Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних слов'янських країн (XVII–XVIII ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних слов`янських країн

(XVII - XVIII СТ.СТ.)

Алексієвець Леся Миколаївна

ЧЕРНІВЦІ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор історичних наук, професор

Стрішенець Микола Михайлович,

Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри історії і філософії

Офіційні опоненти

доктор історичних наук, професор

Баженов Лев Васильович,

Кам`янець-Подільський державний педагогічний

університет, керівник Центру дослідження Поділля Інституту історії України НАН України при Кам`янець-Подільському державному педагогічному університеті

кандидат історичних наук, доцент

Хижняк Зоя Іванівна,

Національний університет “Києво-Могилянська Академія”, кафедра історії, керівник науково-дослідного центру “Спадщина Києво-Могилянської академії” НаУКМА

Провідна установа

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться “25” лютого 2000 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому державному університеті імені Юрія Федьковича (58000, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, 14_й корпус).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича (58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розіслано “22” січня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Л. Карпо

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена її науковою і теоретичною цінністю, пізнавальною й практичною значущістю. Побудова незалежної і демократичної України можлива за поваги до національної історії та духовної культури, осягнення вагомості втраченого, розуміння шкідливості насаджуваної псевдодержавності, що викорінювала з вітчизняних теренів традиції українського державотворення.

У цьому зв`язку важливе значення для сучасного національно-культурного відродження має досвід першої української Alma mater вищої школи - Києво-Могилянської академії (КМА), якій судилося відіграти вагому роль у вітчизняній історії, в суспільно-політичному житті багатьох слов`янських народів. Майже чотири століття спливає від часу її заснування, але пам`ять про неї не тьмяніє. Дітище своєї епохи, КМА стала націотвірним чинником. Вона впливала на всі сфери суспільно-політичного життя України, була пройнята ним. Її діяльність, сама система навчально-виховного процесу тісно поєднувалися з громадсько-політичним життям. Академія впродовж двох століть була не лише вищим освітнім й науковим центром, а й своєрідною кузнею підготовки визначних громадсько-політичних та державних діячів, виразником державницьких прагнень українців, теоретично і юридично оформила відродження державності України, виробила її ідеологічні засади.

Києво-Могилянська академія стала центром зосередження та употужнення духовної енергії свого народу, підготовки національних кадрів. З її існуванням пов`язані імена видатних державців, філософів, істориків, письменників, архітекторів та музикантів, діяльність яких сприяла культурному збагаченню народу, формуванню його національної самосвідомості. В Академії вигострювався розум майбутніх гетьманів, формувалася українська еліта, без якої неможливий історичний поступ нації і держави. Не було жодної сфери громадсько-просвітнього та політичного життя в Україні, де б не працювали вихованці КМА. Вони займали посади в магістратах, канцеляріях генерального, полкового і сотенного управлінь, вчителів, суддів, священиків, лікарів, секретарів при посольствах. Історія Академії нерозривно пов`язана зі становленням козацтва, з перетворенням його в державотворчу силу національно-визвольної боротьби українського народу. Активна громадсько-політична діяльність києвомогилянців мала широкий всеукраїнський характер. У цьому контексті особливо значний їх внесок у процес національної консолідації українських земель. Відновлена національна державність, формування суспільно-політичної думки в активну патріотичну силу, духовну зброю українців є виявом багатоаспектної діяльності києвомогилянців. Українське суспільство наступних століть розвивалося під впливом ідейно-теоретичної спадщини Академії, її вихованців. Ідейна спадщина Київської академії, її відродження у вересні 1991 р. значною мірою сприяли відбудові національної державності у 90-х роках ХХ ст.

Важливість дослідження посилюється необхідністю вивчення та узагальнення досвіду взаємин Києво-Могилянської академії із зарубіжними слов`янськими країнами, її ролі в інтеграції України в європейський та світовий культурні процеси. Упродовж XVII-XVIII ст.ст. КМА була окрасою і духовним центром не лише України, а й усього слов`янського світу.

Актуальність даного наукового дослідження полягає також у тому, що попри всю неперехідну цінність КМА, в українській історіографії її місце і роль у суспільно-політичному житті України, в державотворчих процесах українців XVII-XVIII ст.ст. та в єднанні українських земель, консолідації суспільства недооцінювали, а багатогранну діяльність києвомогилянців у процесі національно-культурного відродження українського народу інколи спотворювали в радянській історіографії. Таким чином, науковий аналіз і осмислення досвіду діяльності КМА в громадсько-політичній історії України і зарубіжних слов`янських країн є важливим й актуальним завданням історичної науки.

Хронологічні рамки дослідження визначені його тематичною спрямованістю та завданнями й охоплюють період XVII-XVIII ст.ст. - від часу заснування (1615 р.) Києво-Могилянської академії до її закриття (1817 р.). Такий цілісний хронологічний підхід дозволяє виявити основні аспекти ролі КМА в суспільному житті України і зарубіжних словянських країн, у національній консолідації українських земель та створенні й зміцненні Української козацької держави, єдності словянських народів. Однак для того, щоб зясувати історичні й духовні чинники виникнення Києво-Могилянської академії, які є необхідною передумовою всебічного висвітлення проблеми, довелося вдатися до аналізу українського національно-культурного життя у кінці XVI ст. як закономірного процесу створення соціально-економічного і духовного ґрунту, на якому виникла й розвинулася вища освіта в Україні. Враховуючи те, що історію України, зарубіжних словянських країн не можна розглядати ізольовано від історії інших європейських країн, у даному дослідженні висвітлено культурні звязки КМА з духовно-освітніми центрами Молдавії, Валахії, Угорщини, Венеції та інших країн.

