Металообробка у населення правобережної лісостепової України за доби пізньої бронзи

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

УДК 903.05(477.4) “6377”

Металообробка у населення правобережної лісостепової України за доби пізньої бронзи

Спеціальність - 07.00.04 - археологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Гошко Тетяна Юріївна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Відділі археології енеоліту - бронзової доби Інституту археології НАН України.

Захист відбудеться “16” жовтня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інститиуту археологіїНАН України (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12).

Автореферат розісланий “03” липня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук О.Є. Фіалко

Анотації

Гошко Т.Ю. Металообробка у населення Правобережної Лісостепової України за доби пізньої бронзи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України. -Київ, 2006.

У дисертації вперше міждисциплінарному рівні досліджено стан розвитку металообробки у населення доби пізньої бронзи на території Правобережної Лісостепової України. Проведені мікроструктурні дослідження бронзових виробів тшинецько-комарівської КІС, культури Ноа та висоцької, пам'яток білогрудівського часу з Полісся й Середньої Наддніпрянщини та Гордіївського могильника. За ознаками виробничої специфіки виділено три реґіони: Надбужжя, північ Лісостепу та Полісся й Наддніпрянщина. На підставі хімізму металу здійснено поділ виробів з Гордіївки на дві групи: Гордіївка-I?III та Гордіївка-IV, що свідчить про відмінні рудні джерела металу на двох хронологічних етапах існування могильника.

Встановлено, що основною сировиною для видобутку металу були поліметалеві руди Карпатського реіону. На зазначену територію метал надходив у вигляді зливків чи готових виробів. Витоки гордіївського металу слід шукати серед південних Трансильванських родовищ. Значний відсоток гордіївських виробів був завезений на досліджувану територію в готовому вигляді. Місцеве виробництво гордіївських виробів поки не підтверджується.

Ключові слова: доба пізньої бронзи, тшинецко-комарівська КІС, культури Ноа, білогрудівська, висоцька, Гордіївський могильник, технологічний аналіз.

Goshko T.J. Metal working of population of Right-bank Forest-steppe Ukraine of Late Bronze Age. - Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree, speciality 07.00.04 - archaeology. - The Institute of Archaeology National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2007.

In the dissertation for the first time at an interdisciplinary level the condition of development of metal working at the population of Late Bronze Age in territory of Right-bank Forest-steppe Ukraine is investigated. Microstructural researches of bronze products trzcinecko-komarivska CHC, cultures Nouа and Vysotska, monuments of belogrudovka time from Polissja and Middle Dnipro basin and

Hordiivka burial ground are carried out. On the basis of industrial specificity three regions are allocated: Bug area, the north of Forest-steppe and Polissja and Dnipro basin. On the basis of a chemical compound of metal products from Hordiivka into two groups is carried out: Hordiivka-I?III and Hordiivka-IV, that testifies to various ore sources of metal at two chronological stages of existence of a burial ground.

It is established, that the basic raw material for extraction of metal were polymetallic ores of Carpathian region. Metal on the specified territory was delivered as ingots or finished articles. It is necessary to search for sources of Hordiivka metal among southern Transylvania deposits. The significant percent of Hordiivka products has been delivered on researched territory in a ready kind. Local manufacture of Hordiivka's products till now does not prove to be true.

Key words: Late Bronze Age, trzcinecko-komarivska CHC, cultures Nouа, belogrudovska and Vysotska, Hordiivka burial ground, technological analysis.

Гошко Т.Ю. Металлообработка у населения Правобережной Лесостепной Украины в эпоху поздней бронзы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04. - археология. - Институт археологии НАН Украины. Киев, 2007.

В работе приведена характеристика уровня и характера развития металлообрабатывающего производства у населения эпохи поздней бронзы (18-10 ст. до н.е.) на территории Правобережной Лесостепной Украины на основе исследования технологии изготовления артефактов из меди-бронзы.

Спецификой данного региона является отсутствие находок древних разработок медных руд и относительно малое количество металлических изделий по сравнению с восточными (племена БМСК) и западными (центральноевропейские культуры) соседями.

Основным источником сырья для местной металлообработки были полиметаллические руды Карпатского региона, хотя на территории правобережной Лесостепи геологами открыто достаточное количество небольших медных и полиметаллических месторождений.

Свидетельства местной металлургии на данной территории почти неизвестны, кроме плавильных горнов и одиночных шлаков с поселений культуры Ноа. Литейные формы, связанные с местным производством, прослежены только в культуре Ноа, а формы с Верхнего и Среднего Поднепровья, отображают культурные связи местного населения с носителями БМСК и сабатиновськой культур.

1. Загальна характеристика роботи

Робота присвячена дослідженню рівня розвитку металообробки населення доби пізньої бронзи (18-10 ст. до н.е.) на території Лісостепової Правобережної України. До останнього часу цей бік діяльності носіїв тшинецько-комарівської КІС, культур Ноа, білогрудівської та висоцької залишався мало вивченим. У останні десятиріччя на окресленій території значно збільшилась кількість знахідок виробів із кольорового металу. Крім того, поширилося застосування методів природничих наук у вивченні давньої металообробки.

Актуальність теми. Застосування методів природничих та технічних наук в археології у ХХ ст. виявило колосальні можливості в одержанні нових даних для вивчення стародавніх суспільств, особливо первісного. Дослідження Є.М. Черних та Н.В. Риндіної з питань металообробки племен доби енеоліту та бронзи Лісостепового Правобережжя виявили надзвичайно цікаві дані щодо поступального місцевого розвитку цього виробництва та його звязку з Балкано-Карпатською металургійною провінцією. На жаль, ці розробки і, зокрема, висвітлення історії технології обробки бронзових виробів заключного періоду бронзової доби не знайшли відображення у роботах фахівців. Така ситуація склалася через малу на той час кількість металевих знахідок на окресленій території. Ситуація докорінно змінилася впродовж останніх 20-ти років із відкриттям і введенням у науковий обіг таких видатних археологічних памяток, як Гордіївський могильник, Малополовецький курганно-ґрунтовий та Петриківський ґрунтовий могильники, курган 8 біля м. Нетішин, поселення Воля-IV.

Саме тому особливої актуальності на даний момент набуває вивчення й осмислення стану металообробки у племен Лісостепової зони Дніпровського Правобережжя.

