Приватносеньйоріальні міста Мекленбурга і торгово-політична система Ганзи у ХІІ-ХV століттях

У середовищі тих, хто був причетний до управління міськими справами, можна виділити три основні категорії: допоміжна група - особи, які обиралися до магістрату лише на 1-2 терміни, а потім назавжди зникали з його складу; проміжна група - ті, хто удостоювались керівних посад не постійно, але з досить усталеною періодичністю; правляча еліта - вузька, стабільна група осіб, які походили з наймогутніших сімейних кланів. Всі вони належали до вищої верстви міського бюргерства - патриціату, соціальні параметри якого визначали заняття оптовою торгівлею і великомасштабною підприємницькою діяльністю, володіння нерухомістю, в тому числі і на таких специфічних умовах, як отримання феодальної ренти або подальша здача в оренду. Проте знака рівності між магістратом і патриціатом ставити не можна, тому що далеко не всі патриції були наділені владою. Не можна також ототожнювати патриціат і купецтво, бо лише деяка, порівняно невелика частина останнього входила до вибраного кола осіб, в чиїх руках зосередилась верховна міська влада. Випадки входження до магістрату осіб, що не належали за народженням до патриціату, спостерігались надзвичайно рідко. Найвагомішим аргументом для переходу у вищий ранг міської ієрархії виступало багатство, яке відкривало можливості для укладання шлюбів з представниками патриціанських фамілій і дозволяло стати до керма міської влади.

Від участі в органах міського самоврядування повністю усувались ремісники, які вже наприкінці XIV ст. перетворились на впливову економічну силу. Різкий контраст між тою роллю, яку ремісники відігравали в господарчому житті міста, та їх правовим становищем призвів до низки могутніх міських виступів, так званих “цехових революцій”. Якщо непатриціанське купецтво формально могло обиратися до органів міського самоврядування, то ремісники повністю позбавлялися такої можливості. З цієї правової нерівності витікали і відмінності у цілях, що висувалися купцями і ремісниками: для перших йшлося лише про реальне обрання до магістрату, для других - про отримання влади через зміну міської конституції. За умов, коли внутрішньоміські виступи ставали звичайним явищем, у владних структурах ганзейських міст виявилася тенденція до об'єднання зусиль для спільної боротьби з ними. Захист правлячої верхівки перед лицем антипатриціанської опозиції перетворився на одну з найважливіших внутрішньополітичних функцій Ганзи.

Соціальна структура ганзейських міст була типовою для європейського середньовічного міста: вона включала верхівковий прошарок патриціату, середній - бюргерства і нижчий - плебса. Звичайно, розподіл населення ганзейських міст, особливо великих і середніх, на три звичайні групи надає можливість лише для загальної характеристики його соціальної структури, проте він дозволяє все ж таки зробити певні висновки. Пауперизація середніх верств - на одному полюсі і концентрація великих багатств - на другому свідчили про початок процесу первісного накопичення капіталу. Внаслідок історичної специфіки капіталістичні елементи не отримали в німецьких землях належного простору для розвитку і десятиріччями зберігались у зародковому стані. Дивне переплетення відходивших у минуле форм дійсності з явищами, яким належало майбутнє, вело до загострення соціально-політичної боротьби, яка нерідко набувала форми відкритих повстань. В їх перебігу склалася “антипатриціанська опозиція”, головною вимогою якої в XV ст. стала демократизація міського управління. У містах виникали і діяли бюргерські комітети, які розробляли свої програми, усувались патриціанські і обирались бюргерські магістрати. Проте всі міські виступи зазнали поразки. Виключно негативну роль у цьому відіграла Ганза - орган купецької аристократії, яка під загрозою виключення з свого складу незмінно вносила розкол у бюргерську опозицію. Купецтво відхилялось від руху, а ремісники були нездатні вести боротьбу наодинці. Крім того, в містах вендської Ганзи, де не склалося великого експортного виробництва, цехи не мали тої сили, як, наприклад, в Кьольні та інших німецьких містах, що також передвизначило їхню поразку.

