Колекція Олександра Лазаревського як джерело історії України другої половини ХVІІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського

Ринсевич Вячеслав Петрович

УДК 930.2:(477)“16”

Колекція Олександра Лазаревського

як джерело історії України

другої половини ХVІІ століття

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ-2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі історії і теорії та споріднених джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук Бутич Іван Лукич, зав. відділом історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Путро Олексій Іванович, зав. кафедри гуманітарних і соціальних дисциплін Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв; кандидат історичних наук, доцент Глизь Іван Іванович, доцент кафедри історії України Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки.

Захист відбудеться 28 грудня 2000 року о 10.00 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Автореферат розіслано 23 листопада 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Верба.

лазаревський колекція історія гетьманщина

Загальна характеристика роботи

При оцінці потенціалу документів доби Гетьманщини, що ними володіє на сьогодні Україна, суттєве значення має аналіз матеріалів (зібраних у ХІХ - на початку ХХ ст. різними українофілами, які цікавилися українськими старожитностями) з тих документальних колекцій, що збереглися, потрапивши до бібліотечних фондів. У даній роботі досліджується одне з найбільших таких зібрань, що належало О.М. Лазаревському (1834-1902), професійному юристу, який, проте, усе своє життя присвятив вивченню української історії.

Актуальність дослідження. Вивчення кількісного та якісного складу документів колекції Лазаревського має важливе практичне і наукове значення, оскільки дозволяє на основі великого обсягу матеріалів колекції, визначити характерні типи актів досліджуваного періоду на території Гетьманщини, простежити їх елементну будову, здобути з них інформацію, яка не була використана у наукових дослідженнях раніше, що дає можливість отримати краще уявлення про соціально-економічну та до певної міри політичну історію України у часи її козацького устрою.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Напрямок праці відповідає тим довготривалим завданням, вирішенням яких займається Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Серед них варто відзначити ревізію наявних джерельних матеріалів в архівних фондах, що не були належним чином використані для вивчення української історії (надто тих, які до цього часу так і не були опублікованими), та дослідження форми різних типів давніх українських документів.

Об'єктом дослідження є джерела з історії України другої половини ХVІІ століття.

Предметом дослідження є колекція О. Лазаревського, яка зберігається у І фонді Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (од. зб. 50375-68526).

У хронологічних рамках дисертації у першу чергу превалює розгляд періоду 1648-1700 рр., який визначається крайніми датами масиву документів колекції, відібраного із загального складу зібрання для окремого дослідження, аналізується також період формування і використання зазначеної колекції(друга половина ХІХ-ХХ ст.).

Географічні рамки дослідження майже повністю визначаються територією України (з врахуванням північно-східної смуги земель, що входили до її складу у часи Гетьманщини), при цьому розглядаються й ті з документів колекції, які складалися поза кордонами України, проте були пов'язані з нею за призначенням.

Методологічною основою дисертації є джерелознавчий аналіз документів колекції Лазаревського. При цьому вони також досліджуються за допомогою дипломатики, що одночасно дозволяє встановити їх автентичність.

Мета і завдання дослідження. Виявити у колекції Лазаревського всі документи (та регести і фрагменти документів) другої половини ХVІІ ст. з метою їх максимальної репрезентації у роботі. Встановити структуру документів колекції цього періоду та здійснити їх систематизацію і аналіз для отримання узагальнених даних стосовно оформлення української документації та її інформативної вартості при вивченні історії Гетьманщини другої половини ХVІІ ст. Цьому підпорядковуються наступні завдання:

1. Дослідити елементи, з яких складалася форма різних типів та різновидів деяких типів документів.

2. Згрупувати документи за:

- їх типами;

- територією, з якої вони походили (за полками, сотенними містами);

- посадовцями, що укладали акти;

- призначенням актів (кому або для чого видані).

3. Охарактеризувати зазначені документи колекції як джерело історії України (на прикладі їх груп, або окремих актів).

4. Скласти повний реєстр документів 1648-1700 рр., що нині знаходяться у колекції Лазаревського.

Наукова новизна дослідження. У процесі роботи над дисертацією вперше було зроблено спробу здійснити облік усіх документів колекції Лазаревського до історії України за 1648-1700 рр., який відбито у реєстрі, що налічує 2278 порядкових одиниць. При цьому було визначено склад документів різних типів та їх пропорційне співвідношення за взятий до розгляду період. На основі зібрання простежено утворення прийнятих у тодішній практиці форм складання різних типів документів Гетьманщини, з точки зору потреб української дипломатики.

Практичне значення дисертації. Результати роботи можуть бути використані дослідниками при написанні спеціальних праць з історії Гетьманщини другої половини ХVІІ ст. Окремо слід зауважити про використання наведеного у додатках реєстру матеріалів 1648-1700 рр., який дозволяє дізнатися про зміст багатьох документів та оперативно розшукати потрібні з них у колекції (значна частина цих документів на сьогодні є першоджерелами), він може слугувати науковцям помічником у дослідженні широкого кола проблем української історії зазначеного періоду. Здійснений у дисертації аналіз будови документів різних типів та наведення статистичних даних стосовно перебування на урядах козацьких урядовців різного рівня (отриманих з актового матеріалу, що забезпечує високий ступінь їх достовірності) можуть також допомогти дослідникам точніше датувати недатовані (або датовані помилково) урядові акти Гетьманщини другої половини ХVІІ ст.

