Україна в умовах НЕПу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Історія України»

на тему:

«УКРАЇНА В УМОВАХ НЕПУ»

Виконав: студент 1-го курсу ІЗДН

Вовк Б.О.

Спеціальність 6.030102 «Психологія»

Група № 1

КИЇВ 2012

ПЛАН

Вступ

1. Причини появи НЕПУ

2. Суть НЕПУ

3. Хронологічна таблиця основних подій

4. Позитивні та негативні явища НЕПУ

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Період нової економічної політики - навряд чи не самий складний із усіх періодів радянської історії. Період НЕПу - єдиний час у радянській історії, коли пліч-о-пліч існували капіталізм і соціалізм. У той же час саме він найбільш значимий для нас сьогодні. Який його загальний соціально-історичний зміст і значення? Існують різні думки. Згідно з історією яка вивчалась в радянські часи НЕП становив собою один з етапів будівництва соціалізму в СРСР. Змушений особливими обставинами, що склалися по закінченні громадянської війни. Він зіграв у цілому корисну роль, давши країні можливість залікувати рани, нанесені війною, і підготуватися до нового, вирішального етапу соціалістичного будівництва. До кінця 20-х років значення НЕПу виявилося вичерпаним, унаслідок чого він і зійшов зі сцени, уступивши місце періоду індустріалізації і колективізації. Інша теорія що пропонувалася рядом західних дослідників, зводилася до того, що НЕП треба розглядати як особливу, ринкову модель соціалізму, що володіла рядом достоїнств, але не зуміла справитися з властивими їй протиріччями, тому її згорнули і продовжили політику державного соціалізму сталінського зразка. Але це лише теорії, які висувають деякі історики. Одні підтримують подібні теорії, інші складають свої теорії. Але щоб розібратись хто ж правий, що є правда, а що всього лиш видумка - плід чиєїсь фантазії, або ж спосіб замаскувати істинні події того часу. Щоб зробити висновок потрібно: розкрити причини переходу до НЕПу і сутність цієї політики; визначити значення НЕПу для подальшого розвитку країни; встановити причини згортання НЕПу.

1. 

2. Причини появи НЕПУ

Перехід до відбудови народного господарства в нових, мирних умовах здійснювався у надзвичайно складній обстановці, адже вкрай розорена країна опинилася в лещатах глибокої політичної та економічної кризи. Породжена "воєнним комунізмом" мілітаризація всіх сфер життя, ліквідація легального торгового обороту, згортання товарно-грошових відносин, здійснення в селі продрозкладки (примусове вилучення у виробників на користь держави додаткового, а часто й частини конче необхідного їм самим виробленого продукту), жорстокий контроль за мірою праці та споживанням стали в нових, мирних умовах гальмом на шляху відродження народного господарства. Селяни виявляли цілком виправдане незадоволення продрозкладкою, що не давала їм можливості вільно розпоряджатися продуктами своєї праці, а отже, не спонукала до розвитку продуктивного сільського господарства. Крайній ступінь зубожіння породжував такі самі настрої і в робітничому середовищі. Рятуючись від голоду, багато робітників кидали заводи, шахти, залізничні майстерні й починали займатися кустарництвом, ішли на село, декласувалися. У результаті послаблювалася соціальна база диктатури пролетаріату, посилювалася небезпека реставрації капіталістичного ладу (3, ст. 187-188). Тож якщо зробити підсумок, поява непу як нової моделі господарювання була зумовлена низкою об'єктивних причин: 1) закінчення бойових дій, перехід до мирного будів­ництва, початок відбудови господарства вимагали зміни акцентів у економіці; 2) кризовий стан економіки, що мав тенденцію до по­силення негативних явищ, стимулював відхід від воєн­но-комуністичної доктрини; 3) невдоволення селянства продрозкладкою, що періо­дично виливалось у збройні виступи проти існуючої вла­ди, зумовлювало зміну співвідношення класових сил у суспільстві і диктувало необхідність нового підходу до відносин міста і села. Зауважимо, що питання продрозкладки -- це не тільки соціально-економічна проблема, а й проблема військова, адже 77% особового складу Черво­ної армії цього періоду становили селяни; 4) спад світового революційного руху вичерпав надії на швидке здійснення світової революції і матеріально-технічну допомогу західного пролетаріату, що змусило більшовицький режим дотримуватися гнучкішої лінії в ставленні до селянства (1, ст. 380). Як визначав сам Ленін, це був вимушений і тимчасовий відступ від будівництва соціалізму (2, ст. 348).

