Розвиток науки в Україні у 50-ті роки ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МЕЛЬНИК КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 001.1 (477) “19”

РОЗВИТОК НАУКИ В УКРАЇНІ У 50-ті роки ХХ ст.

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ - 1999

Дисертацією є рукопис

Дисертація виконана на кафедрі новітньої історії України історичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка (м.Київ).

Науковий керівник - Слюсаренко Анатолій Гнатович, доктор історичних наук, професор, завідуючий кафедрою новітньої історії України Київського університету імені Тараса Шевченка, декан історичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка .

Офіційні опоненти:

Шевчук Василь Петрович, доктор історичних наук, професор кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського університету імені Тараса Шевченка.

Паламарчук Ніна Іванівна, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут”.

Провідна установа - Інститут історії України Національної Академії наук України, відділ історії культури українського народу (м. Київ)

Захист відбудеться 26 квітня 1999 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 252033, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд.349.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул.Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 26 березня 199 року.

Вчений серктерар спеціалізованої

вченої ради, к.і.н., доцент Божко О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Її обсяг становить 204 сторінок. Дослідження складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку джерел та літератури (14 сторінок, 140 позицій) та додатків (9 схем).

Вступ. Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах структурної перебудови економіки України наукові установи функціонують у складних і несприятливих умовах. Економічна криза негативно вплинула на стабільність роботи більшості наукових установ, що призвело до зменшення обсягу наукових досліджень та різкого погіршення умов праці науковців. Тому великого значення набуває досвід по подоланню наявних кризових явищ, що мали місце в радянському суспільстві в післявоєнний період, і були подолані впродовж 1950-х років, коли відбувалася реорганізація сфери наукових досліджень, приймались заходи по посиленню зв'язків науки з виробництвом. Однак при проведені курсу лібералізації в період так званої "хрущовської відлиги" не було послідовності та цілеспрямованості та не порушувалась командно-адміністративна система. Вивчення і аналіз досвіду минулого може значно полегшити вирішення багатьох проблем сьогодення, в тому числі й проблем, пов'язаних з функціонуванням наукових установ в Україні.

Все це дає підстави твердити, що вивчення і аналіз розвитку науки у 1950-ті роки актуальне і в сучасних умовах, коли перед українським суспільством постали проблеми, дещо схожі на ті, які далося подолати протягом 1950-х рр.

Вивчення і аналіз розвитку науки у 1950-ті роки дозволяє краще зрозуміти ситуацію в суспільстві, що склалася у той час. Це дослідження розширює матеріал з історії України вказаного періоду.

Введення до наукового обігу нових архівних матеріалів та поява нових відомостей в історичній літературі дозволяють з нових позицій розглянути проблеми, що постали перед українською наукою у досліджуваний період.

Крім того, потрібно врахувати, що міжнародні наукові зв'язки, які були налагоджені і підтримувалися у той час, залишаються надзвичайно важливими і сьогодні, коли вже незалежна Україна інтегрується у світову економічну систему.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має зв'язок з науковою темою “Історичні та етнічні засади розвитку української нації у ХХ столітті” (державний реєстраційний номер 97173), яка розробляється на історичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка.

0б`єктом дослідження є розвиток науки в Україні у 50-ті рр. ХХ ст. Предметом дослідження є функціонування наукових установ УРСР, діяльність українських науковців протягом 1950-х рр.

Метою роботи є об`єктивний аналіз стану розвитку науки в Україні в означений період, її матеріально-технічної бази, наукового потенціалу, зв'язку науки з виробництвом та міжнародних і міжреспубліканських зв`язків. У відповідності до поставленої мети у дисертації вирішуються наступні наукові завдання:

проаналізувати стан підготовки і підвищення кваліфікації наукових та науково-педагогічних кадрів;

дослідити матеріально-технічне забезпечення наукових і науково-дослідних установ Української РСР;

розкрити основні проблеми впровадження наукових досягнень у виробництво;

зясувати роль і місце науки України у науковому комплексі Радянського Союзу;

проаналізувати досвід співробітництва науковців України із вченими інших республік та зарубіжними науковими співробітниками.

Територіальні межі дослідження визначаються кордонами Української РСР за станом на 1950 рік.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1950-х рр. На початку 1950-х років була завершена відбудова зруйнованого під час війни з Німеччиною народного господарства, що дозволило звернути більше уваги на наукові дослідження, не пов'язані з потребами військово-промислового комплексу. Друга половина 1950-х років була піком реформаторської діяльності нового керівництва країною, що дало змогу покращити матеріально-фінансову базу наукових закладів та кваліфікацію наукових працівників, сприяло активізації міжнародних зв`язків тощо. У кінці 1950-х років все більше і більше стає помітним волюнтаризм М.С.Хрущова у прийнятті важливих рішень на державному рівні, що стало помітним вже з 1959 року, коли був прийнятий новий, семирічний план розвитку народного господарства. Це негативно відбилося на діяльності наукових закладів на місцях, які поступово втрачали ініціативу в розробці нових наукових проектів і нерідко змушені були розробляти явно нереальні проекти, які не знаходили впровадження в практиці.

Методологічною основою дисертації є універсальні принципи науковості, історизму та об`єктивності. У дослідженні автор використовував такі методи: проблемно-хронологічний, порівняльний, метод логічного аналізу, узагальнення, статистичний метод.

Наукова новизна дисертації визначається наступним:

вперше комплексно проаналізовано стан кадрової політики в науці України;

узагальнено форми і методи підготовки наукових кадрів через аспірантуру;

досліджено внесок українських науковців в розробку загальносоюзних наукових тем і програм;

проаналізовано матеріальне та фінансове забезпечення наукових установ України;

висвітлено співробітництво українських вчених із вченими інших країн світу та проаналізовано результати цього співробітництва.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані в процесі дослідження проблем з новітньої історії України, підготовці нормативних та спеціальних лекційних курсів, написанні підручників та навчальних посібників з історії України, зокрема історії науки і техніки. Деякі узагальнення, зроблені автором, можуть бути використані як практичні рекомендації для справи реформування науково-технічного комплексу України.

