Продовольче становище в Україні в роки Першої світової війни (липень 1914 – лютий 1917рр.)

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Шапошникова Наталія Олександрівна

УДК 947.7”19”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ПРОДОВОЛЬЧЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНИ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (липень1914 - лютий 1917 рр.)

07.00.01 - історія України

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Дисертація виконана на кафедрі історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, професор Климов Анатолій Олексійович, завідувач кафедри історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Волковинський Валерій Миколаєвич, провідний науковий співробітник відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України;

кандидат історичних наук Калінцев Юрій Олександрович, доцент кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського університету імені Тараса Шевченка.

Провідна установа - Донецький державний університет імені Т.Г.Шевченка, кафедра історії України.

Захист відбудеться " 26 " травня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 Інституту історії України НАН України (01001, Київ, вул.Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, Київ, вул.Грушевського, 4).

Автореферат розісланий "25" квітня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор історичних наукГуржій О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. На початку ХХ ст. Україна відігравала важливу роль у виробництві сільськогосподарських продуктів на європейському континенті. За обсягами щорічного виробництва пшениці на душу населення вона посідала перше місце разом із найбільш розвиненою країною світу - Сполученими Штатами Америки. В межах Російської імперії їй належало визначне місце у виробництві цукру, забезпеченні населення імперії продуктами тваринництва, олією, овочами, фруктами тощо.

Перша світова війна призвела до знекровлення України, спустошення частини її території, погіршення життєвого рівня населення. Дезорганізація на залізницях, певна нестача продуктів харчування в містах і промислових регіонах, швидке зростання цін і спекуляції в роки війни сприяли антиурядовим настроям і усуненню династії Романових. Відтоді протягом багатьох десятиліть історики намагаються визначити вплив продовольчого чинника на суспільно-політичну кризу в Російській імперії, яка стрімко змінила історію українського народу.

Вивчення продовольчого становища періоду Першої світової війни за радянських часів було неповним, часто відзначалось упередженістю дослідників. Його широке й об'єктивне висвітлення не давало серйозних доказів для тверджень про великі досягнення соціалізму в підвищенні життєвого рівня населення порівняно з передвоєнним 1913 р. До того ж радянська історіографія старанно вихолощувала цю тему, щоб уникнути небажаних висновків про Україну як годувальницю імперії.

Отже, продовольча проблематика одного з відповідальних періодів в українській історії потребує глибокого й об'єктивного вивчення.

Предметом дослідження є продовольчі ресурси України в роки війни, життєвий рівень населення, система розподілу продуктів.

Об'єктом аналізу є діяльність царського уряду та створеної ним під час війни продовольчої організації, місцевих органів влади, громадських і підприємницьких структур з питань регулювання продовольчого ринку, забезпечення армії і населення продуктами харчування.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з липня 1914 до березня 1917 року. Вибір означеного відтинку часу обумовлений своїм історичним значенням для долі українського народу. У липні 1914 р. розпочалася Перша світова війна, під час якої були виснажені ресурси Російської імперії. Після повалення династії Романових відкрився шлях до національного визволення українського народу. Таким чином, досліджуваний період можна розглядати як завершальний етап визрівання передумов української національної революції, який співпадає у часі з виникненням і посиленням продовольчої та більш широкої суспільно-політичної кризи в Російській імперії.

Географія дослідження. У дисертації розглядається продовольче становище на землях тієї частини України, яка згідно з Андрусівським перемир'ям 1667 р. та поділами Речі Посполитої наприкінці XVIII ст. перебувала у складі царської Росії. На початку ХХ ст. ці терени поділялися на дев'ять губерній, населення яких мало спільні риси у сфері соціально-економічних і правових відносин. Отже, географія дослідження охоплює понад 80% сучасної української території.

Стан наукової розробки проблеми. Перші публікації, пов'язані з темою дисертації, з'явилися у періодичних виданнях вже під час Першої світової війни. Наведені факти відбивали погіршення продовольчого становища у великих містах і промислових регіонах України, ріст спекуляції, руйнування товарообміну між містом і селом. В більш масштабних наукових дослідженнях містилися підрахунки надлишків сільськогосподарських продуктів в українських губерніях за передвоєнні роки, дані про врожайність хлібних культур у 1911-1915 рр. та експорт українського хліба. Вагомим внеском в історіографію проблеми стала монографія російського дослідника М.Д.Кондратьєва, який вивчив систему регулювання продовольчого ринку під час війни. Праця була опублікована у 1922 р. обмеженим тиражем і перевидана у 1991 р. До визначних праць, надрукованих у 20-ті роки, належить і монографія З.Лозинського.

Наступний етап у вивченні продовольчої тематики періоду Першої світової війни розпочався тільки у 50-х рр. З'явилися праці про стан сільського господарства, харчової галузі, зокрема, про тенденції розвитку цукрового ринку. П.І.Лященко ретельно проаналізував занепад сільського господарства, зменшення обсягів продовольчих ресурсів. Але висновок вченого про продовольчу катастрофу в містах, армії і навіть у селі вже у 1915 р. суперечить фактам.

Часткова лібералізація суспільства у другій половині 50-х рр. створила нові можливості використання архівних матеріалів. Дослідники звернулися до різних аспектів промислового розвитку України, соціальних відносин на селі. Не обминули вони й таких питань, як врожайність зернових культур, експорт хліба. В працях Й.Т.Щербини й А.К.Кошика поряд з темою робітничого руху висвітлений стан сільського господарства і продовольчої сфери.

