Світоглядна політика в освітянсько-виховному процесі України 70-х – першої половини 80-х рр. ХХ століття (релігієзнавчий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Спеціальність - 09.00.11 - Релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

«Світоглядна політика в освітянсько-виховному процесі України 70-х - першої половини 80-х рр. ХХ століття (релігієзнавчий аспект)»

Пхиденко Ігор Станіславович

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Волинського державного

університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Курило В.М.,

професор-консультант кафедри історії України

і зарубіжних країн Київського державного

лінгвістичного університету.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Уткін О.І., головний науковий співробітник Військового гуманітарного інституту Національної Академії оборони України;

кандидат історичних наук Преловська І.М.,

старший науковий співробітник відділу джерел

з новітньої історії України Інституту української

археографії та джерелознавства

імені М.С. Грушевського НАН України.

Провідна установа - Інститут історії України НАН України, відділ сучасної історії України (м. Київ).

Захист відбудеться “3” липня 2001 р. о “14” годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д. 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001 Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001 Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий “2” червня 2001 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук Бучма О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення української держави зростає необхідність розробки сучасної світоглядної основи освіти та відповідних їй систем навчання і виховання молодих людей як майбутніх громадян, духовно розвинених особистостей. Важливість цієї проблеми зумовлюється не вузькополітичними кон'юнктурними міркуваннями, а пошуком таких найбільш раціональних альтернатив суспільного розвитку, які відповідали б інтересам більшості людей нинішнього українського суспільства. Тому виникає потреба в аналізі та переоцінці освітньої політики й досвіду, накопиченого навчально-виховним процесом школи за попередні десятиріччя. Нині нерідко відкидається майже вся освітянсько-виховна спадщина минулого. Однак саме вона, як на сьогодні, є єдиним реальним об'єктом вивчення, незважаючи на полярність оцінок у ставленні до неї сучасників і нащадків.

Гуманізація суспільства, утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей загострюють інтерес до проблеми духовного світу людини, її світоглядних орієнтацій і переконань. У цьому зв'язку сьогодні особливого значення набуває проблема осмислення змін у суспільній свідомості щодо релігії і атеїзму як елементів духовної культури, їх ролі у формуванні світоглядних орієнтирів підростаючого покоління. Громадська думка позбавилась від однобічної оцінки релігії як негативного явища пережиткового характеру. Стало очевидним, що протиставлення релігії і атеїзму як основного питання світоглядного виховання в школі не може мати під собою підстав.

Зрозуміло, що суспільно-політичні процеси, які відбуваються в Україні, зміни громадської думки щодо ролі і значення релігії і атеїзму не можуть не вплинути на ставлення учнівської молоді до них, яке завжди формується конкретними історичними умовами. Однак об'єктивна оцінка сучасного стану світоглядних орієнтирів підростаючого покоління потребує, на наш погляд, аналізу ставлення до релігії і атеїзму на попередніх етапах нашої історії. Актуальність дослідження світоглядної політики в школі семидесятих років і до початку перебудови зумовлена тим, що дає можливість винести уроки з минулого у частині докорінного протиставлення знання й віри як несумісних систем світоглядних цінностей.

Важливість дослідження зумовлена також недостатньою науковою розробкою означеної проблеми в сучасній українській історіографії, потребою залучити в сферу наукового аналізу досить багатий і повчальний досвід, осмислити всю сукупність як позитивного, так і негативного не лише з пізнавальної, а й з практичної точки зору.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в контексті планової наукової роботи кафедри історії України Волинського державного університету імені Лесі Українки і входить складовою частиною до комплексної теми “Історія культури, освіти і духовності України другої половини ХХ століття”.

Об'єктом дослідження є релігієзнавчий аспект світоглядної політики в освітянсько-виховному процесі України в умовах суспільно-політичного життя 70-х - першої половини 80-х років ХХ століття.

Предметом дослідження є світоглядна політика в загальноосвітніх школах України в період 1970-х - першої половини 1980-х років, заходи владних структур з формування основ світогляду учнів, забезпечення атеїстичного спрямування шкільного навчально-виховного процесу.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1970-ті - першу половину 1980-х років. В цей період відчутно проявились застійні явища в суспільному житті України, разом з тим і в такій його сфері як школа, яка крім освітньої функції виконувала і виховну, нерозривно зв'язану з ідеологією, і мала забезпечити якнайшвидше досягнення ідеологічної “одностайності” молоді, уніфікації її світоглядних уподобань, атеїстичне виховання.

Кінцевий рубіж дослідження обмежується другою половиною 1980-х років. Він зумовлюється початком перебудови, яка призвела до швидкого зламу усієї економіко-політичної та ідеологічної системи, перегляду державної політики щодо релігії та церкви. У необхідних випадках для повноти аналізу проблеми дослідження дисертант виходить за межі означених хронологічних рамок.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття сутності та змісту світоглядної політики владних структур в освітянсько-виховному процесі України на основі визначення механізмів формування світогляду учнів та ролі у ньому атеїстичного виховання, що відбивалося в контексті діяльності політичних структур тогочасного суспільства. Ми прагнули також виявити реальні наслідки цієї політики для становлення особистості молодої людини, свободи її світоглядного вибору.

Досягнення поставленої мети вимагає розв'язання таких завдань:

дослідити структуру партійно-державної політики формування світоглядних орієнтирів учнівської молоді та умови її функціонування;

показати умови форми і методи утворення спеціальної інфраструктури, яка забезпечувала б формування системного і тотального антирелігійного світогляду учнів;

виявити роль і значення школи та вчительських кадрів у системі атеїстичного світоглядного виховання підростаючого покоління;

простежити характер взаємодії школи, сім'ї та громадськості в процесі атеїстичного виховання учнів у досліджуваний період;

провести регіональний порівняльний аналіз ефективності застосування системи, форм і методів формування антирелігійного світогляду молоді в період 1970-х - першої половини 1980 років.

