Бібліотеки ліцеїв України: становлення та розвиток (ХІХ-ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність 07. 00. 08 - Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

Бібліотеки ліцеїв України: становлення та розвиток (ХІХ-ХХ ст.)

Мозгова Валентина Петрівна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Ківшар Таїсія Іванівна, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри бібліотекознавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Борисенко Володимир Йосипович, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, завідувач кафедри історії України

кандидат історичних наук, доцент Лутовінова Валентина Іванівна, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри інформаційних ресурсів і сервісу

Провідна установа Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут рукопису

Захист відбудеться 30 січня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 807. 01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209).

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 29 грудня 2000 р.

Вчений секретар спеціаліованої вченої ради Булатова Е. І.

1. Загальна характеристика роботи

бібліотека ліцей історія україна

Актуальність теми дослідження. Докорінні зміни, що відбуваються у всіх сферах українського суспільства призвели до відродження мережі ліцеїв, гімназій, колегіумів. Перспективи подальшого розвитку ліцейної освіти визначено Законами України “Про загальну середню освіту” (1999), “Про позашкільну освіту” (2000).

Виокремлення ліцеїв як особливого типу середніх загальноосвітніх навчальних закладів зумовило необхідність вивчення основних етапів становлення та розвитку їх книгозбірень - важливих осередків позашкільної освіти в Україні, що задовольняють інформаційні потреби користувачів у процесі здобуття середньої освіти на засадах профільного навчання та довузівської спеціалізації.

Бібліотеки ліцеїв як соціально - культурне явище є важливою, але маловивченою частиною історичної науки. Майже не дослідженими залишається мережа та книжкові фонди бібліотек ліцеїв України. Водночас книжкові зібрання цих книгозбірень становлять цінну джерельну базу для вивчення не лише історії бібліотечної справи, а й вітчизняної книжкової культури та освіти. Незважаючи на десятирічний досвід функціонування мережі бібліотек ліцеїв у сучасній Україні в законодавчих актах і спеціальній науковій літературі відсутня діфініція поняття “бібліотека ліцею”, не розроблено і нормативно-правову базу діяльності ліцейних книгозбірень. Вивчення історії бібліотек ліцеїв України дозволить використати накопичений досвід для формування сучасних ліцейних книгозбірень як типу освітянських бібліотек.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Досліджувана тема пов'язана з Державною програмою України “Обдаровані діти”, з комплексною науковою темою Міністерства культури і мистецтв України “Культура. Просвітництво. Дозвілля”. Дисертація виконана у відповідності до основних напрямів досліджень, передбачених планами наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв і плану факультету документних комунікацій та міжнародної інформації “Інформаційна бібліотечна професія: формування перспективної моделі розвитку”.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є реконструкція історико-культурного процесу становлення та розвитку бібліотек ліцеїв України.

Поставлена мета обумовила завдання дисертаційного дослідження:

-виявити комплексну джерельну базу вивчення історії бібліотек ліцеїв шляхом аналізу архівних і літературних джерел;

-з'ясувати передумови створення бібліотек ліцеїв;

-визначити основні періоди історії розвитку книгозбірень ліцеїв;

-виокремити типологічні ознаки бібліотек ліцеїв України в системі освітянських бібліотек;

-проаналізувати основні напрями діяльності бібліотек ліцеїв.

Об'єктом даного дослідження є історія розвитку освітянських бібліотек України.

Предметом дослідження є історичний процес становлення та розвитку бібліотек ліцеїв України.

Методи дослідження. У дисертації застосовано сукупність методів дослідження: типологічний, історико-порівняльний, хронологічний, конкретно-історичний, класифікації, а також спеціальні методи історіографічного, джерелознавчого аналізу документів, бібліографічного та книгознавчого аналізу видавничої діяльності. Основний методологічний принцип - об'єктивно-історичний підхід до аналізу бібліотечних явищ і фактів. Методи типології та класифікації використовувалися при дослідженні типу ліцейної книгозбірні; історичні, бібліографічні, книгознавчі при вивченні книжкових масивів бібліотек ліцеїв і аналізу організаційних засад комплектування фондів. З метою математичної обробки результатів опитувань користувачів сучасних ліцейних бібліотек використовувався статистичний метод. Для вивчення інформаційних потреб користувачів бібліотек ліцеїв 90-х років ХХ ст. застосовувалися соціологічні методи дослідження (опитування, формалізоване інтерв'ю, бесіда, спостереження).

Хронологічні межі дослідження: охоплюють період від 1805 до 2000 рр.- час коли відбувалося формування та розвиток бібліотек ліцеїв України.

Джерельною базою дослідження стали документи Центрального державного історичного архіву в м. Києві (ЦДІАК -Ф. 707 Попечителя Київського навчального округу, Ф. 2162 Попечителя Харківського навчального округу, Ф. 710 Волинського (Кременецького ліцею), Ф. 48 Родини Сапєг), Центрального державного архіву вищих органів влади України (ЦДАВО України - Ф. 3561 О. Оглоблина), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського ( ІР НБУВ - Ф. 1 Колекція Кременецького ліцею, Ф. 8 Колекція Київського університету, Ф. 160 Архів Київської духовної академії, Ф. 74 Колекція арабських рукописів, Ф. 300 Regia), Державного архіву Одеського області (ДАОО - Ф. 44-Рішельєвський ліцей), філіалу Державного архіву Чернігівськоі області в м. Ніжин ( Філіал ДАЧО в м. Ніжині -Ф. 1359 Ніжинський ліцей князя Безбородька. Бібліотека), Державного архіву м. Києва (ДАМК - Ф. 16 Київський університет), фонди відділів рідкісних документів наукових бібліотек: ім. М. Максимовича КНУ ім. Т. Шевченка, Одеського державного університету ім. І. Мечникова, Ніжинського державного педагогічного університету ім. М. Гоголя. Залучалися також документи поточного справочинства Міністерства освіти і науки України, бібліотек ліцеїв м. Києва, Одеси, Ніжина (Чернігівська обл), Кременця (Тернопільська обл). Важливим джерелом дослідження були опитування користувачів бібліотек ліцеїв м. Києва, Одеси, Житомира, Ніжина (Чернігівської обл.), здійсненого в рамках проекту “Гуманітарна освіта - сільській молоді”, підтриманого грантом МФ “Відродження”. Використовувалися також матеріали проведеного здобувачем опосередкованого опитування бібліотекарів ліцеїв м. Києва.

