Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СОЮЗ УКРАЇНЦІВ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ: ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ

Спеціальність: Всесвітня історія

Щигельська Галина Остапівна

Чернівці, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі загального національного відродження в Україні об'єктом спеціального дослідження стало таке специфічне історичне явище, як українська еміграція. В останні роки вітчизняними та зарубіжними дослідниками зібраний чималий фактичний матеріал про українську діаспору, який знайшов своє відображення на сторінках ряду довідників, монографій, наукових і публіцистичних статей.

Доводиться, однак, констатувати непропорційність вивчення еміграції та громадського життя українців у різних країнах. Зокрема, вимагає поглибленого дослідження українська еміграція до Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, де зосереджена хоча й не чисельна, але високоорганізована група українців, що вирізняється досить високим рівнем національної ідентичності навіть у поколіннях, народжених у Великобританії.

Провідна роль в організації та активізації суспільного життя української еміграції в Об'єднаному Королівстві, що стало одним з основних чинників її самовідтворення, належить центральній громадській організації - Союзу українців у Великій Британії (СУБ), який у 2006 р., відзначатиме 60-літній ювілей з часу заснування. Багатогранна діяльність СУБ і його роль в історії української діаспори заслуговують на окреме ґрунтовне дослідження, результати якого дадуть можливість заповнити наявну прогалину в історичному знанні.

Складність дослідження цієї проблеми полягає в тому, що процес формування СУБ розпочався та проходив у середовищі політичної еміграції, на об'єктивне вивчення якої у радянській історіографії накладалося суворе табу, а інформація владних структур про громадське життя зарубіжних українців подавалася однобічно, часом у викривленому вигляді, відповідно до ідеологічних настанов Політбюро ЦК КП України. Тому існування та діяльність СУБ, як й інших активних громадських іммігрантських об'єднань, до тепер не отримали відповідного висвітлення або взагалі опинилися поза увагою дослідників. Однак, на нашу думку, без дослідження діяльності центральних громадських організацій української еміграції не можна ні відтворити об'єктивну картину емігрантського життя, ні належно його оцінити.

З огляду на факт реєстрації Союзу українців згідно з чинним британським законодавством як товариства з обмеженою відповідальністю та його результативну діяльність у сфері соціального захисту й благодійництва, неабиякий інтерес викликає й функціонування СУБ як елементу соціальної структури Об'єднаного Королівства. Cлід відзначити, що саме після Другої світової війни Велика Британія почала перетворюватися в країну зі значними етнічними меншинами. У цьому контексті важливість вивчення основних тенденцій становлення та інтегрування Союзу в британське суспільство видається цілком очевидною.

Актуальність поставленої проблеми визначається й особливостями функціонування СУБ як соціальної інституції, що за короткий час стала унікальним явищем серед іммігрантських організацій української діаспори світу. По-перше, протягом 1945-1949 рр., Союз об'єднав у рамках організації близько 60% українців, які проживали на той час в Об'єднаному Королівстві, не зважаючи на їх територіальне походження, політичні та релігійні розбіжності, що можна розцінювати як рідкісний випадок в історії української повоєнної еміграції. По-друге, в період становлення, завдяки оптимальному визначенню пріоритетів діяльності та ефективному функціонуванню, СУБ зумів здобути авторитет і стати координатором громадського життя української спільноти на Британських островах.

Таким чином, комплексне дослідження специфіки формування та основних напрямків і результатів діяльності CУБ як представника української спільноти надасть можливість краще пізнати та зрозуміти й особливості української імміграції у Великій Британії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема пов'язана з розробкою затвердженої наукової проблеми кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича “Проблеми соціально-політичної історії та міжнародних відносин у сучасному світі” (номер державної реєстрації - 0103U004367).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне висвітлення процесу становлення, організації, діяльності та основних здобутків центральної громадської організації українських іммігрантів в Об'єднаному Королівстві - Союзу українців у 1945-1949 рр.

Досягнення поставленої мети передбачало розв'язання таких завдань:

- проаналізувати існуючу наукову літературу та документи, що стосуються досліджуваної проблеми;

- виявити причини та особливості української еміграції до Об'єднаного Королівства;

- показати динаміку української імміграції та специфіку розселення іммігрантів у цій країні наприкінці ХІХ - у першій половині ХХ ст.;

- простежити початки зародження організованого громадського життя українців на Британських островах;

- розкрити передумови створення першої всеукраїнської організації в Об'єднаному Королівстві;

- дослідити етапи становлення та організаційного оформлення СУБ;

- висвітлити еволюцію внутрішньої структури Союзу українців;

- розглянути основні напрями діяльності та здобутки організації в 1945-1949 рр.;

- визначити роль та місце СУБ в історії української діаспори у Великій Британії.

