Археологічне зібрання Чернігівського державного музею (1896–1948 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ХІХ - початок ХХ ст. - час становлення музейної справи в Україні. Інтерес суспільства до найдавніших періодів вітчизняної історії був важливим проявом зростання національної самосвідомості. У багатьох містах відкривались музеї історичного профілю для збереження предметів старовини. Особливе значення речових джерел для археології визначило її тісний зв'язок з музейною справою. Саме в стінах музеїв накопичувався джерельний фонд, що став базою для розвитку вітчизняної науки. Поступово музеї перетворились на осередки українознавчих досліджень, що відігравали значну роль у популяризації та науковому вивченні археологічних пам'яток.

Приклад Чернігова можна визнати показовим для характеристики розвитку вітчизняної музейної справи та процесу накопичення фонду археологічних джерел. На межі ХІХ - ХХ ст. у Чернігові існувало п'ять музеїв історико-етнографічного профілю. Два з них мали в своїх зібраннях археологічні матеріали і здійснювали дослідження на території губернії: Музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії (відкритий 1896 р.) та Музей українських старожитностей імені В.В. Тарновського (1902 р.)

1923 р. музеї Чернігова об'єднали в Чернігівський державний музей. У ньому був зосереджений значний археологічний фонд (приблизно 36 тис. од.). Під час Другої світової війни це зібрання було депаспортизовано. Частина колекційних матеріалів загинула внаслідок військових дій, після евакуації зникла вся облікова документація. У повоєнний час у відновленому музеї упорядкуванням археологічного фонду займались недосвідчені й професійно непідготовлені співробітники. Матеріали колекцій були переплутані. Наукова атрибуція не проводилась, у документах вказувались недостовірні відомості про походження експонатів.

На середину ХХ ст. матеріали Чернігівського державного музею стали зібранням артефактів невизначеного походження. Це ускладнило їх подальше музейне та наукове використання. Адже, як відзначав ще граф О.С. Уваров, наукового значення археологічні предмети набувають тільки тоді, коли ми знаємо, де та за яких обставин їх знайдено.

Необхідність відновити відомості про походження експонатів, здійснити реабілітацію тієї частини фонду, що збереглась до нашого часу, визначає актуальність обраної теми. Дослідження процесу накопичення зібрань музеїв Чернігова в період 1896 - 1948 рр., зокрема, вивчення їх діяльності у галузі археології, має не тільки історіографічне, але й практичне значення. Воно дає можливість залучити до наукового обігу велику групу невідомих чи маловідомих джерел, важливих для вивчення найдавніших періодів історії Подніпров'я.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової теми кафедри історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка “Русь-Україна на перехресті світів: міжнародні впливи на формування давньої української держави”, номер державної реєстрації 0104U000874.

Мета і завдання дослідження: реабілітація археологічних матеріалів з фонду Чернігівського державного музею; історія діяльності музеїв Чернігова у галузі археології в період з 1896 по 1948 рр., зокрема, історія комплектування та музейного використання археологічного зібрання.

Мета роботи визначила такі завдання:

1) зібрати та опрацювати джерела, пов'язані з археологічним напрямком діяльності музеїв Чернігова у період з 1896 по 1948 рр.;

2) зробити огляд історії вивчення археологічної діяльності чернігівських музеїв та колекцій, зібраних у їх фондах;

3) вивчити історію створення археологічного зібрання, зосередженого в Чернігівському державному музеї;

4) визначити місце і роль чернігівських музеїв у створенні місцевого осередку регіональних досліджень;

5) дослідити діяльність співробітників музеїв міста в галузі археології у період 1896 - 1948 рр.;

6) на прикладі зібрання Чернігівського державного музею проаналізувати вплив подій, що відбувались в Україні у ХХ ст., на стан вітчизняного музейного фонду, його використання у музейній практиці та науковій роботі;

7) встановити походження, час та авторство знахідок; культурно-хронологічну приналежність і категорії музейних предметів;

8) провести джерелознавчий аналіз тих колекцій із зібрання Чернігівського державного музею, що збереглись до наших днів (визначити культурно-хронологічний склад, стан збереженості та вивченості).

Об'єктом дослідження є становлення та розвиток вітчизняного музеєзнавства; процес накопичення фонду археологічних джерел у період з кінця ХІХ до середини ХХ ст.

Предметом дослідження є діяльність музеїв Чернігова у галузі археології в 1896 - 1948 рр. та історія археологічних колекцій, зосереджених у цих закладах.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1896 - 1948 рр.

Методика дослідження базується на пріоритеті задокументованих фактів, комплексному використанні джерел у поєднанні зі спеціальними методами історичних досліджень. Використані предметно-хронологічний та порівняльно-історичний методи аналізу подій, явищ і процесів. Для вирішення завдань, пов'язаних з характеристикою колекцій, застосовані порівняльно-типологічний та морфологічний методи.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше визначається внесок співробітників музеїв Чернігова кінця ХІХ - початку ХХ ст. у розвиток вітчизняної археології та музейної справи; встановлюється авторство відкриття і розглядається історія перших досліджень ряду археологічних пам'яток Чернігово-Сіверщини (Мізинська стоянка, Шестовицький та Табаївський могильники тощо); систематизуються та аналізуються шляхи формування і склад зібрання Чернігівського державного музею, накопиченого в період до 1948 р.; конкретизуються головні культурно-хронологічні показники колекцій; до наукового обігу вводяться найбільш репрезентативні артефакти з музейного фонду, що не були раніше предметом наукового розгляду.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані при написанні наукових та науково-популярних робіт, підготовці лекцій, створенні музейної експозиції. На підставі проведених розшуків автором була складена документація на найбільш значні колекції та окремі експонати із зібрання Чернігівського державного музею. Це забезпечує їх подальше наукове і музейне використання. Вже сьогодні вивчення зібрання Чернігівського державного музею та історії його формування дозволило залучити до наукового обігу шляхом публікації велику кількість речових пам'яток.

