Джерела з історії діловодства Запорізького козацтва доби Нової Січі (1734-1775)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

УДК 35.073.515: 94(477) „17”

Джерела з історії діловодства Запорізького козацтва доби Нової Січі (1734 - 1775)

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Синяк Іван Леонідович

Київ 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Захист відбудеться “25” травня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Автореферат розісланий “19” квітня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Песчаний О.О.

АНОТАЦІЇ

Синяк І.Л. Джерела з історії діловодства запорізького козацтва доби Нової Січі (1734-1775). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю: 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2006.

У дисертації вперше досліджуються джерела з історії діловодства Запоріжжя доби Нової Січі (1734-1775). Докладно з'ясовано функції Військової, Похідної Військової, паланкових канцелярій, їхній штат та компетенцію різних посадовців. Визначено особливості переходу Запоріжжя на російську форму діловодства, реакцію Січі на відповідні вимоги. Встановлено коло документів, які продукували канцелярські установи Запоріжжя, проведено генеральну класифікацію документів, зроблено формулярний аналіз документальних джерел, з'ясовано особливості формулярів різних видів документації Запоріжжя. Простежено діловодні зносини Запоріжжя з Гетьманщиною, київським генерал-губернатором та київською губернсько канцелярією, Петербургом, Новосербією, Слов'яносербією, російськими військовими командами, Кримським ханатом, польськими урядниками Правобережної України.

Ключові слова: діловодство, Кіш, Військова канцелярія, Похідна військова канцелярія, паланкові канцелярії, документообіг.

Сыняк И.Л. Источники по истории делопроизводства запорожского козачества во время Новой Сечи (1734-1775). - Рукопись (272 с.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности: 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Институт украинской археографии и источниковедения им. М.С.Грушевского НАН Украины. - Киев, 2006.

В диссертации впервые исследуются источники по истории делопроизводства Запорожья в период Новой Сечи (1734-1775). При этом проведена широкомасштабная архивная эвристика в Центральном государственном историческом архиве г. Киева и Институте рукописей Национальной библиотеки Украины им. В.И.Вернадского НАН Украины.

Подробно выяснено функции Военной, Походной Военной, паланковых канцелярий, их штат, компетенцию различных канцелярских служителей. Кроме делопроизводства, эти канцелярии исполняли ряд административных, судово-следственных, военных и хозяйственных функций. Штат Военной канцелярии представлен военным писарем, подписарем, канцеляристами, старшим канцеляристом, толмачами, переводчиками, военным стадником, учениками Сечевой школы; паланковые канцелярии - писарем и подписарем; Походной Военной канцелярии - военным писарем, полковыми старшинами писарями, канцеляристами и подканцеляристами.

Определены особенности перехода Запорожья на российскую форму делопроизводства, реакцию Сечи на новые делопроизводственные требования. Определен круг документов, которые производили канцелярии Запорожья, проведено генеральную классификацию документов, сделано формулярный анализ документальных источников, выяснено особенности формуляров разных видов документации Запорожья. Изучены делопроизводственные отношения между Запорожья и Гетманщиной, киевским генерал-губернатором, киевской губернской канцелярией, Петербургом, Новосербией, Словяносербией, русскими военными командами, Крымским ханством, польскими чиновниками Правобережной Украины, слободскими полками, Донским Войском, следственными комиссиями, духовенством. Исследовано документооборот внутри Запорожья. В деловодных отношениях Коша Новой Сечи из киевской губернской канцелярией, киевским генерал-губернатором, Генеральной военной канцелярией и гетманом Кириллом Розумовским отображается, с одной стороны, желание Запорожья сберечь иерархическое равновесие с этими субъектами, а с другой - твердое намерение последних использовать в делопроизводстве фактически подвластный статус Коша. Поэтому в документообороте с этими субъектами Военная канцелярия до середины 40-х гг. XVIII в. использовала письма и только, проиграв, перешла на исполнительную документацию.

Ключевые слова: делопроизводство, Кош, Военная канцелярия, Походная Военная канцелярия, паланковые канцелярии, документооборот.

Syniak I.L. Sources from the history clerical work zaporozhian cossacks time of New Sich (1734-1775). - Manuscript (272 p.).

Dissertation on receipt for scientific degree of candidate of historical science on speciality 07.00.06 - historiography, source stady and special historical disciplines. - M.S.Hrushevs'ky Institute of Ukrainian Arheography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2006. The dissertation is devoted to the sources from the history of clerical work of zaporozhian cossacks of New Sich (1734-1775). It has been found out the functions of Military chancellery, Campaign Military chancellery, palanky chancelleries, their staff and the competency of the authoroties. It has been defined the pecularities of transition of Zaporozhya on the russian form of clerical work and the reaction of Sich on its demands. It also has been observed the clerical relationship between Zaporozhya and Getmanshchyna, Kiev general-governor and Kiev province chancellery, Peterbourg, New Serbia, Slovjanoserbia, russian military groups, Crimea hanat, Polish officials in the Rightbank Ukraine. It has been fixed the documents that was published by chancelleries of Zaporozhya, done the classification of the documents, made formulative analysis of the documental sources, found out the pecularities of the formulars of the diffirent types of documents.

