Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет

УДК 947.081/.083(Р477.23)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Діяльність органів самоврядування Одеси, Миколаєва, Херсона щодо формування і розвитку муніципальної земельної та виробничої власності в кінці ХІХ - на початку ХХ століття

07.00.01 - Історія України

Цибуленко Лариса Олександрівна

Дніпропетровськ 2001

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. За довготривалий період заідеологізованої вітчизняної історичної науки дослідження системи міського самоврядування, започаткованого Міським положенням 1870 р., здійснювалися з упередженим ставленням до демократичного досвіду буржуазного суспільства, що зумовило висвітлення переважно негативних боків цього явища.

На сучасному етапі дальшої демократизації та формування правових засад, пошуку найефективнішої взаємодії центральних та регіональних владних інститутів постало важливе питання створення в Україні на засадах загальноєвропейських традицій якісно нового місцевого самоврядування.

В умовах урбанізації в економічному та політичному відношенні відчутно зростає роль міст, що виступають головним джерелом виробничих сил суспільства та важливим компонентом самофінансування регіону. Це набуває особливої гостроти в умовах складного пошуку механізмів модернізації соціально-економічної системи та її основи - інституту власності, а також створення громадянського суспільства, і насамперед як правового та ринкового організму.

У цьому контексті набуває особливого значення вивчення дорадянського періоду зародження і становлення муніципальної власності як підгрунтя муніципального господарства - альтернативної форми надходжень до міського бюджету. Ці інституції були індикатором стабільності міського самоврядування. Вони зміцнювали становище міста як центру регіону, розвивали його зв'язок з транспортними магістралями, що створювало цілісність територіально-економічних комплексів, формувало якісно новий принцип розвитку ринкового простору. У цьому складному процесі приморські міста відігравали домінуючу роль унаслідок їх статусу як на регіональному, так і на загальнодержавному рівнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Тематика дослідження відповідає загальнокафедральним темам кафедри історії України Херсонського державного педагогічного університету.

Об'єктом дисертаційного дослідження обрано органи самоврядування міст Півдня України - Одеси, Херсона та Миколаєва.

Предметом дослідження є процес формування муніципальної земельної та виробничої власності як важливих компонентів соціально-економічних засад громадського управління.

Територіальні межі дисертаційного дослідження охоплюють причорноморський регіон Півдня України з містами - Одесою, Миколаєвом і Херсоном - важливими торговельно-промисловими центрами.

Хронологічні межі дисертації охоплюють період з 1870 по 1920 рік, з моменту запровадження в Російській імперії міського самоврядування і до того часу, коли в ході глобальних соціально-політичних змін цю систему було замінено радянськими установами.

Мета дисертаційного дослідження - відтворити реальну картину діяльності міського самоврядування щодо формування і розвитку муніципальних систем власності таких значних виробничо-торговельних центрів Півдня України, як Одеса, Миколаїв та Херсон. Відповідно до поставленої мети в дисертації слід було вирішити такі дослідницькі завдання:

1) дослідити формування та розвиток інституту муніципальної земельної власності;

2) простежити створення та розвиток муніципального виробництва;

3) виділити види муніципальних підприємств і визначити їх ефективність і вагу в загальних надходженнях до міського бюджету;

4) визначити вплив транспортних систем на розвиток муніципальної земельної власності, виробництва та інтеграцію міст до регіонального економічного простору;

5) дослідити взаємовідносини міського самоврядування з державними органами влади та приватними структурами і вплив цих стосунків на формування та експлуатацію муніципальної власності;

6) визначити вплив громадських самоврядних структур на розвиток добробуту жителів міст, підвищення суспільно-політичної активності, формування управлінської інтелігенції;

7) проаналізувати функціонування міського самоврядування і трансформацію муніципальної власності за умов радикальних революційних змін 1917-1920 рр.;

8) розкрити роль міського самоврядування в формуванні нових соціально-економічних відносин, громадянського суспільства і трансформації бюрократично-централізаторських засад державної системи в кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше зроблено спробу розглянути історію зародження, розвитку і зміцнення муніципальної власності і виробництва у всьому їх розмаїтті в трьох основних містах причорноморського регіону протягом усього періоду її існування в дорадянські часи. Зроблено спробу розкрити місце муніципальної власності в системі становлення громадянського суспільства і входження міського населення до ринкового простору як повноправного суб'єкта, показати механізм і динаміку цього явища, а також висвітлити взаємовідносини органів міського самоврядування і державних установ різних за соціально-економічною і національно-політичною орієнтацією, подати оцінки якісних змін муніципальної власності та її організаційно-технічних характеристик, соціальних процесів розвитку та джерел живучості в екстремальних умовах революційних змін та громадянської війни.

Особистий внесок здобувача. Досліджено і зроблено висновки щодо діяльності міських громадських управлінь у сфері становлення та розвитку муніципальної земельної та промислової власності протягом їх існування як в період відносно сприятливий після реформи 1870 р., так і після контрреформи 1892 р. та в найскладніший час 1917-1920 рр.

