Періодична преса в суспільному розвитку південного степового регіону Російської імперії (1820-1865)

Увага “Донских войсковых ведомостей” на цьому етапі була прикута до реформи станичного управління. Заміна козацьких зборів зборами депутатів, зафіксована в опублікованому проекті, викликала різкий протест козаків, що знайшло яскраве відображення в виступах у пресі. Якщо реформи місцевого управління енергійно обговорювалися на сторінках більшості регіональних газет, то єдиним виданням, яке висловило ідею перетворення всієї політичної системи Росії і виступило за допомогою “езоповської мови” на підтримку парламентаризму, був “Листок РОПиТ”.

Інформаційна різноманітність у періодиці представлена певною кількістю внутрішньополітичних пріоритетів, зумовлених політичною орієнтацією редакції видання, тому глибше зрозуміти його орієнтованість знову дозволяє контент-аналіз, для реалізації якого в цьому випадку необхідно отримати: 1) каталог актуальних суспільних проблем, що виносяться на обговорення пресою, 2) каталог уявлень про способи і тенденції публічного оцінювання реформаторської діяльності уряду. Аналізу зазнали як газети, так і часописи. З часописів залучені лише суспільно-політичні і літературно-суспільні, що мали можливість тією чи іншою мірою торкатися на своїх сторінках соціальних проблем. Сформовані каталоги проблем свідчать, що пріоритети одних видань лежать в області економіки (“Губернские” і “Областные ведомости”, “Полицейские листки”, “Unterhaltungsblatt fьr deutsche Ansiedler im Sьdlichen Russland”, “Odessaer Zeitung”), інших - у сфері вдосконалення державно-політичних структур (“Ростовский-на-Дону вестник”, “Николаевский вестник”, “Донские войсковые ведомости”, “Рассвет”), представляючи той або інший напрям як об'єкт першорядної соціальної корекції. Треті видання концентрували в єдине ціле економічні і політичні інтереси: “Листок РОПиТ”, “Одесский весник”, “Южный сборник”, “Новороссийский сборник”. У той же час не можна не помітити, що проблемні домінанти, властиві більшою мірою початковому статусу одного з видань, присутні і в каталозі іншої. Так, “Полицейские листки”, які проголосили в програмі своїм пріоритетом економіку, незабаром обговорювали не тільки роль підприємців і підприємництва у суспільстві, але і питання самоврядування, судову реформу. Офіційні ж органи преси, орієнтовані на пропаганду урядової політики, енергійно підіймали питання розвитку освіти і культури. Інтерпретація цього факту неоднозначна і містить аргументи як на користь широти кола проблем, яке пропонується читацькій аудиторії, прагнення преси розголосити вади суспільного життя, так і на користь підлеглості проблематики преси владним структурам. Справедливість останнього твердження доводять показники близькості каталогів проблем, що підіймаються в пресі, з комплексом питань, що висуваються на обговорення урядом. Оцінки урядових законопроектів, що зустрічаються в періодиці Південного степового регіону, відносно різноманітні. Їхній діапазон: від беззастережного схвалення до скептичних зауважень.

Якщо стосовно проектів реформ регіональні видання іноді дозволяли собі критичні зауваження, а за деякими положеннями навіть демонстрували явне неприйняття (депутатські збори замість козацьких зборів), то після їх затвердження імператором подібні думки зникають зі сторінок преси, що не мала ані традиції, ані можливості критикувати прийняті законодавчі документи. І все-таки гласність в обговоренні законопроектів, безперечно, мала позитивні результати. Виступаючи барометром громадської думки, преса пропонувала владі інтегроване на її сторінках бачення суспільних перетворень представниками різних політичних сил, що в ряді випадків змушувало уряд вносити корективи в первісні проекти.