Методи дослідження. При розв'язані поставлених завдань дисертант дотримувався загальних принципів історизму, науковості та об'єктивності. В дисертації враховані методологічні підходи, розроблені в працях вітчизняних істориків, які стосуються кола проблем, пов'язаних з даною темою. Застосовується багатофакторний, комплексний підхід в інтерпретації проблем нашої недавньої історії. Це дозволило подолати стереотипи минулих оцінок і переосмислити освітянсько-виховну політику досліджуваного періоду з позицій світоглядного плюралізму. Дослідження грунтується на таких загальнонаукових методах як систематизація і узагальнення, порівняльний та критичний аналіз, які застосовувались, перш за все, в роботі з архівним матеріалом, що склав основу емпіричної бази дослідження, пропагандистською літературою, матеріалами періодичної преси, збірками нормативних актів та директивних документів.

Наукова новизна дослідження. Шляхом аналізу, систематизації та узагальнення великої кількості архівних документів, введених вперше в науковий обіг автором, та інших джерел відтворено механізм формування протягом 1970-х - першої половини 1980 років системи атеїстичної роботи в школі як найважливішої складової світоглядної політики держави в освітянському процесі. Здійснивши комплексний аналіз умов суспільно-політичного розвитку України досліджуваного періоду та їх впливу на формування світогляду учнівської молоді, дисертант розкрив реальні результати та наслідки втілення тогочасної світоглядної доктрини у навчально-виховний процес школи.

У дисертації обгрунтована низка положень, що складають елементи наукової новизни: світоглядна виховна молодь антирелігійний

партійно-державна політика формування світогляду учнівської молоді в конкретно історичних умовах свого функціонування мала трояку спрямованість: по-перше, на формування бажаних для КПРС світоглядних орієнтирів підростаючого покоління, по-друге, на постійний ідеологічний вишкіл учителів як провідників світоглядних настанов партії, по-третє, на батьків з метою запобігти можливі релігійні впливи з їх боку на своїх дітей;

в 1970-х - першій половині 1980-х років школа залишалась одним із визначальних факторів у системі становлення атеїстичних поглядів молоді і реалізації програмних вимог компартії щодо подолання релігії. Це зумовлювало інтенсифікацію використання навчально-виховного процесу як засобу атеїстичного виховання учнів, появу нових форм і методів атеїстичної роботи в школі;

внаслідок реалізації цілої низки заходів партійних і державних органів у системі освіти була створена спеціальна інфраструктура, яка включала в себе атеїстично зорієнтований навчальний процес, систему підготовки кадрів вчителів-атеїстів, організаційно-політичне зміцнення мережі шкільних партійних, комсомольських та піонерських організацій. Це робилося поетапно після рішень ХХІV, ХХV та ХХVІ з'їздів КПРС, пленумів та постанов щодо ідеологічної та атеїстичної роботи;

характерна для періоду 1970-х - першої половини 1980-х років установка світоглядної політики на посилення взаємодії зусиль школи, сім'ї та громадськості залишалась на рівні формальної вимоги, позаяк намагалась об'єднати зусилля цих важливих суспільних інститутів в межах завдань атеїстичного виховання, без урахування природи їх сутнісних основ. Це призводило до появи великої кількості нових форм впливу та організаційних заходів, які так і не змогли пробудити громадську ініціативу, а лише посилювали ідеологічний контроль над нею;

порівняльний аналіз ефективності партійно-державної політики формування антирелігійного світогляду учнівської молоді в межах періоду 1970-х - першої половини 1980-х років по регіонах приводить до висновку, що ця політика була мало результативною в усіх областях України, проте з різних причин, зумовлених історичними умовами регіонального розвитку: а) в Західній Україні, де застосовувались посилені заходи атеїстичного впливу, здебільшого через значну протидію сімейних виховних традицій, побудованих на засадах християнської моралі; б) в решті регіонів мала ефективність атеїстичної роботи була спричинена, в основному, формальним характером її впровадження та байдужістю учасників цього процесу.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані автором результати дають можливість критично проаналізувати та переосмислити світоглядну політику тоталітарного режиму в освітянсько-виховному процесі і на основі цього є певним внеском у вивчення та подальший розвиток актуальної проблеми сьогодення - вироблення світоглядних орієнтирів у молоді за умов становлення демократичного суспільства в Україні.

Науковий аналіз досвіду навчально-виховної роботи, накопиченого школою в 1970-х - першій половині 1980-х років (виключаючи, безумовно, те негативне, що мало місце), може бути в нагоді при створенні системи нового змісту освіти і виховання. Результати дослідження з проблем атеїстичного виховання сприятимуть пошуку оптимальних шляхів взаємовідносин школи з церквою, прилученню молоді до загальнолюдських цінностей, виробленню у неї світоглядно-плюрального і конфесійно незаангажованого ставлення до віруючих різних конфесій та віросповідань і можуть бути використані школами та іншими навчальними закладами при вивченні відповідних тем, розробці спецкурсів, планів виховної роботи, а принагідно, в діяльності різноманітних установ, громадських організацій та закладів, що працюють з молоддю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у наукових публікаціях автора, а також у виступах на наукових та науково-практичних конференціях різних рівнів: “Творческое наследие А.С. Макаренко и современная школа” (Суми, 1988), “Минуле і сучасне Волині. Освіта, наука, культура” (Луцьк, 1990), “Гуманізація національної освіти України: здобутки, проблеми, пошуки” (Луцьк, 1993), “Проблеми філософсько-світоглядних основ концепції розвитку освіти та навчання” (Луцьк, 1999), а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Теоретичні висновки роботи використовувались дисертантом в ході навчально-виховного процесу у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки при читанні лекцій, проведенні семінарів з відповідних тем культурно-освітнього розвитку новітньої історії України.