3. Суть НЕПу

У промисловості для втілення принципів непу передбачалося зосередити в руках держави управління великими підприємствами і передати в оренду дрібні. В Україні в оренду організаціям (колективам, артілям) і приватним особам, у тому числі колишнім власникам, було здано 5200 підприємств. У роки громадянської війни націоналізовані підприємства не мали самостійності, вони не продавали, а здавали свою продукцію главкам на основі замовлень, не купували, а одержували за нарядами сировину і матеріали. З переходом до непу підприємства об'єднувалися в госпрозрахункові трести. Як метод господарювання, госпрозрахунок ґрунтувався на самоокупності підприємств, яка передбачала не лише беззбитковість, а й отримання прибутку (3, ст. 188-189). Нова економічна політика (неп) тривала з 1921 р. по 1928 р. Р. Пайпс у книзі «Росія при більшовиках» зазначив так: «Хоча вважається, що воєнний комунізм - це імпровізація, а НЕП - це спрямований крок, насправді все було навпаки». Ключовим елементом НЕПу була заміна продрозкладки продподатком, яка потягнула за собою відновлення товарно-грошових відносин між містом і селом. Унаслідок цього держава змушена була відкрити шлях до вільного підприємництва і перейти від комуністичних на капіталістичні засади управління націоналізованими галузями господарства, виступаючи як сукупний капіталіст (2, ст. 350). Суть непу вбачалась у зміцненні союзу робітників і селян, оскільки внаслідок такої консолідації можна було вирішити проблеми економічної відсталості країни. Спочатку неп розглядався більшовицькими теоретиками як тактичний хід, тимчасовий відступ, і лише згодом -- як один із можливих шляхів до соціалізму. Отже НЕП -- це комплекс заходів перехідного періоду, який передбачав заміну продрозкладки продподатком; використання товарно-грошових відносин, формування ринку; кооперування трудящих; запровадження госпрозрахунку, посилення особистої зацікавленості у результатах праці; тимчасовий допуск капіталістичних елементів у економіку (1, ст. 380-381).

4. Хронологічна таблиця

1. Грудень1920р Ленін підписував один за одним декрети які готували скасування державою товарно-грошових відносин.

2. Перехід до непу нерідко пов'язують із повстанням матросів і робітників Кронштадта. Проте рішення про відмову від реквізиційного принципу у відносинах міста і села визріло ще в січні 1921р.

3. 4 лютого 1921р. конференція металістів у Москві ухвалила резолюцію на його доповідь, в якій вимагалось замінити продрозкладку натуральним податком. Леніну було потрібно, щоб ключова теза про ліквідацію розкладки проголошувалося від імені робітничої конференції.

4. На засіданні політ бюро Цк РКП(б) 8 лютого 1921р. Ленін запропонував задовольнити бажання селян про заміну розкладки хлібним податком. (2, ст. 347)

5. Проголошений з ініціативи В. Леніна X з'їздом РКП(б) (15 березень 1921 p.), цей поворот дістав назву нової економічної політики (неп). Період непу розпочався зі скасування продрозкладки. Виходячи з рішень X з'їзду РКП(б) надзвичайна сесія ВУЦВК прийняла закон про заміну продрозкладки продподатком, а Раднарком УСРР видав декрет про норми і розмір податку. Для зернових культур продподаток визначався у 117 млн. пудів замість продрозкладки з урожаю 1921 р. у 160 млн. пудів. Селяни, які виконали продрозкладку 1921 p., могли вільно реалізовувати надлишки своєї продукції. Скасування реквізиційного принципу в хлібозаготівлі та дозвіл на торгівлю мали важливе значення. Перед селянами вперше відкрилася перспектива справді господарського освоєння одержаної землі (3, ст. 188).

6. Протягом 1921--1922 pp. формується непівська мо­дель організації суспільства, яка фактично реалізовува­лася на практиці.

