Вплив християнства на формування правової системи Київської Русі з кінця X по 40-ві роки XIII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

УДК 340. 281. 93

Спеціальність: 12. 00. 01 - теорія та історія держави і права; історія

політичних та правових вчень.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Вплив християнства на формування правової системи Київської Русі з кінця X по 40-ві роки XIII століття

Федоренко Тетяна Миколаївна

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Чехович Валерій Анатолійович, доцент кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, суддя Конституційного Суду України Козюбра Микола Іванович

кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри історії України Національної академії внутрішніх справ України Бочарніков Дмитро Іванович.

Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ.

Захист відбудеться "11" січня 2002 року о 12 годині в ауд. 253 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "6" грудня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грищенко К.Г.

Анотації

Федоренко Т.М. Вплив християнства на формування правової системи Київської Русі з кінця X по 40-ві роки XIII століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2001.

У дисертації досліджується вплив християнства на формування давньоруського права епохи Київської Русі кінця X по 40-ві роки XIII століття. Висвітлено правові явища, що сформувались під впливом християнства та соціальні механізми, які забезпечували даний влив. Розкрито становлення церковної системи права та її взаємодію із світської системою права. Визначено процес розвитку церковної юрисдикції та вплив християнства на правосвідомість та правову культуру Київської Русі.

Ключові слова: Київська Русь, давньоруське право, церковна система права, канонічне право, церковне право, світська система права, церковна юрисдикція, правосвідомість, правова культура.

Федоренко Т.Н. Влияние христианства на формирование правовой системы Киевской Руси с конца Х по 40-вые годы XIII столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2001.

В диссертации исследовано влияние христианства на формирование древнерусского права эпохи Киевской Руси с конца X по 40-вые годы XIII столетия. Рассмотрены правовые явления, которые сформировались под влиянием христианства, а также социальные механизмы, которые обеспечили данное влияние.

В диссертации исследована такая черта древнерусского права как его плюрализм. Плюрализм древнерусского права нашел отражение в формироваии светской и церковной систем права. В диссертации определены уровни взаимодействия данных систем.

Особое внимание уделено церковной системе права как главному результату влияния христианства на формирование правовой системы Киевской Руси. Церковная система права представлена в структурном плане как правовой комплекс, состоявший из норм канонического и норм церковного права. Последние основывались на доктрине "византизма" ("нормативного христианства"). Рассмотрен вопрос о взаимосвязи канонического и церковного права в Киевской Руси.

В диссертации анализируется способность церкви формировать право, определяется характер права церкви, догматические основы и особенности церковно-государственных отношений.

В отдельном разделе рассмотрены вопросы взаимодействия светской и церковной систем права, раскрыта роль древнерусского законодательства как аккумулятора правового опыта. Указано на расширение законодательной базы Руси вследствие появления юридических сборникив, которые содержали нормы права христианской церкви и нормы светского законодательства. Особое внимание уделено древнерусским церковным уставам. Церковные уставы охарактеризованны как правовые памятники компромиссного характера, отразившие границы рецепции византийского права церкви и особенности церковной системы права Руси. В диссертационном исследовании уделено внимание такому динамическому аспекту формирования древнерусской правовой системы как примение церковью права.

Церковная юрисдикция древнерусской церкви рассматривается как явление историческое, пребывающее в зависимости от ряда социальных факторов. Указано, что применение церковью права способствовало процессу систематизации норм права. Обращено внимание на вопрос о размежевании и пересечении церковной и светской юрисдикций; данное явление представлено как типичное для средневекового общества.

Влияние христианства на формирование правовой системы Киевской Руси рассмотрено также на уровне правосознания и правовой культуры. Утверждается, что христианские доктринальные идеи создавали условия преодоления социально-культурного разделения, способствовали развитию нового понимания сущности права, трансформации норм христианской морали в нормы права. В связи с этим обращено внимание на насыщение правовой лексики новым содержанием и новыми терминами, на появление новых акцентов в понятии "право". В диссертации анализируется влияние христианского мировоззрения на новое понимание цели наказания, на появление новых элементов в конструкции преступления, указано на воздействие христианства на неприятие отдельных социальных институтов (институт рабства).

Сделан вывод о том, что влияние христианства на правовую систему Руси прослеживается на уровне систем права, на уровне законодательства, на уровне институционально-организационном, на уровне идей и систем взглядов. В системном единстве выделены и рассмотрены элементы, тенденции формирования и развития правовой системы Киевской Руси.

Ключевые слова: Киевская Русь, древнерусское право, церковная система права, каноническое право, церковное право, светская система права, церковная юрисдикция, правосознание, правовая культура.

Fedorenko T. M. The Influence of christianity on the Formation of Law system in Kyiv Rus from the end of the 10th century to the 40 - s of the 13th century. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree of Science in Law, speciality 12.00.01. - Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Teachings. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2001.

The present thesis investigates the influence of christianity on the formation of Ancient Rus Law of Kyiv Rus from the end of the 10th century to the 40 - s of the 13th century.

Special attention is paid to phenomena that were formed under the influence of christianity and social mechanisms this influence was provided by.

The author shows the formation of Church Law system and its interaction with Temporal Law system. The process of the church jurisdiction development and the influence of christianity on legal-consciousness and law culture of Kyiv Rus are defined.

