У третьому підрозділі «Архівна спадщина грецьких громад України» звернуто увагу на проблему пошуку та збереження архівної спадщини Ніжинського грецького магістрату та Маріупольського грецького суду.

Зазначено, що створення архіву ніжинських греків К. Харлампович відносить до кінця ХVІІ ст., а саме до 1696 р. - часу створення статуту братства. Більш ніж за два сторіччя архів ніжинських греків пройшов доволі складний шлях від зберігання в одному з церковних приміщень, передачі грецькому магістрату, зберігання в приміщеннях Ніжинського повітового суду та Чернігівської палати громадянського суду після ліквідації грецького магістрату у 1872 р., а також дуже складні події початку ХХ ст.

Про існування архіву свідчить і так званий «опис архівних справ», датований 1840 р. В ньому наведено перелік 101 архівної справи Ніжинського грецького магістрату протягом 1831-1840 рр., які в основному пов'язані з видачею свідоцтв, паспортів, стягуванням грошей за векселями, невиконанням умов угод, образами, крадіжками, розподілом майна. Вже перше знайомство з описом свідчить про незадовільний стан зберігання і розпорошеність справ навіть цього періоду. Підтвердженням цього є наявність в описі позначок: «Остаток дела». Порівняння назв у справах даного опису зі справами, які сьогодні є у фонді Ніжинського грецького магістрату приводить до сумних висновків: зі 101 справи, наведеної в описі 1840 р., сьогодні в Держархіві Чернігівської області зберігається лише 49.

Унаслідок особливої цінності документів, архів Ніжинського грецького магістрату у травні 1983 р. був перевезений з м. Ніжина до Державного архіву Чернігівської області. Незнання архівними співробітниками грецької мови і непослідовне об'єднання паперів окремих судових справ спричинило труднощі в пошуку окремих документів. Проте, це не позбавляє істориків можливості порушувати і вирішувати низку питань з історії громади.

Справи, що сьогодні зберігаються у фонді 101 Держархіву Чернігівської області, являють собою рештки величезного масиву документів, які збереглися під час нищівних історичних подій та багатьох перевезень, що суттєво впливали на їхній стан за останні 130 років. Якщо у 1890 р., за свідченнями О. Дмитрієвського, архів ніжинських греків налічував близько 10 000 справ, то сьогодні у фонді 101 - «Ніжинський грецький магістрат» зберігається 4332 справи з 1722 р. до середини ХІХ ст., які висвітлюють значну частину питань з діяльності грецького братства та магістрату, його господарського та культурного розвитку. Багатьом зі справ даного фонду присвоєно категорію «особливо цінних документів».

Однак систематизація без уважного читання документів, на підставі лише старих, часто помилкових записів на обкладинках старих справ не може служити основою для наукових висновків і досліджень. Часто назви справи в описі і документі не збігаються. Деякі матеріали розсипані навіть по різних розділах, частина з них не має ніякого відношення до грецького братства. Серед справ 4225-4332, які віднесені до документів, написаних новогрецькою мовою, розміщені суто російськомовні джерела. Сама форма документів грецькою мовою у багатьох випадках свідчить, що вони походять з архіву Ніжинської грецької громади: збереглося багато обкладинок з написами грецькою мовою: ДпхлеЯб фпх… ме фпн…, що, відповідно, означає: Справа… з…

До питання архівної спадщини ніжинських греків у другій половині 1990-х рр. звернулися науковці Центру неоеліністичних досліджень Національної фундації досліджень (м. Афіни, Греція). Основним висновком грецьких науковців було те, що незважаючи на прогалини в матеріалах, фонд 101 Державного архіву Чернігівської області є основним джерелом з історії ніжинських греків. Укладання і видання аналітичного каталогу архіву допоможе з'ясувати інформативні можливості архівних матеріалів фондів, виправити вади їхнього упорядкування і допоможе історикам сформулювати завдання та постановку питань для написання історії ніжинських греків.

Історія архівної спадщини Маріупольського грецького суду ще більш трагічна, ніж Ніжинського грецького магістрату. Архів Маріупольського грецького суду зберігався в земській управі, а у 1920 р. був переданий для зберігання в Маріупольський краєзнавчий музей. Пізніше в м. Маріуполі було створено історичний архів, до якого і були передані матеріали суду. Газета «Приазовський пролетарій» 23 березня 1936 р. писала: «В историческом архиве находится до 4 тонн бумаг Греческого суда, относящихся к концу XVIII в. Разборка не начиналась».