Публікації. Результати досліджень опубліковані в п'яти статтях у збірниках наукових праць і журналах та чотирьох повідомленнях у матеріалах і тезах наукових і науково-практичних конференцій.

Структура дисертації і послідовність викладу матеріалу в ній обумовлені метою та поставленими завданнями. Керуючись логікою дослідження, автором у першому розділі аналізується висвітлення проблеми в науковій літературі, зроблено огляд джерел, дотичних до теми роботи. У другому розділі розглядається створення спеціальної інфраструктури для забезпечення світоглядного виховання учнівської молоді та система атеїстичної підготовки вчительських кадрів. Висвітлення цих проблем дало можливість у третьому розділі розкрити механізм формування світоглядної парадигми шкільного навчально-виховного процесу та її суть, проаналізувати формування світогляду учнів у процесі вивчення основ наук і виховної роботи, виявити місце школи, сім'ї та громадськості у атеїстичному вихованні учнівської молоді.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 163 сторінки, список використаних джерел містить 234 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначені об'єкт і предмет дослідження, мета, завдання, теоретико-методологічні засади та джерельна база дисертації, сформульовані її наукова новизна, теоретична і практична значимість, окреслені можливі перспективи використання результатів роботи, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі “Історіографія та джерела дослідження” подано детальний огляд широкого кола літератури та джерел, дотичних до теми дослідження.

Світоглядна політика в школі у зв'язку з її важливістю і актуальністю традиційно привертала увагу істориків, філософів, політологів, педагогів. Існуюча історіографія осмислення досліджуваної проблеми складалась переважно у радянський період, коли існував певний стандартний стереотип, а дослідження базувались на основі тодішнього марксистського методологічного підходу, який вимагався від істориків. Трансформаційні та суспільно-політичні процеси, що відбуваються тепер в Україні, зумовлюють переосмислення цієї основи, тобто переосмислення методології історичного пізнання.

Вивчаючи наявну літературу з досліджуваної проблеми, автор умовно поділив її на кілька груп. До першої відносяться праці загальнотеоретичного характеру, видані до 1990-х років. Це дослідження як окремих авторів, так і колективні, в яких, відповідно з тогочасними ідеологічними вимогами розкриваються визначальні ідейно-політичні принципи світоглядної політики освітянсько-виховного процесу, показується роль, місце та розвиток школи в системі державної світоглядної політики через призму діяльності комуністичної партії, рішень її з'їздів та постанов. До таких можна віднести колективні дослідження “Духовный мир развитого социалистического общества”, “Методологические и теоретические проблемы формирования коммунистического мировоззрения школьников”, “Мировоззренческая культура личности: философские проблемы формирования”, “Утвердження науково-матеріалістичного світогляду”, праці Кожевнікова Є.М., Колобкова В.В., Кондрашенкова А.А., Кузьміна Б.В., Рогової Р.А., Філонова Г.М. Названі праці створюють певну узагальнюючу картину і уявлення про напрями розробки проблеми, проте вони несуть на собі, безумовно, частину рис суб'єктивізму і однобокості. В них відчувається жорстка селекція матеріалу, замовчування багатьох аспектів світоглядної проблематики. Політична цензура, що існувала, обмежувала можливість отримання достовірних результатів, утруднювала або повністю робила неможливими пошуки наукової істини.

Важливе місце в дослідженнях радянського періоду відводилося атеїзму як основному засобові формування наукового світогляду, бази світоглядної культури особистості. Атеїстична робота та атеїстичне виховання були поставлені в ряд програмових завдань правлячої партії. Це і зумовлювало вихід доволі великої кількості робіт, спрямованих на детальне висвітлення партійної політики щодо релігії, церкви та віруючих, формування атеїстичного світогляду.

В цьому зв'язку слід відмітити праці Арсенкіна А.В., Бражника І.І., Галицької А.І., Гурова Ю.С., Дулумана Є.К., Коновалова Б.М., Курочкіна П.К., Ленсу М.Я., Лісавцева Е.І., Угриновича Д.М. та ін.

Для наукового аналізу проблеми важливою є інформація щодо світоглядної політики, яка міститься в журналах та періодичних збірниках: “Комуніст України”, “Партийная жизнь”, “Политическое самообразование”, “Наука и религия”, “Людина і світ”, “Вопросы научного атеизма” тощо. Опубліковані в них дослідження та інша інформація вносять суттєві доповнення до наявного теоретико-методологічного та інформаційного матеріалу, висвітлюють, уточнюють і формулюють положення про своєрідність втілення принципів комуністичного світогляду.

До наступної групи досліджень відносяться праці педагогічного та історико-партійного характеру. Серед них виділяються роботи Кузмінця О.В., Курила В.М., Моторнюка М.М., Мяснікова В.А. і Хроменкова М.О., Паначина Ф.Г., Плясовских В.С.,Усенко В.В., Целіщевої Н.І. та ін. Вони дають можливість розкрити стратегічні пріоритети навчально-виховного процесу школи та її роль у формуванні світоглядних орієнтирів учнів.

Досить широко в науковій та науково-популярній літературі висвітлюється теорія і практика атеїстичного виховання в школі, що дає досліднику можливість проаналізувати один із найважливіших аспектів формування світоглядних орієнтирів молоді. Проблемам атеїстичного виховання були присвячені праці Алексєєва О.М., Будова А.І., Будної О.Г., Захарова М.Ф., Іванченка А.В., Ништи Л.Г., Сенчила В.П., Опалко Н.І., Сардачука П.Д. та ін., які розкривають процес, форми і методи атеїстичного виховання на уроках та в позакласній роботі, досліджують роль сім'ї та громадськості, індивідуальної роботи з дітьми з сімей віруючих. Незважаючи на упередженість висновків щодо ролі та значення атеїстичного виховання у формуванні особистості учня, названі автори допомогли дисертанту краще зрозуміти складові та функціонування механізму світоглядної політики, скласти більш об'єктивне уявлення про принципи і напрямки розвитку навчально-виховного процесу в школах України того часу.

