Листопадова революція 1918 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і

природокористування

Ніжинський агротехнічний інститут

Реферат

на тему: Листопадова революція 1918 року

Виконала студентка

Групи АН-131

Дворник Альона

Ніжин 2013

План

Вступ

1. Наслідки поразки у першій світовій війні для Німеччини

1.1 Як вплинула поразка у першій світовій війні на економіку в Німеччини

1.2 Як вплинула поразка у першій світовій війні на політику в Німеччині

1.3 Життя німецького народу після першої світової війни

2. Листопадова революція 1918 року

2.1 Причини початку листопадової революції 1918 року

2.2 Розвиток листопадової революції 1918 року

2.3 Наслідки листопадової революції

Вступ

Зростаючий бюджетний дефіцит, обумовлений різким збільшенням воєнних видатків призводить до нарощування грошової емісії, що супроводжується падінням купівельної спроможності марки та зростанням цін. До того ж за роки війни надзвичайно зростає державний борг країни. Країні панував економічний хаос, матеріальні ресурси були майже вичерпані, різко впала продуктивність праці. Порівняно з 1913 р. обсяг промислового виробництва зменшився на 43%. Була підірвана й фінансова система.

Листопадова революція 1918 р.,-- революція в листопаді 1918 року в Німецькій імперії, однією з причин якої стало наростання соціальної напруги і важкість економічного життя. Революція призвела до встановлення в Німеччині режиму парламентської демократії, відомої як Веймарська республіка. війна реформа революція німецький