Фонд Р-678 Державного архіву Донецької області містить нотатки наукового співробітника Сталінського обласного державного архіву Айзенвассера, в яких описана частина справ з архіву Маріупольського грецького суду періоду 1781-1869 рр., котрі зберігалися до 1941 р. Дослідник відзначає, що справи Маріупольського грецького суду надійшли для постійного зберігання до Сталінського обласного історичного архіву 9 травня 1937 р. з Маріупольського історичного архіву. Дуже цікавими є свідчення: «Архивные материалы греческого суда привезены из г. Мариуполя в г. Сталино на двух грузовых автомашинах в неразобранном виде, частично в состоянии россыпи». Опис охоплює справи до 1799 р., містить статистику населення міста та кількість храмів повіту у 1785 р., фіксує дані про заворушення серед тієї частини грецької громади, котра прагнула повернутися до Криму, а також про масові втечі греків до Туреччини і Криму протягом 1788-1789 рр.

У період окупації Донбасу (серпень 1941 - вересень 1943 рр.) в Сталінському обласному архіві було залишено 837 фондів (234 397 справ), датованих 1740-1940 рр. Серед них були і матеріали Маріупольського грецького суду від 1740 р. Всі ці документи були знищені окупантами разом із будівлею держархіву при відступі. Частина матеріалів загинула раніше, оскільки документи йшли на розтопку печей.

Наголошено, що зараз у Маріупольському краєзнавчому музеї зберігається всього 80 справ і фрагментів з архіву грецького суду. Частина архіву цієї установи (54 справи) зберігається в фонді «Маріупольський грецький суд» ЦДІАК України.

У п'ятому розділі «Інформативні можливості топографічних описів та картографічних матеріалів» актуалізовано інформативний потенціал стосовно грецьких громад України описів Чернігівського та Катеринославського намісництв, Малоросійської та Азовської губерній, а також численних мап, атласів та описів здебільшого останньої третини XVIII ст.

У першому підрозділі «Висвітлення історії ніжинської грецької громади в описах Чернігівського намісництва, Малоросійської губернії та картографічних матеріалах» зазначено, що опис Чернігівського намісництва 1779-1781 рр. дозволяє певною мірою реконструювати життя, побут, заняття ніжинських греків. Тут уміщено інформацію і про напрямки торгівельної діяльності ніжинських купців.

В «Черниговского наместничества топографическом описании» 1786 р. О. Шафонського коротко викладено юридичний статус братства. Наголошуючи, що в місті, окрім ніжинських греків, «почти нет настоящих не только оптом торгующих купцов, но ниже порядочных щепетильников, коих здесь крамарями называют», О. Шафонський саме їм приділяє найбільше уваги, подаючи статистичні дані про населення міста, кількість церков, мурованих будинків, кав'ярень, крамниць.

Як довідуємося з описів, на той час купецтво як стан перебувало у стадії свого формування, і тому його чисельність постійно змінювалася: ті купці, що розорялися, переходили до стану міщан, а розбагатілі міщани записувалися до купецького стану. Так, за описом О. Шафонського, у 1786 р. у м. Ніжині кількість членів гільдійського купецтва та їхніх родин становила 253 особи обох статей, а за інформацією «Топографічного опису Малоросійської губернії» у 1798 р. їх було 631, тобто в середньому кількість купецтва за цей період збільшилася майже в 2,5 рази.

На жаль, топографічні описи Лівобережної України містять дуже суперечливі дані про кількісний та професійний склад грецького населення: автори описів 1786 р. та 1798 р. подали відомості лише про загальну чисельність грецького населення в повітовому центрі. Як довідуємося з описів, між IV та V ревізіями чисельність греків зросла на 32%. Тобто щорічні темпи приросту греків у м. Ніжині становили приблизно 2,5%. Їхня кількість зростала за рахунок новоприбулих греків та природного приросту населення. Збільшення грецького населення м. Ніжина за рахунок емігрантів зумовило існування нерівномірності у співвідношенні чоловічої та жіночої статі - питома вага чоловіків становила 55,1%.

