Пізній неоліт-енеоліт сходу України (проблема міжкультурних контактів)

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

Спеціальність - 07.00.04 - Археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Пізній неоліт-енеоліт сходу України

(проблема міжкультурних контактів)

Теліженко Сергій Анатолійович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі археології енеоліту-бронзи Інституту археології НАН України

Науковий керівник кандидат історичних наук

НУЖНИЙ ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ

Інститут археології НАН України

відділ археології кам'яної доби

Офіційні опоненти:доктор історичних наук

професор

СТАНКО ВОЛОДИМИР НИКИФОРОВИЧ

Миколаївський університет,

професор кафедри археології та музеєзнавства

кандидат історичних наук

ТИТОВА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК

директор

Захист відбудеться “16” жовтня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук при Інституті археології НАН України за адресою: 04210, Україна, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту археології НАН України за адресою: (04210, Україна, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12).

Автореферат розісланий “03” липня 2007 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наукФіалко О.Є.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Перехід від неоліту до енеоліту східної частини України визначався певними змінами у складових частинах матеріальної культури та у господарстві. Ці зміни пов'язані з демографічними та кліматичними умовами, внаслідок чого частина населення з районів Нижнього Подоння та Східного Приазов'я вимушена була пересуватися у більш північні райони, до басейну середньої течії Сіверського Дінця. Контактування з автохтонним населенням, представниками донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області, призвело до появи ряду синкретичних типів пам'яток. Подібні процеси відбувалися на протязі тривалого часу - до пізніх етапів енеолітичного періоду, що підтверджується аналізом матеріальної культури багатьох пам'яток.

Аналіз комплексу археологічних артефактів, порівняння їх з матеріалами давно відомих пам'яток та з'ясування ролі міжкультурних контактів у виникненні нових культурних утворень, обумовлюють актуальність дисертаційного дослідження.

Введення в обіг раніше невідомих матеріалів пам'яток неоліту та енеоліту, дозволять значно розширити уявлення про динаміку міграційних процесів з яких витікають взаємовплив та виникнення пам'яток із синкретичними рисами матеріальної культури.

Дисертаційна робота нерозривно пов'язана з науковими інтересами автора, який проводить польові дослідження за вказаною темою в басейні р. Сіверський Донець починаючи з 1994 року.

Метою і завданням роботи є вивчення закономірностей міжкультурних та економічних відносин у неоліті та в енеоліті - їх вплив на формування особливостей матеріальної культури. Задля цього передбачається рішення наступних завдань: 1) систематизація та введення в науковий обіг новітніх даних нео-енеолітичного періоду, оцінка та узагальнення раніше відомих свідчень; 2) типолого-статистичний аналіз кременевого та керамічного комплексів пам'яток неоліту-енеоліту Середнього Подонеччя; 3) висвітлення господарської діяльності населення нео-енеолітичного часу; 4) вирішення питань походження та подальшого розвитку пізньонеолітичних культур.

Об'єктом дослідження є процеси культуроутворення та динаміка розповсюдження культурних традицій.

Предметом дослідження виступають побутові пам'ятки неоліту-енеоліту Сходу України. За даними вивчення матеріальної культури цих пам'яток простежуються можливі шляхи походження, стосунків та подальшої історичної долі населення, що залишило їх.

Методологічною основою дисертації є загальнонауковий системний підхід, який базується на комплексному відображенні Для з'ясування предметно-історичного аналізу матеріалів досліджуваних пам'яток, а також походження культурних традицій нео-енеолітичного населення застосовано метод порівняльно-історичної типології, аналогії, кореляції, картографування. Важливим підтвердженням деяких з висновків слугують природничі методи дослідження: радіовуглецевий, остеологічний, спектрографічний тощо. Для визначення функціонального призначення кременевого комплексу середньостогівської культури дереївського етапу були проведені трасологічні дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в висвітленні принципово нової точки зору відносно походження окремих культурних утворень неоліту-енеоліту. На матеріалах багатьох досліджених пам'яток розглянуті проблеми міжкультурних контактів. Вперше вводяться в науковий обіг значна кількість нових археологічних джерел; за результатами дослідження кременевого, керамічного та остеологічного комплексів, а також вивчення господарських конструкцій поселення Занівське-1, стало можливим з'ясування напрямків господарської діяльності населення пізнього неоліту-енеоліту.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості підготовки наукових робіт з археології та первісної історії Східної України; при впорядкуванні археологічних мап, для створення музейних експозицій та проведення екскурсій, для викладання учбових курсів у вищих навчальних закладах; підготовки молоді для участі у конкурсі-захисту МАНУ.

Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному та разом із співавтором (В.О. Маньком) дослідженні більш ніж 7 пам'яток нео-енеолітичного часу. Проведено повну фондову обробку матеріалів підгорівського, новоселівського та преображенського поселень, а також введено в обіг великий масив даних про дослідження багатошарових пам'яток Занівське-1, Клешня-3, Озеро Клешні друге-1, Зелена Горниця-4, Туба-1 тощо.

Апробація результатів дисертації здійснена у доповідях на всеукраїнських, міжнародних та міжрегіональних конференціях у Ростові-на-Дону (1998, 2002), Ставрополі (2001), Луганську (2001, 2002, 2005), Тирасполі (2002), Свердловську (2003), Москві (2003), Волгограді (2004), Лубнах (2003), Києві (2004), Воронежу (2006), Ліпецьку (2006), на засіданнях відділу археології енеоліту-бронзи Інституту археології НАН України.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 21 наукові праці, в тому числі 6 статей у фахових виданнях, 5-у збірниках наукових праць, 10-у збірниках тез конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів та висновків (загалом 183 стор.), списку літератури (108 найменувань), додатків: альбому, який складається з 270 ілюстрацій, 6 таблиць. Загальний обсяг роботи 479 сторінок.

Основний зміст дисертації

Вступ

У вступі обґрунтовано актуальність та практичне значення, висвітлено зв'язок обраної теми з науковими інтересами, окреслено тему, мету і завдання роботи, розкрито методологічні основи дослідження.

