Формування українсько-білоруських економічних і культурних зв’язків у період НЕПу (1921-1928 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94:339.9:303.44.6

Формування українсько-білоруських економічних і культурних зв'язків у період НЕПу (1921-1928 рр.)

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Морозов Руслан Миколайович

Донецьк 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “ 22 ” лютого 2008 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус., ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “___” _____________ 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

АНОТАЦІЇ

Морозов Р.М. Формування українсько-білоруських економічних і культурних зв'язків у період НЕПу (1921-1928 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2008.

Дисертація є комплексним історичним дослідженням взаємин між Україною та Білоруссю в 1921-1928 рр. в контексті економічних, культурних, історичних, геополітичних умов, що склалися внаслідок подій громадянської війни, утворення СРСР і запровадження нової економічної політики. У дослідженні вперше на дисертаційному рівні розглянуто питання досліджуваної проблеми, які ще не знайшли належного висвітлення у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі. На матеріалі широкого кола джерел проаналізовано головні напрямки економічних і культурних взаємозв'язків між УСРР і БСРР, з огляду на суперечливі тенденції розвитку економіки двох республік у зазначений період.

Ключові слова: Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Республіка (БСРР), нова економічна політика, міжреспубліканські зв'язки, український народ, білоруський народ, історико-економічний аналіз, відносини.

господарський українець народний

Морозов Р.Н. Формирование украинско-белорусских экономических и культурных связей в период НЭПа (1921-1928 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2008.

Диссертация является комплексным историческим исследованием взаимоотношений между Украиной и Белоруссией в 1921-1928 гг. в контексте экономических, культурных, исторических, геополитических условий, которые сложились в результате последствий гражданской войны, образования СССР и введения новой экономической политики. В работе впервые на диссертационном уровне рассмотрены вопросы исследуемой темы, которые не нашли достаточного освещения в отечественной и зарубежной научной литературе. На основе широкого круга источников проанализированы главные направления экономических и культурных взаимосвязей между УССР и БССР с учетом противоречивых тенденций развития экономики двух республик в рассматриваемый период.

В диссертации показан ряд объективных политических, экономических, социально-исторических, географических причин, определивших развитие взаимосвязей украинского и белорусского народов, отмечается их развитие в сложной обстановке при отмене политики “военного коммунизма” и переходе к НЭПу. На основе анализа широкого спектра документов доказано, что преобладающее значение в украинско-белорусских экономических связях имела торговля и взаимный обмен поставками продуктов промышленного и сельскохозяйственного производства. Исследуются такие формы украинско-белорусского сотрудничества, как участие в ярмарках, отходничество рабочей силы, помощь квалифицированными кадрами. Показано, что экономические украинско-белорусские связи в области сельского хозяйства были менее развиты, чем в области промышленности. Это объясняется, прежде всего, тем, что крестьянская частная инициатива всячески тормозилась в своем развитии государством, которое стремилось к социалистическим формам хозяйствования. Такая политика не способствовала налаживанию широкого торгово-экономического сотрудничества с соседними республиками. Анализ ряда материалов диссертации показывает, что определяющее место в хозяйственных связях Украины и Белоруссии в 20-е годы прошлого столетия занимал принцип взаимопомощи. Развитие хозяйственных связей проходило в условиях НЭПа, который создал благоприятную обстановку для расширения и упрочения экономических взаимосвязей украинского и белорусского народов. В свою очередь развитие взаимосвязей между Украинской ССР и Белорусской ССР в указанный период проходило в условиях формирования командно-административных методов управления, которые не способствовали благоприятному развитию экономических и культурных связей.

Важное значение в развитии украинско-белорусских связей в обозначенный период имели связи в области просвещения и науки, литературы, театрального искусства. Исследуя результаты культурных взаимосвязей украинского и белорусского народов в период НЭПа, отмечается, что они носили характер обмена научным и образовательным опытом, установлением личных контактов представителей творческой интеллигенции, совместными гастролями театральных коллективов. Культурные взаимосвязи украинского и белорусского народов в период новой экономической политики содействовали взаимовлиянию и взаимообогащению культур родственных республик, их расцвету, а также укреплению и расширению экономических взаимосвязей.

Ключевые слова: Украинская Социалистическая Советская Республика (УССР), Белорусская Социалистическая Советская Республика (БССР), новая экономическая политика, межреспубликанские связи, украинский народ, белорусский народ, историко-экономический анализ, отношения.

Morozov R.N. The formation of the Ukrainian-Belarussian economic and cultural relations during the new economic policy period (from 1921 to 1928). - the manuscript.

The dissertation on competition of the scientific degree of the candidate of historical sciences on specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Donetsk National University. - Donetsk, 2008.

The dissertation is a complex historical research of the mutual relations between Ukraine and Belarus from 1921 to 1928 in the context of economic, cultural, historical, geopolitical conditions which developed as a result of the civil war consequences, the USSR formation and the introduction of the new economic policy. For the first time at the dissertational level this work considers the questions which have not found any sufficient elucidation in the domestic and foreign scientific literature. The dissertation describes a number of the objective political, economic, social-historical, geographical reasons which have defined the development of interrelations of Ukrainian and Belarussian people, their development in the complex conditions while canceling the policy of "military communism" and transition to the new economic policy. On the basis of the analysis of a wide spectrum of documents it is proved, that the trade and the mutual exchange of industrial and agricultural products supplies prevailed in the Ukrainian-Belarus economic relations. Such forms of the Ukrainian-Belarus cooperation, as the participation in fairs, the withdrawal of labour, the qualified personnel help, are analyzed on the big actual material.

