Особисті підсобні господарства в соціально-економічному житті України (ІІ половина 40-х – середина 60-х рр. ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 94(477): 338. 432. 5 “1940/1960”

Особисті підсобні господарства в соціально-економічному житті України (ІІ половина 40-х - середина 60-х рр. ХХ ст.)

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Марчук Володимир Володимирович

Запоріжжя 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “ 13 ” квітня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 5, ауд.326

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2

Автореферат розісланий “ 13 ” березня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.Г. Ткаченко

АНОТАЦІЯ

Марчук В.В. Особисті підсобні господарства в соціально-економічному житті України (ІІ половина 40-х - середина 60-х рр.. ХХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2007.

На підставі аналізу широкого кола джерел, дисертант комплексно висвітлює соціально-економічну роль особистих підсобних господарств (ОПГ) в післявоєнне двадцятиріччя.

В дисертації проаналізовані і критично переосмислені оцінки особистих підсобних господарств, дані в радянській історіографії, прослідковано еволюцію політико-ідеологічних засад їх державного регулювання, визначена нормативно-правова база, що визначала їх місце в системі суспільно-економічних відносин.

Вперше виділено загальні принципи державного регулювання ОПГ, розкриті правові, економічні і організаційні форми регулювання відносин, пов'язаних з їх розвитком, здійснена періодизація державної політики стосовно особистих господарств.

Автор доводить необхідний характер існування ОПГ, виділяє конкретно-історичні форми діяльності населення в їх рамках.

Визначена соціально-економічна сутність і значення ОПГ як важливого системоутворюючого чинника соціально-економічного життя УРСР.

Ключові слова: особисті підсобні господарства, соціально-економічні відносини, державне регулювання, присадибні ділянки, особисте землекористування.

SUMMARY

Marchuk V.V. Household farms in the social-economical life of Ukraine (II half of the 40s - first half of the 60s years of the XX century) - Manuscript.

The thesis for a degree of candidate of science in history in specialty 07.00.01 - History of Ukraine. Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, 2007.

On the basis of the analysis of the wide circle of sources the candidate for a degree fully opens the social-economic role of the household farms (HF) during the post-was twenty-year period.

In the dissertation the appraisals of household farms, given in the soviet historiography, were analyzed and critically re-comprehended, the evolution of political-economical bases of their state regulation was observed, the normative-legal base which determined their position in the system of the social-economical relations was determined.

For the first time the general principles of the state regulation of HF were pointed out, the legal, economical and organizational forms of regulation of relations connected with their development are opened, the periodization of the state policy concerning the household farms is made.

The author proves the necessary character of the existing of the HF, points out the concrete historical forms of the activity of population in their measures.

The social-economical essence and concernment of HF as the important constitutive factor of social-economic life of the USSR was determined.

Nhe key Words: household farms, social-economical relations, state regulation, the adjoining the house plot, personal farming.

АННОТАЦИЯ

Марчук В.В. Личные подсобные хозяйства в социально-экономической жизни Украины (ІІ пол. 40-х - середина 60-х гг.. ХХ ст.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2007.

На основе анализа широкого круга источников, диссертант комплексно освещает социально-экономическую роль личных подсобных хозяйств (ЛПХ) в послевоенное двадцатилетие.

В диссертации проанализированы и критически переосмыслены оценки личных подсобных хозяйств, данные в советской историографии, в частности, в отношении второстепенности, малой значимости, вредности ЛПХ, временного характера их существования и незначительного влияния на социально-экономическую жизнь.

Раскрыты обстоятельства становления ЛПХ в системе советских социально-экономических отношений, прослежена эволюция политико-идеологических основ их государственного регулирования, которые опирались на официальные теоретико-идеологические схемы, предусматривающие временное сохранение остатков традиционных форм жизнедеятельности населения в рамках новых социально-экономических отношений.

В диссертации проанализирована нормативно-правовая база, определяющая их место в системе общественно-экономических отношений.

Впервые выделены общие принципы государственного регулирования ЛПХ, раскрыты правовые, экономические и организационные формы регулирования отношений, связанных с их развитием, в частности регуляторная і налоговая политика, система изъятия произведенного продукта, формы финансовой поддержки и кредитования.

Неодномерность во времени принципов и методов осуществления государственной политики по отношению к ЛПХ дала возможность выделить несколько ее этапов, которые отличались приоритетностью форм государственного регулирования их развития:

1945 - 1952 гг. - годы восстановления системы довоенных хозяйственных связей. Регулирование ЛПХ в этот період характеризовалось жестким административным і фискальным давленим;

1953 - 1956 года характеризовались пересмотром и коррекцией основ государственной политики по отношению к ЛПХ, которая обуславливалась переходом нового руководства государства к более реалистичной экономической политике;

1957 - 1964 гг. - годы возвращения к политике ограничений по отношению к ЛПХ, попыткам искусственно, с помощью административного давления ускорить их исчезновение.

Сделан вывод, что попытки высшего руководства государства в 1956-1964 гг. ускорить процесс уничтожения ЛПХ без наличия необходимых для этого объективных экономических предпосылок, потерпели поражение. Меры давления на личные хозяйства, которые проводились в конце 50-х - начале 60-х годов, с одной стороны не достигли своего задания - кардинального сокращения социально-экономической роли ЛПХ, а с другой - нивелировали предыдущие достижения, свели на нет формирование удачного соотношения развития личного и обобществленного секторов сельскохозяйственного производства.

