Джерела з історії видавничої діяльності М. Грушевського в Києві (1907-1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ

ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМЕНІ М. С. ГРУШЕВСЬКОГО

Ткаченко Ігор Володимирович

УДК 94 (477) Грушевський М. С. + 655.413:050„1907/1914”

Джерела з історії видавничої діяльності М. Грушевського в Києві (1907-1914 рр.)

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі джерел з новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Миронець Надія Іванівна

Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського НАН України,

в. о. зав. відділом джерел з новітньої історії України,

провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Пиріг Руслан Якович,

Інститут історії України НАН України,

відділ української революції 1917-1921 рр.,

головний науковий співробітник

кандидат історичних наук

Гирич Ігор Борисович,

Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського НАН України,

зав. відділом джерел з історії України ХІХ - поч. ХХ ст.

Провідна установа: Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка, кафедра архівознавства

та спеціальних галузей історичної науки

Захист відбудеться 28 вересня 2006 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий 21серпня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Песчаний О. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження.

У останні два десятиліття різко зріс інтерес до наукової, громадсько-політичної та публіцистичної праці М. Грушевського, змінилися пріоритети дослідників та концептуальні засади при вивченні багатогранної діяльності найвидатнішого українського історика, громадського та державного діяча. Одне з основних завдань сучасної історичної науки полягає у тому, щоб об'єктивно відтворити історичні сюжети минулого, пов'язані з усіма аспектами діяльності М.Грушевського, яка у попередню епоху подавалася необ'єктивно, під впливом штампів радянської історичної науки, що спотворювали образ видатного українського діяча і вченого.

У такому контексті постає питання про те, щоб виявити та глибоко дослідити комплекс джерел з історії видавничої діяльності М. Грушевського у Києві у 1907-14рр. як складової частини його наукової та громадсько-політичної праці, встановити, як у джерелах відображені принципи, якими керувався видавець і редактор „Літературно-Наукового Вістника” (далі ЛНВ), „Села” та „Засіву”, провадячи редакційно-видавничу політику на київському ґрунті, що дозволить дослідникам провести реконструкцію видавничого процесу, який здійснював М. Грушевський після перенесення ЛНВ зі Львова до Києва.

Окремі сюжети, присвячені видавничій діяльності М. Грушевського (але не її джерелам), дослідники почали подавати ще за його життя на сторінках української періодичної преси Вороний М. “Село” // Рада. - 1911. - № 78. - С. 2; Гехтер М. Анкета газети “Засів” // Рада. - 1912. - № 220. - С. 2; Грушевський М. Недоцінуваннє // ЛНВ.-1911.-Т. 55. - Кн. 7. - С. 81-88; Периодическая печать украинской партии // Киевлянин. - 1910. - № 248. - С. 2; Сріблянський М. Українська преса і громадянство // Українська хата - 1910. - № 6. - С. 396-405.. Також науковці досліджували питання, пов'язані з історією виходу у світ ЛНВ, участю М. Грушевського у них тощо Животко А. Історія української преси. - Мюнхен, 1989-90. - 334 с; Нарис історії української преси. Курс лекцій. - Подебради, 1937. - 112 с; Жовтобрюх М. Мова української періодичної преси. - К.: Наукова думка. - 1970. - 303 с; Кузіна Н. Редакційна діяльність М. С. Грушевського в “Літературно-Науковому Віснику” в 1907-1908 роках // М. Грушевський і сучасність. - К., 1998. - С. 26-28; Панькова С. Михайло Грушевський і народна газета „Село” у світлі мемуарних та епістолярних джерел // Український історик, 2004-05. - №№ 3-4 (2004); 1 (2005). - С. 25-46; Сарнацький О. Адміністративні й цензурно-судові утиски царизмом легальної періодичної преси українських політичних партій (1907-1910 рр.) // Український історичний журнал. - 2005. - № 6. - С. 166-172; Шаповал Ю. „Літературно-науковий вістник” (1889-1932): Творення державницької ідеології українства. - Львів, 2000. - 352 с.. Листування М. Грушевського, яке вводиться до наукового обігу дослідниками історії українського національного відродження початку ХХ століття, розкриває частину, але, як і в попередніх випадках, не всі аспекти видавничої діяльності М.Грушевського в Києві в 1907-14 рр. Бурлака Г. Листи М. Грушевського до І. Франка // Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. - К., 1992. - С. 244-260; Винар Л., Панкова С. Листи Дмитра Дорошенка до Михайла Грушевського // Український історик. - 2002. - № 1-4 (152-155). - С. 507-517; Гирич І., Синицина В. Із листування Сергія Єфремова і Михайла Грушевського // Записки НТШ. - Т. 224 (Праці філологічної секції). - Л., 1992. - С. 334-373; Гирич І., Тодійчук О. Листи українських соціал-демократів до М.Грушевського // Український археографічний щорічник. - Вип. 9. - К., 2004. - С. 633-671; Гісцова Л. Листи Михайла Коцюбинського до Михайла Грушевського // Записки НТШ. - Т. 224 (Праці філологічної секції). - Л., 1992. - С. 289-294; Горинь В. Листи М. Грушевського до М. Коцюбинського // Український історик. - 2002. - № 1-4 (152-155). - С. 436-464; Листи М. Грушевського до М.Коцюбинського // Український історик, 2004-05. - №№ 3-4 (2004); 1 (2005). - С. 25-46; Грушевський М. Листування Михайла Грушевського / Г. Бурлака (упоряд.); Л. Винар (ред.); НАН України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. - К., 1997. - 399 с; Грушевський М. Листування Михайла Грушевського / Р. Майборода та ін. (упорядкування, коментарі, вступна стаття ; Л. Винар (ред.); Українське історичне товариство, НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. - К., 2001. - 412 с; Грушевський Заруба В. Листи М. Грушевського до П. Стебницького // Український історик, 1991. - № 1-2. - с. 107-110; Миронець Н. Листи Грицька Чупринки до Михайла Грушевського // Український історик, 1996. - № 1-4. - с. 387-389; Мицик Ю. З листів до Михайла Грушевського // Український історик. - 2002. - № 1-4 (152-155). - С. 471-506; Пшеничний Є. “Не тратьте духу”: Листи М. Грушевського до В.Яросевича // Український історик, 1997. - № 1-4. - с. 161-164; Радишевський Р. Сторінки співпраці Лесі Українки з “Літературно-науковим вісником” // Слово і час. - 1991. - № 2. - С. 14-20.

