Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу в 1939-1959 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Алфьоров Микола Анатолійович

УДК 94.(477. 6) : 330.+ 314.7 ”1939/1959"

МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДОНБАСУ В 1939-1959 рр.

Спеціальність 07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Донецьк - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедри історіографії, джерелознавства, археології, методики викладання історії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Пірко ВасильОлексійович,

завідувач кафедри історіографії, джерелознавства,

археології, методики викладання історії

Донецького національного університету

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор

Калініченко Володимир Вікторович,

завідувач кафедри історії України

Харківського національного університету

імені В.Каразіна

- кандидат історичних наук, доцент

Тарнавський Ігор Станіславович,

заступник декана міжнародного факультету

Донецького національного університету

Захист відбудеться 30.10.2007 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (835055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий 28.09. 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Протягом всієї історії цивілізації міграції виступали невід'ємною частиною життя народів, способом існування людини у мінливій дійсності. На ранніх ступенях свого розвитку людина як розумна істота переміщувалася, щоб вижити, на нові землі, таким чином реагуючи на негативні зміни флори та фауни, процес зростання чисельності населення в тій чи іншій місцевості. Саме міграції призвели до сьогоднішньої різноманітності землян і створювали умови розміщення населення в глобальному і регіональному масштабах і є ознакою постійного порушення і відновлення рівноваги в системі соціальних зв'язків, важливим чинником саморегулювання соціальної системи.

У руслі загальносвітових тенденцій йшли й міграційні процеси в Російській імперії. У роки радянської влади продовжувалося переміщення значних мас населення, пов'язане з індустріалізацією країни та колективізацією сільського господарства, у т.ч. шляхом депортації цілих народів. Як приклад такого масового переміщення населення може служити Донбас у 1939-1959 рр. Виявлення особливостей формування та еволюції державної міграційної політики, щодо Донбасу, основних рис міграційних процесів та їх місця у формуванні трудових ресурсів сприятиме ґрунтовнішому осмисленню регіональних особливостей сучасних міграцій і розробці основних засад державної міграційної політики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах державної бюджетної науково-дослідницької теми Донецького національного університету „Наукове і методичне забезпечення курсу „Історія України: досягнення попередників і сучасний погляд” (номер державної реєстрації - № 0104U04650).

Об'єктом дослідження є міграційні процеси, що впливали на формування трудових ресурсів і чисельності населення Донбасу в 1939-1959 рр. та його соціально-економічний розвиток.

Предметом дослідження є зовнішні міграції населення, керування ними з боку держави, методи організації зовнішніх міграцій та їх вплив на соціально-економічний і демографічний розвиток, використання трудових ресурсів у різних галузях народного господарства Донбасу.

Мета роботи - на основі комплексного аналізу здобутків історіографії, вивчення архівних матеріалів та періодичних видань дослідити міграційні процеси в Донбасі (у межах сучасних Луганської і Донецької областей) у 1939-1959 рр.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) проаналізувати стан населення Донбасу у 1939 р. та соціально-економічний розвиток регіону у 1939-1941 рр.;

2) виявити наслідки воєнної депопуляції населення для регіону;

3) встановити взаємозв'язок і взаємовплив зовнішніх міграцій та соціально-економічного розвитку регіону, визначити методи здійснення державної міграційної політики в Донбасі;

4) дослідити еволюцію державної міграційної політики щодо Донбасу, показати зміни пріоритетів в організації зовнішніх міграцій населення;

5) проаналізувати керівництво зовнішніми міграціями населення в регіон;

6) простежити динаміку прибуття, вибуття та механічного приросту населення регіону, визначити причини плинності населення;

7) встановити динаміку чисельності населення у 1939-1959 рр. і питому вагу в ній механічного та природного приросту населення;

8) з'ясувати наслідки реалізації державної міграційної політики в Донбасі та її вплив на економічний розвиток регіону;

9) виявити складові міграційних потоків і їх напрямки.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1939-1959 рр. Нижня межа пов'язана з проведенням Всесоюзного перепису населення 1939 р. Верхня межа зумовлена переходом до семирічного плану розвитку народного господарства, проведенням першого після війни перепису населення і завершенням формування повоєнної державної міграційної політики.

Територіальні межі праці визначаються сучасними межами так званого Українського Донбасу (сучасні Донецька і Луганська області), який є найзначимішою в економічному аспекті частиною країни.

Наукова новизна. На підставі аналізу різних за своїм характером джерел, у тому числі, досі не введених до наукового обігу фактичних даних, міграційні процеси в Донбасі в 1939-1959 рр. розглядаються як об'єкт спеціального і комплексного дослідження. Розгляд проблеми на матеріалах такого регіону, як Донбас, з його потужною промисловістю, поліетнічним населенням, що має найвищу щільність у країні, може слугувати моделлю для розгляду даної проблеми відносно індустріальних районів, а також країни загалом.

В дисертації проаналізовані статистичні дані щодо населення окресленої території, визначені причини неповноти статистики. Шляхом систематизації наявних відомостей та доповнення їх новими показниками та їх підрахунками, охарактеризовані показники зовнішніх міграцій та їх вплив на зміни чисельності населення в 1939-1959 рр., розкриті особливості керування та методи організації і проведення зовнішніх міграцій населення, їх складові та напрямки, наслідки проведення державної міграційної політики в регіоні, розкрито основні чинники зовнішніх міграцій об'єктивного та суб'єктивного характеру.

Науково-теоретичне і практичне значення. Фактичний матеріал, висновки та теоретичні положення дисертації можуть бути використані в подальшій науковій та практичній розробці міграційних проблем новітньої історії України, підготовці узагальнюючих праць та спеціальних досліджень, під час розробки методичних посібників, лекційних курсів та практичних занять у ВНЗ, у розробці сучасної державної та регіональної міграційної політики.

Особистий внесок здобувача. Досліджено формування та еволюція державної міграційної політики, пріорітети і методи її здійснення. Введено до наукового обігу раніше не використані дослідниками документи, уточнено ряд статистичних показників економічного та демографічного розвитку Донбасу, наслідків воєнної депопуляції, а також зовнішніх міграцій населення, виявлено співвідношення між природним і механічним приростом і їх кількісні показники.