Серед досліджень 60-х рр. звертає увагу колективна праця "Победа советской власти на Украине". У першій главі, підготовленій М.А.Рубачем, проаналізована динаміка цін на продовольчому ринку. В 1967 р. з'явилась розвідка С.В.Кульчицького, в якій простежено зв'язок між загостренням продовольчої кризи і зменшенням провозоспроможності залізниць. У другій половині 60-х рр. українські історики з діаспори опублікували низку матеріалів стосовно різних аспектів аграрних відносин в Україні в роки війни, зокрема, про ставлення української інтелігенції із земських установ до продовольчої політики царського уряду.

Вагоме дослідження історико-економічного характеру зробив А.М.Анфімов. Статистичні дані, наведені в його монографії, дають можливість охарактеризувати продовольчі ресурси окремих українських губерній. Як і більшість радянських дослідників, А.М.Анфімов абсолютизував масштаби продовольчої кризи, оцінюючи її напередодні 1917 р. як катастрофу. Цікаву інформацію про розвиток подій на фронті, вплив війни на сільське господарство містять колективні видання науковців Академії наук СРСР. Глибокий аналіз впливу війни на продовольче становище Російської імперії здійснив А.Л.Сидоров. Деякі аспекти історіографії проблеми висвітлені в праці П.В.Волобуєва. Оригінальною є його думка про те, що гострота аграрної проблеми в роки війни проявилася крізь призму продовольчого питання. У монографії С.М.Дубровського проаналізований стан тваринництва в імперії, у тому числі в окремих губерніях України.

80-ті рр. стали плідним етапом у розробці історіографії проблеми. Вийшла з друку десятитомна історія Української РСР, у п'ятому томі якої містяться матеріали про вплив війни на економіку, заходи уряду навколо реорганізації управління народним господарством та продовольчою сферою. Окремі аспекти продовольчого становища робітників розглянуті у колективній роботі "История рабочих Донбасса". У розвідках Б.А.Кругляка проаналізована залежність товарообігу від ефективності сільського господарства та обсягів продовольчих ресурсів, охарактеризована економічна політика царського і Тимчасового урядів у сфері народного споживання. Важливою є монографія Т.М.Китаніної, яка розглянула ситуацію на хлібному ринку та діяльность уряду навколо його регулювання. Проте ідеологічна заангажованість дослідниці стала на заваді об'єктивному висвітленню стосунків між верхівками царської бюрократії та монополістичних об'єднань у продовольчій сфері. Останнє певною мірою вирішив В.Я.Лаверичев.

Із праць закордонних дослідників заслуговує на увагу монографія американського історика Ларса Т. Лі "Хліб і влада в Росії 1914-1921". Автор проаналізував діяльність центральних і місцевих органів влади навколо забезпечення продуктами армії й цивільного населення. На противагу радянській історіографії Ларс Т. Лі дав високу оцінку продовольчій розверстці міністра землеробства О.О.Ріттіха, охарактеризувавши її як єдину реальну спробу царського уряду відвернути суспільно-політичну катастрофу. Різні аспекти продовольчої політики царизму в роки війни розглянуто в праці японського історика Кімітаки Мацузато "Продрозверстка Ріттіха". Дослідник дійшов висновку, що реформа О.О.Ріттіха виглядала найбільш ефективною на тлі наступних заходів Тимчасового й радянського урядів.

Важлива інформація щодо продовольчого становища армії під час війни знаходиться в мемуарах військових, політичних і державних діячів, більшість з яких емігрувала до інших країн.

Новий етап розвитку історичної науки настав після проголошення незалежності України. У вітчизняній історіографії відбувається переосмислення минулого, ретельніше аналізуються різні аспекти економічної і, зокрема, продовольчої тематики. Серед опублікованих у 90-ті роки досліджень привертає увагу праця М.А.Якименко. Автор висвітлює умови існування земельної оренди в Україні періоду капіталізму, її вплив на ефективність сільськогосподарського виробництва та рівень життя селян. Ряд аспектів економічного розвитку України проаналізували автори підручника "Економічна історія України і світу". Активно продовжує розробку продовольчої тематики Б.А.Кругляк. Зокрема, розглянуті питання зовнішньої і внутрішньої торгівлі, експорт українського хліба й продуктів тваринництва, досягнення інших галузей сільського господарства України на початку ХХ ст.

Отже, більшість істориків вивчала лише окремі аспекти продовольчої проблеми. Поодинокі узагальнюючі праці стосовно продовольчого становища населення і політики урядових кіл у роки Першої світової війни торкалися переважно теренів Великоросії. Бракувало комплексного вивчення проблеми на матеріалах України, що й обумовило вибір теми дисертаційної праці.

Мета дослідження - комплексно висвітлити продовольче становище в Україні в роки Першої світової війни, що визначає наступні основні завдання:

встановити обсяги продовольчих ресурсів України;

простежити вплив війни на сільське господарство як головну базу цих ресурсів;

охарактеризувати економічні й адміністративні форми та методи регулювання ринку продуктів харчування;

проаналізувати організацію продовольчої справи, об'єктивні й суб'єктивні чинники, що визначали продовольчу політику уряду;

дослідити динаміку цін на продукти, їхній вплив на життєвий рівень населення;

з'ясувати причини виникнення і масштаби продовольчої кризи.

Методологічною основою дослідження є конкретно-історичний, порівняльний та історико-аналітичний методи.

Джерельна база. Основу джерельної бази дисертації становлять архівні та друковані документи, велика частина яких вперше залучена до наукового обігу.

