Жінки в суспільно-політичному житті України. 1917 рік

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК 347.156 (477) “1917”

Жінки в суспільно-політичному житті України. 1917 рік

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Оніщенко Оксана Володимирівна

КИЇВ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі історії Української революції 1917 - 1921 рр. Інституту історії України Національної академії наук України.

Захист відбудеться “28” листопада 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий ____ жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор Гуржій О.І.

АНОТАЦІЯ

Оніщенко О.В. Жінки в суспільно-політичному житті України. 1917 рік. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України Національної академії наук України. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню суспільно-політичної діяльності жінок українських губерній протягом 1917 року. На основі вивчення джерел та літератури простежено трансформацію соціального статусу жінки через аналіз демографічних показників. Розкрито рівень залучення жінок до початкової, середньої та вищої освіти. Важливим досягненням стало отримання жінками права нарівні з чоловіками навчатися у вищих навчальних закладах.

Визначено основні сфери професійної зайнятості жінок різних соціальних прошарків. Жіночий труд активно використовувався у сільському господарстві, промисловості, транспорті, збільшилась кількість жінок серед вчителів, юристів, медиків, державних службовців.

Відзначено особливості повсякденного життя жінок у період революційних потрясінь, вплив суспільних трансформацій на емоційний та психологічний стан жінок. Висвітлено роль жіночих організацій, як загальнодержавних так і національних, різного спрямування: політичних, освітніх, благодійних у суспільно-політичних подіях зазначеного періоду.

Проаналізовано участь жінок у виборчих кампаніях до місцевих та загальнодержавних органів влади.

Простежена заангажованість жіноцтва в українському національно-визвольному русі протягом 1917 року, внесок до процесу розбудови національної держави, розвитку національної освіти та культури.

Ключові слова: соціальний статус, демографічний аналіз, освіта, професійна зайнятість, повсякденність, жіночі організації, виборчі кампанії, національно-визвольний рух.

АННОТАЦИЯ

Онищенко О.В. Женщины в общественно-политической жизни Украины. 1917 год. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Институт истории Украины Национальной академии наук Украины. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена комплексному исследованию общественно-политической деятельности женщин украинских губерний в 1917 году.

На основе изучения источников и литературы была прослежена трансформация социального статуса женщины через анализ демографических показателей. Целый ряд факторов повлиял на изменение роли женщин в обществе. Такие демографические показатели как снижение общего уровня брачности, увеличение количества разводов и уровня безбрачности, вступление в семейную жизнь в более позднем возрасте, регулирование рождаемости безусловно привели к увеличению самостоятельности женщин и возрастанию их положения в обществе, признанию значимости их деятельности.

Показан уровень начального, среднего и высшего женского образования. Процесс развития новой социальной идентичности женщин в 1917 году проходил через образование. Важным достижением стала либерализация в сфере женского образования - получение официального разрешения женщинам на равных правах с мужчинами учиться в высших учебных заведениях. Увеличилось количество учебных заведений для женщин разного уровня, количество женщин-учащихся, спектр изучаемых дисциплин. Получение образования давало возможность женщинам самоутвердиться и реализовать свой потенциал в различных профессиональных сферах.

В диссертационном исследовании определены основные сферы профессиональной занятости женщин разных социальных слоев. Допуск женщин к закрытым ранее для них профессиям был по сути вынужденным шагом, принимая во внимание войну, однако женщины доказали, что могут выполнять любую работу не менее умело и квалифицировано чем мужчины. В 1917 году женский труд активно использовался в сельском хозяйстве, в целом ряде промышленных отраслей. Увеличилось представительство женщин среди учителей, адвокатов, медиков, государственных служащих.

Отмечены также особенности повседневной жизни женщин в период революционных потрясений 1917 года. Развал стабильной системы государственного управления, правовых норм, социально-психологический кризис в обществе привели к развитию постоянного состояния неуверенности и страха среди всего населения. Повседневная жизнь как мужчин, так и женщин определялась независимыми от них внешними неблагоприятными обстоятельствами. Продолжающаяся война, противостояние различных политических сил влияли на психологическое состояние женщин. Проблемы элементарного материального обеспечения и безопасности семьи заняли приоритетные места среди градации повседневных интересов женщин в 1917 году.

В работе показана роль женских организаций в социально-политических событиях указанного периода. В 1917 году женщины развернули активную общественную работу в целом ряде объединений. На территории Украины действовали женские организации двух типов: общероссийские, представители которых функционировали по всей России и национальные украинские, которые возникли в ходе активизации украинского национально-освободительного движения. Однако в революционный период деятельность женских организаций определялась преимущественно практическими целями в сфере оказания социальной помощи населению.

Проанализировано участие женщин в избирательных кампаниях 1917 года в местные органы власти, во Всероссийское учредительное собрание, в Украинское учредительное собрание. Официальное получение женщинами активного и пассивного избирательного права стало существенным прорывом в развитии общества. Женщины, которые составляли большую часть населения, наконец-то стали полноправными гражданами, влиятельной силой в общественно-политической жизни.

В диссертации также прослежено участие женщин в украинском национально-освободительном движении, роль женщин в процессе строительства основ национальной государственности. Женщины вошли в состав Украинской Центральной Рады, в комиссии и отделы созданных государственных учреждений. Хотя приоритетными для женщин были сферы образования, медицины, социальной помощи, культуры.

Таким образом, женщины Украины на протяжении 1917 года были активными участниками развивающихся событий. Революционные изменения ускорили и активизировали изменения в гендерной стратификации общества, привели к увеличению роли женщин в различных сферах общественной жизни.

Ключевые слова: социальный статус, демографический анализ, образование, профессиональная занятость, повседневность, женские организации, избирательные кампании, национально-освободительное движение.

SUMMARY

Onishchenko O.V. Women in the social and political life of Ukraine. 1917. - Manuscript.

