путей сообщения на водную милицию”, Інструкція міліції по охороні концентраційних таборів і ряд інших.

Формування місцевих органів внутрішніх справ.

Увагу приділено процесу створення основних ланок місцевого апарату Кримської міліції, до яких відносились міські і повітові управління РСМ. Цей процес почався наприкінці 1920 р. і закінчився лише на початку 1921 р. Весною того ж року в Криму був переборений складний період організаційної побудови ОВС, результатом чого стало створення під керівництвом Кримського управління РСМ на півострові семи повітово-міських управлінь міліції (Джанкойського, Євпаторійського, Севастопольського, Сімферопольського, Ялтинського, Феодосійського та Керченського). До структури Кримських ОВС, чи як тоді називали органів міліції, входили: загальна міліція (міська, повітова і сільська); промислова міліція (фабрично-заводська і гірничо-промислова); залізнична міліція; морська міліція і слідчо-пошукова міліція (карний розшук). Особовий склад ОВС Криму містив у собі командний склад РМС, технічний і канцелярський персонал, слідчих, агентів карного розшуку, старших і молодших міліціонерів. В ході становлення поступово складалися основні форми діяльності ОВС, набувався необхідний досвід у справі боротьби зі злочинністю та охороні громадського порядку. Основу правової бази, яка регламентувала діяльність Кримської міліції, складало Тимчасове положення про Кримську радянську робітничо-селянську міліцію, яке було затверджене на початку грудня 1920 року. Тимчасове положення конкретно визначало завдання міліції. В коло її обов'язків входило: припинення збройних виступів з метою захоплення влади чи заволодіння урядовими будинками; попередження і розкриття злочинів; своєчасне сповіщення громадян про урядові розпорядження і примушення населення до їхнього виконання; видання встановлених видів на проживання і паспорти. Часті структурні зміни Кримського управління не завжди позитивно впливали на роботу місцевих ОВС. На діяльність органів внутрішніх справ також негативно впливали випадки репресивного чищення органів РСМ за партійною ознакою. До цього необхідно додати труднощі організаційного характеру та незадовільне матеріальне забезпечення ОВС, що призводило до значного відтоку людей із РСМ, зменшення його професійного ядра серед спеціалістів. З різних причин чисельність особового складу Кримських ОВС з весни до осені 1921 р. було скорочено з 3317 до 2128 осіб.

3. Організаційний розвиток органів внутрішніх справ Кримської АРСР у листопаді 1921 - 1925 рр.

Створення і реорганізація НКВС Кримської АРСР, завдання і функції його структурних підрозділів.

Констатується, що створений 14 листопада 1921 р. НКВС Криму був одночасно органом охорони правопорядку і координатором проведення роботи з організації внутрішнього адміністративного управління, яке передбачало: 1) внутрішнє керування Кримської АРСР; 2) нагляд за правильним виконанням і проведенням у життя своїх наказів і декретів радянської влади; 3) визначення внутрішніх адміністративних кордонів Кримської АРСР; 4) організацію і керівництво справою записів актів цивільного стану і зв'язані з ним заходи щодо відділення церкви від держави; 5) загальне керівництво евакуацією і реевакуацією полонених і біженців; 6) боротьбу зі злочинністю тощо. Діяльність наркомату ґрунтувалася на Положенні, затвердженому в Раднаркомі Криму, яке закріплювало організаційну побудову, задачі і функції комісаріату, як найважливішого органу виконавчої влади, наділеного широкими повноваженнями наданими йому КримЦВК. Згідно Положення НКВС Кримської АРСР складався з: 1) управління справами; 2) фінансовий відділ; 3) адміністративне управління; 4) інформаційно-статистичний відділ; 5) центральний відділ записів актів цивільного стану; 6) Головне управління міліції; 7) управління комунальним господарством; 8) управління статистики; 9) Головне управління місцями ув'язнення; 10) центральне архівне управління. Виходячи з того, що НКВС Кримської АРСР був не союзним наркоматом, а комісаріатом РРФСР, було прийняте рішення про його ліквідацію, у січні 1924 р. Взимку того ж року на базі Головміліції і ряду більш дрібних структурних ланок було створене самостійне Центральне адміністративне управління Кримської АРСР. Згідно затвердженого Положення на Центральне адміністративне управління Кримської АРСР покладалося: проведення в життя постанов і розпоряджень центральної влади Кримської республіки, РРФСР і СРСР з питань адміністративного характеру; охорона громадського порядку і боротьба зі злочинністю; проведення в життя заходів щодо комплектування, навчання і спорядження міліції; керівництво діяльністю місць ув'язнення і проведення заходів центральної влади в області каральної політики і багато чого іншого. Складалось воно із шести відділів: адміністративного, міліції, карного розшуку, відділу місць ув'язнення, фінансово-матеріального відділу і секретаріату.