Науково-практичне значення дослідження полягає в можливості використання його для розробки сучасної теорії муніципального будівництва та для формування і прогнозування реформаційних тенденцій у системі місцевого самоврядування з урахуванням місцевих особливостей регіону, а також для популяризації ефективності системи міського самоврядування. Результати спостережень і висновки можуть бути використані при розробці регіональних економічних програм, при підготовці навчальних посібників і підручників, особливо в навчальних закладах, що займаються підготовкою кадрів управління, у пропаганді історичних знань, а також у публікаціях і дослідженнях з краєзнавства, історії України тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації викладено в публікаціях автора і обговорено на Міжнародній науково-методичній конференції з питань заселення Півдня України, Міжнародному симпозіумі з проблем історіографії, Всеукраїнських науково-практичних конференціях з питань самоврядування в Україні та історії Кіровоградщини. Положення дисертації також обговорювалися на засіданні кафедри історії України Херсонського державного педагогічного університету.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Обсяг роботи становить 180 сторінок, додатки - 37 сторінок (32 таблиці), список джерел та літератури - 30 сторінок (475 найменувань).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність, визначено об'єкт і предмет, хронологічні та територіальні межі, мету і завдання роботи, її наукову новизну та практичне значення, а також зазначається особистий внесок здобувача, указується на апробацію і публікацію результатів дослідження.

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та теоретичні засади дослідження” розглядається стан наукової розробки теми та її джерельна база. Перші кроки дослідження міського самоврядування розпочалися з упровадженням Положення 1870 р. У роботах І.Дитятіна Дитятин И.И. К истории Городового положения 1870 г. // Статьи по истории русского права. - СПб., 1895; Його ж. Устройство и управление городов в России. - Т. 1: Города России в ХVІІІ в. - СПб., 1875. на основі опрацювання перших узагальнюючих статистичних даних було проаналізовано законодавчу базу реформи 1870 р., оцінено прерогативи міського самоврядування і результативність діяльності міських громадських управлінь після контрреформи 1892 р.

З огляду на важливість функціонування міста як єдиного фінансового організму низку робіт дорадянських авторів - В.А.Лебедєва Лебедев В.А. Местные налоги. (Опыт исследования теории и практики местного обложения). - СПб., 1886. , П.Г.Гаврика Гаврик П.Г. Основные задачи податного и оценочного дела: Руководство для податных инспекторов, земских и городских управ по разным вопросам податного и оценочного дела. - К., 1912. , А.А.Мошкіна Мошкин А.А. Бюджеты земст и городов. - М., 1915; Його ж. Учет бюджетов городов и земств. - М., 1911. - було спрямовано на вивчення фінансової власності. Спираючись на досить значну фінансову статистику, ці дослідники простежили і класифікували структурні компоненти бюджетно-податкової політики самоврядування.

В окрему групу можна виділити роботи більшою мірою практичного, а не наукового спрямування, написані безпосередньо працівниками міського самоврядування - І.О.Фесенком Фесенко И.О. К вопросу о реформе городского общественного управления: В 2 т. - Харьков, 1890. , А.Новиковим Новиков А. Записки о городском самоуправлении. - СПб., 1904; Його ж. Записки городского головы. - СПб., 1905. та ювілейні видання, що вийшли протягом 90-х рр. Одесса (1794-1894) / Издание городского Одесского Управления. К столетию города. - Одесса, 1895; Ге Г.Н. Исторический очерк 100-летнего существования г.Николаева (1790 - 1890). - Николаев, 1890; Горловский Д.Н. Итоги двадцатипятилетия Херсонского городского самоуправления. Краткий историко-экономический очерк города Херсона. - Херсон, 1896. , у яких на основі правової, звітно-справочинної документації та періодики подано певну конкретику, в узагальнюючих рисах з окремих проблем відбито динаміку розвитку міст від часу їх заснування. Незважаючи на певний відбиток парадності, що суттєво зменшує наукову цінність зазначених робіт, поставлені в них проблеми становлять певний інтерес.

На початку ХХ ст. в роботах Д.Семенова Семенов Д.Д. Городское самоуправление. Очерки и опыты. - СПб., 1901. , В.І.Пічети Пичета В.И. Городская реформа 1870 г. // Три века / Под ред. В.В.Каллаша. - Т. 6. - М., 1913. - С. 173-179. , В.І.Нємчинова Немчинов В.И. Городское самоуправление по действующему русскому законодательству (Гор. Пол. 11 июня 1892 г.). - М., 1912. та Г.І.Шрейдера Шрейдер Г.И. Город и Городовое положение 1870 г. // История России в ХІХ в. - СПб., 1903. - Т. 4. - Отд. 2. - С. 1-29; Його ж. Наше городское общественное управление. - Т. 1: Этюды, очерки и заметки. - СПб., 1902. здійснено спробу узагальнити тридцятирічний досвід міського громадського управління та проаналізувати наслідки міської реформи і контрреформи 1892 р. Дещо ідеалізуючи Міське положення 1870 р., зазначені вище автори, ґрунтуючись на значному законодавчому та статистичному матеріалі, дослідили соціальні, політичні, господарські та правові засади міського самоврядування.

Окреме місце посідають праці істориків права, що віддзеркалюють погляди громадської (О.І.Васильчикова) Васильчиков А. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений. - В 2 т. -3-е изд. - СПб., 1872. і державницької (А.Д.Градовський, А.А.Кізеветтер, В.М.Гессен) шкіл. Градовский А.Д. Собр. соч.: В 9 т. - Т. 9: Начала русского государственного права. - Ч. 3: Органы местного управления. -СПб., 1904; Кизеветтер А.А. Местное самоуправление в России ІХ -ХІХ вв. Исторический очерк. - М., 1910. Гессен В.М. Вопросы местного управления. - СПб., 1904. Характерною особливістю робіт цих істориків було те, що в них на фундаментальній законодавчій базі розглянуто правовий аспект діяльності самоврядних структур. Проте поза їх увагою залишилися питання господарського спрямування міського самоврядування і конкретика регіональних проблем.