Апробація результатів дослідження. Результати та окремі положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на трьох наукових конференціях, а саме на міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.” (Луганськ, 27-28 квітня 2005); міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю стаханівського руху та 100-річчю з дня народження О.Стаханова (Стаханов, 28 серпня 2005 р.); всеукраїнській конференції “Краєзнавство і учитель” (Харків, 28 лютого 2006 р.). На них були запропоновані доповіді й повідомлення, присвячені розгляду заходів, щодо залюднення Донбасу в умовах воєнної депопуляції населення, взаємозв'язку і взаємовпливу соціалістичного змагання і зовнішніх міграцій населення, керівництву зовнішніми міграціями в Донбас тощо. Дисертація обговорена та схвалена на засіданні кафедри історіографії, джерелознавства, археології, методики викладання історії Донецького національного університету.

Публікації. Основні положення дослідження оприлюднені в 20 публікаціях автора обсягом 12,7 друк. аркушів, 18 з яких у фахових виданнях (12,3 друк. аркуша).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, 12 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Дисертація містить 25 таблиць (з урахуванням додатків), 3 діаграми, 6 графіків. Обсяг дисертаційного дослідження становить 179 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, окреслено хронологічні та територіальні межі дослідження, аргументовано наукову новизну і практичне значення та представлено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” розглядається стан наукової розробки теми, подається характеристика історіографічної та джерельної бази. Визначаються методологічні засади дисертаційного дослідження.

Дослідженню державної міграційної політики, як і міграційних процесів загалом, не пощастило - на них фактично було накладено заборону, як і на доступ до статистичних даних. Радянські демографи не вивчали міграції населення, як такі, розглядаючи їх як частину процесу відтворення населення. Втім переміщення населення частково розглядалися в межах економічної теорії та економічної географії. Теоретичні підвалини вивчення міграцій закладалися в 1950-70-ті рр. економістами М.Я. Соніним, В.М. Вольпе, В.А. Третьяковою та ін1 Сонин М.Я. Актуальные проблемы использования рабочей силы в СССР. - М.: Мысль, 1965. - 303 с.; його ж: Воспроизводство рабочей силы и баланс труда. - М.: Госполитиздат, 1959. - 368 с.; Вольпе В.М., Клупт В.С. Лекции по экономической географии СССР. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1964. - 128 с.; Третьякова В.А. Экономическая сущность миграции населения при социализме и вопросы ее регулирования: Автореф. дисс. … канд. эконом. наук. - Свердловск, 1975. - 21 с. та ін.. Сучасні українські та російські економісти, демографи та політологи В.М. Мєдков, М.Б. Денисенко, В.А. Іонцев, Б.С. Хорєв. Ю.І. Римаренко та ін. не відносять міграції до предмету демографії і виокремлюють вивчення міграцій в окрему науку Денисенко М.Б., Ионцев В.А., Хорев Б.С. Мигроциология. - М., 1989. - 96 с.; Медков В.М. Основы демографии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. - 448 с.; Римаренко Ю.І. Міграцієзнавство. - К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. - 216 с. та ін..

У історіографії проблеми можна виділити два періоди: радянська історіографія 1940-х - друга половина 1980-х років і сучасна українська та зарубіжна історіографія - з кінця 1980-х років до нашого часу. Перший період характеризувався ідеологічним диктатом, втручанням владних структур у науку. Історія соціально-економічного розвитку регіону у літературі цього періоду зображалася з позицій безумовного визнання переваги соціалістичного суспільства над капіталістичним, а радянський лад подавався як взірець для інших країн. У працях М. Вознесенського, П.І. Денисенка, М.Ф. Хорошайлова та ін. Вознесенский Н.А. Военная экономика СССР в пери-од Отечественной войны. - М.: ОГИЗ. Гос. изд-во полит. лит-ры, 1948. - 191 с.; Денисенко П.І. Комуністична партія України - організатор відбудови на-родного господарства республіки (1943-1945). - К.: Політвидав України, 1968.; Хорошайлов Н.Ф. Деятельность Коммунистической партии по возрожде-нию Донбасса в 1943-1945 гг. - К.: Вища школа, 1973. - 240 с. та ін. розглядалися роль комуністичної партії у розвитку воєнної економіки, у відбудові народного господарства, наводилися окремі факти прибуття комсомольців та молоді з різних районів країни на відбудову промисловості.

Проблемам формування трудових ресурсів було присвячено праці В.О. Романцова, Д.С. Шелеста, В.Ф. Близнюка та ін., у яких розглядалися зміни у складі робітничого класу в повоєнний період Романцов В.О. Робітничий клас Української РСР (1946-1970 рр.). - К.: Вид-во Київського університету, 1972. - 219 с.; Шелест Д.С. Количественные и качественные изменения в составе рабочего класса Украинской ССР (1950-1970 гг.). - Днепропетровск: Промінь, 1971. -186 с.; Близнюк В.Ф. Кількісні зміни в складі робітників Донбасу (1951-1958 рр.) // УІЖ. - 1975. - №7. - С. 92-97 та ін.. Інформація про населення регіону й окремих його населених пунктів міститься у відповідних томах “Історії міст і сіл УРСР”, а про зміни у складі трудових ресурсів у “Історії робітників Донбасу”, хоча міграційним процесам у них не приділено належної уваги Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. - К., 1968. - Т.: Луганська область. - 940 с.; Історія міст і сіл Української РСР.: У 26 т. - К., 1970. - Т.: Донецька область. - 992 с.; История рабочих Донбасса: В 2 т. - К.: Наукова думка, 1981. - Т.2: Рабочие Донбасса в период завершения строительства социализма и постепенного перехода к коммунизму. - 431 с.. Отже була проведена значна робота по висвітленню проблем економічного та соціального розвитку, проте міграційні процеси не досліджувалися.

З кінця 1980-х років (другий період) в історичній літературі починається активний пошук нових підходів до вивчення суспільства. Сучасні автори наукових досліджень відмовилися від колишніх стереотипів та спрощених схем.