Реорганізація республіканського апарату внутрішніх справ.

Було з'ясовано, що у листопаді 1921 р. в складі НКВС Криму було створене Головне управління РСМ. До завдань Головного управління входило: охорона громадського порядку та громадської безпеки в містах, районах і сільській місцевості; боротьба з кримінальним бандитизмом та злочинністю, видача посвідок на проживання і реєстрація населення Криму тощо. Крім цього, на неї покладалося загальне керівництво діяльністю всією Кримською міліцією: видання наказів та інструкцій, які визначали, як політичну, так і оперативну сторону роботи, контроль за діяльністю ОВС, координація ведення боротьби зі злочинністю взагалі і керівництво діяльністю карного розшуку зокрема, організація спеціальних курсів по підготовці міліціонерів, розробка штатів і комплектація ОВС особовим складом, організація постачання ОВС Кримської АРСР усіма видами постачання, інспектування органів внутрішніх справ. Структура Голів міліції Криму складалась з семи відділів: адміністративно-стройового, карного розшуку, відділу постачання, політичного секретаріату, загальної канцелярії, командних курсів і кінного та пішого резервів. В червні 1922 р. було розроблено правовий документ, який узагальнив будівництво Кримської РСМ. Таким документом стало Положення “Про робітничо-селянську міліцію Кримської АРСР”, яке відрізнялось всебічним нормативним змістом, охоплювало всі сторони організації і діяльності Кримських ОВС з докладним регламентуванням основних питань кадрового добору та принципів комплектування, хоча і повторювало деякі моменти Положення “О рабоче-крестьянской милиции” 1920 р. З метою поповнення ОВС Кримської АРСР достатньо підготовленим особовим складом в грудні 1921 р. при Головміліції були організовані постійно діючі командні курси РСМ. Це було природним і необхідним доповненням заходів щодо удосконалювання добору і розміщення кадрів, ліквідації неграмотності і малограмотності серед співробітників ОВС. Термін навчання на курсах складав п'ять місяців. Навчальний план курсантів складався з чотирьох циклів: політграмоти, спеціального, загальноосвітнього і військового. На початку червня 1922 р. колегія НКВС Кримської АРСР прийняла важливе рішення про організацію на базі курсів постійно діючої школи міліції.

Удосконалення організаційних форм окружних і районних управлінь міліції.

Показано структурну реорганізацію місцевих управлінь ОВС та їх компетенцію. Введений в республіці восени 1921 р. новий адміністративно-територіальний розподіл привів до реорганізації всього місцевого апарата ОВС. Повітово-міські управління РСМ перетворювалися в окружні, на які покладалось загальне керівництво усіма територіальними органами міліції. Структура управління була однакова для всіх і складалася з восьми відділень: адміністративно-стройового, служби міліції, карного розшуку, господарського відділення, політсекретаріата, резерву пішого і кінного, арештного будинку та адресного столу. Усі округи розбивалися на райони. У структуру управління району входила канцелярія, стіл служби міліції, відділення карного розшуку та арештне приміщення. Районні управління здійснювали адміністративний нагляд за спокоєм і порядком у межах району; проводили в життя всі накази і розпорядження вищих міліцейських інстанцій; розподіляли міліціонерів по ділянках і контролювали їхню діяльність; проводили стройову і спеціальну підготовку серед особового складу органів міліції; боролись зі злочинністю і забезпечували міліціонерів усіма видами постачання. В жовтні 1923 р. окружні апарати замінилися районно-міськими управліннями РСМ трьох категорій. Слабке фінансування і голод серед співробітників РСМ, яка комплектувалася наспіх, і тому вчасно не одержувала досить перевірених працівників, привело до того, що в ОВС Кримської АРСР з'явилась злочинність. З метою звільнення з рядів ОВС ворожого і негідного елемента на півострові створюється спеціальна Кримська комісія, яка діє зимою та навесні 1923 р. Результатом її робити стало звільнення 176 співробітників РСМ Кримської АРСР, що склало 21% всього особового складу ОВС Кримської республіки. Що ж стосується командного складу ОВС автономії, то з різних причин у період з 1921 по 1923 рр. зі своїх посад було знято 57 начальників і 46 заступників начальників міських і окружних управлінь міліції. Нестача особового складу призвела до того, що в селах була введена самоохорона за принципом міліцейської повинності. За період з весни 1922 р. по зиму 1923 р. в Кримській АРСР було призначено 800 уповноважених сільською міліцією. Неоціненну допомогу в охороні громадського порядку робила відомча міліція, створена в Криму навесні 1924 р.

