Соціально-побутова сфера села центральних областей України в період відбудови (1943–1950 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-побутова сфера села центральних областей України в період відбудови (1943-1950 рр.)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі державного будівництва України одним із першочергових завдань є відродження села, творення його життєздатного економічного і соціального потенціалу. Це вимагає критичного осмислення практики і досвіду минулих років і, зокрема, соціальної історії села України воєнного та повоєнного періодів.

На порядок денний сучасних суспільствознавчих досліджень висувається як суто наукова, так і моральна потреба повніше відтворити картину життя пересічної людини, в тому числі й селянина, у період відбудови. У цьому зв'язку актуальним є звернення до наукового аналізу соціально-побутової сфери села, відбудови і функціонування її галузей за специфічних історичних обставин. Це дає змогу виявити невирішені проблеми та труднощі в соціально-побутовій сфері, окреслити шляхи їх подолання, уникаючи при цьому повторення минулих помилок та прорахунків. Незадовільний розвиток соціально-побутової інфраструктури на селі, недостатнє забезпечення трудівників агропромислового комплексу впорядкованим житлом, закладами охорони здоров'я, торгівлі, побуту, освіти, культури в умовах зростання загальної освіченості й широкого розвитку соціальної інфраструктури в міських поселеннях призвели до міграції жителів із села. Розвиток агропромислового комплексу перебуває в прямій залежності від стану соціально-побутової сфери, а тому перехід до високоякісної та продуктивної праці на землі неможливий без достатнього рівня соціально-побутової інфраструктури села. Уникнення в майбутньому технократичних перегинів у розвитку економіки країни неможливе без глибокого та всебічного вивчення набутого історичного досвіду соціально-побутових змін в українському селі у 1943-1950 рр.

Соціальне відродження села - обов'язкова передумова подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та вирішення проблеми продовольчого забезпечення населення України.

Актуальність теми дослідження посилюється тим, що в історичній науці ще існують упереджені оцінки багатьох аспектів соціального розвитку села воєнного та повоєнного періоду, зокрема і шляхів та темпів відновлення соціально-побутової інфраструктури, її матеріально-технічного забезпечення. На часі переосмислення, нове розуміння вже відомих явищ і подій минулого, наукова інтерпретація емпіричного матеріалу з нових методологічних позицій, вироблення концептуальних рішень, які адекватно відбивали б тогочасні події.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно із комплексною плановою темою кафедри всесвітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Актуальні проблеми історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн», вона також пов'язана з темою наукового пошуку Науково-дослідницького інституту селянства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної самоорганізації українського селянства» (номер державної реєстрації 0102U006796).

Об'єктом дослідження є соціально-побутова сфера села в період відбудови.

Предметом дослідження є функціонування галузей соціально-побутової сфери села в 1943-1950 рр., заходи держави, спрямовані на її поліпшення.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1943-1950 рр. Вибір нижньої межі (1943 р.) визначається початком визволення території центральних областей України від нацистської окупації, верхньої (1950 р.) - завершенням четвертої п'ятирічки. Ці роки становлять самостійний завершений період, коли в основному було досягнуто довоєнного рівня соціально-побутової сфери села. Усередині цього періоду чітко вирізняються два етапи, межею яких є 1945 р.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території центральних областей України, відповідно до тогочасного адміністративно-територіального поділу: Київської, Кіровоградської, Полтавської, Дніпропетровської областей. Вибір автором саме таких географічних меж зумовлений певною історичною й територіальною цілісністю, відносною синхронністю та схожим характером перебігу подій у цьому регіоні.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі виявлених джерел, здобутків історіографії комплексно й системно дослідити соціально-побутову сферу села центральних областей України в 1943-1950 рр.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання:

– з'ясувати стан наукового вивчення проблеми та проаналізувати джерельну базу дослідження;

– охарактеризувати збитки, заподіяні нацистською окупацією житловому фонду українського села та побутовому обслуговуванню селян, проаналізувати житлово-побутові умови життя сільського населення у 1943-1950 рр.;

– охарактеризувати чинники, які визначали матеріальний стан сільського населення у період відбудови, з'ясувати вплив соціальної політики держави на матеріальне становище мешканців сільської місцевості;

– показати основні форми соціального забезпечення сільського населення в 1943-1945 рр.;

– висвітлити відновлення мережі закладів охорони здоров'я і поліпшення санітарних умов життя трудівників села у 1943-1950 рр.;

– розкрити особливості демографічного стану сільського населення;

– охарактеризувати відбудову закладів освіти і культури в сільській місцевості та особливості культурно-просвітницької діяльності на селі в 1943-1950 рр.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

– до наукового обігу введено раніше невідомі джерельні дані;

