Козацтво в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Семінар

1. Причини виникнення козацтва

2. Заняття та побут

3. Звичаї та традиції

4. Військове мистецтво

№1

козацтво січ військо запорізький

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця XV -- початку XVI ст.

Перша згадка про українських козаків датована 1489 і 1492 р.

В українській мові слово «козацтво» визначає суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників. Козаків називали запорозькими, оскільки основні їхні центри розташовувалися нижче дніпровських порогів.

Причини виникнення козацтва:

-- економічні: захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслідок -- переселення селян на «Дике поле», у Запоріжжя та нижнє Подніпров'я;

-- соціальні: посилення феодального гніту, оформлення кріпосної залежності;

-- політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпров'ї;

-- національно-релігійні: політика спольщення, гоніння на православну церкву;

-- військові: необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.

Склад: Козаками ставали передусім селяни, а також міщани і дрібна шляхта. За національним складом козацька спільнота була дуже неоднорідною: до неї входили молдавани, литовці, білоруси, росіяни і навіть татари, але найбільше було українців.

Своєрідною столицею козаків була Запорозька Січ. Назва «Січ» походить від слова «сікти» і означає укріплення з дерева, хмизу, глини. Розташовувалися січі на дніпровських островах. їх укріпляли ровами та високими валами з дерев'яним частоколом. Фортеця мала великі башти з бійницями для гармат. Іноді до річки проривали підземних хід. Першою з відомих січей називають Хортицю (1553-1557 pp.), створену Дмитром Вишневецьким. Крім Хортицької, також відомі січі Базавлуцька, Томаківська, Чортомлицька, Каменецька тощо.

Засновник Запорозької Січі Дмитро Вишневецький.

На січі були склади, арсенали. У центрі розташовувався майдан із церквою, від нього відходили довгі будинки -- курені, у яких жили січовики. Курінь водночас був і військовою одиницею; всього їх налічувалося 38. Чисельність самих козаків залежала від пори року, епідемій, перебігу воєнних подій. Умови вступу до Січі були нескладними. Основними обов'язками козаків була військова служба. Перебування жінок на території січі заборонялося.

Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів, військо і правові звичаї.

Значення козацтва в історії України:

-- засвоїли степові запустілі землі;

-- були захисниками південних районів України від турецько-татарських нападів;

-- брали участь у народних повстаннях;

№2

Основні заняття козаків: землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля. Нерідко грабували татарських купців. Заможні козаки мали наймитів, у тому числі з козацького середовища, які допомагали вести господарство.

В випадках загрози татарських нападів, козаки залишалися невтомними трудівниками. Вони активно освоювали нові землі, піднімаючи цілину, прокладаючи шляхи, споруджуючи мости тощо. Понад берегами рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали свої поселення - зимівники.

Поселення зазвичай виникали на місцях уходів, тобто промислів. Тут козаки рибалили й переробляли рибу, а також полювали, розводили бджіл.

На освоєних землях, особливо в їхній північній частині, де було безпечніше від ординців, козаки сіяли хліб, копали городи, закладали сади, організовували різні ремесла. Умови степу були пригідними і для вирощування коней, великої рогатої та дрібної худоби.

Серед козаків були стельмахи, теслі, ковалі, зброярі кожум'яки, шевці, бондарі, тощо. Кожен козак був зазвичай і торговцем, бо продавав чи міняв не лише здобуте в походах, але й зроблене власними руками.

Побут козаків

Одяг - друга шкіра козака. Він носив тільки свій одяг і тримав її в чистоті. Прийти на застілля брудним - за це можна було легко стати об'єктом загальних насмішок. Любителі випити, козаки на застіллях намагалися не напиватися до чортиків. Примітно, що «горілку» козаки розносили виключно на підносах, і якщо до випивки тягнувся вже добряче «набрався», його попросту обносили. Таку людину могли легко відправити проспатися. Одна з застільних пісень нагадувала: «Пий, то розум НЕ пропиває». Випивати не змушували - це справа добровільна, але хоча б пригубити чарку під час тосту козак зобов'язаний.

Цікаво, що в побуті були як окремі гуляння (чоловіків з чоловіками і жінок з жінками), так і загальні, і під час загальних застіль чоловіки сідали з одного боку столу, а жінки - з іншого. Козаки знали: хмільна голова може допустити зайве щодо чужої дружини. Швидкі на розправу козаки цілком могли закінчити таке застілля і бійкою, і пустити в хід зброю.

Довгий час до весіль не допускалися неодружені пари. Це пояснювалося турботою про моральність молоді, так як під час весільних застіль допускалися певні вольності. «Прилиплі» до вікон погляди молодих людей - звичайна справа під час весіль.

При всій строгості, козаки дуже любили подарунки та гостинці. Звідки б козак не їхав, він обов'язково щось везе з собою, навіть йдучи в гості.

№3

Запорозькі козаки носять як відмінний знак на маківці голови чуб, великий, наче жмуток пір'я. Решту голови вони голять. Вони надають такого значення цьому чубові, що коли один козак вирве його в іншого, то мусить заплатити йому п'ять карбованців.

Якщо один козак має таку злостивість, що вб'є другого з умисним наміром, то його кладуть на тіло вбитого і їх ховають в одній могилі. Цей звичай зберігався в запорозьких козаків аж до кінця їх існування.

Найперше, чого вчать молодь, це є повага й шана до людей похилого віку. Це доводить, що нинішній устрій походить від патріархального ладу.

Коли їх поранено й нема кому подати їм допомогу, вони беруть жменю землі, розводять її своєю слиною і змащують рану.

КОЗАЦЬКИЙ ЗАКОН

Образа одного козака є образа всіх. У разі образи або потреби козак зобов'язаний приходити на допомогу негайно, всіма силами і засобами, без прохання з боку потребуючого.

№4

Особливості військового мистецтва козаків пов'язані з тими жорстокими умовами, за яких зародилося й формувалося Військо Запорозьке.

З одного боку, козаки жили в стані постійної бойової готовності до відсічі нападу кочівників.

З іншого -- вони не могли сподіватися на сприяння й підтримку держави.

Козак зазвичай володів усіма способами ведення бою та різною зброєю.

Хоча, звичайно, окремі вояки відзначалися особливою майстерністю в тому чи іншому виді військового мистецтва.

У численних походах і боях українське козацтво виробило самобутнє військове мистецтво, техніку ведення бою як на суші, так і на воді.

Козаки були озброєні самопалами або рушницями, пістолями, шаблями, списами, користувалися луками й стрілами, добре стріляли з гармат.

По Дніпру і морю плавали на човнах -- чайках або байдаках, які вміщували 50-­70 осіб.

Морські походи козаки здійснювали на швидкохідних чайках (20 м завдовжки, 4 м завширшки; швидкість до 15 км/год; 20 козаків-весля­рів, до 70 -- бойовий екіпаж із 4-6 гарматами).

У похід звичайно вирушало 80-­150 чайок.

Козаки мали міцне здоров'я, були витривалими, легко переносили холод і голод, спеку і спрагу, на війні були невтомними, відважними, хоробрими й сміливими, понад усе цінували життя, але не шкодували його в боротьбі за віру і правду української землі.

Размещено на Allbest.ru