Четвертий розділ “Зміцнення територіальної влади і Ганза в другій половині XVст.” складається з двох підрозділів. У першому з них з'ясовуються причини, форми і мета наступу територіальних князів на міську автономію, а також передумови виникнення, сфера діяльності і конкретні заходи антикнязівських міських союзів.

З середини XV ст. помітно активізувалася централізаторська політика німецьких територіальних володарів. В річищі загальної тенденції до зміцнення державності в межах окремих територій політико-економічне ослаблення Ганзи сприймалось князями як сигнал до наступу на міські вільності, а самі об'єднані в ганзейському співтоваристві міста з їх обширною системою привілеїв - як серйозна перешкода для розбудови регіонально-державного суверенітету. Прагнення герцогів Мекленбурзьких головним чином спрямовувались на те, щоби поповнити за рахунок міського оподаткування власну скарбницю, підірвати монополію ганзейської торгівлі, позбавити міста берегового права, підвести правову основу під свій намір посилити втручання у внутрішньоміські справи. Щоби протистояти утискам територіальних володарів і відстояти свої права і незалежність, ганзейські міста об'єднувались у антикнязівські союзи. Зростання внутрішньоганзейських протиріч призвело до того, що наприкінці XV ст. на зміну широким коаліціям прийшли локальні міські об'єднання.

У другому підрозділі висвітлюються події одного з найдраматичніших епізодів німецького Середньовіччя - ростокської “соборної чвари” 1487-1491 р.р., в перебігу якої в тісний клубок сплелися конфесійна, антикнязівська і соціально-політична боротьба городян. Цей виступ переріс на збройне протистояння і був тісно пов'язаний із загостренням внутрішньоміських соціальних протиріч, обумовлених занепадом Ганзи, головна причина якого полягала в нездатності ганзейського купецтва пристосуватися до нових вимог часу. Але якщо патриціат сподівався знайти вихід з кризи в розширенні феодальної системи привілеїв, яка вже віджила свій вік, то бюргерство намагалось покінчити з кризою через обмеження панування патриціату і проведення демократичних перетворень. Патриціанські магістрати нерідко йшли на зговір з титулованими володарями і блокувались з ними проти власного бюргерства. Коли ж йшлося не просто про втрату особистої влади, а про загрозу міським вільностям в цілому, “отці міста” різко змінювали свої позиції. Вони солідаризувалися з общиною і єдиним фронтом виступали проти князів, потяг яких до консолідації влади набув вже незворотнього характеру. Відстоюючи свою економічну і політичну незалежність, ганзейські міста ніколи не одержували дійової підтримки центральної влади. Колосальні міжнародні зв'язки, унікальний діловий досвід і велетенські матеріальні можливості Ганзи так і залишилися незатребуваними в загальнодержавному масштабі. Союз Ганзи з імператором, який, можливо, міг би змінити історичну долю Німеччини в цілому і Ганзи зокрема, так і не склався.

Висновки. Діяльність Ганзи - унікальне явище в світовій історії. За умов державної роздробленості, покладаючись виключно на власні сили і можливості, німецьке купецтво зуміло створити могутнє співтовариство, яке протягом століть здійснювало колосальний вплив на долю європейської економіки і політики. Своєю невпинною працею заповзятливі ганзейці не тільки сприяли встановленню і зміцненню комерційних зв'язків між окремими регіонами Німеччини і Північної Європи в цілому, але й здіснили суттєвий внесок у розробку практичних прийомів та методів торгівлі. За порівняно невеликий час ганзейське купецтво зуміло охопити своєю торгівлею увесь балтійсько-північноморський регіон і вже в середині ХІІІ ст. створило налагоджену торгову мережу на просторі від Новгорода до Лондона і від Бергена до Брюге. Саме тоді в основних рисах сформувалася ганзейська торгова система, суттю і характерною ознакою якої завжди залишалися посередництво і транзит. Підгрунтям впевнених перемог Ганзи на зовнішніх ринках були спільні дії вендських міст, що, в свою чергу, сприяло офіційному оформленню об'єднання. В основі цього процесу, за умов відсутності підтримки з боку центральної влади, лежало прагнення північнонімецьких міст захиститися від зазіхань територіальних князів, гарантувати безпеку своїх торгових шляхів, здобути і розширити торгові привілеї за кордоном.

