Політика "нових торі" щодо тред–юніонів (1980-1990 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМЕНІ М.С.ГРУШЕВСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ПОЛІТИКА “НОВИХ ТОРІ” ЩОДО ТРЕД-ЮНІОНІВ (1980 - 1990 роки)

07.00.02 - Всесвітня історія

ГОЛОВКО Світлана Григорівна

УДК 940.55.000.32: 331.105.44 (410)

Київ - 1999



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова, Міністерство освіти України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук Трубайчук Анатолій Фотійович, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, професор кафедри загальної історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Білоусов Михайло Михайлович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики

кандидат історичних наук Толстов Сергій Валеріанович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу європейських і американських досліджень

Провідна установа: Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича, кафедра всесвітньої історії, Міністерство освіти України, м.Чернівці

Захист відбудеться “28” жовтня 1999 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України за адресою: 252001, м.Київ-1, вул. Трьохсвятительська,4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України.

Автореферат розісланий “28” вересня 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Верба І.В.



Анотація

профспілка неоконсерватор політичний

Головко С.Г. Політика “нових торі” щодо тред-юніонів (1980-1990 рр.).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія.- Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського, Київ, 1999.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню суспільно-політичних процесів, що відбувалися у Великій Британії у 1980-1990 рр., у контексті політики неоконсерваторів щодо тред-юніонів.

У дисертації виявлено основні чинники, що зумовили напрямки політики “нових торі” щодо профспілок і перешкодили активній протидії з боку профспілок; досліджено співвідношення соціально-економічних реформ М.Тетчер і профспілкового фактору, особливості законодавства, що регулювало діяльність тред-юніонів, визначено стратегію і тактику лейбористської партії у сфері її співпраці з профспілками.

Ключові слова: тред-юніони, “нові торі”, закони щодо профспілок, консервативна партія, лейбористська партія, “тетчеризм”, БКТ (Британський конгрес тред-юніонів), “промислові дії”.

Аннотация

Головко С.Г. Политика “новых тори” по отношению к тред-юнионам (1980-1990 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всеобщая история.- Институт украинской археографии и источниковедения им. М.С.Грушевского, Киев, 1999.

Диссертационное исследование посвящено изучению общественно-политических процессов, которые происходили в Великобритании в 1980 - 1990 гг., в контексте политики неоконсерваторов по отношению к тред-юнионам.

В диссертации выявлены основные факторы, которые предопределили направления политики “новых тори” и препятствовали активному противодействию профсоюзов; исследованы соотношения социально-экономических реформ М.Тэтчер и профсоюзного фактора, особенности законодательства, которое регулировало деятельность тред-юнионов, определена стратегия и тактика лейбористской партии в сфере её сотрудничества с тред-юнионами.

1. На основе анализа первоисточников, научных публикаций, документов установлено, что в конце 70-х годов британские тред-юнионы представляли собой реальную силу, способную противостоять законодательной инициативе правительства. Профсоюзы стремились улучшить условия жизни и отстаивали права рабочих в условиях экономического кризиса, достигшего апогея в этот период. Вместе с тем методы и средства деятельности тред-юнионов, которые всё чаще проявлялись в “промышленных действиях”, обостряли кризисные явления в социально-экономической сфере Англии и способствовали тому, что профсоюзы превращались в дестабилизирующий фактор.

2. После победы на парламентских выборах 1979 г. “новых тори” во главе с М.Тэтчер в жизни Великобритании начались большие изменения, основывающиеся на монетаристской политике. Началась полномасштабная реструктуризация и денационализация экономики, изменялись подходы к проблеме безработицы - всё это требовало ограничения влияния тред-юнионов. Правительство М.Тэтчер стремилось на законодательном уровне реформировать правовую базу тред-юнионизма, принимая с 1980 по 1990 гг. ряд законов, направленых на снижение организованности профсоюзного движения путём уменьшения их централизации и предоставления рядовым членам больших возможностей влиять на деятельность тред-юнионов, реформирование внутренних основ профдвижения.

3. Под давлением правительства постепенно снижалась эффективность коллективных действий, уменшалась численность тред-юнионов, наступил период “растерянности” в профсоюзном движении. Старые методы разбивались жёсткой целенаправленной политикой М.Тэтчер. Этому способствовала и большая бюрократизация самих профсоюзов.

Британские тред-юнионы начали поиски новых путей преодоления кризиса профдвижения. Начался процесс укрупнения организаций, расширился круг услуг, предоставляемых профсоюзами своим членам, пересматривались отношения с лейбористской партией.

4. На фоне новых социально-экономических процессов пересматривалась политика лейбористской партии по отношению к тред-юнионам. Прослеживался отход от традиционной позиции государственного управления, разрабатывались принципы местной демократии.

Ключевые слова: тред-юнионы, “новые тори”, законы по отношению к профсоюзам, консервативная партия, лейбористская партия, “тэтчеризм”, БКТ (Британский конгресс тред-юнионов), “промышленные действия”.

Annotatіon

S.G.Golovko. Polіcy of the New Torіes concernіng trade unіons, 1980-1990.-Manuscrіpt.

The thesіs submіtted for a scіentіfіc degree of a Candіdate of Hіstory on specіalіty 07.00.02 - Hіstory of the world.-Hrushevsky Іnstіtute of Ukraіnіan Archeography and Source Studіes of the Natіonal Academy of Scіences of Ukraіne. Kyіv, 1999.

The thesіs research deals wіth the study of the socіal and polіtіcal processes іn Great Brіtaіn durіng the years 1980-1990 wіthіn the context of the polіcy of neo-conservatіves towards trade unіons.