Особистий внесок здобувача. Збирання, систематизація та узагальнення відомостей за темою дослідження проводяться автором протягом багатьох років. У дослідженнях, опублікованих в співавторстві з В.П. Коваленком і Л.В. Ясновською, особистим внеском здобувача є розробка музеєзнавчої тематики, що включає характеристику археологічних матеріалів із зібрання Чернігівського державного музею. Автору також належать нариси, в яких розглянуто історію відкриття Мізинської стоянки та методику, застосовану в ході дослідження Шестовицького могильника співробітником Чернігівського державного музею П.І. Смолічевим

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені на 22 краєзнавчих, регіональних та міжнародних конференціях і семінарах: у Києві (1993, 1996, 1999, 2000, 2002), Полтаві (1987, 1988), Сумах (1990) Чернігові (1986, 1996, 2000, 2001, 2002), Керчі (2001), Коростені (2004), Ніжині (1988, 2002), Брянську (1988, 1995), Санкт-Петербурзі (2002).

Публікації. Основні результати роботи опубліковані в узагальнюючих тематичних статтях і публікаціях тез доповідей у фахових збірках та журналах, з них 4 - у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури, чотирьох додатків. Об'єм: основний текст - 168 сторінок; список використаної літератури та архівних матеріалів - 377 позицій (37 сторінок); текстових додатків А, Б, В (44 сторінки); додатку Д - 88 ілюстрацій з анотаціями. Загальний обсяг - 283 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його хронологічні та територіальні рамки, методологічну основу, з'ясовано новизну і практичну цінність дисертації, наведено інформацію щодо апробації результатів дослідження.

Джерела до вивчення археологічної діяльності та зібрань музеїв Чернігова у 1896 - 1948 рр. Джерельну базу дослідження, присвяченого розгляду діяльності музеїв Чернігова в галузі археології у 1896 - 1948 рр., складають писемні (актові документи, польова археологічна документація, наукова література, мемуари, судово-слідчі документи, матеріали періодичної преси, музейні шифри і позначки тощо), зображальні (графічні та фотографічні), речові (музейні експонати і предмети музейного вжитку: вітрини, фондові картони тощо) та усні (розповіді учасників подій) джерела.

Велике значення для вивчення історії формування археологічних колекцій мають писемні джерела, перш за все - друковані каталоги музеїв. У Чернігові наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. їх було видано декілька, але археологічні матеріали увійшли тільки до “Каталога Украинских древностей коллекции В.В.Тарновского“ (К., 1898) та “Каталога Черниговского соединённого исторического музея городской и учёной архивной комиссии в память 1000-летия летописного существования г. Чернигова” (Чернігів, 1915). Інформація цих каталогів має дещо обмежений характер: упорядники наводили лише перелік експонатів, що знаходились в експозиції.

Важливі відомості вміщені у друкованих виданнях, пов'язаних з діяльністю Чернігівської губернської вченої архівної комісії (“Труды Черниговской губернской учёной архивной комиссии", “Отчёты о деятельности Черниговской губернской учёной архивной комиссии”).

Починаючи з 1902 р. співробітники музейних закладів Чернігова брали безпосередню участь в роботі Всеросійських Археологічних з'їздів. Інформація щодо діяльності музеїв міста, їх працівників та осіб, пов'язаних з цими закладами, зустрічається у матеріалах ХІІ Харківського (1902), ХІІІ Катеринославського (1905), ХV Новгородського (1911) з'їздів. Особливе значення мають публікації, пов'язані з ХІV Археологічним з'їздом у Чернігові (1908).

Винятково цінними для дослідження є матеріали, що зберігаються в архівних установах: польова археологічна документація, актові та судово-слідчі документи тощо. Це, перш за все, матеріали з Державного архіву Чернігівської області, Наукового архіву Інституту археології НАН України, архіву фондів Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського та деяких інших установ.

Комплексне використання усіх зазначених джерел дає можливість відновити історію археологічного зібрання і частково реконструювати структуру фонду Чернігівського державного музею.

Археологічний речовий фонд Чернігівського державного музею на сьогодні складається з 27 колекцій і кількасот окремих експонатів, загалом близько 5500 одиниць. Частина матеріалів здобута внаслідок археологічних досліджень, інші знайдені випадково. Вони походять з різних місцевостей України, репрезентують різні епохи та культури. Переважна їх більшість - речі, що за сучасною термінологією прийнято називати “індивідуальними знахідками” (масовий матеріал - кераміка - не був евакуйований і загинув під час бомбардування Чернігова в 1941 р.)

Стан наукового вивчення проблеми. До початку 20-х рр. ХХ ст. археологічні колекції чернігівських музеїв вивчались та систематизувались авторами знахідок або упорядниками каталогів. Лише окремі речі стали об'єктом наукового аналізу.