Важливим етапом у висвітленні проблеми став період межі 90-х років, який характеризується відходом від сталих стереотипів та догм, властивих для попередньої радянської історіографії, спричинений суспільно-політичними трансформаціями, що відбувалися в країні.

Стало очевидним, що найбільш повне розуміння прогресивного розвитку освіти в інтересах держави, суспільства, людини та обгрунтування цінностей освітньо-виховної мети школи, її світоглядних орієнтирів вимагає синтезу різних підходів і методів пізнання, можливості врахування різноманітних точок зору. Крім того, поява в Україні значної кількості перекладів праць західних мислителів, таких як Тілліха П., Вебера М., Поппера К., Тойнбі А., Хайєка Ф., Ясперса К., істориків та політологів Бофа Дж., Верта Н., Субтельного О. та ін., підштовхнула до розпаду двомірної картини світосприйняття, спричинила пошук інших схем, ідей і теорій, які дали більш повну картину світобачення.

У роботах, що вийшли на зламі 80-х - 90-х років, в оцінці стану суспільного розвитку України з'явилися нові акценти. Автори ближче підходять до об'єктивного висвітлення економічних, соціально-політичних та світоглядних процесів, які відбувалися в Радянському Союзі і в Україні зокрема. До таких можна віднести праці Андрущенка В. та Михальченка М., Барана В. та ін. В них робиться спроба вийти за рамки попередніх методологічних схем, більш критично проаналізувати різні аспекти суспільно-політичного життя, пошуку нових підходів у світоглядній політиці

В останні роки опубліковано ряд фундаментальних робіт як зарубіжних авторів, так і дореволюційних мислителів релігійного, філософського і педагогічного плану, які присвячені ціннісним аспектам освітньої діяльності. Серед них можна виділити такі як: “Педагогическое наследие русского зарубежья, 20-е годы”, “Российское образование: История и современность”, праці Бердяєва М.О., Ільїна І.О., Розанова В.В., Франка С.Л. та ін.

Зрозуміло, що далеко не всі із названих робіт відповідають прогресивним ідеям демократичної перебудови України, але знання і критичне осмислення їх є досить важливим для вироблення ціннісних характеристик освітньої діяльності.

Останнім часом в Україні вийшло ряд праць та досліджень Шинкарука В.І., Кременя В.Г. і Ткаченка В.М., Журавського В.С, Кучеренка О.Ю., Зязюна І.А., Чернія А.М., які значною мірою також відобразили зміну світоглядних орієнтирів. Ці роботи відіграли певну методологічну роль при аналізі нами світоглядної парадигми навчально-виховного процесу досліджуваного періоду. Проте аналіз літератури стосовно теми дослідження свідчить, що процес вивчення та узагальнення набутого в освітянсько-виховному процесі досвіду, його переосмислення лише почалося.

Переоцінка місця і ролі релігії в нашому суспільстві стала спонукальною причиною появи ряду досліджень з релігійної проблематики у нових суспільно-політичних вимірах та на нових методологічних засадах. Тут, насамперед, варто відмітити праці провідних вчених Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України Колодного А.М., Єленського В.Є., Косухи П.І., Филипович Л.О., Яроцького П.Л. та ін., які написані на основі нової світоглядної парадигми з урахуванням здобутків світового релігієзнавства. До таких також слід віднести роботи Бойка А.М., Бондаренка В.Д., Добрускіна М.В., Пащенка В.О., Перебенесюка В.П., Преловської І.М., Уткіна О.І. та ін.

Джерельною базою дослідження стали різноманітні за характером, походженням і змістом опубліковані та неопубліковані матеріали. Основу їх становлять документи державних архівів загальним об'ємом біля 100 фондів. Переважно це документи десяти обласних архівів різних регіонів України, зокрема, Волинського, Дніпропетровського, Івано-Франківського, Київського, Львівського, Одеського, Рівненського, Сумського, Тернопільського, Чернівецького. Багато документів з названих архівів вводяться в науковий обіг вперше.

Дисертантом був використаний документальний матеріал, зосереджений у Центральному державному архіві громадських об'єднань України та архіві Міністерства освіти і науки України, Центральному інституті удосконалення вчителів.

Важливу групу джерел складають законодавчі акти - Конституція України, закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про свободу совісті та релігійні організації”, Державна національна програма “Освіта (Україна XXІ ст.)” тощо.

У другому розділі “Створення спеціальної інфраструктури для забезпечення світоглядного виховання учнівської молоді” розкриваються заходи владних структур, спрямовані на забезпечення контролю за формуванням світоглядних орієнтирів в учнівської молоді, показана система світоглядної підготовки кадрів для здійснення освітянсько-виховної роботи.

На основі аналізу державних і партійних документів та інших джерел автор робить висновок, що в досліджуваний період в Україні склалася система, продумано спрямована на посилення необмеженого партійного контролю за роботою школи, яка передбачала розширення партійного прошарку серед вчительських кадрів, збільшення кількості шкільних парторганізацій та партійних груп, посилення їх відповідальності за стан формування світогляду в учнівської молоді.

У цьому зв'язку особлива увага приділялася організаційно-політичному зміцненню шкільних партійних організацій. Автор показує, що внаслідок такої політики відбулися помітні зміни в мережі шкільних парторганізацій, спостерігалася тенденція до збільшення партійного прошарку в учительських колективах.

Наявність в школах партійних організацій та значного прошарку комуністів серед учителів давала змогу компартії активно впливати на роботу школи, проводити в ній свою політику, формувати бажані світоглядні орієнтири учнів.