1. Наслідки поразки у першій світовій війні для Німеччини

1.1 Як вплинула поразка у першій світовій війні на економіку в Німеччини

Перша Світова війна закінчилася поразкою Німеччини. Вона завдала Німеччині величезні матеріальні втрати. Державний борг у результаті війни збільшився в 32 рази з 5 до 160 млрд. марок. Для зміцнення позицій монополій проводилася політика примусового картелювання і синдикування. Картелі і синдикати - це найпростіші види монополій. Примусове синдикування в Німеччині торкнулося цементних, алюмінієвих заводів, тютюнових та взуттєвих фабрик. Таким шляхом в 1915 р. був відновлений Рейнсько-Вестфальский вугільний синдикат. У Німеччині також були розроблені програми з реанімації економіки та були встановлені постійні ціни. Вступ Англії у війну сприяв реальній блокаді Німеччини і посилив позиції Англії, Франції та Росії. Багато країн, які залежали від Англії, стали оголошувати війну Німеччині. А це в свою чергу призвело до конфіскації німецьких капіталів. Німецький уряд переоцінив свій економічний і військовий потенціал. Досить скоро в Німеччині вичерпані всі запаси сировини, а повторні мобілізації вичерпали резерв робочої сили. У зв'язку з цим обсяг виробництва різко скоротився. Залізничний транспорт був завантажений військовими перевезеннями. Промислове обладнання не оновлювалося, що призводило до зниження продуктивної праці. Спостерігалося зниження і сільськогосподарського виробництва. До кінця війни валові збори пшениці зменшилися на 45%, жита на 35%, картоплі на 45%, а збори вівса зменшилися в 2 рази. У 1914 р. життєвий рівень робочих знизився на 20%. У 1916 р. вартість продуктів харчування подвоїлася. У промисловості збільшилося число робочих жінок на 770 тис. чоловік, а до кінця війни чисельність робітників жінок у промисловості склала 30% від загальної чисельності робітників. У 1918 р. був повалений кайзер і Німеччина стає буржуазною республікою. У 1919 р. був підписаний Версальський мирний договір. Економічні втрати для Німеччини з цим договором були великими. Колоніальні володіння Німеччини переходили до Англії, Франції, Бельгії. Німеччина втратила 13% населення. Вона також віддала Франції Ельзас і Лотарингію і віддала на 15 років Саарський вугільний басейн. Німеччина втратила 75% видобутку руди, 43,8% виплавки чавуну, 35% виробництва сталі, 29% видобутку вугілля, 50% виплавки цинку і свинцю. Національне багатство Німеччини скоротилося на 49, 7%. До того ж Німеччина повинна була виплатити країнам переможницям контрибуцію. Протягом 2 років вона повинна була виплатити 20 млрд. марок як аванс. Допускалися платежі товарами. Було конфісковано 5 тис. паровозів, 150 тис. вагонів, велика кількість сільськогосподарських машин, 40 тис. молочних корів. Вона також повинна була постачати будівельні матеріали, хімікати і молочну худобу. Ці поставки передбачалися для Бельгії, Франції та Італії. Версальський мирний договір не забував і комерційних інтересів Антанти. Для неї гарантувалися торгові пільги, на пільгових умовах могли відбуватися і капіталовкладення в німецьку економіку. Договір передбачав і роззброєння Німеччини. Велика частина морського флоту була потоплена. Військова авіація заборонена. Склад армії зменшився до 100 тис. чоловік. Фортеці залишилися тільки на східному кордоні. Аж до 1924 р. у Німеччині спостерігається економічний хаос, тому що внутрішній ринок скоротився, а зовнішні ринки втрачені, до того ж у країні зріє революційна ситуація. І в 1919 р. на території Баварії виникає Радянська республіка. Американський банкір Дауельс пропонує програму по відновленню німецької економіки, а так само військової промисловості. Його план передбачав скорочення платежів до 1 млрд. золотих марок. В останні 4 роки передбачалося збільшити платежі, але в марках і платити по 1 млрд. 750 млн. А з 1929 р. Німеччина зобов'язувалася платити до 2,5 млрд. марок. Платежі мали покриватися з доходу промисловості і доходу залізниць. До того ж Німеччина повинна була одержати іноземні капіталовкладення. Так за 1924 - 1929 рр. Німеччина отримала 30 млрд. марок закордонних кредитів, 70% від цієї суми падало на США. Сам уряд одержав позику 800 млн. марок, а довгострокові кредити склали 12 млрд. марок. За 1924 - 1929 рр. в економіці Німеччини сталися позитивні зрушення. Так в 1928 р. був перевершений довоєнний рівень. У 1927 р. експорт оцінювався в 10,9 млрд. марок, а в 1929 р. - 13,5 млрд. марок. Довоєнний рівень був перевершений. Заробітна плата збільшилася на 50%, виробнича праця - на 40%. У цей період у Німеччині відбувається подальше зростання концентрації виробництва, так найбільші промислові монополії концентрують майже всю хімічну промисловість Німеччини. Сталевий трест Крупа контролює до 41% сталі в країні. Велика частина внесків і капіталів була зосереджена в руках чотирьох банків (Дойче банк, Дрезден банк, дисконтний банк). Світова економічна криза 1929 - 1933 рр. не оминула і Німеччину. Починається масове закриття підприємств. Кількість безробітних більше 6 млн. У період кризи зростає революційний рух. У 1932 р. на виборах комуністи здобувають перемогу, отримавши 6 млн. голосів в умовах революційної ситуації та зростанні робітничого руху. Німецька буржуазія передає владу до рук фашистської партії. Гітлерівський уряд, прийшовши до влади, стає на шлях мілітаризації економіки. Розвиток країни відбувається під гаслом: «Гармати замість масла ». Військове виробництво Німеччини за 1933 - 1939 рр. зростає більш ніж у 22 рази, а прибуток монополій за цей період зросли в 2,5 рази. Велику роль у забезпеченні німецьких монополій стратегічною сировиною грали англійські, французькі, американські монополії. Перехід країни на військові рейки викликає прискорене зростання важкої промисловості Німеччини. Однак легка промисловість відстає від темпів зростання важкої промисловості. Провідне місце в німецькій промисловості належило машинобудуванню, воно давало 25% промислової продукції. У сільському господарстві гітлерівський уряд спирався на куркулів і поміщиків, які були основними постачальниками товарної продукції. Також Гітлерівський уряд заборонив страйки, заборонив профспілки, робітничі організації. Робітники були об'єднані в нацистський трудовий фронт.

1.2 Як вплинула поразка у першій світовій війні на політику в Німеччині

У листопаді 1918 р. завершилася Перша Світова війна, що розпочалася серпні 1914 р. з ініціативи європейського фінансового капіталу і його керівного ядра від імені банківської сім'ї Ротшильдів. Після закінчення війни Німеччина зазнала великих втрат, що призвело до великих змін, як економічних, так і політичних.

