Київські вищі жіночі курси в контексті боротьби за освіту жінок в Україні (1878—1889)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КОБЧЕНКО КАТЕРИНА АРКАДІЇВНА

УДК 94: [378.1:396.4](477-25)“1878/1920”

КИЇВСЬКІ ВИЩІ ЖІНОЧІ КУРСИ В КОНТЕКСТІ БОРОТЬБИ ЗА ОСВІТУ ЖІНОК В УКРАЇНІ (1878--1920)

Спеціальність 09.00.12 - українознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі давньої та нової історії України історичного

факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Сергійчук Володимир Іванович,

професор кафедри давньої та нової історії

України, директор Центру українознавства

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент

Верба Ігор Володимирович

професор кафедри історії Росії

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук

Басара Галина Богданівна,

науковий співробітник відділу історії

Української революції (1917--1921 рр.)

Інституту історії України НАН України

Провідна установа: Націолнальний університет

харчових технологій, м. Київ.

Захист відбудеться “ 9 ” червня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 при Центрі українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033,

Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 108).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано “ 7 ” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник В.М. Пiскун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Актуальність теми дослідження. Вивчення історії освіти та науки в Україні є в даний час одним з пріоритетних напрямків українознавчих досліджень. З іншого боку, актуальним та перспективним є вивчення гендерних аспектів вітчизняної історії, визначення місця та ролі українських жінок в історичному процесі. Особливо важливим для гендерних студій є період другої половини ХІХ -- початку ХХ століття, коли рухи за права жінок стають ідеологічно та організаційно оформленими. Проблема історії Київських Вищих жіночих курсів (КВЖК) є складовою студій з історії освіти та науки в Україні. З іншого боку, прагнення жінок отримати доступ до вищої освіти, було провідною складовою “жіночого питання” в суспільстві ХІХ -- початку ХХ століть, а в сучасній історичній науці -- частиною гендерних студій з української історії.

Актуальність дослідження посилюється недостатнім вивченням історії Київських Вищих жіночих курсів, які наприкінці ХІХ ст. були єдиним, а на поч. ХХ ст. -- провідним вищим навчальним закладом для жінок в Україні, як самостійної наукової проблеми. Результати даного дослідження є також важливими для розв'язання низки суміжних наукових питань. Без ґрунтовного дослідження історії створення та діяльності Київських ВЖК неможливе відтворення процесу становлення як системи вищої освіти, так і картини громадського життя на Наддніпрянській Україні в другій пол. ХІХ -- на поч. ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах програми науково-дослідницьких робіт “Історія формування і розвитку української держави”, затвердженої вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер 01БФ046-01), а також пов'язана з дослідженнями історії освіти та науки в Київському університеті та в Україні в ХІХ -- на поч. ХХ ст. кафедрою давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дисертаційного дослідження є процес створення та діяльність Вищих жіночих курсів в Києві як однієї з провідних вищих шкіл для жінок в Україні та Російській імперії в цілому.

Предметом дослідження є основні аспекти становлення та роботи КВЖК: заснування курсів, організація їх роботи; місце цих організаційних змагань в громадському русі України, навчальна та адміністративна діяльність викладачів; форми та обсяг українізації викладання на курсах; склад слухачок, характер та умови їх навчання; юридичний статус та еволюція прав курсів; вплив КВЖК на розвиток вищої освіти в Україні.

Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки та актуальності даного дослідження. Дисертант ставить за мету на підставі аналізу різнопланових джерел дослідити ключові аспекти історії створення та діяльності Вищих жіночих курсів в Києві упродовж періодів 1878-1889 та 1906-1920 років, а також процеси відкриття та відновлення курсів, та визначити особливості діяльності Київських ВЖК, роль та місце цієї вищої школи в системі закладів вищої освіти в Україні та в соціокультурному розвитку України в зазначений період.

Реалізація вказаної мети досягається шляхом розв'язання наступних дослідницьких завдань:

-- проаналізувати стан і характер джерельної бази, встановити ступінь дослідження проблеми в історіографії;

-- прослідкувати процес створення та відновлення Київських Вищих жіночих курсів в зв'язку із загальним громадським і національно-культурним рухом в Україні в другій половині ХІХ - на поч. ХХ ст.;

-- показати діяльність професорів університету св. Володимира по створенню та відновленню КВЖК і організації на них навчального процесу, зокрема у їх ставленні до українізації освіти;

проаналізувати обсяг та характер викладання на КВЖК українознавчих дисциплін та їх зв'язок з введенням таких курсів в інших вищих жіночих школах Російської імперії;

-- розкрити процес здобуття Київськими ВЖК прав навчального закладу з університетським характером навчання та визначити місце і роль курсів в системі освітніх закладів в Україні та в Російській імперії в цілому;

-- з'ясувати склад слухачок в соціальному, національному та конфесійному аспектах та відтворити картину життя та навчання слухачок Київських вищих жіночих курсів;

простежити початковий етап наукового становлення випускниць КВЖК -- відомих вчених, в першу чергу в українознавчих наукових галузях;

Методологічні засади дослідження. В дослідженні використано принципи історизму, багатофакторності, об'єктивності. Використання системного підходу дозволило найбільш повно представити історію Київських вищих жіночих курсів в ширшому історичному контексті. В роботі комплексно застосовано методи джерелознавчого та історіографічного аналізу й синтезу, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історичної антропології, інституційної історії та соціології вищої освіти. При аналізі складу слухачок застосовано методи математичної обробки статистичних даних.