В дослідженні використані матеріали, виявлені у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві. Фонд Ради з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії (Ф.2161) містить матеріали щодо продовольчого становища гірничого й заводського населення України - про діяльність продовольчої структури, створеної гірничо-промисловцями, характер її стосунків з державною продовольчою організацією тощо. Фонд Гірничого управління Південної Росії (Ф.896) зберігає важливу інформацію про забезпечення гірничозаводського населення продуктами харчування та динаміку зміни цін. Фонди Київського губернського жандармського управління (Ф.274), Чернігівського губернського жандармського управління (Ф.1439), Волинського відділення Київського жандармського поліцейського управління залізниць (Ф.91) містять документи, які засвідчують адміністративні методи регулювання продовольчого ринку цивільною і військовою владою під час війни. Аналогічні за змістом матеріали зберігаються у фондах 279, 285 і 323. Автором опрацьовані фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (Ф.2699, 2600, 1327, 1781), матеріали яких дали можливість здійснити глибокий аналіз масштабів загострення продовольчої кризи. З метою виявлення необхідних документів були обстежені фонди державних архівів Київської (Ф.1871, 1716) та Луганської (Ф.2, 3, 4, 34, 60) областей.

Особливо цінною інформаційною насиченістю відзначаються матеріали російських архівів, опубліковані у збірниках документів і матеріалів. Завдяки цим даним з'ясувалися причини виникнення і загострення продовольчої кризи, встановлено хлібний баланс України. Низка статистичних збірників містить матеріали, які засвідчують масштаби втрат селом робочої сили внаслідок мобілізацій до армії чоловіків, відбивають становище в різних галузях сільського господарства, забезпечення військ продуктами харчування.

Важливим джерелом інформації стали періодичні видання. Серед них у першу чергу необхідно назвати "Торгово-промышленную газету". В роки війни на її сторінках було надруковано сотні матеріалів і повідомлень, які висвітлюють становище на продовольчому ринку, заходи урядових установ навколо його регулювання в українських губерніях тощо. В публікаціях таких періодичних видань, як "Утро России", "Речь", "Финансовая газета" знайшли відображення інтереси великих виробників хліба, банків, промислових і торговельних груп. Багато цінних матеріалів друкувалося в часописі "Горнозаводськое дело" і "Промышленность и торговля". В них висвітлено ставлення верхівки монополістичних об'єднань до продовольчої політики уряду. Численні повідомлення з продовольчої тематики друкувалися на сторінках газет "Южный край", "Киевская земская газета", "Херсонский край", "Киевские губернские ведомости", "Приднепровский край", "Екатеринославская земская газета", "Известия Херсонского уездного земства".

Залучений комплекс джерел та літератури, їх наукова інтерпретація та критичний аналіз опублікованих праць зумовили наукову новизну дослідження.

Наукова новизна дисертації. Обрана тема вперше висвітлюється у вітчизняній історіографії. Проаналізовані такі важливі аспекти, як продовольчі ресурси, урядова заготівельна політика, залежність життєвого рівеня населення від рівня цін на продукти. Вивчено структуру, економічні й адміністративні методи регулювання харчового ринку. Переглянуті застарілі твердження дослідників щодо причин, глибини й масштабів продовольчої кризи. Вперше в українській історичній науці з'ясовані чинники стрімкої зміни продовольчого курсу уряду в листопаді 1916 р. від заготівлі хліба комерційним способом до розверстки та хід її реалізації в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Фактичний матеріал, основні положення й висновки дослідження можуть бути використані при підготовці спеціальних і узагальнюючих праць, навчальних посібників і підручників з історії України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з темою наукової роботи кафедри історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка “Соціально-економічні проблеми розвитку України у ХХ ст.”

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження викладені у колективній праці, статтях і брошурі, загальний обсяг понад 11 друкованих аркушів.

Окремі наукові проблеми дисертації доповідались на Третьому конгресі україністів (Харків, 1996), ІІ міжвузівській науково-теоретичній конференції, присвяченій 75-річчю Луганського сільськогосподарського інституту (Луганськ, 1996), міжнародній науково-практичній конференції вчених Московського державного автомобільно-дорожнього інституту і Луганського сільськогосподарського інституту (Москва, Луганськ, 1997), міжнародній науковій конференції “Перша світова війна і слов'янські народи” (Київ, 1998), науково-методичній конференції з проблем викладання фундаментальних дисциплін гуманітарного циклу (Донецьк, 1999).

Дисертація обговорена і схвалена на засіданнях кафедри історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка і відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списка джерел та літератури. Робота виконана на 174 сторінках, з них основного тексту 164 сторінки, містить 44 таблиці. Список використаних джерел та літератури нараховує 268 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність, наукову новизну та практичну значимість, викладено мету і завдання роботи, визначено її хронологічні та географічні рамки.

У першому розділі - "Історіографія та джерелознавчий огляд проблеми" - проаналізовано стан дослідженості проблеми та використані у дисертації джерела. Про це вже йшлося вище під рубриками “Стан наукової розробки проблеми” і “Джерельна база”. Тут вкажемо лише на ключові характеристики історіографії та перелічимо основні джерельні знахідки.

Дослідження проблеми ведеться понад 80 років. При висвітленні цієї теми в радянській історичній науці, що перебувала під впливом марксистсько-ленінської ідеології, створилась традиція наводити гасла партії більшовиків з вимогами негайного покращання у забезпеченні продуктами робітників, з класових позицій тлумачити причини продовольчої кризи тощо. Факти нестачі харчів і погіршення життєвого рівня населення в роки війни використовувались для обгрунтування закономірностей повалення буржуазного ладу і неминучості переходу від капіталізму до соціалізму.