Розділ 1. Історія досліджень поселень пізнього неоліту-енеоліту Сходу України та суміжних територій

В історії досліджень виділяється три періоди. Перший період (з першої чверті XX сторіччя до початку другої світової війни) характеризується активними пошуковими роботами по відкриттю, накопиченню та систематизації матеріалів неолітичного часу. Переважна більшість відкритих в той час пам'яток пов'язується з іменами С.О. Локтюшева та М.В. Сибильова, П.П. Єфименка, М.О. Макаренка.

З другим періодом, який почався в повоєнні роки та тривав до кінця 70-х років XX ст., активізуються пошукові роботи, спрямовані на виявлення нових пам'яток. Територія наукових досліджень поширюється, створюється велика кількість дослідницьких груп, а на основі отриманого матеріалу, який упорядковується та систематизується, створюються узагальнюючі наукові праці, присвячені проблемам ґенези та культуроутворення. Другий період археологічних досліджень пов'язується з діяльністю О.О. Формозова, Т.Д. Бєлановської, В.Н. Даниленка, Д.Я. Телегіна, В.Я. Кияшка, В.М. Гладиліна та інших.

З 80-х років і до наших часів триває третій період досліджень, на який припадає великий обсяг науково-пошукових робіт, значно розширюється джерельна база неоліту та енеоліту Східної України. Проблеми ґенези та культуроутворення залишаються актуальними. Завдяки отриманню новітніх наукових даних, з'являється можливість для кореляції раніше висунутих гіпотез. З діяльністю Ю.Г. Гуріна, яким були досліджені пам'ятки в долині р. Айдару, пов'язується проблема виникнення пам'яток з синкретичними рисами. Узагальнення результатів досліджень та зведення пам'яток неоліту-енеоліту проводиться Д.Я. Телегіним, О.М. Титовою, А.Л. Нечитайло, І.Д. Потехіною та Ю.В. Панченком. За матеріалами польових робіт Н.С. Котової, С.М. Санжарова, В.О. Манька, С.А. Теліженка, О.О. Бритюка та інших дослідників сучасності розробляється періодизація пам'яток неоліту та енеоліту Сходу України, яку було висвітлено у монографії Н.С. Котової, присвяченої неолітизації України.

Розділ 2. Сучасні дані про природне оточення, реконструкція палеоекологічних умов регіону дослідження

2.1. Сучасні дані про природне оточення

Окреслюється територія досліджень пам'яток неоліту та енеоліту, яка охоплює степову та лісостепову частину Луганщини, Донеччини та Харківщини. Наводяться дані про геоморфологію та особливості водних артерій Східної України. На прикладах розташування пам'яток неолітичного та енеолітичного часів визначаються топографічні особливості, дані про які дають підставу для визначення віку пам'яток. Розглядаються також характер рослинного покрову території досліджень, а також геологічну будову долини Сіверського Дінця.

2.2. Реконструкція палеоекологічних умов регіону дослідження

За допомогою комплексу природничих даних, вирішуються проблеми, пов'язані з визначенням фауністичного складу тієї чи іншої пам'ятки, господарської діяльності її мешканців тощо. За місцем розташування пам'яток відносно водної артерії або озера робляться висновки про можливі кліматичні умови часів їхнього існування. Визначення фауністичного складу дозволяє говорити не тільки про те, які тварини добувалися при полюванні, але й якого типу були ці тварини - лісові чи степові, дикі чи домашні. За палінологічними та геологічними характеристиками окремих пам'яток Сіверськодонеччя (Підгорівка, Новоселівка) та Нижнього Подоння (Раздорське-1), робляться висновки про особливості кліматичних умов у неоліті та енеоліті. За даними схеми етапності голоцену, запропонованої Н.Г. Герасименко (1987), встановлюється геологічний вік пам'яток, висвітлених у роботі - кінець атлантикуму-початок суббореалу.

Розділ 3. Пам'ятки розвинутого неоліту Сходу України

3.1. Пам'ятки

Окреслюється територія та час поширення пам'яток з синкретичними рисами, які розташовані на припливах Сіверського Дінця - Айдарі (Підгорівка та Новоселівка) та Красній (Преображенне), а також на надзаплавних терасах лівого берега Сіверського Дінця (Черникове-3, Туба-1, Туба-2 тощо). Хронологічні рамки існування зазначених пам'яток окреслюються кінцем шостого-першою чвертю п'ятого тисячоріччя до н.е.

3.2. Підгорівський тип пам'яток

Проводиться детальний аналіз матеріалів пам'яток Підгорівка-1-5, досліджених В.М. Гладиліним, Д.Я. Телегіним та Ю.Г. Гуріним. Аналіз кременевих та керамічних артефактів дозволяє розглядати їх в межах одного хронологічного комплексу.

Характерними рисами керамічного комплексу Підгорівки є наявність гостродонного посуду з комірцями або без них. Орнаментація складається з відбитків дрібногребінчастого штампу, іноді, розташованого у крокуючій манері, наколів та прокреслених хвилястих ліній. Внутрішня поверхня посуду ретельно загладжена. В якості домішок до керамічної маси під час виготовлення посуду використовувалися пісок, товчена мушля та органіка (рослинність або суміш річкового мулу з включеннями берегової рослинності).

Процес первинного розщеплення кременю базується на використанні одно та двоплощадкових монофронтальних, сплощених підпризматичних або конічних нуклеусів від пластин та відщепів. Комплекс кременевих виробів з вторинною обробкою представлений традиційним набором знарядь: скребачками, пластинами з ретушшю, перфораторами, різцями, серед яких більшість складають кутові, трапеціями, одна з яких зі струганою спинкою, інша, з ретушшю, що заходить на спинку. Біфасіальні вироби представлені сокирою та теслами з обробленими положистою ретушшю сторонами.

3.3. Господарство

Аналіз господарчої діяльності населення Підгорівки базується переважно на даних, викладених в роботах Ю.Г. Гуріна, який, в свою чергу, посилається на результати аналізів, проведених К.М. Золотовим та О.П. Журавльовим. Господарство підгорівського населення базувалося на таких видах діяльності, як полювання, збиральництво, землеробство та тваринництво. Судячи з кількості залишків матеріальної культури, робиться припущення про довготривалий період існування Підгорівки.