О.М. Бут і П.В. Добров дослідили “економічну контреволюцію” в Україні в 20-30-ті роки ХХ ст., особливості розвитку економіки в умовах тоталітарного режиму Бут О.М., Добров П.В. “Економічна контреволюція” в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття: Від нових джерел до нового осмислення / Під заг. ред. О.М. Бута. - Донецьк: Вид-во УкрНтек, 2002. - 316 с.. Більшість істориків зосередилася на вивченні повоєнної історії України. Дослідженню голоду 1946-1947 рр. та його впливу на соціально-економічне, демографічне становище України присвячено праці О.М. Веселової, В.І. Марочко, О.М. Мовчан та ін. Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О. М. Голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: Злочини проти народу. - 2-ге вид., допов. - К.-Нью-Йорк: Вид. М.П. Коць, 2000. - 274 с.. Серед праць, присвячених дослідженню періоду 1950-х років, потрібно відзначити праці М.В. Коваля, Ю.О. Курносова, В.К. Барана Коваль М.В. Українська РСР у період відбудови і розвитку народного господарства (1945-1955) // УІЖ. - 1990. - №4. - С.80-87; Курносов Ю.О. Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х - першій пол. 60-х рр. // УІЖ. - 1990. - №5. - С. 79-86; Баран В.К. Україна 1950-1960-х рр.: Еволюція тоталітарної системи. - Львів: Ін-т українознавства ім. Крип'якевича НАН України, 1996. - 448 с. та ін..

Розбудова незалежної України активізувала дослідження становища українців та їх міграцій у часи Російської імперії та радянської влади. Серед них праці І.І. Винниченко, В.І. Сергійчука, О.В. Буцько та ін. Винниченко I.I. Міграційні процеси 2-ї пол. 40-х - початку 90-х рр. // Українці в державах колишнього СРСР: Історико-географічний нарис. - Житомир, 1992. - 163 с.; Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. - К.: УВС, 2000. - 430 с.; Буцько О.В. Украина - Польша: миграционные процессы 40-х годов. - К., 1997. - 149 с. та ін.. Питань примусових міграцій - депортацій українського населення - торкаються дослідження І.Г. Біласа, М. Бугая та ін. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 pp. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: Кн. 1. - К.: Либідь-Військо України, 1994. - 432 с.; Бугай М. Депортації населення з України (30-50-ті роки) // УІЖ. - 1990. - №10. - С. 32-38; - №11. - С. 20-26 та ін.. В.М. Нікольський дослідив репресивну діяльність органів держбезпеки наприкінці 1920-х - 1950-ті рр. Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.): Історико-статистичне дослідження. - Донецьк, 2003. - 624 с.. О.А. Бомбандьорова розглянула становище з підготовкою трудових резервів та їх працю на підприємствах у 1943-1945 рр. Бомбандьорова О.А. Підготовка та використання державних трудових резервів в Україні в роки Великої Вітчизняної війни: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 2000. - 18 с..

Ряд робіт присвячені безпосередньо Донбасу. Серед них роботи узагальнюючого характеру, написані як окремими дослідниками, так і колективами авторів: “Історія рідного краю”, “Вугільний Донбас у другій половині ХХ століття” та ін. История родного края: Уч. пособие. - Донецк: Кардинал, 1998. - Ч.2. - 320 с.; Вугільний Донбас у другій половині ХХ століття / Під. ред. З.Г. Лихолобовой. - Донецьк, 2001. - 339 с. та ін.. З.Г. Лихолобова розглянула концептуальні питання історії вугільного Донбасу у другій половині ХХ ст., що дало нові напрямки досліджень історії краю у цей період. На основі архівного матеріалу вона дослідила і кадри вугільної промисловості, навівши чисельні статистичні дані, проблему їх закріплення на підприємствах Лихолобова З.Г. Етапи історичного шляху вугільного Донбасу в др. пол.. ХХ ст. // Проблеми історії України: Вип.6. - К.: НАН України. Ін-т історії України. - К., 2002. - С. 489-500; його ж: Кадры угольной промышленности // Нові сторінки історії Донбасу: Кн.7. - Донецк: ДонДУ, 1999. - С. 184-195; його ж: Концептуальні питання історії вугільного Донбасу у другій половині ХХ ст. // Нові сторінки історії Донбасу: Кн. 8. - Донецьк: ДонНУ, 2000. - С. 3-16 та ін.. Проблем формування трудових ресурсів Донбасу, економічного стану і розвитку регіону в воєнний і повоєнний період торкаються й роботи Е.Л. Кравченка, Л.І. Суюсанова, А.О. Саржана, В.М. Гаврилова та ін. Кравченко Э.Л. Обеспечение рабочей силой угольных предприятий Донецкой области (1943-1945) // Новые страницы истории Донбасса: Кн.4. - Донецк, 1995.- С. 118-128; Суюсанов Л.І. Вихідці із Західної України, Північної Буковини і Бесарабії на шахтах Донбасу (вересень 1939 - червень 1941 рр.) // Нові сторінки історії Донбасу: Кн.7. - Донецьк: ДонДУ, 1999. - С.153-160; Саржан А.О. Новітня історія Донбасу (1945-1999): Навч. посіб. - Донецьк: Сталкер, 1999. - 463 с.; Гаврилов В.М. Сільська молодь Північного Лівобережжя у відновленні промисловості Донбасу у перші повоєнні роки // Нові сторінки історії Донбасу. - Кн.8. - Донецьк, ДНУ, 2000. - С. 198-209 та ін.. І.С. Тарнавський дослідив особливості вугільної промисловості Донбасу у період окупації Тарнавський І.С. Вугільна промисловість Донбасу під час фашистської окупації. Праця цивільного населення та радянських військовополонених // Нові сторінки історії Донбасу. - Кн.11. - Донецьк, ДНУ, 2005. - С. 34-47..

У праці П.В. Доброва та І.М. Єсипа досліджується трудова діяльність жінок Донбасу в роки Великої Вітчизняної війни. В ній показано й участь в соціалістичному змаганні жінок, які прибули на відбудову промислових підприємств з інших регіонів країни, а також дезертирство з підприємств і методи боротьбі влади проти нього Добров П.В., Есип И.М. Трудовая деятельность женщин Донбасса в годы Великой Отечественной войны (1941-1945). - Донецк: Друк-инфо, 2000. - 239 с.. Залучення нових джерел дозволило О.І. Задніпровському Заднепровский А.И. Голод 1946-1947 гг. в селах Донетчины // Новые страницы в истории Донбасса: Кн.2. - Донецк: ДонГУ, 1992. - С.114-134; його ж: Особливості голоду 1946-1947 років у Донбасі // Голод 1946-1947 років в Україні: причини і наслідки. - Київ-Нью-Йорк, 1998. - С. 120-124 та ін. показати демографічні наслідки повоєнного голоду для Донбасу. Серед робіт закордонних дослідників, які присвячені дослідженню окремих питань історії Донбасу, слід відзначити праці Т.Пентер Пентер Т. “Работа на врага” или “принудительный труд”: Угольная промышленность Донбасса во время оккупации 1941-1943 гг. // Нові сторінки історії Донбасу. - 2005. - Кн. 11. - С. 5-18. і Г.Куромії Куромія Г. Свобода і терор в Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870-1990 рр. - К.: Основи, 2002. - 510 с..