Більшість істориків зосередилась на вивченні окремих аспектів проблеми. Лічені узагальнюючі праці щодо продовольчого становища населення і політики урядових кіл в роки Першої світової війни стосувались переважно Російської імперії загалом. Комплексний аналіз теми на матеріалах України здійснено автором дисертації вперше.

В дослідженні використані матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (Ф. 2161, 896, 274, 1439, 91, 279, 285, 323), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (Ф. 2699, 2600, 1327, 1781), державних архівів Київської (Ф. 1871, 1716), Луганської (Ф. 2, 3, 4, 34, 60) областей і матеріали російських архівів, опубліковані у збірниках документів і матеріалів.

Серед періодичних видань велику цінність мають матеріали "Торгово-промышленной газеты", Утра России", "Речи", "Финансовой газеты", "Горнозаводского дела", "Промышленности и торговли", "Южного края", "Киевской земской газеты", "Херсонского края", "Киевских губернских ведомостей", "Приднепровского края", "Екатеринославской земской газеты" та "Известий Херсонского уездного земства".

У другому розділі - "Продовольчі ресурси України під час війни" - розглянутий стан продовольчих ресурсів напередодні і протягом війни.

Відзначається, що Україна займала важливі позиції у виробництві продуктів на європейському континенті. Сільське господарство повністю задовольняло потреби власного населення в продуктах харчування і дозволяло бути одним із найбільших світових експортерів хліба. Середньорічний збір чотирьох головних зернових культур за 1909-1911 рр. перевищив 1071 млн. пудів. Їх вивіз до інших регіонів Російської імперії та експорт до країн Західної Європи і Близького Сходу протягом цього періоду становив, за нашими підрахунками, 284,429 млн. пудів. Під цукровими плантаціями перебувало понад 500 тис. дес. чорноземів, а переробкою вирощених буряків займалось близько 200 заводів, які напередодні війни виробляли понад 80% загальноросійського цукру. За підрахунками автора, в українських губерніях налічувалось близько 8 млн. великої рогатої худоби. До сусідніх країн і регіонів Великоросії вивозили коней, худобу та продукти тваринництва - м'ясо, сало, масло, вовну тощо. Активне сальдо в українській зовнішній торгівлі 1913 р. становило 374,8 млн. крб.

Війна негативно позначилась на продовольчому становищі в Україні. З метою компенсації дефіциту військової техніки царський уряд безоглядно збільшував армію, довівши її чисельність на третьому році війни до 15 млн. осіб. З України було мобілізовано понад 4 млн. чоловіків. Масові мобілізації вже у 1915 р. призвели до виснаження ринку праці у сільському господарстві. Відбувався занепад його матеріально-технічної бази. Через нестачу робочої сили, палива та сировини скоротили виробництво підприємства сільськогосподарського машинобудування. Погіршувалось становище у тваринницькій галузі. За півтора роки війни було забито на м'ясо майже 3 млн. великої рогатої худоби. Мобілізації до армії коней і волів, які виконували функцію тяглової сили, теж призвели до великих втрат у сільському господарстві. З початку війни до березня 1917 р. з 9 українських губерній реквізували, за нашими підрахунками, близько 500 тис. коней вищого гатунку, що становило майже 10% від загальної кількості. Гострий дефіцит робочої сили змусив уряд використовувати працю військовополонених. За підрахунками автора, у 1916 р. їх зайнятість у сільському господарстві України сягнула понад 200 тис. осіб.

Викликані війною негативні тенденції у сільському господарстві призвели до зменшення обсягів продовольчих ресурсів. Загальний валовий збір зернових культур в імперії за 1916 р. стрімко знизився, а збір зерна в українських губерніях залишився стабільним. Урожай чотирьох головних зернових культур, гречки і проса в Україні навіть у несприятливому для сільського господарства 1916 році дорівнював, за нашими підрахунками, 1083,659 млн. пудів - лише на 4,2% менше від середньорічних показників за п'ять передвоєнних років. Спільний надлишок хліба був отриманий переважно за рахунок українських губерній і становив 525,5 млн. пудів. Правда, надлишки хліба знаходились й у віддалених регіонах Великоросії - за Волгою та у Західному Сибіру. Проте в умовах гострої транспортної кризи їх перевезення до військових угруповань, великих міст і промислових регіонів, розташованих в Європейській частині імперії, стали практично неможливими.

Харчові потреби величезної царської армії продовжували швидко зростати. Споживання нею хліба на третьому році війни збільшилось на 296%, досягнувши 686 млн. пудів, а потреби у м'ясі порівняно з 1914 р. зросли на 506%. Подальша заготівля продуктів для війська була можливою лише за умови використання хлібних запасів від попередніх років, насамперед, з українських губерній, де надлишки хліба у 1916 р. перевищили, за підрахунками автора, 300 млн. пудів. Таким чином, тягар війни ставав дедалі відчутнішим для продовольчих ресурсів України. Це стало вагомим чинником загострення продовольчої кризи у другій половині 1916 р.

Іншою причиною, яка призвела до зменшення продовольчих ресурсів і продовольчої кризи, було погіршення товарообміну між містом і селом. Раніше такі економічні стосунки тримались на добровільному відчуженні надлишків хліба та інших сільськогосподарських продуктів в обмін на товари фабричного й заводського виробництва - тканини, вироби із заліза, цукор, чай, тютюн, горілчані напої. На третьому році війни ці предмети вжитку майже зникають, оскільки промисловість працювала насамперед для задоволення потреб армії. Це послаблювало економічні стимули виробників хліба та інших продуктів сільського господарства, заохочувало до збільшення споживання у власних родинах і господарствах. Як наслідок, стрімко впала товарність хліба, погіршилось постачання міст і промислових регіонів.