Апробація дослідження. Результати роботи над колекцією Лазаревського висвітлювалися у матеріалах “Джерела до судового устрою Гетьманщини наприкінці ХVІІ - на початку ХVІІІ ст. за колекцією О. Лазаревського”, поданих на конференцію, що відбулася у жовтні 1999 р. у Запоріжжі, де розглядалися питання адміністративного устрою та самоврядування в Україні у ХVІІІ-ХХ ст. (були опубліковані у “Наукових працях історичного факультету Запорізького Державного університету”, Запоріжжя, 1999, вип. VІІІ). Окремо дослідження над темою дисертації обговорювалися на засіданнях відділу історії і теорії та споріднених джерелознавчих наук в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Структура роботи базується на аналізі матеріалів колекції О. Лазаревського за другу половину ХVІІ ст., якому підпорядковується нарис про джерелознавчу діяльність цього історика. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку використаних джерел і літератури та додатків А і Б, що відповідно містять реєстр документів колекції другої половини ХVІІ ст. та таблиць, в яких відображено статистичні дані до кількох основних груп цих документів. Загальний обсяг дисертації нараховує 179 сторінок. Список використаних джерел та літератури складається з переліку опрацьованих одиниць зберігання у колекції Лазаревського та нумерованого переліку джерел і літератури (67 позицій, 9 с.). З огляду на те, що посилання у тексті дисертації на документи колекції подаються за згаданим вище реєстром, перелік одиниць зберігання наводиться у списку, де вони розміщені у порядку зростання їх нумерації у фонді, без надання їм власних порядкових номерів у переліку. Додатки дисертації містять 143 сторінки.

Основний зміст дослідження

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, зазначено його хронологічні та територіальні межі, мету і завдання роботи, вказано наукову новизну та практичне значення дисертації. Крім цього привертається також увага до стану української дипломатики, надто до вивчення українського документу другої половини ХVІІ ст., на теперішній час. Наводиться огляд праць, що прямо або посередньо належать до цієї тематики та дається їх коротка характеристика. Наголошується на актуальності подальших досліджень з української дипломатики, і зокрема на матеріалах другої половини ХVІІ ст. Детальніше подається структура дисертації, при цьому вказується на кількість та призначення пунктів, складених для різних типів документів, у розділах, які присвячено розгляду суто документів колекції (розділи 2-4). Зазначено порядок, за яким аналізуються дані документи, що відповідає послідовності, поставлених у дисертації, завдань. Подається характеристика, наведеного у додатках, реєстру документів Гетьманщини 1648-1700 рр. і визначається порядок їх перерахування (за хронологією та типами документів), обумовлюється кількість позицій, з яких складаються анотації до різних типів документів, що утворюють порядкові одиниці реєстру. Пояснюється, яким чином до порядкових одиниць реєстру наводяться шифри вихідних даних документів, власне, як одиниць зберігання колекції Лазаревського в ІР НБУВ, відзначається, як групуються документи, використані у роботі, у матеріалах колекції. Акцентується увага на регестах та фрагментах документів, як важливих носіях історичної інформації, та пояснюється передача їх позначення у реєстрі.

Розділ І. “О.М. Лазаревський, його джерелознавча діяльність у період формування колекції та її використання науковцями” містить чотири тематичні напрямки. Спочатку наводиться огляд джерелознавчої діяльності Лазаревського, паралельно до якого подаються відомості, що засвідчують, як започаткувалося та здійснювалося формування колекції історика, та чому її матеріали були пов'язані з історією України, переважно часів Гетьманщини. Дана тема висвітлюється за допомогою багатьох праць самого Лазаревського, опублікованого листування родини Лазаревських та окремих робіт, в яких досліджувалися біографія та наукова творчість Лазаревського (М. Василенка, П. Федоренка). Треба зауважити, що ці та інші праці істориків, присвячені аналізу наукової спадщини та дослідженню біографії Лазаревського, насамперед привертали увагу до його історичних поглядів (і грунтувалися, в першу чергу, на фактах життя Лазаревського та його історичних працях, як головному джерелі світогляду їх автора), при цьому зібрана ним колекція рукописів, якщо й згадувалася, то лише для демонстрації творчих задумів історика. Проте, враховуючи те, що у дисертації досліджуються, власне, самі документи колекції, роботи цих авторів в аспекті розроблення стану наукової проблеми не розглядаються.

За нарисом джерелознавчої діяльності Лазаревського простежується опрацювання істориком матеріалів різних архівних та фамільних зібрань, документи яких слугували йому базою для його історичних, або суто джерельних досліджень. Серед іншого зазначаються й особи, що надавали у користування, або допомагали збирати матеріали для історичних досліджень Лазаревському.

Другою частиною розділу став огляд документів другої половини ХVІІ ст., з числа придбаних Лазаревським для колекції і опублікованих у різних джерельних збірках. Тут також наводяться приклади їх використання в історичних працях дослідника. Відповідно передається нинішнє знаходження даних документів у колекції.

Далі у розділі розглядаються праці істориків, в яких використовувалися матеріали з колекції Лазаревського. При цьому зазначаються як конкретні документи, опрацьовані ними у колекції, так і загалом подані у їх дослідженнях колекційні збірники документів та актові книги. Хоч Лазаревський лише незадовго до смерті разом з колекцією книжок передав колекцію рукописних документів до бібліотеки Київського університету (1901), дослідники мали можливість працювати з його рукописними матеріалами, починаючи з 1890-х рр. Серед тих дослідників, що працювали з колекцією рукописів (чиї роботи аналізуються у розділі), першими були такі як М. Василенко, О. Левицький, В. Барвінський та В. М'якотін.

Завершується даний розділ короткою характеристикою стосовно нинішнього порядку нумерації документів колекції. При цьому зазначаються основні найбільші збірники, що містять найчисельнішу кількість матеріалів другої половини ХVІІ ст., до яких належать полтавські актові книги 1673-1740, 1683-1740 та 1691-1727 рр., чернетка книги Генерального слідства про маєтності Стародубського полку, книга переліку гетьманських універсалів, складена здебільшого за матеріалами Генерального слідства про маєтності близько середини ХVІІІ ст., рукописний збірник історика М. Маркевича (1804-1860) та збірник невідомого автора “Статистика прошлого столетия”, написаний не раніше 1875 року.