Хронологічні межі дисертації зумовлені проблематикою дослідження і охоплюють період від заснування КВЖК у 1878 р., включаючи період підготовки до їх відкриття, до припинення діяльності курсів у 1920 р., включно із часом боротьби за відновлення курсів під час їх тимчасового закриття (1889-1906).

Територіальні рамки дисертації безпосередньо визначаються межами м. Києва, в якому діяли Вищі жіночі курси, проте, в ширшому історичному контексті, представленому в дослідженні, охоплюють територію України, що входила до складу Російської імперії.

Наукова новизна роботи полягає у вивченні з сучасних позицій малодослідженої проблеми. На основі широкого вивчення та аналізу першоджерел з найбільшою повнотою досліджено історію Київських ВЖК як провідного закладу вищої освіти жінок на Наддніпрянській Україні. Вирішення даної наукової проблеми здійснювалося із застосуванням комплексних підходів сучасного українознавства: процес створення та діяльності КВЖК досліджувалося в ширшому соціокультурному контексті ситуації в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Значну увагу приділено характеру та обсягу викладання на КВЖК українознавчих дисциплін, показано зв'язок навчального процесу з українською тематикою в науковому та навчальному матеріалі. Результати дослідження даної проблеми дозволяють розширити наукову картину історії становлення вищої освіти в Україні, уточнити відомості про освітньо-професійний аспект гендерної організації суспільства в зазначений період, доповнити наукові біографії відомих вчених - викладачів та випускниць КВЖК завдяки даним про їх участь в діяльності курсів. Вивчення поставленої проблеми дозволяє також виправити деякі хронологічні та фактологічні помилки, які існують в історичній літературі, та узагальнити розрізнений матеріал щодо даного питання.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що фактичні матеріали, теоретичні узагальнення, оцінки та висновки дисертації можуть бути використані для написання загальних і спеціальних праць та розробки навчальних курсів з історії освіти в Україні, українознавства, гендерних питань української історії в другій пол. ХІХ -- поч. ХХ століть.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження доповідалися автором на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” (м. Київ, 3-4 грудня 1999 р.); Міжнародній науковій конференції “Розвиток історичної науки в Україні (до 10-річчя незалежності України)” (м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 18 травня 2001 р.); Науковій конференції “Дні науки НаУКМА” (8-а Щоріч. наук. конф., м. Київ, 28 січ. -- 1 лютого 2002 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” (м. Київ, 5-6 липня 2002 р.); Науковій конференції “Історія України: історія вивчення, сучасний стан і перспективи досліджень (до 215-ї річниці від дня народження автора першої історії України Д. Бантиш-Каменського)” (м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 20-21 травня 2003 р.).

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (10 підрозділів), висновків, списку джерел та літератури (18 сторінок, 147 найменувань). Загальний обсяг дисертації -- 203 сторінки, з яких 185 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” аналізується ступінь наукової розробки проблеми та стан її джерельної бази.

Діяльність Київських Вищих жіночих курсів та визначення їх ролі і місця в історії вищої освіти в Україні досі лишалося недостатньо висвітленими в історіографії. Спеціальних ґрунтовних досліджень з цього питання не існувало, і дані з історії КВЖК наводилися в окремих публікаціях, або розглядалися в контексті більш широких наукових проблем, таких як історія вищої освіти, та в рамках розгляду історії “жіночого питання” та жіночого руху.

Фактично єдиною спеціальною розвідкою, присвяченою історії Київських Вищих жіночих курсів досі залишалася стаття їх колишнього викладача О. Назаревського, опублікована в 1927 р. і присвячена періоду 1878--1889 років Назаревський О. До історії Вищої жіночої освіти на Україні (З житя Київських жіночих курсів 70-80 рр.) // Життя й революція., 1927 р., квітень. Том ІІ, - с. 111-118.. В ній на підставі архівних даних автор розкриває обставини відкриття курсів, приділивши особливу увагу негативному ставленню до них громадськості та частини професорів, виводить залежність закриття курсів від участі слухачок в революційному русі.

Значне місце проблемі доступу жінок до вищої освіти в Російській імперії та історії відкриття ВЖК було приділене в російській дореволюційній історіографії кінця ХІХ - початку ХХ століть. Це перш за все твори В. Овцина, М. Зінченка, О. Деревицького, М. Кечеджи-Шаповалова, К. Шохоля Зинченко Н. Женское образование в России. Исторический очерк. - Спб., 1901. - 46 с.; Овцын В. Развитие женского образования (Исторический очерк). - Спб., 1887 - 42 с.; Деревицкий А. Женское образование в России и за грницей. Исторические справки и практические указания. - Одесса, 1902, - 45 с.; Кечеджи-Шаповалов М.В. Женское образование в России и за границей. - Спб., 1902, - 210 с.; Шохоль К.Р. Высшее женское образование в России. (Ист.-юрид. очерк). - Спб., 1910, - 150 с., які в значній мірі мають публіцистичний характер. Головну увагу автори приділяли історії ВЖК в Петербурзі та Москві; дані про Київські курси, були, як правило, стислими.

Найбільш значною синтетичною працею цього періоду з історії вищої освіти жінок є дослідження випускниці Петербурзьких ВЖК О. Ліхачової Лихачева Е. Материалі для истории женского образования в России. 1856-1880. - Спб., 1901, - 647 с.. Автор на основі широкого використання джерел дослідила початки вищої освіти жінок, включаючи основні віхи історії Київських Вищих жіночих курсів в ХІХ ст.