Key words: Kyiv Rus, Ancient Rus law, church law system, canon law, church law, temporal law system, church jurisdiction, legal-consciousness, law culture.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах набуття Україною незалежності і створення суверенної, правової держави звернення до витоків права українського народу дозволяє виявити місце права, правової культури у структурі української культури, а також у структурі культури як явища загальнолюдського. Тому постановка проблеми впливу християнства на формування правової системи Київської Русі з кінця Х по 40-ві роки ХІІІ ст. є досить важливою для усвідомлення основ багатьох інститутів нашого права.

Історико-правова наука у наш час отримала додаткові можливості для розвитку. Звернення до історико-правової спадщини давньоруської держави дозволяє уточнити закономірності правового розвитку притаманні Київської Русі, відтворити та реконструювати становлення права даної епохи в стадіальній і хронологічній послідовності, а також сприяє виявленню особливостей історико-правових явищ, ряд з яких був обумовлений наявністю глибинних зв'язків між формуванням правової системи Русі та цілим рядом соціально-культурних факторів, серед яких значне місце посідає фактор християнського впливу. Оцінюючи в даному соціокультурному аспекті формування та розвиток давньоруської правової системи, слід зазначити, що такий підхід є плідним для вияву правових інновацій, які набували форму юридичних норм, інститутів, ідей, поглядів, принципів і, нарешті, реалізації права.

Специфіка і складність пізнання впливу християнства на формування правової системи Київської Русі полягає в тому, що даний процес є частиною загальноєвропейського процесу впливу християнської релігії на правове буття середньовічного суспільства, а також він постає як окреме й особливе явище.

Об'єктом дисертаційного дослідження є право Київської Русі з кінця X ст. по 40-ві роки XIII ст.

Предметом дослідження є процес впливу християнства на формування правової системи Київської Русі з кінця Х ст. по 40-ві роки ХІІІ ст. А також ті нові правові явища та елементи правової системи Київській Русі, які отримали розвиток під впливом християнської релігії і виступили в якості динамічних елементів формування давньоруської правової системи, тобто: становлення, розвиток і взаємодія світської і церковної систем права, давньоруське законодавство, правосвідомість та правова культура Київської Русі.

Метою дослідження є визначення та характеристика тих елементів давньоруської правової системи, що формувалася, які склалися, розвинулись під впливом християнства, або зазнали впливу християнства, а також позначення тих механізмів, що забезпечили вплив християнства на формування правової системи.

Головними завданнями дослідження стали:

розкриття взаємовпливу між процесами, що відбувалися в давньоруській правовій та релігійній сферах та суспільними відносинами Київської Русі;

з'ясування рівнів взаємодії правової та релігійної систем, тенденцій розвитку даних систем;

визначення такої риси феодального права Київської Русі як його плюралізм;

вияв взаємозв'язку між церковною і світською системами права в Київській Русі та визначення в цьому процесі значення законодавства Київської Русі, що отримало поширення, та визначення меж рецепції права Київською Руссю;

простеження процесу розвитку церковної юрисдикції Київській Русі;

аналіз впливу християнства на правосвідомість та правову культуру Київської Русі.

Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження є загальні і спеціальні методи, якими користується сучасна історико-правова наука, сучасні загальнотеоретичні погляди на право та державу.

Використано історико-правовий, цивілізаційний, системно-структурний, порівняльний методи, метод аналогії, описовий метод і метод пояснення сторін явища, що вивчається, метод якісного аналізу пам'яток права.

У дисертації використані положення та висновки, що містяться в працях М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Костомарова, М. Поповича, П. Толочка, О. Толочка, М. Чубатого, Р. Лащенка, С. Юшкова, Б. Грекова, Б. Рибакова, Б. Поршева, А. Тойнбі, О. Пріцака, В. Клочкова, Я. Щапова, Г. Дж. Бермана, М. Калачова, М. Соколова, І. Соколова, В. Бенешевича, К. Нєволіна, М. Чельцова-Бебутова, І. Фойницького, Б. Кістяківського, М. Козюбри, І. Огієнка, М. Брайчевського, В. Ульяновського, В. Горського, М. Максимейка, Л. Білецького, В. Ричка, Л. Окіншевича та ряду інших вчених.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше, спираючись на досягнення сучасної теоретико- та історико-правової думки, розглядається вплив релігійного чинника - християнства - на процес формування правової системи Київської Русі; на основі історичного підходу визначаються рівні взаємодії права та релігії, зазначається складність розвитку правових явищ у давньоруський період, звернуто увагу на те, що взаємовплив права та християнства був визначений процесом синтезу феодальних відносин у Русі.

