Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема реферату

«Операція «Вісла»

ЗМІСТ

Передісторія

Планування депортації 1947 року та підготовка до неї

Сили УПА в Закерзонні

Хід операції

Три етапи

Насильство

Сьогодення

Операція «Вісла» - етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок -- 29 березня) під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні) з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР.

Передісторія

У 1944 між урядами УРСР і Польщі було підписано «Угоду про взаємний обмін населенням у прикордонних районах». Це перше виселення українців зі споконвічних українських земель, що на той час належали Польщі, котре передувало "Операції «Вісла» та яке мало (за умовами Угоди) бути винятково добровільним, проводилося найчастіше примусово та із застосуванням військової сили. Польські адміністративні органи для збільшення масштабів переселення вдавалися до: позбавлення прав українців на землю, ліквідації рідного шкільництва, ліквідації культурно-освітніх установ, ліквідації греко-католицької церкви, тощо.

Протягом жовтня 1944 - серпня 1946, за даними польських джерел, до України (тоді - УРСР у складі СРСР) було переселено 482 тис. осіб. Переселення і масові репресивні акції польського уряду щодо українського цивільного населення викликали закономірну рішучу протидію національно-патріотичних сил--Української Повстанської Армії та націоналістичного підпілля Організації Українських Націоналістів на території Закерзоння, що становило серйозну загрозу для існування тоталітарного режиму в цілій Польщі.

За цих умов польська комуністична влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила повністю виселити українське населення з його етнічних земель і розпорошити українську національну меншину в Польщі.

Планування депортації 1947 року та підготовка до неї

31 січня 1947 р. -- голова Воєводського комітету безпеки в Ряшеві полковник Іґнаци Вєлічко видає наказ провести облік українського населення на території Ряшівського воєводства.

5 лютого -- польський Сейм проголошує «Закон про амністію для членів підпілля» на час від 22 лютого до 25 квітня 1947 р. Амністія не обіймає ОУН і УПА.

14 лютого -- новоторгський староста Лєх Лея звертається до краківського воєводи з проханням виселити лемків. Пояснює це потребою "...створення однорідної держави з точки зору етнічної приналежності. Аби перетворити приграничні повіти на суто польські, що зрештою відповідає інтересам держави, і щоб усунути питання Лемків з питань польської політики, рекомендованим би було переселення Лемків вглиб Польщі"

20 лютого -- заступник начальника Генерального штабу Польського війська генерал Стефан Моссор у звіті міністру національної оборони і голові Державної комісії безпеки представляє список українців з 12 повітів Ряшівського воєводства і проект їх виселення. 25 лютого -- голова Воєводської комісії безпеки в Ряшеві полковник Вєлічко пропонує виселити українців:

"Потрібно повністю виконати і завершити акцію виселення, почату в 1945 році. Якщо в даний час відсутня можливість передачі тих українців в СРСР, то необхідно їх перенаправити на захід і розпорошено розселити, аби унеможливити шкідливу діяльність. Це питання обговорювалося з воєводою, котрий звернувся з відповідним запитом до центральної влади."

27 березня -- на засіданні Державної комісії безпеки обговорено пропозицію виселення українців. Прийнято постанову, щоб міністр державної безпеки генерал Радкевич справи, котрі стосуються виселення українців з Ряшівського воєводства представив на засіданні Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії. У секретному рапорті Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська записано:

"Вирішення українського питання, поширеного на територію Ряшівського, Люблінського і частини Краківського воєводства є справою надзвичайно важливою, вирішальною щодо результатів подальшої боротьби з бандами УПА (...) Оскільки СРСР на даний час не приймає цих людей на свої території, тому представляється необхідним провести енергічну акцію переселення цих людей поодинокими сім'ями на територію Повернених Земель, де вони можуть скоро асимілюватися."

Сили УПА в Закерзонні

Формальним приводом до початку Операції Вісла стала загибель 28.03.1947 в районі с. Яблоньки (на шосе між Балигородом і Тісною) у бою з відділом УПА (командир -- майор С.Хрін) заступника міністра оборони (ІІ віце-міністр національної оборони) Польщі генерала К. Свєрчевського.