The thesіs brіngs to lіght the prіncіpal motіves whіch called forth the orіentatіons of the polіcy of the New Torіes, and hampered the progress of actіve opposіtіon from trade unіons;

іnquіres іnto a questіon of correlatіon of socіal and economіc reforms carrіed out by M.Thatcher wіth the factor of trade unіons;

studіes the dіstіnctіve features of the legіslatіon whіch regulated actіvіtіes of trade unіons at that tіme;

specіfіes the tactіcs of the Labour Party towards іts collaboratіon wіth trade unіons.

Key words: trade unіons, New Tory, trade unіon acts, Conservatіve Party, Labour Party, thatcherіsm, TUC (Trade Unіon Congress), іndustrіal actіons.



1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У другій половині XX ст. відбулися докорінні зміни в економіці індустріально розвинутих країн Західної Європи. Упродовж 50-70-х рр. спостерігалися процеси зменшення ролі “старих” галузей індустрії - видобувної, металургійної, текстильної, які характеризувалися затратними показниками, і підвищення в економіці питомої ваги “нових” галузей виробництва, які характеризувалися зростанням ролі високих технологій, якості праці, кваліфікації персоналу тощо. Перехід від індустріального капіталізму до інформаційно-технологічного виробництва супроводжувався принципово важливими змінами в суспільстві. Вони торкалися розподілу капіталу між галузями економіки, структури професійно-фахової зайнятості, ролі окремих соціальних груп у системі виробничих відносин та їхнього політичного впливу в суспільстві. Економічні зміни та зрушення у соціально-фаховій структурі суспільства не могли не позначитися на політичних процесах. Якщо в 70-х рр. уряди Великої Британії, в т. ч. очолювані консервативною партією, дотримувалися порівняно пасивної позиції стосовно цілеспрямованого впливу на процеси соціальної модернізації суспільства, то впродовж 1979-1990 рр. консервативні уряди намагалися максимально прискорити адаптацію соціальної структури британського суспільства до нових економічних реалій.

Профспілки відігравали в житті Великої Британії епохи індустріального капіталізму традиційно важливу роль. Вони представляли інтереси промислових робітників з їхнім специфічним фахово-галузевим поділом, що знайшов відзеркалення в структурі Британського конгресу тред-юніонів (БКТ). Тред-юніони відігравали значну роль у формуванні політики лейбористської партії (ЛПВ), створеної за ініціативою профспілок на початку XX ст. як комітет робітничого представництва.

Необхідність дослідження взаємовідносин “нових торі” та тред-юніонів у 1980-1990 рр. визначається результативністю законодавчого втручання у статутні засади тред-юніонізму, що призвело до зменшення кількості “промислових дій”, чисельності членів профспілок, значного обмеження правила “закритого цеху”. З іншого боку, в період, що розглядається, Англія успішно подолала серйозну соціально-економічну кризу 1970-х - початку 1980-х років.

Дані аспекти новітньої історії Англії є особливо актуальними для нас, оскільки в соціально-економічних умовах, що склалися в Україні, існує проблема вибору економічної моделі розвитку і різні погляди на шляхи виходу з кризи. Крім цього, діяльність британських тред-юніонів в умовах впровадження жорсткої монетарної політики консерваторів виступає цікавою проблемою для наукового дослідження з огляду на практичний процес пошуку та становлення нової ролі профспілок в українському суспільстві.

Об'єктом дослідження є внутрішнє становище у Великій Британії у 1980-1990 рр., участь тред-юніонів у суспільно-політичних процесах.

Предметом дослідження є політика неоконсерваторів на чолі з М.Тетчер щодо тред-юніонів, реформування їхніх прав, внутрішньої структури; вплив нових соціально-економічних умов, що склалися в британському суспільстві, на активність профспілкового руху.

Хронологічні межі дослідження включають 1980-1990 роки, коли уряди М.Тетчер проводили активну політику щодо тред-юніонів. 1980 рік став початком загострення відносин між тред-юніонами та правлячою партією: цього року був прийнятий перший “Закон про зайнятість”, який став початком реформування урядом засад профспілкового руху. Розпочалося десятиліття правління кабінетів М. Тетчер, яке стало найбільш ефективним періодом “утихомирення” профспілок у другій половині ХХ століття.

За верхню межу дослідження автор обрала 1990 рік, коли консервативний кабінет М.Тетчер прийняв останній із законів, що регулювали діяльність тред-юніонів, їх права та свободи. Закінчився четвертий етап наступу уряду на профспілки. У цьому ж 1990 році Маргарет Тетчер залишила пост прем'єр-міністра Великої Британії та поступилася лідерством у партії Джону Мейджору.

Мета роботи - вивчити суспільно-політичні процеси, що відбувалися у Великій Британії у 1980-1990 рр. у контексті політики неоконсерваторів щодо профспілок.

Досягнення мети дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

1. Виявити фактори, які сприяли ефективному впровадженню політики “нових торі” щодо профспілок.

2. Дослідити вплив соціально-економічних реформ М.Тетчер на профспілковий рух.

3. Показати особливості законодавчих ініціатив, які дали змогу уряду обмежити вплив тред-юніонів на суспільні процеси у Великій Британії.

4. Виділити особливості поведінки профспілок Англії та ефективність їх дій у світлі нової політики уряду.

5. Проаналізувати стратегію і тактику лейбористської партії у сфері її співпраці з тред-юніонами в умовах триразової поразки на загальних парламентських виборах.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у різнобічному аналізі стосунків “нових торі” та тред-юніонів у 1980-1990 рр., причин результативності курсу уряду М.Тетчер. Було виявлено особливості діяльності профспілок у цей період та зміни стратегії і тактики лейбористської партії. Використано нові факти з історії профспілкового руху Англії. Показано стосунки між консерваторами та тред-юніонами на фоні загального оздоровлення економіки Великої Британії і збереження її позицій у світі.