Звязок роботи з науковими програмами. Роботу виконано у рамках планових тем Відділу фізико-природничих методів дослідження в археології “Стародавнє виробництво та обробка заліза та міді-бронзи на території України” державний реєстраційний №0101U000590 та Відділу археології енеоліту-бронзової доби “Енеоліт та бронзовий вік України. Опрацювання джерельної бази”, державний реєстраційний №0101U006531.

Обєкт дослідження - пам'ятки матеріальної культури, а саме - залишки металургійного виробництва (мідеплавильні, ливарні форми, тиглі, ллячки) та вироби з міді-бронзи, які є кінцевим результатом всього металургійного процесу.

Предмет дослідження - металургія та металообробка, як види давнього виробництва осілого землеробського населення Правобережного Лісостепу України впродовж 18 - 10 ст. до н. е.

Метою роботи є висвітлення рівня й характеру металургійного та металообробного виробництва у племен, які населяли терени Лісостепового Правобережжя України впродовж 18 - 10 ст. до н. е., на основі дослідження технології виробництва артефактів з міді-бронзи та окреслення його місця в системі металообробних центрів Центральної та Південно-Східної Європи. Досягнення цієї мети можливе при умові всебічного вивчення джерел, яке включає аналіз наявних мідних родовищ, виробничого інструментарію, хімізму металу та технологічного аспекту.

Основними завданнями роботи є: 1) проведення макро- й мікроструктурного аналізу металевих виробів для встановлення технологічних особливостей виробництва бронзового інвентарю з Гордіївського могильника, пам'яток тшинецько-комарівської КІС, Ноа, білогрудівської, висоцької культур; 2) порівняльний аналіз виявлених технологічних знань у населення культур доби пізньої бронзи Лісостепового Правобережжя; 3) виявлення спільних рис та розбіжностей у металообробці населення реґіону та в окремих культурах; 4) вивчення хімічного складу металу для уточнення особливостей сировини, яка використовувалася при виготовленні виробів; 5) проведення порівняння хімічного складу металу з сусідніми металоносними реґіонами та встановлення можливих рудних джерел і шляхів надходження металу.

Види джерел: археологічні (фондові зібрання, монографії, публікації), природничі (металографічний та спектральний аналізи металу, геологічні дані про родовища міді).

Наукова новизна роботи: вперше, на основі застосування природничих наук, проведене дослідження металообробного виробництва у населення доби пізньої бронзи Лісостепової Правобережної України. З'ясовано, що ознаки виробничої специфіки, яка включає техніко-технологічні відмінності, хімізм та морфологію металевих виробів, найяскравіше проявляються у південно-західній частині Правобережного Лісостепу - Надбужжі. Деяке відставання в розвитку металообробки відстежене на півночі Лісостепу та на Поліссі. Розвиток металообробки у населення Наддніпрянщини за доби пізньої бронзи знаходився під значним впливом сусідніх, західних, східних та південних, культур.

На основі вивчення хімізму металу здійснено поділ виробів з Гордіївки на дві групи: ранню та пізню, чим засвідчено відмінні рудні джерела металу на двох хронологічних етапах існування могильника.

Проведено порівняння спектральних даних з території Правобережної Лісостепової України пізньобронзової доби з даними центральноєвропейських культур (загалом 1035 проб) та проаналізовано можливі шляхи постачання металу на зазначену територію.

Методи дослідження. В основу дослідження для вивчення безпосередньо металевих виробів покладено метод оптичної металлографії. Для встановлення шляхів надходження металу залучено спектроаналітичний метод. Враховуючи особливості джерельної бази, розвиток металургії досліджено на міждисциплінарному (археологічному, технологічному, хімічному, геологічному) рівні з використанням археологічних методів дослідження (типологічний, порівняльний).

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості подальшого використання їх у наукових розробках з проблем історії ранньої металургії та металообробки давнього населення України, під час написання узагальнюючих історичних та археологічних праць, при підготовці лекційних курсів з історії металургії України та оформленні музейних експозицій, а також в процесі експериментальних досліджень із виготовлення виробів за давніми технологіями (“експериментальна археологія”).

Особистий внесок здобувача. У додатку до монографії „Das Grдberfeld von Hordeevka” (автори С.С. Березанська, В.І. Клочко) дисертантом подано технологічне дослідження гордіївських виробів. У статті присвяченій дослідженню кургану 8 біля м. Нетішин, здійсненій у співавторстві з С.С. Березанською та В.О. Самолюком, описані та технологічно досліджені металеві вироби.

Апробації результатів дослідження. Основні положення наукової роботи обговорювалися на засіданнях Відділу фізико-природничих методів в археології та Відділу археології енеоліту-бронзової доби Інституту археології НАН України, наукових конференціях: міжнародних (Кошице, 1999; Київ, 2002) та реіональних (Фастів, 2001; Київ, 2007).

Публікації. Основні результати дисертації викладено у 8 наукових статтях. 4 з них- у фахових виданнях чи прирівняних до них, 4 -у збірках наукових робіт і матеріалів конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків (загалом 185 стор.), списку літератури (247 найменувань), п'ятьох додатків (таблиці металографічних характеристик досліджених виробів, технологічні таблиці, таблиці спектральних аналізів, кореляційні графіки та альбом ілюстрацій). Загальний обсяг роботи - 307 сторінок.

металевий бронзовий лісостеповий правобережний

2. Основний зміст роботи

У вступі подано загальну характеристику теми дослідження, визначено її актуальність, новизну. Поставлені мета і завдання, означена джерелознавча база та наведені методи дослідження.

Розділ 1. Культурно-історична ситуація та історія дослідження металургії в реґіоні

Усіма науковцями визнається, що металургійне виробництво (видобуток руди, виплавлення металу і виготовлення виробів з нього) було однією з передових галузей у господарстві, але досліджень з технології виробництва мідних і бронзових виробів з території Лісостепового Правобережжя України надто мало. Дослідників набагато більше приваблювало вивчення технологій більш ранніх, трипільських металевих виробів та пізніших - скіфських, аніж технологій пізньбронзової доби.