Цього ж дня на засіданні політбюро ПРП було прийнято рішення про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства - Вроцлавське, Гданське, Зеленогірське, Кошалінське, Ольштинське, Познанське і Щецінське.

Депортація українців. Фото

28 березня -- постанова Політбюро ЦК ПРП:

«В рамках репресивної акції щодо українського народу постановлено: 1. Швидкими темпами переселити українців і змішані родини на повернені території (передусім північну Пруссію), не утворюуючи компактних груп і не ближче, ніж 100 км від кордону».

29 березня -- Політбюро ЦК ПРП повідомляє про свою постанову в справі виселення українців посла СРСР у Варшаві Віктора Лебедєва.

30 березня -- Воєводський комітет безпеки в Ряшеві приймає постанову про виселення і «впровадження концтаборів для українців, що шкодять Державі»

11 квітня -- постановою Політбюро з завданням проведення «української акції» твориться штаб оперативної групи, яку очолює генерал Моссор.

15 квітня -- міністр оборони Польщі фельдмаршал Міхал Рола-Жимієрскі звернувся до міністрів оборони національної Республіки Чехословаччини і СРСР з проханням про щільну блокаду рубежу з Польщею, щоб ніхто не перебрався на територію сусідніх країн.

Депортація українців. Фото

16 квітня -- на засіданні Державної комісії безпеки представлено проект організації «Спеціальної акція „Схід“», згодом переіменованої на Акція "Вісла (пол. Akcja «Wisіa»).

18 квітня -- Посол Польщі в Москві повідомляє міністра закордонних справ СРСР про акцію «Вісла».

20 квітня -- план дій Оперативної групи «Вісла»:

«Негайно приступити до встановлення та розробки української інтелігенції та священослужителів, котрі є головним двигуном діяльності українського підпілля. Скласти детальні списки для їхнього цілковитого виселення»

22 квітня -- інструкція командування Оперативної групи «Вісла» для командира конвою транспорту з виселеними українцями:

«Не допустити до контактів тих, що виселюють, з населенням ззовні. (…) Під час всієї подорожі командир конвою повинен пильнувати, щоб всі вагони з однієї сторони були постійно зачинені. У нічний час, натомість, після вечірньої перевірки стану окремих вагонів, вагони належить замкнути з обох сторін»

22 квітня -- у Сяноці починає «працювати» Військовий суд Оперативної групи «Вісла». Протягом трьох місяців засудив він 173 українців на смертну кару, 58 на довічне ув'язнення і 79 на кару до 15 років ув'язнення.

23 квітня -- постанова Політбюро ЦК ПРП у справі ув'язнення «підозрілих українців» у концтаборі в Явожні. Інструкція командування ОГ «Вісла» для командира виселенського відділу:

"З метою забезпечення їм спокійного життя і праці, уникнення непотрібних жертв цивільного населення під час боротьби з бандитизмом в районі сіл і в самих селах за розпорядженням місцевих влад населення переселюється на повернуті території. Кожен, хто несанкціоновано останеться після виселення, буде вважатися за члена банди і трактуватися як такий."

Лемківщина, 1947 - українські партизани, яких конвоюють польські солдати

24 квітня -- Президія Ради Міністрів Республіки Польща ухвалила рішення у справі Акції «Вісла». З Варшави відправлено залізничним транспортом 15 тонн колючого дроту для побудови перехідних виселенських таборів.

Згідно з наказом командира ОГ «Вісла» починаються масові арешти українців, запідозрюваних у співпраці з УПА.

28 квітня 1947 року о 4.00 годині ранку шість польських дивізій (бл. 17 тис.чол.) та відділи Корпусу Безпеченьства Публічного (назва органів польської служби безпеки) оточили території, на яких компактно проживало українське населення. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу. Операція Вісла проводилась під безпосереднім керівництвом міністра оборони Польщі маршала Р.Жимерські та ген. С.Моссора.