Thesis on obtaining a scientific degree of Candidate of Historical science on speciality 07.00.01. - History of Ukraine. - The Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2008.

The dissertation deals with the complex study of the social and political activity of Ukrainian women during 1917. On the basis of sources and literature studies the transformation of women's social status through the demographic analysis was observed. The thesis shows the level of women's incorporation to the elementary, secondary and higher education. Women's right to enter universities on equal rights with men was a grate achievement. The research reveals basic spheres of professional activities of women of different social levels. Women's labour was used in agriculture, industry, transports, education, low, medicine, civil service. In the dissertation influence of social transformation on emotional and psychological women's state are observed. Special features of everyday women's life during the period of revolutionary changes are covered. In the work the role of women's organizations, state and national, of different aims: political, education, noble in the social and political events of the definite period is discovered. The author of the research has analyzed the women's participation in the election campaigns to the state and local government bodies. The women's role in the Ukrainian national liberation movement during 1917, their contribution to the process of national state building, development of national education and culture was fond out.

Key-words: social status, demographic analysis, education, professional activity, everyday life, women's organizations, election campaigns, national liberation movement.

жіночій гендерний життя

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна українська держава проходить період становлення та розвитку громадянського суспільства, однією з основних ознак якого є забезпечення гендерної рівності у політичній, економічній, правовій, соціальній, освітній, кільтурній та приватній сферах. Рівень дотримання всіх міжнародних зобов'язань країни у галузі забезпечення рівних прав та можливостей статей та зняття на державному рівні всіх форм дискримінації жінок є одним з найвагоміших проявів демократизації сучасної України.

Явища модернізації суспільства у галузі статевого рівноправ'я суттєво актуалізують проблему дослідження історичного досвіду розвитку концепції жіночого рівноправ'я та ролі жінок у поступі українського суспільства особливо протягом переломних періодів становлення української державності, якими були революційні події 1917 р.

Крім того, розвиток нової соціальної ідентичності українських жінок на початку ХХІ ст. має багато спільного з подіями початку ХХ ст., зокрема тарнсформацій 1917 р. Як і на сучасному етапі процес емансипації проходив через освіту, оволодіння професією, публічну сферу, діяльність жіночих організацій. Актуальним, з позицій сьогодення виступає питання здобуття жінками у 1917 р. виборчого права, за яке боролося не одне покоління жінок у всьому світі.

Погляд на питання суспільного вплиу та ролі жінок через призму історії дасть змогу уникнути багатьох помилок на сучасному етапі розбудови нашої держави. Розгляд та аналіз історичного шляху формування суспільно-політчииного статусу жінки має стати у пригоді сучасним та майбутнім поколінням жінок та зробити внесок до формування державної концепції забезпечення та реалізації прав та свобод людини в Україні.

Актуальність дослідження також обумовлена відсутністю в історіографії спеціальних праць, присвячених ролі жінок у часи революційних подій 1917 р., потребою висвітлити маловідомі факти жіночої історії нашої країни, повернути забуті імена для більш повного відтворення історичного минулого.

Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертація виконувалась у межах науково-дослідної теми відділу історії Української революції 1917 - 1921 рр. Інституту історії України НАН України: “Українська революція: феномен національної мобілізації та державотворення (1917 - 1921 рр.)” (реєстраційний номер 0106U000708).

Мета дисертації полягає у тому, щоб на основі аналізу спеціальної літератури та документальних матеріалів об'єктивно висвітлити вплив емансипації та революційних процесів на зміну гендерних стереотипів у суспільстві, змалювати ставлення жінок до суспільно-політичних перетворень, що відбувалися протягом 1917 р., окреслити найважливіші аспекти процесу становлення жіночої особистості.

Для досягнення означеної мети були визначені такі наукові завдання:

проаналізувати ступінь дослідження проблеми в історіографії та визначити рівень джерельного забезпечення теми;

з'ясувати вплив соціально-демографічних факторів на статус жінок у суспільстві;

охарактеризувати систему жіночої освіти та розглянути головні сфери застосування жіночої праці, професійні досягнення жіноцтва, показати повсякденне життя жінок через огляд процесу формування гендерної ідентичності та соціалізації;

дослідити питання участі жіноцтва у національно-визвольному русі та у виборчих кампаніях 1917 р.;

розкрити процес виникнення та розбудови жіночих організацій, визначити їхню типологію та сфери діяльності.

Об'єктом вивчення є жінки - мешканки українських губерній.

Предмет дослідження - громадсько-політична діяльність жінок, зміна їх соціального статусу за умов піднесення українського національно-визвольного руху протягом 1917 р.

Хронологічні рамки роботи: 1917 р. - від Лютневої революції, початку руху широких мас населення, до кінця 1917 р., поглиблення кризових явищ у суспільстві, зміни політичної ситуації у державі.

Територіальні межі охоплюють територію України, що входила до складу Російської імперії, а саме Київську, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Волинську, Подільську, Катеринославську, Херсонську, Таврійську губернії.

Теоретико-методологічною базою дисертації є загально-наукові принципи історизму, системності, об'єктивності, усебічності. Крім того, при реалізації визначених принципів для опрацювання комплексу джерел застосовувались методи: історичного аналізу, компаративістський (порівняльний), агрегативний, реконструкції, дискурсивний, періодизації, історико-хронологічний, історико-ситуаційний, біографічний.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона є першим дослідженням ролі жінок у суспільно-політичному житті України у 1917 р. У дисертації:

простежено вплив революційного фактору на повсякденне життя жіноцтва, трансформацію гендерних ролей та соціальних установок у суспільстві;

розкрито багатосторонню участь жінок у виборчих кампаніях 1917 р., визначено рівень правової освіченості та політичної свідомості жіноцтва;

проведена спроба реконструкції основних напрямків діяльності жіночих об'єднань та громадських організацій;

актуально представлені та на основі різноманітних джерел, історіографії розглянуті різні сфери життя та діяльності жінок протягом 1917 р.;

введено до наукового обігу нові архівні документи, матеріали періодики, преси, статистичні дані тощо.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що матеріал дисертації може бути використаний у рамках лекційних курсів, таких, як “Жінка в науці та освіті України ХІХ - ХХ ст.”, “Історія феміністичного руху”, які вже викладаються у вітчизняних навчальних закладах та у розробці нових нормативних та спеціальних курсів. Результати роботи також можуть використовуватися у підготовці наукових праць з історії України, історії жіночого руху, фемінізму, соціальної історії, гендерних досліджень, укладанні біографічних та бібліографічних довідників.