В научной роботе также раскрыты объективные условия функционирования ЛПХ, всесторонне и комплексно изучены их роль и функции, тенденции и закономерности развития во ІІ пол. 40-х - средине 60-х гг. Автор доказывает необходимый характер существования ЛПХ, выделяет конкретно-исторические формы деятельности населения в их рамках. В частности, в качестве основной стратегии выживания населения в послевоенные годы автором выделено не просто сохранение и расширение границ ЛПХ, а стремление к увеличению неучтенной доли доходов, рост теневых, нелегальных экономических операций в их рамках.

Выделена главная историческая функция ЛПХ - удовлетворение насущных материальных потребностей их собственников. Одновременно, решалась и другая задача - формирование продовольственных ресурсов страны за счет реализации части продукции ЛПХ на рынке.

Определена социально-экономическая сущность ЛПХ как специфической, присущей советскому и пост-советскому периоду формы экономической активности и воспроизводства рабочей силы населения в рамках семьи, которая была направлена на производство сельскохозяйственной продукции.

Сделан вывод о значении ЛПХ как важного системообразующего фактора социально-экономической жизни УССР.

История отношений власти и населения по поводу ведения ЛПХ рассмотрена через противоречие между потребностями их ликвидации, как явления, которое бросало тень на социализм, подрывало его социальные корни, и экономической необходимостью в их сохранении и расширении.

Ключевые слова: личные подсобные хозяйства, социально-экономические отношения, государственное регулирование, приусадебные участки, личное землепользование.

підсобний господарство урср

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Труднощі перехідного періоду в українському суспільстві, що почались після розпаду Радянського союзу і продовжуються і понині, поставили перед наукою багато проблем, що залишаються недослідженими, а стосовно багатьох з них існують викривлені судження. До числа таких маловивчених явищ відносяться і особисті підсобні господарства (далі - ОПГ). Сьогодні сформоване лише дуже приблизне уявлення про їх роль і місце в соціально-економічному житті України як з точки зору сьогодення, так і, особливо, в плані історичної ретроспективи. Частково це пояснюється методологічними труднощами, частково - відсутністю соціального запиту на розробку цієї проблематики як в радянський період, так і в наш час.

Разом з тим, ОПГ виступали однією з важливих сфер соціально-економічного життя держави, що обумовлює необхідність їх всебічного вивчення. Усвідомлення того, що соціальна життєдіяльність українського суспільства в радянські часи включала в себе величезний комплекс економічних, соціальних, духовних відносин, пов'язаних з веденням ОПГ, вивчення їх місця і ролі в суспільних відносинах, має забезпечити неупереджене і цілісне відтворення об'єктивної картини соціально-економічної історії радянської України.

В практичному плані актуальність дослідження обумовлюється необхідністю відповідної реаліям сьогодення трансформації принципів функціонування економіки в умовах відносин власності і переходу України до ринкового господарства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові положення і висновки дисертації розвивають теоретичну базу науково-дослідної теми № 8/03 „Модернізаційний процес в Україні у ІІ половині ХІХ - І половині ХХ ст.” (№ Д/Р 0103U000731) історичного факультету Запорізького національного університету. Особистим внеском автора у розробку теми є аналіз процесу становлення соціалістичних відносин в Україні, визначення причин збереження в радянській соціально-економічній моделі особистих підсобних господарств як специфічного суб'єкту господарських відносин.

Об'єктом даного дослідження виступають особисті підсобні господарства населення України.

Предметом дослідження є соціально-економічні відносини, пов'язані з існуванням і розвитком особистих підсобних господарств в Україні.

Мета роботи полягає в тому, щоб спираючись на науковий доробок попередників, опубліковані і неопубліковані архівні джерела, визначити роль і місце особистих підсобних господарств в соціально-економічному житті радянської України в ІІ половині 40-х - середині 60-х років.

Основними завданнями роботи автор визначив:

розкриття причин сталості існування ОПГ в досліджуваний період;

визначення основних принципів державного регулювання відносин, пов'язаних з веденням ОПГ та факторів, що на це впливали;

аналіз засад, форм і напрямків правового регулювання ОПГ;

дослідження організаційних і економічних форм державного регулювання ОПГ, виділення етапів державної політики щодо ОПГ;

розгляд об'єктивних соціально-економічних показників розвитку ОПГ;

висвітлення форм діяльності населення в рамках ОПГ, соціально-економічних стратегій використання їх потенціалу, що зумовлювали ефективність такої економічної діяльності;

визначення соціально-економічної сутності і ролі особистих підсобних господарств як суб'єкту соціально-економічного життя УРСР;

аналіз впливу ОПГ на соціально-економічне життя Радянської України в ІІ половині 40-х - середині 60-х років.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1944 - 1965 рр. ХХ ст. Нижня межа відповідає початку повоєнної відбудови народного господарства. Верхня межа дослідження обумовлена відстороненням М. Хрущова від влади і пов'язаною з цим зміною пріоритетів державної політики в соціально-економічній сфері суспільних відносин.

Територіальні рамки визначаються кордонами радянської України в 40 - 60-ті рр. ХХ ст.

Наукова новизна дослідження обумовлюється комплексною постановкою проблеми визначення соціально-економічної ролі ОПГ в післявоєнне двадцятиріччя. Більш конкретно вона полягає у наступному:

Проаналізовані і критично переосмислені оцінки особистих підсобних господарств, дані в радянській історіографії, зокрема, щодо другорядності, малозначущості, шкідливості ОПГ, тимчасового характеру їх існування і незначного впливу на соціально-економічне життя.

Прослідковано еволюцію політико-ідеологічних засад державного регулювання особистих господарств протягом дослідженого періоду, що зумовлювали конфлікт між ідеологічно-бажаними і об'єктивно існуючими параметрами соціально-економічного життя країни.

Виокремлено нормативно-правову базу, що визначала місце ОПГ в системі суспільно-економічних відносин.