Keywords: Ukrainian SSR, Belarus SSR, the new economic policy, the interrepublican communications, Ukrainian people, Belarus people, the historical and economic analysis, relations.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається наявністю гострих теоретичних та практичних аспектів дослідження історії. Чинники, що актуалізують вивчення проблеми, складають два головні контексти: теоретико-соціологічний та конкретно-історичний.

Крім нагальної потреби об'єктивного прочитання минулого на підставі нових концептуально-методологічних підходів, слід відзначити безперечну значущість міждержавного співробітництва сьогодні. Зміни у державному та політичному устрої України, які відбулися після 1991 р., істотно вплинули на характер взаємовідносин між республіками колишнього СРСР у соціально-політичному та духовному житті суспільства. Актуальність теми дисертації визначається, по-перше, тим, що взаємозв'язки між УСРР і БСРР у зазначений період не були предметом самостійного вивчення, з даної теми дотепер не проводилось окремого історичного дослідження. Отже, без наукової розробки проблеми знання й уявлення про сутність радянського тоталітарного режиму, аналіз й оцінка політики центрального партійно-державного керівництва щодо України та Білорусі в 1921-1928 рр. будуть неповними. По-друге, вибір теми зумовлений прагненням усвідомити витоки нинішніх відносин між Україною та Білоруссю. По-третє, ретельне вивчення й аналіз як позитивного, так і негативного досвіду розв'язання насамперед економічних проблем у відносинах між народами у названий період, врахування уроків минулого сприятимуть побудові більш раціональної сучасної економічної політики, допоможуть владним структурам Української держави виробити правильний курс на встановлення взаємовигідних і добросусідських взаємин із Білоруссю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з реалізацією кафедрою історії України Донецького національного університету комплексної наукової програми “Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти” (номер державної реєстрації 0105U004466).

Вибір хронологічних меж дослідження (1921-1928 рр.) визначається такими обставинами: початок періоду пов'язаний з встановленням нової економічної політики більшовиків, переходом від “воєнного комунізму” до НЕПу, кінцева дата - 1928 господарський рік як останній рік існування нової економічної політики.

Географічні межі дослідження охоплюють українські й білоруські землі, які входили до складу СРСР на той час, зокрема території Київської, Катеринославської, Харківської та Донецької губерній УСРР (з 1925 р. поділених на округи), а також Мінської, Гомельської, Могильовської, Вітебської губерній БСРР (з 1924 р. поділених на округи).

Мета дослідження полягає у проведенні узагальнюючого комплексного аналізу економічних і культурних зв'язків між Українською СРР та Білоруською СРР в 1921-1928 рр., розкритті позитивних і негативних наслідків соціально-економічних і культурних перетворень у взаєминах між двома республіками в зазначений період.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань:

- визначити рівень наукової розробки теми;

- виявити, систематизувати й охарактеризувати основні групи джерел;

- обґрунтувати методологію дослідження;

- з'ясувати економічну й географічну структуру господарських взаємозв'язків;

- висвітлити конкретні форми і засоби, за допомогою яких українці та білоруси надавали взаємодопомогу й підтримку в основних галузях народного господарства;

- довести значення досвіду Української СРР для Білоруської СРР у галузі державного будівництва;

- розкрити значення взаємодопомоги між республіками за часів НЕПу;

- на підставі всебічного аналізу архівних й опублікованих документів виявити й охарактеризувати економічні та культурні зв'язки між УСРР і БСРР, з огляду на суперечливі тенденції розвитку економіки двох республік у зазначений період;

- узагальнити розвиток українсько-білоруських зв'язків у галузі науки, літератури, театрального мистецтва;

- оцінити значення цих зв'язків у сучасному культурному поступі українського і білоруського народів.

Об'єктом дослідження виступають взаємовідносини між Україною та Білоруссю в 1921-1928 рр. в контексті економічних, культурних, історичних, геополітичних умов, що склалися внаслідок громадянської війни, утворення СРСР і запровадження нової економічної політики. Оскільки дисертація має, в першу чергу, конкретно-історичний характер, її автора цікавить коло питань, тісно пов'язаних як із колективною (масовою), так і з індивідуальною (особистою) характеристикою сучасників і безпосередніх свідків зазначених історичних подій з урахуванням комплексу соціально-політичних, ідеологічних і національних чинників впливу на економічні та культурні зв'язки між двома народами.