Об'єктом дослідження є суспільно-громадське життя українських іммігрантів в Об'єднаному Королівстві. Предметом дослідження є процес становлення та діяльності Союзу українців у Великій Британії в 1945-1949 рр.

Методи дослідження. Мета та завдання дослідження визначили його теоретико-методологічну базу, основу якої складають принципи історизму та об'єктивності, системності та діалектичного розуміння історичного процесу.

Дослідження передумов виникнення, етапів становлення, організаційного оформлення та процесу розвитку внутрішньої структури Союзу здійснювалося на основі історично-генетичного та історично-системного методів, шляхом включення результатів структурно-функціонального аналізу в генетичну характеристику досліджуваної реальності. У роботі також використано проблемно-хронологічний та історично-статистичний методи, соціально-психологічний аналіз і ситуаційний підхід.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1945-1949 рр. На нашу думку, саме ці часові рамки можна вважати періодом становлення Союзу українців як центральної української громадської організації в Об'єднаному Королівстві, оскільки протягом вказаних років відбулося організаційне, структурне та юридичне оформлення Союзу.

Для кращого висвітлення питань, зокрема тих, що торкаються передумов заснування СУБ і його співпраці з іншими українськими організаціями, дисертант змушений був виходити поза рамки поставленої проблеми, розпочинаючи дослідження з кінця ХІХ ст.

Територіальні рамки дослідження охоплюють Об'єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії й території, що після Другої світової війни тимчасово входили до його окупаційної зони, де проживали українські іммігранти, які згідно зі статутом СУБу могли стати членами організації.

Наукова новизна одержаних результатів. Представлена дисертаційна робота є першим спеціальним комплексним дослідженням історії становлення центральної української громадської організації в Об'єднаному Королівстві та її значення в суспільно-громадському житті діаспори. В дисертації вперше розроблено та запропоновано періодизацію етапів становлення Союзу українців. На основі нового підходу, а саме: поєднання історично-генетичного та історично-системного методів дослідження, цілісно відтворено процес заснування, організаційної розбудови та розвитку діяльності СУБ. Систематизовано й узагальнено основні здобутки Союзу в період становлення. Визначені місце і роль СУБ в житті українських іммігрантів у Великій Британії в 1945-1949 рр.

У дисертаційному дослідженні, на відміну від попередніх робіт, присвячених історії формування української діаспори в Об'єднаному Королівстві, здійснена більш ґрунтовна та чіткіше окреслена розробка питань щодо основних етапів еміграції, їх особливостей, а також початків організованого життя українців на Британських островах.

Практичне значення дослідження вбачається, в першу чергу, як база для наукових розвідок про розгортання діяльності СУБ у наступний період та його ролі й значення в громадському житті української діаспори. Основні теоретичні положення, висновки і фактичний матеріал дисертації можуть бути використані також при подальших дослідженнях громадської діяльності українців у Великій Британії, при підготовці лекційних курсів (спецкурсів) та при написанні узагальнюючих праць з історії української діаспори.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були обговорені на засіданні кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Результати дисертаційного дослідження доповідались на:

- всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми історії і правознавства у працях молодих вчених” (Тернопіль, 23-24 жовтня 2003 р.);

- міжнародній науковій конференції “Боротьба народів Центральної та Східної Європи з тоталітарними режимами в ХХ столітті” (Кам'янець-Подільський, 27-28 квітня 2004 р.).

Публікації.

Структура дисертації складається з переліку умовних позначень, вступу, чотирьох розділів основної частини, поділених на 11 підрозділів, висновків (с.678), списку використаних джерел (288 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи 210 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної теми, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт, методологічну основу дослідження, його наукову новизну, практичне значення, розкрито зв'язок дисертації з науковими програмами, апробацію результатів дослідження, структуру роботи.

У першому розділі “Історіографія і джерельна база дослідження” здійснено історіографічний огляд проблеми та проаналізовано джерельну базу.

Констатується, що означена проблема дотепер не була об'єктом спеціального наукового дослідження, хоча у зарубіжній та вітчизняній історіографії існують праці, які торкаються окремих її аспектів.