Наступна група дослідників у своїх працях приділила увагу господарській діяльності громадського управління. До них можна віднести роботи А.Михайловського Михайловский А.Г. Реформа городского самоуправления в России. - М., 1908. , В.О.Тотоміанца Тотомианц В.О. Самоуправление и городское хозяйство. -СПб.: Изд-во “Вестника Знания” (В.В.Битнера), 1910; Його ж. Муниципализация промышленных предприятий. - М., 1902; Його ж. Задачи городского самоуправления. - СПб., 1906. , А.Дамашке, Дамашке А. Задачи городского хозяйства. - М., 1904. М.Загряцкова. Загряцков М. Социальная деятельность городского самоуправления на Западе: Вып. 1: Проблемы муниципализации. К., 1906. Означені роботи містять певний фактологічний матеріал, що дає уявлення про загальні тенденції розвитку вітчизняного муніципального господарства, залишаючи поза увагою реальні механізми втілення та напрямки його розвитку.

У 1919 р. в нових історичних умовах вийшла монографія В.Твердохлєбова, Твердохлебов В. Местные финансы. - Одесса, 1919. де вперше досліджується діяльність міських громадських управлінь у складний період між Лютневою революцією та жовтневим переворотом, специфіка ситуації в північних та південних частинах колишньої Російської імперії. Особливий інтерес являє собою аналіз економічного стану міських господарств в означений період та їх господарсько-фінансова діяльність.

У радянські часи тему дореволюційного міського самоврядування вважали неактуальною. Результатом такого ставлення була нечисельність робіт з цієї проблематики. Хоча наприкінці 20_х рр. було видано фундаментальну працю Л.Веліхова, Велихов Л. Основы городского хозяйства: Общее учение о городе, его управлении, финансах и методах. - М.-Л., 1928. де, спираючись на роботи дореволюційного періоду, опрацювавши широкий спектр джерел, автор викладає теорію загального вчення про місто. Причому марксистське забарвлення роботи носило символічний характер.

У 60-70-х рр. роботи П.Риндзюнського, Рындзюнский П.Г. Крестьяне и город в капиталистической России вт. п. ХІХ в. - М.: Наука, 1983; Його ж. Утверждение капитализма в России в 1850-1880 гг. - М., 1978. його чисельних учнів та послідовників в першу чергу було спрямовано на розроблення проблем генези капіталізму і, зрозуміло, проблематика самоврядування міських громад у них не домінувала. У працях П.А.Зайончковського Зайончковский П.А. Российское самодержавие в к. ХІХ ст. - М., 1970. міське самоврядування Росії другої половини ХІХ століття розглядається в контексті трансформації політичної системи держави. Монографію В.І.Терещенка Терещенко Ю.І. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції. - К., 1974. виконано на загальноприйнятих на той час пробільшовицьких засадах, проте на великому фактичному матеріалі, що відбив використання більшовиками органів міського самоврядування в умовах політичної боротьби.

Окремо слід виділити монографію В.А.Нардової, Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60-х -начале 90-х гг. ХІХ в. - Л., 1984. у якій на основі чисельних матеріалів центральних архівів С-Петербурга та Москви, загальноросійських статистичних видань докладно розглянуто систему виборчого права за Міським положенням 1870 р., склад виборців, визначено активність певних станів, зокрема подаються дані міст Півдня України.

Про зростання серед іноземних авторів інтересу до теми міського самоврядування свідчить фундаментальна праця американської дослідниці П.Герлігі, Herlіhі P. Odessa: a hіstory, 1794-1914. - Harvard: Ukraіnіan research іnstіtute, 1986. у якій приділено увагу становленню і розвитку громадського самоврядування та його діяльності в різних напрямках господарської сфери. У роботі наводяться окремі приклади формування муніципального виробничого комплексу Одеси.

Значним внеском у дослідження розвитку міст стало фундаментальне видання “Історія міст і сіл Української РСР”, у якому узагальнено і осмислено документальний матеріал, підведено підсумки наукових досліджень загального процесу аграрно-індустріальної урбанізації України. Цільова настанова і методолого-політичні позиції того часу виключили постановку і об'єктивне дослідження обраної теми, особливо в частині правових засад приватної і колективної власності та їх господарської ефективності.

З розвалом Радянського Союзу і розбудовою на його уламках суверенних держав гостро постало питання створення нової соціально-політичної системи. За цих умов активізувалася зацікавленість досвідом існування систем міського самоврядування також з боку українських учених, що зумовило низку публікацій. Грицяк І. Періодизація місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. - К. - 1995. - Вип. 3-4 (12-13). - С.85-97; Кравченко В. Місцеве самоврядування в історії України: історія, проблеми, позиції // Місцеве самоврядування в Україні. Видання Фонду сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування. - К. - 1994. - С. 8-17; Копиленко М., Копиленко О. Місцеве самоврядування і місцева адміністрація Української гетьманської держави // Там же. - С. 28-33; Притискач М. Питання міського самоврядування в діяльності УНР та історичний досвід міської управи в Україні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. -Вип. VІ. - Серія: Історія: Зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. М.М.Алексієвця. - Тернопіль, 1997. - С. 111-115; Старух О.В. Деякі проблеми формування та діяльності міського самоврядування в Україні за доби Центральної Ради // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Випуск VШ. - Запоріжжя, 1999. - С. 11-17; Гвоздик В.С. Формування державних органів влади та місцевого самоврядування на півдні України (березень - липень 1917 р.) // Там же. - Випуск VІІ. - Запоріжжя, 1999. - С. 214-221; Плаксій Т.М. Вплив політичних подій початку ХХ ст. на розвиток міського громадського самоврядування в Україні (на прикладі міст Наддніпрянщини)//Там же. - С. 206-211 та ін.