У цих межах виділяється предмет - економічні й культурні зв'язки між УСРР і БСРР в умовах запровадження нової економічної політики, їхня трансформація та розвиток у подальші роки НЕПу; природно-географічні фактори, що визначають тісне взаємне економічне й культурне співробітництво між братніми народами.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є однією з перших спроб проаналізувати українсько-білоруські економічні й культурні зв'язки за часів НЕПу, відкидаючи старі ідеологічні догми і шаблони у висвітленні взаємин між двома братніми народами. У роботі проводиться комплексний історико-економічний аналіз відносин між промисловими й сільськогосподарськими підприємствами України та Білорусії в першій половині 20-х років минулого сторіччя. Аналізуються економічні аспекти суперечливого процесу формування міждержавних зв'язків за умов однопартійності й формування майбутньої тоталітарної системи. Обґрунтовується твердження про те, що ефективний розвиток економіки як України, так і Білорусії був неможливий без тісного взаємного забезпечення товарами та послугами, ринками збуту, праці. Зазначені інститути є природними утвореннями за своєю суттю і вимагають пильної уваги й турботи з боку чинної влади. Чим інтенсивніші й різноманітніші політичні, економічні і культурні зв'язки, чим вищий їхній рівень розвитку, тим швидше відбувається процес подальшого зближення українського та білоруського народів, які за історичним, національним, етнічним корінням є братніми. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що її автором уперше залучено низка документів і матеріалів Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України, Національного архіву Республіки Білорусь, фондів державного архіву Гомельської області, Білоруського державного архіву-музею літератури й мистецтва, фондів Російського державного архіву економіки. Робота значно доповнює існуючі уявлення про економічне й культурне співробітництво УСРР і БСРР у період становлення і розвитку нової економічної політики більшовиків та значення цих взаємин на сучасному етапі розвитку українсько-білоруських зв'язків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, висновки, а також уведені в науковий обіг документи й матеріали можуть бути використані під час підготовки узагальнених праць з історії України, Білорусі, подальшої розробки обраної теми, вивчення широкого кола проблем історії міждержавних зв'язків України та Білорусі, соціології, політології, а також у міжнародних дослідженнях, міждержавному співробітництві законодавчих та виконавчих органів влади, органів місцевого самоврядування, освітньо-культурних установ, засобів масової інформації.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми й самостійному її вирішенні, що дозволяє більш глибоко та всебічно розглянути українсько-білоруські економічні і культурні зв'язки в період НЕПу. Усі результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані здобувачем повністю самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення реферованого дисертаційного дослідження знайшли відображення в авторських публікаціях і повідомленнях на наукових конференціях: ХVІ Міжнародна науково-практична конференція “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецький державний інститут штучного інтелекту, Донецьк, 2004 р.), XVII Міжнародна історико-правова конференція “Регіональні аспекти історико-правових досліджень” (Донецький юридичний інститут ЛДУВС, Інститут держави й права ім. В.Н.Корецького, Донецьк, 2007 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми формування національної самосвідомості під час навчання у вищих навчальних закладах” (Донецький юридичний інститут Луганського університету внутрішніх справ МВС України, Донецьк, 2007 р.)

Структура дисертації і послідовність викладу матеріалу зумовлені поставленою метою і відповідною логікою дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку посилань та використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 261 сторінку, з них основний текст - 191 сторінка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено його географічні та хронологічні межі, сформульовано мету і завдання, аргументовано наукову новизну та практичне значення дослідження, представлено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” аналізується стан наукової розробки теми, подається характеристика історіографічної та джерельної бази, визначаються методологічні засади дослідження.

Історіографія обраної теми багатоаспектна. З урахуванням великої кількості різноманітних праць з історії нової економічної політики, створення СРСР, взаємодопомоги між народами радянських республік у процесі відновлення народного господарства автором, за проблемно-хронологічним принципом, усю наукову літературу умовно поділено на п'ять груп.

До першої групи, що відображає становлення й розвиток українсько-білоруських економічних і культурних зв'язків, належать колективні праці, засновані на багатому історичному матеріалі й присвячені історії Комуністичної партії СРСР, УРСР і БРСР, радянського робітничого класу і селянства. Це, насамперед, “Історія Комуністичної партії Радянського Союзу”, “Історія радянського робочого класу”, “Історія робочого класу Української РСР”, “Історія селянства Української РСР”, “Нариси історії комуністичної партії України”, “Нариси історії комуністичної партії Білорусі”. У цих роботах наведено певну фактологічну картину міжреспубліканських зв'язків у період, що розглядається, в цілому в СРСР. Однак політична заангажованість, перебільшення місця і ролі Компартії в становленні та розвитку економічних та культурних зв'язків між республіками не дозволяють вважати ці дослідження повністю об'єктивними. Близька за ідеологічною спрямованістю, але з урахуванням академічного історичного курсу, певна інформація міститься в колективних працях з історії СРСР, історії Української РСР, історії Білоруської РСР. Українсько-білоруські взаємини в окреслений період позначені як обов'язковий атрибут більшовистської політики, будь-які здобутки в економічному й соціальному розвитку обох республік характеризуються лише як успіхи партії більшовиків.

Друга група представлена дослідженнями українських і російських істориків та економістів, державних політичних діячів тієї епохи, праці яких були опубліковані одразу після запровадження нової економічної політики, в 20-ті роки минулого століття. Література 20-х рр., у якій знайшли своє підтвердження окремі аспекти досліджуваної теми, стосувалася, перш за все, загальної характеристики стану кооперативного руху, розвитку аграрної політики, фінансової сфери. При вивченні ґенези ринкових відносин у СРСР у період НЕПу ці роботи мають як теоретичне, так і практичне значення.

До складу таких досліджень можна віднести праці М.Д. Кондратьєва, Л.М. Юровського, В.Я. Чубаря, Г.І. Петровського, Е.І. Квіринга, Г.М. Кржижановського, Ф.Е. Дзержинського. У цій групі на особливу увагу заслуговують робота П.І.Ляшенка, присвячена проблемі організації торгівлі в межах Союзу РСР, М.І. Палієнка та М.О. Рейхеля про особливості конституційно-правового будівництва у СРСР.

Так, М.І. Палієнко та М.О. Рейхель переконані, що відносини між республіками в межах СРСР слід розглядати як конфедеративні, побудовані виключно на договірних відносинах. Сутність такого підходу є вельми обґрунтованою, враховуючи одвічне прагнення українського та білоруського народів до самовизначення й незалежності.