Апробація дисертаційного матеріалу. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріали дослідження використовувалися при проведенні семінарських занять з курсу “Історія України” та “Історія культури” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Головні положення дисертації відображені в статтях, брошурі, викладені в тезах наукових конференцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ “Історіографія та джерельна база дослідження” присвячений аналізу стану розробки означеної теми та розгляду джерельної бази даної дисертаційної роботи.

На сучасний момент накопичено значний історіографічний потенціал досліджень, що охоплює різноманітні аспекти наукової діяльності, оскільки як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники цікавилися проблемами розвитку науки України. Однак більшість монографій та наукових статей було видано в 1960-ті - 1980-ті роки, коли дослідники повинні були доводити “переваги соціалізму”, що практично виключало можливість критично підійти до висвітлення негативних явищ у радянському суспільстві, а отже і в сфері наукової діяльності.

Деякі аспекти розвитку науки в Україні у досліджуваний період розглядалися у працях відомих дослідників А.В.Санцевича та Я.С.Калакури, які присвятили свої роботи розвитку історіографії історії радянського суспільства.11 Санцевич А.В. Українська радянська історіографія 1945-1982. - К., 1987; Калакура Я.С. Комуністична партія України в боротьбі за розв'язання завдань будівництва комунізму. Історіографічний нарис.-К., 1976. У їхніх працях досліджуються проблеми історії УРСР післявоєнного періоду, умови розвитку історичної науки в Україні, а також вклад українських радянських істориків у дослідження питань дружби народів СРСР та зв'язків УРСР із зарубіжними країнами.

В умовах, коли недоліки і прорахунки радянського керівництва були забороненою темою, діяльність КПРС висвітлювалась необ'єктивно. Украинцев В.Д. КПСС-организатор революционного преобразования высшей школи.-М.,1963; Гурладій Н. За ідеологічне озброєння мас. Питання ідеологіч-ної роботи КПУ 1966-1961рр.-Львів,1968. Однак в радянській історіографії існує цілий ряд робіт, які дають змогу розглянути широкий спектр питань розвитку української науки. Фактичний матеріал, який наводиться у цих дослідженнях, дозволяє з нових позицій оцінити досягнення радянської науки у досліджуваний період. Такими роботами є фундаментальні праці з історії Академії наук УРСР, в яких висвітлено основні факти з історії організації і розвитку Академії наук, а, крім того, напрямки науково-дослідної роботи наукових установ академії. Історія Академії наук Української РСР: В 2 частинах.-К.,1967; Тонкаль В.Ю., Пелих В.М., Стогній Б.С. Академія наук Української РСР.-К.,1980; Научные центры Академии наук Украинской ССР: Опыт и перспективы / І.М.Добров, В.Т.Марущак, В.В.Байдаков та ін.-К.,1986; Академия наук Украинской ССР. История и современность / А.П.Шпак, В.П.Ценко, В.Д.Новиков и др./Под ред Б.С.Стогния.-К.,1990; Історія Академії наук України.1918-1993 /Під ред. Б.Є.Патона.-К., 1994; Академія наук України /Під ред. А.П.Шпака.-К., 1983. Крім того, ці роботи містять інформацію про діяльність окремих академічних інститутів, лабораторій, кафедр, про фінансування цих наукових закладів, про рівень забезпечення їх кваліфікованими кадрами.

Окремо слід виділити наукові роботи, які висвітлюють питання історії створення інститутів та університетів, їхньої структури, підготовки кадрів, видавничої діяльності, зв'язку із промисловістю, теоретичних і експериментальних досліджень та їх важливих результатів. Шпак М.Т., Мельник В.И. Институт физики.-К.,1979; Харьковский государственный университет 1805-1980.-Xарьков,1980; Институт математики/АН УССР.-К.,1981; Киевский университет документы и материалы. 1934-1984.-К.,І984; Институт физиологии им. А.А.Богомольца. История создания, структура, основные научные направления, важнейшие результаты исследования и перспективы дальнейшего развития.-К., 1984; Институт гидробиологии. История института.-К.,І984; Институт электросварки им. В.О.Патона АН УССР (История создания).-К.,1985; История Днепропетровского университета.-Днепропетровск, 1993.

Заслуговує на увагу монографія В.І.Онопрієнка "Історія української науки ХІХ-ХХ століть”. Онопрієнко В.І. Історія української науки ХІХ - ХХ століть. Навчальний посібник.-К., 1998. У ній автор намагається показати цілісну картину становлення і розвитку української науки. В монографії висвітлено наслідки панування радянської моделі науки і перспективи її трансформації. Однак у роботі нічого не сказано про реформування системи управління освітніми установами, що здійснювалося у досліджуваний період.

Дослідженню різноманітних проблем наукових кадрів у Радянському Союзі присвячено багато наукових праць радянських істориків, правознавців та економістів, серед яких можна виділити роботи Г.М.Доброва, В.Є.Чуткарашвілі, Б.Д.Лебіна, А.В.Топчієва, К.Т.Галкіна, В.М.Клименюка. А.В.Топчиев. Научные кадры в СССР. Сборник документов и справочных материалов.-М.,1959; Г.М.Добров. Наука о науке.-К.,1966; В.Е.Чуткарашвили. Кадры для науки. - М.,1968; Добров Г.М. Потенциал науки.-К.,1969; Клименюк В.Н. Управление развитием и использованием научного потенциала.-К., 1974; Лебин Б.Д. Подбор, подготовка и атестация научннх кадров в СССР.-М.,1986; Клименюк В.Н. Управление развитием и использованием научного потенциала.-К., 1974.. Ними вивчались питання динаміки і структури наукових кадрів (кваліфікаційній, галузевій, віковій), організація праці в наукових та науково-дослідних колективах, професійна мобільність, питання підготовки наукових кадрів для наукових та науково-дослідних установ і т.д. У працях цих науковців, окрім Г.М.Доброва, в основному йшла мова про діяльність АН СРСР, а діяльності АН союзних республік, в тому числі й АН УРСР, було приділено набагато менше уваги. Однак при вивченні проблеми розміщення наукових кадрів, наводились дані лише про загальну кількість наукових працівників по союзних республіках, а проблеми наукових кадрів окремих національностей СРСР не розглядалися.