Джерельною базою дослідження слугували також законодавчі та нормативно-правові документи з питань освіти та бібліотечної справи 90-х років ХХ ст.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше проведено реконструкцію процесу становлення та розвитку ліцейних книгозбірень в історичному контексті, до наукового обігу залучено значну кількість невідомих та маловідомих архівних документів, установлено основні напрями діяльності бібліотек ліцеїв України. На цій основі:

- створено цілісну картину діяльності бібліотек ліцеїв України;

- визначено основні періоди їх становлення та розвитку;

- охарактеризовано зміст, форми і методи їх роботи;

- виявлено і розкрито типологічні ознаки ліцейних книгозбірень у їх

еволюційному розвитку впродовж ХІХ-ХХ ст.;

- запропоновано концептуальні підходи до організації

мережі та формування фондів бібліотек ліцеїв України;

- здійснено визначення поняття “бібліотека ліцею”;

- введено до наукового обігу значний фактичний матеріал.

Практичне значення праці полягає в тому, що отримані результати використані в організації діяльності бібліотек ліцеїв України, вони також можуть стати джерелом для написання історії бібліотек навчальних закладів, сприятимуть підготовці комплексної праці з історії вітчизняної бібліотечної справи. Наведені в дисертації відомості можуть бути використані при викладанні навчальних курсів “Історія бібліотечної справи”, “Історія української культури” у вищих навчальних закладах, а також для запровадження в ліцеях спецкурсів по вивченню основ бібліотечно-бібліографічних знань та основ інформаційної культури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були викладені у доповідях на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: 1) “Бібліотека. Інформація. Суспільство” (К., 1998); 2) “Імідж сучасної школи на порозі ХХІ століття” (К., 1998), семінарських заняттях для слухачів курсів підвищення кваліфікації Київського міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів ім. Б. Грінченка (1998), для бібліотечних працівників шкіл Старокиївського району м. Києва (1999, 2000), наукових конференціях професорсько-викладацького складу та засіданнях кафедри бібліотекознавства Київського національного університету культури й мистецтв (м. Київ, 1999, 2000 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 одноосібних статей, пам'ятку для ліцеїстів з питань самостійної роботи з книгою, програму спецкурсу “Основи бібліотечно-бібліографічних знань”, затверджену Міністерством освіти України в 1997 р.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 262 с. Список використаних джерел - 29 с., додатків-58 с. Список використаних джерел має 440 найменувань, з них іноземними мовами -7.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано джерельну базу дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, охарактеризовано методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію роботи, публікації.

У першому розділі “Бібліотеки ліцеїв України як тип освітянських книгозбірень” здійснено аналіз архівних і літературних джерел, визначено основні напрями дослідження, виявлено та охарактеризовано основні типологічні ознаки бібліотек ліцеїв України, визначено основні періоди їх розвитку. Показано, що незважаючи на наявність публікацій про діяльність ліцеїв, їх книгозбірні не були предметом спеціального дослідження.

У загальних працях з історії елітарних ліцеїв і навчальних закладів, які були створені на їх базі, зокрема Львівського (В. Чугайов), Рішельєвського (І. Михневич, О. Маркович, Р. Заузе, А. Готалов-Готліб), Кременецького (І. Стецькі, П. Батюшков, М. Теодорович, М. Василенко, М. Владимирський-Буданов, В. Шульгін), Ніжинського ( М. Лавровський, І. Сребницький) наводяться деякі статистичні дані про бібліотечні фонди та каталоги, відзначається, що саме книжкові зібрання цих навчальних закладів складали основу для навчальної, наукової, творчої, дозвіллєво-розважальної діяльності учасників навчально-виховного процесу в ліцеях. Певні спроби розкрити склад книжкових фондів бібліотек ліцеїв України за змістом зроблено у працях відомих істориків освіти 90-х років ХХ ст. А. Лопухівської, Б. Ступарика, Б. Чижевського, С. Чуйка.

В останнє десятиріччя з'явився ряд дисертаційних досліджень, присвячених вивченню питання організації навчально-виховної діяльності в сучасних українських ліцеях: В. Алфімов (Ліцей Донецького університету), Г. Сазоненко (Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Т. Шевченка), А. Сологуб (Саксаганський ліцей, Дніпропетровська обл.), П. Шемет (ліцеї Полтавської обл.). У цих працях поряд з характеристикою навчально-виховного процесу подано відомості про книгозбірні як осередки створення оптимальних умов для роботи ліцеїстів з різними джерелами інформації.

У бібліотекознавчих працях певною мірою вивчалась багатоаспектна діяльность бібліотеки Кременецького ліцею, зокрема в публікаціях бібліотекаря цього закладу П. Ярковського проаналізовано фонди і каталоги книгозбірні, розкрито основні напрями підготовки ліцеїстів - основних користувачів книгозбірні Кременецького ліцею. Бібліотечній та викладацькій діяльності П. Ярковського присвячено праці Л.Одинокої.

Окремі приватні колекції бібліотек елітарних ліцеїв охарактеризовано в працях Н. Швець (колекція О. Гареллі - Львівський ліцей), С. Булатової, І. Циборовської-Римарович (колекції Яблоновських, Ф. Мікошевського - Кременецький ліцей), О. Супронюк, Ленченко Н., Литвиненко Л.(колекції О. Кушельова-Безбородька, П. Кукольника - Ніжинський ліцей), Р. Заузе, І. Міхневича (колекція А. Рішельє - Рішельєвський ліцей).

Теоретичну базу дослідження складають праці українських дослідників бібліотечної справи Л. Дубровіної, Т. Ківшар, Л. Одинокої, М. Слободяника, з питань бібліотечної професіології та підготовки бібліотечних кадрів А. Чачко, з проблем довідково-бібліографічного обслуговування учнівської молоді та вчителів, формування в користувачів бібліотек інформаційної культури В. Бабича, Т. Добко, В. Лутовінової, А. Малько, Г. Семендяєвої, Л. Черепухи.