Активізація досліджень історії вищої освіти жінок мала місце вже в радянській історіографії наприкінці 1960-х -- на початку 1980-х років, в зв'язку зі столітньою річницею початків цієї освіти. Було здійснено низку публікацій з історії вищої освіти жінок в Російській імперії Филиппова Л.Д. Из истории женского образования в России // Вопросы истории, 1963, № 2, - с. 209-218; Иванов А.Е. За право быть студенткой // Вопросы истории, 1973, №1, - с. 206-210; Ткаченко П.С. Из истории высшего образования русских женщин // История СССР. - 1979, № 5, - с. 171-176; Дионесов С.М. Из истории высшего женского образования в России // Очерки истории высшего медицинского образования и научных школ на Украине / Под. Ред.В.Д. Братуся, - К.: Здоров'я, 1965, - с. 65-69..

Важливою, переважно для порівняльного аналізу, є монографія з історії Петербурзьких (Бестужевських) ВЖК6 Федосова Э.П. Бестужевские курсы - первый женский университет в России (1878-1918) / под. Ред. Э.Д. Днепрова. - М.: Педагогика, 1980.- 143 с..

В цей же час було покладено початок вивченню історії вищої освіти українських жінок Титова О.М. До питання про вищу жіночу освіту на Україні // Український історичний журнал. - 1971, № 10. - с. 85-91; Федотова Т.Н. О высшем женском образовании в Одессе // Праці Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. Серія Філологічних наук. - Вип. 11. - Одеса, 1981. - с. 184-191; Дупленко К.Ф., Каневская М.Г. Из истории высшего женского образования на Украине // Советское здравоохранение. - 1974, № 11. - с. 77-79.. Найбільш значним звернням до історії КВЖК слід назвати дисертаційне дослідження І. Малинко з історії вищої жіночої освіти в Україні Малинко И.Г. Высшее женское образование на Украине (вторая половина ХІХ - начало ХХ века). Дис...канд. ист. наук. - Харьков, 1984. - 215 с. . Досягненням автора є відтворення загальної системи вищої освіти жінок в Україні на прикладі діяльності ВЖК в Києві, Харкові та Одесі. Важливим є також вивченням професійної діяльності випускниць ВЖК цих курсів. Проте далеко не всі аспекти проблеми висвітлено з достатньою повнотою, а деякі висновки є застарілими. В дослідженні не розглянуті також українознавчі аспекти проблеми.

Важливими є праці російського дослідника А. Іванова з історії вищої освіти Иванов А.Е. Высшая школа России в конце ХІХ - начале ХХ века. - М.: Ин-т истории СССР, 1991. - 392 с. та історії російського студентства Иванов А.Е. Студенчество России конца ХІХ - начала ХХ века. Социально-историческая судьба. - М: РОСПЭН, 1999, - 415 с., які допомагають скласти уявлення про місце КВЖК в системі закладів вищої освіти та про загальні умови життя та навчання студентства в дореволюційній Росії.

В сучасній українській історіографії увагу діяльності КВЖК приділено головним чином при висвітленні історії жіночого руху в Україні. Це стосується в першу чергу монографій М. Богачевської-Хомяк Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884-1939. - К.: Либідь, - 1995, - 424 с. та, особливо, Л. Смоляр Смоляр Л. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України ІІ пол. ХІХ - поч. ХХ ст. Сторінки історії. - О.: Астропринт, 1998, - 408 с., яка наводить стислий огляд діяльності ВЖК, що діяли в Україні в Україні.

Окремі аспекти проблеми висвітлено також у працях, присвячених персоналіям видатних вчених, діяльність яких була пов'язана з Київськими ВЖК: В.Іконнікова Войцехівська І. Н. Академік Володимир Іконников: Життєпис та бібліографія / Український держ. НДІ архівної справи та документознавства; Історичне товариство Нестора- літописця. -- К., 1998. -- 130с., В.Антоновича Ульяновський В.І., Короткий В.А. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. - К.: Міжнародна фінансова агенція, 1997, - 218 с., Н.Полонської-Василенко Верба І.В. Життя і творчість Н.Д. Полонської-Василенко (1884--1973) / НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського; Центральний держ. архів-музей літератури і мистецтва України. -- К., 2000. -- 340с. .

Джерелами з історії Київських вищих жіночих курсів є різноманітні за походженням, характером, змістом та формою опубліковані та архівні документи.

Основною джерельною базою для висвітлення історії Київських ВЖК за кількістю матеріалів та їх інформативністю є архівні документи, частину з яких в результаті даного дослідження вперше введено в науковий обіг. Це документи фондів Центрального Державного історичного архіву України в місті Києві (ЦДІАУК): 707 (Управління Київського навчального округу), 442 (Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора), 274 (Київське губернське жандармське управління), 275 (Київське охоронне відділення), а також деякі особові фонди -- 262 (М.В. Довнар-Запольського) та 837 (М.П. Бубнова). В даних фондах містяться переважно офіційні дані: матеріали про відкриття та відновлення ВЖК, здобуття ними прав, листування з міністерством народної освіти щодо Київських курсів, звіти про роботу курсів, дані про участь слухачок в революційній діяльності та результати їх навчання.

Надзвичайно важливими для історії КВЖК є фонди Державного архіву міста Києва (ДАК), в першу чергу 244 (Фонд Київських Вищих жіночих курсів) та 16 (Фонд Київського університету). Перший із згаданих фондів містить інформацію різного характеру: протоколи засідань Ради професорів, рад відділень КВЖК, дані про слухачок та викладацький персонал курсів. Матеріали фонду Київського університету стосуються переважно випускниць курсів, які складали іспити в Державних екзаменаційних комісіях, були залишені при університеті св. Володимира в якості професорських стипендіатів чи обіймали викладацькі посади.