Розділ 2. “Наказово-розпорядчі акти” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. “Гетьманські акти” поділяється на два пункти.

2.1.1. “Форма документів”. Зауважується про дослідження форми наказово-розпорядчих гетьманських актів (Б. Хмельницького) І. Крип'якевичем та Ю. Мициком і доцільність проведення порівняльного аналізу між основними елементами актів Б. Хмельницького (які розглядалися) та актами, що видавалися протягом другої половини ХVІІ ст. наступними гетьманами. Нижче здійснюється послідовний розгляд елементів протоколу, з яких складалися універсали та накази українських гетьманів, починаючи від Б. Хмельницького і закінчуючи І. Мазепою. Вказуються елементні характеристики - інтитуляції, інскрипції, салютації, аренги, нарації, диспозиції, санкції та складових короборації. На документах колекції подаються різновиди даних елементів, їх порівняння та поширення на прикладі універсалів різних гетьманів другої половини ХVІІ ст. Повідомляється про особливості датування документів Гетьманщини стосовно прийнятого за тих часів в Україні календаря та наводяться його відмінності від літочислення у сусідніх країнах.

2.1.2. “Зміст документів”. Зазначається про виявлення у колекції типи гетьманських універсалів та про причини, на підставі яких видавалися найпоширеніші з них. Проводиться сегментація гетьманських актів за групами, представникам яких вони надавалися, та дається характеристика даних груп: чорного духовенства (у якій об'єднано акти, надані монастирям та вищим ієрархам Церкви); білого духовенства; представників Запорізького Війська (генеральної, полкової і сотенної старшини та рядового козацтва - військових товаришів); значних військових товаришів (відставних старшин, як правило, тимчасово); представників охотницького війська; шляхти; вдов (старшин, шляхтичів та козаків); міст; цехів; представників купецтва (що включає акти як окремим з них, так і їхньому стану) та іншим. Простежуються тенденції до деякого скорочення універсалів, наданих Церкві за часів Мазепи (що загалом становлять найбільшу частку даних актів колекції). Звертається увага на вкрай незначне втручання гетьманів у цехові справи, які порівняно з полковими і сотенними урядами надавали цехам універсали помітно рідше (з 6 таких актів 4 видано Сомком, інші 2 - Б. Хмельницьким та Мазепою). Називаються конкретні отримувачі універсалів, при цьому зазначається, які з гетьманів видавали ці документи протягом 1648-1700 рр. Окремо характеризується невелика кількість наказів та розпорядчих універсалів Самойловича та Мазепи (але два накази Ю. Хмельницького і Д. Многогрішного у контексті їх змісту до універсалів аналізуються серед останніх).

2.2. “Полковничі акти”. У підрозділі подається сумарна оцінка форми та змісту полковничих актів, які у колекції за даний період складають четверту частину від числа гетьманських. Проводиться порівняння, або ототожнення елементів полковничих та гетьманських універсалів. Наводиться певна інформація (на основі колекції) до історії формування окремих полків Гетьманщини. Вказуються відомості про видання 162 наказово-розпорядчих документів конкретними полковниками різних полків, із зазначенням кому (або для чого) вони призначалися, аналогічно до гетьманських актів. Окрім поділу за полками, полковничі універсали поділено також за хронологією, яка відображає послідовне правління усіх гетьманів протягом другої половини ХVІІ ст., це зокрема дає можливість простежити збереження полковниками своїх урядів, або навпаки їх втрату, після того як до влади приходив черговий гетьман (що звичайно відбувалося внаслідок змови старшини, чи гострої внутрішньої боротьби у суспільстві). У пункті уточнюються дати кількох універсалів 1660-х рр., виданих полковниками Стародубського та Ніжинського полків, які мають додаткове значення стосовно характеристики становища гетьмана І. Брюховецького у ці роки. Привертається увага до випадків колегіальності видання окремих актів полтавських полковників разом з полтавським урядом, практикування якого полковниками інших полків (за колекцією) не спостерігається.

2.3. “Сотничі та інші наказово-розпорядчі акти”. Зазначається подібність форми даних документів щодо наказово-розпорядчих актів гетьманів та полковників. Документи поділяються на кілька груп, у які об'єднано, на основі спільного посадового, або суспільного становища, сторони, що видавали універсали (серед них - сотники, представники генеральної та полкової старшини, вищого духовенства й інші). Вказується коло осіб, які отримали такі акти. Звертається увага на загалом рівне співвідношення (чотири проти п'яти) наказово-розпорядчих документів, виданих сотниками одноособово, або колегіально разом з сотенними урядами. Зауважується про видання універсалів представниками зазначених груп стосовно рівня їх компетенції (обумовлюються випадки втручання у повноваження одних сторін з боку інших, так само як і дублювання ними функцій одна одної). Окремо відзначається, що універсали (грамоти) вищого духовенства України були пов'язані тільки з церковними справами та володіннями, не маючи стосунку до світських справ, у свою чергу світська влада у внутрішньоцерковні справи тоді також не втручалася.

Розділ 3. “Купчі листи” складається з двох підрозділів.