До описово-статистичних джерел належать також різного роду «ведомости», «перечневые табели», що містять інформацію про кількість населених пунктів та людності Чернігівського намісництва. Ці документи створювалися в процесі підготовки описів місцевими адміністративними установами і нині зберігаються у відповідних фондах ЦДІАК України - Другої Малоросійської колегії (ф. 54), Чернігівського намісницького правління (ф. 204), а також у фонді літературних матеріалів Інституту рукопису НБУВ (ф. 1).

У другому підрозділі «Картографічні матеріали та описи Азовської губернії про греків Північного Приазов'я» зазначається, що в топографічних описах Азовської губернії і Катеринославського намісництва крім повідомлень про особливості місцевості, чисельність і соціальний склад населення, стан господарства, наявні й короткі історичні довідки про міста та повіти. В описах подаються відомості про м. Маріуполь, його будівлі, характеризується розвиток ремесла, торгівлі, називається кількість ремісників, купців по гільдіях. При характеристиці сіл зазначається кому вони належали, кількість дворів та землі, а також описуються споруди.

Наголошено, що картографічні матеріали дозволяють відтворити процес освоєння території Північного Приазов'я і заснування на цій території грецьких населених пунктів. Основна їхня частина зберігається у фондах РДАДА, РДВІА та РДІА. Використовуючи мапи кінця XVIII ст., можна простежити адміністративно-територіальні зміни останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. в Північному Приазов'ї.

Цінним джерелом з історії греків Північного Приазов'я є «Топографическое и статистическое описание торгового города Мариуполя и принадлежащих к оному селений. 1807 г.» барона Бальтазара Кампенгаузена, виявлене у фондах РДІА. В описі наведено статистичні відомості стосовно майже всіх сфер розвитку міста та навколишніх сіл за період з 1801 по 1806 рр.

У шостому розділі «Статистичні матеріали як джерело з історії ніжинської та маріупольської грецьких громад» розглянуто матеріали статистики, представлені IV-Х ревізіями, метричними книгами, а також чисельними реєстрами, складеними членами грецьких громад.

Вказується, що у ХІХ ст. були опубліковані архівні матеріали про чисельність ніжинської та маріупольської грецьких громад наприкінці XVIII - у ХІХ ст., але ми не маємо жодного узагальнюючого джерелознавчого аналізу їхньої достовірності і корелятивності, так само, як і дослідження, в якому були б системно наведені дані цих джерел. Намагаючись заповнити цю лакуну джерелознавчих досліджень, в розділі виокремлено групи джерел, що містять інформацію про демографічні процеси в грецьких громадах України.

У першому підрозділі «Матеріали статистики щодо ніжинських греків» зазначається, що греки м. Ніжина та Північного Приазов'я були вперше враховані в матеріалах четвертої ревізії. Звернуто увагу на збереженість в фонді Ніжинського грецького магістрату Держархіву Чернігівської області ревізьких «сказок» ніжинських греків. Підкреслено, що, внаслідок фрагментарного збереження матеріалів IV-VI-ї ревізій, динаміку чисельності грецької громади м. Ніжина за цей період можна частково простежити за дослідженнями К. Харламповича.

Аналіз реєстрів 1711, 1768, 1769 рр., складених членами грецької громади на вимогу вищих органів управління, дає змогу простежити зміну чисельного складу братства, членами якого були не тільки греки, але й серби, євреї, вірмени. Під протекцію братства іноді потрапляли навіть малоросійські купці.

Друга група опублікованих відомостей і реєстрів характеризує інтенсивність, обсяг торгівлі, асортимент товарів, розміри мит. Вони свідчать про те, що греки вели вельми крупну торгівлю.

У другому підрозділі «Греки Північного Приазов'я в статистичних матеріалах останньої третини XVIII - ХІХ ст.» проаналізовано статистичні матеріали стосовно маріупольської грецької громади.

Зазначено, що матеріали IV-Х ревізій збереглися у фондах РДАДА, РДІА, держархівів Донецької, Запорізької областей, Маріупольського краєзнавчого музею.