Отже, постає завдання проаналізувати весь комплекс джерел, які відтворюють постать М.Грушевського як видавця української періодики (ЛНВ, „Село”, Засів”). Залучення всіх видів писемних джерел дозволяє показати постать М. Грушевського як видавця, визначити його роль у перенесенні центру українського видавництва зі Львова до Києва, а також вплив київських часописів М. Грушевського на всеукраїнський громадський та культурний процес; ставлення до них українського громадянства та місцевої київської адміністрації і цензури.

Видавнича діяльність М. Грушевського відображена не лише у документах адміністративних органів та періодиці, але й у кількісно великому і надзвичайно цінному листуванні зі співробітниками його видань, видатними українськими літераторами та публіцистами, які визначали загальний рівень видань М. Грушевського і робили їх кращими українськими періодичними органами свого часу. Ключова роль у цьому процесі належала самому М.Грушевському.

М. Грушевський відомий своєю науковою, громадсько-політичною та публіцистичною діяльністю. Переїхавши в 1894 році до Львова, він незабаром очолив львівське НТШ. У 1898 році з його ініціативи у Львові було засновано ЛНВ - як літературно-науковий часопис європейського типу „Revue”. З цього часу можна констатувати появу нового напрямку діяльності М.Грушевського - видавничого. Протягом львівського періоду ЛНВ (1898-1906 рр.) М.Грушевський співредагував цей орган разом з І. Франком та В. Гнатюком, спільно з якими журнал видавався під егідою НТШ. У 1901 році за його ініціативою було створено „Українсько-руську видавничу спілку”, яка перебрала на себе видання ЛНВ у 1905 році. Редакційна робота М.Грушевського позначилася тим, що після своєї появи журнал перетворився на справжній рупор українського національно-культурного руху. Це швидко усвідомила і влада в російській імперії, заборонивши у 1901 році ввезення журналу на підросійську Україну.

Революція 1905-1907 рр. у Росії скасувала цензурні заборони на розвиток української преси, і в 1905 році М. Грушевський задумав перенести видання ЛНВ до Києва з метою недопущення посилення відмінностей національного розвитку між Галичиною та підросійською Україною. Проте тоді зробити це не вдалося, так як лідери українського громадянства Києва вбачали у перенесенні ЛНВ загрозу їх власним, щойно народженим виданням, тим більше, що М.Грушевський, який вже тоді був найпопулярнішим українським діячем, одразу перебрав би на себе першість у громадському житті українців підросійської України.

Не зважаючи на опір київських опонентів, М. Грушевський з початком 1907 року переніс ЛНВ зі Львова до Києва з метою зближення культурного і громадсько-політичного життя двох частин України. Свою місію журнал успішно виконував до початку І світової війни, коли його, разом з іншими українськими часописами, було закрито військовою адміністрацією. У 1909-1912 рр. М. Грушевський видавав також часописи для українських селян та робітників - „Село” і „Засів”, які були першими спробами україномовної періодики для цих категорій українського громадянства.

Проте джерела з історії видавничої діяльності М. Грушевського у Києві вивчені недостатньо. Відсутнє й спеціальне комплексне дослідження джерельної бази для всебічного вивчення цієї сторони діяльності видатного вченого і громадського діяча.

Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена, по-перше, необхідністю вивчення та запровадження до наукового обігу великого масиву документів офіційних органів влади, матеріалів преси та джерел особового походження, що мають відношення до виходу ЛНВ, „Села” та „Засіву” у Києві у 1907-14 рр.; по-друге, відсутністю такого дослідження в українському джерелознавстві. Виходячи з наявності величезного масиву інформаційно цінних джерел, що стосуються М. Грушевського, у дисертаційному дослідженні використана та їх частина, яка має безпосереднє відношення до його видавничої діяльності у Києві у 1907-1914 рр.

Зв'язок з науковими програмами, планами й темами. Дисертаційне дослідження проводилося згідно з плановими темами відділу джерел з новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського „Джерела з історії національно-визвольного руху в Україні ХХ ст.” та „Документальні та історіографічні джерела з історії боротьби за суверенітет та незалежність України в ХХ ст.”

Мета проведеного дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на підставі виявлення та всебічного критичного аналізу джерел (діловодних документів офіційних органів влади, преси та джерел особового походження) визначити їх інформаційний потенціал і показати, як саме у цих джерелах відображена діяльність М. Грушевського по організації видання історія виходу ЛНВ, „Села” та „Засіву” у Києві.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки теми;

- дати загальну характеристику масиву джерел, які відображають видавничу діяльність М.Грушевського у Києві в 1907-1914 рр., вказати місця їх зберігання та публікацій;

- провести всебічний аналіз джерел з історії видавничої діяльності М.Грушевського в Києві в 1907-1914 рр. на основі виявленого їх масиву, а саме:

- висвітлити суспільно-політичну ситуацію, за якої ЛНВ був перенесений зі Львова, і видавався у Києві в 1907-1914 рр.;

- показати умови та характер внутрішньо-редакційної роботи ЛНВ, „Села” та „Засіву”, які обумовили формування масиву досліджуваних джерел;

- встановити, як у джерелах відображено ставлення офіційних органів влади та українського громадянства до видавничої діяльності М. Грушевського;

- показати, як у виявлених джерелах відображена роль М. Грушевського у видавничому процесі і редакційній політиці всеукраїнського журналу ЛНВ та тижневиків „Село” і „Засів”;

- розкрити, як у джерелах особового походження відображені стосунки М.Грушевського з визначними українськими літераторами та публіцистами, спрямовані на забезпечення високого рівня його періодичних видань;

- визначити інформаційний потенціал виявленого масиву джерел, їх достовірність та цінність для вивчення видавничої діяльності М.Грушевського у Києві;

Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс джерел з історії видавничої діяльності М.Грушевського у Києві в 1907-1914 рр., виявлених у державних архівах України та рукописних колекціях наукових бібліотек, а також частково опублікованих у періодичних виданнях і наукових збірниках;

Предметом дослідження є процес формування джерельного комплексу та його інформаційні можливості для дослідження видавничої діяльності М. Грушевського в Києві в 1907-1914 рр.;

Методи дослідження. У процесі опрацювання комплексу джерел з історії видавничої діяльності М. Грушевського в Києві в 1907-1914 рр. використані загальнонаукові методи - аналітичний та ретроспективний; історичні - історико-порівняльний та проблемно-хронологічний, а також суто джерелознавчі: евристичний, археографічний та метод критично-об'єктивного аналізу та синтезу джерел. Основою методології дисертаційного дослідження є принципи історизму, об'єктивності та системності, які передбачають всебічне дослідження виявленого комплексу джерел.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження визначені двома рівнями: перший обумовлений часом виходу ЛНВ у Києві - від перенесення журналу зі Львова в 1907 році до припинення його виходу внаслідок введення військового положення у Києві в серпні 1914 року. Саме в 1907-14 рр. в Києві виходили періодичні видання М. Грушевського: ЛНВ у 1907-14 рр., „Село” та Засів” - у 1909-12 рр. Другий рівень пов'язаний з хронологічними рамками формування джерельної бази дослідження: 1905 р., коли М. Грушевський вперше звернувся до думки про перенесення ЛНВ до Києва - середина 50-х рр. ХХ ст., коли завершилося написання мемуарів учасниками подій.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у розробленні актуальної теми, яка не отримала всебічного та об'єктивного розгляду в українській історичній науці і спеціально досліджується у даній дисертації вперше. На основі великого масиву виявлених і залучених до наукового обігу джерел проведено комплексне дослідження діловодних документів офіційних органів влади, преси та джерел особового походження з історії видавничої діяльності М.Грушевського у вказаний хронологічний період. Проаналізовано, як у цих джерелах відображено його роль як редактора та видавця ЛНВ після перенесення його зі Львова до Києва в 1907 році; редакційну та організаційну роботу в київських часописах ЛНВ, „Село” та „Засів”, взаємини з офіційними колами, українським громадянством та визначними письменниками і публіцистами.

Спеціального дослідження, яке б аналізувало виявлений комплекс джерел, в українській історичній науці ще не було. З огляду на поставлені завдання таке дослідження присвячується зазначеній темі вперше:

- визначено інформаційний потенціал діловодних документів офіційних органів влади, у яких видавнича діяльність М. Грушевського у Києві оцінюється з позиції ставлення до неї адміністрації, цензурних, жандармських установ та таємної поліції;

- методом джерелознавчого аналізу та синтезу проведена робота по встановленню інформаційної цінності джерел щодо вивчення основних засад редакційної роботи всеукраїнського журналу ЛНВ, а також народних тижневиків „Село” та „Засів”, що виходили за редакцією М. Грушевського у Києві;

- вперше показано, для вивчення яких аспектів видавничої діяльності М.Грушевського у Києві можна використати українську пресу, зокрема матеріали ЛНВ, „Села” та „Засіву”, що виходили під його керівництвом;

- визначено, що ключовою у листуванні М. Грушевського в 1907-1914 рр. є видавнича тема, яка відображала редакційну та організаційну роботу М.Грушевського з переведення ЛНВ зі Львова до Києва та шляхи вирішення ним змістовного наповнення цих часописів;

- через аналіз епістолярних та мемуарних джерел розкриті їх можливості для вивчення взаємин українських письменників та публіцистів з М. Грушевським як редактором та видавцем ЛНВ, „Села” та „Засіву” в 1907-1914 рр.;

- аналіз комплексу джерел з історії видавничої діяльності М. Грушевського у Києві у 1907-1914 рр. дає підставу стверджувати, що він здійснював керування редагованих ним часописів, виходячи з завдання культурного та ідейного єднання обох частин України, розділеної кордонами імперій, а також відзначити ключову роль М.Грушевського у формуванні кадрового потенціалу української журналістики поч. ХХ ст.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що його результати збагачують джерельну базу українського громадсько-політичного життя поч. ХХ ст., грушевськознавства, а також історії української журналістики. На основі матеріалів дисертації можна відтворити історію видання М.Грушевським періодичних часописів у Києві в 1907-14 рр. Вони можуть бути використані у підготовці загальних курсів з історії України, джерелознавства, історії української журналістики, узагальнюючих праць з історії українського національного відродження кінця ХІХ - поч. ХХ ст., а також при підготовці повного зібрання творів М.Грушевського (серії „Епістолярні джерела грушевськознавства”) і його наукової біографії.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданні відділу джерел з новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та доповідалися на наукових конференціях: „Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті” (Ніжин, 5-6 листопада 2004). Доповідь: „Максим Григорович Гехтер - редактор Літературно-Наукового Вістника і публіцист”; „Українці: світова нація перед викликами ХХІ століття” (Київ, 20-21 січня 2005). Доповідь: „Періодичні видання М. С. Грушевського в Києві як фактор формування національної свідомості українців”; „Володимир Винниченко: політична і літературна діяльність” (Кіровоград, 6-7 жовтня 2005). Доповідь: „Видавничий аспект листування В. Винниченка та Ю. Сірого”; „Інтелектуальні інформаційні технології у бібліотечній справі” (Київ, 11-12 жовтня 2005). Доповідь: „Юрій Сірий - права рука М.С.Грушевського в київських справах”.

Основні положення дисертації розкриті у 5 наукових публікаціях у виданнях, рекомендованих ВАК України для апробації результатів кандидатських та докторських дисертацій та в упорядкованій автором публікації: М. Гехтер: Спогади. Листи до М. Грушевського / упорядкування, вступ та примітки І. Ткаченка. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2005. - 64 с.

Структура роботи відповідає поставленій меті та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури та 3 додатків. Обсяг рукопису становить 309 сторінок (з них основного тексту 192 сторінки). Перелік джерел та літератури становить 36 с. (464 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету, основні дослідницькі завдання та методологічні засади дисертації, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, ступінь апробації результатів дослідження.