Як відомо, центральною фігурою школи є вчитель. Саме він визначає характер, ідейне та світоглядне спрямування навчально-виховного процесу. Тому компартія прагнула перетворити вчителів у кваліфікованих провідників своєї світоглядної політики в школі. На вирішення цього завдання була спрямована діяльність створеної нею системи, яка мала виробляти світогляд вчителя і забезпечувати монополію на формування єдино правильного трактування людського буття. Система передбачала вивчення марксистсько-ленінської теорії в інститутах удосконалення вчителів та в інших формах підвищення кваліфікації педагогів, на курсах, семінарах та лекторіях при партійних комітетах, через товариство “Знання”, політичну самоосвіту тощо.

Головна роль у підвищені ідейно-теоретичного, світоглядного рівня вчителів відводилась політичній освіті, вищою формою якої було навчання в університетах марксизму-ленінізму при партійних комітетах.

У процесі політичного навчання вчителів значна увага приділялася вивченню питань, пов'язаних з пропагандою атеїзму. Це зумовлювалось тим, що атеїзм вважався визначальним засобом формування матеріалістичного світогляду. Тому атеїстичні проблеми ставали часто об'єктом окремого вивчення. Вони виділялися в самостійні курси в теоретичних семінарах та школах наукового комунізму.

Таким чином, автор доводить, що система політосвіти була однією з форм не лише підготовки атеїстичних кадрів з числа вчителів, а й засобом насадження атеїзму в школі. Проте в силу своєї обмеженості вона не стала (та й не могла стати) джерелом професійного росту, підвищення світоглядної культури педагога.

Здійснення світоглядної політики в школі проводилося і через систему підвищення фахової кваліфікації вчителів, яка мала стати важливим засобом атеїстичної підготовки, була досить розгалужена і включала в себе різні форми навчання.

Основними центрами підвищення кваліфікації педагогічних кадрів були інститути удосконалення кваліфікації учителів. На них покладалася вагома частка світоглядної підготовки педагогів. В основному вона зводилася до удосконалення їх атеїстичної майстерності і здійснювалася як через вивчення питань атеїзму в ході перепідготовки вчителів із базових предметів, так і введенням самостійних спеціальних семінарів та курсів з проблем історії та теорії атеїзму і методики атеїстичного виховання учнів. У розділі розглядається роль товариства “Знання” у підготовці педагогічних працівників для здійснення світоглядної політики.

Проаналізувавши суть, форми та методи здійснення світоглядної політики в освітянсько-виховному процесі школи, автор підкреслює, що система підготовки атеїстичних кадрів з учителів не сприяла вирішенню проблеми світоглядного виховання. Вона не могла стати джерелом росту демократичної, що ґрунтується на загальнолюдських цінностях, політичної та світоглядної культури вчителів і забезпечити їх повноцінну творчу професійну діяльність.

У третьому розділі “Механізм формування світоглядної парадигми шкільного навчально-виховного процесу” автор розкриває складові механізму формування світоглядної парадигми навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, їх сутнісні характеристики, аналізує зміст та специфіку світогляду учнів, що формувався радянською системою. Зокрема, у першому параграфі “Формування світогляду учнів в процесі вивчення основ наук” висвітлюється одна із найважливіших складових механізму світоглядного становлення особистості - навчальний процес, який партія розглядала як частину своєї ідеологічної системи.

Зазначається, що здійснення політики з формування світоглядних орієнтирів учнів відбувалося, в першу чергу, в процесі вивчення основ наук, оскільки програмовий матеріал школи має для цього широкі можливості. Особливо важливою є його гуманітарна складова - предмети, що несуть і формують знання про людину і суспільство, історію і культуру, моральні цінності й т. ін. Вивчення їх базувалося на моноідеології марксистської методології, принципі партійності, який зобов'язував педагогів викладати гуманітарні предмети з чітких класових позицій.

В досліджуваний період ефективнішому використанню викладання основ наук у формуванні світогляду учнів мала сприяти модернізація і введення в практику роботи шкіл нових навчальних програм.

Програми, шляхом уточнення основних понять ведучих ідей навчальних предметів, надавали їм більш чіткий ідейно-теоретичний напрямок, вносили ряд принципових пропозицій з формування марксистсько-ленінського світогляду.

Далі розкривається роль атеїзму у формуванні основ світогляду учнів. Атеїзм постійно перебував у центрі уваги роботи партійних органів різних рівнів, які вимагали від педагогічних колективів поглиблення світоглядного спрямування викладання основ наук як необхідної умови ефективного формування атеїстичних переконань учнів. У цьому плані викладається значний фактичний та документальний матеріал. Наголошується, що атеїстична тематика займала вагоме місце на уроках історії та суспільствознавства, спецкурсах з цих предметів у багатьох школах всіх областей України, особливо західних, де вчителі залучали до висвітлення даних питань самих учнів, практикуючи такі форми роботи, як написання рефератів з використанням краєзнавчого матеріалу, підготовка повідомлень, інформацій про нові книги та журнальні статті. Все це мало за мету зробити процес формування атеїстичних переконань більш дієвим.

Використовуючи викладання навчальних дисциплін з метою формування відповідного світогляду та атеїстичних переконань учнів, партійні органи спрямовували роботу вчителів на перетворення ними освітніх предметів у постійне джерело ідеологізації та політизації навчального процесу. Така практика нерідко негативно позначалася на якості викладання, оскільки не сприяла підвищенню його освітнього та наукового рівня, обмежувала можливість залучити додатковий навчальний матеріал для поглибленого вивчення предмету.

Автор аналізує сутнісну сторону формування світогляду учнів в ході навчального процесу багатьох шкіл низки областей України, показує, що атеїзм був державною політикою і тому активно втілювався у навчально-виховний процес школи.