Вперше виділено загальні принципи державного регулювання ОПГ, розкриті правові, економічні і організаційні форми регулювання відносин, пов'язаних з їх розвитком.

Здійснена періодизація державної політики стосовно особистих господарств, виділено її етапи, що відрізнялись пріоритетністю методів і форм державного регулювання їх розвитку.

Визначена соціально-економічна сутність ОПГ як специфічної, притаманної для радянського і пострадянського періоду форми економічної активності і відтворення робочої сили населення в рамках сім'ї, що мала на меті виробництво сільськогосподарської продукції. В якості головної сутнісної причини сталості ОПГ виділено існування конфлікту мотивів держави і робітника, що конкретизувався в недофінансуванні робочої сили в рамках домінуючого усуспільненого сектору виробництва і відсутності необхідного рівня мотивації в ньому.

На основі аналізу статистичних матеріалів доведений необхідний характер існування ОПГ, оскільки громадське виробництво не могло досягти того рівня розвитку, коли б в їх існуванні зникла економічна потреба.

Вперше виділені конкретно-історичні форми діяльності населення в рамках ОПГ. В якості основної стратегії виживання населення в повоєнні роки виділено не просто збереження і розширення меж ОПГ, а прагнення до збільшення неврахованої частки прибутків, зростання тіньових, нелегальних економічних операцій в їх межах.

Визначена соціально-економічна роль ОПГ як рівноправного суб'єкта, важливого системоутворюючого елементу радянських соціально-економічних відносин, що впливав на інституційні принципи і механізми суспільного розвитку України. Виділена головна історична функція ОПГ - задоволення нагальних матеріальних потреб їх власників.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони сприятимуть науковому переосмисленню ролі і місця особистих підсобних господарств в соціально-економічному житті України. Матеріали дисертації можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії України, економічної і аграрної історії радянського періоду. Окремі положення роботи можуть використовуватись при читанні загальних курсів з історії України та спецкурсів з історії соціально-економічних і аграрних відносин в повоєнні часи, проведенні практичних та семінарських занять у вищих навчальних закладах. Висновки, викладені в дисертації і публікаціях автора також можуть бути враховані при підготовці концепції реформи соціально-економічних відносин в Україні в напрямку подолання диспропорцій і дисфункцій, притаманних радянським часам.

Апробація результатів роботи здійснена під час виступів на ІІІ Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (серпень 2001 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Екологія, людина, суспільство” (травень 2003 р.), V Міжнародній науковій конференції “Історія і політика у кількісних вимірах” (травень 2004 р.), інтернет-конференції “Наука та практика 2007” (лютий 2007 р.), щорічних підсумкових наукових конференціях історичного факультету Запорізького національного університету, під час обговорення на засіданнях кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету.

Публікації. Основні результати дисертації висвітлено у 6 публікаціях, із них 5 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена об'єктом і предметом, поставленими метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів (десяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (529 позицій), додатків (20 позицій). Обсяг основної частини дисертації складає 183 сторінки машинописного тексту, загальний обсяг дисертації - 231 сторінка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність, об'єкт, предмет, мету, дослідницькі завдання, наукову новизну дослідження, визначено його територіальні і хронологічні рамки, практичне значення.

У першому розділі, який має назву “Історіографія, джерельна база, методологія і методика дослідження”, здійснено історіографічний аналіз вивчення проблеми, подано характеристику джерельної та методологічної бази дисертаційної роботи.

Наукову розробленість проблем, пов'язаних з розвитком ОПГ можна вважати досить слабкою. У радянські часи для системного аналізу ОПГ існували суттєві перешкоди політико-ідеологічного характеру. Наукова думка спрямовувалась на обґрунтування вирішальної ролі колгоспно-радгоспного сектору виробництва, а також акцентувала увагу на позитивних боках соціально-економічного життя країни, применшуючи труднощі і прорахунки в державному регулюванні суспільних процесів.

В 40-і роки деякі питання розвитку ОПГ висвітлювались в статтях, брошурах керівних працівників і економістів, але більша частина цих праць носила не науковий, а пропагандистський характер. Лише після 1953 р. почали з'являтись більш серйозні доробки. Зокрема, політ-економічний, історичний і юридичний аспекти розвитку ОПГ в своїх статтях і монографічних роботах піднімали в цей час І.Павлов, Є.Будагова, І.Черняк. Однак, більшість цих праць не розкривала об'єктивних умов функціонування особистих господарств, а питання їх існування вивчалось виключно з позицій інтересів колгоспно-радгоспного сектору.

В другій половині 60-х - 80-і роки з'явились ґрунтовні теоретичні праці з проблематики ОПГ, що обумовлювалось як відносною лібералізацією поглядів влади на їх розвиток, так і прогресом науки. Радянські вчені визнали об'єктивний характер існування ОПГ, більш відверто почали висловлюватись про прорахунки влади в політиці щодо них.

В контексті дослідження історії селянства післявоєнних років увага темі ОПГ в цей час приділялась істориками як на загальносоюзному (В. Островський, Д. Дубоносов, І. Волков), так і на республіканському (Є. Талан) рівні. Серед спеціалізованих монографічних доробок і статей, що стосувались соціально-економічних проблем розвитку ОПГ, слід виділити на загальносоюзному рівні праці Г. Дячкова, В. Белянова, І. Макарової, та ін. , а на республіканському - Є. Янюка, Ф. Хилюка, В. Товстопята. Розробка юридичних питань розвитку ОПГ в контексті колгоспного права здійснювалась на українських матеріалах В. Логвиненком, С. Бритченком, іншими дослідниками. Однак, період, що нас цікавить (ІІ половина 40-х - середина 60-х рр. ХХ ст.) досліджувався в цих роботах побіжно, як правило в ракурсі аналізу генезису теоретико-правових і ідеологічних аспектів державної політики відносно ОПГ.