Принципові основи союзницького контролю і міжнародного правового статусу переможеної Німеччини були закладені на Кримській (4-- 11 лютого 1945 р.) та Потсдамській (26 липня -- З серпня 1945 р.) конференціях керівників урядів СРСР, США та Англії. Союзники урочисто заявили, що їхня мета -- "знищення німецького мілітаризму й нацизму і створення гарантії того, що Німеччина ніколи не буде спроможна порушити мир в усьому світі", що німецькому народові буде надана можливість "здійснити реконструкцію на демократичній і мирній основі". Так були закладені основи політики чотирьох "Д": демократизації, демілітаризації, декартелізації, денацифікації -- викорінення фашизму в німецькому суспільстві, здійснення глибоких демократичних перетворень. Водночас союзники домовилися про кордони майбутньої Німеччини -- демократичної та миролюбної, з якою після реалізації наміченої програми передбачалося підписати мирний договір. Слід зауважити, що на Потсдамській конференції не ставилося питання суспільного розвитку: демократія чи народна демократія. Тим часом у радянській (східній) зоні відбувалася повно-масштабна підготовка до насадження тоталітаризму лівого толку (націоналізація промисловості, поступове вихолощення політичного плюралізму, аграрна реформа з прицілом на загальну колективізацію тощо).

Те, що для всієї Німеччини об'єктивною тенденцією був демократичний розвиток, як єдино рятівний для німецької нації, свідчила післявоєнна активізація партійно-політичного життя.

Основною центристською партією Західної Німеччини (а на Сході -- в перші післявоєнні роки) став Християнсько-демократичний союз (ХДС), що утворився в 1946 р. Він представляв інтереси великих підприємців, середнього класу (чиновники, заможні селяни, ремісники). Серед членів партії було чимало віруючих робітників -- католиків і протестантів. ХДС -- партія економічної та політичної демократії. її головною програмною установкою був курс на соціальну ринкову економіку. В /Членській програмі ХДС 1947 р. навіть критикувався капіталізм, що скоріше було даниною післявоєнному часові. Першим лідером ХДС був Конрад Аденауер. Незмінним союзником ХДС став Християнсько-соціальний союз (ХСС, Баварія).

1.3 Життя німецького народу після першої світової війни

Новий етап в історії Німеччини починався в неймовірно важких умовах. Німеччина втратила майже чверть території, якою володіла до 1938 р. Найбільші культурні та промислові центри лежали в руїнах. Транспорт, зв'язок не працювали. Із 57 мостів над Рейном, Везером та Майном уцілів лише один. Все завмерло без електроенергії та сировини. Скрізь панував хаос. Люди залишали свої домівки в пошуках засобів проживання. Багато хто з них узагалі залишився без даху над головою. Психологічний шок -- апатія, озлобленість, відраза до політики, внутрішня спустошеність -- характерні ознаки німецького суспільства того часу. Були й такі, хто продовжував сповідувати націонал-соціалізм. До кінця І 946 р. у країні вироблялася лише 1/3 довоєнної продукції. Проте сама ситуація та напрями розвитку Німеччини багато в чому залежали від політики союзників. Німецький народ повинен зрозуміти, щоб пережити цю важку зиму, він повинен звільнитися від того старого духу, яким був охоплений дванадцять років. Німеччина повинна стати країною мирних працівників, в якій окрема людина готова реалізувати свої здібності, -- або в Німеччини не буде майбутнього". Тоді німців ніхто не розглядав як жертву режиму. Німці, нагадував німецький філософ К. Ясперс у книзі "Питання про війну", несуть політичну відповідальність за режим, за діяння режиму, за фюрера, за беззастережне підкорення авантюристу. Ясперс вважав, що суспільство, яке усвідомлює свою відповідальність, пробуджується до політичної свободи. "Благо поразки" полягало в алергії до мілітаризму, до військових, армії, маршируючих колон. У післявоєнній Німеччині до влади прийшли нові політики -- К. Аденayeр, Т. Хейс, К. Шумахер, Л. Ерхард, В. Брандт -- нічим не пов'язані з попереднім режимом. Вони багато зробили, щоб спрямувати Західну Німеччину по демократичному шляху, ввести її в західноєвропейське суспільне русло. А тому немає нічого дивного в тому, що в економіку поверталися відомі німецькі підприємці та фінансисти: Абс, Стінес-молодший, Дінкельбах, Цанген, Ханіель, Пенсген та ін. Однак декартелізація все ж здійснювалася і досить масштабно, всупереч твердженням радянської історіографії. Так, відома Фарбеніндустрі" була поділена на п'ять самостійних компаній.