Отже, обсяги продовольчих ресурсів України під час війни суттєво зменшилися.

Третій розділ - "Продовольча політика Російської імперії під час війни" - висвітлює заходи уряду й місцевої влади навколо регулювання ринку продуктів, наслідки реформування державної продовольчої організації у серпні 1915 р. та перехід до розверстки хліба восени 1916 р.

До війни закупівлею продовольства для військ займалась інтендантська служба військового міністерства. Потреби населення задовільняли підприємницькі організації. З початком військових дій урядові методи регулювання продовольчого ринку залишались незмінними. У відповідності з імперськими традиціями царський указ проголосив тилову територію країни у стані "надзвичайної охорони". Командуючі арміями і начальники військових округів отримали право обмежувати і навіть забороняти вивіз продовольства і фуражу з прифронтової смуги. Починаючи з 30 липня 1914 р. закупівлею хліба для армії займалось Головне управління землеустрою і землеробства, пізніше перетворене на Міністерство землеробства. При ньому почав діяти Інститут окружних і губернських уповноважених, які мали право залучати до співпраці місцеві органи землеробства, банки та кооперативи. Продовжували заготовляти провіант військові інтендантські служби, сільська продовольча служба Міністерства внутрішніх справ, земські та міські самоуправління тощо. Існування великої кількості служб і структур, що займалися забезпеченням військ і, почасти, цивільного населення, призвела лише до плутанини й хаосу у продовольчій сфері. Однак урядові кола вважали, що продовольчі ресурси імперії є невичерпними, а населення країни може поповнювати власні запаси продуктів через приватну торгівлю, що є справою місцевого самоуправління та самих громадян.

Тенденції на продовольчому ринку були вкрай небезпечними. На початку 1915 р. виникла загроза зриву закупівлі для армії 100 млн. пудів ячменю й вівса. У відповідь уряд став схилятись до адміністративних заходів у забезпеченні військ продуктами. Форми і методи адміністративної сваволі військової та цивільної влади знайшли широке відображення в дослідженні.

Війна продовжувалась, обсяги необхідного для армії провіанту невпинно зростали. Зокрема, обсяг товарного хліба для війська становив у 1916 р. щонайменше половину від існуючої кількості. За цих складних умов уряд почав співпрацювати з приватним торговельним капіталом та кооперативами у справі заготівлі продуктів. Протягом хлібної компанії 1914-1915 рр. держава заготовила комерційним способом 305 млн. пудів зерна та борошна. Всі спроби покращити цей показник наштовхувались на недосконалість продовольчої організації. Тому під тиском громадськості уряд розпочав її реформування. 17 серпня 1915 р. Державна дума затвердила законопроект про створення Особливої наради з продовольства. У дисертації охарактеризовано її структуру, керівні органи та прерогативи. Досліджене утворення і діяльність місцевих продовольчих нарад. Реформування продовольчої організації при всіх його недоліках стало, на думку автора, позитивним кроком у розв'язанні проблем, пов'язаних із продовольчим становищем. Особлива нарада з продовольства, очолювана міністром землеробства, провела масштабні заходи з регламентації продовольчого ринку, встановивши тверді ціни на зерно, борошно, м'ясо, олію, цукор, сіль та деякі інші товари. Місцева влада вживала власні кроки, націлені на стримування дорожнечі і падіння життєвого рівня населення. Всі ці заходи автор розглянула на матеріалах українських губерній.

Виробники хліба та інших продуктів, особливо заможні аграрії та їх представники у законодавчих органах влади, вважали, що тверді ціни не покривають витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Під їх тиском Особлива нарада з продовольства оголосила про підвищення твердих цін з 1 вересня 1916 р. на 25-40%. Однак навіть такий урядовий крок не задовільнив виробників. Встановлені ціни на хліб вони вважали несправедливими, зайнявши очікувальну позицію. З серпня 1916 р. спостерігався посилений попит на хліб та інші продовольчі товари з боку різних категорій споживачів. Новий міністр землеробства О.О.Ріттіх вважав, що зволікання з підвищенням твердих цін стало основною причиною незадовільного становища на хлібних ринках. Дійсно, у листопаді 1916 р. запаси хліба у фронтових магазинах скоротилися до обсягів кількох днів прохарчування військ. За таких обставин уряд звернувся до зміни курсу продовольчої політики.

29 листопада 1916 р. з'явилася постанова міністра землеробства, яка залишилася в історії під назвою продрозверстки О.О.Ріттіха. Вона означала перехід від закупівлі хліба для армії й оборонних підприємств на основі твердих цін до примусової й рівномірно розкладеної повинності до всіх виробників. Її невиконання загрожувало масовими реквізиціями хліба за цінами, що були на 15% нижче від встановлених. Загалом це означало припинення вільної торгівлі хлібом, хоча й при збереженні твердих цін на нього. У дисертації вперше в українській історичній науці зроблена оцінка розверстки О.О.Ріттіха та проаналізований хід її реалізації в Україні.

Четвертий розділ - "Вплив продовольчого становища на життєвий рівень населення" - присвячено розгляду таких важливих аспектів проблеми: стан забезпечення продуктами населення міст і промислових регіонів України; динаміка цін на продукти і предмети першої необхідності; масштаби загострення продовольчої кризи напередодні Лютневої революції.