Сучасний період розвитку науки не вніс повної ясності в розуміння історичних закономірностей розвитку ОПГ. З одного боку, зникнення політичного і ідеологічного тиску на науку дало можливість більш зважено і правдиво оцінювати їх роль і функції. З іншого боку, їх основний зміст і місце в економічній і соціальній структурі радянського суспільства залишається до кінця невивченим. В більшої частини наукових і політичних еліт зберігся сформований ще в радянські часи стереотип їх малозначущості. Власні теоретичні підходи до аналізу ОПГ в Україні взагалі відсутні. За роки незалежності України монографічних робіт з проблем розвитку ОПГ не виходило.

Лише в останні кілька років з'явились деякі нечисленні наукові доробки, головно - статті економістів , що торкаються ОПГ. Окремі аспекти розвитку особистих господарств в повоєнні роки розкриті і в деяких новітніх історичних працях, що стосуються розвитку села. Зокрема, можна виділити роботи В. Кириченка і С. Тимченка, І. Сургая, В. Барана, П. Панченка, І. Лубко.

Таким чином, проблеми, пов'язані з історією розвитку ОПГ в повоєнні роки знайшли відображення в науковій літературі, однак в цілому питання є маловивченим. Суперечливість в оцінках їх соціального значення так і не була знята в радянські часи, а в багатьох аспектах притаманна і сучасним працям. ОПГ залишаються найменш дослідженою формою господарства країни.

Характер наукової розробки проблеми, відсутність її ґрунтовного аналізу як в минулому, так і на сучасному етапі, фрагментарність і необ'єктивність висвітлення цих питань, актуалізували безпосереднє звернення дисертанта до історичних джерел. Дисертаційна робота ґрунтується на опублікованих і неопублікованих джерелах.

З опублікованих джерел, опрацьованих в науковій роботі, слід виділити, насамперед, актові (кодекси, закони, постанови, укази, інші підзаконні акти) і діловодні документи (резолюції з'їздів і зібрань, офіційні доповіді і виступи державних діячів), що приймались вищими органами влади СРСР і УРСР з різних господарських питань. Більша частина з них випущена окремими збірками законів (“Решения Партии и Правительства по хозяйственным вопросам за 50 лет”, “Важнейшие решения по сельскому хозяйству 1938 - 1946 годов” і т.д.), тематичними виданнями офіційно-політичних документів (стенограми і резолюції Пленумів і з'їздів, стенограми виступів вищого керівництва держави і т.д.), а також друкувалась в періодичних загальносоюзних (“Правда”, “Известия”), українських (“Радянська Україна”, “Колгоспне Село”, “Правда України”), регіональних виданнях того часу.

Другу групу опублікованих джерел, опрацьованих автором, складали статистичні матеріали, що виходили окремими статистичними збірками як загального (“Народне господарство УРСР”), так і тематичного (“Сільське господарство УРСР”, “Колгоспи УРСР”, “Радянська торгівля”) характеру. Широка увага дослідника до статистичних джерел пояснювалась потребою залучення об'єктивних економічних і соціальних показників для повноцінного і достовірного розкриття динаміки розвитку предмету дослідження, визначення його ролі і місця в соціально-економічному житті держави.

З неопублікованих джерел автором були опрацьовані і проаналізовані актові і діловодні документи 31-го фонду загальнореспубліканських і регіональних архівів, а саме Центрального Державного архіву громадських об'єднань України, Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України, Державного архіву Донецької області, Державного архіву Запорізької області, Державного архіву Черкаської області.

Серед архівних актових джерел, що були залучені до дослідження, деяку частину складають документи вищих партійних органів, вищих органів влади і управління (Постанови і проекти постанов партії і уряду СРСР і УРСР, Укази президії ВР СРСР і УРСР, проекти резолюцій Пленумів ЦК і т.д.), які з тих чи інших причин не були опубліковані, однак найбільшу частку складають відомчі і регіональні нормативні документи. Діловодні архівні джерела в дослідженні представлені перш за все оперативними документами органів державної влади і управління, які відбивали політику правлячих кіл щодо особистих підсобних господарств: звітною документацією (довідки, доповідні записки, акти, звіти, телеграми, інші інформаційні матеріали звітного характеру); листуванням (телеграми, доповідні, пояснення, скарги населення і відповіді на них і т.д.); протоколами і стенограмами (стенограми партійних з'їздів, конференцій, нарад партійного керівництва, нарад колгоспного активу, обласних нарад колгоспників, голів колгоспів-передовиків, керівників колгоспів, протоколи сесій, засідань міськкомів і райкомів, загальних зборів колгоспів і колгоспників і т.д.); іншими матеріали (інформаційні бюлетені, матеріали до сесій Верховної Ради, обласних і районних рад тощо).

Окремо слід виділити блок наративних джерел. З опублікованих, дослідником були використані перш за все публіцистичні статті в періодичних виданнях, що відображали погляди політичного і наукового істеблішменту на проблему існування ОПГ. З неопублікованих - матеріали експедицій по збиранню усної історії Запорізького відділення інституту археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Дослідження проводилось на засадах об'єктивності, системності, історизму і діалектичного підходу. Його теоретико-методологічним підґрунтям виступали об'єктивна парадигма вивчення суспільства та структурно-системний підхід до пізнання соціальних явищ. Більш конкретно серед наукових надбань, що використовувались і слугували методологічною базою наукової роботи були, зокрема, структурно-функціональна концепція вивчення об'єктів, процесів і явищ природної і соціальної дійсності, інституційно-еволюційна теорія соціального аналізу, теорії альтернативних економічних систем тощо.