3.1. “Форма купчих листів”. Підрозділ попередньо містить характеристику купчих листів, як найпоширеніших майнових актів в українському суспільстві другої половини ХVІІ ст. Привертається увага до них, як яскравого джерела, що виразно відбиває майновий стан різних прошарків населення, а також поширення у суспільстві розуміння необхідності правового оформлення набуття нерухомості, після становлення Гетьманщини. Далі зазначаються два основні варіанти купчих листів (що складалися від імені продавців і як урядові протокольні - від імені уряду) та способи їх оформлення. (За подальшим текстом обумовлюються й підваріанти купчих актів, наприклад, акти, складені продавцями, могли мати вигляд універсалів). Досліджується форма купчих листів - розглядаються варіанти елементів, з яких вони складалися, за їх двома основними типами. Приклади типових елементів купчих листів (дата, інтитуляція, інскрипція, диспозиція, санкція та складові короборації) подаються у хронологічному зрізі за різні роки протягом півстоліття. Подання причин продажу власності (наративна частина даних актів) у купчих листах майже не практикувалося, проте один з таких випадків наводиться. Розглядаються випадки включення до купчих листів посилань на представників вищих урядів з боку урядовців, які фіксували купчі угоди (посилалися, як правило, на полковників, але зустрічаються також посилання й на генеральних старшин). Подається оцінка, наскільки можливим було визначення реальної ринкової вартості нерухомості при тодішньому її описі у текстах купчих листів стосовно ціни, за яку вона купувалася. При цьому зазначається діапазон цін, в якому укладалися купчі угоди.

3.2. “Належність купчих листів”. Порушується питання про адміністративний поділ полків Гетьманщини (з огляду на територіальне походження купчих листів колекції). Наводиться перелік полковників та полкової старшини різних полків, які, у часи правління різних гетьманів другої половини ХVІІ ст., урядували при укладанні купчих листів у своїх містах. Звертається увага на полкову старшину стосовно головування у складі урядів при оформленні купчих листів. Перераховуються сотенні міста різних полків, із зазначенням при яких гетьманах в них укладалися купчі угоди, що представлені у колекції. Зауважується про інформацію, яку містять купчі листи щодо покупців та продавців. Подано перелік покупців з генеральної та полкової старшини, із зазначенням дат укладання ними купчих угод, купчі листи яких знаходяться у колекції. Перераховуються різні за своїм становим та професійним становищем представники суспільства, що купували або продавали власність. Розглядаються купчі листи, укладені відомими особами (або членами їх сімей), діяльність яких тісно пов'язана з історичними подіями, що відбувалися у досліджуваний період. Відповідними посиланнями підкреслено важливість цих найрозповсюдженіших тоді актів, як джерела, що непогано відбиває динаміку поширення з часів Самойловича серед заслуженого козацтва звання значних (знатних) військових товаришів. Робиться наголос на деяких купчих актах, що віддзеркалюють характер соціально-економічних змін у цей час.

Розділ 4. “Царські грамоти, судові справи, заповіти, розмежування та інші документи”. У даному останньому розділі міститься одинадцять підрозділів, десять з яких присвячено розгляду окремих типів документів з колекції, а до одинадцятого включено разом усі інші документи, типи яких у ній представлені лише одним або кількома актами.

У підрозділі 4.1. “Царські грамоти” розглядаються царські грамоти з колекції 1654-1700 рр., які за своїм призначенням мають зв'язок з Україною. З огляду на те, що дані акти відображають офіційне справочинство московського державного апарату, їх елементний аналіз не проводиться. Перераховуються отримувачі жалуваних грамот, які об'єднано у групи за спільними ознаками (міста, монастирі, представники Війська Запорозького і т.д.). Акцентується увага на розпорядчих та похвальних актах, як типу актів, що містять оригінальну інформацію. Наводиться розподіл грамот згідно їх видання (одноособового або разом зі співправителями) - Олексієм Михайловичем, Федором Олексійовичем, Софією Олексієвною та Іваном і Петром Олексійовичами, Іваном і Петром Олексійовичами та Петром Олексійовичем. Висловлюється думка стосовно персональної участі царських осіб у виданні даних документів. Зазначаються царські урядовці, які оформлювали грамоти.

У підрозділі 4.2. “Судові справи” наводиться характеристика системи козацьких судів Гетьманщини у другій половині ХVІІ ст. При дослідженні форми судових справ проводиться їх порівняння з протокольно оформленими урядовими купчими листами. Вказуються також судові справи, будова яких була подібною до універсалів. На конкретних прикладах розглядаються елементи судових актів. Зазначається перелік судових справ колекції за другу половину ХVІІ ст., які вели генеральні старшини (серед яких переважають генеральні судді). Окремо за різними полками перераховуються полкові старшини, що головували у судах при різних гетьманах протягом півстоліття під час розгляду судових справ, акти яких наявні у колекції. Додається перелік сотенних міст Гетьманщини, звідки походять справи сотенних судів колекції. Розбираються судові справи, де особи з полкової старшини та значні військові товариші виступали як позивачі. Звертається увага на практичну відсутність на території Гетьманщини станових судів (у другій половині ХVІІ ст.). Висвітлюється практика здійснення судочинства Генеральним судом, яке могло відбуватися як у гетьманській столиці (ряд справ, починаючи з часів Самойловича розглядався у Батурині), так і під час роз'їздів територією Гетьманщини. Повідомляється про кілька судових справ (з Прилуцького, Лубенського та Полтавського полків), цікавих для відображення судової практики тих часів. У матеріалах колекції переважна більшість судових справ другої половини ХVІІ ст. походить з Полтавського полку, які зосереджені насамперед у полтавській актовій книзі 1683-1740 рр. (од. зб. 55257), подібно до того, як і багато купчих листів зазначеного періоду (майже половина від загальної кількості) знаходиться у полтавських актових книгах 1673-1740 та 1691-1727 рр. (од. зб. 55256, 62660).