Численні публікації Є. Колесник, А. Бровкіна, І. Шовкопляса (колекція Кременецького ліцею у фондах НБУВ), В. Нестеренко (названа колекція у фондах наукової бібліотеки КНУ ім. Т. Шевченка), В. Потайчук, М. Божко, М. Гордій, Н. Швець (окремі частини колекції колишнього Львівського ліцею у фондах наукової бібліотеки Львівського університету), Н. Ленченко, Л. Литвиненко (окремі частини колекції колишнього Ніжинського ліцею у фондах бібліотеки Ніжинського державного педагогічного університету ім. М. Гоголя) дозволили здобувачеві здійснити реконструкцію фондів ліцейних книгозбірень ХІХ ст.

Зважаючи на те, що в узагальнюючих працях з історії освітніх закладів, а також в окремих бібліотекознавчих дослідженнях діяльність бібліотек ліцеїв України розглядалася лише фрагментарно ми вважали за необхідне провести комплексне вивчення історії становлення та розвитку ліцейних книгозбірень України.

Джерельну базу дослідження становлять архівні документи з історії бібліотеки Кременецького ліцею, що зберігаються в ЦДІАК у Ф. 710- Волинський (Кременецький) ліцей. З цього ж архіву використані Ф. 707 - Попечителя Київського навчального округу, Ф. 2162 - Попечителя Харківського навчального округу та Ф. 48-Родини Сапєг. З фонду ЦДАВО України - (Ф. 3561-фонд О. Оглоблина) опрацьована праця відомого українського історика О. Оглоблина про бібліотеку Волинського ліцею.

Основу дослідження складу зібрання Кременецького ліцею становлять фонди ІР НБУВ (Ф. 1 - Кременецька колекція, Ф. 8 - Колекція Київського університету), Інституту української книги (відділ історичних колекцій та бібліотечних зібрань і відділ стародруків і рідкісних видань), де нині зберігається зібрання Кременецької колекції. Документи про перебування Кременецької колекції у фонді бібліотеки Університету Св. Володимира досліджено з фонду 16 “Київський університет” ДАМК.

Важливими були архівні документи, що висвітлюють діяльність бібліотек Рішельєвського та Ніжинського ліцеїв і зберігаються у ДАОО (Ф. 44 - Рішельєвський ліцей) та Філіалі ДАЧО в м. Ніжині (Ф. 1359 - Ніжинський ліцей князя Безбородька. Бібліотека), у відділах рідкісних книг і рукописів наукових бібліотек ім. М. Максимовича КНУ ім. Т. Шевченка, Одеського державного університету ім. І. Мечникова, Ніжинського державного педагогічного університету ім. М. Гоголя. Залучені до дисертаційного дослідження також документи поточного справочинства Міністерства освіти і науки України про діяльність ліцеїв і книгозбірень 90-х років ХХ ст., зокрема Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка, школи-медичного ліцею №33, школи-ліцею №21 “Інтелект”, школи-ліцею “Лідер” (м. Київ), сучасних Ніжинського, Кременецького, Одеського ліцеїв.

Для порівняння інформаційних потреб ліцеїстів, виявлених здобувачем використовувалися результати опитувань ліцеїстів отримані О. Гавелею в Українському гуманітарному ліцеї КНУ ім. Т. Шевченка та науково-природничому ліцеї (м. Київ), матеріали маркетингового дослідження, проведеного О. Хімчук у Рівненській області, а також факти з практики діяльності бібліотеки Херсонського ліцею журналістики, бізнесу та правознавства, викладені І. Соловцовою. З цією ж метою залучалися методичні рекомендації Державної науково-педагогічної бібліотеки Росії ім. К. Д. Ушинського та досвід роботи бібліотеки ліцею №51 Нижнього Тагілу (Росія).

Джерельною базою дослідження слугували також законодавчі та нормативні документи з питань освіти та організації діяльності бібліотек України: “Закон України про загальну середню освіту” (1999), “Закон України про позашкільну освіту” (2000), “Державна національна програма: “Освіта”:(“Україна ХХІ століття”) (1994), “Комплексна програма пошуку, навчання і виховання дітей та молоді “Творча обдарованість” (1992), “Закон України Про внесення змін до Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” (2000). Використано також статистичні збірники документів, звіти, плани роботи ліцеїв та їх бібліотек, матеріали щорічних конференцій, зборів, протоколи засідань педагогічних і бібліотечних рад, виховних заходів бібліотек, програми спецкурсів та факультативів “Основи бібліотечно-бібліографічних знань”, щоденники читання ліцеїстів, матеріали опитувань користувачів бібліотек ліцеїв.

Важливими джерелами для вивчення книжкових зібрань бібліотек ліцеїв слугували перші друковані каталоги бібліотек Київського, Новоросійського університетів і Ніжинського історико-філологічного інституту, що сприяли дослідженню певних частин фондів ліцейних книгозбірень у типовому, видовому, мовному, хронологічному аспектах. Важливими для реконструкції фондів бібліотеки Кременецького ліцею стали каталоги інкунабул, палеотипів, арабських рукописів, укладені Б. Зданевичем, М. Шамраєм, О. Савченком. Репертуар навчальної літератури вивчався за каталогами Міністерства народної освіти Російської імперії (“Указателъ к повременнымъ изданиямъ Министерства народнаго просвещенія съ 1803 по 1 июля 1864 года 1 ч.-официальная.-Спб, 1864) та Імператорського Олександрівського ліцею (Спб, 1900).

Друковані бібліографічні покажчики стали цінним джерелом для визначення часткового репертуару книжкових масивів ліцейних книгозбірень. Державна реєстраційна бібліографія України дозволила уточнити репертуар навчальної літератури бібліотек сучасних українських ліцеїв.

Проведений аналіз інформаційних публікацій вітчизняної та зарубіжної бібліотечної, а також педагогічної періодики ХІХ-ХХ ст. дозволив зробити висновок, що опубліковані в них статистичні дані, повідомлення, звіти про діяльність ліцеїв і їх книгозбірень є цінною джерельною базою не лише бібліотекознавчих, а і цілого комплексу історико-освітніх, історико-культурних досліджень українського суспільства протягом ХІХ-ХХ ст. Важливим джерелом дослідження слугували також щорічні “Звідомлення”, видані у західноукраїнських ліцеях, де містилися відомості і про діяльність галицьких і волинських ліцейних книгозбірень.