Третя група представлена працями радянських істориків 30-х-середини
50-х років минулого століття. У 30-ті рр. проблема співпраці в межах НЕПу між республіками СРСР, у зв'язку з утвердженням сталінського бачення історії, вважалася неактуальною, тому дослідження на цю тему не проводились. Перші спроби простежити економічні зв'язки в період НЕПу у відносинах між радянськими республіками були зроблені тільки після війни. У “Нарисах розвитку народного господарства Української РСР” нова економічна політика у 20-ті роки, що визначила економіко-культурні зв'язки між сусідніми республіками, розглядається лише як елемент ліквідації наслідків громадянської війни.

Проблема міжнаціональних відносин у Радянському Союзі порушувалася з другої половини 1940-х років. У дослідженнях Е.Б. Генкіної та С.І. Якубовської питання державних взаємовідносин розглядаються з погляду об'єднавчого руху, спрямованого на утворення СРСР. Така інформація міститься й в інших монографіях цього періоду, а також у низці дисертацій.

Четверта група досліджень охоплює період другої пол. 50-х- кінець
80-х рр. XX ст. В умовах певної лібералізації політичного режиму з'явилися серйозні роботи, що залишили слід в історіографії завдяки систематизації багатющого фактичного матеріалу. Праці О.О. Кучера, К.М. Шияна, Д.Д. Діденка, П.М. Денисовця, Б.М. Мигаля в основному описували успіхи соціалістичного способу виробництва, наводили широку статистичну картину того, що відбувається. Проблему українсько-білоруських взаємин порушують дослідники В.М. Антонишин, В.М. Богайчук, А.М. Молочко. Характерною рисою їхніх досліджень є відсутність авторської оцінки дійсності. Аналіз продовольчих зв'язків між республіками СРСР, зокрема між УСРР і БСРР у перші роки встановлення радянської влади, знаходить своє відображення у роботах М.І. Куличенка. Дану групу досліджень доповнюють роботи, присвячені культурним взаємозв'язкам між Україною та Білорусією у 20-ті роки. Праці С.Х. Александровича, В.М. Борщевского, М.Р. Ларченка, Д.Г. Гринька та ін. хоча й демонструють ступінь культурного розвитку між народами, що населяють СРСР, але вкрай недостатньо висвітлюють саме українсько-білоруські культурні взаємини. У 70-ті - 80-ті рр. XX ст. з'явилися комплексні роботи, що значною мірою висвітлювали окремі аспекти досліджуваної теми. Колективна монографія “Непорушна дружба українського і білоруського народів у період соціалізму”, а також низка інших досліджень істотно доповнюють наявні уявлення про українсько-білоруські відносини. Однак детального вивчення економіко-культурних зв'язків між республіками у період НЕПу не простежується.

Останню, п'яту групу, представляє сучасна історіографія досліджуваної проблеми. Спеціальних праць, які б характеризували українсько-білоруські економічні й культурні зв'язки за НЕПу нема, однак з'явилися роботи, що суттєво переглядають методологічні засади НЕПу як такого і дозволяють виділити два головні аспекти в міждержавній співпраці двох народів: економічний і політичний. Взаємозв'язок нового економічного курсу й політичних трансформацій, проблеми внутрішньої політичної боротьби в СРСР простежуються в монографіях С.В. Кульчицького. Серед видань з історії нової економічної політики звертає на себе увагу монографія С.Р.Ляха. Особливості першого досвіду впровадження НЕПу, співставлення підходів до кооперації та НЕПу, характеристика зміни поглядів керівництва більшовистської партії на нову економічну політику, голод 1923-1924 рр. в Україні знайшли своє відображення в спільній праці О.М. Бута і П.В. Доброва “Економічна контрреволюція в Україні в 20-30-ті рр. XX століття: від нових джерел до нового осмислення”. Розвиток промисловості України в довоєнний період, особливості переміщення й розподілу виробничих сил за часи нової економічної політики, історичний досвід НЕПу радянських республік докладно розглядаються в роботах О.М. Бута. Утвердження радянської моделі управління, аналіз репресивних методів “большовізації”, правдиву картину голоду 1921-1923 рр., боротьбу з продовольчою кризою при переході до непу детально відображено в працях О.М. Мовчан. Регіонально-економічні, культурно-історичні, соціальні результати НЕПу висвітлюються у роботах донецького дослідника В.М. Нікольського. Докладно ринкові відносини в період НЕПу в Україні аналізуються в монографії О.А. Пиріг. Серед праць білоруських авторів останнього часу можна відзначити дослідження А.М. Сасима та Є. Мироновича.

Таким чином, історіографічний аналіз вивчення проблеми дозволяє дійти висновку, що окреслена проблематика від самого початку потрапила під вплив партійної кон'юнктури і через певні обставини набула ідеологічного й політичного забарвлення. У сучасних працях тема українсько-білоруських взаємин у 20-ті рр. докладно не розглядається, що дозволяє принципово, виходячи з нових позицій, висвітлити головні напрямки українсько-білоруської співпраці в період НЕПу.

Основу наукового дослідження складає широка джерельна база.

