Міське самоврядування Середньої Наддніпрянщини в другій половині ХIХ – на початку ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький державний університет

УДК 947. 084. 5 (477)

Міське самоврядування Середньої Наддніпрянщини в другій половині ХIХ - на початку ХХ століть

07. 00. 01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ПЛАКСІЙ Тамара Миколаївна

Запоріжжя - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціально-політичних наук Кременчуцького державного політехнічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник -- доктор історичних наук, аслужений працівник освіти України Нестуля Олексій Олексійович, Полтавський університет споживчої кооперації України, завідувач кафедри філософії і політології

Офіційні опоненти: -- доктор історичних наук, професор Якименко Микола Андрійович, Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри українознавства

кандидат історичних наук, доцент Марченко Олег Миколайович, Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка, заступник декана історичного факультету

Захист відбудеться “26” жовтня 2001 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 по захисту дисертацій у Запорізькому державному університеті (адреса: 69600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп.V, ауд.326).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 69600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп.ІІ.

Автореферат розісланий “26” жовтня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тимченко С.М.

АНОТАЦІЇ

Плаксій Т.М. Міське самоврядування Середньої Наддніпрянщини в другій половині ХIХ - на початку ХХ ст.-- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України.-- Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2001. виконавчий самоврядування управа дума

В дисертації на основі комплексного аналізу архівних та інших джерел, опублікованих праць досліджуються основні етапи становлення та напрямки діяльності розпорядчих та виконавчих органів міського самоврядування - Дум та Управ Середньої Наддніпрянщини в 1870-1919 рр. Проаналізовано нормативно-правові акти, покладені в основу діяльності Дум та Управ. Обґрунтовано етапи (1870-1892, 1892-1917, 1917-1919 рр.) і визначено особливості та пріоритети розвитку міського самоврядування в хронологічних рамках кожного з них. Узагальнено практику впровадження та реформування органів самоврядування, зміну їх соціального складу, компетенції, фінансове становище, діяльність по розвитку благоустрою міст, охорони здоров'я, освіти, задоволення духовних запитів населення, благочинства. Фактичний матеріал, залучений у праці, сприяє перегляду і розширенню знання про характер органів міського самоврядування дорадянського типу, сприяє їх соціальній та науковій реабілітації. Обґрунтовується висновок про важливе місце і роль Дум та Управ Середньої Наддніпрянщини у системі місцевого самоврядування України, їх суттєвий внесок у розвиток міст та міського господарства другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Ключові слова: міське самоврядування, міська Дума, міська Управа, вибори, гласні, муніципалізація, міське господарство.

Plaksiy T.M. Lokal self-government of the Middle Dnieper area in the latter half of the 19th centuryat the beginning of the 20th century.-- Manuscript.

Ph. D. thesis on speciality 07.00.01 - History of Ukraine.-- Zaporizhye State University, Zaporizhye, 2001.

Administrative and executive powers of local self-government in the towns of the Middle Dnieper area such as a municipal duma and a town council are studied in the thesis.

Municipal dumas and town councils of Katerynoslav, Kiev, Kremenchuk, Oleksandrivsk, Poltava, Cherkasy and other towns in the process of their formation and development as well as contents of standard legislative acts of 1870, 1892, 1917, 1918 assumed as a basis of municipal dumas and town councils activity, archival documents and transactions are considered.

Peculiarities and priorities of local self-government developing in Ukraine in 1870-1892, 1892-1917, 1917-1919 are determined. Application and reformation of local self-government bodies, changes in their social structure, competence, financial status, municipal improvements, health protection, education, spiritual demands` satisfaction, charity activity are analysed.

The facts stated in the thesis contribute to revision and extension of knowledge of local self-government bodies of the pre-soviet type as well as promote social and scientific rehabilitation of these bodies. The author comes to the conclusion about important role of municipal dumas and town councils of the Middle Dnieper area towns in the system of lokal self-government of Ukraine, their considerable contribution to city and municipal services development in the latter half of the 19th century - at the beginning of the 20th century.

Key words: local self-government, municipal duma, town council, municipalization, munizipal services.

Плаксий Т.Н. Городское самоуправление Среднего Приднепровья во второй половине ХIХ - начале ХХ веков.-- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины.-- Запорожский государственный университет, Запорожье, 2001.

С возрастанием национального самосознания украинского народа и потребностью организации системы местного самоуправления на принципиально новых основаниях, соответствующих современным реалиям развития Украины и общепринятым мировым стандартам, предметом особого внимания широкой общественности стала история развития городского самоуправления. Этот процесс вызвал повышенный научный интерес к исследованию истории городских Дум и Управ Среднего Приднепровья во второй половине ХIХ - начале ХХ веков.

Установлен уровень разработки рассматриваемой проблемы в кругу исследовательских приоритетов дореволюционной, советской и современной отечественной историографии, прослежено эволюцию тематики и глубину исследований, их концептуальную направленность и конкретные аспекты. Отмечено возрастание внимания современной украинской исторической науки к региональным проблемам деятельности Дум и Управ в Украине.

На основе исследования правовых положений, регламентирующих деятельность Дум и Управ, проведенного на основе широкого круга источников анализа практики формирования органов самоуправления, их социального состава, компетенции, взаимоотношений с органами государственной власти, установлено, что Думы и Управы были введены в украинские города с 1870 г. и прошли в своем развитии три этапа: 1. 1870-1892 гг.; 2. 1892-1917 гг.; 3. 1917-1919 гг. Показано изменение приоритетов в деятельности Дум и Управ Среднего Приднепровья в начале ХХ в., направленной на формирование муниципального хозяйства, развитие образования, здравоохранения, благотворительности. Ими был накоплен положительный опыт в деле организации местного городского хозяйства. Во многом благодаря их деятельности формировалась социальная- и инфраструктура городов Украины, улучшился их экономический и культурный облик. Успехи Дум и Управ в области традиционных функций в условиях нарастающего кризиса самодержавия конца ХІХ - начала ХХ вв. в России, революций и гражданской войны 1917-1919 гг. свидетельствуют об их жизнеспособности и приверженности интересам народа независимо от политического режима. Основой их жизнеспособности были выборность, самоуправляемость, самофинансирование.