Отже, як свідчить огляд історіографії, дослідниками проведена значна робота з накопичення інформації щодо окремих аспектів соціально-економічного розвитку, проте комплексної праці з проблеми немає й досі.

Характеристика джерел. Основу дисертаційного дослідження складає комплекс різних за походженням і змістом джерел, як опублікованих так і архівних матеріали. До опублікованих джерел відносяться тематичні збірки документів, матеріали статистики. Архівні матеріали представлені фондами Центрального архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Центрального архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), державних архівів Донецької (ДАДО) та Луганської областей (ДАЛО). Загалом було опрацьовано архівні матеріали 16 фондів. Значна їх частина вперше введена до наукового обігу.

Можна виділити наступні види джерел: законодавчі акти вищих органів влади та управління, документи Комуністичної партії, діловодна документація центральних та місцевих органів влади, статистика, періодична преса, мемуари.

До першої групи слід віднести Конституції СРСР і УРСР, закони, директиви та інші нормативно-правові акти та настанови владних структур, які було опубліковано окремими виданнями, в різноманітних збірках, стенографічних звітах та ін., а також знаходяться у фондах центральних архівів. Вони дозволяють дослідити керівництво та методи організації і проведення зовнішніх міграцій та ін. Це постанови Державного комітету оборони (ДКО), укази та постанови Президії Верховної Ради, РНК, Ради Міністрів СРСР та УРСР.

Друга група джерел репрезентована програмними та директивними документами КПРС і КПУ та громадських об'єднань. Постанови партійних органів викладені в узагальнюючих збірках документів з'їздів та конференцій партії, а також можна знайти у фондах ЦДАГО України: ф.1 - фонд ЦК КПУ, ф. 7 - фонд ЦК ЛКСМУ. У них відображені принципові питання розвитку народного господарства, соціальної, культурної та інших сфер життя.

Третю групу складає діловодна документація центральних і місцевих органів влади, партійних і комсомольських органів, які можна знайти як в опублікованих збірках, так і, переважно, в фондах місцевих архівів. Серед них в ДАДО фонд № 326, ф. №424 - фонди Сталінського обкому партії та обкому ЛКСМУ, ф. 18, 19, 565 - фонди Сталінського, Маріупольського, Краматорського міськомів, ф. 60 - фонд Мар'їнського райкому партії, ф. Р-1838 - матеріали Надзвичайної комісії з вивчення збитків нанесених під час окупації; в ДАЛО: фонд П-179 - документи Ворошиловградського обкому партії, ф. Р-1573 - фонд уповноваженого комітету держплану при Раді Міністрів СРСР по Ворошиловоградській області, ф. Р-2375, ф. Р-3615 - фонди планових комітетів Ворошиловградської облради, міськради, фонди Переселенського управління ф. 4626 - в ЦДАВО України та ф. Р-5895 у ДАДО. Ця група представлена протоколами засідань бюро обкомів, райкомів та міськомів партії, виконавчих комітетів різних рівнів рад, довідками, діловим листуванням та ін. З них можна довідатися про хід мобілізацій населення, методи організації та проведення оргнаборів, комсомольсько-молодіжних призовів та ін.

Найважливішим видом історичних джерел є статистичні матеріали. Частину з них було надруковано в різноманітних збірках, довідниках, щорічниках, періодичних виданнях та ін. Найбільш важливими є статистичні матеріали Центрального статистичного управляння, що зберігаються в ф. Р-582 ЦДАВО України, обласних статистичних управлінь, в ф. Р-4249 ДАДО та в ф. Р-2519 ДАЛО, і багаті на відомості про щорічну чисельність прибулих та вибулих, механічний та природний приріст населення.

Четверту групу джерел склали матеріали періодичних видань. Були використані фахові журнали: “Вопросы истории”, “Вопросы истории КПСС”, “Вопросы истории СССР”, “Український історичний журнал”, “Схід”, “Нові сторінки історії Донбасу”, громадсько-політичні та галузеві видання, матеріали газет “Правда”, “Правда України”, “Социалистический Донбасс” та ін.

Особливу групу джерел складають мемуари діячів того часу, які можуть бути допоміжним матеріалом при дослідженні проблеми. Проте потрібно враховувати високий рівень заідеологізованості та суб'єктивність сприйняття ними подій того часу.

Комплексне використання зазначених джерел дозволяє зрозуміти основні засади державної міграційної політики та методи її здійснення, міграційні процеси в Донбасі в 1939-1959 рр. та їх вплив на соціально-економічний розвиток регіону, дозволяє зробити їх неупереджений аналіз.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму, наукової об'єктивності, визнання загальних закономірностей розвитку суспільства. Застосування цих принципів на основі вивчення фактичного матеріалу дозволяє дійти відповідних висновків, вийти на відповідний рівень узагальнень. Різноманітність поставлених перед дослідником завдань, наявність великої кількості праць та джерел вимагають застосування системи методів - порівняння, узагальнення, індукції, дедукції, аналітико-синтетичного, логічного, історико-хронологічного, статистичного, історико-генетичного та історико-порівняльного.

У другому розділі - “Демографічний та соціально-економічний розвиток Донбасу в 1939-1943 рр.” досліджено основні засади міграційної політики та її здійснення в Донбасі напередодні Великої Вітчизняної війни, особливості міграційних процесів в ході Великої Вітчизняної війни, наслідки воєнної депопуляції населення для демографічного та соціально-економічного розвитку регіону.