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійною, завершеною науковою працею, що базується на обгрунтованих висновках та результатах, отриманих здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертаційної роботи відбулась на наукових конференціях: “Полісся та Лівобережна Україна в історичному та культурологічному контексті” (Ніжин, 25 - 26 жовтня 2001 р.), “Історична наука: проблеми розвитку” (Луганськ, 17 - 18 травня 2002 р.), “Музей українських старожитностей В.В.Тарновського як явище української культури” (Чернігів, 22 травня 2002 р.), конференції, присвяченій 200-річчю Чернігівської губернії та 70-річчю утворення Чернігівської області (Чернігів, 20 вересня 2002 р.), “Знаки питання в історії України” (Ніжин, 31 жовтня - 2 листопада 2002 р.), на круглому столі в Інституті історії України НАНУ з нагоди річниці прийняття ІІІ Універсалу Української Центральної Ради (Київ, 21 листопада 2002 р.), науковій конференції “Чернігівщина в українсько-польських культурних взаєминах” (25 листопада 2004 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 9 публікаціях, з яких 6 - статті у наукових фахових виданнях, 2 публікації у збірках наукових статей, 1 публікація - тези конференції. Наукові результати дисертаційної роботи також були використані при написанні у співавторстві 1 статті та книги.

Структура дисертації визначається поставленою метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (403 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки машинописного тексту, з них - 154 основного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми та актуальність дослідження, показано зв'язок дисертації з науковими планами та програмами, визначено об'єкт, предмет, хронологічні рамки та територіальні межі, окреслено мету, завдання, теоретико-методологічну базу, розкрито наукову новизну, практичне значення та форми апробації роботи.

У першому розділі - “Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано стан розробки даної теми у науці та розглянута джерельна база дослідження. Розділ складається з двох підрозділів.

Для Російської імперії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. була характерна поява цілого ряду перекладів праць щодо питання емансипації жінок. Ідеї іноземних авторів, що фізичні та розумові здібності жінок недооцінюються та применшуються, внаслідок чого жіноцтво було усунуте від сфери публічного життя, із захопленням сприймали передові інтелігентські кола Ці дослідження дали поштовх до аналізу рівня прав жінок на теренах Російської імперії, які в свою чергу сприяли активізації розвитку руху за жіноче рівноправ'я протягом 1917 р.

Радянська історіографія, зокрема українська, ознаменувалися появою цілого ряду праць, присвячених діяльності жінок у роки революції та громадянської війни. Однак історіографія радянського періоду була продуктом певних ідейно-політичних обставин, і тому основна увага дослідників приділялася соціально-класовій природі пригніченого становища жінок. Проте слід відзначити наявність у ній вагомого фактологічного матеріалу, що дозволяє повніше та ширше висвітлити постаті та події української історії.

У працях Г. Єжової, Т. Кольяк, Ж.Тимченко, П. Чиркова представлені не лише теоретичні аспекти політики більшовиків у галузі вирішення “жіночого питання”, але і яскраво продемонстрована практична діяльність жінок у боротьбі за власні переконання.

Дослідники української зарубіжної історіографії зробили значний внесок у розкриття ролі жінок у національно-визвольній боротьбі. Досить плідними виявилися дослідження І. Книш, І. Павликовської, І. Рожанковської, Г. Янішевської, які характеризують передумови виникнення та основні етапи розвитку українського жіночого руху, зокрема за часів революційних подій 1917 р. І хоча ці праці не є об'ємними, але їхня фактологічна насиченість дала можливість відтворити процес становлення жіночих організацій, їхідейно-теоретичні принципи, основні напрямки практичної діяльності жінок. Спільним у цих працях є визнання існування жіночого руху як самостійного явища і в той же час неможливість розглядати його ідейну спрямованість та практичну діяльність поза загальноукраїнським національно-визвольним рухом.

Етапною у дослідженні українського жіночого руху стала праця американки українського походження М.Богачевської-Хом'як “Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884 - 1939”, вперше видана у Канаді у 1988 р. та перевидана українською мовою у Києві у 1995 р. Окремий розділ у дослідженні “У заграві воєн та революцій” присвячено діяльності жінок у роки національно-визвольних замагань. Зокрема характеризується жіноче представництво у державних структурах, напрямки діяльності жіночих організацій, участь жінок у різних політичних партіях.

Результативними у вивченні загальнотеоретичних, методологічних та практично-історичних проблем жіночого руху та загалом місця жінки у модерному суспільстві стали 90-ті рр. ХХ ст. та початок ХХІ ст.

В узагальнюючих монографіях з історії України початку ХХ ст. таких відомих вчених як В. Верстюк, Г. Касьянов, Б. Кравченко, О. Реєнт не акцентується увага на статусі та діяльності жінок протягом зазначеного періоду, але ці праці, визначають загальну суспільно-політичну ситуацію, відтворюють історичне тло у контексті якого розгорталась діяльність жіноцтва.

Дослідження науковців Б. Андрусишина та О. Реєнта присвячені робітництву часів 1917 - 1920 р., частково висвітлюють і становище жінок-робітниць, зокрема аналізуються основні положення трудового законодавства революційного періоду, які регламентували сфери застосування жіночої сили, також характеризуються умови праці жінок, рівень заробітної плати, професійна підготовка, побутові проблеми.