Проанализированы попытки реформирования органов городского самоуправления Украинской Центральной Радой, Гетьманатом и Директорией, условия сужения их деятельности в 1917-1918 гг., окончательной ликвидации в 1919 г. под давлением органов советской власти в условиях гражданской войны. Внесены конкретные предложения по совершенствованию организации деятельности современных органов местной исполнительной власти в Украине.

Ключевые слова: городское самоуправление, городская Дума, городская Управа, выборы, гласные, муниципализация, городское хозяйство.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний період, що характеризується виходом України на рівень державної незалежності, у число пріоритетних напрямків історичної науки вивів проблеми відродження досвіду місцевого самоврядування. Особливий науковий інтерес привертають органи міського громадського самоврядування - Думи та Управи, що діяли в українських містах за часів стрімкої буржуазної модернізації у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст.

У цей період інтенсифікувалися процеси розвитку міського господарства, будівництва, транспорту, засобів зв'язку, окреслилася соціальна структура міст України. Вагомою була діяльність Дум, спрямована на розвиток культури, освіти, охорони здоров'я, благодійництва. Думи стали важливим ліберальним інститутом, школою формування громадянської активності, фактором демократизації влади в Україні за доби Центральної Ради, Гетьманату, Директорії.

Ретроспективний погляд у минуле, знайомство з напрямками і формами діяльності Дум і Управ Наддніпрянського регіону допоможе глибше осягнути складні і неоднозначні завдання, які постають перед суспільством та органами місцевого самоврядування сьогодні, уникнути помилок і, враховуючи специфіку регіону, швидше перейти до втілення перспективних програм, що сприятимуть розвитку української держави. Розуміння традицій самоврядування в Україні має прискорити процеси демократизації країни та формування громадянського суспільства, подолання стереотипів у ставленні до органів дореволюційного міського управління, усвідомлення їх як важливого чинника розвитку міст.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у межах науково-дослідної теми кафедри соціально-політичних наук Кременчуцького державного політехнічного університету “Історичні, геополітичні та соціоетнічні основи становлення і розвитку української державності”.

Об'єктом дослідження є процеси становлення та розвитку органів міського самоврядування в Середній Наддніпрянщині другої половини ХIХ - на початку ХХ століть.

Предметом дослідження є органи міського самоврядування (Думи та Управи) Середньої Наддніпрянщини, їх діяльність по впорядкуванню міського господарства, розвитку охорони здоров'я, задоволенню соціальних потреб населення. В роботі аналізуються основні правові акти, які регламентували діяльність Дум, вплив на них соціальних та політичних чинників.

Хронологічні межі охоплюють період другої половини ХІХ - початку ХХ ст., з моменту впровадження Дум та Управ у міста Середньої Наддніпрянщини (1870 р.) до їх остаточної ліквідації (1919 р.).

Територіальні межі включають регіон Середньої Наддніпрянщини.

Мета дослідження визначена з врахуванням актуальності теми, ступеню її наукової розробки. Вона передбачає вивчення структури і основних форм діяльності органів громадського самоврядування міст Середньої Наддніпрянщини в 1870-1919 рр. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі дослідницькі завдання: проаналізувати організаційно-правові основи діяльності міських Дум та Управ, особливості процесу їх становлення; простежити зміни соціально-політичного статусу Дум та Управ початку ХХ ст.; зробити аналіз основних напрямків діяльності органів міського самоврядування, оцінити їх реальний внесок у розвиток міст Середньої Наддніпрянщини; визначити вплив політичних чинників на склад та діяльність органів самоврядування; дослідити причини та умови звуження діяльності міських Дум та Управ і їх остаточної ліквідації.

Наукова новизна дисертації обумовлена її проблематикою і полягає в тому, що автором вперше залучено до наукового обігу широке коло виявлених фондових джерел Центрального державного архіву вищих органів влади і управління, Центрального державного історичного архіву, Державних архівів Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Полтавської, Черкаської областей. Фронтально переглянуто періодичну пресу, що видавалася в Україні 1870-1919 рр. та узагальнено її дані, а також дані, опубліковані у виданнях органів міського самоврядування. Вперше комплексно проаналізовано основні правові акти, що регламентували діяльність Дум, тенденції розвитку міського самоврядування, напрямки діяльності Дум та Управ важливого для України регіону - Середньої Наддніпрянщини. В роботі обґрунтовано періодизацію історії Дум в Україні, проаналізовано хід та результати міських виборів, зміни складу міських гласних та виборців, взаємозв'язок між змінами у громадсько-політичному житті країни та соціально-політичним статусом органів самоврядування. Доведено вплив процесів демократизації суспільства початку ХХ ст., в період національно-визвольних змагань 1917-1919 рр. на зміст та напрямки діяльності Дум. Визначено причини звуження компетенції та ліквідації органів міського самоврядування у 1918-1919 рр. Розкрито напрямки роботи Дум, з'ясовано роль і значення їх діяльності у розвитку міст Середньої Наддніпрянщини.

Практичне значення дослідження. Його результати сприятимуть узагальненню та створенню історії становлення і розвитку міського громадського самоврядування в Україні. Вони можуть бути використані при складанні вузівських та шкільних навчальних курсів з історії України, краєзнавства, у лекційній роботі, при підготовці синтетичних та узагальнюючих наукових праць з історії України. Досвід практичної діяльності міських Дум та Управ може бути корисним для органів державної виконавчої влади та міського управління на сучасному етапі їх реформування.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри соціально-політичних наук Кременчуцького державного політехнічного університету, на Всеукраїнських конференціях: УІ Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства (м.Луцьк, 1993); “Україна: державотворчі процеси новітнього часу” (м.Полтава, 1999); “Адміністративний устрій та самоврядування в Україні ХVII-ХХ століття” (м.Запоріжжя, 1999), а також на наукових конференціях “Актуальні проблеми історії України” (м.Кременчук, 1994-2001 рр.). За темою дисертації опубліковано тринадцять статей, в тому числі чотири статті у ліцензованих ВАК України виданнях.