2. Листопадова революція 1918 року

2.1 Причини початку листопадової революції 1918 року

Листопадова революція 1918 р -- революція в листопаді 1918 року в Німецькій імперії, однією з причин якої стало наростання соціальної напруги і важкість економічного життя. Революція призвела до встановлення в Німеччині режиму парламентської демократії, відомої як Веймарська республіка.

Почалась революція з повстання матросів у Вільгельмсгафені і Кілі, а за декілька днів охопили всю Німеччину. 9 листопада 1918 року кайзер Вільгельм II під тиском начальника генштабу Ґренера, котрий вважав продовження воєнних дій безглуздим, був змушений відректися від престолу і втікати з країни. До влади прийшли представники соціал-демократичної партії (СДПН).

Комуністи на чолі з Карлом Лібкнехтом та Розою Люксембурґ, котрі вимагали розгортання революції і проголошення в Німеччині радянської влади, підняли бунт в січні 1919 року проти соціал-демократів. Виникла реальна загроза громадянської війни. Бунт зупинили загони фрайкора під керівництвом Густава Носке, Лібкнехт і Люксембург були вбиті без суду.

В Баварії революція привела до виникнення незалежної Баварської (голова Курт Ейснер), а потім Баварської Радянської республіки (голова Ернст Толлер), яку теж розгромили армією і загонами фрайкора.

Формально революція завершилась 11 серпня 1919 року проголошенням Веймарської республіки.

2.2 Розвиток листопадової революції 1918 року

Економічне становище Німеччини було вкрай важким: народ вимагав негайного припинення війни, запровадження демократичних порядків, роздачі поміщицької землі селянам. З листопада 1918 р. у м. Кілі повстали військові моряки й робітники. На другий день влада у місті перейшла до рук народу. На заклик соціал-демократів і комуністів тут (на взірець російських) було створено раду. Невдовзі народні виступи відбулися і в інших великих містах Німеччини. Вплив соціал-демократів та інших лівих організацій зростав. 9 листопада 1918 р. повстання охопило Берлін. Тисячі демонстрантів з гаслами «Геть кайзера!» заповнили вулиці столиці. До повсталих робітників почали приєднуватися солдати столичного гарнізону. Повстанці захопили всі стратегічні пункти міста. Кайзер Вільгельм II, зрозумівши безвихідь свого становища, таємно залишив Берлін і втік до Голландії. Монархія в Німеччині була повалена. Німецька соціал-демократія не була монолітною. Частина членів партії виступала за демократичні перетворення в країні без збройної боротьби. Крайні ліві, що стояли на більшовицьких позиціях, виступали за встановлення у країні «диктатури пролетаріату». 10 листопада 1918 р. з ініціативи соціал-демократів була скликана Велика рада, яка обрала Раду народних уповноважених - тимчасовий уряд на чолі з Ф. Ебертом. Нова влада запровадила демократичні свободи, 8-годинний робочий день, скасувала військовий стан. Проте соціал-демократичний уряд Ф. Еберта не порушив основ кайзерівської армії, зокрема, зберіг старий офіцерський корпус. Крайні ліві, об'єднані в організацію «Союз Спартака», невдоволені таким розвитком подій, закликали до соціалістичної революції. 30 грудня 1918 р. - 1 січня 1919 р. вони провели в Берліні з'їзд, утворивши Комуністичну партію Німеччини.

Становище в державі продовжувало погіршуватися, в багатьох містах були створені військово-революційні комітети, в Берліні почалися збройні сутички з поліцією і військами. Уряд Ф. Еберта доручив військовому міністрові Носке «навести лад у столиці». З 11 по 14 січня у ході важких боїв урядових військ з робітниками останні зазнали поразки. 15 січня комуністичні лідери К. Лібкнехт і Р. Люксембург були розстріляні за вказівкою Носке. 19 січня 1919 р. розпочалися вибори до Національних (Установчих) зборів, які розпочали роботу 6 лютого у м. Веймар. Центральна рада робітничих і солдатських депутатів передала владу Установчим зборам, які обрали Ф. Еберта президентом Німеччини. Водночас був сформований коаліційний уряд на чолі з Ф. Шейдеманом.