Підсумовуючи, автор відмічає, що жорстко заідеологізовані теоретико-методологічні засади суспільних наук поступово перестали бути продуктивними в пізнанні реальних процесів суспільного розвитку і не сприяли виробленню в школярів творчого демократичного типу мислення - однієї з головних передумов для формування наукового світогляду. Більше того, таке викладання основ наук створювало сприятливі умови для появи у молодих людей не наукових уявлень і реальних поглядів на світ, а різноманітних ілюзій (ідеологічних, політичних, релігійних тощо), по суті, вело до формування квазірелігійного типу свідомості марксистського толку.

Разом з тим в параграфі відзначаються і позитивні явища, які були в освітній політиці, зокрема, введення обов'язкової середньої освіти, що піднімало загальноосвітній рівень молоді і, як стверджує О.Субтельний, дало можливість піднести число спеціалістів вищої кваліфікації в Україні до рівня західноєвропейських країн.

У другому параграфі цього розділу “Виховна робота як фактор формування світоглядних орієнтирів учнівської молоді” досліджується виховна функція школи, її сутність та значення в процесі формування світогляду учнів, розширення рамок світоглядного впливу на них. Показується, що мета шкільного виховання, по суті, зводилася до якнайшвидшого досягнення ідеологічної “одностайності” учнівської молоді та уніфікації її світоглядних уподобань. Школа зобов'язана була прагнути до злиття в один нерозривний процес світоглядне виховання на уроках і в позакласній роботі, урізноманітнювати форми світоглядного впливу на школярів. Автор зауважує, що формування світогляду учнів здійснювалося, в основному, за рахунок атеїстичної роботи і проводилося в двох напрямах. З одного боку, через використання атеїстичного потенціалу існуючих різноманітних форм позакласної роботи. З іншого - шляхом застосування форм, що мали атеїстичну спрямованість як основну свою функцію.

Далі аналізується система позакласної атеїстичної роботи, яка включала в себе різноманітні форми атеїстичного виховання. Найбільш поширені з них були: лекції, бесіди, політінформації, атеїстичні тематичні вечори, ранки, усні журнали, вікторини, диспути, конференції, гуртки та клуби “Юний атеїст”, суспільно-політичні клуби імені Ярослава Галана, “Світоч”, “Прометей”, зльоти та олімпіади юних атеїстів.

На основі проаналізованого світоглядного виховання в багатьох школах України автором робиться висновок, що незважаючи на величезний арсенал різноманітних форм і методів позакласної атеїстичної роботи, вона реально мало впливала на вироблення атеїстичних поглядів учнів і тому не могла дати бажаного результату. Частково це зумовлювалося істотними недоліками її практики. Проте, по суті, атеїстичне виховання, боротьба з релігією були неспроможні подолати її. Вони базувалися на надто спрощеному розумінні такого феномену як релігія лише на рівні сприйняття деяких її зовнішніх складових - мислене осягнення, обрядові дії тощо, тому збороти, викоренити її глибинну сутність не могли.

Зауважується також, що особливістю позакласної світоглядної роботи в школі була її вузько антирелігійна спрямованість, зорієнтована лише на викриття шкідливості релігії, її заперечення. Основне завдання зводилося до створення в свідомості учнів системи доказів відсутності Бога, виробленні ставлення до атеїзму як до суспільно ціннісного світобачення, спрямованого проти релігії, церкви та віруючих, незважаючи на те, що релігія, як і атеїзм, є частиною світової культури.

В останньому параграфі третього розділу “Школа, сім'я та громадськість у механізмі здійснення світоглядного виховання школярів” розглядається роль та механізм об'єднання зусиль таких суспільних інститутів як школа, сім'я та громадськість з метою координації їх діяльності для більш ефективного формування у молоді атеїстичного світогляду.

Автор на основі аналізу великого фактичного матеріалу відслідковує існуючу систему співпраці трудових колективів зі школою, яка включала в себе різні форми взаємодії - ради сприяння сім'ї і школі, складання спільних з школами планів заходів, проведення спільних партзборів, засідань партбюро, парткомів, семінарів, конференцій, тижнів та днів освіти, свят знань, зустрічей з ветеранами війни та праці, передовиками виробництва, створення консультаційних пунктів і лекторіїв для батьків тощо; показує, що в механізмі впровадження світоглядної політики серед учнівської молоді значне місце відводилося позашкільним закладам, які мали для цього великі можливості, що вигідно відрізняли їх від школи.

Підкреслюється, що весь цей великий виховний арсенал різноманітних позашкільних закладів служив не всебічному задоволенню світоглядних інтересів учнів, а однобокому догматичному насадженню “єдиноправильного” науково-матеріалістичного, атеїстичного світогляду.

Як важлива ланка світоглядної політики в школі у досліджуваний період висвітлюється індивідуальна атеїстична робота з учнями, якій приділялася значна увага.

Автор зауважує, що наявність в школі учнів із сімей віруючих розглядалася як явище надзвичайної ситуації, що потребувало виправлення, а кількість учнів, які поривали з релігією, була в даному випадку головним показником результативності світоглядної роботи.

В основу системи індивідуальної атеїстичної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл покладалося вивчення умов життя та побуту школярів, виявлення причин і характеру релігійності та відповідна робота з батьками. В результаті віруючі учні потрапляли під потужний ідеологічний і морально-психологічний прес, оскільки основним завданням індивідуальної атеїстичної роботи було вирвати дітей з-під релігійного впливу їх батьків. Індивідуальна атеїстична робота, таким чином, перетворювалася, в більшості, у духовне насильство над особою учня і мала згубний вплив на сім'ю, сприяла протиставленню дітей батькам, породжувала конфлікт між віруючими батьками і дитиною, призводила до дискредитації батьківського авторитету та втрати духовної близькості сімейних відносин.