Key words: clerical work, Kish, Military chancellery, Campaign Military chancellery, palanky chancelleries, documentary circulation.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Доба Нової Запорозької Січі є єдиним періодом в історії запорозького козацтва, від якого зберігся цілісний корпус документальних джерел - продукт власне козацького діловодства. У сукупності з джерелами, що входять до складу інших масивів (документація Гетьманщини, російських установ та адміністративно-територіальних одиниць), це створює вихідні передумови для ґрунтовних як джерелознавчих, так і конкретно-історичних досліджень з історії Нової Січі. Відправним пунктом у цьому процесі має стати докладне з'ясування закономірностей виникнення, функціонування, інформативного наповнення та архівування запорізького комплексу документальних джерел. Насамперед ретельного аналізу потребують джерелознавчі аспекти діловодства Вольностей Війська Запорозького, оскільки саме запорізькі документи, більшість яких зосереджено в Архіві Коша, є серцевиною джерельної бази. У такий спосіб будуть закладені підвалини для розв'язання похідних дослідницьких завдань.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою наукових планів відділу „Історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук” Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України (тема 3.2.7.5 - Документальні джерела з історії України XIV - XVIII ст.).

Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити комплекс джерелознавчих проблем, пов'язаних з діловодством Запоріжжя доби Нової Січі.

Досягнення мети передбачає розв'язання наступних завдань:

з'ясувати функції Військової, Похідної військової та паланкових канцелярій;

визначити штат канцелярій та компетенцію відповідних посадовців;

окреслити комплекс документів, що їх продукували канцелярії Нової Січі;

провести видову класифікацію діловодної документації Нової Січі;

дослідити особливості формуляру документів різних видів та різновидів;

простежити особливості документообігу між Запоріжжям та київською губернською канцелярією, установами Гетьманщини, Кримським ханатом, Новосербією та Слов'яносербією, російськими та Слобідськими полками, Військом Донським, урядниками Правобережної України;

з'ясувати закономірності діловодства, яке відбивало взаємини між різними суб'єктами в рамках Запоріжжя;

Об'єктом дослідження є джерела з історії Нової Січі.

Предметом дослідження є джерела з історії діловодства Нової Січі.

Методи дослідження становлять загальнонаукові методи: аналізу та синтезу, сходження від абстрактного до конкретного й навпаки, історико-генетичний та історико-порівняльний методи. Крім того застосовано метод формулярно-клаузульного аналізу, а також теоретичні напрацювання на полі джерелознавства М. Ковальського, Л. Пушкарьова, В. Горобця, С. Каштанова.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють цілісний період існування Нової Запорозької Січі - 1734-1775 рр.

Ступінь розробки проблеми. Діловодство запорозького козацтва часів Нової Січі ще не стало об'єктом спеціального дослідження. По суті дослідники обмежилися локальними напрацюваннями в контексті дослідження спорідненої тематики. Одним з перших в цьому плані був А. Скальковський. У своїх працях з історії Нової Січі він зробив низку спостережень стосовно штату Військової канцелярії, особливостей списування з Коша з урядниками Правобережжя, а також щодо збереження „старого” - доросійського діловодства.

Наступними, хто звернув увагу на канцелярську справу Нового Коша, стали А. Андрієвський, Л. Львов, П. Чернишенко, П. Єфименко, А. Флоровський, А. Шиманов. Перші троє дослідників зауважили існування документообігу між Кошем і Кримом, вказали на окремі факти пересилання вхідної документації на розгляд київського генерал-губернатора, з'ясували походження деяких запорозьких товмачів. П. Єфименко та А. Флоровський зробили кілька зауваг про діяльність останнього військового писаря І. Глоби та про функції канцеляристів під час роботи комісії з Нового Уложення. А. Шиманов порушив проблему документообігу між Січовим та Похідним Кошем.

Різних аспектів діловодства Запоріжжя торкалися Д. Яворницький, О. Рябінін-Скляревський, М. Кириченко та М. Слабченко. Д. Яворницький, характеризуючи штат Військової канцелярії, наголошував на значній ролі військового писаря при Коші, а також одним з перших зробив спробу обрахувати штат цієї установи.

Проблему штату Військової канцелярії порушував і О. Рябінін-Скляревський. Історик також торкався документообігу Січі з Кримом, Пилипом Орликом та Польщею, наголошував на зміні писарів в похідних командах.

Діловодство паланкових канцелярій намагалися проаналізувати М. Кириченко та М. Слабченко. Обидва дослідники торкалися питання збору податків на утримання паланкових канцелярій. Крім того, М. Слабченко звернув увагу на такий різновид ордерів Коша, як охоронні, а також спробував простежити внутрішньо паланковий документообіг. У другій половині XX ст. ця проблематика частково відбилася у працях В. Голобуцького, котрий аналізував такі різновиди документів як білети, та Ф. Шевченка (досліджував походження товмачів).

Дослідницький процес суттєво пожвавився в 90-ті рр. XX ст. Зокрема, Н. Ченцова плідно зупинилася на таких питаннях, як функціонування Військової канцелярії, чисельність та функції її штату, формулярні ознаки деяких різновидів документів. Л. Гісцова, характеризуючи архівну справу на Січі, досліджувала повноваження Військової канцелярії, обов'язки канцеляристів, окремі елементи зовнішнього та внутрішнього документообігу. О. Апанович увела до наукового обігу деякі факти про паланкове діловодство, впровадження на Запоріжжі російської форми документообігу.