Вивчення історії бібліотек ліцеїв України дозволило установити, що у своєму розвитку вони мали чотири періоди. Відсутність власної національної держави негативно впливала на культурно-освітній стан українського суспільства, стала одним з основних чинників поширення “моделей” бібліотек іноземного зразка (австрійського, російського, польського). Дослідження основних типологічних ознак ліцейних книгозбірень (суспільного призначення, складу їх фондів, власників, маштабів діяльності) виявило, що соціальне замовлення на підготовку молоді до входження в соціум, зміна статусів ліцеїв впливали на трансформацію бібліотек ліцеїв як типу освітянських книгозбірень. Інформатизація українського суспільства призводить до змін основних функцій ліцейної книгозбірні, що проявляється у широкому наданні бібліотекою нетрадиційних бібліотечних послуг, у транформації традиційної книгозбірні в бібліотечно-інформаційний культурно-освітній осередок ліцею (БІКООЛ). У дослідженні доведено, що головним завданням БІКООЛ є забезпечення інформаційних потреб обдарованої учнівської молоді та організаторів її читання шляхом використання інформаційно-бібліотечних ресурсів ліцею, вищого навчального закладу, в структурі якого функціонує ліцей, діючих в Україні бібліотечних і інформаційних мереж. Зважаючи на відсутність в нормативно-правових актах терміну бібліотека ліцею (ліцейна книгозбірня), нами подано його визначення у такій редакції: “Бібліотека ліцею-підрозділ середньої загальноосвітньої школи ІІІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою, який організує бібліотечне обслуговування ліцеїстів, учителів і батьків шляхом забезпечення різними видами друкованої продукції їх навчальної, наукової, творчої, дозвіллєво-розважальної діяльності”.

У другому розділі “ Бібліотеки ліцеїв України ХІХ - першої половини ХХ ст.” досліджено історію бібліотек елітарних ліцеїв: Львівського (1805-1817 рр.), Рішельєвського (Одеського, 1817-1864 рр.), Кременецького (Волинського, 1819-1834 рр.), Ніжинського (Гімназія вищих наук кн. Безбородька, 1832-1875 рр.) та перших українських приватних жіночих ліцеїв. Створення та розвиток ліцейних книгозбірень були об'єктивно зумовлені соціальними, культурно-освітніми процесами, що відбувалися в українському суспільстві впродовж цього періоду.

Виникнення бібліотек ліцеїв розглядається в контексті становлення та розвитку ліцеїв як освітніх осередків для підготовки професійної еліти в умовах функціонування російської, австрійської та польської систем освіти на українських землях. Доведено, що основні напрями роботи бібліотек ліцеїв визначалися головними завданнями освітньо-виховної діяльністі цих навчальних інституцій і соціально-економічними, культурно-освітніми потребами тих регіонів, які вони представляли: Галичини (бібліотека Львівського ліцею), Лівобережної України (бібліотека Ніжинського ліцею), Південної України (бібліотека Рішельєвського ліцею), Волині та Правобережної України (бібліотека Кременецького ліцею).

Як засвідчило дослідження ліцейних книгозбірень, що функціонували в рамках австрійської системи шкільництва бібліотека Львівського ліцею отримувала обов'язковий примірник видань королівства Галичини та Лодомерії, яке входило до складу Австро-Угорщини. Виявлено, що репертуар фондів книгозбірні за рахунок обов'язкового примірника розширився з 1805 по 1817 р. на 41 од. ( в т. ч. 15 назв становила релігійна література, 5 - навчальна, 6 - художня, 6 - історія, археологія, 5 - статути і звіти, 4 - ін. література). Збільшення у фондах книгозбірні Львівського ліцею богословської літератури було свідченням того, австрійський уряд у цей період на західноукраїнських землях здійснював політику поширення католицизму серед української молоді.

Аналізуючи основні напряміи діяльності бібліотеки Рішельєвського ліцею виявлено, що протягом першого періоду існування (1817-1837) в цьому навчальному закладі здійснювалася середня гуманітарна підготовка, в другий період діяльності (1838-1864) ліцей перетворився на вищий навчальний заклад багатопрофільної освітньої спеціалізації. Ці зміни позначилися на трансформації основних типологічних ознак його бібліотеки. У структурі книгозбірні Рішельєвського ліцею функціонували бібліотеки двох інститутів (педагогічного та східних мов), двох училищ (політичної економії та комерційних наук, юридичного), тобто тих навчальних закладів, які входили до складу ліцею. Відзначається, що це позначилося на інформаційних потребах користувачів бібліотеки, профілі її комплектування, складі книжкових масивів. Виявлено, що в структурі фондів переважали видання краєзнавчого характеру: з історії, економіки, культури, освіти Одеси та Новоросії, а також праці викладачів Рішельєвського ліцею К. Зеленецького, П. Беккера, Ф. Бруна. Аналіз репертуару художньої літератури засвідчив, що книги було видано в друкарнях міст Будима, Києва, Львова, Москви, Одеси, Санкт-Петербурга. У фондах бібліотеки Рішельєвського ліцею поряд з російською літературою були також твори українських письменників: Я. Головацького, І. Котляревського, П. Куліша, М. Максимовича, І. Марковича, А. Могильницького, Г. Квітки-Основ'яненка. Вивчення читацьких інтересів ліцеїстів, аналіз їх участь у виданні “Новоросійського календаря” засвідчили, що фонди книгозбірні слугували основою не тільки навчальної, а й творчої, літературної діяльності ліцеїстів.

Дослідження багатогранної діяльності бібліотеки Кременецького ліцею, виявило, що в зв'язку з тим, що Кременецький ліцей був зразком загальноосвітнього навчального закладу гуманітарного типу (90 % навчального часу відводилося на дисципліни гуманітарного циклу, з них 85 % - на мовну підготовку), то у складі книжкових масивів домінувала навчальна книга для гуманітарної, зокрема мовної підготовки ліцеїстів. Доведено, що фонди бібліотеки Кременецького ліцею, незважаючи на те, що вона існувала в системі російського культурно-освітнього простору, фактично були ідеологічним підгрунтям полонізації української молоді Волині та Правобережної України. На основі детального аналізу архівних документів визначено, що бібліотека Кременецького ліцею виокремлювалася серед інших книгозбірень високим рівнем організації роботи з фондами і каталогами, системою бібліотечно-бібліографічної підготовки ліцеїстів, яка складалася з практичної діяльності бібліотеки та обов'язкового викладання курсів бібліотекознавства та бібліографії.