У 90-х рр. з'являються перші дисертаційні дослідження з питань діяльності міського самоврядування в Україні - В.П.Горбачова, Горбачев В.П. Городское самоуправление на Украине (по реформе 1870 г.): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Харків, 1995. О.М.Головка, Головко О.М. Харківське міське самоврядування у 1893-1917 рр.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. - Харків, 1997. О.М.Марченка, 28. Марченко О.М. Міське самоврядування на Півдні України у другій половині ХІХ ст.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. - Одеса, 1997. але в них проблеми земельної та інших форм муніципальної власності висвітлюються в загальних рисах або взагалі залишаються за межами досліджень.

Таким чином, спеціального дослідження, присвяченого вивченню ефективності економічної діяльності міських громадських управлінь таких значущих міст причорноморського регіону, як Одеса, Миколаїв та Херсон, зокрема в галузі становлення та розвитку муніципальної земельної власності та муніципального виробництва, немає.

Джерельна база дисертаційного дослідження складається із значної кількості документів центральних та місцевих органів влади, велику частину яких уведено до наукового обігу вперше.

Першу групу джерел складають законодавчі акти вищих органів державної влади Російської імперії, якими регламентувалася діяльність органів міського самоврядування, а також правові і нормативні документи Тимчасового уряду, конституційні акти відновленої Української Держави 1917- 1919 рр.

Другу групу джерел складають документи справочинства органів міського самоврядування. По-перше, це опубліковані звіти міських управ, що відображають структуру міського бюджету. По-друге, це документи міських управ - ф. 16 (Державного архіву Одеської області); ф.4 (Державного архіву Херсонської області); ф. 216 (Державного архіву Миколаївської області) - та міської думи ф. 222 (Державного архіву Миколаївської області). Вони насичені даними фінансового стану міського господарства, розвитку муніципального виробництва, еволюції муніципальної земельної власності, відносинами з приватними власниками і державними установами місцевого і центрального рівня. По-третє, це документи різних місцевих державних установ, у яких зосереджено інформацію щодо контролю за органами міського самоврядування та їх взаємодії. Документи Генерального секретарства земельних справ (ф. 1060), Міністерства земельних справ Української Держави (ф. 1061), Міністерства земельних справ Директорії (ф. 1062), Генерального Секретарства Центральної Ради (ф. 1063), Ради Міністрів Української Держави (ф. 1064), Ради Міністрів УНР (ф. 1065), Міністерства внутрішніх справ УНР (ф. 1092), Української Центральної Ради (ф. 1115), Міністерства торгівлі й промисловості Української Держави (ф. 1115), Міністерства внутрішніх справ Української Держави (ф. 1216) Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України містять матеріали з розвитку місцевого самоврядування в Україні в 1917-1920 рр., висвітлюють взаємовідносини центру і регіонів за умов трансформації політичної влади в цей період.

Третю групу історичних джерел складають довідкові та статистико-економічні загальноросійські та міські збірки Города России в 1904 г. Центр. статист. комитет МВД. - СПб., 1906; Города России в 1910 г. Центр. статист. комитет МВД. - СПб., 1914; Адрес-календарь и справочная книжка Николаевского градоначальства на 1900 г. - Николаев, 1899; Памятная книжка Херсонского городского общественного управления. - Кн. 16. - Полугодие 1. - Херсон, 1879 та ін. і статистико-економічні огляди Херсонської губернії. У них подається інформація, що доповнює попередні джерела. До цієї ж групи належать огляди Миколаївського та Одеського градоначальства і Херсонської губернії; збірки документів, що присвячувалися ювілейним датам Херсона та Миколаєва, у яких зібрано матеріали з фінансово-господарської діяльності органів самоврядування.

Четверту групу складають матеріали періодичних видань: загальноросійські муніципальні часописи та місцеві газети, що відбивали діяльність та нагальні проблеми громадського самоврядування.

Виходячи з усього вище сказаного, можемо констатувати, що з урахуванням історіографічного доробку і чисельної джерельної бази є підстави вважати обрану тему документально забезпеченою.

Теоретико-методологічну основу дисертації склали принципи історизму, об'єктивності, системності, багатофакторності та всебічності, які реалізувалися за допомогою загальнонаукових методів - історичного, логічного, описового, системно-структурного та спеціальнонаукових - діахронного, генетичного, порівняльного, типологічного і методів соціологічних досліджень (статистичне групування, стандартизація), що дозволило дослідити становлення та еволюцію муніципальної земельної та виробничої власності, виділити її форми, періоди історичного розвитку, узагальнити спільні риси і властивості.

У другому розділі дисертації - “Муніципальне землеволодіння та землекористування” висвітлюється процес формування та розвитку муніципальної земельної власності Одеси, Миколаєва та Херсона на основі Міського положення 1870 р.

На етапі 1870-1892 рр. відбулося становлення основних засад муніципального землекористування, коли поземельні відносини між міськими громадськими управліннями та міщанами набули правового характеру. У цей час відбулося впорядкування муніципального земельного фонду, було визначено систему його експлуатації, відбулася диференціація земельних угідь. Більш зрілий рівень поземельних відносин позитивно відбився на економічному розвитку, прибутках міст, що дало можливість вирішувати питання соціальної сфери і розвивати садівництво, городництво, виноградарство як компоненти єдиного муніципального сільськогосподарського комплексу.