У 40 - 50-х рр. ХХ ст., в зв'язку з пожвавленням археологічних досліджень на Чернігівщині, зібранням Чернігівського державного музею зацікавились вчені, які проводили дослідження у регіоні - Б.О. Рибаков, Д.І. Бліфельд, І.Г. Шовкопляс та інші. Відсутність відповідної облікової документації музейного фонду негативно позначилась на наслідках їх роботи в багатьох випадках вони неправильно визначали походження експонатів.

Велику роботу по вивченню історії та колекцій музею здійснила Г.Г. Мезенцева. Результати цих розшуків вона використала під час написання монографії “Древньоруське місто Родень” (К., 1957) та посібників по музеєзнавству (К., 1959; 1980). Некритичне ставлення авторки до фондової документації спричинило нові помилки у публікації матеріалів.

Короткі нариси присвячені музеям Чернігова вміщені до досліджень з історії музеєзнавства (О.Ю. Куріло, А.В. Овсянников, А.М. Разгон). Більш детально, ніж в узагальнюючих роботах, діяльність музеїв Чернігова розглядалась у працях місцевих істориків: О.Б. Коваленка, Г.М. Кураса, В.В. Ткаченка. Однак науковці, які звертались до цієї теми, найчастіше обмежувались загальною характеристикою предмету або брали до уваги лише окремі аспекти проблеми (внесок конкретних осіб у розвиток науки та музеєзнавства, історія дослідження співробітниками музею конкретних пам`яток).

Поява на межі ХХ - ХХІ ст. серії досліджень, присвячених музеям Чернігова (Г.П. Арендар, Л.П. Линюк, С.М. Лихачова, С.О. Половникова, Л.В. Ясновська), створила необхідні умови для вивчення та аналізу археологічного напрямку діяльності цих закладів. Таким чином, з'явились передумови для реабілітації та систематизації депаспортизованого під час Другої світової війни археологічного зібрання Чернігівського державного музею.

Археологічний напрямок діяльності музею. Музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії був відкритий 1896 р. Заснування закладу припадає на останню чверть ХІХ ст. - час піднесення історико-краєзнавчого руху в Російській імперії в цілому і в Україні зокрема.

В історії музею можна відзначити декілька періодів, що якісно відрізняються один від одного.

1) 1896 - 1905 рр. У цей час в музеї працювали аматори-ентузіасти, які не мали фахових знань з історії та не були обізнані з музейною справою. Зібрання складалося переважно з добровільних пожертв населення Чернігівщини. Експозиція музею формувалась стихійно, фонд не був систематизованим, дослідницька робота не проводилась. Лише після 1902 р., коли керуючим справами Комісії призначили П.М. Добровольського, становище поступово стало змінюватись. За ініціативою П.М. Добровольського була складена програма збирання археологічних старожитностей на території губернії. До її виконання планувалось залучити широкі верстви населення. Водночас співробітники Комісії починають проводити археологічні розкопки та розвідки, здійснюють спостереження за земляними роботами у Чернігові. Проте дуже довго головна увага приділялась збиральництву та просвітництву, а не дослідницькій та експозиційній роботі.

2) 1905 - 1909 рр. Цей етап пов`язаний з підготовкою до ХІV Всеросійського Археологічного з`їзду 1908 р. і подальшою перебудовою музею.

ХІV Археологічний з`їзд став важливою межею у формуванні археологічного зібрання музею Чернігівської губернської вченої архівної комісії. У цей час було розпочато дослідження цілого ряду пам'яток, серед яких - всесвітньо відома палеолітична Мізинська стоянка, відкрита 1907 р. П.М. Добровольським. Під час підготовки і проведення з'їзду співробітники Чернігівської губернської вченої архівної комісії значно підвищили свій професійний рівень, отримали необхідний досвід фіксації, систематизації та інтерпретації археологічних матеріалів. Музей Комісії перетворився на осередок археологічного вивчення Чернігово-Сіверщини, навколо якого консолідувались місцеві історики та краєзнавці.

Приурочена до форуму виставка отримала високу оцінку сучасників. Колекції, що згодом надійшли з виставки з'їзду до музею, суттєво поповнили його фонд (знахідки з досліджень С.А. Мазаракі, І.Я. Стеллецького та І.С. Абрамова в Полтавській губернії, В.І. Саханського і С.А. Гатцука у Мглинському та Суразькому повітах Чернігівської губернії тощо). Важливе значення мав той факт, що ці матеріали були здобуті внаслідок наукових досліджень, відповідно атрибутовані та систематизовані. За рахунок цих надходжень у 1909 р. вдалось значно розширити і реконструювати археологічний відділ експозиції музею, що відтоді ілюстрував культурно-хронологічну схему розвитку регіону Північного Лівобережжя з доби каменю до середньовіччя.

3) 1911 - 1923 рр. У цей період музейну справу було поставлено на високий фаховий рівень. Археологічна діяльність в музеї на цьому етапі пов`язана з дослідженнями В.А. Шугаєвського та Є.О. Корноухова. За їх участю було здійснено обстеження деяких районів губернії, проведені розкопки ряду пам'яток (поселення в ур. Татарська Гірка, городища поблизу сіл Лутави та Виповзова). У роботі почали застосовувати науковий підхід до систематизації та експонування матеріалів.