Дослідження основних етапів розвитку бібліотеки Ніжинського ліцею виявило, що до структури ліцейної книгозбірні протягом досліджуваного періоду входило чотири бібліотеки (основна або фундаментальна для викладачів, студентська, гімназійна, учнівська). Характерною особливістю освітньої діяльності Ніжинського ліцею було те, що він спочатку був вищим навчальним закладом природничо-математичного спрямування, а пізніше став середнім спеціальним закладом юридичного профілю. Зміна статусу ліцею призвела до змін профілю комплектування бібліотеки та трансформації її типологічних ознак.

У складі книжкових фондів книгозбірні після її реорганізації в ліцейну бібліотеку переважала навчальна, наукова, довідкова література за профілем навчального закладу. У книгозбірні Ніжинського ліцею існував також рукописний відділ, основу якого склали твори та епістолярна спадщина М. Гоголя, випускника Гімназії вищих наук князя Безбородька. Уточнено репертуар періодичних видань, охарактеризовано систему бібліотечного обслуговування ліцеїстів, проаналізовано роботу працівників книгозбірні з організації довідково-пошукового апарату бібліотеки.

Дослідженням виявлено, що характерною особливістю бібліотек ліцеїв елітарного типу було їх утворення на базі книжкових зібрань гімназійних книгозбірень (крім бібліотеки Львівського ліцею), успадкування багатих приватних книжкових колекцій: О. Гареллі (Львівський ліцей), польського короля Августа Понятовського, відомих польських магнатів, шляхтичів, учителів Яблоновських, Мікошевських, Мошинського, Яна Лернета (Кременецький ліцей), засновників навчальних закладів А. Рішельє (Рішельєвський ліцей), О. Кушельова-Безбородька (Ніжинський ліцей), а також викладача цього ліцею П. Кукольника.

Установлено, що бібліотеки елітарних ліцеїв України формували книжкові фонди, використовуючи майже однакові джерела комплектування: книжкові магазини, громадські та наукові товариства, доброчинність української, російської, австрійської інтелігенції. Цей процес суворо регламентувався нормативно-правовими актами держав, до складу яких Україна входила протягом ХІХ - першої половини ХХ ст., їх цензурними вимогами та відповідно укладеними так званими міністерськими каталогами для бібліотек і навчальних закладів. Ця тенденція була характерна і при комплектуванні бібліотек ліцеїв України навчальною літературою.

Аналіз фондів бібліотек ліцеїв України за знаковою природою інформації засвідчив, що вони були укомплектовані переважно книгами, періодичними та картографічними виданнями, крім цього, мали у своєму складі інкунабули, палеотипи, нумізматичні колекції, гравюри. Універсальність змісту фонду бібліотек ліцеїв дозволяла задовольняти загальноосвітні та культурні потреби користувачів. Щодо мовного складу, то фонди ліцейних книгозбірень ХІХ ст. були укомплектовані виданнями переважно російською, німецькою, польською, латинською, французькою мовами, що впливало на специфіку формування та забезпечення мовних інформаційних потреб користувачів.

Використання студентами фондів основних (фундаментальних) бібліотек ліцеїв було обмеженим, для ліцеїстів створювалися спеціальні студентські книгозбірні. Викладачі ліцеїв здійснювали нагляд за тематичною спрямованістю та кількістю виданої ліцеїстам літератури.

Важливим висновком є те, що книжкові фонди бібліотек елітарних ліцеїв України були результатом інтеграції різних національних культур і мали значний вплив на підготовку інтелектуальної еліти суспільства.

Визначено, що високий рівень діяльності бібліотек елітарних ліцеїв створив передумови до їх трансформації в університетські книгозбірні (за винятком бібліотеки Ніжинського ліцею, на базі якої було створено однойменну книгозбірню історико-філологічного інституту).

Дослідження історії бібліотек українських приватних жіночих ліцеїв першої половини ХХ ст., що діяли в рамках австрійського та польського шкільництва виявило, що ліцейні книгозбірні відіграли важливу роль у забезпеченні освітніх і загально - культурних потреб молодих українок. На початку діяльності в цих книгозбірнях була майже відсутня навчальна література українською мовою. Пізніше фонди бібліотек українських приватних жіночих ліцеїв поповнилися виданнями Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ), товариств “Рідна школа”, “Просвіта”. Наявність у бібліотеках ліцеїв україномовної літератури створила передумови для організації навчальної, виховної роботи, зокрема патріотичного виховання ліцеїсток, популяризації національної ідеї. Виокремлено індивідуальні та групові форми роботи книгозбірень з ліцеїстками (читання українських книг, рефератів, бесіди, огляди літератури, видача книг, постановка вистав). Відзначається, що бібліотеки українських приватних жіночих ліцеїв орієнтувалися на поширення серед ліцеїсток літератури, яка сприяла їхній освітній діяльності, формувала їхню духовну сферу, розвивала творчу обдарованість.

У третьому розділі “Основні напрями діяльності бібліотек ліцеїв України в 90-х роках ХХ ст.” проаналізовано вплив освітніх реформ, здійснюваних в українському суспільстві на еволюцію функцій бібліотек ліцеїв. Відстежено принципи організації ліцеїв і їх бібліотек в 90-х роках ХХ ст., обґрунтовано концептуальні засади бібліотечного обслуговування ліцеїстів і організаторів їх читання з урахуванням існуючих в Україні інформаційних мереж.

Проведено порівняльний аналіз нормативно - правової бази організації бібліотек ліцеїв України та Росії у відповідності до прийнятих у цих державах законів про середню загальну освіту, “Положення про бібліотеку середнього загальноосвітнього закладу” (Україна) та “Типового положення про бібліотеку ліцею” (Росія). Показано, що мережа ліцейних книгозбірень України протягом перших п'яти років незалежності розвивалася нерівномірно. У 1995 р. було відкрито 138 книгозбірень, на кінець 1999 р. їх функціонувало 200. Найбільше бібліотек ліцеїв створено в Києві, Дніпропетровській, Харківській, Донецькій, Київській обл.

Визначено джерела комплектування сучасних ліцейних книгозбірень, охарактеризовано маркетингову діяльність бібліотек ліцеїв м. Києва і приватних видавництв у формуванні репертуару навчальної та художньої літератури, зокрема серії “Нова шкільна бібліотека”.