Це загальне визначення новизни конкретизується у таких основних положеннях та висновках дисертації:

положення про застосування системного підходу для дослідження права Київської Русі, що дозволяє об'єднати різноманітні правові явища і представити їх у вигляді структурних елементів давньоруської правової системи;

положення про плюралізм систем права і систем законодавства як суттєву рису феодального права Київської Русі, що відобразилось у формуванні світської і церковної системи права, в наявності систем законодавств як давньоруського походження, так і привнесеного;

положення про спроможність християнської церкви формувати право, в характері якого переважає публічність, що базувалась на особливій системі церковно-державних відносин - "візантизмі";

висновок про комплексний склад церковної системи права, історичний розвиток якого обумовив наявність у ній правових норм, заснованих на церковних канонах, та норм неканонічного походження про церкву;

висновок про взаємодію церковної та світської систем права, яка знайшла своє відображення у законодавстві, яке акумулювало правовий досвід Русі і відбило межі рецепції візантійського права, а також у появі юридичних збірників змішаного складу, що включали пам'ятки світського права і пам'ятки права церкви;

положення про розвиток церковної юрисдикції як про динамічний аспект формування правової системи Київської Русі;

висновок про вплив християнства на формування правосвідомості і правової культури Київської Русі шляхом розповсюдження релігійно-моральних ідей, перегляд суспільних орієнтирів з позиції християнського духу солідарності та лояльності; висновки про оформлення нової політико-правової доктрини публічної влади, збагачення правової лексики та насичення її новим змістом, складання нового поняття "закону", за якого позитивний закон повинен перебувати в гармонії з божественним християнським правом;

висновок про трансформацію християнського світогляду до правил соціально узгодженої правомірної поведінки і трансформування норм християнської моралі і корпоративних норм до норм права та про коригування суспільної свідомості, соціальної та правової поведінки на основі морально-етичних норм, що знайшло своє відображення в обмеженні та викорененні рабства та работоргівлі на Русі.

Науково-практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення, які обґрунтовані в дисертації, висновки, що зроблені на підставі цього, доцільно використовувати при подальших наукових дослідженнях у галузі історії права. Крім цього, положення дисертації можуть служити матеріалом для наукових дискусій, а також в навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах, для підготовки навчальної та навчально-методичної літератури з лекційних курсів "Історія держави та права України", "Історія держави і права зарубіжних країн", "Історія вчень про державу і право", при проведенні семінарських занять, написанні дипломних, курсових та контрольних робіт.

Зокрема, тема християнських традицій у праві виявляється безпосередньо пов'язаною з проблемами сьогодення вищої юридичної освіти, проблеми якої, перш за все, відображають процес її розвитку, мета якого полягає в створюванні такої системи знань, яка формувала б світогляд, правову культуру людини, інтелектуально збагачувала та забезпечувала додержання норм моралі.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З теми дисертації було підготовлено та опубліковано чотири наукові статті у спеціалізованих наукових виданнях. Висновки, інші положення і матеріали дослідження використовувались у процесі викладання навчального курсу "Історія держави і права України", зокрема, з питань давньоруського права.

Автор виступав з повідомленнями на наукових конференціях: "Проблеми соціальних та гуманітарних наук" (Миколаїв, 1996 р.); "Слов'янський світ і християнство" (Миколаїв, 1999 р.), на засіданні секції права на науково-технічній конференції на базі Українського державного морського технічного університету ім. адмірала Макарова (Миколаїв, 2000 р.), на міжнародної молодіжної науково-практичної конференції "Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти) (Київ, 2001).

Структура роботи зумовлена метою, завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, до яких входять шість підрозділів, висновку та списку використаної літератури (212 найменувань). Загальний обсяг роботи складає 190 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі до дисертаційної роботи обґрунтовується актуальність теми дослідження та ступінь її наукового опрацювання. Визначається об'єкт, предмет, мета та коло основних завдань при дослідженні впливу християнства на формування правової системи Київської Русі, які вимагають свого розв'язання, обгрунтовується науково-практичне значення роботи, її методологічні та теоретичні основи, новизна дослідження, апробація результатів дослідження.

Перший підрозділ першого розділу автор починає з огляду літератури та джерел за темою дослідження, у якому окреслено основні етапи розвитку наукової думки за даною проблемою.

Джерела, які автор залучив для розкриття теми - це два основних типи писемних джерел епохи Київської Русі. По-перше, актові (документальні), що розкривають соціально- правову історію; нормативний бік давньоруської правової системи, що формувалася; дозволяють виявити основні риси давньоруської світської системи права і визначити обсяг нормативного матеріалу, що опинився в сфері впливу християнства; а також як такі, що висвітлюють зміст, розвиток церковної системи права, суттєві сторони діяльності церкви, її компетенції, юрисдикції, матеріального забезпечення. По-друге, група джерел приватного (літературно-розповідного характеру) дозволяє простежити зв'язок релігійних християнських уявлень з поняттями про сутність влади, права, закону. Ці джерела відображають процес перетворення норм християнської моралі, корпоративних норм церкви в норми права, а також містять свідчення про деякі риси правосвідомості та правової культури.

Різноманітним сторонам історичного минулого Київської Русі присвячена велика наукова література. Але проблема впливу християнства на формування правової системи Русі висвітлена недостатньо, поряд з цим, окремі питання привернули до себе увагу дослідників.

У працях Я. Щапова розкрито багатогранну роль давньоруської церкви, джерел права церкви, зроблено спробу поглянути на право Русі з позиції системного підходу. Проблемно-постановчий характер має праця О. Жидкова, що наголошує на системності права - якості, що притаманна праву з його витоків. Системність права розглядалась в роботах Г. Манова, М. Матузова, О. Малько, О. Скакун, М. Подберезського, Л. Тіунової, О. Бобилєва та інших.