З 1919 р. музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії перейшов у відання Комітету охорони пам`яток мистецтв і старовини губернського відділу народної освіти і отримав нову назву - ІІ Радянський музей. Дослідження Спаського собору влітку 1923 р. стали початком нового періоду в розвитку археологічного музеєзнавства у Чернігові. Наукова співдружність співробітників чернігівських музеїв, що склалась під час розкопок, зацікавленість місцевого керівництва в проведенні досліджень - все це сприяло пожвавленню археологічних розшуків, які проводив новостворений Чернігівський державний музей наприкінці 20-х рр. ХХ ст.

Археологічне зібрання музею. У фондах Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського вдалось визначити 16 археологічних колекцій та ряд окремих предметів із зібрання музею Чернігівської губернської вченої архівної комісії. За роки знаходження у музеї значна кількість матеріалів була втрачена через невідповідні умови зберігання.

За способом надходження зібрання музею Чернігівської губернської вченої архівної комісії можна розділити на колекції, зібрані співробітниками комісії під час розвідок, збірки, що надійшли до музею після ХІV Археологічного з'їзду і речі, передані різними установами та приватними особами. Фонд музею складався з багатьох невеликих за обсягом колекцій, що репрезентували практично всі відомі на території Чернігово-Сіверщини археологічні культури - від доби каменю до пізнього середньовіччя. Значна кількість матеріалів походила з розкопок та розвідок, здійснених на території Чернігівської губернії як фахівцями-археологами, так і місцевими археологами-аматорами. Серед колекцій, зосереджених у музеї, інтерес для сучасних дослідників становлять, безумовно, знахідки з досліджень курганних пам'яток часу Київської Русі в ур. Берізки та Болдина Гора в Чернігові, біля с. Табаївка Чернігівського р-ну, на території Мглинського та Суразького р-нів Брянської обл. та ін. Більшість цих матеріалів сучасним фахівцям не відома.

Історія створення археологічного зібрання музею (1902 - 1923 рр.) Музей українських старожитностей був створений на базі зібрання, яке заповів Чернігівському губернському земству Василь Васильович Тарновський (молодший). Зібрання В.В. Тарновського складалось протягом 40 років. Всесвітньо відомим воно стало завдяки унікальним колекціям козацьких старожитностей та матеріалам, пов'язаним з Т.Г. Шевченком. Археологічна частина зібрання була сформована в останню чергу і мала другорядне значення.

Як засвідчував сам колекціонер, його інтерес до археології був пов'язаний з дослідженням городища Княжа Гора на Черкащині. Наприкінці ХІХ ст. городище систематично розкопували шукачі скарбів. Коли територія пам'ятки перейшла у власність В.В. Тарновського, він вигнав шукачів скарбів і запросив археолога М.Ф. Біляшівського провести професійне дослідження Княжої Гори.

М.Ф. Біляшівський почав роботи на городищі навесні 1891 р. Вони тривали протягом двох сезонів. Після закінчення розкопок у 1892 р. знахідки надійшли до зібрання В.В. Тарновського. Протягом наступних років В.В. Тарновський дещо поповнив свою археологічну колекцію. До неї увійшли речі, знайдені на городищі вже після закінчення розкопок. Окрім цього, у 1898 р. на розпродажу в Києві В.В. Тарновський придбав деякі речі із зібрання померлого М.Я. Тарновського.

Упорядкування і складання каталогу археологічної частини свого зібрання В.В.Тарновський доручив М.Ф. Біляшівському. “Каталог украинских древностей коллекции В.В. Тарновского” видали у Києві 1898 р. Матеріали каталогу були систематизовані за географічними пунктами та за принципом історичної послідовності епох і поділені на типологічні групи. На цих принципах згодом побудували експозиція музею.

Згідно з волею В.В. Тарновського, після його смерті зібрання старожитностей було передано місту Чернігову для влаштування музею. Музей відкрили для відвідувачів 1902 р. Він відразу отримав високу оцінку сучасників і став одним з найвідоміших в Україні.

Створений для зберігання та експонування зібрання В.В. Тарновського, музей був дещо статичним утворенням і не зазнав за роки існування істотних змін. Це, насамперед, стосується комплектування зібрання археологічними матеріалами. Надходження були незначними. Відомо, наприклад, що селяни с. Гориця Менського повіту Чернігівської губернії кілька разів передавали до музею добірки речей, знайдених "на розсипу" біля села. Ці предмети згодом склали окрему колекцію. Вона поповнювалась і тоді, коли фонд музею увійшов до зібрання Чернігівського державного музею.

Структура музею не передбачала фондів у сучасному розумінні цього слова. Усі речі зберігались в експозиції. Археологічні матеріали демонструвались у двох відділах - доісторичному та “великокнязівському”. Музейні предмети експонувались як набори типологічно згрупованих речей.

У травні 1919 р. Музей українських старожитностей імені В.В. Тарновського був перейменований на І Радянський музей. Під цією назвою він існував до 1923 р.

Археологічний фонд музею. З фонду Музею українських старожитностей до сьогодні частково збереглись матеріали, зібрані поблизу с. Гориця Менського р-ну та знахідки з розкопок на Княжій Горі у 1891 - 1892 рр.

Хронологія колекції з Княжої Гори досить складна. Знахідки поділяються на декілька груп, пов`язаних з існуванням у минулому в урочищі пам`яток різного типу (курганний могильник доби раннього заліза, ранньослов'янське поселення, городище епохи Київської Русі, що традиційно ототожнюють з літописним градом Родень). Як відзначав ще М.Ф. Біляшівський, найбільша група знахідок належить до давньоруського часу. Це різноманітні предмети озброєння (представлені практично всі відомі різновиди), кінського спорядження, прикраси, речі побутового призначення, культові речі, знаряддя праці.

