Аграрна наука в Україні у 60-х pp. XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аграрна наука в Україні у 60-х pp. XX ст.

В українській історичній науці початок третього тисячоліття ознаменувався зміною парадигми світоглядних орієнтацій, що сформували новий рівень методологічних підходів та методів при проведенні наукових досліджень, зокрема й дослідженні історії аграрної науки України. Структура наукового забезпечення аграрної галузі впродовж усього минулого століття зазнавала чималих постійних змін, організуючих аспектів, моделювань та реорганізацій. He останніми чинниками цих процесів стали передуючі фактори політичного та соціально-економічного життя країни. В цьому сенсі є прикладом реорганізаційні заходи в системі науково-дослідних установ, що працювали над вирішенням проблем сільськогосподарської галузі в 60-х pp. XX ст.

Урядова постанова від 4 травня 1962 р. «Про ліквідацію Української Академії сільськогосподарських наук і утворення в складі Академії наук УРСР відділу сільськогосподарських наук» була прийнята, як зазначається в документі, «у зв'язку з перебудовою управління сільським господарством і зосередженням уваги Міністерства сільського господарства УРСР на питаннях керівництва науково-дослідними установами, вищими і середніми учбовими закладами по сільському господарству, широкому впровадженні у виробництво досягнень науки та передової практики» [1, арк. 1-2]. Українську академію сільськогосподарських наук було зліквідовано, а науково-дослідні установи підпорядковано Міністерству сільського господарства УРСР, за винятком інститутів, які передавались Академії наук УРСР - Українського науково-дослідного інституту фізіології рослин та Українського науково-дослідного інституту фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин. В системі Академії наук УРСР планувалось створення Відділу сільськогосподарських наук, який мав здійснювати координацію наукових досліджень в галузі сільського господарства та підтримку необхідних зв'язків між спорідненими галузями наук.

У вищезгаданій постанові передбачалось, що Відділ сільськогосподарських наук Академії наук УРСР розміститься в приміщенні, яке займала Президія ЖСГН по вул. Хрещатик, ЗО. До AH УРСР переходило 7 штатних одиниць з апарату Президії ЖСГН (1 посада голови Відділу, 5 посад вчених секретарів і 1 посада інспектора). Міністру сільського господарства УРСР М.С. Співаку і президенту AH УРСР Б.Є. Патону було доручено розробити і подати на затвердження Раді Міністрів УРСР Положення про Відділ сільськогосподарських наук AH УРСР. З метою залучення до Відділу видатних вчених, які займались опрацюванням перспективних теоретичних проблем в галузі сільського господарства, доручено AH УРСР провести вибори академіків і членів-кореспондентів AH УРСР відповідно до Статуту AH УРСР [1, арк. 2]. Проте, в подальшому, Відділ сільськогосподарських наук не було створено в структурі Академії, а управління й координація в сфері наукового забезпечення сільськогосподарської галузі покладалися на Міністерство сільського господарства УРСР [2, с. 10].

У 1963-1965 pp. у системі AH УРСР відбувалися суттєві структурні реорганізації, які фінансово забезпечувались Державним комітетом з науки і техніки СРСР. У складі Академії наук було створено три секції - фізико-технічних і математичних наук, хіміко-технологічних і біологічних наук, суспільних наук. Згідно численних урядових директив «про невідкладні заходи по дальшому розвитку сільського господарства» наукові установи Відділу загальної біології AH УРСР опрацьовували питання з різних галузей сільського господарства.

В Інституті гідробіології проводилися дослідження з теми «Гідрохімічний і гідробіологічний режими водопостачальних каналів і зрошувальних систем півдня України, їх вплив на експлуатацію та пошуки засобів боротьби з біологічними перешкодами». За результатами виконаних робіт було розроблено та надіслано у відповідні організації рекомендації з питань використання гербіцидів для боротьби із заростанням зрошувальних систем півдня України. Міністерству меліорації і водного господарства УРСР інститут надіслав «Заключения про біологічні перешкоди в каналах півдня УРСР і рекомендації щодо їх усунення» [3, арк. 46-54].