Питання про співвідношення релігії і права, про передування релігії праву, про склад релігійної системи порушив В. Клочков, але окремі аспекти пов'язані з обсягом канонічного й церковного права залишилися поза увагою дослідника. В дореволюційній літературі М. Горчаков, М. Суворов на терені історії права церкви докладно досліджували право, що формується християнством, його характер, ознаки. Праці Дж. Г. Лінча, Г.Дж. Бермана, І. Соколова, О. Рапова, І. Будовніца, М. Соколова, М. Капустіна, Є. Голубінського, І. Огієнка, В. Форманюка та інших, містять інформацію про регіональні особливості християнства, положення церкви в середньовічному суспільстві, простежується зв'язок правових інститутів з християнством.

Певний історичний та історико-правовий матеріал викладено в працях Р. Лащенка, М. Чубатого, М. Владимирського-Буданова, М. Грушевського, Н. Полонської-Василенко, П. Толочка, Б. Грекова, В. Мавродина, С. Юшкова, Л. Білецького, М. Максимейка, І. Фроянова. Цікавими для розуміння історичного процесу Київської Русі є дослідження Б. Поршева, О. Пріцака.

Загальнометодологічні праці Р.Хачатурова, виконані на марксистсько-ленінській методологічній основі, зберігають своє наукове значення, відображають слабко розроблені питання виникнення давньоруського права. Історичний та юридичний підходи поєднують праці Л. Дембо, К. Нєволіна, І. Соколова, Г. Фельдштейна, І. Фойницького, М. Чельцова-Бебутова. Окремі питання впливу християнства на правосвідомість і правову культуру містять наукові доробки І. Ільїна, М. Бердяєва, Б. Вишеславцева, Н. Золотухіної, Д. Лихачова, А. Замалєєва, В. Горського, М. Брайчевського, В. Ульяновського та інших.

Запропонований огляд літератури має за мету визначити коло проблем, на які спирається автор даної дисертації. Разом з тим автор розуміє, що тема дослідження не може бути вирішена в межах одного або декількох досліджень. Дане дослідження - це спроба зробити свій можливий внесок у вивченні історії права епохи Київської Русі, отже, історії права України.

У підрозділі другому автор, аналізуючи соціально-історичну сутність давньоруського суспільства, показує, що давньоруський період має цілісність, виражену в послідовному розвитку основних суспільних інститутів. Процес феодалізації (синтез феодалізму) обумовив розвиток суспільства і був виявом загальноєвропейського розвитку, що вилився в тривалий процес зближення, дифузії античних і варварських соціальних структур і світоглядів; процес дифузії відбили правові пам'ятки початку Х ст.: міжнародні договори візантійських імператорів і князів Русі. Інші підходи до соціального розвитку східних слов'ян пов'язуються з вужчою групою явищ, автор наводить положення О. Пріцака про зростання міжконтинентальної торгівлі, яка стала джерелом перетворення поліетнічної, багатомовної, безтериторіальної спільності у спільність вищого рівня; подібний підхід спрощує, на думку дисертанта, хід розвитку історії і народжує величезну кількість випадковостей, що спростовується писемними джерелами.

Феодальний синтез призвів до змін у соціально-економічній системі, які відбивалися на зрушеннях у системі державних і недержавних соціальних інститутів; взагалі соціально-політична система давньоруського типу проіснувала до монголо-татарської навали, видозмінюючи свою форму (П. Толочко).

У єдності з політичними, економічними і правовими явищами находились такі чинники, як культурна і релігійна ситуація, світогляд. Важливим фактом даного періоду є християнізація суспільства. Зазначається, що під час розгляду епохи Русі, поняття "цивілізація", "релігія", "право" виявляються тісно пов'язаними; "право" можна розглядати як продукт культури і цивілізації; етап цивілізації характеризується появою права, яке відбивало соціальну динаміку. Цивілізаційний підхід, зокрема А. Тойнбі, дозволяє виявити вплив релігії і церкви на суспільні процеси, відзначити творчу роль християнства. Християнство відкрило і визволило інтелектуальну й політичну енергію, розширило межі світосприймання, також християнство створювало особливе християнське право.

У підрозділі третьому наголошується, що питання про вплив християнства на формування правової системи Київської Русі потребує уточнення понять "правова система", "релігійна система" в історико-правовому аспекті.

Поняття "правова система" змістовно визначається як складне, яке не збігається ні з поняттям "система права", ні з поняттям "система законодавства". Розгляд правової системи як структурного утворення дозволяє виділити певні групи правових явищ: а) юридичні норми, принципи, інститути (нормативна сторона); б) сукупність правових установ (організаційна сторона); в) сукупність правових поглядів, уявлень, ідей, правова культура.

Автор зазначає, що правова система має визначену усталеність, ця якість відбиває субстанціональні якості суспільного життя; суспільство в якості суперсистеми визначає розвиток внутрішньо суспільних систем, у тому числі релігійної системи і такого комплексного утворення, як правова система. Зміни, що відбуваються в суспільстві, впливають на ускладнення внутрішньої системності; правова система перебуває у стані взаємодії з іншими суспільними системами, системними утвореннями, як-от: із політичною, соціально-економічною, релігійною, моральною.