Можна звернути увагу на одну характерну рису колекції, що раніше не відзначалась дослідниками, які вивчали пам'ятку: наявність значної групи речей ХІІ - ХІІІ ст., пов'язаних з кочовим світом (підвіски з лазуриту, дзеркала, вістря списів, типові для озброєння вершників тощо). Це дозволяє порушити питання про характер присутності кочовиків на городищі. Таким чином, запровадження матеріалів колекції до наукового обігу в повному обсязі надасть можливість переглянути деякі питання історії Середнього Подніпров'я.

Колекції з Княжої Гори і з околиць с. Гориця Менського р-ну були сформовані близько ста років тому. На їх прикладі можна простежити зміни, що є типовими для збірок матеріалів, що тривалий час знаходяться у музейному зберіганні. Ці зміни характеризуються втратою двох категорій речей - унікальних (різьблені іконки, частина енколпіонів з Княжої Гори тощо) та рядових (перш за все, кераміка). Водночас можна констатувати і втрату надзвичайно важливої для археологічного вивчення інформації щодо місцезнаходження предметів (належність до певної пам'ятки, стратиграфічного ярусу, комплексу тощо). Збірки, подібні до колекцій Музею українських старожитностей, з плином часу можуть остаточно перетворитись на зібрання окремих артефактів.

Метою засновника закладу В.В. Тарновського було створення загальноукраїнського музею. Він мав намір забезпечити цілісність колекцій, їх облік та наукову систематизацію, а також належні умови експонування і зберігання. Не всі його заходи мали успіх. Проте заклад, створений за ініціативою В.В. Тарновського, відіграв важливу роль в процесі становлення вітчизняної музейної справи та популяризації археологічних пам'яток. Він володів чи не найвідомішою в Україні експозицією і став взірцем для інших музейних закладів.

Археологічний напрямок діяльності (1923 - 1948 рр.) Чернігівський державний музей був утворений 1923 р. шляхом об`єднання музеїв, що існували на той час у місті. Музей українських старожитностей перетворився на відділ української старовини (згодом - історичний), а музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії - на археологічний відділ новоствореного музею.

Організація Чернігівського державного музею сприяла консолідації місцевих наукових сил. Централізоване фінансування дозволило нарешті покінчити з матеріальною скрутою, в якій постійно перебували музеї міста.

В цілому у діяльності музею простежується два періоди, що відповідають змінам політики у галузі культури в СРСР.

1) 1923 - 1930 рр. У цей час новостворений археологічний відділ музею здійснював роботу в кількох напрямках: встановлення системи обліку матеріалів; наукове дослідження колекцій; комплектування зібрання; побудова нової експозиції; вивчення та охорона археологічних пам`яток Чернігівщини. Усі напрямки були пов`язані між собою і реалізовувались комплексно. Головним джерелом комплектування зібрання стали археологічні дослідження на території області. Це були і невеликі розвідувальні роботи, і планомірні розкопки, що тривали кілька сезонів. З них найбільш значними можна визнати дослідження П.І. Смолічевим табору вікінгів поблизу с. Шестовиця Чернігівського р-ну. Загалом за три сезони 1925 - 1927 рр. у різних курганних групах біля с. Шестовиця дослідили 42 насипи, провели обстеження та “пробні” розкопки городища в ур. Коровель.

Комплектуючи археологічний фонд, співробітники закладу мали на меті не тільки науково-дослідні, а й суто музейні цілі, зокрема, поповнення експозиції новими цікавими матеріалами. Для побудови експозиції в Чернігівському державному музеї був обраний хронологічний принцип. Завдання музею визначалось як показ розвитку людства у загальноісторичному масштабі. Археологічні матеріали розмістили у двох залах - “передісторичної” доби та періоду раннього феодалізму.

2) 1931 - 1941 рр. Період, коли в СРСР розгорнулись масові гоніння на “захисників старого мотлоху” в музейному будівництві. Почались репресії проти науковців (“спеців”). У цей час практично всі співробітники-археологи змушені були залишити роботу в музеї у зв'язку зі звинуваченнями в буржуазному націоналізмі. Через відсутність фахівців археологічний відділ припинив своє існування.

Колекціонування та збереження предметів давнини набуло другорядного значення. Виставочні зали стали типовими для радянських музеїв того часу. Оригінальні експонати поступились місцем копіям і схемам. Втрата частини зібрання та його депаспортизація під час Другої світової війни - закономірний наслідок перетворення музею на ідеологічний заклад та недбалого ставлення до пам'яток минулого.

На початку війни, у липні 1941 р., Чернігівський державний музей припинив свою роботу і колекції почали готувати до евакуації. З 18 по 25 серпня 1941 р. значну частину археологічного зібрання вивезли на Урал. Після повернення з евакуації за незрозумілих обставин зникла вся музейна облікова документація, а складанням нової займались люди, досить далекі від археології. Значна частина фонду взагалі залишилась депаспортизованою.

Археологічне зібрання музею. З усього довоєнного фонду найбільше постраждала та частина зібрання, що надійшла до музею в 20 - 30-х рр. У 1948 р. була частково заінвентаризована лише одна з колекцій того часу - з розкопок П.І. Смолічева поблизу с. Шестовиця. Науковцям вона відома за кількома оглядовими статтями П.І. Смолічева та за монографією Д.І. Бліфельда “Давньоруські пам'ятки Шестовиці” (К., 1977). Вивчення матеріалів з фонду Чернігівського державного музею дозволяє засвідчити, що ці публікації не повністю відображають речовий склад колекції. Після здійснення реставрації та під час обстеження знахідок з метою складання нової музейної документації вдалось виявити характеристики речей, що раніше не фіксувались дослідниками (технологічні особливості, деталі декору, графіті тощо).