Культурно-історична ситуація. Терени Лісостепової Правобережної України на той час були заселені племенами тшинецько-комарівської КІС, Ноа, білогрудівської та висоцької культур. Щодо належності памяток до певних археологічних культур, назв цих культур, їх датування та ареалів протягом десятиліть ведуться дискусії. Існують значні розбіжності в розумінні тшинецької та комарівської культур серед науковців. Їх розглядають чи як одну культуру із локальними варіантами (Рыбалова, 1961; Свєшніков, 1976; 1990; Березанская, 1972), чи як тшинецько-комарівсько-сосницьку спільність (D№browski, 1972; Отрощенко, 2005), чи то як дві різні культури (Gardawski, 1959; Sulimirski, 1936, Бандрівський, Крушельницька, 2005.), а чи тшинецьке культурне коло (Лисенко, 2001; 2005). Сосницький варіант східнотшинецької культури (Березанская, 1972) деякі дослідники виділяють в окрему культуру (Артеменко, 1964). На думку переважної більшості вчених тшинецька, східнотшинецька, сосницька та комарівська культури мають спільну основу у вигляді груп культур шнурової кераміки, на які інтенсивно впливали південно-східні та центрально-європейські культури (Артеменко, 1964; Березанская, 1972; Рибалова, 1953; Свєшніков, 1958; 1976; 1990; D№browski, 1972). Тшинецьку й комарівську культури більшість фахівців розглядають як основу подальшого розвитку культур білогрудівської та висоцької (Канівець,1953; Березанська, 1956; 1964; 1976; Рыбалова, 1953; 1961; Тереножкин, 1961; Бандрівський, 1994; 1998; D№browski, 1972). Наприкінці 13 - початку 12 ст. до н. е. тшинецько-комарівські пам'ятки в Середній Наддністрянщині змінюються пам'ятками культури Ноа, а в Наддніпрянщині - пам'ятками білогрудівської культури.

Культура Ноа сформувалася у південніших від Буковини та північної Молдови районах, за участі як місцевих, так і степових елементів (Смирнова, 1972; Крушельницька, 2006). Білогрудівська культура: за О.І. Тереножкіним результат розвитку комарівської (1961); за С.С. Березанською, Я. Дамбровським - результат розвитку східнотшинецької та впливів культури Ноа (Березанська, 1985; D№browski, 1972); за С.Д. Лисенком - пізня фаза ТКК у Побужжі та Придністров'ї (Лысенко, 2005,).

Походження висоцької культури, яка займає невелику територію на заході цього ареалу, пов'язують із комарівською культурою (Канівець,1953). Декотрі дослідники вважають, що комарівська й висоцька культури існували й розвивались самостійно на різних територіях (Свєшніков,1967; Березанська, 1985; Бандрівський, 2005).

Таким чином, всі культури доби пізньої бронзи, що були поширені на території Правобережного Лісостепу до цього часу перебувають у центрі уваги археологів, уточнюються ареали, датування, назви тощо.

1.2. Історія дослідження металургії на окресленій території. У вивченні металургії традиційно сформувалися основні напрямки досліджень: морфологічний та технологічний.

Морфологічний напрямок досліджень. Впродовж тривалого часу метал лишався обєктом традиційного порівняльно-типологічного аналізу. Одними з перших досліджень у цьому напрямку були роботи А. Тальгрена (1926), В.О. Городцова (1926), О.О. Ієссена (1947).

У 50 - 70 роки XX століття, разом із розвитком археологічної науки в цілому, значно розширилася джерельна база, що дало змогу приступити до постановки й вирішення проблем металургії та металообробки. Саме в цей час виходять з друку роботи О.І. Тереножкіна (1951, 1957, 1961), Г.І. Смірнової (1957, 1969, 1969а 1972), Г.І. Мелюкової (1958, 1961), Е.А. Балагурі (1961, 1964, 1968), І.К. Свєшнікова (1964, 1965, 1974), С.С. Березанської (1972, 1978), О.М. Лєскова (1967), І.Т. Чернякова (1965, 1967, 1975), В.О. Дергачова (1975) та деяких інших дослідників, у яких приділяється значна увага виробам з бронзи, металообробним майстерням та ливарним формам.

Не менш інтенсивно вивчення металу проводиться у цей час і в Європі. Важливим показником культурної та економічної близькості є характеристика металевих виробів і рівня металургійного виробництва. Цим питанням присвячені праці А. Можоліч (Mozsolics, 1967), М. Петреску-Димбовиці (Petrescu-Dоmbovіюa, 1977), Я. Костжевського (Kostrzewski, 1964), Я. Дамбровського (D№browski, 1972).

80 - 90 роки відзначилися суттєвішими зрушеннями у дослідженні бронзових виробів та ливарних форм (Никитин, Черняков, 1981; 1983; Шарафутдинова, 1987; Гершкович, Клочко, 1987; Клочко, 1990; 1992; Klochko, 1993; Кобаль, 1995,1997; 1999;).

Європейські науковці, як і у попередні роки, вивчаючи металеві вироби та ливарні форми України, основну увагу звертають на чисто археологічні проблеми (причини зариття скарбів бронзових виробів, культурні звязки).

Технологічний напрямок дослідженнь. Вже від кінця XIX ст. вчені західноєвропейських країн звернулися до проблеми походження металу та розвитку технологій давньої металургії. Майже одночасно визначилися два напрямки у вивченні цієї проблеми: аналітичний та суто технологічний. Останній включає зясування прийомів обробки готового металу. В основу цього методу покладено металографічний аналіз. Найяскравішим представником цього напрямку в археології є Н.В. Риндіна. Наукові інтереси Н.В. Риндіної лежать в добі енеоліту Балкано-Карпатського і Причорноморського реґіонів Європи (Рындина 1969; 1971, 1998). Для вивчення металообробки наступних часів робота Н.В. Риндіної важлива тим, що показує рівень розвитку металургійного виробництва в період, що передує досліджуваному.

Аналітичний напрямок досліджує склад металу, походження вихідної сировини та давні родовища й копальні. В його основі лежить спектроаналітичний метод. Найбільше в цьому напрямку зробив Є.М. Черних. У звязку з даною темою особливе місце займає його монографія (Черных, 1976), де досліджені питання металообробки східної частини Центральноєвропейської металургійної провінції, проблеми культурних і торгових звязків, структура металообробного виробництва та його хронологія.

На тлі добре вивченої технології металевих виробів енеоліту (трипільська культура) та ранньої бронзи (культури шнурової кераміки), метал доби пізньої бронзи Дніпровського Лісостепового Правобережжя залишився поза увагою дослідників.