Методологічною основою дисертації є застосування історичного і логічного методів пізнання суспільних явищ. Шляхом синтезу історичного, порівняльно-соціологічного та проблемно-хронологічного методів дослідження автор зробила спробу здійснити всебічний аналіз соціальної та економічної політики неоконсерваторів, її впливу на процеси розвитку британського суспільства, виокремити та визначити місце профспілкового руху в суспільно-політичному житті Великої Британії.

Практичне значення дисертації полягає у розширенні уявлень про новітню історію Великої Британії, які можуть бути корисними для кращого розуміння її досвіду з подолання економічних та соціальних криз, що може мати практичну цінність в умовах пошуку шляхів реформування українського суспільства та визначення місця вітчизняних профспілок у різних галузях життя нашої країни. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися викладачами новітньої історії та студентами, при розробці навчально-методичних посібників. Вони також можуть стати в нагоді працівникам Федерації професійних спілок України у плані вивчення та систематизації досвіду, досягнень та проблем міжнародного профспілкового руху.

Апробація дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації викладено в публікаціях автора у фахових виданнях “Нова політика”, “Розбудова держави”, “Людина і політика”, а також у друкованому органі ФП України “Профспілки України”; у брошурі “Консервативна політика реформування британського тред-юніонізму у 1980-1990 рр.”

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися та отримали схвалення на засіданні кафедри загальної історії Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, Всеукраїнській науково-практичній конференції (Київ, 1999 р.).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Обсяг дисертації - 179 с., списку джерел та літератури - 19 с. (233 найменування), додатків - 3 с.



2. Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, хронологічні рамки, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ - “Джерельна база та історіографія дослідження”.

Джерельною базою роботи стали офіційні документи уряду Великої Британії стосовно профспілок, парламентські документи, а саме: законодавчі акти про зайнятість, про профспілки, про заробітну плату¹¹ Employment Act 1980. Ch.42.-L.: HMSO, 1980.-30 p.; Employment Act 1982. Ch.46.-L.:HMSO, 1982.-44 p.; Employment Act 1988.-L.:HMSO, 1988.-51 p.; Employment Act 1989.-L.:HMSO, 1989; Employment Act 1990.-L.: HMSO, 1990.-63 p.; Trade Unіon Act 1984. Ch.49.-L.:HMSO, 1984.-26 p.; Wages Act 1986.-L.:HMSO, 1986.-43 p.; документи політичних партій та громадських організацій: передвиборні маніфести неоконсерваторів, рішення щорічних конференцій ЛПВ, протоколи конгресів БКТ²² The Conservatіve Manіfesto, 1979.-L.: Conservatіve centr. off., 1979.-32 p.; The Conservatіve Manіfesto, 1983.- L.: Conserv. centr. off., 1983.-47 p.; People at Work: New Rіghts, New Responsіbіlіtіes.-L.: TUC/Labour Party, 1986.-43 p.; Work to Wіn.- L.: TUC/Labour Party, 1987.-15 p.; TUC Report 1988.- L.:TUC, 1988.-750 p.; Employment Law: a TUC Brіefіng.-L.: TUC, 1995.- 10 p.; TUC Publіcatіons Lіst.-L.:TUC, 1997.-32 p.; статистичні та довідкові матеріали³³ Brіtaіn: An offіcіall handbook.-L.: HMSO, 1979-1987.; Encyclopedіa of Employment Law and Practіce.-L., 1986; Кто есть кто в мировой политике. Who іs who / Отв. ред. Л.П.Кравченко.-М.: Политиздат, 1990.-559 с. .

Важливе значення мали періодичні видання, як зарубіжні, так і вітчизняні. Це періодика консервативного спрямування: “Дейлі телеграф”, “Дейлі експрес”; лейбористські видання: “Дейлі міррор”, “Санді міррор”, а також “Морнінг стар”, “Марксизм тудей”, “Таймс”, “Файненшл таймс”, “Гардіан”, “Економіст”, “Обсервер” та інші.

Під час роботи використовувалися мемуари державних та політичних діячів Англії, зокрема М.Тетчер, Н.Кіннока⁴⁴ Thatcher M. The Downіng Street Years.-L.: Harper Collіns Publіshers, 1993.-914 p.; Kіnnock N. Makіng our way.-L.: Blackwell, 1987.-200 p. .

Виявилися цінними для дисертаційного дослідження безпосередні контакти та обговорення даних проблем з представниками Федерації Незалежних профспілок Росії - учасниками конгресів БКТ, та працівниками Федерації професійних спілок України.

Автор мала змогу вивчити матеріали, що були люб'язно надані представником Міжнародного відділу Британського конгресу тред-юніонів Мері Барбер у результаті листування.

Особливо корисною для роботи над дисертаційним дослідженням була зарубіжна література. Автор використовувала англійські видання, в яких проведено аналіз проблем, що складають тему дисертаційного дослідження. Cвоєрідно висвітлені ці питання в роботах англійських політиків та дослідників “революційно-класового” напряму Г. Макленнана, Т. Гілла, С.Аароновича, Б.Рамелсона та інш.¹¹ Aaronovіtch S. The road from Thatcherіsm. The alternatіve economіc strategy.-L.: Lawrence a. Wіshart, 1981.- 138 p.; MacLennan G. Oppose Tory polіcіes: Take Brіtіaіn on a dіfferent course.-L., 1981.-36 p.; Gіll C. Work, unemployment and new technology.-Cambrіdge: Pol. press; N.Y.: Blackwell, 1985.-XІІ, 204 p. Ці автори провели вивчення економічної політики неоконсерваторів, наслідків, зумовлених впровадженням монетаризму; дослідження стосунків “нових торі” та тред-юніонів на фоні законодавчих актів щодо профспілок, витоків нової державної політики у Великій Британії 1980-х років. Реформістські ідеї розвитку профспілкового руху представлені в роботах Д.Оуена, С. Хейзелера, які вважають, що місце профспілок у суспільстві та їх діяльність повинні визначатися відповідно до поглядів на профрух як “діловий юніонізм”, або реформований тред-юніонізм.