Відзначається, що вже на початку війни великі міста відчували нестачу тих чи інших продовольчих товарів внаслідок мобілізаційних заходів уряду, які порушували ритмічну роботу залізничного транспорту. Залежність продовольчого постачання від ситуації на залізницях зростала: за повідомленнями з преси сотні мільйонів пудів хліба не надходили до місць призначення. У вересні 1915 р. 45% міст Правобережної України бракувало жита і житнього борошна, а 53% міст - пшениці і пшеничного борошна. На Лівобережжі така нестача відчувалась у 32% (жито і житнє борошно) і 66% (пшениця і пшеничне борошно) міст, а в губерніях Південної України - відповідно в 30% і 41% міст.

Брак продуктів харчування у містах і промислових регіонах змусив уряд встановлювати норми їх постачання. За розпорядженням Ради міністрів від 24 червня 1916 р. річна хлібна норма обсягом у 21 млн. пудів призначалась Донецькому басейну. Добова норма продовольства і фуражу для Київської області становила 94 вагони, у тому числі пшеничного борошна - 29, житнього - 15, різних круп - 2 вагони.

Значну роль у забезпеченні населення продуктами відіграли міські управи й земства. Так, міська управа Одеси організувала товариство з забезпечення мешканців міста продовольчими товарами, до складу якого увійшли представники громадських і підприємницьких організацій. Весною 1916 р. товариство закупило 1500 тис. пудів цукру. Операції із заготівлею продовольства здійснювали аналогічні структури Херсона, Харкова, Миколаєва, Катеринослава, Маріуполя та інших міст. Для збільшення ефективності заготівлі Особлива нарада з продовольства, Міністерство фінансів та інші урядові установи надали міським самоуправлінням і земствам України позики на загальну суму в декілька млн. крб.

Однак матеріальне й, зокрема, продовольче становище населення погіршувалося. Падіння життєвого рівня населення визначалось не тільки нестачею продовольства в містах і промислових регіонах, але й стрімким зростанням цін та зниженням рівня реальної заробітної плати. В українській історіографії ця проблема була недостатньо з'ясованою. Більшість дослідників навіть не розрізняла ціни вільного ринку та тверді ціни, встановлені урядом, місцевими органами влади та гірничопромисловцями Донбасу. Враховуючи це, у дисертації широко проаналізована динаміка твердих цін і цін вільного ринку.

Чи не найголовнішим при висвітленні проблематики четвертого розділу є відповідь на питання чи правомірно називати ситуацію напередодні Лютневої революції 1917 р. продовольчею катастрофою і голодом, про що писала переважна більшість радянських істориків. Проаналізувавши безліч документів і матеріалів, автор дослідження вважає таку точку зору далекою від історичної дійсності. На наш погляд, виникнення, а пізніше загострення продовольчої кризи восени 1916 р. - на початку 1917 р. характеризувалось лише певною нестачею продуктів у великих містах і промислових районах України.

Висновки підсумовують наступні основні положення дисертації, що виносяться на захист:

напередодні Першої світової війни Україна стала одним із найбільших світових виробників й експортерів хліба, цукру та інших сільськогосподарських продуктів;

протягом війни українські губернії зберігли провідну роль у виробництві продуктів та забезпеченні ними армії й населення Російської імперії;

на першому році війни органи центральної й місцевої влади вели заготівлю продуктів для армії комерційним способом, використовуючи ринкові механізми. Забезпечення харчами населення міст і промислових регіонів здійснювалося підприємницькими структурами, кооперативами та селянами. Під час заготівлі продуктів військова й цивільна влада практикувала адміністративні методи регулювання продовольчого ринку - фіксовані ціни, заборони на вивіз продуктів тощо;

на другому році війни заходи уряду і місцевої влади відзначалися зміцненням державного регулювання продовольчого ринку. Тверди ціни і такси встановлювались на більшість продуктів харчування. Ці заходи не стимулювали виробників сільськогосподарської продукції, але на деякий час загальмували зростання цін;

на третьому році війни урядові кола віддали остаточну перевагу адміністративним методам регулювання ринку продуктів. Новий курс економічної політики царського уряду, який знайшов втілення у продовольчій розверстці міністра землеробства О.О.Ріттіха, був викликаний обставинами війни, відповідав традиціям Російської імперії та мисленню більшої частини правлячої верхівки;

виникненню продовольчої кризи в роки війни сприяли помилки в урядовій політиці. Майже виключне пристосування економіки до потреб армії призвело до катастрофічного зменшення виробництва сільськогосподарських машин і товарів народного споживання, згортання традиційного обміну між містом і селом. Як наслідок, рівень товарності сільськогосподарських культур, особливо хлібних, різко знизився, що загострило продовольчу кризу;

вирішальну роль у виникненні і загостренні продовольчої кризи зіграли такі об'єктивні чинники, як довготривалість війни, транспортна криза, загальний занепад народного господарства;

незважаючи на нестачу продуктів харчування та високі ціни на них в роки війни, немає жодних підстав характеризувати продовольче становище в Україні напередодні Лютневої революції 1917 р. як продовольчу катастрофу і початок голоду.

продрозверстка продовольчий український війна

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Колективна праця:

1. Продовольственная политика на Юге России в период первой мировой войны и революции (1914-1918). - Москва - Луганск: Элтон, 1997. - 147 с. У співавторстві з Борисовим В.І., Касаровим Г.Г., Співаком Н.Г. Дисертанткою написані с. 8 -46 (2,85 авт. арк.).