Розділ 2. Джерела вивчення металообробного виробництва доби пізньої бронзи та методи їх дослідження

Одним з найважливіших джерел для вивчення металургійного виробництва племен, що заселяли території Правобережної України, є, в першу чергу, металеві вироби, а також все, що повязане з виробництвом металу - горна, плавильні печі, ливарні форми, глиняні сопла, тиглі та ллячки. Особливу групу дуже важливих джерел складають родовища і рудопрояви.

Родовища та рудопрояви. Відомостей про копальні, які б розроблялися в давнину на території Правобережної України наразі не маємо, окрім виходів самородної міді на Волині (Великий Мідськ). На даному етапі привертає увагу вивчення хімічного складу мідних руд, що генетично пов'язані як із кристалічними, так і з осадовими породами. Досліджений метал свідчить про те, що в кольоровій металургії доби пізньої бронзи частіше застосовувалася руда осадового типу. З чистої міді виплавлялась невелика частина виробів. На території Західної України існують мідепроявлення осадової генези в двох реґіонах - Придністрянщині та Передкарпатті, а на сході - у Донбасі. За літологічними особливостями породи Придністрянщини нагадують руди Донбасу, тому ідентифікувати давній метал, виплавлений з цих руд, дуже важко, а на даному етапі майже неможливо через брак інформації про хімічний склад руд, у першу чергу - з копалень Карпатського реґіону. Через це основним джерелом інформації про метал із Карпатського реґіону можуть бути поки що тільки літературні дані у вигляді спектрограм металевих виробів.

Сліди металообробки на окресленій території. Важливою складовою металургійного виробництва є горна, сопла, ливарні форми, плавильні чаші, тиглі, ллячки. Порівняно з лівобережною БЗМК, яка має спеціалізовані поселення, орієнтовані на розробку мідних руд і виробництво крупнотоварних серій виробів з міді та бронзи, на Правобережній Україні таке явище не спостерігається. Сліди плавлення бронзи - залишки металообробних майстерень на Правобережжі відомі лише на поселенні культури Ноа - Острівці. Тут були відкриті залишки виробничого комплексу, повязаного з ливарною справою - зруйновані печі, форма яких не реконструюється. Знайдені тут обпалені камені, та товстостінні уламки горщиків із краплинками металу є прямим свідченням застосування відомого на поселеннях БЗМК способу плавлення металу в господарчих посудинах.

Сопла для культур Лісостепового Правобережжя не відомі. Ложки-ллячки знайдені лише на пам'ятках культури Ноа (Магала, Острівець).

У висоцькій культурі є скупі відомості щодо однієї бронзоливарної майстерні (Почапи).

Свідченням місцевої металообробки можуть бути ливарні форми. Єдина форма з ареалу поширення тшинецько-комарівської КІС походить з поселення сосницького типу біля с. Зазим'я на Лівобережжі. Із випадкових знахідок - чотирибічна кам'яна ливарна форма (Велика Андрусівка) та половина двобічної форми з негативом невідомого предмету (Іванковичі).

Більша кількість ливарних форм відома з памяток культури Ноа. На поселенні Острівець знайдено кам'яні двостулкові форми для виливання кельтів, клиноподібного знаряддя та плаского дископодібного предмету. З поселення Магала походить ливарна форма з негативами листоподібного кинджала й тригранних у перетині браслетів.

Із пам'яток білогрудівської культури походять кам'яні й глиняні ливарні форми, у яких виливалися двовушкові шестигранні кельти (Собківка), наконечники списів та кинджали (Велика Андрусівка, Пиківка).

На ранніх памятках висоцької культури ливарні форми невідомі. Але на середньому етапі є одна бронзова ливарна форма зі с. Почапи з негативом прикраси.

Найхарактерніші бронзові вироби. У підрозділі розглядається набори металевих виробів за культурами.

Бронзові вироби населення тшинецько-комарівської КІС. Знаряддя праці та зброя зустрічаються порівняно рідко. Знаряддя праці: тесла пласкої форми з закраїнами, втульчаті долота, кельти, ножі невеликих розмірів, шила короткі й довгі. Зброя - один спис і два кинджали. До кінської збруї, можливо, належить крупна бляха із петелькою. Основну масу металевих виробів складають різноманітні прикраси: 4 типи браслетів, 5 типів шпильок, гривна із гачками на кінцях, двощиткові фібули, каблучки, підвіски та пронизки.

Бронзові вироби культури Ноа. Знахідки на поселеннях та у похованнях зазвичай є дрібними предметами побуту: голки й шила та прикраси: браслети, шпильки, кілечки та ін. Найхарактернішими знаряддями праці є серпи. Шила різняться формою та перетином стрижня. Зі зброї відомі три сокиро-молоти, наконечники списів і стріли. Із прикрас відомі доволі скромні браслети двох типів із тонкого дроту. Найчисленніші серед прикрас - шпильки п'яти типів. Відомі хрестоподібні підвіски, спіральні щитки-підвіски, кільця, бляха та удзик з петелькою.

Бронзові вироби білогрудівського часу. Бронзові вироби на пам'ятках білогрудівської культури нечисленні й менш різноманітні порівняно з виробами описаних вище культур. Знаряддя праці та зброя, відновлюються, в основному, за ливарними формами, знайденими на деяких пам'ятках. Частина металевих виробів - випадкові знахідки, що їх дослідники відносять до білогрудівської культури. Серед них є кельти, тесла, сокирки. На пам'ятках знайдені два ножі та прикраси - браслети й шпильки трьох типів, скроневі підвіски й невеличкі дротяні каблучки. До кінської збруї відносимо бляху з петелькою на звороті та невеликі вилиті кільця.

Металеві вироби з Гордіївського могильника. Більшість науковців вважає Гордіївку елітним білогрудівським могильником. С.С. Березанська відносить його до прийшлої групи населення європейських курганних культур. Зважаючи на унікальність пам'ятки, автор розглядала її метал осібно. Велика кількість виробів (92 екз.) стала основою для вивчення технології виготовлення виробів з кольорових металів пізньобронзової доби.