Утворення “вендського ядра” вирішальним чином вплинуло на характер ганзейської еволюції. Саме вендські міста ініціювали вимогу про перехід до колективних форм керівництва Ганзою, внаслідок чого всі повноваження по здійсненню торгового і політичного курсу зосередилися в руках міських магістратів. Використовуючи випробуваний арсенал засобів - від ведення дипломатичних переговорів до застосування торгової блокади і навіть розв'язання воєнних дій, Ганза, насамперед її провідна любекська гілка, нерідко здійснювала як економічний, так і політичний тиск на цілі держави. Вона активно впливала на розстановку сил на європейській політичній арені, на хід та наслідки міжнародних подій.

Загальна тенденція соціальних змін, що протягом XIV-XV ст. відбувалися в мекленбурзьких містах, полягала у “вимиванні” та пауперизації середніх прошарків населення. Закономірним наслідком майнової та правової нерівності були соціально-політичні виступи, у перебігу яких створювались бюргерські комітети, що усували від влади патріціанські магістрати, здійснювали соціальні перетворення, демократизували систему міського управління. Патриціанські магістрати відстояли свій привілей на олігархічне правління і досягли цього значною мірою завдяки підтримці Ганзи.

Стагнація і криза Ганзи супроводжувалися активізацією централізаторської політики герцогів Мекленбурзьких, на противагу яким виникали міжміські антикнязівські союзи. За умов відсутності підтримки з боку імператорської влади це була єдина для міст реальна можливість захистити свою незалежність.

Хід і підсумки міських виступів засвідчили, що патриціат сподівався подолати кризу шляхом розширення феодальної в своїй основі системи ганзейських привілеїв. Бюргерство вбачало шлях до покращення свого становища у здійсненні демократичних перетворень. Об'єктивно цим розчищався шлях і закладалося підгрунтя для розвитку капіталізму.

Публікації

1. Ганза: мир торговли и политики в XII-XVII столетиях. - К., 1998. -202 с.

2. Соціальна структура міста Ростока в останній третині XV - першій половині XVI ст. // Вісник КДУ. Серія історії. -1975. -№ 17. -С. 64-69.

3. Ремесло та ремісники ганзейського Ростока в другій половині XV-першій половині XVI ст. // УІЖ, 1976. -№ 9. -С. 118-122.

4. Економічний розвиток ганзейського міста Ростока в другій половині XV-першій половині XVI ст. // Вісник КДУ. Серія історії. -1978. - № 20. -С. 91-98.

5. Некоторые вопросы социально-экономического развития ганзейского города Ростока в немецкой историографии второй половины ХІХ-ХХ в. и опубликованных источниках // Историографический сборник. - Саратов, 1978. -№ 4. -С. 173-194.

6. Ремесло города Ростока во второй половине XV-первой половине XVI в. // Средневековый город. - Саратов, 1981. -Вып. 6. - С. 150-152.

7. Ганзейские города в борьбе против мекленбургских герцогов во второй половине XV в. // Ежегодник германской истории. - М., 1986. -С. 65-79.

8. Особенности реформационного движения в ганзейских мекленбургских городах в 20-30-е годы XVI в. // Правда против вымыслов. Сборник материалов научной конференции. - Волгоград, 1986. -С. 161-125.

9. Борьба горожан Ростока против герцогов Мекленбургских на рубеже XV - XVI вв. // Средневековый город. -Саратов, 1987. -Вып.8. -С.116-125.

10. Изменения в социальной структуре Ростока в конце XV-первой трети XVI в. // Классы и сословия средневекового общества. - М., 1988. -С. 127-133.