Проведений статистичний аналіз видань навчальної, навчально-методичної літератури для середньої загальноосвітньої школи та ліцеїв за 1992-1998 рр. дозволив установити, що протягом цього періоду для старшокласників видано 495 назв навчальної літератури, у т. ч. для учнів ліцеїв у 1997р.-12 назв, 1998 р.- 18, що засвідчило недостатню кількість видань для ліцеїстів. У дослідженні зроблено висновок про певну повноту репертуару навчальної літератури в бібліотеках ліцеїв м. Києва. Аналізується вітчизняний і зарубіжний досвід формування фондів аудіовідеодокументів і створення при бібліотеках ліцеїв медіатек.

На основі аналізу бібліотечної документації та матеріалів опитувань ліцеїстів міст України установлено, що 74 % в структурі дозвіллєвої діяльності ліцеїстів займає читання, тоді як за результатами соціологічних опитувань Українського інституту соціологічних досліджень серед усіх категорій молоді 68,9 %. Результати опитувань 120 ліцеїстів показали, що їх читацькі інтереси формуються як під впливом навчальних програм, так і залежно від соціально-економічних, політичних, морально-етичних чинників, які культивуються державою, окремими соціальними групами в Україні, і зокрема в Києві. Виявлено коло улюблених письменників обдарованої учнівської молоді, до яких належать: І. Багряний, В. Винниченко, О. Гончар, П. Загребельний, О. Кобилянська, Л. Костенко, М. Коцюбинський, І. Кочерга, Н. Лівицька-Холодна, В. Підмогильний, В. Стефаник, В. Стус, П. Тичина, Л. Українка, І. Франко, Т. Шевченко, Валерій Шевчук. Серед авторів Близького та Далекого зарубіжжя найбільшою популярністю у ліцеїстів користуються письменники: М. Булгаков, Ф. Достоєвський О. Бальзак, В. Гюго, О. Дюма, А. Конан-Дойль, Дж. Лондон, Х. Чейз.

Інтерв'ювання 153 вчителів ліцеїв м. Києва, Житомира, Кременця, Ніжина, Одеси, Сімферополя дозволило визначити фактори, які формують інформаційні потреби вчителів ліцею. Порівняльний аналіз отриманих здобувачем даних засвідчив, що вчителі ліцею частіше, ніж учителі середніх загальноосвітніх шкіл користуються послугами бібліотек (96 % респондентів) і продуктами їх діяльності, зокрема бібліографічними покажчиками (16 %).

Вивчення інформаційних потреб батьків ліцеїстів та бібліотекарів ліцеїв дозволило встановити, що близько половини респондентів (батьків ліцеїстів) виявили бажання до читання літератури з проблем організації навчально-виховної, наукової, творчої, дозвіллєво-розважальної діяльності обдарованих дітей. Серед мотивів читання бібліотекарів виокремлені: інформаційно-пізнавальні - 68 %, бажання розваги, відпочинку - 10 %, вимоги професії - 22 %. Постійне вивчення інформаційних потреб користувачів дозволяє корегувати тематико-типологічні плани комплектування бібліотек, розширювати репертуар їх книжкових масивів, раціонально використовувати бюджетні та позабюджетні кошти на придбання літератури.

На основі аналізу значного комплексу бібліотечної документації та опитувань користувачів, встановлено, що ліцеїсти надають перевагу активним формам роботи, в яких вони приймають безпосередню участь, тоді як організатори їх читання частіше користуються продуктами бібліотечної діяльності. Уточнюється перелік нетрадиційних бібліотечних послуг, зокрема виготовлення ксерокопій, доставка оригіналів і копій документів користувачам (ліцеїсти - 100 %, вчителі - 100 %, батьки - 0,9 %), виставки реферативних журналів (батьки - 1,8 %), інформація про бібліотечні фонди через мережу Internet (ліцеїсти - 31 %, батьки - 0,95 %, вчителі - 1,8 %), інформація про книги через шкільну радіомережу (ліцеїсти - 100 %, батьки - 2,8 %, вчителі - 50 %), видача користувачам аудіовідеодокументів і апаратури для їх прослуховування на абонемент (ліцеїсти - 100%, вчителі - 39%, батьки - 11%). Визначено методи роботи книгозбірні з ліцеїстами: інформаційні, ігрові, соціальних вправ.

У дисертації запропоновано модель освітньо-виховної системи бібліотеки ліцею, в основу якої покладено структурно-рівневу соціалізацію ліцеїстів через опрацювання різних джерел інформації. Модель орієнтована на організацію роботи з обдарованою учнівською молоддю в умовах існування виховної системи ліцею в структурі вищого навчального закладу. Нова модель розглядається як важливий інструмент безперервної системи освіти. Функціонування моделі базується на використанні регіональних бібліотечних ресурсів, застосуванні нових технологій обслуговування користувачів, виокремленні в структурі бібліотеки ліцею зони психологічного розвантаження (на основі ідей бібліотерапії). Відзначається, що дієвість моделі перевіряється адаптацією вихованців до бібліотечного середовища, інформаційного простору України

У роботі аналізується бібліотечно-бібліографічна підготовка ліцеїстів, пропонуються рекомендації по організації викладання в ліцеях гуманітарного профілю спецкурсу “Основи інформаційної культури” за авторською програмою здобувача, схваленою Міністерством освіти України в 1997 р.

Висновки

У висновках пропонується теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в реконструкції історико-культурного процесу становлення та розвитку бібліотек ліцеїв України:

Книгозбірні ліцеїв України не були предметом історико-бібліотекознавчого дослідження, однак є достатня кількість документів, що дозволяють повною мірою охарактеризувати всі аспекти їх діяльності та визначити місце в системі освітянських бібліотек.

Основні передумови створення бібліотек ліцеїв України були закладені діяльністю бібліотекарів і викладачів Львівського університету, Рішельєвської, Кременецької, Ніжинської гімназій, членів тоовариств “Рідна школа”, “Просвіта”, ім. Т. Шевченка (НТШ). Поява ліцейних книгозбірень на українських землях зумовлена відродженням ліцейної освіти, соціально-економічними, культурно-освітніми змінами, які проходили в європейських державах, до складу яких Україна входила впродовж ХІХ-першої половини ХХ ст. Значний доробок книгозбірень Львівського університету, Рішельєвської, Кременецької, Ніжинської гімназій (фонди, довідково-пошуковий апарат, колекції, матеріально-технічна база) були передані новоствореним бібліотекам елітарних ліцеїв. Під впливом загальноєвропейського освітнього процесу на західноукраїнських землях зароджується середня жіноча освіта. Для забезпечення інформаційних потреб молодих українок, пов'язаних з їх входженням в соціум, крім значної кількості державних австрійських і польських книгозбірень, створюється 21 бібліотека українських приватних жіночих ліцеїв. На підставі аналізу джерельної бази визначається, що бібліотечні фонди українських приватних жіночих ліцеїв формувалися за рахунок видавничої діяльності товариств “Рідна школа”, “Просвіта”, НТШ. Показано, що створення в Україні в кінці ХХ ст. бібліотек ліцеїв пов'язано з реформуванням середньої української школи на засадах допрофесійного навчання та довузівської спеціалізації.