Значна кількість матеріалів, опрацьованих автором дисертації, залишається неопублікованою, зберігається в архівах і в повному обсязі не залучалася до наукового обігу в такому контексті. Насамперед, це документи фондів Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України (ф. 1 Верховна Рада УРСР, ф. 2 Рада Міністрів Української РСР, ф. 34 Вища рада народного господарства УРCР, ф. 423 Міністерство торгівлі УРСР та ін.). Важливе значення для написання дисертації мали матеріали фондів промислових трестів у досліджуваний період, зокрема фф. 38, 41, 106, 138. Інформацію про взаємозв'язки трестів із синдикатами надали матеріали фонду Всеукраїнського Бюро синдикатів (ф.130). Цінні дані про укладання виробничих планів трестів містять документи фонду Держплану УРСР (ф. 337). Великий фактаж взято з фондів Вищої Ради народного господарства УРСР - ф. 34, Міністерства освіти України - ф. 166, Українського державного тресту хімічної промисловості - ф. 136. Велике зібрання архівних матеріалів зосереджено у фондах Національного архіву Республіки Білорусь (НАРБ). Насамперед, це фонди Наркомату зовнішньої і внутрішньої торгівлі БРСР - ф. 117, Народного комісаріату землеробства - ф. 48, Народного комісаріату продовольства БРСР - ф. 43, Народного комісаріату праці БРСР - ф. 44 та ін. Суттєву допомогу у висвітленні теми дослідження надали фонди державного архіву Гомельської області (РБ), зокрема Гомельського губернського статистичного бюро - ф. 48, Поліського акціонерного товариства /Полісторг/ - ф. 106. У з'ясуванні питань культурного співробітництва посприяв Білоруський державний архів - музей літератури і мистецтв (БДАМЛМ), зокрема фонд Білоруського державного академічного театру ім. Я.Купали - ф.126.

Джерела для вивчення економіко-культурних зв'язків України та Білорусі в 20-ті рр. минулого століття доволі різноманітні. Для їхньої класифікації автором було використано загальноприйнятий принцип розподілу за походженням:

документи і матеріали державних органів та закладів;

документи і матеріали громадських об'єднань;

статистичні джерела;

матеріали періодики.

До першої групи джерел, передусім, належать конституції (основні закони) УСРР, БСРР і РСФРР, декларація про утворення СРСР, союзний договір 1922 г., що законодавчо закріпили нову форму суспільного й державного устрою і визначили новий порядок конституційно-правових особливостей міжреспубліканських зв'язків в окреслений період. Першу групу джерел доповнюють документи і матеріали роботи виконавчих органів влади з господарчих питань, представлених документами урядів республік, радами всіх рівнів, місцевими органами влади.

Рішення правлячої партії були визначними як у політичному, так і економічному, культурному, міждержавному будівництві. Вони завжди мали директивний характер і є найважливішим джерелом для розуміння процесів формування взаємин УСРР і БСРР в період НЕПу. Тому доцільно зарахувати даний вид джерел до другої групи. Велика кількість таких документів міститься у фондах державних архівів України та Білорусі. Серед партійних найбільшу цінність представляють документи партійних з'їздів, конференцій, засідань.

Третю групу джерел складають статистичні матеріали. Серед великої кількості таких джерел можна виділити збірники матеріалів, присвячених розвитку співдружності народів СРСР, статистичні збірники щодо республік СРСР. Статистична картина економічного й соціального стану обох республік докладно представлена в збірниках і контрольних цифрах народного господарства.

Четверту групу складають періодичні матеріали. Перш за все, це білоруські газети і журнали, в яких найбільш повно висвітлювалися питання співпраці з сусідньою республікою. Це низка республіканських і районних газет того періоду - “Звезда” - орган ЦК КП(б)Б і РНК БСРР, “Савецкая Беларусь” - орган ЦВК і РНК БСРР, “Известия”- орган ЦВК СРСР, “Малады араты” - орган сільської молоді, орган ЦК ЛКСМ Білорусі тощо. Велика кількість матеріалів, особливо стосовно культурної співпраці між двома республіками, знайшла своє відображення в журналах тієї пори, що видавалися на території України та Білорусі - “Плужанин”, “Полымя”, “Аршанскі маладняк”, “Червоний шлях”, “Маладняк” та ін.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система наукових принципів і методів пізнання, спрямованих на всебічне висвітлення суспільних явищ, фактів і подій, об'єктивне відтворення й аналіз історичних реалій. Робота базується на таких методологічних засадах, як принципи історизму, об'єктивності, науковості, системності, плюралізму.

Для більш глибокого аналізу українсько-білоруських економічних та культурних зв'язків автором були використані також загальнонаукові та спеціальні історичні методи дослідження. Це, зокрема, методи пізнання, порівняльно-історичний, статистично-аналітичний, кількісний, дисциплінарного синтезу, хронологічний, логіко-аналітичний та метод комплексного підходу.

Другій розділ - “Загальні особливості впровадження НЕПу в Україні та Білорусі” - присвячений аналізу умов і подій, які сприяли впровадженню нової економічної політики в Україні та Білорусі, дано оцінку специфічних для кожної республіки методів впровадження НЕПу.

В дисертації відзначається, що після завершення громадянської війни, вирішивши збройним шляхом питання про владу в Україні на свою користь, більшовики почали докорінне руйнування всіх соціально-економічних відносин. Характерними ознаками економічного життя в перші роки радянської влади були згортання виробництва, нестача продовольства та палива, безробіття. Така ситуація значною мірою була спричинена політикою більшовиків, які, здійснюючи свою програму, прагнули негайно встановити так званий соціалістичний лад, перетворивши народи колишньої царської Росії, зокрема й український, на об'єкт небаченого за масштабами і жорстокістю експерименту. Запровадження продрозкладки, скорочення промислової та сільськогосподарської товарної маси, обмеження торгівлі й товарообігу зумовили знецінення карбованця. Продрозкладка мала згубні економічні та політичні наслідки. Вона позбавляла селян матеріальної зацікавленості виробляти більше продуктів, що призводило до зниження сільськогосподарського виробництва і занепаду всього господарства. Замовчування продовольчої кризи на Півдні України дало змогу використовувати хлібні ресурси тільки для голодуючих РСФРР. Для них вилучалися навіть мізерні зернові запаси неврожайних українських губерній.