У другому розділі “Принципи і форми державного регулювання розвитку ОПГ в Україні в ІІ половині 40-х - середині 60-х років” розкриваються важливі для вирішення мети і завдань роботи обставини становлення особистих підсобних господарств в системі радянських соціально-економічних відносин, аналізуються основні соціально-економічні і політико-ідеологічні засади і форми державного регулювання відносин, пов'язаних з їх розвитком через призму періодизації державної соціально-економічної політики.

Серед чинників, що обумовлювали становище особистих підсобних господарств протягом досліджуваного періоду, аналізуються процес їх становлення в якості суб'єкту соціально-економічних відносин в довоєнний період (30-і роки), формування основоположних принципів їх державного регулювання в ці роки, обставини їх розвитку під час війни і окупації, особливості становлення і розвитку на західноукраїнських землях, приєднаних до УРСР після Другої Світової війни. Також простежується еволюція політико-ідеологічного сприйняття та стандартів державного регулювання ОПГ протягом досліджуваного періоду.

Основна увага у розділі приділена аналізу правових, економічних і організаційних аспектів державного регулювання ОПГ.

Становлення правових засад регулювання особистих господарств проходило у відповідності до офіційних теоретико-ідеологічних схем, що передбачали тимчасове збереження залишків традиційних форм життєдіяльності населення в рамках нових соціально-економічних відносин, і конкретизувалось в оформленні і контролі за дотриманням нормативних рамок їх ведення.

Визначення місця особистих підсобних господарств в системі суспільно-економічних відносин здійснювалось в Конституції УРСР 1937 року, Примірному статуті артілі, Цивільному кодексі, ряді інших нормативних актів, що регламентували основні правові аспекти їх існування і функціонування, визначали основне коло об`єктів особистої власності в рамках ОПГ, а також межі присадибного землекористування. Вони жорстко фіксували і обмежували обсяги особистої власності на ресурси і об`єкти виробничого призначення в особистій власності ОПГ як на такі, що могли приносити натуральний чи грошовий прибуток.

Важливим механізмом правового регулювання ОПГ було також встановлення і законодавче закріплення норм їх оподаткування, що носило форму сільськогосподарського податку і обов'язкових поставок натуральної продукції.

Методи організаційного і економічного регулювання функціонування особистих господарств безпосередньо залежали від правових норм і конкретизувались в регуляторній і податковій політиці, системі вилучення виробленого продукту шляхом державних заготівель і закупівель, а також в системі фінансової підтримки і кредитування (що, однак, застосовувалась щодо ОПГ в дуже обмежених масштабах).

Неодномірність в часі принципів і методів здійснення державної політики стосовно ОПГ дала можливість виділити декілька її етапів.

1945 - 1952 рр. - роки відбудови системи довоєнних господарських зв'язків. Регулювання ОПГ в цей період характеризувалось жорстким адміністративним і фіскальним тиском.

Найбільш важливими напрямами державної політики, що впливали на стан особистих господарств в цей період, були заходи, спрямовані на недопущення перетворення їх в основне джерело прибутку населення, забезпечення більш прийнятного для влади розподілу праці трудівників між громадським і особистим сектором сільськогосподарського виробництва. В якості основних організаційних форм забезпечення повернення особистих господарств в рамки “підсобних” виступали боротьба з “розбазарюванням” громадських земель і худоби колгоспів, приведення розмірів підсобних господарств до статутних норм. Впроваджувались також заходи по обмеженню високого рівня товарності особистих господарств шляхом обмежень на колгоспну торгівлю.

Адміністративні обмеження посилювалась значним податковим навантаженням і вилученням ресурсів ОПГ (насіннєвих зернових запасів, матеріальних цінностей і техніки, особистої худоби) на потреби громадського виробництва.

1953 - 1956 роки характеризувались переглядом і корекцією основ державної політики по відношенню до ОПГ, що обумовлювалось переходом нового керівництва держави до більш реалістичної економічної політики, взяттям курсу на врахування матеріальних інтересів населення.

Хоча особисті господарства продовжували розглядатись як тимчасове, вимушене явище в умовах неможливості задоволення особистих потреб населення за рахунок громадського сектору сільськогосподарського виробництва, вперше на офіційному рівні визнавалась їх економічна і соціальна значимість як чинника збільшення добробуту населення і забезпечення продовольчого достатку в країні.

В принципових моментах ставлення влади до ОПГ залишилось незмінним. Однак, вона мусила враховувати об`єктивні економічні реалії, а також зробити висновки з минулих економічних прорахунків.

Одним з головних проявів зміни принципів державного регулювання розвитку ОПГ було зменшення податкового навантаження на них. Заходами щодо укріплення ОПГ стало також наповнення реальним змістом державних рішень щодо допомоги їх власникам в обзаведенні худобою, обробці присадибних ділянок, наданні городів і пасовищ, забезпечення кормами особистої худоби. Одночасно був прийнятий ряд конкретних позитивно-економічних заходів по підняттю економічного статусу громадських господарств, що мало створити матеріальну основу для звільнення населення від необхідності ведення присадибного господарства.

1957 - 1964 рр. - роки повернення до політики обмежень по відношенню до ОПГ, спроби штучно, за допомогою адміністративно-натискних методів прискорити їх зникнення. Втрата реалізму в оцінці шляхів і темпів розвитку економіки і зростання волюнтаристичних тенденцій у владній верхівці, доповнювались ескалацією негативних оцінок ОПГ як гальмівного елементу розвитку економіки, що вбирає в себе велику кількість праці трудівників, звужує сферу їх дозвілля і відпочинку, заважає швидкому зростанню громадського виробництва.