Загалом історіографію з обраної теми можна умовно поділити на два періоди: перший - від заснування організації у 1945 р. до 1990 р., другий - з 1991 р., до сьогодні. Перший період в основному представлений працями зарубіжних авторів українського походження, значний відсоток серед яких становлять статті з означеної проблематики, вміщені на сторінках друкованого органу Союзу українців. Перша згадка про існування Союзу з'явилася вже у першому номері його пресового органу “Наш клич” у статті “У Великій Британії”, що подавала інформацію про діючі там українські емігрантські організації та установи. Надалі у виданнях газети, яка з 22 лютого 1947 р., почала виходити під назвою “Українська Думка”, систематично публікувалися невеликі статті, що висвітлювали різні події з життя організації. У цілому статті такого роду носили інформативний характер, однак деякі з них становлять неабиякий інтерес, оскільки часто містять важливі свідчення щодо початкового періоду організаційних процесів. Короткий панорамний огляд діяльності Союзу українців з акцентами на основні досягнення організації зроблено в узагальнюючих статтях “Три роки діяльности СУБу” та “П'ять років праці СУБу”. Обидві статті містять статистичні дані щодо кількісного складу членів і низових відділень, та деякі цифрові показники з роботи організації. Проте друга стаття значно більша за обсягом і має вагоме значення при дослідженні процесів розвитку діяльності Союзу українців у сфері соціального захисту, розуміння його ролі й місця в суспільно-громадському житті та здійсненні інтеграції української спільноти на Британських островах.

Деякі дані про СУБ та його найактивніших діячів ми знаходимо на сторінках спеціальних досліджень проблем діаспори. Першими такими працями стали універсальні й спеціальні енциклопедії, підготовлені ученими діаспори. Зокрема, певні факти із функціонування організації та діяльності її провідних лідерів вміщено у виданій протягом 1955-1984 рр., десятитомній “Енциклопедії Українознавства” і в п'ятитомній англомовній “Енциклопедії України” (1985-1993), підготовленій Канадським Інститутом Українських Студій у Торонто.

Для комплексного вивчення дисертаційної проблеми певний інтерес становлять роботи російських науковців Козлова В.І. “Іммігранти та етнорасові проблеми в Британії” та Шмідта К.К. “До питання про імміграційну політику Великобританії”, з яких можна почерпнути дані про особливості імміграційної політики британського уряду після Другої світової війни. Заслуговує уваги також ґрунтовна монографія діаспорного вченого В. Маруняка “Українська еміграція в Німеччині і Австрії по Другій світовій війні”, в якій розглядається проблема біженців та переміщених осіб, які склали основу третьої хвилі української еміграції.

Плідним для поповнення історіографії із досліджуваної теми став 1996 р., в якому виповнилося 50 років з дня заснування СУБ. У спеціальних ювілейних випусках “Української Думки” було опубліковано дві статті активних громадських діячів І. Дмитріва “Перші кроки СУБ на полі громадської діяльності” та І. Марченка “Десять років діяльности Союзу Українців у Великій Британії (1946-1956)”. Обидві статті займають важливе місце у вивченні означеної проблеми, оскільки становлять собою коротку хронологію розгортання діяльності й організаційної розбудови Союзу.

У вітчизняній історіографії серед низки наукових розвідок початку 1990-х рр., присвячених етнічно-соціальному й етнокультурному розвитку українських етнічних груп в інонаціональному суспільстві, значний інтерес викликають статті професора О.І. Сича “До питання про збереження національної самосвідомості в політичному середовищі” та “Про життєвий хронотоп іммігрантів”. Комплексний підхід автора до вивчення становища національних груп у етнічному середовищі та одержані результати досліджень дають нам методологічні орієнтири для кращого розуміння феномена етнічного самозбереження й консолідації українських іммігрантів у рамках СУБу.

У 1999 р., в українській історіографії ознаменувався виходом першої монографії науково-популярного характеру, що торкалася різних аспектів проблеми української діаспори на Британських островах, “Українці у Великій Британії”, на сторінках якої автор, Юрій Покальчук, висловив ідею виокремити та дослідити діяльність СУБ. Однак ця ідея до цього часу так і не знайшла свого продовження ні у працях цього автора, ні в доробках інших дослідників української еміграції.