Брошура:

1. Продовольче питання в економічному і суспільно-політичному житті України в роки Першої світової війни (лип. 1914 - лютий 1917рр.): Посібник для вчителів, студентів, учнів системи довузівської підготовки). - 26 с. Луганськ, 1996 (1,75 др. арк.).

Статті:

1.Економічні взаємовідносини між містом і селом в Україні в роки Першої світової війни (липень 1914 - лютий 1917рр.) //Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: науковий журнал. - Луганськ, 1999. - №9 (19). - С.79-87 (0,8 др. арк.).

2.Продовольчі ресурси України напередодні Першої світової війни //Україна. Вчора, сьогодні, завтра. Збірн. наук. праць. - Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - Київ, 1999. - С. 108 - 117 (0,6 др. арк.).

3.Вплив подій Першої світової війни на національну свідомість українців //Українська соборність: Ідея. Досвід. Проблеми (До 80-річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.). - Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - Київ.-.1999. - С.83-93 (0,6 др. арк.).

4.Деякі аспекти динаміки цін на продукти в Україні в роки імперіалістичної війни (липень 1914 - лютий 1917 рр.) //НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень: Наукові записки.-Вип. 7.- Київ, 1999. - С.179-194 (0,7 др. арк.).

5.Продовольче становище в Україні у роки Першої світової війни (липень 1914 - лютий 1917рр.)// Вісник Харківського державного університету. - Харків, 1999.- Випуск 3.- С.68-72. У співавторстві з Климовим А.О. (0,25 авт. арк.)

6.Продовольча розверстка О.О. Ріттіха в Україні (листопад 1916 - лютий 1917рр.) // Вісник Східноукраїнського державного університету: науковий журнал. -Луганськ, 1998. - №5(15).- С. 128 - 133 (0,6 др. арк.).

7.Дезорганізуючий вплив імперіалістичної війни на сільське господарство й продовольчий стан України (липень 1914р. - лютий 1917р.) //Освіта на Луганщині: науково-методичний журнал. -Луганськ, 1998.- №3.- С.29-37 (0,9 др. арк.).

8.Економічні й соціальні проблеми розвитку України в роки Першої світової війни (липень 1914 - лютий 1917рр.) //Вісник Східноукраїнського державного університету: науковий журнал. -Луганськ, 1998. - №2 (12). - С.28-35 (0,7 др. арк.).

9.Залізничний транспорт і продовольче питання в Україні в роки Першої світової війни (лип. 1914 - лют. 1917 рр.) //Освіта на Луганщині: науково-методичний журнал. - Луганськ, 1998. -№1. - С. 52-55 (0,4 др. арк.).

10.Продовольче питання в Україні напередодні Лютневої революції //Освіта на Луганщині: науково-методичний журнал. - Луганськ, 1997. - №1-2. - С.36-37 (0,2 др. арк.).

11.Загострення продовольчої кризи в Україні напередодні Лютневої революції 1917 р. //Луганский гос. педагогический институт им. Т.Г.Шевченко: сборник статей. - Луганськ, 1996. - С.35 - 44. У співавторстві з Климовим А.О. (0,4 авт. арк.).

Матеріали конференцій:

1.До висвітлення методології викладання історії України //Матеріали науково-методичної конференції з проблем викладання фундаментальних дисциплін. - Ч.І. Гуманітарні науки (Мін. Освіти України. Донецький держ. університет. - Донецьк, 1999. - С.67-70. У співавторстві з Климовим А.О. (0,2 авт. арк.).

2.З історії економічного розвитку України в роки імперіалістичної війни (липень 1914 - лютий 1917рр.) //Перша світова війна і слов'янські народи. Матеріали міжнародної наукової конференції 14-15 травня 1998.-К., 1998.-С.56-60 (0,45 др. арк.).

3.Негативний вплив імперіалістичної війни на економіку України (липень 1914 - лютий 1917рр.) //Научные труды Международной научно-практической конференции ученых Московского государственного автомобильно-дорожного института (технического университета) и Луганского сельскохозяйственного института (4-5 декабря 1997 года). - Москва-Луганск, 1997.-С.18-19 (0,15 др. арк.).

4.Продовольче питання в економічному і суспільно-політичному житті України в роки Першої світової війни (липень 1914 - лютий 1917рр.) //Матеріали ІІ міжвузівської науково-теоретичної конференції, присвяченій 75-річчю Луганського сільськогосподарського інституту (23-24 жовтня 1996р.). - Луганськ, 1996. - С.11 (0,1 др. арк.).

5.До питання про соціальне та економічне становище робітників Донбасу й Придніпров'я в роки Першої світової війни //Третій міжнародний конгресс україністів. Історія. - Харків, 26-29 серпня 1996 р. - С.26-30. У співавторстві з Климовим А.О. (0,25 авт. арк.)

АНОТАЦІЯ

Шапошнікова Н.О. Продовольче становище в Україні в роки Першої світової війни (липень 1914 - лютий 1917рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Інститут історії України Національної Академії Наук України. - Київ, 2000.

На підставі широкого кола джерел дисертантка комплексно висвітлює продовольче становище в Україні під час Першої світової війни.