– проаналізовано житлово-побутові умови життя селян у зазначені роки, переглянуто усталені стереотипи стосовно повного відновлення сільського житлового фонду на кінець четвертої п'ятирічки;

– доведено, що політика радянської держави, як і наслідки війни та окупації зумовили складне матеріальне становище сільського населення;

– знайдено об'єктивні статистичні дані стосовно відновлення та функціонування мережі закладів охорони здоров'я у сільській місцевості;

– виявлено соціально-демографічні та медико-санітарні наслідки війни для сільського населення регіону;

– висвітлено наслідки залишкового фінансування сільських закладів освіти і культури;

– критично охарактеризовано умови і особливості, за яких проходило відродження та розгортання культурного життя в селах центральних областей України в означений період.

Практичне значення дисертації полягає насамперед у тому, що фактологічний матеріал, теоретичні положення, висновки і узагальнення, що містяться у роботі, суттєво розширюють сучасні знання соціальних аспектів історії воєнних та повоєнних років, а відтак сприяють інтенсифікації досліджень як із цієї проблематики, так і суміжних та дотичних тем. Результати роботи можуть залучатися для розробки лекційних курсів, проведення спецсемінарів, створення підручників та навчальних посібників з історії України вказаного періоду. Окремі положення дисертації стануть у нагоді для оптимізації соціальної політики в Україні, зокрема, збалансування соціально-побутового розвитку села, закріплення трудових ресурсів на селі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорювалися на спільному засіданні кафедр новітньої історії та всесвітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Загальна концепція дослідження знайшла своє відображення в доповідях і повідомленнях на: V Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 2004), II Міжнародній науково-практичній конференції «Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті» (Ніжин, 2004), XI Всеукраїнській науковій конференції «Велика Вітчизняна Війна: маловідомі сторінки історії, імена, події» (Хмельницький, 2004), Першій Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу «2004» (Дніпропетровськ, 2004), Міжнародній науковій конференції «Незабутні сторінки історії нашого народу» (до 60-річчя звільнення України від гітлерівських загарбників) (Київ, 2004), II Міжнародній науковій конференції «Соборність України: історична спадщина і виклики часу» (Переяслав-Хмельницький, 2005), Міжнародній науковій конференції «Велика Перемога: погляд із сьогодення» (Донецьк, 2005), а також науково-теоретичних семінарах кафедри всесвітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Публікації. Основні положення й висновки викладено у 10 публікаціях, 8 з яких - у виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 4,5 др. арк.

Обсяг та структура дисертації зумовлені метою, завданнями, проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (50 сторінок, 484 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінки.

Основний зміст дисертації

український житловий селянин окупація

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету й завдання, окреслено наукову новизну та практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі «Стан наукової розробки, джерельна база та методологія дослідження», який складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, джерельну базу дослідження, обґрунтовано його методологію.

У підрозділі 1.1 «Історіографічний огляд» з'ясовано стан наукового вивчення проблеми. Історіографію з обраної теми умовно можна поділити на два великі періоди: радянський (середина 1940-х рр. - 1991 р.) і сучасний (1991 - початок ХХІ ст.). У радянській історіографії є підстави виокремити три періоди: 1) 1940-і - середина 1950-х рр., 2) друга половина 1950-х рр. - середина 1980-х рр., 3) друга половина 1980-х рр. - початок 1990-х рр. Такий поділ відповідає періодизації воєнної історіографії України. Кожен період мав свою специфіку щодо можливості використання джерельної бази й публікації результатів науково-пошукової роботи, а в ідеологічних настановах - і щодо характеру висвітлення й оцінок.

У перші ж роки після війни було опубліковано ряд статей та брошур про стан і перспективи розвитку сільського господарства та окремі аспекти розвитку соціальної сфери села переважно агітаційно-пропагандистського спрямування. Труднощі повоєнної відбудови соціально-побутової сфери фактично залишилися поза увагою їхніх авторів. Деякі аспекти цієї проблеми висвітлені у працях С. Щурова та П. Богдашкіна, монографії М.М. Грищенка, у працях організаторів медичної галузі С.С. Кагана, І.Ф. Кононенка. Перший період у висвітленні соціальної сфери села позначений жорстким впливом сталінських догм, вузькою джерельною базою, агітаційно-пропагандистським характером публікацій.

