Особливості трипільської культури
Історія польових досліджень трипілля. Періодизація та хронологія: ранній, середній та пізній етапи. Трипільська культура в європейському контексті та сучасному міфотворенні. Проблема походження трипільців та світові музеї, присвячені вивченню їх культури.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 20.11.2013 |
Размер файла | 61,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
РЕФЕРАТ
З дисципліни “Історія України”
На тему: “Особливості трипільської культури”
Виконала
Студентка ІІ курсу
Групи Ж12-11СПДд
Ткаченко Ірина
Зміст
Вступ
1. Історія дослідження
1.1 Польові дослідження
2. Періодизація та хронологія
2.1 Хронологія
2.2 Ранній етап
2.3 Середній етап
2.4 Пізній етап
3. Трипільська культура в європейському контексті
4. Трипільська культура в сучасному міфотворенні
5. Музеї
Бібліографія
Вступ
Трипімльська культумра, культумра Кукутемні (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукутемні-Трипімлля») -- археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень). Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. кмІ. У часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.
Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в IV-III тис. до н. е. (протягом 1500-2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи -- ранній, середній та пізній. В Україні виявлено величезну кількість -- понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Так, очевидно, були розселені об'єднання племен.
Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. кмІ.). Жодна з європейських розвинених землеробських енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею ні за площею, ні за темпами поширення. Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури становило на думку одних вчених близько 410 тис. чоловік, а на думку інших щонайменше 1 млн.
Проблема походження трипільців не до кінця з'ясована. Більшість археологів схиляються до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, в процесі поширення на нові східні території включали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур.
1. Історія дослідження
трипілля культура міфоутворення музей
Територія поширення трипільської культури від часів її відкриття і до сьогодні належала різним державам, що спричинило появу трьох назв -- Кукутень в Румунії, мальованої кераміки в Галичині і Буковині, та трипільської культури на Поділлі, Черкащині та Київщині[1].
Перші відомості про архаїчну культуру з мальованою керамікою було отримано і опубліковано львівським археологом А. Шнайдером у 70-х роках ХІХ ст. за результатами досліджень на території Галицького Поділля, яке входило тоді до складу Австро-Угорської імперії. На її території, в Галичині наприкінці ХІХ ст. зроблені перші стратиграфічні та хронологічні спостереження культури мальованої кераміки[1].
В Румунії культура отримала назву села Кукутені, біля якого в 1884 році румунським фольклористом і етнографом Теодором Бурада були знайдені перші артефакти -- фрагменти кераміки та теракотові фігурки. З 1885 р. групою інтелектуалів з Ясс[1] були проведені перші розкопки, і в тому ж році поетом Ніколає Белдічану опублікована стаття про старожитності Кукутені[2]. Оголошення результатів археологічних робіт відбулося у 1889 р. на міжнародній конференції в Парижі[3].
Археолог Вікентій Хвойка відкрив перше трипільське поселення на території сучасної України у 1893-94 роках по вул. Кирилівській, 55 (нині вул. Фрунзе) в Києві. Хвойка презентував свої знахідки в серпні 1899 року на ХІ археологічному з'їзді в Києві. Офіційним роком відкриття Трипільської культури в Україні вважається 1893 -- рік початку розкопок на вул. Кирилівській у м. Києві. В 1896-1897 роках кілька поселень з матеріалами, подібними до київських знахідок, Хвойкою, були знайдені в околицях містечка Трипілля Київського повіту (нині- село Трипілля Обухівського району Київської області. В радянських, молдавських, російських, українських та інших публікаціях для пам'яток з території України та Молдови поширена назва «Трипільська культура».
З часом стало зрозуміло, що археологічна культура Кукутень на території Румунії та культура Трипілля на території України належать до одного культурного комплексу. Зараз часто використовується назва «Кукутень-Трипілля», хоча назви «Кукутень» та «Трипілля» також можуть використовуватися. Використовується також назва «культурно-історична спільність» або «спільність» Трипілля- Кукутень (Кукутень-Трипілля).