В той час вагомого значення набуло також питання розвитку меліорації земель з метою одержання високих і сталих врожаїв зернових та інших сільськогосподарських культур. Інститут гідробіології AH УРСР комплексно з іншими установами інтенсивно проводив дослідження причин і закономірностей «цвітіння» води і пошуки засобів боротьби з ним. Про здобуті результати доповідав директор інституту, член-кореспондент AH УРСР О.В. Топачевський на засіданнях Президії AH УРСР [3, арк. 47]. На основі узагальнення багаторічних досліджень було складено картосхеми районування поверхневих вод України, які використовувались в практиці водного господарства для оцінки іригаційних і технічних якостей води. Ці матеріали також було використано при складанні «Генеральної схеми комплексного використання і охорони водних ресурсів СРСР». Слід зауважити, що в подальшому Інститут гідробіології зайняв провідне місце в дослідженні екосистем внутрішніх водойм, екологічному обгрунтуванні міжбасейнових перерозподілів водного стоку, розробленні біологічних основ водоохоронних заходів в умовах антропогенного впливу на водойми і великого гідротехнічного будівництва, вивченні впливу на водні екосистеми експлуатації теплових і атомних електростанцій.

В Інституті ботаніки проводилися дослідження проблеми експериментального отримання, генетичного виявлення та використання мутацій у сільськогосподарських рослин, зокрема озимої пшениці. Вивчалось наслідування корисних ознак у поліпло - їдних форм цукрового та цукрово-кормового буряка. Також було проведено роботи з вивчення боліт Карпат та Прикарпаття.

В Центральному республіканському ботанічному саду було виявлено, вивчено та рекомендовано до виробничого випробування нові силосні рослини, в тому числі катран серцелистий, що відзначається високою врожайністю (до 800 ц/га), посухостійкістю та високим вмістом протеїну (до 20-22%). Дослідно-виробниче випробування провадилося на дослідній станції тваринництва «Терезино». Виділено і виведено понад 70 перспективних форм плодових культур (персик, абрикос, виноград, горіхоплідні), з яких 49 передано для сортовивчення на більш як 30 пунктів (дослідні станції, науково - дослідні інститути, ботанічні сади та інші установи УРСР, РССР, Молд. РСР). Виділені форми було передано у сортовипробування на 12 сортодільниць УРСР (Кіровоградська, Могилів-Подільська, Дніпропетровська та інші області). Вивчені форми відзначалися підвищеною морозостійкістю, високою врожайністю та добрими смаковими якостями плодів. Відповідно до постанови ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 16 травня 1967 р. за №320 «Про невідкладні заходи по захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії в Українській РСР» та окремого розпорядження Президії AH УРСР від 23 червня 1967 р. №695 співробітники ботанічного саду проводили дослідження за госпдоговірною темою «Наукові основи рекультивації ділянок гірничорудних розробок і озеленення територій підприємств і житлових масивів Центрального гірничозбагачувального комбінату м. Кривого Рогу». І вже в першому півріччі 1970 р. було закладено дослідні ділянки на гірничих відвалах з метою їх рекультивації і озеленення [3, арк. 47].

У Центральному республіканському ботанічному саду коректувались плани науково-дослідних робіт з метою поглиблення досліджень з теоретичних основ селекції, стійкості нових та перспективних сортів. Завдяки проведеним дослідженням виведено шість перспективних форм айви, які відрізняються підвищеною зимостійкістю, хорошими якостями плодів, високою врожайністю, рано вступають в пору плодоношення;

закладено маточний плодовий сад на площі 2 га в радгоспі «Пуща Водиця» Київської області. Внаслідок вивчення різних сортів окремого виду капусти - кольрабі, було виділено 2 перспективні сорти, урожай яких становив 400-100 ц/га. Виведено нові форми пряно-смакових (ефіроолійних) рослин. Відселектовано сорт петрушки «врожайна», який за врожаєм перевищує стандарт на 25-75%. Сорт поширився в 43 областях колишнього СРСР, в т.ч. на Україні в 17 областях [3, арк. 48]. Великою перевагою сорту стала висока врожайність та якість корнеплодів, що в достатній мірі відповідала стандартам консервної, овочевосупшльної промисловості та кулінарної справи. Випробовувалось вирощування сорту в закритому грунті взимку на зелень.

В Донецькому ботанічному саду поглиблювались науково-дослідні роботи за плановою темою «Озеленення териконів Донецького басейну», налагоджувались контакти з комбінатом «Донецьквугілля» Міністерства вугільної промисловості УРСР; розроблено тимчасові вказівки і технічні нормативи рекультивації площі, зайнятої териконами, які передавалися Міністерству вугільної промисловості УРСР.