Перший розділ „Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” складають два параграфи. У першому параграфі „Історіографія проблеми” проведений історіографічний аналіз праць з проблеми дослідження. Усю опрацьовану по ній літературу поділено на декілька груп: 1) праці, присвячені життю та діяльності М. Грушевського за його життя, у яких зачіпалися питання, пов'язані з виданням ЛНВ, „Села” та „Засіву”. Сюди віднесено статті М. Вороного, В. Дорошенка, С. Єфремова, М. Залізняка, І. Липи, Г. Хоткевича, М.Шаповала та ін., вміщені на сторінках періодичних видань у 1907-14 рр. Для даного дослідження ці публікації мають також характер історичного джерела. До цієї групи віднесено видання, присвячені 60-літньому ювілею М.Грушевського, а також огляд української періодичної преси В.Ігнатієнка; 2) Праці радянських дослідників, у яких зустрічаються сюжети, пов'язані з видавничою діяльністю М.Грушевського. Це І. Басс та С.Квіт, які писали про стосунки М.Грушевського з І.Франком. В основному ж історію української преси в СРСР вивчали літературознавці та журналісти. Варто відзначити, що до видавничої діяльності М. Грушевського застосовувався винятково тенденційний підхід у її висвітленні. Такі дослідники, як О. Дей, М.Жовтобрюх, П.Попов та ін. подавали відомості про видавничу діяльність М. Грушевського в контексті історії української журналістики, але з позиції марксистсько-ленінської ідеології; 3) розвідки істориків діаспори, присвячені життю й діяльності М. Грушевського. Це статті та монографії М. Антоновича, Л. Винара, Ю.Герича, В. Дорошенка, статті, присвячені біографії М.Грушевського та окремим аспектам його громадської діяльності; 4) статті про М. Грушевського сучасних істориків та журналістів. Сюди віднесено численні вступні статті, які супроводжують публікації листування М. Грушевського на сторінках періодичних видань, а також у серії „Епістолярні джерела грушевськознавства”; статті та монографії М.Бортняка, І. Гирича, Я.Грицака, Я.Дашкевича, І. Квітка, Н. Кузіної, В. Кухар, М.Лозняка, О. Михайлина, Н. Миронець, П.Одарченка, С. Панькової, Р. Пирога, М. Романюка, С.Радишевського, О. Чумаченко, Ю.Шаповала та ін.

Зроблено висновок, що історіографія даного питання має певний доробок, вона почала створюватися ще за життя М. Грушевського. Зазначено, що тема видавничої діяльності М.Грушевського в історіографії не фігурує як самостійний сюжет; дані про неї є складовою частиною загальної діяльності М. Грушевського як видатного українського історика, громадсько-політичного діяча та видавця української преси. Популяризації студій, присвячених М.Грушевському, слугувало УІТ в Нью-Йорку та „Український історик” на чолі з Л. Винаром. Сучасна історіографія про М. Грушевського з'являється на поч. 1990-х рр. ХХ ст.: друкуються праці біографічного змісту, студії, присвячені замовчуваним або мало досліджуваним за радянської влади аспектам його життя та діяльності. З поч. 1990-х рр. інтенсивно публікується листування М. Грушевського, вступні статті до нього відзначають тему видавництва як одну з ключових у ньому; також з'являються статті та монографії, тісно пов'язані з видавничою діяльністю М. Грушевського в Києві, у яких введено до наукового обігу частину джерел, які стосуються даної проблеми. Проте узагальнюючого дослідження, присвяченого джерельній базі з історії видавничої діяльності видатного вченого і громадського діяча в Києві в 1907-1914 рр., ще не було, і дисертація присвячується даній проблемі вперше.

У другому параграфі „Особливості формування комплексу джерел, місця їх зберігання та публікації” подано загальний огляд досліджуваного комплексу джерел. Джерельну базу за видовими ознаками поділено на: 1) Діловодна документація офіційних органів влади, у якій видавнича діяльність М. Грушевського в Києві відображена з позиції адміністрації та цензури Російської імперії. Їх репрезентують фонди різних урядових установ, які зберігаються у ЦДІАК України. Найціннішими є фонди Київського тимчасового комітету у справах друку (ф. 295), фонди Канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора (ф. 442), Київського охоронного відділення (ф. 275), Київського губернського жандармського управління (ф. 274), Київської судової палати (ф. 318), Полтавського (ф. 320) та Чернігівського (ф. 1439) ГЖУ, попечителя київського учбового округу (ф. 707) та ін. Найбільшою інформаційністю відрізняються фонди Київського Тимчасового комітету у справах друку (ф. 295), які подають відомості про редакторів та видавців ЛНВ, „Села” та „Засіву”, а також зазначають передплатну вартість, програму цих часописів, відомості про стягнення штрафів або арешт редакторів за статті антиурядового спрямування. Також заслуговують уваги доповідні записки місцевих цензорів про характер і спрямування часописів М. Грушевського; 2) Матеріали преси. Преса представлена київськими та львівськими україномовними та російськомовними газетами „Діло”, „Засів”, „Киевлянин”, „Киевская Мысль”, „Рада”, „Рідний край”, „Руслан”, „Село”, „Слово”, а також журналами ЛНВ, „Україна”, „Українська Хата” та ін. Зазначено, що виявленню багатьох обставин та закономірностей у розвитку ЛНВ, „Села” та „Засіву” в 1907-14 рр. допомагає використання публіцистичних матеріалів, вміщених М. Грушевським, його співробітниками та іншими публіцистами на сторінках цих видань, а також в україномовних та російськомовних часописах, що виходили на території України. Відзначено, що видавнича діяльність М. Грушевського широко висвітлювалась на сторінках як тих часописів, видавцем яких був він сам, де він і його співробітники помістили ряд публіцистичних статей на теми громадського життя, так і інших видань. Їх загальна кількість незначна, проте це цінне джерело для встановлення оцінки видавничої діяльності М. Грушевського часописами різного ідейного і суспільно-політичного спрямування; 3) Джерела особового походження. Найважливішим свідченням видавничої діяльності М. Грушевського у Києві у 1907-14 рр. є джерела особового походження - листування М.Грушевського та мемуарна література. Це листи М.Грушевського та листи до нього, листування співробітників його київських видань; редакційне листування, спогади та щоденники учасників видавничого процесу в Києві в 1907-1914 рр. - М. Гехтера, М. Грушевського, Д. Дорошенка, О. Лотоцького, Ю. Тищенка (Сірого), Є. Чикаленка та ін.