У першому підрозділі - “Населення Донбасу в 1939 р.” показано, що в результаті здійснення форсованої індустріалізації, суцільної колективізації та масових репресій 1930-х рр. відбулися значні зміни в економічному, соціальному, демографічному розвитку Донбасу, у т.ч. у чисельності і складі населення регіону. Донбас залишався основною паливно-енергетичною базою країни, постійно відчуваючи нестачу робочої сили. Нестача робочої сили на підприємствах заповнювалася за рахунок зовнішніх міграцій населення, серед яких значне місце посідали безповоротні міграції сільського населення з областей Росії, Білорусії, Татарії та ін. Основним засобом їх проведення виступав оргнабір, який було започатковано ще в 1930 р. Значну роль у зростанні чисельності населення регіону та формуваннї його трудових ресурсів відігравали керовані міграції українського населення, які посилилися з початком Другої світової війни.

Внаслідок здійснення зовнішніх керованих міграцій за роки між двома переписами (1926-1939 рр.) чисельність населення регіону майже подвоїлася і на момент перепису 1939 р. досягла близько 4,9 млн. осіб. Чисельність населення Ворошиловградської області досягла 1,84 млн., а Сталінської - 3,1 млн. осіб. Міське населення регіону у порівнянні з 1926 р. зросло в 4 рази й склало 74% від усього населення Донбасу. При цьому 61,9% складали мешканці віком від 15 до 59 років, тобто працеспроможне населення. Разом з цим у 7 разів зросла кількість міст, а щільність населення досягла 78 осіб на 1 км2, що було найвищим показником в Україні.

У другому підрозділі - “Соціально-економічний розвиток та міграційні процеси в Донбасі в 1939-1941 рр.” показано, що третій п'ятирічний план розвитку народного господарства на 1938-1942 рр. (затверджен XVIII з'їздом ВКП(б) у 1939 р.) приділив значну увагу розвитку нових вугільних районів. Значне місце відводилося й Донбасу, де продовжувалося будівництво нових підприємств, що потребувало прибуття нових робітників. Протягом 1939-1940 pp. з території Західної України, Північної Буковини і Бесарабії у вугільну промисловість України було спрямовано близько 38 тисяч осіб. Робітники із Західної України розподілялися по трестах комбінатів “Сталінвугілля” і “Ворошиловградвугілля” та заводах. З грудня 1939 року з Донбасу почався відплив західних українців, пік якого прийшовся на кінець 1940-початок 1941 рр. Щоб припинити плинність робітників, покінчити з прогулами та залишенням без дозволу місця роботи і таким чином збільшити продуктивність праці, забезпечити виконання планів розвитку народного господарства 26 червня 1940 р. було прийнято указ Президії Верховної Ради СРСР “Про перехід на восьмигодинний робочий день, семиденний робочій тиждень і про заборону самочинного залишення роботи робітниками і службовцями підприємств та установ. Порушення дисципліни прирівнювалися до карного злочину, а особи, які припускали їх, піддавались суду та тюремному ув'язненню. В результаті міграцій чисельність населення Донбасу на 1 червня 1941 р. склало 5,4 млн. осіб. Разом з цим зростала кількість нових підприємств, обсяг виробництва, проте підприємства регіону, перш за все вугільні, хронічно не виконували народногосподарських планів.

У третьому підрозділі - “Особливості міграційних процесів на початку Великої Вітчизняної війни та в період окупації (1941-1943 рр.)” показано, що початок Великої Вітчизняної війни призвів до нових керованих міграцій населення, що знайшло відображення у мобілізаціях до лав РСЧА, мобілізацій населення на будівництво оборонних споруд, евакуації частини робітників на Схід та некерованому русі біженців разом з лінією фронту. На початку війни на території Ворошиловградської та Сталінської областей було сформовано 383-ю, 393-ю, 395-у стрілецькі дивізії з робітників-шахтарів, на початку липня 1941 р. створювалося народне ополчення, до якого вже у серпні вступило 345 тис. мешканців Донбасу. Лише в перші тижні після початку Великої Вітчизняної війни до РСЧА в Сталінській області було мобілізовано 236 тис. осіб, а усього з червня 1941 р. по вересень 1943 р. до РСЧА було мобілізовано зі Сталінської області 1152 тис. осіб, а з Ворошиловградської - 694 тис. осіб

У роки окупації та відступу німецьких військ промисловість Донбасу було зруйновано, а чисельність населення значно зменшилася. Визволення Донбасу поставило питання про відбудову його промисловості в стислі терміни та включення його до воєнно-промислового потенціалу СРСР. Особливості відбудови народного господарства Донбасу визначалися умовами воєнної депопуляції населення - воно складало тільки 40,96% від чисельності населення у 1941 р. або 45,4% від чисельності населення у 1939 р. Воєнна депопуляція населення знайшла відображення в системі міграційної політики радянського уряду, що мала на меті забезпечення робочою силою відбудовчих робіт й відновлення чисельності населення регіону, являючись продовженням політики 1930-х років у нових умовах.

У третьому розділі - “Міграційні процеси в Донбасі в 1943-1950 рр.” досліджено особливості міграційних процесів в Донбасі в 1943-1950 рр., встановлено чисельність прибулих, механічний приріст та вплив зовнішніх керованих міграцій на соціально-економічний розвиток регіону.

У першому підрозділі - “Основні риси міграційних процесів у 1943-1945 рр.” показано, що вже у перші місяці післі звільнення до регіону були спрямовані відбудовчі загони з молоді - учнів шкіл ФЗН та ремісничих училищ для відбудови підприємств Донбасу. Проте робочих потрібно було значно більше, бо промисловий потенціпл регіону було вщент зруйновано. Оскільки мобілізації місцевого населення проходили з великими труднощами та не забезпечували потреб відбудови у робочій силі, то відновлення трудових ресурсів та населення Донбасу в 1943-1945 відбувалося головним чином за рахунок керованих зовнішніх міграцій населення, які здійснювалися воєнно-адміністративними методами через спрямування номенклатурних працівників через ДКО, ЦК ВКП(б), ЦК КП(б)У, комсомольсько-молодіжні призови, мобілізації фахівців по лінії НКО і молоді до шкіл ФЗН та РУ, оргнабори, депортації, спрямування репатрійованих та інтернованих, розконвойованих та амністованих (не рахуючи такого спецконтингенту, як військовополонені, яких не відображали статистичні звіти). Система даних заходів дозволила частково задовольнити потреби відбудови у робочій силі. Зовнішні керовані міграції цього часу до Донбасу були здебільшого безповоротними, а серед внутрішньорегіональних - зростають човникові.