Серед названих монографій своїми підходами до аналізу кадрової проблеми виділяється монографія Г.М.Доброва "Наука о науке". Автор досліджував проблему наукових кадрів Академії наук УРСР порівнюючи її із загальносоюзними показниками, а також подав аналіз кваліфікаційної структури наукових кадрів в АН України, проаналізував вікову структуру вчених республіканської академії, динаміку їх розміщення. Але у своїй праці, як й багато інших науковців, не використовував матеріали, які стали доступними після розпаду Радянського Союзу. А тому висвітлення проблем забезпечення республіканських академій науковими кадрами, їх матеріально-технічне забезпечення необ'єктивне.

Окремі питання підготовки наукових кадрів також досліджувались, хоча й не завжди об'єктивно, у загальних працях з історії культури, науки. Треба зазначити, що ця проблема була розглянута в працях правовиків, зокрема у монографії Г.І.Федькіна. Ця робота включає в себе аналіз загальносоюзних правових актів, які стосувалися наукових працівників. Вона присвячена головним чином історії підготовки і правовому регулюванню праці професорсько-викладацького персоналу вищої школи. В меншій мірі ця робота розкриває історію забезпечення науковими кадрами науково-дослідних закладів. Федькин Г.И. Правовые вопросы организации научной работы в СССР. - М.,1958.

Деякі праці радянських істориків містять загальний огляд розвитку культури Радянського Союзу, а також важливі узагальнення про досягнення науки у радянській країні.Ким М.П. 40-лет советской культуры.-М.,І957; Развитие социалистической культури в союзних республиках.-М.,1962; Культурная жизнь в СССР. 195І-1965: Хроника.-М., 1979. Також прикладом подібної роботи може бути праця “Розвиток науки в Українській РСР за 40 років”. Це збірник статей, в якому провідні радянські вчені (Б.Є.Патон, О.В.Палладін, О.Н.Щербань) розповідають про досягнення науки в Україні. Розвиток науки в Українській РСР за 40 років.-К.,1957. У окремих роботах радянських істориків міститься аналіз розвитку мережі наукових закладів і установ України та їх матеріально-фінансової бази в 1950-х роках. Однак автори цих досліджень оцінюють надбання науки України, не порівнюючи результати діяльності українських науковців із відповідними результатами діячів науки інших країн, зовсім нічого не говориться про відсталість матеріально-технічного обладнання наукових установ республіки в порівнянні з обладнанням наукових установ зарубіжних країн. Ростікус Р.П. Розвиток і зміцнення вищої школи в західних областях України в післявоєний період.-Чернівці, 1957; Высшие учебные заведення СССР. Университеты, экономические и юридические вузы.-М.,1962; Питов В.И. Высшая школа Украинской ССР периода перестройки.-К., 1962; Вища школа Української РСР: У 2-х частинах.-Ч. 2.-К., 1968; Наука Союза ССР.-М.,1972; Розвиток науки в західних областях Української РСР за роки Радянської влади. 1939-1989.-К.,1990.

Важливі дані містяться у працях А.Г.Слюсаренка, М.Р.Плюща, В.П.Шевчука, П.С.Федорчака, де досліджується вплив науково-технічного прогресу на зміну соціальної структури працівників промисловості, висвітлено зв'язок між вченими і виробничими колективами, проблеми підготовки і перепідготовки робітничих кадрів для провідних галузей важкої індустрії, роль робітничого класу України у прискоренні темпів науково-технічного прогресу, показується вклад робітників республіки у розвиток промисловості. Слюсаренко А.Г. КПСС и прогрес науки в развитом социалистическом обществе. Из опыта работ партийных организаций Украины по развитию науки и внедрению ее достижений в производство.-К., 1978; Шевчук В.П. На вирішальному напрямі. Комуністична партія України в боротьбі за науково-технічний прогрес у важкій промисловості(1959-1965 рр.).-К., 1970; Федорчак П.С. Шляхом трудових подвигів. (Комуністична партія України - організатор боротьби за виконання завдань у галузі важкої промисловості (1951-1971 рр.).-Львів,1974; Плющ М.Р. Вклад робітничого класу Української РСР у прискорення науково-технічного прогресу в промисловості (50-70-ті роки).-К.,1981.

У збірниках наукових праць висвітлювалися окремі питання участі науковців України в міжнародних наукових зв'язках. Їх автори вказували, що в розв'язані багатьох наукових проблем важливе народногосподарське значення мало співробітництво між вченими різних країн, що у це співробітництво помітний вклад вносили українські вчені. Також розповідається про етапи, форми, характер та особливості цих зв`язків. Але в роботах замовчувалися труднощі, які мали місце в міжнародних наукових зв`язках, а також їх обмеженість, оскільки планування і керівництво ними здійснювалося з Москви. Кулінич І.М., Петерс І.А. Економічне співробітництво Української РСР з країнами соціалізму.-К., 1962; Вовко Д. Україна в міжнародних економіч-них звязках СРСР.-К., 1966; Сохань П. Вогонь вічної дружби.-К., 1966; Калениченко П.М. Співробітництво радянської України та народної Польщі (1944-1969).-К., 1969; Вклад Української РСР у науково-культурне спів-робітництво Радянського Союзу з європейськими соціалістичними країнами.-К., 1970; Сохань П.С., Даниленко В.М. Украинская ССР в научно-техническом сотрудничестве стран социализма. 1945-1970.-К., 1970; Знаменская М.В. Дружба миллионов.-К.,1974.