Прогресивні зрушення у дослідженні окремих аспектів обраної нами для вивчення теми відбулися у середині 1950-х рр. Так, наприклад, значно розширилася джерельна база досліджень. Водночас відновлення соціально-побутової сфери колгоспного села зображувалося мажорно, таким що не вимагало великих зусиль від народу і насамперед колгоспного селянства. По-друге, особливо активізувалися дослідження з історико-партійної проблематики. Характерною їх особливістю було проголошення ВКП(б) - КПРС керівною та спрямовуючою силою суспільства. Окремі факти, що стосуються соціальної політики радянської держави на селі, висвітлені у розділах фундаментальних видань, що виходили у цей час. У контексті своїх наукових інтересів дотично до окремих аспектів задекларованої нами теми зверталися М.О. Буцько, М.І. Лавринович, П.І. Денисенко, М.В. Коваль, А.Ф. Ларін. Загалом другий період характеризувався розглядом ходу відбудови галузей соціальної сфери крізь призму діяльності Комуністичної партії на селі, що обмежувало можливості для осмислення проблематики.

Третій період, попри зміни в радянському суспільстві, започатковані з середини 1980-х рр. тодішнім партійно-державним керівництвом, зберіг попередні стереотипи в оцінках питань соціальних відносин на селі, що повною мірою відображено у 4-му томі «Истории крестьянства СССР», у працях І.М. Волкова, В.І. Юрчука, І.П. Кожукала і Ю.І. Зінченка. У той же час у кінці цього історіографічного періоду працями М.В. Коваля та П.П. Панченка вже починають формуватися погляди на роки повоєнної відбудови з позицій нового історичного мислення.

Здобуття Україною державної незалежності в 1991 р. започаткувало сучасний період історіографії. Одним із перших нові методологічні підходи щодо висвітлення соціальних аспектів воєнної проблематики розробили М.В. Коваль та О.Є. Лисенко. Комплексним узагальненням проблем аграрної історії України другої половини ХХ ст. стали праці П.П. Панченка. Наслідки війни та нацистської окупації для українського села, його соціальної сфери розкрито у публікаціях О.Г. Перехреста. Суперечливі процеси розвитку аграрного сектора України та соціально-побутової сфери села у 1943-1950 рр. з нових методологічних позицій проаналізовано у відповідних розділах другого тому фундаментальної колективної праці «Історія українського селянства» О.М. Веселовою, В.М. Даниленком, О.Є. Лисенком, І.М. Романюком, О.Г. Перехрестом.

Систему взаємостосунків селянства й влади в Україні в післявоєнний період, вплив аграрної політики радянської держави на умови життя селян, причини невисокого рівня життя вивчено В.М. Кириченком, Л.А Гаркушею, Л.В. Ковпаком, В.В. Кононенком. Соціальній інфраструктурі села в повоєнний час присвячено ряд публікацій І.В. Рибака.

Окремі аспекти демографічного розвитку сільського населення наприкінці війни та у повоєнні роки розкривають В.Ю. Король, С. Пирожков. Відродження та роботу мережі сільських закладів освіти та культури досліджено О.В. Замлинською, М.М. Рогожею та Н.Г. Красножон.

Спробу критично переосмислити таке складне соціальне явище, як повоєнний голод в Україні здійснили Ю.П. Пилявець, І.О. Воронов, О.М. Веселова, В.М. Кириченко, В.В. Калініченко. Проаналізували соціально-економічну ситуацію 1946-1947 рр. на Дніпропетровщині та Полтавщині О.Нікілєв та О. Єрмак.

Уявлення про збитки, заподіяні соціально-побутовій інфраструктурі села війною та окупацією й хід її відбудови, значно доповнюють регіональні дослідження краєзнавців. Проте багато аспектів означеної проблематики на регіональному рівні залишаються покищо не вивченими.

Незважаючи на очевидні успіхи західної історіографії з дослідження проблем соціальної антропології загалом та становища сільського населення зокрема, все ж обрана нами тема і в студіях зарубіжних дослідників не стала предметом спеціального вивчення. Вагомий внесок у формування нових методологічних підходів при вивченні соціально-побутового розвитку села внесли російські дослідники О.М. Вербицька, М.А. Безнін, Т.М. Дімоні, Є. Зубкова.

Таким чином, незважаючи на висвітлення окремих фрагментів теми дослідниками різних поколінь, проблема відновлення і функціонування соціально-побутової сфери села залишається й досі перспективною у плані її вивчення. Цим зумовлюється звернення автора до вказаної теми.

У підрозділі 1. 2 «Джерельна база» вказано, що її становлять різнопланові за змістом і характером джерела як колективного, так і особового походження. Переважають архівні документи: авторкою опрацьовано й залучено до роботи матеріали 156 справ, які знаходяться в 36 фондах 2 центральних і 3 регіональних архівів, вони здебільшого вводяться в науковий обіг вперше.

Під час наукового пошуку автором були опрацьовані матеріали Центрального державного архіву вищих органів державної влади і органів державного управління (далі - ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України), та державних архівів Черкаської, Полтавської, Кіровоградської областей.