Мета і завдання праці. Авторка поставила за мету: на основі комплексного й обєктивного аналізу поглибити дослідження і зробити науково обґрунтовані висновки щодо історичної ролі КМА у громадсько-політичному житті України і зарубіжних словянських країн, визначити внесок києвомогилянців у процес національно-культурного відродження українського народу, при цьому зясувати значення Академії для вказаних процесів, дослідити її багату духовну спадщину й досвід та встановити в ній найцінніші аспекти, важливі для сучасного національного відродження української нації й держави.

Метою продиктовано основні завдання, які авторка намагається розвязати у процесі дослідження даної наукової проблеми:

теоретично обґрунтувати основні закономірності виникнення, функціонування та впливу КМА на суспільно-політичне життя України XVII-XVIII ст.ст.;

висвітлити історико-політичні та духовні передумови виникнення Києво-Могилянської академії як першого вищого навчального закладу України, показати основні напрями структури й організації навчально-виховного процесу;

визначити вплив державно-правового статусу України на роль Академії в суспільно-політичному житті українців;

дати цілісну оцінку участі києвомогилянців у відродженні й становленні Української держави;

ширше і глибше дослідити звязки визначних діячів і вихованців КМА з українським козацтвом та гетьманською державою;

простежити кількісний і якісний склад вихованців Академії з різних регіонів України, розкрити внесок її випускників у єднання українських земель і значення їх діяльності для національної консолідації українського народу; могилянська академія навчальна

проаналізувати важливі малодосліджені питання участі києвомогилянців в інтеграції України у загальнословянський і світовий культурні процеси.

Обєктом дослідження є роль Києво-Могилянської академії у суспільно-політичному житті України та зарубіжних словянських країн у XVII-XVIII ст.ст., її діяльність у контексті національно-державного будівництва в добу козацтва та інтеграції України у загальноєвропейський та світовий культурні процеси.

Предмет дослідження - закономірності та специфіка функціонування й впливу Києво-Могилянської академії на громадсько-політичне життя українського суспільства та зарубіжних слов`янських країн XVII-XVIII ст.ст.

Методологічною основою дисертації є історико-хронологічний, проблемний, порівняльний та статистичний методи розгляду досліджуваного матеріалу, принципи наукового пізнання: об`єктивності, історизму, взаємозв`язку внутрішніх і зовнішніх чинників у розвитку науки. Теоретичною основою наукового вивчення проблеми є теорія історичного пізнання світу.

Наукова новизна дисертації полягає у комплексному визначенні ролі Києво-Могилянської академії у суспільно-політичному житті Української держави XVII-XVIII ст.ст. і зарубіжних словянських народів. Дисертантка пропонує своє бачення раніше не охоплених увагою дослідників таких наукових проблем, як: вплив державно-правового статусу України на роль Києво-Могилянської академії в громадсько-політичному житті українців; звязок києвомогилянців із українським козацтвом та значення Академії для національної консолідації і єднання українських земель; показ цілісної картини діяльності КМА в словянському та загальноєвропейському контекстах, оскільки вона не була відгороджена від культурних процесів Європи.

Наукова новизна дослідження полягає також у визначенні на прикладі діяльності Київської академії однієї з граней загальнішої наукової проблеми - місця і ролі національної еліти у громадському житті, у гартуванні національного самоусвідомлення та консолідації, у боротьбі за суверенність й незалежність, у будуванні нової Української держави республіканського типу; авторка вперше ввела в науковий обіг велику кількість важливих маловідомих й невідомих, вагомих, раніше недоступних дослідникам архівних джерел і фактів, що дають змогу достовірно реконструювати малодосліджені досі аспекти громадсько-політичної діяльності києвомогилянців, обєктивно переглянути деякі застарілі, а то й досі неправильні оцінки КМА у суспільно-політичному житті українського і зарубіжних словянських народів.

Теоретичне значення праці полягає у поглибленні дослідження ролі КМА у суспільному житті України та зарубіжних словянських країн, у висвітленні характеру й закономірностей функціонування Академії, у встановленні її впливу на всі сторони розвитку українського суспільства.

Практична цінність дисертації визначається виявленням ролі КМА у суспільно-політичному житті України і зарубіжних словянських країн, що сприятиме поглибленню вивчення історії Київської академії та використанню її досвіду в сучасних умовах національного відродження.

Нагромаджений у праці фактаж, теоретичні положення та висновки можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць та навчальних посібників з історії України і вітчизняної та світової культури, з історії формування національної системи освіти й науки, при проведенні практичних семінарських занять, лекційної роботи серед широкого загалу.

Апробація результатів дослідження. Головні підсумки роботи авторки над обраною темою дисертації викладені у двох монографіях та у 20 наукових працях у всеукраїнських і регіональних виданнях. Дисертація обговорена і схвалена на спільному засіданні кафедр історії України і нової та новітньої історії й методики викладання історії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, на кафедрі історії України Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. Основні положення та висновки дисертації апробовані в доповідях на звітних наукових конференціях викладачів і студентів історичного факультету Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (1993-1999 рр.), на міжнародних і всеукраїнських конференціях: Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес. - Перша Всеукраїнська студентська наукова конференція Фонду Т. Шевченка (Київ, 1994 р.); Українське козацтво і сучасність. - Всеукраїнська наукова конференція (Тернопіль, 1994 р.); Державна ідеологія в сучасній Україні. - Всеукраїнська науково-практична конференція (Київ, 1994 р.); Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес. - Друга Всеукраїнська студентська наукова конференція (Київ, 1995 р.); Києво-Могилянська академія в історії України. - Студентська наукова конференція (Київ, 1995 р.); М. Грушевський - погляд із сьогодення. - Міжнародна наукова конференція, присвячена 180-річчю від дня народження М. С. Грушевського (Тернопіль, 1997 р.); 350-річчя Української держави Б. Хмельницького. - Міжнародна наукова конференція (Київ, 1998 р.); Українсько-польські відносини ХХ ст.: державність, суспільство, культура. - Міжнародна наукова конференція (Тернопіль, 1999 р.); Проблеми історії та сучасного розвитку українського козацтва. Концепція українського козацтва як державотворчої інституції. - Всеукраїнська науково-практична конференція (Черкаси, 1999 р.); Внесок української еміграції в розвиток національної та світової культур. - Міжнародна наукова конференція (Тернопіль, 1999 р.).