Обмежувальні заходи щодо особистих господарств в цей період мали значно менший масштаб ніж в 1945-52 роках, однак мали споріднені форми: обмеження присадибних ділянок, тиск на особисте тваринництво шляхом масованих закупівель худоби і заборони її утримання в містах і робітничих селищах, створення проблем в придбанні кормів, обмеження колгоспної торгівлі тощо.

Однак, намагання вищого керівництва держави прискорити процес зникнення ОПГ без наявності необхідних для цього об'єктивних економічних умов, зазнали поразки. Заходи тиску на особисті господарства, що впроваджувались в кінці 50-х - початку 60-х років ХХ ст., з одного боку не досягли свого завдання - кардинального скорочення соціально-економічної ролі ОПГ, а з іншого знівелювали попередні економічні досягнення, звели нанівець формування вдалого співвідношення розвитку особистого і громадського секторів сільськогосподарського виробництва.

У третьому розділі “Особисті підсобні господарства в економічних стратегіях населення в повоєнні роки” відтворена об'єктивна складова соціально-економічного розвитку ОПГ, розкриті форми діяльності їх власників, визначена їх соціально-економічна сутність, роль і вплив на соціально-економічне життя країни.

Протягом ІІ половини 40-х - І половини 60-х років особисті підсобні господарства відігравали значну роль в виробництві сільськогосподарської продукції, формуванні прибутків населення, залучаючи задля цього значні матеріальні і людські ресурси. Станом на середину 60-х років ОПГ давали в загальному обсязі виробництва близько 60% картоплі, плодів і ягід, 30% овочів, 40% м'яса і молока, 80% яєць. Прибутки, отримані від них складали до 17% кінцевих реальних прибутків населення країни і оцінювались орієнтовно у 2 млрд. крб.

З іншого боку, відбувалось падіння їх економічного значення. Протягом досліджуваного періоду спостерігались стійкі процеси натуралізації ОПГ, зниження їх частки в товарному обігу, скорочення посівних площ, зменшення частки прибутків від них в сукупному прибутку власників (за рахунок збільшення ролі громадського сектору). Тенденції історичного розвитку ОПГ свідчили про падіння їх економічної і соціальної ролі при зростанні рівня життя і можливостей задовольняти соціальні і економічні потреби більш економічно раціональними засобами.

Скорочення частки ОПГ в суспільному виробництві при збереженні ними своїх абсолютних розмірів і виробничих показників вказувало на те, що з одного боку, зростання усуспільненого виробництва поступово зменшувало їх роль, однак з іншого боку, громадське виробництво не могло досягти того рівня розвитку, коли б в існуванні індивідуального підсобного господарства як резерву фонду споживання і виробництва зникла економічна потреба.

Економічна діяльність власників ОПГ спрямовувалась на нівелювання негативних факторів державного адміністрування і зміцнення їх господарської автономності шляхом застосування специфічних господарських стратегій. Зокрема, серед них слід виділити три основні:

розширення розмірів присадибного господарства понад фіксовані норми головно шляхом земельних захватів і збільшення неврахованої кількості худоби;

реструктуризація і оптимізація ресурсів особистого сектору, включаючи оптимізацію посівних площ і поголів`я тварин в особистих господарствах, неформальний перерозподіл економічних ресурсів між громадським сектором і ОПГ, специфічні форми комбінації виробничих ресурсів (як окремо, так і в розрізі основних і обігових фондів);

збільшення обсягів прикладання живої праці в загальній структурі витрат ресурсів.

Конкретні історичні форми діяльності населення в рамках ОПГ залежали від багатьох факторів: соціального потенціалу самих сімей їх власників, політичної ситуації, конкретних способів втілення в життя державних рішень, економічного стану громадського виробництва в конкретний час і в конкретних регіонах. Саме з цим пов`язані значні хронологічні відмінності форм і методів господарювання власників ОПГ. Об`єктивний процес подолання труднощів війни, поступове зростання добробуту населення, впливали на конфігурацію тих форм економічної поведінки, які воно застосовувало.

Перші повоєнні роки, що відзначались найбільшим державним тиском на домогосподарства, характеризувались збільшенням обсягів економічної діяльності в рамках ОПГ, різким нарощуванням обсягів важкої некваліфікованої праці в них. Основною стратегією виживання більшості населення в цей час було не просто збереження і розширення меж особистих господарств, а прагнення до збільшення неврахованої частки прибутків, зростання тіньових, нелегальних економічних операцій в їх межах, оскільки норми оподаткування до 1953 року безпосередньо залежали від абсолютних обсягів виробництва в них.

Економічна лібералізація 1953 - 56 років, що призвела до значного полегшення соціально-економічного стану більшості населення (а відтак і зменшення прагнень до збереження і розширення ОПГ), зробила форми економічної поведінки радянської людини більш відкритими і прийнятними для держави.

Якісний стрибок в споживанні і первинних потребах, що відбувся в СРСР в кінці 50-х - початку 60-х рр., відкинув в минуле найбільш кризові форми економічного виживання, що базувались на важкій, некваліфікованій праці, надзусиллях і нищівній самоексплуатації людини. Швидке нарощування темпів сільськогосподарського виробництва в громадському секторі ряду областей призводило в окремих колгоспах навіть до відмови від ведення ОПГ.

Але політика влади і надалі залишалась слабко прогнозованою, а в деяких моментах спонтанно-волюнтаристською. Повернення до застосування жорстких адміністративних методів економічного регулювання, що відбулось в ІІ половині 50-х - початку 60-х років, знов збільшило роль ОПГ в арсеналі економічних дій радянських трудівників.