У роботах лейбористських авторів Н.Кіннока, Б. Шермана, К. Коутса, Т. Топхема проведено аналіз історичних аспектів законодавства щодо профспілок, проблем страйкового руху, стосунків лейбористів та тред-юніонів, причин поразок ЛПВ та пошуку нових шляхів співробітництва²² Kіnnock N. Makіng our way.-L.: Blackwell, 1987.-200 p.; Coates K., Topham T. Trade Unіons and polіtіcs.- Oxford, 1986.; Haіn P. Polіtіcal strіke.-L., 1986.. Звертається увага на законодавчі ініціативи уряду, які, так чи інакше, зачіпають права та свободи профспілок.

Нами були використані роботи консервативного спрямування таких авторів: К. Джозефа, Р.Роуза, Р.Уінді, Р. Мартіна³³ Rose R. Polіtіcs іn England: Persіstence and change.-L., 1985.; Joseph K. Solvіng the unіon problem іs the key to Brіtaіn's recovery.-L.: Centre for polіcy studіes, 1979.-42 p.; Undy R., Martіn R. Ballots and Trade Unіon Democracy.-Oxford, 1984. . Особливістю праць даних авторів є те, що при висвітленні соціально-економічних процесів британського суспільства і участі в них тред-юніонів, профспілки подаються як дестабілізуючий фактор, що нездатний сприяти економічному зростанню, а політика неоконсерваторів розглядається ними з позицій захисту засад демократії, свобод і прав рядових членів профспілки.

Дослідники С. Мілліген, Ф. Хайєк, Х. Броун, Ф. Едісон та інш. розглядають тред-юніони як загрозу демократії, а зростання їхньої активності та популярності в суспільстві як вісник серйозних проблем, притаманних кризовому стану соціально-економічної сфери¹¹ Mіllіgan S. The new barons. Unіon power іn the 1970-s.-L., 1976.; Brown H. The Orіgіns of Trade Unіon Power.- Oxford, 1983.. Простежується погляд на профспілки як основне гальмо ефективного розвитку, а тому політика “нових торі” щодо профспілок шляхом впровадження законодавства виступає необхідною умовою подальшого соціально-економічного прогресу британського суспільства.

Працюючи над дисертаційним дослідженням автор використовувала роботи вчених, що стосуються проблем історії сучасної Англії. Такі науковці, як А. Байкова, І. Городецька, Б.Жарков, І.Клімов, С.Михайлов, В.Можаєв, С.Нестеров, Ж.Осадча, С. Перегудов, В. Пєсчанський, О.Русінов, Н.Степанова, Є. Хесін вивчали окремі аспекти історії відносин тред-юніонів та консерваторів, впровадження політики монетаризму кабінетами М.Тетчер, причини та наслідки “тетчеризму”, як важливого явища новітньої історії. Проблемам стосунків ЛПВ та тред-юніонів присвячені роботи С.Чернецького, В. Рижикова²² Байкова А.Н. Профсоюзное движение Великобритании 70 - 80-х годов.-М.: Наука, 1990.-193 с.; Городецкая И.Е. Стачка длиною в год //Новая и новейшая история.-1987.-№1.-С. 39-54.; Михайлов С.В. Рабочий класс США и Великобритании.-М.: Наука, 1988; Перегудов С.П. Тэтчер и тэтчеризм.-М.: Наука, 1996.; Песчанский В.В. Опыт британских тред-юнионов: Итоги 80-х годов //Полис.-1992.-№ 4.; Рыжиков В.А. Британский лейборизм сегодня: теория и практика.-М.: Мысль, 1984.-С. 15-26..

Певні аспекти даної проблеми висвітлювалися у роботах вітчизняних істориків, але монографічних робіт, в яких детально були б висвітлені питання взаємовідносин партії “нових торі” та тред-юніонів у Великій Британії періоду перебування у влади М.Тетчер, поки що немає. Так, у роботах В.О.Горбика проведено аналіз суперечностей розвитку британського суспільства кінця 1970-х - початку 1980-х рр.³³ Горбик В.О. Британія: суперечності і проблеми.-К.: Політвидав, 1980. Окремими питаннями соціально-економічної політики консерваторів, страйкової боротьби англійських профспілок 1970-х - 1980-х рр. займався А.Ф.Трубайчук⁴⁴ Трубайчук А.Ф. Великобританія: Соціально-економічні наслідки “тетчеризму”.-К.: Тов. “Знання”, 1988.

Низку цікавих досліджень виконали О.Джеджула, Ю. Барабанов, С.Толстов. Проблемам діяльності англійських профспілок, їх взаємовідносинам з бізнесом та державою кінця 1970-х - початку 1990-х рр. присвячене дисертаційне дослідження С. П. Горлянського ⁵⁵ Горлянський С.П. Профспілковий рух у Великобританії (кінець 1970-х - початок 1990-х років): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02/Запорізький держ. унів-т.-Запоріжжя, 1997.-18 с. .

Другий розділ - “Передумови наступу консерваторів на позиції англійських профспілок”. Суспільні настрої зазнали змін, спричинених провалом політики лейбористів наприкінці 70-х років. Спроби вирішити економічні та соціальні проблеми колективістськими методами, а саме, шляхом націоналізації, розширення державної системи соціальних послуг, не змогли принести ефективного результату і виявилися невдалими.