3.4. Проблеми походження пам'яток підгорівського типу та синхронізація з іншими культурами

В підрозділі розглядається загальна характеристика матеріальної культури Підгорівки. Аналізуються думки Ю.Г. Гуріна, В.Н. Даниленка, Д.Я. Телегіна та Н.С. Котової стосовно культурно-хронологічного визначення Підгорівки. неоліт пам'ятка україна міжкультурний

Хронологічні межі Підгорівки охоплюють кінець VI-го тис. до н.е. (за каліброваними датами). Для з'ясування ролі та місця Підгорівки, а також можливих витоків культурних рис, притаманних даному типу пам'яток, розглядаються матеріали ряду поселень та стоянок, наближених за територіальним та хронологічним принципами, а також за спільністю рис матеріальної культури. Виходячи з наведених даних, робляться висновки, згідно яких ґенеза підгорівського типу пам'яток походить від традицій притаманних представникам нижньодонської культури маріупольської культурно-історичної області, які, в свою чергу, мають пряме відношення до Ракушечного Яру та Матвєєвокурганського неоліту. На це вказують такі риси матеріальної культури, як: наявність комірцевого посуду, орнаментованого відбитками гребінця, наколами і прокресленими хвилями, а також використання сплощенних монофронтальних нуклеусів для отримання вузьких пластин, наявності різноманітних за формою скребачок та, переважно, кутових різців. Другою складовою синкретизму матеріальної культури Підгорівки слід вважати елементи матеріальної культури, які властиві традиціям населення донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області, а саме присутність гостродонного посуду та наявність поодиноких бічних різців або різців-стругів. Характер впливу традицій дніпро-донецького населення на формування рис матеріальної культури підгорівського типу пам'яток мало вторинне походження.

В цьому ж підрозділі робиться припущення про можливе територіальне розмежування еколого-географічних районів між племенами маріупольської та дніпро-донецької культурно-історичних областей.

3.5. Новоселівське поселення

Наприкінці VI та початку V тис. до н.е. виникають пам'ятки, матеріальна культура яких характеризується певним синкретизмом керамічного комплексу, в якому простежуються риси, розповсюджені в періоді 1б донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області (за Н.С. Котовою) та азово-дніпровської культури маріупольської культурно-історичної області. Найбільш дослідженою пам'яткою цього типу є Новоселівка (лівий берег р. Айдар), яка була відкрита К.І. Красильниковим та досліджувалася Ю.Г. Гуріним. До інших пам'яток, матеріальна культура яких наближена до новоселівського поселення відносяться пам'ятки, розташовані в долині Сіверського Дінця (Туба-1, Туба-2, Зливки, Черникове-3 тощо), а також в орільсько-самарському межиріччі (Осипівка-лиман та Турова гора).

3.6. Основні риси матеріальної культури новоселівського поселення

Подається детальний аналіз матеріалів нижнього та верхнього шарів Новоселівського поселення. Керамічний комплекс нижнього шару поселення складається з трьох груп посуду, що характеризуються рисами, які властиві посуду маріупольської (перша група) та дніпро-донецької (друга група) культурно-історичної областей. До третьої групи відноситься імпортний посуд, походження якого на даному етапі дослідження ще з'ясовується. У пізньому періоді неоліту подібний посуд зустрічається на багатьох пам'ятках. Ознаками синкретизму слід вважати гостродонний посуд, який виготовлено згідно стандартів, властивих населенню маріупольської культурно-історичної області, а також посуд дніпро-донецького типу, прикрашений орнаментом, який притаманний кераміці азово-дніпровської культури.

Кременевий комплекс нижнього шару пам'ятки представлений незначною кількістю виробів. Процес первинного розщеплення кременю передбачав отримання пластин з багатоплощинних сплощених та аморфних нуклеусів, а також з кубоподібного двоплощинного нуклеусу. Вироби з вторинною обробкою представлені стандартними категоріями виробів, серед яких більшість складають знаряддя на пластинах. Характерною знахідкою, яка вказує на проникнення нових традицій, є пластина з ретушшю яка заходить на спинку виробу та сходиться на дистальному кінці. Серед скребачок кількісно переважають кінцеві та кінцевобічні форми.

Верхній шар поселення відділений від нижнього мулистим прошарком, що свідчить про повеневі явища, які вимусили населення тимчасово облишити заселену місцевість. Керамічний комплекс верхнього шару мало чим відрізняється від посуду з нижнього шару та вказує на присутність двох груп, які характеризуються рисами, що властиві маріупольській (перша група) та дніпро-донецькій (друга група) культурно-історичним областям.

Кременевий комплекс верхнього шару представлений дуже маленькою кількістю знахідок, які тотожні виробам з нижнього шару.

Наводяться також матеріали з інших ділянок пам'ятки, які походять з шурфів, а також знахідки з Новоселівки, які зберігаються в археологічному музеї ЛНПУ та жодного разу не були опубліковані.

3.7. Господарство

На думку Ю.Г. Гуріна, господарча діяльність населення Новоселівки мала скотарсько-мисливський напрямок з елементами збиральництва. Судячи з даних остеологічного аналізу, кількість свійської худоби дуже невелика. Проте кількість кісток диких тварин також незначна. Наявність у складі кременевого комплексу знахідок вкладенів жниварських ножів, дозволяє припускати осінню заготівлю кормів для худоби або примітивне землеробство.

Судячи з великої кількості кераміки з обох шарів пам'ятки (тотожньої за всіма ознаками), а також враховуючи площу розповсюдження матеріалів, слід припускати тривалий час існування новоселівського поселення, життя на якому, судячи зі стратиграфії пам'ятки, переривалося щонайменше один раз.