Особистий внесок здобувача у дослідження теми полягає в тому, що із 13 праць за темою дисертації 12 опубліковані одноособово, авторський внесок з О.І. Осташком -- 50%.

Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом і підпорядкована висвітленню питань розвитку міського самоврядування Середньої Наддніпрянщини у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Обсяг дисертації 192 с. Список використаних джерел та літератури включає 609 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми, хронологічні межі, визначаються об'єкт та предмет дослідження, його мета і завдання, наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження.

Розділ 1 “Історіографія, джерела, методологія та методи дослідження” містить два підрозділи. Підрозділ “Історіографія проблеми” присвячений з'ясуванню ступеню вивчення теми. Перший етап у розробці проблеми визначили праці російських дореволюційних дослідників А.Васильчикова, В.Гессена, А.Градовського, І.Дітятіна, Г.Джаншиєва, А.Количева, М.Корфа, В.Лебедєва, В.Немчинова, К.Пажитнова, В.Пічети, М.Шимановського, Г.Шрейдера, С.Щегловитова, які висвітлювали переважно теоретичні питання становлення системи міського самоврядування, правові аспекти регулювання їх діяльності.

У працях А.Осипова, С.Ромишевського, Г.Ковалевського відображені питання впорядкування міського господарства, благодійницької діяльності Дум. Л.Веліхов, А.Михайловський, К.Пажитнов, В.Семенов, Д.Семенов, М.Страдомський, В.Тотоміанц, М.Тоцький, стурбовані незадовільним станом самоврядування на початку ХХ ст., обґрунтовували необхідність проведення міської реформи, муніципалізації. Однак, конкретно-історичні дані про розвиток Дум України в роботах цих авторів відсутні.

Значну увагу проблемі самоврядування, безвідносно Дум та Управ, приділяли М.Костомаров, Т.Шевченко, М.Гулак, О.Навроцький, П.Куліш. До неї апелювали Г.Андрузький, М.Драгоманов. У загальному контексті історії України до аналізу міського самоврядування зверталися М.Грушевський, В.Винниченко.

Певний інтерес в цьому плані складають історико-краєзнавчі дослідження з історії міст Наддніпрянщини, підготовлені В.Бучневичем, Н.Набіркіним, Ф.Ніколайчиком, І.Павловським, Д.Яворницьким. В них не лише наводяться відомості про важливі події з історії міст, а й висвітлюється робота органів самоврядування, спрямована на впорядкування їх господарства.

В цілому у дореволюційний період не вийшло жодної узагальнюючої праці з історії міських Дум та Управ України. Вони вивчалися у контексті загальної історії Російської імперії або окремих населених пунктів. Водночас було нагромаджено чимало фактичного матеріалу, сформульовано ряд теоретичних висновків щодо розвитку міського самоврядування.

Офіційна радянська історіографія при дослідженні питань муніципального розвитку керувалася традиційною марксистською методологією. На довгий час вироком для органів дореволюційного самоврядування стала їх критична оцінка В.Леніним як “п'ятого колеса” в системі російського державного управління, що не здатне змінити основ суспільного устрою, а повинне займатися “лужінням умивальників”. Навіть у монографії відомого дослідника міст Росії ХІХ - початку ХХ ст. Л.Веліхова, яка вийшла друком у 1928 р. і була фундаментальним підручником з ведення міського господарства у радянський час, про діяльність Дум не згадується. Такий характер мала і праця з історії комунального господарства України І.Вологодцева, автор якої наводить цікаві статистичні дані щодо рівня благоустрою, озеленення міст, розвитку міського транспорту, водогону, виділяє етапи їх розвитку в дореволюційні часи.

Не змінився характер публікацій з проблем міського життя і в 50-ті роки. Тут знаковими є праці В.Астахова, Ю. Кондуфора, Б. Бабія, І. Рибалки, І.Премислера, у яких органи дорадянського міського самоврядування розглядалися виключно у загальному контексті висвітлення революційної боротьби трудящих за владу Рад. Проявом певного інтересу радянських істориків до проблеми в цілому в цей час стала хіба - що дисертація Е.Павлюченка, присвячена московському міському самоврядуванню.

60-80-ті роки позначені зростанням теоретичного рівня історичних досліджень. Розширюється і їх проблематика. У багатотомному виданні “Історії міст і сіл Української РСР” та інших фундаментальних працях з історії України знайшли певне висвітлення проблеми розвитку міст та діяльності Дум. Зокрема, їх автори аналізують соціально-економічні аспекти розвитку комунального господарства, урядову політику щодо управління містами, діяльність Дум. Водночас, на нашу думку, і у багатотомних академічних виданнях з історії України питанням діяльності Дум приділено непропорційно мало уваги. Зокрема, в “Історії Української РСР” виділені лише основні етапи становлення та функціонування органів місцевого самоврядування та зроблено короткий критичний огляд форм і методів їх діяльності. Містобудівні аспекти розвитку комунального господарства в містах України розглядаються у низці мистецтвознавчих робіт, у працях з історії архітектури.

Особливий інтерес складають праці П.Зайончковського та Ю.Терещенка, присвячені проблемам міського самоврядування досліджуваного періоду. П.Зайончковський значну увагу приділяє аналізу умов проведення міських реформ, зокрема, “контрреформи” 1892 р.. Праця Ю.Терещенка присвячена муніципальним виборам в Україні влітку 1917 р.. У ній автор на основі широкого кола архівних джерел висвітлив політичну боротьбу під час виборів до Дум. Хоча поза увагою залишився власне український рух.