Звертається увага на те, що між поняттями "правова система" і "система права" існує генетичний зв'язок, обидва явища являють собою системні утворення, що характеризуються історично сформованим типом суспільних відносин; обсяг понять "правова система" значно ширша за обсягом, ніж поняття "система права", остання виступає в якості системоутворюючого ядра правової системи.

Автор вступає в полеміку з Я. Щаповим, що під системою права розуміє сукупність принципів правового регулювання, тим самим виражаючи вузьконормативістський підхід, що заперечував у формальному сенсі принципи права у якості джерела права. Я. Щапов, розглядаючи сукупності принципів правового регулювання, виділив не системи права (давньоруську, привнесені), а системи законодавства Русі. Плюралізм правових явищ, про який писав Я. Щапов, насамперед належить до системи законодавства, але в Русі існував також і плюралізм систем права. Обґрунтовуючи наявність декількох систем права в Русі вказується, що у давньоруському суспільстві склались дві великі відносно відокремлені групи суспільних відносин: релігійно-церковні і світські, що уможливлює виділення світської і церковної систем права. Методи правового регулювання відбивали особливості регулювання даних сфер суспільних відносин. Київська Русь не знала розподілу по галузях права, природа феодалізму обумовила таку рису права, як синкретизм; причина правового синкретизму полягала в тому, що систематизації права виражали становий принцип. Принцип становості був реалізований у світській і церковній системах права і був закріплений у законодавстві Русі, він відповідав світогляду епохи й відображав об'єктивно можливу організацію суспільного життя.

Давньоруське право "виростало" з практики правового вирішення конфліктів, мало казуїстичний характер. Аналіз законодавства періоду дозволяє назвати декілька груп об'єктів правового регулювання (особисті права, свободи, речі, інші); як злочини розглядались порушення особистих прав, свободи, винищування чужих речей, користування чужими речами, злочини проти влади і християнської віри, проти сімейного права й моральності.

Злочини проти християнської віри та сімейного права і моральності, про святотатство склали групу злочинів, що знаходилися в юрисдикції церкви. Церква регулювала відносини, які виникали й розвивались в міру зміцнення християнства, зростало правове значення діяльності церкви; у процесі розвитку знаходилося церковне законодавство, його рух спочатку здійснювався вбік пристосування і адаптації до давньоруських умов, пізніше проведені систематизації відобразили риси нових суспільних потреб.

Зазначено, що самостійний характер світської системи права Русі визначив метод правового регулювання. Учасники правовідносин мали різну за обсягом правоздатність, що залежала від суспільного становища й статі. Метод правового регулювання давньоруського світського права характеризуються деякими особливостями юридичних санкцій. Пам'ятки права свідчать, що кримінальне і цивільне правопорушення не розрізнялися. Види покарання пов'язувались з метою та пройшли історичний розвиток від помсти до можливості грошового викупу, кримінального покарання. Дисертант, аналізуючи певні покарання, їх мету і природу, розміри штрафів, зазначив, що види покарання, які застосовувались у світській системі права, підтримували правопорядок і мирне співіснування членів суспільства, поєднували завдання матеріального відшкодування шкоди потерпілому, а також шли на утримання князівської влади.

Далі характеризується церковна система права, що розвивалась як частина правової системи, на ґрунті давньоруського суспільства церковна система права одержала національне забарвлення. Для відображення правової діяльності церкви використовується поняття "церковне право", "канонічне право"; поява різних за обсягом дефініцій відобразила розвиток християнської церкви, її поділ на західну і східну. Ядром права християнської церкви на Заході і на Сході стали канони, формування яких припадає на епоху становлення християнства.

Автор визначає, що з точки зору змісту канонічне право можна визначити як сукупність юридичних норм, в основі яких лежать норми, встановлені канонами, але з історичного виміру (М. Суворов) канонічне право на християнському Сході може бути визначене як право періоду вселенських соборів. Обидва визначення не суперечать один одному, а відображають розвиток церковної організації.

Церковне право складали норми, що стосувались положення церкви, її статусу, але такі, що не належали до рангу канону (вони походили як від церкви, так і від світської влади). Зазначається, що розмежувати канонічне і церковне право навряд чи можливо, обидва базувалися на одному джерелі і перебували у взаємодії. Відображенням взаємодії стали збірники права, в яких містились норми канонічного та церковного права. Канонічне й церковне право середньовіччя складали комплекс - церковну систему права, співвідношення даних елементів, було пов'язано з конкретними історичними умовами і є питанням взаємодії між владою світською й духовною.

З моменту прийняття християнства давньоруська церковна система права розвивалася як правовий комплекс, що складався з юридичних норм, що містилися в церковних канонах, та юридичних норм, що були результатом князівської законодавчої діяльності (яка визначала статус і матеріальне утримання церкви, її юрисдикцію), норм неканонічного походження, та норм привнесеного законодавства. Норми канонів складали канонічне право Русі, його зміст не виходив за межі церковно-правової сфери. Обсяг канонічного права на Русі визначався традиціями і практикою Візантійської церкви. християнство правовий давньоруський

Після огляду систематизації канонічного права на Сході, автор наводить ще одне значення церковного права - як науки, що має свій предмет, завдання, методи дослідження, характер; автор розглядає і приєднується до висновку М. Горчакова про можливість визначення церковного права у суб'єктивному та об'єктивному значеннях.