У підрозділі 4.3. “Розмежувальні акти” дається характеристика актів, якими проводилося розмежування як адміністративно-територіальних кордонів (між окремими сотнями всередині полку, або з сусідніми полками), так і при визначенні меж між землями окремих громад. Наводяться оригінальні елементи будови цих документів. Здійснюється поділ розмежувальних актів колекції за полками, де проводилося розмежування. Зазначається перелік урядовців з генеральної та полкової старшини з числа тих, які даними актами проводили розмежування, і вказується належність цих полкових старшин до різних полків. Обумовлюється, за яких обставин розмежування проводили сотенні урядовці (що на цьому рівні влади проводилися досить рідко). Вказується нетиповий випадок втручання у подібні справи на території Гетьманщини з боку московських урядовців - стосовно “розыску межи” земель Київського Кирилівського монастиря (1691). Привертається увага до такої характерної риси цих документів, як посилання при їх укладанні на розпорядження або обізнаність щодо проведення меж з боку представників вищої влади (здебільшого полковників), у тих випадках, коли уповноважені особи, які проводили розмежування, мали порівняно низький соціальний статус. Подається статистика таких посилань.

У підрозділі 4.4. “Угоди” міститься характеристика даних документів. Наводяться своєрідні елементи угод, властиві для цього типу офіційних актів. Як найяскравіший документ даної групи у підрозділі подається угода, за якою було споряджено на Січ Лубенським Мгарським монастирем обивателя Ф. Толоченка (1660 р.). Зазначаються два основних типи угод, дається розподіл угод між полками Гетьманщини та перелік полкових старшин, які очолювали урядовців під час їх укладання. На прикладі зауважується про можливість припинення за допомогою угод судових справ (зокрема при вирішенні земельного конфлікту).

У підрозділі 4.5. “Заповіти” (тестаменти, духівниці)” подається характеристика цих приватних за змістом актів, аналізуються елементи, що складали форму даних документів у другій половині ХVІІ ст., та наводиться їх розподіл між полками Гетьманщини. З числа актів виокремлюються заповіти відомих старшин та деяких інших осіб, життя яких привертає увагу при вивченні подій української історії другої половини ХVІІ ст., зокрема таких з них, як генеральний обозний П. Забіла (акти - 1681, 1686 рр.) і лубенський полковник Л. Свічка (акт 1699 р.).

У підрозділі 4.6. “Дарчі листи” акцентується увага на структурі даного типу документів. Зміст актів визначається за диспозицією (розпорядженням), приклади яких подаються. Інші елементи дарчих листів характеризуються як аналогічні до протокольно оформлених урядових актів. Наводиться ряд дарчих листів на користь церкви і старшини (відзначається тенденція стосовно розповсюдження у суспільстві дарування власниками свого майна на користь Церкви або окремих священиків). Зазначається розподіл дарчих листів за полками Гетьманщини. Вказуються полкові старшини, що головували серед урядовців при укладанні таких документів. На одному з прикладів зауважується про існування практики можливого переоформлення урядовцями вже раніше оформленого урядом дарчого листа для підтвердження його дієвості.

У підрозділі 4.7. “Закладні та вексельні акти і розрахунки за ними” формулюється призначення даних документів та зазначаються правові взаємостосунки між сторонами, які їх укладали. Розглядаються характерні елементи будови подібних документів. За матеріалами колекції подаються приклади вирішення ситуацій з позиками у випадку смерті позичальника або кредитора. Наводиться розподіл цих документів між полками Гетьманщини.

У підрозділі 4.8. “Мінові листи” подається характеристика мінових листів. На прикладах зазначаються два основних варіанти даних документів. На одному з випадків демонструється, що вчинена раніше між двома сторонами мінова угода пізніше могла заноситися однією із сторін (без присутності іншої) до міських книг для підтвердження її чинності. Вказується, що обмін власністю міг відбуватися як з доплатою, так і без доплати. Наводиться належність цих нечисленних документів та їх оформлення відповідними урядами.

У підрозділі 4.9. “Листи (листування)” розглядається службове та приватне листування другої половини ХVІІ ст. у Гетьманщині. Повідомляється характеристика двох зазначених груп листів. Аналізуються елементи, з яких складалися листи обох груп. Привертається увага до порівняно великої групи службових листів сотенних урядів з Полтавського полку, що писалися ними з приводу місцевих судових справ, до полтавських полковників. Оскільки рішення у таких справах нерідко перебиралися на себе полковими урядами, подібні листи вписувалися до полтавських актових книг, як складова документація судових справ. Загалом у підрозділі наводиться огляд усіх листів колекції даного періоду. Зазначаються їх кореспонденти, серед яких превалює козацька старшина. Переважна більшість листів відноситься до 80-90-х рр. ХVІІ ст. У підрозділі розглядаються й ті листи, що походили не з Гетьманщини, проте були пов'язані з нею за змістом. До останніх належать три листи московського патріарха Адріана (усі 1700 р.), скопійованих Лазаревським. Серед цікавих, але маловідомих у науковому обігу, листів колекції можна назвати два листи гетьмана І. Самойловича київському воєводі І.Ф. Волинському (обидва 1681 р.) та особливо лист запорозької старшини від імені Січі до жителів Полтави (1694 р.), який зберігається у полтавській міській книзі 1691-1727 рр., текст останнього розглядається у підрозділі. Серед інших листів є як добре відомі - зокрема лист Б. Хмельницького до наказного ніжинського полковника Р. Каторжного (1654 р.), так і такі, що не були раніше достатньо висвітлені, - лист гетьмана Мазепи до свого слуги п. І. Білогорецького (1691 р.), - із помітних представників старшини - генерального обозного В. Борковського до значного військового товариса І.П. Забіли (1697-1698 рр.), стародубського полковника Тимофія Олексійовича (Жоравки) до значних військових товаришів Рубців (1687, 1689 рр.), чернігівського полковника Я. Лизогуба до свого сина генерального хорунжого Єфима (1694 р.). Решта - представляють листи, які належать дещо менш презентабельному колу осіб зі старшини та духовенства.