У роботах В. Горобця, Т. Кузик, І. Лимана, О. Олійника, В. Панашенко, С. Плецького, С. Андрєєвої, В. Ленченка, Г. Шпитальова, В. Стафійчука, Х. Лащенко, О. Посунько, С. Абросимової, О. Чумака, С. Шевченко, І. Грозовського, А. Гурбика, І. Паньонко заторкуються окремі проблеми, пов'язані зі штатом Військової канцелярії, документообігом Запоріжжя з Кримом і Новою Сербію, із запровадженням російської схеми діловодства, класифікацією та формулярами документів. При цьому зроблено низку як слушних спостережень, так і таких, що потребують додаткової верифікації.

В цілому доводиться констатувати фрагментарність студій над різними сегментами діловодства Запоріжжя доби Нової Січі. Більшість з них потребує ретельного дослідження на основі репрезентативної джерельної бази.

Джерельна база дослідження охоплює документальні джерела та наративи. Її серцевиною є фонд 229 ЦДІАУК- Архів Коша Нової Запорізької Січі. Крім того, використано документальні джерела, виявлені в процесі евристики в наступних фондах ЦДІАУК: ф. 51 - Генеральна військова канцелярія, ф. 59 - Київська губернська канцелярія та ф. 269 - Похідна канцелярія гетьмана Кирила Розумовського. Залучено й джерела, віднайдені в фондах Інституту рукописів Національної бібліотеки ім. Вернадського НАН України (ф. VIII - Київський університет Св. Володимира (1834 - 1919). Колекція рукописів XII - XIX ст.; ф. IX - Фортеця Святої Єлизавети. Колекція архівних документів 1753 - 1821; ф. X - Українська Академія Наук - Всеукраїнська Академія Наук (УАН - ВУАН) (1918 - 1934). Архів і колекція документів зібраних її установами XVI - XX ст.; Ф. 112 - „Киевская Старина”: щомісячний історичний часопис (1882 - 1906). Колекція архівних документів 1886 - 1909).

Частина актуалізованої джерельної бази стала об'єктом археографічних публікацій. Насамперед слід виділити перші три томи „Архіву Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734-1775” (К., 1998-2003. - Т. 1-3), а також такі археографічні публікації, як: „Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.” (К., 1970), „Гайдамацький рух на Уманщині. Коліївщина 1768 р.” (К., 2002), томи 6, 11, 15 „Полное собрание законов Российской империи”(СПб., 1830), „Всеподданнийшое доношение императрицы Екатерины II генерал-порутчика Текелия, об уничтожении Запорожской Сечи”. Використано також публікації документів, зроблені А.Андрієвським, А.Скальковським, В.Бідновим, П.Івановим, Я.Новицьким, Д.Яворницьким, С.Абросимовою та Ю. Мициком, Г.Швидько, Л. Гісцовою, Т. Кузик, В.Мільчевим та О.Посунько, В.Ленченком, анонімним автором. З-поміж наративів залучено спогади князя С.Мишецького та записки барона де Тота.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в історіографії предметом спеціальних студій став комплекс джерелознавчих проблем, пов'язаних з історією діловодства Нової Січі. Докладно з'ясовано функції Військової, Похідної Військової, паланкових канцелярій, їхній штат та компетенцію різних посадовців. Доведено, що канцелярії Запоріжжя були поліфункціональними установами, виконуючи поруч з діловодними низку функцій адміністративного, судово-слідчого, військового, господарського характеру. Визначено особливості переходу Запоріжжя на російську форму діловодства, реакцію Січі на відповідні вимоги. Простежено діловодні зносини Запоріжжя з Гетьманщиною, київським генерал-губернатором та київською губернсько канцелярією, Петербургом, Новосербією, Слов'яносербією, російськими військовими команадами, Кримським ханатом, польськими урядниками Правобережної України. Встановлено коло документів, які продукували канцелярські установи Запоріжжя, проведено генеральну класифікацію документів, зроблено формулярний аналіз документальних джерел, з'ясовано особливості формулярів різних видів документації Нової Січі.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при дослідженні джерелознавчих та конкретно-історичних проблем історії запорізького козацтва доби Нової Січі, діловодства різних установ, що функціонували на території України в XVIII ст., історії України, Кримського ханату, Російської держави.

Апробація дослідження. Результати дослідження оприлюднювалися на міжнародній конференції, присвяченій 40-річчю журналу „Український історик” (16-18 травня 2003 р., Національний Університет „Острозька Академія” м.Острог), II Міжнародному науковому конгресі українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (17-18 вересня 2003 р., м. Кам'нець-Подільський), IX науковій викладацько-студентській конференції „Дні науки Національного Університету „Острозька Академія”” (12-14 травня 2004 р., м. Острог), Всеукраїнській науковій конференції „Іван Сірко в контексті дослідження феномену українського степового порубіжжя XVI - XVIII ст” (Нікополь, 25 - 26 листопада 2005 р.).

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, 5-ти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і загальний стан наукової розробки теми, визначено хронологічні рамки, об'єкт, предмет, завдання, методи, наукову новизну та практичне значення дослідження.