Характеризуючи право церкви в Русі, коректним слід вважати розуміння права церкви як системи, яку складали: канонічне право християнської церкви східної гілки і церковне право, що міститься в давньоруському та привнесеному законодавстві. Давньоруську церковну систему права автор характеризує її як таку, що мала публічний характер, обумовлений складом суб'єктів права церкви. У праві церкви суб'єктивний склад припускає, що однією із сторін правовідносин, що виникають, є церква, а також застосування норм права церкви не залежить від волі окремих осіб, суб'єктивна правоздатність окремих членів церкви закріплена в нормах права церкви, не змінює його характер, тому що у центрі загальноцерковний інтерес, що підтримується державою.

Подальша логіка дослідження призвела до необхідності з'ясування відносин між церквою і державою, яке вирішувалося на основі Нового Завіту; східне християнство виробило систему церковно-державних відносин, що отримали назву "візантизму"; який став основою розвитку давньоруської релігійної системи і відбився у церковної системі права. Визначивши "візантизм", як нормативне християнство (Дж. Г. Лінч), зазначається, що рухливість суспільного життя змінюватиме межі, що відокремлюють публічно-правові і приватноправові явища; у Русі існувала певна єдність публічно-правових і приватноправових інститутів.

Церковна система права складала елемент правової системи Русі, відбила процес системної взаємодії - правової і релігійної систем. Автор розглядає питання про структуру релігійної системи Русі і констатує, що важливою частиною механізму взаємодії обох систем є рівень взаємодії соціальних норм. Релігія створювала особливу класифікацію правових і моральних норм, призвела до формування канонічного і церковного права; релігійні норми мали імперативний характер, їх виконання було забезпечене санкціями, примусовими заходами.

Після огляду суспільної діяльності церкви, зазначається, що протягом аналізованого періоду відбувався розвиток релігійної системи, церковної організації (досліджене Я. Щаповим); ішов процес удосконалення системи матеріального забезпечення церкви у формі земельної церковної власності та десятини, яка мала не тільки сакральний характер, а також і соціально-економічний вимір.

Далі розглянуто питання взаємозв'язку церковної і світської системи права. Зазначається, що історичний тип правопорядку Русі обумовив співіснування декількох систем законодавств (за походженням), на які спиралися системи права Русі. Чинником взаємодії систем права були системи законодавства Русі, які виконували роль акумуляторів правового досвіду, при цьому до законодавчої діяльності зверталися по мірі необхідності розв'язати нагальні практичні проблеми. Практична необхідність призвела до появи юридичних збірників-декількох типів; до них входило церковне законодавство як привнесене, так і те, що сформувалося на місцевому ґрунті (С. Юшков). Дисертант визначає існування даних збірників як відображення: типологічної спорідненості у розвиткові права Русі і Візантії; як свідчення про системність розвитку права, що відбиває взаємодію систем права і неповне розмежування світських та церковних відносин. Ознака давньоруських юридичних збірників полягала в тому, що вони містили норми рецепійованого права. Привнесене законодавство було пов'язано з візантійською традицією права (в деяких випадках перероблене в південнослов'янських державах), воно виступало в якості основи, на якій розгорнувся процес зближення, взаємодії систем права Русі. Наступний матеріал дисертації пов'язаний з розглядом місця Давньоруських кормчих, що сконцентрували норми світського і церковного права і відобразили ідеологічні, політичні, духовно-світоглядні основи християнства та зростання практичного інтересу до кормчих, межі рецепції візантійського права.

У підрозділі четвертому автор розглядає питання взаємозв'язку світської і церковної систем права, що потребувало звернення до церковних статутів. Статути відобразили розвиток церковної організації і юрисдикції, стали законодавчими документами компромісного характеру: церковна система права та розвиток давньоруського суспільства виробили юридичний компроміс. Статути поєднували правові традиції східного християнства і потреби давньоруської дійсності. Церковні статути узгоджувались із принципами "візантизму", відображали особливі риси давньоруського церковного права (серед яких: переважання грошової компенсації, обмежене використання смертної кари й покалічення, віднесення до церковної юрисдикції ряду справ, що у Візантії були предметом розгляду судів світських).

Наголошується, що пам'ятки права церкви стали інструментом, за допомогою якого відбувалося "подвоєння" суспільного життя в Русі: йшло формування нової правової реальності. Право, що породжувалося християнством, призвело до появи ряду правових явищ та інститутів, які в подальшому органічно увійшли до світського права, що є одним з підтверджень зв'язку систем церковного та світського права й відображенням загальноєвропейського розвитку права Русі.

У розділі другому автор розглядає правові явища, на появу і розвиток, яких вплинуло християнство. Це розвиток церковної юрисдикції; зміни у правосвідомості і правової культури, трансформація християнського світогляду у правомірну поведінку, норми права; поява нових принципів правосуддя, мети покарання, конструкції злочину, виправної системи покарання.