1.1 Польові дослідження
За даними Т.С. Пассек, найдавніший час знахідки трипільської культури з Подніпров'я з колекцій Державного історичного музею у Москві -- 1854 р[4]. Однак є дані, що в Галичині перші розкопки з метою поповнення приватної колекції були проведені ще в 1750 році, а знаменита печера Вертеба з трипільськими старожитностями випадково відкрита у 1822 р[5]. Дослідження трипільської культури наприкінці XIX століття на землях України, які входили до складу Австро-Угорської імперії проводили А. Шнайдер (Борщівщина, 1870-ті; с. Кошилівці, 1878), А. Кіркор (Більче-Золоте, 1876; с. Козаччина, 1877) І. Коперницький та В. Пшебиславський (с. Городниця, 1877) та інші. У працях вище згаданих археологів знайдені старожитності культури мальованої кераміки були визначені як «домікенські», тим самим вказувалося на їх певне місце серед європейських старожитностей. Було зроблено перші стратиграфічні та хронологічні спостереження. Виникла дискусія про інтерпретацію скупчень обпаленої глини як поховальних споруд (Г. Оссовський) або жител (В. Деметрикевич, Р. Ф. Кайндль, К. Гадачек). Накопичені під час перших розкопок джерела стали базою для подальших розкопок і досліджень культури мальованої кераміки.
Археологічні дослідження на Поділлі наприкінці XIX -- напочатку XX ст. пов'язані з розвідувальними працями Ю. Й. Сіцінського та створенням археологічної карти Поділля. На карті, виданій у 1920-ті роки, було позначено 30 трипільських пам'яток (усього карта нараховувала біля 2 000 пам'яток). У 1891 р. відомий історик В. Б. Антонович разом з Ч. Зборовським провели розкопки трипільського поселення біля села Кринички на Поділлі. Було досліджено залишки жител, серед яких виявлено мальовану кераміку, антропоморфні статуетки.
2. Періодизація та хронологія
2.1 Хронологія
Культура Трипілля-Кукутень, з огляду на тривалий час її існування, значне поширення, широкі зв'язки та ступінь вивченості, займає особливе місце у розробці питань синхронізації, періодизації та хронології більшості пам'яток мідного віку в Україні та за її межами. Нині використовуються дві схеми періодизації культури Трипілля-Кукутень, розроблені на підставі стратиграфічних даних, а також типологічного, стилістичного та статистичного аналізу керамічних комплексів багатьох поселень, які було досліджено на території Румунії, Молдови та України. Щодо трипільської культури в Україні дослідники застосовують насамперед періодизацію, розроблену Т. С. Пассек ще у 1930-х роках, а вдосконалену у 1949 р[6] та Н. Виноградовою у 1982 р. Відповідно до неї виділено три періоди, два з яких поділяються на етапи:
· ранній (А),
· середній (В)
· етап ВІ,
· етап ВІ-ІІ
· етап ВІІ,
· пізній (С)
· етап СІ
· етап СІІ.
Для території Румунії періодизація (стосовно культури Кукутені) була розроблена Г. Шмідтом, а вдосконалена В. Думітреску та іншими дослідниками. Виділено періоди Кукутень А (з фазами A1, А2, A3, A4), Кукутень А-В (фази А-В1 та А-В2), Кукутень В (фази В1, В2, ВЗ). В її основу покладена стратиграфія поселень, насамперед Ізвоара, та типологія мальованого посуду. Пам'ятки, що становлять основу культури Кукутень і відповідають Трипіллю А, виділено в культуру Прекукутень (Докукутень), розділену в свою чергу та три фази -- І, II, III. В окрему культуру Городіштя-Фолтешть-Ербічень виділено найпізніші пам'ятки, які відповідають пізньо-трипільським (етап СІІ).
За час, що минув після виходу в 1949 році праці Т. С. Пассек, присвяченої періодизації поселень трипільської культури, до схеми періодизації іншими дослідниками було внесено деякі зміни та доповнення. Не всі з них були прийняті більшістю науковців, лише окремі зміни почали використовувати досить широко. Так, було визнано виділений Н. М. Виноградовою етап ВІ-ІІ, перехідний між етапами BI і BII середнього періоду трипільської культури[7]. Крім того, до пізнього періоду почали зараховувати лише етап СІІ, майже вийшло з ужитку застосування для південної зони поширення трипільської культури позначення відповідних етапів літерою «г». Тому етапи гI, гІІ у багатьох сучасних працях позначені відповідно як СІ, СІІ.
Інший варіант періодизації:[8]:
Початковий: 5300--4000 до н. е. (румунське Прикарпаття)
Ранній: 4000--3600 до н. е. (Прутсько-Дністровське межиріччя)
Середній: 3600--3100 до н. е. (Дністро-Бузьке межиріччя)
Пізній: 3100--2500 до н. е. (Дністро-Дніпровське межиріччя)
2.2 Ранній етап
У другій половині VI тисячоліття та у першій половині V тисячоліття до н. е. племена трипільської культури розселювалися в басейні Дністра і Південного Бугу, де дослідники виявили багато ранньотрипільських поселень. За цього періоду вони розташувалися здебільшого в низьких місцях біля річок, але виявлено також поселення, розміщені на підвищених плато. Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, а також переважно наземні, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з дерева або плоту, обмазаного глиною. На ранньому етапі розвитку трипільської культури з'являються також наземні прямокутної форми будівлі на стовпах з обмазаними глиною дерев'яними плетеними стінами, що мали солом'яну або очеретяну покрівлю. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, план розміщення жител наближався до форми кола чи овалу.