Порівняння земельного потенціалу міст свідчить про більш сприятливі умови для Херсона, землеволодіння якого було найзначнішим. Саме тому прибутки за цією статтею бюджету в Херсоні відігравали провідну роль. Проте це зумовлювало і більшу активність у вдосконаленні землекористування органів самоврядування Одеси та Миколаєва, що активізували орендну систему і відразу розпочали широке впровадження агрономічних та меліоративних досягнень.

З метою впорядкування земельного господарства розвивалися рибні промисли, здійснювалися лісосадівні роботи, експлуатація малопридатних солончаків, пісків, плавнів та малорентабельних вигонів. Тільки значний потенціал міст міг забезпечити включення їх до сільськогосподарського виробництва, що було неможливим для 10 дрібних і середніх виробників, які становили більшість.

Протягом другого етапу - 1892-1917 рр. - незважаючи на подальші обмеження міського самоврядування щодо права розпоряджатися муніципальною землею, які передбачалися Міським положенням 1892 р., ця система продовжувала розвиватися. Упорядкування умов землекористування з приватними особами, урегулювання суперечливих питань з державними структурами забезпечили формування чітких систем оренди різних категорій землі. Першість Одеси та Миколаєва зумовила їх рішучі заходи щодо створення умов раціонального і більш продуктивного використання орних земель та впровадження орендарями систем, що стимулювали використання досягнень агрокультури. Ці успіхи активізували і роботу херсонських органів самоврядування. Важливими заходами в цій галузі діяльності стало подрібнення ділянок, сталість і зростання термінів оренди земель. Проте у Миколаєві, де землеволодіння було незначним, терміни оренди застосовувалися невеликі. Але загальна робота в містах успішно спрямовувалася в напрямку нарощування економічного потенціалу для збільшення прибутковості бюджету і соціального захисту представників територіальної міської громади.

Важливим напрямком роботи органів громадського самоврядування Одеси, Миколаєва та Херсона була їх діяльність щодо розвитку транспортних мереж і портових комплексів, що повинне було стимулювати розвиток міст і ставило ці органи на рівень з державними, роблячи їх повноправними суб'єктами управління економікою країни. Проте ці міста мали різні стартові умови, що пов'язувалося з різними географічними чинниками. Найгіршими вони були для Херсона, де річкова магістраль поступово втрачала своє значення, а залізниця була відсутня взагалі. Якщо Одеське громадське управління більшою мірою піклувалося про подальше поглиблення інтеграції міста до загальнодержавної транспортної мережі, спираючись на свою попередню базу, то Херсонське і Миколаївське громадські управління докладали максимум зусиль для доведення своїх транспортних мереж до високого рівня інтегрованості.

Такий перебіг подій та прагнення громадського самоврядування управляти економічними процесами в регіоні зіштовхнули його із загальнодержавними владними структурами. Ці стосунки мали свою специфіку, що визначалася певною відстороненістю міського самоврядування від політичної влади, а отже, протиставляло центр і регіон. Захист загальнодержавних інтересів у розумінні центру не збігався в деяких аспектах з інтересами місцевого населення, яке по суті й було носієм державних інтересів. Так само складалися стосунки самоврядування з великими приватними землевласниками, які, використовуючи своє панівне становище, прагнули позбавити міські громади економічного контролю над регіоном шляхом концентрації в своїх руках таких важливих економічних важелів, як залізниці.

У третьому розділі - “Розвиток муніципального підприємства” досліджується проблема створення та подальшої еволюції муніципальних підприємств. Вони були не просто новою статтею надходжень до бюджету, а принципово новою виробничо-комерційною діяльністю органів громадського управління. Недостатня розвиненість муніципальної промислової власності після реформи 1870 р. - у період прогресивного реформування - пояснюється недоліком коштів у міських бюджетах відразу після реформи, відсутністю не тільки ініціативних, а й професійних діячів муніципального руху. Але для початкового етапу властивим було зростання розуміння доцільності розширення муніципальної промислової власності.

Контрреформа 1892 р. обмежила самостійність міських громадських управлінь шляхом контролю доцільності тих чи інших заходів міської територіальної громади, але розуміючи, що фінансовий стан більшості міст імперії не відповідає зростаючим потребам міського життя, уряд визнав за необхідне спрямувати свої зусилля на зміцнення основ муніципальної промислової власності через уже існуючі прибуткові муніципальні виробництва та позики. Цим зумовлюється зростання промислової ініціативи міст навіть після 1892 р.

Однією з найприбутковіших галузей стало муніципальне скотопереробне виробництво. Прагнення досягнути найвищої рентабельності та прибутковості зумовило створення комплексного виробництва із замкненим циклом, що надавало можливості організувати повну переробку худоби. Господарська ініціатива в цій сфері Одеси та Миколаєва є доказом спроможності міського самоврядування не просто розвивати високоефективні виробничі потужності, а й активно впливати на формування внутрішнього ринку.

Важливими муніципальними комплексами стали транспортні, водо- та електропостачальні підприємства, що розвивалися міським самоврядуванням досить активно як через залучення приватних акціонерних підприємств, так і власними силами. Саме наявність розвинутої муніципальної виробничої сфери, спроможної подолати значні кризи, забезпечувала високий ступінь ефективності діяльності міського громадського управління.