Приємним винятком із широкого кола краєзнавчих досліджень Середньої Наддніпрянщини є багатотомна “Історія Києва”. У ній через висвітлення міського господарства, освіти, культури столиці досить докладно простежується різнобічна діяльність міської Думи та Управи у різних сферах життєдіяльності міста та історія міського самоуправління. Роль Дум у розвитку архітектурної забудови міст висвітлена у праці В.Ясієвича, яка присвячена дослідженню архітектури в Україні на межі ХIХ-ХХ ст..

Загалом же у працях радянських істориків простежується упереджене і дещо нігілістичне ставлення до Дум та Управ. Вони піддавалися політичній та господарській дискредитації. У кращому випадку до них зверталися, аби довести їх неспроможність вести міське господарство, бути активним чинником державного життя. Водночас було накопичено чимало фактичного матеріалу з розвитку міського господарства, засобів комунікацій, транспорту, охорони здоров'я, освіти тощо.

У зв'язку з тим, що тематика міського самоврядування має прикладний характер, зарубіжна українська історіографія обійшла її належною увагою і Думи та Управи не стали предметом її спеціального дослідження.

Якісно новий етап у розвитку вітчизняної історіографії розпочався з 90-х рр. Він позначений критичним переосмисленням наукового історичного спадку, подоланням догматичних штампів. Зі здобуттям Україною незалежності постало завдання розбудови системи місцевого самоврядування на якісно нових засадах. Відтак, активізувався науковий пошук у царині вивчення його історії і, зокрема, міських Дум та Управ. До цього долучилось широке коло краєзнавців та науковців - істориків, правознавців, політологів, економістів.

Свідченням зростання прикладного та наукового інтересу до проблеми є створення в Україні Фонду сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування, проведення тематичних всеукраїнських, регіональних та міжнародних науково-практичних конференцій, виходу фахових муніципальних видань, ряду наукових статей та монографій з теорії та історії самоврядування в Україні, його перспектив.

Результатом пошуку науковців по вивченню міських Дум та Управ, їх діяльності у окремих містах та регіонах України став захист ряду дисертацій з окресленої проблематики. Особливо привертають до себе увагу дослідження В.Бойка, О.Головка, О.Марченка, Т.Харченко. В них аналізуються особливості українського політичного руху під час виборів до міських Дум 1917 р.; історія Думи та Управи Харкова: процес формування, соціальний та політичний склад органів міського самоврядування, їх компетенція та діяльність у відповідності до Городового Положення 1892 р.; передумови проведення міської реформи у другій половині ХIХ ст. на Півдні України, особливості організації місцевого самоврядування в Україні доби Гетьманату.

Досить широке коло питань з проблеми висвітлюється також у краєзнавчій літературі. Помітною тут стала монографія О.Єрмака, присвячена історії полтавського міського водопроводу.

Аналіз історіографії проблеми засвідчує, що на сьогодні створено досить ґрунтовні передумови для підготовки узагальнюючих праць з історії міських Дум та Управ в Україні. Водночас, залишаються недостатньо висвітленими такі аспекти проблеми, як особливості впровадження міських реформ 1870р., 1892 р., 1917 р. у Середній Наддніпрянщині; господарська діяльність Дум та Управ регіону, їх внесок у розвиток освіти, охорони здоров'я, культури міст; особливості діяльності міських Дум у період національно-визвольних змагань 1917-1919 рр.; умови та причини остаточної ліквідації органів міського самоврядування. Автор робить спробу їх аналізу у дисертації.

Другий підрозділ “Аналіз джерельної бази, методології та методів дослідження”. Автор виокремлює такі основні групи джерел: 1) законодавчі пам'ятки; 2) архівні матеріали; 3) наративні джерела. Їх спільною ознакою є масовість та офіційність походження.

Першу групу склали законодавчі пам'ятки - Городові Положення 1870 р., 1892 р., Постанова Тимчасового уряду “Тимчасові правила про здійснення виборів гласних міських Дум” 1917 р., Тимчасовий Статут міських Дум та проведення виборів гласних міських Дум, Закон про зміну діючого Статуту громадського управління міст 1918 р., які публікувалися у Зводі законів Російської імперії, “Урядовому віснику”. Вони визначали юридичний статус, принципи формування, компетенцію, структуру органів самоврядування, характер виборчих прав на різних етапах його розвитку.

Основою для вивчення питання становлення та діяльності міських Дум та Управ Середньої Наддніпрянщини стали матеріали архівних фондів, насамперед Центрального державного історичного архіву України (ЦДІАУ) та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ). Значний масив матеріалу зберігається у фонді Канцелярії Київського, Волинського і Подільського генерал-губернатора (ЦДІАУ, ф.442): циркуляри та проекти постанов Міністерства внутрішніх справ, господарчого Департаменту, сенатські укази та їх копії, інструкції, повідомлення, списки гласних, листування з губернським управлінням, клопотання та розпорядження губернаторів, які стосувалися діяльності органів самоврядування та їх посадових осіб і водночас розширювали правове поле їх діяльності, зміст взаємовідносин з вищими урядовими установами.

Матеріали фондів Київського охоронного відділення, Київського губернського жандармського управління та Полтавського губернського жандармського управління (ЦДІАУ, ф.274, ф.275 та ф.320.) ілюструють процес діяльності Дум та різних ланках міського життя - від благоустрою до політичної благонадійності гласних, міських діячів. Копії указів, циркуляри, інструкції, донесення, листування з губернаторами, постанови Дум розкривають ставлення урядових установ до органів самоврядування. Водночас слід згадати матеріали фондів Канцелярії Київського окремого цензора (ф.294) та Київського тимчасового комітету зі справ друку (ф.295), які побіжно торкаються даної теми, оскільки містять документи, що надходили від Головного управління зі справ преси і торкалися справ цензури, циркуляри, клопотання міських голів про заборону друку міськими типографіями доповідей та проектів Дум без їх попереднього перегляду; Київського округу шляхів сполучення (ф.692) та Споживчого товариства Півдня Росії (ф.1111) з повідомленнями про вибори до Дум, накази військам київського гарнізону про складання виборчих списків, скарги, а також персональні фонди (ф.ф. 838, 849) містять листівки про влаштування міських справ, спомини сучасників про хід виборів у містах тощо.