У ЦДАВО України вивчалися документи фонду 4939 (Управління у справах сільського і колгоспного будівництва при Раді Народних комісарів (Міністрів) УРСР), фонду 166 (Народний комісаріат (Міністерство) освіти УРСР), фонду 342 (Народний комісаріат (Міністерство) охорони здоров'я УРСР), фонду 27 (Народний комісаріат (Міністерство) сільського господарства УРСР), фонду 4860 (Народний комісаріат зернових і тваринницьких радгоспів (Міністерство Радгоспів) УРСР), фонду 348 (Народний комісаріат (Міністерство) соціального забезпечення УРСР).

У ЦДАГО України опрацьовано документи фонду 1 (Центральний комітет Компартії України і, зокрема, документи відділу шкіл ЦК КП(б) У (Оп. 73), сільськогосподарського відділу (Оп. 80), загального відділу (особливого сектору - таємної частини (Оп. 23, 24), та несекретного відділу (Оп. 30)).

У Державному архіві Черкаської області опрацьовано документи та матеріали таких фондів: ф. Р-4099 (Звенигородський районний відділ культури), ф. Р-2182 (Шполянський районний відділ культури), ф. Р-3029 (Лисянський районний відділ культури), ф. Р-3435 (Канівський районний відділ народної освіти), ф. Р-3640 (Городищенський районний відділ народної освіти), ф. Р-80 (Виконавчий комітет Черкаської райради), ф. Р-1622 (Виконавчий комітет Золотоніської райради), ф. Р-3076 (Виконавчий комітет Бабанської райради), ф. Р-1261 (Виконавчий комітет Драбівської райради), ф. Р-79 (Виконавчий комітет Смілянської райради), ф. Р-2921 (Виконавчий комітет Попівської сільської ради Ротмистрівського району), ф. Р-2163 (Виконавчий комітет Буртянської сільської ради Шполянського району), ф. Р-3498 (Виконавчий комітет Ватутінської сільської ради Звенигородського району), ф. Р-1596 (Тальнівська районна інспектура ЦСУ обласного статистичного управління Київської області), ф. Р-873 (Чигиринська районна інспектура ЦСУ обласного статистичного управління Кіровоградської області).

У Державному архіві Полтавської області опрацьовано документи - ф. Р-4298 (Відділ народної освіти виконкому Полтавської облради), ф. Р-4388 (Відділ охорони здоров'я виконкому Полтавської облради), ф. Р-5299 (Відділ охорони здоров'я виконкому Кобеляцької райради), ф. Р-4808 (Відділ охорони здоров'я виконкому Диканьської райради), ф. Р-8151 (Оржицький Районний будинок культури виконкому Оржицької райради).

У Державному архіві Кіровоградської області опрацьовано документи - ф. Р-3082 (Управління у справах сільського і колгоспного будівництва при виконкомі Кіровоградської облради), ф. Р-3175 (Відділ народної освіти виконкому Кіровоградської облради), ф. Р-5983 (Відділ охорони здоров'я виконкому Кіровоградської облради), ф. Р-5051 (Планова комісія виконкому Кіровоградської облради), ф. Р-5115 (Кіровоградська обласна санітарно-епідеміологічна станція), ф. Р-285 (Виконавчий комітет Маловисківської райради), ф. Р-1304 (Виконавчий комітет Добровеличківської райради), ф. Р-5989 (Виконавчий комітет Гайворонської райради), ф. Р-1309 (Виконавчий комітет Долинської райради), ф. Р-2860 (Виконавчий комітет Кіровоградської облради).

У роботі використано також джерела особового походження, які, незважаючи на їхній суб'єктивний характер, сприяють об'єктивному висвітленню та персоніфікації подій. Здобувачем проведено вибіркове анкетування та інтерв'ювання учасників відбудовчих процесів, сучасників тієї доби - мешканців Полтавщини, Черкащини, Дніпропетровщини, Кіровоградщини, Київщини.

За типологічно-видовим критерієм залучені архівні джерела можна поділити на такі групи: 1) документи центральних та місцевих органів влади; 2) матеріали міністерств і відомств; 3) звітно-розпорядча документація партійних та громадських організацій; 4) джерела особового походження тощо.

Опубліковані джерела представлені у збірниках документів та матеріалів, які висвітлюють події воєнного і повоєнного часу та містять фрагментарну інформацію з обраної теми. Вони умовно класифікуються на декілька груп.

Перша група - це джерела, що містяться в документальних збірниках комплексного характеру, які об'єднують матеріали у масштабах всієї України чи груп регіонів.