Зі знарядь праці найвагомішу частку складають ножі (14 екз.). Виділяються два типи: 1) однолезові з прямою спинкою та коротким, прямокутним у перетині й розклепаним на кінці черенком; 2) однолезові з пласким руківям і отворами для заклепок, щоб кріпити накладки з органічного матеріалу. Предмети озброєння: два вістря стріл, фрагменти залізного меча й два стилети (?). До кінської вуздечки відносимо бронзові двочастинні вудила зі стременоподібними закінченнями та тричастинні кільчасті вудила, дископодібні бляхи з петельками на зворотному боці та бронзові кільця, набір дзвоникоподібних підвісок трьох типів. Із прикрас треба відзначити браслети трьох типів:1) овальний; 2) багатоспіральні з круглого у перетині дроту; 3) багатоспіральні зі спіральними щитками. Шпильки представлені двома типами: 1) із кулястими голівками; 2) із маленькими кільцеподібними голівками й трьома чи чотирма відлитими кільцями під ними.

Унікальними є два “шумливі браслети”. Дрібні вироби: орнаментовані диски-амулети, литі кільця, накладки на вінця дерев'яної чаші. Значна частина виробів прикрашена гравійованим “ялинковим” орнаментом і заштрихованими гострокутними зизаами.

Металеві вироби висоцької культури. На ранньому етапі знаряддя праці представлені втульчастими долотами, серпами з довгою пяткою, кріпильними реберцями та ножами, подібними до гордіївських. Зі зброї відомі два бронзові мечі, наконечники списів та вістря стріл. Великий відсоток складють прикраси: гривна, три типи браслетів; два типи шпильок: із протуберанцями на стрижні та з кулькоподібною голівкою; скроневі підвіски, удзики й сережки.

Методи дослідження виробів з міді-бронзи та інших залишків металургійного виробництва. Провідне місце в методиці вивчення давньої техніки й технології поряд із традиційними морфологічним і типологічним методами наразі займає структурний аналіз - металографічний та петрографічний, спектральний аналіз, фізичне моделювання, трасологічний метод. Наголос у підрозділі зроблено на візуальному обстеженні металевих виробів та на металографічному аналізі.

Розглянутих у розділі матеріалів, що характеризують місцеве металургійне виробництво на зазначеній території, порівняно небагато й розміщені вони дуже нерівномірно. Найбільше бронзових виробів і слідів металургійного виробництва походять з межиріччя Дністра й Бугу в ареалі локалізації культур комарівської, Ноа й висоцької. Значно менше їх із Наддніпрянщини. Знайдені тут ливарні форми відображають міжкультурні контакти місцевого населення з носіями зрубних та сабатинівських металургійних традицій. Найбіднішим за матеріалами, що характеризують металургійне виробництво, виглядає район Північної України. Тут металевих виробів знайдено найменше. Залишки металургійного виробництва відсутні.

Осібно розглянуте таке важливе джерело сировини як копальні та рудопрояви. Описано основні методи вивчення матеріалів, що повязані з металургійним виробництвом. Особливу увагу приділено металографічному методу дослідження виробів з міді та бронзи, на якому базується технологічна частина даної роботи.

Розділ 3. Технологічна характеристика бронзових виробів

У розділі викладені результати дослідження колекції металевих виробів з огляду на технології їхнього виготовлення. Окреслюються технологічні досягнення в межах кожної культури, проводиться міжкультурне технологічне порівняння. Визначено хімічний склад виробів з колекції та встановлені можливі шляхи поставок металу на досліджувану територію. Загальна кількість досліджених виробів - 88 екз., з них тшинецько-комарівських - 18, культури Ноа - 6, висоцької - 9, білогрудівського часу - 4 та з Гордіївського могильника - 51.

Вироби тшинецько-комарівської КІС. Досліджено наконечник списа, ніж, браслети, гривна, шпильки та пронизки. Вироби виготовлялися двома основними способами: вільним куванням вилитої заготовки, та доводкою литва куванням на жолобчастих ковадлах. Застосовувались ковальські операції: витягування, плющення, закручування, загинання, рубання. Отвори пробивалися суцільним конусним пробійником у два способи - однобічним і двобічним. Кування проводилося з високим ступенем обтиску. Спостерігається застосування різних технологій на виробах з однієї категорії. Ступінь обтискання металу - 60 - 80%, а в одному випадку - 100%. Температурний режим - 600 - 700°С. Орнамент наносився в техніці тиснення.

Вироби культури Ноа. Із 6 виробів 5 отримано шляхом формувальної ковальської доробки литва. Використовувались роз'ємні двостулкові форми - кам'яні та глиняні. Відзначено лиття за восковими моделями та восковими виплавлюваними моделями зі вставним стрижнем. Ковальські операції: витягування, загинання. Вироби з дроту були викувані на ковадлах із накладкою, а, можливо, з огляду на товщину й форму перетину дроту, вже існувало якесь пристосування на кшталт волочильної дошки. При оформленні вістря голок та шпильок прстежено застосування гарячого і холодного кування без урахування хімічного складу металу. Температурний режим сягав 600°С, ступені деформації, в залежності від виду виробу, були 60 - 80%.

Вироби білогрудівського часу Полісся та Середньої Наддніпрянщини. Всі вироби допрацьовані з більшим або меншим ступенем кування литва. В одому випадку вдалося простежити матеріал ливарної форми (кам'яна, роз'ємна). У двоскладовій ливарній формі відлита й заготовка браслета з Вітачева. Температурні режими: холодне кування з проміжними нагріваннями заготовки шпильки з Литвинівки (до 600С); проміжне нагрівання шпильки до невисоких температур (Смордва); у гарячому стані (~700С) - кувалася заготовка браслета зі Смордви. Використовувались фігурні жолобчасті ковадла та конусні оправки для закручування спіральних щитків.

Вироби висоцької культури. Частина виробів вилита у двостулкових роз'ємних формах та за восковою виплавлюваною моделлю й доробці куванням не піддавалась. Характерна особливість - пористість (перегрівання металу), що є свідченням невисокого кваліфікаційного рівня майстрів. Кування: вільне та на жолобчастому ковадлі. Один браслет прикрашено гравійованим орнаментом. Температурний режим ~600°С, ступінь деформації 40%, чи 60 - 80%.

Вироби з Гордіївки. Кількість досліджених виробів - 51 екз.: 10 ножів, 9 проколок, стилет, 2 наконечника стріл, 2 вудил, 2 дзвоникоподібні підвіски, 3 кільця й бляха від кінського спорядження, 1 диск, 8 браслетів, 11 шпильок, 2 персні, “шумливий браслет” та стрижень.