Постановою ЦК КП України і PM УРСР від 3 квітня 1968 р. №159 «Про поліпшення селекційно-насінницької роботи по зернових, олійних, кормових культурах і травах» і розпорядженням Президії AH УРСР від 22.V. 1968 р. №586 Академія наук УРСР зобов'язувалась «…розширити у підпорядкованих їй інститутах науково-дослідну роботу по імунології сільськогосподарських рослин для застосування у практичній селекційній роботі». Робота у цьому напрямі проводилася Сектором молекулярної біології і генетики Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного під керівництвом члена-кореспондента AH УРСР В.П. Зосимовича. Вчені вивели гібрид кормового і цукрового буряка (AH полі 8), який поступаючись перед кормовими буряками врожайністю коренів, мав в 1,5-2 рази більший вміст сухих речовин. Внаслідок цього урожай з га (в перерахунку на суху речовину) на ряді сортодільниць був на 30-50% вищий, ніж у кормового буряка. Також добре зарекомендувала себе в умовах значного зволоження (у Прикарпатті) і нова високопродуктивна форма тетраплоїдної конюшини, виведена у Секторі (чл.-кор. AH УРСР В.П. Зосимович) [3, арк. 48]. Інститут комплексно з Науково-дослідним гідрометеорологічним інститутом Головного управління гідрометслужби СРСР та Українським науково-дослідним інститутом ґрунтознавства МСГ УРСР на замовлення МСГ УРСР проводив широке дослідження з питання вивчення впливу способів зрошення на мікробіологічні процеси в ґрунтах півдня УРСР.

13 червня 1968 р. Президія AH УРСР на спільному засіданні з Колегією МСГ УРСР розглянули стан і перспективи досліджень, важливих для практики сільського господарства. Було констатовано, що «…в результаті проведених досліджень інститути біологічного профілю рекомендували для впровадження у сільськогосподарське виробництво засоби передпосівного збагачення насіння мікроелементами, застосування марганцевих і борних добрив та гербіцидів разом з добривами» (Інститут фізіології рослин AH УРСР), «ряд нових гібридів, сортів і видів сільськогосподарських і декоративних рослин, організовано промислове виробництво вітаміну відеїн для застосування у птахівництві» (Інститут біохімії AH УРСР). В Інституті фізіології рослин було проведено опрацювання методу передпосівного збагачення насіння сільськогосподарських культур мікроелементами (ІФР, акад. AH УРСР П.А. Власюк), при застосуванні якого врожайність озимої пшениці збільшувалася на 2 ц/га, цукрових буряків - на 10 ц/га, гороху - на 3 ц/га. Економічна ефективність застосування цього методу в господарствах України, за даними інституту, становила 1,8 млн. крб. Надбавка урожаю зерна кукурудзи (лише в розмірі 1 ц/га) після обробки її насіння мікроелементами прогнозувала прибуток в розмірі 15 млн. крб. Розроблено агротехніку вирощування столової моркви на великих площах осушених торф'яників у сівозмінах (д.с.-г.н. М.М. Шевченко). В Інституті мікробіології і вірусології велика увага приділялась розробці біологічних засобів боротьби з захворюваннями сільськогосподарських культур. Наслідком стало одержання нового рослинного антибіотику аренарину (д.б.н. О.Я. Рашба, д.б.н. К.Г. Бельтюкова). Аренарин виявився ефективним засобом боротьби з бактеріальним раком томатів і стимулятором росту рослин. В залежності від умов вирощування та сорту томатів їх урожайність збільшується на 10-42%. Це дало змогу одержати на 1 га посіву томатів додаткової продукції на 107-141 крб. В Інституті розроблено також метод застосування окремих видів грибів для підвищення поживної цінності відходів грубих кормів, що застосовуються у свинарстві (члени-кор. AH УРСР М.М. Підоплічко і В.И. Білай). Заміна 15% концентратів у раціоні тварин дозволяла заощадити на кожній відгодованій голові свиней 40 кг концентратів (10 млн. крб. по республіці). Виробничі випробування методу, розпочаті у 1968 p., продовжувалися [3, арк. 51].

Інститут органічної хімії планував на 1971-1975 pp. виконання робіт, пов'язаних із створенням нових і вдосконаленням існуючих хімічних засобів захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів (рістактивуючих речовин, інсектицидів і гербіцидів). Вченими Інституту гідробіології на основі багаторічних досліджень водоймищ дніпровського каскаду було опрацьовано та надіслано відповідним організаціям цілу низку матеріалів і пропозицій щодо покращення їх стану. Закінчено роботи з теми «Оцінка санітарного стану Дніпра та Канівського водоймищ на ділянці Вишгород-Трипілля і прогноз поліпшення санітарного стану водоймищ». Замовник Інститут Укргідропроекг отримав звіт проведених робіт. Інститут ботаніки було зобов'язано включити в плани робіт на 1971-1975 pp. розробку способів раціонального використання лісів Карпат і Прикарпаття. Виконання цього завдання було доручено відділу експериментальної екології та біоценології Інституту ботаніки AH УРСР в м. Львові. З 1 січня 1970 р. цей відділ передано до складу Львівського державного природознавчого музею AH УРСР, де і виконувалося це завдання.