Особливе місце серед джерел цієї групи займають документи, що містяться у фондах Української Центральної Ради (ЦДАВОУ, ф.1115), Ради Народних Міністрів УНР (ф.1063), Ради Міністрів Української Держави (ф.1064), Міністерства внутрішніх справ УНР (ф.1092). Тут виявлено тексти законів, постанов, проектів, меморій, указів, статутів, які відтворюють організаційну та законотворчу діяльність урядів протягом 1917-1919 рр. Матеріали журналів засідань розкривають зміст їх діяльності по впорядкуванню системи місцевого самоврядування, про актуальність проблеми організації місцевого самоврядування на національному ґрунті.

Найбільш масовими, змістовно строкатими та інформаційно наповненими джерелами є фонди Дум та Управ державних архівів Дніпропетровської (ДАДО, ф.469), Запорізької (ДАЗО, ф.ф. 21, 24, 2030), Київської (ДАКО, ф.9), Полтавської (ДАПО, ф.ф. 107, 775, 591, Р.-2060), Черкаської (ДАЧО, ф.8). Насамперед вони “зсередини” відтворюють картину функціонування органів самоврядування міст Середньої Наддніпрянщини, доповнюють знання про них матеріалами справочинства Дум та Управ, журналами засідань зі стенограмами, доповідями, звітами, рахунками, кошторисами, клопотаннями, вимогами, списками, стягненнями, важливішими рішеннями та постановами, які висвітлюють безпосередньо діловий характер органів самоврядування. Опрацьовано тисячі таких справ, що сприяло більш об'єктивному висвітленню даної наукової проблеми. Побіжно авторка ознайомилася з фондами міських архівів, напр., Київського міського архіву (163), який зберігає справи, що також проливають світло на господарську діяльність комісій та відділень міського управління Києва за 1840-1919 рр.

Строкатою за походженням є група наративних джерел: мемуари, довідкові, статистичні, справочинні видання, збірники документів, загальнодержавні та регіональні часописи. Вони містять дані про розвиток міст: статистику їх господарства, мережу навчальних та лікарняних закладів, кількість мешканців, висвітлюють проблеми поточної діяльності, об'яви, тексти виступів, результати виборів, кошториси, звіти виконання бюджетів.

Важливою складовою джерельної бази дослідження стали матеріали періодичної преси, яка виходила у дореволюційний період в Україні. Насамперед - це офіційні видання “Урядовий вісник”, “Державний вісник”, “Вісник УНР”, у яких подавалися тексти законів, постанов, наказів по міністерствах як Російської імперії, так і України зокрема. Серед інших видань не менш важливими є центральні “Киевлянин”, “Киевская мысль”, “Киевское слово”, “Нова Рада”, які подавали найважливіші офіційні повідомлення, огляд подій по країні, оперативно реагували на події політичного та економічного життя держави. Серед регіональних видань: (губернські) “Вісники”, “Вісті”, “Відомості”, які дають місцевий матеріал щодо процесу діяльності органів самоврядування у містах; повітові газети та видання Дум (“Вісті”, “Бюлетені”), більшість публікацій яких присвячена висвітленню процесів, що відбувалися у органах самоврядування, пов'язаних з їх діяльністю на різних ланках життєдіяльності міст.

Комплексне використання архівних матеріалів та інших документів, їх критичний аналіз та оцінка дозволяє розкрити основні аспекти обраної теми, розв'язати поставлені завдання.

Теоретико-методологічна база дослідження дозволила застосувати системний підхід, що сприяло визначенню методів (загальнонаукових, спеціально-наукових, конкретно-проблемних). Він спирається на принципи структурності та поліфункціональності систем, на загальнометодологічні принципи об'єктивності, історизму, поліперспективності. В роботі застосовані логічний, порівняльно-правовий, порівняльно-історичний, історико-хронологічний, проблемно-хронологічний, періодизаційний, формально-кількісний, статистичний спеціальні наукові методи, які дозволили виявити і проаналізувати основні напрямки і форми роботи органів міського самоврядування, подібні та відмінні ознаки їх діяльності на різних етапах історичного розвитку, встановити структурно-типологічний зв'язок між ними, зібрати і сумувати дані про склад міських Дум та Управ, походження гласних, визначити хронологічні та географічні межі дослідження, здійснити періодизацію історії Дум та Управ в Україні. В цілому широке застосування сучасної методології сприяло розширенню кола питань, визначенню об'єкта дослідження та системному розв'язанню поставлених завдань.

У другому розділі “Міські Думи у пореформений період” здійснено аналіз основних правових положень, які регламентували діяльність Дум і Управ та розкрито особливості їх діяльності у перші пореформені десятиліття. Розділ складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі “Організаційно-правові основи діяльності Дум та Управ” здійснено історико-правове дослідження процесу становлення міського самоврядування нового типу у Середній Наддніпрянщині.

Основоположні принципи російської міської реформи 16 квітня 1870 р. - всестанове представництво, буржуазний майновий ценз, розподіл влад і самоврядування громади - покладалися в основу міського самоврядування України. Досліджуючи зміст виборчої системи, порядок формування, правовий статус, компетенцію органів міського самоврядування, міського голови, їх взаємовідносини з вищими урядовими інстанціями, посадовими особами, доведено, що трирозрядна виборча система була тонким і зваженим способом усунення від впливу на розвиток міст переважної більшості міських жителів без позбавлення їх виборчого права. В результаті у містах Середньої Наддніпрянщини, як і інших регіонів, перевагу у Думах здобули представники I та II розрядів - найбільш платоспроможні громадяни міст: торгівельно-промислова буржуазія, дворяни, домовласники.

В дисертації аналізуються основні етапи впровадження міської реформи на території Катеринославської, Київської, Полтавської, частково Чернігівської губерній. Робляться висновки, що процес впровадження реформи був довготривалим і протягся у різних містах на 14 років.