Зв`язок роботи з науковими програмами. Дослідження теми “Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних словянських країн (XVII-XVIII ст.ст.)” було проведено згідно з програмою наукової роботи історичного факультету Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка у напрямі комплексної проблеми “Україна в контексті європейської історії”.

Структура даного дослідження, визначена метою та завданнями, складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (398 найменувань) та додатків (2), викладених на 217 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовані актуальність теми, хронологічні рамки, мета і завдання дослідження, визначені його об`єкт і предмет, охарактеризовані теоретико-методологічна основа, наукова новизна, зв`язок з науковими планами і навчальними програмами, практичне значення, наведені дані про апробацію отриманих результатів.

У першому розділі - “Історіографічний огляд та джерельна база дослідження” - здійснено історіографічний аналіз літератури з обраної теми та охарактеризовано джерела, які авторка використала для виконання поставлених завдань. Тема даного дисертаційного дослідження не була в українській історіографії безпосереднім об`єктом вивчення. Певною мірою вона представлена в українській та зарубіжній літературі.

Наукова думка впродовж віків поступово нагромаджувала потенціал вивчення історії виникнення і розвитку Києво-Могилянської академії, її місця і значення в історії українського та зарубіжних слов`янських народів. Діяльність києвомогилянців цікавила багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Усе залежало від мети й доступності джерел, новизни підходів дослідників. Перші відомості про КМА знаходимо у працях відомих церковних діячів першої половини ХІХ ст. - київського митрополита Євгенія (Болховітінова) та вихованця Київської духовної академії, згодом московського митрополита Макарія (Булгакова), які оцінювали її діяльність суто з позицій православної церкви. Значно ширша джерельна база і конкретніший фактичний матеріал зібрано у працях В. Аскоченського, М. Лінчевського та професора Київського університету і Київської духовної академії С. Голубєва. Дослідження останнього побудовані в основному на архівних матеріалах, що дозволило йому по-новому розкрити деякі питання устрою та діяльності Академії.

Значне місце в історіографії історії КМА належить науковим працям професора Київської духовної академії М. Петрова. З огляду на досліджувану проблему особливий інтерес викликають його праці з питань політичного становища Академії у XVIII ст., її зв`язків із зарубіжними слов`янськими країнами.

Певний внесок у дослідження історії Києво-Могилянської академії зробили Д. Вишневський, В. Серебренніков, К. Харлампович, М. Сумцов, П. Пекарський, В. Ейнгорн та ін. Їхні праці відзначаються неоднозначністю оцінок характеру і спрямування навчально-виховного процесу та ролі Академії у розвитку культури України, зв`язків києвомогилянців з Росією, з`ясування їх впливу на російську освіту і науку. Для більшості дослідників КМА, праці яких вийшли у ХІХ - на початку ХХ ст., характерні відсутність критичного аналізу матеріалу, наголос на церковно-схоластичній спрямованості навчання, надмірності польських впливів, “мертвій” латині. Більшість названих авторів не зуміла уникнути впливу церковної ідеології, зводячи роль Академії лише до осередку боротьби з наступаючим католицизмом, кваліфікуючи перший вищий заклад освіти України як суто духовний. Такий підхід до Київської академії приводив до ігнорування ролі міщанства й козацтва, яким належало вирішальне значення в її заснуванні та становленні. Не варто також забувати, що низка суспільно-політичних явищ, які відбувалися під гаслами релігійної боротьби, в основі мали змагання за соціальне і національне визволення.

Різноманітні аспекти діяльності КМА, її вихованців висвітлені у працях А. Савича, П. Кудрявцева, Ф. Шевченка, М. Штранге, Я. Штернберга, В. Литвинова та ін. Серед робіт 30-х років ХХ ст. виокремимо статтю М. Грушевського “Три академії”, у якій він підкреслив світський характер знаної Академії, розвив думку наступництва: Академія Ярослава Мудрого - Київська XVII-XVIII ст.ст. - Всеукраїнська Академія наук. Однак теза про “три київські академії” не знайшла підтримки і продовження. Погляди славетного історика щодо КМА були, на нашу думку, неоднозначними та суперечливими. Думка М. Грушевського про її відірваність від суспільно-політичного життя викликає певні сумніви. Адже Академія була народжена потребами українського громадянства того періоду, внутрішньо відбивала їх. Із заниженою оцінкою вченого важко погодитися також з огляду на діяльність КМА в суспільному житті, зокрема, у таких його важливих напрямках, як творення української державності, підготовка національних кадрів, зв`язків з козацтвом, єднання українських земель, забезпечення фахівцями інших народів і країн.