Напередодні і в період війни Україна була одним із головних світових виробників і експортерів хліба, цукру та продуктів тваринництва. Потужні виробничі можливості українських губерній забезпечували продовольством військо і населення міст та промислових регіонів Російської імперії. У дослідженні простежено процес реформування структури продовольчої організації, розглянуті заходи влади щодо регулювання продовольчого ринка, вивчена роль міських управ, земств і кооперативів у забезпеченні продуктами армії та цивільного населення, висвітлені їх зусилля у стримуванні цін і спекуляції. Стрижневою проблемою є з'ясування причин виникнення і масштабів загострення продовольчої кризи. На думку автора вона була складовою частиною більш масштабної суспільно-політичної кризи, що обумовило зміну продовольчої політики уряду восени 1916 р. та перехід від заготівлі хліба комерційним шляхом до продрозверстки. Дисертантка обгрунтовано довела, що продовольче становище в Україні наприкіеці 1916 - прочатку 1917 рр. характеризувалось лише певною нестачею продуктів і високими ринковими цінами, а пануюча в радянській історіографії теза про продовольчу катастрофу і голод є далекою від історичної дійсності.

Ключові слова: продовольче становище, продовольчі ресурси, товарообмін, регулювання продовольчого ринку, продовольча криза, продрозверстка.

АННОТАЦИЯ

Шапошникова Н.А. Продовольственное положение в Украине в годы Первой мировой войны (июль 1914 - февраль 1917 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Институт истории Украины Национальной Академии Наук Украины. - Киев, 2000.

Используя новые архивные документы, диссертантка комплексно исследовала продовольственное положение в Украине в годы Первой мировой войны.

В работе показано, что в рассматриваемый период Украина была одним из крупнейших мировых производителей и экспортеров хлеба, сахара и продуктов животноводства. Изучено влияние войны на сельское хозяйство, которое являлось основной производственной базой пищевых продуктов.

Раскрыты негативные последствия, вызванные многочисленными мобилизациями в действующую армию, резким сокращением производства сельскохозяйственных машин и орудий труда, ухудшением положения дел в животноводстве.

Сделан вывод о том, что во время войны украинские губернии сыграли главную роль в обеспечении продуктами питания армии и населения городов и промышленных районов. Рассмотрено реформирование центральных и местных органов продовольственной организации в годы войны.

Много внимания уделено освещению такого недостаточно изученного аспекта проблемы как регулирование продовольственного рынка центральной и местными властями. С этой целью изучено тенденции централизации поставок продуктов питания в крупные города и промышленные районы, механизмы рыночного ценообразования и политику правительства в определении твердых цен на продовольственные товары. Показаны действия правящего режима направленные на усиление властных прерогатив и недопущению либеральной буржуазии к управлению продовольственной сферой.

С целью глубокого осмысления проблемы изучена роль городских управлений, земств и кооперативов в обеспечении армии и населения продуктами питания, освещены их усилия по сдерживанию роста цен на товары массового спроса и обуздании спекуляции.

Рассмотрены меры, предпринятые горнопромышленниками Донбасса и Приднепровья, для улучшения обеспечения продовольствием рабочих и служащих угольных рудников и металлургических заводов. Проанализировано влияние нехватки продовольствия и роста цен на жизненный уровень населения.

На третьем году войны село практически перестало получать орудия труда, метал и мануфактуру. У крестьян и землевладельцев уменьшились стимулы для производства и реализации хлеба по твердым ценам.

Это привело к резкому снижению товарности зерновых культур, нарушению товарообмена между городом и селом, обострению продовольственного кризиса. Осенью 1916г. произошел поворот в продовольственной политике правительства: отказ от коммерческого способа заготовки хлеба и переход к продразверстке.

Стержневой линией исследования является выяснение причин возникновения и усиления продовольственного кризиса. Среди факторов субъективного характера автор выделяет непоследовательное отношение правительства к хлеботорговому капиталу, его просчеты в транспортной политике, запоздалая и недостаточная организация складов, элеваторов и холодильников.

Среди объективных причин - затяжной характер войны, подрыв сельскохозяйственного производства и многократное увеличение армии, что потребовало огромного количества продуктов питания.

Рассмотрев большое количество архивных документов и материалов периодических изданий, автор сделала вывод о необоснованности утверждения большинства советских историков о наступлении продовольственной катастрофы и голода в конце 1916 - начале 1917 годах.

Ключевые слова: продовольственное положение, продовольственные ресурсы, товарообмен, регулирование продовольственного рынка, продовольственный кризис, продразверстка.

ANNOTATION

Shaposhnikova N.A. Foodstuffs Situation in Ukraine during the World War I (July 1914 - February 1917). Manuscript.

A thesis for a candidate's degree by specialty 07.00.01 - History of Ukraine - Institute of History of Ukraine of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2000.

The author carries out a full-fledged elucidation of the foodstuff situation during the World War I in Ukraine. Before and during the war it was among the worlds leading producers and exporters of grain, sugar and stockbreeding products. It catered for the army and civil population of cities and industrial regions of Russia Empire. The study explored the process of reforming of foodstuff organization. The governments' measures towards the foodstuffs market regulation, the role of local authorities, zemstvos and cooperatives in food supply of army and civil population are researched. The pivot problem of the thesis is an investigation of the causes and scales of foodstuffs crisis. The author considers them as a composed part of larger social and political crisis in the country. This called forth a change of the governmental foodstuffs politics in the autumn of 1916: a conversion from the laissez-faire foodstuffs purchase to the prodrazverstka. The author proves that the foodstuff situation at the end of 1916 and in the beginning of 1917 was only characterized by some deficiency of products and by high-level market prices. The dominating concept in the soviet history science about food catastrophe and starvation is too remote from the reality.

Key words: foodstuffs situation, foodstuffs resources, goods exchange, regulating foodstuffs market, foodstuffs crisis, distributed foodstuffs tax (prodrazverstka).

Размещено на Allbest.ru