Воєнно-адміністративні методи здійснення державної міграційної політики викликали невдоволення, що знайшло своє відображення у масовому дезертирстві з підприємств і вибуттю за межі регіону значної частини прибулих. Це негативно позначалося на роботі підприємств, балансі трудових ресурсів, свідченням чого була велика плинність робочої сили. Викликана нею часткова дезорганізація виробництва вела до посилення репресивних заходів, що не завжди давали бажаний ефект.

У другому підрозділі - “Вплив голоду 1946-1947 рр. на міграційні процеси” показано, що голод ускладнив виконання планів відбудови, проте Донбас з гарантованим забезпеченням робітників підприємств продовольчими товарами залишався центром тяжіння для селян. Голод 1946-1947 рр. негативно позначився на демографічному розвитку регіону, але при цьому чисельність прибулих до регіону залишалася на високому рівні. Щомісячні дані прибуття до областей та регіону в цілому показують постійне зростання чисельності прибулих, що перевищували відповідні показники воєнного часу. Проте голод, разом з тяжкими умовами праці та житлово-побутовими умовами, спричинився до подальшого зростання плинності населення. Незважаючи на це протягом другої половини 1946 р. до регіону прибувало 22-32 тис. осіб щомісяця, а першої половини 1947 р. - 15-25 тис. осіб щомісячно, при цьому показники механічного приросту постійно зменшувалися.

Зростала й плинність населення, особливо через дезертирство з підприємств, яке набуло масового характеру. Тільки з комбінатів “Сталінвугілля” і “Артемвугілля” в 1947 р. вибуло більше 117 тис. осіб, у т.ч. 12 тис. молодих робітників, які закінчили школи ФЗН. Знизити рівень плинності робітників мало застосування моральних стимулів, у т.ч. встановлення Дня шахтаря, медалі “За відбудову шахт Донбасу” та ін., а також заходи боротьби з дезертирством: розшук і повернення дезертирів на підприємства, притягнення їх до кримінальної відповідальності та ін. Це дозволило зберегти перевагу чисельності прибулих до регіону над чисельністю вибулого населення. Як і раніше, головним пріоритетом в організації зовнішніх міграцій залишалося зростання чисельності прибулих для забезпечення відбудови промисловості робочою силою

У третьому підрозділі - “Роль зовнішніх міграцій у формуванні трудових ресурсів Донбасу” показано, що наприкінці 1940-х років формується розуміння необхідності змін методів організації зовнішніх міграцій, хоча їх здіснення було неможливим за існуючого політичного режиму, що засвідчила постанова ЦК ВКП(б) “Про стан партійно-політичної роботи на вугільних шахтах Донбасу” від 28 лютого 1948 р. Розпочався перегляд зовнішніх ознак міграційної політики, щоб забезпечити народне господарство регіону робочою силою.

З 1943 по 1951 рр. чисельність населення регіону досягла рівня 1939 р. і дещо перевищила її за рахунок керованих міграцій з інших областей, які проводилися військово-адміністративними методами. До регіону прибуло близько 3,25 млн. осіб, а вибуло близько 1,74 млн. осіб, механічний приріст населення склав близько 1,5 млн. осіб. Разом з тим зросла й чисельність трудових ресурсів, яка дещо перевищила довоєнний рівень. Незважаючи на це в регіоні спостерігалася велика плинність населення, яка була викликана методами здійснення керованих зовнішніх міграцій, тяжкою працею та незадовільними соціально-побутовими умовами. Весь час механічний приріст населення перевищував природний, переважну більшість якого дали області України.

Хоча з кінця 40-х років йде поступове зменшення зовнішніх міграцій, але механічний приріст населення має велике значення у збільшенні чисельності населення, особливо трудових ресурсів і на початку 50-х років.

У четвертому розділі - “Еволюція державної міграційної політики в 1950-х роках” досліджено еволюцію державної міграційної політики в 1950-х рр., встановлено чисельність прибулих та вибулих, механічний приріст населення та вплив зовнішніх міграцій на соціально-економічний розвиток регіону.

У першому підрозділі - “Зміна пріоритетів у здійсненні міграційної політики до Донбасу” показано, що в 1951 р. відбулася нова і остання депортація українського населення з земель Західної України, що відійшли до Польщі, частка з яких була переселена до Донбасу. Вона стала останнім найяскравішим проявом продовження міграційної політики воєнно-адміністративними методами, але водночас засвідчувала, що старі методи здійснення міграційної політики себе вичерпали, було впорядковано організований набор населення. Відбудова промисловості дозволила Донбасу зайняти традиційне місце паливо-енергетичної бази СРСР. Проте відбудова відбувалася на старій технічній основі та й торкалася перш за все підприємств тяжкої промисловості, що посилило міжгалузеві диспропорції, і супроводжувалось негативними моментами у фінансовій і господарській діяльності окремих підприємств, що обумовлювало нові зовнішні міграції.

Хрущовська “відлига” поклала початок десталінізації й відносної лібералізації суспільно-політичного життя, реформам і пошукам нових підходів до розв'язання суспільно-політичних, економічних та соціальних проблем, що відбивалося й на державній міграційній політиці, у якій замість воєнно-адміністративних заходів починається перехід до адміністративно-командних методів здійснення державної міграційної політики. Депортації та мобілізації населення було припинено, але й при цьому використовувалися оргнабір, комсомольсько-молодіжні призови на т.зв. комсомольсько-молодіжні будівництва, суспільні призови на будівництво шахт, призови учнів до шкіл ФЗН.

У другому підрозділі - “Зміни у методах проведення міграційної політики”, досліджується зміна методів проведення міграційної політики, ждоводиться, що головну роль у міграціях до Донбасу відігравали призови молоді до училищ і шкіл трудових резервів, призови на будівництво промислових підприємств. В 1955 р. було скасовано кримінальну відповідальність за самочинне залишення закладів трудових резервів, відмінено заборону на проведення абортів та ін. Відбувається подальша еволюція державної міграційної політики, закріплюється перехід від воєнно-командних методів організації і здійснення зовнішніх міграцій до командно-адміністративних, що засвідчили скасування судової відповідальності робітників за самочинне залишення підприємств і прогули без поважної причини, подальша зміна пріоритетів - від забезпечення постійного зростання чисельності прибулих до їх закріплення. Проте відмова від воєнно-командних методів не призвела до потужних трансформацій у здійсненні політики, бо сутність тоталітарного ладу не змінилася, а замість них нічого нового не було запропоновано.