У підрозділі 4.10 “Дозвільно-розпорядчі акти міських урядів” розглядаються документи міських урядів, рішення яких оформлювалися у протокольній формі та як колегіальні універсали. Аналізуються властиві для будови даних актів елементи. Зазначається призначення цих урядових документів, більшість з яких надавалася насамперед міським цехам. Вказується на типове включення до тексту таких актів “добровільних” зобов'язань цехів стосовно опіки над місцевими церквами, які при цьому детально регламентувалися. Відзначається, що у поданнях до урядовців члени цеху звичайно наводили обрану поміж ними кандидатуру цехмістра, яку міський уряд з свого боку завжди затверджував без жодних заперечень (у випадку якщо акт мав форму протоколу, підписуючи наведене у ньому звернення, якщо ж це був універсал, про це просто повідомлялося у тексті). Зауважується певне дублювання подібними актами наказово-розпорядчих актів полковників, яке, проте, у таких випадках не було втручанням у їх компетенцію, і здійснювалося за згодою самих полковників. (Відповідно у сотенних містах аналогічні акти складалися за згодою сотників, або тоді, коли їх уряди були вакантними). У підрозділі за матеріалами колекції подається перелік дозвільно-розпорядчих актів міських урядів Гетьманщини другої половини ХVІІ ст. (у тому числі й один акт мошенського уряду з Правобережжя - дозвіл на заснування ткацького цеху, 1669 р.). При цьому вони поділяються на дві відмінні за призначенням і чисельністю групи, більша з яких - цехові акти, менша - акти, надані усім іншим сторонам, серед яких здебільшого приватні особи.

У підрозділі 4.11 “Інші документи” представлено перелік різних за призначенням типів документів колекції другої половини ХVІІ ст. - поодиноких або таких, що утворюють групи лише з кількох актів. Серед них як документи, що відбивають діяльність відомих історичних осіб, або містять цікаву інформацію про них, так і менш представницькі, які, проте, є досить важливими для відтворення тодішнього справочинства та правових відносин на території Гетьманщини. До перших можна віднести: копії та регести грамот польського короля Яна Казимира, надані містам - Чернігову (1650 р.), Ніжину (1659 р.), Кременчуку (1659 р.); Війську Запорозькому (1659 р.); монастирям - Прилуцькому Густинському (1664 р.), Максаківському (1664 р.), Макошинському (1664 р.); запис грамоти московського царя Івана ІV, наданої Новгородському (Сіверському) монастиреві (1552 р.), зроблений у ратуші Новгорода (Сіверського) перед козацькими урядовцями З. Шийкевичем та І. Білозерським (1688 р.); повідомчі записи про освячення Козелецької ринкової церкви, побудованої за наказом гетьмана київським полковим писарем С. Грабовським (1696 р.) та про смерть у віці 109 років генерального обозного П. Забіли (1691? р.) і деякі інші подібні матеріали. Серед документів другої групи - акти більше цікаві як пам'ятки української канцелярії другої половини ХVІІ ст. (які до того ж від тих часів збереглися у зовсім невеликій кількості). До них належать різного роду свідчення щодо прав власності на різну нерухомість (сіножаті, ліси, млини), стосовно купівлі нерухомості, або у справах, що потребують кримінального розслідування (зокрема, у справі викрадення грошей) та інші; квити (дозволи) на користування або володіння на деякий час нерухомим чи рухомим майном; реєстри і описи власності; скарги (супліки) окремих осіб і громад до урядовців та інші подібного типу документи.

Окремо варто охарактеризувати реєстр документів другої половини ХVІІ ст., поданий до роботи як додаток А. Реєстр включає 2278 порядкових одиниць, яким відповідають документи (а також регести і фрагменти документів, які мають спеціальне позначення) вказаного періоду, з тих, що знаходяться нині у колекції Лазаревського. Документи складають повний комплекс матеріалів за дане півстоліття. На кожну порядкову одиницю реєстру може припадати від одного до кількох шифрів, у залежності від того, яку кількість копій мають конкретні документи зібрання (перші примірники яких частково становлять оригінали). Реєстр згруповано за типами документів, відповідно до того, як це зроблено в основному змісті дослідження (лише остання група містить різнорідні акти, відбиті у підрозділі дисертації 4.11. “Інші документи”). Документи кожної з груп наводяться у хронологічному порядку.

У додатку Б представлено сім таблиць найпоширеніших типів документів другої половини ХVІІ ст. за колекцією Лазаревського. Таблиці 1 і 2 відображають загальну кількість універсалів усіх гетьманів для кожного року протягом 1648-1700 рр. та окремо для кожного року протягом років гетьманства кожного з них. Таблиця 3 відбиває статистику гетьманських універсалів, наданих Церкві (переважно монастирям), якій протягом зазначеного періоду їх було надано найбільше. Таблиці 4 і 5 містять підсумкові дані про кількість купчих листів колекції за роками протягом 1649-1700 рр. та їх розподіл між полками. Таблиця 7 відтворює аналогічні дані стосовно наступної, після купчих листів, за кількістю актів групи документів у колекції, що містить судові справи.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. З часу остаточного сформування колекції рукописних актів О. Лазаревського та її передачі 1901 р. до бібліотеки Київського університету (дану збірку слід відрізняти від іншої колекції Лазаревського, що складається із зібрання книг) вперше отримано повні дані про кількісний та якісний склад документів другої половини ХVІІ ст., що у ній нині зберігаються. Встановлено, що практично майже усі вони походять з тогочасної України, або пов'язані з нею за змістом.