5. Регіональна преса про розвиток науки і культури

Присвячений вивченню участі преси в культурному житті регіону. Належність преси до сфери культури, породженням і невід'ємною частиною якої вона є, надає періодиці деяку автономність навіть у рамках абсолютистської держави, що дозволяла їй розвиватися, крім установок, що декларуються урядом, за власними, внутрішніми правилами. Ці правила спиралися саме на ресурси культури: характерні для певної епохи норми поведінки, ціннісні орієнтації, літературні смаки.

Обговорення в місцевій пресі розвитку освіти в регіоні.

Аналізуються публікації про розвиток освіти в країні і регіоні, становлення бібліотечної справи. Масив матеріалів, що міститься на її сторінках, є цінним джерелом з вивчення цих питань. Спочатку публікації регіональних видань, присвячені поширенню освіти в краї, носили виключно інформаційний характер. Однак у середині XIX ст. виступи на сторінках преси зробилися публіцистично гострими. Преса підіймала проблему розвитку жіночої освіти, відстоювала необхідність реформування початкової, середньої і вищої освіти в країні.

Періодика наукових товариств і організацій в соціально-культурному розвитку регіону.

Досліджено становлення і розвиток наукової періодики. Преса з перших кроків постійно брала енергійну участь в поширенні наукових знань у регіоні, приділяючи особливу увагу основам сільського господарства, а також масиву гуманітарних наук: історії, етнографії і фольклору. Популяризація наукових знань стала більш послідовною в 30-40-і рр. XIX ст. із заснуванням в Одесі Товариства сільського господарства Південної Росії та Одеського товариства історії і старожитностей, які, незважаючи на різне призначення і напрямок діяльності, неодмінною умовою свого існування вважали видання наукових збірників - “Листков” і “Записок”. Хоч процес становлення наукової періодики був нелегким, потрібно визнати, що ці видання змогли вирішити покладене на них завдання і стати ареною для виступів місцевих вчених і краєзнавців.

Накопичення наукових знань в області статистичної науки в першій половині XIX ст., її еволюція від державознавства до вимірювальної статистики, обумовили необхідність реорганізації статистичної служби в Росії. Губернські статистичні комітети з середини 60-х рр. приступили до випуску власних почасових видань. Одними з перших в країні серед них були “Записки Бессарабского областного статистического комитета” і “Труды Одесского статистического комитета”, навколо редакцій яких об'єдналися видатні статистики регіону. На сторінках цих видань обговорювалися теоретичні проблеми статистики як науки, випробовувалася методика збору і аналізу статистичних даних, удосконалювався професіоналізм статистиків. Під впливом наукової періодики на місцях склалося багатонаціональне коло постійних кореспондентів і читачів, зацікавлених у поширенні відомостей про теоретичні і практичні пошуки регіональних наукових товариств і організацій.

Роль місцевих альманахів і збірників у літературному житті регіону.

Аналізуються почасові літературні видання, що виходили в регіоні. У другій третині XIX ст. не тільки в столицях Російської імперії, але і в провінції набули поширення літературні альманахи і збірники. У Південному степовому регіоні випуск альманахів і збірників обмежувався рамками Одеси. Тут вони могли видаватися під контролем генерал-губернатора, що для уряду було гарантією “благонамірності” цих видань. В історії одеських альманахів і збірників потрібно виділити два основних періоди. Перший період охоплює 30-і рр. XIX ст. - час становлення альманахів, боротьба за читачів у регіоні, формування взаємовідносин із центральною пресою. Другий період - 40-50-і рр. XIX ст. - характеризується поступовим переходом від видання альманахів до заснування збірників. У період становлення регіональних альманахів йшов пошук оптимальних жанрів, велася боротьба за читачів, у яких був вибір між столичною і місцевою літературною продукцією. Наслідком жорсткої конкуренції стало масове залучення до участі в альманахах відомих літераторів Петербурга і Москви. Завоювавши визнання, місцеві поети і письменники зробили ставку на власні сили (М. Фумелі, К. Зеленецький тощо).