Оскільки екстенсивний розвиток виробництва був неможливим без подальших керованих зовнішніх міграцій, то вони відбуваються і надалі, але вже у вигляді комсомольсько-молодіжних призовів на будівництво шахт та промислових підприємств, що призвело до нових зовнішніх міграцій у 1956-1958 рр., значну роль у цьому відіграли громадські призови в 1956 і 1957 рр. Тільки в 1955-1957 рр. на будівництво 37 шахт прибуло 113 тис. молодих робітників з різних областей України.

У третьому підрозділі - “Наслідки еволюції міграційної політики для соціально-економічного розвитку Донбасу у 1951-1959 рр.” досліджується вплив міграційної політики на соціально-економічний розвиток регіону.

У 1958 р. в основному були побудовані нові шахти, було прийнято в експлуатацію першу чергу каналу “Сіверський Донець - Донбас” та ін., що призвело з наступного року до поступового зменшення прибуття населення. Проте різкого падіння показників прибуття не відбувалося, бо у 1958 р. було проголошено курс на хімізацію сільського господарства, будівництво нових та реконструкцію вже існуючих підприємств хімічної промисловості. А у січні 1959 р. було проведено перший після закінчення Великої Вітчизняної війни Всесоюзний перепис населення.

У 1952-1959 рр. у регіон прибуло більше 4,6 млн. осіб, вибуло майже 2/3 прибулих. Усього за 1944-1959 рр. в Донбас прибуло 7,85 млн. осіб, вибуло - 5,32 млн. осіб, механічний приріст склав 2,53 млн. осіб. Чисельність населення регіону досягла 6,72 млн. осіб, тобто порівняно з 1939 р. зросла майже на 37%, а у порівнянні з 1943 р. більше ніж на 300%, працеспроможне населення складало близько половини чисельності населення регіону, питома вага робітників та їх родин склала близько 70 %, руками прибулих було побудовано нові підприємства, зроблено новий крок у зростанні економічного потенціалу регіону. У 1958-1959 рр. на вугільних підприємствах було досягнуто довоєнного рівня праці, зростали й інші показники економічного розвитку.

Основні результати дослідження відображені у наступних висновках.

1. У 1930-ті рр. формуються основні засади міграційної політики. Проведення форсованої індустріалізації потребувало постійного прибуття нової робочої сили. Виходячи із завдань розвитку народного господарства, міграційна політика держави була спрямована на забезпечення підприємств робочою силою за рахунок зовнішніх керованих міграцій населення, що виступали як засіб збільшення трудових ресурсів регіону, маючи переважно безповоротній характер.

2. Початок Великої Вітчизняної війни призвів до нових керованих міграцій населення, що знайшло відображення у мобілізаціях до лав РСЧА, мобілізаціях населення на будівництво оборонних споруд, евакуації частини робітників на Схід та некерованому русі біженців разом з лінією фронту. У роки окупації та відступу німецьких військ промисловість Донбасу було зруйновано, а чисельність населення значно зменшилася.

3. Визволення Донбасу поставило питання про відбудову його промисловості в стислі терміни. Особливості відбудови народного господарства Донбасу визначалися умовами воєнної депопуляції населення - воно складало тільки 40,96% від чисельності населення у 1941 р. або 45,4% від чисельності населення у 1939 р. Це знайшло відображення в системі міграційної політики радянського уряду, що мала на меті забезпечення робочою силою відбудовчих робіт, являючись продовженням політики 1930-х років у нових умовах і здійснювалися воєнно-адміністративними методами через спрямування працівників через ДКО, ЦК ВКП(б), ЦК КП(б)У, комсомольсько-молодіжні призови, мобілізації фахівців по лінії НКО і молоді до шкіл ФЗН та РУ, оргнабори та ін., які були здебільшого безповоротними, а серед внутрішньорегіональних зростала частка човникових міграцій.

4. Голод 1946-1947 рр. негативно позначився на демографічному розвитку регіону, але при цьому чисельність прибулих до регіону залишалася на високому рівні. Щомісячні дані прибуття до областей та регіону в цілому показують постійне зростання чисельності прибулих, що перевищували відповідні показники воєнного часу. Воєнно-адміністративні методи здійснення державної міграційної політики викликали невдоволення, що знайшло своє відображення у масовому дезертирстві з підприємств і вибутті за межі регіону значної частини прибулих. Під тиском стихійного протесту ВКП(б) переглянула зовнішні ознаки міграційної політики, тим більше що виконання завдань відбудови дозволило Донбасу зайняти традиційне місце паливно-енегретичної бази СРСР. Це знайшло відображення у змінах в організації оргнаборів у 1951 р.

5. Хрущовська “відлига” поклала початок реформам і пошукам нових підходів до розв'язання суспільно-політичних, економічних та соціальних проблем, що відбивалося й на державній міграційній політиці, у якій замість воєнно-адміністративних заходів починається перехід до адміністративно-командних методів здійснення державної міграційної політики. Депортації та мобілізації населення було припинено, змінено окремі форми та методи контролю, які ставали більш гнучкими.

6. Головну роль у міграціях до Донбасу тепер відігравали призови молоді до училищ і шкіл трудових резервів, на будівництво промислових підприємств. В 1955 р. було скасовано кримінальну відповідальність за самочинне залишення закладів трудових резервів, а ХХ з'їзд КПРС у 1956 р. поклав початок десталінізації, що повинно було привести й до послаблення адміністративно-командних важелів здійснення міграційної політики. Тим більше, що вугільна галузь Донбасу з середини 1950-х років ставала нерентабельною.

7. У 1956-1958 рр. відбувається подальша еволюція державної міграційної політики, закріплюється перехід від воєнно-командних методів організації і здійснення зовнішніх міграцій до командно-адміністративних, що засвідчили скасування судової відповідальності робітників за самочинне залишення підприємств і прогули без поважної причини, відміна заборони абортів і т.д., відбувається подальша зміна пріоритетів - від забезпечення постійного зростання чисельності прибулих до їх закріплення. Оскільки екстенсивний розвиток виробництва був неможливим без подальших керованих зовнішніх міграцій, то вони відбуваються і надалі, але вже у вигляді комсомольсько-молодіжних призовів на будівництво шахт та промислових підприємств, що призвело до нових зовнішніх міграцій у 1956-1958 рр., які й забезпечили подальше зростання механічного приросту населення, а разом з тим й чисельності населення регіону.