Дані щодо історії ВЖК в Києві містять фонди Державного архіву Київської області (ДАКО) -- Фонд 2 (Канцелярія Київського губернатора), в якому наявні дані про курсисток, а також про Товариство допомоги слухачкам, та Фонд Р-142 (Губернський відділ народної освіти), в якому представлені документи щодо освітніх перетворень радянської влади у вищій школі в цілому та на КВЖК зокрема.

Документи з історії вищих навчальних закладів України та Києва перших років радянської влади, включаючи також КВЖК, містяться в фонді 166 (Комісаріат народної освіти УСРР) Центрального державного архіву Вищих органів влади України (ЦДАВОВУ). Фонд 3806 (особовий фонд Н. Полонської-Василенко) містить її історичні праці, зокрема періоду навчання на КВЖК.

Важливі та цікаві дані з досліджуваної проблеми наявні в фондах Інституту Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського (ІР НБУВ): І (Літературні матеріали), ІІІ (Листування), Х (Архів ВУАН), а також у низці особових фондів викладачів КВЖК: 29 (В.Ю. Данилевича), 37 (А.М. Лободи), 41 (Б.Я. Букреєва), , 46 (В.С. Іконнікова), 65 (М.П. Дашкевича), 66 (І.В. Лучицького), 78 (О. А. Назаревського), 167 (П.М. Ардашева), а також випускниць курсів 42 (Н.Д Полонської-Василенко) та 141 (С.О. Щеглової).В перелічених архівних фондах наявні різноманітні за змістом матеріали, в першу чергу біографічні дані, навчальні програми та курси лекцій, замітки та спогади.

Група опублікованих джерел менша за обсягом та включає передовсім офіційні документи, що визначали діяльність КВЖК, звіти про роботу курсів, огляди викладання предметів та навчальні плани різних відділень курсів. Важливими матеріалами до історії Київських ВЖК є також збірники робіт слухачок “Minerva”, що видавалися на курсах.

Цікавою, але нечисельною групою джерел є спогади А. Іконнікової, С. Егунової-Щербини та М. Беренштам-Кістяківської, Н. Полонської-Василенко. Значне місце займають публікації в тогочасній пресі, як загальноросійській, так і місцевій, що містять інформацію різного характеру - офіційні розпорядження влади, оголошення, спогади, полемічні статті різної спрямованості про доцільність існування ВЖК та вищої освіти жінок взагалі.

В цілому джерельна база дослідження є достатньо репрезентативною для ґрунтовного вивчення поставленої наукової проблеми.

У другому розділі “Вищі жіночі курси в Києві в 1878 -- 1889 роках: створення та діяльність”, що містить чотири підрозділи, проаналізований процес підготовки до відкриття курсів, їх організації та діяльності протягом 1878--1889 років.

Створення Київських вищих жіночих курсів було наслідком ініціативи жінок, підтриманої частиною професорів університету св. Володимира. На думку М. Богачевської-Хомяк, жіночий рух в Україні не становив самостійної ідеології, а був нерозривно пов'язаний із здобуттям національних і громадських прав спільно з чоловіками. Тому передумовою здобуття в майбутньому цих прав та праці на користь рідного народу було для багатьох жінок отримання вищої освіти нарівні з чоловіками. Відсутність в Російській імперії громадянських свобод для осіб обох статей, робила отримання жінками вищої освіти головною складовою “жіночого питання”.

Київські вищі жіночі курси, як і решту ВЖК в імперії, дозволялося відкрити як приватний заклад, що позбавляло їх випускниць будь-яких спеціальних професійних прав. При заснуванні курсів у 1878 р. був встановлений дворічний термін навчання, але надалі, в результаті тривалих і непростих домагань з боку керівництва курсів, вдалося подовжити його до трьох, а надалі - до чотирьох років. Це наблизило зміст і характер навчання на курсах до університетського, що давало підстави Раді професорів КВЖК клопотатися про надання випускницям права викладання вивчених на курсах предметів у старших класах жіночих середніх навчальних закладів. Такі наміри суперечили планам уряду, який в існуванні ВЖК вбачав загрозу прилучення жіночого студентства до революційної діяльності, а щодо курсів в Україні, - ще й небезпеку розповсюдження на них ідей “хлопоманства”. Тому з початку своєї діяльності Київські ВЖК опинилися під суворим наглядом влади, яка поступово ускладнювала умови вступу на курси, значно обмеживши прийом вільнослухачок, і зрештою, заборонивши новий набір на курси з 1886-87 навчального року, що призвело до припинення їх роботи у 1889 р.

За умов, в яких мусили працювати Київські курси, їх успішна діяльність забезпечувалася спільними зусиллями викладачів та слухачок. Переважну більшість викладачів КВЖК складали професори університету св. Володимира, значна частина яких, особливо на історико-філологічному відділенні, підтримували прагнення жінок здобути освіту та сприяли розвитку курсів. Після смерті проф. О. Селіна, який зголосився взяти на себе роль засновника Київських ВЖК, ці функції перейняв проф. С. Гогоцький, а після його відмови, у 1881 р. директором КВЖК було обрано проф. В. Іконнікова, який доклав чималих зусиль для розбудови навчального закладу. Викладачі історико-філологічного відділення курсів, серед яких - В. Антонович, І. Лучицький, Ф. Фортинський М. Дашкевич читали лекції в тому ж обсязі, що й для студентів університету, та заохочували слухачок до самостійної дослідної праці. Викладання українознавчих дисциплін було пов'язане головним чином з діяльністю проф. В. Антоновича, який до того ж читав для частини слухачок приватні лекції з історії та етнографії України, і під впливом якого багато курсисток обирали теми курсових робіт з української історії, утворювали українознавчі гуртки. Талановитою учениць В. Антоновича була випускниця КВЖК Катерина Мельник (Мельник-Антонович), яка вже під час навчання відзначилася дослідницькою працею. Водночас складність навчання на фізико-математичному відділенні курсів, через погану підготовку курсисток з природничих наук в гімназіях та інститутах, призвели до скорочення чисельності слухачок, в результаті чого відділенні було закрите у 1886 р.