Серед депаспортизованих матеріалів вдалось визначити ще кілька колекцій з фонду Чернігівського державного музею (з розкопок палеолітичних стоянок поблизу сіл Чулатів і Пушкарі Новгород-Сіверського р-ну, скарб прикрас Х ст., знайдений поблизу с. Гущин Чернігівського р-ну тощо). Вони відомі фахівцям по літературі, проте вважались втраченими під час Другої світової війни. Реабілітація колекцій забезпечує їх подальше повноцінне використання у музейній та науково-дослідній роботі.

музей реабілітація комплектування археологічний

ВИСНОВКИ

Відкриття музеїв історичного профілю в Чернігові на межі ХІХ - ХХ ст. було зумовлено розвитком українського національно-культурного руху. Одним з характерних проявів національного відродження на цьому етапі стало пожвавлення інтересу до пам'яток історичного минулого.

Музей Чернігівської вченої архівної комісії був створений 1896 р. на хвилі стихійного збиральництва. З часом він перетворився на осередок наукових досліджень території Чернігово-Сіверщини.

У 1902 р. на базі відомої колекції мецената В.В. Тарновського був відкритий Музей українських старожитностей. Експонування в музеї унікальних матеріалів з Княжої Гори, систематизованих М.Ф. Біляшівським, стало прикладом свідомого наукового підходу до створення колекцій та побудови експозиції музею на основі концепції хронологічної послідовності епох. Це було прогресивним явищем і сприяло подальшому розвитку краєзнавства та музейної справи в Україні в цілому і на Чернігівщині зокрема.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. музеї Чернігова відігравали провідну роль у процесі вивчення старожитностей Північного Лівобережжя. На їх базі в період з 1896 по 1909 рр. відбулось становлення регіонального центру археологічних досліджень. Позитивно вплинув на місцевих краєзнавців досвід, набутий завдяки участі в роботі Археологічних з'їздів, особливо в ході підготовки та проведення ХІV Археологічного з'їзду, що відбувся у Чернігові 1908 р.

На якісно новому рівні здійснювалась археологічна робота в Чернігівському державному музеї, створеному 1923 р. шляхом об'єднання місцевих музеїв історичного профілю. У ньому працювали фахівці-історики та археологи (П.І. Смолічев, В.А. Шугаєвський, С.Г. Баран-Бутович та інші). Протягом 20 - 30-х рр. вони проводили масштабні розкопки і розвідки на території Чернігівської губернії. Політичні переслідування призвели до ліквідації чернігівського археологічного осередку напередодні Другої світової війни. Провідні співробітники музею були звинувачені у буржуазному націоналізмі та репресовані.

Розглянувши внесок працівників музеїв Чернігівщини у розвиток вітчизняної археології, можна засвідчити: 1. Внаслідок їх діяльності в 1896 - 1941 рр. було відкрито і досліджено низку пам'яток різних епох і культур, серед яких такі всесвітньо відомі комплекси, як Мізинська палеолітична стоянка та Шестовицький курганний некрополь давньоруського часу. 2. Діяльність місцевих краєзнавців і вчених мала, перш за все, збиральницьку мету, а вивченню здобутих матеріалів, їх систематизації та інтерпретації не приділялось належної уваги.

Одним з головних досягнень місцевих науковців стало створення значного фонду археологічних джерел. Він був започаткований у Музеї українських старожитностей імені В.В Тарновського та музеї Чернігівської губернської вченої архівної комісії. Цей фонд суттєво поповнився за роки існування Чернігівського державного музею. Джерелами формування археологічного фонду були розкопки і розвідки співробітників музейних закладів; матеріали досліджень, проведених на території губернії вченими з Києва та Москви; пожертви від приватних осіб тощо. Утворене таким чином зібрання нараховувало близько 36 тис. одиниць і складалось, у переважній більшості, з матеріалів доби Київської Русі, здобутих внаслідок наукових досліджень. Серед згаданих колекцій найбільший інтерес становлять знахідки з розкопок М.Ф. Біляшівського (1891 - 1892 рр.), Д.Я. Самоквасова (1908 р.) і П.І. Смолічева (1925 - 1927 рр.)

За роки зберігання колекції Чернігівського державного музею значно постраждали через недбале відношення некомпетентних осіб та внаслідок катастрофічних подій. Революції, війни, політичні баталії, постійні економічні труднощі впливали на стан вітчизняної музейної справи та, відповідно, на долю колекцій. Негативно вплинуло на стан фонду і перетворення музею на ідеологічний заклад, підпорядкований цілям комуністичного виховання. За часів СРСР археологічні матеріали постраждали від нігілістичного ставлення, їх дослідження і використання в експозиції розцінювалось як відхід від актуальних проблем сучасності або прояв буржуазного націоналізму. Наслідком цього став важкий, іноді катастрофічний стан колекцій у музеях.