Головною історичною функцією особистих господарств протягом повоєнного двадцятиліття залишалось задоволення нагальних матеріальних потреб їх власників. Одночасно вирішувалась і інше завдання - формування продовольчих ресурсів країни за рахунок реалізації частини продукції ОПГ на ринку.

Конкретно-історичний контекст становлення ОПГ в 30-і роки, закономірності розвитку і генезис функцій протягом ІІ половини 40-х - середини 60-х років свідчить про те, що вони були значимим елементом механізму економічного відтворення, виступали в якості об`єктивно-необхідної форми виробництва, сутнісно-притаманної створеній в країні господарській моделі на всіх стадіях її розвитку. Зростання рівня життя і можливостей держави задовольняти життєві потреби основної маси населення більш економічно раціональними способами об'єктивно знижувало їх роль. Тенденції історичного розвитку свідчили про падіння соціального значення ОПГ. З іншого боку, вони залишались важливим засобом нормального відтворення робочої сили радянського трудівника.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Дисертація розв'язує проблему визначення ролі і місця ОПГ в соціально-економічному житті радянської України в ІІ половині 40-х - середині 60-х років ХХ ст.

Аналіз історії виникнення, форм і методів державного регулювання, напрямів і тенденцій історичного розвитку особистих господарств в досліджуваний період дає можливість говорити про них як про важливий системоутворюючий фактор радянських соціально-економічних відносин, що впливав, та і досі продовжує впливати на інституційні принципи і механізми суспільного розвитку України.

В ході дослідження встановлено, що в основі сталого існування ОПГ протягом досліджуваного періоду лежала низка вагомих соціальних і економічних причин. Головною сутнісною причиною феномену сталості особистих господарств було існування конфлікту мотивів держави і робітника - двох основних економічних суб`єктів господарських відносин в радянському суспільстві. Виконуючи завдання пошуку оптимальних шляхів і темпів економічного розвитку країни, радянська влада свідомо пішла на будівництво господарської моделі, що передбачала недофінансування робочої сили в рамках домінуючого усуспільненого (громадського і державного) сектору виробництва і не створювала необхідного рівня мотивації сукупного суспільного виробника в цьому секторі. Це і зумовило виникнення, інституціалізацію і успішне існування особистих підсобних господарств як специфічної, притаманної для радянського і пострадянського періоду форми економічної активності і відтворення робочої сили населення в рамках сім`ї, що мала на меті виробництво сільськогосподарської продукції. Вищому керівництву радянської держави залишалось лише миритись з їх існуванням, як з об`єктивним незворотнім процесом. В теоретико-ідеологічному плані подібний стан речей був пояснений тактичними міркуваннями: існування ОПГ розцінювались як тимчасове економічне явище, що буде швидко подолано при переході до вищих форм розвитку соціалізму.

Історію відносин влади і населення з приводу ведення ОПГ в досліджуваний період на думку дисертанта доречно розглядати через протиріччя між потребами їх ліквідації, як явища, що кидало тінь на соціалізм, підривало його соціальні корені, і економічною необхідністю в їх збереженні і розширенні. Невиваженість, нестабільність, відсутність чіткої стратегічної направленості державної політики щодо ОПГ, пояснювалась цим дуалізмом між ідеологічно-бажаними і об`єктивно існуючими параметрами соціально-економічного життя країни.

Тимчасовість ОПГ, їх підпорядкованість інтересам громадського виробництва, закріплена в теоретико-ідеологічних постулатах соціалістичного будівництва, накладали відбиток і на формування загальних принципів, якими керувалась держава при регулюванні відносин, пов'язаних з їх веденням.

Такими основними принципами в досліджуваний період виступали:

збереження і закріплення підсобного, споживчого характеру ОПГ, спрямованого на самозабезпечення населення продуктами харчування, недоступними з інших джерел, і частиною прибутків, які не в змозі був надати громадський сектор виробництва;

обмеження економічної ролі особистих господарств, недопущення їх перетворення в основне джерело прибутків населення;

підтримка існування ОПГ в межах, які б не суперечили державним інтересам;

використання ОПГ в якості резерву і джерела ресурсів для громадського сектору.

За допомогою створених правових норм в комплексі з використанням відповідних регулятивних механізмів державі вдавалось направляти розвиток ОПГ в потрібне їй русло. Адміністративні обмеження і фіскальні стягнення досягали мети утримання ОПГ в рамках визначених владою меж санкціонованості і лімітованості. Але, остаточного знищення передумов і причин їх існування і успішного розвитку не відбувалось в силу існування системних протиріч між інтересами держави і населення в соціально-економічній сфері.

У цілому державне регулювання особистих підсобних господарств в досліджуваний період носило суперечливий характер. Волюнтаристським спробам обмежити їх економічну роль, заходам по експлуатації їх ресурсів і можливостей на зміну приходили заходи по стимулюванню розвитку, обумовлені об`єктивними соціально-економічними потребами забезпечення виживання населення в умовах нездатності мобілізаційної радянської економіки поспівати за зростанням його потреб і запитів. Характер і переважання тих чи інших форм регулювання залежали від того, наскільки особисті господарства в конкретно-визначений проміжок часу відповідали тим функціям, які на них покладала держава.

Існуюче історичне протиріччя між особистими і громадськими інтересами, потребами розвитку громадського виробництва і потребами в існуванні ОПГ, не давало спокою багатьом політикам і науковцям, але віднайти і застосувати формулу його подолання не вдалося. Держава так і не визнала особисті господарства повноцінним і рівноправним елементом господарських відносин, але втілити в життя курс на їх поступове економічне відмирання також не змогла, оскільки не знівелювала фактори, що зумовлювали їх стабільне існування і унеможливлювали зникнення. Жодна з особистих і суспільних функцій ОПГ, що забезпечували продовження їх стабільного існування, не була історично подолана. Прояви антагонізму між ОПГ і громадським виробництвом лише стримувались за допомогою адміністративно-правових інструментів. Примітивна, некваліфікована праця населення в особистих господарствах продовжувала залишатись важливим елементом радянської дійсності.