Попри труднощі навчання, пов'язаного для багатьох слухачок з необхідністю працювати, переважна більшість з них ставилася до навчання дуже серйозно та демонструвала належний рівень знань. Розгляд невеликої кількості курсових робіт слухачок, що збереглися, свідчить про їх інтерес до української історії, а також до постатей видатних жінок минулого. Аналіз даних про слухачок показав, що Вищі жіночі курси в Києві були важливим та потрібним освітнім закладом для багатьох жінок. Залишаючись єдиними в ХІХ ст. ВЖК в Україні, вони заповнювалися майже виключно уродженками українських територій: у 1880-81 навчальному році мешканки “південних губерній” становили 330 з загальної кількості 357 слухачок, причому в різний час були представлені практично всі губернії Наддніпрянської України. Проте відсутність у випускниць курсів будь-яких прав, порівняно з особами з середньою освітою, була головною причиною відпливу слухачок до завершення навчання. Тому загальна кількість курсисток, що різний час навчались на КВЖК, є досить скромною -- 1097 осіб.

Діяльність Київських Вищих жіночих курсів в 1878-1889 роках, попри безправність випускних свідоцтв і складнощі роботи, стала свідченням необхідності їх існування в Україні. Підтвердженням цьому є як успішне опанування багатьма жінками університетських курсів, знання яких багатьом прислужилися для подальшої учительської праці в Україні, так і зростання громадської консолідації жінок.

Третій розділ “Київські ВЖК на початку ХХ століття: становлення жіночого університету” складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню історії відновлення КВЖК та їх діяльності протягом 1906-1917 років, в результаті якої курси досягли рівня та прав жіночого університету.

Процес відновлення Київських ВЖК, через несхвалення цих планів урядом, був непростим, але не припинявся весь час після їх закриття. Прагнення жінок здобути вищу освіту зумовлювалося в значній мірі об'єктивним економічним розвитком суспільства та його потребою у нових кваліфікованих кадрах, особливо в педагогічній та медичній сферах. Це прагнення вилилася в численних петиціях та зверненнях від самих жінок, від професорів університету св. Володимира, більшість яких висловлювала готовність викладати на курсах, та від представників громадськості. Серед жінок, які виступили за доступ до університетської освіти - представниці української інтелігенції: Леся Українка та її сестра Оксана Косач, усі жінки родини Старицьких, дочки композитора Миколи Лисенка.

Відновлення ВЖК в Києві стало можливим лише завдяки частковій суспільної лібералізації під час революції 1905-1907 рр. Тоді ж було дозволено відкрити ВЖК в інших містах імперії, в тому числі в Україні - в Харкові та Одесі.

Організація роботи відновлених у 1906 р. Київських ВЖК будувалася за університетським зразком: з 1906-07 навчального року було відкрито історико-філологічне та фізико-математичне відділення, з наступного року - медичне (яке незабаром стало самостійним навчальним закладом) та юридичне. З 1909-10 навчального року при юридичному відділенні було організовано також комерційно-економічний відділ, що розширювало сфери застосування праці випускниць КВЖК, адже можливості праці жінок в юридичній сфері були обмеженими.

Процес офіційного визнання Київських курсів університетським закладом освіти розпочався, як і для інших ВЖК, у 1911 р., а остаточно завершився у 1913 р., коли, після розгляду навчальних програм Київських курсів в міністерстві народної освіти, їх випускниці біли допущені до складання державних іспитів на тих же підставах, що й випускники університетів, без будь-яких додаткових умов. Ці заходи відкрили шлях до наукової кар'єри здібним випускницям курсів. Довершенням рівнозначності „жіночого” та „чоловічого” університетів в Києві мала стати назва „жіночий університет св. Ольги”, яку за задумом викладачів, мали отримати курси; проте вона не набула юридичного затвердження та залишилася неофіційною. Значним кроком у розвитку курсів стало зведення на початок 1914-15 навчального року власного будинку курсів, обладнаного за найвищими стандартами тогочасного університету.

Викладацький склад КВЖК сформовали переважно професори університету св. Володимира. Директором КВЖК був до 1911 р. проф. П. Армашевський, а після нього до 1917 - проф. Г. Суcлов. Деканами історико-філологічного відділення послідовно були професори І. Лециус, Г. Челпанов, А. Сонні, П. Ардашев, фізико-математичного - І. Косоногов, Р. Фогель, юридичного та економічно-комерційного - Д. Удінцов та Г. Демченко. Ці та інші викладачі докладали зусиль для розбудови КВЖК. Водночас давалися взнаки і реакційні тенденції в діяльності Київських курсів, зумовлені як офіційною урядовою політикою, так і консерватизмом частини професорів.