Більшість одеських альманахів і збірників у рівній пропорції містили наукові статті і літературні твори. У них автори демонстрували свої можливості в різних областях знань, бо культура першої половини XIX ст. вимагала від своїх діячів різноманітної обдарованості, тому багато хто з учасників літературних альманахів і збірників були водночас істориками, поетами, етнографами, статистиками, мистецтвознавцями. Лише “Литературные вечера” М. Фумелі стали повністю літературним виданням. Альманахи і збірники користувалися популярністю в краї. Вони служили етичному вихованню читачів, формували літературні смаки, були відправною точкою в кар'єрі молодих місцевих письменників і поетів.

Значення і можливості преси досить швидко усвідомили суспільні діячі, поети, письменники, вчені. Не випадково, крім видань фундаментальних наукових творів, діячі наукових товариств прагнули публікувати збірникі статей, за допомогою яких їхні наукові дослідження швидше доходили до читачів і охоплювали не тільки професійно підготовлену, але і масову аудиторію. З цієї ж причини відомі поети і прозаїки друкували свої твори в літературних альманахах і збірниках. Знайомство читацької аудиторії з творами багатьох з них на сторінках періодичних і почасових видань нерідко ставало запорукою успішного поширення книжкової продукції.

Мова преси, рік від року удосконалюючись, набула навичок психологічного впливу слова на читацьку аудиторію. В умовах цензурного тиску видавці, редактори, журналісти були поставлені перед необхідністю подолати обмеження, внаслідок цього в пресі з'явився “езоповський” варіант викладу публіцистами поглядів з актуальних політичних питань. У прогресі культури і освіти преса грала особливу самостійну роль, сприяла становленню духовності суспільства.

Висновки

У висновках узагальнені основні результати дисертаційного дослідження, які зводяться до наступних положень:

1. Невід'ємною складовою частиною системи преси Російської імперії була періодика, яка видавалася в регіонах країни. Провінційна преса виникла значно пізніше, ніж центральна. Безперервний розвиток преси в регіонах почався тільки у другій третині XIX ст. з виходом офіційних газет “Губернские ведомости”. Спочатку місцеві періодичні видання істотно відставали від столичних за зовнішніми характеристиками друкованої продукції, ступенем оперативності інформації, різноманітністю жанрів і змістовним наповненням відділів. Ці відмінності зникали поступово, при цьому швидше вдалося подолати кількісну перевагу столичної преси. З перших кроків становлення преси в регіонах Російської імперії між двома групами періодики - центральною і регіональною - склався взаємозалежний тип відносин. Столична преса була еталоном для провінційної, зразком для наслідування в плані оформлення видання і проблематики змісту. Водночас у період інтенсивного поширення періодики на місцях столичні газети і часописи все частіше зверталися до висвітлення динаміки розвитку і аналізу публікацій місцевої преси, а видавці встановлювали зв'язки з редакторами регіональних видань. Ряд газет, часописів, альманахів Південного степового регіону здобув позитивну оцінку центральної преси, матеріали місцевої періодики знаходили в неї численні відгуки, редактори ведучих регіональних друкованих органів підтримували творчі контакти з видавцями цілого ряду авторитетних центральних видань.

2. Порівняльний аналіз динаміки розвитку періодики окремих регіонів у період, що досліджується, свідчить про відсутність чіткої поступовності: періоди інтенсивного розвитку нерідко змінювалися занепадом. У першій третині XIX ст. швидше, ніж в інших регіонах Російської імперії, періодика набуває поширення в Лівобережній Україні (Харків), Середньому Поволжжі (Казань), Нижньому Поволжі (Астрахань), в Прибалтійському регіоні (Вильно, Рига). У другій третині XIX ст. більш високі темпи розвитку характерні для преси Правобережної України (Київ), Закавказзя (Тіфліс) і особливо Південного степового регіону, де видання преси вже не обмежувалося адміністративним центром і губернськими містами, а розповсюджувалося й на ряд повітових міст.