Про окремі аспекти (передусім філософсько-естетичні) діяльності києвомогилянців йдеться у працях В. Нічик, І. Іваня, М. Кашуби, М. Роговича, В. Бишовця, І. Захари, І. Білодіда, М. Грицая, Г. Сивоконя, Ф. Шолома, В. Євдокименка, Г. Мойсеєвої, В. Крекотня, Я. Стратій, В. Шевчука, Л. Баженова, В. Русанівського, Ю. Мицика, Д. Степовика. Проблемам виникнення українських братств, їх соціальної структури та культурної діяльності присвячена книга Я. Ісаєвича. Вагомим внеском у вивчення історії Києво-Могилянської академії є праці З. Хижняк, у яких дослідниця вперше в українській історіографії комплексно проаналізувала її діяльність як першого і протягом тривалого часу єдиного вищого навчального закладу в Україні й у всій Східній Європі. У контексті теми, яку ми досліджуємо, значний інтерес викликають порушені З. Хижняк питання розвитку києвомогилянцями історичної і суспільно-політичної думки, їх участі у громадському житті України та зарубіжних слов`янських країн. Високий рівень узагальнення нею багатого фактичного матеріалу сприяв об`єктивному розкриттю значення Академії як вітчизняного центру освіти й науки.

На початку 90-х рр. із здобуттям Україною незалежності й особливо із відродженням у 1991 р. університету “Києво-Могилянська Академія” інтерес до історії КМА посилився. Чимало сторінок періодики рясніли інформацією про її відродження, про викладачів та студентів. Водночас з`явилися нові дослідження, присвячені окремим аспектам історії Академії. На жаль, ця хвиля публікацій мала здебільшого популярний характер, була розрахована на масового читача. В контексті досліджуваної проблеми значний інтерес становлять праці О. Апанович, Я. Ісаєвича, В. Микитася, С. Кагамлика, О. Дзюби, Т. Дороніної, Ю. Гаєцького, І. Торбакова, М. Сенченка, Н. Тер-Григорян-Дем`янюк, О. Пахльовської. Особливу цінність мають розділи, у яких йдеться про визначення ролі КМА в суспільно-політичному житті. До 380-річчя заснування Академії у вже відродженому Національному університеті “Києво-Могилянська Академія” відбулися дві міжнародні наукові конференції, до яких було підготовлено два збірники тез доповідей “Києво-Могилянська академія в історії України”. У них порушені питання становлення Академії, її внеску в розвиток освіти, науки, поезії, мистецтва України та інших країн, формування в її стінах державних та церковних діячів.

Історія Києво-Могилянської академії цікавить і зарубіжних дослідників. Заслуговують на увагу праці Ю. Лукашевича, О. Яблоновського, Р. Лужного, Е. Вінтера, М. Іовановича, Г. Нешева та ін., у яких зроблена спроба з`ясувати значення КМА у поширенні зв`язків України із зарубіжними країнами.

Як бачимо, Києво-Могилянська академія продовжує становити значний інтерес для дослідників. Однак аналіз літератури засвідчив, що проблема, яку досліджує авторка, ще не знайшла спеціального висвітлення в українській історичній науці. Нема праць, у яких би була цілісно висвітлена роль києвомогилянців у громадсько-політичному житті України та зарубіжних слов`янських країн. Закономірності та специфіка функціонування КМА, її впливу на суспільне життя українців даного періоду ще й досі не стали предметом окремого дослідження.

Джерельною базою дисертаційного дослідження є сукупність документів і матеріалів державних архівів України. В процесі дослідження теми авторка вивчила 10 фондів Центрального державного історичного архіву (ЦДІА) України у м. Києві. Вагомі матеріали почерпнуто з фондів Генеральної військової канцелярії (ф. 51), Другої Малоросійської колегії (ф. 54), Київської губернської канцелярії (ф. 59), Київської духовної консисторії (ф. 127), Київського намісницького правління (ф. 193), Київської археографічної комісії (ф. 220), Колекції документів “Нова серія” (ф. 221), Колекції документів Київського історичного товариства “Нестора Літописця” (ф. 222), Київського військового губернатора (ф. 533), Київської академії (ф. 1711). Цікаві відомості про випускників КМА використано з фонду Київського губернського дворянського депутатського зібрання (ф. 782) Центрального державного обласного архіву м. Києва. Багатий фактичний матеріал віднайдено в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, зокрема, у фондах “Колекція рукописів Київської духовної семінарії” (ф. 305), “Колекція рукописів Києво-Софійського собору” (ф. 312), “Колекція рукописів Київської духовної академії” (ф. 160). Значну наукову цінність становлять рідкісні видання, історико-літературні твори, рукописи Братського монастиря, підручники й навчальні посібники, академічні тези різних років (1691, 1713, 1738, 1739, 1741 і т. д.) до диспутів, які проводили в Київській академії, гравюри-панегірики, словники, путівники, окремі актові матеріали, листи про Академію, її вихованців тощо. Значні обсяги цінного конкретного історичного матеріалу містяться у фондах наукової бібліотеки Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.

Багатий матеріал для аналізу ролі Києво-Могилянської академії в трансформації України у загальнословянський і європейський процеси, діяльності києвомогилянців за межами України зберігається у фондах Російського державного архіву давніх актів (РДАДА, м. Москва), зокрема, таких, як: “Малороссийские дела” (ф. 124), “Дела Малороссийского приказа” (ф. 229), “Дела об Украине” (ф. 13), “Дела Сибирского приказа” (ф. 141), “Дела канцелярии синодального правления” (ф. 390), “Сношения России с Сербией и Черногорией” (ф. 86, 95), “Канцелярия сената” (ф. 248) та ін. Матеріали цих фондів свідчать про вагомий внесок КМА у розвиток культурних звязків із зарубіжними словянськими народами.

Важливими першоджерелами для вивчення історії найстарішої Київської академії є опубліковані документи й матеріали, які М. Петров і Ф. Тітов зібрали та систематизували в 5-ти томах (6 книгах) 2-го випуску зі вступом і примітками М. Петрова та в 4-х томах 3-го випуску під редакцією Ф. Тітова. Незважаючи на певну тенденційність у доборі документів, “Акты” висвітлюють найрізноманітніші аспекти діяльності КМА та її вихованців.

