Виникнення та формування адміністративних структур управління Таврійської губернії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виникнення та формування адміністративних структур управління Таврійської губернії

Ільницька О.І.

Звернення до досвіду державного будівництва в історії України спроможне запобігти певних сучасних проблем в цьому напрямку. До того ж регіональні особливості Криму спонукають до пошуку традиційних та опрацювання нових схем вирішення нагальних питань розвитку адміністративної структури регіону. Саме тому виникає необхідність дослідити призабуті сюжети, які пов'язані із створенням та розвитком губернської системи адміністративного управління регіоном. Як відомо вона була настільки ефективною, що із певними змінами, проіснувала більше століття.

Як відомо, після приєднання Кримського ханату до складу Російської імперії у 1783 році розпочалося активне формування нових адміністративних структур регіону. Вони були дещо відмінні від тих, які традиційно існували в російській державі та відбивали нагальні проблеми щойно приєднаних земель і новоявлених підданих. Але під час формування єдиної загальноімперської системи управління з'являлися важливі питання залучення нових земель до процесів, типових для всієї держави.

Цей процес збігається із часом створення на початку XIX століття нової уніфікованої системи регіонального управління. З цього моменту почали виникати нові форми адміністративного управління в Російській імперії - губернії. До цієї системи були залучені і приєднані до складу держави Південноукраїнські землі, в тому числі і Крим. Загальновизнано, що саме на початку XIX ст. основними адміністративно- територіальними одиницями дореформеної Росії були губернії та повіти. Якщо на початку століття кількість губерній сягала 48, то на її середину вона склала вже 52. Тоді ж склалася відомча, так звана «лінійна» система управління. Майже усі місцеві відповідальні особи були розподілені за міністерствами та відомствами.

У роботі розглядаються тільки адміністративно-управлінські структури цивільних органів державного управління. Свідомо оминалися структури та чиновники військових міністерств та відомств, навіть коли в них служили цивільні посадовці.

Головними джерелами для дослідження слугували іменний Указ «О разделении Новороссийской губернии на три губернии: на Николаевскую, Екатеринеславскую и Таврическую, и об устройстве там судебных мест», «Месяцослов с росписью чиновных особ в государстве, на лето от Рождества Христова» за 1803 та 1804 роки, «Исторический обзор деятельности министерства народного просвещения. 1802 - 1802» та «Записка о министерствах» Д.П. Трощинського (1749-1829) - російського державного діяча, який у чині таємного радника (3 ранг) перебував на посадах сенатора члена, Державної Ради, міністра уділів та юстиції. Використовувалося і фундаментальне дослідження М.П. Ерошкіна «История государственных учреждений дореволюционной России», в якому чітко розглядаються основні етапи розвитку державного центрального та місцевих апаратів.

Отже, 8 жовтня 1802 року підписано іменний Указ, який було надано Сенату, що Править. Цей документ регламентував процес розділу колишньої єдиної Новоросійської губернії на три нові: Миколаївську, Катеринославську та Таврійську. Згідно з Указом передбачалося створити там і судові місця [2,с.449].

Зрозуміло, що насамперед в Таврійській губернії були створені заклади MBC. Вони отримали чітку структуру і серед інших місцевих органів були найбільшими. На чолі новоствореної Таврійської губернії стояв військовий губернатор, керуючий і по цивільній частині генерал-лейтенант Сергій Андрійович Беклєшов. Він зберігав і попередню посаду Миколаївського військового губернатора, керуючого цивільною частиною в Катеринославській, Миколаївській та Таврійській губерніях. Свого часу цей видатний генерал був відзначений високими державними нагородами імператорськими орденами Св. Анни 1 класу, Св. Володимира 3 ступеня та Військового ордену Св. Георгія Побідоносця 4 класу [3,с.328].

На посаду власне цивільного губернатора був призначений таємний радник Григорій Петрович Милорадович. До того його було нагороджено орденами Св. Ани 1 класу та Св. Володимира 2 ступеня [3,с.514]. Губернський уряд складався з виконавчої та казенної експедицій. У першій чиновницький корпус складався з радників: надвірних радників Микити Никифоровича Самолова і Антона Івановича Раннєва та губернського прокурора колезького радника Михайла Тарновського. Казенну експедицію очолював віце-губернатор колезький радник Федір Ілліч Шостак. Його було відзначено орденом Св. Володимира 4 ступеня. До її складу входили радники, які мали чин надвірного радника Олексій Іванович Айгу стов та Петро Афанасійович Пошовкін. При Таврійському губернському Правлінні на посадах асесорів в чинах колезького асесора Іван Васильович Філіпов та Петро Олександрович Стрижевський.

До центральних органів губернської влади входили Цивільний та Кримінальний суди. В цих структурах головою був призначений статський радник кавалер ордену Св. Володимира 4 ступеню Павло Никифорович Шарой. На посадах асесорів титулярні радники Єлисей Іванович Левицький та Григорій Макарович Худобашев.