3. Серед провінційної преси Російської імперії періодика Південного степового регіону займала одне з провідних місць і характеризувалася рядом специфічних рис. Зародження регіональної преси почалося в адміністративному центрі Новоросійського краю - Одесі, молодому портовому місті, і було викликане потребами розвитку торгівлі, тому перші видання тут виходили в інтересах комерсантів. Ця особливість більшою мірою зближує періодичну пресу Південного степового регіону з ранніми західноєвропейськими виданнями, ніж з пресою Російської імперії. Водночас для регіональної преси характерний визначальний вплив на її становлення губернської адміністрації, що повністю відповідає закономірностям розвитку російської преси.

4. Система преси двомірна і має на увазі розвиток як “по вертикалі”, так і “по горизонталі”. У першій третині XIX ст. преса регіону розвивалася “по вертикалі”, виявляючи лише свої родові ознаки. Поступово змінюються кількісні і якісні характеристики регіональної періодики. Ці зміни на рубежі 50-60-х рр. XIX ст. вивели пресу Південного степового регіону на новий етап, який характеризувався інтенсивним розвитком преси “по горизонталі”. При цьому кожна родова ознака отримала своє продовження в різноманітності видів. Набули поширення часописи. Повністю сформувався масив офіційної преси, якою в атмосфері суспільного підйому нерідко були властиві риси ліберальної періодики. “Одесский вестник” у кінці 50-х - початку 60-х рр. XIX ст., нерідко відверто фрондуючи, займав яскраво виражені ліберальні позиції в комплексі преси країни загалом, а не тільки в масиві регіональної преси. Помітне місце зайняла відомча і приватна преса, наукова періодика. Важливою складовою частиною системи періодичної преси Південного степового регіону стало видання газет і часописів етнічних груп, які виходили німецькою, французькою, грецькою, вірменською мовами, на їдиші та івриті. Деякі видання невдовзі по заснуванню втрачали свої позиції, не витримували конкуренції з центральною пресою і більш стійкими місцевими виданнями (“Листок РОПиТ” і “Ростовский-на-Дону вестник”), але основна маса видань успішно вписалася в систему преси країни.

5. Вивчення регіональної періодики як єдиного цілого дозволяє визначити основні типологічні ознаки ідейної спрямованості газет і часописів. У період, що досліджується, в Південному степовому регіоні в основному склалися наступні типи видань: літературні, літературно-суспільні, суспільно-політичні, спеціально-наукові, спеціально-господарські, релігійні, довідкові.

6. Спочатку регіональна преса займала скромне місце в суспільному житті, більше відображаючи його, ніж активно впливаючи на нього. Тому в 30-40-і рр. XIX ст., коли процес становлення місцевої преси тільки набирав силу, на громадське життя Південного степового регіону помітно впливала центральна російська і зарубіжна преса, яка мала тут велике коло читачів. Перші місцеві газети носили інформаційно-рекламний характер, лише з виданням “Одесского вестника” регіональна преса перестала бути осереддям торгових новин. Публіцистика стала грати помітну роль в оформленні політичного вигляду газет та часописів, роблячи їх політично орієнтованими. З цього часу на сторінках регіональної преси знайшли глибоке висвітлення проблеми соціально-економічного, політичного і культурного розвитку країни і регіону.

7. Читацьку аудиторію регіональної періодики характеризують ряд спільних рис, головні з яких - мешкання на конкретній території зі специфічними економічними і культурними взаємовідносинами, традиції даного регіону. До середини століття змінився соціальний склад читацької аудиторії регіону. У середині століття соціальний склад читацької аудиторії регіону включав дворянство, чиновництво, купецтво, різночинну інтелігенцію, козацтво і частину селянства. Тираж місцевих друкованих органів не напряму пов'язаний з кількістю читачів. “Губернские ведомости”, що мали невеликі тиражі, компенсують число своїх читачів обов'язковою наявністю їх примірників у присутніх місцях. У збільшенні кількості читачів періодики грають істотну роль бібліотеки, які поступово набували розповсюдження в регіоні. Кожне видання впливало на читачів тільки у системі впливу інших друкованих органів як місцевих, так і загальноросійських.