Для написання дисертації використано також матеріали із “Актов исторических, собранных и изданных Археографическою комиссией”, “Памятников, изданных временной комиссией для разбора древних актов”, “Архива Юго-Западной России”, “Актов, относящихся к истории Западной России”, “Актов, относящихся к истории Южной и Западной России”, а також “Актов, относящихся к делу о подчинении Киевской митрополии Московскому патриарху”. Важливим матеріалом послужили також документи, які опублікував О. Андрієвський. Авторка використала й окремі документи, що з коментарями дослідників вміщені в різний час у таких часописах, як “Киевская старина”, “Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете”, “Труды Киевской духовной академии”, “Чтения в историческом обществе Нестора Летописца”. Це, як правило, списки студентів, листи їх наставників, скарги бурсаків, укази Київської консисторії, розпорядження генерал-губернатора Києва тощо.

Допоміжним матеріалом послужили також документи-додатки серії “Памятники русской старины в западных губерниях” П. Батюшкова (1811-1892), зокрема: “Холмская Русь” (1887 р.), “Волынь” (1888 р.), “Белоруссия и Литва” (1890 р.), “Подолия” (1891 р.), “Бессарабия” (1892 р.), у яких містяться відомості про діяльність її вихованців не лише в Україні, а й поза її межами. У процесі дослідження використано спогади про КМА, листи й щоденники її вихованців та викладачів, а також документальні матеріали, які опублікували як “додатки” С. Голубєв, Є. Голубинський, І. Малишевський та інші дослідники у своїх працях. Цінні факти подані у роботах, присвячених ювілейним датам Київської духовної академії, яка неправомірно привласнила собі всю попередню історію Києво-Могилянської академії. Певне значення мають роботи загального характеру та видання, що висвітлюють період історії України за часів існування Київської академії, зокрема, козацькі літописи Самійла Величка, Григорія Грабянки, Самовидця, діаріуші, щоденники, спогади відомих діячів КМА, її випускників, спеціальні видання вітчизняних та зарубіжних авторів, у яких відображено вплив києвомогилянців на суспільне життя України і зарубіжних слов`янських країн.

На наш погляд, сукупність вищеназваних джерел і матеріалів у поєднанні з окресленою теоретико-методологічною базою дисертації дозволяє об`єктивно і в повному обсязі підійти до дослідження теми, яку обрала авторка.

У другому розділі - “Виникнення вищої освіти в Україні” - проаналізовано історичні та культурно-освітні передумови виникнення, виділено головні етапи становлення Києво-Могилянської академії, розкрито структуру й організацію навчально-виховного процесу. На широкому тлі історичних матеріалів доведено, що зародження вищої освіти в Україні в кінці XVI - на початку XVII ст. було закономірним виявом об`єктивного суспільно-політичного розвитку українського суспільства, піднесення культурно-національного руху, прагнення й волі свідомих громадян до відродження Української держави. Потреба українців згуртуватися для захисту своїх соціальних і національних інтересів в умовах наступу шляхетсько-католицької Польщі зумовила виникнення братств, розгортання книгодрукування, заснування широкої мережі нових шкіл, які ґрунтувалися на традиційній вітчизняній основі і враховували вимоги свого часу. Почесне місце серед них належить Київській братській і Лаврській школам, а згодом, після їх об`єднання, колегіуму і Києво-Могилянській академії, яка була органічною частиною українського культурного, а також історичного процесу XVII-XVIII ст.ст.

У праці обґрунтовано концептуальні основи становлення української вищої школи, її функціонування і побудови системи навчально-виховного процесу в тісному взаємозв`язку з громадсько-політичним життям країни, показано методи й принципи освіти і виховання києвомогилянців. Підґрунтям навчально-виховної діяльності КМА були демократичні принципи вітчизняної педагогіки, зорієнтованої на збереження слов`янської духовної спадщини, що знайшло втілення у шанобливому ставленні до рідної мови, національної історії та культури. Демократизм, всестановість, гуманізм, виховання людської гідності - такі організаційні засади навчання студентів в Академії, які, крім безпосередньої мети - навчати молодь, служили патріотичним цілям, конче потрібним для утвердження національної свідомості, свободи особистості й свободи нації. В основі академічної системи освіти і виховання пріоритетне місце займали також такі духовні підвалини, як: свобода та державна незалежність України, народовладдя, суверенітет колективу й особистості тощо. Заклавши в українській освіті міцний фундамент вищої школи, Києво-Могилянська академія зосередила в собі енергію самостійницького, національного духу. В навчальних програмах, історичних, художніх, публіцистичних творах києвомогилянців з`явились українська проблематика, описи минулого життя народу, його звичаїв, рідної природи і т. п. Актуальними у даному контексті є їх твердження, згідно з яким чуття єдності з рідним краєм започатковується зі ставлення до рідного краю як до унікального з притаманними лише йому “священними” місцями шаноби та захоплення, в органічному праві народу користуватися ресурсами і плодами власної землі, а окремі історичні об`єкти перетворюються у символи героїзму власного народу. Зокрема, Хотин розглядається як символ українсько-козацької “слави”, “відважного серця”. Символічного значення набули також Жовті Води, Корсунь - як знаки перших перемог у національно-визвольній війні українського народу. У дисертації наголошується, що в результаті такої системи навчання і виховання КМА не тільки піднесла загальний рівень освіченості українського народу, а й створила його церковну, інтелектуальну і мистецьку еліту, те культурно-освітнє середовище, в якому виникали твори науки, красного письменства, забезпечувалося їх функціонування в суспільстві. Києвомогилянці не були пасивними спостерігачами історичних подій свого часу. Більшість із них брала активну участь у суспільно-політичному житті, і не лише пером та словом, а нерідко зі зброєю в руках.