Колекції Чернігівського державного музею стали основою археологічного зібрання сучасного Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. В результаті проведених розшуків вдалось встановити походження (місце, час і авторство знахідки) та провести атрибуцію матеріалів 20 колекцій і більшості окремих музейних предметів (загалом приблизно 5 тис. од.). Це побутові речі, предмети озброєння, ювелірні прикраси (в тому числі кілька скарбів з різних місцевостей), речі культового призначення тощо. Багато предметів із зібрання Чернігівського державного музею є унікальними пам'ятками національної історико-культурної спадщини (наприклад, матеріали з розкопок городища Княжа Гора, некрополю в ур. Болдина Гора в Чернігові та курганного могильника поблизу с. Шестовиця).

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Черненко О.Є. Скіфський меч із фондів Чернігівського історичного музею // Археологія. - 1990. - № 1. - С. 117 - 118.

2. Черненко О.Є., Ясновська Л.В. Археологічні дослідження П.М. Добровольського на Чернігово-Сіверщині // Сіверянський літопис. - 1999. - № 6. - С. 34 - 40.

3. Черненко О.Є. Дослідження скіфських пам`яток на території Чернігівської губернії у ХІХ - на початку ХХ ст. // Сіверянський літопис. - 2002. - №6. - С. 47 - 49.

4. Черненко О.Є. Яка доля Чернігівського скарбу 1923 р? // Література та культура Полісся. - Вип. 21. - Ніжин, 2002. - С. 363 - 365.

Збірки наукових праць, тези доповідей та матеріали конференцій:

5. Черненко Е.Е. Раскопки в Полтавской губернии накануне ХІV Археологического съезда // Охрана и исследование памятников Полтавщины. Тезисы сообщений - Полтава, 1988. - С. 42.

6. Черненко О.Є. До історії створення археологічної колекції Чернігівського історичного музею // Питання вітчизняної та зарубіжної історії. - Чернігів, 1991.- С. 17 - 18.

7. Черненко О.Є. Доля археологічних колекцій Чернігівського музею у 40-х рр. ХХ ст. // Скарбниця української культури. - Чернігів, 1996. - С. 29 - 30.

8. Черненко О.Є. Давньоруські скарби Чернігівського музею // Родовід. - 1996. - № 2. - С. 7 - 79.

9. Черненко Е.Е. К вопросу об истории археологических музеев Чернигова конца ХІХ - начала ХХ века // 175 лет Керченскому музею древностей. - Керчь, 2001. - С. 152 - 154.

10. Черненко О.Є. Церковні старожитності з давньоруського городища Княжа Гора // Пам`ятки християнської культури Чернігівщини. Матеріали наукової конференції. - Чернігів, 2002 - С. 148 - 152.

11. Черненко О.Є. Археологічне зібрання Музею українських старожитностей ім. В.В. Тарновського // Скарбниця української культури. - Вип. 3. - Чернігів: Сіверянська думка, 2002. - С. 80 - 85.

12. Черненко О.Є. Церковне начиння з Княжої гори в фондах ЧОІМ імені В.В. Тарновського // Музейні читання. Матеріали наукової конференції Музею історичних коштовностей України. - К., 2002. - С. 97 - 104.

13. Черненко Е.Е. Клады с Княжей Горы в фондах Черниговского областного исторического музея имени В.В. Тарновского: музееведческий и историографический аспекты // Клады. Состав, хронология, интерпретация. Материалы тематической научной конференции. - С-Пб, 2002. - 109 - 112.

14. Черненко О.Є., Коваленко В.П. Перші дослідження в Шестовиці. // Дружинні старожитності Центрально-Східної Європи. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару. - Чернігів, 2003. - С. 84 - 102.

АНОТАЦІЇ

Черненко О.Є. Археологічне зібрання Чернігівського державного музею (1896 - 1948 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 04. - археологія. - Інститут археології НАН України. - Київ, 2005.

У дисертації розглядається діяльність музеїв Чернігова в галузі археології у період з 1896 по 1948 рр., комплектування, музейне і наукове використання археологічного зібрання Чернігівського державного музею. Історія закладу починається з 1896 р., коли в Чернігові був відкритий музей Чернігівської губернської вченої архівної комсії. Він став центром археологічного вивчення Чернігово-Сіверщини, навколо якого гуртувались дослідники та краєзнавці (П.М. Добровольський, В.А. Шугаєвський, О.Є. Корноухов, С.А. Гатцук). У 1923 р. музей об'єднали з Музеєм українських старожитностей імені В.В. Тарновського. Фонд цих закладів став складовою частиною археологічного зібрання Чернігівського державного музею. За роки існування музею воно значно поповнилось. Головним джерелом комплектування зібрання у цей час були дослідження співробітників закладу на території Чернігівської області. Зосереджений у музеї фонд налічував близько 36 тис. од. предметів, що походили з пам'яток різних типів і різних часів на території України. Внаслідок катастрофічних подій Другої світової війни та недбалого відношення до історичних старожитностей за часів Радянської влади зібрання музею було депаспортизоване, частина матеріалів втрачена. Історіографічні та джерелознавчі розшуки дозволили здійснити його реабілітацію, забезпечити запровадження до наукового обігу цілого ряду маловідомих і невідомих археологічних матеріалів.

Ключові слова: Чернігівський державний музей, археологічні дослідження, Чернігів, Чернігово-Сіверщина, зібрання.

O.E.Chernenko. Archaeological Collection of the Chernihiv State Museum (1896 - 1948). Manuscript.

The thesis for a candidate's degree in history by speciality 07.00.04 - archeology. - Institute of Archaeology of National Ukrainian Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2005.