О. Ганжа та Ю. Присяжнюк, досліджуючи життя українського села на початку ХХ ст., частково звертають увагу на становлення світогляду та формування стереотипів поведінки жінок-селянок починаючи з кінця ХІХ ст. Хоча ці положення і подаються у загальному контексті робіт, проте вони дають змогу простежити вплив загальнодержавних змін 1917 р. на формування власної громадсько-політичної позиції українського жіноцтва на селі.

Модерна українська історіографія за останні десятиліття також поповнилася дослідженнями, присвяченими безпосередньо ролі жінок у політичному житті країни періоду 1917 року. Особливо відзначимо розвідки Н. Миронець та Л. Петришиної, в яких висвітлено кількісний склад жінок-членів Української Центральної Ради, напрями їх практичної діяльності. Відзначений особистий внесок у роботу Малої Ради, Генерального секретаріату освіти, Виконавчого комітету у справах біженців таких визначних діячок українського-визвольного руху як З. Мірна, М. Старицька-Черняхівська, С. Русова, Л. Яновська, М. Грушевська, В. О'Коннор-Вілінська.

У роботах О. Зубалій, Д. Рященко, присвячених розвитку освіти у період 1917 - 1920 рр., Т. Осташко, І. Романько щодо діяльності товариств “Просвіта”, літературно-мистецького та театрального життя в Україні за часів Центральної Ради, діяльність жінок представлена у загальному контексті висвітлених тем. Проте ці дані свідчать, що сфери освіти та культурного життя були одними з пріорітетних, де жінки могли реалізовувати свій творчий та професійний потенціал.

Вагому складову сучасної історіографії жіночих студій та історіографії Української революції 1917 - 1921 рр. становлять біографічні дослідження.

У праці Л. Шумрикової-Карагодіної та збірці “Ми - в історії” розповідається про С. Русову, Н. Суровцову, Н. Полонську-Василенко та інших українських жінок, які залишили вагомий слід в історії культури, освіти, науки, громадсько-політичної думки нашої країни. У монографіях та розвідках І. Матяш про К. Грушевську, Ю. Солод про Л. Старицьку-Черняхівську, В. Дрозда про родини Клепачівських, Аркасів та Фещенко-Чопівських, І. Денисюка та Т. Скрипки про родину Косачів увага зосереджена на представницях давніх українських родів, які активно проявили себе за часів розгортання національно-визвольного руху 1917 р. Кожна з героїнь, як доречно зазначив у своїй праці Д. Юсип, “передає нащадкам якусь одну барву з портрета нації, а разом вони відтворюють цей портрет у його багатогранності”.

Важливими для дисертаційного дослідження є здобутки регіональної історії. В цих працях суспільна активність та політична діяльність жінок представлені в руслі загальної історії національно-визвольного руху 1917 р., в контексті політичного протистояння, економічного становища населення, соціальних проблеми. Проте завдяки доробкам істориків-краєзнавців стало можливим значно глибше дослідити рівень залучення жінок до політичної сфери, зокрема щодо реалізації жінками виборчого права протягом 1917 р.; розширення сфери жіночої освіти, а саме появу та функціонування освітніх закладів для жінок різного рівня; збільшення спектру професій, доступ до яких почали отримувати жінки.

Окремо слід звернути увагу на дисертаційні дослідження, в яких головним об'єктом є жінки. Для вивчення суспільного статусу жінок інтерес становлять дослідження В. Вірченко та К. Кобченко, в яких розкривається діяльність жіночих навчальних закладів м. Києва у період революційних змін 1917 р. Цікавою з огляду на гендерний аспект дослідження є дисертація М. Вороніної, в якій простежується зміна статусу та прояви дискримінації мешканок Харківської губернії протягом 1861 - 1917 рр.

Щодо питання розгортання революційних подій у 1917 р. та ролі у цьому процесі жінок, інтерес викликають також сучасні концептуальні доробки російських істориків.

Роботи В. Булдакова, Б. Міронова, Т. Осипової, С. Пушкарьова. Хоча ці роботи присвячені переважно комплексному аналізу революційних змін у суспільстві, проте в них не залишилося поза увагою зародження та генеза нових ціннісних установок та інтересів жінок, їх впливу на суспільні катаклізми 1917 р.

В. Булдаков у своєму дослідженні відводить жіночим масам особливу роль у розгортанні лютневих революційних подій, звертає увагу на те як змінилось ставлення до жінок на правовому та моральному рівнях. У грунтовній праці Б. Міронова пріорітет віддано аналізу демографічних процесів, акцент зроблено на трансформації ролі жінки у родині, на зміну статусу жінок під впливом війни, а також через активізацію таких процесів як індустріалізація та урбанізація.

Таким чином, історіографічний огляд проблеми свідчить про відсутність спеціальних наукових праць комплексного характеру, присвячених даній темі. Матеріал про статус, діяльність та побут жінок, жіночий рух часто знаходиться у розрізненому вигляді у працях загального характеру. При цьому у роботах, присвячених безпосередньо жіночій проблематиці, саме період 1917 року оминається, або ж увага дослідників зосереджується лише на певному аспекті діяльності жінок.

Джерельна база дослідження представлена законодавчими актами, нормативними джерелами, діловою документацією центральних та губернських державних установ, статистичними матеріалами загальноросійського та місцевого значення, програмними документами політичних партій та громадських організацій, періодичними виданнями, матеріалами особового походження: спогадами, щоденниками, епістоляріями.

До законодавчих актів належить Збірка нормативно-правових документів Російської імперії, “Уложение о наказаниях”, “Устав о наказаниях” в яких можна простежити різницю у правовому положенні між чоловіками та жінками. Особливістю законодавчих актів як джерела є те, що вони відображають історичну дійсність не в фактах, а в юридичних нормах, які конкретно регламентували права та обов'язки жінок у сфері державного управління, шлюбних відносин, охорони здоров'я, цивільної та карної відповідальності.