Ножі. Один біметалевий, інші - бронзові. 4 - мають руків'я-черенок, розплющену на кінці холодним чи гарячим куванням. У 5-ти ножів отвори під заклепки на руків'ях пробиті або в холодному стані (ковадла з отвором, чи пласкі з підкладним кільцем, діаметр отвору якого був трохи більшим, ніж діаметр зроблених отворів на черенках), або в нагрітому стані (тоді отвори прошивалися на пласкому ковадлі порожнинним пробійником). Руків'я 3-х ножів виконані методом доливання. На 3-х - відстежено лиття за восковими моделями. Клинки цих ножів піддавалися ковальській доробці чи холодним (обтискання ~20 - 40%) чи гарячим (обтискання 60%) куванням.

Проколки. Відлиті заготовки допрацьовані формувальним гарячим куванням. Обтискання металу - 60 - 80%. Незначне завершальне холодне проковування (8 випадків з 9) направлене на зміцнення робочого кінця.

Зброя. Обидва стилети відлиті за індивідуальними восковими моделями. Залишки деревини всередині вироба є свідченням формування моделі на дерев'яній основі. Доробка литва була направлена на загострення вістря. Ступінь обтискання металу 60 - 90%, а температура кування - 700°С. Орнамент наносився по холодному металу (два види інструментів).

Один з двох наконечників стріл відлитий у теплопровідній двостулковій формі. Другий - піддався ковальській доробці при температурі близько 600°С зі ступенями обтискання 20 - 40%.

Предмети кінської вуздечки. Досліджено 7 предметів. Обидва елементи двочастинних вудил відливалися одночасно в глиняній формі. Кільчасті вудила відливалися за восковою моделлю в кілька прийомів (доливання). Кільця відлиті в двостулкових глиняних формах і доробці куванням не піддавалися. Заготовка бляхи відлита за восковою моделлю, потім розкута по периметру в холодному стані з проміжними відпалюваннями, краї диска загнуті. Обтискання металу 40 - 60%. Дві дзвоникоподібні підвіски відливалися в глиняних формах зі вставним стрижнем.

Браслети. Дослідження 8-ми браслетів дає можливість говорити про уніфікацію технології виготовлення дротяних спіральних браслетів. Схема: 1) виливання заготовки; 2) формувальне кування на спеціальному ковадлі з жолобком, загострення кінців дроту куванням (ступінь обтискання металу 60 - 80%); 3) полірування поверхні; 4) нанесення орнаменту; 5) формування щитків браслета (якщо вони є); 6) остаточне формування браслета, при якому середина дроту навивалася на циліндричний бовван, а отримана пружина стискувалася. Овальний браслет вилитий за восковою моделлю, а потім підданий гомогенізації. Орнамент нанесений по холодному металу.

Умовно до групи браслетів віднесено велике порожнинне кільце - “шумливий браслет”- із 7-ма долитими кільцями, яке було вилите за порожнинною восковою моделлю з утратою форми та наступним доливанням кілець.

Кільця-каблучки. Гаряче кування заготовки на фігурному ковадлі при температурах ~600°С і 700°С. Кування завершувалося по охололому металу. Вироби формувалися на циліндричній оправці й отримана пружина стискувалася.

Шпильки. Представлені двома типами: 1) з кулястою голівкою (3 екз.), 2) з маленькою кільцеподібною голівкою та трьома - чотирма валиками у верхній частині стрижня (4 екз.). 3 шпильки представлено фрагментами центральної частини. Виливалися як у двостулкових розємних формах, так і за восковою індивідуальною моделлю, виготовленою вирізанням по воску, що формувалася на твердій, можливо, дерев'яній основі. Чітко виділені валики, утворені шляхом вирізування по воску. Доробка куванням спрямована на витягування й загострення вістря. Ковальські операції виконувалися при температурі ~600°С, лише одна з шпильок - при 700°С. Обтискання металу складало 40 - 60%, 60 - 80%. Вістря зміцнювалися холодним куванням зі ступенем обтискання до 20 - 40%. Орнамент наносився по холодному металу.

Дрібні металеві вироби. Накладка на вінця дерев'яної чаші вилита і злегка прокована при невисокій температурі. Ступінь обтискання 20 - 40%. Диск відливався в глиняній (?) формі. Стрижень (чи, заклепка від ножа) виготовлений із прутка-заготовки. Ковальська доробка формувального характеру; обтискання металу - 60 - 70%.

Cтилети з фондів НМІУ. 2 вироби, аналогічні гордіївським, пустотілі зсередини. Вилиті за восковою моделлю, сформованою на основі з органічного матеріалу, в одноразовій глиняній формі. Литво браковане через сильну газову пористість металу, перекіс внутрішнього стрижня. Гравійований орнамент нанесений по нагрітому металу двома видами інструментів. Кування спрямоване на витягування й зміцнення вістря й провадилося при невисокій температурі з досить високим ступенем обтиску.

Порівняння технології виготовлення виробів у різних культурах. Згрупування найзагальніших технологічних даних дало можливість виділити на досліджених матеріалах доби пізньої бронзи з Лісостепового Правобережжя Дніпра девять схем. I-ша схема об'єднує відлиті вироби, які не потребували ковальської доробки. II-га - доробка литва холодним куванням. III - VI схеми повязані з куванням металу при t 400 - 500С, 500 - 600С, 600 - 700С, 700С. VII-а - холодне кування литва із проміжковими відпалюваннями при t 500 - 600С та 700С. До VIII-ої схеми зараховані вироби, які після відливання були піддані високотемпературному відпалюванню з подальшим напівгарячим (400 - 430С) чи гарячим куванням (700С). IX-та схема обєднує предмети, на яких спостерігається поєднання гарячого і холодного кування заготовки на її різних ділянках.

Впродовж доби пізньої бронзи побутують I, II, IV та VII схеми. VIII схема характерна лише для Гордіївки-І, ІІ. Схема II зявляється у Гордіївці-І, ІІ, ІІІ та культурі Ноа, а серед інших матеріалів не спостерігається. Цей момент, можливо, відбиває контакти на певному проміжку часу між носіями культури Ноа і населенням, яке залишило Гордіївський могильник. Ще один технологічний момент зближує Гордіївку й Ноа - це застосування лиття за восковою моделлю, хоча така ливарна технологія найяскравіше представлена все-таки на гордіївських матеріалах. Вона зявляється вже на першому етапі Гордіївки (лиття за пустотілою восковою моделлю), досягає розквіту на ІІ і ІІІ етапах (виливання за виплавлюваними восковими моделями зі втратою ливарної форми зі вставним дерев'яним стрижнем для отримання порожнинного виробу й доживає в Гордіївці-IV у вигляді техніки доливання різних деталей за восковою моделлю.