Багато праць радянських дослідників містять перекручення фактів, недомовки, поспішні висновки, Шокалюк А.И. Сотрудничество советских республик в подготовке специалистов высшей квалификации (1951-1958гг.)//Братское сотрудничество советских республик в хозяйственом и культурном строительстве.-М. 1971; Радянська країна в братній сім'ї народів РСР.-К.,1972; Братское сотрудничество союзних республик в развитии народного хозяйства СССР. 19І7-1971.-М., 1973; Великий советский народ.-К., 1976; Нерушимая дружба украинского и белорусского народов в период социализма.-К.,1978. оскільки радянські історики 1950-х - 1980-х років не могли всебічно висвітлити ту чи іншу проблему з питань розвитку науки в першу чергу через відсутність об'єктивної інформації, зумовлену засекреченням великої кількості архівних матеріалів, які стали доступними для дослідників тільки після розпаду Радянського Союзу. Так, окремі питання досліджуваної теми знайшли своє відображення в кандидатських і докторських дисертаціях. Необхідно відзначити кандидатську дисертацію Бідзіля П.О., в якій автор досліджує розвиток науки в Україні у 1950-ті роки. Але викладений автором цієї роботи фактологічний матеріал поєднувався із схематичним переказом ідеологічних настанов партійного керівництва. Тому ця робота не може претендувати на повноту розкриття теми дослідження. Цікавий матеріал також міститься у дисертації Гордієнка П.Л., а саме - питання зв'язку науки з виробництвом, проблема відставання радянської науки від наукових досягнень зарубіжних країн, аналіз історіографії, присвяченій розвитку науки в досліджуваний період. Бідзіль П.О. Діяльність партійних організацій України по дальшому розвитку науки і зміцнення її зв`язків з промисловим виробниц-твом: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01.-К., 1972; Гордієнко П.Л. Економічні реформи 50-х першої половини 60-х років у промисловості УРСР: Дис... канд. іст. наук: 07.00.02. -К.,1994.

Таким чином, аналіз літератури, присвяченій розвитку науки України в 1950-ті роки, показує, що вже значна робота з досліджуваної теми проведена, створено певний фонд монографічної та періодичної літератури. Але він сформувався переважно в другій половині 1960-х та 1980-х років, в радянський період, тому містить специфічні риси суспільствознавчої літератури тієї епохи.

Джерелами дослідження є документи державних установ, партійних органів, які зберігаються у Центральному державному архіві громадських обєднань України, Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України, Архіві Президії Академії наук України, Київському міському державному архіві. Крім того, при роботі над дисертацією використовувалися різноманітні статистичні збірники, публікації, розміщені у центральних, республіканських газетах та журналах.

Найбільше матеріалів з досліджуваної теми вдалося відшукати у Архіві Президії Академії наук України. У фонді Президії Національної Академії наук України (Ф. Р-251) зберігаються документи, які характеризують діяльність наукових установ Академії наук України. Це різноманітні звіти і доповідні записки. Наприклад, звіти про основні результати наукової діяльності установ АН УРСР, п'ятирічні проблемні плани наукових досліджень і плани розвитку цих установ, про чисельність і склад наукових кадрів за різні роки, постанови, рішення та листування по координації науково-дослідних робіт, листування з ЦК КПУ, Радою Міністрів УРСР, АН СРСР про виконання урядових завдань, про результати наукової та організаційної діяльності установ АН УРСР тощо.

Також важливі матеріали зберігаються у фонді ЦК КП/б/У (Ф.1) Центрального Державного архіву громадських об'єднань України. Це доповідні записки відділу науки і культури ЦК КПУ і відомості інститутів про результати набору і розподілу аспірантів; звіти обкомів, Управління в справах вищої школи про науково-дослідну роботу вищих учбових закладів; протоколи і виписки із протоколів засідань партійного комітету АН УРСР; довідки АН УРСР про нагородження , присвоєння звань, про увіковічення пам'яті наукових працівників; пропозиції відділу науки і культури ЦК, обкомів КПУ стосовно поліпшення підготовки спеціалістів та про виробничу практику і розподіл молодих спеціалістів; про наслідки проведення наукових конференцій.

У Центральному Державному архіві вищих органів влади України зберігаються різноманітні фінансові, статистичні звіти, стенограми нарад директорів вищих технічних закладів. Щорічні звіти вищих учбових закладів про проведену роботу, плани найважливіших науково-дослідних робіт вузів зберігаються у фонді Міністерства освіти УРСР (Ф.166), у фонді Міністерства вищої освіти Української РСР (Ф. 4621) та у фонді Головного управління навчальних закладів Міністерства культури Української РСР (Ф.4849). Листування Держплану УРСР з проектно-конструкторськими установами; стенограми координаційних нарад науково-дослідних інститутів, вузів по обговоренню планів в галузі наукових робіт містяться у фонді Державної планової комісії Ради міністрів Української РСР (Ф. 337).

У фонді Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка (Ф. Р-1246) Київського міського державного архіву зберігаються звіти про роботу факультетів, кафедр цього навчального закладу, а також статистичні дані про склад професорсько-викладацького персоналу, про кількість студентів, аспірантів та докторантів, звіти про фінансово-господарську діяльність університету, про побут та харчування студентів і аспірантів, про науково-дослідну роботу студентів і аспірантів. Однак автори подібних документів нерідко намагалися прикрасити дійсний стан речей. Говорячи про досягнення своїх попередників, вони намагалися не говорити про побутові умови, в яких жили науковці зі своїми сім'ями, про їх соціальне становище. Нічого не говорилося й про характер оплати праці наукових працівників. Крім того, у вітчизняних документах важко знайти інформацію стосовно термінів впровадження у виробництво тих чи інших наукових досягнень. У звітах наукових установ найчастіше говорилося про ті проекти, що вже були впроваджені у виробництво, а про інші численні розробки українських науковців, які з тих чи інших причин не були реально втілені у життя, відшукати інформацію досить важко.