Опубліковані документи та метеріали щодо розгортання українського національно-визвольного руху (березень - листопад 1917 р.), діяльності Української Центральної Ради інформують про географію поширення українського руху, формування та діяльність різних політичних партій, роботу земств, рад робітничих та селянських депутатів, громадських організацій. На основі такого значного корпусу документів стало можливим простежити рівень заангажованості безпосередньо жінок до подій національно-визвольного руху 1917 р.

Статистичні дані сприяли проведенню більш об'єктивного дослідження за допомогою кількісних даних. У роботі були використані такі види статистики, як демографічна, соціальна, адміністративна, промислова, сільськогосподарська тощо. Вагомими джерелами були дані Загальноросійського перепису 1897 р., звіти губернських статистичних комітетів, статистичних бюро при губернських земських управах (Державний архів Житомирської області Ф. 206; Державний архів Харківської області Ф. 51) щодо статевого та соціального складу населення. Для харектиристики рівня розвитку жіночої освіти інтерес становлять дані щодо особового складу Університету св. Володимира, Київських Вищих жіночих курсів, Харківського жіночого медичного інституту, жіночих гімназій Київської, Харківської, Волинської, Чернігівської губерній тощо. Окремо слід відзначити статистичні відомості щодо організації та проведення виборчих кампаній 1917 р. як на місцевому так і на загальнодержавному рівнях, які були зібрані центральними, окружними, губерніальними комісіями по виборам (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України Ф. 1133, Державний архів Харківської області Ф. 45, Державний архів Чергінівської області Ф. Р-4151).

Опубліковані нормативно-регулятивні джерела представлені програмними документами політичних партій, громадських організацій, що діяли протягом 1917 р. В них викладені основні засади та напрямки їхньої діяльності. Характерним було те, що в установчих документах майже всіх партій затверджувався принцип статевого рівноправ'я, проте суттєві розходження виявлялися у регламентації забезпечення прав жінок у сфері працевлаштування та соціального забезпечення. Статути громадських та професійних об'єднань інформують про порядок отримання членства, особовий склад, рамки компетенції та основні напрямки практичної діяльності організацій: Статут українського правничого товариства, статути місцевих осередків Товариства “Просвіта”, статути Товариства “Український Жіночий Союз”, Херсонської “Республіканської жіночої спілки”, Сумської “Спілки жіночої праці”, Катеринославського “Товариство рівноправ'я жінок” та ін.

Чисельну групу становлять оповідні джерела особового походження: мемуари, щоденники, автобіографії, листи. Вагомий мемуарний спадок залишили учасниці українського національно-визвольного руху 1917 р., громадсько-політичні діячки, письменниці, освітянки К. Антонович, Є. Жук, Г. Журба, С. Зерова, Т. Кардиналовської, Л. Коваленко-Івченко, М. Лівицька, Т. Михайловська-Цимбал, О. Пащенко-Шульмінська, Н. Полонська-Василенко, Н. Романович-Ткаченко, С. Русова, Л. Старицька-Черняхівська, Н. Суровцова, М. Хижнякова-Чорносвитова. Огляд кола жінок-мемуаристів дозволяє відтворити певний колективний портрет авторів цих джерел. Перш за все, це освіченість авторок, які навчалися в жіночих гімназіях, отримали вищу освіту. По-друге, за соціальним статусом та громадянським станом вони - представниці інтелігенції, дружини і родички відомих політичних, військових, громадсько-культурних діячів, письменників, науковців, що сприяло формуванню їхньої національної свідомості. Спільною рисою також є те, що всі авторки були безпосередніми учасницями подій, які вони представляють у своїх роботах, проте більшість спогадів була написана значно пізніше висвітлюваних подій та переважно на еміграції.

Також слід виділити особливі риси, притаманні суто жіночим джерелам особового походження: жінки у своїх працях по-особливому підходили до висвітлення особистостей людей, більше зверталися до побутового життя, велику увагу приділяли взаємовідносинам між людьми, внутрішнім стосункам у родині, не обходили увагою і суто жіночих проблем, висловлюючи своє ставлення до ролі жінки в суспільстві та сім'ї, залучення жіноцтва до громадської роботи і політики. Також не можна не підкреслити підвищену емоційність оцінок, яка зустрічається у жіночих текстах мемуарно-автобіографічного характеру. Разом з тим, слід зважати, що усім їм властивий суб'єктивізм, тому розглядати їх слід критично, використовуючи як доповнення до інших джерел.

Епістолярна спадщина, залишена жінками (листи Л.Старицько-Черняхівської до Д.Яворницького, листування Н.Суровцової) допомогла компенсувати різного роду документальні прогалини, переглянути усталені стереотипи сприйняття особистості авторів та адресатів, поглянути з іншого боку на їх оточення та добу.

Окрему групу писемних джерел, що використовувались для написання дисертації, становить періодика. Значна увага на шпальтах як центральної, так і місцевої преси приділялася жінкам, їхній професійній, громадській та політичній діяльності. Унікальними джерелами, що відбивали події загальнодержавного значення та участь у них жінок, були українські видання у Петрограді: “Воля народа” - літературно-політична щоденна газета партії соціал-революціонерів, “Наше життя” - орган Петроградського комітету УСДРП. У Москві виходив науково-літературний та суспільно-політичний щомісячний журнал “Украинская жизнь”.

Виняткову цінність мають видання провідних політичних сил України: “Боротьба”, “Вісті з Української Центральної Ради”, “Киевлянин”, “Киевская мысль”, “Нова Рада”, “Робітнича газета”, “Народна воля”.

Вагому інформацію щодо революційних подій на місцях та участі в них жінок містить регіональна преса: “Вестник Одеського Земства”, “Вестник Полтавского Губернского Общественного Комитета”, “Волынские губернские ведомости”, “Гадяцька земська газета”, “Екатеринославские губернские ведомости”, “Киевская Земская Газета”, “Народное дело”, “Харьковские губернские ведомости”, “Херсонські відомості”, “Черниговская земская газета”.