Загалом відмічається тенденція збільшення виробів, виготовлених за схемою І від тшинецько-комарівської культури до висоцької і Гордіївки-IV та зменшення кількості виробів, що виготовлялися за IV схемою.

Типологічна диференціація інвентарю за температурними умовами обробки показує, що предмети побуту та крупні прикраси проходили значну формувальну ковальську доробку напівфабрикатів, при температурах 500 - 700С. У виробництві дрібних прикрас і виробів майстри теж надавали перевагу тим же температурним режимам.

Відстежені ливарні форми трьох різновидів. Домінували одноразові, виготовлені за восковою моделлю (25 екз.). Друге місце посідали двостулкові закриті форми (22 екз.). Одностулкові ливарні форми використовували дуже рідко (2 екз.).

Розквітає техніка лиття за восковою моделлю. З'являється складне лиття в одноразових формах зі вставним стрижнем для отримання порожнини всередині литва та лиття за пустотілою восковою моделлю. Були відомі наступні прийоми формування воскових моделей: загладжування, спаювання окремих деталей розплавленим воском, склеювання деталей моделі, вирізання.

Види ковальських операції були наступними: вільне кування, кування у формі, витягування, плющення, закручування, пробивання (однобічне й двобічне), згинання, рублення, штампування та наклепування. Частіше за все вони проводилися в правильних температурних режимах, але доля ковальського браку чимала (24 зі 126), тобто 20% й припадає, в основному, на крупні прикраси.

Впадає у вічі досить велика частка браку, як ливарного так і ковальського (всього 31 випадок - 24,6%). Види ливарного браку: залишки ливарного шву, усадочна тріщина, розпори, недолив та високий вміст закису міді в металі. Ковальський брак: тріщини ”червоноламкості” та тріщини напруги. Переважна кількість бракованих виробів припадає на великі прикраси, виготовлені гарячим куванням.

Хімічна характеристика виробів. Проведено порівняння зі спектральними аналізами виробів пізньобронзової доби з пам'яток окресленої території (Черных, 1965), а також із даними спектральних аналізів бронзових виробів, виконаними в Польщі, Угорщині, Румунії. Загалом, метал дослідженої колекції має Карпатське походження. Метал тшинецько-комарівської КІС, дуже подібний за своїм складом металу з теренів Південної Польщі та культури Отомань. Метал із Малополовецького-3, можливо, походить з Донбаських родовищ.

Склад бронз, навіть у межах однієї культури, може суттєво відрізнятися. У металі з поселення Воля-ІV культури Ноа повністю відсутній арсен, а в металі з Острівця вміст арсену підвищений та майже повністю відсутній цинк. Аналогічні бронзи, в яких відсутній арсен відомі на теренах Польщі та Угорщини. Ці території мають свої міднорудні бази й прилучені до Карпатської гірської системи. Таким чином, засвідчено постачання металу до носіїв культури Ноа з різних копалень. У складі металу висоцької культури (Петриків) також відсутній арсен, що наближує його до металу з Волі-ІV та засвідчує функціонування копалень впродовж тривалого часу.

Метал Гордіївки за присутністю чи відсутністю цинку, який є діагностичним для руд елементом розділений на 2 групи. 1-ша група, де цинк відсутній (Гордіївка-I, II, III). Порівняння металу 1-ої групи з металом Угорщини й Польщі та з металом Лозівського, Валя Русулуй, Новотроянівського, Бецилівського скарбів демонструє досить близьку подібність між ними. 2-га група (Гордіївка-IV) має цинк у переважній більшості проаналізованих виробів.

Висновки

У дисертації подане нове вирішення наукового завдання, що виявляється в дослідженні рівня розвитку металообробки у племен доби пізньої бронзи (18 - 10 ст. до н. е.) на території Правобережної Лісостепової України.

Встановлено, що на цій території в зазначений період місцева металургія була розвинена слабше, порівнянно з металургією сусідніх племен БМЗК та сабатинівської культур.

Базовим джерелом металу для місцевої металообробки були поліметалеві руди Карпатського реіону.

Залишки металургійного виробництва на цій території майже невідомі, окрім плавильних горен та декількох знахідок шлаків з поселень культури Ноа. Ливарні форми, пов'язані з місцевим виробництвом, простежені тільки в культурі Ноа. Відомі ливарні форми з Верхньої та Середньої Наддніпрянщини, вочевидь, відображають культурні зв'язки місцевого населення з носіями бережнівсько-маївської зрубної й сабатинівської культур.

На технологічно досліджених матеріалах зафіксовані наступні різновиди ливарних форм: одностулкові з кришкою, двостулкові (закриті й зі вставним сердечником) та одноразові, виконані за восковою моделлю. Проте, найчастіше були у використанні двостулкові закриті форми. Дуже рідко майстри користувалися одностулковими формами. Поява одноразових ливарних форм засвідчена на матеріалах Побужжя, в ареалах поширення культури Ноа, висоцької й, особливо, на Гордіївському могильнику.

Свідченням відмінних металообробних традицій є розпорошення у температурних показниках кування на пам'ятках різних культурних зрізів доби пізньої бронзи. На досліджених матеріалах виявлено дев'ять технологічних схем формування металевих виробів, із яких найчастіше використовувалися чотири. Найбільше розмаїття засвідчене в Гордіївці-ІІ і ІІІ та культурі Ноа.

Відмічене збільшення кількості відлитих виробів, що не потребували значної ковальської доробки від тшинецько-комарівської КІС до висоцької культури й Гордіївки-IV та зменшення в цьому ж напрямку кількості виробів, що кувалися при температурах 600 - 700єС.

Типологічний аналіз інвентарю за температурними умовами обробки показав, що найбільшою різноманітністю характеризуються предмети побуту та великі прикраси, які проходили значну формувальну доробку гарячим куванням.

Доробка литва супроводжувалася наступними операціями: вільним куванням, куванням у формі, витягуванням, плющення, закручуванням, пробиванням (однобічним і двобічним), згинанням, рубленням, штампуванням та наклепуванням. Частіше за все вони проводилися в правильних температурних режимах, але відсоток ковальського браку чималий і припадає, головним чином, на великі прикраси. Рідше застосовувалося кування у передплавильних температурах, і вже зовсім рідко - холодне кування.