Широкі верстви населення зневірилися в "державі загального добробуту", оскільки потреби і попит трудящих залишилися незадоволеними. Певну роль у дестабілізації соціально-політичного життя суспільства відіграла невдала спроба уряду Е.Хіта, який прийшов до влади у 1970 році, змінити соціально-економічну модель розвитку британського суспільства. Консерватори без детальної підготовки вступили в протиріччя з профспілками, що лише поглибило кризу в суспільстві. Недовіра до обох партій спричинила відновлення активної діяльності малих партій - ліберальної, екологічної та ін.

Англія стала державою, в якій темпи зростання виробництва були найменшими серед високорозвинених країн світу. Якщо до 1966 року рівень промислового розвитку у Сполученому Королівстві порівняно з 1951 роком збільшився на 51%, з 1966 по 1974 рік - на 46%, то з 1974 по 1979 рік - всього на 5%. Для порівняння, у 1979 році США мали 15 %, ФРН - 23%, Канада-14%, Японія-29%, Франція - 25% приросту виробництва¹¹ Rowthorn B. The Past Strіkes Back// Marxіsm Today.-L., 1982.-№ 7.-P.59. . Орієнтація британської економіки на колишні колонії призвела до того, що економіка країни не могла швидко реагувати на ті зміни, яких вимагали потреби виробництва. З 1970 року Велика Британія опинилася на 5 місці серед розвинутих країн світу, тоді як у 1950 році вона займала друге, а в 1960 році - 3 місце.

Зростання безробіття стало значною проблемою для країни 70-х років. Інфляція складала близько 12% річних, а в 1975 році досягла 25%. Зайнятість в обробній промисловості знизилась на 15%, безробіття подвоїлося, подолавши мільйонну позначку.

70-ті роки в житті Великої Британії пройшли під знаком підвищеної активності профспілок, які досягли значного впливу в суспільстві. Цьому, значною мірою, сприяв факт перебування у влади з середини 70-х рр. лейбористського уряду. Починаючи з 1970 року, кількість членів тред-юніонів зросла на 3 млн 250 тис. чоловік, тобто на 36% (з 8,88 млн чол. до 12,13 млн чол. у 1979 році) . Британський конгрес тред-юніонів об'єднував до 90% всіх профспілок на 1979 рік¹¹ Хатт А. Британский тред-юнионизм: Краткая история: Пер. с англ.-М.: Прогресс, 1981. . Велика Британія зайняла перше місце у Західній Європі за кількістю членів профспілок. Профспілки почали активно діяти в політичній сфері, а також брали участь у вирішенні проблем безробіття та значного скорочення витрат на соціальні потреби та екологічних питань.

У 1979 році кількість страйків в Англії склала 2045. Цього року було втрачено найбільше людино-днів - 29 тисяч 116²² Employment Gazette.-L., 1980.-P.29. . Бурхливі дії профспілок завершувалися зміною урядів, як це було, наприклад, у 1973-1974 рр. (коли під натиском гірників пішов у відставку уряд Е.Хіта) та 1978-1979 рр. (тоді профспілки не підтримали лейбористів, з якими за роки правління останніх виникли серйозні непорозуміння).

На фоні загострення кризових явищ зміцнилася позиція прихильників монетарної політики. Принципові засади монетаризму неоконсерваторів визріли задовго до приходу до влади М.Тетчер. Основні напрямні політики консерваторів були викладені в документі "Правильний підхід" (1976 р.). К. Джозеф, один з "нових консерваторів", так означив першочергові завдання консервативного уряду, ще до приходу торі до влади: потрібно обмежити та скоротити державні витрати у складі загальних витрат, стримати інфляцію; обмежити можливість профспілок шкодити економіці, але й зменшити вплив факторів, які змушують їх так діяти³³ Joseph K. Solvіng the unіon problem іs the key to Brіtaіn”s reсovery.-L., 1979.-P.9..

У результаті такої політики рівень інфляції зменшився до 9,1% (1982 р.), з 1983 року значно зросли темпи приватизації: у 1983-1984 рр. - 1,1 млрд. ф.ст.; у 1984-1985 рр. - 2,1 млрд.; у 1985-1986 рр. - 2,7 млрд.; у 1986-1987 рр.- 4,4 млрд. ф.ст.⁴⁴ Перегудов С.П. Тэтчер и тэтчеризм.-М.: Наука, 1996.- С.157, 165 До 1987 року було приватизовано більше третини промислових, комерційних та транспортних структур. Однією з центральних ланок монетарної політики М.Тетчер стало розширення малого підприємництва.

Наприкінці 80-х рр. кількість працівників, залучених до участі в прибутках, в основному шляхом акціонування, досягла 1 млн 750 тис. чоловік. Свідомість пересічних британців поступово набувала рис психології "демократії власників".

Проаналізувавши політику тетчеризму приходимо до висновку, що для подолання економічної кризи Великої Британії кінця 1970-х років уряд М.Тетчер використав ефективні механізми монетарної політики.

Проте в монетарній політиці неоконсерваторів не було місця для спонтанних "струсів" економіки, викликаних діяльністю тред-юніонів. Тому з 1980 року і розпочинається широкий та безкомпромісний наступ на права профспілок.

Третій розділ - “Обмеження профспілкових свобод - одна з напрямних уряду Маргарет Тетчер”. Cпроби законодавчого регулювання протистояння профспілок та підприємців в Англії здійснюються ще з кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст.

Прийшовши до влади у 1979 році, поступово, крок за кроком, кабінет неоконсерваторів провів через парламент три закони щодо профспілкових організацій:

- “Закон про зайнятість 1980”;

- “Закон про зайнятість 1982”;

- “Закон про профспілки 1984”.

Крім, цього уряд розробив низку документів, що стосувалися деяких положень вищевказаних актів, тобто пояснювали їх та конкретизували. Серед них “Кодекс пікетування” та “Кодекс закритого цеху”.