У розділі підкреслено, що невдоволення широких верств населення країни, особливо селян, економічною політикою більшовиків і змусило В.Леніна у 1921 р. визнати повний крах політики “воєнного комунізму” і перейти до нової економічної політики (НЕПу). Дисертантом відзначено головні складові НЕПу в Україні: відновлення торгівлі і товарно-грошових відносин; уведення стійкої грошової одиниці, надання їй конвертованості; дозвіл приватної торгівлі; денаціоналізація середніх і дрібних підприємств, повернення їх старим власникам; запровадження господарського розрахунку на підприємствах (право продажу надпланової продукції); дозвіл іноземних концесій (передача на певних умовах і на певний строк права експлуатації окремих державних об'єктів); відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та оренди; зменшення державного втручання в економіку; заміна продрозкладки продподатком.

У дисертації аналізуються особливості впровадження НЕПу в Білорусії, підкреслюється, що республіка після шести років російсько-німецької і польсько-російської війн в результаті численних окупацій лежала в руїнах. Багато підприємств разом із трудовими колективами було вивезено в глиб Росії. Реквізиція худоби, зерна, яка проводилися всіма воюючими арміями, спричиняла спалахи голоду в деяких районах Білорусі. Автор відзначає, що безсумнівним порятунком для сільського господарства, яке домінувало в цій республіці, був відхід більшовиків від політики воєнного комунізму і проголошення нової економічної політики. У промисловості лібералізація методів господарювання викликала лише хаос. Некомпетентність нової влади в галузі господарювання стала причиною того, що частина заводів виробляла непотрібні ринку товари або просто не діяла в очікуванні сировини і палива. Запровадження принципів колективного керівництва, яке мало на меті запобігти корупції і розкраданню майна, породжувало повсюдну безвідповідальність управлінських кадрів. Щоб запобігти подальшій дезорганізації промислового сектора, було здійснено спроби додати соціалістичній формі власності елементів капіталістичних принципів господарювання. Окремі підприємства отримали автономію в питаннях управління, вибору виробництва і збуту. Нерентабельні малі підприємства закривалися або здавалися в оренду приватним особам. Ставка на дрібне виробництво і дрібну торгівлю виявилася надзвичайно успішним методом пожвавлення господарства, особливо у налагодженні економічних зв'язків між містом і селом. Це сприяло зацікавленості селян у розвитку товарно-грошових відносин і виникненню ринку взаємних контактів різних секторів господарства і регіонів країни. Тому економічна політика в початковий період НЕПу була спрямована на підтримку приватних дрібних, середніх і кооперативних підприємств, на здачу в оренду приватним особам, кооперативам, артілям і товариствам державних підприємств. Радянська влада розглядала державний капіталізм як господарський устрій перехідної економіки за провідної ролі соціалістичного сектора. У розділі зазначається, що держкапіталізм у Білорусі в роки НЕПу виявився в найрізноманітніших формах: оренді державних підприємств приватними підприємцями, концесіях, формі змішаних державно-капіталістичних підприємств, залученні приватних торговців на комерційних засадах, найпростіших видах приватнокапіталістичної кооперації.

У третьому розділі - “Українсько-білоруські економічні зв'язки в період з 1921 по 1928 роки” - подано характеристику економічних взаємозв'язків українського та білоруського народів після завершення громадянської війни, утворення соціалістичного державного устрою. У розділі, з урахуванням методів і способів нової економічної політики більшовиків, розглядаються форми і методи українсько-білоруських зв'язків у галузі промисловості та сільського господарства, динаміка цих зв'язків, розкривається негативний вплив командно-адміністративної моделі управління на економіку двох республік. Українсько-білоруські економічні зв'язки в період НЕПу витікали з самої природи суспільства, що сформувалося в межах Союзу РСР. У зв'язку з цим, автор називає низку об'єктивних політичних, економічних, соціально-історичних, географічних причин, на яких засновувався розвиток взаємин українського та білоруського народів, відзначає їхній розвиток у складних суспільно-історичних обставинах того часу. Переважне значення в українсько-білоруських економічних зв'язках мала торгівля (товарообмін) і взаємний обмін поставками продуктів промислового та сільськогосподарського виробництва. Так, у 1921-1922 рр. Україна відвантажила Білорусії 488 т хліба, 5077 т солі, на 1,1 млн. крб. сільськогосподарських машин тощо. У свою чергу, Білорусія відправила до України понад 100 тис. куб. м лісоматеріалів, 44,7 тис. шт. шкіри 49,1 т картону. Гомельська губернія поставила близько 9 тис. шт. ящиків сірників. Асортимент і кількість продуктів виробництва, доставлених у 1921-1922 рр., були за обсягом незначними. Пояснюється це, перш за все, пережитками політики “воєнного комунізму”, а також післявоєнною руїною. У розділі аналізуються документи, які свідчать про організований характер взаємозв'язків між двома народами. Обмін широко почав здійснюватися після запровадження нової економічної політики, що дозволила проявити приватну ініціативу і сприяла розвитку приватного підприємництва. Враховуючи політичне втручання в економіку республік, вводилася певна заборона на розвиток приватновласницького капіталу, що призводило до обмеження взаємного обміну, головний натиск робився на торгівлю між державними й кооперативними організаціями. Внаслідок волюнтаристської політики більшовиків, у 1921-1923 рр. Південь України був охоплений голодом, що, безумовно, відобразилось і на українсько-білоруських взаєминах. Так, у 1922 р. з України, яка сама переживала гостру кризу з продовольством, було вивезено більше 540 тис. т. хліба до Росії, а з Білорусії відправлено 6467,9 т хліба.