Шляхом комплексного аналізу історичної практики Києво-Могилянської академії встановлено, що її суспільно-політична роль залежала від державно-правового статусу України протягом XVII-XVIII ст.ст. як у межах тих держав, до складу яких вона входила (Польща, Росія), так і в загальноєвропейських вимірах. Враховуючи історико-політичні, соціально-економічні та духовні умови України в досліджуваний період, в історії КМА, на думку дисертантки, можна виділити три функціонально відмінних, політично зумовлених періоди, які, відповідно, охоплюють: І - початок ХVІІ - другу половину 50-х років ХVІІ ст.; ІІ - середину ХVІІ - 60-і роки ХVІІІ ст.; ІІІ - 70-і роки ХVІІІ - 20-і роки ХІХ ст. Хронологічно ці періоди окреслені умовно, бо історико-політичні події виступають пізніше або раніше на кілька десятиліть. Аналіз державно-правових основ України дає змогу по-новому підійти до визначення місця Академії в житті українського суспільства, показати непростий шлях її становлення в умовах панування іноземних держав в Україні, розкрити залежність її статусу й ролі як вищої школи від політичних обставин, що визначили кілька історичних етапів КМА, тісно пов`язаних із подіями політичної й державної ваги. Саме такий підхід сприяв показу тієї важливої ролі, яку відіграла Києво-Могилянська академія в суспільно-політичному житті України протягом досліджуваного періоду.

У третьому розділі - “Києво-Могилянська академія та її значення в історії українського народу” - показано історичне місце та роль києвомогилянців у національно-державній і духовній розбудові й суспільному поступові України в XVII-XVIII ст.ст. Феномен Академії в історії українства є результатом і водночас функцією української історії та культури в розглядуваний час. Активна громадсько-просвітницька діяльність могилянців набула характеру націотвірного чинника. Найголовніші події, що передували утворенню нової Української держави, - підготовка національних кадрів, формування збройних сил, згуртування різних соціальних груп населення навколо ідеї національного визволення, будівництво всеукраїнської національної школи й національної церкви, єднання українських земель, перетворення козацтва на державотворчу силу - відбувалися за безпосередньої участі діячів Києво-Могилянської академії. Загалом, відроджена українська державність у XVII ст. значною мірою була результатом багатогранної праці києвомогилянців, їх теоретичної і практичної діяльності. Завдяки цьому Україна зробила важливі кроки у своєму державницькому будівництві. Показано, що саме в той час на руїнах княжої доби піднялася Українська демократична держава, політика і діяльність якої були спрямовані на захист українського народу.

У цьому зв`язку в дисертації акцентується увага на ролі КМА як центру, навколо якого гуртувалися кращі освітні й наукові сили, котрі головну мету своєї діяльності вбачали у просвітництві народу, в служінні інтересам суспільства. З історією Академії пов`язаний прогресивний напрям у розвитку суспільно-політичної думки в Україні у XVII-XVIIІ ст.ст. Численні літописи, хроніки, узагальнюючі історико-філософські праці києвомогилянців сприяли поширенню серед народу історичних знань, пробудженню інтересу до вітчизняної історії й культури, піднесенню патріотизму. КМА мала загальнонаціональний характер, охоплюючи всі стани України, але насамперед у ній формувалися кадри української провідної верстви. На основі архівних матеріалів розкрито роль Академії у вихованні української інтелігенції за зразками західної культури. Серед вихованців Києво-Могилянської академії - історики І. Галятовський, Ф. Софонович, А. Радивиловський, П. Симоновський, В. Рубан, М. Бантиш-Каменський, М. Берлінський, філософи В. Ясинський, С. Яворський, Ф. Прокопович, гетьмани України І. Виговський, І. Самойлович, І. Мазепа, П. Орлик, П. Полуботок та багато інших визначних українських діячів. У її стінах був виплеканий геній видатного мислителя і вченого Г. Сковороди. КМА стала постачальницею кадрів для державних і церковних, військових та господарських потреб України. Не було жодної сфери культурної чи практичної діяльності, де б не працювали її вихованці. З Академії вийшла та знаменита верства військових канцеляристів, що підготувала національне українське відродження ХІХ ст., тобто та армія урядовців полкових та генеральних канцелярій, серед яких були письменники, вчені, дипломати, а головне - українські патріоти-автономісти з розвинутою національною свідомістю і демократичними поглядами. Це були непересічні діячі, які висловлювали аргументовані думки щодо вдосконалення державного устрою, плекали ідеї свободи і незалежності України, її національного суверенітету і відігравали важливу роль у формуванні громадсько-політичної національної свідомості в українському суспільстві XVIIІ ст.

Києвомогилянці відіграли важливу роль у становленні українського козацтва і перетворенні його на нову аристократичну еліту, в основну рушійну силу національно-визвольної боротьби українського народу. Розглядаючи особливе місце в історії України КМА та козацтва, помічаємо взаємозумовленість їх виникнення й розвитку, постійну співпрацю. XVII-XVIIІ ст.ст. - доба народної боротьби за незалежність Української держави. Характерно, що саме на цей час припадає розквіт КМА як загальноукраїнського осередку найтісніших взаємин із борцями за волю рідного народу. Доведено, що існували тісні взаємозв`язок і взаємодопомога між цими двома феноменами (КМА - козацтво) української національної історії протягом усього періоду їх існування. Підтримували свою Alma mater гетьмани й старшини, гордилися нею свідомі громадяни України - козаки, бо всім вона слугувала й широко відчиняла двері до освіти й знань, віддавала свій творчий потенціал, виховувала кадри для Козацької України.