Питаннями вивчення української діаспори в наш час займається й міжнародна громадська науково-дослідна інституція - Інститут досліджень діаспори. У 2002 р., цією установою був опублікований бібліографічний покажчик видань, в яких висвітлюються історія та сьогодення закордонного українства - “Українське зарубіжжя”. Покажчик включає відомості про видання, що з'явилися протягом 1900-2002 рр.

Матеріали, вміщені у розділі “Великобританія”, служать ще одним підтвердженням того, що спеціальних наукових праць з проблем еміграції до Об'єднаного Королівства не існує. На сторінках даного розділу ми знаходимо перелік газетних та журнальних статей, які мають публіцистичний характер. Джерельну базу дисертаційного дослідження становить широке коло документів і матеріалів. За родово-видовим принципом використані джерела можна класифікувати на три основні групи: документальні джерела, періодична преса та джерела особового походження.

Першу групу джерел складають архівні матеріали, а саме: законодавчі, діловодні, статистичні й програмні документи СУБ, а також певною мірою архівні документи тогочасних органів Радянської влади і управління ЦК КП(б)У та МЗС УРСР. Серед них важливе місце при дослідженні проблеми займають протоколи засідань центральних керівних органів СУБ і річних загальних зборів членів організації за період з 1945 р. по 1950 р., що зберігаються у фондах бібліотеки та архіву ім. Т. Шевченка в Лондоні.

Цінними документами для проведення комплексного дослідження багатогранної праці СУБ є річні звіти з діяльності організації. Ця категорія джерел дає найкраще уявлення про практичну діяльність цього громадського об'єднання. Той факт, що Союз українців, будучи офіційно зареєстрованою благодійною установою, підлягав систематичним аудиторським перевіркам, дає підстави вважати інформацію, подану в звітах, достовірною.

З документальних джерел у вітчизняних архівах, деякі матеріали з досліджуваної проблематики виявлені нами у Центральному державному архіві громадських об'єднань України в Києві у фонді Центрального Комітету Комуністичної партії України. В основному це довідки про українську імміграцію, представлені Міністерством закордонних справ Української РСР.

Невелику кількість документальних джерел, що торкаються питань імміграції і побуту вояків Дивізії “Галичина” у Великій Британії та деяких поточних справ СУБ, містять фонди Р-16 “Накази, обіжники, інструкції та інші документи коменданта табору полонених дисциплінарного характеру” та Р-19 “Братство колишніх вояків в Українській дивізії УНА” Центрального державного історичного архіву України в м. Львові. Вагомою складовою джерельної бази дисертаційної проблеми є періодичні видання. Їх специфічною рисою, як джерела, є комплексний, синтетичний характер: у них представлено багато видів інформації (документальна, поточно-хронікальна, особового характеру тощо). Важливим джерелом цієї групи, який різнопланово висвітлює події з історії та розвитку Союзу, є вже відзначений нами його пресовий орган. Оскільки від самого початку видання газета виходила доволі систематично, до її характерних ознак слід віднести оперативність подання інформації про події та безпосередність відображення останніх. Джерельну цінність цього видання також підвищує і практика публікації на його сторінках офіційних матеріалів - постанов органів державної влади, документів самої організації та інших емігрантських об'єднань. Серед такого роду джерел, без яких практично неможливе комплексне дослідження проблеми, насамперед слід відзначити опубліковані документи нормативного характеру: резолюції та матеріали з'їздів і конференцій, відозви, звернення, меморандуми тощо, які відображали принципові позиції організації та напрями й методи її діяльності.

До другої групи джерел ми також відносимо низку архівних матеріалів, які являють собою передруки з іноземних пресових видань. Джерела такого роду зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління в Києві у фонді 4465 “Колекція окремих документальних матеріалів українських націоналістичних емігрантських установ, організацій і осіб”, Центральному державному архіві громадських об'єднань України в Києві та Державному архіві Служби безпеки України.

Третю групу джерел в основному складають спогади (мемуари). Цінність цих джерел насамперед зумовлюється тим, що в них закладена своєрідна інформація соціально-психологічного характеру, відсутня в інших видах джерел. Слід зауважити, що джерел мемуарного жанру, які торкаються досліджуваної проблематики, досить мало. Серед них на особливу увагу заслуговують спогади активного громадського діяча, другого голови СУБ - Б. Панчука. Наукова цінність цих мемуарів підсилюється тим, що, крім особистих спостережень автора, до них увійшли й офіційні документи. Вагомими для дисертаційного дослідження є також спогади трьох голів місцевих відділів СУБ П. Рафалюка, Д. Яремка та В. Ґоцького.