Далі висвітлюються різні форми світоглядної роботи школи з батьками - класні та загальношкільні батьківські збори, батьківські дні у школі, відвідування батьків вдома класними керівниками, університети педагогічних знань, батьківські конференції з питань атеїстичного виховання дітей, батьківські атеїстичні лекторії, вечори запитань і відповідей тощо.

На значному ілюстративному матеріалі автор розкриває світоглядну роботу народних університетів педагогічних знань та батьківських атеїстичних лекторіїв, які мали сприяти розвитку особистості з багатим духовним світом.

Автор робить висновок, що існуюча система атеїстичного виховання в школі не давала бажаних результатів, а робота з батьками, більше того, мала негативний вплив на сім'ю тому, що вона не пропонувала батькам педагогіки толерантності, досвіду демократичного виховання, поваги до іншого світогляду.

Зміст світоглядної роботи школи був побудований на таких засадах, які повною мірою не орієнтували сім'ю на загальнолюдські цінності, гуманістичні начала, що мають бути покладені в основу її життєдіяльності у суспільстві. Через школу практично здійснювався світоглядний контроль над сім'єю, що, в умовах тоталітарної системи, призводило до втрати необхідної самостійності і свободи сім'ї. Сім'я не була включена в процес роботи школи з батьками як одна із основних цінностей суспільства.

У висновках дисертації зроблено підсумок результатів дослідження світоглядної політики в освітянсько-виховному процесі України 1970-х - першої половини 1980-х років. Відзначається, що в досліджуваний період світоглядна політика в освітянсько-виховному процесі України переважно здійснювалася через школу, яка охоплювала в молодому віці більшість населення і була одним із визначальних факторів у системі формування світоглядних орієнтирів молоді. В останнє десятиліття застою відбувається активний пошук та поява нових форм і методів формування світоглядної політики на основі атеїстичного виховання, прагнення держави зробити більш дійовим світоглядний вплив на молодь через школу. В цей час, в результаті цілої низки заходів тоталітарного режиму, була створена спеціальна інфраструктура, яка здійснювала контроль за формуванням світоглядних орієнтирів молоді. Основу її становила система шкільних партійних структур, що перетворювало школу в ідеологічне знаряддя правлячого партійно-радянського режиму, негативно позначалося на змісті навчально-виховного процесу, політизувало його, унеможливлювало вільне забезпечення потреб у світоглядному осмисленні суспільних та особистісних проблем.

Викладання шкільних дисциплін базувалося на принципах моноідеології марксистської методології і мало в собі елементи догматизму, який не сприяв виробленню в учнів творчого, демократичного типу мислення - однієї з головних умов формування наукового світогляду, а скоріше створював сприятливі умови для появи у молодих людей різноманітних ілюзій (ідеологічних, політичних, релігійних тощо).

Особливу роль в процесі формування світоглядних орієнтирів учнів відігравало атеїстичне виховання. Воно ставилося в ряд провідних шляхів світоглядного впливу на учня і було важливою складовою державної політики в боротьбі з релігією. Виховна світоглядна робота зводилася в основному до насадження в школах атеїзму, зміст якого заключався у голому запереченні релігії, критиці Бога, надприродного, церкви та віруючих. На практиці атеїстична робота не виступала як світоглядна, а велася, по суті, як ідеологічна. Це спричиняло до того, що процес становлення світогляду школярів мав не розвиваючий, а апологетичний, ідеологічний характер.

Атеїстична спрямованість радянської школи часто призводила до розриву шкільного та родинного виховання, конфлікту із засадами християнської моралі, які впродовж століть були притаманні українським національним виховним традиціям.

Світоглядна політика, насаджувана школі, не сприяла усвідомленню учнями їх права на свободу світогляду, вільного вибору ставлення до релігії, не підводила їх до розуміння того, що як атеїзм, так і релігія є складними неоднозначними явищами, частиною світової культури. А як наслідок - не формувалася особистість, якій була б притаманна єдність наукових знань, духовних та культурних цінностей, яка втілювала б ідеали істини, добра і краси.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Світоглядна політика в освітянсько-виховному процесі України 70-х - першої половини 80-х рр. ХХ століття (релігієзнавчий аспект) // Українське релігієзнавство. - № 16. - К., 2000. - С. 57-64.

Взаємодія релігії, школи та держави в 70-х - 80-х рр. ХХ ст. // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету ВДУ. Луцьк, 2000. - Вип. 5. - С. 50-54.

Світоглядні орієнтири та ціннісні парадигми навчального процесу в школах України у 70-х - початку 80-х років // Проблеми філософсько-світоглядних основ концепції розвитку освіти та навчання. Зб. наукових та науково-методичних праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції 12 - 13 травня 1999 р. - Луцьк, 2000. - С. 133-139.

Організаційні заходи щодо здійснення світоглядної політики в школах України в 70-х - першій половині 80-х років // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. 1, 1998. - Луцьк, 1998. - С. 31-35.

Підготовка кадрів для впровадження світоглядної політики в школах України (70-і - перша половина 80-х років) // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету ВДУ. - Луцьк, 1998. - Вип. 3. - С. 17-20.

Науково-атеїстичне виховання учнів волинських шкіл// Минуле і сучасне Волині. Освіта. Наука. Культура. Тези доповідей IV Волинської історико-краєзнавчої конференції 13-14 квітня 1990 року. Частина ІІ. - Луцьк, 1990. - С. 132-134.

Школа і світоглядне виховання // Людина і світ. - 1989. - № 4. - С. 13-15.

Теоретическое наследие А.С. Макаренко в практике работы по атеистическому воспитанию учащихся // Творческое наследие А.С. Макаренко и современная школа. Тезисы докладов на Республиканской научно-практической конференции 3-4 марта 1988 года. - Сумы, 1988. - С. 48-50.