Етапи становлення та розвитку бібліотек ліцеїв України можна поділити на чотири періоди. Перший -1805 - 1875 рр. -функціонування бібліотек елітарних ліцеїв в умовах австрійського та російського шкільництва, другий 1876-1939 рр. - діяльність бібліотек західноукраїнських ліцеїв в умовах австрійського та польського шкільництва, третій -1940 - 1990 рр. - відсутність ліцеїв і бібліотек за часів радянської влади, четвертий -1991 - 2000 рр. - відновлення мережі бібліотек ліцеїв в Україні. У перший період найбільш інтенсивно працювали бібліотеки: Львівського (1805-1817рр.), Рішельєвського в Одесі (1817-1864рр.), Кременецького (1819-1834рр.), Ніжинського (1832-1875рр.) ліцеїв. Установлено, що діяльність книгозбірень елітарних ліцеїв України спрямовувалась на інформаційне забезпечення потреб користувачів, що виникали в процесі отримання вищої освіти. Характерною особливістю бібліотек ліцеїв України в другий період їх функціонування була орієнтація на забезпечення потреб користувачів, пов'язаних із здобуттям середньої та середньої фахової освіти. Відзначається, що в організації освітньо-виховної діяльності молодих українок важливу роль відіграли бібліотеки українських приватних жіночих ліцеїв. Роботу ліцеїв і їх книгозбірень як освітньо-виховних осередків, орієнтованих на навчання, виховання та творчий розвиток особистостей, за часів радянської влади було припинено. За умов незалежності почався четвертий період розвитку бібліотек ліцеїв. Десятирічний досвід їх діяльності засвідчує, що вони стали потужними осередками позашкільної освіти в Україні.

4. Трансформація типологічних ознак ліцейних книгозбірень України в системі освітянських бібліотек (суспільного призначення, маштабу діяльності, власників, складу книжкових масивів) відбувалася відповідно до змін функцій самих ліцеїв як особливого типу вищих, середніх спеціальних і середніх загальноосвітніх навчальних закладів, що функціонували на українських землях протягом досліджуваного періоду. Головними критеріями, які визначали особливий статус бібліотек ліцеїв було поєднання функцій книгозбірень середньої та вищої школи (кумулятивної та утилітарної). За суспільним призначенням бібліотеки елітарних ліцеїв, як і університетські виконували функції сховищ джерел інформації. Утилітарна функція (обслуговування користувачів необхідними документами з фондів фундаментальних бібліотек ліцеїв) виявлялася не повною мірою, особливо при забезпеченні документами ліцеїстів. Бібліотеки західноукраїнських ліцеїв, що функціонували в умовах приватного сектора австрійського та польського шкільництва, виконували функції позашкільних установ середньої загальноосвітньої та фахової школи, осередків національного виховання української молоді. Інформатизація українського суспільства змінює соціальне призначення книгозбірень, що виявляється у наданні користувачам нетрадиційних бібліотечних послуг. Зміна ролі книгозбірні в організації навчально-виховної, наукової, творчої, дозвіллєво-розважальної діяльності учасників навчально-виховного процесу в ліцеях призводить до трансформації традиційної бібліотеки в бібліотечно-інформаційний культурно-освітній осередок ліцею (БІКООЛ).

Багатогранна діяльність бібліотек ліцеїв України протягом досліджуваного періоду була результатом інтеграції різних національних культур і мала важливий позитивний вплив на формування вітчизняних бібліотечних традицій. Основні напрями діяльності ліцейних книгозбірень визначалися домінуючими потребами українського суспільства у підготовці інтелектуальної еліти. Це виявлялося у створенні оптимальних умов для роботи в ліцеях з різними джерелами інформації. Пріоритетами бібліотечної діяльності є: формування, організація зберігання, використання бібліотечних фондів, поширення бібліотечно-бібліографічних знань, формування інформаційної культури шляхом викладання обов'язкового спецкурсу “Основи інформаційної культури” (“Основи бібліотечно-бібліографічних знань”) та практичної діяльності організаторів читання ліцеїстів. Найбільш ефективними методами формування інформаційної культури у сучасних ліцеях можна вважати: інформаційні, ігрові, соціальних вправ, зокрема формування рис користувача бібліотеки, без яких не може в майбутньому відбутися вчений-дослідник в будь-якій галузі знань, інтелектуально обдарована особистість. Визначено, що ефективними формами роботи з користувачами є індивідульні та групові.

Основні положення дисертації викладено автором у таких публікаціяхє

1. Бібліотечне обслуговування ліцеїстів у ХІХ столітті //Вісн. Кн. палати. -2000. - №1. - С. 36-38.

2. Бібліотечно- бібліографічна та інформаційна підготовка ліцеїстів // Вісн. Кн. палати. - 1999.- №2.- С. 23-26.

3.Джерела до вивчення історії бібліотек ліцеїв ХІХ-ХХ століть //Бібл. планета.-2000.- №2.-С. 24-26.

4. Книжкові зібрання бібліотек ліцеїв України ХІХ століття //Вісн. Кн. палати.-1999.-№9.-С. 25-29.

5. Фонди бібліотеки Ніжинського ліцею (1832-1875)// Бібл. вісн. -2000.-№2-С.37-40.

6. Бібліотека “ Волинських Афін”: ( З історії бібліотеки Кременецького ліцею) //Історія бібліотечної справи в Україні: Зб. наук. пр. Вип.3 /НПБ України.- К., 1999.-С. 27-34.

7. З історії студентських бібліотек ліцеїв України ХІХ століття// Бібліотека.