Відзначається, що дані ревізьких «сказок» знайшли втілення в окладних книгах початку 80-х рр. XVIII ст. У фонді РДІА «Експедиції про державні прибутки» зберігаються окладні книги Російської імперії. Саме вони є чи не єдиним узагальнюючим документом, який відбиває динаміку руху населення.

Серед документів церковного відомства з історії маріупольських греків важливе значення має «Ведомость о числе христианских деревень, оставшихся после христиан», більш відома в історичній літературі як «Відомість митрополита Ігнатія». Слід відзначити, що в точності наведених даних сумнівався навіть сам автор, адже Ігнатій писав відомість «по памяти». Проте дані, наведені митрополитом, частково можуть служити «лакмусовим папірцем» при перевірці достовірності відомостей «кримських каймаканів» або навіть для заповнення наведених ними уривчастих відомостей.

Важливе місце серед статистичних матеріалів цього періоду займають численні матеріали військового відомства або керівників переселення. Перш за все, це рапорти О. Суворова про хід переселення, а також його відомість про кількість християн, виведених з Криму. Оригінали цих документів зберігаються зараз у фондах РДАДА і РДВІА, але дослідники частіше цитують їх за збіркою М. Дубровіна.

Підкреслюється значення матеріалів церковного обліку - клірових та відомостей причту, які зберігаються у Держархіві Донецької області. Зазначено, що розписи сповідей і метричні книги не використовувалися для аналізу демографічних явищ в Північному Приазов'ї. Цінність цих видів джерел полягає у тому, що в них, на відміну від ревізьких «сказок», більш повно враховано жіноче населення і чисельність неподатних категорій людності, представлені реальні родини, а не податні домогосподарства. На основі даних розписів сповідей можна також простежити міграцію населення.

У сьомому розділі «Матеріали особового походження про греків Ніжина і Північного Приазов'я» аналізується інформативний потенціал зазначеного виду джерел, представленого записками іноземців, подорожніми нотатками, мемуарами, щоденниками і його значення для вивчення історії ніжинської та маріупольської грецьких громад.

У першому підрозділі «Мемуарні джерела з історії ніжинської грецької громади» зауважується, що ця група джерел відрізняється індивідуальним сприйняттям середовища, в якому опинилися автори, подій і явищ, свідками яких вони були. Особливо спостережливими в цьому плані були мандрівники-чужинці, адже гідними опису для них видавалися не явища та події, що відхилялися від норми, а сама норма життя, поведінка жителів країни, в яку вони потрапили. Саме ці матеріали дають різноманітний, багатий, а подекуди унікальний фактологічний матеріал для подальшого дослідження історії грецьких громад України. Серед них: записки німецького вченого, члена Санкт-Петербурзької Академії наук Антона Йогана Ґільденштедта, лист невідомого нам А.Ч., який певний час мешкав у Ніжині.

Серед матеріалів особового походження стосовно ніжинської грецької громади виділяються записки мандрівників, які цілісно і різнобічно висвітлюють буття (довкілля, господарський цикл, особливості побуту, соціальні й етнічні параметри) як окремих людей, так і певних суспільних організмів. Серед них виділяються: дорожні нотатки Д. Бантиша-Каменського, щоденник князя І. Долгорукого.

У другому підрозділі «Соціально-економічний розвиток греків Північного Приазов'я в матеріалах особового походження» зазначено, що серед подорожніх записок з історії маріупольської грецької громади виділяються записки ректора Катеринославської духовної семінарії Якова Вечеркова, «Письма из Екатеринослава» Г. Титова, подорожні нотатки англійської письменниці Мері Голдернес.

Доводиться, що важливим джерелом для вивчення історії маріупольських греків є матеріали експедицій, що створювалися в результаті цілеспрямованих заходів з вивчення та опису певної місцевості. Через це вони відрізняються системністю та завершеністю. Цю групу джерел представляють «Путешественые записки» В. Зуєва, записки німецького мандрівника Пітера Палласа, «Записки антиквара о поездке его на Калку и Кальмиус, в Корсунскую землю и южные побережья Днепра и Днестра» професора Новоросійського університету В. Григоровича, матеріали експедиції приват-доцента Санкт-петербурзького університету Ф. Брауна.