У першому підрозділі другого розділу зазначається, що динамічний аспект вивчення правової системи Київської Русі дозволяє виявити процеси, які надали їй необхідний динамізм, соціальну ефективність. Важливим механізмом, що забезпечив динамізм формування правової системи Русі, був механізм позаправових чинників правореалізації. Значне місце в правореалізації належало правозастосувальній діяльності церкви, що будувалась відповідно до системи суспільних відносин і концептуально пов'язана з доктриною "візантизму. Це положення знайшло відображення в "богослів'ї" (invocatio). Інвокації церковних статутів засвідчили імунітетні права церкви. Імунітет дозволив сформуватися церковної юрисдикції. В судовій сфері відобразилися особливості взаємовідносин візантійського і місцевого компонентів.

Розвиток церковної юрисдикції відбувався у взаємозв'язку із соціальними, політичними, економічними, культурними, психологічними чинниками; її становлення простежується хронологічно; головна тенденція розвитку церковної юрисдикції, виражається в розширенні кола осіб, підсудних суду церкви, і кола справ, підвідомчих церкві.

Зазначається, що на першому етапі розвитку церковної юрисдикції судова влада мала універсальний характер над християнським населенням; соціальний статус відбився у справах, що стосувалися духівництва та осіб, що опинилися у виробничій залежності від церкви, у даних випадках церковна організація виступала як становий інститут суспільства.

Розвиток церковної юрисдикції на другому і третьому етапах пов'язаний з розширенням неконфесійних інтересів збоку церкви, появою церковно-політичних конфліктів. Проявом зміцнення статусу церкви, зростанням її ідеологічного значення було розширення церковної юрисдикції на нові категорії населення. Під впливом судової діяльності відбувалось переробка церковного законодавства. Зазначено, що у сфері церковного контролю опиняється така сфера міського життя, як спостереження за мірами і вагами. У судової діяльності церква спиралась на "одвічне" право - християнське, божественне право.

Розвиток церковно-судової влади йшов у контексті розвитку структури церковної організації відповідно до принципу ієрархії та побудові давньоруської держави. Далі розглядається розподіл судового імунітету на кожному рівні церковної організації; звернено увагу на існування суду змішаної компетенції -питання "общего" суду розглянуто як питання пересічення церковної і світської юрисдикцій та й основа для виникнення суміжної сфери судової юрисдикції. Розвиток церковної юрисдикції вів до того, що в ряді справ, які від початку формувалися як справи церковні, посилювався світський компонент з іншого боку, у справах, що належали до світської юрисдикції, з'явився церковний компонент.

Далі автор розглядає питання про юридичну відповідальність, що була передбачена нормами церковного права. Такий вид покарань, як єпитимії, відображав нову мету покарання: спокуту, очищення, виправлення, заспокоєння і примирення совісті порушника.

Під впливом застосування в церковному суді розшукового процесу в світську процедуру стали впроваджуватись елементи розшукового процесу, що склали публічне начало світського суду (М. Чельцов-Бебутов); зазнали змін символічні обряди ("ордалій", "рота"), що також відбивало процес розвитку церковної юрисдикції.

У другому підрозділі другого розділу автор звертається до питання про вплив християнського світогляду на правосвідомість та правову культуру Русі. В структурі правової системи, а саме в групі таких явищ, як правова культура, сукупність правових поглядів, уявлень, ідей, що притаманні історично визначеному типу суспільства автор виділяє два ключових - правосвідомість і правову культуру.

Важливим аспектом розгляду правосвідомості є аксіологічний аспект, який відбиває готовність суспільства орієнтуватися на ті чи інші цінності, що закріплені правом. Зазначено, що правова свідомість явище більш вузьке, ніж правова культура, яка поєднує правосвідомість з практичним освоєнням права, що дозволяє автору стверджувати, що правова культура може бути віднесена до динамічних факторів, в чому виявляється така її функція як інноваційність.

Автор відзначає риси, що є результатом впливу християнства на культурно-правову атмосферу Русі: християнство впроваджувало ідею про первісність божественного; християнство запропонувало зовсім нове "мірило довершеності" (І.Ільїн), за допомогою якого були переглянуті особистісні якості людини, суспільні цінності та ідеали.

Важливою подією в правовій культурі стає розвиток поняття "право", автор приділяє увагу характеристиці змін, що відбулися у мові права і закону. Під впливом християнства значення "закону" суттєво розширюється і опиняється у центрі догматичної, політико-правової полеміки. Ця тематика відобразилась у пам'ятках Русі, автор аналізує ідейний устрій "Слова о Законі і Благодаті" митрополита Іларіона.

Наголошується, що християнський закон не можна ототожнити тільки з духовною культурою та духовними цінностями, значну частину її складають формальний, інтелектуальні, вольові цінності, які вносились церковним і канонічним правом; у цьому сенсі формування церковної системи права вказувало на потребу більш складного способу регулювання суспільних відносин.

Далі автор розглядає твори давньоруських авторів, в яких простежується, яким чином християнське світобачення перетворювалось у правила поведінки і які дають уявлення про те, які сторони християнства були найбільш соціально потрібними в Русі. Зазначається, що від ХІІ ст. християнство стає певною мірою мірилом соціальної поведінки, визначає систему поглядів, ідей, що стали офіційним підґрунтям розв'язування політичних конфліктів, суспільних проблем.