У розділі показано, що утворення СРСР не стало доленосним явищем для розвитку економіки двох республік, а багато в чому гальмувало економічний розвиток через загальносоюзне планування і створення єдиної економічної системи, що не враховувала регіональні особливості економічного виробництва. На великому фактичному матеріалі автор досліджує форми і методи розвитку українсько-білоруських взаємин. З цією метою в дисертації висвітлюється використання радянськими органами БСРР досвіду Української СРР під час організації державних комісій, наркоматів, проведення адміністративно-територіальної реформи. До кінця 1928 р. Білорусь постачала до України в основному ліс, лісоматеріали, сірники, скло, дріжджі, навзаєм отримувала кам'яне вугілля, метал, хімічну продукцію, сіль, сільгосптехніку.

Аналіз низки матеріалів у дисертації демонструє такі форми економічних взаємозв'язків, як участь у ярмарках, відхідництво робочої сили, допомога кваліфікованими кадрами, підкреслюється їхній благотворний вплив на розвиток української та білоруської економік. У розділі відзначається, що розвиток господарських зв'язків відбувався за умов НЕПу, який створив сприятливі обставини для розширення й зміцнення економічних взаємозв'язків українського й білоруського народів, оскільки своїми заходами стимулював приватну ініціативу, сприяв розвитку підприємництва.

Важливе місце у розділі відведено українсько-білоруським взаєминам у галузі сільського господарства. Аналізуючи стан сільського господарства України та Білорусі, автор відзначає хороші можливості для розвитку взаємозв'язків, потужну взаємодопомогу селян республік. У 1924-1925 рр. селяни Білорусі, переважно приватновласницьких господарств, надали матеріальну допомогу за більш низькою ціною населенню України хлібом. Залізницею було відправлено понад 3 тис. т жита. Селяни Київського округу отримали 1,2 тис. т жита з Мозирського, Бобруйського та Борисівського повітів. У цьому ж році деякі сільськогосподарські кооперативи БСРР відвантажили тільки “Донвугіллю” більше 3,2 тис. т вівса. У дисертації на конкретних прикладах розкриваються тісні господарські зв'язки сільгоспвиробників України з робітниками промислових підприємств Білорусі.

У четвертому розділі - “Культурні аспекти українсько-білоруських контактів у період з 1921 по 1928 роки” - досліджуються зв'язки українського та білоруського народів у галузі науки, літератури, театрального мистецтва, доведено роль и вплив процесів “українізації” та “білорусизації” на початку 20-х років на розвиток самобутньої національної культури двох народів, поступову ліквідацію свободи творчості та встановлення жорсткого контролю над мистецтвом у республіках. Аналіз системи народної просвіти Білорусі в окреслений період доводить, що вона багато в чому була тотожна системі народної просвіти України. Дисертантом помічено, що завдяки розвиненим взаємозв'язкам, що встановилися в період НЕПу, на 1928 рік грамотність населення України складала 60 %, а Білорусі - 59 %. У розділі відзначається, що співпраця давала можливість білоруській молоді навчатися у вищих навчальних закладах України, самі навчальні заклади підтримували між собою тісні зв'язки, практикували обмін місцем проходження практики. У дисертації докладно висвітлюється допомога саме України в організації перших наукових і вищих навчальних закладів БСРР. Величезну науково-викладацьку роботу вели відомі українські та російські вчені. Серед них В.І. Пічета, В.М. Перцев, Н.М. Нікольський, П.О. Бузук, І.І. Замотін та ін. Значний внесок здійснили українські організації в укомплектування наукових бібліотек Білорусі. Особливе значення мав обмін поїздками вчених України та Білорусі, завдяки яким між ними встановилися більш міцні контакти. Успіхи в розвитку українсько-білоруських наукових зв'язків дозволили перейти до публікації наукових матеріалів українських авторів у білоруських газетах і журналах, а також білоруських авторів в українських. На розвиток українсько-білоруських наукових зв'язків суттєво вплинула поступова реорганізація Інституту білоруської культури в Академію наук Білорусі.

