Поміщицьке господарство Харківської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

На початку ХХ ст. частка поміщицьких господарств Харківської губернії в зерновому виробництві складала 28,2%. Зокрема у виробництві пшениці вона становила 47,6%, у виробництві вівса - 37,9%. Ці данні свідчать, що поміщицькі господарства орієнтувалися на вирощування ринкових культур, в першу чергу пшениці.

Тваринництво було слабо розвинуто в поміщицьких маєтках, його продукція переважно використовувалася для внутрішніх потреб. Поміщикам було дуже часто вигідно здавати луки і пасовиська в оренду селянам, ніж серйозно займатися власним тваринництвом.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. позитивні зрушення в сільськогосподарському виробництві призводили до зростання обсягів продукції.

У підрозділі 4.2. - "Промисловість поміщицьких маєтків" - охарактеризовано основні галузі промислового виробництва. Поміщицькі господарства займалися не тільки виробленням сільськогосподарської продукції, а й її переробкою. У багатьох економіях існували промислові заклади - цукрові заводи, винокурні, млини. Для використання корисних копалин, які добувалися на території маєтку, влаштовувалися цегляні, керамічні, скляні заводи. Ці підприємства задовольняли внутрішні потреби, а також реалізовували частину продукції на ринку. Харківська губернія відносилася до району ринкового цукробурякового господарства. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. посіви під цукровим буряком в губернії постійно зростали. У 1890 р. у Харківській губернії було 23 цукрових заводи, з 29102 дес. посівів, на заводах працювало 9212 чол. постійних робітників. Найбільшими цукропромисловцями в Харківській губернії були Л.Є. Кеніг, П.І. Харитоненко, Роттермундт і Вейссе, Лоретц-Еблін. У 1917 року в губернії налічувалося 25 цукрових заводів, яким належало більше 150 тис. дес. землі.

У Харківській губернії багато поміщиків займалися винокурінням. За відомостями на 1890 р. у губернії діяло 40 винокурень, вони переробили 4082084 пудів продукції і було отримано 1159660 відер спирту. На початку ХХ ст. воно приносило високі прибутки власникам маєтків. Найбільші винокурні в губернії належали Л.Є. Кенігу, М.М. Толстому, де Конору, П.З. Виноградову, А.П. Строгановій.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що поміщицькі маєтки Харківської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. поступово перетворювалися на багатогалузеві господарства підприємницького типу. Головним напрямком їхньої виробничої діяльності ставало розширення виробництва і отримання якомога більших прибутків.

У підрозділі 4.3. - "Рентабельність поміщицьких господарств" - з'ясовано прибутковість маєтків поміщиків, основні статті видатків. Найприбутковішими галузями в поміщицьких господарствах було виробництво зерна та цукроваріння. Основним джерелом для визначення рентабельності є описи маєтків. Рентабельність розраховується за формулою:

Так в Угроїдському

маєтку П.І. Харитоненка загальною площею 12221 дес., з яких рілля становила 8881 дес., у 1910 р. вартість основних фондів становила 531635 крб., з яких на будівлі припадало 223172 крб., на реманент - 212703 крб., на робочу худобу - 95760 крб. У 1910 р. Було отримано 239578 крб. прибутку. Таким чином, , що становило рівень рентабельності господарства. Це одне з кращих поміщицьких господарств у губернії. Дані які є у нашому розпорядженні дають нам можливість зробити висновки, що в поміщицьких господарствах губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. рентабельність становила від 12% до 45%.

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження.

Поміщицьке землеволодіння визначається площею не менш 50 дес., незалежно від станової приналежності господаря. Виділяється три групи поміщицьких господарств за землеволодінням: дрібне (50-100 дес.), середнє (100-500 дес.) і велике (більше 500 дес.).

До реформи 1861 р. поміщиками вважалися тільки дворяни. У пореформений період поміщики поповнювалися і вихідцями з інших станів: купців, селян і міщан.

Найбільшими землевласниками в Харківській губернії були Кеніги, Харитоненки, Рибоп'єр, Строганова та ін. В губернії формувався новий соціальний прошарок поміщиків-буржуа. Розвиток нових виробничих відносин в аграрному секторі примушував землевласників перебудовувати свої господарства на ринковий лад, а нездібних це зробити, продавати свої землі і поступатися місцем для нових соціальних елементів.

Харківська губернія відносилася до регіонів для яких була характерна змішана система господарства. Тобто в поміщицьких маєтках застосовувалися і капіталістична і відробіткова системи господарства і вони поєднувалися найрізноманітнішим чином. Але з початком ХХ ст. капіталістична система господарства все ширше застосовувалася в поміщицьких маєтках, витісняла відробіткову систему.

Організація управління поміщицькими маєтками залежала від характеру виробництва. У великих маєтках управлінський апарат нагадував керівництво промислового підприємства і складався із декількох десятків чоловік. Спосіб організації поміщицького господарства еволюціонував у напрямку до професіоналізації.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у поміщицьких господарствах зростали обсяги сільськогосподарського виробництва, збільшувалося виробництво зерна та цукру, посилювалася концентрація виробництва, вдосконалювалося технічне забезпечення і відповідно зростали прибутки. Простежувався процес поступового скорочення питомої ваги поміщиків-дворян у землеволодінні та сільськогосподарському виробництві. Поміщицькі господарства, які не вписувалися у загальний соціально-економічний розвиток, вимивалися із числа сільських господарств. На місці колишніх дворянських латифундій йшло активне формування господарств підприємницького типу. Внаслідок революційних подій 1917-1920 рр. поміщицьке господарство було повністю ліквідоване, і поміщики як окрема соціальна група перестали існувати.

поміщик прибутковість рентабельність харківській

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Система господарювання в поміщицьких господарствах Харківської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2002. - №566: Історія. - Вип.34. - С.135-144.

Соціально-економічна структура поміщицьких господарств Харківської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Збірник наукових праць Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди: Серія "Історія та географія". - Харків, 2002. - Вип.12. - С.97-104.

Всеросійський сільськогосподарський перепис 1917 року як джерело для вивчення поміщицького господарства Харківської губернії // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - №594: Історія. - Вип.35. - С.246-252.

Становище в аграрному секторі Харківської губернії на початку ХХ ст. // Український селянин. Праці науково-дослідного інституту селянства. - Вип.3. Матеріали III Всеукраїнського симпозіуму з проблем аграрної історії, 17-18 травня 2001 р. Черкаси-Мліїв. - Черкаси, 2001. - С.155-158.

Размещено на Allbest.ru