Першим та єдиним на східноукраїнських землях часописом українського жіноцтва протягом 1917 р. був “Жіночий Вістник” Українського Жіночого Союзу. На шпальтах даного видання був опублікований Статут Жіночого Союзу, висвітлювалися заклики, практичні заходи Союзу, повідомлення з регіональних відділень Союзу тощо.

Цінність періодичних видань та преси полягала в оперативності подання інформації, адже на той час вона була єдиним засобом масової інформації і відігравала істотну роль у формуванні суспільної думки. Проте слід зважати на те, що газети та журнали не були вільні від політичної заангажованості, були дієвим засобом пропаганди, на їхній зміст суттєво впливали кваліфікація та суб'єктивізм видавців, кореспондентів, дописувачів.

Важлива група джерел представлена архівними документами та матеріалами. Найбільш вичерпна інформація щодо розгортання подій 1917 р. міститься у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України. Фонд 1115 зосереджує матеріали щодо діяльності Української Центральної Ради, її особового складу, діяльності структурних підрозділів. У фонді 1133 зберігаються документи Головної комісії по справах виборів до Установчих зборів Української Народної Республіки у 1917 р., які докладно характеризують процес підготовки до виборів, формування виборчих округів, місцевих дільниць, відносини між центральними та місцевими структурами, містять списки кандидатів, відображають рівень організації виборів, на основі чого можна простежити рівень залучення жінок до виборчої кампанії. Документи приватного характеру, рукописи, листування активних громадських діячок виділені в особові фонди: Ф. 3889 (С.Русової), Ф. 3806 (Н.Полонської-Василенко).

Матеріали Державного архіву Житомирської області (фондів 74, 79, 183, 206, 283) інформують про діяльність жіночих освітніх закладів, губернських, міських та земських управ, статистичних бюро, громадсько-політичних організацій та комітетів.

Документи Державного архіву Харківської області (фонди 45, 51, 511) характеризують діяльність місцевих органів влади, яка відображена у постановах та циркулярах про підготовку до виборів до Установчих зборів, про організацію Української селянської спілки, про осіб, які були обрані до центральної та місцевих управлінських структур.

Постанови та розпорядження Тимчасового уряду, Всеросійської виборчої комісії з питань виборів до Установчих зборів, протоколи засідань окружної комісії, списки кандидатів у члени Установчих зборів від різних партій, списки членів окружних, повітових та міських виборчих комісій широко представлені у Державному архіві Чернігівської області (фондах Р-4125, Р-4154, Р-4179, Р-4180).

Аналіз джерельної бази свідчить про те, що вона дозволяє достовірно та всебічно розкрити суспільно-політичну діяльність жінок протягом 1917 р., дає змогу ширше відтворити загальну картину подій визначеного періоду.

У другому розділі - “Жінки в соціальній структурі суспільства” простежено демографічну ситуацію, яка склалася на початку ХХ ст. Проаналізовано рівень народжуваності, смертності, шлюбності населення. У 1917 р. шлюбні відносини трансформувалися відповідно до змін у суспільстві: збільшилось число неповних родин на чолі з жінками, незаміжніх молодих жінок, вдів в першу чергу у зв'язку з великими чоловічими втратами на війні. Ці фактори сприяли зростанню ролі жінок в економічному та господарському житті, жінки почали активніше відстоювати свої природні права. На практиці дані процеси проявилися у внесенні до “Уставу по розірванню шлюбів” (січень 1917 р.) нових приводів до розлучення, таких як захворювання проказою, сифілісом, а також божевілля та жорстоке поводження, які раніше навіть не згадувалися у нормативних документах.

Простежено розширення прав жінок у галузі здобуття початкової, середньої та вищої освіти. Важливим досягненням став офіційний дозвіл жінкам, які отримали атестати або свідоцтва зрілості, вступати на рівних правах з чоловіками до вищих навчальних закладів відповідно до “Правил прийому до університетів на 1917/1918 навчальний рік”, від 13 червня 1917 р. Проте на місцях ради університетів допускали прийом осіб жіночої статі лише на вільні після прийому чоловіків вакансії. Основними жіночими вищими навчальними закладами з правами урядових у 1917 р. були Київські Вищі Жіночі Курси, Київський Жіночий Медичний Інститут, Харківські Вищі Жіночі Курси, Харківський Жіночий Медичний Інститут, Одеські Вищі Жіночі Курси, Одеські Жіночі Медичні Курси.

Окреслено поступ жінок у професійних галузях. Масовий призив чоловіків на військову службу суттєво знизив їх кількість у виробничій сфері, що сприяло зростанню питомої ваги жінок у промисловості протягом 1917 р. Кількість чоловіків у промисловості зменшилась на 12,6 %, а кількість жінок збільшилась на 38,8 % загалом по Росії. Однак продовжувала залишатись дискримінація жінок у рівні соціального забезпечення та оплати праці. Заробітна плата жінок була на 30 - 50 % менше окладу чоловіків.

І хоча активізація емансипаційних процесів у суспільстві відбувалась під впливом таких факторів як світова війна та революційні зрушення 1917 р., проте жінки здобули права реалізовувати свій потенціал у професіях, раніше закритих для них: на посадах державних службовців, у поліцейських закладах, судах різних інстанцій, у сфері юриспруденції як приватні повірені, помічники присяжних повірених, нотаріуси тощо.

Аналіз положень Постанови Тимчасового уряду прийнятої у серпні 1917 р. “О расширении предоставленных лицам женского пола прав на поступление на государственную службу” дозволяє твердити, що жінки отримали право працювати у Міністерстві народної просвіти, Міністерстві шляхів сполучення, Міністерстві торгівлі та промисловості, у відомстві Головного управління державної охорони здоров'я, у відомстві Православного віросповідання.