Кількісно великий і надзвичайно різноманітний масив листування М. Грушевського є яскравим свідченням того, що в 1907-1914 рр. ключовим напрямом його діяльності була видавнича справа, хоч ця тема піднімалася далеко не у всіх листах М. Грушевського досліджуваного періоду. Переважна більшість листування М. Грушевського, редакцій його часописів та їх співробітників зберігається у фондах ЦДІАК України, ЦДАВО України, ЦДІАЛ України, ІР НБУВ, ІЛ ім. Т.Шевченка та ЛНБ ім. В. Стефаника. Важливі свідчення про внутрішньоредакційну роботу, взаємини редакцій ЛНВ, „Села” та „Засіву” з передплатниками та співробітниками подаються в мемуарній літературі. Підкреслено, що опубліковано лише незначну частину листування М.Грушевського, переважна більшість епістолярних джерел з історії видавничої діяльності М.Грушевського в Києві в 1907-1914 р. ще очікує на своїх видавців та дослідників.

Зроблено висновок, що джерельну базу дослідження складає комплекс діловодних документів офіційних органів влади, матеріалів преси та джерел особового походження, який цілком достатній для розкриття теми дисертаційного дослідження.

У другому розділі „Свідчення про видавничу діяльності М. Грушевського у діловодних документах офіційних органів влади”, який складається з трьох параграфів, проаналізовано, як видавнича діяльність М.Грушевського у Києві у 1907-1914 рр. представлена у документах офіційних органів влади. У першому параграфі „Документи цензурних установ” зазначено, що М.Грушевський і редаговані ним у Києві видання ЛНВ, „Село” та „Засів” перебували під постійним наглядом Київського тимчасового комітету у справах друку, тобто цензури. З документів комітету стає відомо, яким було ставлення представників адміністрації до редагованих М.Грушевським часописів у Києві у 1907-1914 рр.

Основну частину документів комітету складали посвідчення на видання періодичних видань, циркуляри Головного управління у справах друку, цензурні постанови, відомості про благонадійність редакторів періодичних видань, списки газет, що виходили в Києві. За їх даними можна встановити: коли ЛНВ та його редактор привернули до себе увагу адміністрації, яким чином офіційні установи намагалися протидіяти намірам М.Грушевського щодо перенесення ЛНВ зі Львова і його видання у Києві. Серед документів комітету знаходимо такі свідчення видавничої діяльності М. Грушевського у Києві у 1907-1914 рр.: справи про видання ЛНВ, „Села” та „Засіву”, де подавалися відомості про їх редакторів, видавців, а також зазначалися передплатна вартість, програма цих часописів, відомості про стягнення штрафів або арешт редакторів за статті антиурядового спрямування. Також серед документів цього фонду заслуговують на увагу доповідні записки місцевих цензорів про характер і спрямування часописів М. Грушевського, у яких дається загальна характеристика його видавничої діяльності у Києві. Зустрічаємо також відомості про перевірку редакторів та офіційних видавців часописів під редагуванням М.Грушевського на благонадійність, короткі довідки про осіб, які пропонувалися на посаду редактора, дані про наклад редагованих М. Грушевським видань та ін.

У другому параграфі „Слідчі справи Київського губернського жандармського управління” відображена інформація про видавничу діяльність М. Грушевського у Києві у зазначений хронологічний період у фондах жандармерії. Відзначено, що найбільший інформаційний потенціал мають слідчі справи, присвячені арешту та засланню М. Грушевського, у яких особливо помітні видавничі сюжети. Документи слідства свідчать, що М. Грушевський і його видавнича діяльність у Києві у 1907-1914 рр. перебували під постійним наглядом жандармерії, яка, разом з іншими адміністративно-каральними установами, збирала всю інформацію про нього і про характер його діяльності. Цінність цих свічень у тому, що вони відображають ставлення до М.Грушевського, який вважався ворогом єдності Російської імперії, російської жандармерії, яка переносила своє ставлення до нього на здійснювану ним видавничу працю. Підкреслено, що документи слідчих справ є цінним джерелом з історії видавничої діяльності М.Грушевського у Києві у 1907-1914 рр., оскільки в них міститься обліково-фінансова документація редакції ЛНВ, уривки з щоденника М. Грушевського за 1910-1914 рр., а також протоколи його допитів у жандармерії за 1914-1915 рр., у яких видавничу діяльність представлено самим М. Грушевським.

У третьому параграфі „Документи адміністративно-судових установ” зазначено, що документи цих установ є свідченням того, які засоби використовувалися владою для створення перешкод нормальному існуванню редагованих М. Грушевським часописів у Києві у зазначений період. Встановлено, що найчастіше й найефективніше адміністрація у особі канцелярії генерал-губернатора використовувала штрафи, а також притягнення до судової відповідальності редакторів ЛНВ, „Села” та „Засіву”. Також ці документи свідчать про те, що проти згаданих видань часто застосовувалися дії секретних постанов та циркулярів, у яких йшлося про те, щоб протидіяти розповсюдженню, у першу чергу, тижневиків „Село” та „Засів”. Визначено, що в основі ставлення адміністрації до видавничої діяльності М. Грушевського був принцип недопущення розповсюдження впливу редагованих ним видань на всю територію підросійської України.

У цілому визначено, що документи офіційних органів влади є цінним свідченням видавничої діяльності М. Грушевського у Києві у 1907-1914 рр., представляючи її з позиції ставлення влади Російської імперії до української преси взагалі.

У третьому розділі „Відображення видавничої діяльності М. Грушевського у Києві на сторінках періодики” проаналізовано, які свідчення видавничої діяльності М.Грушевського у Києві у 1907-1914 рр. подаються на сторінках періодичних видань, які виходили на території України. Цей розділ складається з двох параграфів.