Слід зазначити, що конкретні дані для аналізу розвитку науки знаходяться в матеріалах державної статистики. Матеріали регулярного статистичного обліку існують у двох основних формах. Першою з них є сумарні статистичні щорічні зведення, які узагальнюють дані про наукові кадри, матеріально-технічну базу наукових установ всієї країни та окремої республіки, області, міста і т.д., які друкувалися в офіційних статистичних збірниках.11 Культурное строительство СССР. Статистический с6орник.-М., 1956; Высшее образование в СССР. Статистический сборник.-М., 1961; Народное образование, наука и куль-тура в СССР: Статистический сборник.-М.,1977; Народное хозяйство СССР. Статистический зборник.-М., 1956; Народное хозяйство СССР в 1958 году. Статистический ежегодник.-М.,1959; Народное хозяйство СССР в 1959 году. Статистический ежегодник.-М.,1960; Народное хозяйство СССР в 1960 году. Статистический ежегодник.-М.,1961; Народне господарство Української РСР. Статистичний збірник.-К., 1957; Народне господарство Української РСР в 1959 році. Статистичний щорічник.-К.,1960; Народне господарство Української РСР в 1960 році. Статистичний щорічник.-К.,1961. Перевага цих матеріалів полягає в тому, що вони подають широкий фактологічний матеріал, який доповнює загальну картину розвитку науки. Важливим джерелом є первинні статистичні звіти окремих наукових закладів, які зберігаються в архівах чи територіальних статистичних управліннях.

Для всебічного висвітлення обраної теми дослідження довелося використовувати і порівнювати різні джерела.

У другому розділі “Підготовка та підвищення кваліфікації наукових та науково-педагогічних кадрів” розглядаються проблеми оновлення наукових кадрів у 1950-ті роки.

Вивчення структури наукових працівників має особливо важливе значення, оскільки оптимальна структура є важливою умовою поліпшення ефективності здійснення науково-дослідної роботи. З особливою гостротою проблема наукових кадрів, їх підготовка, структура і мобільність постала з кінця 1940-х - початку 1950-х років, адже під час Великої Вітчизняної війни значна кількість наукових працівників загинула на фронтах.

Всі питання розвитку науки у досліджуваний період вирішувались у Центральному Комітеті Комуністичної Партії Радянського Союзу. Питання забезпечення науковими кадрами галузі науки теж були під контролем комуністичної партії. Існування такого суворого контролю призводило до зменшення ролі наукових установ союзних республік у вирішенні кадрових питань. Про безправність республіканських Академій наук свідчить такий факт: кандидати в дійсні члени і члени кореспонденти обов`язково мали бути визначені вищими партійними органами і лише після цього проводилось формальне обрання. Соловей Д. Українська наука в колоніальних путах. - Нью-Йорк, 1963. - С. 10.

У системі організації радянської науки в 50-ті роки ХХ ст. особливе місце посідала Академія республіки. Однак Академія наук УРСР не була у достатній мірі забезпечена висококваліфікованими кадрами. На 1954 р. із 95 дійсних членів і 107 членів-кореспондентів, які були затверджені в 1951 році, нараховувалось, внаслідок вибуття всіх інших, 86 дійсних і 103 членів-кореспондентів. Природно, що в структурі наукових кадрів головне місце належало докторам наук, але відносно невелика чисельність докторів не могла повністю задовольнити вимоги великої кількості науково-дослідних закладів і вузів, де більшість посад керівників навчальних підрозділів, не говорячи вже про наукових співробітників і викладачів вузів, займали працівники нижчої наукової кваліфікації.

Головне ж місце у підготовці студентів належало університетам. Але в УРСР якість підготовки студентів заочної форми навчання була значно нижчою за рівень підготовки студентів стаціонару. Головною причиною такого явища була незадовільна організація підготовки у міжсесійний період.

Загальна чисельність науковців в СРСР із 162,5 у 1950 р. зросла до 284,0 у 1958 р., тобто збільшилася у 1,7 рази. Питома вага науковців-українців дорівнювала 9 % в 1950 р., в 1955 р. - 9,7 %, і в 1958 - 9,7 %. Щодо питомої ваги науковців, які належали до інших неросійських етнічних груп, то у 1950 р. їхня питома вага в Радянському Союзі дорівнювала 30 %, проте вже в 1955 р. вона знижується до 25,8 %, а у 1959 - до 25,9 %. Натомість питома вага всіх науковців-росіян поступово збільшувалась: в 1950 році - 60,9 % в 1955 році - 64,4 %, в 1958 році - 64,3% Народное хозяйство СССР. Статистический сборник.-М., 1956.-С. 234; Народное хозяйство СССР в 1959 году. Статистический ежегодник.-М., 1960.-С. 757; Высшее образование в СССР. Статистический сборник.-М.,1961.-С.210-211,213; Народное хозяйство СССР в 1958 году. Статистический ежегодник.-М., 1959.-С. 846.. Питома вага науковців-росіян була більшою в 1959 р. на 9,9 % за питому вагу російського населення в СРСР цього ж року. А питома вага науковців-українців була на 8,1 % менша за питому вагу українського населення в Радянській країні. Народное хозяйство СССР в 1960 году. Статистический ежегодник.-М., 1961.-С. 14, 785. Таким чином, українська нація була поставлена у найгірше становище у справі збільшення чисельності своїх національних кадрів.

Загалом при підготовці кваліфікованих кадрів для науки перевага надавалася кількості підготовлених працівників, що не завжди позитивно впливало на якість цієї підготовки. Крім того, планова система підготовки наукових працівників не завжди виправдовували себе. Мова йде, насамперед, про свідоме завищення планів підготовки молодих спеціалістів керівними працівниками відповідних міністерств. Але існуюча система підготовки наукових кадрів в той же час забезпечувала можливість навчатися особам, які не мали відносно великих статків, як це було у західних країнах, де за навчання потрібно було платити. Це давало змогу відшукати більше талановитих молодих спеціалістів. Однак нерідко траплялося, що командно-адміністративна система сковувала їхню ініціативу.