У другому підрозділі “Роль міських Дум у розвитку міст Середньої Наддніпрянщини” авторка аналізує напрямки і форми роботи органів самоврядування другої половини ХIХ ст.

Городове Положення 1870 р., визначаючи компетенцію Дум та Управ, створювало умови для їх діяльності по організації міського господарства. Надані Думам нормотворча, господарсько-регулятивна та контролююча функції сприяли їх широкій і плідній діяльності на ниві задоволення зростаючих міських потреб - благоустрою, охорони здоров'я, освіти, благодійництва тощо.

У другій половині ХIХ ст. Думи займалися питаннями брукування, озеленення, освітлення, санітарії міст, інвентаризації міського майна. Вони контролювали процес забудови міст, відкриття банків, складів, ломбардів, митниць, підприємств промислового значення (газо- та електростанцій, каналізаційних та очисних споруд), здійснювали охоронооздоровчу діяльність (протиепідеміологічні санітарні заходи, відкриття лікарень, аптек). Поряд з цим вирішували питання соціального захисту малозабезпечених, стимулювали і очолювали благодійництво. Автор доводить важливу роль органів самоврядування у справі розвитку народної освіти, просвітництва, культури, задоволення духовних запитів мешканців міст. В цілому Думи та Управи відповідали своєму призначенню, очолювали міське господарство.

У третьому розділі “Міське управління Середньої Наддніпрянщини в кінці ХIХ - на початку ХХ ст.” дисертант аналізує зміни у розвитку міського самоврядування після “контрреформи” 1892 р., яка започаткувала другий період в його історії.

У першому підрозділі “Органи міського самоврядування за умов кризи російського самодержавства” здійснено аналіз історичних обставин розвитку правових основ, які регламентували діяльність Дум та Управ в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Відмічено, що реформою 1892 р. виборче право надавалося представникам установ, організацій. Управління містами передавалося до рук великої буржуазії, дворянства. В результаті у Думах збільшилася питома вага гласних із середньою та вищою освітою, інтелігенції. Це сприяло зміні пріоритетів у діяльності органів міського самоврядування.

Впровадження закону здійснювалося за принципом територіального розподілу, згідно з яким частина Полтавської, Чернігівської губерній відносилася до Центрального землеробського (у реєстрі 4-го), Київської - до Західного (6-го), Катеринославської - до Південного (7-го) районів. Міські вибори на основі нового закону у них тривали протягом 1892-1894 рр.

На початку ХХ ст. змінився соціально-політичний статус органів міського самоврядування. У роки першої буржуазно-демократичної революції Думи отримали перші уроки демократії. Суттєвим фактором пробудження громадської думки та формування політичної свідомості мас стали “наради виборців” - необхідний елемент виборчої боротьби, де кандидати у гласні висловлювали погляди на завдання, місце і роль органів міського самоврядування у системі державного управління, оприлюднювали виборчі програми. Про зростання політичної активності Дум Полтави, Катеринослава, Києва свідчить їх участь у розробці проекту міської реформи. У міському середовищі окреслювалися риси організації виборчої системи на основі загальної, рівної, прямої і таємної подачі голосів, розширення виборчих прав громадян.

У роки Першої світової війни відбувся перехід від розрізненого, ізольованого життя органів самоврядування до їх загальнодержавного об'єднання на ґрунті боротьби за задоволення стрімко зростаючих культурно-господарських потреб міст. Важливу консолідуючу роль відіграли міські з'їзди, організація Всеросійської Спілки міст, а також його обласних відділень, які з 1915 р. почали діяти при міських Думах Києва, Полтави, Катеринослава. Вони об'єднували кращі громадські сили, міських діячів, сприяли розвитку демократизації міського самоврядування. За воєнного часу при сприянні Всеросійської Спілки міст міські Думи надавали допомогу фронту, інвалідам, споряджали санітарні загони, відкривали лазарети. Згуртування кращих сил у міському середовищі сприяло демократизації суспільства напередодні повалення самодержавства.

Другий підрозділ “ Муніципальна діяльність міських Дум та Управ” присвячений дослідженню головних напрямків діяльності органів самоврядування після реформи 1892 р.

Показано, що на початку ХХ ст. Думи переходили до ведення міського господарства на основі плановості. За рахунок приєднання околиць розширювалися межі міст, здійснювалося районування, впорядковувалися майдани, бульвари, збільшувалася кількість насаджень. При Управах створювалися Статистичні бюро, на які покладалося завдання всебічного обстеження та обліку міського майна. Пріоритетним завданням ставала “муніципалізація” - придбання органами міського самоврядування і перехід до державної власності об'єктів міського господарства - каналізації, водогону, трамваю. Значну увагу Думи приділяли реконструкції, розширенню мереж водопостачання, транспорту, зв'язку, переведенню їх на більш високий технологічний рівень. Традиційно важливе місце у діяльності Дум Середньої Наддніпрянщини на початку ХХ ст. займали питання охорони здоров'я, народної освіти. Водночас діяльність Дум обмежувалася їх фінансовими можливостями, постійний дефіцит коштів у міських бюджетах сковував ділову ініціативу органів самоврядування.

Четвертий розділ “Міські Думи та Управи за доби національно-визвольних змагань в Україні (1917-1919 рр.)” присвячено аналізу умов проведення міської реформи 1917 р. після повалення монархії, виборів до Дум Середньої Наддніпрянщини на основі законоположень Тимчасового уряду, вивченню процесу розвитку міського самоврядування у 1917-1918 рр., взаємовідносин Дум з Українською Центральною Радою, Гетьманатом, Директорією, Радами, а також звуження їх діяльності та ліквідації.