11. Ростокская “соборная распря” 1487-1491 г. // Средние века. - М., 1989. -Вып. 52. -С. 64-78.

12. Социально-политическая борьба в городах вендской Ганзы в XV в. // Средние века. - М., 1992. -Вып. 55. -С. 149-167.

13. Торговая блокада в политике Ганзы // Международные отношения и государственные структуры в Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европе в IV-XVIII в. - Запорожье, 1993. -С. 68-71.

14. Ростокський університет і діяльність в ньому перших гуманістів // Наукові праці КДІК. - К., 1994. - вип. 2 -С. 198-204.

15. Штральзундский мир 1370 г.: условия и реалии // Міжнародні зв'язки народів Європи. - Запоріжжя, 1996. - С. 10-12.

16. “Хто тут згорьований і бідний, там радітиме і багатітиме” // Людина і світ. -К., 1996. -№ 6. -С. 13-17.

17. Хрест проти півмісяця // Військо України. -К., 1996. - № 10-12. -С. 48-51.

18. Нелегкий шлях у Каноссу // Людина і світ. - К., 1996. - № 11-12. -С. 22-26.

19. Русь і папство: сторінка таємної дипломатії // Людина і світ. -К., 1997. - № 7. -С. 38-40.

20. Формирование и становление органов самоуправления в городах вендской Ганзы // Средневековый город. - Саратов, 1997. -Вып. 11. - С. 10-19.

21. Объединение вендских городов и их роль в Ганзе // Средневековый город. - Саратов, 1998. - Вып. 12. -С. 78-86.

22. Таємна дипломатія: папа Григорій VII і великий київський князь Ізяслав Ярославич // Науковий вісник Дипломатичної Академії України. - К., 1998. -Вип. 1. -С. 40-42.

23. Система самоуправления в городах вендской Ганзы: становление и упрочение // Міжнародні відносини і проблеми державного будівництва в країнах Європи і Америки. - Бердянськ-Запоріжжя, 1998. -С. 60-71.

24. Протистояння Ганзи зростанню торгової конкуренції в XV ст.: перші ознаки кризи // Наукові записки КМА. - Т. 3. Історія. - К., 1998. -С. 35-39.

25. Реформація в Мекленбурзі: міста, князі Ганза // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. До 60-річчя академіка Ярослава Ісаєвича. - Львів, 1998. - Вип. 5. -С. 489-494.

26. Покатоличення Київської Русі в планах папи Григорія VII // Всеукраїнська міжнародна християнська асамблея. - К., 1998. - С. 278-280.

27. Создание ганзейских контор и расширение их торговой сети в XII-XIII вв. // Средневековый город. - Саратов, 1998. -Вып. 13. - С. 48-58.

28. Рост ганзейско-голландской конкуренции на Балтике и позиция Дании в первой половине XV в. // Международные связи в средневековой Европе. - Запорожье, 1988. -С.7-9.

29. Торговля ганзейского купца в Норвегии в XV в. (по торговой книге Б. Крона 1544-1549 гг.) // Международные связи в средневековой Европе. - Запорожье, 1991. -С. 51-52.

30. Світська музика в житті середньовічного ганзейського міста // Всеукраїнська науково-творча конференція “Проблеми розвитку художньої культури”. -К., 1994. -С. 87-88.

31. Реформація в Мекленбурзі: міста, князі, Ганза // Україна: людина, суспільство, природа. - К., 1996. -С. 39-40.

32. Ганзейська торгова система: особливості зародження і функціонування // Україна: людина, суспільство, природа. - К., 1997. -С. 45-46.

33. Спроба покатоличення Київської Русі: Ізяслав Ярославич і папа Григорій VII // Християнство в контексті історії і культури України. - К., 1997. -С. 27-28.

34. Ганзейські підмайстри та їх спілки в XV-XVI ст. // Україна: людина, суспільство, природа. - К., 1998. -С. 34-38.

Размещено на Allbest.ru