У третьому розділі “Матеріально-технічне та фінансове забезпечення науки” розглядаються проблеми фінансування наукових установ України.

Для досліджуваного періоду характерний великий розмах будівництва наукових закладів в Україні, збільшення коштів на наукові роботи, покращання матеріальної бази лабораторій вузів і науково-дослідних інститутів. Право планування й розпорядження місцевими ресурсами було передано від -центральних відомств місцевим радам народного господарства. Внаслідок цього Україна несподівано отримала небачену досі економічну самостійність. Однак партійно-господарська бюрократія республіки не була готова до такого перебігу подій. Близько 50% всіх витрат на науково-дослідну роботу, які виконувалися на України, сплачувалися із загальносоюзного бюджету. Добров Г.М. Потенциал науки. - К., 1969. - С. 93. Джерелами фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт в СРСР були загальносоюзний бюджет, бюджет республік; асигнування на науково-дослідні роботи за рахунок фондів промислових і сільськогосподарських виробничих підприємств. Управління наукою стало об'єктом державної політики і відзначилося наступними рисами: керівництво науково-дослідною діяльністю, її координація, планування і фінансування; координація фундаментальних досліджень проводилася академіями наук радянських республік; прикладні дослідження координували і в деякій мірі фінансували міністерства відповідних республік; керівництво науково-дослідною роботою в вищих навчальних закладах здійснювалося відповідними державними органами освіти.

Однак для досліджуваного періоду був властивий і ряд недоліків, пов'язаних з незадовільним станом матеріально-технічної бази деяких вузів, науково-дослідних інститутів і установ. Великим недоліком у роботі як Міністерства вищої освіти УРСР, так і державних організацій було те, що не враховувалися потреби інститутів. Не була вирішена також проблема забезпечення житлом наукових співробітників і викладачів.

Отже, протягом досліджуваного періоду відбувається збільшення кількості науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів, покращується матеріально-технічна база та відбувається ряд позитивних змін у мережі регіонального розміщення наукових установ. Аналізуючи розвиток матеріально-фінансової бази науки УРСР потрібно підкреслити, що наука України була частиною наукового потенціалу СРСР і тому фактично копіювала структуру, принципи функціонування, співвідношення між секторами науки загалом у СРСР. Жорстка плановість, централізація, політична залежність, орієнтація на практичне застосування, низький рівень самоорганізації являлись характерною ознакою науки в досліджуваний період.

У четвертому розділі “Роль наукових досягнень у соціально-економічному розвитку України” основна увага звертається на зв'язок науки із виробництвом, його проблеми та перспективи.

У досліджуваний період українські вчені провели велику роботу по розширенню та поглибленню фундаментальних та прикладних досліджень, досягли значних успіхів у багатьох галузях науки, що створило сприятливі умови для інтенсифікації економіки. До основних досягнень українських вчених належить створення першої у СРСР обчислювальної машини: у 1948-1951 роках в Інституті електротехніки Академії наук УРСР під керівництвом академіка С.О.Лебедєва була сконструйована і виготовлена мала електронна лічильна машина "МЗСМ". На базі лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики у 1957 р. було створено Обчислювальний центр АН УРСР, де продовжувалася робота по створенню спеціалізованої електронно-лічильної машини "СЗСМ" у 1957 р. було введено в експлуатацію універсальну електронно-обчислювальну машину "Київ". Загальне визнання дістали результати наукових досліджень проблем ядерних процесів, відкриття і дослідження ізотопного ефекту при розсіюванні протонів; відкриття періодичностей у властивостях ядер у проміжному стані щодо розсіяння і поглинання нейтронів середніх енергій; встановлення ядерних констант взаємодії нейтронів середніх енергій для багатьох конструктивних матеріалів, необхідних для побудови реакторів на швидких нейтронах; одержання квантових характеристик атомних ядер; розробка теорії ядра і ядерних процесів та теорія прискорювачів; праці в галузі фізики і техніки реакторів. За наукову роботу українських вчених було нагороджено орденами медалями СРСР. Звання Героя Соціалістичної праці були удостоєні видатні вчені АН УРСР В.Я. Юр`єв (1954 р.), О.В.Палладін (1955 р.), С.О.Лебедєв (1956 р.), Д.І.Блохінцев (1956 р.), Г.М.Крижанівський (1957 р.). Ряд учених були удостоєні почесних звань заслуженого діяча наук Української РСР: Г.В.Фольборт (1953 р.), П.А.Власюк (1956 р.), М.А.Ізмайлов (1955 р.), М.Ф.Гулий (1956 р.), М.П.Семененко (1957 р.), О.Ю.Лур`є (1958 р.), В.І.Атрощенко (1958 р.).

Однак з іншого боку досягнення працівників науки не завжди достатньо швидко впроваджувалися у виробництво. З одного боку це можна пояснити слабким рівнем розвитку техніки у Радянському Союзі, що не дозволяло швидко переобладнати виробництво у відповідності з новими науковими досягненнями. А з іншого - низьким рівнем матеріальної зацікавленості працівників науки у розробці нових наукових проектів. Радянські науковці, зокрема науковці України, не були поставлені в умови жорсткої конкуренції, як це було з їхніми західними колегами. Це також не стимулювало збільшення швидкості впровадження найновіших наукових досягнень у виробництво.

У п'ятому розділі “Міжнародні зв'язки та міжреспубліканська співпраця української науки” розглядається співробітництво науковців України із їх зарубіжними колегами та науковцями інших республік СРСР.

Співробітництво наукових організацій Радянського Союзу з відповідними установами зарубіжних країн займало чільне місце в середині 1950-х років у зовнішніх зв'язках СРСР, особливо з країнами так званого соціалістичного табору - найбільше - з членами Ради Економічної Взаємодопомоги.