The thesis gives a deep survey and a thorough study of the activities of the museum of Chernihiv in the field of archeology within 1896 - 1948, its acquisition, museum and scientific usage of archaeological collections of the Ch.S.M. The history of the museum begins in 1896 when the museum of the Chernihiv Gubernia Archives Commission was opened in Chernihiv. It became a center of archaeological study of the Chernihiv - Siversky region; many researchers and experts of local lore worked there (P.M. Dobrovolsky, V.A. Shugayevsky, O.E. Kornoukhov, S.A. Gatzuk). In 1923 the museum and the Museum of Ukrainian Antiquities named after V.V. Tarnovsky were united. The funds of these institutions became part and parcel of the archaeological collection of the Ch.S.M. During the year of the existence of the museum the collection was considerably replenished. Its main source was the research carried out by museum scientific workers on the territory of the Chernihiv region.

The funds of the museum had more than 36 thousand objects of monuments of different types and different times found on the territory of Ukraine. Because of catastrophic events of World War II and a careless handling of antiquities during the years of Soviet Power the passport system of the museum collection was ruined, a part of the materials were lost. Historiographical research and a proper knowledge of sources made possible to rehabilitate the collection and to include a great number of little-known or absolutely unknown archaeological materials into scientific usage.

Key words: Chernihiv State Museum, archaeological research, Chernihiv, Chernihiv - Siversky region, collections.

Черненко Е.Е. Археологическое собрание Черниговского государственного музея (1896 - 1948 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 04. - археология. - Институт археологии НАН Украины. - Киев, 2005.

В диссертации рассматривается археологическое направление деятельности музеев Чернигова в период с 1896 по 1948 гг., создание, музейное и научное использование археологического собрания Черниговского государственного музея, проводится реабилитация депаспортизованных коллекций археологического фонда.

Музей был образован в 1923 г. в результате объединения пяти музеев исторического профиля, существовавших в Чернигове. Из них два имели в своих собраниях археологические материалы: Музей Черниговской губернской учёной архивной комиссии (открыт в 1896 г) и Музей украинских древностей имени В.В. Тарновского (1902 г.)

Музей Черниговской губернской учёной архивной комиссии, созданный для хранения предметов местной старины, постепенно стал центром археологического изучения Чернигово-Северщины. Вокруг него сплотились исследователи и краеведы (П.М. Добровольский, В.А. Шугаевский, А.Е. Корноухов, С.А. Гатцук). Большую роль в становлении археологического направления работы музея сыграл ХIV Археологический съезд, проходивший в Чернигове в 1908 г.

Археологический фонд музея Комиссии комплектовался за счёт пожертвований и материалов, собранных её сотрудниками во время разведок и раскопок на территории Черниговской губернии. В нём были представлены практически все археологические культуры, известные на территории края, но основную массу составляли материалы эпохи Киевской Руси (Табаевка, Болдины Горы, Берёзки и т. д.)

Музей украинских древностей имени В.В. Тарновского был создан в 1902 г. на базе частного собрания известного мецената В.В. Тарновского, завещавшего свои коллекции Черниговскому земству. Археологическая часть собрания включала материалы раскопок Н.Ф. Биляшевского на городище Княжа Гора на Черкащине в 1891 - 1892 гг., некоторые другие предметы из разных местностей Украины. За годы существования музея новые поступления в археологический фонд были незначительными.

В 1923 г. коллекции Музея Черниговской губернской учёной архивной комиссии и Музея украинских древностей имени В.В. Тарновского вошли в состав археологического собрания Черниговского государственного музея. В период до начала 30-х гг. ХХ в. оно существенно пополнилось. Главным источником комплектования служили научные исследования сотрудников музея (П.И. Смоличева, С.Г. Баран-Бутовича, В.А. Шугаевского) на территории Черниговской области. Наиболее значительное из них - раскопки курганного некрополя около с. Шестовица Черниговского р-на под руководством заведующего археологическим отделом музея П.И. Смоличева в 1925 - 1927 гг.

В 30-е годы, под влиянием неблагоприятной политической обстановки в стране, научная робота в музее прекращается. Ведущие специалисты были репрессированы по обвинению в буржуазном национализме. Музей превратился в идеологическое учреждение, подчинённое целям “социалистического строительства”. Оригинальные экспонаты уступили в экспозиции место картам, таблицам и схемам.

В результате катастрофических событий Второй мировой войны и небрежного отношения к историческим древностям в годы советской власти собрание Черниговского государственного музея было депаспортизовано, часть материалов утрачена. Историографические и источниковедческие исследования позволили осуществить его реабилитацию, сделали возможными научное использование целого ряда малоизвестных и неизвестных археологических источников.

Сохранилось 20 коллекций и некоторые отдельные предметы из археологического собрания Черниговского государственного музея (более 5 тыс. единиц). Они принадлежат к разным периодам истории Украины - от эпохи палеолита до позднего средневековья. Несмотря на то, что изучение этих материалов началось ещё на рубеже ХІХ - ХХ вв., они плохо известны специалистам. Существующие публикации фрагментарны и не отражают вещевого состава коллекций, зачастую содержат ошибочные сведения о происхождении материалов. Осуществление реабилитациии коллекций археологического собрания Черниговского государственного музея позволяет существенно расширить базу источников отечественной археологической науки.

Ключевые слова: Черниговский государственный музей, археологические исследования, Чернигов, Чернигово-Северщина, собрание.

Размещено на Allbest.ru