4. Діяльності органів внутрішніх справ Кримської АРСР по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку у 1921 - 1925 рр.

Боротьба з кримінальним бандитизмом.

Аналізується стан діяльності Кримських ОВС з цим видом небезпечних злочинів. З моменту звільнення Криму і до кінця 1922 р. в ряді районів автономії діяли досить великі кримінальні банди. Бандити нападали на села і міста, забирали у селян худобу, робили нальоти на млини тощо. Добре озброєні бандити діяли переважно в гірській і лісистій місцевості, парами і групами по 12 - 15 та 40 - 50 чоловік. Необхідні були рішучі і радикальні міри для ліквідації кримінальних банд, які влітку 1921р. нараховували у своєму складі більш 200 чоловік. Використовуючи гарне знання місцевості, велику мобільність і підтримку серед частини місцевого населення, бандити довгий час залишалися невразливими. Для боротьби з ними були сформовані спеціальні зведені загони, які складалися з представників Червоної армії, Надзвичайної комісії та ОВС, які по своїм функціональним обов'язкам сприяли органам НК - ДПУ (ОДПУ) у боротьбі з особливо небезпечними державними злочинами та в проведенні інших заходів по охороні державної безпеки. На першому етапі цієї боротьби з початку грудня 1920 р. до кінця липня 1921 р., широко використовувався досвід ліквідації бандформувань в УРСР, де лідируюча роль була у військових частин Червоної Армії, а ОВС виконували допоміжні функції. На другому етапі цієї боротьби з кінця серпня - початку вересня 1921 р. до кінця 1922 р., коли не залишилось досить великих і добре озброєних бандформувань, на перший план виступала роль НК - ДПУ (ОДПУ) і ОВС, яким згодом стали надавати більше самостійності у своїх діях, як органам, добре знаючим обстановку і настрої на місцях. З метою добровільної здачі зброї і виходу банд з лісу, більшовицькі влади РРФСР і Криму неодноразово оголошували повну амністію всім категоріям осіб, скоївших різні злочини до 1918 р., 1919 р. і навіть до 7 листопада 1921 р. До осіб, небажаючих скласти зброю, і які продовжували займатися грабіжництвом та вбивствами, більшовики застосовували самі крайні міри. З цією метою, у квітні 1922 р. у Сімферополі, Феодосії і Керчі були створені Надзвичайні трійки по боротьбі з кримінальним бандитизмом і виїзні сесії військових відділень окружних ревтрибуналів. ОВС зобов'язані були всіляко сприяти їх роботі. Ліквідації організованого кримінального бандитизму в Криму сприяло використання всього комплексу оперативних заходів, з постійною опорою на широкі кола місцевого населення. У ході оперативно-розшукових дій, спрямованих на ліквідацію бандитизму в Кримській АРСР, ОВС була розкрита і ліквідована в період з 1921 р. по 1923 р. 21 бандгрупа і 1 контрреволюційна організація. За цей же період було арештовано 132 бандита, 14 контрреволюціонерів і 19 військових дезертирів.

Боротьба зі злочинністю.