Такий розвиток подій не влаштовував лівих радикалів. У лютому-березні 1919 р. страйки й повстання охопили Баварію, Вюртемберг, Середню Німеччину. Розгорнулися вуличні бої у Берліні. 7 квітня було оголошено про утворення Баварської радянської республіки, яку очолив Є. Левіне. 1 травня 1919 р. урядові війська під командуванням Носке, знову призначеного військовим міністром, розігнали комуністичний уряд, а Є. Левіне розстріляли. Антиурядові виступи тривали до травня 1919 р., аж поки не були остаточно придушені урядовими військами. Революція в Німеччині закінчилася. Основним її досягненням було повалення династії Гогенцоллернів і проголошення республіки. До влади в Німеччині після революції прийшли помірковані соціал-демократи.

2.3 Наслідки листопадової революції

Таким чином, 9 листопада 1918 ода в Берліні перемогла буржуазно-демократична революція, потім і в інших містах, причинами якої з'явилися війна, розруха, голод, інфляція і перемога більшовиків у Росії. Але заклик делегатів з групи «Спартак» оголосити Німеччину республікою Рад за прикладом Росії був відхилений.

Було створено уряд в особі Рад народних уповноважених, який провів ряд важливих реформ щодо демократизації суспільного життя.

В історії німецької революції Німецький з'їзд Рад, який прийняв рішення скликати Установчі збори, мав важливе значення.

Установчі збори виробило конституцію, яка дістала назву «Веймарської», яка проіснувала 14 років. Конституція перетворила Німеччину на буржуазну парламентську республіку з президентом на чолі.

Рейхстаг вважався нижньою палатою, верхньої ж іменували рейхсрату (імперським радою). Обидві палати - рейхстаг і рейхсрат володіли законодавчою ініціативою в рівній мірі.

Президент обирався загальним голосуванням, в руках якого зосереджувалася вища виконавча влада. Від нього залежало персональне призначення глави уряду - канцлера, а також призначення всіх міністрів.

Революційні завоювання (легальність політичних організацій і профспілок, 8-годинний робочий день, свобода слова, друку, недоторканість особи, житла і т.д.) отримали в конституції своє підтвердження. Веймарська конституція представляла собою серйозне завоювання німецького народу і стала однією з передових буржуазних революцій тієї епохи.

Веймарська республіка проіснувала 14 років, але на зміну буржуазно-демократичного режиму в країні прийшов тоталітарний режим: у Німеччині до влади прийшов фашизм.

Висновок

Восени 1918 р. після капітуляції всіх союзників Німеччини стало очевидним, що війну вона програла. Імператор Вільгельм II, військове командування гарячково намагалися запобігти катастрофі, що наближалася. Були спроби створення коаліційного уряду, злиття військової влади з цивільною, пом'якшення цензури. Але ці заходи уже не могли стабілізувати становище в країні, а союзні армії здобували перемогу за перемогою. На урядовій конференції у Спа, що відбулася 29 вересня, було вирішено шукати контактів з Антантою для проведення мирних переговорів. Новий канцлер Макс Баденський надіслав телеграму американському президентові В. Вільсону з проханням про перемир'я. Вільсон також надіслав німецькому урядові кілька нот, вимагаючи від Німеччини значних поступок.

Імператорський уряд прагнув укласти мир на основі «14 пунктів» Вільсона, але союзники зажадали повної капітуляції Німеччини. 4 листопада 1918 р. німецька делегація прибула у ставку французького головнокомандувача маршала Фоша, яка розміщувалася у Комп'єнському лісі. Тут німецьким делегатам були продиктовані умови перемир'я. Німеччина прийняла їх, і 11 листопада 1918 р. воєнні дії на всіх фронтах були припинені. Перша світова війна закінчилася. Німецькі лідери, щоб пом'якшити гіркоту поразки, оголосили, що Німеччина змушена була підписати перемир'я через революцію.

Використана література

1. http://pidruchniki.ws/11800912/istoriya/nimechchina_pislya_porazki_drugiy

_svitoviy_viyni

2. http://bukvar.su/istorija/159578-Germaniya-posle-Pervoiy-mirovoiy-voiyny.html

3. http://eduknigi.com/istor_view.php?id=210

4. http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F_1918_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83_%D0%B2_%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%96

5. http://eduknigi.com/istor_view.php?id=246

Размещено на Allbest.ru