Записки мандрівників представлені повідомленнями англійського мандрівника Роберта Велпоуна, спогадами Х. Бока.

Кримський період в історії маріупольських греків відображають хроніка Раббі-Азар'я, записки Трифілія Карацоглу.

Мемуаристи ХІХ ст. звернули увагу на стан господарства і промисловості греків у Північному Приазов'ї. Записки таврійського губернатора Д. Мертваго мають автобіографічно-подієвий характер і містять оцінки подій, діячів та явищ. Нерідко будучи представниками влади, повітовими і ветеринарними лікарями, автори мемуарів на місцях збирали відомості про розвиток господарства греків, виявляли причини невдач, пропонували заходи з ліквідації негативних явищ. До таких належать праці Г. Калері, П. Порохова, Х. Стевена.

У висновках викладено результати дослідження та основні положення, що виносяться на захист:

· Незважаючи на тривале проживання на території України, значну чисельність та суттєвий факторний вплив на представницький комплекс регіональних історичних процесів грецькі громади України середини XVII-ХІХ ст. не були об'єктом спеціального комплексного джерелознавчого дослідження.

· Археографічна діяльність Одеського товариства історії та старожитностей, вчених губернських архівних комісій та окремих дослідників зумовила появу у ХІХ - першій чверті ХХ ст. великого масиву публікацій із соціально-економічної історії грецьких громад України. Самостійним напрямком урядової політики в першій половині ХІХ ст. стала публікація законодавчих матеріалів. З 1930-х рр. з ідеологічних причин спостерігалося скорочення кількості та звуження тематики публікацій. Стрімкий розвиток регіональних студій у роки розбудови незалежної Української держави сприяв активізації археографічної роботи, що зумовило збільшення кількості публікацій.

· Внаслідок цілеспрямованої архівної евристики вдалося виявити джерела з історії соціально-економічного розвитку грецьких громад України середини XVII-ХІХ ст. у 72 фондах 14 державних архівних установ України та Росії (ЦДІАК України, Інститут рукопису НБУВ, державні архіви Чернігівської, Одеської, Донецької, Запорізької областей, Державний архів Автономної Республіки Крим, Ніжинська філія держархіву Чернігівської області, Маріупольський краєзнавчий музей, Ніжинський краєзнавчий музей, Російський державний архів давніх актів, Російський державний військово-історичний архів, Архів зовнішньої політики Російської імперії, Російський державний історичний архів). До наукового обігу введено близько 4,5 тисяч справ, що висвітлюють історію грецьких громад України (90% актуалізованої джерельної бази).

· За видовою належністю корпус писемних джерел із соціально-економічної історії грецьких громад України представлений документами: 1) законодавчими (документи установчого характеру, маніфести, жалувані грамоти, іменні імператорські, сенатські та синодські укази, «высочайше утверждённые мнения государственного совета»); 2) актовими (розпорядчі та засвідчувальні); 3) справочинними (доповідні, обліково-статистична, реєстраційна документація та протоколи); 4) описово-картографічними (описи, атласи, мапи); 5) статистичними (матеріали ревізій, окладні книги, метричні книги та клірові відомості, довідкові видання); 6) матеріалами особового походження (записки іноземців, подорожні нотатки, записки мандрівників, мемуари, щоденники).

· На підставі законодавчих актів Російської імперії можна простежити певну еволюцію законотворчої діяльності царського уряду стосовно грецьких громад України. Протягом XVIII ст. спостерігається процес наділення та закріплення прав та привілеїв греків, які передбачали самостійність управління та ізольованість від представників інших етносів. Протягом першої половини ХІХ ст. пільги, надані грекам поступово обмежуються. Уніфікація політико-правової системи Російської імперії призводить до остаточної ліквідації органів національного самоврядування грецьких громад. З цього часу привілеї, надані ніжинським та маріупольським грекам, втратили чинність і вони були прирівняні в правах до решти підданих Російської імперії.

· Актові документи місцевих органів влади мають високі інформативні можливості (хронологічно, територіально й тематично) і є ключовим чинником інформативного потенціалу джерельної бази дослідження історії грецьких громад України зазначеного періоду. Найінформативнішим цей комплекс є щодо наступних питань: правове становище грецьких громад, політика влади з грецького питання, господарська діяльність, купецтво та його роль в економіці України та Російської імперії.