Другу групу опублікованих документів становлять матеріали, зібрані в різного роду тематичні збірники, зокрема, з питань культурного будівництва, розвитку народної освіти та охорони здоров'я.

Третя група - матеріали, вміщені у регіональних документальних збірниках, підготовлених працівниками обласних архівів та місцевих владних структур.

Четверта група - матеріали статистичних збірників, які вийшли протягом 1940-х - 1980-х рр..

П'ята група - матеріали періодики воєнних та повоєнних років.

Отже, джерельна база обраної для дослідження теми є достатньо репрезентативною і дозволяє реалізувати поставлену мету і вирішити дослідницькі завдання.

У підрозділі 1.3 «Теоретико-методичні основи дослідження» визначено, що методологічну основу дисертації становить сукупність загальнонаукових принципів і методів пізнання, використання яких спрямоване на об'єктивне, усебічне висвітлення подій, фактів, явищ: принципи об'єктивності, системності, плюралізму, а також новітніх історіософських напрацювань провідних дослідників історії аграрних відносин. Їхнє застосування зорієнтувало автора на комплексний підхід до опрацювання поставленої проблеми, неупередженість оцінок, використання лише достовірної інформації, розкриття історичних закономірностей, установлення причинно-наслідкових зв'язків.

Названі методологічні принципи обумовили й адекватний їм методологічний інструментарій. Поряд із використанням у дисертації загальнонаукових методів дослідження (індуктивного та дедуктивного) провідне місце належить спеціально-історичним (методам соціально-структурного та психологічного аналізу, порівняльно-історичному, історико-типологічному, історико-системному, ретроспективному методам).

Другий розділ «Матеріально-побутове становище сільського населення центральних областей України в 1943-1950 рр.» структурно поділяється на три взаємопов'язані підрозділи, присвячені питанням житлово-побутової сфери та матеріального стану населення. У підрозділі 2. 1 «Вплив війни та нацистської окупації на житлово-побутове становище сільського населення та першочергові заходи щодо його покращення в умовах війни» проаналізовано збитки, завдані житлово-побутовій сфері села центральних областей України, особливості діяльності радянських центральних та регіональних органів влади, спрямованої на її відбудову. Для проведення робіт з відбудови зруйнованих будинків у кожному колгоспі були організовані будівельні бригади. Насамперед житло будувалося для інвалідів війни, сімей військовослужбовців, партизанів і найбільш постраждалих від нацистської окупації. Відбудова сільського житлового фонду супроводжувалася чималими труднощами, будівництво здійснювалося неорганізовано, самоплином, за відсутності належної системи управління та технічного керівництва. Таким чином, у 1943-1945 рр. в умовах гострої нестачі будівельних матеріалів, відсутності кваліфікованої робочої сили, залишені державою напризволяще, обтяжені непосильними податками, колгоспники вдавалися до традиційної селянської взаємодопомоги або здебільшого самотужки зводили оселі низької якості. Десятки тисяч селянських сімей у центральних областях України вимушені були мешкати тривалий час у малопристосованих приміщеннях та землянках.

В умовах війни фактично було згорнуто побутове обслуговування сільського населення. Поодинокі кустарі, які працювали в селах центральних областей України, не могли задовольнити величезний попит на побутові послуги сільських жителів. Усе це створювало для мешканців сіл значні труднощі у повсякденному житті. Узимку та восени через відсутність одягу люди часто не мали можливості виходити на вулицю, нерідко взуттям члени сім'ї користувалися по черзі. Не було достатньої матеріальної бази для організації на селі громадського харчування.

У підрозділі 2. 2 «Відбудова та розвиток житлово-побутової сфери села у 1946-1950 рр.» досліджено відновлення постраждалого житлового фонду та нове будівництво в сільській місцевості, яке проводилося силами й за кошти колгоспів із наступною виплатою колгоспниками вартості побудованих для них будинків. Унаслідок цього десятки тисяч селян щорічно одержували певною мірою впорядковане житло й поліпшували свої житлові умови. Водночас є всі підстави вважати, що повністю програма післявоєнної відбудови сільського житлового фонду не була виконана як за кількісними, так і за якісними показниками. Значна частина селян регіону ще не мала власного житла, а більшість селян - якісно облаштованого житла.

Упродовж окресленого періоду складним було й побутове забезпечення сіл регіону. Не було впроваджено в селянський побут електроенергію. Відставав від потреб жителів села рівень поштового та телефонного зв'язку. Низькі темпи радіофікації села зумовлювалися поганою організацією, нескоординованістю дій відомств і організацій, що відповідали за неї, відсутністю матеріалів.