У першому параграфі „Літературно-Науковий Вістник (ЛНВ), „Село”, „Засів”” говориться про ті свідчення видавничої діяльності М. Грушевського у Києві у 1907-1914 рр., які містяться на сторінках редагованих ним видань. Найбільш інформативною є публіцистика М. Грушевського із циклів „На українські теми” та „До наших читачів”, у якій редактор ЛНВ, „Села” та „Засіву” давав відповіді на критичні закиди проти цих видань у пресі, активно спілкувався з читачами видань, інформуючи їх про становище часописів і плани щодо їх подальшого існування. Також на сторінках ЛНВ, „Села” та „Засіву” містилися статті співробітників цих часописів (М. Гехтер, О. Грушевський, В.Дорошенко, А.Ніковський, М. Порш та ін.), які подавали відомості з різних ділянок українського життя. У них йшлося про роль ЛНВ, „Села” та „Засіву” у житті українського громадянства, а також про роботу М.Грушевського як їх видавця та редактора.

З самих часописів можна почерпнути такі відомості з історії видавничої діяльності М.Грушевського в Києві - оголошення про передплату, ціну окремого примірника журналу або газети, особовий склад співробітників редакцій, відомості про офіційних редакторів та видавців журналу, списки праць, які мали друкуватися в ЛНВ протягом поточного року, повідомлення про різні громадські заходи, присвяти окремих книжок видатним українським діячам тощо.

У другому параграфі „„Рада”, „Діло” та інші періодичні видання, що виходили в Україні” вказано, що видання М. Грушевського у Києві у 1907-1914 рр. перебували у центрі громадської уваги і це відобразилось на сторінках періодичних видань, які виходили в той час на території України. У різні роки його видавнича діяльність була предметом особливого інтересу таких газет як: „Рада” (Київ), „Діло” (Львів), „Слово” (Київ), „Киевские вести”, „Киевлянин”, журналів „Україна” (Київ), „Українська хата” (Київ), „Рідний край” (Полтава-Київ) і т. д., в центрі уваги яких перебували окремі аспекти життя ЛНВ, „Села” та „Засіву”. Маючи різне ставлення до поглядів М. Грушевського, редакції цих часописів переносили це ставлення на редаговані ним видання. У залежності від цих поглядів, періодичні видання або критикували, або вихваляли той курс, яким М. Грушевський провадив своє видавництво у Києві. Особливо гострою була критика на адресу М.Грушевського і редагованих ним часописів у російськомовній пресі, яка виходила в Україні. Врахувавши, поряд з цією позицією, окремі критичні виступи С. Єфремова, І. Копача, І.Липи, С. Шелухіна та ін., зроблено висновок, що вони не були критикою по суті, а мали характер особистісних випадів проти М.Грушевського, що ще раз підкреслює всю складність обстановки, в якій йому довелося здійснювати видання ЛНВ, „Села” та „Засіву” у Києві. У параграфі зазначено, що найбільший інтерес для даного дослідження становить публіцистика двох щоденних українських газет - „Ради” та „Діла”, які відображали на своїх шпальтах ставлення українського громадянства до тієї роботи, яка провадилася редакціями ЛНВ, „Села” та „Засіву”, подаючи його через призму ставлення до М. Грушевського. Відзначено, що розгляд видавничої діяльності М.Грушевського в Києві у 1907-1914 рр. з позиції україно- і російськомовної преси має велику інформативну цінність через те, що саме преса була тим дозволеним засобом, за допомогою якого український рух заявляв про своє існування. В ній відображено ставлення українського громадянства до періодичних видань під проводом М.Грушевського, також мають місце відомості технічного характеру - передплатну ціну, регулярність виходу у світ, особливості поширення по території України та ін.

У четвертому розділі „Відомості про видавничу діяльність М. Грушевського у джерелах особового походження” проаналізовано найбільший чисельно та найбагатший інформативно комплекс джерел даного дисертаційного дослідження. У першому параграфі „Листування” висвітлено, як у листуванні М. Грушевського зі співробітниками ЛНВ, „Села” та „Засіву”, а також з відомими українськими публіцистами та літераторами відображено видавничу діяльність М.Грушевського у Києві у 1907-1914 рр. Зазначено, що у листуванні з М.Гехтером, Л. Лукичем, О.Олесем, Ю. Сірим (Тищенком), П. Стебницьким, М.Шаповалом, видавнича тема була найбільш актуальною. Вони, а також І. Джиджора, І. Кревецький, Н. Романович, Л. Старицька-Черняхівська та ін. допомагали М. Грушевському у вирішенні проблем, пов'язаних з роботою редакцій ЛНВ, „Села” та „Засіву”. Зазначено, що в листуванні відображено найважливіші аспекти виходу у світ видань, редагованих М. Грушевським у Києві у зазначений період. Вказано, що за листуванням можна відтворити основні сюжети історії виходу ЛНВ, „Села” та „Засіву” в усій сукупності особливостей їх існування, достовірно показати хід цього процесу та встановити роль М.Грушевського у переведенні ЛНВ зі Львова до Києва, внутрішньо-редакційній роботі цього всеукраїнського журналу, а також відзначити провідну роль і участь М. Грушевського у виході у світ народних тижневиків „Село” та „Засів”. Листування вказує, яким чином редактор і видавець цих часописів вирішував проблему їх змістовного наповнення, формував та представляв концепцію ЛНВ як єдиного всеукраїнського журналу того часу.

Також відзначено, що тема видавництва є ключовою у листуванні М. Грушевського у зазначений хронологічний період. Зазначено, що за даними листів можна простежити основні проблеми, з якими стикалися редактор і працівники ЛНВ, „Села” та „Засіву”, провадячи власну роботу по їх виданню. На основі аналізу великого масиву листів, що відображають видавничу діяльність М. Грушевського у Києві у 1907-1914 рр., виділено наступні проблеми, з якими довелося стикнутися редакціям та редактору згаданих часописів: опір певних кіл українського громадянства, для яких перехід ЛНВ до Києва був небажаним, пошук М. Грушевських можливих союзників серед лідерів київських українців, причини перенесення ЛНВ до Києва з початком 1907 року, брак літературних сил з підросійської України, яких М.Грушевський шукав і особисто запрошував до участі у редагованих ним виданнях, замовлення конкретних публікацій, стосунки з оглядачами, пошук молодих літераторів та публіцистів і стосунки з ними, адміністративні переслідування, способи зростання передплати, стосунки з Ю. Сірим (Тищенком) як особливо цінним співробітником та довіреною особою М. Грушевського у київських справах тощо.