29 квітня -- зі станції Куляшне від'їжджає перший транспорт з виселенцями. Це мешканці Должиці Сяніцького повіту.

9 травня -- з Освєнціма до концентраційного табору в Явожні прибуває перша група українців. В'язнем № 1 є Марія Баран, дочка Петра й Анни, нар. 10.III.1929 р. в Луковій Ліського повіту.

15 травня -- краківський щоденник «Naprzуd» («Вперед») повідомляє про акцію «Вісла»:

«Ця акція, з одного боку, причиниться певною мірою до сприяння викоріненню банд УПА, а з іншого боку, призведе до цілковитого динамічного опольщення Повернених Земель»

22 травня -- у лісі біля Лішної Сяніцького повіту розстріляно у збірній екзекуції першу групу 19 українців, засуджених на смерть Військовим судом Оперативної групи «Вісла». Серед страчених була дівчина Розалія Мілько.

6 липня -- наказ командування ОГ «Вісла» № 006 про створення спеціальних військових «Grup Kontrolnych» («Груп Контрольних»), завданням яких є перевірити ще раз кожну виселену місцевість у пошуках українців:

«Перевірити, чи на їх території не залишилися родини, особливо осіб, котрі повинні бути виселені, або ж чи немає утікачів з транспортів, котрі повернулися на своє старе місце проживання. У разі підтвердження таких випадків, ці особи негайно виселити і під конвоєм передати до найближчих збірних пунктів»

15 липня -- Державна комісія безпеки вирішує, щоб від 1 до 25 липня ОГ «Вісла» провела «kontrolк terenуw i oczyszczenie z pozostaіych resztek» (тобто -- «контроль і зачистку території»).

16 липня -- наказ № 0010 командира ОГ «Вісла» генерала Моссора про арешт і заслання в концтабір Явожно «…виселених українців, що незаконно повертаються».

19 липня -- наказ № 063 командира 7 Дивізії Польського війська полковника Бобровського:

«Усіх виселених українців, що з'являються на території відповідальності Дивізії, з метою проведення жнив, -- арештувати і віддати Службі Безпеки з ціллю їх відсилання до концентраційних таборів»

29 липня -- закінчує свою діяльність Оперативна група «Вісла». Її завдання переймає Оперативна група Краківської округи.

Три етапи

Депортаційні заходи проходили в три етапи:

1) з 28.04.1947 до 15.06.1947 виселялись українці з повітів Ліско, Сянік, Перемишль, Ясло, Кросно, Любачів, Горлиці, Ярослав;

2) до 30.06.1947 вивозилося українське населення з повітів Новий Сонч, Новий Тарг, Томашів Любельський, Грубешів.

3) до кінця жовтня 1947 депортовано населення з решти повітів Закерзоння.

На 31.07.1947, за польськими даними, було переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3800 чол., убито 655 чол., заарештовано 1466 членів українського руху Опору.

Пункт завантаження або етапний пункт. Виселенцям видають гороховий суп. Невідомі документи з архівів спеціальних служб. 1947 р.

1 серпня 1947 таємна інспекція Державної комісії безпеки наказала командуючим Краківського і Люблінського воєводств виселити всіх українців, що залишилися на їх території після акції «Вісла», без огляду на ступінь лояльності і партійну приналежність та організувати контрольні бригади з перевірки кожного виселеного села, щоб у них не залишилася жодна українська чи змішана родина.

Поселення на господарстві виселених українців польської сім'ї - пункт завантаження в Команчі. Невідомі документи з архівів спеціальних служб. 1947 р.

Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади, звичайно, допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей. До кінця 1947 у місця, звідки було депортовано українське населення, переселено близько 14 тис. осіб польської національності.

Насильство

Польська комуністична міліція озброювала польських селян-шовіністів, що знищували цілі села, вбиваючи навіть дітей і жінок. Популярний девіз поляків: «Українців за Сян!». На початкових етапах операції на Закерзонні не було частин УПА, а тільки невеликі загони самооборони і українське населення було майже беззахисне, але скоро через Сян переходять 3 частини УПА, що починають бойові дії проти Війська Польського, польської міліції і загонів НКВС. Згідно з офіційними даними, в 1944-1947 роках від рук УПА загинуло 599 цивільних осіб польської національності (з них 368 в 1945 році).