Показано, що наприкінці 1922 р. центр боротьби з кримінальною злочинністю перемістився з гірської і лісової місцевості півострова в міста і районні центри автономії. Кримінальні злочини були не менш небезпечні, ніж бандитизм. З'ясовано, що лідируючі позиції в кримінальній статистиці того періоду посіли тяжкі кримінальні злочини - вбивства, грабежі, розбої здійснені бандитськими зграями які тероризували місцеве населення, підривали основи особистої і майнової безпеки. Для зниження рівня злочинності на півострові ОВС Кримської АРСР проводили широкомасштабні оперативно-розшукові заходи. У результаті напруженої роботи всіх ланок ОВС злочинність у Криму пішла на зменшення, змінився і її характер. Із загальної кількості всіх злочинів, здійснених на півострові в першому півріччі 1925 р., крадіжки складали 50%, а розбої й убивства, 1,5% і 0,8%. Відповідно, підвищилося розкриття злочинів. Якщо в 1922 р. було зареєстровано 15905 злочинів, з яких 5272 або 38% удалося розкрити, то в 1925 р. їх було всього 5396 або на 66% менше. З 5396 здійснених злочинів співробітники розшуку розкрили 3369 або 66,4%. У РРФСР цей відсоток за даними 1924 р., складав 49%, на Україні, по тим же даним, - 59%. У справі розкриття такого роду злочинів особливе місце стали відводити оперативним облікам і, у першу чергу, фотографічним і дактилоскопічним. Аналіз результатів оперативної роботи ОВС Кримської АРСР показав, що краще справи стояли в Ялтинському карному розшуку, де працювали кращі кримські дактилоскопісти і розшуковці. Але такі оперативні показники, як у розшуковців Ялти, були далеко не скрізь. Незадовільно визнавалась робота відділень карного розшуку Севастополя, Феодосії та Джанкоя.

Адміністративна діяльність.

Окреслені основні напрямки діяльності ОВС, що створилися в зв'язку з закінченням громадянської війни і переходом до мирного будівництва. Перехід до нової економічної політики означав крутий поворот у всіх галузях життя Кримського півострова. У цей час істотно змінюється і характер служби ОВС, які в нових умовах роботи з органів озброєної боротьби і військового придушення стають адміністративно-виконавчими органами. На початку грудня 1921 р. Раднарком Кримської АРСР надав право ОВС використовувати у своїй діяльності адміністративні стягнення. Широко використовуючи у своїй повсякденній діяльності нові методи роботи, органам міліції необхідно було в короткий строк вирішити такі найважливіші завдання, як охорона громадського порядку та зв'язана з нею боротьба з незаконною торгівлею і спекуляцією, викорінення проституції, боротьба з пияцтвом і самогоноварінням. Важливу роль в адміністративній діяльності міліції грав нагляд її органів за здійсненням правил дозвільної системи. З жовтня 1922 р. по вересень 1923 р. обороти приватної торгівлі в Криму досягли 87, 6 % від усього торгового обігу, і це тоді, коли в цілому по РРФСР він не перевищував 56 %. За цей період на півострові було видано 6985 дозволів на торгівлю, 4551 дозвіл на право заняття промислами, зареєстровано 517 комерційних, некомерційних, релігійних і інших товариств. З початку 1921 р. зусилля ОВС направляються на рішення ще однієї проблеми - на боротьбу з дитячою злочинністю і безпритульністю. Восени 1923 р. в Криму було 25 тис. сиріт і безпритульних дітей. Усе це приводило до збільшення малолітньої злочинності, загибелі та моральному виродженню дітей. Наприкінці 1925 р. в архівах карного розшуку автономії знаходилося 224 дактилоскопічних відбитка на малолітніх злочинців до 16 років і дані на 21 рецидивіста, того ж віку. У вересні 1923 р. на півострові організується мережа приймачів-розподільників і опікунських установ. Туди крім своїх місцевих потягнулися ще багато тисяч безпритульних з Полтавської, Херсонської, Курської. Волинської, Катеринославської і інших губерній. Складовою частиною діяльності ОВС була робота по охороні пам'ятників та архівів, допомога населенню під час стихійних лих, пожеж і при нещасних випадках. Поряд з адміністративним наглядом і охороною громадського порядку Кримські ОВС активно допомагали багатьом установам і відомствам півострова в успішному вирішенні поставлених перед ними завдань.