В Одесі більш високий рівень розвитку промисловості та торгівлі порівняно з Миколаєвом та Херсоном зумовив більш високий ступінь розвитку муніципального виробництва різнопланового спрямування. Першість Одеси, окрім цього, зумовлювалася її досвідом щодо збільшення муніципальної власності, ініціативністю громадського управління, значними позиками, що слугували основою подальшого розвитку муніципальної промислової власності. Створення муніципальної пральні, миловарні, ремонтно-будівельної майстерні та друкарні забезпечило значну економію міських коштів, дало додаткові надходження і сприяло соціальному захисту населення, зберігаючи низькі ціни та високу якість послуг. Розвиток муніципальних Хаджибейського та Куяльницького лиманно-лікувальних комплексів не тільки дозволив місту мати санаторно-лікувальні установи високого рівня, а й забезпечувати соціальні програми, розвивати курортний бізнес, що сприяло розвитку комерційної сфери міста в цілому.

Органи громадського самоврядування Миколаєва та Херсона, розвиваючи провідні статті прибутків, зуміли поступово збільшити обсяг фінансової забезпеченості населення. Так, у 1911-1913 рр. рівень прибутків на одного мешканця коливався в Одесі від 11,7 до 13,8 крб. Наведені дані свідчать про домінування Одеси в розвитку муніципального виробництва за абсолютними показниками, у той час, коли за відносними Миколаїв та Херсон фактично вийшли на аналогічний рівень, не маючи такого спектра муніципального виробництва.

У четвертому розділі - “Муніципальна власність та господарство у 1917-1920 рр.” розглядаються складні умови періоду національного виборювання та революційних змагань, у яких працювали органи самоврядування означених міст.

У період упровадження Тимчасовим урядом нових засад організації міського самоврядування, незважаючи на загальний процес демократизації суспільно-політичного життя, зберігалася централізаторська тенденція з боку Тимчасового уряду по відношенню до регіонів. Ускладнювала ситуацію надмірна політизація життя та створення додаткових структур, що претендували на владу. Практика запровадження Земельних комітетів і вилучення із міської власності, хоча і тимчасово, водних та лісних угідь зменшила прибуткову частину бюджету і сприяла руйнації господарства міської громади.

Надмірна політизація в часи проголошення Центральною Радою ІІІ і ІV Універсалів та дій більшовиків ускладнювали перспективу розвитку української державності. Погляди Центральної Ради на інститут міського самоврядування зазнавали постійних трансформацій і зрештою оформилися в Конституцію, що передбачала запровадження принципів народовладдя, децентралізації управління, надання самоврядним органам громад функцій державної влади. З відмовою від інституту комісарів, арбітраж надавався виключно судовим органам. Проте соціалістичні проекти УЦР, побудовані на неприйнятті приватної власності, ідеях соціалізації землі, передбачали ліквідацію інституту муніципальної земельної власності. Міські громади втрачали одну з найприбутковіших статей бюджету не тільки як власники, але і як розпорядники. Право землекористування за міськими громадами зберігалося лише за умов існування загальнокорисних підприємств і знаходилося в прямій залежності від земельних комітетів.

Із встановленням політичного режиму Гетьманату в соціально-економічній сфері відновлювалася приватна власність і свобода підприємництва, що поліпшило ситуацію в Одесі, Миколаєві та Херсоні. З анулюванням соціалізації землі містам було повернуто права земельних власників. Але в системі авторитарного режиму самоврядні представницькі структури не мали змоги нормально функціонувати. Практично через різні механізми - призначення складу управ, розпуск дум, арешти гласних, вилучення міліції з підпорядкування органів самоврядування, повна залежність від центральної адміністрації, яка представляла міністерство внутрішніх справ, уведення інспекторів із земських і міських справ, заборона з'їздів представників міст - не тільки за деякими положеннями відроджувало колишні царськорежимні інститути, а й посилювало тиск з боку центру. До того ж, присутність іноземних військ і їх втручання в усі справи, анархія та розбрід ще більше дестабілізували становище, зводили нанівець соціально-економічні досягнення.

За режиму Директорії хоча і відновлювалися виборні всенародні думи - Народні ради, але, по-перше, вони обиралися тільки на один рік, що не було ефективним. По-друге, відновлювався інститут комісарів, від якого відмовилася Центральна Рада наприкінці свого існування. По-третє, запровадження Трудових рад додало до адміністративного контролю урядових структур політичний нагляд і, що найголовніше, поновлювались ідеї соціалізації землі.

При тимчасовому політичному режимі А.Денікіна означені міста вступили в конфлікт з хуторянами, які через зміну статусу міщан на селян претендували на перехід землі, якою вони користувалися, у приватну власність. Це позбавило б міську територіальну громаду значної частки муніципального земельного фонду. Такі постійні пертурбації стали можливими з огляду на постійні зміни політичних режимів. Проте, незважаючи на те що в багатьох секторах муніципальної економіки відбувалося зниження темпів розвитку та зростала збитковість, у цілому спостерігався сталий рух у напрямку розвитку міжгалузевих зв'язків, створення пекарень, молочної ферми, майстерень та заводів, підтримки в належному стані і вдосконалення старих господарських комплексів: боєнь, трамвайних колій, електростанцій, водогонів тощо.

Основні результати дисертаційного дослідження

самоврядування муніципальна власність

За результатами проведеного дослідження автор дійшов низки висновків, що виносяться на захист:

1. Процес формування інституту муніципальної земельної власності можна поділити на три етапи. На першому (1870-1892 рр.) набули правового оформлення поземельні відносини між громадськими управліннями і мешканцями міст, здійснювалося становлення головних засад муніципального землекористування. На другому етапі (1892-1917 рр.) муніципальне землекористування набуло своєї завершеності й стало постійним джерелом надходжень, а для Херсона та Миколаєва - провідною статтею, забезпечуючи відповідно 31-46% і 12-20% бюджету.