Так, при курсах заборонялися будь-які організації слухачок, як наукового, так і економічного характеру. Проте деякі курсистки брали активну участь у наукових гуртках та семінарах разом зі студентами університету св. Володимира. Постійною учасницею Історико-етнографічного гуртка під керівництвом проф. М. Довнар-Запольського була Н. Полонська; виступали в ньому і деякі інші курсистки. Одними з найбільш активних учасниць Семінарію російської філології під керівництвом проф. В. Перетца були курсистки КВЖК В. Адріанова, С. Щеглова, К. Нєверова. І хоча проф. В. Перетц працював на КВЖК недовго, а надалі не був затверджений Радою професорів курсів, саме завдяки йому названі слухачки почали активно займатися дослідженнями в галузі української філології ще в студентські роки.

Водночас українознавча проблематика булa постійно присутня у навчальному плані КВЖК, входячи до стандартного загальноімперського університетського курсу переважно у формі спеціальних курсів з окремих розділів української історії, мови та літератури. Значним було звернення до українського матеріалу при виборі тем та написанні курсових робіт слухачок, а також при організації практичних занять курсисток історико-філологічного відділення. Частина слухачок під керівництвом приват-доцента В. Данилевича брали участь в археологічних розкопках поблизу Києва та у створенні Археологічного музею КВЖК.

Аналіз складу слухачок свідчить про те, що сукупно близько 70 відсотків курсисток складали жінки з України, ще частину - з прилеглих територій, таких як Кубанська, Чорноморська області, Курська, Воронезька, Саратовська губернії та інших, де українське населення було чисельним.

Чимало слухачок з України навчалося на ВЖК в Петербурзі та Москві, де також мали змогу слухати українознавчі курси: так, на Петербурзьких (Бестужевських) ВЖК на поч. ХХ ст. О. Єфименко викладала курс української історії. На Московських ВЖК, на прохання слухачок-українок в 1910 р. проф. В. Пічета розпочав читання лекцій та ведення практичних занять з курсу “Історія Малоросії”.

Період роботи КВЖК на початку ХХ ст. мав вирішальне значення в їх становленні як одного з провідних університетів для жінок в країні, в якому отримали наукову освіту як тисячі жінок-педагогів, так і низка майбутніх вчених України як з гуманітарних, так і з природничих наук.

У четвертому розділі “Київські вищі жіночі курси в 1917--1920 роках” розкрито процес діяльності Київських вищих жіночих курсів в добу Української революції, який позначився значними змінами в їх діяльності та завершився ліквідацією курсів влітку 1920 р.

Революція 1917 р. сприяла демократизації академічного життя та поглибленню автономії вищої школи. Це дозволило розширити самоуправління Київських ВЖК та вивести їх з відання попечителя навчального округу, підпорядкувавши безпосередньо міністерству народної освіти. Було переобрано керівний склад курсів. Водночас посилилася політична та громадська активність жіночого студентства, в середовищі якого утворилися кілька організацій як радикально-революційного, так і помірковано-академічного характеру. Було створено Українську громаду слухачок КВЖК. Пожвавилося наукове життя курсисток.

Було розширено перелік навчальних предметів. Так, в 1919 р. було відкрито філософське та класичне відділення на історико-філологічному факультеті. Як і в університеті св. Володимира, на Київських вищих жіночих курсах розпочалася обмежена українізація навчального процесу. Було збільшено кількість українознавчих дисциплін, що входили до навчального курсу; з ініціативою їх впровадження виступали і самі слухачки. В 1919 р. розпочалася організація українського відділення курсів, яке згодом мало перетворитися на український історико-філологічний факультет Київських ВЖК. Першим кроком на цьому шляху мало стати створення кафедр української історії, мови та літератури. Було розроблено і схвалено радою історико-філологічного факультету навчальний план українського відділення, проте утвердження радянської влади в 1919 р. та тимчасове об'єднання КВЖК з Київським університетом завадило його остаточній реалізації.

Не зважаючи на значне ускладнення умов життя та навчання курсисток, їх успішність у навчанні в цілому не знизилася. Водночас адміністрація курсів вживала заходів для полегшення цих умов: при курсах було організовано гуртожитки, а також буфет та їдальню для незаможних слухачок, якими вони користувалися на пільгових умовах.

Проте найбільш значні перетворення як в організації курсів, та і в системі навчання були ініційовані радянською владою. Найбільш важливими та радикальними змінами були: введення нових органів управління курсами, що виявилися громіздкими та майже недієздатними, та скасування плати за навчання, що, за умов вкрай нерегулярного та обмеженого державного фінансування, поставило курси на межу існування. Саме тому керівництво курсів вживало можливих заходів для продовження роботи КВЖК в традиційних формах та збереження самостійності цього закладу. Так, з відновленням влади Директорії в травні 1920 р. останній керівник КВЖК проф. С. Реформатський звернувся до її уряду в особі комісара народної освіти Пастернака з проханням про субсидію курсам. І хоча це прохання в цілому зустріло підтримку, короткочасність правління Директорії не дозволила його реалізувати.

При цьому приватний статус курсів у поєднанні з самовідданою працею частини викладачів по збереженню Київських вищих жіночих курсів дозволив організувати майже безперервну їх роботу протягом 1917-1920 років, не зважаючи на вкрай тяжкі умови праці та зміни урядів навіть тоді, коли Київський університет не працював.

Остаточна ліквідація КВЖК була здійснена в рамках освітньої політики радянської влади, якою було розпочато будівництво нової Робітничо-селянської вищої школи на засадах спільного навчання чоловіків та жінок, що позбавляло окремий жіночий університет сенсу існування. Приміщення та навчальна база КВЖК в наступний час прислужилися іншим навчальним закладам.