У цілому потрібно зазначити, що листування М. Грушевського, співробітників між собою та редакційне є важливим джерелом його видавничої діяльності, оскільки воно створено безпосередніми учасниками цього процесу і відображає його історію за хронологією подій.

У другому параграфі „Щоденники, спогади” тема дисертаційного дослідження розкрита з позиції того, як вона відображена в мемуарній літературі, створеній безпосередніми учасниками та свідками видавничої діяльності М. Грушевського у Києві у 1907-1914 рр., з позиції авторського бачення. Не зважаючи на зрозумілу суб'єктивність щоденників та спогадів безпосередніх учасників видавничого процесу, вони відображають ті нюанси, які не зустрічаються у інших видах джерел. Відзначено, що найбільшу цінність серед представлених мемуарних джерел мають щоденники М. Грушевського за 1904-1910 рр., оскільки належать редактору й видавцю ЛНВ та „Села”, справи яких постійно фігурують на сторінках цих записів. Записи до щоденника М.Грушевський вносив на наступний день після того, як відбулися зазначені в ньому події, фіксуючи лише основні моменти, які дозволяють повніше оцінити як редакційну роботу М.Грушевського в ЛНВ та „Селі”, так і його стосунки з громадськими та суспільно-політичними діячами, співробітниками редакцій, публіцистами та літераторами, які були причетними до перенесення ЛНВ і його виходу в Києві.

В параграфі говориться про те, що основна кількість мемуарної літератури, яка фігурує в даному дослідженні, з'являється на еміграції у 20-50-х рр. ХХ ст. Це спогади та щоденник Є.Чикаленка, ключового київського союзника М.Грушевського, М. Гехтера, Д. Дорошенка, О.Лотоцького та Ю. Сірого, з якими співпрацював редактор та видавець ЛНВ, „Села” та „Засіву”. Особливо цінними є спогади Ю. Сірого (Тищенка), які, хоч і писалися через 30-40 років після описуваних подій, мають виключне значення завдяки відомостям, які у них вміщені. Будучи правою рукою М. Грушевського у київських справах, Ю. Сірий подає у спогадах докладні відомості про внутрішньо-редакційну роботу редагованих М. Грушевським часописів у Києві, стосунки з представниками українського громадянства, адміністрацією та цензурою, а також з працівниками редакцій цих часописів. Відзначено, що цьому ж автору належать спогади про видання „Села” та „Засіву” під проводом М.Грушевського, які довгий час лишалися для дослідників української преси єдиним джерелом з історії видання цих перших селянсько-робітничих тижневиків українською мовою.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Історіографія із проблеми даного дослідження включає в себе певний доробок, вона почала створюватися ще протягом життя М. Грушевського. Всю літературу, присвячену даній темі, поділено на 4 групи із загальною характеристикою кожної. Істориками досліджувалася постать М.Грушевського як історика, голови НТШ, публіциста, окремі дослідники журналістики вивчали історію ЛНВ тощо, не наголошуючи на темі джерел з історії його видавничої діяльності у цілому, і у Києві у 1907-1914 рр. зокрема.. В українській історіографії відсутнє узагальнююче комплексне дослідження джерельного потенціалу комплексу архівних та опублікованих джерел з історії видавничої діяльності М. Грушевського у Києві у 1907-1914 рр. і дисертація присвячується цій проблемі вперше.

2. Дисертація - перше дослідження усього комплексу джерел з історії видавничої діяльності в Києві в 1907-1914 рр., яку репрезентують такі їх групи: 1) діловодна документація офіційних органів влади; 2) періодична преса; 3) джерела особового походження (листування М.Грушевського та мемуарна література). Вони містять цінні свідчення з історії видавничої діяльності М.Грушевського, подаючи її з різних точок зору: документальні джерела - з точки зору урядових установ та цензури, преса - з позиції української громадської думки цього періоду, джерела особового походження - репрезентують взаємини М.Грушевського з видатними публіцистами, письменниками та поетами, працівниками його часопису в процесі перенесення та видання ЛНВ, а також „Села” та „Засіву” у Києві. Вказані джерела виявлені у 19 фондах 3 державних архівів України, у 12 фондах рукописних колекцій 3 державних наукових бібліотек України, а також у матеріалах україно- і російськомовних періодичних видань, що виходили в Україні у 1906-1914 рр., спогадах та щоденниках учасників видавничого процесу. Виявлений комплекс джерел цілком достатній для дослідження поставленої проблеми.

3. Комплекс джерел з історії видавничої діяльності М.Грушевського у Києві у 1907-1914 рр. почав формуватися з того часу, як М.Грушевський заявив про намір перенести ЛНВ до Києва з початком 1907 року. Його поява обумовлена тим, що М. Грушевський і його видання викликали підвищений інтерес офіційних органів влади, яку представляє діловодна документація, та українського громадянства, позиція якого виражена на сторінках періодичних видань, які виходили на території України. Будучи незмінним редактором ЛНВ, „Села” та „Засіву”, М.Грушевський, перебуваючи більшу частину часу у Львові в той час, як головна редакція - у Києві, всі справи, пов'язані з виходом у світ редагованих ним видань, вирішував за допомогою листування. Усе це у сукупності привело до виникнення комплексу джерел, які відображають видавничу діяльність М.Грушевського у Києві у зазначений хронологічний період.

4. Ідея перенесення ЛНВ зі Львова до Києва зустріла опір не лише адміністрації, але й окремих кіл українського громадянства підросійської України. Не зважаючи на тиск, М. Грушевський з початком 1907 року видає ЛНВ, а згодом і „Село” та „Засів” у Києві. Джерела відтак показують роботу М.Грушевського як редактора та фактичного видавця цих часописів, спрямовану на забезпечення всеукраїнського характеру журналу ЛНВ, а також широкого розвитку преси для українських селян та робітників, яку представляють зазначені народні тижневики.