Фрагменти "Солдатського путівника по місцевості". Невідомі документи з архівів спеціальних служб. 1947 р

депортація переселенець український асиміляція

Варто відзначити, що до «цивільних осіб» статистика зараховує також учасників збройних відділів «самооборони» (за винятком ормовців), які брали активну участь в антиукраїнському терорі. Але заступник міністра внутрішніх справ генерал Владислав Пожога підтвердив, що від рук цілого польського підпілля загинуло близько 10 тисяч цивільних осіб, або майже у 20 разів більше, ніж від рук УПА. 27 серпня 1949 року у Польщі урядовим декретом українці позбавлені права на господарства, з яких вони були виселені під час акції «Вісла» і на залишене там нерухоме майно.

Сьогодення

- У 1990 році акцію "Вісла" було засуджено Сенатом Республіки Польща.

- У 2002 році президент Польщі Олександр Кваснєвський висловив співчуття з приводу виконання цієї акції.

- У січні 2007 року Світовий Конгрес Українців зажадав офіційних вибачень від Польщі за акцію "Вісла", а також виплат компенсацій постраждалим.

- 24 лютого 2007 року, Перемишль, наукова конференція, присвячена операції «Вісла», причини, перебіг і наслідки.

- 27 лютого 2007 року президент Польщі Лех Качиньський і президент України Віктор Ющенко в спільній заяві засудили операцію «Вісла», і сказали, що вона суперечила базовим правам людини. Президент Ющенко сказав 27 квітня 2007 року, що "винуватцем цієї операції був тоталітарний комуністичний режим».

- 2013 рік. Комісія національних і етнічних меншин Сейму, яку очолює українець Мирон Сич, після гострих дискусій в кінці 2012 року підготувала до розгляду на пленарному засіданні Сейму (Найвищий орган законодавчої влади в Польщі) лаконічний проект резолюції у справі акції "Вісла". Згідно з проектом, Сейм констатує порушення основних прав депортованих українців. Сейм визнає використання характерної для тоталітарних режимів засади колективної відповідальності. Сейм визнає ув'язнення - як правило, без правових підстав - майже чотирьох тисяч українців до концтабору в Явожно. Таким чином, Сейм РП засуджує акцію "Вісла". Така суть запропонованого проекту резолюції Сейму. Його розгляд було призначено на 3 січня 2013 року. Однак, цього не сталося. Конвент сеньйорів (дорадчий орган Сейму) і особисто голова Сейму несподівано зняли на невизначений термін це питання з порядку денного. Депортаційна акція "Вісла" i репресивні щодо українців заходи, які її супроводжували (концтабір у Явожно, діяльність військового суду Оперативної групи "Вісла") для нас в Україні - депортованих з українських етнічних теренів сучасної південно-східної Польщі - дуже близькі та болючі. Адже ці трагічні події понівечили долі майже 150 тисяч українців - колишніх наших краян, односельців, сусідів, часто родичів.

Безсумнівним є те, що депортаційна акція "Вісла" є яскравим прикладом етноциду, а якщо точніше - прикладом етнічної чистки з елементами геноциду, здійсненої повоєнною тоталітарною польською державою стосовно своїх громадян української національності.

Пам'ятник жертвам операції «Вісла» у Низьких Бескидах (гірський масив, частина Західних Карпат , на кордоні Польщі та Словаччини.)

На початку лютого 2013 року Комісія національних і етнічних меншин від імені Об'єднання товариств депортованих українців "Закерзоння" звернулася до голови Сейму пані Еви Копач у зв'язку з відмовою розглянути на пленарному засіданні Сейму підготовлений проект ухвали у справі акції "Вісла". На жаль, до сьогоднішнього дня відомостей про подальшу долю цього проекту немає.

Размещено на Allbest.ru