3.8. Питання хронології та місця Новоселівки серед пам'яток донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області

Аналізується думка Ю.Г. Гуріна, стосовно визначення культурних компонентів, вплив яких відобразився на складанні синкретичних рис матеріальної культури Новоселівки. Також розглядаються матеріали пам'ятки Преображенне, яка подібна до Новоселівки за складом матеріальної культури. Шляхом всебічного залучення аналогій та наведення думок провідних науковців (Н.С. Котової та В.О. Манька) висувається гіпотеза, згідно якої своєрідність керамічного комплексу Новоселівки є результатом взаємодії маріупольського та дніпро-донецького населення. Слід відзначити також, що на пам'ятці виявлена кераміка маріупольського типу, яка орнаментована глибокими ямками, що вказує на можливий вплив традицій населення культури ямково-гребінцевої кераміки. Аналізуються матеріали пам'яток, розташованих в басейні Сіверського Дінця (Серебрянське, Черникового озера-2, Олександрії) та орільсько-самарського межиріччя (Осипівка-лиман), на яких виявлено посуд, аналогічний до кераміки Новоселівки. Враховуючи періодизаційну схему, запропоновану Н.С. Котовою, Новоселівку та інші пам'ятки, подібні до неї за часом та за рисами матеріальної культури, слід розглядати в межах періоду 1б донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області. Основними рисами керамічного комплексу пам'яток новоселівського типу є наявність посуду, виготовленого згідно традицій, які властиві населенню азово-дніпровської культури маріупольської культурно-історичної області та донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області. За даними радіовуглецевих аналізів Новоселівка датується кінцем VI-го початком V-го тис. до н.е. В той же час посуд олександрійського поселення, який є подібним до новоселівського, датується третьою чвертю V-го тис. до н.е., що дозволяє нам окреслити відповідні рамки існування пам'яток новоселівського типу.

Розділ 4. Пам'ятки пізнього неоліту в системі донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області

4.1. Пам'ятки, матеріальна культура

Розглядається територія поширення пізньонеолітичних пам'яток донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області, які об'єднуються у так звані вузли: кремінський, тубинський, осколо-донецький тощо. В окрему групу виділяються пам'ятки орельсько-самарського межиріччя. Великі труднощі виникають під час культурно-хронологічного визначення матеріалів тієї чи іншої пам'ятки внаслідок їх багатошарового характеру. В цьому сенсі, велику допоміжну роль має багатошарова пам'ятка Занівське-1, на якій шар пізнього неоліту зберігся майже неушкодженим. Матеріальна культура Занівського-1 представлена 4 групами керамічного посуду, в яких відображено риси донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області (перша група), азово-дніпровської культури маріупольської культурно-історичної області (друга група), посуд "новоселівського типу" (третя група) та синкретичний посуд (четверта група), в якому простежуються риси, які притаманні посуду першої групи, посуду скелянського типу та культури ямково-гребінцевої кераміки.

Кременевий комплекс пам'ятки досить чисельний і відображає процес впливу енеолітичних традицій, на що вказує спільне знаходження трапецій зі струганими спинками та великого відсотку двобічнооброблених струменистою ретушшю знарядь. Більш широко впроваджується така категорія виробів, як великі ножеподібні пластини з ретушшю по краях, яка сходиться на дистальному кінці. Крім знарядь з кременю, на поселенні виявлені вироби з каменю, кераміки та кістки. Знахідка у дуже пошкодженому вигляді виробу з міді, дозволяє припускати можливе знайомство пізньонеолітичного населення з металообробкою. Аналіз керамічного та кременевого комплексів супроводжується порівнянням з матеріальною культурою пам'яток, територія яких обмежується Східним Приазов'ям з Нижнім Доном, Сіверськодонеччиною та орільсько-самарським межиріччям.

З неолітичним шаром Занівського-1 пов'язано 9 ям, частина з яких мала господарське призначення, інша частина слугувала в якості вогнищ.

Враховуючи подібність матеріалів Занівського-1 до окремих знахідок з Туби-1 та Туби-2, які розташовані в інших топографічних умовах - на піщаній надзаплавній терасі поруч із Занівським-1, робиться припущення про використання населенням Занівського-1 сусідніх дюн для господарських потреб.

4.2. Господарство

Важливі свідчення, що стосуються господарства населення Занівського-1, були отримані завдяки дослідженням О.П. Журавльова, яким повністю була оброблена остеологічна колекція пам'ятки. За даними О.П. Журавльова, основну увагу населення Занівського-1 приділяло скотарству (бик свійський, вівця свійська, коза свійська) та конярству (кінь свійський). Розведення дрібної рогатої худоби та свиней мало другорядний характер. Також велике значення приділялося полюванню, про що свідчать кістки кабанів, вовка сірого, бобра річкового, лисиці звичайної, куниці, видри, кулана, оленя благородного, козулі європейської, лося та тура. За матеріалами остеологічних залишків об'єктів полювання можна також відтворити природні умови, в яких існувало населення Занівського-1. В меншій кількості на поселенні представлені кістки річкової риби та черепах.

Судячи з накопиченої за всі роки досліджень фактологічної бази, Занівське-1 слід вважати довготривалим поселенням з розвинутою інфраструктурою. Кременеобробка, виготовлення знарядь з кістки та обробка шкір тварин здійснювалася у спеціально відведеній виробничій зоні, яка була віддалена від житлової зони. Виробництво кераміки, судячи з усього, також могло здійснюватися в межах поселення, про що свідчить велика кількість уламків посуду, виготовленого за єдиними технологічними принципами з використанням місцевої сировини. Можливість існування землеробства підтверджується на даному етапі досліджень лише знахідками пластин з характерною спрацьованістю країв.

Знайдений на поселенні виріб з міді, вказує на ймовірність знайомства пізньонеолітичного населення Сіверськодонеччя з металообробкою.

4.3. Культурно-хронологічне визначення

Використовуючи кістки тварин, відібрані з неолітичного шару Занівського-1, були проведені радіовуглецеві аналізи, які дозволили окреслити хронологічні межі існування пам'ятки другою половиною VI-го тис. до н. д. Тобто, ця дата вказує на найпізніший етап існування неолітичного населення в долині Сіверського Дінця. Враховуючи весь комплекс даних, отриманих під час розкопок поселення, та порівнюючи їх з широким колом матеріалів інших пам'яток, робляться узагальнюючі висновки про приналежність пам'ятки до другого періоду донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області.