5. Діловодна документація є свідченням ставлення офіційних органів влади у Російській імперії до М. Грушевського і редагованих ним часописів у Києві. Їх взаємодія останніх з представленими виданнями полягала у недопущенні широкого розповсюдження ЛНВ, „Села” та „Засіву” на території підросійської України. Задля досягнення цієї мети використовувалися методи прямого і прихованого тиску - штрафи, конфіскації та секретні циркуляри і постанови, завданням яких було припинення виходу або зменшення впливу цих видань на українське громадянство.

6. Матеріали преси зазначеного хронологічного періоду відображають реакцію українського громадянства на проваджувану М. Грушевським видавничу роботу у Києві. Далеко не завжди це ставлення було прихильним, особливо у російськомовній пресі, яку видавали громадські та політичні антиподи М. Грушевського, переносячи своє ставлення до нього як до ворога єдності Російської імперії на редаговані ним видання. Найбільшою інформаційною є публіцистика двох щоденних українських газет - „Ради” та „Діла”. Поряд з відомостями технічного характеру (оголошення про передплату, зміст окремих чисел, хронікальні замітки тощо) ці, а також інші видання, містили на своїх сторінках огляди з життя ЛНВ, а також окремі статті полемічного характеру: „Рада” - критично-позитивні, „Діло” та інші видання, що виходили в Україні - нерідко критичні на адресу видавничої концепції ЛНВ, „Села” та „Засіву” і їх редактора. Відзначено, що більшість критичних випадів на адресу редагованих М. Грушевським видань були зумовлені особистісними причинами.

7. Видавнича тема була ключовою у листуванні М.Грушевського у 1907-1914 рр. Встановлено, що всі проблеми, пов'язані із змістовним наповненням редагованих ним видань, М. Грушевський вирішував за допомогою листування з працівниками редакції у Києві (особливо з Л. Лукичем та Ю. Сірим), а також відомими публіцистами та літераторами, яких він запрошував до участі у ЛНВ, „Селі” та „Засіві”, і вміщував їх твори на сторінках цих видань, зокрема з В. Винниченком, Ольгою Кобилянською М.Коцюбинським, О. Олесем, П. Стебницьким тощо. Окремо слід виділити листування з Ю. Сірим та Є. Чикаленком - першим як особливо близьким співробітником, а другим - як єдиним київським союзником. Відзначено основні сюжети, які зустрічаються у листуванні, показано особливості співпраці М. Грушевського із молодими публіцистами і оглядачами ЛНВ, „Села” та „Засіву”. Підкреслено, що листування М. Грушевського вже частково опубліковане, але більшість його ще очікує на свого видавця. Зазначено також, що у дисертаційному дослідженні проаналізоване не все листування М.Грушевського вказаного хронологічного періоду, а лише те, що має відношення до його видавничих справ у Києві.

8. Чисельно незначний, але інформаційно цінний масив мемуарної літератури є важливим джерелом з історії видавничої діяльності М.Грушевського у Києві у 1907-1914 рр., в якому відображена її оцінка безпосередніми учасниками та свідками видавничого процесу. Особливо цінні щоденники М. Грушевського за 1904-1910 рр., які мають першоджерельну вартість з огляду на їх авторство. Вони дозволяють оцінити редакційну роботу М.Грушевського в ЛНВ та „Селі” і його стосунки з громадськими та суспільно-політичними діячами, співробітниками редакцій, публіцистами та літераторами, які були причетними до перенесення ЛНВ і його виходу в Києві, з позиції самого їх видавця. У щоденнику відклалася інформація про підготовку статей до вказаних видань, оцінка важливих подій громадського життя, обставини перенесення ЛНВ до Києва, редакційна робота, пошук співробітників для зазначених видань. Окремо слід відзначити також спогади Ю. Сірого (Тищенка) - найближчого співробітника київських видань під проводом М.Грушевського. Важливі сюжети розкривають також спогади та щоденник Є. Чикаленка; М.Гехтера, Д. Дорошенка, О. Лотоцького, А. Франко-Ключко тощо.

9. Загальний аналіз комплексу джерел з історії видавничої діяльності М.Грушевського у Києві у 1907-1914 рр. дозволяє стверджувати, що саме видавництво було пріоритетним напрямом його діяльності у вказані роки. Тема видавництва і постать М.Грушевського були нероздільними у громадській свідомості і з позиції адміністрації: коли мова йшла про ЛНВ, „Село” або „Засів”, то майже завжди вони згадувалися у контексті участі М. Грушевського у них, коли мова йшла про М. Грушевського - згадувалися редаговані ним часописи. Джерела показують, відтак, що для нього видавнича справа, а саме видання ЛНВ, а згодом і „Села” та „Засіву”, була ключовим фактором формування національної свідомості українців. Його участь у редагованих ним виданнях так само, як і ставлення до ЛНВ і до нього самого українського громадянства, свідчать, що період 1907-1914 рр. для М. Грушевського був пов'язаний, в основному, зі справами видання періодики, що знайшло своє відображення у виході ЛНВ, „Села” та „Засіву” на київському грунті, а відтак - привело до виникнення комплексу джерел, що його відображають.

10. У зв'язку з визначеною інформаційною цінністю комплексу джерел даного дисертаційного дослідження, особливо зважаючи на великий за обсягом масив листування М. Грушевського та його співробітників між собою, бажано якомога скоріше опублікувати його так само, як і інші види джерел, що значно збагатить джерельну базу досліджень даної теми, а також грушевськознавства у цілому та історії української преси.

Також потрібно опрацювати численні матеріали редакційних фондів ЛНВ, яких в Україні відомо три. Більшість їх матеріалів становить листування редакції з передплатниками та співробітниками,ё а також редакційний портфель.

Крім доступних для широкого загалу дослідників комплексів джерел у державних архівах України і рукописних колекціях наукових бібліотек, великий масив джерел особового походження зберігається у фондах УВАН у Колумбійському університеті (Нью-Йорк). Ці джерела малодоступні для дослідників, а тому їх потрібно опублікувати в Україні з метою заповнення можливих маловідомих сторін життя й діяльності М. Грушевського.