7. Розпочатий процес роздержав­лення та запровадження госпрозрахунку вимагав гнучкі­шої форми управління. Тому замість над централізованих бюрократичних управлінь (главків), що гальмували неп, було запроваджено трести, які й стали основними ланка­ми управління державною промисловістю. Перші трести в Україні було організовано восени 1921 р. Невдовзі один за одним виникають «Тютюнтрест», «Маслотрест», «Цукротрест», «Південьсталь». Всього в республіці було ство­рено 21 республіканський і 54 губернські трести, які ма­ли широку господарську самостійність (1, ст. 381-382).

8. У промові на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921р. коли вперше було озвучено термін «нова економічна політика», Ленін уже допускав можливість торгівлі не тільки в місцевому господарському обороті, а й у масштабах усієї країни. На порядок денний було поставлене питання про створення державної торгівлі (2, ст. 347)

9. З метою забезпечення ефективного функціонування економічної системи країни в 1922-1924 pp. було запроваджено грошову реформу, наслідком якої стала фінансова стабілізація як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку. Держава всіляко підтримувала розвиток різноманітних форм кооперації, створювала умови для подальшого зміцнення зв'язків між містом та селом (3, ст. 189)

10. У квітні 1922р. до Москви відкликали одного з найбільш здібних господарських працівників - наркома продовольства УСРР М. Владимирова. Разом із Г. Сокольниковим він очолив роботу над подоланням дефіциту бюджету та здійсненням грошової реформи.

11. У жовтні 1922р. були випущені забезпечені золотом банківські білети - червінці.

12. Лютий - березень 1924р. грошова реформа успішно завершилася (2, ст. 347-348).

13. Досягнута під час непу соціально-економічна стабілізація дала змогу більшовицькій партії у грудні 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б) проголосити курс на індустріалізацію. Цей курс передбачав перетворення СРСР з аграрної країни на високорозвинену промислову державу. Справжньою стратегічною метою більшовицької партії було здійснення нової спроби реалізації комуністичної доктрини, згідно з якою велика індустрія мала стати "рушієм соціалістичного будівництва" (3, ст. 194). У зв'язку з економічно невмотивованими інструкціями уряду про зниження цін, які зобов'язані були виконувати всі господарюючі суб'єкти, почалося згортання торгівельно-промислової діяльності приватного капіталу.

14. У червні 1926р. було запроваджено руйнівний одноразовий податок на всіх приватників. Потім його стали повторювати, весь час збільшуючи ставку(2, ст. 350).

15. У грудні 1927 р. XV з'їзд ВКП(б) схвалив директиви першого п'ятирічного плану на 1928/29-1932/33 pp., за якими середньорічні темпи приросту промислової продукції підвищувалися до 16 %. Такі темпи індустріалізації передбачалося забезпечити за рахунок селянства. Шляхом використання політики "ножиць цін", тобто встановлення завищених цін на промислові товари і відповідно - занижених цін на сільськогосподарську продукцію.

16. Селян, однак, не влаштовували високі ціни на продукцію державної промисловості, і вони різко зменшили обсяг закупівель. Вони були невдоволені й державними заниженими цінами на хліб. Узимку 1927-1928 pp. у країні спалахнула хлібозаготівельна криза. Виробни-ки хліба не погоджувалися везти його на ринок. Запровадження тис-ку на селян аж до кримінального переслідування на початку 1928 р. дало змогу подолати кризу (3, ст. 194).

17. Однак узимку 1928-1929 pp. хлібозаготівельна криза повторилася. Цього разу вона загострилася через загибель частини озимини в Україні (3, ст. 194). У 1929 р. більшовицьке керівництво і вирішило здійснити «великий перелом», відкинувши неп (1, ст. 383). Й. Сталін відмовився від непу і перейшов до політики комуністичного штурму з примусовою продрозкладкою, забороною торгівлі, картковою системою для міського населення, інфляційним випуском паперових грошей, експропріацією (розкуркуленням) найзаможніших селянських господарств і примусовим об'єднанням майже всіх інших категорій селянства в колективні господарства, утворювані з метою зручнішого здійснення продрозкладки (3, ст. 194).