У 1950-х роках, приймаючи участь у співробітництві із зарубіжними країнами, Українська РСР не могла самостійно встановлювати будь-які зовнішні зв`язки, оскільки була складовою частиною Радянського Союзу. Основною формою науково-технічного співробітництва в досліджуваний період був обмін науково-технічною документацією. Зростання обміну документацією розглядалось як спосіб доведення переваг соціалізму і подолання технічного відставання від країн іншої системи. У середині 1950-х років Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона передав Болгарії, НДР, Польщі, Угорщині та іншим країнам зразки зварювальної апаратури, технічну документацію на її виготовлення й технологію нових методів зварювання. Комплекти технічної документації з автоматизації зварювального виробництва були передані інститутом ім. Є.О. Патона до КНР. Архів Президії Національної Академії наук України, ф. Р-251, оп. 1, спр. 210, С. 114. За 1953-1957 роки Радянський Союз надав допомогу КНР у будівництві 166 великих підприємств, а також 10 тисяч комплектів науково-технічної документації. Кулініч І.М., Петерс І.А. Економічне співробітництво Української РСР з країнами соціалізму. - К., 1962, - С. 35.

УРСР одержувала імпортне устаткування. Так, на імпортному устаткуванні було збудовано в УРСР вісім заводів по виробництву попередньо-напружених залізобетонних плит перекриття: Запорізький раднаргосп одержав з-за кордону технічне устаткування для будівництва великого цеху пористого бетону потужністю 30 тисяч тонн на рік. ЦДАВОУ, ф. 337, оп. 38, спр. 23, арк. 7.

У досліджуваний період українські вчені залучались до роботи у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах і нарадах, які проводилися з тих чи інших наукових проблем, у роботі яких брали участь вчені, спеціалісти народного господарства, представники різних галузей науки і промисловості. Лише протягом 1953-1957 років вчені Академії наук УРСР брали участь у роботі 40 міжнародних наукових з`їздах, сесіях, конференціях. У результаті відряджень українських вчених і спеціалістів було одержано цінні відомості, що мали велике практичне значення. Співдружність союзних республік проявлялась у спільному розв`язанні комплексних наукових проблем та в проведені наукових експедицій тощо. Отже, питання про організацію науково-технічних зв`язків між республіками СРСР розглянуте в аспекті єдиної країни, оскільки розвиток науки в кожній із республік складав невід`ємну частину розвитку загального фронту науки в Радянській державі. Навіть у період хрущовської "відлиги" - період реформ - союзні республіки мали мінімальні права.

Крім того, співпраця науковців України з іх зарубіжними колегами була у значній мірі обмежена існуванням так званої “залізної завіси” між Радянським Союзом і країнами Заходу. Це не давало змоги налагодити стійкі стосунки з науковцями провідних країн, зокрема тих, які входили до блоку НАТО, адже протистояння між країнами Варшавської угоди і членами НАТО у часи “холодної війни” не сприяло розвитку співробітництва науковців цих країн. Ідеологічні розбіжності перешкоджали вивченню досягнень зарубіжних учених, наприклад, у галузі суспільних наук. Адже такі досягнення однозначно оголошувалися “буржуазними перекрученнями” чи “фальсифікаціями”.

Українські учені співпрацювали в основному зі своїми колегами з колишнього соціалістичного табору. Слід відзначити, що це співробітництво було найбільш плідним зі вченими тих країн, які були розташовані поблизу кордонів СРСР, і де Радянський Союз мав найбільший вплив (Польща, Угорщина, Чехо-Словаччина, НДР та ін.). В той же час співробітництво, наприклад, з КНДР, Албанією було значно меншим.

В результаті проведеного дослідження автор прийшов до висновків, основні з яких виносяться на захист:

Планова система підготовки наукових працівників не завжди виправдовували себе, оскільки штучно завищувалися плани підготовки спеціалістів. Загалом при підготовці кваліфікованих кадрів для науки перевага надавалася кількості підготовлених працівників, що не завжди позитивно впливало на якість цієї підготовки;

Українська нація була поставлена у найгірше становище в порівнянні з іншими націями СРСР у справі збільшення чисельності своїх національних кадрів, оскільки питома вага науковців-українців була набагато меншою за питому вагу українського населення в Радянській країні;

Загальний стан розвитку науки наприкінці досліджуваного періоду характеризується розширенням активної діяльності наукових установ. Реформи, проведені у другій половині 1950-х років, мали позитивне значення і у значній мірі сприяли розвитку науки. Потреба нових галузей промисловості у наукових кадрах зумовила, з одного боку, зростання чисельності, а з іншого - поглиблення і розширення науково-виробничих зв`язків. Збільшення фінансування на наукові цілі сприяло поліпшенню матеріальної бази наукових установ України. В республіці сформувалися нові наукові напрями і школи в багатьох галузях науки;

Було досягнуто значних результатів, у тому числі світового рівня у вирішенні нелінійної механіки, теорії диференціальних рівнянь, теорії ймовірності, математичного аналізу, теорії наближення методів, важливі результати одержали дослідники в галузі хімії; характерною тенденцією розвитку науки в досліджуваний період було наближення наукових закладів, установ до виробництва;

У досліджуваний період поряд із бурхливим розвитком науки відзначалась надзвичайно низька ефективність впровадження досягнень науковців у виробництво, що зумовлювалося відсутністю стійких зв'язків науки з практикою.

Основні положення дисертації знайшли своє відображення у наступних публікаціях автора

академія науковий фінансовий забезпечення

Брошура та статті:

Матеріально-технічне та фінансове забезпечення наукових установ України у 50-х рр. ХХ ст. - К.: Знання, 1998 (1,5 друк. арк.);

Розвиток науки в Україні у 50-ті роки ХХ століття // Вісник Київського університету. Історія.-1997.-Вип 35 (0,5 друк. арк.);

Підготовка наукових кадрів через аспірантуру в 1953-1960 рр. в Україні // Вісник Київського університету. Історія.-1998.-Вип 39 (0,5 друк. арк.);

Тези:

Реформа освіти в період “хрущовської відлиги” // Вісник Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти.-Тернопіль, 1996 (0,15 друк. арк.);

Матеріально-технічне та фінансове забезпечення науки в України у 50-тих роках ХХ ст. // Вісник Київського політехнічного інституту. Сторінки історії. -1996.-№ 8 (0,15 друк. арк.).