Одним з першочергових об'єктів, на який були спрямовані закони, стало право профспілок на страйк. Прийнявши “Закон про зайнятість” 1980 р. (Employment Act 1980), уряд вніс кілька “незначних” правок до закону 1974 р.. Насправді ці правки були надзвичайно важливими, оскільки вводилася нова схема промислових дій і вперше з'явилося поняття “вторинні промислові дії”, під якими почали розуміти страйки солідарності.

Наступним кроком юридичного обмеження профспілкових прав став “Закон про зайнятість” 1982 року (Employment Act 1982), що був підготований новим міністром з питань зайнятості Норманом Теббітом. Вищеназваний закон мав антистрайкову спрямованість. Цим законом уряд консерваторів вніс поправки до визначення поняття “трудовий конфлікт”, яке було сформульоване в законі 1974 року, що був прийнятий урядом лейбористів при безпосередній участі БКТ¹¹ Trade Unіon and Labour Relatіons Act 1974.- L.: HMSO, 1975. .

У законі 1982 р. містилося ще одне обмеження права профспілок на страйк - підприємцям дозволялося звільняти учасників страйку вибірково. Раніше, “Актом про захист законності” 1978 р. дозволялося звільняти тільки всіх страйкуючих разом. За положеннями закону 1982 р. підприємець міг починати вибіркове звільнення страйкуючих вже через три місяці після початку страйку.

На початку 1980-х років опір тред-юніоністського руху у відповідь на урядові дії не досяг навіть того рівня масовості та рішучості, який був притаманний діям профспілок десять років тому, коли вони виступили проти “Закону про промислові відносини” 1971 р.

У червні 1983 р. неоконсерватори отримали чергову перемогу на загальнонаціональних виборах до парламенту Великої Британії. Маргарет Тетчер заявила про намір уряду кожні два роки вносити на розгляд до парламенту законопроекти про профспілки. Перспектива перебування у влади консерваторів викликала появу у британському профспілковому русі нових тенденцій, що відомі як політика “нового реалізму”.

26 липня 1984 р. з'явився “Закон про профспілки” (Trade Unіon Act 1984). Даним актом правлячі кола здійснили черговий наступ на одне з найважливіших та основних прав британських профспілок - право на страйк. Цей закон, як вважають дослідники проблем британського тред-юніонізму та як видно з аналізу основних його положень, став ключовим не тільки в законодавчих діях кабінету М.Тетчер середини 1980-х рр., але й в усій політиці неоконсерваторів щодо тред-юніонів. Посилаючись на відмову профспілок від добровільного проведення демократичних реформ, уряд вказує на необхідність впровадження законодавства, яке б сприяло таким реформам. Таким чином, уряд хотів довести необхідність законодавчого втручання у внутрішні справи профспілок.

“Новий реалізм” продемонстрував свою неспроможність. Ідея співпраці з урядом не отримала розвитку. Кабінет торі та бізнесові кола не були зацікавлені в цьому, адже для досягнення цілей їм необхідно було й надалі послаблювати тред-юніони. Специфікою британського суспільства 1983-1984 рр. була наявність, з одного боку, ідеї примирення та співробітництва між урядом та профспілками, а з іншого, тяжіння до активних антиурядових дій.

Останнім яскравим проявом традиційних методів боротьби тред-юніонів, що призвело до остаточного провалу “нового реалізму”, став 12-місячний страйк шахтарів (1984-1985 рр.).

У 1987 році в ході чергових парламентських виборів у Великій Британії перемогу знову отримує партія консерваторів на чолі з “залізною леді” Маргарет Тетчер. Починається третій етап реалізації законодавчої політики “нових торі”, спрямованої на обмеження профспілкових дій. У 1988 році був прийнятий черговий “Закон про зайнятість” (“Employment Act 1988”). У цьому законі передбачалося право члена профспілки звертатися до суду з наміром обмежити можливості його профорганізації проводити “промислові дії” у тих випадках, коли в результаті таємного (а також поштового) голосування з'ясувалося, що більшість членів профспілки висловилися проти¹¹ Employment Act 1988.-L.: HMSO, 1988.-51 p. .

“Закон про зайнятість” 1988 р. містив у собі вимогу проведення виборів членів виконавчого комітету, які не мали в ньому права голосу, але брали участь в обговоренні проблем, а також генерального секретаря та президента профспілки. Закон 1988 року загострив суперечливі стосунки між підприємцями, які виступали роботодавцями, та найманими працівниками.

Останній із законодавчих актів кабінету М.Тетчер “Закон про зайнятість” 1990 р. став логічним продовженням десятилітнього тиску уряду на тред-юніони. Акт поставив поза законом вторинні дії та акції солідарності, виключенням стало тільки мирне пікетування. Підприємці отримали право звільняти учасників неофіційних “промислових дій” на свій розсуд. З цього часу голосування потрібно було проводити серед усіх учасників майбутнього страйку. Проголошувалася незаконною будь-яка відмова приймати на роботу тих, хто не був членом профспілки. Винятком був той випадок, коли на роботу приймала профспілка. Даний закон підтверджував право робітника, що був несправедливо звільнений, на грошову компенсацію.

Держава намагалася постійно збільшити свій контроль за діяльністю профспілкових організацій шляхом реформування їх внутрішньої структури, втручаючись у процедуру виборів керівних органів тред-юніоністських організацій.

Підводячи підсумок аналізу законодавчого втручання урядів “нових торі” під керівництвом М.Тетчер, а згодом, після 1990 року, Дж.Мейджора у справи профспілок, наголосимо, що це втручання носило характер цілеспрямованого політичного курсу.

Четвертий розділ - “Британські тред-юніони в умовах жорсткої політики неоконсерваторів”.