У першому підрозділі “Міські Думи за Центральної Ради” авторка досліджує основні положення проведеної Тимчасовим урядом реформи системи органів міського самоврядування, перебіг міських виборів 1917 р. на основі демократичних принципів. Доведено, що Думи Середньої Наддніпрянщини були важливим чинником політичної боротьби в Україні. Суперечливість їх позиції полягала у тому, що вони орієнтувалися водночас на російські законоположення і, визнаючи УЦР, чекали змін щодо розвитку національної системи місцевого самоврядування. У колі міських діячів не залишилося поза увагою жодне з питань, що стосувалося майбутнього України. Водночас УЦР, обмежуючись створенням теоретичної моделі територіального конституціонування України, не впровадила жодного з актів, які б зміцнили систему самоврядування.

Гласні Дум Середньої Наддніпрянщини засудили заколот Корнілова, більшовицький переворот. З жовтня-листопада 1917 р. розпочалися утиски Дум з боку більшовицьких рад. По мірі того, як ради оволодівали роботою, що відносилася до компетенції Дум та Управ, відбувалося звуження діяльності останніх.

У другому підрозділі “Звуження діяльності та ліквідація міських Дум та Управ (1918-1919 рр.)” розглянуто особливості діяльності органів самоврядування в Україні зазначеного періоду. Виділено домінантні тенденції: 1) реформаторська політика Гетьманату та Директорії у сфері міського громадського самоврядування; 2) міські Думи - важливий чинник боротьби за владу; 3) остаточне припинення діяльності Дум та Управ під тиском органів радянської влади.

Фактично Думи залишалися при владі у містах Середньої Наддніпрянщини протягом 1918 р., хоча їх розтинали політичні протиріччя. Автор доводить, що, приступаючи до реформи місцевого самоврядування, Гетьманат не ставив за мету ліквідувати Думи. Постановою Ради Міністрів та законом “Про зміну діючого Статуту громадського управління міст” від 2 жовтня 1918 р. було скасовано постанову Тимчасового уряду від 1 травня 1917 р. про проведення виборів гласних міських Дум на основі Статуту громадського управління міст у викладі постанови від 8 липня 1917 р. Важливим кроком на шляху реформування органів міського самоврядування був запроваджений Гетьманатом Тимчасовий Статут міських Дум, з встановленням термінів проведення міських виборів, який доповнював основні положення Статуту Тимчасового уряду. У відповідності до нього припинялися повноваження гласних, обраних на основі постанови Тимчасового уряду. Результатом виявлених під час ревізії обраних на основі закону Тимчасового уряду органів міського самоврядування недоліків була зміна складу Управ. Зокрема, на Катеринославщині з 19 Управ було замінено11, на Київщині з 13 - 5, на Полтавщині з 17 - 10. Міські вибори в Україні призначалися на 22 - 29 грудня 1918 р. Встановлювався розпис кількісного складу гласних, що підлягали обранню. В дисертації показано, що попри досить вагому державотворчу діяльність Гетьманату на ниві розбудови системи місцевого самоврядування, його прорахунки, репресії активних діячів міських управлінь стали причиною недовіри до нього з боку Дум. Вони стали в табір опозиції Гетьманату.

Політику Директорії щодо самоврядування визначала “Декларація” Української Директорії від 26 грудня 1918 р. У відповідності до неї в Україні мали бути створені органи “демократичного самоврядування” - трудові Ради на чолі з Трудовим Конгресом. Однак, до прийняття закону про Ради в Україні відновлювалися “антиукраїнські” та “антибільшовицькі” міські Думи. Водночас законом Директорії від 2 січня 1919 р. скасовувалися закони Гетьманату, в тому числі й стосовно органів самоврядування.

Більшовики дивилися на місцеве самоврядування як на явище “буржуазне” і “ модерністське” за своєю природою і тому більш прийнятною для них моделлю стали Ради робітничих і селянських депутатів. Цим проголошувався курс на створення політичних (класових) органів управління місцевими справами і водночас скасовувався загальнодемократичний принцип формування місцевих самоврядних органів. Процес звуження діяльності міських Дум під тиском радянської влади відбувався перманентно. В дисертації показується, що він залежав від темпів розвитку місцевого управління у формі рад. Форсований же наступ на Думи розпочався на початку 1919 р., в умовах громадянської війни, коли в Україні під керівництвом більшовицької партії було створено революційні комітети, під тиском яких і було остаточно ліквідовано старий апарат влади у містах. Цей процес був обумовлений політичними протиріччями, боротьбою за владу не тільки на місцевому, а й на міждержавному рівнях.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У результаті проведеного комплексного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

Запровадження розпорядчих (Дум) та виконавчих (Управ) органів міського самоврядування у містах Середньої Наддніпрянщини у відповідності з Городовим Положенням 1870 р. стало одним із чинників, що обумовив ліквідацію національних особливостей розвитку системи місцевого громадського самоврядування і сприяв уніфікації системи державного управління та її підпорядкування Російській імперії.

У своєму розвитку міські Думи та Управи Середньої Наддніпрянщини пройшли три періоди, які відповідають розвитку місцевого громадського самоврядування другої половини ХIХ - початку ХХ ст.: 1. 1870-1892 рр.; 2. 1892-1917 рр.; 3. 1917-1919 рр.

Городовим Положенням 1870 р. визначалися головні принципи функціонування міського громадського самоврядування: розподілу влад, гласності, майнового цензу, пропорційності. При їх розробці не бралися до уваги надбання української теоретико-правової думки, ідеї провідних мислителів щодо самоврядування в Україні (діячів Кирило-Мефодіївського братства, М.Драгоманова, ін.). В результаті в 1870-1892 рр. більшість гласних Дум Середньої Наддніпрянщини складали власники великого капіталу, великі платники податків - купці, дворяни, чиновники. Трирозрядна виборча система була тонким і зваженим способом позбавлення значної, однак менш платоспроможної, частки міських жителів права впливу на розвиток міст, участі у діяльності самоврядування.

Результатом міської “контрреформи” 1892 р. було обмеження основної маси міського населення у виборчому праві, фактична передача Дум у руки дворян-домовласників та великої буржуазії. Серед наділених виборчим правом на початку ХХ ст. значно зростала питома вага інтелігенції. У цілому зростав культурно-освітній рівень як виборців, так і гласних Дум Середньої Наддніпрянщини: серед них збільшилася кількість інженерів, професорів, лікарів, юристів, педагогів. Відтак, змінювалися пріоритети та перспективи у діяльності органів міського самоврядування Середньої Наддніпрянщини, вироблялися більш послідовні муніципальні програми.