Использование публикаций местной прессы в атеистическом воспитании школьников// Формы и методы использования средств массовой информации в идейно-политической работе школы. Тезисы докладов и сообщений Всесоюзной научно-практической конференции. - Ровно, 1987. - С. 194-195.

АНОТАЦІЯ

Пхиденко І.С. Світоглядна політика в освітянсько-виховному процесі України 70-х - першої половини 80-х рр. XX століття (релігієзнавчий аспект). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Інститут філософії імені Г.С. Ско-вороди НАН України. - Київ, 2001.

Дисертація є дослідженням світоглядної політики владних структур в освітянсько-виховному процесі України 1970-х - першої половини 1980-х - років. Зроблений аналітичний огляд джерел та висвітлення проблеми у науковій літературі. Розглядаються заходи щодо створення спеціальної інфраструктури для забезпечення світоглядного виховання учнівської молоді. Показуються шляхи і методи формування світогляду учнів у ході навчально-виховного процесу в школах України. Розкривається роль і місце атеїстичного виховання в системі вироблення світоглядних орієнтирів учнівської молоді, аналізується у зв'язку з цим зміст та специфіка світоглядних основ, що формувалися радянською системою освіти в Україні, їх наслідки для становлення особистості з точки зору відповідності принципам гуманізму та демократизму.

Ключові слова: світогляд, світоглядна політика, навчально-виховний процес, школа, освіта, атеїстичне виховання, релігія.

АННОТАЦИЯ

Пхиденко И.С. Мировоззренческая политика в образовательно-воспитательном процессе Украины 70-х - первой половины 80-х гг. ХХ столетия (религиеведческий аспект). Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 - религиеведение. - Институт философии имени Г.С. Сковороды НАН Украины. - Киев, 2001.

Диссертация является исследованием мировоззренческой политики в образовательно-воспитательном процессе Украины 1970-х - первой половине 1980-х годов. Сделан аналитический обзор источников и освещения проблемы в научной литературе. Раскрываются мероприятия властных структур по обеспечению контроля за формированием мировоззренческих ориентиров учащейся молодёжи, показана система мировоззренческой подготовки кадров по осуществлению учебно-воспитательной работы.

На основе анализа широкого круга источников делается вывод, что в исследуемый период в Украине сложилась продуманная система, направленная на усиление неограниченного партийного контроля за работой школы, которая предусматривала расширение партийной прослойки среди учительских кадров, увеличение количества школьных парторганизаций, усиление их ответственности за состояние формирования мировоззрения ученической молодёжи.

Раскрываются составляющие механизма формирования мировоззренческой парадигмы учебно-воспитательного процесса общеобразовательной школы и их сущностные характеристики, анализируется содержание и специфика мировоззрения школьников, что формировалось советской системой.

Отмечается, что осуществление политики по формированию мировоззренческих ориентиров учащихся осуществлялось, в первою очередь, в процессе изучения основ наук, поскольку программный материал школы имеет для этого широкие возможности.

Исследуется воспитательная функция школы, её сущность и значение в процессе формирования мировоззрения учащихся. Показывается, что цель школьного воспитания по существу сводилась к необходимости достижения идеологической однородности ученической молодёжи и унификации её мировоззренческих взглядов.

Школа, реализуя мировоззренческую цель, обязана была стремиться к слиянию в один неразрывный процесс мировоззренческое воспитание на уроках и во внеклассной работе. Отмечается, что формирование мировоззрения учащихся осуществлялось, в основном, за счёт атеистической работы и проводилось в двух направлениях. С одной стороны, через использование атеистического потенциала существующих в школе разнообразных форм внеклассной работы. С другой стороны - путём организации мероприятий, имеющих атеистическую направленность как основную свою функцию.

Рассматривается роль и механизм объединения усилий таких общественных институтов как школа, семья и общественность с целью координации их деятельности для более эффективного формирования в молодежи атеистического мировоззрения.

Показывается место внешкольных учреждений в механизме осуществления мировоззренческой политики среди ученической молодежи. Освещается индивидуальная атеистическая работа с учащимися, раскрыта система мировоззренческой работы школы с родителями.

Делается вывод, что мировоззренческая политика лишала учащихся права на свободу мировоззрения, выбора отношения к религии, не вела их к пониманию того, что как атеизм, так и религия являются сложными неоднозначными явлениями, частью мировой культуры. А как следствие - не формировалась личность, которой было бы присуще единство научных знаний, духовных и культурных ценностей.

Ключевые слова: мировоззрение, мировоззренческая политика, учебно-воспитательный процесс, школа, образование, атеистическое воспитание, религия.

SUMMARY

Pkhidenko I.S. Methodological basis of the educational process in Ukraine in the 70-ies and the first half of the 80-ies of the XX century (religious aspect of the problem). Manuscript.

The thesis to receive the Candidate's Degree in Historical Sciences, speciality 09.00.11 - the studies of religion.- Institute for Philosophy named after G. Skovoroda National Academy of Sciences of Ukraine.- Kyiv, 2001.

The thesis deal with the investigation of the methodological policy of the governmental bodies in the field of education in Ukraine in the 70-80-ies of this century. The dissertation presents a profound analytical analysis of documentary sources and scientific investigations in this field. It considers the set of measures directed on the establishing of the special institution, the aim of which was to provide proper methodological education of the young people of school age, and not only the measures but also the ways and methods of formation of the pupils' outlook in the course of instruction at the schools of Ukraine. Special attention is paid to the atheistic education of pupils and to the peculiarities of the methodological basis formed by the soviet system of education in Ukraine. The dissertation also investigates the influence of this methodological basis on the development of the personality of young people and its consequences as well as the correspondence of this basis to the principles of humanism and democracy.

Key words: outlook, methodological policy, educational process, school, education, atheistic education, religion.