Підсумовуючи огляд наявної історіографії та джерел, можна стверджувати, що їх комплексне дослідження дає можливість встановити структурні, генетичні й трансформаційні зв'язки фактів, котрі мають відношення до предмета, який вивчається, і таким чином вирішити основні обумовлені метою роботи завдання.

У другому розділі “Українці у Великій Британії: географія розселення та створення перших громадських організацій” розглянуто причини й особливості української еміграції до Великої Британії, специфіку розселення та початків громадського життя українських іммігрантів на Британських островах, а також передумови створення першої всеукраїнської організації в Об'єднаному Королівстві.

Як засвідчують документальні джерела, найбільш ймовірною датою поселення перших українців на Британських островах можна вважати 1892 р. Основними причинами першої хвилі еміграції, яка тривала до Першої світової війни, стали важкі соціально-економічні умови проживання. Особливість еміграції до Великої Британії полягала в тому, що більшість емігрантів потрапляла на Британські острови та залишалася там випадково, переважно через нестачу коштів для продовження подорожі до країн американського континенту. У 1912 р. кількість українських іммігрантів, які зосередилися в основному в Манчестері, становила близько 500 чоловік.

Початок найбільш потужної за масштабами еміграційної хвилі зумовила Друга світова війна. Її основу склали три еміграційні групи:

1) понад 7 тис. українців, котрі служили в Польських збройних силах (ПЗС), які були евакуйовані до Великобританії;

2) 8 500 вояків Дивізії “Галичина”, що добровільно здалися в полон британським військам;

3) близько 23 тис. осіб, які наплинули з таборів для біженців і переміщених осіб Австрії та Німеччини. Причини еміграції цих груп визріли в ході Другої світової війни та після її закінчення й мали політичний та вимушений характер. Для значної кількості біженців основним мотивом до від'їзду було прагнення уникнути переслідувань і репресій радянського режиму.

На основі вищенаведених даних можна вважати, що до Об'єднаного Королівства у роки Другої світової війни та у перші повоєнні роки, не враховуючи українців з канадської армії, які покинули Великобританію одразу ж по війні, в'їхало близько 39 тис. українців.

Переважній більшості українських іммігрантів, які опинилися у Великій Британії після Другої світової війни, надавався статус європейських добровільних робітників, котрі розглядалися британською владою, насамперед, як дешева робоча сила. Сформовані невеликими групами, іммігранти розселялися по розпорошених по цілому Об'єднаному Королівстві робітничих таборах, відповідно до призначених Міністерством праці сфер зайнятості. Таке становище зберігалося загалом до 1950 р., коли європейські добровільні робітники отримали дозвіл змінювати працю і місце проживання відповідно до свого вибору. Труднощі пошуку роботи за фахом спричинили до рееміграції значної частини інтелігенції до США та Канади. Через це кількість українських іммігрантів на Британських островах зменшилась приблизно до 35 тис.

Політичний характер еміграції вніс певні особливості в розвиток активного громадського життя іммігрантів. Ними було засновано ряд об'єднань, які за характером діяльності можна поділити на два типи: організації, що були створені для надання матеріальної допомоги та соціальної опіки над українськими емігрантами (товариство “Самопоміч”, Центральне українське допомогове бюро в Лондоні, Український допомоговий комітет у Манчестері) та організації, створені з метою національного та культурного згуртування українців на теренах Великої Британії (“Український соціальний клюб” в Манчестері та Союз українських канадських вояків).

Активну організаційну діяльність було розгорнуто українськими старшинами, що перебували на службі в ПЗС під британським командуванням. Основні зусилля Ініціативного комітету, заснованого 28 серпня 1945 р., зосереджувалися на залученні до лав організації всіх українців з польської армії та серйозній підготовці до проведення установчих зборів. Напочатку новостворена організація носила назву “Союз українських вояків у польських збройних силах”, пізніше була перейменована на “Союз самопомочі українців у Великій Британії”. За короткий період діяльності члени Ініціативного комітету залучили до Союзу 395 українців, налагодили зв'язки з вояками-українцями в Італії та Палестині, розробили проект статуту організації та здійснили всі необхідні приготування для проведення організаційного з'їзду.

У третьому розділі “Формування та розвиток організаційної структури СУБ” розкрито процеси організаційного, юридичного та структурного оформлення Союзу, досліджено причини розколу організації в 1949 р., шляхи подолання кризи та затвердження правової чинності СУБ.