Період 1917-1920 років був водночас складним та значним в історії Київських вищих жіночих курсів. Загальна демократизація вищої школи дозволила впровадити в академічне життя курсів істотні зміни, найбільш значними серед яких були часткова українізація навчального процесу, організаційне оформлення студентських товариств та лібералізація форм управління курсами. Підтвердженням важливого освітнього значення КВЖК є їх майже безперервна діяльність в тяжких умовах змін урядів та загального погіршення умов життя.

У висновках підведено підсумки дослідження, які виносяться на захист:

-- Встановлено, що наявна джерельна база є в цілому репрезентативною для комплексного дослідження поставленої наукової проблеми та представлена різноманітними матеріалами, головними серед яких є архівні документи. З'ясовано, що значна кількість джерел досі залишалася малодослідженою і недостатньо використаною в наукових працях. Історіографічний аналіз теми дослідження показав, що існуючі праці фрагментарно та недостатньо глибоко розкривають основні аспекти історії Київських Вищих жіночих курсів Зокрема, з поля зору дослідників зовсім виключалися українознавчі аспекти проблеми.

-- Прослідковано, що процес створення та відновлення діяльності Київських вищих жіночих курсів був однією з провідних складових жіночого руху в Україні наприкінці ХІХ - на поч. ХХ ст. Визначено, що відкриття курсів в Києві у 1878 р. та відновлення їх у 1906 р. стали можливими лише в результаті значних зусиль з боку викладачів та майбутніх курсисток в контексті загального занепокоєння уряду можливою участю курсисток в громадському та національному русі.

Обґрунтовано, що створення та розвиток Вищих жіночих курсів в Києві є в значній мірі результатом праці викладацького складу курсів, часто на громадських засадах. З'ясовано значну роль у справі створення, відновлення КВЖК та організації на них навчального процесу професорів В. Іконнікова, В. Антоновича, І. Лучицького, Г. Суслова, С. Реформатського. Встановлено, що введення українознавчої проблематики до навчального процесу здійснювалося головним чином завдяки приватній ініціативі частини викладачів КВЖК, передовсім В. Антоновича, В. Перетца, В. Данилевича.

-- Визначено, що українознавча тематика була постійно присутня в навчальному процесі на курсах, переважно у вигляді спеціальних навчальних курсів, ілюстративних матеріалів, тематиці курсових робіт слухачок з історичних та філологічних дисциплін. Прослідковано процес розширення українознавчої проблематики в навчальному процесі на КВЖК в роки української революції 1917-1920 років. Обґрунтовано, що роль курсів у підготовці кваліфікованих національних педагогічних та наукових кадрів для Україні була значною, попри їх належність до загальноросійської системи освіти

-- Розкрито процес здобуття Вищими жіночими курсами в Києві прав навчального закладу університетського рівня та надання слухачкам курсів прав викладацької та наукової діяльності. Показано, що, згідно обсягу цих прав та порівняно з іншими навчальними закладами, ВЖК в Києві займали провідне місце серед вищих навчальних закладів для жінок в Україні та важливе місце в Російській імперії в цілому.

З'ясовано, на основі аналізу даних про слухачок КВЖК, що переважна їх більшість упродовж обох періодів існування курсів були уродженками Наддніпрянської України та прилеглих територій, де значним був відсоток українського населення. Відтворено та проаналізовано картину навчання та життя слухачок, їх соціальний склад. В результаті чого підтверджено важливу роль Київських ВЖК як університету для жінок в Україні.

-- Встановлено, що навчання на Київських ВЖК відіграло визначну роль в науковому становленні майбутніх жінок-фахівців з гуманітарних та природничих наук, яке почалося ще в студентські роки. Доповнено та уточнено дані про початки наукової кар'єри таких жінок-вчених, як українські історики К. Мельник-Антонович, Н. Полонська-Василенко, В. Козловська, філологи В. Адріанова-Перетц, С. Щеглова, в дослідженнях яких українознавча проблематика займала вагоме місце.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

київський вищий жіночий курс

Статті у фахових виданнях:

1. Кобченко К.А. Створення та початок діяльності Київських вищих жіночих курсів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія. -- 2001. -- Вип. 58.-- C. 30-33.

2. Кобченко К.А. Слухачки Київських вищих жіночих курсів: груповий портрет // Етнічна історія народів Європи / КНУ імені Тараса Шевченка. Ін-т політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. -- 2001. -- Вип. 12.-- C. 49-54.

3. Кобченко К.А. Викладання історичних дисциплін на Київських вищих жіночих курсах // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія. -- 2002. -- Вип. 63/64. -- С. 104-106.

4. Кобченко К.А. Вищі жіночі курси в Києві на початку ХХ століття // Вісник Київського інституту “Слов'янський університет”.-- 2002. -- Вип. 12: Історія. -- С. 149-160.

5. Кобченко К.А. Вищі жіночі курси в Києві в 1917-1920 роках // Етнічна історія народів Європи / КНУ імені Тараса Шевченка. Ін-т політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. -- 2002. -- Вип. 13. -- С. 55-58.

Інші публікації:

Кобченко К.А. Вищі жіночі курси в Києві // Пам'ять століть. -- 2002. -- № 1(34). --

С. 60-67.

Кобченко К.А. Київські вищі жіночі курси: становлення жіночого університету //

Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”. -- Т. 20: Спеціальний випуск: у 2 частинах.-- Ч. 1. -- С. 190-196.