Недосконалість торгівельної мережі, позбавленої державного фінансування, зумовлювала те, що сільське населення не мало можливості придбати предмети господарського й домашнього вжитку, паливо, ліки, інструменти та реманент для ведення присадибного і домашнього господарства. Аналіз статистичних даних дозволяє зробити висновок, що до кінця 1940-х років громадське харчування на селі не досягло довоєнних показників і продовжувало залишатися малорозвиненою галуззю в соціально-побутовій сфері сільських населених пунктів. Подібні недоліки спричиняли значні побутові труднощі для сільських жителів, особливо жінок, на плечі яких лягав основний тягар облаштування сімейного побуту. Нерозвиненість побутового обслуговування на селі викликала небажані соціальні наслідки. Зокрема, ця обставина породжувала велике невдоволення і скарги колгоспників, вимушених за кожною дрібницею їхати в районний, а то й обласний центр, непродуктивно витрачаючи робочий час.

У підрозділі 2. 3 «Матеріальне становище сільського населення в 1946-1950 рр.» показано, що в умовах війни та післявоєнної п'ятирічки надзвичайно важким було матеріальне становище селян. Воно стало наслідком не лише втрат, викликаних війною та окупацією, а й скорочення фондів споживання в колгоспах і різкого зменшення оплати праці колгоспників. Фонд оплати праці в колгоспах, у відповідності до «Примірного Статуту сільськогосподарської артілі», формувався за «залишковим принципом».

Матеріальний стан селян залежав також від прибутків від особистого господарства. Однак влада не допускала, щоб праця селян в особистому господарстві відволікала їх від роботи в колгоспі, а тим більше, щоб вона забезпечила їм справді високий життєвий рівень. Відтак під приводом «ліквідації порушень статуту сільськогосподарської артілі» суттєво обмежувала розміри присадибних ділянок.

Найбільша частина грошового прибутку селянської сім'ї йшла на харчування. Висока питома вага затрат на харчування, тобто на підтримання фізіологічної діяльності організму, свідчила, що про інші потреби й запити (одяг, взуття, будівництво і ремонт житла, предмети домашнього вжитку), не кажучи вже про культурні (придбання книг, журналів, газет, відвідування кіно), не могло бути й мови, особливо в голодні 1946-1947 рр. Водночас за рівнем споживання продуктів харчування, товарів легкої промисловості колгоспники значно поступалися жителям міст.

Антиселянська соціальна політика радянської держави повоєнних років, спрямована на викорінення товарно-грошових відносин, носіями яких було селянство, призвела до голоду на селі в 1946-1947 рр., розселянювання села і, врешті-решт, стала однією з основних причин економічної кризи, яку сьогодні переживає наше суспільство.

Третій розділ «Медико-санітарне та соціальне забезпечення українського села в період відбудови» складається із трьох органічно пов'язаних підрозділів. У підрозділі 3. 1 «Відбудова мережі установ охорони здоров'я та заходи з соціального забезпечення сільського населення в 1943-1945 рр.» проаналізовано відродження мережі медичних закладів у сільській місцевості центральних областей України, яка зазнала масштабних руйнувань у період окупації. Це призвело до погіршення стану охорони здоров'я в сільській місцевості, зростання захворюваності серед сільського населення, підвищення смертності.

У перші роки відбудови сільські медичні заклади регіону були погано забезпечені спеціальним обладнанням та інструментами, твердим та м'яким інвентарем. Через недостатнє фінансування сільські медичні заклади не могли їх придбати, погано забезпечувалися паливом, незадовільним було харчування в сільських лікарнях, відсутній був транспорт. Усе це обмежувало можливості надання допомоги хворим.

На стані охорони здоров'я селян негативно позначалася відсутність необхідної кількості кваліфікованих медичних працівників. Соціально-побутові негаразди спричиняли високу плинність лікарських кадрів.

У підрозділі 3. 2 «Стан мережі охорони здоров'я в селах регіону в 1946-1950 рр.» зазначено, що вкрай незадовільно здійснювалося в 1946-1950 рр. у сільських населених пунктах регіону будівництво нових приміщень медичних закладів, значна частина наявних приміщень сільських лікувальних закладів знаходилися в занедбаному стані й потребувала ремонту. Навіть у кінці 1940-х рр. велика кількість лікарських установ продовжувала розміщуватися в непристосованих приміщеннях. Ремонт, будівництво приміщень медичних закладів і підготовка їх до зими здійснювалися переважно за рахунок залучених позабюджетних коштів та за участю громадськості.

Якщо таке ставлення до будівництва нових медичних об'єктів у перші роки відбудови ще можна пояснити безпосередньо труднощами воєнного часу, то в подальшому це вже пов'язано з політикою держави щодо селянства взагалі, його соціальних потреб зокрема.