кримський громадський міліція радянський

Висновки

У висновках стисло сформульовані основні положення, які обґрунтовані автором під час дослідження. У дисертації констатується, що ОВС Криму остаточно були створені на початку 1921 р. Вищим керівним центром для ОВС автономії було Кримське губернське управління, у якому протягом всього свого існування відбувалися якісні і кількісні зміни, які проводилися з метою пошуку кращих організаційних форм. Переборюючи організаційні труднощі, керівництву губернського управління до весни 1921 р. вдалося створити на півострові сім повітово-міських апаратів РСМ, які до листопада того ж року остаточно набули стабільної структури і стрункий штатний розклад. Данний період необхідно вважати організаційним. Цим пояснюється досить низька ефективність діяльності Кримських ОВС (особливо у 1921 - 1922 рр.), які часто виявлялися нездатними виконувати завдання по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку. Не зважаючи на це, фундамент, закладений на початку 1921 р., став тією основою, на якій продовжувалося будівництво міцних, дійових органів охорони правопорядку. В роки нової економічної політики суттєві зміни відбулися у діяльності практично всіх без винятку органів правопорядку. В першу чергу курс на зміцнення законності позначився на характері діяльності ОВС. У листопаді 1921 року в складі Раднаркому Кримської АРСР було створене НКВС автономії. Одночасно зі створенням Народного комісаріату внутрішніх справ проводилася велика робота з організації в його структурі Головного управління міліції, основою якого стало Кримське губернське управління РСМ. Головміліція Криму, як одне з центральних управлінь НКВС того періоду, наділялася широкою компетенцією. На неї покладалися завдання загального управління діяльністю всіх кримських ОВС. Незважаючи на підзвітність НКВС РРФСР, наркомат внутрішніх справ Кримської АРСР мав відому частку самостійності, особливо в питаннях втілення в життя місцевих адміністративно-правових актів, які деколи випереджали аналогічні постанови радянського уряду. На відміну від РРФСР, де НКВС продовжувало охоплювати всі сторони адміністративного життя перебудова адміністративного апарату Криму проходила дещо інакше. Так, відразу після ліквідації самого НКВС Кримської АРСР, всі його структурні підрозділи реорганізувалися в самостійні республіканські управління і бюро. У результаті ліквідації НКВС і створення Центрального адміністративного управління Кримської АРСР, яке було обумовлено необхідністю подальшого удосконалення структури і методів роботи ОВС, вдалося більш ніж на половину скоротити штати всіх ланок органів міліції і значно зменшити витрати на їх утримання. Користуючись побутовими труднощами післявоєнного часу, напівголодного існування і злидарського матеріального становища ОВС, в органи міліції стали проникати випадкові і ненадійні люди. Це приводило до малого відсотку розкриття злочинів і навіть до злочинних проявів серед особового складу ОВС. У результаті репресивних чищень ОВС за партійними і класовими ознаками кількість співробітників кримської міліції в період з 1921 по 1923 рр. була скорочена з 3317 до 827 осіб. Для порівняння необхідно сказати, що на початку XX ст. в 15 міських і 8 повітових поліцейських управліннях Таврійської губернії проходили службу півтори тисячі осіб. Очевидний той факт, що на початку 1921 р. організаційні проблеми РСМ більшовиками, хоч і важко, але все-таки вирішувалися, то кадрове питання було для них дійсним лихом. З метою поповнення ОВС Кримської АРСР достатньо підготовленим особовим складом, для керівництва міліцією на місцях і виконання завдань по охороні громадського порядку, в грудні 1921 р. при Головміліції були організовані постійно діючі командні курси РСМ. Це було природним і необхідним доповненням заходів щодо удосконалювання добору і розміщення кадрів, ліквідації неграмотності і малограмотності серед співробітників ОВС. Ці курси були першим і єдиним закладом такого типу не тільки в Криму, але і на всій території РРФСР. Використовуючи численні й різноманітні форми діяльності, ОВС Кримської АРСР проводили широкий спектр заходів щодо охорони громадського порядку, боротьби з кримінальним бандитизмом та злочинністю. Крім цього, ОВС Кримської АРСР сприяли органам НК - ДПУ (ОДПУ) у боротьбі з особливо небезпечними державними злочинами та в проведенні інших заходів по охороні державної безпеки. Як надалі засвідчила оперативна діяльність ОВС, для повної ліквідації кримінального бандитизму та злочинності було недостатньо тільки силових і репресивних заходів, які виправдали себе у воєнний час, тепер їх необхідно було доповнювати широким спектром соціально-економічних перетворень, з постійною опорою на широкі кола місцевого населення. На підставі дослідження констатується, що протягом громадянської війни міській злочинності не приділялося належної уваги, в той час, як вона, завдяки низькій загальній культурі і недостатності освіти більшої частини населення Криму, професійної злочинності, яка збереглася з царських часів, голоду і безробіттю післявоєнного періоду, зросла в порівнянні з 1901 р. більш як у 2 рази. На основі вивчення широкого кола архівних документів і статистичних даних було встановлено, що у 1924 - 1925 рр. відсоток розкриття злочинів був більшим ніж в УРСР та РРФСР. На це, у визначній мірі, вплинула і та обставина, що розшук в автономії, на відміну від РРФСР та УРСР, так і не був виділений з ОВС в самостійну оперативно-адміністративну одиницю. У випадку реалізації цього плану порушувалась б взаємозалежна робота ОВС в справі охорони громадського порядку, профілактики та розкриття злочинів.