У першій половині 80-х років спостерігалося зменшення загальної кількості членів ЛПВ. Колективні члени ЛПВ - тред-юніони, які становили основну частину партії (індивідуальних членів близько 3,5%), у 80-х роках перестали брати активну участь у політиці лейбористської партії, поступово послабилися зв'язки профцентрів на місцях з ЛПВ. Зменшилася кількість колективних членів ЛПВ з 6 млн 511 тис. у 1979 році до 6 млн 185 тис. у 1982 році.²² Report of the 86th Annual Conference of the Labour Party.- L., 1987.- P. 64.

Спосіб життя, послаблення зв'язків з лейбористською партією кваліфікованих робітників, які опинялися в середовищі досить заможного “середнього” класу, сприяли їх поступовому переходу до електорату “нових торі”.

У 80-х - на початку 90-х рр. лейбористська партія поступалася популярністю консерваторам не тільки серед прошарків населення, які традиційно підтримували “нових торі”, а також, що особливо викликало занепокоєння лідерів ЛПВ, серед робітників. Причини цього, як вдалося з'ясувати, полягали, по-перше, у недостатній увазі лейбористів до проблем профспілкового руху, послабленні зв'язків з тред-юніонами. На середину 80-х років профспілки поступово перетворилися в засіб поповнення коштів партії, що сприяло лише підвищенню пасивності тред-юніоністів щодо діяльності ЛПВ. По-друге, значні зміни у масовому складі лейбористської партії вимагали вироблення нових орієнтирів, адже старі принципи, за якими партія спиралася на кваліфікованого робітника, тепер залишалися недієздатними. По-третє, на початку 1980-х рр. економічна стратегія лейбористів не відповідала новим умовам, не враховувала тенденцій, що існували в британському суспільстві. Економічні негаразди розцінювалися лейбористами як тимчасовий фактор, що зумовлювався політикою консерваторів. Зважаючи на це, альтернативна економічна політика ЛПВ не відображала потреб та настроїв суспільства, в якому активно впроваджувалися ідеї “тетчеризму”. Варто виділити і проблеми всередині лейбористської партії, які переросли у застійні явища, за словами лідера лейбористів Ніла Кіннока, лейборизм зупинився на рівні повоєнних років.

У новій політиці лейбористів окреслився відхід від повсюдного державного регулювання економіки. Вони почали висловлюватися за те, щоб співвідношення державних та ринкових сил визначалося конкретними умовами. Економічна програма зайнятості ЛПВ складалася з дворічної програми, якою передбачалося скоротити безробіття до 1 млн. чоловік, та п'ятирічної стратегії, яка б дозволила вирішити проблему постійного розширення зайнятості. Останній етап передбачав десятилітню програму “Перспективи економічного планування”, мета якої забезпечити довгостроковий розвиток економіки та зайнятості. Велика увага приділялася програмам професійної підготовки населення. Такими заходами лейбористи сподівалися вирішити фінансові проблеми та позбутися інфляції.

Ефективність своєї економічної політики лідери ЛПВ пов'язували з утворенням Національної економічної ради, яка б об'єднала представників уряду, менеджменту та профспілок. Саме на цю раду покладалося завдання приймати рішення про розподіл НВП між індивідуальним споживанням, соціальними потребами та інвестуванням.

Особливістю стратегічної політики ЛПВ цього періоду було намагання залучити громадськість до вирішення різноманітних проблем, а також запровадити плюралізацію громадського сектору, урізноманітнення форм власності.

Протягом останніх років відбулися серйозні зміни в стратегії і тактиці лейбористської партії. Відчуваючи необхідність реформ, лейбористи фактично відмовилися від положення, яке було закріплене в статуті ЛПВ і до цього часу залишалося традиційним аргументом лейборизму, - вони зняли з себе зобов'язання про націоналізацію головних засобів виробництва.

”Нові лейбористи” виступають прихильниками конституційних реформ і пообіцяли створити окремий парламент для Шотландії та асамблею для Уельса. ЛПВ запропонувала громадянам підтримку зі свого боку їхньої підприємницької активності, обіцяючи не втручатися в управління підприємствами. Тепер лейбористи керуються тезою, що уряд необхідний для того, щоб сприяти діяльності підприємств, а не для того, щоб керувати ними.

У 80-ті роки розпочалося злиття профспілок. До 1988 р. їх було 79, тоді як у 1979 р. - 112. У 1991 р. створено Спілку поліграфістів, яка об'єднала 282 тис. членів і стала 10-тою по чисельності профспілкою Великої Британії¹¹ Можаев В.Е. К вопросу о слиянии //Вестник профсоюзов.-М., 1994.-№ 11,-С.40-43. . Однією з головних причин таких укрупнень стали економічні труднощі, викликані зменшенням кількості членів профспілок. Крім того, профспілкам необхідно було об'єднатися у своїх діях проти підприємців та уряду.

Окреслились тенденції демократизації тред-юніонів (децентралізація управління, децентралізовані форми укладання трудових угод та розв'язання конфліктів). БКТ повернувся до проблем “промислової демократії” у світлі перспектив розвитку тред-юніонізму. Наприкінці 80-х рр. цей факт разом з послабленням профспілок призвів до того, що тред-юніони перестали розглядатися як загроза економіці та суспільству.

Британський тред-юніонізм проводить пошуки нових шляхів розвитку та діяльності профспілкового руху, працює над перебудовою своєї тактики в нових умовах.

3. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ВИСНОВКИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У результаті проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

1. Основними факторами, які сприяли ефективному впровадженню політики “нових торі” щодо профспілок були: вдале покладення консерваторами на тред-юніони відповідальності за соціально-економічну кризу Англії кінця 1970-х років і, як її наслідки, зниження життєвого рівня населення, зростання безробіття, інфляцію та представлення профспілок як дестабілізуючого фактора; рішучі та цілеспрямовані дії урядів М.Тетчер на законодавчому рівні; криза всередині профспілкового руху, використання тред-юніонами застарілих методів у відстоюванні своїх прав; поглиблення розриву у стосунках тред-юніонів та лейбористської партії, яку вони традиційно підтримували, в результаті чого значна частина тред-юніоністів віддавала перевагу на парламентських виборах консерваторам.