АНОТАЦІЯ

Кобченко К.А. Київські вищі жіночі курси в контексті боротьби за освіту жінок в Україні (1878 -- 1889). -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12. -- українознавство. -- Київський національний університет імені Тараса Шевченка .-- Київ, 2004.

У дисертації вперше комплексно досліджено історію створення та діяльності Київських вищих жіночих курсів як одного з провідних навчальних закладів університетського типу для жінок в Україні в контексті жіночого руху за право на освіту в цілому. Проведено критичний аналіз численних джерел, узагальнено досвід історіографічних розробок поставленої проблеми. Досліджено процес домагань щодо утворення курсів, організацію їх роботи та її основні складові, такі як діяльність викладацького складу, постановку навчального процесу та викладання. Проаналізовано склад слухачок, прослідковано процес еволюції прав Київських вищих жіночих курсів, вивчено та охарактеризовано обсяг та характер викладання на курсах українознавчих дисциплін, а також процес розширення їх переліку та змісту.

Ключові слова: Київські вищі жіночі курси (КВЖК), жіноча освіта, гендерний аспект, Київський навчальний округ (КНО), міністерство народної освіти (МНО), українознавчі дисципліни.

АННОТАЦИЯ

Кобченко К.А. Киевские высшие женские курсы в контексте борьбы за образование женщин в Украине (1878 -- 1889). -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.12. -- украиноведение. -- Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. -- Киев, 2004.

В диссертации впервые комплексно исследована история создания и деятельности Киевских высших женских курсов как одного из ведущих высших учебных заведений университетского типа для женщин в Украине в контексте женского движения за право на образование в целом. Произведен критический анализ многочисленных источников, обобщен опыт историографических разработок исследуемой проблемы. Исследован процесс борьбы за открытие курсов, организацию их работы и ее основные аспекты, такие как деятельность преподавательского состава, постановка учебного процесса и преподавания. Проанализирован состав слушательниц, исследован процесс эволюции прав Киевских высших женских курсов, изучены охарактеризованы объем и содержание преподавания на курсах украиноведческих дисциплин, а также процесс расширения их перечня и содержания.

Ключевые слова: Киевские высшие женские курсы (КВЖК), женское образование, гендерный аспект, киевский учебный округ (КУО), министерство народного просвещения (МНП), украиноведческие дисциплині.

ANNOTATION

Kobchenko K.A. Kyiv high women's courses in the context of struggle for women's education in Ukraine (1978 -- 1920). -- Manuscript.

Thesis for a Candidate of History Degree on speciality 09.00.12 -- Ukrainian Studies, Kyiv National Taras Shevchenko University. -- Kyiv, 2004.

The thesis is devoted a complex study of the history of creation and activity of the Kyiv high women's courses as one of the leader high women's schools university's level in Ukraine in the context of women's movement for the right of education. It was critically researched many different materials and analysed historiography of this scientific problem. It was studied the whole process of struggle for the creating of courses, organisation of there's work and researched it's main aspects, such as activity of pedagogical personal, the system of teaching and studies. It was analysed the body of students, the process of evolution of rights of the courses, and specially the role of Ukrainian studies in the teaching on the courses and growing there's role.

In the Middle of 19th century achievement for right of high education was in Russian impair the central question of women's movement. In Ukraine it was also for many women an important condition for the future work for national and social rights. Creation of the courses in Kyiv in 1878 was the result of private initiative of women and a part of the professors of St. Volodymyr University. The Russian government saw the organisation of the courses as a temporary consession, because it was afraid of spreading of radical social opinions or ideas of emansipation and concerning to Ukraine also the national ideas among the listeners of the courses. There common efforts were the reason of successfully activity of the courses. The Russian government saw the organisation of the courses as a temporary concession, because it was afraid of spreading of radical social opinions or ideas of emancipation and concerning to Ukraine also the national ideas among the listeners of the courses. Short and difficult period of activity of the single in Ukraine Kyiv High women's courses had brightly demonstrated there's necessity: almost 90 per cent of listeners was the girls and women from Ukraine and the biggest part of them showed good knowledge. A lot of students took for there written works the themes of Ukrainian's studies.

The new opening of the courses was possible only in 1906 after the beginning of the first Russian's revolution (1905-1907) and the partial democratisation of life in all spheres. This time the teaching on the Kyiv high women's courses was organised after the example of the St. Volodymyr's University on the same four faculties. The main part of teachers were also the professors of this high school. The courses in Kyiv soon became the real university for women and the leading high women's school in Ukraine. During this period such in the future famous scientists studied on the courses, as historian N. Polonska (Polonska-Vasylenko), philologist V. Adrianiva (Adrianova-Peretz) as well as thousands others good educated specialists, mainly teachers. But at the same time the public life of listeners of the courses was limited, student's organisations were forbidden.

The period of 1917-1920 brought big changes in the activity of the courses, wich were provoked by the changes of the governments and there's politics. The most important of this changes was the democratisation of high-school's life, increase there's self-ruling and the introducing into the teaching the subjects of Ukrainian studies. The end of the courses history was provoked by the soviet power, which considerable changed the forms of high education on the principles of co-education of men and women.

It is shown in the dissertation, that, in spite of belonging of the courses to the all-Russian imperial system of education, the High women's courses in Kyiv plaid the big role in the preparation of national pedagogical and scientific specialists for Ukraine and there's activity was a part of social and national movement in Ukraine at the end of 19th - at the beginning of 20th century.

Key words: Kyiv high women's courses (KVZhK), women's education, gender aspect, Kyiv educational district (KNO), department of people's education (MNO), Ukrainian Study's subjects.

Размещено на Allbest.ru