Аналіз результатів оперативної роботи ОВС Кримської АРСР показав, що найкращі справи були в Ялтинському карному розшуку, де працювали кращі кримські дактилоскопісти і розшуковці. Головна особливість роботи ОВС в курортному місті - це сезонне навантаження співробітників РСМ. Влітку, за рахунок відпочиваючих, цифра населення, прибувшого на відпочинок, зростала у 10 - 15 разів. А штати міських управлінь РСМ південнобережжя розраховувався зовсім не на цей наплив людей. Крім цього, особисту небезпеку становили візити професійних злодіїв - гастролерів, які приносили місцевому карному розшуку за сезон до 75% зареєстрованих крадіжок особистого майна, пограбувань, випадків вживання наркотичних речовин та незаконних валютних операцій.

Практичний перехід до НЕПу передбачав значне розширення адміністративної діяльності ОВС. У 1921 - 1925 рр. робота РСМ стає набагато складнішою і різноманітнішою, у неї вперше з'являються невластиві їй дозвільні функції і можливість застосування різноманітних мір адміністративного стягнення. Стосовно правопорушників застосовувались такі заходи, як затримання, адміністративний арешт, штрафи, реквізиції тощо. Широко використовуючи у своїй повсякденній діяльності нові методи роботи, кримським ОВС вдалося скоротити обіг незаконної торгівлі і спекуляції, кількість порушень громадського порядку та незаконних валютних операцій, випадків самогоноваріння, проституції, хуліганства, посадових злочинів тощо. Складовою частиною роботи ОВС була турбота про врятування безпритульних дітей і сиріт від голоду та дорослої злочинності. Поряд з цим, ОВС Кримської АРСР здійснювали функції по нагляду за виконанням обов'язкових постанов і сприяли різним державним структурам в успішному розв'язанні поставлених перед ними завдань по відновленню зруйнованого війною народного господарства.

Отже, різнобічна діяльність ОВС Кримської АРСР у 1-й половині 1920-х років значно збагачує наше бачення тих складних процесів, які відбувалися в період становлення правоохоронних органів України, а унікальність цього важливого етапу минулого, безпосередньо підтверджує різноманіття історичного розвитку України в період 1921 - 1925 рр.

Література

Прохоров В.В. Деятельность Симферопольской окружной милиции в начальный период НЭПа // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 8. - С. 83 - 87.

Прохоров В.В Головне управління міліції Кримської АРСР і професійна підготовка кадрів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 1. - С. 43 - 47.

Прохоров В.В Отбор и комплектование кадрового состава крымской милиции в начале 20-х годов ХХ в. // Культура народов Причерноморья. - 2000. - № 14. - С. 79 - 83.

Прохоров В.В. Л.Л. Цинцар - начальник Головміліції Кримської АРСР у 1921-1924 рр. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - №3. - С. 46-50.

Прохоров В.В. Создание руководящих органов крымской милиции в 1920 - 1924 гг.: страницы истории // Культура народов Причерноморья. -2001.- № 17. - С. 130 - 133.

Прохоров В.В. Народный комиссариат внутренних дел Крымской АССР (ноябрь 1921 - январь 1924 гг.) // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 11. - С. 207 - 209.

Размещено на Allbest.ru