Характеризуючи основні аспекти повсякденного життя жіноцтва протягом 1917 р. обгрунтовано думку, що господарська та морально-психологічна кризи суспільства були спричинені світовою війною. Проте революційні події 1917 р. викликали нову хвилю соціопсихологічних трансформацій всього населення, жінок зокрема. Жінки мали вирішувати побутові проблеми: утримання поменшкання, забезпечення родини харчами, одягом, захист дітей. Деструктивні зміни у суспільстві призвели до нестабільності, неврівноваженості психологічного стану, викликали агресивні настрої, що вилилося у жіночі бунти та погроми, у прагнення силовими методами вирішити проблеми. Характерними рисами буденного життя стали різні прояви девіантної поведінки серед жінок, загальне падіння моральності, зростання рівня самогубств.

У цілому серед жіноцтва протягом 1917 р. спостерігався той же розкол, що і в усьому суспільстві. Поведінка жінок здебільшого визначалася психологією та світосприйняттям того прошарку, до якого вони належали. Жінки певного кола в цілому поділяли з чоловіками погляди та переконання, властиві даній соціальній групі, та керувалися ними у своїй повсякденній діяльності.

У третьому розділі - “Громадсько-політична діяльність жінок у 1917 р.” досліджено вплив революційних подій 1917 р. на залучення жіноцтва до громадсько-політичної діяльності.

Простежено процес виникнення та основні напрямки діяльності жіночих організацій протягом 1917 р. На території України діяли об'єднання організації, які можна розділити на два види. По-перше, це загальноросійські жіночі організації: Всеросійське товариство захисту жінок, Спілка допомоги вітчизні, Союз сестер милосердя тощо. По-друге, це національні жіночі організації: Жіноча громада, Український Жіночий Союз, Союз українок-католичок, Чернігівська Спілка жінок, Луганська Спілка демократичних господинь, Сумська спілка жіночої праці, Катеринославське Товариство рівноправ'я жінок, Харківська українська жіноча спілка. За характером цілей діяли політичні, релігійні, етнічні, професійні, освітні, благодійні об'єднання жінок. Особливостями жіночого руху протягом 1917 р. можна виділити: виникнення жіночих організацій задля боротьби з наслідками війни, появу військових жіночих об'єднань, розвиток пролетарського жіночого руху.

Окремо проаналізовано участь жінок у виборчих кампаніях 1917 р. Вагомим надбанням жіноцтва даного періоду стало отримання активного та пасивного виборчого права. Вагомий вплив на створення та розвиток електоральної культури населення мали вибори до органів місцевого самоуправління. Вони проводилися на основі загального, рівного, таємного та вільного голосування. Закон не допускав обмежень за статтю. Позбавленими виборчого права залишались божевільні, глухонімі, засуджені, утриманки будинків терпимості та ченці. Активність жінок на виборах до міських органів влади була не високою. Наприклад, до Житомирської міської думи балотувалось приблизно 522 особи (за 17 списками), серед них було лише 32 жінки. За результатами голосування до складу думи потрапило всього 2 жінки.

Право участі у виборах до Всеросійських Установчих зборів отримали громадяни обох статей, яким на день виборів виповнилося 20 років. Частка жінок у кандидатському корпусі, у партійних списках, була незначною - 1,5 %. У жодній партії, крім РСДРП(б) серед жінок не було регіональних партійних лідерів. По 8 губерніях України у списках кандидатів було представлено 8 жінок. Проте якщо серед кандидатів жінок було небагато, то серед виборців вони становили значну кількість. Про це свідчать дані окремих повітових комісій. Так, наприклад, за нашими підрахунками у с. Берлози Козелецького повіту з 434 виборців жінок було 256, у с. Бригінці Чернігівського виборчого округу до списків був внесений 821 виборець, з них 409 жінок. Найбільш численними були групи жінок молодого та середнього віку від 20 до 40 років. У кандидатських списках на вибори до Всеукраїнських Установчих зборів жінки також були представлені. Від усіх округів України проходило 28 жінок.

Зроблена спроба апроаналізувати участь жінок в українському національно-визвольному русі. До складу Української Центральної Ради, одразу після її виникнення, ввійшло 6 жінок, пізніше їх кількість збільшилася до 15. Згідно списку персонального складу Української Центральної Ради, затвердженого мандатною комісією шостих загальних зборів від 8 серпня 1917 р., членами Ради була вже 21 особа жіночої статі.

В руслі національно-визвольного руху за жіночої ініціативи проходило відродження просвітянського руху та розвивався процес українізації освіти. Провідна роль у практичному втіленні процесу українізації належала вчителям. У квітні 1917 р. постав Комітет українського національного театру, до якого увійшли М.Грушевська, Л.Старицька-Черняхівська, В.О'Коннор-Вілінська, О.Стешенко, М.Заньковецька, Н.Дорошенко. 11 вересня 1917 р. розпочав роботу Театральний відділ Генерального Секретаріату УЦР на чолі з М.Старицькою. 8 жовтня 1917 р. Л.Старицька-Черняхівська, М.Старицька, Н.Дорошенко зорганізували Першу народну драматичну школу в Україні.

Залучення жіноцтва до національно-визвольного руху через роботу в державних інституціях, політичних партіях, “Просвітах”, культурно-освітніх установах сприяли усвідомленню ними своїх прав і можливостей, позитивно впливали на поступ всього суспільства.

У висновках зроблені підсумки дисертаційного дослідження:

Аналіз історіографії та джерельної бази - опублікованих документів, архівних матеріалів, мемуарів, періодичних видань, преси, засвідчив можливість висвітлити суспільно-політичний статус, побутове життя, практичну діяльність жінок протягом 1917 р.