Автор звертає увагу на вплив християнства на розуміння місця суду, як важливої суспільної функції. У світському і праві церкви сформувались різні підходи до розуміння цілей покарання, що мало наслідком те, що різнились конструкції злочинів. Зміна складу злочину відбувалось на основі того, що критерієм визначення "злочинності" розглядались аморальні дії; ця позиція церкви вела до формування уявлень про навмисні і ненавмисні злочини, про різні строки покарань (зниження строку покарання за ненавмисний злочин). Погляди на склад злочину, що містились у юридичній та канонічній літературі, в Русі не могли бути повною мірою практично використані, але їх проникнення сприяло розвитку правосвідомості, правової культури.

Зазначається намагання християнської церкви обмежити рабство: не наполягаючи на відміні інституту холопства, церква стверджувала про необхідність гуманного відношення до залежних людей, засуджувала продаж та перепродаж хрещених з метою отримання прибутку, що дає змогу визначити християнство як активного соціального агента, що запропонував більш гуманні варіанти соціальної поведінки, аспекти якої отримали правове закріплення.

У висновках наводяться основні аспекти проведеного дослідження, формулюються результати дисертації. В них, зокрема, відзначається, що давньоруське суспільство отримало додаткове джерело розвитку шляхом прийняття християнства, що створило ряд секторів суспільного життя які вимагали правового регулювання. Доведено, що давньоруському праву притаманні таки риси як синкретизм, становий характер права, казуїстичність, плюралізм, який відбився у розвитку світської та церковної систем права, що розвивалися на основі відносно відокремлених світських і релігійних суспільних відносин.

Давньоруська церковна система права формувалась як елемент давньоруського права і як елемент релігійної системи. Церковна система мала комплексний характер - містила норми канонічного права та юридичні норми неканонічного походження про церкву. Юридичні норми про церкву, що виходили від світської влади відобразили специфіку правового побуту Русі.

Фактором розвитку давньоруських систем права стало законодавство, що виконувало роль акумуляторів правового досвіду. Системи права спирались на норми законодавств різноманітного походження (привнесеного і давньоруського). Розширення законодавчої бази у Київській Русі йшло певною мірою і за рахунок правової рецепції основним джерелом якої виступало візантійське законодавство, межі рецепції візантійського права відбивали пам'ятки права Русі.

Взаємозв'язок систем права відобразився в церковних статутах Русі, які розглянуто як законодавчі документи компромісного характеру. Динамізм формування і розвитку правової системи Київської Русі був зумовлений механізмом позаправових чинників, що вплинули на правореалізацію, зокрема, на таку її форму, як застосування права. У дусі доктрини візантизму церква отримала судовий імунітет. Право суду дозволило сформуватися церковній юрисдикції, що збагатила правову систему Русі і вплинула на утворення юридичних відносин.

Церковно-судова влада одержала відносно чітке коло повноважень; церковно-судова система формувалася відповідно до принципів ієрархії, закладених у структурі християнської церкви. Особливу групу складали справи, що підлягали розгляду в суді змішаного складу. Дане явище відбивало динамізм розвитку давньоруської правової системи, у ряді справ, які від початку формувалися як справи церковної компетенції, посилювався "світський компонент", з іншого боку, у справах, що належать до світської юрисдикції, з'являється церковно-релігійний компонент.

До динамічних процесів, які відбувалися в правовій системі Русі, віднесена і система покарань, що перебувала у стані розвитку, її специфіка полягала в синтезі систем права і законодавств.

Визначено, що правосвідомість і правова культура є складними системними утвореннями. Основою їх розвитку у Русі стає християнський провіденціалізм. На його підставі формується нове поняття про право, з'являються нові акценти юридичній термінології. Вплив християнства відбився у процесі трансформації норм християнської моралі і корпоративних норм православної церкви в норми права. Під впливом християнського світогляду формувалася оцінка чинного правосуддя; складалися нові підходи до розуміння мети покарання і нової конструкції злочину; почала розгортатися нова виправна система покарань; з'явилося субсидіарне застосування права; піддалася деякій зміні і соціальна структура суспільства: з'явилися нові категорії населення, нові системи зв'язків між ними, розпочалося поступове впровадження ідей християнської рівності всіх перед Богом.

Вплив християнства на формування правової системи Київської Русі простежується на рівні систем права, законодавства, інституціонально-організаційному, на рівні ідей і поглядів. Саме в цій системній єдності виділені головні тенденції формування й розвитку правової системи Київської Русі, системна єдність дозволила виділити елементи, які сформувались під впливом християнства.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Федоренко Т.М. Місце церковного права у правовій системі Давньої Русі X - першої третини XIII ст. // Вісник. Юридичні науки. Випуск 39. - Київ: Київський університет. - 2000. - С. 38 - 42.

2. Федоренко Т.М. Розвиток церковної юрисдикції як динамічний аспект давньоруської правової системи // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 7. - Київ: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. - С. 82 - 92.

3. Федоренко Т.М. Історико- правові аспекти визначення права церкви епохи Київської Русі // Держава і права: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 10. - Київ: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. - С. 103 -113.

4. Федоренко Т.М. Вплив християнського світогляду на правосвідомість та правову культуру Київської Русі (кінець X - перша третина XIII ст.) // Право України. - 2001. - № 8. - С. 114 - 116.

Размещено на Allbest.ru