Вперше на зазначеній території з'являється складні ливарницькі технології - лиття за восковою моделлю зі вставним стрижнем, лиття за пустотілою восковою моделлю та доливання деталей, які представлені в гордіївських матеріалах та в культурі Ноа. Аналіз техніко-технологічних та хімічних ознак, які виявляються у доробці литва холодним куванням, відливанні за восковою моделлю та хімічному складі металу, дає можливість говорити про деякі виробничі контакти на певному проміжку часу між майстрами культури Ноа та гордіївськими.

Спектральне вивчення металевих виробів, що пройшли технологічний аналіз, та залучення спектральних даних, вже відомих за вітчизняною й зарубіжною археологічною літературою, дозволило встановити подібність тшинецько-комарівського металу до металу доби пізньої бронзи з теренів Південної Польщі та культури Отомань, у ареалі якої знаходились родовища поліметалевих руд (Берегівське узгіря, Мідна гора та Рудна гора, Бая Маре).

Відсутність яких небудь залишків металургійного виробництва, відмінності у технології виготовлення деяких прикрас свідчать про надходження металу до майстрів тшинецько-комарівської КІС у вигляді зливків або поодиноких готових виробів з Центральної Європи, але не відкидається й можливість незначних поставок металевої сировини з Донецького реґіону, на що вказує метал із Малополовецького-3.

Простежено відмінність у складі бронз з різних пам'яток культури Ноа, чим засвідчено постачання металу до носіїв культури Ноа з різних рудних джерел, прилучених до Карпатської гірської системи.

Хімічна близкість та технологічна відмінність висоцького металу стосовно металу культури Ноа (селище Воля-IV) демонструє продукцію місцевого виробництва з привізної сировини, яка надходила на обидві пам'ятки з одного чи двох дуже близьких джерел.

Полісся та Середня Наддніпрянщина за білогрудівського часу демонструють розмаїття хімічного складу металу. Тут спостерігається наближеність до бронз і тшинецько-комарівської КІС, і до пізньої Гордіївки. Отже, налагоджені раніше металургійні звязки продовжують функціонувати й за білогрудівського часу.

За хімічним складом метал з Гордіївки розділений на дві групи за присутністю чи відсутністю у його складі цинку, який характеризує приналежність металу до копалень з іншою генезою. Перша з них відповідає Гордіївці-I?III, друга ? Гордіївці-IV. Цим засвідчено відмінні рудні джерела металу на двох хронологічних етапах існування могильника.

Порівняльний аналіз хімічного складу бронз із ранньої Гордіївки (I - III) з металом Угорщини, Польщі, Румунії та скарбами культурного кола Ноа - Сабатинівка: Бецилівського, Новотроянівського, Лозівського і Валя Русулуй, демонструє досить близьку подібність між ними. Це спостереження дає підстави шукати витоки гордіївського металу серед Трансильванських родовищ.

Метал зі значним вмістом цинку, на кшталт пізньої Гордіївки, відмічений в усіх аналізованих культурах Лісостепового Правобережжя України, а також і в межах мідевміщуючого Донбасу.

Встановлено, що характерною особливістю гордіївських бронзових виробів є широке застосування складної технології лиття за восковими моделями при виготовленні ножів, великих прикрас, деталей кінської вузди, зброї (33,33%).

На пізньому етапі функціонування Гордіївського могильника, зі зміною рудного джерела помітно змінюється й набір поховального інвентарю. Зникають багато орнаментовані прикраси, а, натомість, зявляються предмети кінської упряжі та зброя. Тут можна припускати переорієнтацію торгівельних зв'язків.

Оцінюючи загальний технологічний рівень більшості гордіївських виробів, орнамент, відомі аналогії в центральноєвропейських культурах та хімічний склад металу можна говорити, що значний відсоток виробів був завезений в готовому вигляді. Одиничні вироби, подібні до гордіївських, з Правобережної України, скоріше за все, є наслідуванням останнім. Тому наголошувати на місцевому виробництві переважної більшості гордіївських виробів на даному етапі поки що немає підстав. Подальші археологічні, та лабораторні дослідження, можливо, нададуть нову інформацію для поповнення й уточнення результатів проведеного аналізу.

Рушійну роль у розвитку металообробного виробництва у населення Правобережної Лісостепової України відігравали культури доби пізньої бронзи Карпатського басейну. Ознаки виробничої специфіки найяскравіше проявляються у південно-західній частині Правобережного Лісостепу - Побужжі. Технічні та морфологічні нововведення швидше проникали до місцевого середовища, де з'являються нові, невідомі ніде форми. Деяке відставання в розвитку металообробки відстежується на півночі Лісостепу та на Поліссі. Розвиток металообробки у населення Наддніпрянщини за доби пізньої бронзи знаходився під значним впливом сусідніх культур, східних та південних.

Список основних публікацій за темою дисертації

Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях:

1. Гошко Т.Ю. Технологія виготовлення браслетів з Гордіївського могильника// Археологія. -2000. -№ 4. -С. 68 - 72.

2. Гошко Т.Ю. Металообробка на Київщині за доби пізньої бронзи // Археологія. - 2004. -№2. -С.103 - 110.

3. Гошко Т.Ю. Метал доби пізньої бронзи з Тернопільського краєзнавчого музею // Археологія. -2006. -№2. -С.77 - 85.

4. Березанська С.С., Гошко Т.Ю., Самолюк В.О. Колективне поховання тшинецької культури на р. Горинь // Aрхеологія. -2004. -№1. -С.111 - 125.

Збірники наукових праць та матеріали конференцій

5. Гошко Т.Ю. Технологія виготовлення бронзових ножів з гордіївського могильника// Стародавнє виробництво на території України. -К.:Наукова думка.-1992. - С.60 - 67.

6. Гошко Т.Ю. Два бронзові вироби з фондів Київського Державного Музею Історії // На пошану Софії Станіславівни Березанської. -К.: Шлях. -2005. -C.231 - 245.

7. Гошко Т.Ю. Про металообробку на Київщині за доби пізньої бронзи // Етнокультурні процеси в Середньому Подніпров'ї за матеріалами археологічних досліджень. -Фастів: Знання. -2001. -С.13 - 14.

8. Технологічне дослідженя бронзових виробів із Малополовецького-3 // Сучасні проблеми археології. -К. -2002. -С.64 - 65.