Основою господарства за цього періоду було хліборобство і скотарство, полювання, рибальство і збиральництво також мали важливе значення. Сіяли пшеницю (однозернянку, двозернянку, полбу), ячмінь, просо, жито, горох. Землю обробляли з допомогою мотик, зроблених з рогу оленя, каменю або з кістки та з палиць-копалок з загостреними кінцями. Урожай збирали з допомогою серпів з кремінними вкладнями. Зерно розтирали кам'яними зернотерками. Жінка ліпила посуд, виробляла пряжу, одяг. Чоловіки полювали, розводили худобу, займалися рибальством, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю.
У тваринництві перше місце належало великій рогатій худобі, на другому були свині, вівці, кози. Відомий домашній кінь. Для поповнення м'ясної їжі за цієї доби велике значення мало полювання на оленя, дику свиню та сарну.
Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками: великі посудини грушоподібної форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жіночі статуетки, модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом або канелюрами у вигляді стрічок з кількох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток. Статуетки, модельки жител та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Серед досліджених ранньотрипільських поселень виявлено, хоч дуже рідко, різні вироби з міді, переважно прикраси: браслети, кільця, гачки тощо, а в поселенні біля села Корбуни в Молдавії знайдено великий скарб мідних речей, переважно прикрас, котрий датовано першою половиною V тисячоліття до н. е.
На думку фінського вченого Аско Парполи, індолога з Гельсінгського університету, існують лінгвістичні причини вважати, що колесо було винайдено саме в Трипільській культурі на території сучасної України[9]. Версію про європейське походження колеса висунув ще у 1990-х німецький вчений А.Хойслер. Про знахідки моделей колес у розкопках трипільських поселень останньої чверті 5 тис. до н. е. (за тисячоліття до відповідних знахідок у Месопотамії) повідомляв ще у 1981 р. у наукових публікаціях румунський археолог Діну. Звідси інновація швидко поширилася по Європі: згадки про колесо зустрічаються у поселеннях Зюшен (Німеччина), Броночице (Польща), рештки возів знайдені у кін. 1980-х на території Краснодарського краю Росії датуванням сер. 4 тис. до н. е.[10]. В українському килимарстві, гончарстві, дереворізьбі, вишивках і писанках знаходимо дуже багато геометричних і рослинних орнаментальних мотивів, які виразно нагадують орнамент палеолітичної та неолітичної доби в Україні.
2.3 Середній етап
На середньому етапі розвитку племена трипільської культури посідали величезні простори лісостепу від Східної Трансільванії на захід до Дніпра на схід. Вони розселилися в районі сточищ Верхнього і Середнього Дністра, Прута, Серета, Південного Побужжя та Правобережжя Дніпра. Поселення цього періоду значно більші за розміром (що свідчить про збільшення кількості населення) і розташовані на підвищених плато біля річок та струмків. Наземні житла в них будувалися по колу або овалом. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини. Плетені дерев'яні стіни на стовпах і перегородки всередині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі. З глини робили ритуальні жертовники в житлах, круглі або у формі хреста (с. Коломийщина, Володимирівка, Майданецьке, Тальянки). Разом зі збільшенням населення збільшувалися посівні площі. Скотарство також було розвинене більше, ніж раніше, але полювання далі мало допоміжне значення. Знаряддя праці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин, мотики для обробки землі з рогу оленя. У поселеннях виявлено клиновидної форми та провушні сокири з міді. Почалося видобування міді із родовищ на Волині та у Подністров'ї. Рівня ремесла досягло гончарство. Характерним для кінця цього періоду став монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому ангобу. Посуд різних форм ліплено руками, можливе застосування повільного гончарного кола. Типові великі грушовидні та кратероподібні посудини для збереження зерна, миски, горщики, біконічні посудини та ін. (с. Володимирівка, Сушківка, Попудня, Шипинці); також з глини виробляли схематизовані жін. статуетки, фігурки тварин, модельки жител. Суспільний лад племен Т. к. за цього періоду лишався далі патріархально-родовим. До сер. доби Т. к. відносять поселення, що їх виявив В. Хвойка б. с. Трипілля, Верем'я, Щербанівка, а також Володимирівка, Веселий Кут, Миропілля, Небелівка та ін.
