Розвиток воєнного мистецтва українського козацького війська у війнах першої чверті XVII століття

Організація і склад Війська Запорізького безпосередньо пов'язані з його озброєнням. Розглянуті зразки холодної та вогнепальної козацької зброї того часу дають нам підстави вважати, що озброєння українського козацького війська і якісно і кількісно, а також за тактикою його застосування на полі бою відповідали не тільки завданням, які покладалися на козацьке військо, а й вимогам воєнного мистецтва того періоду. Удосконалення козацького озброєння протягом першої чверті XVІІ ст. призводило до змін у способах ведення бою Військом Запорізьким і тим самим сприяло розвиткові його воєнного мистецтва.

На успішний хід бойових дій і війни в цілому мав значний вплив і рівень підготовки особового складу війська. Він залежав, насамперед, від відповідної системи навчання і виховання. Ця система на Запоріжжі була досить досконала і базувалася саме на досвіді війн і військової практики. У способах і формах збройної боротьби, які застосовували українські козаки, втілювались закони, принципи і правила, виявлені у практиці проведених кампаній.

Результати дослідження свідчать також і про те, що козацьке військо першої чверті XVІІ ст. було організмом, процес управління яким відкривав можливість виходу з обмежених рамок маневрової стратегії та лінійної тактики. Моральні і соціально-психологічні якості запорожців служили підгрунтям, яке прийняло ідею розумної, а отже, більш гнучкої поведінки у бою. Це створювало сприятливі обставини для використання нових тактичних форм. Умовою такої еволюції стало висування в козацькому середовищі воєначальників, які усвідомлювали необхідність таких змін. Ось чому діяльність Петра Сагайдачного - не випадковість, а глибоко закономірне явище, підготоване усім ходом розвитку Запорізької Січі і Війська Запорізького.

При цьому, досвід воєнних кампаній першої чверті XVІІ ст. за участю Війська Запорізького показав, що процес формування козацької стратегії на той час не відставав від досить швидкого процесу застосування П.Сагайдачним нових тактичних принципів. Тобто розриву між новизною тактики і стратегії у запорожців не було. Все це дає підстави стверджувати, що за часів П.Сагайдачного в українському козацькому війську простежується відповідність між розвитком воєнно-стратегічного мислення й удосконаленням тактичних способів ведення бою.

Основні результати досліджень викладені в публікаціях автора

1. Корнієнко В.В. Особливості воєнного мистецтва козацького війська у війнах першої чверті XVII ст.// Збірник наукових праць.-К.: Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, 2000.-№2(15).-С.39-45.

2. Корнієнко В.В. Фактори розвитку українського козацького війська та його воєнного мистецтва в першій чверті XVII ст.// Збірник наукових праць.-К.: Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, 2000.-№3(16). С.52-57.

3. Корнієнко В.В. Особливості виховання та навчання козацької молоді у Війську Запорізькому наприкінці XVI-початку XVII ст.ст.// Збірник наукових праць. -К.: Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, 2000. -№4(17). -С.53-58.

4. Корнієнко В.В. Характерні риси воєнного мистецтва в війнах українського козацтва в першій чверті XVII ст.// Проблеми і задачі воєнної історії в сучасних умовах. Збірник матеріалів науково-практичної конференції, 27-28 січня 1998 року.-К.:Видання Академії Збройних Сил України, 1998.-С.114-120.

5. Корнієнко В.В. Козацьке військо у війнах першої чверті XVII ст.// Труди Академії.-К.: Національна академія оборони України, 1999.-№13 інв.36036.-С.124-128.

6. Корнієнко В.В. Роль Сагайдачного у розвитку воєнного мистецтва українського козацького війська в першій чверті XVII ст.// Збірник наукових праць.-Хмельницький: Національна академія прикордонних військ України, 1999.-№9.-С.98-103.

7. Корнієнко В.В. Узагальнення досвіду локальних війн і конфліктів сучасності // НДР “НАМЕТ”.-К.: Національна академія оборони України, 1998.-С.5-7; 30-36.

Размещено на Allbest.ru