8. Соціальне значення преси з усією очевидністю виявилося на рубежі 50-60-х рр. XIX ст., коли в період підготовки урядових реформ і суспільно-політичного підйому, що почався після закінчення Кримської війни, уряд уперше допустив періодичну пресу до обговорення найважливіших проблем часу. Усвідомивши значення преси, влада спробувала заручитися її підтримкою для успішного проведення перетворень в країні. У центральній і регіональній періодиці публікувалися, чого не було раніше ніколи, проекти судової системи, козацького військового, земського і міського самоврядування, цензурного законодавства, початкової, середньої і вищої освіти, що започаткувало обговорення цих важливих документів на її сторінках. Пресі було дозволено взяти участь і в обговоренні ключової проблеми часу - селянського питання. Періодика негайно скористалася наданим їй правом. На сторінках преси з обґрунтуванням своїх програм перебудови соціально-економічного і політичного життя країни виступили представники різних соціальних груп та політичних течій.

9. Дещо послабивши цензурний тиск, самодержавство все-таки суворо стежило за тим, аби загальний тон публікацій не вийшов за межі дозволеного. Всі конфлікти уряду і преси того часу були пов'язані не з протидією преси курсу реформ, а з відхиленням від заданого урядом курсу в їх обговоренні. Преса зазнавала цензурних стягнень у тому випадку, якщо критикувала повільні, на її думку, темпи і недостатню глибину майбутніх перетворень, або ж намагалася підняти ті проблеми, які не були включені у сферу реформування.

10. У середині XIX ст., нехай лише тимчасово, періодика стала помітною політичною силою і продемонструвала уряду свої можливості. У цей період в основному сформувалася система періодичної преси. Центральна і регіональна періодика отримала досвід впливу на громадську думку, навички своїх взаємовідносин з владою.

11. Очевидний і зворотний вплив: через періодику владні структури засвоювали ідеї різних політичних течій щодо основних напрямів перетворень. Під тиском громадської думки, що звучала зі сторінок преси, уряд був вимушений коректувати свою діяльність, оновлювати і доповнювати положення реформ, що готувалися.

історичний періодика просвітницький

Література

1. Гребцова И.С. Периодическая печать в общественном развитии Южного степного региона Российской империи (Вторая треть ХІХ в.). - Одесса: Астропринт, 2002. - 408с.

2. Історія Одеси: Розділ 3. Грєбцова І.С., Хмарський В.М. Громадське життя. Освіта. Наука. Культура. - Одеса: Друк, 2002. - С. 112-136.

3. Історія Одеського університету. 1865-2000. - Розділ І. - Одеса: Астропринт, 2000. - С. 8-12.

4. Першина З.В., Грєбцова І.С. З історії зародження буржуазної преси на Україні (газета “Листок Русского общества пароходства и торговли” //Історичні дослідження. Вітчизняна історія. - Вип. 16. - К.: Наукова думка, 1990. - С. 51-57.

5. Гребцова И.С. Пресса южных губерний Украины первой половины XIX в. как источник по истории Новороссийского края //Записки історичного факультету. - Вип. 1. - Одеса, 1995. - С. 170-187.

6. Гребцова И.С., Мирошниченко В.А. Источники изучения истории акционерной компании РОПиТ //Записки історичного факультету. - Вип. 4. - Одеса, 1997. - С. 166-172.

7. Гребцова И.С., Гребцов В.М. Теория и практика применения формально-количественных методов атрибуции текстов в трудах по истории культуры //Записки історичного факультету. - Вип. 5. - Одеса, 1997.-С. 216-222.

Размещено на Allbest.ru