Інститут зоології значну частину тематики виконував в порядку реалізації рішень директивних органів з питань розвитку сільськогосподарського виробництва. Також Інститути фізіології рослин та колоїдної хімії і хімії води були зобов'язані включити до плану науково-дослідних робіт дослідження з питань комплексного застосування дражування насіння і добрив, фізіолого-біохімічних процесів дражованого насіння цукрових буряків, а також вивчення матеріалів, придатних для дражування. За час проведення цих досліджень в Інституті фізіології рослин в умовах лабораторних і польових дослідів, розпочатих навесні 1970 p., з'ясовано оптимальний склад і дози речовин, які у вигляді домішок до дражованого насіння сприяють інтенсифікації ростових процесів у рослинах цукрових буряків та захищають рослини від шкідників (д.с.-г.н.

О.Д. Хоменко). Планом інституту передбачалось проведення виробничих дослідів навесні 1971 р. Інститут колоїдної хімії і хімії води здійснив вивчення різних матеріалів придатних для дражування, розробив ряд дражувальних мас на основі монтмориллоніту та палигорскіту і передав їх Всесоюзному науково-дослідному інституту цукрових буряків. На виконання постанов уряду стосовно заходів щодо збільшення виробництва картоплі в українській республіці, до планів науково-дослідних робіт Інституту фізіології рослин та Інституту мікробіології і вірусології включались дослідження, спрямовані на підвищення її врожайності. Співробітники Інституту мікробіології і вірусології під керівництвом члена-кореспондента AH УРСР С.Н. Московца підготували монографію «Віруси і вірусні захворювання картоплі». Також проводилися поглиблені дослідження властивостей Х-віруса картоплі. В Херсонській області здійснювалося виробниче випробування розробленого Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного способу одержання здорового безвірусного насіннєвого матеріалу картоплі шляхом застосування її двоурожайної культури з обробкою посадкових бульб гібереліном і тіосечовиною (член-кореспондент AH УРСР С.Н. Московець). Загалом, в означений період основним науковим напрямом Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного було вивчення систематики, екології, фізіології та біохімії різних груп мікроорганізмів, виявлення і селекція на цій основі видів і форм мікроорганізмів, які відіграють важливу роль у перетворенні і синтезі речовин у природі для їх використання в народному господарстві та медицині. Інститут посів провідні позиції в колишньому СРСР із систематики і фізіології мікроміцетів, біології фітопатогенних бактерій, біології фітопатогенних мікоплазм, вірусів рослин [4, с. 111].

Отже, впродовж 1962-1969 pp. Національна академія наук України вносила суттєвий доробок в аграрну галузь держави. При багатьох інститутах створювались конструкторські бюро та дослідні виробництва, що перетворило їх на потужні науково-технічні комплекси та уможливило здійснення повного дослідницького циклу - від теоретичного обґрунтування ідеї до її практичного впровадження в народному господарстві загалом й сільському господарстві зокрема. Посилилися зв'язки академічної науки з вузівською та галузевою, з виробництвом. Інститути HAH України брали участь у виконанні низки загальносоюзних та республіканських комплексних науково-технічних програм, підтримували творчі зв'язки з науковими центрами союзу та світу.

Список використаних джерел

зерновий аграрний економічний меліорація

1. Державний архів м. Киева (ДАК). - Ф.р-1331. - Оп.З. - Спр.3021.

2. Вергунов В.А. Національній академії аграрних наук України - 80: історична ретроспектива організаційного поступу / В.А. Вергунов // Історія освіти, науки і техніки в Україні: матеріали VI Всеукр. конф. молодих учених та спеціалістів, 27 трав. 2011 р., м. Київ / НААН, ДНСГБ; редкол.: В.А. Вергунов та ін. - К, 2011.

3. Центральний державний архів вищих органів України. - Ф. 1. - Оп.32. - Спр. 195.

4. Національна академія наук України. 1918-2008: до 90-річчя від дня заснування / Голов, ред. Б.Є. Патон. - К.: Вид-во КММ, 2008.

Размещено на Allbest.ru