Інформація. Суспільство: Зб. наук. пр. за матеріалами наук.- практ. конференції 20-22 жовтня 1998 р. /Ред. кол. В.Бабич, С.Басенко, Т. Ківшар та ін. - К., 1998.- С. 83-88.

8. Книга в житті видатних людей ( Фрагменти практичних занять) //Мистецтво

життєтворчості особистості: В 2-х ч. Ч.2: Життєвий потенціал нової школи / Ред.рада Доній В.М., Несен Г.М., Сохань Г.М., Єрмаков І. Г.- К., 1997.-С. 537-558.

9. Основи бібліотечно-бібліографічних знань: (програма спецкурсу) / Укл. Мозгова В.П.- К.: Укр. пед. ун-т ім. М. Драгоманова, 1996.-6 с.

10..Роль бібліотек в створенні позитивного іміджу сучасної школи// Імідж

сучасної школи: В 2-х ч. Ч.1. Практика. Зорієнтований посібник/ Ін-.т

педагогіки АПН України. Ін-т психології АПН України. Гімназія № 59 м.

Києва. - К., 1998.-С. 220-224.

11. Самостійна робота з книгою в бібліотеках: Пам'ятка для ліцеїстів /Укл. Мозгова В.П. - К.: Старокиївський районний відділ освіти. Районний методичний кабінет. УГЛ КНУ ім. Т. Шевченка, 1998. - 28 с.

Анотація

Мозгова Валентина Петрівна. Бібліотеки ліцеїв України: становлення та розвиток (ХІХ-ХХ ст.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство, Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ, 2000 р.

У дисертації досліджується історія бібліотек ліцеїв України (1805-2000). На основі аналізу комплексної джерельної бази вперше здійснено реконструкцію історико-культурного процесу становлення та розвитку бібліотек ліцеїв України. У роботі детально досліджено типологію, встановлено періоди розвитку ліцейних книгозбірень. Розкрито концептуальні засади організації мережі, фондів, довідково-пошукового апарату бібліотек ліцеїв. Охарактеризовано систему бібліотечно-бібліографічної та інформаційної підготовки ліцеїстів в умовах функціонування бібліотечно-інформаційного культурно-освітнього осередку ліцею (БІКООЛ).

Ключові слова: бібліотека ліцею, бібліотечні фонди, інформаційні потреби, формування інформаційної культури, організатори читання ліцеїстів, ліцеї.

Аннотация

Мозговая Валентина Петровна. Библиотеки лицеев Украины: становление и развитие ( ХІХ-ХХ в.). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08- книговедение, библиотековедение, библиографоведение. Киевский национальный университет культуры и искусств, г. Киев, 2000 г.

В диссертации исследуется история библиотек лицеев Украины (1805-2000) в контексте особенностей развития украинского общества. В работе представлена одна из первых попыток воссоздания целостной картины формирования библиотек лицеев Украины. Анализируется содержание работы библиотек, определены тенденции, концептуальные основы организации библиотечного обслуживания лицеистов и организаторов их чтения.

В первом разделе “Библиотеки лицеев Украины как тип учебных библиотек” сделан обзор источников исследования, определено место и роль библиотек лицеев в системе библиотек учебных заведений, исследована типология библиотек лицеев, определена периодизация их деятельности, прослежена трансформация основных функций библиотеки лицея от высшего учебного заведения до средней школы, которой является ныне лицей в Украине.

Во втором разделе “Библиотеки лицеев Украины в ХІХ-первой половине ХХ вв.” исследована деятельность библиотек Львовского, Ришельевского, Кременецкого, Нежинского и ряда украинских женских западноукраинских лицеев. Глубоко проанализированы источники комплектования библиотек, состав их фонда в типовом, видовом, языковом аспектах. Особое внимание уделяется анализу учебной литературы для обеспечения учебной, научной, творческой, досуговой деятельности студентов. Излагаются организационные основы создания студенческих библиотек, особенности обслуживания лицеистов фондами основных (фундаментальных) библиотек лицеев. Определяется статус библиотеки, рассматривается сочетание особенностей библиотеки средней, средней специальной и высшей школы, наличие организационных начал библиотеки учебного заведения элитарного типа.

В третьем разделе “Основные направления деятельности библиотек лицеев Украины в 90-х годах ХХ в.” основное внимание сосредоточено на освещении различных аспектов реконструкции, становления и развития библиотек лицеев в условиях трансформации Украины как независимового государства в мировое информационное пространство. Изложены концептуальные положения организации библиотечного обслуживания лицеистов и организаторов их чтения с учетом существующих в Украине информационных сетей.

В разделе предложена и проверена на практике модель образовательно-воспитательной системы библиотеки современного украинского лицея. Проведен глубокий анализ формирования системы библиотечно-библиографической, информационной подготовки лицеистов в условиях лицея, который базируется на преподавании спецкурса “ Основы информационной культуры” в УГЛ КНУ им. Т. Шевченко за авторской программой дисертантки, утвержденной Министерством образования Украины в 1997 г. и практической деятельностью библиотекарей и учителей лицея.

На основании изучения информационных потребностей лицеистов и организаторов их чтения в разных регионах Украины определены организационные подходы по созданию оптимальных фондов библиотек лицеев и уточнен перечень библиотечных услуг.

Материалы исследования могут быть использованы при изучении истории библиотечного дела, в практической деятельности библиотекарей лицеев, способствуя сохранению и передаче опыта истории отечественного библиотековедения.

Ключевые слова: библиотека лицея, библиотечные фонды, информационные потребности, формирование информационной культуры, организаторы чтения лицеистов, лицеи.

Annotation

Vаlentina P. Mozgova. Lyceum's Libraries in Ukraine: their formation and development in the ( ХІХ-ХХ centuries). Manuscript.

Dissertation for candidate's degree of historical science, in the field 07. 00. 08 - Book Science, Library Science, Bibliography. Kyiv National University of Culture and Arts, Kyiv, 2000.

A study on social and cultural significance of libraries in Ukrainian lyceums (1805-2000).

Basing on the analysis of a complex source base the reconstruction of a historical-cultural process of Ukrainian lyceums' libraries setting and development has been made for the 1st time.

Main periods of lyceum books collections and their typology are studied in this work. The conceptual basis of organisation of the net, funds, the reference-searching system of lyceums' libraries is revealed. The system of library-bibliography and the lyceum students' informative preparation in the circumstances of the lyceum library-bibliographic, cultural-educational centre functioning.