Перший розділ “Функції Військової та паланкових канцелярій Нової Січі” складається з двох підрозділів. У першому з них досліджується компетенція Військової канцелярії. На підставі аналізу змісту й формуляру директивно-розпорядчої, виконавчої, засвідчувальної та обліково-статистичної документації Запоріжжя встановлено, що Військова канцелярія була багатофункціональною установою. Остаточно її компетенції оформилися у другій половині 50-х рр. Крім діловодства, ця канцелярія виконувала низку адміністративних, судово-слідчих, військових та господарських функцій.

Виконання Військовою канцелярією адміністративних і судово-слідчих функцій фіксується в джерелах з кінця 40-х рр. Установа документувала та розглядала скарги, пов'язані з пограбуваннями, захистом купецьких прав не лише запорозьких козаків, а й мешканців Гетьманщини, Нової Сербії, Правобережної України. До слідчих повноважень належали: розшук грабіжників, втікачів з Гетьманщини, Правобережної України, російських полків; задокументування вкраденого для слідчих комісій; прийом скарг на ногайських татар (від запорожців та від мешканців інших регіонів). Крім того, установа розглядала судові справи, пов'язані з виплатою боргів, допитом злочинців та полонених, оформляла паспорти й довідки про непричетність осіб до гайдамацького руху.

Діловодна документації Нової Січі переконливо свідчить, що до повноважень канцелярії належала контррозвідка, збір коштів до Військового скарбу (з середини 50-х рр.). Саме з товмачів рекрутувалися агенти для розвідки в Криму та на Правобережжі. До того ж як інформатори використовувалися вихідці з інших країв.

Поліфункціональність Військової канцелярії цілком корелювалася з тогочасними управлінськими практиками Російської імперії, які передбачали виконання канцеляріями, крім діловодних, інших суміжних функцій, так чи інак пов'язаних з діловодством. Однак у зв'язку з тим, що на рівні Коша не існувало спеціалізованих канцелярій (як, скажімо, в Гетьманщині), то у Військовій канцелярії концентрувався увесь комплект цих функцій.

У другому підрозділі досліджується компетенція паланкових канцелярій. Встановлено, що функції цих установ дублювали на паланковому рівні більшість прерогатив Військової канцелярії, у тому числі такі специфічні, як контррозвідка. При цьому виявлено універсали Коша, які підтверджували наявність у компетенції паланок певних судово-слідчих прерогатив. Крім того, паланкові канцелярії виконували низку функцій, непритаманних Військовій канцелярії: реєстрація шлюбів серед населення Вольностей, оформлення дозволів на заготівлю лісу, укладання на вимогу Коша описів та переписів, ведення книг прибутків і видатків на перевозах.

Саме поліфункціональність Військової та паланкової канцелярії визначила специфіку діловодства Запоріжжя, як внутрішнього, так і зорієнтованого на обслуговування зровнішніх зносин.

Другий розділ - “Джерела про штат канцелярій Нової Січі” - складається з трьох підрозділів. У першому з них відфільтровано джерельну інформацію про чисельність, функції, утримання штату Військової канцелярії.

З'ясовано, що штат Військової канцелярії еволюціонував як кількісно, так і за номенклатурою. До кінця 40-х рр. в нечисленних документах Коша, є згадки лише про військового писаря, „писців” і підписаря, без відтінення функціональних обов'язків цих посадовців. У 1753-1754 рр. у чолобитних до імператриці, донесеннях до гетьмана, у листах до вищих урядовців Гетьманщини штат установи подано як „служителей канцелярских”. У відомості ж військової та паланкової старшини й інших службовців, яку Кіш у 1755 р. надіслав К.Розумовському, при установі значилися 20 чол., у 1762 - 30 чол., а відомостях за 15 липня та 24 вересня 1769 р. подають - 41.

Складнощі утримання канцелярії власним коштом відображено у звертаннях Коша до імператриці та до гетьмана. Початок 60-х рр. є переломним у питанні фінансування установи. На неї почали відраховувати частину призначеної запорожцям царської платні. За відомістю 1762 р., канцеляристам виділили 5 рублів; у 1764 р. - 6 рублів, у 1768, 1771, 1773 рр. - 12 рублів. Військовому ж писареві, для порівняння, виплачувалася стабільна платня в розмірі 50 рублів. Крім того, на канцелярію виділялася ще й провіантська платня (борошна та крупи); у 1762 р. - 5 четвертей борошна та стільки ж круп; у 1764 р. 10 четвертей борошна, круп лише половину чверті; у 1768, 1771, 1773 рр. - 10 четвертей борошна та 3 чверті круп. Військовому ж писареві виділялося у 1762 р. 10 четвертей борошна, у 1764, 1768, 1771 рр. - 12 четвертей борошна та 2 чверті круп, а в 1773 р. - 15 четвертей борошна та 3 чверті круп. Встановлено, що з кінця 50-х рр. Кіш обклав паланки спеціальним натуральним податком, який спрямовувався на утримання Військової канцелярії.