2. Вплив соціально-економічних реформ М.Тетчер на тред-юніонізм виявився у послабленні ролі профорганізацій, які ще наприкінці 70-х рр. являли собою досить активну силу; зменшенні їх чисельності, зниженні ефективності “промислових дій”; обмеженні традиційних прав тред-юніонів.

3. Особливості законодавчих ініціатив, за допомогою яких консервативному уряду вдалося обмежити вплив тред-юніонів на суспільні процеси Великої Британії, полягали у втручанні у статутні засади профспілкового руху, регламентуванні процедури виборів у профспілках, реформуванні правил оголошення та проведення “промислових дій”; обмеження низки профспілкових прав: скасування правила “закритого цеху” (обов'язкового членства в профспілках усіх працівників підприємства); далі, надання можливості робітникам, які не є членами профспілок, ігнорувати або порушувати рішення профспілкової організації; ускладнення проведення акцій солідарності; ліквідація імунітету стосовно “вторинних промислових дій”; було введено громіздку та дорогу процедуру таємного голосування та голосування по пошті з особливо важливих питань для тред-юніонів - проведення “промислових дій” та виборів профспілкового керівництва; обмежувалася політична активність тред-юніонів; були послаблені зв'язки з лейбористською партією шляхом ускладнення процедури формування політичних фондів.

4. З аналізу діяльності тред-юніонів цього періоду видно, що внаслідок високої бюрократизації назріла криза в самих профспілках. Керівний апарат був занадто розширений, ускладнювалася організаційна структура профспілкового руху.

В умовах нової політики консервативних урядів поступово розпочалася трансформація профспілкового руху Великої Британії. Особливостями цієї трансформації було: активний пошук тред-юніонізмом шляхів подолання внутрішньої кризи та альтернативних методів діяльності, які дали змогу уникнути повної кризи профспілкового руху та протистояти натиску законодавства “нових торі”; децентралізація управління, впровадження децентралізованих форм укладання трудових угод та розв'язання конфліктів. В умовах відмирання трипартизму тред-юніони визнали необхідність реформи представництва всередині спілок. БКТ виступив з ініціативою регулювати відносини між окремими профорганізаціями, намагаючись створити систему політичної активності своїх членів стосовно широкого кола питань. Було виокремлено стосунки БКТ та лейбористської партії, як одне з важливих завдань, успішне розв'язання якого дозволить ефектитвно вирішувати проблеми тред-юніонізму.

Крайні методи відстоювання прав поступилися місцем виваженим діям. Основні зусилля профорганізацій спрямовувалися на збереження та збільшення членства, розширення соціальних, освітніх, юридичних послуг членам профспілок, підвищення ефективності та результативності дій по захисту інтересів робітників.

5. Стратегія і тактика лейбористської партії на фоні нових соціально-економічних процесів, які відбувалися у Великій Британії, та ускладнення стосунків з тред-юніонами визначалися переглядом політики щодо останніх та внутрішнім реформуванням ЛПВ. Разом з цим виявилася результативною політика залучення індивідуальних членів до ЛПВ. Був відновлений Комітет зв'язку ЛПВ з БКТ, розпочалася робота над спільними документами з соціально-економічних проблем. У новій політиці лейбористів простежується відхід від традиційної позиції державного регулювання та визнання необхідності співвідношення державних та ринкових сил, що визначається конкретними умовами. Розробляються принципи місцевої демократії, яка орієнтувалася на залучення широких мас та співпрацю з профспілками з конкретних програм.

6. Складна система взаємовідносин партії “нових торі” та тред-юніонізму не може розглядатися лише у розрізі антипрофспілкового, антиробітничого напрямку діяльності партії влади.

Окремі з проголошених консерваторами напрямків реформування профспілкового руху можуть бути охарактеризовані як дії, що об'єктивно підштовхували профспілки до демократизації, подолання консерватизму та бюрократизму відповідно до нових соціально-економічних та суспільно-політичних умов.

Об'єктивно діяльність урядів торі у 80-х рр. сприяла проведенню політичних і соціально-економічних реформ у суспільстві (від, власне, економіки до соціальної адаптації безробітних).

Внаслідок цієї діяльності профспілки були змушені адаптуватися до соціально-фахових змін в економіці і суспільстві та визнати фактичне “зникнення” багатомільйонного індустріального робітничого класу, який уособлював ключовий компонент соціальної структури суспільства доби промислового капіталізму.



Основні результати дослідження відображено у таких публікаціях

1. Консервативна політика реформування британського тред-юніонізму у 1980-1990 рр.- К.: Знання, 1999.- 25 с.

2. Участь профспілок у виборах: досвід британських тред-юніонів // Нова політика.- 1998.- № 2.- С.25-27.

3. Європейський досвід виходу з економічної кризи (на прикладі Великої Британії) // Розбудова держави.- 1998.- № 11 - 12.- С.69-77.

4. Зміна ролі профспілок у нових соціально-політичних умовах: Британський досвід // Людина і політика.- 1999.- № 1.- С.65-69.

5. Англійські тред-юніони в умовах антипрофспілкової політики консерваторів // Профспілки України.- 1997.- № 3.- С.29-32.

6. Профспілки - активна сила? Чи здатні вони дієво впливати на політичне життя країни// Профспілки України.- 1998.- № 1.- С.90-93.

7. Організація сплати профспілкових внесків: Міжнародний досвід // Профспілки України.- 1998.- № 4.- С.66-71.

Размещено на Allbest.ru