У підрозділі 3. 3 «Демографічна ситуація в сільській місцевості 1946-1950 рр.» охарактеризовано демографічну ситуацію в сільській місцевості центральних областей України, яка набула характеру демографічної кризи. До неї призвели несприятливі зміни чисельності селян унаслідок війни, голоду 1946-1947 рр. та деформація статево-вікової структури сільського населення.

У четвертому розділі «Культурно-освітня інфраструктура українського села в період відбудови» досліджено й узагальнено здобутки й недоліки в культурно-освітній сфері села в зазначений період.

У підрозділі 4. 1 «Відновлення та функціонування закладів освіти на селі» - проаналізовано масштаби руйнувань, що їх зазнали сільські заклади освіти під час війни та окупації в центральних областях України. Вже у ході визволення розпочалося навчання в сільських школах, хоча умови для навчання тут були надзвичайно важкі. Найбільші труднощі були пов'язані з недостатньою кількістю шкільних приміщень. У відновленні матеріальної бази об'єктів народної освіти, відбудові та спорудженні нових шкіл, в їхньому ремонті, заготівлі й завезенні палива, придбанні обладнання, виготовленні меблів активну участь брали колективи колгоспів, радгоспів, широка громадськість, батьки учнів. У післявоєнний період була відсутня продумана й спланована ефективна система постачання сільських шкіл обладнанням, наочним приладдям.

Гострою проблемою сільських шкіл упродовж окресленого періоду залишалося кадрове питання. Навіть на кінець четвертої п'ятирічки не всі школи були укомплектовані вчительськими кадрами. Значна їхня плинність пояснювалася складним матеріально-побутовим становищем більшості сільських учителів. Центральна влада не виділяла коштів на забезпечення педагогічних працівників житлом, покладаючи цю справу на місцеві органи влади.

Не забезпечувалося повною мірою виконання в сільській місцевості закону про загальнообов'язкове навчання. Частина дітей шкільного віку залишалася поза школою через поганий сімейний матеріальний стан, зокрема, і через відсутність одягу та взуття. Для поліпшення матеріального стану учнів та залучення дітей до шкіл силами органів народної освіти, учителів, громадськості майже при кожній сільський школі були організовані підсобні господарства, майстерні з пошиття та ремонту одягу і взуття для учнів, створені так звані фонди загального обов'язкового навчання (всеобучу).

У забезпеченні сільських шкіл держава робила ставку на прибутки колгоспів, які у той час були обмежені та громадську ініціативу й ентузіазм селян. Залишковий принцип фінансування призводив до недостатнього розвитку мережі шкіл на селі, їх матеріальна база і оснащеність продовжували відставати від потреб сільського населення і на кінець періоду, що вивчається.

У підрозділі 4. 2 «Діяльність культурно-просвітницьких установ» відзначається, що війна та нацистська окупація завдали культурно-просвітницьким установам, особливо на селі, великих збитків. Приміщення тих, які вціліли, були занедбані, їхнє облаштування й інвентар знищено, частина з них використовувалася не за призначенням. Відбудова мережі культурно-освітніх закладів розпочалася ще в ході війни за участю громадськості, насамперед молоді. До кінця війни в регіоні відновлено роботу значної частини закладів культури у сільській місцевості. Водночас у їхньому функціонуванні були серйозні проблеми і труднощі. Це стримувало, а часто унеможливлювало проведення культурного дозвілля селян.

Характерною рисою діяльності всіх культурно-освітніх установ в умовах тоталітарної системи стала її надмірна політизація та ідеологізація. Головні вади роботи клубних установ були пов'язані з тим, що сільські заклади культпросвіти розглядалися владою не стільки як осередки духовності, скільки як інструмент для вирішення економічних, політичних, соціальних та ідеологічних завдань. Основними напрямами роботи сільських клубів були: роз'яснення поточних політичних подій, політична й науково-просвітницька пропаганда, організація культурного відпочинку, розвиток художньої самодіяльності сільських жителів, масова політична і культурно-освітня робота під час польових робіт. На практиці робота багатьох клубів часто зводилася лише до читання лекцій на суспільно-політичні теми або до демонстрації кінофільмів.

Здійснюючи ідеологічний тиск на свідомість селянства культурно-просвітницькими засобами компартійні органи переслідували мету мобілізувати його на виконання політичних і господарчих завдань, обмежити кругозір колгоспників лише усвідомленням необхідності ведення постійної та впертої боротьби з ворогами соціалізму, невтомного подолання різних труднощів.

У результаті проведеного дослідження автор виносить на захист наступні висновки та положення:

1. Аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчив, що вона дотепер не стала предметом спеціального вивчення у вітчизняній історіографії. Залучена до дисертації джерельна база є достатньо солідною та достовірною.