Анотація

Мельник К.М. Розвиток науки в Україні у 50-ті роки ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України.-Київський університет імені Тараса Шевченка.-Київ, 1999.

Автор досліджує проблеми діяльності наукових установ України у часи хрущовської “відлиги”, їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення, структуру наукових кадрів, співробітництво науковців України із їх зарубіжними колегами.

Ключові слова: наука, наукові та науково-педагогічні кадри, науковий та науково-технічний потенціал, наукові результати, Академія наук УРСР.

Аннотация

Мельник К.М. Развитие науки в Украине в 50-е годы ХХ в.-Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. Киевский университет имени Тараса Шевченка.-Киев, 1999.

Автор исследует проблемы деятельности научных учреждений Украины во времена хрущевской “оттепели”, их материально-техническое и финансовое обеспечение, структуру научных кадров, сотрудничество ученых Украины с их зарубежными коллегами.

На протяжении исследуемого периода имело место увеличение количества научно-исследовательских учреждений и высших научных заведений, кроме того, была улучшена их материально-техническая база. Научные учреждения стали значительно чаще стали размещаться в непосредственной близости от производства, что сократило время внедрения в производство передовых научных достижений. Подобные изменения в сети регионального размещения научных и научно-исследовательских учреждений были в значительной мере вызваны желанием руководства страны не отстать от мирового научно-технического прогресса. Однако низкий уровень материальной заинтересованности научных работников в разработке новых проектов, отсутствие широкомасштабной конкуренции (в сравнении с той, что существовала в передовых странах Запада) не стимулировало увеличения скорости внедрения новейших научных достижений в производство.

Анализируя развитие материально-финансовой базы науки Украинской ССР, необходимо отметить, что наука Украины в то время была частью научно-технического потенциала СССР и поэтому фактически копировала структуру, принципы функционирования, соотношение между секторами науки, которые были характерны для Советского Союза. Жесткая плановость, централизация, политическая зависимость, ориентация на практическое применение, низкий уровень самоорганизации были характерными чертами науки в тот период.

В системе организации науки Украинской ССР в 1950-х годах особое место отводилось Академии наук УССР, а в структуре научных кадров главное место занимали специалисты, имеющие научное звание “доктор наук”. Однако относительно небольшое количество докторов наук не могло полностью удовлетворить требования большого количества научно-исследовательских учреждений и высших научных заведений, где большинство мест руководителей научных подразделений, не говоря уже о научных работниках и преподавателях вузов, занимали работники более низкой научной квалификации.

Главным источником пополнения количества научных кадров было студенчество. Главное место в системе подготовки студентов принадлежало университетам. Однако в УССР качество подготовки студентов заочной формы обучения значительно уступало уровню подготовки студентов стационара. Главной причиной этого явления можно считать неудовлетворительную организацию подготовки в межсессионный период. Кроме того, согласно плановой системе подготовки научных работников нередко завышались соответствующие планы подготовки специалистов, что приводило к ухудшению качества этой подготовки.

Общее количество научных работников в УССР было меньшим, чем во многих других республиках СССР. Плановым развитием науки, которое диктовалось из Москвы, украинская нация была поставлена в худшее положение в деле увеличения количества своих национальных научных кадров, чем русская нация.

В 1950-х годах, сотрудничая со своими зарубежными коллегами, УССР не могла самостоятельно устанавливать внешние контакты потому, что являлась частью СССР. Основной формой научно-технического сотрудничества с зарубежными странами в этот период был обмен научно-технической документацией. Причем возрастание объема обмена документацией рассматривалось как способ доказательства преимуществ социализма и преодоления технического отставания от стран другой системы. Однако сотрудничество научных работников Украины с их зарубежными коллегами было в значительной степени ограничено существованием так называемого “железного занавеса” между Советским Союзом и странами Запада. Идеологические противоречия препятствовали цивилизованному изучению и осмыслению достижений ученых “капиталистических” стран, поскольку многие из этих достижений однозначно провозглашались “буржуазными фальсификациями”. Поэтому украинские ученые сотрудничали в основном со своими коллегами из стран так называемого “социалистического лагеря”. Причем следует отметить, что это сотрудничество было наиболее плодотворным с учеными таких стан, как Польша, Чехословакия, ГДР, Венгрия, Болгария, т.е. - с государствами Восточной Европы, где СССР имел большое влияние. В то же время сотрудничество с КНДР, Албанией, где влияние Советского Союза было меньшим, существенно ограничивалось.

Научные силы Украины успешно решили немало различных проблем розвития промышленности несмотря на существование существенных препятствий их роботе. Кабинетные, академические исследования, которые не учитывали и не обобщали практику, опыт передовиков, наносили вред науке, тормозили ее развитие. Многотемность планов научно-исследовательской роботы многих институтов не давала возможности ученым сосредоточиться на глибокой розработке наиболее актуальных проблем.

Ключевые слова: наука, научные и научно-педагогические кадры, научный и научно-технический потенциал, научные результаты, Академия наук УССР.

Annotation

Melnyk K.M. The Development of Science of Ukraine during 1950's.

Thesis for Candidate's Degree by speciality of the 07.00.01 - History of Ukraine.- Kyiv University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 1999.

The author investigates the problem of science of Ukraine during Hrushov's “thaw”, their material, technical and financial security, structure of scientific personal, collaboration Ukrainian scientists with their foreign colleagues.

Key words: science, scientific and educational specialists, scientific and technical potential, the Science Results, the Academy of Scientific of Ukraine.

Размещено на Allbest.ru