· Корпус актових та діловодних джерел Ніжинського грецького магістрату та Маріупольського грецького суду, попри найбільші втрати, містить унікальну інформацію про систему управління, розвиток господарства, внутрішнє життя грецьких громад.

· Топографічні описи кінця XVIII ст. являють собою цілком репрезентативне джерело, що містить докладну інформацію про природно-географічні умови, економічний розвиток краю, демографічну ситуацію, соціальний та національний склад населення, його заняття, побут, культуру та звичаї, забудову населених пунктів, архітектурні й археологічні старожитності. Використання цих пам'яток разом з іншими описово-статистичними джерелами дає можливість порівняльного аналізу та вивчення соціально-економічних явищ у динаміці.

· Незважаючи на втрати окремих примірників і записів, інформація, що міститься в ревізьких «сказках» дозволяє прослідкувати динаміку змін у чисельності населення грецьких громад України. Знання особливостей метричних записів дозволяють уточнити дані про конкретну особу при дослідженні історії сімей; виокремити «постійне» і «стороннє» населення в межах одного пункту, встановити місце походження особи, а значить - використати метричні книги як додаткове джерело перевірки інформації при вивченні міграційних потоків. Неформалізовані дані метричних книг дозволяють відновити історію окремих грецьких сімей.

· Матеріали особового походження дають різноманітний, багатий, а в ряді випадків й унікальний фактологічний матеріал для подальшого дослідження грецьких громад України. Однак вони вимагають критичного аналізу із застосуванням широкого комплексу джерелознавчих прийомів. Без ретельного вивчення походження мемуарів, мети, часу і умов їх створення, без аналізу та зіставлення їх змісту з іншими джерелами неможливо визначити достовірність наведених у них відомостей, об'єктивну їх цінність.

Виходячи з джерелознавчого аналізу соціально-економічного розвитку грецьких громад України середини XVII-ХІХ ст. в дисертації сформульовано практичні рекомендації серед яких:

- об'єднати зусилля науковців у пошуку архівної спадщини органів самоврядування грецьких громад України;

- сприяти державним та місцевим органам влади у використанні історичного досвіду діяльності національних громад та їх самоврядування щодо оптимізації національної та адміністративно-територіальної політики у місцях компактного проживання греків.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях

1. Гедьо А.В. Переселення греків з Криму до Приазов'я // Український історичний журнал. - 2001. - №1. - С. 73-84.

2. Гедьо А.В. Розміщення кримських греків у Приазов'ї (1778-1780 рр.) // Південна Україна XVIII-XIX століть. - Запоріжжя: РА «Тандем-У», 1999. - Випуск 4 (5). - С. 152-159.

3. Гедьо А.В. Церковна організація грецького населення Маріупольщини (кінець XVIII-ХІХ ст.) // Новые страницы истории Донбасса. - Донецк: Донбас. - Кн. 6. - 1998. - С. 15-26.

4. Добров П.В., Гедьо А.В. Політичні відносини Росії та Кримського ханства в останній третині XVIII ст. // Вісник Донецького університету. - 2000. - №1. - С. 165-171.

5. Гедё А.В. Земская политика в области народного образования на Мариупольщине (конца ХІХ - начала ХХ вв.) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - Вип. 7. - К.: Рідний край, 1999. - С. 73-77.

6. Гедьо А.В. Митрополит Ігнатій // Подвижники і меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII-ХІХ ст. Історико-біографічні нариси. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - С. 93-105.

7. Гедьо А.В. Іоанн Каподістрія // Подвижники і меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII-ХІХ ст. Історико-біографічні нариси. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - С. 238-251.

8. Гедё А.В., Новикова С.В. Феоктист Хартахай // Подвижники і меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII-ХІХ ст. Історико-біографічні нариси. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - С. 220-228.

9. Добров П.В., Гедьо А.В. Промислово-торгівельний розвиток Маріупольщини (кінець XVIII-ХІХ ст.) // Історичні та політологічні дослідження. - ДонНУ. - 2001. - №1 (5). - С. 39-46.

10. Гедьо А.В. Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов'я // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - Вип.18. - К. - Донецьк, 2001. - С. 113-118.