2. Відбудова житлово-побутової сфери села центральних областей України характеризувалася труднощами й недоліками, які визначалися широким спектром чинників, породжених наслідками війни та окупації, умовами проведення повоєнної п'ятирічки та функціонуванням адміністративно-командної системи.

3. У післявоєнний період колгоспне селянство центральних областей України стало об'єктом визиску радянської податкової політики, жорстокої експлуатації в громадському господарстві колгоспів, позаекономічного примусу, а матеріальні умови його життя були незадовільними.

4. Політика радянської влади у сфері охорони здоров'я відзначалася активною законодавчо-розпорядчою та багатоплановою виконавчо-організаторською діяльністю, однак, у силу об'єктивних обставин та суб'єктивних причин, заходи з медико-санітарного забезпечення сільського населення центральних областей України в окреслений період повною мірою реалізовані не були.

5. Війна, голод 1946-1947 рр., післявоєнна невлаштованість і соціальна незахищеність селянства мали негативні демографічні наслідки, які деформували шлюбно-вікову, статеву структуру населення, призвели в майбутньому до старіння й обезлюднення села.

6. Пріоритетним напрямом ідеологічної політики держави в період відбудови була освіта як потужний засіб впливу на сільське населення. У той же час ставка державою у забезпеченні сільських шкіл робилася на обмежені прибутки колгоспів й громадську ініціативу та ентузіазм селян, що не дозволило повною мірою відновити матеріально-технічну базу шкіл та забезпечити виконання в сільській місцевості закону про загальнообов'язкове навчання.

7. Надмірна політизація та ідеологічна загостреність форм і напрямів політико-виховної та культурно-освітньої роботи, недостатня матеріальна база сільських закладів культури в умовах відбудови істотно знижували реальні можливості для гуманітарного і естетичного виховання сільських жителів, стримували, а часто й взагалі унеможливлювали, проведення культурного дозвілля в сільській місцевості центральних областей України.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях автора

1. Розвиток бібліотечної мережі в українському селі в період відбудови народного господарства (1943-1953 рр.) // Український селянин: Зб. наук. праць / НАН України, Інститут історії України, Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького / За ред. С.В. Кульчицького, А.Г. Морозова. - Черкаси, 2002. - Вип. 6. - С. 47 - 49.

2. Відновлення та розвиток мережі сільських шкіл в період відбудови народного господарства 1943-1950 рр. (на матеріалах Центральної України) // Український селянин: Зб. наук. праць / За ред. С.В. Кульчицького, А.Г. Морозова. - Черкаси: Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, 2003. - Вип. 7. - С. 60 - 62.

3. До питання про медичне обслуговування сільського населення Центральної України в період відбудови народного господарства (1943-1950 рр.) // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей. - К.: НАН України, Інститут історії України, 2003. - Вип. 7. - Ч. 2. - С. 231 - 240

4. Соціальний протест українського селянства у післявоєнний період відбудови народного господарства (на матеріалах Центральної України) // Український селянин: Зб. наук. праць / За ред. С.В. Кульчицького, А.Г. Морозова. - Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2004. - Вип. 8. - С. 296 - 299.

5. Відбудова сільських культурно-освітніх установ у 1943-1950 рр. (на матеріалах Центральної України) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. ст. - К., 2004. - Вип. 26. - С. 353 - 366.

6. Відновлення та розвиток мережі сільських шкіл у початковий період відбудови народного господарства 1943-1945 рр. (на матеріалах Центральних областей України) // Історичні і політологічні дослідження. - 2005. - №1 (23). - С. 181 - 188.

7. До питання про медичне обслуговування сільського населення Центральної України у початковий період відбудови народного господарства (1943-1945 рр.) // Знаки питання в історії України: українська історія у європейському контексті: Зб. матеріалів / Упоряд. Є.М. Страшко. - Ніжин: Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2005. - С. 136 - 139.

8. Електрифікація у контексті розвитку соціальної сфери села в післявоєнний період відбудови народного господарства (на матеріалах центральних областей України) // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. - К.: НАН України, Інститут історії України, 2005. - Вип. 9. - Ч. 3. - С. 303 - 313.

9. Роль постанови РНК УРСР і ЦК ВКП(б) У від 27 квітня 1945 р. у відбудові житлового фонду сіл Центральної України // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу «2004». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 29. Історія України. - С. 65 - 66.

10. До питання про відновлення житлового фонду у селах Центральної України 1943-1945 рр. // Соборність України: історична спадщина і виклики часу. Зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - Вип. 3. - С. 445 - 452.

Размещено на Allbest.ru