Штат Військової канцелярії у своєму найповнішому вигляді мав такий вигляд: військовий писар, підписар, канцеляристи, підканцеляристи, старший канцелярист, товмачі, перекладачі, військовий табунник та учні Січової школи. З'ясовано компетенцію та статус посадовців, особливості проходження кар'єрних щаблів претендентами на ту чи іншу посаду. Встановлено наявність у Військовій канцелярії посади копіїста. Спростовано тезу про те, що військовий писар зачитував вироки на військовій раді. Відтінено роль кожного з посадовців на різних етапах оформлення документації (написання чернетки, відпуска, оригіналу, біловика, вичитування редагування, підписування, засвідчення, копіювання), уявнено випадки переплетіння функцій, зокрема у справі підготовки чернеток та копій. На основі аналізу почерків показано, що складання чернеток, належачи до компетенції канцеляристів, не було спеціалізацію окремих осіб, тоді як копіювання документів навпаки. Уточнено роки писарювання окремих писарів, встановлено особи невідомих раніше писарів (Андрія Товстика та Григорія Афанасьєва), з'ясовано, що на Січі були перекладачі з латини, польської та грецької мов.

Через військового писаря проходили всі документи, що надходили до Коша від зовнішніх суб'єктів. До прерогатив військового писаря належало обнародування важливих документів, що потрапляли до Коша, доведення до відома військової, паланкової старшини і курінних отаманів рішень Коша, ділова переписка, вичитування й редагування документів (в окремих випадках і безпосередньо написання тексту), підписування офіційної документації Коша, нотаріальне засвідчення копій документів, які використовувалися за межами Запоріжжя. Військовий писар вручав письмові прохання Коша в Петербурзі. Коли відлучався з Січі, його обов'язки виконував один з писарів з поміж полкових старшин. Щоб стати військовим писарем слід було мати за плечима службу у Військовій канцелярії, участь у військових роз'їздах, комісіях, розвідках у дипломатичних місіях, а також отримати статусу полкового старшини.

Крім військового писаря, у джерелах зустрічаються вказівки на існування посади військового підписаря. Щодо ролі останнього в діловодстві, то виявлено лише дані про виконання ним функції копіїста. Наявні джерела подають військового підписаря також як виконавця господарських функцій (прийом та доставка разом з військовим суддею провіанту в Кіш).

До штату канцеляристів входили власне канцеляристи, підканцеляристи та старший канцелярист. Старший канцелярист міг засвідчувати документацію й, очевидно, вичитувати, перевіряти та редагувати документи. До обов'язків канцеляристів належало: складання чернеток, відпусків та оригіналів; реєстрація вхідних та вихідних документів; копіювання та нотаріальне засвідчення внутрішньої документації; збір податків, перевезення різних товарів з Січі на Гетьманщину; участь у стягненні боргів та в антигайдамацьких загонах, в посольствах та комісіях.

Підканцеляристи фіксуються з 60-х рр. Їхні функції дублювали компетенцію канцеляристів, а відтак поява цієї категорії служителів, очевидно, була викликана розширенням об'ємів роботи Військової канцелярії.

Товмачі робили усні переклади, а також використовувалися як кур'єри між Кошем і Кримом, збирали розвіддані, входили до складу різних посольств. За джерелами простежуються три категорії товмачів: військові, курінні, рядові (“товмачили” у складі російських посольств, в армії під час військових дій).

Перекладачі робили письмові переклади. На Січі перекладалися документи з польської, татарської, турецької, латинської та грецької мов.

До компетенції табунника входив розподіл провіанту, перегін худоби та споріднені обов'язки.

У другому підрозділі досліджується штат та функції канцелярій при паланках, шафарях на перевозах, Старокодацькому духовному намісництві.

Утримання паланкових канцелярій проводилося з паланкових податків. На відміну від Військової у паланкових канцеляріях штат був сталим: писар та підписар. Писар складав, копіював документи, підписував офіційні папери від імені полковника, оприлюднював розпорядження Коша, входив до складу команд, які розшукували розбійників, проводив допити, займався розвідкою, збирав податок в паланці. Призначався Кошем з канцеляристів Військової канцелярії і міг бути почергово писарем в декількох паланках. Писар керував паланкою за відсутності в паланці полковника.

Про коло обов'язків підписаря інформація джерел бідна. З упевненістю можна сказати, що він копіював, нотаріально засвідчував документи, підписував їх за неграмотних осіб. Міг бути призначений на посаду писаря. Як і у випадку з писарем, лави паланкових підписарів поповнювали канцеляристи Військової канцелярії.

Аналогічний з паланковим був штат при шафарях Микитинського та Кодацького перевозів. Головне завдання писаря та підписаря на перевозах полягало у веденні книг прибутків та видатків з мит, що знімалися до військового скарбу з подорожніх. Більший штат канцелярії мала Старокодацька духовна наміснія. У ній крім писаря фігурують ще двоє помічників-писарів.

У третьому підрозділі з'ясовано функції штату Похідної Військової канцелярії. Остання згадується у джерелах, як: 1) канцелярія при Похідному Кошеві; 2) канцелярія при кошовій старшині, що об'їжджала Вольності розглядаючи судові позови на місцях. Штат Похідної канцелярії в 1769 р. поділявся на полкових старшин писарів, канцеляристів та підканцеляристів. Наявність у Похідній канцелярії підканцеляристів та писарів з числа полкових старшин, зумовило розподіл функцій, добре помітний за почерками документів. Підканцеляристи укладали й копіювали документацію, полкові старшини перевіряли й нотаріально засвідчували документи, а також писали найважливіші з них. При цьому простежується спеціалізація окремих осіб на чернетках та відпусках, яка у деяких випадках має відхилення від практики Військової канцелярії. На початку 70-х рр. у штаті з'являються канцеляристи. Як і у Військовій канцелярії, обов'язки канцеляристів та підканцеляристів не відрізнялися.