У розділі простежено кількісний і якісний склад вихованців Академії з усіх регіонів України, розкрито значення її випускників для єднання українських земель і національної консолідації українського народу. Як свідчать джерела, у Києво-Могилянській академії навчалася молодь з усіх українських земель - Лівобережної й Слобідської України, Київщини, Запоріжжя, Волині, Поділля, Галичини, Буковини і Закарпаття. Підготовка кадрів для усієї України, найрізноманітніші зв`язки вихованців КМА зі своєю Alma mater перетворили її у символ національної єдності українців, в духовний центр всеукраїнського масштабу. Це мало винятково важливе значення в умовах боротьби народу за відновлення і зміцнення єдиної Української держави і морального відродження здоров`я нації.

У четвертому розділі - “Вклад Києво-Могилянської академії в інтеграцію України у світовий культурний процес” - розглянуто основні тенденції та особливості інтеграційного процесу України в загальнослов`янський і світовий культурні процеси, при цьому визначено вклад києвомогилянців у розширення культурних зв`язків із зарубіжними країнами, розкрито різноманітні напрями і форми цих взаємин, їх ролі у розвитку національних культур. У значній мірі КМА була інституцією інтернаціональною, вплив якої сягав далеко за межі України. У Київ, до Академії, “за наукою і мудрістю”, на навчання, можливість якого підтверджували царські грамоти від 1694 і 1701 рр., йшли сотні й тисячі юнаків з різних земель Росії, Білорусі, Сербії, Болгарії, Македонії, Польщі та інших зарубіжних, переважно слов`янських, країн.

У праці на основі багатого фактичного матеріалу показано, що впродовж досліджуваного періоду в КМА розвивався і поглиблювався інтерес до зарубіжних слов`янських країн. Його зумовлювали суспільно-політичні події в Європі, загальні зрушення у духовному житті українського суспільства, його культурні зв`язки зі слов`янським світом, сама специфіка навчального процесу, його високий рівень та авторитет київських вчених. Зв`язки Києво-Могилянської академії зі слов`янськими країнами інтегрували Україну в загальноєвропейський культурний процес, сприяли залученню її до культурних традицій Заходу. Вони були різнобічними: по-перше, в її аудиторіях навчалися вихідці з цих країн; по-друге, за кордоном активну наукову та освітню роботу проводили її посланці; по-третє, наукові й публіцистичні праці вчених Академії, її випускників набували поширення у слов`янському світі. З погляду досліджуваного питання важливе значення для поглиблення взаємин КМА зі слов`янськими народами мали традиційні освітні зарубіжні подорожі її вихованців та залучення їх для виконання літературно-перекладацьких завдань. Розширенню українсько-слов`янських контактів також сприяли такі чинники, як спільність походження, мовна спорідненість, безпосереднє сусідство. Діячі і випускники Києво-Могилянської академії стали провідниками просвіти і культурного руху в багатьох зарубіжних слов`янських країнах. Уже в 1649-1652 рр. у Москві працювало 32 київських учених (не рахуючи прибулих до Московського Андріївського монастиря 30 київських учених-монахів на запрошення боярина Ф. Ртищева на початку 40-х рр. XVII ст.). Із 1701 по 1762 р. до Московської академії на викладацьку роботу було запрошено або виїхало за наказами Синоду 95 викладачів і студентів КМА. За час з 1721 по 1750 р. не менше як 200 вихованців Академії займали громадські посади в Росії. Велика роль належить Києво-Могилянській академії у підготовці кваліфікованих фахівців для Білорусі, Болгарії, Македонії, Сербії, Далмації, Чорногорії та інших країн Східної та Південно-Східної Європи. Її наукова й культурно-просвітницька діяльність відповідала інтересам слов`янських народів і підводила духовну базу під ідеологію національної консолідації і піднесення самосвідомості слов`ян: вона відобразила та пришвидшила суттєві зміни в їх духовному житті, сприяла синтезу наукових та культурних надбань Заходу і Сходу Європи, відіграла важливу роль як засіб прилучення духовного життя східних і південних слов`ян до кращих надбань людської цивілізації, здійснювала синтез західноєвропейської освіченості, широко використовуючи духовні традиції українців та інших православних слов`ян. Ідеї патріотизму, розвитку культур, самосвідомості, єдності народу, які спиралися на вивчення історії, спадкоємності традицій, вихованці КМА підносили та поширювали серед слов`янських народів.

Міжнародні культурні зв`язки Академії збагатили вітчизняну духовну скарбницю й допомагали духовному поступові інших народів, у першу чергу, як уже було зазначено, слов`янських, налагодженню між ними співробітництва. Історичний досвід стосунків та духовного збагачення народів в XVII-XVIII ст.ст. сприяє подальшому розвиткові співпраці України і слов`янських країн у наш складний час національно-державного відродження.

У дисертації на основі конкретного історичного матеріалу простежено культурні зв`язки КМА з духовно-освітніми центрами і народами Молдавії, Валахії, Угорщини, Венеції та інших країн. Доведено, що діяльність Київської академії, її вихованців сприяла взаємообміну духовними цінностями з іншими народами, була своєрідним трансформатором спадку європейської цивілізації, збагачуючи тим самим культуру України і роблячи свій внесок у світову. Такий підхід є особливо актуальним сьогодні, у контексті намагань незалежної України відійти від однобічної орієнтації у своєму розвитку і відновити штучно перервані зв`язки з країнами європейського світу.

Феномен Київської академії невіддільний не лише від історичного контексту України як політичного суб`єкта історії, а й від культурних домінант епохи. КМА стала лабораторією нової культури, в якій сформувалося не лише оновлене мислення, а й нова індивідуальність - “людина Бароко”, чий критичний допитливий розум поступово долає обмеження теоцентричної культури і забезпечить згодом народження світської ментальності, без якої була б неможлива новітня культура ХІХ-ХХ ст.ст.