Формальною датою заснування Союзу українців у Великій Британії слід вважати 19 січня 1946 р., коли на перших організаційних зборах було прийнято рішення створити організацію під такою назвою, обрано керівні органи та затверджено статут. Згідно статуту, членами Союзу могли стати всі українці, що перебували у Великій Британії та на тимчасово окупованих нею територіях незалежно від їхнього віросповідання чи політичної приналежності. Головними завданнями СУБ проголошувалися захист і представництво українських інтересів, збереження української культури та національного духу. Подвійна реєстрація Союзу українців згідно парламентських актів як товариства з обмеженою відповідальністю (20 грудня 1947 р.) та благодійної організації (1948 р.) надала СУБу статусу юридичної особи у британському суспільстві, що, в свою чергу, заклало міцне підґрунтя для широкого розвитку організації. Внаслідок організаційної розбудови та поступової реорганізації до кінця 1949 р., внутрішня структура СУБ набула чітких форм. Найвищим керівним органом стала двадцятичленна рада СУБ на чолі з головою, головним виконавчим органом - головна управа СУБ під керівництвом ділового директора, якому були підзвітні референти відповідальні за певні ділянки роботи Союзу. До складу СУБ входили секції і комісії, відділи, осередки та окружні ради. Найбільша кількість низових ланок Союзу була зареєстрована у 1949 р.: 242 відділи та 116 осередків.

Інтенсивне збільшення членства організації, актив якої під кінець 1949 р., сягнув 19752, величезна кількість низових відділень, стрімка динаміка розвитку організації ставили перед керівництвом СУБ високі вимоги та створювали складні умови праці, що в результаті призвело до створення кризової ситуації та виходу частини членів із рядів організації. На нашу думку, основною причиною, яка зумовила розвиток конфлікту, стало прагнення чинного голови Союзу Б. Панчука нав'язати організації свої правила та норми діяльності. Авторитарне застосування ним влади, відстоювання та прийняття рішень, непопулярних серед членів Союзу, викликали протидію значної частини загалу організації. На загальних зборах 12-13 березня 1949 р., Б. Панчуку було висловлено недовіру, у відповідь на що він із групою прихильників цього ж дня заснував організацію, яка дублювала мету і завдання СУБ та повела активну агітацію проти Союзу. Однак, завдяки старанням новообраної Ради, до кінця року становище організації поступово стабілізувалося. З метою ліквідації деяких формальних порушень, допущених на двох попередніх загальних зборах, 29 жовтня 1949 р., були скликані надзвичайні загальні збори, які остаточно затвердили правовий статус СУБ, заклали міцні підвалини для подальшого розвитку організації та завершили останній етап її становлення.

У четвертому розділі “Суспільно-громадська діяльність Союзу українців” проаналізовано основні напрями діяльності й здобутки організації в 1945-1949 рр., а також визначено роль Союзу в житті українських іммігрантів у Великій Британії. Діяльність СУБ з 1945 по 1949 рр., розгорталася відповідно до визначених статутом організації і затверджених британським урядом напрямків, що охоплювали всі сфери життя української спільноти на Британських островах. Поруч з організаційною роботою, Ініціативний комітет у 1945 р., розгорнув інформаційно-видавничу діяльність. Першим досягненням у цій сфері стало започаткування 3 листопада 1945 р., видавництва інформаційно-літературного часопису “Наш Клич”, у січні 1947 р. перейменованого на “Українську Думку”. Газета “Українська Думка” виходила раз на тиждень і була основним україномовним джерелом інформації про життя української еміграції в Об'єднаному Королівстві, події в світі та в Україні. Крім інформаційної роботи, газета виконувала також організаційну та виховну роль, яка була спрямована на підтримку етнічної самосвідомості українських іммігрантів. Поряд з “Українською Думкою” СУБ розпочав щорічне видання “Календарця Українця у Великій Британії”, а також літературних збірок і низки україномовних й англомовних видань науково-популярного та суспільно-політичного характеру.

Значну увагу Союз приділяв розвитку культурно-освітньої праці. У всіх низових відділах і осередках СУБ створювалися колективи художньої самодіяльності, курси англійської мови, відзначалися релігійні та національні свята з дотриманням українських звичаїв і обрядів, проводилися культурні заходи, приурочені до пам'ятних дат в історії України, на яких зачитувалися інформаційні доповіді на відповідну тематику та влаштовувалися концерти.