Після Першої російської революції 1905-1907 рр. у діяльності Дум простежувалися зрушення у бік їх переходу до фракційності. Думи ставали важливим чинником державного життя, розвитку міст. У Думах активізувалася робота, спрямована на участь у розробці основ міської реформи, необхідність якої ставала все більш очевидною. Поштовхом до переходу органів міського самоврядування від розрізненості до тіснішої організації стала Перша світова війна. Консолідації Дум сприяли міські з'їзди, легалізація Всеросійської Спілки міст, відділення якої діяли у всіх губернських містах.

З поваленням самодержавства Тимчасовим урядом було прийнято принципово нові виборчі положення, на основі яких у містах Середньої Наддніпрянщини влітку 1917 р. пройшли вибори до Дум. У них було закріплено демократичний характер Дум на основі принципів загального, рівного, прямого, таємного, пропорційного виборчого права, ліквідації майнового, освітнього, статевого, віросповідного, національного цензу, цензу “осілості”. Тож вибори на їх основі виходили за межі власне муніципальної кампанії. Думи стали ареною політичної боротьби за владу в Україні.

Суттєві зміни статусу Дум та Управ Середньої Наддніпрянщини відбулися в умовах національно-визвольної революції, встановлення влади УЦР, її державотворчої політики. Діючи на основі російських правових положень, Думи визнавали владу УЦР, її Універсали. Однак УЦР не вдалося провести реформу органів міського громадського самоврядування України, впровадити законоположення, які б відзначалися національним характером і спрямували Думи у русло сприяння політиці державотворення. Залишилися не реалізованими і відповідні прагнення Гетьманату, а також кроки Директорії, спрямовані на впорядкування системи державного управління.

Дореволюційні органи міського управління - міські Думи та Управи були ліквідовані з встановленням радянської влади. Процес ліквідації Дум та Управ тривав у декілька етапів і розпочався звуженням їх діяльності з листопада-грудня 1917 р. під тиском більшовицьких рад. У 1918 - на початку 1919 рр. на них поширювалися декрети радянського уряду, законопроекти, меморії, постанови, розпорядження УЦР, Гетьманату, Директорії, які ставили Думи та Управи в екстремальні умови функціонування. Остаточно Думи у Середній Наддніпрянщині були ліквідовані за умов громадянської війни у 1919 р.

В цілому результати практичної діяльності Дум та Управ Середньої Наддніпрянщини, в межах наданої законом 1870 р. компетенції, були позитивними. Під їх впливом та за безпосередньої участі з другої половини ХIХ ст. відбулися значні зрушення у господарстві, у сфері охорони здоров'я, народної освіти міст України. У цей період на передній план виходять питання благоустрою міст. За активної участі Дум формувалася соціальна- та інфраструктура міст, змінилося на краще їх фінансове становище.

Після впровадження міської “контрреформи” 1892 р. обмежилася “самоврядність” міст, змінилися пріоритети у діяльності Дум. Простежувався перехід до ведення господарства на основі плановості, більш актуальним ставало завдання муніципалізації міського господарства. Активізувалися зусилля Дум щодо вирішення питань благоустрою, соціального забезпечення, санітарії міст. Як і раніше, вони опікувалися освітою, культурою, задоволенням духовних запитів населення міст. За обмеженості бюджетних коштів міські управління ставали на шлях пошуку додаткових джерел фінансування (відкривали кредити, позики, заохочували благодійництво). У своїй роботі міські діячі зверталися до прогресивного досвіду муніципальних установ країн Західної Європи, на їх кшталт намагалися впровадити у своє господарство науково-технологічні досягнення, стояли на шляху впровадження прогресивних методів управління містами.

На початку ХХ ст. під впливом розвитку виробництва, зростання міст, суспільних тенденцій до демократизації підвищувалася роль органів міського управління Середньої Наддніпрянщини у соціально-економічному, суспільно-політичному, культурно-освітньому житті міст.

У 1917-1919 рр. Думи та Управи Середньої Наддніпрянщини не припиняли виконання господарських функцій. Вони опікувалися справою соціального захисту (відкриття Бірж праці, страхування, відкриття дешевих їдалень), завідували продовольчою справою, проводили заходи з розвитку освіти, охорони здоров'я, культури. Однак, на перший план у їх діяльності почали виходити політичні проблеми, що значно полегшило заміну Дум радами.

Матеріали дисертації, узагальнені в роботі досвід та традиції, набуті Думами та Управами Середньої Наддніпрянщини - мм. Катеринослава, Києва, Кременчука, Олександрівська, Полтави, Черкас та ін., можуть стати в нагоді сучасним органам міського самоврядування.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Плаксій Т.М. З історії міського громадського самоврядування в Україні (на прикладі міст Наддніпрянщини) // Придніпровський науковий вісник. Науковий журнал. Історія, філософія.-- 1998.-- №109.-- С.39-51.

2. Плаксій Т.М. Міське громадське самоврядування м.Олександрівська (1917-1919 рр.) // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна ХХ століття.-- Вип.1.-- Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1998.-- С.101-107.

3. Плаксій Т.М. Міське громадське самоврядування в Україні за умов народно-демократичної революції (1917-1919 рр.) // Наукові записки: Збірник.-- Вип.9.-- К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 1999.-- С.70-73.

4. Плаксій Т.М. Вплив політичних подій початку ХХ ст. на розвиток міського громадського самоврядування в Україні (на прикладі міст Наддніпрянщини) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету.-- Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1999.-- С.206-211.

5. Осташко О.І., Плаксій Т.М. Деякі аспекти муніципальної діяльності міських Дум та Управ Наддніпрянщини на поч. ХХ ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету.-- Вип.VII.-- Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1999.-- С.203-206.