2. Організація землекористування свідчила про чітке формування в системі муніципальної землевласності широкоплановості щодо раціонального використання земель, забезпечення зростання її вартості шляхом упорядкування і благоустрою міста. Для цього міським самоврядуванням запроваджувалися принципи економічної доцільності та соціальних гарантій шляхом продажу частини ділянок з торгів і чіткого нормування розмірів оренди для захисту дрібного виробника та унеможливлення надмірної концентрації землі.

3. Законодавчо закріпивши право власності на міську землю, де-факто царизм постійно прагнув обмежити право володіння зведенням його лише до права користування, що гальмувало правове оформлення муніципальної земельної власності та знижувало ефективність її економічного використання міським самоврядуванням і стримувало його подальший розвиток.

4. На третьому етапі (1917-1920 рр.) система земельних правовідносин, зазнаючи безцеремонного соціального експериментування з боку різних урядів, будувалася відповідно до їх політичних та ідеологічних доктрин. Особливо глибокими наслідками супроводжувалися спроби соціалізації землі, коли вилученням муніципального сільськогосподарського клину міська громада позбавлялася важелів економічного саморозвитку і соціального захисту. За правління П.Скоропадського і з початком процесу розвитку приватного, а також і муніципального землеволодіння позначилася певна стабілізація, яка не знайшла свого завершення в умовах авторитарного та частково антидемократичного режиму, що діяв у період іноземної окупації.

5. Важливим стимулом у процесі формування муніципального землеволодіння був чинник розвитку транспортних комплексів. Провідна роль у цій сфері належала Одесі, однак громадські управління Херсона та Миколаєва теж активно працювали в цьому напрямку. Політика міського самоврядування сприяла перетворенню означених міст у транспортні вузли, що з'єднували залізничні, морські та річкові магістралі в єдину систему, відігравала значну роль у процесі становлення міст як торговельно-виробничих центрів і сприяла інтеграції міського населення в ринковий простір південного регіону України, імперії в цілому та інших держав.

6. У результаті реформи і політики протекціонізму міста Півдня інтенсифікували нарощення комерційної діяльності та створення муніципальних підприємств, що відповідало демократичним традиціям самоврядування Західної Європи. За абсолютними показниками в цій сфері Одеса суттєво випереджала Миколаїв та Херсон, запроваджуючи не тільки традиційні підприємства транспорту, водо-, електропостачання, скотопереробного комплексу, але й розгалужену мережу підприємств виробничого і підсобного спрямування, продовольчого і торговельного призначення. Проте, якщо на перших етапах фінансовий потенціал Одеси (кошти бюджету на одного мешканця) домінував абсолютно, то вже з 1911 р. Миколаїв і Херсон, розвиваючи своє муніципальне виробництво, зрівнялися з нею.

7. Спроможність муніципального виробництва ліквідовувала монополію в найважливіших галузях міського господарства, зменшувала тіньовий сектор економіки, позитивно впливала на політику ціноутворення в регіоні, ліквідовувала чи принаймні зменшувала спекуляцію на певні види продукції. Створення комплексного виробництва із замкненим циклом зумовлювало поліпшення екологічного та епідеміологічного стану в регіоні, що мало виключне значення.

8. Свідченням високого рівня життєздатності та стабільності муніципальних виробничих комплексів у досліджуваних містах у часи національних виборювань є не тільки їх функціонування, а й нарощування потенціалу та створення програм подальшої діяльності.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені в наступних публікаціях автора

1. Цибуленко Л.О. Органи самоврядування Одеси, Миколаєва і Херсона у розвитку транспортних систем Півдня України у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Випуск VІІ. - Запоріжжя: Тандем-У, 1999. - С. 187-195.

2. Цибуленко Л.О. Становлення муніципального скотопереробного виробництва у містах: Одесі, Миколаєві та Херсоні у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Південний архів (Історичні науки). Зб. наук. пр. - Вип. І. - Херсон: Айлант, 1999. - С. 109-117.

3. Цибуленко Л.О. Дорадянські дослідження проблеми соціально-економічного розвитку міського самоврядування. // Південний архів (Історичні науки). Зб. наук. пр. - Вип. ІІ. - Херсон: Айлант, 1999. - С. 190-197.

4. Цибуленко Л.О. Розвиток муніципальної земельної власності Одеси, Миколаєва та Херсона після контрреформи 1892 р. // Південна Україна ХVШ-ХІХ століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету. - Вип. 5. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2000. - С. 133-139.

5. Цибуленко Л.О. Аграрний сектор муніципальної економіки Одеси, Миколаєва і Херсона у кінці ХІХ - на початку ХХ століття як форма поєднання громадського землеволодіння та приватного землекористування // Український селянин: Праці Науково-дослідного інституту селянства / Інститут історії України НАН України. - Черкаси, 2001. - Вип. 3. - С. 186-190.

6. Цибуленко Л.О. Формування та розвиток муніципальної земельної власності на основі Міського положення від 16 червня 1870 р. // Сторінки історії: Зб. наук. пр. - Вип. 13. - К.: Національний технічний університет України “КПІ”, 1999. - С. 33-48.

7. Цибуленко Л.О. Міста у процесі колонізації Півдня України у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Наукові доповіді Міжнар. науково-методичної конф. “Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку”: У 2 ч. - Частина І. - Херсон: Херсонський державний педагогічний інститут, 1997. - С. 162-165.