4.4. Озеро Клешні друге-1 та подальша доля пізньонеолітичного населення Сіверськодонеччини

В даному підрозділі розглянуті матеріали пізньонеолітичного часу багатошарової пам'ятки Озеро Клешні друге-1, яка разом із Занівським розглядається в межах другого періоду донецької культури дніпро-донецької культури. Аналіз цих матеріалів дозволяє припускати поступове розчинення або змішання традицій неолітичного населення в культурному середовищу, яке виникло завдяки розповсюдженню традицій енеолітичного, в даному випадку, скелянського, населення. Поява посуду з "імітованими комірцями" є прямим наслідком вказаних процесів. Взагалі, керамічний комплекс, у багатьох випадках, набуває синкретичних рис. В кременевому комплексі знаряддя набувають великих розмірів, що також є характерним для пам'яток другого періоду донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області, та непрямо вказує на проникнення нових, енеолітичних, традицій.

Подальша доля пізньонеолітичного населення пов'язана зі стрімким розселенням населення середньостогівської культури дереївського етапу. При цьому факт спільного залягання пізньонеолітичних та дереївських матеріалів зафіксовано лише на одній пам'ятці (Клешня-3), що може вказувати на те, що пізньонеолітичне населення було асимільованим енеолітичним.

4.5. Верьовкинський тип пам'яток. Аналіз матеріалів та питання культурно-хронологічної атрибуції

Верьовкинський тип пам'яток розповсюджений в Середньому Подонеччі та в орільсько-самарському межиріччі. В орільсько-самарському межиріччі посуд, характерний для верьовкинського типу пам'яток залягав спільно з матеріалами періоду 1б черкаського варіанту києво-черкаської культури дніпро-донецької культурно-історичної області (за даними Н.С. Котової). Вказаний період датується третьою чвертю V-го тис. до н.е. Розглядаючи гіпотези В.Н. Даниленко, Д.Я. Телегіна та Н.С. Котової, робиться висновок про те, що ґенеза верьовкинського типу пам'яток пов'язана з впливом традицій азово-дніпровської культури другого періоду на матеріальну культуру дніпро-донецької культурно-історичної області.

Розділ 5. Пам'ятки середньостогівської культури басейну Сіверського Дінця

5.1. Пам'ятки, матеріальна культура

В даному підрозділі розглядаються пам'ятки дереївського етапу середньостогівської культури, які з'являються після зникнення пізньонеолітичних поселень. Говорячи про роль скелянського етапу середньостогівської культури, робиться наголос на присутність посуду скелянського типу тільки в межах комплексів пізньонеолітичного часу. Окремих пам'яток скелянського етапу середньостогівської культури на Сґіверськодонеччині не виявлено. У подальшому головна увага відводиться матеріалам дереївського етапу середньостогівської культури. Пам'яток цього етапу нараховується близько 40. Географічні межи розповсюдження пам'яток охоплюють Нижній Дон та басейн Сіверського Дінця.

Керамічний комплекс пам'яток дереївського етапу поділяється, якщо спиратися на типологію, розроблену Д.Я. Телегіним, на 4 групи посуду. Об'єднуючим технологічним фактором, який розповсюджується майже на всі групи посуду є наявність товченої черепашки у формувальній масі. До першої, найбільш чисельної групи відноситься горщикоподібний гостродонний або круглодонний посуд з високим горлом, відділеним від тулубу різким зламом. Орнаментація займає верхню половину посудин та складається з відбитків гребінцевого штампу, наколів та вдавлень, а також, в меншій мірі, з відбитків шнурового штампу. Друга група керамічних комплексів складається з посуду, який має короткий майже вертикальний вінчик, відділений від округлого тулубу різким зламом. Орнаментація цього типу посуду складалася з нанесених на зовнішню поверхню відбитків гребінця або шнурового штампу. До третьої групи відноситься посуд з S-подібним профілем. Цей тип посуду майже ніколи не орнаментувався. Прикрашалися лише зрізи вінець. Нарешті, четвертий тип посуду, це мініатюрні тонкостінні посудини, які, в окремих випадках, дублюють форму посуду вищезазначених груп. Ця група посуду зустрічається дуже рідко. Посуд четвертої групи орнаментувався відбитками дрібнозубчастого гребінця та вдавленнями округлого в перетині штампу.

Кременевий комплекс середньостогівської культури мало чим відрізняється від комплексу пізньонеолітичного часу. Техніка розщеплення кременю спрямована на отримання пластин великих розмірів, з яких вироблялися різноманітні знаряддя. Зазнають змін, в сторону збільшення розмірів, і інші знаряддя (скребачки, перфоратори, біфаси). Аналіз кременевих знарядь енеолітичного шару Занівського-1 був проведений Г.Ф. Коробковою. Результати її досліджень використані для реконструкції елементів господарчої діяльності середньостогівського населення Середнього Подонеччя.

Крім кременевого та керамічного комплексів, на пам'ятках середньостогівської культури дереївського етапу виявлено досить велику кількість інших видів артефактів, які відіграють допоміжну роль у встановлені характеру господарчої діяльності.

5.2. Господарство

Господарство населення середньостогівської культури характеризується розвинутим тваринництвом, про що свідчать результати досліджень О.П. Журавльова, який вивчав остеологічний комплекс енеолітичного шару Занівського-1. Попит у м'ясній продукції задовольнявся за рахунок розведення великої та дрібної рогатої худоби, в той час як мисливство грало другорядне значення. Важливу роль у житті населення середньостогівської культури відігравало конярство, про що свідчать чисельні остеологічні знахідки цих тварин, а також знахідка псалія на Дереївському поселенні. Крім полювання та розведення худоби, досить розвинутим було збиральництво, про що свідчать залишки панцирів молюсків, а також уламки панцирів черепах. Прямих даних, які б свідчили на користь існування землеробства у сіверськодонецького населення середньостогівської культури, ми не маємо, але враховуючи знахідки рогових мотик, зернотерок та товкачів на Олександрії, можна припускати знайомство з подібним видом господарчої діяльності. Непрямо на це вказують чисельні кременеві знаряддя з характерним для кременевих серпів блиском по краях. Таким чином, наведені дані свідчать про наявність комплексного характеру ведення господарчої діяльності населення середньостогівської культури дереївського періоду.