Чисельність Похідної Військової канцелярії не була сталою. У 1769 р. - 8 чол. Реєстр похідної старшини і козаків за 1770 р., подає загальну чисельність штату Похідної канцелярії - 27 чоловік.

У третьому розділі - “Ділова документація Нового Коша” досліджено видову структуру документів запорозького козацтва доби Нової Січі та формуляри документів. Встановлено, що документацію Коша за видовою ознакою можна прокласифікувати на: директивно-розпорядчу (накази, ордери, інструкції), виконавчу (донесення, рапорти, чолобитні, прохання), засвідчувальну (атестати, паспорти, свідоцтва, білети, розписки, підписки, довідки, векселі, заповіти, ухвали, вінечні пам'ятки), обліково-статистичну (переписи, описи, реєстри, журнали), інформаційно-публіцистичну (свідчення, меморіали, екстракти, листи, промеморії, вимоги, повідомлення („сообщения” та „известия”), бачення).

У другому підрозділі проведено формулярно-клаузульний аналіз документів. З'ясовано типові особливості внутрішньої структури джерел різних різновидів та клаузульні відхилення від стандартної форми. Зокрема, встановлено інваріантність inscriptio в донесеннях, відмінності у формулярах початкового протоколу “прохань” залежно від адресата. Простежено вплив старої запорозької діловодної традиції на формуляри запорізьких паперів на етапі переходу Коша на російську форму діловодства та пізніше.

З'ясовано, що документація Запоріжжя оформлялася в чернетках, відпусках, оригіналах. При потребі робилися діловодні копії та переклади. З нумерації вихідних документів випливає, що з 1759 р. річний обіг документації Військової канцелярії становив в середньому близько 4 тисяч документів, в Похідній канцелярії близько 1-2,5 тисяч документів. Вдалося визначити параметри і по окремих паланках: Самарська - на початку 60-х рр. близько 500-600 документів, в 70-х рр. - понад тисячу; Кодацька в 70-х рр. - близько 600 документів; Протовчанська та Орільська (70-ті рр.) відповідно 500 та 600 документів. З'ясовано особливості архівування справ, в основу якого було покладено хронологічно-тематичний принцип. Не виключено, що існували курінні архіви. Похідна Військова канцелярія теж впорядковувала свій архів. Його складали так звані „дела походные”, до яких за хронологічно-тематичною ознакою підшивалася вихідна та вхідна документація. Виявлено згадки про паланкові архіви.

Четвертий розділ - “Особливості продукування документів у взаєминах між Запоріжжям та зовнішніми суб'єктами” складається з п'яти підрозділів, у яких з'ясовуються діловодні стосунки запорізьких козаків з київською губернською канцелярією, київським генерал-губернатором, установами Гетьманщини, Кримом, польськими урядниками Правобережної України, Новосербією, Слов'яносербією, командуванням російських військ, російськими та слобідськими полками, Слідчими комісіями, Донським Військом.

Встановлено, що в документообігові з київським генерал-губернатором найповніше відбилися особливості переходу Запоріжжя на російську форму діловодства. Відразу по поверненні запорожців під російську протекцію вони списувалися з Києвом через листи, про що свідчать клаузули початкового та кінцевого протоколів формуляру відповідних документів. У другій половині 30-х рр. XVIII ст. російська сторона починає надсилати на Січ директивно-розпорядчу документацію - ордери. Проте до середини 40-х рр. з боку Коша продовжували надходити листи. Намагаючись зберегти стару форму діловодства, Запоріжжя тим самим воліло добитися ієрархічної рівності київського генерал-губернатора та Вольностей. Лише з другої половини 40-х рр. XVIII ст. Запоріжжя перейшло на російський варіант міжканцелярських зносин (через донесення та рапорти у відповідь на ордери). Крім того в Київ надсилалися такі різновиди обліково-статистичної документації, як відомості, реєстри скарг татар на запорожців, листи або нерозпаковану документацію з Криму, копії розписок про задоволення претензій „кримських жителів”.

Київська губернська канцелярія та генерал-губернатор були посередниками у зносинах Коша з імператрицею, Сенатом та Колегією закордонних справ. У 1753 р. змінюється адресат виконавчої документації Коша, яка направлялася до Києва, з генерал-губернатора на київську губернську канцелярію.

Документообіг з Гетьманщиною охоплював діловодні зносини Військової канцелярії з Правлінням гетьманського уряду, Генеральною військовою канцелярією, гетьманом К.Розумовським, полковими й сотенними канцеляріями, магістратами міст, а також зносини паланкових канцелярій з полково-сотенними канцеляріями. Тут Запоріжжя так само не хотіло переходити на форму списування, притаманну підпорядкованому cуб'єкту.