8. Цибуленко Л.О. Міське самоврядування у розбудові соціально-економічних та політичних інститутів суспільства // Південна Україна: проблеми історичних досліджень. Зб. наук. пр.: У 2 ч. - Частина ІІ. - Миколаїв, 1998. - С. 133-137.

9. Цибуленко Л.О. Демократизація діяльності органів міського самоврядування на Півдні України у 1917 році // Наукові доповіді Всеукраїнської науково-практичної конф. “Кіровоградщина на зламі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи”. Кіровоград: Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, 1999. - С. 57-62.

Анотація

Цибуленко Л.О. Діяльність органів самоврядування Одеси, Миколаєва, Херсона щодо формування і розвитку муніципальної земельної та виробничої власності в кінці ХІХ - на початку ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Дніпропетровський державний університет, Дніпропетровськ, 2001.

Дисертацію присвячено питанням розвитку органами самоврядування Одеси, Миколаєва, Херсона муніципальної земельної та виробничої власності в кінці ХІХ - на початку ХХ століття. У роботі досліджуються етапи становлення муніципального землеволодіння та організація громадським управлінням системи землекористування, вплив на ці процеси формування транспортної мережі на Півдні України та участь у ньому міського самоврядування. Розкрито механізми розвитку муніципального підприємства (скотопереробний, енергетичний, водопостачальний, транспортний та ін. комплекси). Простежено розвиток муніципальної власності та роботу самоврядування в цій сфері в умовах політичних трансформацій 1917-1920 рр.

Ключові слова: самоврядування, муніципальна власність, оренда, землеволодіння, землекористування, муніципальне підприємство, міський бюджет.

Аннотация

Цыбуленко Л.А. Деятельность органов самоуправления Одессы, Николаева, Херсона по формированию и развитию муниципальной земельной и производственной собственности в конце ХIХ - начале ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 2001.

В работе исследуются этапы становления муниципального землевладения после реформы 1870 и контрреформы 1892 гг., определены общие тенденции и особенности системы рационального использования земли для благоустройства городов. Изучено правовое оформление взаимоотношений с государственными и частными собственниками, принципы аренды, пути и способы внедрения агрокультурных достижений, развитие и усовершенствование эксплуатации земель сельскохозяйственного назначения путем введения мелиорации, многополья, севооборота, лесонасаждений, разработки экономических проектов по использованию пастбищ и технического обеспечения производителей.

В становлении муниципального землевладения и землепользования значительную роль сыграло формирование транспортной системы на Юге Украины. В этом процессе городское самоуправление Одессы, Николаева и Херсона играло активную роль не только как объект земельного пространства для государственных и частных собственников, но и как полноправный субъект создания и расширения транспортных магистралей и портов, объединение их в единые комплексы, создавая тем самым крупнейшие транспортные узлы.

Исследование механизмов развития муниципального производства (скотоперерабатывающий, энергетический, добывающий, водоснабжающий, транспортный, продовольственно-торговый комплексы) обнаружило значительный потенциал городского самоуправления в сфере создания высокоэффективных предприятий, что гарантировало доходность городского бюджета, формировало базу относительной самостоятельности городского самоуправления. Комплекс финансово-организационных мероприятий позволял управам постоянно наращивать производство, влиять на ценовую и товарную политику на рынке, контролировать его санитарное состояние и качество продаваемой продукции, обеспечивая тем самым социальную защиту горожан.

В развитии муниципального производства и землевладения значи-тельную роль играли географические условия и землеобеспечение, что создавало неравные стартовые условия. Исследования показали, что значительные успехи самоуправления Одессы на начальных этапах по наращиванию бюджетного потенциала очень скоро начали снижаться. Благодаря активным действиям общественных управлений Николаева и Херсона, изыскавших наиболее эффективные отрасли, их бюджетная наполняемость (количество средств на одного жителя) не только сравнялась, но и превысила показатели Одессы, хотя последняя оставалась ведущим центром муниципального развития.

Особым этапом становления и развития муниципальной собствен-ности стал период 1917-1920 гг. В условиях постоянных трансформаций социальных и политических систем органы самоуправления не только изыскивали возможности расширения степени политической власти, но, подвергаясь непродуманному експериментированию и необоснованному прессингу, в связи с оценкой их центром как неблагонадежных, утрачивали значительную часть своей собственности и в первую очередь муниципальную землю. Даже в таких условиях общественные управления не только стремились сохранить созданную муниципальную собственность, но и продолжали по мере сил проектировать наращивание ее потенциала.

Ключевые слова: самоуправление, муниципальная собственность, аренда, землевладение, землепользование, муниципальное производство, городской бюджет.

Annotation

Tsybulenko L.A. The activity of the Odessa, Nicolayev, Kherson self-governing organs in formation and development of municipal property in land and industrial production in the end of the XIX-th - at the beginning of the XX-th century. - Manuscript.

Scientific thesis for the degree of the Candidate of Historical Scinces in speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - The Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, 2001.

The thesis is devoted to the problems of the municipal property in land and industrial production development by the self-governing organs of Odessa, Nicolayev, Kherson in the end of the XIX - at the beginning of the XX century. The author has investigated the stages of the municipal property in land coming into being and the organization of the public management in the land-tenure system, the influence of the transport system on these processes in the South of Ukraine and the participation of the local government in it. The mechanisms of the municipal production development are revealed (the cattle-converting, power-supplying, water-supplying, transport etc. complexes). The development of the municipal property and the work of the self-government in this sphere in the conditions of the political transformations of 1917-1920 have been researched.

Key words: self-government, municipal property, lease, land-ownership, land-tenure, municipal production, municipal budget.

Размещено на Allbest.ru