2. Здійснення елементного аналізу документів на матеріалах однієї з найбільших приватних колекцій до історії Гетьманщини дозволяє твердити, що практично усі типи поширених у другій половині ХVІІ ст. актів (гетьманські і полковничі універсали, купчі листи, судові справи, заповіти та інші) відображають цілком самобутній період українського справочинства. Хоч їх підгрунтям були документи дохмельницьких часів, проте рішучий розрив України з Польщею викликав у їх оформленні ряд принципових змін, що диктувалося повною трансформацією політичного устрою України, яка набула вигляду такого державного утворення як Гетьманщина. Ті елементи, які не мали політичного підтексту, зазнавали змін у документах досить повільно, проте інертність цього процесу була природною, оскільки писарі, що їх складали, свідомо чи несвідомо, опиралися на традиційні норми складання документів, а бюрократичних вимог, які б їх регламентували, тоді ще не було. До цього слід відмітити, що незважаючи на обтяжливу протекцію Московської держави над Гетьманщиною, за винятком такого елементу як інтитуляція, до того ж переважно лише у документах урядовців високого рівня (гетьманів і полковників), московський вплив на місцевих актових матеріалах у другій половині ХVІІ ст., власне, ще не простежується, для цих часів вони були суто оригінальним українським явищем. Українські документи у ці десятиліття разом з тим не мали застиглих форм, нерідко вони відрізняються між собою локальними підваріантами, оскільки безперешкодно вбирали у себе живу народну мову.

3. Великий обсяг багатих за змістом матеріалів колекції дозволив отримати цікаву інформацію з практики урядування козацьких урядовців у другій половині ХVІІ ст., охарактеризувати приклади вживання влади у ситуаціях, що потребували правового оформлення. Таким чином, зібрання певною мірою дозволяє відбити тодішній правовий рівень державних структур Гетьманщини зокрема та усього суспільства у цілому. Документи колекції дозволяють добре простежити, що після революційного земельного перевороту перших років Хмельниччини, ті, хто зберіг або здобув імунітетні права на різні привілеї чи володіння, надалі змогли закріпити їх за собою при наступних урядах Гетьманщини. Отже, при перерозподілі земельного фонду країни саме поняття приватного права на землю залишилося незмінним. Воно фігурує практично у всіх типах документів колекції, які дають можливість побачити, що землею у цей час могли володіти представники усіх прошарків населення. Особливе місце за нової суспільної ситуації стало належати Українській Православній Церкві. Документи свідчать, що Церква у цей час активно набувала нерухомість - купувала, отримувала у спадок, проте, найбільше одержувала її саме від влади (з 627 гетьманських універсалів даного періоду, які зафіксовано у колекції, майже половина надана представникам духовенства). Тільки другою, хоч і значною, групою серед отримувачів гетьманських універсалів були представники Війська (починаючи від полковників і закінчуючи рядовим козацтвом - військовим товариством).

За актами колекції також видно, як ще помітна за часів Б. Хмельницького шляхетська верства (з дрібної спадкової шляхти та нобілітованих козаків) поступово розчинилася у козацькому середовищі, здебільшого серед козацької старшини.

Значна кількість полковничих універсалів вказує на місце і значення у суспільстві полковників. Акти колекції (багато з яких є маловідомими) допомагають висвітлити їх діяльність на підвладній їм території, де вони зосереджували військову, адміністративну та судову владу.

Майже 700 купчих листів з колекції за другу половину ХVІІ ст. свідчать про них як про найрозповсюдженіший тип документів Гетьманщини на той час. Їх оформлення, здійснюване на усій її території урядами різного рівня представництва, доводить, що серед населення тоді досить швидко поширилося розуміння необхідності правового документального закріплення на укладені купчі угоди (при тому, що суб'єктами купівлі-продажу були представники практично усіх прошарків населення).

Велика кількість судових актів останніх десятиліть XVII ст. продовжує зберігати певний потенціал для дослідження судової системи Гетьманщини у півстолітній період її становлення та раннього розвитку.

Важливе значення мають й інші менш численні групи документів збірки.

Відповідні універсали відбивають застосування влади генеральними та полковими старшинами, сотниками, міськими урядами (коли вони видавали колегіальні акти) та вищими ієрархами Церкви. Розмежувальні акти повідомляють про проведення меж між землями адміністративних одиниць, громад, монастирів та окремих власників. Інші - висвітлюють практику укладання угод та закладних і вексельних листів; дають приклади оформлення заповітів, дарчих і мінових листів, реєстрів, квитів, суплік, свідчень і т.п.

4. Тисячі документів (та їх регестів) колекції Лазаревського, складених в Україні у другій половині ХVІІ ст., зберігають важливу біографічну інформацію для десятків тисяч осіб (серед них для багатьох тисяч посадовців, що займали різні уряди), яка була використана ще далеко не повною мірою. Так само велике значення мають ще не повністю розкриті топографічні відомості з матеріалів цих часів. Хоч Лазаревський частково встиг їх обробити стосовно кількох полків Гетьманщини, проте максимальне опрацювання усіх таких даних не було завершене ні тоді, ні пізніше.

Дослідження за темою дисертації наводилося автором у таких публікаціях:

1. Джерела до судового устрою Гетьманщини наприкінці ХVІІ - на початку ХVІІІ ст. за колекцією О. Лазаревського // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - 1999. - Випуск VІІІ. - С. 126-130.

2. Джерелознавчі аспекти наукової діяльності О.М. Лазаревського на Лівобережній Україні // Сіверянський літопис. - 1999. - № 4. - С. 43-57.

3. Полковничі універсали другої половини ХVІІ ст. за колекцією О.М. Лазаревського // Наукові записки: Зб. праць молодих вчених та аспірантів (НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - Т.4. - К., 1999. - С. 5-27.

4. Розпорядчі документи сотників Гетьманщини другої половини ХVІІ століття за колекцією О. Лазаревського // Київська старовина. - 2000. - № 1. - С. 30-35.