Місцеві органи влади були структуровані таким чином: губернське місто Сімферополь; повітове місто Перекоп, та міста Козлов (Євпаторія), Бахчисарай, Карасубазар, Ахтіяр (Севастополь), Кефє (Феодосія), Керч та Єнікале.

Отже, уряд в центрі губернії - Сімферополі очолювався городничим надвірним радником Сергієм Гавриловичем Невельським. Міське врядування складалося з Повітового суду, Дворянської опіки та Нижнього Земського суду. Таким чином, Повітовий суд очолював суддя в чині колезького асесора Гаврило Петрович Яценков. На посадах засідателів перебували титулярні радники Козьма Бреусов та Сеїт мурза Сарабу зький, а секретаря - колезький секретар Костянтин Шидянський. В дворянській опіці головував статський радник та кавалер ордену Св. Володимира 4 ступеня Євстафій Іванович Цотара. Ісправником Нижнього Земського суду було призначено прапорщика Джелал мурзу. Засідателями стали поміщик Амєт мурза Джаамін, прапорщик Андрій Олександрович Коломойцов, та без чину - Булат бей Каралєз, колезький регістратор Іван Григорович та губернський секретар Петро Скурідинов.

На той час були призначені повітові чини тільки в Перекопському повіті. Отже, перекопським поліцеймейстером було призначено колезького асесора Іллю Павловича Антонова. Повітовий уряд складався з Повітового суду, Дворянської опіки, Нижнього Земського суду та повітового казначейства. На посадах повітового судді перебував ротмістр Антон Єлисеєвич Литовський, засідателів - городові секретарі Федір Балімов та Арсланша Мурза, а секретаря - губернський секретар Павло Захарович Спиридонов. Повітову дворянську опіку очолював предводитель дворянства - військовий осавул Олексій Петрович Нестроєв. На чолі повітового Нижнього Земського суду перебував ісправник в чині титулярного радника Андрій Олексійович Ізюмський. Засідателями в цьому суді перебували капітан Федір Лемешов, Курт Мегмет мурза, губернські секретарі Іван Доброхотов, Єригін та поручик Микола Булгаков. Секретарем суду було призначено губернського секретаря Андрія Третяка. Казначеем Перекопського повітового казначейства тоді був титулярний радник Степан Ігнатович Пустельников.

Досить розвинутими управлінськими структурами були представлені міста Ахтіяр, Бахчисарай та Карасубазар. Ахтіарським поліцеймейстером у той час був титулярний радник Лук'ян Левицький, а приватним приставом губернський секретар Цибульський. Бахчисарайським поліцеймейстером було призначено титулярного радника Петра Самбулова, а приватними приставами титулярний радник Бовчевський та провінційний секретар Турковський. Відповідно на посадах карасубазарського поліцеймейстера перебував колезький секретар Олексій Іванович Гаудринг, а приватних приставів - колезький секретар Григорій Аршуков та провінційний секретар Генбачев.

В містах Козлові, Кефі, Керчі та Єникалє місцеве керівництво представляли тільки поліцеймейстери. Відповідно у Козлові - титулярний радник Іван Соболев, у Кефі колезький асесор Ілля Іванович Цаца, в Керчі - титулярний радник Іван Анастасьєв та у Єникалє - губернський секретар Михайло Деркачов.

Згідно з Указом від 24 січня 1803 р. новостворена Таврійська губернія була внесена до Харківського навчального округу [4,с.54]. Його очолив попечитель Імператорського Харківського університету граф Северин Осипович Потоцький - таємний радник і сенатор. На той час він був кавалером орденів Св. Володимира 2 ступеня та обох польських орденів - Білого Орла та Св. Станіслава. При ньому старшим письмоводителями перебував титулярний радник Микола Іванович Судаков [5,с. 12]. Але безпосередньо в Таврійській губернії чиновники ще не були призначені.

В Таврійській губернії були створені заклади Комерц колегії. Очолював їх митний інспектор-надвірний радник Михайло Тимофійович Єльчанінов [1,с.173]. їхня структура складалася з митниць та застав. Відповідно митниці були розташовані в Козлові, Ахтіарі та Кефі. Вони очолювалися директорами та зазвичай складалися з цолнера та контролера. Митні застави були розташовані в Керчі та Єнікалє. Відповідно на заставах служили смотрителі.

Директором Козловської митниці у той час був колезький асесор Яків Паскевич. У його підпорядкуванні перебували теж колезькі асесори - цолнер Микола Костянтинович Лимновський та контролер Михайло Калінесскі. Посада директора Ахтіарської митниці була вакантною. В цій структурі служили: цолнером - титулярний радник Григорій Презент, а контролером - губернський секретар Микола Ломанський. Директором Кефійської митниці служив колезький радник Андрій Іванович Фірсов. Його підлеглими були: цолнер - титулярний радник Микола Моляревський, а контролером - колезький асесор Христофор Константинов. В Керченській заставі - цолнером служив титулярний радник Мартин Мейєр, а Єникольським - губернський радник фон Іїїотен [3,с. 156].