2.4 Пізній етап
За пізнього періоду трипільської культури значно розширилася територія, заселена трипільцями: на землі східної Волині, сточища рік Случі й Горині, обидва береги Київського Придніпров'я та степи північно-західного Причорномор'я, де трипільці стикалися з носіями інших культур. Значно зросло значення скотарства в степу. Скотарство кочового характеру складалося переважно з дрібної рогатої худоби (вівці, кози)(до 63-65%). Помітного значення набув кінь(до 15-16%) (Усатове). За цього періоду, на думку деяких фахівців, зберігається патріархальний лад. Під впливом контактів із племенами інших культур, коли на початку III тисячоліття до н. е. степову зону, південні райони Лісостепу Східної Европи та Дніпровського басейну займали скотарські племена так званої ямної культури, що посувалися зі степів Поволжя та Подоння в пошуках нових пасовищ, у культурі пізньотрипільських племен зникає багато рис, характеристичних для трипільської культури попереднього часу. Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські його форми, натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антропоморфна пластика. З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання, подібний до обряду сусідніх патріархальних племен ямної культури. Усатівські племена західних районів Північного Причорномор'я та нижнього Подністров'я (села Усатове, Галеркани, Борисівка, Маяки та ін.) були асимільовані носіями ямної культури, відтак праіндоєвропейцями. Історична доля інших пізньотрипільських племен була різна; зміни в їхній культурі Середнього і Горішнього Подністров'я пов'язані з появою на цій території племен культури кулястих амфор (рання бронза).
3. Трипільська культура в європейському контексті
· Споріднені археологічні культури:
· Данило-хварська культура (побережжя Адріатики);
· Бутмір (Боснія);
· Культура Вінча (Центральні Балкани);
· Тиська (басейн річки Тиса);
· Лендель (Середньодунайський басейн і північ Центральної Європи);
· Боян (Нижньодунайський басейн);
· Хаманджія (Чорноморське побережжя);
· Караново (Фракія і Східна Македонія);
· Петрешті (Трансільванія);
· дніпро-донецька (Україна).
4. Трипільська культура в сучасному міфотворенні
Країну трипільців іноді також називають Українська Аратта. Автором концепції т. зв. «Українською Аратти» є Ю. О. Шилов, який у 1990-их роках висловив ідею про нібито найдавнішу державу світу -- «праслов'янську Аратту». Локалізація згаданої у месопотамських письмових джерелах легендарної Аратти в Україні була презентована спочатку у доповідях, тези яких були опубліковані[11][12][13], а згодом і у більших за обсягом працях[14][15].
За уявленнями Ю.О.Шилова трипільська Арата -- це колиска трьох братніх народів (росіян, українців, білорусів) а Російська імперія є «прямою спадкоємицею найдавнішої у світі держави Арати ... і, отже, берегинею етнокультурного кореня індоєвропейських народів і земної цивілізації взагалі ...». Археологами[16] подібна версія вважається типовим прикладом історичної міфотворчості, оскільки суперечить науковим фактам.
5. Музеї
· Історико-археологічний музей «Прадавня Аратта -- Україна» у селі Трипілля на Київщині.
· На території музею «Київська фортеця» у Києві є Музей трипільської культури[17].
Бібліографія
Українською
Бібіков С. Трипільська культура. Археологія Української РСР, т. І. Київ, 1971.
Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. -- Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954--1989.
Енциклопедія Трипільської цивілізації, Київ, Укрполіграфмедіа, 2004, т. І-ІІ.
Захарук Ю. Пізній етап трипільської культури. Археологія Української РСР, т. I. Київ, 1971.
Пастернак Я. Археологія України. Торонто 1961.
Магура Сильвестр Сильвестрович, Питання побуту на підставі залишків трипільської культури. «Трипільська культура на Україні», 1926, вип. 1;
Магура Сильвестр Сильвестрович, Експедиція 1934 р. для дослідження пам'яток трипільської культури. «Наукові записки ІІМК УАН», 1937, кн. 2.
Трипільська культура, т. І, АН УРСР, Інститут Археології. Київ, 1940.
Черниш К. Ранньотрипільське поселення Ленківці на Середньому Дністрі. АН УРСР, Інститут Археології. Київ, 1959.
Бунятян К. П., Мурзін В. Ю. та Симоненко О. В. На світанку історії. Том. 1. -- К., 1998.
Бурдо Н. Б. -- Населення раннього етапу Трипільської культури межиріччя Дністра та Південного Бугу. -- К., 1993.