11. Гедьо А.В. Культурно-освітній розвиток греків Північного Приазов'я (кінець XVIII-XIX ст.) // Вісник Донецького університету. - 2001. - №1. - С. 150-158.

12. Гедьо А.В. Політика Росії щодо Маріупольської грецької громади на підставі законодавчих актів // Історичні та політологічні дослідження. - ДонНУ, 2001. - №4 (8). - С. 29-35.

13. Гедьо А.В. Матеріали діловодчої документації як джерело для вивчення соціально-економічної історії греків Північного Приазов'я // Новые страницы истории Донбасса. - Кн. 10. - Донецк: Донбас. - 2002. - С. 28-43.

14. Гедьо А.В., Терентьева Н.О. Формування грецького населення Приазов'я за архівними джерелами // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. 6. - К.: Інститут історії України НАН України, 2002. - С. 182-192.

15. Гедё А.В. Христианство как фактор сохранения национальной самобытности греков Крыма и Приазовья // Наука. Релігія. Суспільство, 2002. - №1. - С. 173-177.

16. Гедьо А.В. Політика Росії щодо маріупольської грецької громади на підставі законодавчих актів // Історичні та політологічні дослідження. - ДонДУ. - Вип. 6. - 2002. - С. 18-33.

17. Гедьо А.В. Греки Північного Приазов'я кінця XVIII - початку ХХ ст.: джерелознавчий аспект // Вісник Донецького університету. - 2001. - №2. - С. 153-160.

18. Гедьо А.В. Мемуарна література кінця XVIII-ХІХ ст. як джерело з історії греків Ніжина і Північного Приазов'я // Історичні та політологічні дослідження. - ДонНУ. - 2002. - №11/12. - С. 33-39.

19. Гедьо А.В. Грамоти і універсали вищої церковної влади України, надані Ніжинській грецькій громаді: порівняльно-типологічний аспект дослідження // Історичні та політологічні дослідження. - ДонНУ. - 2002. - №3/4. - С. 53-58.

20. Гедьо А.В. Правовий статус греків України за гетьманськими універсалами (друга половина ХVIІ - середина ХVIІІ ст.) // Український селянин. - 2003. - Вип. 7. - С. 76-80.

21. Гедьо А.В. Політичні детермінанти приєднання Криму до складу Росії за матеріалами діловодної документації // Крим в історичних реаліях України. Матеріали наукової конференції. - К.: Інститут історії України НАН України, 2004. - С. 107-127.

22. Гедьо А.В. Матеріали з історії греків Ніжина та Північного Приазов'я у фондах Російського державного архіву давніх актів // Література та культура Полісся. - Вип. 8. - Ніжин, 2005. - С. 256-261.

23. Гедьо А.В. Законодавчі акти Російської імперії як джерело до історії ніжинської грецької громади // Історичні та політологічні дослідження. - ДонНУ. - 2004. - №4. - С. 5-12.

24. Гедьо А.В. Греки Північного Приазов'я в історіографії ХІХ - початку ХХ ст. // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2005. - №4. - Луганськ. - С. 29-36.

25. Гедьо А.В. Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов'я кінця XVIII-ХІХ ст. // Історико-географічні дослідження в Україні. - Число 8. - К.: Інститут історії України НАН України, 2005. - С. 165-178.

26. Гедьо А.В., Пахоменко С.П. [Рец. на] І. Лильо. Нариси з історії грецької громади Львова XVI-XVII століть // Український історичний журнал. - 2005. - №3. - С. 223-226.

27. Гедьо А.В. Дипломатична діяльність І. Каподістрії та його роль у формуванні державної адміністрації Греції // Український історичний журнал. - 2006. - №2. - С. 164-173.

28. Гедё А.В. Деятельность И. Каподистрии в свете внешней политики Российской империи первой четверти ХІХ в. // Новый часовой. Русский военно-исторический журнал. - Санкт-Петербург. - 2004. - №15-16. - С. 291-299.

29. Гедьо А.В. Формування складу грецького населення Приазов'я кінця XVIII - середини ХІХ ст. за матеріалами діловодної документації // Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка. - Т. 4. - Донецьк, 2003. - С. 238-252.

Размещено на Allbest.ru