По Медичній колегії в Таврійській губернії розпочали службу інспектором Адам Крнеліус, а оператором Самуїл Зинчевський. Обидва мали чин штаб-лікаря [3,с. 142].

В Таврійській губернії було організовано державне поштове сполучення. В ній служили поштмейстерами: в Акмечегі - надворний радник Іван Дмитрович Халтуллерій [3,с. 184], в Козлові - колезький регістратор Василь Плаксій [3,с. 186], а в Перекопі - колезький асесор Іван Фролович Надєїн.

В Таврійській губернії існували заклади Експедиції державного господарства, опікунства іноземців та сільського домоводства. Унтер-інспекгором на Кримському півострові був призначений колезький асесор Флор Степанович Жеребцов [3,с.25б]. По службі він підпорядковувався Новоросійській конторі опікунства іноземців.

Але ця ситуація викликала критику навіть серед чиновників дуже високого рангу. Наприклад, Д.П. Трощинський піддав критиці принципи, на яких формувалася новостворена Таврійська губернія. Зокрема він писав: «Щодо Таврійської губернії, якій визнано потрібним надати окреме створення від інших російських губерній для сприяння торгівлі та примноження населення, то не видно, яке сприяння торгівля та примноження населення можуть знайти у способі управління, в якому губернатор та поліцейські чиновники можуть робити усе, що заманеться як з уродженцями, так і з іноземцями, що переселяються з родинами та усією своєю промисловістю; між тим як розсуд та досвід доводять, що люди там тільки блаженствують та розмножуються, де існує правосуддя та поважається власність» [6,с. 161 ]. Д.П. Трощинський також вважав, що чим менше заселена будь яка територія, тим менше потрібна поліція і тим більше потрібна юстиція. Зазвичай поліцейські чиновники на віддалених відстанях ніколи не можуть вчасно встигнути для запобігання шкоди, але завжди встигають для її нанесення. Юстиція ж не втручається у справи приватних осіб, на наїжджає до їхніх осель, вичікує аби самі прийшли прохати її допомоги та, відповідно, не приносять жодної шкоди, коли в ній не мають потреби. З цього витікає те, що «для Таврійської губернії значно вигідніше заснувати судові заклади, незалежні від впливу' губернаторів, які б в разі потреби могли втримати владу губернатора у зазначених межах, відповідно Височайшим закладам про управління губернією 1775 року, аніж одні тільки поліцейські установи, повністю протилежні духу цього благотворного закладу, яке відрізняється найбільш тим, що як поліція, так і юстиція не надають нічого зайвого» [6,с.162]. Більше того, не на заваді нагадати, - вважав Д.П. Трощинський, - що поєднання виконавчої частини з фінансовими установами та цивільного суду із кримінальним, однаково як нові найменування, надані цим новим установам, не роблячи жодної корисної дії, служать тільки до більшого заплутування справ та до затемненню уявлень, до яких народ вже звик.

Отже, при створенні Таврійської губернії в регіоні були сформовані основні органи адміністративного управління. Вони майже не відрізнялися від подібних в інших губерніях. Але самі служби знаходилися в зародковому стані. Деякі з них залишилися від попередніх структур та збереглися з певними змінами. Інші були створені наново і почали свій окремий розвиток. В цих органах служили чиновники, які обіймали відповідні посади і отримували за це чини та жалування. У більшості випадків ці чини були статськими, але інколи зустрічалися військові, спеціальні (козачі та лікарські) тощо. Інколи чиновні посади обіймали навіть службовці без класного чину. Це можна пояснити браком спеціалістів в регіоні, який був порівняно нещодавно приєднаний до Російської імперії, в губерніях якої існували сталі чиновні штати.

Перспективами подальшого дослідження можуть стати синтез та аналіз існуючої інформації про розвиток органів адміністративного управління в Таврійській губернії в XIX - на початку XX ст. До того ж зацікавлення наукових та краєзнавчих кіл можуть викликати зміни в чинах на та посадах місцевого чиновництва.

губернія влада поштовий адміністративний

Список використаних джерел

1. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России / Н.П. Ерошкин. - М.: Высш. шк„ 1983.

2. ПСЗРИ. I. - Т. XXVII. - №20.

3. Месяцослов с росписью чиновных особ в государстве, на лето от Рождества Христова - СПб: Имп. АН. 1803.

4. Исторический обзор деятельности министерства народного просвещения. 1802 - 1802. - СПб.: МНП. 1902.

5. Месяцослов с росписью чиновных особ в государстве, на лето от Рождества Христова - СПб: Имп. АН. 1804.

6. Трощинский Д.П. Записка о министерствах/ Д.П. Трощинский// Сборник императорского русского исторического общества. - 1868. - Т. 3.

Размещено на Allbest.ru