5.3. Хронологія та проблеми інтерпретації пам'яток середньостогівської культури басейну Сіверського Дінця

За даними, радіовуглецевих аналізів кісток тварин з енеолітичного шару Занівського-1, дереївський етап середньостогівської культури у басейні Сіверського Дінця датується початком IV-го тис. до н.е. Аналіз уламків дереївського посуду з Озера Клешні друге-1 вказують на більш ранню дату - останню чверть V-го тис. до н. е. Подібні розбіжності відзначаються не лише у датуванні але й безпосередньо у складовій матеріальної культури, особливо у керамічному комплексі. Детальний розгляд цих складових, дає можливість виділити два підетапи - перший (ранній) та другий (пізній) у дереївському етапі розвитку середньостогівської культури. На першому підетапі (Дереївка, Озеро Клешні друге-1), в орнаментації високогорлого посуду переважали відбитки гребінцевого або інших видів штампів. Відбитки шнуру були досить рідким явищем і, крім цього, вони належали шнуру досить товстого діаметру. На другому підетапі, який представлений матеріалами таких, пам'яток, як поселення Занівське-1, Кругле, Клешня-3, Закатне тощо, відбитки шнуру використовуються в орнаментації частіше за будь-які інші види орнаментиру. З'являється геометричний стиль орнаментації, який виконувався дрібним шнуром. Матеріальна культура пам'яток другого підетапу, особливо керамічний комплекс, тотожна матеріалам костянтинівської культури, виділеної В.Я. Кіяшком. Враховуючи те, що на сіверськодонецьких пам'ятках дереївські матеріали не супроводжувалися характерним для костянтинівської культури майкопським посудом, а на самій Костянтинівці майкопський компонент складає незначний відсоток, костянтинівську культуру ми розглядаємо в межах пам'яток другого підетапу дереївського етапу середньостогівської культури або відносимо до пам'яток костянтинівського типу. Керамічний комплекс пам'яток костянтинівського типу походить від традицій першого підетапу дереївського етапу середньостогівської культури - високогорлі гостродонні посудини, прикрашені відбитками гребінця, вдавленнями, а також відбитками дрібного шнура, зіставлених у геометричні фігури. Трапляється й поодинокі плоскодонні посудини. Крім того, в якості місцевої архаїки, присутній посуд з комірцевими вінчиками. Кременевий комплекс також має спільні риси з матеріалами дереївського періоду середньостогівської культури - довгі ножеподібні пластини з ретушшю, що сходиться на дистальному кінці, скребачки великих розмірів, біфасіальні знаряддя, тощо. Доповнює картину матеріальної культури пам'яток костянтинівського типу наявність в комплексі свідчень металовиробництва у вигляді плавильної чаші (Клешня-3). На підставі детального аналізу матеріалів енеолітичного шару пам'ятки Клешні-3, частини керамічного комплексу Занівського-1, Закатного-1 та інших памяток, а також на підставі їх порівняння з матеріалами костянтинівського поселення, робляться висновки про можливість існування пам'яток костянтинівського типу в межах другого підетапу дереївського етапу середньостогівської культури. Водночас ставиться під сумнів виділення окремої костянтинівської культури, яка, на думку В.Я. Кияшка, повинна складатися з двох культурних компонентів - середньостогівського та майкопського. Відсутність майкопського компоненту на пам'ятках басейну Сіверського Дінця, включаючи й пам'ятки нижньої течії Сіверського Дінця (Закатне-1), тільки підтверджують штучність виділення костянтинівської культури та становить перед дослідниками проблему пошуку нових шляхів вирішення цього питання.

Подальша доля середньостогівського населення, ймовірно, пов'язана з виникненням в басейні Сіверського Дінця пам'яток змішаного, ямно-репинського типу. Походження репінської культури Л.О. Спіциною та Н.С. Котовою пояснюється, як результат синкретизму традицій середньостогівської культури та культури ямково-гребінцевої кераміки. Можливо й існування іншої гіпотези стосовно походження репінської культури, в створенні якої участь приймали племена середньостогівської культури та маріупольській культурно-історичній області.

Висновки

З кінця VI-го тис. до н.е. та закінчуючи початком IV-го тис. до н.е., східна частина України представляла собою територію, на якій відбувалися складні міграційні процеси, результатом яких була поява нових типів пам'яток або пам'яток із синкретичними рисами матеріальної культури. Детальний аналіз матеріальної культури окремих пам'яток та культурних утворень, дозволив простежити можливі шляхи їх виникнення та визначити їх подальшу долю.

Серед пам'яток розвинутого неоліту, які мають чітко виражені ознаки синкретизму є Підгорівка та Новоселівка. Походження підгорівського типу пам'яток слід пов'язувати з проникненням частини нижньодонського населення, традиції якого майже витіснили традиції місцевого, дніпро-донецького, населення. Матеріальна культура пам'яток новоселівського типу є більш складною, через наявність в ній рис, притаманних маріупольській та дніпро-донецькій культурно-історичним областям та, досить обмежено, культурі ямково-гребінцевої кераміки. До цього типу відносяться пам'ятки, розташовані в басейні Сіверського Дінця (Серебрянське, Черникове-3, Туба-2 та Туба-1 тощо) та в орільсько-самарському межиріччі (Осипівка-лиман та Турова Гора). Хронологічні межі пам'яток розвинутого неоліту поширені від кінця VI-го тис. до н.е. до другої чверті V-го тис. до н.е.

Серед пізньонеолітичних пам'яток, які розглядаються другого періоду донецької культури дніпро-донецької культурно-історичної області та датуються другою чвертю V тис. до н.е. - початком третьої чверті V тис. до н.е., слід назвати Занівське-1, Озеро Клешні друге-1, Засуху, Олександрію, Серебрянське тощо. Характерним для згаданих пам'яток є наявність в керамічному комплексі посуду з рисами, які властиві кераміці дніпро-донецької (в більшій мірі) та маріупольської культурно-історичних областей, а також скелянському етапу середньостогівської культури. Кременевий комплекс демонструє прояви впливу енеолітичних традицій для яких характерним є макролітизм, збільшення відсотку двобічнооброблених знарядь та пластини з ретушшю, яка заходить на спинки виробів.

До окремого типу пам'яток пізнього неоліту слід віднести верьовкинський тип, керамічний комплекс якого базується на сполученні рис притаманних посуду азово-дніпровської культури другого періоду маріупольської культурно-історичної області та донецької культури другого періоду дніпро-донецької культурно-історичної області. Серед відомих пам'яток верьовкинського типу слід назвати Верьовкинські хутори-XIV, ізюмські стоянки, Засуху.