Зважаючи на те, що жіноцтво на 1917 р. складало більшість населення України, воно виступило вагомим чинником процесів урбанізації та індустріалізації, продовжували активно впливати на зміни у шлюбній моделі: зниження загального рівня шлюбності, збільшення приводів для розлучень та їхньої кількості, вступ до сімейного життя у більш пізньому віці, регулюваня народжуваності. Такі прояви соціально-демографічних трансформацій сприяли збільшенню самостійності жінок та зростанню їхнього соціального статусу в суспільстві.

Протягом 1917 р. відбулися значні зміни у сфері жіночої освіти, як початкової, так середньої та вищої. Відкривалися Вищі Жіночі курси, жіночі медичні інститути, жінки отримали право нарівні з чоловіками навчатися у вищих навчальних закладах. Завдяки розгортанню національно-визвольного руху став можливий поступ жіноцтва в процесі українізації освіти. Протягом 1917 р. в Україні відкрилося близько 30 українських гімназій, де жінки навчалися разом з чоловіками.

Одночасно з досягненнями в освітній сфері відбувлися значні зміни у розширенні професійної самореалізації жінок. З одного боку, розширення спектру сфер застосування жіночої праці протягом 1917 року безперечно було продовженням тенденції, яка виникла ще з початком Першої світової війни. Якщо на початку війни жінки складали одну третину всіх робітників промисловості, то у 1917 р. - вони вже складали половину. Застосування жіночої праці сприймали як тимчасову необхідність, вимушений крок, продиктований вимогами надзвичайного стану держави. З іншого боку, розгортання революційних подій 1917 року сприяло активізації емансипаційних процесів у суспільстві, які сприяли появі жінок у професіях, раніше недоступних для них: в галузі виробництва, транспорті, на посадах вчителів чоловічих гімназій, у медицині на посадах лікарів, фельдшерів, у сфері юриспруденції - повірені у справа з приватною адвокатською практикою, присяжні повірені, нотаріуси, на державній службі. Підвищився авторитет освічених жінок у тій чи іншій професійній сфері.

Жіноцтво, поступово стверджуючись через освіту та професійну, інтелектуальну діяльність, починає перехід від пасивної ролі у суспільстві до розуміння необхідності здобуття статусу рівноправного громадянина через боротьбу за політичні права.

Соціально-психологічна криза суспільства, започаткована світовою війною і поглиблена революційними подіями 1917 р., визначила головні побутові проблеми та психологічні зміни у поведінці жінок. Саме потреби елементарного матеріального забезпечення, стабільності та безпеки займали пріорітетні місця серед градації повсякденних інтересів пересічних жінок.

Діяльність жіночих організацій протягом 1917 р. на Україні розвивалась на рівні загальнодержавних об'єднань та у руслі українського національно-визвольного руху. Продовжував зберігатися практичний вектор діяльності жіночих об'єднань, ставили перд собою переважно доброчинні, освітні цілі. Проте з розгортанням революційних подій вони зазнають суттєвого ідеологічного та політичного впливів з боку різних політичних сил.

Отримання жінками виборчого права стало нормативним свідченням того, що більша частина населення нарешті стала дійовим та впливовим чинником політичного життя країни. Після відкриття доступу до участі у політиці через активне та пасивне виборче право жінки здобули нові соціальні привілеї, громадянські права і можливості.

Громадсько-політична заангажованість жіноцтва в українському визвольному русі насамперед виявилася в активній участі українського жіноцтва в процесі творення власної держави. 21 жінка увійшла до складу Української Центральної Ради, жіноцтво активно працювало у Малій Раді, у Секретаріатах освіти, охорони здоров'я, Комітету у справах захисту біженців, цілого ряду комісій, відділів, новостворених державних установ.

Важливим моментом у роботі є спроба поєднання індивідуального та загального в історичних дослідженнях, коли шляхи та засоби розвитку суспільства як єдиного цілого наповнюються особистісними характеристиками конкретних людей, простежується взаємозв'язок та взаємовпливи загальносуспільних перетворень та повсякденного життя пересічної людини.

За допомогою системного та комплексного підходу до розгляду проблеми стало можливим доповнити загальну картину подій 1917 р., виявити жіночу складову даного періоду в усіх її різноманітних проявах, зробити певний внесок до сфери гендерних досліджень в історичній науці.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Жіноцтво в освітньому та просвітянському рухах 1917 року на Чернігівщині // Сіверянський літопис. - 2001. - № 6. - С. 9 - 12.

2. Чернігівський губернський громадський виконавчий комітет у 1917 році // Література та культура Полісся. Вип. 17. / Відп. ред. і упорядник Г.В.Самойленко. - Ніжин, НДПУ, 2001. - С. 159 - 165.

3. Жіноче обличчя української революції: уявне чи реальне? // Література та культура Полісся. Вип. 21. / Відп. ред. і упорядник Г.В.Самойленко. - Ніжин. НДПУ, 2002. - С. 99 - 103.

4. Мемуари жінок як історичне джерело до вивчення революційних подій 1917 р. в Україні // Сіверянський літопис. - 2002. - № 5. - С. 21 - 28.

5. Український Жіночий Союз (1917 р.) // Зб.: Проблеми вивчення історії Української революції 1917 - 1921 рр. - К.: Інститут історії України НАН України, 2002. - С. 111 - 116.

6. З когорти найперших: Олена Іллівна Чудновська // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. - Вип. 3 / Чернігівський історичний музей ім. В.В.Тарновського, Чернігівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. - Чернігів: Сіверянська думка, 2002. - С. 146 - 148.

7. Документи особистого походження учасниць української революції (1917 р.) як історичне джерело // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали конференції (17 - 18 травня 2002 р.). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2002. - С. 55 - 60.

8. Гендерний аспект української історіографії революції 1917 року // Сіверянський літопис. - 2005. - № 6. - С. 85 - 90.

9. Жіноцтво у виборчих кампаніях 1917 року: крок до демократії? // Література та культура Полісся. Вип. 28: Сторінки історії та культури Полісся та України в сучасному висвітленні / Відп. ред. і упорядник Г.В.Самойленко. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2005. - С. 126 - 132.