Державотворчі процеси в наддніпрянській Україні 1917-1920 рр.: історичний аспект

З огляду на те, що Директорія УНР не виконала своєї головної мети - зміцнення і збереження самостійної української державності - можна говорити про формальну поразку українських визвольних змагань 1917 - 1920 рр. Ці процеси були лише етапом становлення українського суспільства і держави.

Негативною рисою державного будівництва в Україні у 1917-1920 рр. була слабкість, а часто й повна відсутність спадкоємності різних форм української національної державності, нехтування наступним політичним режимом попередніх здобутків і прорахунків у державотворенні, впевненість провідних державних керівників у тому, що тільки вони діють бездоганно і без помилок.

Аналіз нормативно-правових актів дає нам можливість констатувати, що економічна політика Центральної Ради була мало ефективною у відношенні фінансів та промисловості, економічна політика гетьманського уряду носила вузький класовий характер і не мала підтримки серед трудових класів.

Одночасне існування та непримиренні протиріччя між національно-державними утвореннями, орієнтованими на побудову незалежної української держави та радянською державністю, мета якої полягала у збереженні фактично унітарної форми державного устрою колишньої Російської імперії, призвели до втрати української національної державності.

Головними факторами, які сприяли утвердженню радянської форми державності були: цілеспрямована політика більшовицької партії, що переносила принципи своєї діяльності на організаційну структуру держави, а також відсутність консолідації політичних сил національної орієнтації в Україні.

Централістські тенденції з боку московського уряду в українсько-російських стосунках визначали реальний державний статус України у 1918-1920 рр. У правовому відношенні проголошена як незалежна й суверенна держава УСРР фактично була автономією унітарної по суті РСФРР.

Процес розбудови української національної державності в зазначений час зіткнувся з низкою об'єктивних проблем і труднощів, як внутрішніх, так і зовнішніх (безперервний стан війни на території України; творення української національної держави в умовах активної протидії з боку Тимчасового уряду, а згодом -- радянського уряду Росії; невизнання України як самостійної держави Антантою; нестача кваліфікованих кадрів для державного апарату), суб'єктивних прорахунків і помилок (недостатня увага провідників українського національного руху питанням налагодження ефективної роботи державного апарату на місцях і створення власної армії; неузгодженість дій і пряма конфронтація між різними політичними течіями та окремими діячами українського національного руху; невиправдані сподівання на допомогу зовнішніх сил у розбудові української держави; незбалансованість соціальної політики), котрі врешті-решт і призвели до занепаду національно-державного напрямку в державотворенні і дали змогу більшовикам встановити в Україні радянську державну модель.

Багатий практичний досвід державотворення революційного періоду має непересічне значення. Невипадково нинішній процес розбудови незалежної України, багато в чому спирається на кращі традиції і здобутки минулого, навіть досвід УСРР не слід повністю ігнорувати, оскільки він дає можливість відтінити здобутки і прорахунки українського державотворення революційної доби.

Узагальнюючи досвід історії українського державотворення 1917-1920 рр., автор вважає, що проблема не вичерпана і має перспективи щодо подальшого дослідження, а наявної джерельної бази цілком достатньо для її розкриття, що має свій сенс для історичної науки у напрямку об'єктивного аналізу розвитку державотворчого процесу в сучасній Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Грибенко О.М. Проблеми статусу України у законодавчих актах українських державних інституцій 1917-1920 років // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Збірник наукових праць. - К.: Інститут історії України НАНУ, УАІН. - К., 2004. - С. 172 - 178.

2. Грибенко О.М. Державотворчі процеси в епоху української революції 1917-1920 рр. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Збірник наукових праць. - К.: Інститут історії України НАНУ, 2005. - С. 198 - 208.

3. Грибенко О.М. Аграрна реформа уряду П. Скоропадського в контексті аграрної політики на початку ХХ століття // Історичні записки. Збірник наукових праць. Вип. 10 (спеціальний). - Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2006. - С. 59 - 64.

4. Грибенко О.М. Становлення та структура органів виконавчої влади в Наддніпрянській Україні у 1917-1920 років: історичний аспект // Історичні записки. Збірник наукових праць. Вип. 11. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2006. - C. 60 - 67.

5. Грибенко О.М. Історіографічний аналіз державотворчих процесів в Наддніпрянській Україні 1917-1920 роки // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Збірник наукових праць. - К.: Інститут історії України НАНУ, УАІН, 2006. - С. 200 - 210.

Матеріали конференцій

6. Грибенко О.М. Проблеми державного будівництва в Україні у 1917-1920 роках // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Збірник наукових праць. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми політичної реформи в сучасній Україні” (25-26 грудня 2003 року). - К.: Інститут історії України НАНУ, УАІН, 2004. - С. 190 - 196.

7. Грибенко О.М. Аграрна реформа уряду П. Скоропадського в контексті аграрної політики на початку ХХ століття // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна на межі тисячоліть: історія і сучасність”. - Луганськ :Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2006. - С. 19 - 21.

Размещено на Allbest.ru