Анотація

Ринсевич В.П. Колекція Олександра Лазаревського як джерело історії України другої половини ХVІІ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут української археографії та джерелознавства ім.М.С. Грушевського НАН України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню документів другої половини ХVІІ століття колекції О.М. Лазаревського (зберігається у Києві, в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, ф. І) як джерела історії України. Вперше отримано дані про кількісний і якісний склад документів зазначеного періоду. Досліджено форму актових матеріалів Гетьманщини другої половини ХVІІ ст. Здійснено аналіз стосовно потенціалу даного комплексу документів для подальшого вивчення історії України. У цьому контексті розглянуто використання матеріалів колекції самим Лазаревським та іншими дослідниками. Складено зведений реєстр документів другої половини ХVІІ ст. (2278 порядкових одиниць), який рекомендується використовувати при роботі над відповідними актами колекції.

Ключові слова: Лазаревський О.М., колекція, джерела, джерелознавство, дипломатика, Гетьманщина.

Аннотация

Ринсевич В.П. Коллекция Александра Лазаревского как источник истории Украины второй половины ХVІІ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Институт украинской археографии и источниковедения им.М.С.Грушевского НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена исследованию документов второй половины ХVІІ века, находящихся в коллекции, собранной известным историком А.М.Лазаревским (1834-1902), которая хранится в Киеве, в Институте рукописей Национальной библиотеки Украины им.В.И.Вернадского (ф.І).

Впервые получены полные данные о количественном и качественном составе документов указанного периода, большая часть из которых остается неопубликованной. Многие из актов являются первоисточниками. Установлены типы документов различного предназначения и их соотношения в коллекции. Отражены их краткие характеристики. В качестве исследования по дипломатике рассмотрены и сравнены формы различных документов Гетманщины второй половины ХVІІ века. Варианты актовых элементов (интитуляций, инскрипций, салютаций, диспозиций, санкций, дат и др.) анализируются на большом количестве примеров из взятого к исследованию массива материалов.

Среди групп документов исследуются такие как: императивно-распорядительные акты (универсалы, приказы, грамоты, которые по своему назначению могут рассматриваться в составе еще более узких групп), сложенные от имени гетманов, полковников, высшего духовенства, городских властей и других сторон, имеющих подобные права; купчие, дарственные, меновые, залоговые и вексельные письма; судебные дела; разграничительные акты; завещания, договоры, служебные и частные письма (переписка) и ряд других документов. Анализируется, кем составлялись (или фиксировались) документы вышеперечисленных групп, указывается полковое или сотенное происхождение актов, насколько возхможно отмечен круг их получателей. Особо рассмотрены царские грамоты, которые не будучи частью украинского делопроизводства, в данном случае важны тем, что связаны с Украиной своим содержанием.

Сгруппированные акты позволяют надлежащим образом оценить потенциал обозначенного комплекса документов для дальнейшего изучения истории Украины. В этом контексте рассмотрено использование материалов коллекции как самим Лазаревским, так и другими исследователями.

В результате работы над собранием сложен сводный реестр документ второй половины XVII века (2278 порядковых единиц, которые рекомендуется использовать при изучении актов коллекции соответствующего периода.

В целом, кроме царских грамот (около 5% от общего числа актов, составлялись в Москве), данные документы складывались на территории Украины, в основном в левобережных полках Гетманщины.

Элементный анализ документов позволяет сделать вывод, что практически все типы расспространенных во второй половине ХVІІ века актов отражают совершенно самобытный период украинской документации. Несмотря на то, что данные акты в значительной мере основывались на документах дохмельницких времен, решительный разрыв Украины с Польшей вызвал в их оформлении ряд принципиальных изменений, которые диктовались полной трансформацией политического устройства Украины, приобретшей форму такого государственного образования как Гетманщина. Те элементы актов, которые не имели политического подтекста, подвергались изменениям достаточно медленно, хотя инертность этого процеса была естественной, поскольку писари, оформляя документы, осознанно или неосознанно руководствовались традиционными нормами образования актов, а бюрократических требований, регламентирующих их составление, тогда еще не существовало. Несмотря на попытку Московского государства унифицировать внутреннее устройство Гетманщины в соответствии со своим собственным устройством, в сфере делопроизводства, за исключением такого элемента как интитуляция, преимущественно в документах властных лиц высокого ранга (гетманов и полковников), на местных актовых материалах московское влияние в эти десятилетия еще не прослеживается. Существовавший стиль оформления документов можна охарактеризовать как сугубо оригинальный, присущий только для Гетманщины. Вместе с тем для украинских документов второй половины XVII века нетипичны застывшие формы, нередко они отличаются между собой локальными подвариантами, поскольку беспрепятственно впитывали в себя живой народный язык.

Рассматриваемые акты коллекции являются также важным источником для характеристики социально-экономической и отчасти политической истории Гетманщины, развития в ней правовых отношений во второй половине XVII века.

Ключевые слова: Лазаревский А.М., коллекция, источники, источниковедение, дипломатика, Гетманщина.

Annotation

Rynsewich V.P. Collection of Alexander Lazarevskiy as the source of the history of the second half of the XVII th century of Ukraine. - Manuscript.

The thesis is submitted for a scientific degree of Candidate of History, speciality 07.00.06. - Historiography, Source Stadies and Historical Disciplines. - Hrushevsky Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The papers is devoted to investigation of the documents of the second half of the XVII th century in the collection of A.M. Lazarevskiy (preserved in Kyiv in the Institute of Manuscripts, Vernadskiy National library of Ukraine, f.1) as the source of the history of Ukraine. For the first time were obtained the complete results about the quantitative and qualitative composition of documents of the second half of the XVII th century. The form of the official papers of Hetmanschyna of the second half of XVII th century were investigated. Analysis concerning the potential of this complex of the documents for the further study of the history of Ukraine was realised. In this context the treatment of the materials of the collection made by Lazarevskiy and the rest of investigators was examined. The compiling summary register of the documents of the second half of the XVII th century (2278 units in the succession), that is recommended to be used during the work over the corresponding acts of the collection is made.