Вагомі доробки СУБу споглядалися в системі суспільної опіки та соціального захисту українських іммігрантів. У цій організації кожен її член знаходив пораду з будь-яких виникаючих проблем, пов'язаних з важкими умовами адаптації та інтеграції в інонаціональному суспільстві. Соціальна допомога надавалася Союзом шляхом інформаційної, правової та матеріальної підтримки.

Значна увага СУБ зосереджувалася на створенні фондів допомоги українським хворим та інвалідам. Проведені Союзом акції, спрямовані на збір пожертв, і вміщені на сторінках “Української Думки” заклики до громадськості сприяли швидкому зростанню резервів вказаних фондів, що створило можливість надавати хворим суттєву фінансову допомогу, придбати будинок для потреб інвалідів й забезпечити їм умови проживання.

Діяльність СУБ у період становлення проходила в тісній співпраці з уже існуючими українськими організаціями та з низкою іммігрантських об'єднань, що утворювалися на теренах Великої Британії після заснування Союзу. Така співпраця насамперед виявлялася у взаємній підтримці та сприянні у процесі формування й розвитку громадських організацій.

Ще одним аспектом діяльності СУБ була гуманітарна співпраця з емігрантськими громадськими об'єднаннями українців, покликаними надавати всебічну допомогу українським жертвам війни.

Необхідно відзначити також співпрацю й ділові зв'язки СУБ із різними урядовими інстанціями Об'єднаного Королівства, а також міжнародними суспільно-громадськими та благодійними організаціями. Зокрема, у справах правового захисту українських іммігрантів Союз вів ділове листування з Головною квартирою Міжнародної організації біженців та міжнародного Червоного Хреста в Женеві, Комітетом оборони біженців та Католицьким комітетом для іноземних робітників в Лондоні.

Таким чином, Союз українців з 1945 по 1949 рр., завдяки оптимальному визначенню пріоритетів діяльності та ефективному функціонуванню зумів здобути авторитет і стати координатором громадського життя української спільноти на Британських островах, а також з метою представництва й захисту інтересів українських іммігрантів налагодив співробітництво з політичними та суспільно-громадськими інститутами Великої Британії, міжнародними благодійними установами й провідними організаціями української діаспори.

У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження. Еміграція українців до Великої Британії розпочалася з кінця ХІХ століття.

Початок еміграційного процесу заклала невелика група селян першої хвилі трудової еміграції, що була зумовлена важкими соціально-економічними умовами проживання на рідній землі.

На відміну від цілеспрямованого переселення до країн американського континенту, більшість емігрантів залишилася на Британських островах переважно через нестачу коштів для продовження подорожі.

Масове переселення українців до Великобританії розпочалося після Другої світової війни. Ця потужна еміграційна хвиля була зумовлена різними причинами, але всі вони носили суто політичний і вимушений характер. Загалом, не враховуючи українських військових з канадської армії, які тимчасово перебували на Британських островах, до Об'єднаного Королівства у роки війни та у перші повоєнні роки в'їхало близько 39 тис. українців.

Сформовані невеликими групами, іммігранти розселялися по робітничих таборах згідно з розпорядженням Міністерства праці. Це зумовило надзвичайно широкий діапазон географії розселення українців по всій території країни. Строга регламентація праці і труднощі пошуку роботи за фахом спричинили до рееміграції значної частини іммігрантів до США та Канади. Через це їх кількість у Великій Британії на кінець 1949 р., зменшилась приблизно до 35 тис.

Політичний характер еміграції та значний відсоток військових у середовищі української спільноти в Великобританії призвели до формування певних особливостей, які полягали в тому, що ця етнічна група вирізнялася високою організованістю, згуртованістю та дисциплінованістю.

У другій половині 1945 р., група українських політичних лідерів розгорнула активну діяльність спрямовану на консолідацію вояків-українців з ПЗС під британським командуванням та створення організації з метою представництва та відстоювання їх національних інтересів в еміграції. Подвижницька діяльність Ініціативного комітету та досягнення ним поставленої мети дають підставу вважати період від 28 серпня 1945 р., коли було проведено перше формальне засідання Ініціативного комітету, до скликання організаційних зборів 19 січня 1946 р., першим етапом становлення Союзу. На другому етапі становлення Союзу українців, хронологічні рамки якого визначають перші організаційні збори (19-20 січня 1946 р.) та офіційна реєстрація СУБ згідно чинного британського законодавства як товариства з обмеженою відповідальністю (20 грудня 1947 р.), відбулося правове оформлення організації. Учасниками установчих зборів було ухвалено рішення заснувати всеукраїнську організацію під назвою “Союз українців у Великій Британії”, затверджено статут і обрано керівні органи. Офіційна реєстрація СУБ надала можливість легально проводити суспільно-громадську діяльність, якої вимагали життя та потреби української спільноти на Британських островах.