Енеоліт представлений в басейні Сіверського Дінця пам'ятками дереївського етапу середньостогівської культури, який досить чітко розподіляється на два хронологічні підетапи - на перший (ранній) (остання чверть V тис. до н.е.) та другий (пізній). Останній виражений в пам'ятках костянтинівського типу (перша чверть IV тис. до н.е.). Можливо, що в результаті процесу синкретизму двох традицій - пізньомаріупольських та середньостогівських, у середній течії Сіверського Дінця виникає репінська культура.

Список опублікованих робіт

Наукові фахові видання:

1. Манько В.А., Телиженко С.А. Проблемы абсолютной хронологии мезолита-энеолита Подонечья //Матеріали і дослідження з археології Східної України: Збірка наукових праць. - № 1. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2003. - С. 31-64.

2. Телиженко С.А. Радиоуглеродные даты Подгоровского поселения //Матеріали і дослідження з археології Східної України: Збірка наукових праць. - № 1. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2003. - С. 71-77.

3. Теліженко С.А. Клешня-3 - пам'ятка з керамікою костянтинівського типу на Сіверськодонеччині //Матеріали і дослідження з археології Східної України: Збірка наукових праць. - Випуск 3. - Луганськ: Вид-во СНУ імені Володимира Даля, 2004. - С. 114-157.

4. Телиженко С.А., Супрун А.В. Исследования многослойного памятника Зелена Горниця-4 //Матеріали і дослідження з археології Східної України: Збірка наукових праць. - Випуск 3. - Луганськ: Вид-во СНУ імені Володимира Даля, 2004. - С. 188-228.

5. Теліженко С.А. Туба-5, Туба-6 - неолітичні пам'ятки в Середньому Подінців'ї // Кам'яна доба України: Збірка наукових статей. - Вип. 7. - К.: Шлях, 2005. - С. 133-142.

6. Теліженко С.А., Черних Є.О. Матеріали пізнього енеоліту-середньовіччя з багатошарової пам'ятки Клешня-3 Матеріали і дослідження з археології Східної України: Збірка наукових праць. - Випуск 5. - Луганськ: Вид-во СНУ імені Володимира Даля, 2006. - С. 91-121.

Збірки наукових праць:

7. Телиженко С.А., Манько В.А., Ковалева В.А. Исследования многослойного памятника Озеро Клешни второе-1 в Кременском районе Луганской области в 1997 году //Древности Северского Донца: Сборник научных статей. - Луганск: Шлях, 1999. - С. 19-43.

8. Телиженко С.А. К уточнению стратиграфических данных Подгоровской стоянки //Древности Северского Донца: Сборник научных статей. - Луганск: Шлях, 1999. - С. 40-43.

9. Манько В.А., Телиженко С.А., Журавлев О.П., Ковалюх Н.Н. Предварительные итоги исследований узла неолитических памятников у озера Туба //Древности Северского Донца: Сборник научных статей. - Вып. 5. - Луганск: Шлях, 2001. - С. 27-53.

10. Манько В.А., Телиженко С.А. Мезолит, неолит и энеолит Подонечья: каталог радиокарбонных дат. - Луганск: Шлях, 2002. - 40 с.

11. Телиженко С.А. Предварительные итоги исследований на многослойном памятнике Зановское-1 в 2002 году //Археологические записки. - Вып. 3. - Каменный век. - Ростов-на-Дону, 2003. - С. 177-182.

Тези доповідей та матеріали конференцій:

12. Телиженко С.А. Исследование энеолитического слоя многослойного памятника Озеро Клешня вторая-1 //Проблемы археологии юго-восточной Европы (тезисы докладов) VII Донской археологической конференции. - Ростов-на-Дону, 1998. - С. 74-76.

13. Телиженко С.А. Поздненеолитическое поселение Зановское-1 //Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії (матеріали I Всеукраїнської наукової конференції). - Луганськ: СНУ, 2001. - С. 318-321.

14. Телиженко С.А. О связях Нижнего Подонья со Средним Подонечьем в позднеэнеолитическое время //Северный Кавказ и кочевой мир степей Евразии: V "Минаевские чтения" по археологии, этнографии и краеведению Северного Кавказа: Тезисы докладов межрегиональной научной конференции. - Ставрополь: Изд-во СГУ, 2001. - С. 14-17.

15. Телиженко С.А. Итоги исследований на многослойном памятнике оз. Зановское-1 в 2001 г. //Проблемы археологии и этнической истории Дона и Северного Кавказа. VIII Донская международная археологическая конференция (тезисы докладов). - Ростов-на-Дону, 2002. - С. 27-28.

16. Телиженко С.А. Находки энеолита-бронзы на стоянке Клешня-4 //Історична наука: проблеми розвитку (матеріали Міжнародної наукової конференції). - Луганськ, 2002. - С. 193-195.

17. Телиженко С.А., Бритюк А.А. Новые данные о металлообработке в энеолите Подонцовья //Чтения, посвященные 100-летию деятельности в Государственном историческом музее В.А. Городцова. Тезисы конференции. - М., 2003. - С. 67-70.

18. Телиженко С.А. Этнокультурная ситуация в позднем неолите Среднего Подонечья (предварительные данные по материалам анализа керамического и кремневого комплексов многослойного памятника Зановское-1) //Наукова конференція археологів і краєзнавців, присвячена 75-річчю від дня народження Л.В. Бєдіна. Тези конференції. - Свердловськ-Луганськ, 2003. - С. 119-122.

19. Телиженко С.А. К проблеме происхождения памятников типа Подгоровка // Проблемы археологии Нижнего Поволжья: I Международная Нижневолжская археологическая конференция: Тезисы докладов. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. - С. 137-141.

20. Теліженко С.А. До питання про існування пам'яток Костянтинівської культури у Подонеччі //Проблеми дослідження пам'яток Східної України: Матеріали II-ї Луганської міжнародної історико-археологічної конференції, присвяченої 85-річчю Луганського обласного краєзнавчого музею. - К.: Шлях, 2005. - 42-43.