новий економічний політика народний

5. Позитивні та негативні явища НЕПУ

Скасування реквізиційного принципу в хлібозаготівлях та дозвіл на торгівлю мали важливе значення. Перед селянами вперше відкрилася перспектива справді господарського освоєння одержаної землі. Визнання державною владою товарно-грошових відносин, приватної торгівлі і зміцнення фінансів вивела з підпілля підприємницьку діяльність. З'явилася так звана нова буржуазія - орендарі, маклери, комісіонери, торгівці-оптовики, промисловці. Їх називали непманами - людьми непу. Діяльність непманів сприяла швидкому подоланню економічного хаосу і розрухи. З метою забезпечення ефективного функціонування економічної системи країни в 1922-1924 pp. було запроваджено грошову реформу, наслідком якої стала фінансова стабілізація як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку (3, ст. 188-189). У 1925-26 господарському році (господарський рік починався 1 жовтня і закінчувався 31 вересня) довоєнний рівень промислового виробництва було перевищено. Створювалась можливість спрямовувати певну частину капіталовкладень на новобудови. Зернове виробництво в середині 20-х роуів досягло перед революційних показників. В умовах непу селянське господарство міцніло. У 1925р. робочої худоби не мло 46% господарств, а в 1929р. - 39% (2, ст. 348-349). Відмова влади від практики реквізиції під час хлібозаготівель і свобода торгівлі пробуджували зацікавленість селянина в ефективнішому веденні власного господарства. Однак неоднозначні, суперечливі процеси які були характерні для тогочасної торгівлі, де приватний капітал у перші роки непу контролював 75% роздрібного товарообігу рес­публіки, її пожвавлення, що, безумовно, стимулювало розвиток економіки, водночас зумовлювали і посилення негативних чинників -- спекуляції, контрабанди, шахрай­ства та ін. Період непу не відзначався гармонійним розвитком. Навпаки -- дестабілізуючі процеси розхитували економіку майже кожен рік: фінансова криза 1922 p., криза збуту 1923 p., товарний голод 1924 p., зростання інфляції 1925 р. Тільки у 1928--1929 pp. в Україні вироблено електро­енергії на 138% більше, ніж у 1913 p., кам'яного вугіл­ля -- на 119,3%, сталі -- на 117%. Поступово виходило з кризи і сільське господарство республіки, яке за обсягом валової продукції вже 1927--1928 pp. дещо перевищило рівень виробництва 1913 р. (1, ст. 382).

Висновок

1918-20рр. стали провальним досвідом комуністичного будівництва. На цей період радянської історії було накинуто маскувальну сітку з двох слів - воєнний комунізм (2, ст. 348). Влада вдалась до нової економічної політики, яка надала позитивні результати, але й викликала ряд негативних явищ у вигляді кризових ситуацій, нестабільності та протиріч. Перед СРСР стояла альтернатива: або низькі темпи розвитку всього господарства на базі непу і прогресуюче відставання від провідних капіталістичних країн, або ж відмова від ринку, повернення до адміністративних методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок головної ланки господарства -- важкої індустрії. Крім економічних протиріч, поглиблення непу дедалі більше виявляло серйозні політичні протиріччя, адже приватний сектор прагнув мати допуск до політичних та юридичних важелів, щоб надійно гарантувати захист власних економічних інтересів, а більшовицька партія ділитися владою не збиралася. Серйозні протиріччя в період непу виникли в соціальній сфері. Прогресуюче розшарування суспільства, поява безробіття, безпритульності спричинили зростання соціального напруження. Почали лунати голоси про «ганебний відступ» перед капіталізмом, «здачу позицій соціалізму», «капітуляцію перед буржуазією». Отже, нова економічна політика була реакцією на об'єктивні обставини -- кризовий стан економіки, невдоволення селян продрозкладкою, спад світового робітничого руху тощо. Запровадження непу в Україні зумовило відродження приватної ініціативи, що сприяло поліпшенню економічної ситуації. Ця політика була вимушеним тактичним кроком, здійсненим під тиском обставин, а не стратегічною лінією (1, ст. 383). Суть непу Ленін не раз визначав як вимушений і тимчасовий відступ від будівництва соціалізму (2, ст. 348). В наслідок економічних, соціальних та політичних протиріч у 1929 р. більшовицьке керівництво і вирішило здійснити «великий перелом», відкинувши неп (1, ст. 383).

Список літератури

1. Бойко О.Д. Історія України. - К.: Академія, 2002. - 662 с.

2. Власов В.С., Кульчицький С.В., Мицик Ю.А. Історія України. - К.: Літера ЛТД, 2011. - 528 с.

3. Ігошкін Г.С., Мирончук В.Д. Історія України. - К.: МАУП, 2002. - 328 с.

Размещено на Allbest.ru