Третій етап (20 грудня 1947 р. - 12-13 березня 1949 р.) характеризується періодом інтенсивного зросту членства та пошуками оптимальної структури управління для забезпечення стабільного функціонування організації. У цей час відбулося остаточне структурне оформлення Союзу. Завдяки чіткій структурній мережі керівним органам СУБ вдалося централізувати діяльність організації, підтримувати та координувати роботу численних низових ланок, творячи з ними єдиний організм.

В умовах стрімкого чисельного зростання активу організації і відповідного збільшення кількості відділів й осередків, керівні органи СУБ припустилися помилок, внаслідок яких на початку 1949 р., в середині організації назріла кризова ситуація, що призвела до відкритого конфлікту та виходу частини членів із Союзу.

Однак, ця подія стала свого роду поштовхом до ще більшої активізації роботи організації та прийняття конструктивних рішень для покращення її подальшої діяльності. Останній етап становлення Союзу (12-13 березня 1949 р. - 29 жовтня 1949 р.) завершили надзвичайні загальні збори, на яких було остаточно затверджено правовий статус СУБ.

Громадська діяльність Союзу протягом 1946-1949 рр., була спрямована на захист інтересів українських іммігрантів в Об'єднаному Королівстві й розгорталася у наступних напрямках: інформаційно-видавничому, культурно-освітньому, суспільної опіки та благодійності. Серед основних здобутків СУБу в період становлення слід відзначити:

- систематичне видання україномовного пресового органу - “Українська Думка”, “Календарця Українця у Великій Британії”, літературних збірок і низки україномовних й англомовних видань суспільно-політичного характеру;

- створення колективів художньої самодіяльності, проведення культурних заходів, спрямованих на збереження національної свідомості;

- заснування фондів допомоги українським хворим та придбання будинку для потреб інвалідів.

Намагаючись консолідувати сили українських організацій і створивши собі міцну правову та фінансову базу, Союз виконував роль координатора громадського життя, що значною мірою сприяло його активізації та збереженню української ідентичності іммігрантів. Широке зовнішнє представництво СУБ та налагодження зв'язків з різними урядовими колами дають підставу стверджувати, що протягом 1945-1949 рр. Союз українців сформувався і переріс у вагому соціальну інституцію, яка стала виразником і захисником інтересів української спільноти в Об'єднаному Королівстві та здобула визнання серед української діаспори.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Щигельська Г. Роль Союзу Українців Великої Британії у збереженні національної ідентичності української спільноти в Об'єднаному Королівстві // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 123-124. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 395-404.

2. Щигельська Г. Імміграція та початки організованого життя українців у Великій Британії в кінці ХІХ - першій половині ХХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Вип. 1. - Тернопіль: ТДПУ, 2004. - С. 217-222.

3. Щигельська Г. Передумови створення першої української громадської організації в Об'єднаному Королівстві // Буковинський журнал. - 2004. - № 1. - С. 214-220. історичний громадський іммігрант

4. Щигельська Г. До питання про українську імміграцію у Великій Британії (спроба історіографічного аналізу) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. 229-230. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 251-256.

5. Щигельська Г. Формування та розвиток організаційної структури Союзу Українців у Великій Британії (1946-1949 рр.) // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2005. - Т. 10-11.

6. Щигельська Г. Інформаційно-видавнича та культурно-освітня діяльність Союзу українців у Великій Британії (1946-1949 рр.) // Вісник Прикарпатського університету. Історія. - Вип. ІХ. - Івано-Франківськ: Плай, 2005. - С. 171-181.

7. Щигельська Г. Участь Союзу українців Великої Британії у боротьбі з радянським тоталітарним режимом у 40-х - 80-х роках ХХ століття // Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів, 2005. - Збірник 4: Боротьба народів Центрально-Східної Європи проти тоталітарних режимів у ХХ столітті. - С. 163-171.

8. Щигельська Г. Школи українознавства в системі Союзу Українців у Великій Британії // Буковинський журнал, 2003. № - 2. - С. 219-227.

Размещено на Allbest.ru