Бурдо Н. Б. Сакральний світ трипільської цивілізації. Київ, Наш Час, 2008
Бурдо Н. Б., Відейко М. Ю. Трипільська культура. Спогади про золотий вік. -- Харків,Фоліо,2007
Енциклопедія Трипільської цивілізації. -- К., Укрполіграфмедіа, 2004, т. І-ІІ.
Смолій В. А. -- Історія України -- К., 1997.
Толочко П. П. -- Давня історія України, Кн. 1 -- К., 1994.
Німецькою
Schmidt H. Cucuteni in der oberen Moldau, Rumanien: Die befestigte Siedlung mit bemalter Keramik von der Steinkupferzeit bis in die vollentwickelte. Berlin-Leipzig: Gruyter, 1932.
Російською
Археология Украинской ССР, Киев, 1985, т.1.
Бибиков С. Раннетрипольское поселение Лука-Врублевецкая на Днестре. МИА н. 38. М. -- П. 1953.
Пассек Т. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья, МИА, н. 84. Москва, 1961.
Пассек Т. Периодизация трипольских поселений. МИА, н. 10. М. -- П. 1949.
Рыбаков Б. А., Космогония и мифология земледельцев энеолита // Советская археология, 1965, № 1--2.
Рындина Н. В. Древнейшее металлообрабатывающее производство Восточной Европы, М., 1971.
Хвойко В. Каменный век Среднего Поднепровья // Труды одиннадцатого археологического сьезда в Киеве. І. Киев, 1901.
Гимбутас Мария, Цивилизация Великой Богини: мир Древней Европы, Москва, РОССПЭН, 2006.
Черныш Е. К., К истории населения энеолитического времени в Среднем Приднестровье // Неолит и энеолит юга Европейской части СССР, Москва, 1962.
Румунською
Dumitrescu, V. Arta culturii Cucuteni. Bucuresti: Editura Meridiane, 1979.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Трипільська культура як один із феноменів, її відкриття та дослідження, проблема походження і періодизація. Житла й господарство трипільців, їх духовна культура та уявлення. Чи були трипільці пращурами слов'ян. Історія зникнення трипільської культури.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 02.12.2010Періодизація трипільської культури, топографія трипільських поселень. Суспільний устрій трипільських племен, розвиток ремесел. Ототожнення деякими вченими трипільців з пеласгами. Занепад трипільської культури на межі ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.
реферат [18,1 K], добавлен 13.12.2010Поняття і роль трипільської культури. Аналіз норманської та антинорманської теорії походження держави Київська Русь. Основні риси та особливості трипільської культури. Походження слова "Русь". Вплив скандинавів на суспільство й культуру східних слов'ян.
контрольная работа [24,7 K], добавлен 15.07.2010Трипільська культура, археолог Вікентім Хвойка, дослідники дописемної цивілізацій. Український космос у люстрі трипільського орнаменту. Егiда всесвiту, образ родючостi i захисту, писанкарство, хлiбопечення. Лінгвістика, Трипілля, вікно у початок історії.
реферат [51,0 K], добавлен 11.11.2010Трипільська культура - культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е. Примітивно-хліборобські і скотарські племена - творці Трипільської культури, її роль у розвитку людства. Ремесла, релігія, трипільські культи. Довгочасні поселення, їх архітектура.
реферат [21,8 K], добавлен 08.02.2014Історія виникнення та еволюції у ранні етапи скотарства та землеробства на теренах України. Характерні риси культури лінійно-стрічкової кераміки на Волині та трипільської культури давніх хліборобів. Виділення скотарства в окрему галузь господарства.
курсовая работа [90,1 K], добавлен 13.06.2010Автохтонна теорія походження катакомбної культури з ямної та її критика. Синтез двох культур. Міграційна теорія походження катакомбної спільноти. Західні і близькосхідні елементи в ідеології катакомбного населення. Результати археологічних досліджень.
реферат [22,9 K], добавлен 18.05.2012Гіпотези походження і етнічного складу носіїв черняхівської культури. Припущення щодо умов формування черняхівської культури, яка поєднала в собі виробничо-технічні досягнення провінційно-римської культури і традиції створивших її різноетнічних племен.
реферат [18,2 K], добавлен 18.05.2012Хронологія, археологічна та антропологічна періодизація історії первісного суспільства. Періоди кам'яного віку. Епоха переходу до бронзової доби. Початок залізної доби. Влада і соціальні норми у первісному суспільстві. Релігійні погляди та культура.
реферат [71,4 K], добавлен 01.11.2011Дослідження пам'яток духовного світу носіїв трипільської культури, як форпосту Балкано-дунайського ранньоземлеробського світу. Світогляд енеолітичного населення України, їх космологічні та міфологічні уявлення. Пантеон божеств трипільського населення.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 03.09.2014