З Правлінням гетьманського уряду Кіш списувався через листи. Між Генеральною військовою канцелярією та Кошем до кінця 1749 р. зносини відбувалися через промеморії, з 1750 р. перша розпочала надсилати директивно-розпорядчою документацію. Але Військова канцелярія переходить на виконавчі різновиди документації тільки з 1751 р. Окрім ордерів та рапортів в Генеральну військову канцелярію пересилались свідчення про становище на прикордонні, протоколи допитів, а також розписок. Як і київська губернська канцелярія, Генеральна військова канцелярія була посередником у зносинах Коша з Колегією закордонних справ та імператрицею.

Документообіг між Кошем та гетьманом вівся через рапорти, донесенння, прохання, листи, з боку першого, та через повідомлення, ордери, універсали з іншого боку. З представником гетьмана на Січі миргородським сотником Василем Зарудним документообіг вівся через повідомлення - “известия” - у відповідь на вимоги.

Зазнав еволюції документообіг Коша з полково-сотенними канцеляріями. До 1750 р. списування полків та сотень з Січчю відбувалося через листи. З 1751 р. між полками і Січчю “ходили” промеморії та повідомлення. З сотенних правлінь з 1750 р. надходили рапорти та донесення. Кіш у свою чергу надсилав накази, пропозиції, „объявления”. Приватне листування старшини з мешканцями Гетьманщини відбувалося через листи. Крім того, населення Гетьманщини в разі потреби могло подавати позови до Військової канцелярії, укладати там контракти та оформляти квитанції. З магістратами Запоріжжя списувалося через листи.

Крім Коша, з полково-сотенними канцеляріями зносилися і паланки. Документообіг між цими суб'єктами вівся через листи. Не виявлено ознак самостійного документообігу між паланковими канцеляріями, з одного боку, та гетьманом і Генеральною військовою канцелярією - з іншого.

По переході під російську протекцію у 1734 р. діловодні зносини Запоріжжя з Кримом не припинилися. Документобіг з Кримом проходив через листи, інструменти, розписки та реєстри. Київська губернська канцелярія та генерал-губернатор втручалися в цей процес, про що чи не найвиразніше свідчать факти переправлення Кошем до Києва нерозпакованої кримської документації та заборона 1754 р. самостійно зноситися з ханатом (дозволялося контактувати лише через форми-відповіді надіслані з київської губернської канцелярії). Однак в 60-х р. Запоріжжя знову провадить самостійні документальні зносини з Кримом. Окрім київської губернської канцелярії та генерал-губернатора, документація, яка надходила з Криму, пересилалася також на розгляд до гетьмана та до вищого армійського російського командування. Аналогічно через листи, розписки, реєстри та свідоцтва відбувапвся документальний обіг Коша з польськими урядовцями Правобережної України. Через листи зносилися з Кримом та Правобережжям й паланки.

Видова палітра документообігу Коша з Новосербією представлена листами, промеморіями, ордерами та донесеннями, а також реєстрами та перекладами татарських листів. В окремих випадках, коли запорізькі загони з винищення гайдамаків перебували в підпорядкуванні новосербських командирів, з боку останніх надходили ордери. Від рядових козаків до канцелярії Новосербського полку надсилалися донесення. Через останні зносився з Кошем і ратушний уряд фортеці Святої Єлизавети.

Відомості про діловодні зносини Коша зі Слов'яносербією надзвичайно бідні. Наразі виявлено лише документи, які містять інформацію про зносини Коша зі Слов'яносербською комісією через промеморії.

З'ясовано, що командування російської армії надсилало до Коша директивно-розпорядчу документацію (ордери, накази), а також листи, а Кіш - виконавчу (рапорти та донесення). Крім того, Кіш часто видавав вищому генералітету атестати. З боку російських полків надходили повідомлення, промеморії, вимоги, листи. У відповідь Кіш аналогічно надсилав вимоги, повідомлення, пропозиції, промеморії, листи. Різновидом засвідчувальної документації, яка використовувалися у зносинах Коша з російськими полками, є розписки, відписки та свідоцтва. Російський нижчий офіцерський склад міг здійснювати переклад татарських листів. Зі Слобідськими полками, Слідчими комісями, Військом Донським Кіш списувався листами, промеморіями та повідомленнями.

Крім Коша, діловодні зносини з російськими військовими командами, Слідчими комісіями, Військом Донським підтримували паланки. З російськими полками документообіг відбувався через листи, промеморії та повідомлення, зі Слідчими комісіями - через листи, з Донським Військом - через повідомлення.

У п'ятому розділі - “Внутрішнє діловодство Запоріжжя” з'ясовано документообіг між Кошем та запорізькими суб'єктами, а також особливості паланкового діловодства. У внутрішньому документальному обігові вже з кінця 1747 р. можна простежити тенденцію списування Військової канцелярії за російським варіантом діловодства (через ордери та накази) з паланками, шафарами, духовним правлінням, похідними полковниками та старшиною. Інструкції надсилалися виключно до депутатів в Слідчі комісії та до загонів, які споряджувалися для пошуку гайдамацьких ватаг. Однак наявністьу внутрішньому документообігові універсалів (у окремих випадках могли маскуватися під ордери) засвідчує, що „старі” діловодні документи ще не остаточно відійшли в минуле.