21. Телиженко С.А., Переверзев С.В. Исследования неолитической стоянки Туба-5 в Среднем Подонечье //Археологическое изучение Центральной России. Тезисы Международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения В.П. Левенка. - Липецк, 2006. - С. 113-115.

Анотації

Теліженко С.А. Пізній неоліт-енеоліт Сходу України (проблема міжкультурних контактів). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України. - Київ, 2007.

Дисертацію присвячено аналізу матеріальної культури нео-енеолітичних поселень Сходу України, з'ясуванню процесів, які сприяли її формуванню, хронології та періодизації. Головним чинником, який вплинув на формування синкретизму матеріальної культури пам'яток, слід вважати процес міжкультурних контактів. Наприкінці VI тис. до н.е. існували пам'ятки зі змішаними, маріупольськими та дніпро-донецькими, комплексами. Подібну ситуацію простежено й на більш пізніх пам'ятках (середина V тис до н.е), серед матеріалів яких з'являється ще один, ранньоенеолітичний, культурний компонент - скелянський. Енеоліт Сходу України представлений пам'ятками дереївського етапу середньостогівської культури. Особливості керамічних комплексів цих пам'яток дають підстави для виділення двох підетапів - раннього (остання чверть V тис. до н.е) та пізнього (початок IV тис. до н.е.). Пізній енеоліт Сходу України характеризується появою поселень змішаного, ямно-репінського, типу.

Пізній енеоліт Сіверськодонеччя характеризується зникненням середньостогівської культури та розселенням племен репінської культури, матеріали якої на багатьох поселеннях фіксуються в одному шарі з матеріалами ямної культури.

Ключові слова: неоліт, енеоліт, поселення, синкретизм, матеріальна культура, міжкультурні контакти.

Телиженко С.А. Поздний неолит-энеолит Востока Украины (проблема межкультурных контактов). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. Институт археологии НАН Украины. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена анализу материальной культуры нео-энеолитических поселений Востока Украины, выяснению процессов, которые способствовали ее формированию, хронологии и периодизации. Основным фактором, который повлиял на формирование синкретизма материальной культуры памятников, следует считать процесс межкультурных контактов. В конце VI тыс. до н.э. существовали памятники со смешанными, мариупольскими и днепро-донецкими, комплексами. Подобная ситуация прослежена и на более поздних памятниках (середина V тыс. до н.э.), среди материалов которых появляется еще один, раннеэнеолитический, культурный компонент - скелянский. Энеолит Востока Украины представлен памятниками дереивского этапа среднестоговской культуры. Особенности керамических комплексов этих памятников позволяют выделить два подэтапа - ранний (последняя четверть V тыс. до н.э.) и поздний (начало IV тыс. до н.э.). Поздний энеолит Востока Украины характеризуется появлением поселений смешанного, ямно-репинского, типа.

Ключевые слова: неолит, энеолит, поселения, синкретизм, материальная культура, межкультурные контакты.

Telizhenko S.A. The Late Neolithic-Early Charcolithic of Eastern Ukraine (Problems of Cross-Cultural Contacts). - Manuscript.

Thesis for candidate's degree by speciality 07.00.04 - archaeology. - Institute of Archaeology of National Ukrainian Academy of Science. - Kyiv, 2007.

The thesis deals with the research works conducted on the neolithic and charcolithic settlements in the East of Ukraine. Typological and statistical analysis of the researched sites point to the conclusion that they appeared because of the cross-cultural interaction. The paper describes findings and artefacts in the Pidgorivka settlement that appeared at the end of the VI millennium B.C. due to migration of the Nyzhniodonska Culture's tribes of Mariupol cultural-historical region into the Siverskiy Donetz basin. Syncretism of ceramic potsherds unearthed at Pidgorivka is explained by permeation of the Nyzhniodonska's trends (Mariupol cultural-historical region) into the Donetz Culture (Dnipro-Donetz cultural-historical region).

Artefacts and finds of the Novoselivka settlement and sites in the Siverskiy Donetz basin, which are dated the end of the VI millennium B.C. and attributed to the 1-B period of the Donetz Culture (Dnipro-Donetz cultural-historical region), are of particular relevance. The ceramics at Novoselivka shows influence of three factors: the 1-B Donetz Culture, the Azov-Dnipro Culture, and the Comb-Pricked Ware Culture. The fact that trends of Novoselivka are also traced in other sites that were developing during the V millennium B.C. makes it especially relevant for understanding the developmental trends in traditions of the Neolithic tribes and their interaction with those in the vicinity. In this respect most information is obtained from the Late Neolithic sites such as Zanivske-1 and the Second Kleshnya Lake-1. Decline of the traditions of the Azov-Dnipro Culture (Mariupol cultural-historical region), increase in the influence of those of the Donetz 1_B Culture (Dnipro-Donetz cultural-historical region), and presence of the early charcolithic Skelya settlement-type earthenware can be distinguished with the help of ceramic findings from these sites. Other sites in the region evidence influence of the charcolithic traditions. The pure Skelya-type settle-ments in the basin are not found, however, its trends are present exclusively in the mingled form, i. e. the Skelya- and the Donetz-type ceramics co-exist.

The problem of the Veriovkino-type sites, to which there are two opposing views, is also dealt with; however it cannot be resolved so far due to lack of new data.

The Charcolithic of the Siverskiy Donetz region is characterised by the appearance of the Dereivka period-type settlements of the Seredniy Stih Culture. Their earthenware provides us sufficient ground to subdivide this period in the culture's development into two. The first, earlier sub-period is characterised by specific earthenware shapes and the combed, poked, and corded patterns typical of the Dereivka period of the culture. The thin corded geometric pattern appears later during the second sub-period. Earthenware with such pattern on was attributed to the Kostyantynivka Culture, which could have been formed, as it was erroneously believed, by two equivocal factors: influence of the Dereivka period of the Seredniy Stih Culture and the Maikop Culture. Juxtaposing artefacts from settlements in the region with those from Kostyantynivka proved the Maikop Culture's influence, to put it mildly, a mere exaggeration. However, taking into account the uniqueness of ceramic trends of the second, later, sub-period, such earthenware should be classified as a separate Kostyantynivka Type. Chronologically, the first sub-period is dated the last quarter of the V millennium B.C. and the second one is the first quarter of the IV millennium B.C.