Основні положення дисертації оприлюднені в таких публікаціях автора

1. Міграційні та демографічні процеси у Донецькій області 1943-1951 рр. // Схід. - 2004. - №1(59). - С. 26-29.

2. Міграційні та демографічні процеси у Луганській області 1943-1951 рр. // Схід. - 2004. - №2(60). - С. 12-16.

3. Депортації українського населення у Донбас 1944-1949 рр. // Схід. - 2004. - №3(61). - С. 61-65.

4. Порівняльний аналіз міграційних та демографічних процесів у Ворошиловградській і Сталінській областях (1943-1951 рр.) // Схід. - 2004. - №4(62). - С. 55-59.

5. Наслідки другого розміну районів між Польщею та УРСР в 1951 р. для Сталінської області // Схід. - 2004. - №5(63). - С. 60-63.

6. Початок відновлення народонаселення Донбасу у 1943-1945 рр. // Історичні записки: Зб. наук. праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. - №6. - С. 3-11.

7. Еволюція державної міграційно-демографічної політики в Донбасі у 1950-ті роки // Історичні записки: Зб. наук. праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. - №7. - С. 3-13.

8. Соціалістичне змагання й зовнішні міграції населення в Донбас у 1943 - на початку 1950-х рр.: взаємозв'язок і взаємовплив // Вісник Луганського педагогічного університету ім. Т. Шевченка. - 2005. - №8(88). - С. 5-12.

9. Порівняльний аналіз міграційних та демографічних процесів у Ворошиловградскій (Луганській) і Сталінській областях 1952-1959 рр. // Схід. - 2005. - №1(67). - С. 52-55.

10. Особливості організації зовнішніх міграцій населення в Донбасі у 1946-1948 рр. // Історичні записки: Зб. наук. праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. - №9. - С. 3-10.

11. До питання керівництва зовнішніми міграціями в Донбас 1947-1948 рр. // Збірник наукових праць, серія історія і географія. - Харків: Майдан, 2006. - С. 158-162.

12. Місце зовнішніх міграцій населення в Донбас у відновленні і формуванні його трудових ресурсів у 1943-1951 рр. // Схід. - 2005. - №4(70). - С. 57-61.

13. Вплив голоду 1946-1947 рр. на міграційно-демографічні процеси у Донбасі // Схід. - 2005. - №5(71). - С. 53-56.

14. Основні риси державної міграційно-демографічної політики в Донбасі в 1943-1951 рр. // Схід. - 2005. - №6(72). - С. 79-82.

15. Соціально-економічний розвиток Донбасу і його вплив на зовнішні міграції до регіону в 1950-і роки // Нові сторінки історії Донбасу: Зб. статей. - Кн. 12. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - С. 179-187.

16. Стан населення Донбасу в 1939-1943 рр. // Вісник Східноукраїнського національго університету ім. В. Даля. - 2006. - №9(103). - Ч. 2. - С. 18-24.

17. Зміни у складі населення Донбасу в 1926-1939 рр. // Схід. - 2006. - №6(78). - С. 96-99. (співавтор Р. Морозов).

18. Демографічний та економічний розвиток Донбасу в 1950-ті роки // Нові сторінки історії Донбасу: Зб. статей. - Кн. 13/14. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - С. 251-260.

19. Заходи щодо залюднення Донбасу в умовах воєнної депопуляції населення 1943-1945 рр. / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. - С. 30-35.

20. Методи організації зовнішніх міграцій населення в Донбас у 1943-1951 рр. // Донецький вісник Наукового товариства ім. Т. Шевченка. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. - Т. 8. - С. 146-154.

АНОТАЦІЯ

міграційний донбас населення робітничий

Алфьоров М.А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу в 1939-1959 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню міграційних процесів та їх впливу на соціально-економічний розвиток Донбасу в 1939-1959 рр. В дослідженні показано формування основних засад міграційної політики та її реалізація в Донбасі, вплив на соціально-економічний розвиток і стан населення напередодні Великої Вітчизняної війни. Виявлено особливості міграційних процесів в Донбасі під час Великої Вітчизняної війни, наслідки воєнної депопуляції населення для демографічного та соціально-економічного розвитку регіону, встановлено взаємозв'язок і взаємовплив зовнішніх міграцій та соціально-економічного розвитку регіону, розкрито методи здійснення міграційної політики в Донбасі. На основі аналізу архівних матеріалів простежується динаміка прибуття населення до регіону та вибуття з нього, визначені чинники плинності робітничих кадрів і роль зовнішніх міграцій у формуванні трудових ресурсів. Дисертант досліджує еволюцію державної міграційної політики та її наслідки для соціально-економічного розвитку Донбасу в 1950-ті роки.

Ключові слова: міграційна політика, міграційні процеси, соціально-економічний розвиток, трудові ресурси, еволюція, механічний приріст, природний приріст, плинність кадрів.

АННОТАЦИЯ

Алферов Н.А. Миграционные процессы и их влияние на социально-экономическое развитие Донбасса в 1939-1959 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук про специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2007.

Диссертация посвящена исследованию миграционных процессов и их влиянию на социально-экономическое развитие Донбасса в 1939-1959 гг. В исследовании показано формирование основных черт миграционной политики и ее реализация в Донбассе, влияние на социально-экономическое развитие и положение населения региона накунуне Великой Отечественной войны. В результате осуществления форсованной индустриализации, сплошной колективизации и массовых репрессий 1930-х гг. произошли значительные изменения в экономическом, социальном, демографическом развитии Донбасса. Донбас оставался основной топливно-энергетической базой страны, постоянно испытывая нехватку рабочей силы, которая в определенной степени восполнялась за счет внешних миграций населения, в основном безввозвратных. Вследствие осуществления внешних управляемых миграций, основу которых составляли оргнаборы сельского населения, за годы между двумя переписями (1926-1939 гг.) численность населения региона почти удвоилась и на момент переписи 1939 г. достигла около 4,9 млн. чел., а на 1 июня 1941 г. - 5,4 млн. чел. Были построены новые предприятия, однако промышленность региона хронически не выполняла производственные планы.