Значне місце у розділі відведено аналізу загального стану культурного розвитку республік у 20-ті роки. Україна та Білорусь у цей період стояли на порозі виникнення тоталітарної держави, масових репресій. Природно, що культура республік випробувала безпосередній вплив усіх цих найважливіших соціально-політичних умов життя. Так само впливали на неї й хитання господарської кон'юнктури - урожайні й неврожайні роки, тимчасовий застій в економіці, викликаний політикою “воєнного комунізму”, і бурхливий розвиток у роки нової економічної політики. На документальному матеріалі в дисертації розглядається зародження перших українських, а також білоруської організації письменників “Плуг”, ”Гарт”, “Маладняк”, їхній склад, місцеві відділення, робота в них. Дисертант відзначає, що серед білоруських письменників і ті роки виникла певна зацікавленість до української літератури, а серед українських - до білоруської. Як наслідок - встановлення приватних творчих контактів. У розділі йдеться, що в той час починали встановлюватися зв'язки не тільки між окремими письменниками України та Білорусі, а й між окремими літературними організаціями, наприклад, “Маладняк” і “Гарт”. У розділі докладно висвітлюються зв'язки в сфері театрального мистецтва. На конкретному матеріалі в розділі показано діяльність творчих колективів, виступи яких почасти виходили за межі своєї республіки. На початку 20-х років в Українї розпочав свою роботу театр ім. Т.Г. Шевченка, Київський театр ім. І. Франка, “Березіль”, театр ім. М. Заньковецької та інші, а також Державна хорова капела “Думка”, Перша капела кобзарів, Державний хор ім. Леонтовича. У Білорусі запрацювали Перший Білоруський державний театр, Пересувний театр В. Голубка, Другий Білоруський державний драматичний театр. Характерною рисою театрального життя України та Білорусі на той час є наявність численних напівпрофесійних театральних груп, які знайомили населення республік зі своїм національним репертуаром.

Культурні взаємини українського й білоруського народів у період нової економічної політики сприяли взаємовпливу та взаємозбагаченню культур наших народів, а також зміцненню й розширенню економічних взаємних зв'язків.

Розв'язуючи поставлені в дисертаційному дослідженні завдання, автор дійшов певних висновків, що виносяться на захист:

1. Українсько-білоруські зв'язки в період НЕПу (1921-1928 рр.) охопили найважливіші сторони матеріального й духовного життя сусідніх народів, відіграли серйозну роль у відновленні продуктивних сил України та Білорусі;

2. Політичні зв'язки сприяли зміцненню політичної системи й державного будівництва УСРР і БСРР, культурні контакти послужили важливим засобом становлення культури, національної за формою й змістом;

3. Склалися певні форми й методи зв'язків: обмін матеріальними й духовними багатствами, обмін політичними, правовими, економічними й культурними документами та матеріалами, діяльністю представництв та об'єднань і, навпаки, обмін поїздками, гастролями та ін.

4. Форми зв'язків були розвинені нерівномірно, одні з них зароджувалися (обмін поїздками, інформацією з різних політичних, економічних, правових питань), а інші (обмін матеріальними й духовними багатствами) були закономірним провадженням традицій минулих сторіч на новій основі, що виникла як результат громадянської війни й утворення нової форми держави;

5. Аналіз українсько-білоруських взаємозв'язків у період НЕПу дозволяє говорити про два етапи їхнього розвитку: перший етап охоплює межі з 1921 р. (рік введення нової економічної політики) - кінець 1922 р. (утворення Радянського Союзу), коли відбувається перебудова зв'язків із принципів воєнних до таких, що, засновані на загальнодержавному союзі республік СРСР і посиленні ролі державних та господарських взаємин. Другий етап (1923-1928 рр.) пов'язаний з приєднанням України і Білорусі до радянської Росії і формуванням системи органів та установ військової й цивільної влади, яка нічим не відрізнялася від існуючої в Росії;

6. Утворення Союзу РСР стало подією, що сприяла налагодженню більш тісного економічного й культурного співробітництва в історії українсько-білоруських економічних і культурних взаємин. Однак перехід від “незалежної” до статусу союзної республіки як в Україні, так і Білорусі не змінював ані суті, ані структури політичної влади. Тому утворення СРСР не слід розглядати як доленосне явище у взаєминах двох народів;

7. Досвід міждержавного співробітництва, накопичений протягом 20-х років, за часів нової економічної політики можна оцінювати по-різному. Для визнання місця й ролі наших держав у загальноєвропейському масштабі необхідно враховувати історичні уроки НЕПу у взаємних стосунках у наш час.

Виходячи з викладеного вище, автор вважає за необхідне висловити такі рекомендації:

- утворити державну програму сприяння розширенню українсько-білоруського співробітництва як на місцевому, так і на загальнодержавному рівнях;

- використовуючи радянський досвід, порушити на державному рівні питання про поліпшення міждержавного співробітництва, спільного інтегрування до європейського співтовариства;

- відроджувати й використовувати за нових умов досвід роботи спільних підприємств й організацій, загострювати їхню увагу на вирішенні найбільш важливих проблем з охорони здоров'я, економічної взаємодопомоги, культурного обміну;

- сприяти розвитку взаємодії між недержавними організаціями, особливо в сфері дотримання прав і законних інтересів громадян;

- провести міжнародну наукову конференцію, на якій будуть розглянуті актуальні проблеми радянського й сучасного стану взаємин України й Білорусії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Морозов Р.М. Переселенський рух білоруського народу в 20-30 рр. XX сторіччя // Схід. - 2006. - №5. - С.70-73.

2. Морозов Р.М. Зміни у складі населення Донбасу в 1926-1939 рр. // Схід. - 2006. - №6. - С.93-96.

3. Морозов Р.М. Українсько-білоруські зв'язки в 20-ті рр. XX сторіччя // Схід. - 2007. - №3. - С.69-73.

4. Морозов Р.М. Розвиток українсько-білоруських економічних зв'язків у роки НЕПу // Історія української науки на межі тисячоліть. - Вип.29. - Київ, 2007. - С.190-196.

5. Морозов Р.М. Особливості розвитку українсько-білоруських сільськогосподарських зв'язків в період НЕПу // Історичні записки. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля. - 2007. - Вип.16. - С.96-101.

Размещено на Allbest.ru