У висновках подано основні результати та узагальнюючі положення проведеного дослідження, сформульовано рекомендації науково-практичного характеру, а саме:

Багатоаспектна роль Києво-Могилянської академії в суспільному житті українців і зарубіжних словянських народів визначалася соціально-політичним розвитком України та її державно-правовим статусом у XVII-XVIII ст.ст., формуванням козацтва як особливого стану українського суспільства і його вирішальною роллю у створенні національної держави, а також високим рівнем організації навчально-виховного процесу в Академії й тісними звязками києвомогилянців з культурно-освітніми закладами інших країн.

Києво-Могилянська академія була дітищем свого часу і своєї епохи. Її виникнення було викликане обєктивними тогочасними історико-суспільними, соціально-економічними й культурними умовами загального розвитку України, розгортанням культурно-національного руху в кінці XVI - на початку XVII ст. Народжена потребами реального національного життя народу та волею українців, КМА увібрала їхній дух, прагнення, сподівання і віру.

Суспільно-політична роль Київської академії в історії українського та зарубіжних словянських народів та її значення залежали від змін державно-правового статусу України як у межах тих держав, до складу яких вона входила, так і в загальноєвропейській суспільно-політичній ситуації у досліджуваний період.

Києво-Могилянська академія мала винятково важливе значення для духовної історії українського народу, для його суспільно-політичного життя впродовж XVII-XVIII ст.ст. Могилянці відіграли значну роль у відродженні і становленні Української держави, у розгортанні сталих відносин з козацтвом, у боротьбі за єдність українських земель й національну консолідацію українського населення. Активна громадсько-політична діяльність Академії мала широкий всеукраїнський характер. Крім того, розквіт КМА припадає на час зміцнення Української Козацько-Гетьманської держави. Українське суспільство наступних століть розвивалося під впливом ідейно-теоретичної спадщини києвомогилянців. Це простежується у діях українських автономістів XVIII ст., а також у час наступного національного відродження. Державно-правова діяльність визначних діячів Академії, незважаючи на інтенсивний вплив Польщі й Росії на початку XVIII ст., піднялася до рівня створення Першої у світі демократичної Конституції.

Тісний звязок КМА з громадсько-політичним життям України сприяв піднесенню національної самосвідомості та народновизвольних прагнень українців. Своє завдання києвомогилянці вбачали у вихованні громадян, які усвідомлюють значення вітчизняної історії й почувають відповідальність за майбутнє народу і країни. Завдяки їх прогресивній науковій праці суспільно-політична думка того часу формувалась як активна національно-патріотична сила, котра ставала духовною зброєю у національно-визвольній боротьбі українського народу.

Києво-Могилянська академія значною мірою була інституцією інтернаціональною, вплив якої сягав далеко за межі України. Їй належить визначне місце в історії культурних звязків України з Росією, Білоруссю та іншими словянськими країнами. Історичний досвід стосунків та духовного взаємозбагачення словянських народів ще й досі належно не досліджений. А він може сприяти пошукові шляхів успішного співробітництва України і словянських країн у час українського державотворення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України (XVII-XVIII ст.ст.). - Тернопіль: Лілея, 1997. - 160 с. Рец.: Алексієвець Леся. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України (XVII-XVIII ст.ст.) // Тернопіль вечірній. - 1997. - 10 вересня; Борисенко В. Про минуле з погляду сучасності // Вільне життя. - 1997. - 21 жовтня; Борисенко В. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного інституту. - Серія: Історія. - Вип. VI. - Тернопіль, 1997. - С. 342-344.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.ст.). - Тернопіль: Збруч, 1999. - 263 с. Рец.: Ліберний О. Що ви знаєте про Києво-Могилянську академію? // Свобода. - 1999. - 23 грудня.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія в історії України і зарубіжних слов`янських країн. До 380-річчя академії. - Тернопіль, 1995. - 56 с.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія і європейський світ. - Тернопіль, 1999. - 68 с.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія та її роль у розвитку культури України // Тези доповідей ІІ звітної наук. конф. виклада-чів та студентів географічного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту за 1991 р. - Тернопіль, 1992. - С. 17.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія та її роль у формуванні україн-ської державності // Науковий збірник історичного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту. - Вип. І. - Тернопіль, 1994. - С. 17-19.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія та її роль у формуванні української державності // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес. Збірник матеріалів Першої Всеукраїнської студ. наук. конф. Фонду Тараса Шевченка. - К., 1994. - С. 34-37.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія та її роль у підготовці національних кадрів // Науковий збірник історичного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту. - Вип. ІІ. - Част. I. - Тернопіль, 1995. - С. 56-60.

Алексієвець Л. Роль Києво-Могилянської академії у підготовці національних кадрів // Державна ідеологія в сучасній Україні. Матеріали наук.-практ. конф. 20.05.94. - К.: Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, 1995. - С. 66-68.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія в духовній історії України // Науково-творчий альманах Тернопільського державного педагогічного інституту. - Вип. І. - Тернопіль, 1995. - С. 5.

Алексієвець Л. Діяльність Києво-Могилянської академії по підготовці кадрів для України й інших зарубіжних слов`янських країн // Україна і світ. Іс-торія: минуле і сучасність. Наук. зб. праць студ. і аспірантів істо-ричного факультету Тернопільського державного педагогічного інсти-туту. - Тернопіль, 1995. - С. 56-62.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія та її роль в українському національно-державному будівництві // Києво-Могилянська академія в історії України. Тези доповідей студ. наук. конф. - К., 1995. - С. 53-55.

Алексієвець Л. Києво-Могилянська академія і слов`янський світ // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес. Збірник матеріалів другої Загальноукраїнської студ. наук. конф. - К., 1996. - С. 148-151.