Вплив особистих підсобних господарств на радянську систему суспільних відносин носив неоднозначний характер. Соціальні функції особистих господарств в силу ряду суттєвих системних причин виявлялись недостатньо включеними в механізм розвитку економіки країни, що невідворотно вело до формування економічних та соціальних суперечностей. Зміцнюючи рівень добробуту населення, ОПГ створювали матеріальні передумови для задоволення різноманітних побутових і духовних потреб. В відносному плані вони були більш економічно вигідні, ніж громадський сектор сільськогосподарського виробництва, оскільки здатні були принести своїм власникам значно більше прибутків і натуральних продуктів.

Основним мотивом збереження особистих господарств виступала економічна доцільність їх ведення. З економічної точки зору протиставлення ОПГ і громадського сектору зумовлювалась раціональним вибором населення на користь найбільш економічно-вигідного способу життєзабезпечення і самовідтворення. Значна роль ОПГ в задоволенні матеріальних потреб населення, залежність від них сімейного добробуту, обмеженість інших каналів задоволення потреб, об'єктивно робили їх предметом особливої уваги. Конкретному трудівнику в більшості випадків було вигідніше вирощувати продукцію в умовах дрібного натурального виробництва, без необхідних знарядь і з більшими витратами праці, ніж отримувати її з громадського господарства чи купувати на ринку. Одиниця витраченого часу в ОПГ за підрахунками науковців приносила прибуток в 1,5-3 рази вище, ніж в громадському секторі.

Примітивна, некваліфікована праця в підсобних господарствах продовжувала залишатись основним джерелом наповнення бюджету колгоспної сім'ї і важливим джерелом задоволення потреб населення в продуктах харчування. В умовах низького життєвого рівня більшої частини сільського і значної кількості міського населення, самоексплуатація радянської людини в дрібному натуральному господарстві не мала альтернативи. У цьому плані існування ОПГ несло в собі і конструктивний елемент: вони забезпечували зростання виробництва сільськогосподарської продукції, збільшення товарних фондів країни, поліпшували матеріальний стан своїх власників, згладжували диференціацію рівня прибутків різних категорій трудівників, а також сприяли більш раціональному і повному використанню людських і матеріальних ресурсів країни.

Однак, з іншого боку, праця в ОПГ входила в протиріччя по-перше з соціальними потребами сучасної людини до умов життя і побуту, а по-друге - з потребами забезпечення ефективного економічного відтворення суспільства. Об`єктивно вона являла собою “утилізацію” вільного від основної роботи часу, тобто - фактично відсутність вільного часу (який є мірилом добробуту суспільства). У цьому аспекті соціальна шкода від зайнятості населення в ОПГ носили очевидний характер, оскільки зменшення величини вільного часу вело до недовикористання професійного і творчого потенціалу робітників, неповної їх віддачі на основному робочому місці, до погіршення якості відтворення робочої сили, що в значній мірі визначало ефективність виробництва і соціальні стандарти життя населення. Радянська економіка несла втрати від того, що власники ОПГ не могли працювати з повною віддачею в громадському секторі, оскільки вимушені були економити сили для роботи в своєму господарстві.

Виробництво сільськогосподарської продукції в ОПГ за допомогою відсталих технологій було в великій мірі марнотратним. Стабільне існування масштабного дрібного натурального виробництва на основі примітивних форм організації економіки без спеціалізації, з переважанням універсальної ручної праці за допомогою примітивних знарядь, може оцінюватись як регресивний процес, що засвідчував стагнацію радянського соціально-економічного ладу. Ціною, яку заплатило радянське суспільство за досягнуті шляхом економії на відтворенні робочої сили високі темпи нарощування валових економічних показників, виступала низька абсолютна ефективність сільськогосподарського виробництва і деформація соціально-економічних відносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Марчук В.В. Тимченко С.М. До проблеми визначення етапів державної політики щодо особистих підсобних господарств сільського населення в 1945-65 роках // Український селянин. - 2001. - Вип. ІІІ. - С. 305-310. Особистий внесок здобувача: виділено основні характерні ознаки державної політики стосовно особистих підсобних господарств, визначено основні відмінності в підходах до державного регулювання останніх на різних етапах.

2. Марчук В. Політика обмежень особистих підсобних господарств в кінці 50-х - початку 60-х років ХХ ст.: причини і наслідки // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2002. - Випуск ХІV. - С.191-198.

3. Марчук В.В. Принципи і форми державного регулювання особистих підсобних господарств в УРСР 1945-1965 рр. // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2002. - № 2. - С. 293-309.

4. Марчук В. Особисті підсобні господарства в системі соціально-економічних відносин радянської України (теоретичний аспект) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2002. - Випуск ХV. - С. 190-195.

5. Марчук В.В. Особисті підсобні господарства як фактор екологічної стійкості соціально-економічних процесів в сільській місцевості // Збірка тез доповідей VІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія, людина, суспільство” (14-17 травня 2003 р. м. Київ, Україна). - Київ, 2003. - С. 245-246.

6. Марчук В.В. Офіційна статистика як джерело аналізу економічних показників розвитку особистих підсобних господарств в 1945-65 роках // Історичні і політологічні дослідження. - 2004. - № 1 (19). - С. 86-89.

Размещено на Allbest.ru