Військова та полкова старшина, похідні полковники та рядове козацтво списувалося з Кошем насамперед через виконавчу документацію: листи, рапорти, донесення, прохання та уклони. Документація засвідчувального характеру представлена паспортами, подорожніми, білетами, атестатами, свідоцтвами, довідками, підписками, векселями, заповітами, ухвалами. Серед обліково-статистичної документації, яка використовувалася у внутрішньому обігові, зафіксовано переписи, описи, реєстри, журнали. Інформаційно-публікаторська документація представлена свідченнями, меморіалами та екстрактами.

Підпорядкування паланок Кошеві як нижчої інстанції вищій створило відповідний комплекс документації, що направлялася з паланкових канцелярій до Коша. До середини 40-х рр. списування відбувалося через листи. Та вже з кінця 1749 р. на документи з паланок починає впливати російське діловодство. З'являються донесення та рапорти. Однак перехід на російську форму списування остаточно не ліквідував зносини через листи, особливо між родичами. Паланкові канцелярії продукували також засвідчувальну документацію: паспорти, білети, вінечні пам'ятки, розписки, свідоцтва, атестати та угоди. Інформаційно-публікаторська документація представлена протоколами допитів та свідченнями. Обліково-статистична - описами та переписами. Характерною рисою цих останніх документів є те, що вони складалися за вказівкою Коша і продукувалися періодично.

Через рапорти та відповіді списувалося із Військовою канцелярією і Старокодацьке духовне намісництво.

У висновках підведено підсумки дослідження.

Канцелярські установи Запоріжжя доби Нового Коша представлені Військовою, Похідною військовою та паланковими канцеляріями, які були поліфункціональними установами, що відбивало управлінсько-діловодну практику Російської імперії. Водночас відсутність в Коші на противагу Гетьманщині спеціалізованих канцелярій призвела до зосередження у компетенції Військової та паланкових канцелярій на своєму управлінському рівні усіх цих спеціалізованих функцій.

До штату Військової канцелярії в його найповнішому вигляді входили військовий писар (очолював канцелярію), підписар, старший військовий канцелярист, військові канцеляристи, підканцеляристи, товмачі, перекладачі, військовий табунник та учні Січової школи. Штат паланкових канцелярій не еволюціонував і стабільно складався з писаря та підписаря. До штату Похідної Військової канцелярії входили полкові старшини-писарі, підканцеляристи та канцеляристи.

Чисельність Військової канцелярії до 1769 р. зросла до 35 осіб. Засоби утримання складали: частина царської грошової та натуральної платні (з 1762 р.), натуральний податок (з кінця 50-х рр.).

Серед канцеляристів Військової канцелярії копіюваня документвів закріплювалося за окремими особами

Перелаштування Коша на російську форму діловодства тривало болісно і остаточно завершилося лише в кінці 50-х рр. Завершальним етапом став перехід Коша на таку норму Генерального регламента, як нумерування документів.

Ділова документація Коша охоплює директивно-розпорядчі, виконавчі, засвідчувальні, обліково статистичні та інформаційно-публікаторські документи різних видів і різновидів. Твердження про функціонування на Запоріжжі підтверджувальних ордерів не підтверджується джерельною інформацією.

Документи канцелярій Нової Січі оформлялися у вигляді чернеток, відпусків, оригіналів. Робилися також діловодні копії та переклади.

Товмачі не тільки робили усні переклади, а й виконували кур'єрські та розвідувальні функції.

На Січі були перекладачі не тільки з татарської, а й з латинської, польської та грецької мов.

Формулярно-клаузульний аналіз документів дозволяє дослідити специфіку переходу Коша на російську форму діловодства, відфільтрувати рудименти старого діловодства Запоріжжя, з'ясувати видові особливості документів, простежити змагання паланок і Коша загалом за свій статус стосовно зовнішніх суб'єктів.

Після переходу Нової Січі на російську схему діловодства у внутрішньому документообігові Запоріжжя продовжували використовуватися універсали та печатки. Рудименти старого діловодства відбилися також у формулярах документів, базованих на російському варіанті зносин (охоронні ордери з початковим протоколом, подібним до початкового протоколу універсалів, паланкова виконавча документація з початковим протоколом схожим на початковий протокол листів).

У діловодних стосунках Коша з київської губернською канцелярією, київським генерал-губернатором та Генеральною військовою канцелярією і гетьманом найрельєфніше відбилося, з одного боку, прагнення Запоріжжя ієрархічної рівності з цими суб'єктами, а з іншого - твердий намір останніх втілити в діловодстві фактичний підпорядкований статус Коша. А відтак у документобігові з переліченими чинниками Військова канцелярія до середини 40-х рр. використовувала листи і лише, програвши, перейшла на виконавчу документацію.

військовий канцелярія січ діловодство

СТАТТІ

1. Паспорти як різновид засвідчувальної документації Коша Нової Січі (1734-1775) // Наукові записки Національного Університету “Острозька Академія”. - В.4. На пошану професора Миколи Павловича Ковальського. - Острог, 2004. - С. 129 - 140

2. Діловодство паланкових канцелярій періоду Нової Січі (1734-1775) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К., 2005. - Т. 10. - С. 197 - 215.

3. Документообіг останнього Коша Запорозького з Гетьманщиною // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К., 2006. - Т. 12. - С. 72-90.

Размещено на Allbest.ru